Організація науково-дослідницької діяльності старшокласників у навчальному закладі нової формації

Далі на конкретних прикладах ми покажемо варіанти діяльності на цьому етапі, тепер же лише зауважимо, що процедури формулювання окремої теми експерименту і його завдань починаються з усвідомлення загальної наукової проблеми школи і того вкладу, який можуть внести до її розв'язання члени даного невеликого дослідницького об'єднання. Поступово у керівників таких осередків складалося переконання, що навчити учнів за порівняно короткий час всім деталям дослідництва немає змоги. Та й потреби такої об'єктивно не виникає. Учні виконують не масштабні, а досить обмежені за обсягом досліди, часто ? тільки їх фрагменти, спираються на точно визначений педагогом список уривків з першоджерел, на запитання до них. Тільки поступово окремі з юних дослідників оволодівають більш складною і досконалою технікою наукового експериментування. Переконались ми і в тому, що на початковій стадії виправданим є застосування готових і перевірених методик діагностичних процедур. Введення власних діагностичних методів і систем відбувається поступово і дуже обережно.

Етап 3 ? це безпосереднє виконання плану дослідницької роботи як процесу творчої взаємодії наукового керівника з учасниками наукового пошуку і останніх ? між собою. Цей етап ? основний у всій структурі, і йому присвячено окремий підрозділ. Тут же лише зазначимо, що ефективність цього етапу залежить і від якості попередніх, а, головне, від основних педагогічних умов науково-професійної компетентності керівника, його комунікативної культури, якості того дослідницького кругозору, що надала школа своїм вихованцям (спеціально виділений час, діалектичне поєднання свободи вибору теми і конкретного замовлення школи, поєднання інтересів дослідження з інтересами майбутньої професії, гласність результатів і заохочення учасників та інші позиції, викладені вище).

Етап 4 ? підсумковий ? завершує певний і достатньо тривалий період підготовки і виконання дослідницької роботи членів товариства. Підсумки діяльності підводяться, як правило, у кінці навчального року на засіданні товариства, а потім на засіданні науково-методичної ради школи. Завершальною ланкою є звіти заступників директорів з навчально-виховної роботи на науково-методичній раді районного відділу освіти, порівняльний аналіз досягнень окремих навчальних закладів нової формації і постанова ради щодо оцінки такої роботи та заходів її подальшого удосконалення.

Таким чином, створена модель (табл. 1.1) педагогічної підтримки самореалізації творчих сил здібних та обдарованих учнів шкіл, що обрали інноваційний аспект свого розвитку, поступово була перетворена у комплексну систему дій завершеного характеру. У структурі цієї системи можна виділити такі головні компоненти, як мотиваційний блок, соціально-педагогічні та психологічні умови, операційний та контрольний блоки. Кожний з названих елементів системи супроводжували певні організаційно-педагогічні механізми реалізації.

Таблиця 1.1

Модель педагогічної підтримки самореалізації творчого потенціалу старшокласників у науково-дослідницькій роботі навчального закладу нової формації

Мета, завдання	Педагогічні умови	Механізми виконання.
Самореалізація творчого потенціалу старшокласників	Наявність комплексної програми розвитку творчого потенціалу учнів	Співтворчість учителів і науковців, звітність заст. дир-ра, наукових керівників
Креативні здібності і вміння: бачення і формулювання наукової проблеми; потужні мотиви до творчої діяльності; висока працездатність, енергетична потужність; готовність займатись дослідництвом; творче мислення; творче ставлення до професії; адекватна самооцінка	Наявність індивідуальної програми самореалізації; навчання методам і прийомам дослідження, створення умов для самостійної праці; публікація результатів; розвиток творчих здібностей як провідна мета уроку, творчого гуртка, факультативу, виховного заходу	Ситуації успіху Система заохочень Спеціальний час для поглибленої творчо-дослідницької роботи. Неперервність дослідницької роботи у системі "Школа-внз"
Здібності до гуманістичного спілкування; організаторські здібності	Формування наукових гуртків за принципом референтних груп із спільними проф. уподобаннями зі змінами лідерів і чіткою відповідальністю, комунікативний тренінг	Реалізація наскрізної програми "Культура спілку вання" на рівнях: школа - клас - гурток - особистість; включення її в освітній процес
Творча ініціатива як здібність виходити за межі заданої ситуації і реалізувати власне ціле покладання	Надання можливості вільного обрання теми, змісту дослідження, корекції спільного проекту	Можливості і вміння захисту власних здобутків; поєднання керівництва і самоуправління
Спроможність створити творчі продукти	Конкурси, огляди, олімпіади, конференції, публікації	Детальний план-календар, інструктаж, контроль

Успіх операційного (виконавського) етапу наукової роботи, як показало дослідження, в основному залежить від загальної і професійної культури педагога-дослідника, що включає його наукову, методичну і комунікативну компетентність, розвинуті творчі здібності і гуманістичну спрямованість.

Контрольний блок є природним і необхідним завершенням всього циклу науково-дослідницької діяльності взагалі та учнівської зокрема. Ефективність контролю, як з'ясовано в даній роботі, залежить не тільки від його своєчасності, об'єктивності, комплексного характеру, а, головне, від наявності стрункої системи оперативного управління, на чолі якої стоїть керівник науково-дослідницької служби у навчальному закладі нової формації ? заступник директора. Саме заступник директора з навчально-виховної роботи, якщо він досяг достатнього рівня науково-педагогічної культури, став ключовою постаттю у ствердженні справжнього дослідництва педагога і учня-старшокласника як важливого і незамінного компонента всієї освітньої системи.

1.3 Умови вдосконалення організації науково-дослідницької роботи учнів у навчальних закладах нової формації

«Умова» в словнику С. Ожегова - це обставина, від якої що-небудь залежить; обстановка, у якій відбувається, здійснюється будь-що. Умови об'єктивні. Аналіз наукової літератури дозволяє виділити два підходи до дослідження умов. Критерієм першого підходу є відношення умов до суб'єкта: виділяють зовнішні умови (у меншому ступені залежні від суб'єкта) і внутрішні умови (належать суб'єктові). До зовнішніх умов організації науково-дослідницької роботи з учнями можна віднести стан суспільства, соціальний статус педагога в ньому, родинний стан, доступ до культурних і наукових цінностей. До внутрішніх умов відносяться задатки, загальні й спеціальні здібності, психологічні механізми (компенсаторні, механізми зняття внутрішньої конфліктності, індивідуалізації, персоналізації, інтеграції тощо), які дозволяють вчителеві продуктивно працювати з даною категорією дітей, та задатки й здібності самих дітей.

