Комплексна фізична реабілітація при попереково-крижовому остеохондрозі хребта

Крім того, на біль організм реагує місцевим захисним м'язовим напруженням, що, своєю чергою, підсилює це домінуючий осередок збудження. Наявність осередку застійного збудження у корі великих півкуль головного мозку робить негативний вплив на хворих. У них наголошуються погане самопочуття, нестійкість настрою, зниження апетиту, згасання інтересу до того, що оточує та зниження рухової активності. Останнє, своєю чергою, посилює негативний вплив хвороби.

Несприятливі зрушення в організмі у відповідь на зниження рухової активності пояснюють зниженням потоку імпульсів у центральну нервову систему від пропріорецепторів (рецепторів опорно-рухового апарату - м'язів, зв'язок, капсул, суглобів).

Порушення у стані здоров'я хворих пояснюються поєднанням впливу, як самого захворювання, так і гіподинамії унаслідок цього захворювання.

Описані зміни можуть бути зменшені тонізуючим впливом фізичних вправ. Використання фізичних вправ з лікувальною метою, перш за все, підвищує емоційний тонус хворих. Свідоме виконання вправ дає хворим можливість брати активну участь у процесі лікування, вселяє впевненість в одужанні. Використання руху - наймогутнішого біологічного стимулятора життєдіяльності організму - покращує самопочуття хворих і їх настрій.

Крім того, відомо, що кожна м'язова група має представництво у центральній нервовій системі. З іншого боку, роздратування будь-яких ділянок рухової зони кори головного мозку викликає скорочення відповідних м'язів. Тому за відсутності активних рухів за допомогою пасивних виконуваних фізичних вправ якоюсь мірою досягається збудження відповідних рухових центрів. Багатократне систематичне повторення пасивних вправ підтримує функціональний стан відповідних їм рухових кліток кори великих півкуль головного мозку. Функціональний стан рухових клітин мозку посилюється, якщо на зміну пасивним приходять активні вправи.

Окрім нервово-рефлекторної дії, велике значення для тонізуючого впливу фізичних вправ мають і гуморальні зрушення. Вони полягають у тому, що хімічні сполуки, що утворюються в організмі (гормони, ферменти), а також іони калію, кальцію й ін., потрапляючи у кров, змінюють функції органів і систем. Крім того, вони впливають на тканинні рецептори та нервові центри, змінюючи їх стан. У свою чергу, нервова система впливає на вироблення гормонів. Фізичні вправи надають тонізуючий вплив на організм таких хворих, стимулюючи роботу залоз внутрішньої секреції, і покращуючи водно-сольовий обмін.

Спеціальними фізичними вправами на розтягання можна добитися попередження утворення спайок або їх розтягання.

Неврологічні прояви остеохондрозу хребта можуть супроводжуватися розвитком млявих парезів і паралічів групи м'язів, яка іннервується відповідним нервом. Відсутність руху в м'язах приводить до глибоких біохімічних змін у них (як у білковому, так і у вуглеводному обміні). В результаті швидко розвиваються атрофія м'язових волокон і деструктивні зміни в них. М'яз втрачає свої основні функціональні властивості - скоротність і силу. При цьому втрачаються еластичність і тонус м'язів. При виконанні фізичних вправ посилюються обмінні процеси безпосередньо в м'язах і поліпшується їх кровопостачання.

Механізм трофічного впливу фізичних вправ. Цей механізм має провідне значення, тому що мова йде про запальні та дегенеративно-дистрофічні зміни у нервовій системі (корінцях спинномозкових нервів і нервових стовбурах). Розсмоктування запалення та виведення продуктів розпаду при дегенеративно-дистрофічних процесах неможливе без посилення кровообігу нервової системи (головного мозку, спинного мозку, спинномозкових корінців і нервових стовбурів), а також тканин, розташованих поблизу вказаних органів нервової системи.

Трофічний вплив фізичних вправ виявляється також при усуненні м'язового напруження, що спостерігається при синдромах остеохондрозу хребта. М'язове напруження супроводжується зменшенням просвіту артеріол і погіршенням кровопостачання м'язів, залучених у патологічний процес. При прогресі захворювання частина м'язових волокон піддається дегенеративному переродженню. Крім того, напруження м'язів шиї та попереку при остеохондрозі хребта підсилює компресію залучених у патологічний процес корінців спинномозкових нервів, тим самим, посилюючи клінічний прояв захворювання.

Фізичні вправи, які спрямовані на розслаблення відповідної групи м'язів, сприяють поліпшенню їх кровопостачання. При усуненні м'язового напруження розширюється просвіт судин, посилюються крово- та лімфотік, обмінні процеси у м'язах. Крім того, розслаблення м'язів шиї та попереку при остеохондрозі хребта зменшує компресію корінців спинномозкових нервів, покращуючи крово- та лімфоток у них, тим самим, сприяючи ліквідації запальних явищ і поліпшенню кровообігу не лише у самих м'язах, але і в тканинах хребта, перешкоджаючи прогресуванню у ньому дегенеративно-дистрофічних процесів.

Механізм формування компенсації (заміщення порушених функцій). Лікувальна дія фізичних вправ виявляється також у формуванні компенсації (заміщення втрачених функцій), що є біологічною захисною властивістю організму.

Порушені функції можуть заміщатися як мимовільною, так і свідомо формованою компенсацією, причому мимовільні компенсації не завжди є доцільними. Прикладом доцільної мимовільної компенсації можуть бути анталгічні захисні пози у гострому періоді остеохондрозу хребта. При стиханні болю постава у хворих нормалізується.

Тимчасові свідомо формовані компенсації часто спрямовані на поліпшення та підтримку мимовільних. Прикладом тимчасової свідомо формованої компенсації при остеохондрозі хребта є підтримка анталгічних поз.

При необоротних порушеннях формуються постійні компенсації, які необхідно систематично підкріплювати й удосконалювати. Прикладом постійної свідомо формованої компенсації при остеохондрозі є зміцнення м'язового корсета тулуба та шиї.

Механізм нормалізації функції. У відновленні порушених функцій головну роль грає нормалізація нервових процесів. Фізичні вправи могутньо впливають на всі відділи рухового апарату - пропріорецептори, провідні шляхи, рухові зони центральної нервової системи.

Процеси, що відбуваються у центральній нервовій системі, та ступінь їх нормалізації є віддзеркаленням процесів відновлення функцій рухового апарату. І навпаки, відновлення функції паретичних м'язів сприяє нормалізації процесів у центральній нервовій системі.

При відновленні функції нервів кінцівок віддзеркалення нормалізації процесів можна прослідкувати при невритах.

У початковому періоді лікування за відсутності скорочень м'язів пасивні фізичні вправи спрямовані на підтримку функціонального стану відповідних рухових областей центральної нервової системи. Цьому сприяють також ідеомоторні вправи та вправи в стимуляції активних рухів.

При появі активних рухів, здійснюваних з допомогою, фізичні вправи підбирають так, щоб по можливості збільшити потік імпульсів від пропріорецепторів паретичних м'язів для посилення виникаючого осередку збудження у центральній нервовій системі.

