Комплексна фізична реабілітація при попереково-крижовому остеохондрозі хребта

-//-

5-6 разів

Вправу виконувати з напруженням. Плечі від підлоги не відривати

16. В. п. - лежачи на спині, руки зігнуті у ліктях. Лікті упираються у підлогу

На рахунок 1-2, упираючись ліктями та п'ятами у підлогу, прогнутися у грудному відділі - вдих. На рахунок 2-4 повернутися до в. п. - видих

-//-

5-6 разів

Дихання не затримувати

17. В. п. - лежачи на спині, руки за головою; під поперековим відділом валик

На рахунок 1 підняти ногу, на 2 повернутися до в. п. На рахунок 3 підняти іншу ногу, на 4 повернутися до в.п.

-//-

5-6 разів

Кут підйому ноги 70°

18. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги зігнуті у колінах на ширині плечей

На рахунок 1-2 підняти таз - вдих, на рахунок 3-4 повернутися до в. п. - видих

-//-

4-5 разів

Поступово збільшувати висоту підйому тазу

19. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба

На рахунок 1-2 підняти руки вгору - вдих; на рахунок 3-4 опустити - видих

-//-

4-5 разів

Дихання не затримувати

20. В. п. - сидячи на підлозі, упор на витягнуті руки ззаду, ноги нарізно

На рахунок 1-2 прогнутися у грудному відділі, голову закинути назад - вдих. На рахунок 3-4 повернутися до в. п. - видих

-//-

4-5 разів

-//-

21. В. п. - лежачи на «здоровому» боці

На рахунок 1 відвести пряму ногу; на рахунок 2-3 прогнутися, утриматися у такому положенні; на 4 повернутися до в. п.

-//-

4-5 разів

-//-

ТРЕНУВАЛЬНИЙ РЕЖИМ. У зв'язку з тим, що хворі, які займаються за тренувальним режиму, як правило, працездатні, вони можуть займатися у кабінетах ЛФК поліклінік (після роботи), у санаторіях або домашніх умовах [15,68,89].

Спеціальним завданням є сприяння функціональному одужанню хворих. Для його вирішення використовують вправи на зміцнення м'язів нижніх кінцівок і тулуба.

Методика (див. табл. 2.3.). Функціональне одужання та профілактика рецидивів захворювання можливі лише при зміцненні ослаблених м'язів тулуба, сідничної ділянки та нижніх кінцівок. Потреба в пристосуваннях, що фіксують поперековий відділ хребта у хворих, що займаються за таким режимом, відпадає. Слід враховувати, що найбільш ефективне зміцнення м'язів нижніх кінцівок здійснюється у положенні лежачи (на спині, боці, животі). У положенні лежачи можна використовувати найбільшу довжину плеча важеля, на яке діє тяжкість ноги. Найбільше напруження м'язів має місце при мінімальному підйомі ніг над опорою. Ще більше зміцненню м'язів нижніх кінцівок сприяють вправи з опором і обтяженням (мішечок з піском, гантелі, гумовий бинт тощо).

Не дивлячись на те, що клінічні прояви захворювання у хворих, що займаються за тренувальним режимом, відсутні, зміцнення м'язів тулуба слід проводити з поступовим збільшенням навантаження, щоб уникнути рецидивів.

Вправи для зміцнення м'язів тулуба за ступенем наростання величини стискаючого компоненту м'язової тяги можна розподілити таким чином: 1) статичне напруження м'язів тулуба у вихідному положенні стоячи. М'язи живота напружуються за рахунок втягування передньої черевної стінки. М'язи спини зміцнюються за рахунок їх напруження при максимальній супінації рук у плечових суглобах; 2) статичне напруження м'язів спини та живота при утриманні голови, тулуба і ніг у положенні лежачи на животі та спині; 3) статичне напруження м'язів спини та живота за рахунок опору тулубом тиску однієї ноги хворого на іншу в положенні лежачи на спині, на животі. У вихідному положенні лежачи плече важеля, на яке діє тяжкість голови, тулуба та ніг, максимальне і тому максимальне м'язове напруження та відповідно стискаючий компонент м'язової тяги на міжхребцеві диски. Особливим навантаженням для м'язів тулуба є мінімальний підйом голови, тулуба та ніг над опорою, тому що при цьому їх тяжкість діє на найбільше плече важеля. У зв'язку з цим зміцнення м'язового корсета тулуба доцільно починати у положенні стоячи, продовжувати та закінчувати у положенні лежачи. При такій послідовності відбувається поступова підготовка м'язів тулуба і відповідно хребцевих сегментів до максимального статичного навантаження.

Час одноразового статичного м'язового напруження не повинен перевищувати 8-10 с. Триваліше утримання погіршує умови кровообігу в м'язах і знижує ефективність зміцнення м'язового корсета.

Кількість повторень вправ у статичному напруженні певних м'язів слід збільшувати поступово та періодично проводити функціональну пробу на статичну витривалість м'язів для контролю за ефективністю занять. Кожна вправа у статичному напруженні м'язів тулуба повинна чергуватися з повноцінним їх розслабленням, що значно покращує їх кровопостачання. При виконанні вправ у статичному напруженні м'язів тулуба дихання повинне бути довільним, затримка дихання не допускається. Вправи у статичному напруженні м'язів тулуба з опором доцільно виконувати на видиху.

Таблиця 2.3

Комплекс вправ ЛФК за тренувальним режимом при попереково-крижовому остеохондрозі хребта

№ з/р	Вихідне положення	Зміст вправи	Дозування	Темп	Методичні вказівки
1	2	3	4	5	6
1.	Основна стійка	Руки вгору в боки - вдих; повернутися до В.П. - видих	8-10 разів	Середній	Виконувати чітко, дихання глибоке
2.	Те саме	Руки в боки, праву ногу відвести убік на носок - вдих; повернутися до В.П. - видих	8-10 разів	Середній	Тулуб прямий, голову вгору, виконувати по черзі
3.	Те саме	Руки вгору, праву ногу назад на носок, прогнутися - вдих, повернутися до В.П. - видих	8-10 разів	Середній	Дихання глибоке
4.	Те саме	Руки вгору в боки - вдих, нахил тулуба вперед, торкнутися руками підлоги - видих	8-10 разів	Повільний	Коліна не згинати
5.	Стоячи на колінах і спираючись на руки	Підняти вгору праву ногу та ліву руку, злегка зігнути голову - вдих, повернутися до В.П. - видих	8-10 разів	Повільний	Виконувати по черзі
6.	Стоячи на колінах, сісти на п'яти, руки спираються у підлогу	Посилаючи плечі вперед, спертися на передпліччя, максимально прогнутися у поперековому відділі хребта, випрямити праву ногу назад і вгору; повернутися до В.П. - видих	8-10 разів	Повільний	Виконувати по черзі
7.	Стоячи на колінах з вигнутою спиною, голова опущена	Зігнути руки, торкаючись грудьми підлоги, максимально прогнутися, голову підняти - вдих; повернутися до В.П. - видих	6-8 разів	Повільний	Дихання не затримувати
8.	Те саме, спертися на передпліччя, таз трохи підняти, голову опустити	Спираючись на стопи, підняти таз, випрямити ноги, повернутися до В.П.	6-8 разів	Повільний	Виконувати плавно, дихання довільне
9.	Стоячи на колінах, сісти на п'яти, торкаючись грудьми стегон, руки назад, голова піднята	Злегка підняти тулуб, глибше сісти на п'яти, руки назад у боки, максимально прогнувшись, зробити вдих; повернутися до В.П. - видих	6-8 разів	Повільний	Голову не опускати
10.	Основна стійка	Нахил тулуба направо, ліва рука ковзає по стегну до пахової складки - видих; повернутися до В.П. - вдих	6-8 разів	Повільний	Виконувати по черзі
11.	Основна стійка	Розслаблені руки підняти вгору - вдих, розслабити кисті та потім зігнути кисті, зігнути тулуб і коліна - видих	4-6 разів	Повільний	Виконувати без напруги