Другий підхід до дослідження умов зорієнтований на виділення напрямів оптимізації. Тут розглядаються матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні, морально-психологічні, інформаційні та педагогічні умови.

Морально-психологічні умови продуктивної організації наукової роботи з дітьми передбачають створення умов для розвитку як особистості вчителя, так і особистості дитини, їх мотиваційної сфери, формування готовності до позитивної зміни, спрямованості на самовдосконалення, саморозвиток, реалізацію творчого потенціалу; системи морального й матеріального стимулювання вчителів та учнів до науково-дослідницької роботи, встановлення певних пільг, облік участі учнів у наукових заходах, облік результативності наукової роботи, рейтингове оцінювання вчителів, надання права пільгового користування науковими бібліотеками тощо.

Педагогічні умови продуктивної організації даного напряму роботи позв'язані в першу чергу з введенням посади заступника директора з навчально-виховної роботи, до функціональних обов'язків якого входить саме організація науково-методичної діяльності школи, удосконалення процесу науково-методичної роботи з учителями, змісту підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації вчителів з питань організації наукової роботи з дітьми, вивчення перспективного педагогічного досвіду з означеної проблеми, особливостей обдарованих дітей, які навчаються в закладах нової формації тощо.

Інформаційні умови передбачають збір, обробку та подальше використання інформації щодо організації наукових досліджень школярів, можливість широкого знайомства вчителів та учнів з темами дослідження, які визначені кращими, складання інформаційного банку даних з проблеми організації науково-дослідницької роботи учнів.

Матеріально-технічні умови передбачають наступне: наявність предметних кабінетів, де вчителі й учні працюють над науковою проблематикою, використовуючи для цього засоби, які не можна використати в домашніх умовах - прилади, устаткування, роздатковий матеріал тощо; наявність відповідного бібліотечного фонду й матеріалів у методичному кабінеті з питань наукової роботи (методологія наукових досліджень, теми наукових робіт, оформлення тощо); наявність засобів комп'ютерної техніки, кабінету психологічного розвантаження, де на базі гарних матеріальних та естетичних умов можна проводити аутогенні тренування, заняття з фахівцями і т.д.

Санітарно-гігієнічні умови передбачають організацію гарного, повноцінного шкільного харчування, в тому числі й у другій половині дня; організацію спортивно-оздоровчої роботи, групи здоров'я, загартовування; забезпечення нормального температурного, світлового, повітряного режимів.

Вище визначені різновиди умов щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями ефективні в комплексі. Тому дослідження в цьому напрямку необхідно систематизувати й розробити програму супроводу даного напряму роботи. Таким чином, створення перелічених умов дозволяє оптимізувати процес організації науково-дослідницької роботи з учнями в навчальних закладах нової формації.

Адміністрація освітнього закладу повинна створити необхідні умови щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями та науково-методичної роботи з вчителями задля розвитку компетентностей та здібностей учнів, підвищення рівня їхньої самостійності, творчості, розвитку педагогічної майстерності вчителів, їхніх здібностей, підвищення їхньої методичної, рефлексивної культури. Пропонуємо цю роботу проводити на засадах системного та програмно-цільового підходу, що передбачає:

розуміння наявності взаємозв'язку системи освітньої установи із зовнішнім середовищем - загальносовініми навчальними закладами, вищими навчальними закладами, науковими товариствами та установами тощо;

поділ цілого на складові елементи; визначення компонентів системи науково-дослідницької роботи - мети, змісту, засобів, діяльності керівників, вчителів, учнів;

виділення суттєвих (системоутворюючих) зв'язків, які існують між елементами системи;

формування уявлення про структуру й організацію власне науково-дослідницької роботи з учнями, яке грунтується на дослідженні елементів системи та зв'язків між ними;

управлінську діяльність керівника з впорядкування, вдосконалення зв'язків між елементами системи.

З'ясуємо основні дії керівника навчального закладу щодо організації науково-дослідної роботи учнів:

визначення мети і конкретних завдань діяльності адміністрації закладу щодо організації науково-дослідної роботи учнів та науково-методичної роботи вчителів;

системне і систематичне управління даним напрямом діяльності на діагностичній основі;

управління на демократичних засадах із залученням учителів до всіх етапів роботи - планування, організації, контролю, коригування, аналізу і т.д.;

розвиток зовнішньої мотивації вчителів та учнів - створення такого насиченого освітнього середовища, яке збуджує вчителя до розкриття його дійсних професійних можливостей та учня до прояву самостійного, творчого початку; наявність у цьому середовищі подій, що зможуть підштовхнути до кульмінацій у професійному та особистому розвитку; соціально-психологічне забезпечення організації науково-дослідницької роботи, яке виявляється у створенні системи моральних та матеріальних заохочень, наявності системи підвищення кваліфікації та педагогічної майстерності вчителів, спеціально організованих методичних заходів з проблем вдосконалення наукової праці в школі, врахуванні психологічних особливостей та можливостей учасників навчально-виховного процесу при складанні плану наукової діяльності, оптимізації діяльності шкільних психологічних служб;

розвиток внутрішньої мотивації педагогів і учнів - мотивації досягнення, підвищення пізнавальної активності учнів та професійної активності педагогів; професійне цілепокладання та побудова свого професійного зростання за висхідним вектором; прагнення людини досягти максимального рівня на всіх стадіях розвитку; мотивація самореалізації; здібність сконцентруватися на цілі, самовідновлюватися в умовах морального і психологічного виснаження, прагнення до збереження й примноження своїх досягнень;

виявлення умов, що заважають оптимальній організації наукової діяльності учнів; консультування педагогів про можливі психолого-педагогічні технології, які сприятимуть розвитку компетентностей учнів, професійному зростанню самих педагогів; організація роботи вчителів з обміну досвідом роботи та різноманітних конкурсів науково-дослідницьких робіт;

координація планів роботи всіх структурних підрозділів і ланок навчально-виховного процесу: педагогічної і методичної ради, науково-дослідного товариства учнів і методичних об'єднань та творчих груп учителів, психологічної й медичної служб, науково-практичних семінарів, консультаційних пунктів тощо;

визначення показників оцінювання результативності управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи учнів;

визначення шляхів доведення отриманих результатів діяльності до відома учнів і педагогів, стимулювання їх до самоаналізу та подальшого проектування власної діяльності в обраному напрямку;

стимулювання цілеспрямованого розвитку в педагогів інтрагенної активності [25], завдяки якій учитель активно працює, прагне до прийняття рішень та їх здійснення.