Відновлення активних рухів забезпечує подальше посилення потоку імпульсів від пропріорецепторів і тим самим сприяє підтримці оптимального збудження у рухових центрах. Максимальний потік пропріорецептивних імпульсів надходить у центральну нервову систему при виконанні вправ з оптимальним опором. Відновлення сили паретичної групи м'язів і функцій хворої кінцівки свідчить про нормалізацію кіркових процесів [13].

2.1.2 Засоби, форми, методи та методики лікувальної фізичної культури

Основним засобом ЛФК при попереково-крижовому остеохондрозі хребта є фізичні вправи [22,27,34,41,66].

До спеціальних фізичних вправ, які застосовуються при остеохондрозі хребта, відносяться вправи на розслаблення м'язів, на підвищення стійкості вестибулярного апарату, на координацію, динамічні вправи для всіх м'язових груп кінцівок, шиї та тулуба, спеціальні дихальні вправи, вправи на зміцнення м'язів шиї та тулуба, спеціальна «щадна» ходьба [14,15,34,45].

Вправи на розслаблення м'язів. Вони сприяють зменшенню компресії корінців спинного мозку. Крім того, вони знімають стомлення, викликане однотипними робочими та побутовими рухами. Ці вправи сприяють поліпшенню крово- та лімфотоку в перенапружених м'язах, тим самим, покращуючи обмін речовин залучених у патологічний процес зв'язках, суглобах, окісті, кістках [42,50,52,57]. Розслаблення м'язів при остеохондрозі хребта здійснюється різноманітними прийомами, у тому числі:

ь за рахунок зняття напруження м'язів, що утримують голову та тулуб у вертикальному положенні (досягається ухваленням положення, сидячи або лежачи з опорою для голови, тулуба та рук, а також носінням ватяно-марлевого коміра або корсета);

ь за рахунок легкого струшування частини тіла, що розслабляється (може здійснюватися або самим хворим, або за допомогою інструктора; під час струшування частини тіла в ній створюється вібрація, сприяюча розслабленню м'язів);

ь за рахунок вільного «падіння» відведеної верхньої кінцівки;

ь за рахунок розслаблення після попереднього потягування кінцівок або тулуба (у момент потягування з м'язів посилюється відтік венозної крові та лімфи, у момент подальшого розслаблення м'язів приток артеріальної крові до них посилюється);

ь за рахунок вільних махових рухів верхніх кінцівок (при цьому м'язи напружуються при рухах рук у напрямі від низу до верху та розслабляються при рухах зверху вниз).

Розслаблення м'язів спини (область попереку) можна досягти носінням корсета; легким струшуванням тазового поясу інструктором за область верхньої третини стегна після попереднього потягування тулуба.

Розслаблення м'язів нижньої кінцівки можливе за рахунок легкого струшування стегна за допомогою інструктора або виконуваного самим хворим у положенні, лежачи на спині або на боці при зігнутих або випрямлених ногах; легкого струшування ноги в положенні, стоячи, після попереднє потягування ноги.

Вправи, що підвищують стійкість вестибулярного апарату. Посилення роботи вестибулярного апарату та мозочка не може не відбитися на кровопостачанні спинного мозку з його корінцями, оскільки мозочок, вестибулярний апарат і спинний мозок мають одне джерело живлення - хребетну артерію, з перерахованих органів фізичними вправами можна вибірково впливати лише на вестибулярний апарат і мозочок. При підвищенні рівня їх роботи посилюється кровопостачання не тільки цих органів, але і спинного мозку з його корінцями. Підвищити ж рівень роботи вестибулярного апарату та мозочка можна вправами на підвищення стійкості вестибулярного апарату та вправами на координацію. Ці вправи є основними спеціальними вправами при лікуванні хворих на остеохондроз хребта до тих пір, поки є клінічні прояви захворювання, тобто є запальний процес у корінцях спинного мозку.

Як відомо, вестибулярний апарат є частиною внутрішнього вуха та складається з півкруглих каналів і отолітового апарату. Подразниками для рецепторів півкруглих каналів є кутові прискорення, які виникають при згинанні, розгинанні, нахилах, поворотах голови та тулуба, вироблюваних в середньому та швидкому темпі, а також і ходьбі із зміною напряму руху (на 90°, 180°, 360° і більш).

Подразниками для рецепторів отолітового апарату є прискорені та сповільнені рухи тіла з різкими зупинками, зокрема ходьба (прямолінійна) з прискоренням і уповільненням, а також з різкими зупинками. Можливість дії на вестибулярний апарат залежить від положення тіла. У положенні лежачи можливість дії на вестибулярний апарат мінімальна, а у положенні сидячи й особливо стоячи - значно збільшується.

Вправи на координацію. Другою групою спеціальних вправ, сприяючих поліпшенню кровопостачання корінців спинного мозку на всьому його протязі, є вправи на координацію. Координація руху здійснюється при одночасній роботі мозочка та вестибулярного апарату. Крім того, необхідна участь м'язово-суглобового відчуття. Провідну роль у здійсненні вправ на координацію грає кора великих півкуль головного мозку.

Під координованим рухом розуміється спрямований, точний, економний, плавний рух. Вправи на координацію рухів є незвичними поєднаннями простих рухів. Ці поєднання можуть бути надзвичайно різноманітними. Так, можливі одночасні рухи у суглобах кінцівок, причому рухи можуть виконуватися або в одному напрямі, або в різних напрямах як однойменними, так і різнойменними кінцівками. Прикладом можуть бути рухи у суглобах правої руки та лівої ноги і тому подібне. Крім вправ з одночасними рухами, вправи на координацію можуть бути послідовним виконанням рухів у різних поєднаннях.

Рівень роботи мозочка та вестибулярного апарату змінюється залежно від ступеня стійкості тіла. Стійкість тіла, як відомо, залежить від величини площі опори, від висоти загального центру тяжіння тіла над площею опори (загальний центр тяжіння тіла розташований в малому тазу між крижами та симфізом) і від розташування місця перетину «лінії тяжкості» тіла з площею опори. Чим ближче місце перетину розташовується до центру площі опори, тим більше ступінь стійкості.

Стійкість зменшується при підвищенні загального центру тяжіння тіла над опорою та при зменшенні площі опори. Так, наприклад, у положенні стоячи збереженню рівноваги важко при зімкнутих стопах, на носках, на носках з руками, витягнутими вперед, на підвищеній опорі із зменшенням її площі та так далі.

Крім того, зберегти рівновагу та координацію рухів важко при виключенні зорового контролю (при виконанні вправ із закритими очима).

Динамічні вправи для всіх м'язових груп кінцівок, шиї та тулуба. Крім основного джерела кровопостачання корінців спинного мозку (хребетній артерії), є численні додаткові джерела живлення - спинномозкові гілки, що відходять від різних артерій, які розташовані сегментарно на всіх рівнях спинного мозку. Так, у шийному відділі спинного мозку вони відходять від хребетних артерій, у грудному відділі - від міжреберних, поперековому - від поперекових і в крижовому - від крижових. Вказані артерії відходять від артерій, що забезпечують кров'ю м'яза шиї, верхніх кінцівок, тулуба та нижніх кінцівок.

Спинномозкові гілки, що відходять від перерахованих артерій, проходять через міжхребцеві отвори та зливаються з судинами спинного мозку, підсилюючи кровопостачання його корінців з периферії, особливо при м'язовій роботі. Таким чином, можна припустити, що динамічні вправи м'язів перерахованих областей покращують кровопостачання не тільки працюючих м'язів, але і спинного мозку з його корінцями на відповідному рівні.

Спеціальними вправами, що підсилюють кровопостачання поперекового та крижового відділів спинного мозку, є вправи для м'язів тулуба (область попереку), нижніх кінцівок і вправи в діафрагмальному диханні.

Особливістю динамічних вправ для м'язів шиї та тулуба є їх виконання не з повною, а з обмеженою амплітудою рухів в шийному та поперековому відділах хребта (приблизно на половину можливої амплітуди руху).

Це необхідно для того, щоб виключити перерозтягування ослаблених м'язів і не збільшувати рухливість в міжхребцевих суглобах, яка при остеохондрозі хребта часто буває надмірною.

Спеціальні дихальні вправи. Не можна не відзначити негативного впливу на режим роботи клубово-реберного м'яза як допоміжного м'яза вдиху вправ у діафрагмальному диханні. Це пояснюється особливостями функцій клубово-реберного м'яза. Як допоміжний м'яз вдиху він при нерухомому тулубі та тазі своїми нижніми пучками опускає при вдиху нижні ребра; верхні ж пучки її при нерухомості шиї піднімають верхні ребра. Таким чином, при нерухомій шиї та тазі клубово-реберний м'яз розтягує грудну клітку на зразок хутра гармонії. При діафрагмальному диханні цей м'яз (його поперекова частина) своїм статичним напруженням фіксує поперековий відділ хребта, створюючи опору для скорочення м'язових пучків діафрагми. Статичне ж напруження вказаного м'яза може підсилити клінічні прояви поперекового остеохондрозу, створюючи компресію міжхребцевих суглобів. Тому виконання вправ у діафрагмальному диханні хворими на поперековий остеохондроз до зникнення болю недоцільно, тому що це сприяє посиленню клінічних проявів захворювання. До стихання болю слід виключати діафрагмальне дихання та використовувати клубово-реберний м'яз як допоміжний м'яз вдиху лише при грудному диханні, при якому її верхні пучки, так само як і решта допоміжних м'язів вдиху, працюватимуть у полегшених умовах у ритмі дихальних рухів.

Таким чином, застосування спеціальних дихальних вправ у хворих з остеохондрозом хребта сприяє зниженню напруження та поліпшення умов кровообігу в м'язах шиї, плечового поясу та попереку, як правило, залучених у патологічний процес.

Вправи на зміцнення м'язів шиї та тулуба. Ці вправи сприяють відновленню функцій хребетного стовпа, відновленню працездатності хворого та попередженню рецидивів захворювання. Оскільки для зміцнення м'язових груп використовуються вправи переважно статичного характеру, їх застосування доцільне лише після ліквідації клінічних проявів захворювання. Раніше застосування вправ у статичному напруженні м'язів може викликати загострення захворювання, тому що статичне напруження м'язів супроводжується виникненням стискаючого компоненту м'язової тяги, який надає значний компресійний вплив на міжхребцеві суглоби, диски та тіла хребців.

Зміцнення м'язів спини в положенні стоячи здійснюється за рахунок їх статичного напруження при максимальній супінації випрямлених рук, які опущені вздовж тулуба. М'язи живота зміцнюються за рахунок їх скорочення при втягуванні передньої черевної стінки. Тому зміцнення м'язів шиї та тулуба у положенні лежачи доцільно починати при мінімальному їх підйомі над опорою. Максимальне напруження м'язів шиї та тулуба у положенні лежачи наголошується при використанні опору. Для м'язів живота та спини - при подоланні тиску однієї ноги хворого на іншу. Тривалість одноразового статичного напруження м'язів поступово збільшується від 2-3 с до 8-10 с.

При тривалішому напруження в м'язах погіршуються умови кровообігу, обмін речовин і не досягається бажаний ефект. Статичне утримання сегменту на якийсь час проводиться лише для функціональної проби на силову витривалість.

Спеціальна щадна ходьба. Ходьба - найбільш звична м'язова діяльність людини. Не дивлячись на її звичність, ходьба є надзвичайно складним рефлекторним руховим актом, у якому бере участь велика кількість м'язів, які забезпечують пересування та збереження стійкої рівноваги тіла.

У хворих на остеохондроз хребта при ходьбі необхідно максимально зменшити вплив зовнішніх сил, що впливають на хребет. Цьому сприяє так звана щадна ходьба.

Для зменшення дії сил стиснення на уражені сегменти хребетного стовпа у хворих на остеохондроз хребта повинен бути максимально понижений вплив дії сили тяжіння тіла та сили реакції опори. Для цього необхідно зменшити силу переднього та заднього поштовхів. Цьому сприяє повільна ходьба, човгаючою ходою, короткими кроками при акцентованому згинанні у колінному суглобі ноги, що стоїть попереду; для зменшення бічних коливань загального центру тяжіння тіла повинна бути виключена ходьба з широкою постановкою стоп; для зменшення ротаційних рухів хребта повинна бути виключена ходьба з розгорненими до зовні носками стоп. Стопи доцільно ставити паралельно або з невеликим поворотом носків усередину; ще більше зниження дії зовнішніх сил на нижні кінцівки та хребетний стовп досягається збільшенням додаткової опори за допомогою милиць.

За рахунок часткового зниження осьового навантаження милиці значною мірою зменшують дію сили тяжіння тіла та сили реакції опори. Для зменшення коливання загального центру тяжіння тіла та дії сил стиснення доцільна ходьба на милицях, також короткими кроками, човгаючою ходою без широкої постановки стоп і без розвороту носків стоп до зовні. Милиці виносяться одночасно вперед на довжину стопи. Здорова нога робить короткий крок вперед, хвора нога приставляється до неї. Потім починається новий цикл руху.

При анталгічних позах висоту милиць підбирають індивідуально. При згладжені поперекового лордозу та хворобливості розгинання милиці слід підбирати так, щоб був можливий невеликий нахил тулуба вперед. Милиці повинні бути трохи нижче за звичайну висоту для даного хворого. При вираженості поперекового лордозу та хворобливості згинання хребта милиці підбирають з тенденцією до розгинання тулуба, тобто милиці повинні бути трохи вище звичайних.

При сколіотичних установках поперекового відділу доцільно підбирати милиці різної висоти. При цьому вища милиця повинна бути з боку опуклості хребта. Після зникнення анталгічної пози для даного хворого підбирають милиці оптимальної висоти [89].

Лікування складається з медикаментозної терапії, тракції хребта, яка забезпечує зменшення об'єму частини диска, що пролабує, декомпресію нервового корінця; фізіотерапевтичних процедур і ЛФК [68].

Як зазначалося вище, виділяють три періоди захворювання: гострий, підгострий і період клінічного одужання (повного або неповного) 13].

М.В. Дев'ятова пише, що ЛФК у гострому періоді протипоказана [15]. Але В.Я. Фіщенко та ін. [цит. по 68] пишуть, що вже у гострому періоді призначають вправи, спрямовані на розслаблення та зниження тонусу довгих м'язів спини, шиї та плечового поясу.

Комплекс вправ при гострому больовому синдромі

Вправи виконуються у В.П. лежачи.

1. В.П. - на спині, ноги зігнуті в колінах, руки вздовж тулуба долонями вгору. 1 - стиснути кисті в кулак, вдих. 2 - розтискати пальці - видих. 3-4 рази. Вдих через ніс, видих через рот.

2. В.П. - те саме. Вільні рухи стоп вгору та вниз (разом, потім по черзі). 3. В.П. - те саме. Вільне глибоке дихання.

3. В.П. - на здоровому боці. Кисть верхньої руки до плеча. 1-4 - кругові рухи в плечовому суглобі вперед. 5-8 - назад. 6-8 разів.

4. В.П. - на спині. Ноги витягнути. 1-8 - спроба зігнути здорову ногу у колінному суглобі, не відриваючи п'яту від ліжка. При посиленні больових відчуттів припинити.

5. Вільне дихання. Вдих через ніс, видих через рот.

Тривалість заняття - 3-5 хв., 2 рази на день.

Гідрокінезотерапія (фізичні вправи у воді). Фізичні вправи у воді при остеохондрозі застосовуються на першому етапі лікування для витягнення хребта та збільшення його мобільності. При синдромі нестабільності хребта фізичні вправи у воді не показані, а при деформуючому спондильозі використовується в обмеженому масштабі плавання (з урахуванням вікових особливостей хворого). Вправи у воді можуть бути використані як самостійний засіб лікування хворих на початкові прояви хвороби при вертебральному больовому синдромі, залежному від зниження функції хрящового диска, або застосовуватися, як допоміжний засіб у поєднанні з ортопедичним лікуванням витягненням хребта [26,86].

Застосовуються три групи фізичних вправ у воді:

ь вільні рухи тулубом;

ь витягаючі вправи біля бортика;

ь ковзання та плавальні рухи у воді.

Вільні рухи у воді включають бічні нахили тулуба убік, повороти тулуба, тазу, кругові рухи тулуба та тазу. Хворий виконує активні вправи у положенні, стоячи на дні басейну, занурившись у воду до рівня лопаток.

Вправи біля бортика басейну, спрямовані на витягнення хребта, включають напівприсідання (хворий дотримується руками за бортик басейну), кіфозування хребта в упорі на поручень, напіввис на щаблині. При закріпленні ногами за поручень, хворий проводить спробу «відпливання» за рахунок гребка руками. До вправ даної групи належать пружинячі похитування у напіввисі до борту басейну з опором ніг у його стінку (руками триматися за поручень), і вис на трапеції, що супроводжується рухами ніг (наприклад, зведення та розведення ніг). Подальшому розпрямленню хребта та зміцненню м'язів спини сприяють «ковзання» у воді від поштовху ногами, плавання з плотом, вільне плавання. При використанні плоту хворий захоплює його збоку руками та розташовує на нього грудну клітку, кіфозуючи при цьому поперековий відділ хребта.

Вільне плавання не повинне супроводжуватися збільшенням лордозу хребта у поперековому відділі, що викликає больові відчуття.

Фізичні вправи у воді поєднують з похилим і вертикальним витягненням хребта у воді; вони грають роль підготовчого лікувального заходу, що підвищує ефективність тракційної терапії. У цьому випадку комплекс фізичних вправ у воді може бути обмежений вільними рухами тулубом і тазом і вправами біля бортика басейну.

Хворим може бути рекомендоване плавання різними стилями (у басейні, при температурі води вище 30^оС) без збільшення лордозу поперекового відділу хребта.

Обов'язковою умовою для призначення фізичних вправ у воді при остеохондрозі є відсутність вираженої об'єктивної неврологічної симптоматики, яка вказує на наявність грижі диска, нестабільність хребта, різко виражений больовий синдром, що вимагає ліжкового утримання хворого. Відносні показання до застосування фізичних вправ у воді за наявності у хворих анталгічної та вираженого деформуючого спондильозу.

ЩАДНИЙ РУХОВИЙ РЕЖИМ. З хворими, що займаються за щадним режимом, фахівці ЛФК мають справу при стаціонарному та домашньому лікуванні, рідше - у кабінетах ЛФК поліклінік [15,16].

Спеціальними завданнями ЛФК є:

ь сприяння зменшенню компресії (роздратування) корінців попереково-крижового відділу спинного мозку і

ь сприяння зменшенню запалення корінців попереково-крижового відділу спинного мозку.

Засобами для вирішення першого завдання є:

· укладання хворого з орієнтацією на позу, що повторює анталгічну;

· пристосування, що фіксують поперековий відділ хребетного стовпа;

· вправи на розслаблення м'язів області попереку, сідничної області та нижніх кінцівок;

· при ходьбі - милиці.

Наступну задачу вирішують за допомогою динамічних вправ для всіх суглобів нижніх кінцівок, а також вправ на координацію.

Методика. Не дивлячись на те, що у хворих, що займаються за щадним режимом, біль у спокої зменшується, проте він як і раніше потребує забезпечення спокою поперековому відділу хребетного стовпа та зменшення компресії (роздратування) нервових корінців і нервових стовбурів [15,22,27,40. Це досягається, перш за все, укладанням хворого у позі, що нагадує анталгічну. Щадіння корінців попереково-крижового відділу спинного мозку забезпечується також фіксацією поперекового відділу хребта різними пристосуваннями (тугою широкою пов'язкою, корсетом, поясом штангіста тощо). Пристосування, що фіксують область попереку, зменшують напруження її м'язів, забезпечуючи їй відносний спокій. Крім того, вони надають щадний вплив на корінці, зменшуючи перепади внутрішньочеревного тиску, що виникають при напруженні м'язів черевного преса під час виконання фізичних вправ, побутових рухів, при кашлі, чхання тощо [41,44,51].

Зменшенню компресії (роздратування) корінців попереково-крижового відділу спинного мозку сприяють також вправи на розслаблення м'язів ділянці попереку, сідничної області та нижніх кінцівок. Розслаблення вказаних м'язів можна досягти легким струшуванням стегон руками хворого у положенні, лежачи на спині або на боці при зігнутих або випрямлених ногах (залежно від укладання хворого).

Крім того, розслабленню м'язів ділянки попереку сприяють статичні вправи у грудному диханні. При їх виконанні поліпшується кровообіг в м'язах спини за рахунок ритмічних скорочень грудної частини клубово-реберного м'яза. І, навпаки, вправи у діафрагмальному диханні значно підвищують тонус м'язів спини, збільшуючи компресію (роздратування) запалених корінців. Тому вправи у діафрагмальному диханні слід включати у заняття лише після стихання болю. Якщо статичні дихальні вправи у грудному диханні сприяють розслабленню м'язів ділянки попереку, то динамічні, навпаки, збільшують їх напруження, тому що при виконанні цих вправ змінюється величина всіх фізіологічних кривизн хребетного стовпа, у тому числі й поперекового лордозу. Особливо різко змінюється величина поперекового лордозу при вдиху у поєднанні з рухами рук угору.

Про щадіння поперекового відділу хребта слід пам'ятати і при ходьбі хворих. Часткове розвантаження поперекового відділу забезпечується за допомогою милиць, причому хворих слід навчати ходьбі на милицях з мінімальною реакцією опори для зменшення дії сил стиснення на уражені сегменти хребетного стовпа. Цьому сприяє повільна ходьба човгаючою ходою, короткими кроками з паралельною постановкою стоп або з невеликим поворотом носків всередину.

Паралельно із зменшенням компресії (роздратування) корінців попереково-крижового відділу спинного мозку слід підсилювати їх кровопостачання для зменшення запальних явищ у них. Цього можна досягти, перш за все, динамічними вправами для всіх суглобів нижніх кінцівок. Вправи для суглобів пальців ніг, гомілковостопних і колінних суглобів виконуються у вихідному положенні, лежачи на спині. При виконанні вправ для гомілковостопних суглобів інструкторові слід правильно укладати хворих. Так, при згладженому лордозі вправи для гомілковостопних суглобів виконуються при ногах, зігнутих в колінних суглобах (стопи на опорі), при вираженому лордозі - при випрямлених ногах з обмеженням розгинання стоп, при сколіотичній установці - слід враховувати рухові можливості хворого. Дотримання цих умов необхідне для запобігання натягненню корінців попереково-крижового відділу спинного мозку. Особливо сприяють посиленню кровопостачання корінців попереково-крижового відділу вправи, що залучають до руху інші м'язи, що оточують тазостегновий суглоб. При виконанні вправ для тазостегнового суглоба найбільш щадним вихідним положенням при заняттях за цим режимом є положення, лежачи на боці. У такому положенні легшою вправою для тазостегнового та колінного суглобів є згинання - розгинання (ковзання вище розташованої ноги по тій, що пролягає нижче), причому у хворих з кіфозованим хребтом слід обмежувати розгинання стегна, а у хворих з лордозованим хребтом - згинання, щоб не допустити посилення болю. Крім того, при виконанні вправ для суглобів нижніх кінцівок у щадному режимі повинні бути виключені всі вправи, здатні викликати натягнення залучених у процес корінців і нервових стовбурів. До таких вправ відносяться всі вправи для тазостегнових суглобів, що виконуються випрямленими ногами (як на вазі, так і на опорі); розгинання стоп при випрямлених ногах; ротація випрямлених ніг.

Додаткове посилення кровопостачання корінців попереково-крижового відділу спинного мозку може бути досягнуто вправами на координацію. При заняттях за щадним режимом ці вправи виконуються за рахунок вправ для дрібних і середніх суглобів кінцівок. Вправи для плечових суглобів виконуються з коротким плечем важеля, на який діє тяжкість рук, оскільки виконання вправ випрямленими руками супроводжується напруженням м'язів спини. Положення для виконання вправ на координацію - лежачи на спині.

Заняття починається з укладання хворих. Укладання повинне забезпечувати зменшення болю у спокої. Посилення болю свідчить про натягнення корінців, що не повинне мати місця. Тривалість заняття - 25-30 хв. (див. табл. 2.1.). У ввідній частині (2-3 хв.) виконують вправи для всіх суглобів рук. Основну частину доцільно починати з вправ на розслаблення м'язів ділянки попереку, сідничної ділянки та нижніх кінцівок, надалі чергувати їх з рештою вправ у співвідношенні 1:3. Динамічні вправи для суглобів нижніх кінцівок виконують у повільному темпі так, щоб не було посилення болю, тому необхідно виключити всі вправи для суглобів, здатні викликати натягнення корінців попереково-крижового відділу спинного мозку. Крім того, для забезпечення спокою корінцям виключаються вправи з випрямленими руками, в діафрагмальному диханні, динамічні дихальні вправи та згинання голови. Вправи проводять в положенні лежачи на спині, на боці. У завершальній частині проводять вправи для суглобів верхніх кінцівок і спокійне неглибоке дихання. Крім того, необхідно ознайомити хворих з прийомами щадної ходьби на милицях.

Зразкові вправи на координацію на щадному режимі

Вправи в положенні лежачи на спині:

1. Руки вздовж тулуба, ноги зігнуті або випрямлені (залежно від анталгічної пози). Згинання - розгинання пальців правої кисті у швидкому темпі, одночасне згинання - розгинання лівої руки в ліктьовому суглобі у середньому темпі.

2. Вихідне положення те саме. Супінація - пронація правої руки, одночасно ковзаючі кругові рухи долонею лівої руки по опорі у середньому темпі.

3. Вихідне положення те саме. На рахунок «1» - зігнути пальці правої стопи, одночасно ліву руку поставити на пояс; 1 на рахунок «2» - повернутися у вихідне положення; на рахунок «3» - зігнути пальці лівої стопи, праву руку поставити на пояс; на рахунок «4» - повернутися до вихідного положення.

4. Руки зігнуті у ліктьових суглобах під прямим кутом. Згинання - розгинання пальців стоп у повільному темпі, одночасно кругові рухи кистями у середньому темпі.

5. Руки вздовж тулуба. На рахунок «1» - повернути голову вправо, на рахунок «2» - повернутися у вихідне положення; на рахунок «3» повернути голову вліво; на рахунок «4» - повернутися у вихідне положення; на рахунок «5» - закрити очі; на рахунок «6» - руки на пояс, на рахунок «7» - торкнутися лівим вказівним пальцем кінчи носа; на рахунок «8» - поставити ліву руку на пояс; на рахунок «9» - торкнутися правим вказівним пальцем кінчика носа; на рахунок «10» - поставити праву руку на пояс; на рахунок «11» - розплющити очі; на рахунок «12» - опустити руки вздовж тулуба.

6. Вихідне положення те ж. Згинання - розгинання пальців правої кисті у середньому темпі, одночасне повільне підняття лівої руки із згинанням - розгинанням кисті.

7. Вихідне положення те саме. На рахунок «1» - закрити очі; на рахунок «2» - прикласти ліву долоню до лоба, праву, - до кінчика носа; на рахунок «3» - розплющити очі, руки поставити на пояс; на рахунок «4» - руки вздовж тулуба.

Таблиця 2.1

Зразковий комплекс ЛФК за щадним руховим режимом

В.П.	Зміст	Дозування	Темп	Методичні вказівки
1	2	3	4	5
Ввідна частина
1. Лежачи на спині, руки вздовж тулуба	Грудне дихання	3-4 р.	Середній	Виключити діафрагмальне дихання
2. Те саме	Одночасне згинання та розгинання пальців кистей	10-15 с	Середній
3. Те саме, пальці стиснути у кулак	Почергове згинання та розгинання рук у ліктьових суглобах, на кожен рахунок	8 разів кожною рукою	Середній
4. Те саме, кисті до плечей	Кругові рухи у плечових суглобах: 1-4 - вперед 5-8 - назад	4-6 разів в кожний бік	Повільний	З неповною амплітудою
5. Те саме, руки вздовж тулуба	Грудне дихання	3-4 рази	Середній	Виключити діафрагмальне дихання
Основна частина
6. Лежачи (з урахуванням анталгічної пози), руки - на передній поверхні стегон	Струшування стегон	10-15 с
7. Те саме, руки вздовж тулуба	Згинання - розгинання пальців стоп	10-15 разів	Повільний
8. Те саме	Почергове згинання ніг у колінних суглобах, ковзаючи стопою по опорі 1-4 - зігнути 5-8 - В.П.	6-8 разів	Повільний	Починати із здорової ноги
9. Те саме	1 - одночасно поворот голови направо та згинання лівої руки у ліктьовому суглобі. 2- В.П. 3 - те ж в інший бік. 4 - В.П.	3-4 рази	Середній
10.Те саме	Грудне дихання та розслаблення м'язів спини	3-4 рази
11. Те саме	Почергове згинання та розгинання стоп	6-8 разів	Середній
12. Те саме. Права кисть до плеча	Згинання лівої ноги у колінному суглобі, одночасно кругові рухи у правому плечовому суглобі. Потім навпаки	10-15 с	Повільний, середній
13. Лежачи на боці, вище розміщена рука - на стегні	Струшування стегна	10-15 с		Ноги у колінних суглобах зігнуті або випрямлені
14. Те саме	Згинання ноги в колінному та тазостегновому суглобі	8-10 разів	Повільний	Нога, що згинається, ковзає по тій, що пролягає нижче
15. Те саме	Струшування стегна	10-15 с
16. Те саме, пальці вище розміщеної руки стиснуті у кулак	Імітація пиляння дров, одночасне розгинання пальців стоп	10-12 разів	Середній
17. Лежачи на спині	Грудне дихання	10-15 с
18. Те саме	1 - зігнути пальці правої стопи, одночасно ліву руку на пояс. 2 - В.П. 3-4 - те саме навпаки	6-8 разів	Середній
19. Те саме, ноги нижчі за плечі	Одночасна пронація ніг у тазостегнових суглобах і повернення до В.П. 1-4 - пронація 5-8 - В.П.	6-8 разів	Повільний	Виключити супінацію
20.Те саме	Струшування стегон	10-15 с
21. Лежачи	Грудне дихання	3-4 рази
Завершальна частина
22. Лежачи	Відведення в плечових суглобах	4-6 разів		Поволі з неповною амплітудою
23. В.П. те саме, руки вздовж тулуба	Згинання - розгинання у ліктьових суглобах	6-8 разів
24. Те саме	Згинання - розгинання пальців кистей	10 разів
25. Те саме	Грудне дихання

ВІДНОВНИЙ РУХОВИЙ РЕЖИМ. За відновним режимом хворі займаються у кабінетах ЛФК стаціонарів, поліклінік, центрів реабілітації [15,68].

Спеціальними завданнями ЛФК є:

ь сприяння подальшому поліпшенню та ліквідації компресії і супутнього запалення корінців попереково-крижового відділу спинного мозку;

ь сприяння ліквідації периневральних спайок;

ь сприяння поліпшенню трофіки тканин ділянці попереку та нижніх кінцівок;

ь адаптація хворих до осьового навантаження на хребетний стовп при ходьбі.

Для вирішення першого завдання застосовуються наступні засоби:

· пристосування, що фіксують поперековий відділ хребта;

· змішані виси;

· вправи на розслаблення м'язів ділянці попереку, сідничної області та нижніх кінцівок;

· динамічні вправи для суглобів нижніх кінцівок;

· вправи на координацію.

Засобами для вирішення другого завдання є вправи з потягування попереку та ніг. Для вирішення третього завдання застосовуються динамічні вправи для поперекового відділу хребетного стовпа та короткочасне статичне напруження м'язів нижніх кінцівок. Засобами для вирішення четвертого завдання є щадна та звичайна ходьба.

Методика. Не дивлячись на відсутність болю у спокої, хворим як і раніше рекомендується використовувати пристосування, що фіксують поперековий відділ хребетного стовпа, тому що ще є явища компресії та супутнього запалення корінців. У зв'язку з тим, що під час заняттях за відновним режимом починають використовувати вправи для поперекового відділу хребетного стовпа, на час занять пристосування знімаються.

Змішані виси на гімнастичній стінці сприяють декомпресії. При їх виконанні розширюються міжхребцеві отвори за рахунок впливу сили тяжіння тулуба. При цьому інструкторові слід враховувати хворобливість рухів у поперековому відділі. Якщо хворобливо розгинання, то змішані виси здійснюються у положенні хворого лицем до гімнастичної стінки (стопи на 1-2-ій рейці). Якщо хворобливо згинання, то змішаний вис доцільно здійснювати у положенні хворого спиною до гімнастичної стінки (стопи на підлозі). Як і у попередньому режимі, велика увага приділяється вправам на розслаблення м'язів ділянки попереку, сідничної ділянки та м'язів нижніх кінцівок. До вправ на розслаблення вказаних м'язів, застосованих під час занять за щадним режимом, додаються вправи в активному легкому струшуванні напівзігнутої ноги на вазі у положенні, лежачи на спині. У вихідному положенні стоячи - за рахунок активного легкого струшування ноги при фіксації рук на зовнішній опорі (гімнастичній стінці, спинці стільця тощо.). Для подальшого зменшення та ліквідації запалення корінців необхідне інтенсивніше їх кровопостачання. Цьому сприяють, перш за все, вправи для суглобів нижніх кінцівок у положенні, лежачи на спині, на боці та стоячи з опорою для рук. Оскільки на цьому режимі болів у спокої немає, хворі при виконанні вправ для суглобів нижніх кінцівок не потребують індивідуальних укладань. До вправ, використовуваних при заняттях за щадним режимом, додаються вправи для всіх суглобів нижніх кінцівок з подоланням їх ваги, спочатку з коротким плечем важеля, на який діє їх тяжкість, потім - із звичайним. Вправи виконуються навколо всіх основних осей суглобів з поступовим збільшенням амплітуди рухів. Особливо поступово слід збільшувати амплітуду рухів, здатних викликати натягнення нервових корінців і нервових стовбурів (згинання, супінацію та відведення випрямленої ноги). Свідоцтвом ліквідації компресії (роздратування) та відповідного запалення корінців попереково-крижового відділу спинного мозку є відсутність симптомів натягнення (Ласега, Бехтерева, Сикара тощо).

Додаткове посилення кровопостачання корінців попереково-крижового відділу можливо за рахунок вправ на координацію. До вправ на координацію, застосованих при заняттях за щадним режимом (для дрібних і середніх суглобів), додаються вправи і для крупних суглобів спочатку з коротким плечем важеля, на який діє їх тяжкість, потім - із звичайним.

Можливість варіювання вправ на координацію рухів зростає також за рахунок розширення вибору вихідних положень (лежачи, стоячи та у ходьбі).

Для боротьби з периневральними спайками використовуються вправи з потягування попереку та ніг. Потягування попереку можливе у положенні стоячи навколішки (зсув тазу). Цьому ж сприяють змішані виси на гімнастичній стінці. Вправи з потягування ніг виконуються у вихідному положенні, лежачи на спині при розігнутій стопі.

За відновним режимом для поліпшення трофіки тканин ділянки попереку та нижніх кінцівок уводять вправи для поперекового відділу хребетного стовпа. Найбільш вигідним для виконання цих вправ є положення стоячи, минувши вихідне положення лежачи, навколішки та стоячи на колінах. При виконанні вправ для поперекового відділу хребетного стовпа в положенні, стоячи навколішки («морська хвиля», «кішечка», кругові рухи тазом тощо), відбуваються різкі зміни поперекового вигину - від вираженого кіфозу до вираженого лордозу при бічних і ротаційних рухах хребта. Така зайва рухливість хребта при даному захворюванні шкідлива. У положенні, стоячи на колінах, різко збільшується поперековий лордоз у зв'язку із збільшенням кута нахилу тазу, що може викликати загострення болю із-за вираженого статичного напруження м'язів спини, яке у цьому положенні значно більше, ніж у положенні стоячи.

При виконанні цих вправ у положенні стоячи доцільно фіксувати руки на опорі (на гребнях клубових кісток). При цьому досягається часткове розвантаження поперекового відділу хребта від ваги рук (100-160 Н або 10-16 кгс).

У вихідному положенні стоячи вправи для поперекового відділу хребта виконуються плавно, лише в повільному темпі з неповною амплітудою руху (приблизно з ¹/₂ можливої амплітуди). При такому виконанні: 1) не відбувається перерозтягування м'язів, нервових корінців і стовбурів, залучених у патологічний процес; 2) створюється мінімальна компресійна дія м'язової тяги на міжхребцеві суглоби та диски; 3) виключається зайва рухливість хребцевих сегментів поперекового відділу.

За ступенем зростання величини стискаючого компоненту м'язової тяги вправи для поперекового відділу хребетного стовпа можна розподілити таким чином: 1) рухи навколо вертикальної осі (повороти тулуба); 2) рухи навколо сагітальної осі (нахили тулуба); 3) рухи навколо фронтальної осі (згинання та повернення у вихідне положення). При такій послідовності їх виконання поступово збільшується плече важеля, на яке діє тяжкість тулуба.

Широко поширена думка, що вправи для поперекового відділу хребетного стовпа легко виконувати у положенні лежачи, ніж стоячи, тому що при цьому, нібито, відбувається «розвантаження» хребта. Насправді розвантаження хребта має місце лише у стані спокою (без руху у поперековому відділі). При рухах тулуба у положенні лежачи навантаження на поперековий відділ максимальне. Так, при нахилах тулуба, а також при згинанні його та поверненні у вихідне положення м'язи спини та живота випробовують навантаження у десятки разів більше, ніж при виконанні аналогічних рухів у положенні стоячи. Це пояснюється тим, що вказаним м'язам доводиться переміщати тулуб, впливаючи на велике плече важеля, на яке діє його тяжкість.

Поліпшенню трофіки тканин нижніх кінцівок сприяють вправи з короткочасним статичним напруженням м'язів ніг і сідничної області. Вони виконуються у положенні, лежачи на спині та стоячи (лежачи на спині - за рахунок притиснення ділянки підколінної ямки до опори, стоячи - за рахунок перерозгинання ніг у колінних суглобах і статичного напруження м'язів сідничної ділянки). Крім того, як вказувалося вище, трофіка тканин області попереку, сідничної області та нижніх кінцівок поліпшується за рахунок динамічних вправ для всіх суглобів ніг.

Саме положення, стоячи, виконання вправ у цьому положенні та ходьба адаптують хворих до осьового навантаження на поперековий відділ хребетного стовпа. На початку відновного режиму хворим рекомендується щадна ходьба, до кінця режиму відновлюється механізм звичайної ходьби.

Свої особливості на цьому режимі мають і дихальні вправи. Якщо на щадному режимі виконувалися лише статичні дихальні вправи у грудному диханні, то на відновному режимі використовуються вправи в повному та діафрагмальному диханні. Крім статичних, можливе виконання і динамічних дихальних вправ (за участю кінцівок і тулуба).

На закінчення слід сказати, що тривалість занять повинна бути 35-40 хв. Перед заняттям знімають пристосування, що фіксують поперековий відділ хребетного стовпа. У ввідній частині (3-5 хв.) доцільні змішані виси на гімнастичній стінці, у положенні лежачи - дихальні вправи в повному диханні та вправи на розслаблення м'язів ділянки попереку, сідничної ділянки та нижніх кінцівок.

Вихідні положення основної частини - лежачи на спині, на боці, стоячи карачки, стоячи та у ходьбі. Використовуються динамічні вправи для суглобів нижніх кінцівок, для поперекового відділу хребетного стовпа; вправи на координацію; у потягуванні попереку та ніг і вправи з короткочасним статичним напруженням м'язів нижніх кінцівок. Вправи для дрібних і середніх суглобів нижніх кінцівок виконуються у середньому темпі, для великих - у повільному. Виконання вправ не повинне викликати біль. Вправи на розслаблення м'язів чергуються з останніми відносно 1:4. Дихальні вправи на даному режимі використовуються, як статичні (у повному та діафрагмальному диханні), так і динамічні. Застосування вправ з обтяжуванням і опором протипоказано.

У завершальній частині (2-3 хв.) також доцільні змішані виси на гімнастичній стінці, вправи на розслаблення м'язів верхніх і нижніх кінцівок у положенні стоячи, а також дихальні вправи у повному диханні (див. табл. 2.2.).

Вправи на координацію у В.П. стоячи

1. Руки вздовж тулуба. На рахунок «1» - повернути голову вправо, на рахунок «2» - повернути голову до вихідного положення, ліву руку на пояс; на рахунок «3» - повернути голову вліво; на рахунок «4» - повернути голову до вихідного положення, праву руку на поясі; на «5» - крок вліво, руки до плечей; на рахунок «6» - приставити ліву ногу, руки у боки; на рахунок «7» - крок вправо, руки на поясі; на рахунок «8» - повернутися до вихідного положення.

2. Ноги на ширині плечей. На рахунок «1» - носки стоп до зовні, одночасно долоні вперед; на рахунок «2» - повернутися до вихідного положення; на рахунок «3» - носки стоп всередину, руки на поясі; на рахунок «4» - повернутися до вихідного положення.

3. Основна стійка. На рахунок «1» - крок лівою ногою, праву руку на пояс; на рахунок «2» - крок правою ногою, ліву руку на пояс; на рахунок «3» - крок лівою ногою, праву кисть до плеча; на рахунок «4» - крок правою ногою, ліву кисть до плеча; на рахунок «5» - крок лівою ногою, праву руку убік; на рахунок «6» - крок правою ногою, ліву руку убік; на рахунок «7» - крок лівою ногою, праву кисть до плеча; на рахунок «8» - крок правою ногою, ліву кисть до плеча; на рахунок «9» - крок лівою ногою, праву руку на пояс; на рахунок «10» - крок правою ногою, ліву руку на пояс; на рахунок «11» - крок лівою ногою, праву руку вздовж тулуба; на рахунок «12» - крок правою ногою, ліву руку вздовж тулуба.

Таблиця 2.2

Зразковий комплекс ЛФК вправ за відновним режимом

В.П.	Зміст	Дозування	Темп	Методичні вказівки
1	2	3	4	5
1. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки на поясі	На рахунок 1-2-3 максимально потягнутися вгору; випрямити спину, лікті відвести назад - вдих; на рахунок 4 прийняти в. п. - видих	5-6 разів	Повільний	Вправа виконується з максимальним напруженням м'язів спини та живота
2. В. п. - стоячи, ноги разом, руки вздовж тулуба	На рахунок 1-2 крок однією ногою вперед, руки дугоподібно через боки підняти вгору, підтягтися - вдих; на рахунок 3-4 прийняти в. п. - видих	Повільний	4-5 разів	Тулуб тримати рівно, спина випрямлена
3. В. п. - стоячи, ноги декілька ширше за плечі, руки на поясі	На рахунок 3-4-5 зробити три помірні пружинячі нахили у хворий бік	Повільний	6-7 разів	Великим пальцем руки фіксувати хворобливу ділянку біля хребта. Дихання довільне. При двобічній локалізації болю вправу можна виконувати симетрично в обидва боки
4. В. п. - сидячи на стільці	На кожен рахунок 4 повороти голови в один бік, потім 4 повороти - в інший	Довільний	-//-	Дихання довільне, прагнути виконувати максимально повний об'єм рухів
5. В. п. - сидячи на стільці	На рахунок 1-2 прогнутися, закинути голову - вдих; на рахунок 3-4 повернутися до в. п. - видих	Повільний	5-6 разів	Руки відвести назад, охопити спинку стільця зверху
6. В. п. - лежачи на животі	Руки зігнуті у ліктях, на рівні плечей упор на кисті рук. На рахунок 5-6-7-8 затриматися у цьому положенні. На рахунок 9-10-11-12 поволі повернутися до в. п. На рахунок 1-2-3-4 обернутися через ліве плече, не відриваючи живота, подивитися на п'яти. На рахунок 5-6-7-8 зайняти в. п. Те саме - через праве плече	-//-	5-6 разів	Живіт від підлоги не відривати
7. В. п. - лежачи на животі	Кисті рук у вигляді замку перед грудьми, підборіддя лежить на кистях. На рахунок 1-2-3-4 поволі підняти голову та корпус тіла разом з руками, прогнутися; на рахунок 5-6-7-8 прийняти в. п.	-//-	5-6 разів	Дихання не затримувати
8. В. п. - лежачи на животі, кисті у вигляді замку зімкнуті перед грудьми, лоб на кистях рук	На рахунок 1-2 підняти голову вгору - вдих; на рахунок 3-4 опустити - видих	-//-	4-5 разів	Прагнути максимально розслабити всі м'язи, дихання глибоке
9. В. п. - лежачи на животі, руки витягнуті вперед	На рахунок 1-2 підняти руки та ноги, прогнутися - вдих; на рахунок 3 утриматися у цьому положенні; на рахунок 4 прийняти в. п. - видих	-//-	5-6 разів	Час утримання тулуба поступово збільшувати
10. В. п. - лежачи на животі, руки в «замку», лоб на ліктях	Закрити очі, поволі розслабитися		1-2 хв.	Дихання не затримувати
11. В. п. - лежачи на животі, руки зігнуті в ліктях на ширині плечей, опір на кисті рук	На рахунок 1-2 підняти здорову (праву або ліву) ногу, злегка прогнутися. На рахунок 3-4 повернутися до в. п.	Повільний	3-4 рази	Піднімається завжди здорова нога
12. В. п. - стоячи на колінах, упор на прямі руки, спина пряма	Прогнути та випрямити спину	-//-	3-4 рази
13. В. п. - стоячи на колінах	На рахунок 1-2 відвести «здорову» ногу, випрямляючи, назад. На рахунок 3-4 повернутися до в. п.	Повільний	3-4 рази	Дихання не затримувати
14. В. п. - стоячи на колінах	На рахунок 1-2 здорову ногу випрямити та ковзаючим рухом відвести назад. Сісти на п'яту здорової ноги. На рахунок 3-4 повернутися до в. п.	-//-	3-4 рази	-//-
15. В. п. - лежачи на спині	Руки вздовж тулуба - вдих. На рахунок 1-2 підняти голову, подивитися на носки, підтягти стопи на себе - видих. На рахунок 3-4 повернутися до в. п. - вдих

Подобные документы

• Фізична реабілітація після компресійних переломів

  Анатомо-фізіологічні особливості хребетного стовпа. Види та причини переломів хребта. Методи лікування і фізичної реабілітації хворих після неускладнених компресійних переломів поперекового відділу хребта. Лікувальна гімнастика, масаж, гідрокінезотерапія.
  
  курсовая работа [112,6 K], добавлен 08.06.2015
  

• Фізична реабілітація при переломах хребта

  Анатомія, механізми та патогенез пошкоджень хребта та спинного мозку. Методи лікування і фізичної реабілітації переломів хребта. Ушкодження тораколюмбарного відділу. Використання методики електромагнітного поля низької частоти у відновному лікуванні.
  
  дипломная работа [1,5 M], добавлен 20.06.2009
  

• Лікувальний масаж

  Патогенез розвитку остеохондрозу хребта. Клінічні прояви остеохондрозу хребта. Використання масажу в загальному комплексі відновного лікування остеохондрозу хребта. Поліпшення живлення міжхребетних дисків, зменшення і ліквідація дистрофічних явищ.
  
  курсовая работа [52,6 K], добавлен 09.11.2011
  

• Фізична реабілітація осіб з грудним остеохондрозом, гіперкіфозом та кардіальним синдромом

  Обґрунтування та розробка програми фізичної реабілітації хворих на остеохондроз грудного відділу хребта з гіперкіфозом та кардіальним синдромом. Найбільш характерні клінічні скарги хворих з грудною локалізацією остеохондрозу хребта, показники їх стану.
  
  реферат [371,3 K], добавлен 19.12.2013
  

• Фізична реабілітація хворих на гіпертонічну хворобу

  Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи. Основні причини виникнення гіпертонічної хвороби, її клінічні прояви та перебіг захворювання. Медикаментозне лікування та профілактика. Використання засобів фізичної реабілітації при гіпертонії.
  
  дипломная работа [79,0 K], добавлен 14.11.2010
  

• Комплексна фізична реабілітація хворих після неускладнених компресійних переломів нижньогрудного та поперечного відділу хребта

  Клініко-фізіологічне обґрунтування лікувальної дії засобів фізичної реабілітації на організм після компресійного перелому хребетного стовпа. Програма фізичної реабілітації хворих. Врахування ефективності застосування засобів фізичної реабілітації.
  
  дипломная работа [156,3 K], добавлен 25.05.2012
  

• Фізична реабілітація хворих з переломом хребта

  Аспекти фізичної реабілітації хворих з переломом хребта. Організація дослідження і характеристика контингенту хворих у лікарняний період. Методика проведення лікувальної фізичної культури, її ефективність. Розробка комплексу лікувальної фізкультури.
  
  дипломная работа [129,0 K], добавлен 03.01.2011
  

• Синдром хребетної артерії при остеохондрозі шийного відділу

  Будова шийного відділу хребта та анатомія хребетної артерії. Остеохондроз шийного відділу хребта як фактор виникнення синдрому хребетної артерії. Консервативне лікування синдрому хребетної артерії: лікувальна фізична культура, масаж та самомасаж.
  
  курсовая работа [1,7 M], добавлен 02.03.2012
  

• Хірургічне лікування дегенеративних уражень шийного відділу хребта, які викликають компресію спинного мозку та його корінців

  Дегенеративні процеси шийного відділу хребта. Метод лікування: консервативний або хірургічний. Удосконалення розробки методів діагностики та хірургічного лікування радикулопатії, мієлопатії, радикуломієлопатії з використанням мікрохірургічної техніки.
  
  автореферат [72,6 K], добавлен 12.04.2009
  

• Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта, кісток і суглобів

  Актуальність проблеми деформуючого артрозу. Корінцеві та судинні спинальні синдроми. Хірургічні методи лікування деформуючого артрозу. Остеохондроз грудного відділу хребта. Консервативні методи лікування. Синдром Стейнброкера або синдром "плече-рука".
  
  реферат [33,8 K], добавлен 23.04.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам