Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Значення розвитку музичних здібностей у дітей дошкільного віку

2. Вікові особливості слуху і голосу дитини. Охорона дитячого голосу

3. Методи і прийоми навчання співу. Індивідуальний підхід

4. Творчі завдання

5. Вибір і розучування пісень

6. Планування роботи по співу в дитячому садку

7. Теоретико-методичні аспекти формування музикальності дошкільнят у співі

Висновки

Використані джерела інформації

Вступ

В даній роботі ми будемо досліджувати актуальне питання - cпів, як основний вид музичної діяльності дітей дошкільного віку. Необхідною умовою розвитку дитини є отримання музичної освіти рідною мовою. Українська народна пісня є основним дидактичним матеріалом у нас на Україні, вона несе в собі відображення національної культури.

Метою роботи є формування у майбутніх фахівців-педагогів сучасної системи поглядів та спеціальних знань у галузі виховання, набуття практичних навичок щодо планування та проведення музичних занять та інших форм музичної діяльності дітей дошкільного віку. Одна з головних проблем актуальності сьогодення - створити умови для своєчасного повноцінного фізичного, психічного та духовного розвитку кожної дитини. Під кутом цієї проблеми вихователь і повинен ставитися до програми музичного виховання дітей у дитячому садку.

Спів - основний засіб музичного виховання, що найбільш близький і доступний дітям. Діти люблять співати. Виконуючи пісні, вони глибше сприймають музику, активно висловлюють свої переживання і почуття. Текст пісні допомагає їм зрозуміти зміст музики і полегшує засвоєння мелодії. Мелодію з голосу діти сприймають легше, ніж при виконанні на фортепіано, коли складний акомпанемент ускладнює сприйняття. Спів сприяє розвитку мови. Слова виговорюються протяжно, співучо, що допомагає чіткому вимові окремих звуків і складів. Музичний керівникі вихователь стежать за правильною вимовою слів.

Великі можливості для розкриття творчих можливостей дітей закладено в таких видах діяльності як спів, гра на музичних інструментах, диригування, тощо. Це обумовлено тим, що в їх реалізації беруть участь в своїй єдності як уява, так і засоби її втілення. Діти можуть відразу заграти, послухати чи виправити те, що вони створили, порадитись з музичним керівником. Тут вже підключаються і колективні форми творчої діяльності, яка характерна для дошкільного віку, в якій кожна дитина може розкритися, навіть тоді, коли індивідуально їй важко проявитися, бо це залежить як від творчих можливостей, так і типологічних особливостей, музичних здібностей.

Проте, найскладнішою проблемою сучасної дошкільної освіти є забезпечення художньо-творчого розвитку дітей. Вирішується вона поки що частково, оскільки далеко не завжди усвідомлюється вихователем музики, їхні зусилля нерідко спрямовуються на вирішення окремих завдань: навчити дітей співати, розвивати музичні здібності тощо. Замість того, щоб сприяти музичному розвитку, засвоєння знань і оволодіння навичками музичної діяльності, по суті, перетворюються на самоціль. Звичайно, талановитий вихователь, працюючи з дітьми ініціативно і творчо, навіть на основі таких підходів може досягти помітних результатів. Але чи стануть при цьому заняття музики заняттями формування духовності дитини. Переконливу відповідь на це запитання дала практика: якщо зміст і методи музично-виховної роботи не визначаються передбаченням наступного розвитку дітей, ясним розумінням того, яких якостей вони мають набувати у процесі музичного виховання, то така педагогічна діяльність виявляється неефективною.

Причиною багатьох дошкільних проблем є ігнорування деякими вихователями важливих положень сучасної педагогіки. Зокрема висновку про те, що в основі музичного виховання, усіх його ланок лежить активне сприймання музики. Це найприродніший шлях залучення дитини до художнього світу твору, невід'ємний компонент будь-якого виду музичної діяльності. У такий спосіб забезпечується глибинна спільність усіх видів музичної діяльності. Методика музичного виховання з перших кроків має орієнтувати дітей на осмислення інтонаційно-пластичних витоків музики, самостійну інтерпретацію художнього світу твору. Спів об'єднує дітей загальним настроєм, вони привчаються до спільних дій. Діти чують, що той, хто поспішає або відстає, порушує стрункість співу. У процесі співу у дітей розвиваються музичні здібності: музичний слух, пам'ять, почуття ритму.

Особливого значення в діяльності сучасного вихователя набуває здатність до використання в повсякденній практиці новітніх технологій навчання. Пошук нових ідей, нових шляхів спонукає звернути увагу на використання в практиці викладання музики інноваційних технологій.

Нове осмислення соціальної мети дошкільної музичної освіти в Україні вимагатиме розробки нових педагогічних концепцій на основі творчого використання здобутків національної і світової педагогіки.

У перспективі заняття музики стануть центром цілісної педагогічної системи, в якій залучення дітей до музичного мистецтва здійснюватиметься на тлі їх широкого художньо-естетичного розвитку. Одним із головних критеріїв ефективності - повноцінний розвиток музичного сприймання і активної музично-творчої діяльності дітей.

Музичне мистецтво надає безперечну дію на особу дитини вже в дошкільному віці. Для того, щоб вона виконувала свою соціальну функцію, необхідний розвиток музичного сприйняття, якому додається універсальна роль, оскільки воно пов'язане зі всіма видами музичної діяльності дітей.

Актуальність теми визначається необхідністю теоретичної і практичної розробки питань, пов'язаних з музичним вихованням дітей, з урахуванням вікового аспекту і послідовності залучення дітей до цілісного і диференційованого сприйняття музики та співу, як виду музичної діяльності.

1. Значення розвитку музичних здібностей у дітей дошкільного віку

Дослідження відомих учених, педагогів доводять можливість і необхідність формування у дитини пам'яті, мислення, уяви з дуже раннього віку.

Не є виключенням і можливість раннього розвитку у дітей музичних здібностей. Є дані, які підтверджують факти впливу музики на плід, що формується в період вагітності жінки, і позитивну її дію на весь організм людини надалі.

Музика завжди претендувала на особливу роль в суспільстві. У стародавні часи музично-медичні центри лікували людей від туги, нервових розладів, захворювань серцево-судинної системи. Музика впливала на інтелектуальний розвиток, прискорюючи зростання клітин, що відповідають за інтелект людини. Музикою можна впливати на емоційне самопочуття людини.

Емоційна дія гармонійних звукових поєднань посилюється багато разів, якщо людина володіє тонкою слуховою чутливістю. Розвинений музичний слух пред'являє вищі вимоги до того, що йому пропонується. Найбільш сприятливого періоду для розвитку музичних здібностей, ніж дитинство, важко уявити. Якщо для музичного розвитку дитини з самого народження створені необхідні умови, то це дає значніший ефект у формуванні її музичності. Природа щедро нагородила людину. Вона дала їй все для того, щоб бачити, відчувати навколишній світ.

Спеціальні або основні здібності включають: звуковисотний слух, відчуття, ладу, відчуття ритму. Розвиток музичних здібностей - одне з головних завдань музичного виховання дітей дошкільного віку. Кардинальний для методики музики є питання про природу музичних здібностей: чи являють вони собою природжені властивості людини або розвиваються в результаті дії навколишнього середовища навчання і виховання.

На різних історичних етапах становлення методики музики в розробці теоретичних і практичних аспектів проблеми розвитку музичних здібностей існують різні підходи.

Б.М. Теплов в своїх роботах дав глибокий всебічний аналіз проблеми розвитку музичних здібностей. Він чітко визначив свою позицію в питанні про природженість музичних здібностей. Музичні здібності, необхідні для успішного здійснення музичної діяльності, на думку Теплова, об'єднуються в поняття «музичність». А музичність, це «комплекс здібностей, потрібних для занять саме музичної діяльності на відміну від інших, але в той же час пов'язаних з будь-яким видом музичної діяльності». (8; с.235)

У людини є і загальні здібності, що виявляються в різних видах діяльності. Якісне поєднання загальних і спеціальних здібностей утворює ширше в порівнянні з музичністю поняття музична обдарованість.

У кожної людини є оригінальне поєднання здібностей визначальні успіх протікання тієї або іншої діяльності.

Музика - це рух звуків, різних по висоті, тембру, динаміці, тривалості, певним чином організованих в музичних ладах (мажорному, мінорному), що мають певне емоційне забарвлення, виразні можливості. Щоб глибше сприйняти музичний зміст, людина повинна володіти здатністю диференціювати рухомі звуки слухом, розрізняти і сприймати виразність ритму.

Музичні звуки володіють різними властивостями, вони мають висоту, тембр, динаміку, тривалість. Їх розрізнення в окремо взятих звуках складає основу музичних здібностей.

Тривалість звуку лежить в основі музичного ритму. Відчуття емоційної виразності, музичного ритму і відтворення його утворюють одну з музичних здібностей людини - музично-ритмічне відчуття. Висота, тембр і динаміка складають основу відповідно звуковисотного, тембрового і динамічного слуху. Відчуття, ладу, музично-слухові уявлення і відчуття ритму складають три основні музичні здібності, які утворюють ядро музичності.

Основне завдання сучасного дошкільного музичного виховання - формування в дітей способів самостійного застосування виражально-зображальних засобів для вираження своїх почуттів у пісенній творчості. Можна припустити, що постійна зміна ситуацій і умов виконання завдань, які вимагають від дітей самостійних пошуків, розбудить їхню творчу уяву, надасть їхнім діям перетворюючого характеру.

Творча атмосфера благотворно впливає на розвиток самостійності дітей. Кожна дитина має проявити свої творчі здібності під час співу. Вивчення народних пісень стимулює творчу активність дітей.

Джерело дитячої творчості - навколишнє життя і музичне мистецтво, що відображає його. Пісенна творчість дітей, яка б вона не була скромна за своїми результатами, завжди відображає дитячі переживання, породжені життям. Особливої ролі набуває сама музика, яка по-різному впливає на дітей як результат нагромадження життєвих вражень, як зразок, що повинен відзначатися певними якостями, щоб служити спонукачами пісенної творчості.

2. Вікові особливості слуху і голосу дитини. Охорона дитячого голосу

Спів - складний процес звукоутворення, в якому дуже важлива координація слуху й голосу, тобто взаємодія співочої інтонації (фальшивої звучання) і слухового, м'язового відчуття. Відзначаючи, що людина не просто переживає, згадуючи музичне звучання, але завжди співає ці звуки "про себе", з м'язовою напругою, російський фізіолог І.М. Сєченов підкреслює також інстинктивну звуконаслідувальні, властиву дитині: "З'ясування у свідомості звук або ряд звуків служить для дитини міркою, до якої він підлаштовуватися свої власні звуки і неначе не заспокоюється до тих пір, поки мірка і її подібність не стануть тотожні ".

Діти наслідують мовної та співочої інтонації дорослих людей, намагаються відтворити звуки, що видаються тваринами, птахами. При цьому слух контролює правильність звуконаслідування.

Дослідження взаємозв'язку слуху і голоси ведуться багатьма вченими. Доктор Є.І. Алмазів, що вивчає природу дитячого голосу, підкреслює особливе значення розвиненого слуху для правильної вокальної інтонації. Аналізуючи недосконале якість дитячого співу, він називає причини (дефекти слуху, хворе горло, відсутність зв'язку між слухом і голосом) і говорить про необхідність своєчасних лікарських оглядів та лікування цих захворювань.

Слух удосконалюється, якщо навчання поставлено правильно. У молодших групах дитячого саду увагу хлопців залучається до точного відтворення мелодії: співати прості, маленькі поспівки, пісеньки, побудовані на двох-трьох нотах. Прикладом завжди служить виразне, правильне спів вихователя і звучання добре налагодженого інструменту. Дитина слухає, потім співає разом з дорослим, як би "підрівнюючи" до вокальної інтонації. Поступово виробляється стійкість слухового уваги і згодом розвивається ладо-висотний слух.

У старшому дошкільному віці діти знайомляться з деякими початковими звуковисотними і ритмічними поняттями, які складаються в ході постійних вправ, що розвивають мелодійний слух, визначають рух мелодії вгору-вниз, порівнюють звуки різної висоти, тривалості, співають інтервали, поспівки. Слух дитини весь час контролює правильність звучання.

У роки дошкільного дитинства голосовий апарат ще не сформований (зв'язки тонкі, небо малорухливе, дихання слабке, поверхневе) і зміцнюється разом із загальним розвитком організму і дозріванням так званої вокальної м'язи. Співоче звучання зважаючи неповного змикання голосових зв'язок і коливання тільки їх країв характеризується легкістю, недостатньою дзвінкістю і вимагає до себе дбайливого відношення.

Охорона дитячого голосу передбачає правильно поставлене навчання співу. Цьому багато в чому сприяє продуманий підбір музичного матеріалу - репертуар, відповідний співочим віковим можливостям дітей.

Правильному вибору репертуару допомагає вивчення діапазону звучання дитячого голосу. Співочий діапазон - це обсяг звуків, який визначається інтервалом (відстанню) від найвищого до найнижчого звуку, в межах якого добре звучить голос.

Під час навчання дошкільнят співу слід спочатку визначити діапазон голосу кожної дитини і прагнути систематично його зміцнювати, щоб більшість дітей могли вільно володіти своїм голосом. Поряд з цим важливо створити сприятливу "звукову атмосферу ", сприяючу охорони голосу і слуху дитини. Необхідно постійно стежити, щоб діти співали і розмовляли без напруги, не наслідуючи надмірно гучного співу дорослих, роз'яснювати батькам шкідливість крикливого співу і розмови у дітей, не дозволяти їм співати на вулиці в холодну і сиру погоду. Координація слуху і голосу - найважливіше умова розвитку співочих здібностей дітей.

Однієюіз важливих функцій вихователя є охорона дитячого голосу. Музичний керівник і вихователь повинні не тільки знати репертуар дитячих пісень, володіти методикою співу, але й берегти голос дітей, стежити за тим, щоб діти співали природним голосом, не форсуючи звуку, не говорили занадто голосно. Не слід заохочувати спів дітьми дорослих пісень з великим діапазоном, які вони чують удома і по радіо. Неправильне, фальшиве виконання таких пісень не сприяє розвитку музичного слуху у дитини, а особливо гучне їх виконання завдає шкоди слабким голосовим зв'язкам малюка.

Сам педагог також не повинен голосно говорити. Піклуючись про створення спокійної обстановки, про зменшення шуму в групі, вихователь тим самим оберігає дитячий голос. Крик, шум псують голос, притупляють слух і негативно впливають на нервову систему дітей.

Для закріплення співочих навичок потрібно, щоб пісня звучала не тільки в стінах дитячого саду, але і в родині. Тому педагогам слід проводити відповідну роботу з батьками, знайомлячи їх з дитячими піснями, пояснюючи шкоду крикливого співу, голосної розмови, особливо на вулиці в сиру холодну погоду. Треба попереджати батьків, щоб вони не дозволяв) дітям пити холодну воду, їсти морозиво в розпаленілому стані щоб уникнути застуди, захворювань голосового апарату.

3. Методи і прийоми навчання співу. Індивідуальний підхід

"Програма..." передбачає цілеспрямоване вирішення завдання в розвитку творчої ініціативи дітей у самостійних пошуках співочої інтонації.

На жаль, деякі практичні працівники формально підходять до вирішення програмних завдань із співу (та й за іншими видами музичної діяльності).Разучивается музичний репертуар з його використання святковому ранку. Діти кожну пісню виконують приблизно.Интонируют приблизно, бо немає усвідомленого сприйняття й відтворення певних мелодійних оборотом. Приблизно передають зміст пісень, часом не розуміючи його сенсу. Не дивовижно, які можна почути в співі дітей "вежі" замість "ріллі", "мило" замість "біло", ">назабавлю" замість "побавлю" тощо.

Тому музичні керівники у роботі з дітьми повинні систематично використовувати вправи в розвитку музичного слуху й.Песни-упражнения, наведені у даної книзі, сприяють виробленні окремих автоматизованих дій голосового апарату, оскільки побудовані на коротких, повторюваних мелодіях іпопевках.Усваивая вправи, діти навчаються правильно відтворювати в співі різноманітні види мелодичного руху, і найхарактерніші інтонаційні обертів, які в пісенному репертуарі для дітей даного віку. І це своєю чергою надалі полегшить засвоєння дітьми складніших пісень.

З огляду на особливості сприйняття дітей дошкільного віку, треба орієнтуватися на вправи у вигляді коротких пісень з ігровим змістом. Такими вправами є маленькі пісеньки, підібрані педагогамиВ.К.Колосовой, Н.Я. Френкелем, Н.А. Метловим. Серед вправ багато пісень, написаних композиторами Є. Тиличеевой, У. Карасевой, народнихпесен-попевок.

Вправи відрізняються розмаїттям ладо-гармонической забарвлення, мелодійних оборотів, яскравими музичними образами.

Використовуються вправи-гри в комплексному вплив різних видів музичної діяльності (слухання, спів,музикально-ритмическое ігрове дію, гра на металофоні). Усе це допомагає більш міцному закріплення в слуховий пам'яті дітей відповідних пісенних інтонацій.Песни-упражнения, застосовувані під час занять, сприяють поступової виробленні природного, легкого звучання голоси, чистоти інтонування в співі, полегшують роботу над розширенням діапазону дитячого голоси, допомагають домогтися чіткого вимови тексту пісень.

Наприклад, мелодія пісеньки "Прибаутка" (В. Карасевой) побудовано контрастному зіставленні співочих регістрів, що допомагає навчити дітей усвідомлено розрізняти висотні співвідношення окремих частин мелодії, розвиває вміння довільно пристосовувати голос до співу як більше високих, і нижчих звуків.

"Солнишко-ведришко" У. Карасевой - одна з вправ, яке спонукає дитину до першим спробам суто інтонувати звуки, різні за висотою.

У середній групі діти ознайомлювались із високими і низькими звуками. У старшої групі ці уявлення закріплюються і формуються знання про середніх звуках, вміння їх чути не більше квінти. Вправа "Бубенчики" Є. Тиличеевой допомагає цьому. Діти якпропевают звуки, а й викладають на фланелеграфе площинні зображення бубонців (високий - середній - низький), програють звуки на металофоні.

Діти 5-6 років ніби наперед визначають на слух напрям мелодії, її стрибки, викладати на фланелеграфе (кружечками) малюнок мелодії, супроводжуючи завдання співом, грою на металофоні. Для таких завдань доцільно використовувати вправи "Лесенка", "Відлуння", "Качели", "Скачем сходами" Є. Тиличеевой. Щоб діти впевнено розрізняли чергування тривалих і коротких звуків, вміли точно проспівати ритмічний малюнок попевки, показати рукою чергування звуків (рух руки перед грудьми зліва-направо в горизонтальному становищі), та був графічно передати цю чергування на фланелеграфе (довгими і короткими смужками), найкраще розпочинати з вправ "Сміливий пілот", "Небо синє" Є. Тиличеевой, "Сорока-сорока" (російська народна попевка).

Щоб сформувати ладо-тонального слуху, вміння швидко знайти тоніку незамінними є завдання в розвитку пісенного творчості: "Що ти від хочеш, кішечка?" Р. Зінгера, "Зайка, зайка, де бував?" М. Скребковой, "Зайка", "Літак", "Мишко", "Ліфт" Т. Бирченко. Вопросно-ответная форма вправ чи завдання закінчити мелодію, започаткована ще проспівав педагог, сприяють активізації внутрішнього слуху, розвитку творчої ініціативи.

Песни-упражнения використовуються як для виспівування, а й як вправи, які готують хлопців до подолання різних співочих труднощів.

Розвитку дихання, вмінню співати протяжно, співуче допоможуть такі пісеньки, як "Зозуля" Є. Тиличеевой, "Колискова", "Дудочка" У. Карасевой, російські народних пісень "Не літай, соловей", "Барашеньки".

Дітям, які не можуть чистими інтонування мелодії окремих мелодійних ходів (інтервалів), найкращими вправами будуть "Труба", "Кінь" Є. Тиличеевой, "Дятел" М. Леві та інших.

Систематичне використання песен-вправ (щонайменше 6-7 в квартал) допоможе педагогам сформувати стійкі співочі навички, які закріплюватися, вдосконалюватися при разучиванні пісенного матеріалу.

Один із складних завдань "Програми..." - це "вміти співати без музичного супроводу з вихователем", як свідчить практика, часто вже не виконується. Зазвичай, пісні розучуються з дітьми з новим музичним супроводом і з одночасним співом дорослих (музичним керівником чи вихователем), які, заглушаючи дітей, співають нею пісню повністю на мірних етапах розучування і наступних. Дітям складаються несприятливі умови: вони можуть контролювати якість виконання пісень. Не чують одне одного ні час хорового співу, не чують себе. Діти не розвиваються активність слухового уваги, почуття самоконтролю, не формуються стійкість вокально-слуховой координації, вміння співати самостійно без музичного супроводу. А цього необхідно.

Під час розучування пісні найкраще пропонувати дітям спочатку співати у супроводі фортепіано, підігруючи мелодію, далі які з супроводом, потім без інструменту допомогою педагога, нарешті, самостійно проспівати а-капела.

У старшої групі це завдання виконують на маленьких пісеньках,попевках, на російських народних піснях, доступних дітям 5-6 років.

Можна запропонувати прийом - спів у супроводі металофона, уривчасте і поверхове звучання якого наближає дітей до місцевих умов, близькими до співу без супроводу.

Корисний і такий прийом - співати всієї групою, невеликими подгруппами і індивідуально стоячи, перебуваючи значній відстані відстані від фортепіано. За такої співі діти краще чують себе. Бажано пропонувати добре вивчені маленькі пісеньки, і навіть окремі музичні фрази, заспів чи приспів. У цьому особливу увагу треба приділити дітям, нечисто співаючим. Їх доцільно розміщувати серед добре співаючих.

На занятті дітей старшої групи розсаджують так: у першому ряду, ближчі один до музичний керівник, садять дітей із поганий вокально-слуховой координацією, новеньких, давно вже не відвідували дошкільна установа; у другому ряду - дітей із нестійкими співочими навичками; у третій - дітей із чистої інтонацією, співаючих природно, і невимушено.

Рівень індивідуального співочого розвитку кожної дитини перевіряють шляхом співу по музичним фразам ("ланцюжком"). З іншого боку, цей прийом сприяє формування в дітей правильного дихання.

Починати розучувати з дошкільнятами будь-яку пісню варто з цілісного її сприйняття, тобто. вперше пісня повинна прозвучати виразно, із входженням, які з акомпанементом. Важливо звернути увагу дітей утримання пісні, її характер, зображальність. Розпочавши вивчення, доцільно програти важкі мелодійне звучання, проспівати їх без музичного супроводу, програти окремо, запропонувати прохлопати складні в ритмічному відношенні місця (пунктирний ритм), одночасно допомагаючи дітям освоювати текст, п мелодію.Па перших занять із час розучування пісні кращим користуватися акомпанементом, а грати мелодію чи пропонувати запам'ятати її з голосу дорослого. Не можна розучувати текст хором, інакше діти погано інтонувати, співати "речитативом", скандувати. З цієї причини не бажано доручати вихователям розучувати текст пісень у вільний від занять час.

Працюючи і далі над піснею, особливу увагу кожному занятті слід приділяти важким місцях: грати одну мелодію, співати без супроводу, але з допомогою дорослого, залучати до співу добре співаючих дітей, пропонувати всім проспівати мелодію без слів (на якомусь звуці) тощо.

В одному занятті, крім розучуваємої пісні, повинні звучати пісні, раніше вивчені. За умов їх виконанні від дітей слід домагатися точної інтонації, виразності, природного звучання, співу без підтримки дорослого, і деякі пісні можна співати без супроводу акомпанементу. На кожному занятті може звучати 1-2песни-упражнения;1-творческое завдання, 1 - пісня розучуваємая, 1 - пісня повторна. Виняток становлять заняття, проведені безпосередньо перед святковим утреником, коли повторюють 3-4 пісні.

Гра на дитячих музичні інструменти сприяє формування в дітей вміння співати у ансамблі, разом, з однаковою силою звучання, у єдиній манері виконання. Цей вид діяльності розвиває пам'ять, почуття ритму, допомагає активізувати соромливих дітей. Оскільки навчання грі на музичні інструменти проводиться індивідуально чи з невеликими підгрупами дітей, то ці заняття допомагають педагогові виявити здібності кожної дитини. Отримані навички діти закріплюють в самостійної діяльності, підбирають на слух знайомі пісні.

Велике виховне значення як для музичного, а й розвитку дитини мають ігри робилися із співом. Ігрова ситуація посилює інтерес дітей до пісні вимальовується, до співочої діяльності, робить усвідомленішим сприйняття забезпечення і настрої пісні. З іншого боку, ігри робилися із співом - це колективна форма спілкування дітей із музикою на ігровий основі, котра виховує вони дружні взаємовідносини, свідому дисципліну, адже кожен дитина повинна підпорядковуватися правил гри і виконувати їх.

Фантазія, уяву, елементи творчих проявів супроводжують кожну гру дітей, а можливість грати без музичного супроводу, під власне спів, робить ці ігри числа найцінніших музичним матеріалом.

Ігри зі співами розучуються на музичних заняттях. Спочатку розучується пісня, поступово, від заняття для обіймання розвивається ігрова ситуація, що з змістом пісні, і, нарешті, діти входять у гру.

Пізніше, при закріпленні гри дітям надають можливість грати під спів без музичного супроводу, але із підтримкою голоси дорослого, кому надалі які йера ют і виконують самостійно.

У іграх зі співами діти вправляються насамперед у вмінні співати а-капела. Важливо, щоб вихователь створював групи ситуацію, коли він діти прагнули б повторити гру. І тому інколи досить внести необхідні атрибути,шапочки-маски.

Під впливом емоцій, що викликаються грою, дитина намагається точно передати й мелодію, і текст, і, то настрій, що несе у собі дана пісня. Отже, ігри робилися із співом активізують дітей, спонукають їх до співу.

Самостійна музична діяльність дітей проявляється у організації ігор зі співами, а й у музикуванні, у проведенні таких сюжетно-рольових ігор, як "Музичні заняття", "Святковий концерт", "Музичний магазин", "Дня народження Ведмедики (ляльки)" тощо. У цьому діти прислухаються до свого співу і співу товаришів. Неправильно проспівана пісня сприймається як невдача, але він породжує добре ставлення одне до друга, бажання допомогти товаришу правильно проспівати. Загальне наснагу у грі, радість виконання активізують боязких, нерішучих дітей. Важливо розвивати у кожному дитині зацікавленість до індивідуальному виконання, допомагати дітям повірити у собі, позбутися напруженості, сорому.

Важливе значення в навчанні співу має індивідуальний підхід до дітей. Навчання на музичних заняттях проводиться з усією групою дітей. Та заодно педагог здійснює індивідуального підходу про дітей, який повинен перетворюватися на індивідуальне навчання, коли вихователь працює із однією дитиною, залишаючи інших пасивними спостерігачами.

Діти будь-який вікової групи над однаковою мірою розвинені музичний слух, почуття ритму, музична пам'ять. Надаючи індивідуальну допомогу кожної дитини, слід розвивати ту здатність, яка в нього менше розвинена.

Всі діти відрізняються одне одного. Одні занадто збудливі, зі слаборозвиненим гальмуванням. Інші занадто загальмовані, байдужі. Є сором'язливі, боязкі, неуважні, з уповільненій промовою. Зустрічаються такі, котрі люблять подовгу грати, але неохоче займаються. Методи підходи до цим же дітям різні. До одним доводиться бути більш поблажливими, решти, навпаки, більш вимогливими, але кожному треба знайти свій шлях впливу

4. Творчі завдання

На заняттях у процесі навчання співу дітям пропонують завдання певної послідовності. Спочатку вони знаходять вокальні, інтонації: співають, називаючи своє ім'я або різні переклички ("Таня, в якій ти?" - "Я тут". - "Як тебе звуть?" - "Марина" тощо.). Широко використовуютьсяпесни-образци, які включають ускладнення творчих завдань (імпровізаціїзвукоподражаний, музичних запитань і відповідей, твори попевок контрастного характеру на поставлене текст). Зазвичай хтось із хлопців імпровізує на пропозицію педагога. Інші слухають, оцінюють, та був співають.

Наприкінці минулого року, перевіряючи рівень розвитку голосу і слуху кожної дитини, педагог пропонує:

-проспівати кілька знайомих пісень (2-3) у супроводі інструмента. У цьому відзначається якість співу, характер звучання, чистота вокальної інтонації;

-проспівати нескладну пісню без супроводу, аби з'ясувати, чи може дитина правильно співати без підтримки дорослого;

-проспіватипопевку у різних тональностях; простежити, чи вміє дитина "налаштуватися";

-скласти музичний "відповідь" (педагог співає: "Як тебе звуть?" Дитина відповідає: "Свет-ла-на");

-визначся собі напрямок руху мелодії з прикладу пісні;

-визначити виконані по черзі високі і низькі звуки (не більше квінти);

-відповісти, - хто проспівав правильно;

-з'ясувати, які пісні з пройденого репертуару дитина пам'ятає і може їх співати з різним супроводом і супроводу інструмента;

-співати звуконаслідування (співає маленька і велика зозуля, муркає кошеня і кішка);

-співати свій імена на 2-3 звуках, передаючи різноманітні інтонації;

-імпровізувати мотив з 2-3 звуків на склади "ля-ля", кожен дитина придумує свій мотив. Діти змагаються, хто від придумає попевок;

-на металлофонах самим придумані поєднання інтонацій і ритмів і спробувати відтворити в співі;

-складати мелодії, передаючи різний характер відповідно до змістом ("Весела пісенька", "Сумна пісенька" тощо.).

Розвиток вокально-хорових навичок, вправи в розвитку слуху і це, співочі імпровізації сприяють становленню різнобічної співочої діяльності дитини.

5. Вибір і розучування пісень

Програма виховання ввозяться період усього перебування дитини на дитсадку переважають у всіх режимних процесах, в іграх, під час занять, у вільний від занять час.

Для музичного розвитку дітей дуже важливо, щоб пісня звучало у різних напрямах дошкільнят, Не тільки на музичних заняттях, наприклад під час занять малюванням, ліпленням, при зачитуванні казок, у процесі розмови, на фізкультурному занятті тощо.

У години ігор бажано, щоб діти водили хороводи, супроводжували гри співом. Пісня може звучати на ранкової гімнастики, на прогулянці у тепле сезон.

Під час трудових процесів діти можуть наспівувати напівголосно свої улюблені пісні.

Не можна підбирати пісні лише музичних занять. Необхідно виходити із виховних і загальноосвітніх завдань, потребують здійснення у цій віковій групі. Одночасно враховуються вокальні навички, розвиток яких залежить відбувається з допомогою тій чи іншій пісні (наприклад, легке звучання чи розвиток наспівністю тощо.).

Обираючи пісню, виходити з доступності літературного тексту, але брати до уваги характер, будова мелодії, відповідність її особливостям цієї групи дітей, їх вокальним можливостям, загальному рівню музичного розвитку. Тож якщо до початку учбового року у підготовчій до школи групі виявиться багато дітей, раніше не відвідували дитсадок і вміють співати, не можна починати роботу, наприклад, з пісні М. Красева "Падают листя", яка рекомендована для розучування у першому кварталі. У разі треба взяти значно легшу пісню з репертуару старшої, котрий іноді середньої групи та поступово переходити до пісень для дітей 6-7 років. У старшої групі у разі доводиться починати з пісень для середньої групи. У змішаної віком групі пісні даються вибірково з репертуару різних вікових груп.

Іноді пісня вибирається для індивідуального виконання або заради невеличкий групи дітей. Така пісня може звучати на святковому ранку.

Для отримання в дітей кращих успіхів у співі потрібно, щоб кожна наступна пісня являла собою деяке ускладнення проти попередньої.

Практика показує, що 3-4 років протягом року засвоюють приблизно 15-20 пісень, діти 5-6 років - 25-30 пісень (включаючи пісні для ігор).

Розучування пісні.

За теорією І.П. Павлова та її учнів, у розвитку навичок (зокрема і вокальних) можна назвати три фази (етапи): виникнення ставлення до пісні, розучування її й закріплення.

Уперше фазі зазвичай проводиться ознайомлення з піснею загалом, з. Перш ніж розучувати пісню, діти "знайомляться з тими персонажами чи явищами, про які розповідається у ній. Наприклад, вихователь може провести відповідні спостереження природі під час прогулянки. Так, на другий молодшої групи, як послухати пісню "Пташка" М. Payxвергepa, малята на прогулянці годують птахів, дивляться, як вони клюють, літають. Перед прослуховуванням пісні "Зима" У. Карасевой розглядають картинку, відповідну" змісту пісні. У старших групах перед виконанням святкових пісень вихователь розповідає на занятті з ознайомлення з навколишнім і рідної мови трудові подвиги совєтського люду, святкових враження, про вбранні рідного міста, показує ілюстрації.

Перед виконанням нової пісні музичний керівник повідомляє, що він співати, називає пісню та співає її. Якщо текст складний, виразно читає його, пояснює незрозумілі слова, висловлювання й співає пісню. Іноді до виконання пісні зі словом можна надати послухати її як інструментальне твір. Діти визначають характер музики (весела, сумна, спокійна, швидка тощо.). На наступному занятті пісня знову виповнюється на інструменті, і дізнаються музику. Потім дорослі співають цю пісню.

Дітям молодого віку (3-4 років) перед виконанням пісні чи ж після її прослуховування можна показати іграшку, картинку, яка ілюструє музичний образ. До сформування незбираного його художнього уявлення пісня виповнюється які з фортепіанним супроводом чи дається в грамзапису.

У другій фазі починається розучування пісні. На початку пісня звучить без фортепіанного супроводу, оскільки дітям буває важко мелодію і зосередити у ньому свою увагу, а педагогові - перевірити, правильно чи співають діти.

Потім виконання мелодії без фортепіанного супроводу чергується з різним супроводом.

Якщо пісні зустрічаються відтинки мелодії важкі в мелодійному чи ритмічному відношенні (паузи, пунктирний ритм), їх можнапропевать окремо.

Музичний керівник грає 1-2 разу важку частина мелодії на музичному інструменті (без акомпанементу) чи співає її, а діти слухають. Потім діти повторюють цю частину спочатку з різним супроводом інструмента чи голосу і, нарешті, самостійно.

У процесі розучування діти запам'ятовують слова пісні. Педагог наказує до поліпшення помилок. У цей час широко використовується індивідуального підходу до дитини. Пісня виповнюється по-різному: співають усі разом, невеличка група дітей, по черзі (група хлопчиків, група дівчаток); використовується метод змагання (хто ж краще заспіває).

Коли пісня вивчена, бажано перевірити, як засвоєна кожною дитиною. І тому окремі діти можуть проспівати по куплету чи одна дитина виконує заспів, проте разом - приспів тощо.

У старшій і підготовчій до школи групах педагог може використовувати прийом "ланцюжка", тобто. кожен дитина почергово співає послідовно одну музичну фразу.

Під час співу треба чергувати становища "сидячи" і "стоячи". Зміна положень є свого роду розрядкою та знімає фізичну й розумовий стомлення, коли вона з'являється.

У третій фазі систематично повторюються під час занять пісні з репертуару своєї зрілості й попередніх груп. Легкі пісні попередніх груп треба давати з транспонировкой у вищу тональність, зручну для дітей цієї групи.

Тривалість кожної фази залежить від підготовленості групи в вокальному відношенні, від рівня труднощі пісні, від ефективності прийомів навчання. Діти старшої групи першою ж занятті входять у спів пісні "Урожайная" А. Філіппенко, повторюючи з новим музичним керівником приспів. При виконанні пісні У. Герчик "Мій прапорець" для підготовчої групи друга частина пісні повторюється двічі. При повторенні на перших заняттях діти можуть співати цю частину разом із педагогом.

Засвоєння пісні залежить від цього, співають її діти крім музичних занять із вихователем групи. Якщо вихователь підтримує в дітей віком інтерес до пісні вимальовується, співає її з ними вільний від занять час, пісня запам'ятовується швидше, тим більше засвоїти пісню з голосу дітям легше, ніж із супроводом музичного інструмента.

Вихователі, зацікавлених у тому, щоб пісня увійшла у життя дитині, завжди знаходять моменти, коли можна й потрібно співати з дітьми. Наприклад, пролітає літак, і вихователь заспівує пісню "Літак" Є.Тиличеевой. Наступного разу у разі літака діти самі просять педагога проспівати їм цю пісню. Поступово вона запам'ятовується і у репертуар дітей. Або старші грають у ляльковий театр, вони показують фігурки кішки, конячки, собаки, загадують відповідні загадки і навіть з особливим зацікавленням співають пісні: "Кошечка" У. Витлина, "Лошадка" Т. Ломовой, "Жучка" М. Кукловской. Деякі вихователі роблять дітей іграшки, що зображують музичний інструмент (піаніно, балалайку, гармоніку, програвач). Такі іграшки спонукають дітей до співу: вони співають свої улюблені пісні, імітуючи гру на інструменті.

Іноді граючи, діти виконують пісеньку як загадки: одні співають на склади "ля-ля", інші відгадують. Вихователі може становити альбоми з дитячих малюнків на теми улюблених пісень. Гортаючи сторінки альбому, діти співають ці пісні. Ігри зі співами (без фортепіанного супроводу), які з дітьми у ранкові чи ввечері, також допомагають утвердитися пісні у побуті.

У молодших групах вихователь сам організує ігри робилися із співом та приймає у яких активна, і особливо у старшій і підготовчої до школи групах він допомагає дітям провести гру, підтримує і направляє їх спів, поступово надаючи можливість самостійно відігравати й використовувати пісні.

У другій половині дня можна влаштувати концерт. Програма намічається разом із дітьми заздалегідь. Деякі пісні виконуються хором, інші - з'являється невеличкими групами і індивідуально. До програми вихователь може включити своє виконання пісні, знайомої дітям або нової.

6. Планування роботи по співу в дитячому садку

Протягом року з дітьми старшої групи розучується близько 20 (і більше) пісень, різноманітних і за формою, і за вмістом. Це пісні описового, оповідального, танцювального, ігрового характеру, пісні протяжні, ліричні, урочисті, героїчні, сумні і веселі. Головна їхня якість - художність у викладі й у виконанні педагогом.

Навчання дітей співу рекомендується планувати. У перспективному плані необхідно врахувати рівень загального користування та музичного розвитку дітей цієї групи. У плані конкретизуються завдання "Програми..." відповідно до специфікою репертуару за такими напрямами: сприйняття музики, розвиток музичного слуху й, засвоєння співочих навичок, пісенне творчість, співоча установка. Перспективний план можна складати втричі (по кварталами), чи однією місяць залежність від того, наскільки зручно педагогові планувати тривалішу чи близьку перспективу.

У перспективному плані бажано відбивати облік індивідуального розвитку дітей: відзначати співочий діапазон кожної дитини на початку, у середині і наприкінці учбового року, виявляти рівень формування співочих навичок (звукообразование, дикція, промовистість, вміння співати без музичного супроводження і про т.д.). Календарно плануються: фронтальні заняття (до першої половини дня),музикально-дидактические гри, вправи в розвитку музичного слуху й, ігри робилися із співом (на другу половину дня). При плануванні занять (2 рази на тиждень) визначається програмне зміст до навчання співу з урахуванням етапу розучування пісні, відзначаються завдання й методичні прийоми до вправ і творчим завданням.

7. Теоретико-методические аспекти формування музикальності дошкільнят в співі

Музичні твори, відображаючи у своїй змісті реальну дійсність, відкривають людині можливість пізнавати світ довкола себе і під час пізнання розвиватися. Музика є емоційним виглядом мистецтва й те водночас дуже складно серед усіх видів мистецтв. Складність сприйняття музичного твори у тому, що його ідея безпосередньо не позначена, а навпаки, прихована про те, щоб ожити, проявитися у свідомості сприймає. Щоб допомогти дитині ввійти у музичний світ, необхідно розвинути в нього рано.

Відповідно до вимогами "Програми виховання і навчання у дитсадку" одній з завдань музичного виховання є навчання дітей виразному, щирого виконання цікавих їм і нескладних пісень. Педагог має допомогти її дітям зрозуміти зміст музичних образів, опанувати необхідними навичками, вияву його почуття на невимушеному, природному співі. Досягнути успіху у цьому виді школи можна у різний спосіб при створенні певних умов.

Ефективність розвитку цих видів співочої діяльності досягається добором пісенного репертуару. Вибір репертуару обумовлений віковими особливостями співочих діапазонів дошкільнят. На думку Н.А. Ветлугиной, співочий діапазон - це обсяг звуків, що визначається інтервалом від самої високого впритул до низького звуку. У межах цього інтервалу голос звучить добре.

Творчий підхід музичного керівника у тому, щоб правильно підібрати вокальні вправи у цілому пісенний репертуар з урахуванням вікових змін у дитячих голосах. Міцно увійшла у роботу з музичного виховання російська народна пісня. Поетичність, багатство мелодії, розмаїтість ритму, яскравість образів, гумор зробили народне пісенне творчість незамінним джерелом музичного розвитку дошкільнят. Ці особливості російській народній пісні спроможні викликати бажання співати у самих соромливих дітей. Для вправ важливо використовувати народні попевки, пісні з плавним голосоведенням, наприклад, "Як під гіркою, під горою", "Лелека", "Волошка".

Для виспівування однією звуці можна запропонувати дітям першу фразу з попевки "Андрей-воробей". Повторення мелодії однією й тому самому звуці може дітей складність в інтонаційному відношенні. Їх потрібно вміння тримати високо який повторювався звук. Це вправу часто дається котрі й нерідко⁷ дошкільнята співають фальшивою. Для виправлення співу використовується фланелеграф. Він дає можливість продемонструвати дітям, як і "перекладати" звуки з "попки на попку", відгранюючи предметне значення. У разі, коли співають низько, вони можуть сказати: "Співайте те щоб звук "не падав" і "не сповзав" з полички". Показ рухом руки, як співати вище або нижчий від допомагає дошкільнятам точніше інтонувати звуки. З дітьми старшого дошкільного віку частіше рекомендується використовувати диригентський жест у роботі динамікою,звуковедением, соціальній та розвитку звуковисотного слуху. Диригування вельми допомагає у проведенні спільного прямування в музичних фразах.

При розучиванні пісень важливо запропонувати дітям вправи, безпосередньо пов'язані зі своїми окремими елементами. Характер зв'язку пісень з вправами різний. Так, вправу "Андрей-воробей" можна виконати перед розучуванням пісні А. Філіппенко "Намосточке". Ця попевка допомагає домагатися точного інтонування високого звуку без "під'їзду". І тут можна простежити взаємозв'язок звуковисотного характеру.

Однією з важливих способів музичного виховання дошкільнят є дидактичні гри. Вони сприяють формування в дітей умінь слухати музику, планомірно розвивати висотний, ритмічний, динамічний і тембровий слух. Розвиток музичного слуху, своєю чергою, дозволяє дітям успішно почуватися в співочої діяльності. Під час проведення ігор необхідно заохочувати тих дітей, які слідуючи зразком дорослого чи інших дітей, виявляють ініціативу, вигадку, елементи творчості. Наприклад, у грі "Садівник" дітям лунають картки із зображенням квітів. Вибирається дитина-"садовник", якому пропонується придумати мелодію визначені слова. Дитина, яка має картка із зображенням цього квітки, повинен проспівати відповідь. Відводящого дитини потрібно дізнатися, хто співав голосом. Дітям який завжди вдається проспівати свою мелодію. Тому музичний керівник може запропонувати свої варіанти. Зазвичай, після цього дошкільнята виявляють свою ініціативу.

Кожна пісня, будучи неповторним музично-поетичним чином, жадає від музичного керівника добору доцільних прийомів її засвоєння і далі навчити дошкільнят співати виразно. Діти можуть по - справжньому передати лише зрозумілі їм літературні і музичні образи. Тому перед виконанням музичним керівником проводиться аналіз мелодичного і поетичного текстів, встановлюється кульмінація, визначається рух у фразах. При поєднанні мелодичного і поетичного текстів важливо допомогти дітям образно уявити певну життєву ситуацію, відповідну змісту пісні. Для збагачення музикально-слухових уявлень, і знайомства дітей із засобами виразності необхідно прагнути показати дітям зв'язок музики, створюваної композиторами з тими звуками, які оточують в повсякденні. Наприклад, дітям можна запропонувати пограти у "музику дощу". Одного з непогожих днів запропонувати їм вслухатися в звук дощу надворі. Слід звернути увагу дітей на різницю звучання крапель по стеклам, дахах, калюжах. Потім запропонувати їм у різний спосіб зобразити звуки крапель. Краплі, які падали в калюжу, можна зобразити, якщо двома пальцями правої руки бити по долоні лівої руки. Краплі, падаючі на листя рослин, можна зобразити, одночасно ляскаючи по колінах долонями. Звучання крапель по дахах можна зобразити ударами кулачків на столі. Отже, можна запропонувати передати дітям інші природні явища. Така гра вчить вслухатися звуки, відтворювати різні звукосполучення, розвиває музичну пам'ять, уяву, що необхідно дітям в пісенній творчості.

Успіх у формуванні співочої діяльності, а тим паче пісенного творчості, великою мірою залежить від добре продуманої індивідуальної роботи з дошкільнятами. Індивідуальний підхід має здійснюватися з урахуванням особливостей кожної дитини, які виявляються при систематичному спостереженні і при відстежуванні розвитку музикальності. Діяльність з кожною дитиною важливе місце необхідно приділяти формуванню оцінної діяльності, як до свого співу, і до співу інших дітей. Оскільки відтворення мелодії будується, передусім, на слуховому контролі. Разом про те, необхідно прагне, щоб кожен дитина пережив ситуацію на успіх співочої діяльності.

Проведення різноманітних свят, особливо з участю батьків, сприяє цьому. Досвід свідчить, що дітям доставляють задоволення виступу у святах. У святкової атмосфері можна спостерігати прояви пісенного творчості. Діти можуть імпровізувати мелодії, складати попевки певного настрої тощо.

Успішне виконання дітьми творчих завдань, з погляду, свідчить про досить рівні розвитку з їх музикальності. Разом про те, результати діагностики показують, що різні її компоненти розвиваються нерівномірно. То в дітей підготовчої групи до кінця учбового року більшою мірою виявилися сформованими такі компоненти музикальності як емоційна чуйність, динамічний слух, почуття ритму, репродуктивне музичне мислення, й у меншою мірою - звуковисотний і тембровий слух, творче мислення, музична пам'ять. Отже, діагностика музичних здібностей, проведена систематично, дозволяє цілеспрямовано здійснювати індивідуального підходу до розвитку дошкільнят, йти до рівномірному формуванню всіх компонентів музикальності у різних видах співочої діяльності. З іншого боку, навчання дітей співу має будуватися під час створення наступних умов: взаємозв'язку співу коїться з іншими видами музичної діяльності, широке використання російській народній пісні, в тісному співробітництві дошкільного закладу з родиною, систематичному проведенні художніх подій, які впливають мотивацію дітей.

Висновки

Мета даної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні і детальному вивченні питання: спів як вид музичної діяльності дітей дошкільного віку.

На практиці під час роботи, можна переконатися в тому, що в процесі музичної діяльності розвиватимуться музичні здібності у всіх дітей без виключення це не пройде безслідно для їх подальшого музично розвитку. Систематичне застосування музично-дидактичних ігор викликає у дітей активний інтерес до музики, сприяє швидкому оволодінню дітьми музичним репертуаром та технікою співу.

Треба пам'ятати, що головна мета музичного виховання дитини - це розвиток її здібностей, творчої обдарованості, культурного рівня. Етап розучення та закріплення пісні можна збагатити ігровими, прийомами, отже, музичний керівник повинен добре знати особливості розвитку дітей, професійно орієнтувати в педагогічних методах виховання на всіх етапах роботи.

Виконання пісні, впливаючи на слухача злиттям музики і слова, дозволяє не тільки висловити свої почуття, а й викликати в інших емоційний відгук, співчуття, розуміння. У цьому його особлива доступність для сприйняття дітьми. Виразні інтонації людського голосу, супроводжувані відповідної мімікою, привертають увагу найменших. Вже в ранньому віці діти реагують на пісню, ще не розуміючи до кінця її змісту. У міру розвитку мислення, мовлення, накопичення нових уявлень ускладнюються і переживання дитини і зростає інтерес як до самої пісні, так і до її відтворення. Особливе відчуття радості викликає спілкування під час колективного співу. Ось чому і в школу слід ввести пісню: вона кілька окремих почуттів зливає в одне сильне почуття і кілька сердець в одне сильно відчуває серце; а це дуже важливо в школі, де спільними зусиллями має перемагати труднощі вчення. У пісні є, крім того, щось виховує душу й особливо почуття". Все це повною мірою відноситься і до дошкільнятам, яким також властива потреба висловлювати свої настрої в співі.

Безумовно, сама організація використання музично-дидактичних ігор вимагає від педагога розуміння значущості і цінності музичного розвитку дітей, великої творчості і майстерності. Як показує практика, систематичне застосування музично-дидактичних ігор викликає у дітей активний інтерес до музики, сприяє швидкому оволодінню дітьми музичним репертуаром.

Часто можна спостерігати, як хлопчик, крокуючи по кімнаті, наспівує маршову мелодію, дівчинка, граючи з лялькою, заколисує її колискової піснею. Голос дитини - природний інструмент, яким він володіє з ранніх років. Ось чому спів весь час присутній у житті дитини, заповнює його дозвілля, допомагає організовувати творчі, сюжетні ігри. Одним з важливих завдань всебічного розвитку дитини є виховання музичної культури. Її основи закладаються вже в дитинстві. В зв'язку з цим велике місце відводиться музиці в дитячих садах, - вона звучить і на музичних заняттях, і в самостійній музичній діяльності, і під час свят і розваг.

Зміст музичного виховання передбачає виховання у дітей сприйнятливості, інтересу, любові до музики, розвиток емоційної чуйності на неї, залучення їх до різноманітних видів музичної діяльності, що дозволяє розвивати загальну музичність дитини, її творчі здібності.