ЛФК при поперековому остеохондрозі I ступеня. Хворі можуть займатися або самостійно за індивідуальними завданнями у домашніх умовах, або у спеціальних «групах здоров'я», або кабінетах ЛФК поліклінік після роботи.

Спеціальними завданнями є:

ь забезпечення спокою ділянки попереку;

ь зняття стомлення м'язів ділянки попереку, сідничної ділянки, нижніх кінцівок і поліпшення кровообігу в них;

ь підвищення працездатності.

Засобами для вирішення першого завдання є пристосування, що фіксують поперековий відділ хребетного стовпа (туга пов'язка, бандаж, пояс штангіста тощо), а також сон на ліжку з рівною поверхнею. Для вирішення другого завдання застосовують статичні дихальні вправи у повному диханні та вправи на розслаблення м'язів ділянки попереку, сідничної ділянки та нижніх кінцівок. Для підвищення працездатності застосовують вправи на зміцнення м'язів нижніх кінцівок і тулуба.

Методика. Заняття проводяться без пристосувань, що фіксують поперековий відділ хребетного стовпа, але рекомендується їх носіння до зникнення суб'єктивних відчуттів (швидкої стомлюваності, відчуття тяжкості, напруження м'язів спини тощо). Методика занять відповідає такій за відновним і тренувальним режимами при схожих завданнях.

ЛФК при II ступеню захворювання за наявності неврологічних проявів проводиться за методикою лікувальної фізичної культури при III ступеню, без неврологічних проявів - як при I ступеню захворювання.

2.2 Масаж при остеохондрозі хребта

Масаж надає великий вплив на периферичну нервову систему. На початку масажу підвищується роздратування кінцевого апарату периферичної нервової системи, потім настає зниження її збудливості, що рефлекторно передається на всю нервову систему. Клінічно це виявляється у зменшенні або повному зникненні больового синдрому.

Провідна роль у формуванні відчуття болю належить корі головного мозку, отже реакція на больове роздратування може бути пригнічена сильнішим умовним подразником, яким і є масаж. Механізм його знеболювального впливу полягає у тому, що відбувається постійне придушення больової інтеграції на різних рівнях [7,18. Масаж надає гальмуючий ефект на периферичний осередок, який, своєю чергою, гасить реперкусивні осередки застійної больової дії у центральній нервовій системі, сприяє поліпшенню функціонального стану всіх відділів нервової системи, підсилює регулюючу та координуючу функцію центральної нервової системи, стимулює регенеративні процеси та відновлення функції периферичних нервів [20].

При попереково-крижовому остеохондрозі хребта масаж покращує лімфо- та кровообіг в м'язах і у ділянці деструктивно-дегенеративних змін у хребті, надає знеболювальну та розсмоктувальну дію, нормалізує м'язовий тонус, збільшує силу м'язів. Застосовують масаж в підгострій стадії захворювання [18].

Показаннями для призначення масажу в даному випадку є [38,48,52, 70,88: попереково-крижовий радикуліт інфекційної та токсичної етіології; дегенеративні зміни у ділянці поперекових дисків і хребців - дископатії, спондильози, спондилоартрити тощо; попереково-крижовий радикуліт посттравматичного походження і внаслідок перевантажень поперекового відділу хребта, запальних процесів у порожнині малого тазу, при порушенні вегетативної іннервації тощо.

Завданнями масажу є [88:

ь стимуляція крово- та лімфообігу в кінцівках і поперековій ділянці;

ь зменшення болю;

ь зміцнення гіпотрофічних м'язів задньої поверхні стегна та гомілки, а також сідничних м'язів;

ь зниження тонусу напружених довгих м'язів спини.

План масажу: дія на паравертебральні зони всіх спинномозкових сегментів від тих, що пролягають нижче до вище розміщених і рефлексогенні зони грудної клітки та ділянки тазу; масаж м'язів спини, гребенів клубових кісток, ребрових дуг, міжреберних проміжків і остистих відростків; масаж тазостегнових і плечових суглобів, виборчий масаж больових зон і точок грудної клітки. Пасивні й активні рухи. Дихальні рухи. Положення хворого - лежачи.

Методика. Масаж паравертебральних зон: площинне погладжування, колоподібне розтирання, стругання, пиляння; продовжне розминання, зрушення у подовжньому та поперечному напрямах; безперервна вібрація, поплескування. Масаж трапецієподібних м'язів: погладжування, розтирання, щипцеподібне розминання надключичних країв. Щипцеподібне погладжування та розминання груднино-ключично-соскоподібних м'язів. Масаж щонайширших м'язів спини: погладжування, розтирання долонним краєм кисті, продовжне розминання , розтягання та стискування зовнішніх країв м'язів, вібраційне погладжування. Масаж сідничних м'язів: погладжування поверхневе та глибоке, розтирання - опорною поверхнею кисті, штрихування, пиляння перетинок; розминання - подовжнє, розтягування та зрушення; вібрація - безперервна, поплескування, рубання, вібраційне погладжування. Погладжування та розтирання пальцями гребенів клубових кісток у напрямі від пахових ділянок до хребта та ребрових дуг від грудини до хребта. Граблеподібне погладжування та розтирання міжреберних проміжків від грудини до хребта. Масаж міжостистих проміжків і остистих відростків від хребців, що пролягають нижче, до вище розміщених: погладжування, розтирання та безперервна вібрація кінцями пальців, пиляння у подовжньому напрямі, переривисті натискання на остисті відростки долонею. Масаж тазостегнових і плечових суглобів: погладжування, розтирання периартрикулярних тканин, сумочно-зв'язкового апарату. Масаж місць перевантажень хребта: в ділянці V поперекового хребця - циркулярні погладжування, розтирання, безперервна вібрація, пунктирування; в ділянці нижніх шийних хребців - погладжування, розтирання, непереривиста вібрація та пунктирування VII шийного хребця. Виборчий масаж: больових зон і точок: у міжостистих і міжреберних проміжках, у зоні лопаток, у ділянці периартрикулярних тканин плечових і тазостегнових суглобів, надключичних зон трапецієподібних м'язів і акроміально-ключичних суглобів, у ділянці крижів, гребенів клубових кісток і інших зон іррадіації болю - погладжування, розтирання, вібрація. Струс грудної клітки та тазу, стискування та розтягування грудної клітки. Пасивні й активні рухи. Струшування кінцівок. Дихальні рухи. Тривалість процедури масажу - 15-20 хв. Курс лікування - 12 процедур, через день.

Точковий масаж. У останнє десятиліття широке визнання отримав точковий масаж, який застосовується як самостійно, так і у поєднанні з іншими видами лікування. Техніка точкового масажу та схеми лікування при різних захворюваннях висвітлені у вітчизняних [40] і зарубіжних монографіях [48].

Точковий масаж - це тиск в певній точці по натягнутій шкірі, без її переміщення. Інтенсивність масажування залежить від очікуваного результату. Натиснення проводять з різною силою, масажуючи глибоко лежачі тканини.

Точковий масаж виконується або за допомогою пальців кисті, або спеціальними пристосуваннями: ебонітовими, дерев'яними, скляними паличками із закругленими конічними кінцями різного діаметру, кулястими голками діаметром від 2-3 до 100 мм. При роботі пальцями кисті використовують кінчик одного (вказівного, великого), 2-3-х пальців, а також ніготь пальця. Це рекомендувалося ще у давньосхідному керівництві як обов'язковий прийом перед введенням голки.

Під час точкового масажу використовують ті самі стандартні точки, що і при голкорефлексотерапії, і вплив здійснюють гальмівним або збудливим методом.

Застосовується також 10 основних форм лінійного масажу тканин у певних ділянках: погладжування, вібраційне пощипування, натискання (слабке, середньої сили, сильне), потирання, зворотно-поступальний рух з натиском, розтирання між великим і вказівним пальцями, потирання між долонями кисті рук, биття різної інтенсивності пальцями, долонею тощо, згинання та розгинання, обертання та потягування (дано в інтерпретації Р. Лувсана, 1986) [цит. за 68].

Багато фахівців поєднують точковий масаж з класичним і сегментарним масажем.

Тривалість масажу визначається реактивністю та загальним станом організму. Правильне дозування та методика масажу викликає почервоніння шкірних покривів. Тривалість седативного масажу 10-20 хв., тонізуючого - 1-3 хв. Р. Лувсан, вважає, що сеанси масажу можна проводити щодня або через день протягом 10-20 днів, з повторенням курсу лікування за показаннями через 10-15 днів [цит. за 68].

Все сказане свідчить про необхідність індивідуального диференційованого підбору методів рефлексотерапії з урахуванням стану хворого, стадії та характеру перебігу патологічного процесу, вираженості больового синдрому та супутніх захворювань. Під час і після сеансу слід визначати реакцію хворого на процедуру, ступінь і тривалість поліпшення, добиваючись наростаючої позитивної динаміки з купірування болю.

2.3 Фізіотерапія й інші засоби реабілітації

Використання фізичних чинників з лікувальною метою проводиться з урахуванням патогенетичних механізмів неврологічних ускладнень при остеохондрозі хребта [39,45,54,78. Підбір фізіотерапевтичного методу вирішує наступні завдання:

ь Зменшення запальної реакції - набряку корінця спинномозкового нерва та тканин у зоні зацікавленого сегменту.

ь Зняття спазму судин і напруження м'язів.

ь Поліпшення крововідтоку в зоні зацікавленого сегменту.

ь Усунення болю.

У гострій стадії найширше застосовується електрофорез лікарських і, в першу чергу, знеболювальних препаратів [32]. Проводиться електрофорез постійним або низькочастотним електричним струмом. У цих випадках введення лікарських речовин поєднується з позитивним впливом на організм електричного струму. Широко застосовується суміш А.П. Парфенова (новокаїну - 0,2 г, совкаїну - 0,1 г; тримекаїну - 0,3 г; 0,1% розчину адреналіну - 1 мл; дистильована вода - 100 мл). Для посилення ефекту рекомендується до 100 мл такої суміші додати 20 мл 25% розчину димексиду. Електрофорез вказаної суміші проводиться як у стадії загострення, так і у стадії ослаблення болю.

Останнім часом у гострому періоді при будь-якій локалізації процесу все частіше застосовуються діадинамічні синусоїдальні модульовані струми. При ампліпульстерапії використовуються III-IV типи робіт, що володіють більш вираженим знеболювальним і протизапальним ефектами. Перевага застосування діадинамічних і синусоїдальних модульованих струмів полягає в їх здатності вводити ліки на велику глибину.

При гострому больовому синдромі дуже ефективна черезшкірна електростимуляція (ЧЕС) нервів. При ЧЕС для усунення болю проводиться слабке роздратування з метою виборчого збудження мієлінізованих волокон, гальмуючих передачу больової імпульсації з периферії, що, зрештою, викликає гальмування або повну блокаду проведення больових сигналів на різних рівнях нервової системи [69].

З метою посилення лікувальної дії різних за спрямованістю фізичних чинників рекомендується їх комплексне застосування.

Ультразвук застосовують також для введення лікарських препаратів. Він впливає протизапальне, десенсибілізуюче, спазмолітичне, стимулює репаративні процеси у тканинах. З позитивним ефектом застосовується фонофорез гідрокортизону, анальгіну, динатрієвої солі етилендіамін-тетраоцетової кислоти (Трилон Б), лідази.

У фазі затихання та ремісії лікування, з одного боку, спрямоване на ліквідацію наслідків запального та дегенеративно-дистрофічного процесу, а з іншого - на створення умов, що перешкоджають рецидиву захворювання [43,49,65,67,85]

У період ремісії з метою поліпшення метаболізму в тканинах, активізації репаративних процесів у м'язах і нервах, підвищення їх функціональної активності проводять електростимуляцію м'язів апаратами типу АСМ-3, універсальним електроімпульсатором УЕІ-1.

Для попередження рецидивів захворювання у період ремісії, разом з виключенням провокуючих чинників, бажане періодичне лікування у санаторно-курортних умовах. При цьому широко застосовуються сегментарні грязьові аплікації (температура 35-37°С) на шийно-комірну або попереково-крижову зони, сірчановодневі ванни, радонові ванни. При вегетативних синдромах переважно призначати вуглекислі, кисневі та йодисто-бромні ванни.

Приводимо деякі можливі поєднання фізичних чинників при реабілітації хворих на етапі стабілізації та зворотного розвитку симптоматики (щадний і відновний режими) 68 (див. табл. 2.4.).

Таблиця 2.4

Деякі можливі поєднання фізичних чинників при реабілітації хворих на попереково-крижовий остеохондроз хребта на етапі стабілізації та зворотного розвитку симптоматики

Номер комплексу	Зміст
1	2
Комплекс 1	СМТ, III і IV рід роботи, по 4-5 хвилин кожен, частота модуляцій 30-50 Гц, глибина 75-50%, щодня № 10-12; вібраційний масаж через гумову подушечку, наповнену водою з температурою 37-38°С при малій дозі звукового тиску (2000-3000 бар протягом 3-4 хвилин) при частоті 10 Гц або 50 Гц, щодня № 10-12
Комплекс 2	Хлоретілові блокади заздалегідь розтягнутих м'язів, із швидкістю 10 см*с-1, до настання розслаблення м'язів, з подальшим їх зігріванням шляхом докладення на 1-3 хвилини серветок, змочених у гарячій воді; СМТ - форез лікарських речовин (ганглерон, новокаїн, лідаза, папаверін, нікотинова кислота), III і IV рід роботи, по 4-6 хвилин кожним, при частоті модуляцій 80-100 Гц, глибині 50-75%, щодня № 8-10; масаж, класичний і сегментарний, щодня № 10-12
Комплекс 3	Черезшкірна електростимуляція із застосуванням стимулятора, що генерує біполярні імпульси до 100 В тривалістю 0,1-0,5 мс, частотою 20-120 Гц. Електроди накладають над шкірними проекціями певних нервів і паравертебрально на відповідному сегментарному рівні; інтенсивність дії - до отримання нехворобливих відчуттів вібрації, тривалість процедури 15-20 хвилин у паравертебральних зонах; у ділянці кінцівок - до декількох годин (застосовується з метою анальгезії); масаж, класичний і сегментарний, щодня № 10-12
Комплекс 4	Електропунктура: електричний струм подається через введену голку; можна використовувати прилад для електроголкотерапії «Еліта-4», струм двохполярний імпульсний, частота 100 Гц, сила струму до 50 мкА, час дії 20 хв., щодня, протягом 9-15 днів; масаж, класичний і сегментарний, такий, що розслабляє; щодня
Комплекс 5	ДМВ в оліготермічних дозах, протягом 5-20 хвилин, через день № 7-15; електрофорез новокаїну, або платифіліну, ганглерону, анальгетичної суміші, при силі струму 10-20 мА протягом 15-20 хвилин, щодня № 10-15; масаж, сегментарний і місцевий; щодня № 10-12
Комплекс 6	ПЕМП низької частоти (Полюс-1) в безперервному або імпульсному режимі, при контактному або дистанційному методі, напруження поля від 100 до 500 мТ; щодня № 10-15; УЗ або фонофорез анестезину (еуфіліну, ганглерону, анальгіну, гідрокортизону), УЗ при цьому застосовується в імпульсному або постійному режимах, потужністю 0,4-0,6 Вт*см-1 щодня, на курс 8-10 процедур; масаж, сегментарний і місцевий; № 10-12
Комплекс 7	Лазеротерапія на больові точки (щільність потоку потужності 4 мВт* см2 -1, щодня № 10-15; ванни сульфідні, або сірчановодневі, хвойні, скипідарні тощо. № 10-12, щодня; масаж, сегментарний і місцевий
Комплекс 8	СМТ - форез новокаін-адреналінової суміші, або анальгіну, тримекаїну, при силі струму 10-20 мА протягом 15-20 хвилин; через день; № 10-12; СМВ в оліготермічних дозах (25-30 Вт без відчуття тепла при циліндровому та 40-50 Вт при прямокутному випромінювачі), протягом 12-15 хвилин, через день, на курс № 10-15; масаж, сегментарний і місцевий
Комплекс 9	СМТ - форез нікотинової кислоти, або тренталу, но-шпи, еуфіліну, при III і IV режимах роботи, глибина модуляцій 50-75%, частота 80 Гц, щодня № 10-12;ванни хлорідні натрієві, радонові, сульфідні, скипідарні, йодисто-бромні, вібраційні, щодня № 10-12; масаж, сегментарний і місцевий
Комплекс 10	УВЧ в імпульсному та постійному режимах, у слабкотеплових дозах, потужність до 70-100 Вт при зазорі до 2-4 см, тривалість дії 5-15 хвилин, щодня, на курс № 5-10; УЗ або фонофорез анестезину або гідрокортизону, анальгіну, еуфіліну, ганглерону, при імпульсному або постійному режимах УЗ дії і його потужності 0,4-0,6 Вт* см2 -1, щодня; безпосередньо після процедури УВЧ, на курс 8-10 процедур; масаж, сегментарний і місцевий № 10-12
Комплекс 11	Індуктотермія в оліготермічних дозах, через день № 8-10; електрофорез експоненціальним струмом (апарат для електростимуляції м'язів) анальгетичної суміші, через день № 8-10; масаж, сегментарний і місцевий, щодня
Комплекс 12	УЗ або фонофорез анестезину або гідрокортизону, анальгіну, еуфіліну, ганглерону, при імпульсному або постійному режимах УЗ дії і потужності 0,4-0,6 Вт* см2 -1, щодня, на курс 8-10 процедур; ванни хлоріні натрієві, радонові, сульфідні, скипидарні, йодисто-бромні, вібраційні, щодня № 10-12; масаж, сегментарний і місцевий, щодня
Комплекс 13	ДДТ, модульований довгими періодами або односпрямований напівперіодний хвилевий, сила струму - відповідно до відчуттів хворого до появи виразної вібрації під електродами, час дії 4-5 хвилин; щодня, на курс 5-10 процедур; підводний душ-масаж, щодня № 10-15
Комплекс 14	Д'арсонвалізація місцева, на ділянку кінцівки, тривалість сеансу 5-10 хвилин, на курс № 5-10 процедур; ванни хлорідні натрієві, або сульфідні, скипидарні, йодисто-бромні, щодня № 10-12
Комплекс 15 (для стимуляції гіпотонічних м'язів)	СМТ I і II режими роботи, при частоті модуляцій 10-30 Гц і глибині 75-100%, по 8-12 хвилин, через день № 8-12; вібромасаж при частоті 100 Гц і великій дозі звукового тиску (6000-8000 бар) протягом 8-15 хвилин, через день
Комплекс 16	Ванни хлорідні натрієві, радонові, сульфідні, скипидарні, йодисто-бромні, вібраційні, через день № 10-12; грязелікування (озокерито- або парафінолікування), через день; при неповній ремісії - грязьові аплікації невисокої температури (до +38°С), при ліквідації больового синдрому та стабілізації позитивного эффекта- підвищення температури грязьових аплікацій до +40-44° З; на курс № 10-12; масаж, сегментарний і місцевий; щодня; № 10-12
Комплекс 17	УЗ або фонофорез апізартрону, або біокортану, гідрокортизону, кортану-1, кортану-2, нафталану, еуфіліну; потужність УЗ дії 0,5-0,8/см2 -1, за лабільною методикою, протягом 5-15 хвилин, щодня, на курс № 8-12; грязелікування (озокерито- або парафінолікування), через день; при неповній ремісії - грязьові аплікації невисокої температури (до +38°С), при ліквідації больового синдрому та стабілізації позитивного ефекта - підвищення температури грязьових аплікацій до +40-44°С; на курс № 10-12; масаж, сегментарний і місцевий, щодня; № 10-12
Комплекс 18	Індуктотермія, сеанс 10-30 хвилин до отримання відчуття тепла, щодня, на курс 10-12 процедур; УЗ або фонофорез апізартрону, або біокортану, гідрокортизону, кортану-1, кортану-2, нафталану, еуфіліну; потужність УЗ дії 0,5-0,8 /см2 -1, за лабільною методикою, протягом 5-15 хвилин, щодня, на курс № 8-12; масаж, сегментарний і місцевий, щодня № 10-12
Комплекс 19	СМВ з інтенсивною тепловою дією, від 4 до 15 хвилин на полі, через день, на курс №10-12; ванни хлорідні натрієві, радонові, сульфідні, скипидарні, йодисто-бромні, вібраційні, через день № 10-12; масаж, сегментарний і місцевий; щодня № 10-12
Комплекс 20	ІРТ; щодня; ванни хлорідні натрієві, радонові, сульфідні, скипидарні, йодисто-бромні, вібраційні, через день № 10-12; масаж, сегментарний і місцевий, щодня № 10-12
Комплекс 21	ДМВ, при використанні циліндрового випромінювача зазор 3-4 см, потужність дії 20-30 Вт, протягом 8-10 хвилин, щодня; УЗ в безперервному режимі, за лабільною методикою, потужність дії 0,4-0, 6 Вт* см2 -1, по 3-4 хвилини на полі, щодня № 8-10; масаж, сегментарний і місцевий, щодня № 10-12
Комплекс 22	Локальна гіпертермія, з приміщенням ураженої кінцівки у брезентову камеру, в яку калорифером нагнітається гаряче повітря; тривалість процедури 20-30 хвилин при температурі повітря у камері сухого жару 80-90°С, через день; аплікації лікувальної грязі при температурі 42-46°С; масаж класичний і сегментарний, такий, що розслабляє № 10-12
Комплекс 23	ПЕМП від апарату «Полюс-1», з використанням прямокутного індуктора, паравертебрально, відповідно проекції ділянки порушення спинального кровообігу, інтенсивність магнітної індукції 25 мТ, в безперервному режимі, 25-30 хв. щоденно № 10-15; при порушенні функції тазових органів - електростимуляція ДДТ або СМТ ділянки сечового міхура, кишечнику; при млявих парезах кінцівок - ЕС м'язів; масаж кінцівок, точковий або класичний: тонізуючий при млявих і такий, що розслабляє при спастичних парезах (паралічах)
Комплекс 24	ДМВ на ділянку порушення спинального кровообігу, потужність 30-40 Вт, з використанням прямокутного випромінювача 16*35 см при зазорі 4-5 см, по 12-15 хв. щодня № 15; при порушенні функції тазових органів - електростимуляція СМТ або ДДТ ділянки сечового міхура, кишечнику; масаж кінцівок, точковий або класичний: тонізуючий при млявих і такий, що розслабляє при спастичних парезах (паралічах)
Комплекс 25	СМТ - форез еуфіліну на осередок порушення спинального кровообігу, режим СМТ випрямлений, III рід роботи, частота 50 Гц, глибина модуляцій 50%, сила струму від 5 до 15 мА, протягом 6-20 хвилин через день № 20; при млявих парезах кінцівок -електростимуляція м'язів, через день № 10-15; сульфідні ванни концентрації 50-150 мг*л-1, по 10-15 хв., 3-4 рази на тиждень; масаж класичний № 10-15
Комплекс 26	Електрофорез йоду, новокаїну, лідази, при млявих парезах - дібазолу, галантаміну, прозерину на ділянку хребта та кінцівок за допомогою гальванічного струму або СМТ, протягом 10-15 хвилин, через день № 15-20; ванни кисневі (радонові, йодисто-бромні), температури 37-38°С через день № 10-15; при млявих парезах нижніх кінцівок - електростимуляція м'язів через день № 10-15; масаж, класичний або точковий № 10-15
Комплекс 27	Індуктотермогрязелікування на ділянку хребта № 10, через день; при порушеннях функції тазових органів - електрофорез атропіну (при гіпертонічному стані) та галантаміну, прозерину або пілокарпіну (при гіпотонічному стані), щодня № 15-20; масаж; класичний або точковий № 10-15
Комплекс 28	Ванни сульфідні, радонові, морські, через день або два № 10-15; при млявих парезах кінцівок - електростимуляція м'язів; щодня № 15-20; при порушенні функції тазових органов- е.п. УВЧ на ділянку сечового міхура к слабкотепловому дозуванні, по 6-10 хвилин, через день № 12-20 процедур; масаж, класичний або точковий
Комплекс 29	Парафінові аплікації температури 50-60°С .через день № 20-30; ванни сульфідні, радонові, морські, через день або два № 10-15; при порушеннях функції тазових органів - ІРТ; масаж, класичний або точковий
Комплекс 30	Грязьові аплікації на уражений відділ хребта та кінцівки; при порушеннях функцій тазових органів грязьові аплікації застосовуються також на ділянку живота або у вигляді грязьових тампонів, температура 36-44°С, тривалістю 30-60 хв., через день № 10-15; при спастичних парезах температура грязі повинна бути нижче (Зб-40°С), ніж при млявих (40-44°С); при млявих парезах кінцівок - електростимуляція м'язів, через день № 10-15; масаж, класичний або точковий

Санаторно-курортне лікування (кліматичне та бальнеологічне) показане хворим на дегенеративно-дистрофічні ураження суглобів і хребта на курортах з сірчановодневими, радоновими, йодисто-бромними, хлоридно-натрієвими водами: у Сочи-Мацесті, П'ятигорську, Евпаторії, Цхалтубо, Белокуріхі, Сергіевських мінеральних водах, в Усть-Качці, Ходиженську, Бердянську, Старій Русі, Усольї-Cибірському, Іркутську тощо [68.

Блокади. Введення знеболювальних препаратів шляхом виконання блокад, а також місцево в склеротомно-судинні, нейросклеротомні, періостальні, внутрішньокісткові, паравертебральні рефлексогенні зони, всередину суглобів і у тканини, розташовані біля суглобів, у місця прикріплення сухожиль і інші брадитрофні тканини, а також проведення черезшкірної електростимуляції нервів (див. нижче) не лише знімає біль, по і перериває замкнуте коло патологічних рефлексів [68,89]. Активна дія на вказані біологічно активні зони (точки) надає рефлекторний вплив на центри таламогіпоталамічної області та кори великого мозку, що дозволяє нормалізувати функцію нервової системи.

Ці лікувальні заходи у поєднанні з ортопедичними укладаннями знижують біль, напруження паравертебральних і навколосуглобових м'язів, дають можливість підготувати хворого до проведення за показаннями мануальної терапії.

Перед проведенням блокади виконують пробу на переносність анестезуючої речовини хворим. До розчину знеболювального засобу можна додати кортикостероїди (гідрокортизон, триамцинолону ацетонид або преднізолон) у дозі від 10 до 25 мг, що збільшує тривалість дії анестетика, надає протизапальний і десенсибілізуючий вплив.

Мануальна терапія. Ортопеди-травматологи та лікарі інших спеціальностей, що займаються мануальною терапією, вважають, що вона показана у період загострення при I-III стадіях остеохондрозу хребта, коли розвиваються функціональні блокади, але гострий больовий синдром вже купірований іншими методами [9-11,23,24,29,30]. При цьому Н.І. Хвісюк [82] вважає дуже ефективною мануальну терапію при протрузіях строком до 7-10 днів і «переважно підзв'язкових випадіннях драглистого ядра при достатньо великому дефекті фіброзного кільця».

При остеохондрозі хребта дегенеративно-дистрофічні зміни розвиваються не лише у міжхребетному диску, але і у сумочно-зв'язковому апараті хребта, у тому числі у дуговідростчатих і реберно-хребцевих суглобах, міжостистому зв'язковому апараті, капсулах суглобів і інших, що супроводжується розвитком підвивихів, утисків і функціональних блокад. Проведення 1-2-х сеансів мануальної терапії усуває утиски синовіальної оболонки, меніскоїдів, а також стиснення розгалужень синувертебрального нерва, корінців спинномозкових нервів і самих нервів, що дозволяє механічно та рефлекторним шляхом перервати замкнений круг патологічних рефлексів. Це приводить до ліквідації або зменшення больового синдрому та поступового усунення неврологічних розладів [39,55,61,69,79-81,91].

Абсолютні показання до проведення мануальної терапії:

Ш остеохондроз хребта (I-III стадії захворювання), спондилоартроз, що супроводжується больовим синдромом, неврологічними та вегетативними розладами, а також функціональними блокадами;

Ш функціональні вісцеральні розлади, ураження, що виникають унаслідок, ураження остеохондрозом відповідного хребетного сегменту (крім захворювань серцево-судинної системи й органів черевної порожнини).

Відносні показання:

Ш грижі диска при незначному зсуві драглистого ядра (не більше ніж на ¹/₃ його об'єму), що визначається контрастними дослідженнями. При цьому виконують не більш 1-2-х сеансів мануальної терапії.

Протипоказання до проведення мануальної терапії:

Ш нестабільність хребетного сегменту внаслідок остеохондрозу;

Ш природжена слабкість сумочно-зв'язкового апарату хребта, що супроводжується надмірною патологічною рухливістю хребців:

Ш порушення кровопостачання спинного мозку в системі артерії Депрож-Готтерона, Адамкевіча, передній і задній спинномозкових артерій, задніх хребетних артерій;

Ш природжені аномалії розвитку хребців і ребер (блокування хребців, розщеплювання та дефекти тіл хребців, клиновидні хребці тощо);

Ш системні захворювання хребта (недосконалий остеогенез, спондилоепіфізарна дисплазія);

Ш спондилоліз і спондилолістез;

Ш остеодистрофія хребта (гіперпаратиреоїдна, деформуюча остеодистрофія тіл окремих хребців) і остеопороз хребта, ускладнений компресією та деформацією тіл хребців;

Ш фіброзна дисплазія тіл хребців;

Ш літній вік і старечий кіфоз важкого відділу хребта;

Ш спондильоз;

Ш фіксуючий лігаментоз;

Ш краєві кісткові розростання, особливо по задній або задньобоковій поверхні тіл хребців;

Ш важкі захворювання внутрішніх органів і головного мозку;

Ш запальні процеси та пухлини хребта і м'яких тканин;

Ш травматичні пошкодження хребта.

Перед проведенням мануальної терапії необхідно вивчити рентгенограми хворого. При остеохондрозі шийного та поперекового відділів хребта обов'язково зробити функціональні рентгенограми з центрацїєю ураженого сегменту. Разом з цим, перед кожним сеансом слід проводити аналіз динаміки клінічної картини, порівнювати стан хворого з тим, який був напередодні, відзначати позитивні та негативні зрушення внаслідок попередніх маніпуляцій для того, щоб з урахуванням цих даних відпрацьовувати або міняти тактику при кожному сеансі.

Маніпуляції необхідно виконувати м'яко, плавно, безболісно, з додатком мінімальної сили при достатньому розслабленні м'язів. Загальновизнано, що правильно виконана маніпуляція супроводжується хрускотом в дуговідростчатих суглобах, з'єднаннях головки та горбка, переважно в грудному та шийному відділах хребта [39]. Це зумовлено ковзанням суглобових поверхонь щодо одна до однієї, усуненням утиску синовіальної оболонки, менискоїдів і капсули суглоба.

При правильному виконанні тривалість сеансу мануальної терапії в середньому складає 20-25 хв.

Число сеансів мануальної терапії залежить від динаміки клінічної картини (усунення болю), усунення причин її відновлення [29,30]. При правильному виконанні мануальної терапії у показаних випадках позитивна динаміка (усунення больового синдрому) наголошується після 1-3-х сеансів лікування. У незапущених випадках захворювання вказане число процедур може бути достатнім. Проте при тривалому перебігу захворювання та неефективності лікування, коли розвивається патологічна домінанта та стійкі м'язові контрактури, число сеансів мануальної терапії можна збільшити до 10-12, проводити її на фоні комплексного лікування з урахуванням індивідуальних особливостей хворого та перебігу патологічного процесу.

Слід пам'ятати, що передозування кількості сеансів і маніпуляцій може привести до дестабілізації ураженого хребетного сегменту та посилення або відновлення болю.

Частота проведення сеансів також залежить від динаміки клінічної картини, усунення болю у процесі процедури (після неї) і встановлюється суворо диференційовано й індивідуально для кожного хворого. Можна виконувати маніпуляції щодня, через 1 день, через 2 дні та навіть 1 раз на тиждень, але перед кожним сеансом завжди необхідно перевіряти показання до його проведення. Слід робити перерви між сеансами з метою визначення їх ефективності, і в процесі лікування проводити сеанси все рідше (щоб не викликати патологічної рухливості в хребетних сегментах) і з урахуванням клінічної картини, добиваючись поступового відновлення та нормалізації функціональної рухливості ураженого відділу хребта та певного його сегменту.

За відсутності болю або явищ дискомфорту в різних відділах хребта лише з метою профілактики проводити мануальну терапію не рекомендується, тому що це може привести до патологічної рухливості сегменту. Проте при появі рефлекторного напруження м'язів доцільно виконати 1-2 сеанси маніпуляцій з метою купірування неприємних відчуттів і профілактики розвитку важкого патологічного процесу зі всіма що витікають наслідками.

Перед кожним сеансом мануальної терапії необхідно провести ретельний огляд і пальпацію хребта з метою виявлення блокування, площі та відділу ураження, функціональної фізіологічної та патологічної рухливості хребетних сегментів, визначення стану кістково-м'язової системи, у тому числі і суглобів, розташованих у зоні сегментарної іннервації спинномозковими нервами ураженого сегменту. Під час дослідження необхідно визначити об'єм пасивних і активних рухів, межі виконання безболісного згинання та розгинання, нахилів і ротації вправо та вліво, виявити контрактури й ущільнення, найбільш хворобливі сегменти та точки, прослідкувати напрям іррадіації болю та встановити, при яких положеннях і рухах він з'являється або посилюється, провести топічну діагностику ураження.

Під час маніпуляцій можлива травматизація структур судинно-нервового пучка та його розгалужень. Тому слід запобігати грубих маніпуляцій і після процедури забезпечити хворому розвантаження, ліжковий режим і іммобілізацію хребта фіксуючим корсетом на весь період лікування та до повного купірування больового синдрому.

За відсутності позитивної динаміки або хоч би тенденції до поліпшення через 2-3 сеанси необхідно ще раз упевнитися у правильності діагностики захворювання, наявності показань до мануальної терапії й у правильному виборі техніки виконання маніпуляцій, виключити наявність грижі диска, нестабільності сегментів, крайових кісткових розростань в задньобокових ділянках тіл хребців, а також вирішити питання про необхідність оперативного лікування. У таких складних випадках доцільна консультація старшого, досвідченішого фахівця, за показаннями - невропатолога або нейрохірурга.

Мануальну терапію необхідно проводити за показаннями, у певній послідовності, у комплексі з іншими діями (схеми лікування представлені нижче). При цьому обов'язкове виконання наступних правил [13]:

Ш До проведення власне мануальної терапії необхідна мобілізація ураженого сегменту шляхом проведення різних видів безболісного розслабляючого та точкового масажу, лікувальної гімнастики верхніх і нижніх кінцівок. Це дозволить зняти загальне та місцеве напруження м'язів хворого, налагодити контакт, викликати у нього довіру до лікаря, впевнитися у безболісності процедури.

Ш При виконанні власне мануальної терапії на ураженому локально блокованому відділі хребта при поширеному загостренні процесу (навіть при переважному ураженні поперекового або шийного відділу хребта) маніпуляції доцільно починати з грудного відділу хребта, переходячи за показаннями на поперековий або шийний відділ. Якщо необхідно провести маніпуляції на всіх відділах хребта, то їх також необхідно починати з грудного відділу, потім перейти па поперековий і шийний відділи.

Дистракційний метод лікування [26,72]. Рентгенологічними дослідженнями доведено, що у момент тракції відстань між тілами хребців і вертикальний розмір міжхребетних отворів може збільшуватися на 1-2,5 мм. На підставі спеціальних досліджень, наприклад з введенням під оболонки спинного мозку контрастної речовини, показана можливість зменшення при тракції випинання міжхребетного диска за межі хребців.

Такі анатомо-топографічні зміни виявляються зниженням тиску міжхребетного диска на переднє внутрішнє венозне сплетення та задню подовжню зв'язку, що, своєю чергою, веде до зменшення венозного та лікворного застою, набряку корінців і міжхребетних зв'язок. Зменшується роздратування інтерорецепторів вен, а також закінчень синувертебральних нервів. При дистракції зменшується внутрішньодисковий тиск, що породжує ефект «присоски», сприяючий втягуванню драглистого ядра.

Позитивний вплив витягнення зв'язується також з тим, що натягнута задня подовжня зв'язка хребта тисне на диск, що змістився назад, або драглисте ядро подібно до тятиви лука, що штовхає вперед стрілу. Можливий і інший механізм корекції. Дослідження показують, що у момент витягнення поперековий відділ хребта лордозується, в результаті - відстань між хребцями виявляється великою у передньому відділі, ніж у задньому. У цих умовах створюється біомеханічно доцільна різниця осмотичного тиску всередині міжхребцевого диску - в задніх відділах вище, ніж у передніх. Це сприяє переміщенню рідкої фази, а за нею щільних фрагментів диска у напрямі градієнта тиску - з дорсальних відділів у вентральні.

Таким чином, дистракційний метод лікування за своєю суттю є методом патогенетичної дії. Він реалізується у вигляді підводного витягнення, витягнення на похилій площині, а також на горизонтальних столах різної конструкції. Кожен з цих прийомів витягнення має свої позитивні боки та недоліки, що слід завжди враховувати.

Підводне вертикальне витягнення здійснюється у басейнах різної ємкості, заповнених звичайною водою або, за наявності природних джерел, мінеральними водами: йодисто-бромною, сірчановодневою, вуглекислою. Рекомендована температура води 27-37°С. Процедура витягнення зазвичай поєднується з фізичними вправами у воді, лікувальним масажем, а у ряді випадків лікувальним плаванням. Слід відзначити, що іноді висока температура води (36-37°С) ускладнює проведення ЛФК, тому краще проводити всі заходи при температурі води 27-33°С.

Фіксація хворих у басейні здійснюється за допомогою петлі Гліссона, шкіряних або матерчатих жилетів і поясів. Поступове збільшення навантаження при витягненні досягається підвішуванням до поясу гирь або за допомогою тяги, що під'єднується до поясу через систему блоків і важелів.

При люмбалгіях і люмбоішіалгіях витягнення починають вантажами масою 3-4 кг і поступово протягом 15-20 сеансів збільшують їх вагу до 20-30 кг. Тривалість витягнення збільшують з 5 до 30 хв.

Добре розслаблення м'язів при витягненні, що проводиться у теплій воді, - головний позитивний чинник цього методу. До недоліків методу відносяться труднощі, пов'язані із зануренням і виходом хворого з басейну, дозуванням зусиль дистракції, підтримкою оптимального температурного режиму.

Суттєві технічні переваги має горизонтальне витягнення у спеціальних ваннах. У цьому варіанті вдало поєднуються сприятливий вплив теплої води на тонус м'язів із зручностями обслуговування хворого. Після занурення у ванну хворого укладають на щит з дерева або пластика та фіксують за пахвові ямки спеціальними ременями, поясами, жилетами. Тазовий пояс поєднують з протягнутим через систему блоків тросом, до якого прикладається навантаження. Зусилля витягнення може регулюватися підвішуванням гирь або за допомогою ємкостей, заповнених водою. Останній варіант забезпечує більш фізіологічні умови дистракції. Завдяки повільному наповненню та спорожненню ємкості, навантаження на тракційну систему та її скидання стають плавними, добре регульованими за силою та часом. Це сприяє кращому розслабленню м'язів тулуба, більшому розтягуванню хребта при меншому зовнішньому навантаженні.

Доступним навіть у домашніх умовах є горизонтальне витягнення в звичайній ванні шляхом підвішування хворого в напівзігнутому положенні. Після занурення у воду хворий закріплюється до торців ванни: верхній відділ тулуба - спеціальними костиликами на пахвові ямки, а ноги - за допомогою еластичних бинтів і спеціальних манжет за гомілковостопні суглоби. Проте при безконтрольному застосуванні методу можливі ускладнення, пов'язані з розслабленням м'язів у воді та положенням тулуба, при якому посилюється тенденція до зсуву міжхребетного диска ззаду.

Ширшого поширення у лікувальній практиці набув метод витягнення на похилій площині, що є щитом завдовжки 2 м, шириною 0,6-0,7 м, на одному кінці якого змонтовані захвати. Площина кріпиться захватами до щаблини шведської стінки. Залежно від рівня кріплення щита над підлогою міняється кут його нахилу. Хворий підвішується на похилій площині за допомогою пахвових лямок. Дистракція при цьому забезпечується масою тіла хворого. У цих умовах дистракційного лікування, як і при вертикальному підвішуванні, розтягування значніше на рівні сегментів, розташованих краніальніше. У цьому один з недоліків способу. Крім того, укладання та зняття хворого з похилої площини представляє відомі труднощі як для хворого, так і для реабілітолога.

При остеохондрозі попереково-крижового відділу дистракція здійснюється на горизонтальному столі у положенні на спині або на животі. Найбільш рекомендована на підставі біомеханічного аналізу поза хворого на спині із зігнутими ногами та підкладеним під гомілки валиком або підставкою. У такому положенні клубово-поперекові м'язи скорочені та не створюють додаткового тиску на міжхребетні диски поперекового відділу хребта. Через це вже до дистракції біль у поперековій області та кінцівках може зменшитися. Важливо і те, що у процесі витягнення клубово-поперекові м'язи, точки прикріплення яких у такому положенні стегон зближуються, не чинитимуть опору дистракції.

Якщо розгинання тулуба безболісне, а згинання обмежене із-за болю, то рекомендується витягнення у положенні легкого розгинання з положення на спині або животі. У останньому випадку стропи від тазового поясу проводять під хворим. Якщо згинання безболісне, а розгинання хворобливе, витягнення здійснюють на животі - хребет злегка зігнутий, а стропи від тазового поясу проходять дорсальніше за тазостегновий суглоб. Якщо хворобливе і згинання, і розгинання, то тулуб у момент витягнення розгинають паралельно площини столу.

При люмбалгіях тривалість процедури, за даними різних авторів, складає 15-45 хв., курс лікування - 10-20 сеансів.

Протипоказання. При призначенні дистракційного лікування слід мати на увазі, що цей метод ортопедичної дії має свої абсолютні та відносні протипоказання.

Абсолютними протипоказаннями для витягнення є захворювання, при яких витягнення може суттєво погіршити стан хворого:

ь природжені дефекти розвитку хребта, спондилоліз, спондилолістез;

ь запальні захворювання спинного мозку та хребта;

ь гіпертонічна хвороба II-III стадії, виражені атеросклерозні зміни судин;

ь доброякісні та злоякісні пухлини і метастази пухлин;

ь захворювання, що супроводжуються системним ураженням кісткової тканини: мієломна хвороба, гіперпаратиреоїдна остеодистрофія, старечий остеопороз;

ь грижі диска з випаданням драглистого ядра або фрагмента фіброзного кільця у хребетний канал;

ь поява чіткої негативної симптоматики при пробній тракції: посилення болю, поява судорожних скорочень м'язів і втрата чутливості на кінцівках, поява шуму у вухах, запаморочення, нудота, серцебиття тощо.

На закінчення слід підкреслити, що комплексне лікування та реабілітація хворих на попереково-крижовий остеохондроз хребта не означає застосування всіх вищерозглянутих методів. При попереково-крижовому остеохондрозі теплові процедури, що викликають глибоку гіперемію тканин (грязьові аплікації, парафін, озокерит, діатермія, гарячі ванни), у гострому періоді захворювання протипоказані, тому що при цьому посилюється біль. З успіхом можна застосовувати електрофорез з новокаїном на поперекову область по 25-30 хвилин щодня (всього 10-15 процедур) і ультрафіолетове опромінювання. Добрі результати дають струми Бернара, індуктотермія. Особливо ефективна ультразвукова терапія (з совкаїновою маззю) - 12-15 процедур по 5-6 хвилин.

По закінченню гострого періоду сприятливі результати отримують після застосування гідротерапії (солоні, хвойні, хвойно-солоні та радонові ванни), 10-15 процедур на курс лікування. Ванни не лише надають загальну дію, але і сприяють зменшенню контрактури поперекових м'язів і покращують кровообіг в нижніх кінцівках. Грязелікування протипоказане, тому що може спровокувати загострення процесу.

Санаторно-курортне лікування рекомендується при ремісіях не менше трьох років підряд з широким використанням бальнеологічних чинників (ванн у поєднанні з підводним витягненням).

Підхід повинен бути індивідуальним, питання про послідовність окремих видів лікування повинне вирішуватися з урахуванням стадії захворювання за схемою, запропонованою Г.С. Юмашевим і М.Е. Фурманом [89:

v Період загострення:

ь ліжковий режим (6-8 днів);

ь болезаспокійливі засоби (великі дозування анальгетиків протягом 5-6 днів);

ь блокади (переважно перидуральні);

ь фізіотерапія (струми Бернара, УФО, УВЧ);

ь витягнення малими вантажами;

ь вітамінотерапія;

ь дегідратація;

ь гангліоблокатори;

ь седативні засоби.

v При зниженні болю (гострого):

ь лікувальна фізична культура;

ь фізіотерапія (індуктотермія, ультразвук);

ь гідротерапія (хвойно-солоні, радонові ванни);

ь витягнення;

ь масаж м'язів спини та нижніх кінцівок;

ь вітамінотерапія;

ь седативні засоби.

За даними Н.А. Білої і співавторів [88] раціональним є протягом дня поєднання наступних процедур:

v лікувальна гімнастика, потім масаж і через 30 хвилин-1,5 години ФТЛ;

v ФТЛ, через 2-3 години лікувальна гімнастика та потім масаж.

При одночасному застосуванні електропроцедур і ванн масаж слід призначати в один день з ваннами. Масаж не поєднується з УФО в еритемній дозі та його можна призначати через 2-5 днів після опромінювань. Застосування масажу допустиме через 12-14 днів після проведення рентгенотерапії. Масаж не слід призначати в один і той же день з ультразвуком і фонофорезом. При призначенні ж цих процедур щодня масаж можна застосовувати, але не на ділянку дії ультразвуком і фонофорезом.