Директор та його заступники глибоко та всебічно аналізують підсумки роботи навчального закладу за попередні роки, виявляють нерозв'язані проблеми, знайомляться з елементами перспективного досвіду, проводять робочі наради з керівниками методичних об'єднань, викладачами-методистами, керівниками творчих груп. Ця робота продовжується під час індивідуальних бесід, які проводять з викладачами керівники і досвідчені педагоги. Головне в організації науково-дослідницької роботи школи з учнями - робота на діагностичній основі.

Діагностика - це оціночна процедура, яка направлена на з'ясування ситуації, дійсного рівня розвитку вчителя та учня. Дані діагностичного дослідження спвіввідносяться з вихідними характеристиками, різниця між початковим та кінцевим результатом визначає ефективність процесу оптимізації науково-дослідницької роботи з учнями.

При вивченні вчителів та учнів треба дотримуватися наступних принципів [27]:

1) принцип цілісного вивчення особистості, який означає намагання зрозуміти своєрідність кожної людини в цілому, спостерігати за нею у максимально широкому діапазоні занять, як колективних, так і індивідуальних - освітня діяльність, суспільна діяльність, самовдосконалення, самовиховання тощо;

2) порівняння успіхів та недоліків особистості з її особистим досвідом, а не з досвідом іншої людини (різні типи темпераменту, фізичне здоров'я, здібності, темпи індивідуального розвитку - все це не може привести до об'єктивної оцінки особистості, якщо її порівнювати з іншою людиною);

3) принцип урахування вікових особливостей педагога та учня.

Діагностування включає в себе аналіз шкільної документації, записи відвіданих уроків і позакласних заходів, засідань наукових товариств, результатів попередньої діяльності вчителя та учнів з підготовки наукового дослідження тощо.

Складаються діагностичні карти-анкети викладачів з різних предметів, в яких визначається все те, що заслуговує на поширення в колективі як перспективний досвід. Також указуються недоліки в професійній сфері викладачів, їхні утруднення, питання, з яких вчителі потребують допомоги.

Аналіз наслідків діагностування дає змогу адміністрації закладу:

виявити рівень професійної підготовки викладачів до науково-дослідницької роботи з учнями, рівень практичної діяльності, рівень майстерності;

2) спланувати раціональні форми науково-методичної роботи, оформивши це наказом по навчальному закладу;

3) визначити основні змістовні напрями діяльності педагогічною колективу щодо організації відповідного напряму діяльності в річному та перспективному планах навчального закладу.

Велику увагу слід приділити організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, яка сприяє підвищенню рівня розвитку педагогічної майстерності вчителя. Визначаючи зміст методичної роботи в педагогічному колективі, директор повинен мати на увазі: поточні й перспективні завдання, які стоять перед навчальним закладом; результати діагностування вчителів, зокрема, виявлені при цьому труднощі в їхній роботі; кількісний і якісний склад педагогічного колективу; традиції навчального закладу; форми, методи і напрями методичної роботи, їх поєднання; наявність часу для здійснення наміченого; матеріальні, морально-психологічні та інші умови (технічні засоби, психологічний клімат, зацікавленість викладачів тощо); професійний та інтелектуальний потенціали для виконання програми дій з педагогічним колективом.

На цій основі визначається поточний і перспективний зміст науково-методичної роботи з колективом. Зрозуміло, що адміністрація закладу має бути добре обізнана з рівнем підготовленості колективу з важливих питань теорії і практики науково-дослідницької роботи. Діагностичний підхід у визначенні змісту методичної роботи дає змогу виявити слабкі сторони у навчально-методичній підготовці кожного вчителя, причини, що їх породжують, намітити на цій основі у кожному конкретному випадку індивідуальні заходи щодо їх усунення; визначити значущі для більшості членів педагогічного колективу питання вдосконалення професійного рівня; позбутися формалізму планування змісту й організації науково-методичної роботи.

Використання діагностики в значній мірі позначається і на структурі методичної роботи, зокрема стосовно оптимального вибору й поєднання різних форм організації методичної роботи, в яких реалізується її зміст.

Т. Шамова зазначає, що впровадження науково-педагогічних досягнень у практику - справа творча, пов'язана із складанням плану, його регулюванням, аналізом і контролем [95].

Розглянемо основні етапи організації науково-дослідницької роботи з учнями:

1. Попередня підготовка - моральна, психологічна. Паралельно уточнюються педагогічні рекомендації, усвідомлюються ідеї і суть того, що впроваджується, здійснюється порівняльний аналіз практики. Вчитель оволодіває прийомами і методами подальшої роботи тощо. Завдання керівників полягає в конкретній допомозі педагогам порадами, зокрема щодо планування науково-дослідницької роботи, вибору тем наукових досліджень, самоосвітньої діяльності, рекомендаціями.

2. Визначення і постановка цілей і завдань на основі аналізу існуючої практики та її зіставлення з накресленим для впровадження. Проаналізувати існуючу практику і виявити невідповідність з тим, що запроваджуватиметься, - складне і важливе завдання. Такий аналіз проводить як керівник закладу, так і вчитель. Аналіз існуючої практики, зіставлення її з новим досвідом, досягненнями науки дають змогу визначити мету впровадження і конкретні завдання для її реалізації.

3. Планування роботи з розвитку науково-педагогічних здібностей вчителів, визначення програми дій, відповідальних, прогнозування майбутніх результатів. Це здійснюється в довільній формі, може бути проспект або схема. Найчастіше ж такій роботі присвячується розділ у річному плані закладу, де зазначаються етапи, строки впровадження, відповідальні особи, а також конкретні справи і заходи щодо реалізації програми дій.

4. Складовою в організації науково-дослідницької роботи з учнями є регулювання, тобто коригування, виправлення процесу (як прямо, в особистому контакті, так і через накази, інструкції, рекомендації тощо). Регулювання доповнюється стимулюванням: моральним та матеріальним заохоченням педагогів і учнів, які досягли певних результатів у науковій діяльності.

5. Завершальним етапом є аналіз результатів діяльності навчального закладу з організації науково-дослідницької роботи з учнями: 1) поточний аналіз (відвідування занять, засідань наукового товариства, бесіда з учнями і викладачами і т. ін.), що регулює реальну практику; 2) підсумковий аналіз, коли наслідки зіставляються з цілями і визначаються перспективи подальшої роботи в обраному напрямі.

Управлінський цикл на цьому закінчується. Новий цикл - повторне впровадження на вищому рівні.

Серед умов, які сприяють удосконаленню наукової праці в школі, є створення консультаційних пунктів, у яких можна було б одержати необхідну довідку - від більш загальної (як організувати таку роботу), до конкретних питань про вибір окремої теми і правилам оформлення готового дослідження. Формально такі пункти й люди є - в Обласній станції юних туристів, Палаці дитячої творчості й інших закладах. Але мова йде про більш широку мережу - у ВНЗ, окремих НДІ, школах, куди може звернутися вчитель, батьки, інші зацікавлені особи. Тобто наукові дослідження, особливо в навчальних закладах нової формації, повинні бути поставлені на таку ж основу як навчальний процес у цілому. Сучасний керівник повинен мати чіткі знання - які існують форми наукової роботи і як її організувати в своїй школі.

Також саме в навчальних закладах нової формації можна було б спробувати організувати проведення в невеликому обсязі занять - факультативного курсу “Наукові дослідження в школі” (робочу програму такого факультативу наводить О. Микитюк). При його проведенні, однак, потрібно прагнути не розтягти на багато годин розмову про історію науки, структуру наукового пошуку або зайнятися вивченням наукової термінології. Такі відомості повинні бути поданими лише в необхідному мінімумі. Головне ж на практиці, на конкретних прикладах показати - які питання можуть бути предметом таких досліджень, чим відрізняється наукова праця від твору й реферату, як підвищити доказовість певних положень та ін. І слухачами такого факультативу повинен бути не весь клас або педагогічний колектив, а загалом ті учні й вчителі, які займаються або могли б займатися такою роботою та її організацією.

Узагальнення наукових досліджень з означеної проблеми дало змогу визначити зміст управлінської діяльності керівника навчального закладу щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями:

на основі вивчення досвіду і тенденцій його розвитку з'ясувати потреби практики в науково обґрунтованих рекомендаціях, організувати впровадження наукових досягнень і практичного досвіду інших навчальних закладів в роботу свого навчального закладу на основі закріплення зв'язку в системі: навчальний заклад - міський методичний центр - вищі навчальні заклади міста;

вивчати стан і перспективи розвитку діяльності навчального закладу з питань організації науково-дослідної роботи вчителів та учнів і на цій основі розробити перспективний і річний плани роботи закладу освіти;

контролювати впровадження в практику теоретичних рекомендацій наукових установ, методичних центрів тощо, надавати допомогу викладачам у вивченні досвіду з даної проблеми;

забезпечити навчальний заклад рекомендаціями з питань організації визначеного напряму діяльності, використовувати у роботі з різними групами викладачів різноманітні форми науково-методичної роботи, а саме лекції, інтерактивні методики, консультації, педагогічні мости, семінари, видання методичного журналу тощо;

проводити проблемні семінари, а також науково-практичні конференції

й педагогічні читання, створювати творчі групи для узагальнення кращого досвіду та його впровадження з проблеми наукової роботи в школах нового типу;

систематично обговорювати на методичній раді та засіданнях інших структурних підрозділів звіти вчителів про стан науково-дослідницької роботи з учнями, результативність даної роботи;

здійснювати на базі ІПО ХНПУ та інших установ перепідготовку педагогічних кадрів;

систематично виявляти, узагальнювати кращий досвід навчальних закладів нового типу, методкабінетів з означеної проблеми;

створювати матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні, морально-психологічні, інформаційні та педагогічні умови для оптимізації науково-дослідницької діяльності вчителів та учнів.

Отже, організація науково-дослідницької діяльності з учнями в навчальних закладах нової формації передбачає колегіальну роботу з питань визначення мети і завдань такої діяльності, планування, прогнозування, контроль і координацію для надання дієвої допомоги вчителям з удосконалення наукової роботи, своєї діяльності з самоосвіти, саморозвитку. Головне - уникнути механічного впровадження в практику рекомендацій науки і педагогічного досвіду.

Висновки до розділу 1

Терміни «наука», «науково-дослідницька робота старшокласників» вже протягом багатьох років супроводжують педагогічну діяльність у системі загальної середньої освіти. Але на різних етапах розвитку сучасної школи змістовне наповнення цих термінів щоразу змінювалося. За часів радянської школи за допомогою слова «наука», з одного боку, підкреслювали ідею про неперервність освіти, з іншого, - визначали тенденцію підвищення методичного рівня викладання, маючи на увазі, перш за все, педагогічну науку як теоретичне підґрунтя навчального процесу. Разом з цим, завдяки існуванню програм поглибленого вивчення окремих шкільних предметів, спеціалізованих класів і шкіл, підготовки учнів до участі в олімпіадах, наукова та дослідницька робота учнів у її сучасному розумінні існувала та розвивалася як одна зі складових навчального процесу. З появою у 80-90-ті роки мережі шкіл для обдарованих дітей (ліцеїв, гімназій, навчально-виховних комплексів) склався і викарбувався сучасний погляд на організацію такої роботи. У багатьох школах з'явилася посадова одиниця заступник директора, в обов'язки якої входили питання науково-дослідницької роботи як учителів, так і учнів, що, безумовно, не є одне й те же саме.

Таким чином, сучасний навчальний заклад нової формації взяв на себе раніше не притаманні йому функції: допомогти учневі не тільки у здобутті базових знань для подальшого навчання, але й у його становленні як майбутнього науковця і дослідника. Наукова робота старшокласників у закладах такого типу стала розглядатися як окремий напрямок навчальної та позанавчальної діяльності.

У даному розділі теоретично обґрунтовано умовне означення поняття «наукова робота старшокласників» як системна навчальна та поза навчальна їх діяльність, теоретичного та прикладного напрямів у сфері науки, яка за формою та змістом відповідає творчому рівню навчальних досягнень.

Взагалі, чимало спеціалістів-теоретиків, особливо російських, вважають науково-дослідницьку діяльність старшокласників лише однією з перспективних педагогічних технологій. Ми поділяємо точку зору тих науковців, які розглядають науково-дослідницьку діяльність як найвищу форму прояву творчого рівня навчальних досягнень старшокласників.

Науково-дослідницька діяльність виконує важливі функції. Вона покликана, по-перше, забезпечити оволодіння методами наукового пізнання у процесі пошуку цих методів і їх застосування. По-друге, вона формує риси творчої діяльності. По-третє, є умовою формування інтересу, потреби в такій діяльності, адже поза діяльністю, мотиви, що проявляються в інтересі і потребі, не виникають. Однієї діяльності для цього недостатньо, але без неї ця мета не може бути досягнутою. По-четверте, науково-дослідницька діяльність дає повноцінні, добре осмислені знання, які можуть бути оперативно і гнучко застосовані.

З точки зору науково-дослідницької діяльності, принципово важливо пам'ятати, що готові висновки, які пропонуються до безумовного засвоєння в підручнику або викладені вчителем, створюють в учня враження закінченого і безперечного знання. Така подача знань економічна і компактна, але вона спростовує найважливішу рису інформації - її відносний характер, схильність до перегляду.

Продуктивність науково-дослідницької роботи зі старшокласниками залежить від її чіткої організації. В основу організації діяльності цього процесу було покладено з'ясування сутності понять «науково-дослідницька» й «експериментальна» діяльність. Для впровадження основних засад експериментально-дослідницької роботи в навчальних закладах нової формації було здійснено ряд організаційно-методичних заходів: розроблено структуру науково-дослідницької роботи зі старшокласниками (рис. 1.3.), двічі на рік проводиться методичний фестиваль, мета якого залучити якомога більше педагогів до активного використання в навчально-виховному процесі елементів інноваційних технологій, інтерактивних методик, тобто залучати їх до творчої діяльності; проводиться діагностична робота з метою виявлення проблемних питань щодо залучення старшокласників до творчої діяльності.

Адміністрацією закладу на засадах системного і програмно-цільового підходу було створено інноваційне освітнє середовище, що сприяло залученню старшокласників до науково-дослідницької роботи.

Зміст управлінської діяльності керівника навчального закладу нової формації здійснювався на основі зв'язку в системі: навчальний заклад - районний методичний центр - вищі навчальні заклади. Виходячи із сказаного вище, нами було розроблено основні етапи організації науково-дослідницької роботи зі старшокласниками на основі теоретичних узагальнень Т. Шамової (табл. 1.2):

Таблиця 1.2

Етапи організації науково-дослідницької роботи старшокласників

№ з/п	Назва етапу	Зміст діяльності
1.	Попередня підготовка (моральна, психологічна)	Уточнюються педагогічні рекомендації, усвідомлюються ідеї і суть того, що впроваджується, здійснюється порівняльний аналіз практики. Вчитель оволодіває прийомами і методами подальшої роботи. Завдання керівників полягає в конкретній допомозі педагогам порадами, зокрема щодо планування науково-дослідницької роботи, вибору тем наукових досліджень, самоосвітньої діяльності, рекомендаціями.
2.	Визначення і постановка цілей і завдань на основі аналізу існуючої практики та її зіставлення з накресленим для впровадження	Проаналізувати існуючу практику і виявити невідповідність з тим, що запроваджуватиметься. Такий аналіз проводить як керівник закладу, так і вчитель. Аналіз існуючої практики, зіставлення її з новим досвідом, досягненнями науки дають змогу визначити мету впровадження і конкретні завдання для її реалізації.
3.	Планування роботи з розвитку науково-педагогічних здібностей вчителів, визначення програми дій, відповідальних, прогнозування майбутніх результатів.	Може бути проспект або схема. Найчастіше такій роботі присвячується розділ у річному плані закладу, де зазначаються етапи, строки впровадження, відповідальні особи, а також конкретні справи і заходи щодо реалізації програми дій.
4.	Регулювання (коригування)	Виправлення процесу (як прямо, в особистому контакті, так і через накази, інструкції, рекомендації тощо). Регулювання доповнюється стимулюванням: моральним та матеріальним заохоченням педагогів і учнів, які досягли певних результатів у науковій діяльності.
5.	Аналіз результатів діяльності навчального закладу з організації науково-дослідницької роботи з учнями	1) поточний аналіз (відвідування занять, засідань наукового товариства, бесіда з учнями і викладачами і т. ін.), що регулює реальну практику; 2) підсумковий аналіз, коли наслідки зіставляються з цілями і визначаються перспективи подальшої роботи в обраному напрямі.

Отже, організація науково-дослідницької діяльності з учнями в навчальних закладах нової формації передбачає колегіальну роботу з питань визначення мети і завдань такої діяльності, планування, прогнозування, контроль і координацію для надання дієвої допомоги вчителям з удосконалення наукової роботи, своєї діяльності з самоосвіти, саморозвитку. Головне - уникнути механічного впровадження в практику рекомендацій науки і педагогічного досвіду.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ УЧНІВ

2.1 Аналіз стану проблеми в Харківській гімназії № 23Харківської міської ради Харківської області

Харківська гімназія № 23 Харківської міської ради Харківської області розташована за адресою: м. Харків, вул. Якіра, 40.

Закладу освіти виповнилося 79 років. Заснований у 1930 році, за наказом Міністра освіти УРСР у 1956 році був переведений до розряду шкіл з викладанням ряду предметів німецькою мовою. З 1992 року школа реорганізована в український ліцей лінгвістичної та економічної освіти з поглибленим вивченням німецької мови.

У 1997 році ліцею надано статус гімназії № 23 гуманітарного та економічного профілю з поглибленим вивченням німецької мови. У 2002 році заклад освіти перереєстровано в ЗНЗ ІІ-ІІІ ступенів гімназію № 23. У 2005 році гімназію № 23 перереєстровано в Харківську гімназію № 23 Харківської міської ради Харківської області.

Робота закладу освіти у 2004-2009 роках була спрямована на реалізацію державної політики в системі освіти, Національної доктрини розвитку освіти України у 21 столітті, Постанов Уряду України, нормативно-інструктивних документів Міністерства освіти і науки України, державних, регіональних та міських програм у галузі освіти, комп'ютеризацію та інформатизацію навчального та управлінського процесу, роботу по створенню безпечних та комфортних умов для навчання та виховання дітей, розвитку їх творчих здібностей.

Законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається з Закону України «Про освіту», Закону України «Про загальну середню освіту» (1999 р.), державної національної програми «Освіта» («Україна 21 століття») та інших нормативно-правових актів та міжнародних угод. Це Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності (проект, 2000), Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти (затвердженого наказом МОН України від 18.02.2008 р. № 94), Національної доктрини розвитку освіти (затверджено Указом Президента України від 17.04.2000 р. № 347).

Освітній заклад має власний статут та Концепцію розвитку. В гімназії навчається 319 учнів. Протягом останніх п'яти років 99 % випускників стають студентами ВНЗ м. Харкова і зарубіжжя.

П'ятдесят відсотків учителів мають дипломи з відзнакою, тридцять процентів викладачів німецької мови - випускники гімназії.

Голубнича Ірина Олексіївна - директор Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області.

Гордієнко Валентина Іванівна - заступник директора з навчально-виховної роботи, менеджер освіти, вчитель-методист.

Міхненко Інна Вікторівна - заступник директора з навчально-виховної роботи.

Конорева Надія Іванівна - заступник директора з навчально-виховної, відмінник освіти України, вчитель-методист.

Хорошилова Аліна Валентинівна - заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель-методист.

Із 40 педагогічних працівників вищу кваліфікаційну категорію має 14 осіб, спеціалістів І категорії - 8, спеціалістів ІІ категорії - 5, спеціалістів - 10.

Педагогічні звання «вчитель-методист» та «старший вчитель» встановлено 10 викладачам.

Вчителями гімназії № 23 розроблені авторські програми з німецької мови та літератури (автор - Раєвська І.К.),з німецької мови «Країнознавство» (автор - Бачкіс С.В.), з німецької літератури для 10-11-х класів (автор - Степанова Е.С.), програма гуртка «Юні інспектори дорожнього руху» (автор - Бикасова С.А.), програма для психолога «Здорово спілкуватися!» (автор - Цопа О.О.).

Гімназія, як і інші навчальні заклади, перебуває у стані модернізації навчально-виховного процесу і вбачає свою місію у вихованні особистості, здатної інтегруватись у світовий освітній простір, достойно представляти Україну за її межами, бути готовою до вирішення складних економічних, соціальних і політичних питань.

Реалізуючи місію, педагогічний колектив на 2011-2012 рік визначив таку генеральну мету: «Забезпечення умов для аналітичної діяльності учасників навчально-виховного процесу з урахуванням їхніх пізнавальних інтересів і схильностей в процесі викладання і засвоєння базових дисциплін».

З метою реалізації зазначеної мети перед педагогічним колективом поставлені такі пріоритетні завдання:

різнобічний розвиток індивідуальності учня на основі виявлення його задатків (здібностей), формування інтересів і потреб, формування інтелектуальної мобільності;

збереження і зміцнення морального і фізичного здоров'я;

виховання гімназиста як громадянина України, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях;

становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентності на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, оволодіння засобами практичної і пізнавальної діяльності, іноземними мовами, виховання розуміння ролі праці як умови життєвого й професійного самоутвердження.

Мікродослідження №1. Оцінка управлінської діяльності керівника щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями

Мета: визначення оцінки якості управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями в гімназії.

Відповідно до мети дослідження, нами було адаптовано кваліметричну модель Г.В. Єльнікової та О.М. Касьянової (додаток А) з метою здійснення оцінки якості управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями [30].

Суть моделі, зокрема, зводиться до такого:

На основі загальної структури діяльності визначаються характерні фактори цієї діяльності, які становлять основу картки;

Після декомпозиції загальних цілей діяльності необхідно встановити критерії цієї діяльності;

Після декомпозиції кожного критерію за допомогою визначення часткових цілей конкретної управлінської структури необхідно визначити показники;

Визначення ваги факторів і показників встановлюється методом експертної оцінки або ранжування ( метод Дельфі );

Оформлення моделі діяльності у вигляді окремих карток [36].

На підставі сказаного, ми визначили такі фактори в структурі кваліметричної моделі: інформаційне забезпечення організації науково-дослідної роботи, системність організації науково-дослідної роботи в закладі, організація роботи науково-дослідного товариства учнів, організація науково-дослідної роботи вчителів, організація науково-методичної роботи з вчителями з питань науково-дослідницької діяльності учнів, психологічний супровід науково-дослідної роботи з учнями, результативність науково-дослідної роботи. Кожен з цих факторів, у свою чергу, вміщує критерії, які розкриваються показниками.

Наступний крок ? значення ваги факторів, показників управлінської діяльності керівника щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями. Саме кваліметричний підхід забезпечує кількісну оцінку якості діяльності.

Основний метод кваліметрії ? експертний. Для проведення групової експертної оцінки залучаються кваліфіковані управлінці, вчителі-експерти. Для них створюються умови для індивідуальної роботи. Експерти виставляють бали (бальну оцінку або ранг). Потім проводиться статистична обробка результатів, оцінювання. Завершується цикл повторним пред'явленням анкет експертам для остаточного узгодження за результатами обробки. Цикл експертизи повторюється 3-4 рази. Результати експериментів підтверджують велику надійність колективної експертної думки порівняно з індивідуальною [43].

У кваліметрії прийнято, що закон розподілу експертних оцінок наближається до нормального закону розподілу, якщо виконуються такі умови:

1) число експертів N >10;

2) значення показників експертної вірогідності сумарне для кожного експерта;

3) опитування проводиться упродовж одного туру без обговорення. Тобто індивідуальні експертні оцінки незалежні [43].

Визначення ваги факторів та критеріїв нами було здійснено за методом, який запропонувала О.М. Касьянова (табл. 2.1). В експертизі взяло участь 25 чоловік. Оскільки факторів 7, то експертам було запропоновано за 7-бальною шкалою проранжувати вказані фактори моделі.

Як бачимо із таблиці 2.1, за першим фактором 6 експертів виставили 1 бал, 7 експертів - 2 бали, 1 експерт - 3 бали, 6 експертів - 5 балів, 2 експерти - 6 балів, 3 експерти - 7 балів. Далі підраховується загальна кількість балів для першого фактору: 6Ч1 + 7Ч2 + 1Ч3 + 6Ч5 + 2Ч6 +3Ч7 = 86. В аналогічний спосіб підраховується сума за кожним фактором (2 - 7).

Таблиця 2.1

Розрахунок ваги факторів кваліметричної моделі

Ранг Фактор	1	2	3	4	5	6	7	?	m
Фактор 1	6	7	1	-	6	2	3	86	0,12
Фактор 2	3	5	4	1	2	3	7	106	0,15
Фактор 3	4	2	5	3	6	2	3	98	0,14
Фактор 4	4	3	-	8	2	4	4	104	0,15
Фактор 5	2	5	6	6	2	3	1	89	0,13
Фактор 6	4	2	3	5	3	5	3	103	0,14
Фактор 7	2	1	6	2	4	6	4	114	0,17

Далі підраховується загальна кількість балів за всіма факторами: 86+106+98+104+89+103+114=700. Потім визначається вага (V₁) кожного фактора. Для цього кількість балів за фактором ділиться на загальну кількість балів:

m1 = 86 : 700 = 0,12; m2 = 106 : 700 = 0,15; m3 = 98 : 700 = 0,14;

m4 = 104 : 700 = 0,15; m5 = 89 : 700 = 0,13; m6 = 103 : 700 = 0,14;

m7 = 114 : 700 = 0,17.

Далі в такий самий спосіб підраховано було вагу кожного критерію, а також визначено показники.

Наступний крок - визначення ступеня показників управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями. Коефіцієнт відповідності визначається за кожним критерієм за наступною шкалою:

0 - показник відсутній,

0,25 - показник слабо виражений,

0,5 - показник недостатньо виражений,

0,75 - показник достатньо виражений,

- показник оптимально виражений.

Обчислювання значення кожного фактору здійснюється за формулою:

Фi = mi (V1K1 +…ViKi), де i - порядковий номер.

Загальна оцінка якості управлінської діяльності за означеним напрямом визначається за формулою:

О заг. = Ф1 + Ф2 + Ф3 + Ф4 + Ф5 + Ф6 + Ф7, де Озаг. ? 1,

при цьому рівень управлінської діяльності визначається за наступною шкалою:

0 < О заг. Ј 0,5 - рівень критичний,

0,5 < О заг. Ј 0,65 - рівень недостатній,

0,65 < О заг. Ј 0,7 - рівень допустимий,

0,7 < О заг. Ј 0,85 - рівень достатній,

0,85 < О заг. Ј 1 - рівень високий.

Оцінку якості управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями за кваліметричною моделлю здійснювала група з 5 експертів, до складу якої входили:

1. Черновол-Ткаченко Р.І. - к.п.н., професор, завідувач кафедри наукових основ управління та психології ІПО ХНПУ ім. Г.С.Сковороди (Е1)

2. Гордієнко В.І. - заступник директора з навчально-виховної роботи Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е2);

3. Хорошилова А.В. - заступник директора з навчально-виховної роботи Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е3);

4. Верба Л.П. - завідувач методичним центром управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради (Е 4);

5. Черновол -Ткаченко А.О. - практичний психолог Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е 5);

Узагальнену експертну оцінку представлено в таблиці 2.2 та графічно зображено на рис.2.1, 2.2.



Рис. 2.1 Узагальнена експертна оцінка критеріїв за кваліметричною моделлю

За шкалою визначаємо рівень управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями. Отже, коефіцієнт відповідності дорівнює 0,66. Це дає можливість зробити висновок, що якість організації означеного напряму роботи в Харківській гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області відповідає допустимому рівню, а значить потребує вдосконалення, зокрема:

Не прослідковується чіткий розподіл обов'язків щодо організації зазначеної діяльності.

Відсутня циклограма діяльності окремих підрозділів відповідно до моделі науково-дослідницької діяльності.

Таблиця 2.2

Результати розрахунків за кваліметричною моделлю

№ з/п	Коефіцієнт відповідності критерію Ki	Вага критерію Vi	Оцінка критерію ViKi	? критеріїв Фi	Вага фактору mi	Оцінка фактору Фi
1.	К1=0,8 К2=0,75 К3=0,9	0,3 0,2 0,5	0,24 0,15 0,45	0,84	0,12	Ф1=0,1
2.	К4=0,75 К5=0,75 К6=0,5 К7=1 К8=0,75	0,3 0,23 0,11 0,2 0,16	0,225 0,1725 0,055 0,2 0,12	0,77	0,15	Ф2=0,1
3.	К9=1 К10=1 К11=0,75 К12=0,75 К13=0,75 К14=0,5	0,08 0,16 0,21 0,2 0,12 0,23	0,08 0,16 0,1575 0,15 0,09 0,115	0,7525	0,14	Ф3=0,1
4.	К15=0,75 К16=0,75 К17=0,5	0,24 0,29 0,47	0,12 0,145 0,235	0,5	0,15	Ф4=0,075
5.	К18=0,25 К19=0,75 К20=0,5 К21=0,5	0,23 0,19 0,12 0,46	0,0575 0,1425 0,09 0,345	0,64	0,13	Ф5=0,0825
6.	К22=0,5 К23=0,5 К24=0,75 К25=0,75	0,26 0,17 0,3 0,27	0,13 0,085 0,225 0,202	0,64	0,14	Ф6=0,089
7.	К26=0,75 К27=0,25 К28=0,5 К29=0,5	0,42 0,15 0,24 0,19	0,315 0,0375 0,12 0,095	0,57	0,17	Ф7=0,096
Загальна оцінка якості управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями	О заг. = Ф1 + Ф2 + Ф3 + Ф4 +Ф5 + Ф6 + Ф7 = 0,66
Рівень управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями в НЗ	допустимий

Не достатній психологічний супровід науково-дослідницької діяльності старшокласників (несистематична діагностико-корекційна робота з учнями у напрямі вивчення психологічної готовності старшокласників до здійснення такої роботи).

Майже не проводиться апробація вчителями наукових досліджень.

Рис. 2.2 Результати розрахунків за кваліметричною моделлю

Мікродослідження № 2. Саморозвиток вчителів в процесі професійно-педагогічній діяльності.

Мета: діагностика рівнів прагнення вчителів до саморозвитку в процесі професійно-педагогічної діяльності.

За основу оцінювання було взято діагностику рівня саморозвитку Л.Н.Бережнова, яка передбачає 7 рівнів прагнення педагогів до саморозвитку - від найнижчого до найвищого (додаток Б). Викладачам було запропоновано відповісти на 18 питань, вибираючи тільки один варіант відповідей.

Таблиця 2.3

Рівні прагнення до саморозвитку

Рівень прагнення до саморозвитку	Кількість відповідей
	Чол.	%
Дуже низький	-	-
Низький	-	-
Нижчий за середній	2	3%
Середній	20	34%
Вищий за середній	24	41%
Високий	11	18%
Дуже високий	3	4%

Рис. 2.3 Рівні прагнення вчителів гімназії до саморозвитку.

Спираючись на отримані результати, які занесені до таблиці 2.3 та зображені на рис. 2.3, можна зробити висновок, що в педагогічному колективі немає вчителів з дуже низьким та низьким рівнем саморозвитку, більшість педагогів (близько 63%) мають вище за середній, високий та дуже високий рівень прагнення до саморозвитку, тому цей потенціал треба оптимально використовувати в організації науково-дослідницької роботи з учнями. А з 37% вчителями, що виявили середній та нижче за середній рівні, слід організувати індивідуальну роботу, стимулюючи та заохочуючи їх до саморозвитку в професійній діяльності.

Мікродослідження № 3. Професійно-педагогічна майстерність вчителів.

Мета: визначення рівнів професійно-педагогічної майстерності вчителів.

Дане дослідження здійснювалось за методикою рівневої диференціації педагогічної діяльності Н.В. Кузьміної. Виходячи з неї, визначено чотири рівні практичної діяльності педагогів та розроблено критерії кожного з них:

I рівень - репродуктивний. На ньому викладач використовує у своїй роботі вже накопичені знання, сформовані вміння, набутий досвід, не виявляє потреби у підвищенні рівня педагогічної майстерності, з року в рік повторює традиційну практику, не виявляє ініціативи і творчості, постійно потребує методичної допомоги з боку колег та адміністрації.

II рівень - адаптивний. Педагог вміє перебудувати свою роботу в нових умовах, використовує перспективний педагогічний досвід колег, автоматично переносить його у свою практичну діяльність, користується методичною літературою, організовує навчально-виховний процес в межах традиційних підходів, частково потребує методичної допомоги з боку колег та адміністрації.

III рівень - локально-моделюючий. Вчитель нагромаджує знання з окремих аспектів роботи, вносить елементи новизни в традиційну практику, виявляє інтерес до інноваційних процесів в освіті, активно включається в науково-методичну роботу та дослідно-експериментальну діяльність, апробовує на практиці нові педагогічні ідеї, здатний надавати методичну допомогу колегам з окремих аспектів практичної діяльності.

IV рівень - системно-моделюючий. Вчитель виявляє потребу в постійному оновленні знань, розробляє індивідуальну програму підвищення рівня власної педмайстерності, активно займається дослідно-експериментальною роботою, структурно змінює традиційну практику, створюючи інноваційні освітні технології, прогнозує особистісний розвиток студентів, використовує наукову психолого-педагогічну літературу, здатний надавати допомогу колегам.

Вчителям Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області було запропоновано визначити свій рівень практичної діяльності. Паралельно таке вимірювання рівнів практичної діяльності вчителів проводилося членами адміністрації навчального закладу. Отримані результати занесені до таблиці 2.4 і для наочності зображені на рис. 2.4.

Таблиця 2.4

Рівні практичної діяльності вчителів гімназії

Рівні практичної діяльності	Кількість вчителів
	Самооцінка	Оцінка адміністрації
	Чол.	%	Чол.	%
Репродуктивний	2	3,5	2	3,5
Адаптивний	18	31,6	20	35
Локально-моделюючий	29	50,9	31	54,5
Системно-моделюючий	8	14	4	7

Рис. 2.4 Самооцінка та адміністративна оцінка рівнів практичної діяльності вчителів

Як видно з табл. 2.4 та на рис. 2.4, між оцінками керівної та керованої ланок майже немає розбіжностей. Це свідчить про достатньо адекватний рівень оцінювання. Велика частка педагогів здійснює свою практичну діяльність на локально-моделюючому та системно-моделюючому рівнях, тобто такі педагоги здатні самі працювати творчо, в режимі інновацій, та організувати науково-дослідницьку діяльність учнів. Посиленої уваги з боку адміністрації навчальної установи потребують вчителі, які перебувають на репродуктивному та адаптивному рівнях, їм необхідно надати можливість теоретичного і практичного оволодіння вищими рівнями практичної діяльності.

Мікродослідження № 4. Рівень готовності до науково-дослідницької діяльності старшокласників.

Мета: з`ясувати рівень готовності старшокласників до науково-дослідницької діяльності.

Вивчення проблеми здійснювалось адаптованою кваліметричною моделлю В.В. Григораша [23]: Рівень готовності до науково-дослідницької діяльності старшокласників (додаток Д) у складі експертів: