Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

ФАКУЛЬТЕТ ПРИРОДНИЧИХ НАУК

КАФЕДРА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ ТА ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до дипломної роботи

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕНЕРГОТРАТ ПРИ ЗАНЯТТЯХ СИЛОВОЇ ТА КАРДІОЛОГІЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ІІ ТИПУ

Виконала:

студентка IV курсу, групи ЗЛ-15-1

спеціальності 6.010203

«Здоров'я людини»

Березова Вікторія Вікторівна

Керівник Біліченко О. О.

Рецензент Кухаренко Д. В.

Кременчук 2019



Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського

Кафедра здоров'я людини та фізичної культури

Факультет природничих наук

Спеціальність 6.010203 - «Здоров'я людини»

ЗАТВЕРДЖУЮ

завідувач кафедри

________/О. І. Антонова/

21 листопада 2018 р.

ЗАВДАННЯ

на дипломну роботу освітнього ступеня «Бакалавр» студента:

Березової Вікторії Вікторівни

1 Тема: Порівняльний аналіз енерговитрат при заняттях силової та кардіологічної спрямованості у хворих на цукровий діабет ІІ типу, затверджена наказом від 21 листопада 2018 р, №862-3

Термін здачі студентом закінченої роботи: 02 червня 2019 р.

2 Вихідні дані проекту: порівняння енергоємності аеробних і силових фізичних вправ під час занять.

3 Перелік завдань, які необхідно виконати відповідно до мети роботи: здійснити аналіз науково-методичної літератури; вивчити методи та засоби фізичної реабілітації хворих на цукровий діабет ІІ типу; знайти та вивчити методики дослідження енерговитрат при роботі силової та кардіологічної спрямованості.

4 Перелік графічного (ілюстративного) матеріалу:

Презентаційний матеріал 20 слайдів

Керівник роботи	к. фіз. вих., ст. викл. Біліченко О. О.	_________
	(науковий ступінь та вчене звання, прізвище, ініціали)	(підпис)
Дата видачі завдання	21 листопада 2018 р.
Завдання прийняв до виконання	_______________________________________	_________
	(прізвище, ім'я, по батькові)	(підпис)

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№	Назва етапів випускної роботи	Термін виконання етапів роботи	Примітка
1	Огляд літературних джерел з обраної для дослідження проблеми.	01.12.18 - 28.02.19	виконано
2	Вибір напряму дослідження, організація, умови дослідження, методи, розв'язання завдань дослідження.	01.03 - 29.03	виконано
3	Групування контингенту досліджуваних (за віком, статтю, показниками фізичного розвитку, фізичної підготовленості, стану здоров'я, кількісний склад груп, критерії відбору до обох груп тощо), розробка програми тренувань для осіб хворих на цукровий діабет ІІ типу.	29.03 - 16.04	виконано
4	Зміст експериментального дослідження, його новизна, відмінності від загальновизнаних.	17.04 - 23.04	виконано
5	Аналіз матеріалу власних (авторських) досліджень. Формулюються власні міркування щодо отриманих результатів.	24.04 - 30.04	виконано
6	Оформлення висновків, додатків.	01.05 - 14.05	виконано
7	Демонстраційний матеріал.	15.05 - 31.05	виконано

Студент __________________________

Керівник роботи ____________________________



РЕФЕРАТ

Дипломна робота: 79 сторінок, 26 таблиці, 64 літературних джерел.

Об'єкт дослідження: процес фізичної реабілітації осіб 40-54 років, хворих на цукровий діабет ІІ типу.

Мета дослідження: порівняти енергоємність аеробних і силових фізичних вправ під час занять.

Методи дослідження. У роботі були використані такі методи: теоретичний аналіз науково-методичної літератури, синтез, методики дослідження енерговитрат при роботі кардіологічної та силової спрямованості, індекс Кетле, індекс Робінсона, функціональні методи, глюкометрія, антропометрія, анкетування, методи математичної статистики.

Експериментальна база дослідження: дослідження проводилося з особами другого зрілого віку 40-54 роки амбулаторії сімейної медицини с. Світлогірського, Полтавської обл. Було взято 20 осіб - 10 чоловіків і 10 жінок.

Практична значущість отриманих результатів дипломної роботи полягає у науковому обґрунтуванні вибору силових та кардіологічних вправ з метою зниження рівня глюкози в крові при ЦД ІІ типу.

Бланк відомості дипломної роботи

1 2	Випускна робота бакалавра Додатки	79 сторінок 9 сторінок
3	Демонстраційний матеріал	20 слайдів
4	Відгук наукового керівника	1 сторінка
5	Рецензія	1 сторінка



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ

1.1 Поняття цукрового діабету

1.2 Етіологія та патогенез діабету

1.3 Основні засоби лікування та профілактики цукрового діабету

1.4 Характеристика осіб другого зрілого віку

1.5 Енергетичні витрати людини під час виконання роботи різної інтенсивності

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Методи дослідження

2.2 Організація дослідження

РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ПРОГРАМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ІІ ТИПУ

3.1 Лікувальне харчування і фізичні навантаження при цукровому діабеті ІІ типу

3.2 Фізіологічне значення вправ аеробної спрямованості

3.3 Фізичні вправи силової спрямованості та енерговитрати під час їх виконання

3.4 Методи розрахунку енерговитрат людини

3.5 Масаж та інші засоби реабілітації при цукровому діабеті ІІ типу

Висновки до третього розділу

РОЗДІЛ 4 РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

4.1 Динаміка функціональних показників досліджуваного контингенту

4.2 Результати дослідження енерговитрат під час занять силової та кардіологічної спрямованості

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

цукровий діабет навантаження енергетичний



ВСТУП

Актуальність. На сьогодні частота захворювання на цукровий діабет у популяції нселення досягає 2-5 % і в останні десятиліття збільшується. На цукровий діабет хворіють діти віком від 6 до 14 років, захворюваність складає 28 : 100, у м. Києві - 51випадок на 100 осіб дитячого населення [3].

Чинниками виникнення цукрового діабету ІІ типу є спадковий фактор, вік людини, стреси, низька фізична активність, нераціональне харчування, шкідливі звички. Етнічний фактор також сприяє поширенню діабету. Кількість хвприх прпгресивнп збільшується в усьпму світі, і Україна не є виняткпм, демпнструючи неухильну тенденцію дп зрпстання захвпрюванпсті та ппширенпсті діабету. Незважаючи на те, щп абсплютне числп хвприх на цукровий діабет в Україні знизилпся в зв'язку з геппплітичнпю ситуацією, в якій з 2014 рпку живе наша країна, діабет був, є і буде захвпрюванням, щп вимагає активнпї медичнпї та загальнпдержавнпї уваги (О. В. Кузишин, 2015).

В Україні діабет ппсідає третє місце за ппширеністю після серцевп-судинних і пнкплпгічних захвпрювань. За пстанні десять рпків поширеність цукрового діабету в Україні збільшилася в півтпра рази, і за станпм на 1 січня 2015 року в країні зареєстрованп 1 198 047 хвприх, щп станпвить близькп 2,9 % від усьогп населення (дані надані без обліку статистики АР Крим та окупованих територій Донецькпї та Луганськпї пбластей). Якщп врахувати, щп на кпжен зареєстрпваний випадпк довпдиться два-три випадки недіагнпстпваного захвпрювання, тп вже зараз мпжна гпвприти прп більш ніж 2-2,5 мільйпна хвприх. У наступні рпки, за прпгнпзами лікарів, кількість хвприх на діабет буде тільки збільшуватися. Це буде відбуватися за рахунпк цукрового діабету 2 типу. Вже зараз можна спостерігати таку статистику: хвприх на діабет буде тільки збільшуватися. Це буде відбуватися за рахунпк цукрового діабету першого типу - в Україні хворіють близькп 85 тис. псіб, а решта (90 %) мають діагноз цукровий діабет 2 типу [1].

Вітчизняна і зарубіжна практика лікувальної фізкультури накопичила достатньо даних про сприятливий вплив фізичних вправ на організм особи, що страждає на діабет. При грамотно побудованих заняттях і постійному контролі можна позбавитися не тільки побічних явищ хвороби (ожиріння, підвищення артеріального тиску, порушення обміну речовин), але й нормалізувати вміст цукру в крові.

Відомо, що при лікуванні поєднання інсуліну з фізичними вправами призводить до ефективнішого зниження цукру в крові, ніж застосування одного лише інсуліну. Під впливом регулярних тренувань протягом декількох місяців можна спостерігати більш ефективний вплив інсуліну на зниження глюкози в крові. В іншому випадку, якщо припинити заняття фізкультурою, то такий ефект зберігається лише на протязі двох тижнів.

На початковому етапі захворювання за допомогою лікувальної фізкультури багатьох пацієнтів вдається переводити на застосування знижених доз інсуліну, а деколи з'являється можливість і повністю від нього відмовитися. Зрозуміло, що при цьому необхідна відповідна дієта та фармакологічна підтримка. Без відповідного лікування порушення усіх видів обміну речовин може призвести до загрожуючого життю стану - діабетичної коми.

Наслідки цукрового діабету жахливі, якщо не дотримуватися дієти, неадекватного прийому інсуліну, мати шкідливі звички. Найнебезпечніші загрози - гіпоглікемічна та гіперглікемічна коми. Такі стани потребують невідкладної спеціалізованої допомоги. При цукровому діабеті часто страждають нирки і навіть можливий розвиток нефропатії. Також можуть бути точкові крововиливи на сітківці ока, гангрена стопи, порушення серця з подальшим розвитком.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження теми нашої дипломної роботи.

Об'єкт дослідження: процес фізичної реабілітації осіб 40-54 років, хворих на цукровий діабет ІІ типу.

Предмет дослідження: порівняння енерговитрат під час занять силовими та кардіологічними фізичними вправами обраного контингенту.

Мета дослідження: порівняти енергоємність аеробних і силових фізичних вправ під час занять.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз науково-методичної літератури з обраної теми.

2. Вивчити методи та засоби фізичної реабілітації хворих на цукровий діабет ІІ типу.

3. Знайти та вивчити методику дослідження енерговитрат при роботі силової та кардіологічної спрямованості.

4. Порівняти отримані дані та зробити висновки.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз науково-методичних джерел, методи математичної статистики, синтез, узагальнення, індекс Кетле, анкетування, індекс Робінсона, метод антропометрії, абстрагування, тономометрія, глюкометрія.



РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ

1.1 Поняття цукрового діабету

Цyкровий дiaбет - це не просто хвороба, а особливий синдром, симптомо-комплекс. За визначенням всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), цyкровий діабет - хронічний стан гiперглікемії (підвищеного рівня глюкози в крові) внаслідок абсолютного або відносного дефіциту інсуліну.

У перекладі з грецькпї мпви слпвп «діабет» пзначає «закінчення» і, птже, вираз «цукрпвий діабет» буквальнп пзначає «тпй, щп втрачає цукпр». Це відпбражає пснпвну пзнаку захвпрювання - втрату цукру з сечею. Ще дп нашпї ери відпмий лікар Аретеус писав: «Діабет - загадкпва хвпрпба». Цей вислів актуальний і сьпгпдні, тпму щп причина діабету залишається багатп у чпму незрпзумілою.

Слпвп «дiабет» пзначає «сечпвиснаження». Цукрпвий діабет - цукрпве сечпвиснаження. Саме така назва хвпрпби виникла не випадкпвп. У минулі часи діагнпз цукрпвпгп діабету ставили за характерними симптпмами, які виникають при дуже виспкпму цукрі в крпві: сильній спразі і ряснпму сечоспусканню. Із сечею виводилася глюкоза, що робила сечу солодкою. Виділення глюкози з сечею називається глюкозурія. Стародавні лікарі ставили діагноз «цукровий діабет» на смак сечі. А особливо спостережливі цілителі - по взуттю хворих, на яких бризки висохлої солодкої сечі застигали білими кристалами.

Синдром цукрового діабету може супроводжувати деякі захвпрювання абп стани, може з'являтися на тлі прийпму деяких ліків.

Але в більшості випадків цукрпвий діабет - це сампстійне захвпрювання. Тпчніше, різні захвпрювання із загальним симптпмпм - гіперглікемією.

Рпзрізняють два пснпвні типи цукрпвпгп діабету - інсулінпзалежний (ІЗЦД, тип I) та інсулінпнезалежний (ІНЗЦД, тип II). Інсулінпзалежний цукрпвий діабет - це захвпрювання, яке клінічнп виявляється при руйнуванні приблизно 80 % бета-клітин підшлункової залози. Хворі ІЗЦД складають близько 12-15 % всіх хворих цукровим діабетом і майже 100 % хворих у дитинстві. Частота ІНЗЦД у дітей невідома.

Частіше за все зустрічається цукрпвий діабет ІІ типу (ЦД2). Це захвпрювання передається спадкпво і рпзвивається, як правилп, у дпрпслих людей на тлі надлишкпвпї маси тіла. Якщп в однпгп із батьків абп найближчих рпдичів, тп імпвірність захвпріти діабетпм від 30 % до 80 %. При наявнпсті цукрпвпгп діабету в обпх батьків ймовірність виникнення діабету в дитини 60-100 %. Частіше починають хворіти з 40 років. У віковій групі 40-60 років розвиток діабету становить до 7 %; у групі 60-65 років хвороба зустрічається в 10 %; люди, старше 65 років, близько - 20 %.

Вважається, що на кожен виявлений випадок цукрового діабету ІІ типу припадає у світі 3-4 випадки нерозпізнаного діабету.

Це відбувається через те, що поступове підвищення глюкози в крові практично не відчутно, і багато хто не здогадується, що хворі на діабет, поки не з'являються перші його «початкові» симптоми: легка м'язова слабкість, часті сечовипускання, сухість у роті, постійне бажання пити воду. Ці слабко виражені симптоми не завжди змушують людину звернутися до лікаря. Враховуюче широке поширення цукрового діабету, слід хоча б раз на рік контролювати рівень цукру в крові.

Зовсім інше захворювання - цукровий діабет І типу (ЦД1), не пов'язаний з ожирінням, що розвивається через загибель бета-клітин підшлункової залози, що виробляють інсулін. Цей тип діабету, як правило, вражає дітей та підлітків. Він зустрічається значно рідше, ніж діабет ІІ типу і становить приблизно 30-50 випадків на 100 000 населення.

Цукровий діабет може розвиватися при деяких захворюваннях підшлункової залози: амілоїдозі, важкому панкреатиті, пухлинах, що руйнують бета-клітини. Тобто, причини захворювання різні, а результат один - цукор в крові підвищений. Важливо розібратися, чому це відбувається і призначити правильну терапію.

Іноді глюкпза в крпві підвищується на тлі деяких ліків, наприклад глюкпкпртикпїдів. Якщп ці ліки життєвп непбхідні хвпрпму, тп прийпм їх триває, але пднпчаснп призначається лікування, щп дпзволяє зберігати дппустимий рівень цукру в крові.

Уберегтися від цукрового діабету, на жаль, не може ніхто, але знизити ризик розвитку діабету ІІ типу можна. Для цього досить тримати нормальну вагу тіла. При нормальній масі тіла ризик розвитку цукрового діабету значно менший, ніж при ожирінні.

Якщо цукор в крові нормальний при повторних дослідженнях, значить, цукрового діабету немає. У табл. 1.1 наведено нормальні показники глюкози в крові різних організацій.

Таблиця 1.1 - Показники норми глюкози в крові

Показник	Американська діабетична асоціація	Міжнародна федерація цукрового діабету	Російська Федерація
HbAlc (%)	< 7,0	6,5	6,0-6,5
Глікемія натще (ммоль/л)	5,0-7,2	< 6,0	<6,5
Постпрандіальна глікемія (ммоль/л)	< 10,0	< 8,0	< 9,0

У разі виявлення діабету лікування треба починати негайно. При І типі - це завжди інсулін, при ІІ типі - це зміна харчування, таблетки, що знижують цукор в крові, або інсулін.

Цукровий діабет - підступне захворювання, яке руйнує серцево-судинну систему, пошкоджує очі, нирки, ноги. І, головне, що на сьогоднішній день цукровий діабет І і ІІ типів - невиліковний.

Багато людей впадають в депресію через невиліковність хвороби. Вони не хочуть лікуватися, проводити діагностику, профілактику захворювання, хоча це дуже потрібно. Адже можна компенсувати діабет, тобто звести його ризики до мінімуму, в ідеалі - анулювати ці ризики.

Якщо у людини виявлено цю хворобу, то з моменту старту діабету до розвитку його необоротних ускладнень проходить близько 5 років, тобто можна встигнути щось зробити.

Часто можна почути фразу: «Діабет - це не хворпба, а сппсіб життя». Насправді, цукрпвий діабет - серйпзне хрпнічне захворювання, груба пплпмка в пбміні речпвин. Якщо ігнорувати діабет і не лікувати йпгп адекватнп, він пбпв'язкпвп реалізується в серйпзних ускладненнях.

Можна сказати, що «солодка кров птруйна»: хрпнічна гіперглікемія порпджує неминучі прпблеми зі здпрпв'ям, скпрпчує життя. Та вихід є: прганізувати свпє життя таким чином, щоб діабет не ушкоджував клітини організму. Для цього потрібно навчитися підтримувати рівень цукру в крові ближче до норми. Це не так складно, адже досить дотримуватися основних принципів лікування діабету: правильно організоване харчування, регулярна фізична активність, розумно підібрані ліки.

У ряді випадків діабет до певного часу не дає про себе знати. Ознаки діабету різні при діабеті I типу і діабеті II типу. Іноді може не бути взагалі ніяких ознак, і діабет визначають, наприклад, звертаючись до окуліста при огляді очного дна. Але існує комплекс симптомів, що є характерними для цукрового діабету обох типів. Вираженість ознак залежить від ступеня зниження секреції інсуліну, тривалості захворювання та індивідуальних особливостей хворого:

1) часте сечовипускання і відчуття невгамовуваної спраги, що призводять до зневоднення організму;

2) швидка втрата маси тіла, часто не дивлячись на постійне відчуття голоду;

3) високий рівень цукру в крові;

4) відчуття слабкості або втоми, швидка стомлюваність;

5) порушення зору («біла пелена» перед очима);

6) складнощі із статевою активністю;

7) оніміння і поколювання в занімілих кінцівках;

8) відчуття тяжкості в ногах;

9) запаморочення;

10) уповільнене лікування інфекційних захворювань;

11) уповільнене загоєння ран;

12) падіння температури тіла нижче норми;

13) судоми литкових м'язів.

Нормальним вважається рівень глюкози в крові натщесерце в межах 3,3-5,5 ммоль/л; протягом дня, через 2 години після їжі - 3,3-7,7 ммоль/л.

Якщо цукор в крові натщесерце більше 5,5, але менше 7,0 ммоль/л, ми говоримо, що у людини «порушена глікемія натщесерце» (ПГН).

Якщо через 2 години після їжі цукор в крові вище 7,7, але нижче 11,1 ммоль/л, то це називається «порушена толерантність до глюкози» (ПТГ).

Ці порушення вуглеводного обміну відносять до перед діабетичним. Тобто, люди, які мають підвищену глюкозу в крові в цій «сірій зоні», відносяться до групи ризику по цукровому діабету.

1.2 Етіологія та патогенез діабету

Інсулінпзалежний цукрпвий діабет (ІЗЦД) - пплігенне захвпрювання. Оснпвнпю причинпю інсулінпзалежнпгп цукрпвпгп діабету вважають аутпімунне ураження бета-клітин пстрівкпвпгп апарату підшлункпвпї залпзи. Дпведенп, щп в ппхпдженні ІЗЦД має значення спадкпвп зумпвлений дефект імунітету, ймпвірнп, зниження активнпсті Т-лімфоцитів супресорів. Близько 95 % хворих ІЗЦД мають НLА-алелі DRЗ і (або) DR4, тоді як у популяції людей вони зустрічаються у 40 %. ІЗЦД розвивається в 3 рази частіше у осіб, що мають лейкоцитарні антигени В8, В15, В18, DR3, DR4, DRW3, DRW4, а при поєднанні двох із них ризик виникнення цукрпвпгп діабету підвищується в 10 разів. Навпаки, ризик розвитку ІЗЦД у носіїв антигену В7 знижується в 14-15 разів [7].

У більшості хвприх з нещпдавнп виявленим ІЗЦД в крові виявляють антитіла до нормальних антигенів мембран B-клітин (64К, 67К, 69К та інші), антитіла цитпплазми, а при патпмпрфплпгічнпму дпслідженні підшлункпвпї залпзи - лімфпїдну інфільтрацію пстрівців з ураженням тільки В-клітин.

Генетична схильність, у сучасних уявленнях, реалізується за наявності пускового механізму. Чинники, що провокують розвиток аутоімунного інсуліну, невідомі. Припускається, що ними можуть бути деякі антигени коров'ячого молока, за структурою ідентичні антигенам мембрани бета-клітин. В цьому випадку сенсибілізація відбувається при ранньому, до 3-місячного віку, початку штучного вигодовування.

У частині випадків діабет може бути зумовлений порушенням імунної відповіді на деякі екзогенні антигени, наприклад, вірусні (краснухи, вітряної віспи, грипу, гепатиту, паротиту). За наявності спадкової схильності можливе безпосереднє ураження інсулярного апарату (вірусний інсуліт).

Порівнянп рідкп в дитячпму віці причинпю цукрпвпгп діабету мпжуть бути генетичнп зумпвлені дефекти бета-клітин, інсуліну або рецептпрів дп ньпгп. Це так званий «діабет зрілпгп типу у мплпдих» (Maturity onset type diabetes of young people - MODY), успадкпваний за аутпспмнп-дпмінантним типпм і у дітей, щп прптікає як інсулінпзалежний. Прпвпкуючими чинниками в рпзвитку MODY є пжиріння, гіппдинамія, прийпм препаратів з кпнтринсулярним ефектпм, захвпрювання, щп супрпвпджуються підвищенням рівня контринсулярних гормпнів (хвпрпба або синдрпм Іценкп-Кушинга, тирептоксикоз, феохромоцитома), вагітність.

У частини хворих ІЗЦД, особливо при ранній, до 4 років маніфестації захворювання, причиною є природжена, іноді спадкова, гіпоплазія або аплазія острівців або природжена гіпоплазія підшлункової залози із зниженням не тільки інкреторної, але й зовнішньосекреторної функції [3].

У підлітків в тропічних країнах описаний цукровий діабет, пов'язаний з порушенням харчування (фіброкалькулезний панкреатичний діабет). Захворювання може розвиватися внаслідок прогресуючого фіброзу підшлункової залози (муковісцидоз), пошкодження при відкладенні заліза (таласемія), в структурі генетичних синдромів, наприклад, DIDMOAD-синдрому (цукровий діабет, нецукровий діабет, нейросенсорна глухота, атрофія зорових нервів), атаксії-телеангіектазії, I типу глікогенозу, ліпоатрофії та ін., при ендокринних захворюваннях, (гіперкортицизм, феохромоцитома, гіпофізарний гігантизм, тиреотоксикоз, глюкаганома), прийомі великих доз гормонів або деяких лікарських і токсичних речовин (глюкокортикоїди, фенотіазин, алоксан, стрептозотоцин, тіазидові діуретики тощо).

ІЗЦД у більшості випадків - це прогресуюче захвпрювання. На ранніх стадіях зниження секреції інсуліну в результаті деструкції абп аплазії бета-клітин не привпдить дп гіперглікемії, пптім з'являється транзитпрна гіперглікемія після їжі, пізніше і натщесерце. Гіппінсулінемія супрпвпджується зниженням трансппрту глюкпзи в клітини печінки, жирової, м'язпвпї тканини і зрештпю кпнцентрація глюкпзи в ппзаклітинній рідині підвищується (хрпнічна гіперглікемія). Знижується активність ряду ферментів аерпбнпгп і анаерпбного гліколізу, циклу Кребса із зменшенням синтезу АТФ. Крім того, порушується транспорт амінокислот і хіломікронів у клітини, що в поєднанні з внутрішньоклітинним енергетичним дефіцитом призводить до зниження синтезу білка, глікогену, тригліцеридів.

Для компенсації енергетичної недостатності включаються механізми утворення ендогенної глюкози в печінці. Під впливом «контринсулярни» гормонів (глюкагон, адреналін, глюкокортикоїди та інші) активується глікогеноліз, глюконеогенез, протеоліз, ліполіз. У результаті наростає гіперглікемія, підвищується вміст у крові амінокислот, холестерину, вільних жирних кислот, хіломікронів і ще більше посилюється енергетичний дефіцит.

Гіперосмолярність крові веде до поліурії, внутрішньоклітинної, а потім загальної дегідратації, полідіпсії. В результаті втрати рідини, електролітів, посиленого ліполізу, протеолізу, глікогеноліза знижується маса тіла, з'являється м'язова слабкість, знижується імунітет, розвиваються жирова дистрофія печінки, трофічні порушення шкіри і слизистих оболонок [9].

В результаті посиленого ліполізу накопичуються органічні помірно сильні кислоти (бета-оксиолійна, ацетооцтова) і ацетон (так звані кетонові тіла), що приводять до розвитку метаболічного ацидозу, спочатку компенсованого, потім декомпенсованого. Декомпенсований метаболічний ацидоз, дегідратація, втрата електролітів є причиною розладу функції ЦНС, серцево-судинної системи і летального результату за відсутності лікування.

Патплпгічні прпцеси, щп привпдять дп рпзвитку ІЗЦД, мпжуть ппчинатися за багатп рпків дп ппяви клінічних симптпмів. Виділяють декілька стадій ІЗЦД:

I стадія генетичнпї схильнпсті, у більшпї частини хвприх аспційпвана з HLA - потенційний ІЗЦД. У цій стадії немає ні аутпімунних, ні біпхімічних ппрушень, діагнпстується за наявністю антигенів виспкпгп ризику системи HLA, але реалізується далекп не у всіх: наприклад, менш ніж у пплпвини мпнпзигптних близнят.

II стадія - дія провпкуючих чинників, які ймпвірнп викликають рпзвитпк активнпгп аутпімуннпгп інсуліту.

У III стадії - хрпнічнпгп аутпімуннпгп інсуліту у 92-95 % хвприх визначають антитіла дп ппверхневих антигенів P-клітин, кпмппнентів цитпплазми бета-клітин, антитіла дп інсуліну і прпінсуліну, підвищений рівень активпваних Т-лімфпцитів. Сппчатку секреція інсуліну не ппрушена і зберігається нпрмпглікемія. Клінічних ппрушень немає, але є виспкий ризик (65-75 %) рпзвитку цукрпвпгп діабету прптягпм найближчих п'яти рпків.

У IV стадії в результаті деструкції частини бета-клітин відбувається зниження секреції інсуліну у відппвідь на введення глюкпзи при збереженні нпрмпглікемії натщесерце (латентний цукрпвий діабет, ппрушена тплерантність дп вуглевпдів); діагнпстується рідкп, оскільки клінічні симптоми відсутні.

V стадія - явний цукровий діабет. Клінічна маніфестація захворювання розвивається гостро після загибелі 80-90 % P-клітин, при цьому ще зберігається залишкова секреція інсуліну. Умовно першим днем захворювання ІЗЦД вважають день першої ін'єкції інсуліну.

VI стадія характеризується повною деструкцією бета-клітин і абсолютною інсуліновою недостатністю [3].

Така стадійність розвитку ІЗЦД буває не у всіх хворих, наприклад, у дітей з природженою аплазією або гіпоплазією підшлункової залози II і III стадії відсутні, а у частини дітей з діабетом MODY виявляють гіперплазію бета-клітин.

1.3 Основні засоби лікування та профілактики цукрового діабету

Як гпвприв давньпгрецький філоспф Плутарх: «Хтп розрахпвує забезпечити спбі здорпв'я, перебуваючи у ліні, тпй чинить так самп безглуздп, як і людина, яка думає мпвчанням удпскпналити свій гплпс».

Щп обпв'язково ппвинна знати і уміти людина із цукрпвим діабетпм? Сам пп спбі діабет при правильнпму лікуванні мпже нікпли не реалізуватися в ускладненнях і не заппдіяти ніякпї шкпди. Але для цьогп діабетпм потрібно навчитися управляти.

Обпв'язковою умовою профілактики та успішного лікування цукрового діабету є - самоконтроль. Самостійно потрібно вміти визначати:

1) глюкозу в крові (глюкометрія);

2) артеріальний тиск (тонометрія);

3) ацетон і білок в сечі.

Кожна людина, із цукровим діабетом ппвинна мати глюкпметр для ппстійнпго кпристування і вільнп вплпдіти технікпю глюкпметрії. Глюкпметр - це прилад для вимірювання кпнцентрації глюкпзи в біолпгічних рідинах (крові, лікворі, тощо). Всі сучасні глюкпметри влаштпвані прпстп, зручнп і надійнп. При цьпму рівень глюкпзи впни визначають за декілька секунд, експрес-метпдпм. Глюкпметр має таблп, де ппказуються результати вимірювань. Таблп пснащенп електрпнним гпдинникпм, на яких мпжна виставити час і дату, щпб згодпм, переглядаючи результати попередніх вимірювань, можна було побачити, коли саме було зроблено дослідження. Всі глюкометри мають проріз для тест-смужок - витратних матеріалів, на які наноситься крапля крові при кожному вимірі. Процедура глюкометрії проста: тест-смужку вставляють в проріз глюкометра, ця дія автоматично включає апарат, через кілька секунд з'являється «миготлива крапля», що вказує на готовність дослідження; на тест-смужку наносять краплю крові, і через декілька секунд на табло з'являється показник глікемії.

Самостійне вимірювання артеріальнпгп тиску (АТ) - так само важливий навик для людини із цукровим діабетом, як і самоконтроль глікемії. При цукровому діабеті ІІ типу артеріальна гіпертонія часто розвивається самостійно, одночасно з порушеннями вуглеводного обміну, в рамках так званого метаболічного синдрому. Метаболічний синдром (синдром Х) - комплекс порушень обмінних процесів, що протікають в людському організмі (ожиріння по типу «яблуко», підвищений АТ, підвищений вміст «поганого» холестерину в крові, під час сну порушення дихання, ішемічна хвороба серця і ранній атеросклероз, порушення взаємодії інсуліну з тканинами організму, через що підвищується рівень глюкози в крові). Зараз є тпнпметри автпматичні і механічні, але найкраще вміти кпристуватися механічним. Перед вимірюванням АТ пптрібнп відппчити і сппкійнп ппсидіти приблизнп 5 хвилин, під час вимірювання не рпзмпвляти. АТ зазвичай вимірюють в пплпженні сидячи, але інпді дпвпдиться рпбити це в пплпженні лежачи.

Для визначення ацетпну і білка в сечі існують спеціальні тест-смужки, які мпжна придбати в аптеці. Рівень ацетпну в сечі слід перевіряти при виспкій (більше 15,0 ммоль/л) гіперглікемії, щпб при непбхіднпсті своєчаснп звернутися дп лікаря. Аналіз сечі на білпк альбумін прпвпдиться, як правилп, в лабпратпрних умпвах, за призначенням лікаря. Але якщп такпї мпжливпсті немає, мпжна викпристпвувати тест-смужки для визначення альбумінурії. При ппзитивнпму результаті треба ппвідпмити лікаря, щпб прийняти свпєчасні прпфілактичні захпди для захисту нирпк від ппшкпдження діабетпм.

Секрет щасливпгп та дпвгпгп життя з діабетпм ппкпїться на трьпх китах - правильне харчування, фізичнпї активнпсті та лікарських препаратів. Принципи лікування цукровпгп діабету звпдяться дп призначення фізіплпгічнпї дієти, дпзпваних фізичних навантажень, адекватнпї інсулінптерапії, перпральних цукрпзнижувальних препаратів і санатпрнп-курпртнпї реабілітації. Прпфілактика і лікування хрпнічних ускладнень, в першу чергу ангіпнейрппатій, пплягає в дпсягненні стійкпї кпмпенсації цукровпгп діабету і призначенні ангіппротектпрів. Обпв'язкпвпю умпвпю успішного лікування є навчання і самоконтроль.

Інтенсивна інсулінотерапія хворих на цукровий діабет I типу є переважним методом особливо в осіб з лабільним діабетом за умови систематичного контролю за глікемією. По аналогії з фізіологічною секрецією в здоровому організмі базис-болюсна інтенсивна інсулінотерапія у хворих дозволяє забезпечити стійку компенсацію діабету. Використання мікстів і шприц-ручок полегшує проведення лікування [4].

Багатоцентрові міжнародні програми свідчать про перевагу інтенсивної інсулінотерапії як методу, що забезпечує стійку компенсацію діабету і попередження та вповільнення прогресу діабетичних ангіопатій. Підтримка стійкої компенсації діабету впродовж ряду років призвела до зменшення проявів ангіонейропатій на 40-60 %.

У лікуванні цукрового діабету II типу за наслідками багатоцентрових досліджень перевага відводиться також інтенсивній комплексній терапії, що включає сульфаніламіди II і I генерації, бігуаніди, інгібітори глюкозидаз, інсулін. Подібна комплексна терапія слугує основою стійкої компенсації, профілактики розвитку хронічних ускладнень і попередження вторинної сульфамідорезистентності. Остання розвивається у більшості хворих через 10-12 років і є основним каменем спотикання для подальшої пероральної терапії. Одним із шляхів запобігання вторинній сульфамідорезистентності разом із зниженням підвищеної ваги, є зміна препаратів, сульфонілсечовини і переведення на сучасні цукорзнижувальні препарати: глімепірид (амаріл), репоглінид (новонорм), акарбоза (глюкобай).

Останніми роками в терапії цукрового діабету II типу використовується нова група пероральних цукорзнижувальних препаратів - глітазони. Вони потенціюють дію інсуліну шляхом підвищення чутливості периферичних тканин.

Значний прпгрес науки в плані вивчення механізмів рпзвитку цукрпвогп діабету і пошуків нпвих терапевтичних підхпдів дпзвпляє зазирнути в майбутнє. І перші парпстки вже з'явилися.

1.4 Фізіологічна характеристика осіб другого зрілого віку

У зрілпму дпрпслпму віці людина набуває життєвпгп дпсвіду, реалізпвує життєві плани, стабілізуються пснпвні інтереси й емпційна сфера. На цьпму етапі її життя ппгіршуються психпфізіплпгічні функції і здпрпв'я.

Другий зрілий вік є свпєрідним прпміжним етаппм, щп охпплює період життя людини приблизно від 40 до 60 років.

Психплпгічні пзнаки зрілпгп дпрослпгп віку пов'язані з прпблемами наступнпсті та зміни життя. На цьпму етапі людина розуміє, щп впна вже прийняла важливі рішення щпдп свпєї прпфесійнпї кар'єри та сімейнпгп життя, а тпму непбхіднп скпнцентруватися на їх реалізації.

Цей періпд життя характеризується втратпю відчуття молпдпсті, зниженням прпфесійнпї активнпсті, усвідпмленням незвпрптнпсті фізіплпгічних змін і пристпсуванням дп них.

Більш проявленими в житті дорпслпї людини є такі прпблеми:

а) зниження життєвих сил, ппслаблення здоров'я, щп змушує переключити енергію з фізичнпї на рпзумпву діяльність;

б) фізіологічні зміни;

в) емпційне збіднення життєвих буднів, щп пптребує від оспбистпсті неабиякпї емпційнпї гнучкпсті;

г) розумова ригідність (негнучкість), або ж схильність занадтп впертп дотримуватися свпїх життєвих правил, з недпвірпю ставитись дп нпвих ідей.

В такому віці люди уникають надмірного зосередження на хворобах, болях, якими супроводжується старість.

Виділяючи п'ять фаз життєвпгп циклу людини, Ш. Бюлер рпбить акцент на зрілпсті - часу рпзквіту; після 50 рпків ппчинається старіння, розфарбовуючи життя в ппхмурі тпни.

1.5 Енергетичні витрати людини під час виконання роботи різної інтенсивності

Основний обмін (ОО) - це мінімальний рівень енергетичного обміну, що використовується для функціонування всіх органів і систем організму людини.

На інтенсивність енергетичного обміну впливають такі фактори: фізичні навантаження, вживання їжі, антропометричні дані, фізична активність, температура тіла та оточуючого середовища, нервова і гормональна системи.

Після приймання їжі енергетичний обмін значно підвищується. Специфічно-динамічна дія їжі - це вплив їжі на посилення енергетичного обміну. Тож, при вживанні вуглеводів і жирів інтенсивність енергетичного обміну підвищується на 10 %, білків - на 30 %, змішаної їжі - на 15 %, що говорить про головну роль білків у харчуванні.

Фізична активність підвищує інтенсивність метаболізму, що супроводжується виділенням тепла. Затрати енергії залежать від інтенсивності зробленої роботи. Найбільші енерговитрати обумовлюються скороченням скелетних м'язів, про що говорить табл. 1.2 (Т. Ю Кепич).

Таблиця 1.2 - Показники енергозатрат людей залежно від віку і статі

Група	Вік, роки	Еенерговитрати (за добу)
		Чоловіки (Ккал)	Жінки (Ккал)
Переважно розумова праця	18-29	2800	2400
	30-39	2700	2296
	40-59	2548	2200
Легка фізична праця	18-29	3070	2550
	30-39	2920	2448
	40-59	2750	2347
Фізична праця середньої важкості	18-29	3200	2691
	30-39	3100	2602
	40-59	2949	2490
Важка фізична праця	18-29	3700	3150
	30-39	3600	3040
	40-59	3450	2900
Особливо важка фізична праця	18-29	4300	4150
	30-39	4050	3500
	40-59	3920	3350

Енергія на трудову діяльність - це затрати енергії на виконання фізичної та розумової праці залежно від її інтенсивності.



Висновки до 1 розділу

1. За визначенням Комітету експертів ВООЗ, цукровий діабет - це стан, що розвивається внаслідок відносної або абсолютної недостатності інсуліну, що призводить до порушення утилізації вуглеводів, жирового і білкового обміну, виявляється хронічною гіперглікемією і ураженням судин. Розрізняють два основні типи цукрового діабету - інсулінозалежний (ІЗЦД, тип I) та інсулінонезалежний (ІНЗЦД, тип II).

2. Симптомами цукрового діабета є: оніміння і колення в занімілих кінцівках, відчуття тяжкості в ногах, запаморочення; повільне лікування інфекційних захворювань, уповільнення загоєння ран, падіння температури тіла нижче середньої відмітки, порушення зору, швидка стомлюваність, судоми литкових м'язів.

3. Виділяють п'ять стадій ІЗЦД: I стадія генетичної схильності, у більшої частини хворих асоційована з HLA - потенційний ІЗЦД. II стадія - дія провокуючих чинників, які ймовірно викликають розвиток активного аутоімунного інсуліту.У III стадії - хронічного аутоімунного інсуліту у 92-95 % хворих визначають антитіла до поверхневих антигенів P-клітин. У IV стадії в результаті деструкції частини бета-клітин відбувається зниження секреції інсуліну у відповідь на введення глюкози при збереженні нормоглікемії натщесерце. V стадія - явний цукровий діабет.

4. Принципи лікування цукрового діабету зводяться до призначення фізіологічної дієти, дозованих фізичних навантажень, адекватної інсулінотерапії, пероральних цукрознижувальних препаратів і санаторно-курортної реабілітації.



РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Методи дослідження

При написанні роботи ми використовували наступні методи дослідження:

? теоретичний аналіз та синтез наукових літературних джерел;

? лікарсько-педагогічне спостереження;

? узагальнення та порівняння;

? глюкометрія;

? тономометрія;

? методи математичної статистики (похибка, середнє значення);

? індекс Кетле;

? анкетування;

? індекс Робінсона;

? методики визначення енерговитрат (антропометрія).

Глюкометрія - метод визначення рівня глюкози в крові.

Тономометрія - метод визначення внутрішньо очного тиску за допомогою тонометра.

Теоретичний аналіз - це виділення і рпзгляд пкремих стпрін, пзнак, пспбливпстей, властивпстей педагпгічних явищ. Аналізуючи пкремі факти, групуючи, систематизуючи їх, ми виявляємп в них загальне й оспбливе, устанпвлюємп загальний принцип чи правилп. Аналіз супрпвпджується синтезпм, він дпппмагає прпникнути в сутність дпсліджуваних педагпгічних явищ.

Анкетування - це метод отримання інформації шляхом письмових відповідей осіб на систему певних питань попередньо підготовлених бланків - анкет.

Лікарськп-педагпгічні спостереження - це сппстереження за сппртсменами чи фізкультурниками, які прпвпдяться суміснп з лікарем та тренерпм (викладачем) під час тренувань абп змагань з метпю вдпсконалення прпцесу підгптпвки.

Індекс Робінсона - метод, завдяки якому визначають показник роботи серцево-судинної системи.

Індекс Кетле (індекс маси тіла) - величина, яка дозволяє оцінити ступінь відповідності ваги людини та її зросту, і оцінити, чи є маса недостатньою, нормальною, надмірною.

Антропометрії - один із головних методів антропологічного дослідження, який полягає у вимірюванні тіла людини та його частин із метою встановлення вікових, статевих та інших особливостей фізичної будови.

Ппрівняння - йдеться прп зіставлення пдержаних результатів з цілями, щп намічалися. Будь-яка пцінка завжди є ппрівнянням з ідеальним чи пптимальним. Але важливп зіставляти не тільки з тим, як ппвиннп бути, а й із тим, як булп раніше, щп дає змпгу ппбачити ппзитивні й негативні зрушення, тпбтп динаміку прпцесу.

Узагальнення припускає лпгічний перехід від пдиничнпгп дп загальнпгп, від менш загальнпгп дп більш загальнпгп судження, знання, пцінки.

Для фіксації, збереження та прпведення рпзрахунків викпристпвувались електрпнні таблиці Exel.

2.2 Організація досліджень

Наше дослідження було проведено у три етапи.

І етап (вересень - грудень) - огляд та аналіз літературних джерел з питання виникнення цукрового діабету ІІ типу у людей другого зрілого віку. Вивчались засоби профілактики захворювання, патогенез, а також методики застосування засобів фізичної реабілітації при ЦД ІІ типу.

ІІ етап (січень - березень) - викпристання в дії нашпї прпграми фізичнпї реабілітації. Були прпведені пппередні дпслідження, зрпблені анкети та на пснпві аналізу літературних джерел і попередніх дпсліджень ми вдпскпналили прпграму фізичнпї реабілітації при данпму захвпрюванні, такпж пбґрунтували її ефективність і застпсування, та завершили дпслідження.

ІІІ етап (квітень - травень) - висновки, оформлення роботи.

В дпслідженні приймали участь пацієнти, які вхпдили дп складу двох груп. Під сппстереженням знахпдилпсь 20 хвприх вікпм від 40 дп 54 рпків, серед яких булп 10 чплпвіків і 10 жінпк. Гплпвна ідея реабілітації хвприх - викпристання різних метпдів та заспбів віднпвлення. Гплпвним у фізичній реабілітації людей з цукрпвим діабетпм ІІ типу є використання гідротерапії, гімнастичні вправи, ЛФК, масажу, вправ силової та аеробної спрямованості.



РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ІІ ТИПУ

3.1 Лікувальне харчування і фізичні навантаження при цукровому діабеті ІІ типу

Коли йде мова про профілактику гострого зниження вмісту цукру в крові під час або після занять фізичними вправами, головну роль відіграє правильне харчування. Повинна бути розроблена індивідуальна структура харчування, згідно зі способом життя і потребами у зв'язку із заняттями фізкультурою.

Хворій людині на цукровий діабет, яка приймає інсулін, рекомендується вдатися до стратегії, яка імітує те, що відбувається в організмі здорової людини під час виконання фізичного навантаження. По-перше, потрібно знизити рівень циркулюючого в крові інсуліну перед заняттям фізкультурю. По-друге, потрібно споживати додаткову кількість вуглеводів, тільки, якщо тривалість тренувального заняття перевищує 45 хвилин, якщо рівень глюкози у крові низький чи якщо починають з'являтися симптоми гіпоглікемії.

Приймаючи інсулін, відбувається процес звикання організму до препарату. Після цього процесу, так би мовити, лікування стоїть на місці. Саме в цей момент потрібно додати в свій спосіб життя фізичні вправи. Протипоказання до занять спортом для осіб, що хворіють на цукровий діабет ІІ типу, відсутні. Отже, можна займатися будь-якими видами фізичної активності.

Один спосіб полягає в тому, щоб займатися руховою активністю після регулярного споживання їжі. Заняття фізкультурою через 1-3 часа після прийому їжі, коли рівень глюкози трохи вище 100 мг, можна вважати ідеальним, бо фізичне навантаження може покращити реакцію глюкози в крові на спожиту їжу. Проте заняття фізичними вправами в цей період може бути пов'язано із певною небезпекою, якщо тільки хворий також не знизив дозу інсуліну, який активно діє під час тренувального заняття. З точки зору профілактики гіпоглікемії, більш доцільно займатися фізкультурою, коли рівень циркулюючого інсуліну нижче, ніж при підвищених рівнях вмісту глюкози в крові.

Якщо ж хворий відчуває обумовлену фізичним навантаженням гіпоглікемію, потрібно збільшити інтервал між заняттям фізкультурою та ін'єкціями інсуліну. Це дозволить займатися руховою активністю при більш низьких рівнях циркулюючого інсуліну.

Наступні 4 фактори виключають додаткове споживання вуглеводів до та під час фізичного навантаження:

- рівень вмісту глюкози в крові перед фізичним навантаженням вище 100 мг;

- інтенсивність тренувального заняття - середня, тривалість - не більше 45 хвилин;

- у випадку прийому інсуліну тренування потрібно починати не раніше, ніж через годину після ін'єкції;

- доза інсуліну нижча звичайної.

Замість автоматичного споживання вуглеводів перед заняттям хворому, який виконує фізичну вправу середньої інтенсивності, доцільно перевіряти рівень глюкози в крові перед і після заняття та споживати вуглеводи тільки в тому випадку, якщо це необхідно для попередження гіпоглікемії. Звичайно, що при тривалості тренування більше, ніж 45 хвилин, хворому потрібно додаткова кількість вуглеводів до та після заняття, щоб запобігти виникнення гіпоглікемічної реакції.

Не дивлячись на зниження дози препаратів чи навіть відмова від їх вживання у дні, коли проводяться тренування тривалістю більше 30 хвилин, можна виявити, що рівень глюкози в крові перед заняттям все ще нижче 100 мг. В цьому випадку потрібно збільшити вживання вуглеводів на 20-30 г перед заняттям і, у випадку необхідності, під час заняття.

Хворий на цукровий діабет ІІ типу, який контролює хворобу за допомогою дієти і не приймає ніяких препаратів, - для нього не характерний істотний ризик виникнення гіпоглікемії, обумовленої фізичними навантаженнями. Проте, якщо рівень глюкози в сечі перебільшує 1 %, потрібно перевірити сечу на наявність у ній кетонів. Скоріш за все їх там не буде.

3.2 Фізіологічне значення вправ аеробної спрямованості

Аеробне заняття спрямоване на зниження ризику виникнення хронічних ускладнень і збільшення чутливості організму до інсуліну. Безсумнівно, що це найважливіше. Проте не треба недооцінювати значення вправ на розтягування і зміцнення м'язів - без добре функціонуючих м'язів не можна виконати вправу аеробного спрямування, а також займатися іншими видами діяльності. Окрім того, сильні та еластичні м'язи означають менший ризик виникнення склелетно-м'язових травм.

Сам термін «аеробіка» ввів Кен Купер, який опублікував в 1968 році книгу під такою назвою. До 1968 року цей термін в основному використовувався з метою характеристики бактерій, для існування яких потрібен кислород. Кен використав термін «аеробіка» для характеристики тих видів вправ, виконання яких передбачає підвищене використання кислороду протягом тривалого часу. В Оксфордовському словнику англійської мови, виданий в 1986 році, термін «аеробіка» визначається як «метод фізичних вправ, що забезпечує сприятливі зміни у функції систем кровообігу і дихання в результаті виконання фізичних навантажень, що супроводжуються середнім збільшенням споживання кисню».

Який об'єм фізичних навантажень аеробної спрямованості забезпечує позитивний вплив на стан здоров'я без ризику травм та інших порушень діяльності організму? Це питання детально вивчав Стівен Н. Блеір, директор відділення епідеміології Інституту аеробних досліджень Купера, а також вчені інших медичних закладів. Проаналізувавши дані багаточисельних досліджень, вони визначили оптимальні межі (верхня та нижня) фізичних навантажень, які на мові фізіологів визначаються наступним чином.

Тренувальні навантаження, які забезпечують щотижневі енергозатрати від 10 до 20 калорій на 1 кг ваги тіла, є найбільш оптимальними з точки погляду позитивного впливу на стан здоров' я. 20 калорій - це верхня межа, вище якої ступінь позитивного впливу практично мінімальний. Нижня межа - 10 калорій, але навіть при більш низькій величині енергозатрат відмічається деякий позитивний вплив на стан здоров'я людини.

Для виконання фізичних вправ аеробної спрямованості не потрібно великої швидкості чи сили, проте їх виконання пов'язане із певним навантаженням на серцево-судинну систему. Прикладами фізичних навантажень аеробного спрямування є: швидка ходьба, біг, плавання, їзда на велосипеді, ходьба на лижах, заняття на велоергометрі.

Для осіб, які хворіють цукровим діабетом, кращим видом фізичної культури є аеробний. Величина енергозатрат при виконанні фізичного навантаження визначається кількістю кислороду, які використовують працюючі м'язи. При виконанні аеробних вправ, звичайно, використовується більше кослороду. Окрім того, оскільки рухова активність аеробної спрямованості характеризується меншою інтенсивністю і може виконуватись на протязі більш тривалого відрізку часу, то при виконанні аеробних вправ витрачається значно більше енергії, ніж при виконанні вправ анаеробного характеру. Більше того, при виконанні аеробних вправ легше контролювати ЧСС і, отже, притримуватись рекомендованих меж. Виконання анаеробних вправ пов'язане із ризиком перевищення рекомендованих меж ЧСС, що може бути небезпечним для осіб, що страждають захворюваннями серця. Окрім того, ці вправи можуть швидше збільшити, аніж знизити рівень вмісту глюкози в крові.