Реабілітація бронхіальної астми у дітей

За допомогою методики оцінки якості життя [3] ми визначили в кожної хворої дитини вихідний рівень якості життя та простежили за його змінами наприкінці дослідження.

показники	Вихідний рівень	На кінець дослідження
	КГ	ОГ	КГ	ОГ
фізична сфера психологічна сфера рівень незалежності соціальні відносини навколишнє середовище духовна сфера	6,54±0,11 9,23±0,11 5,95±0,09 7,91±0,14 7,91±0,14 10,75±0,35	6,70±0,11 9,28±0,12 5,98±0,10 8,04±0,12 7,98±0,08 11,13±0,33	6,76±0,10 9,43±0,10 6,29±0,09 7,99±0,12 8,05±0,06 10,75±0,35	9,22±0,08 9,86±0,09 7,74±0,07 9,22±0,09 8,47±0,07 11,63±0,29
Середній бал по групі	48,33±0,60	49,11±0,55	49,27±0,52	56,13±0,38

На початку дослідження в КГ середній рівень становив 48,33±0,60 бала. За окремими сферами вивчення показники були наступними: сфера І або фізична сфера - 6,54±0,11, сфера ІІ або психологічна сфера - 9,23±0,11, сфера ІІІ або рівень незалежності - 5,95±0,09, сфера ІV або соціальні відносини - 7,91±0,14, сфера V або навколишнє середовище - 7,95±0,08, сфера VІ або духовна сфера - 10,75±0,35. Приблизно такий же низький середній вихідний рівень загальної якості життя й стану здоров'я був у дітей ОГ - 49,11±0,55. У них за окремими сферами вивчення він становив: сфера І або фізична сфера - 6,70±0,11, сфера ІІ або психологічна сфера - 9,28±0,12, сфера ІІІ або рівень незалежності - 5,98±0,10, сфера ІV або соціальні відносини - 8,04±0,12, сфера V або навколишнє середовище - 7,98±0,08, сфера VІ або духовна сфера - 11,13±0,33.

Як бачимо, зниження загальної якості життя хворих дітей обох груп відбулося за рахунок впливу бронхіальної астми на всі сфери їх життя.

Рис. 1. Вихідний рівень загальної якості життя дітей, хворих на бронхіальну астму у балах



Рис.3.2. Загальна якість життя дітей. хворих бронхіальною астмою наприкінці дослідження, у балах

Найвищий рівень загальної якості життя у хворих дітей КГ і ОГ на початку дослідження рівнявся 55,11, а найнижчий - 43,63 бала.

Наприкінці дослідження у хворих дітей КГ середній рівень загальної якості життя й стани здоров'я трохи підвищився й склав 49,27±0,52 бала. За окремими сферами вивчення показники були близькі до вихідного: сфера І або фізична сфера - 6,76±0,10 (р < 0,05), сфера ІІ або психологічна сфера - 9,43±0,10, сфера ІІІ або рівень незалежності - 6,29±0,09 (р < 0,05), сфера ІV або соціальні відносини - 7,99±0,12, сфера V або навколишнє середовище - 8,05±0,06, сфера VІ або духовна сфера - 10,75±0,35.

У хворих чоловічої статі ОГ наприкінці дослідження середній рівень загальної якості життя й стани здоров'я здійнялося з 48,33±0,60 і став 56,13±0,38 (р < 0,05) бала. За окремими сферами вивчення показники стали значно вище вихідних і становили: сфера І або фізична сфера - 9,22±0,08 (р < 0,05), сфера ІІ або психологічна сфера - 9,86±0,09 (р < 0,05), сфера ІІІ або рівень незалежності - 7,74±0,07 (р < 0,05), сфера ІV або соціальні відносини - 9,22±0,09 (р < 0,05), сфера V або навколишнє середовище - 8,47±0,07 (р < 0,05), сфера VІ або духовна сфера - 11,63±0,29 (р < 0,05). Відбулося достовірне підвищення загальної якості життя й стани здоров'я за всіма сферами й субсферами якості життя у хворих дітей ОГ.

Найвищий рівень загальної якості життя хворих дітей КГ наприкінці дослідження став 54,63, а найнижчий - 44,29 бала. У пацієнтів ОГ найвищий рівень загальної якості життя наприкінці дослідження рівнявся - 59,94, а найнижчий - 52,72 бала.

За вище наведеними результатами можна зробити висновки, що до початку дослідження рівень загальної якості життя у дітей хворих на бронхіальну астму, обох груп був приблизно однаковим. Найнижчі показники були отримані в наступних субсферах: дискомфорт, життєва активність, енергія й утома, самооцінка, здатність виконувати повсякденні справи, залежність від медикаментів і лікування, працездатність, особисті взаємини, медична й соціальна допомога, можливість одержання нової інформації/навичок, можливість для відпочинку/дозвілля.

Наприкінці дослідження, після застосування запропонованої програми фізичної реабілітації, у хворих бронхіальною астмою дітей ми спостерігали підвищення загальної якості життя й стану здоров'я у хворих ОГ за рахунок підвищення показників у всіх проблемних субсферах. Діти ОГ та їх батьки відзначили зменшення дискомфорту, залежності від медикаментів, підвищення мобільності, працездатності, збільшення життєвої активності, здатності до виконання повсякденних справ, оволодіння новими навичками, зменшення утоми, поліпшення сну. Практично не зміненими залишилися показники сфер: навколишнє середовище й духовна сфера. У хворих КГ не відзначено істотних змін як якості життя так і стану фізичного здоров'я.

Оцінку ефективності застосування запропонованої програми фізичної реабілітації проводили з комплексу клінічних показників: приступи утрудненого подиху, кашель, хрипи при аускультації, частота застосування бронхолітиків, зміни функції зовнішнього дихання; якості життя й рівня фізичного здоров'я.

У результаті проведеного порівняльного аналізу дані обстеження 20 дітей, хворих бронхіальною астмою середньої тяжкості контрольної (складалася з 10 хворих дітей) і основної (складалася з 10 дітей) груп, було виявлене наступне. У хворих ОГ раніше відзначалася позитивна динаміка: зменшення клінічних симптомів астми, приступи задишки стали менш інтенсивними, виникали рідше, були менш вираженими, зменшився кашель, покращилося відходження мокротиння, зникали хрипи в легенях, покращився сон і самопочуття, функція дихальної й серцево-судинної систем, підвищилася фізична працездатність, загальний рівень фізичного здоров'я і якість життя, значно зменшилися дози бронхолітиків, астма стала контрольованою.

У дітей, що займалися по системі Стрельникової та виконували танцювальні вправи, було відзначено їх позитивний вплив на дихальну систему: збільшився час затримки подиху, знизилися частота подиху, обсяг життєвої ємності легенів , їхня максимальна вентиляція.

Висновки

Проаналізувавши літературні джерела з теми дослідження ми прийшли до висновку, що у наш час проблема реабілітації бронхіальної астми у дітей пов'язана з сприйняттям цього недугу суто як захворювання бронхо-легеневої системи. Тоді як сучасні дослідження стверджують що астма є психо-соматичним захворюванням, яке викликає крім порушення фізичного здоров'я дитини депресивний або субдепресивний стан, який виражається в першу чергу у втраті інтересу до життя. Тому реабілітація бронхіальної астми у дітей повинна бути направлена як на ліквідацію фізичної складової захворювання так і соціальної.

Одним з основних методів в реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму на фоні медикаментозної терапії є лікувальна фізична культура. Але її застосування пов'язане з ризиком нападу ядухи. Ставлення до ЛФК серед хворих дітей та їх батьків не однозначне. Більшість з них не впевнені у можливості самостійно визначити ступінь адекватного фізичного навантаження, а отже практично відмовляються від виконання фізичних вправ.

Впровадження в медичну практику новітніх методів реабілітації відбувається дуже повільно. Навіть методи, які пройшли апробацію в зарубіжних країнах і дали позитивні результати, не знаходять належного місця в сучасній медицині.

Так парадоксальна дихальна гімнастика Стрельникової, яка зарекомендувала себе в усьому світі як прогресивний метод реабілітації в тому числі при захворюванні на бронхіальну астму, в сучасній українській медицині застосовується вкрай рідко. Про застосування в реабілітації БА танцювальної терапії практично взагалі немає відомостей.

В ході роботи нами було обґрунтоване застосування в реабілітаційному процесі при захворюванні на бронхіальну астму дихальної та танцювальної терапії, складено реабілітаційну програму та впроваджено її в практику дитячого санаторію м. Мелітополя для дітей, віком від 7 до 14 років.

Як показали дослідження, впровадження оздоровчих дихальних методик та танцювальної терапії в практику фізичної реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму дозволило значно підвищити оздоровчих ефект реабілітації, зміцнило здоров'я дітей, навчило їх самостійно піклуватися про своє здоров'я.

За допомогою застосування запропонованої комплексної програми фізичної реабілітації у хворих дітей спостерігалося підвищення загальної якості життя й стану здоров'я.

У хворих дітей, що проходили реабілітацію за нашою програмою раніше відзначалася позитивна динаміка: приступи задишки стали менш інтенсивними, виникали рідше, зменшився кашель, покращилося відходження мокроти, покращився сон і самопочуття. Підвищилася працездатність, функція дихальної й серцево-судинної систем, підвищився загальний рівень фізичного здоров'я і якість життя. Основним здобутком реабілітації стало значне зменшення дози бронхолітиків. Астма стала контрольованою. Наші пацієнти усвідомили, що діагноз "астма" не вирок, а одне з тих деяких хронічних захворювань, при якому можна досягти високої якості життя, характерного для здорової людини.

Література

1. Зильбер А. П. Этюды респираторной медицины / А. П. Зильбер

2. Медицинская реабилитация: Руководство для врачей / Под ред. В. А. Епифанова. - М.: МЕДпресс-информ, 2005. - 328 с.

3. Методика оцінки якості життя / Всесвітня організація охорони здоров'я: Українська версія (Рекомендації по використанню) / За наук. ред. д.мед.н. С. В. Пхіденка. - Дніпропетровськ: Пороги, 2001. - 58 с.

4. Окороков А. Н. Руководство по лечению внутренних болезней: Т. 1. Лечение болезней органов дыхания. - 3-е изд., перераб. и доп. / А. Н. Окороков. - М.: Мед. лит., 2008. - 384 с.

5. Физическая реабилитация: Учебник для студентов высших учебных заведений / Под общей ред. проф. С. Н. Попова. Изд. 4-е. - Ростов н/Д: Феникс, 2006. - 608 с.

6. Давидовская Е.И., Хапалюк А.В., Слипченко Э.Г., Маничев И.А., Щербицкий В.К. Исследование фкнкции внешнего дыхания в общетерапевтической практике: новые возможности. /Мед.новости., 2005

7. Согласованное Национальное руководство по диагностике, лечению, профилактике и реабилитации бронхиальной астмы". Пересмотр 2006г.

8. Клинический протокол диагностики и лечения бронхиальной астмы. Приказ МЗ РБ № 807 от 25 октября 2006 г.

9. Гишберг Л.С. Применение лечебной физкультуры при заболеваниях органов дыхания. М.: СМОЛГИЗ, 1998.

10. 2. Козырева О.В. Лечебная физкультура при заболеваниях органов дыхания. М., 1993.

11. 3. Мошков В.Н. Лечебная физкультура в клинике внутренних болезней, М.,1992

12. Справочник практического врача. Под ред. Т.Н. Савиновой. - М., 1999.

Додаток А

Вправи практичного характеру для групи дітей Мелітопольського дитячого санаторію

Мета: знайомство учасників групи один з одним, створення позитивної атмосфери для подальшої роботи групи.

Завдання: знайти комфортне місце в просторі, протягом 2--3 хв рухатися, вимовляючи своє ім'я; вибрати два--три рухи (будь-які або танцювального характеру), які на цей час найбільш повно змогли б представити ваше ім'я, охарактеризувати вас. Голосно промовляйте своє ім'я, виконуючи відповідні рухи. Учасники групи стають у коло та по черзі представляють своє ім'я рухом ("ім'я + рух"). Під час першого показу всі дивляться на учасника та намагаються вловити характер його рухів. Наступні два рази ім'я та рух повторює разом вся група. Таким чином по черзі кожний учасник групи представляє своє ім'я.

Завершуючи цю вправу, проводимо загальний танець імен учасників групи. Починаючи з імені та рухів першого учасника без зупинок по черзі виконуємо рухи всіх учасників групи, на першому колі, промовляючи в голос імена, на другому -- лише виконуємо рухи. Може бути знайдено якийсь загальний фінальний рух групи.

Обговорення:

--Які рухи було найлегше виконувати?

--Які складніше?

-- Які відчуття, почуття, емоції виникали під час роботи?

-- Чи виникали якісь інші асоціації стосовно рухів учасників та їх імен? Якщо діагностика тренера чи висловлювання учасників групи свідчать

про те, що хтось із групи ще не готовий розпочинати роботу, ведучий може запропонувати ще одну вправу, звернувшись до учасників: "Що потрібно зробити для того, щоб ваш стан змінився, і ви змогли б розпочати заняття?".

Вправа 2

Мета: розвиток досвіду контакту.

Інструкція: група у двох шеренгах, по команді ведучого всі рухаються назустріч один одному й невербально вітаються. Після кожного контакту шеренга зрушує на один крок. У кожний новій парі необхідно використовувати нову форму вітання.

Обговорення:

Чи виникали труднощі при виконанні завдання?

Чи впливало на варіант привітання те, із ким саме ви віталися?

--Чи знайшли ви для себе нові варіанти невербального привітання?

Вправа З

Мета: "розігрів" групи, розвиток досвіду контакту, усвідомлення особливостей власної поведінки.

Інструкція: група поділяється навпіл, дві шеренги стають одна навпроти одної. У парах, один навпроти одного, учасники штовхають один одного долоня в долоню, а потім

намагаються перетягнути свого партнера на свій бік;

намагаються збити іншого з ніг;

затягти іншого на своє місце (помінятися з ним місцями).

Після кожної зміни завдань учасники переміщуються в шерензі на одну людину, щоб утворити нові пари.

Обговорення:

-- Які дії були більш вдалими?

--Які стратегії були в різних завданнях?

Що нового ви усвідомили про₍свою поведінку в різних ситуаціях?

Що доцільне в цій поведінці, на вашу думку, що -- ні?

Що ви хотіли б змінити?

Вправа 4

Цей танець ми проводимо на першому та на завершальному заняттях

"Стежка танцю", відомий також як "Танець п'яти рухів", автор Габріела Рот, яка виділила п'ять первинних ритмів руху, що, на її думку, є у всіх культурах і репрезентують онтологічні якості:

плавні, м'які, округлі рухи; рух "жіночої" енергії.

різкі, сильні й чіткі рухи, "чоловічі" рухи.

хаотичні рухи

тонкі, витончені рухи, "політ метелика" чи "падаючого листа".

рух у нерухомості, спостереження за первинними імпульсами руху, "пульсуюча статуя".

Для цього танцю є спеціально створений музичний супровід, кожний ритм триває близько 5 хв. Перед початком процесу дається інструкція: під час звучання музики, треба рухатися відповідно до імпульсів, які виникатимуть у тілі. Під час останнього фрагменту рух припиняється, внутрішній танець відбувається всередині людини й не має вияву у певних рухах.

"Танець п'яти рухів" рекомендується виконувати із закритими очима, цілком віддаючись рухам, які йдуть зсередини, від внутрішнього імпульсу, включаючи все тіло у процес руху під час звучання кожного з ритмів. Після закінчення -- обговорення.

Слід зауважити, що досить широко розповсюджені хаотичні рухи. Це не дивно для ув'язненої в рамках численних особистісних і соціальних стереотипів сучасної людини. Яскравість і непередбачуваність хаосу лякає, стає ясно, наскільки людина не звикла і не може "відпускати" себе, наскільки позбавляє себе безпосередності й спонтанності.

У своїй роботі після "Танцю п'яти рухів" ми пропонуємо учасникам відповісти на кілька запитань:

Який із ритмів був найбільш приємним, а який давався найважче?

Виконуючи які рухи, ви займали більше простору, а які могли вира жати тільки в невеликому обсязі тощо.

У цілому відповіді дають людині досить ясну й перспективну діагностичну картину.

Техніка має кілька функцій:

* діагностичну--людина виявляє "засвоєні й незасвоєні" якості й те, як це пов'язане з його життям. Вона може зробити усвідомленийвибір -- освоїти визначену зону свого життя, до цього незнайому чи навіть"заборонену";

тестову--якщо проводити цю техніку на початку і наприкінці тре-нінга, то багато людей ясно сприймають ступінь і якість особистіших змін;

психокорекційну -- в поєднанні з іншими техніками усвідомленняй трансформації "Стежка танцю" дозволяє людині знайти способи вираження себе, розширити діапазон реакцій і форм взаємодії. Крім того, сампо собі рух, наповнений особистісним змістом, має позитивний психофізіологічний вплив.

Вправа 5

Мета: мобілізація уваги учасників групи; розвиток виразних здібностей учасників.

Інструкція: всі по черзі виконують якусь дію. Робити це потрібно не-вербально, але намагатися, щоб усі зрозуміли, яку дію ви виконуєте. Перший починає виконувати певну дію, всі разом за ним повторюють її. За сигналом ведучого виконувати дію починає наступний учасник (по колу), усі разом повторюють цю дію якийсь час і т.д., поки коло не замкнеться.

Після того як вправа завершена, ведучий запитує, звертаючись до групи, яку дію виконував перший учасник, яку -- другий тощо. При цьому щоразу ведучий уточнює в "авторів": чи правильно їх зрозуміли.

Вправа 6

Мета: розвиток досвіду контакту.

Група поділяється на пари. Ведучий дає команду шжонтактувати різними частинами тіла. Спочатку зустрічаються кисті рук, лікті, потім -- голови, плечі, спини, коліна, ступні ніг. Після кожного контакту пари змінюються .

Обговорення:

Які почуття виникали під час виконання вправи?

Якими частинами тіла було легше контактувати, якими складніше?

--Чим саме ці контакти відрізнялися?

Вправа 7

Мета: розвиток досвіду контакту, усвідомлення особливостей власної

поведінки.

Інструкція: в парах стати один навпроти одного або сісти зручно так, щоб руки могли зустрітися. Заплющити очі. По команді рукам необхідно:

знайти одна одну;

познайомитися;

проявити симпатію;

потанцювати;

побитися;

помиритися;

попрощатися.

Вправа виконується 5--7 хв.

Обговорення:

--Які почуття виникали нарізних етапах виконання завдання?

--Які дії було виконувати легше, які складніше?

Вправа 8

Мета: розвиток досвіду контакту, усвідомлення особливостей власної поведінки.

Інструкція: група поділяється на пари. Усі стають один навпроти одного. Дайте можливість рукам зустрітися з руками того, хто стоїть навпроти. Не розводячи долонь, зробіть декілька спроб контакту:

-- ви активні, ваш партнер цілком пасивний, не ухиляється від контакту, не виявляє ініціативи, самостійних рухів не робить (як віск);

ви активні, партнер активний, але не виявляє ініціативи, й робить тільки ті рухи, що "йдуть" за вашими;

--ви активні, партнер виявляє активність, протидіє будь-якому вашому руху;

партнер активний, ви протидієте будь-якому його руху;

ви пасивні, партнер активний.

По закінченню вправи ведучий проводить обговорення почуттів, що виникли під час виконання вправи, та пропонує кожному усвідомити, яка з виконаних ролей була більш складна, а яка була звичною, комфортною.

Вправа 9

Мета: розвиток навички відчуття іншої людини.

Інструкція: група поділяється на пари. Руки простягнути долоня до долоні, не зводячи їх, між долонями залишається проміжок 5 мм. Ваш партнер починає рухатися. Намагайтеся рухатися за ним, не змінюючи відстань між долонями.

Обговорення:

Які труднощі були при виконанні завдання?

Чи були відмінності між початком та наприкінці виконання зав дання?

Вправа 10

Мета: розвиток навички відчуття іншої людини.

Інструкція: робота в парах. Один із партнерів вільно рухається протягом 5 хв. Інший спостерігає, а потім віддзеркалює першого, повторюючи основні етапи й форми його руху . Зміна ролей.

По закінченню вправи, в парах дати зворотний зв'язок один одному: обговорити почуття, які виникли при спостереженні та після перегляду "скороченого" відтворення. Той, хто спостерігав, говорить обов'язково від першої особи: "Коли я спостерігав за тобою (твоїми рухами), я відчував...".

Вправа 11

Мета: розвиток розуміння невербальної мови іншої людини.

Інструкція: в парах стати один за одним на відстані трьох кроків. Перший починає вільно рухатися, досліджує простір. Другий рухається за ним, повторюючи всі його рухи протягом 15 хв. Помінятися ролями. Це завдання бажано виконувати в просторі, де є цікаві предмети або складний ландшафт.

Обговорення:

--Які почуття виникали під час виконання вправи?

-- Чи були якісь труднощі?

--Чи були відмінності між початком та наприкінці виконання завдання?

Вправа 12

Мета: розвиток навички розуміння та використання мови тіла.

Інструкція: кидаючи один одному м'яч, називати вголос ім'я того, кому кидаємо. Той, хто одержує м'яч, приймає таку позу, яка б передавала його внутрішній стан. Інші, повторюючи позу, намагаються відчути, зрозуміти стан цієї людини.

Після завершення вправи можна задати питання групі: "Як вам здається, який стан у кожного з нас?". Після того як про когось із учасників висловлюють кілька гіпотез, варто звернутися до самої людини, щоб вона сказала, який у неї стан.

Вправа 13

Мета: розігрів групи.

Уся група в колі. Один учасник показує рух. Група одночасно рухається за ним, повторює рух, не відстає. По черзі, кожний із учасників групи повинен три рази побути в ролі того, хто показує рухи.

Вправа 14

Мета: освоєння простору, матеріального й групового.

Ведучий повідомляє, що в цьому експерименті необхідно усвідомлювати все, що з вами відбувається: емоції, бажання, що ви з ними робите, реалізуєте ці бажання чи ні.

Інструкція:

1. Заплющити очі, рухатися, усвідомлюючи, з чим ви в контакті, як вивідчуваєте себе, як взаємодієте з навколишнім світом, які фантазії з'являються, коли ви починаєте контактувати, як ви повертаєтеся до контакту тут

і зараз.

Розплющити очі. Рухатися, взаємодіяти тільки з об'єктним світом, невступаючи в контакт з людьми, які приваблюють вас. Ви можете контактувати з об'єктами або уникати контакту.

Із розплющеними очима, мовчки взаємодіяти з людьми, вступаючи в контакт, якщо є бажання, і виходити з контакту.

Із заплющеними очима, продовжуючи рухатися, вступати в контакта бо уникати контакту. Як ви взаємодієте із самим собою і з іншими людьми в цій ситуації.

Зупинитися, із заплющеними очима, побути в контакті з тим, із ким ви зараз виявилися в парі, мовчки. Якщо пари немає знайти її.

Розплющити очі, мовчки постояти, зберігаючи позу, продовжити контакт із цією людиною з відкритими очима. Відзначити зміни, що відбудуться у вашому контакті, коли ви побачили, хто ваш партнер.

7. З тим, із ким ви виявилися в парі, поділитися враженнями. Після цього знайти ще одну пару -- і в групах по 4 учасники обговорити весь хід експерименту.

Обговорення.

Вправа 15

Мета: мобілізувати увагу, дати можливість учасникам усвідомити їхнірегулятивні ресурси, створити почуття групи, розвинути руховий потенціал

Інструкція: кожний учасник вибирає якийсь рух, по черзі усі демонструють його. При цьому необхідно бути уважними і намагатися запам'ятати всі рухи, коли всі запам'ятали рухи один одного, той, хто починає, виконує спочатку свій рух, а потім рух того, кому він захоче передати хід. Усім треба бути дуже уважними, щоб не пропустити той момент, коли буде виконаний ваш власний рух і право ходу перейде до вас. Той, кому передають хід, повинен буде зробити свій рух і передати хід далі. Необхідно звернути увагу на одне обмеження: не можна передавати хід назад, тобто тому, хто тільки що передав його вам. Під час вправи ведучий пропонує учасникам діяти швидше.

Обговорення:

- Які у вас були труднощі?

- Який у вас настрій зараз?

Як правило, утруднення виникають у людей з недостатньо розвинутою здатністю до концентрації уваги. Під час вправи виникає можливість усвідомити це й спрямувати зусилля на подолання власного недоліку.

Вправа 16

Мета: спостереження, загострення уваги на процесі розуміння між партнерами.

Інструкція: в роботі приймають участь дві людини, свідок (спостерігач) і людина, яка рухається. Свідок (спостерігач) сидить і спостерігає за тим, хто рухається, він присутній усвідомлено, він відповідальний за свідоме усвідомлення обох: як себе -- спостерігача, так і того, хто рухається.

Спостереження -- це процес взаємодії, і тому містить у собі питання переносу й контрпереносу. Тобто, автентичний рух можна здійснювати, коли є діада -- спостерігач і людина, що рухається, тобто, принаймні, двоє людей. Хоча ця діада може існувати в різних формах: група й одна людина, один свідок і кілька виконуючих рухи.

Спостерігач і той, хто рухається зустрічаються й домовляються між собою: скільки часу буде продовжуватися рух і обговорення. Спостерігач знаходить місце, де він буде сидіти, а інший знаходить місце, де хоче почати рух, закриває очі й починає слухати, що відбувається всередині -- образи, почуття, звуки, спогади, думки -- і якось виражає це своїм тілом. І цей досвід, ці рухи можуть бути такими, які спостерігач бачить або не бачить. Свідок спостерігає, а людина, що рухається, також відстежує свої переживання, відчуття, думки, спогади, почуття, можливо, звуки. Той, хто спостерігає утримується в стані усвідомлення, усвідомлення свого досвіду й усвідомлення своєї реакції на те, що відбувається з тим, хто рухається. Він також відповідальний за ліміт часу і безпеку руху в кімнаті, хоча той, хто рухається також відповідальний за безпеку власного руху. Свідок показує, коли час закінчений, потім вони зустрічаються й розповідають про свій досвід.

Свідку потрібна велика чутливість для вербалізації досвіду. Він повинний бути дуже обережний і говорити тільки про свої власні переживання. Таким чином, він несе відповідальність за свої проекції, не дає ніяких інтерпретацій і оцінок. Вербальне свідкування має визначену і просту форму: свідок говорить: "я бачив...", "я почував...", "я уявляв собі, що...", і описує, що.

Той, хто рухався говорить про свій досвід. Свідок говорить тільки про ті епізоди, які описував той, хто рухався. Наприклад: Той, хто рухався. Коли я лежав на підлозі, я згадував, як мені було три роки. Я--у селі: я перевернувся і встав, і підняв руку, щоб махнути "до побачення" матері. Той, хто рухався просить зворотний зв'язок. Свідок. Я бачив, як ти перевернувся і встав. Коли я бачив це, то відчував сум; почав думати про свою матір. Я уявляв, що мати може приїхати і побачити мене.

Автентичний рух загострює увагу на процесі розуміння між партнерами. Коли людина відчуває, що її чують, вона починає слухати інших. Коли ми розвиваємо в собі тонкого й підтримуючого спостерігача, ми можемо дозволити іншим виявляти їх власний досвід руху і переживати рух. Через слухання історій руху власного тіла кожний може пізнати самого себе.

Коли людина починає працювати в автентичному русі, вона може зустрітися з основними страхами: ненавистю до тіла, страхом знайти порожнечу усередині, страхом нерухомості, страхом самотності, страхом виявитися нелюбимим. Коли вона закриває очі й слухає своє тіло, з'являється потенціал для прийняття себе такою, якою вона є.

Якщо людина здатна відкрито зустріти свій страх, вона розуміє, наскільки багатий її внутрішній світ. Часто студенти запитують, чому їхній перший досвід в автентичному русі такий серйозний, чому їхні перші танці такі сумні. Найчастіше людина витісняє в несвідоме те, що вважає негативним -- свій сум, свої провини, свій страх. Але під цим шаром невираженого -- здоровий людський досвід. Це той ресурс, з якого з'являється автентичний рух.

Існує кілька основних джерел руху: особисте несвідоме (особиста історія); колективне несвідоме (трансперсональне і крос-культурне); надсвідоме (зв'язане з енергіями, що виходять за межі власного "Я").

Вправа 17

Мета; концентрація уваги на тілесних порушеннях і утрудненнях.

Інструкція: після рухової розминки, що складається з рухів відповідних стану кожного учасника, пропонується знайти собі місце, прийняти зручну позу й уважно стежити за своїм диханням. Що відбувається в тілі?

Тепер необхідно покласти руки на область серця, щоб вказівні пальці торкалися тіла. Дихаючи, отримайте якусь інформацію від серця. Що воно хоче розповісти вам?

По закінченні, зробіть відповідний малюнок, дайте йому назву та напишіть 3--5 характерних для малюнка слів. Після цього, робота продовжується в трійках. Перший учасник тримає свій малюнок. Інші учасники по черзі танцюють, дивлячись на малюнок, і через 1--2 хв говорять кожний своє слово, яке їм спадає на думку. Зміна ролей та обов'язковий зворотній зв'язок. Вправу можна проводити стосовно любого внутрішнього органу людини. Отриманий досвід досить глибинний і може бути інтимним, тому дуже важливо учасникам тактовно будувати зворотній зв'язок.

Вправа 18

Мета: спільна творча діяльність в групі. Виконується під запис музики М.Равеля "Болеро". Танець починають один або два учасники за власним бажанням. Поступово до них приєднуються інші. Наступний учасник намагається співвідносити власний танець із танцями попередників. Бажано, щоб група була єдиним організмом, але кожен із учасників мав змогу індивідуально-пластичного вияву, імпровізації, почував свій взаємозв'язок зі всією групою, знайшовши в ній своє місце.

Додаток Б

Вправа 1. "Долоньки"

Встаньте прямо, витягнувши руки уздовж тулуба, ноги розставлені на відстань ледве менше ширини плечей. З руки в ліктях, повернувши кисті тильною стороною до себе. Долоні ви при цьому як би показуєте оточуючим.

Одночасно почніть ритмічно робити короткі вдихи, що чмихають, із шумом втягуючи повітря, і "вистачати" повітря руками. Дуже важливо погодити стиск кистей і вдихи.

Перший час робіть по 4 вдихи-рухи, після кожної "четвірки" відпочивайте 3-5 секунд. Таким чином, для виконання "стрельниковской сотні" (96) вам треба зробити вправу 24 рази по 4 "шмигання"-стискання.

Виконувати вправа можна й сидячи, якщо на початку заняття у вас з'явилося запаморочення (це можливо в перші дні й небезпеки не представляє).

Вправа 2. "Погончики"

Коштуючи прямо, підніміть руки зі стислими кулаками до пояса й пригорніть їх до живота. Вдихайте галасливо й коротко, одночасно випрямляючи руки, як би вилазячи звідкись наверх. Рух робите не расслабленно, а з напругою випрямляйте руки, представляючи, що із силою відштовхуєте щось униз.

З видихом кулаки повертаються до живота у вихідне положення, плечі й руки знову розслаблені.

У такий спосіб зробіть підряд 8 вдихів-рухів, усього необхідно повторити "вісімку" 12 разів.

Це вправа корисно при захворюваннях серцево-судинної системи.

Вправа 3. Повороти голови

Примите исходное положение (встаньте прямо, руки опустите, ноги на расстоянии чуть менее ширины плеч). Повернув голову вправо, шумно выдохните, затем, не фиксируя положение посередине, поверните голову влево и коротко вдохните в этом положении

Правила те же: вдох короткий, шумный, выдох -- самопроизвольный. Попеременно вдыхайте воздух справа и слева, шея при этом должна быть расслаблена. Упражнение выполняется 12 раз по 8 вдохов-движений.

Это упражнение эффективно при остановке приступа бронхиальной астмы в сочетании с упражнением "Обними плечи". Якщо у вас сильна короткозорість, вагітним жінкам із четвертого місяця виконувати вправи треба обережно, не роблячи різких рухів.

Вправа 4. "Вушка"

Прийміть вихідне положення. По черзі нахиляйте голову до правого й лівого плеча, одночасно з кожним рухом вдихаючи носом. Голову при цьому повертати не можна, дивитеся прямо перед собою. Виконуючи погойдування головою, нахиляйтеся вухом до плеча, а не тягніться плечем нагору (мал. 5).

Вправа складається з 12 "вісімок" вдихів-рухів.

Вправа 5. "Малий маятник"

Прийміть вихідне положення - устаньте прямо, руки вільно опущені, ноги ледве вже ширини плечей, дивитеся прямо перед собою. Енергійно вдихніть, опустивши із уперед, потім відкиньте голову назад і знову різко втягніть носом повітря (мал. 6). Видихнув між вдихом "з підлоги" і вдихом "зі стелі" мимовільний, бажано через рот

Вправа 6. "Насос"

Прийміть вихідне положення (якщо ви у важкому стані, можна робити вправу, сидячи на стільці або на краю ліжка), у руках - короткий ціпок або згорнутий у трубку аркуш паперу, газета (мал. 7 а). Нахилитеся вперед, руки із ціпком тримаєте перед грудьми (мал. 7 б), потім різко штовхніть "важіль"Видихнув відбувається разом з підняттям корпуса, руки повертаються в положення в грудей.

Спину при виконанні вправи треба тримати округлої, не випрямляючи. Не потрібно тягтися якнайнижче , досить, щоб корпус розташовувався паралельно підлоги, голова при цьому повинна бути опущена.

Ритмічно "накачуйте" уявлювані шини: нахилилися, нажали на "важіль", одночасно енергійно вдихнули; здійнялися, руки до грудей, одночасно видихнули.

Це вправа можна використати для зупинки астматичних, серцевих приступів, болів у печінці, воно ефективно при серцево-судинних захворюваннях.

Якщо ви перенесли травми голови, хребта, страждаєте від остеохондрозу й радикуліту, якщо у вас підвищений тиск (артеріальне, внутрічерепне, внутріочне), желчекаменная або мочекаменная хвороба, вправа варто робити дуже обережно, практично не нахиляючись уперед, основний акцент - на правильному енергійномувдиху. Робити різкі рухи не рекомендується.

Полегшений варіант виконання вправи: сидячи на краю стільця або ліжка, обіпріться руками об поверхню між колін і робіть нахили разом із вдихами. У цьому випадку краще робити перерви після кожних 2-4 вдихів-рухів.

Вправа 7. "Кішка"

Устаньте прямо, ноги ледве ближче, чим на ширині плечей, кисті рук розташовуються на рівні пояса (мал. 8 а). Злегка присядьте, перенесучи вагу тіла на праву ногу, і одночасно поверніть корпус вправо, зробивши короткий вдих і стиснувши кисті рук, як би вистачаючи ними видобуток (мал. 8 б). Плавно, не зупиняючись посередине, поверніться вліво, присідаючи й перенесучи вагу тіла на ліву ногу, вдихнули й схопили повітря руками.

Нагинати корпус не можна, тримаєте спину прямо. При виконанні вправи п'яти від підлоги не відриваються, присідання пружне й неглибоке. Рухи енергійні, але плавні й пружинисті, як у кішки. Це вправа можна робити й сидячи, у випадку якщо хворому важко займатися коштуючи.

"Кішка" особливо корисна тим, хто страждає серцево-судинними захворюваннями.

Вправа 8. "Обійми плечі"

Коштуючи прямо у вихідному положенні, зігніть руки в ліктях на рівні плечей таким чином, щоб долоні були повернені усередину (мал. 9 а). Енергійним рухом обхопите себе за плечі й різко вдихніть носом. Одна рука розташовується над іншою, вони не повинні схрещуватися. При цьому не має значення, права або ліва рука йде вище, головне - не змінювати положення друг щодо друга. Таким чином, одна рука при "обіймах" стосується плеча, інша - пахви (мал. 9 б).

Видихнув вільний, мимовільний, синхронно з розведенням рук (далеко розводити руки не треба, рух легеня, без напруги).

Можна виконувати так званий вдих "зі стелі" - при кидку рук назустріч один одному, вдихайте, злегка піднявши особу нагору, відкидаючи голову. Увага! Вдих "зі стелі" не можна робити вагітним жінкам (починаючи із шостого місяця).

Вправа ефективно зупиняє приступ бронхіальної астми (у сполученні із вправою "Повороти голови").

Хворим із захворюваннями серцево-судинної системи (ішемія, перенесений інфаркт, уроджені пороки серця, миготлива аритмія) дана вправа можна включати в пррграмму заняття тільки через тиждень після початку тренувань по системі А. Н. Стрельниковой. Крім того, рекомендується робити не по 8, а по 2-4 вдихи-рухи з пятисе-кундными перервами. Тільки через тиждень можна спробувати виконувати вправа "вісімками", а через 15-20 днів допускається поступово дійти до 32 вдихів-рухів без відпочинку.

Вправа 9. "Великий маятник"

Вправа поєднує в собі вже відомі вам "Насос" і "Обійми плечі".

З вихідного положення нахилитеся вперед (як у вправі "Насос"), руки різко опустите вниз, супроводжуючи дію вдихом (мал. 7 в). Це рух плавно переходить у наступне - розігніться й злегка відкиньтеся назад, обхоплюючи руками плечі (вправа "Обійми плечі"), вдих - "зі стелі" (мал. 10). Снову зігніться, штовхаючи кисті рук униз, розпрямитеся й прогніться назад.

Дана вправа являє собою чергування вдихів "зі стелі" і вдихів "з підлоги". Виконується, як і інші базові вправи, 12 разів по 8 вдихів-рухів (або 24 рази по 4, якщо ви погано себе почуваєте). Його можОбмеження існує для тих, хто переніс травми хребта й зсув межпозвоночных дисків, при остеохондрозі. У цьому випадку варто максимально зменшити навантаження на хребет: нахили вперед та назад повинні бути дуже обережн і неглибокими - злегка відкидайтеся й изгибайтесь уперед при вдихах.

Вправа 10. "Перекати"

Дана вправа можна виконувати тільки в положенні коштуючи. Права нога коштує спереду, ліва - позаду. Опорна нога - права, ліва лише допомагає утримати рівновагу, злегка опирайтеся на неї, але вся вага тіла - на опорній нозі (мал. 11а).

Злегка зігніть праву ногу, різко й коротко видихнувши, швидко випрямите ногу, не зупиняючись, перенесіть вагу тіла на ліву ногу (устати на всю ступню, права нога при цьому лише злегка стосується підлоги) (мал. 11 б). Присядьте й одночасно галасливо вдихніть через ніс. Випрямите ногу, "перекотитеся" знову на праву, виконаєте присідання разом із вдихом.

Видихи вільно випливають між присіданнями-вдихами, їх не слід прискорювати або затягуватиДуже важливо, щоб перекат відбувався після того, як ви випрямите опорну ногу.

Виконавши "стрельниковскую сотню" перекатів (96), поміняйте ноги (ліва спереду, права позаду) і повторите вправу ще 12 разів по 8 вдихів-рухів.

Вправа 11. "Кроки"

1. "Рок-н-рол"

Устаньте у вихідне положення, зігніть у коліні праву ногу, підніміть її нагору, до живота, одночасно злегка присівши на лівій нозі й коротко, енергійно вдихнувши (мал. 12). Спина пряма, носок ноги тягнеться до підлоги. Уипрямите праву ногу, на мить повернувшись у вихідну позицію, і відразу ж повторите рух лівою ногою - зігнути, підняти нагору й одночасно вдихнути, присівши на правій нозі.

Якщо супроводжувати присідання рухами зігнутих у ліктях рук (на рівні пояса) до піднімає колену, що, ця вправа нагадує танець рок-н-рол.

Дана вправа можна виконувати також сидячи або лежачи.

Обмеження: пацієнтам із захворюваннями серцево-судинної системи, перенесшими інфаркт міокарда, при мочекаменной хвороби, при вагітності із шостого місяця піднімати коліна треба лише злегка, не прагнучи дістати до рівня живота.

Якщо ви страждаєте тромбофлебітом або перенесли травми ніг, обов'язково звернетеся за консультацією до хірурга. Це вправа вам можна обережно виконувати тільки лежачи, дуже обережно роблячи руху й відпочиваючи по 5- 8 секунд після кожної "вісімки". 2. Пятка назад (Задній крок) Коштуючи у вихідному положенні, злегка присядьте на лівій нозі, зігніть праву в коліні, п'ятою прагнучи торкнутися сідниці, одночасно галасливо вдихніть носом (мал. 13). Випрямите ноги, потім відразу ж закиньте назад ліву ногу, присівши на правої, і знову різко втягніть повітря через ніс.

Видих здійснюється пасивно, бажано через рот.

Размещено на Allbest.ru