Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

- вибір мотивів усвідомлення потреби у здоровому способі життя, культурі здоров'я;

- вибір рішення (постановка мети)» [53, с. 24].

Важливою умовою формування відповідального ставлення підлітків до власного здоров'я є створення емоційно-творчого морально-психологічного клімату в колективі. При цьому дуже важливо враховувати позитивні якості учнів. Педагоги повинні будувати свої стосунки з учнями та взаємовідносини дітей між собою шляхом взаємопідтримки, взаєморозуміння, довіри і співтворчості.

Педагоги в жодному разі не повинні акцентувати увагу лише на недоліках і поразках учнів. Необхідно, щоб виховний процес відбувався в спокійних умовах, щоб була злагодженість дій вихованців, панувало шанобливе, турботливе ставлення один до одного. Вихователь має хвалити учнів, вселяти в них упевненість в своїх силах, підбадьорювати їх. Саме за таких умов кожна дитина захоче досягти успіху, творчо працюватиме, вдосконалюватиме себе.

Важливою умовою формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров'я є підвищення педагогічної культури батьків. Відповідно до вимог сучасного етапу розвитку суспільства, дитина повинна оволодіти не тільки певними знаннями, вміннями і навичками, а й уміти використовувати їх на практиці. Вона має прагнути до самовдосконалення і розвитку своїх потенційних можливостей, навчитися реалізовувати себе в житті. І саме на сім'ю як один з головних інститутів в соціалізації дитини та її виховання покладається найбільша відповідальність у вирішенні цих завдань.

У Національній програмі виховання дітей і учнівської молоді в Україні наголошено на посиленні ролі сім'ї у вихованні дітей і зміцненні її взаємодії з навчальними закладами. Згідно з програмою, сім'я і школа є основними інститутами соціалізації дитини та її виховання, а отже, їхнім головним завданням має бути сприяння становленню особистості, здатної творити власне життя і будувати гуманні гармонійні стосунки з навколишнім середовищем. Забезпечення єдності школи і сім'ї дає змогу підвищити рівень педагогічної культури батьків [49].

Вплив сім'ї залежить від: складу сім'ї (повна, неповна, багатодітна); стану здоров'я її членів; рівня освіти батьків; інтересів, стосунків у сім'ї; стилю виховання (демократичний чи авторитарний); мети виховання; матеріального забезпечення; житлових умов; усвідомлення батьківства.

Саме в сім'ї створюються сприятливі умови для розвитку дитини, формування її самооцінки і впевненості в собі, компетентності в різних сферах життєдіяльності. Тут закладається основа для становлення світогляду, переконань, ідеалів. Сім'я також сприяє фізичному вдосконаленню людини. Родина формує у дітей розуміння сенсу і мети життя, розвиває моральні якості, формує моральну свідомість шляхом залучення дитини до родинного спілкування, здійснення доброчинних справ, виховує у дітей готовність до творчої праці, спонукає до самовдосконалення.

Щоб у сім'ї було можливим формування відповідального ставлення до власного здоров'я, потрібно:

- викликати в батьків інтерес до цієї проблеми;

- надати теоретичну і практичну допомогу батькам з цього питання.

Теоретична допомога батькам полягає у наданні інформації про особливості розвитку підлітка та вплив цих особливостей на їх стан здоров'я, про форми і методи розвитку у дітей природного потенціалу, інтересів, способи самовдосконалення [16].

Таким чином, враховуючи умови функціонування сучасних педагогічних систем, принципи системного і діяльнісного підходів до виховання, вікові й індивідуальні особливості розвитку старших підлітків, можна виділити зовнішні і внутрішні умови формування відповідального ставлення учнів до власного здоров'я. До зовнішніх умов ми відносимо: науково-теоретичне і методичне забезпечення процесу формування потреби у самовдосконаленні; врахування принципів особистісно орієнтованого виховання; створення емоційно-творчого морально-психологічного клімату в учнівському колективі, налагодження взаємодії «вчитель-учень» та «учень-учень» шляхом забезпечення демократичного стилю спілкування, взаєморозуміння, взаємопідтримки, довіри, співтворчості; створення для учнів ситуацій успіху; підвищення педагогічної культури батьків. До внутрішніх належать: ціннісні орієнтації, спрямовані на формування відповідального ставлення до власного здоров'я, мотивації самовдосконалення.

Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ТА ПЕРЕВІРКА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ УЧНІВ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ'Я

2.1 Методика діагностичних досліджень старших підлітків

Метою нашого дипломного дослідження є вивчити, теоретично обґрунтувати та практично перевірити соціально-педагогічні умови підвищення ефективності формування відповідального ставлення до власного здоров'я у старших підлітків.

Відповідно до мети нашого дослідження нами були розроблені наступні завдання:

- за допомогою діагностичних методик визначити рівень мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя;

- скласти програму формування відповідального ставлення до власного здоров'я старших підлітків з урахуванням їх індивідуальних і вікових особливостей, досягнень сучасної психологічної і педагогічної наук та експериментально перевірити її ефективність;

- порівняти результати діагностики до та після впровадження програми щодо ефективності формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров'я з метою її експериментальної перевірки;

- розробити методичні рекомендації для педагогічних працівників та батьків з теми дослідження.

Дослідження в рамках даної роботи проводилось на базі Понінкінського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1, гімназія» Полонського району Хмельницької області. В дослідницькому експерименті брали участь учні 9-х (група А), 10-х (група В), 11-х (група С) класів. До складу кожної групи входило по 20 учнів. Крім того до проведення дослідження залучались класні керівники, учителі фізкультури, психолог, лікар, батьки.

Експериментальне дослідження проводилось в три етапи:

1-й етап: діагностування (констатувальний експеримент);

2-й етап: впровадження програми формування в учнів відповідального ставлення до власного здоров'я (формувальний експеримент);

3-й етап: проведення повторного діагностування (контрольний експеримент).

Для з'ясування соціально-педагогічних умов формування відповідального ставлення до власного здоров'я було проведено діагностування особистісно-мотиваційної сфери старших підлітків, що дозволило виявити зміст мотивації учнів, її структуру та стійкість. Крім того, виявлялись соціальні, фізичні, психологічні можливості та здібності учнів, проводилась робота щодо їх розвитку та корекції, що сприяло формуванню свідомого відповідального ставлення підлітків до власного здоров'я.

Для виявлення провідних мотивів формування відповідального ставлення до власного здоров'я у старших підлітків проводилось опитування за допомогою анкети «Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя» (додаток В).

Анкета розроблена на основі класифікації параметрів діяльності людини В. В. Бойка і містить 20 тверджень, які характеризують чотири рівня мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя:

- задоволеність - в основі її лежить відповідність змісту діяльності потребам індивіда, людина повинна отримувати почуття задоволення, «м'язову радість»;

- привабливість - у кожному періоді суспільного розвитку формуються певні суспільно корисні цілі, вони можуть суперечити цілям й інтересам особистості або збігатися з ними, що є запорукою престижності здорового способу життя;

- міра обов'язковості - для успішного здійснення діяльності вона повинна мати певний ступінь обов'язковості й необхідності в суспільстві. Від цього певною мірою залежить успіх формування у підлітків потреби у веденні здорового способу життя. Якщо людина спочатку не мала сформованої потреби, стійкого інтересу до якої-небудь діяльності, але займалася нею через необхідність, то в процесі виконання цієї діяльності в неї з'являються більш стійкі спонукання, інтерес до неї;

- міра відповідальності - починаючи реалізовувати свої потенційні можливості через здоровий спосіб життя, людина бере на себе відповідальність перед суспільством, колективом, собою [12].

Кожний тип мотивації характеризують 5 тверджень. Оцінюючи кожне твердження за п'ятибальною шкалою оптант звичайно надає вищі оцінки тим твердженням (стимулам), які є для нього особистісно значущими.

Анкета призначена для виявлення провідних мотивів збереження здоров'я у підлітків. Крім того, вона була використана для дослідження динаміки мотиваційної сфери старших підлітків. Для цього проводилось повторне заповнення оптантами анкети після проведення корекційних вправ.

Анкетування проводилось в груповій формі, хоча може проводитись і в індивідуальній. Недоліком анкети є можливість оптанта давати соціально очікувані відповіді. Щоб усунути цей недолік з оптантами було проведено попередню бесіду, крім того дана методика застосовувалась в комплексі з іншими.

Обробка результатів дослідження проводилась за таким алгоритмом.

Отримані дані переносяться з «Бланку відповідей» до таблиці 2.1.1, наведеної нижче: проти номера кожного твердження у графі «Оцінка» проставляються бали, що їх вибрав оптант.

Кожна горизонтальна графа в таблиці відповідає певному типу мотивації: І - задоволеність (твердження № 1, 5, 9, 13, 17); ІІ - привабливість (2, 6, 10, 14, 18); ІІІ - обов'язковість (3, 7, 11, 15, 19); IV - відповідальність (4, 8, 12, 16, 20). Потім підраховується сума балів у кожній з горизонтальних граф і заноситься до графи «Сума балів за групами мотивів». Далі кожна отримана сума ділиться на 5 (кількість тверджень, що характеризують окремий тип мотивації) і таким чином отримується мотиваційний коефіцієнт (Ім). Отриманий коефіцієнт Ім заноситься в таблицю до відповідної графи.

Таблиця 2.1.1

Результати діагностики провідних мотивів за анкетою

«Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя»

Група мотивів	№ твердження	Оцінка	№ твердження	Оцінка	№ твердження	Оцінка	№ твердження	Оцінка	№ твердження	Оцінка	Сума балів за групами мотивів	Мотиваційний коефіцієнт (Ім)
І	1		5		9		13		17
ІІ	2		6		10		14		18
ІІІ	3		7		11		15		19
ІV	4		8		12		16		20

Тип мотивації, в якому мотиваційний коефіцієнт (Ім) має найбільше значення, є для оптанта домінуючим. Якщо якомусь типу мотивації відповідає мотиваційний коефіцієнт від 5 до 3, то це свідчить про його особистісну значущість для оптанта; від 2,9 до 2,6 - тип мотивації не дуже значущий; від 2,5 до 0 - зовсім не значущий. Отримані значення Ім ранжуються для кожного оптанта та робиться висновок про його провідні мотиви збереження власного здоров'я.

Після опрацювання даних опитування отримано такі результати:

- група А: у 12 учнів (60 %) переважають мотиви привабливості, у 4 (20 %) - мотиви задоволеності, у 3 (15 %) - мотиви обов'язковості, у 1 (5 %) - мотиви відповідальності;

- група В: у 10 учнів (50 %) переважають мотиви привабливості, у 5 (25 %) - мотиви задоволеності, у 3 (15 %) - мотиви обов'язковості, у 2 (10 %) - мотиви відповідальності;

- група С: у 10 учнів (50 %) переважають мотиви привабливості, по 4 (20 %) - мотиви задоволеності і мотиви обов'язковості, у 2 (10 %) - мотиви відповідальності;

Узагальнені результати анкетування показано на рис. 2.1.1.

Рис. 2.1.1. Результати діагностики провідних мотивів за анкетою

«Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя»

Отримані результати свідчать про те, що для оптантів кожної з груп у веденні здорового способу життя переважають мотиви привабливості, мотиви задоволеності й обов'язковості розподіляються приблизно порівну, а мотиви, що характеризують міру відповідальності, є найменш значущими.

Типи мотивації можуть зустрічатися в різних сполученнях, оскільки основу поведінки будь-якої людини завжди складають декілька мотивів.

Для отримання попередніх даних про негативні тенденції в розвитку функціонального стану учнів старших класів використовувались діагностичні методики з проведенням паралельного аналізу змін, що спостерігались у поведінці підлітків.

Спочатку було проведено опитування за узагальнюючою суб'єктивною методикою САН, або тестом диференційної самооцінки стану. Його назва являє собою абревіатуру трьох основних груп симптомів: С - самопочуття, А - активність, Н - настрій. Кожна група містить по десять пар полярних ознак, рівень прояву яких може бути оцінений за 7-бальною шкалою (від -3 до +3). Усереднені за групами симптоми оцінки самочуття, активності і настрою, а також їх співвідношення між собою служать показниками функціонального стану (додаток Д).

Як показали обширні дослідження оптимального робочого стану у підлітковому віці, суб'єктивні оцінки за цим тестом наближаються до таких значень: С=5,4; А=5,0; Н=5,1. При втомленні зменшуються значення показників самопочуття і активності, в той час як оцінки настрою можуть залишатися на тому ж рівні. У станах емоційної напруженості виражено знижуються показники самопочуття і настрою, при цьому спостерігається також явна нестабільність оцінок у короткі періоди часу.

Результати опитування наведено в табл. 2.1.2.

Таблиця 2.1.2

Узагальнені результати опитування учнів старших класів за методикою САН

№ з/п	П о к а з н и к и	Г р у п и
		А	В	С
1.	Самопочуття (С)	2,8	3,3	1,9
2.	Активність (А)	3,9	2,8	3,7
3.	Настрій (Н)	4,0	3,9	3,9

Графічно результати опитування показано на рис. 2.1.2.

Отримані результати свідчать про те, що узагальнені дані за кожним показником для оптантів кожної з груп нижчі від оптимальних (С=5,4; А=5,0; Н=5,1). Менші значення показників самопочуття і активності свідчать про наявність втомлення, а зниження, крім того, показників настрою свідчить про емоційну напруженість.

Рис. 2.2. Результати діагностики за методикою САН

Отримуючи дані про найбільш виражені зрушення у відчуттях кожного учня з боку тих чи інших компонентів стану, можна скласти уявлення щодо провідного типу несприятливого стану. Переважання симптомів зниженої працездатності і погіршення самопочуття свідчать про розвиток втомлення, нестійкість настрою й інтенсивне переживання негативних емоцій відповідають стійким стресовим реакціям, зниження активності - стану монотонії.

Основним методичним принципом проведення діагностичного обстеження є отримання даних щодо стану учня у звичайних умовах (фонові заміри) і під впливом тих чи інших навантажень (контрольні заміри). Наприклад, діагностика втомлюваності учня протягом шкільного дня може бути здійснена тільки на основі порівняння даних про його стан на початку занять і після їх завершення.

Так, з метою своєчасного виявлення ознак хронічної втомлюваності, проводилось регулярне оцінювання стану учнів протягом всього навчального року (з інтервалом у 1,5-2 місяці), отримані дані порівнювались з початковим рівнем їх працездатності.

Індивідуальний аналіз результатів опитування за методикою диференційної самооцінки стану (тест САН) дозволив виявити учнів з найнижчими оцінками показників функціонального стану, з якими було проведено додаткове опитування для оцінки стану хронічного втомлення. Для цього використовувався опитувальник для оцінки стану хронічного втомлення (додаток Е).

Для правильної інтерпретації результати, отримані за діагностичними методиками, порівнювались з особливостями поведінки й успішністю навчання учня. Для проведення такого порівняння використовувались насамперед показники успішності учня, в тому числі і стабільність отримуваних оцінок; часові затрати на підготовку до занять й ефективність використання навчального часу; ставлення учня до занять, рівень його зацікавленості і включеності в навчальну діяльність; емоційне забарвлення поведінки, що переважає в різних ситуаціях, усталеність емоційних реакцій, характер взаємовідносин з однокласниками, друзями; наявність шкідливих звичок, схильність до вживання алкоголю, наркотиків.

Для забезпечення повноцінного збору такої інформації проводилось цілеспрямоване спостереження на основі завчасно виділеного списку запитань, що відображають різні аспекти поведінки того чи іншого учня.

Вивчення особливостей особистості підлітка з допомогою спостереження - справа складна. Тому спостереження необхідно поєднувати з бесідою.

Бесіду з учнями не варто починати з питань про шкідливі звички чи недоліки. Це може одразу викликати реакцію протесту, в результаті чого підліток ще більше замкнеться і не зможе розкритися перед педагогом. Можна спочатку познайомитися з інтересами і схильностями учня, задати опосередковані запитання про улюблені ігри, спортивні захоплення, скласти уявлення про його дитинство, особливості характеру і коло спілкування.

Важливим моментом при вивченні підлітка є ненав'язливість спостереження. Оскільки спостереження майже завжди поєднується з бесідою, учитель завжди може доповнити своє уявлення про учня, зіставляючи свої припущення з результатами спостережень, бесід. При цьому учитель повинен дотримуватись принципів об'єктивності, динамічності вивчення особистості, тобто враховувати рівень вираженості особливостей особистісного характеру у теперішній час, зміни цих особливостей у порівнянні з минулим спостереженням, усталеність їх появи в ускладнених несприятливих умовах, тенденцію подальшого розвитку.

Поєднання бесіди і спостереження дає можливість педагогу з'ясувати соціальну підструктуру спрямованості особистості: яку мету учень переслідує? Що вважає головним у своєму житті? До чого прагне? Які виявляє схильності й інтереси? Вивчаючи різнобічність інтересів підлітка, потрібно виявити, чи немає серед них таких, що несприятливо впливають на стан його здоров'я, заважають формуванню відповідального ставлення до власного здоров'я.

При оцінюванні індивідуальних емоційних особливостей школяра враховується, який настрій властивий йому більшою мірою - веселий, пригнічений чи рівний, спокійний; якою є реакція на труднощі - розгубленість, невпевненість, або, навпаки, відчуття азарту. Емоційна збуджуваність проявляється бистротою чи поступовістю настання роздратованості, радості, суму, вразливості тощо.

Оцінюючи особливості уваги учня, потрібно враховувати, наскільки легко чи важко йому робити дві справи одночасно (наприклад, писати і розмовляти), чи відволікається він під час пояснення навчального матеріалу, чим захоплена його увага.

Для оцінки кмітливості необхідно уточнити, наскільки швидко учень розуміє поставлене запитання, чи виявляє винахідливість у відповідях, чи не має схильності до непродуманих відповідей, відповідає по завченому чи проявляє творчість, знаходячи свої прийоми вирішення завдання.

Зрештою, враховуючи, що шкідливі звички і порушення поведінки частіш за все виникають у підлітків при порушенні вольових процесів, потрібно уточнити ці характеристики за такими показниками: чи володіє собою у складній обстановці? Чи вміє при сильному збудженні стримуватися і видаватися зовні спокійним? Легко чи з трудом придушує спалахи гніву шляхом свідомого зусилля?

На основі отриманих результатів було складено психологічну характеристику особистості учня, що є основою педагогічної характеристики (додаток Ж). Усі дані в ній мають бути викладені детально, у лаконічній формі і з певною повнотою розкривати суттєві особливості поведінки й особистості підлітка.

Крім того, з метою вивчення стану забезпечення підлітків харчуванням проводилось опитування учнів старших класів та їхніх батьків за анкетами, наведеними в додатках И, К.

Існує безпосередній взаємозв'язок між здоров'ям людини і її харчуванням. Повноцінною їжу називають тоді, коли вона повністю покриває енергетичні затрати організму. У нашій країні розроблені на наукових засадах норми фізіологічних потреб у харчових речовинах і енергії для дітей і підлітків.

Про повноцінність харчування у енергетичному відношенні можна судити за масою тіла підлітка. За достатньої кількості і калорійності їжі маса тіла дитини відповідає нормальним показникам (табл. 2.1.3). Збільшення маси тіла при надмірному відкладенні жиру і за відсутності помітного розвитку м'язів вказує на надмірне харчування, більш низькі показники маси тіла свідчать про недостатню калорійність їжі.

Таблиця 2.1.3

Середні показники маси тіла і зросту здорових дітей

Вік	Маса тіла (кг)	Зріст (см)
	хлопчики	дівчатка	хлопчики	дівчатка
13	39,3-53,0	43,3-54,4	149-165	151-163
14	45,4-56,8	46,5-55,5	155-170	154-167
15	50,4-62,7	50,3-58,5	159-175	156-167

З метою вивчення умов та способу життя старших підлітків було проведено анкетування (додатки Л, М), за результатами якого виявлено певний контингент підлітків з ознаками патологічного формування особистості. Результати опитування наведено в табл. 2.1.4.

Таблиця 2.1.4

Узагальнені результати анкетування учнів старших класів

№ з/п	П о к а з н и к и	Г р у п и
		А	В	С
1.	Схильність до порушення поведінки	2 (10 %)	2 (10 %)	1 (5 %)
2.	Куріння	6 (30 %)	9 (45 %)	14 (70 %)
3.	Вживання алкогольних напоїв	4 (20 %)	3 (15 %)	8 (40 %)
4.	Вживання наркотичних засобів	-	1 (5 %)	2 (10 %)

Графічно узагальнені результати анкетування показано на рис. 2.1.3.

Рис. 2.1.3. Результати виявлення підлітків, які мають шкідливі звички

Нарівні з методом спостереження здійснювалось експертне оцінювання поведінки учнів іншими викладачами і батьками. Проведені паралельно з експертним оцінюванням бесіди з іншими викладачами і батьками учнів надали додаткову інформацію про причини розвитку несприятливих станів.

Крім того, проведене дослідження свідчить, що в учнів-курців, учнів, схильних до вживання алкоголю, наркотиків, успішність нижча. Внаслідок токсичного впливу нікотину, алкоголю, наркотичних речовин у дітей послаблюється воля, знижується здатність сприймати нові знання. Такі учні робляться неуважними, менш кмітливими, серед них більше порушників дисципліни.

При проведенні антиалкогольної і антинікотинової роботи, в ході профілактики поширення наркоманії важливо виявити учнів з факторами ризику. Цьому може допомогти правильно проведене анкетування учнів. Анкета повинна включати запитання, які допоможуть вчителеві визначити небезпечні умови в сім'ї учня, його оточенні, дізнатися як учень проводить свій вільний час, виявити його ставлення як до негативних звичок загалом, так і до своїх власних, з'ясувати рівень поінформованості про негативний вплив алкоголю, тютюну, наркотичних речовин на людський організм (додаток Л).

До анкетування учнів потрібно підготувати, щоб здобути вірогідні дані, адже анкета не повинна бути анонімною (розголосу не підлягає). Після анкетування вчитель знатиме, яким учням потрібно приділити найбільше уваги, зможе виявити негативних лідерів і особливо ретельно і наполегливо працювати з ними. Доцільно запросити лікаря-нарколога для проведення кількох бесід з такими учнями про біологічні і медичні аспекти шкідливої дії алкоголю, тютюну, наркотиків.

Проводячи спостереження за учнями, необхідно знати основні симптоми прояву дії нікотину, алкоголю, наркотиків.

У курців часто відмічаються головні болі, запаморочення, порушення сну, зниження розумової і фізичної працездатності.

Алкоголь руйнує насамперед центральну нервову систему. Навіть незначні дози його пригнічують гальмівні процеси. Алкоголь швидко проникає у кров і викликає стан оп'яніння, від чого різко знижується фізична і розумова працездатність. Людина. яка вживає спиртні напої, не може швидко і точно мислити, стає неуважною, допускає багато помилок. У неї понижається швидкість рухової реакції, погіршується точність рухів, різко розстроюється координація рухів, частішають пульс і дихання.

Наркотики підступні тим, що при систематичному їх вживанні виникає потреба у постійному збільшенні дози, оскільки попередня кількість наркотичної речовини вже не дає бажаного ефекту. Значні ж дози цих речовин викликають сильне отруєння організму з глибокими порушеннями психічної і фізичної діяльності. Для наркоманів характерні підвищена роздратованість, нестійкість настрою, порушена координація рухів, тремтіння рук, пітливість. Помітно знижуються у них розумові здібності, погіршується пам'ять, різко падає працездатність, слабшає воля, втрачається почуття обов'язку.

Особливості кожного учня можна помітити, просто спостерігаючи за його шкільним життям. Однак в багатьох практичних ситуаціях поверхневого спостереження недостатньо для того, щоб визначити, в результаті розвитку яких несприятливих функціональних станів відбувається збій. Для вирішення цього питання організують лікарський контроль, який покликаний і дозволяє своєчасно виявляти і попереджувати різного роду хвороби, можливі випадки перевтоми, погіршення самопочуття. За підсумками лікарського обстеження складається заключення, в ньому дається оцінка фізичного розвитку і стану здоров'я людини.

Велике значення для правильного формування здорового способу життя, збереження високої працездатності, окрім лікарського контролю мають регулярні спостереження, які проводять за станом свого здоров'я самі підлітки. Самоконтроль за диханням, пульсом, сном, апетитом, масою тіла тощо дозволяє своєчасно виявляти найменші ознаки погіршення стану здоров'я, перевтоми, відхилень від норми. Всі дані про фізичний розвиток і стан здоров'я заносяться у відповідні графи щоденника самоконтролю (додаток Н).

Основними показниками для самоконтролю є:

маса тіла залежить від особливостей конституції організму, розвитку кісткової і м'язової систем, статі, віку, кліматичних та інших умов. Визначати масу тіла найкраще вранці до прийому їжі. Робити це потрібно систематично - не рідше одного разу на тиждень;

сон - одна з найважливіших функцій організму. При порушеннях режиму, перевтомі виникає безсоння. У цьому випадку рекомендується змінити режим, знизити навантаження. При стійких і тривалих розладах сну необхідно проконсультуватися з лікарем.

Для запису у щоденник самоконтролю якість сну оцінюють за п'ятибальною шкалою: відмінний - 5, добрий - 4, задовільний - 3, поганий - 2, дуже поганий - 1;

апетит - показник, який свідчить про нормальну роботу органів травлення і всього організму. Різного роду його порушення вказують на перевтому чи початок якогось захворювання. Апетит оцінюється також за п'ятибальною системою;

самопочуття і працездатність - важливі показники стану здоров'я, які уважно простежуються протягом дня й оцінюються за п'ятибальною шкалою;

пульс відображає роботу серцево-судинної системи. Визначається він на променевій артерії на зап'ясті або на скроневій і сонній артеріях. Спостереження за пульсом здійснюється, як правило, вранці, лежачи у ліжку.

Досліджуючи пульс, підраховують частоту серцевих скорочень (ЧСС) за 1 хв. У людини в стані спокою частота пульсу дорівнює 60-70 ударам за хвилину. Підвищення частоти пульсу (тахікардія) - симптом якогось несприятливого впливу на серце. У цьому випадку необхідно знизити фізичні навантаження й обстежитися у лікаря. Уповільнення пульсу (брадікардія) може бути як ознакою хвороби серця, так і наслідком впливу дії фізичних навантажень. При частоті пульсу менше 40 ударів на хвилину потрібно також звернутися до лікаря.

Порушення ритму серця (аритмію) поділяють на фізіологічні і патологічні. До фізіологічних відноситься так звана дихальна аритмія: при вдиханні пульс частішає, при видиханні уповільнюється. Такі явища часто спостерігаються у підлітків. При стійких порушеннях ритму необхідно терміново звернутися до лікаря.

Дуже важливий контроль за діяльністю серцево-судинної системи під час тренувань, занять спортом. Рекомендується заміряти пульс до занять, а одразу після виконання вправ - протягом перших 15 с й отриманий результат помножити на 4. Це дозволить визначити ЧСС за 1 хв.

За оптимальних фізичних навантажень через 10-15 хв. відпочинку після завершення виконання вправ пульс повертається до вихідних величин. По мірі розвитку тренованості й поліпшення діяльності серцево-судинної системи пульс за одних і тих же навантажень прискорюється менше і швидше відновлюється.

Проводити спостереження за масою тіла, сном, апетитом, пульсом, диханням та іншими об'єктивними показниками бажано в один і той же час - вранці, а також до і після тренувань.

Окрім названих даних у щоденнику самоконтролю можна фіксувати спортивні показники. Це дозволяє простежити динаміку розвитку фізичних навантажень, контролювати їх зміни.

Оцінка стану здоров'я за даними самоконтролю має проводитися з урахуванням всіх показників, оскільки вони доповнюють один одного. Однак потрібно пам'ятати, що дані самоконтролю не заміняють лікарського контролю і педагогічних спостережень, тому підліток не повинен самостійно робити висновки і приймати певні рішення. У випадках несприятливих змін показників самоконтролю потрібно негайно звернутися за порадою до лікаря.

Необхідним доповненням до результатів об'єктивних оцінювань є методики суб'єктивного оцінювання станів. Ця група методик базується на даних самоспостереження.

Світ внутрішніх відчуттів людини, що виникають при переживанні різних станів, досить багатий. Так, людина відчуває появу болю чи дискомфорту в різних частинах тіла, відмічає появу забудькуватості, труднощі у зосередженні уваги, нездатність вирішити складне завдання та інші чітко усвідомлювані симптоми. Досить часто такі внутрішні сигнали є передумовою появи зовні виражених ознак погіршення стану. Крім того, цілий ряд інформативних симптомів взагалі неможна виявити, не спитавши людину про те, що вона відчуває. До них відносяться різні відтінки емоційних переживань.

Для збору даних про суб'єктивні переживання людини використовують методики анкетування й опитування. Труднощі й обмеження використання таких методик досить суттєві. По-перше, далеко не кожна людина, а тим більше підліток, вміє «чути себе» і правильно передавати свої відчуття. По-друге, досліджуваний в силу різних причин може свідомо перекрутити надану інформацію. По-третє, діагност - особа, яка проводить обстеження, може неправильно зрозуміти отриману інформацію, дати їй свою інтерпретацію. Однак цінність даних про суб'єктивні переживання настільки висока, що вчені, дослідники впродовж багатьох років працюють над створенням й удосконаленням методик, що дозволяють звести до мінімуму вплив перерахованих негативних обставин.

Для того, щоб допомогти обстежуваному оцінити різноманітні часом непомітні для нього симптоми, йому дають розгорнутий список тверджень, що відповідає можливим проявам діагностованого стану. При цьому намагаються забезпечити ясність і чіткість пропонованих формулювань симптомів. Крім того, у списку тверджень уникають прямих запитань «в лоб» або поєднують їх з рядом опосередкованих проявів того ж симптому, зв'язок яких з оцінюваним станом зрозумілий лише для спеціаліста. До складу списку симптомів включають спеціальні перевірочні запитання - так звану «шкалу брехні», - з допомогою яких визначають щирість відповідей досліджуваного.

Так, для оцінювання стану хронічної втомленості було використано опитувальник, наведений в додатку Е, де формулювання різних симптомів оцінюваного стану дається у вигляді розгорнутого твердження. На кожне твердження обстежуваний повинен дати відповідь типу «так - ні», тобто підтвердити наявність чи відсутність даного переживання. Оцінюють стан за сумою відповідей, що сигналізують про наявність ознак діагностованого стану по всьому опитувальнику загалом.. Всі твердження, що входять до його складу, характеризують прояви цього стану з точки зору різних груп симптомів: погіршення загального самопочуття, появи хворобливих симптомів, порушень сну, труднощів у сфері спілкування, переважання негативного емоційного фону у переживаннях. Випадки, коли обстежуваний відмічає понад 1/3 перерахованих симптомів, свідчать про початкову форму хронічної втомленості.

Таким чином, на основі результатів попереднього діагностичного обстеження для організації подальшої спеціальної роботи з підбору адекватних оптимізуючи заходів були виділені діти, які мали шкідливі звички і схильність до порушення поведінки, а також систематично допускали пропуски занять. До цієї групи увійшли 12 респондентів, з них 2 - групи А, 5 - групи В, 5 - групи С.

2.2 Програма формування відповідального ставлення до власного здоров'я старших підлітків

Згідно результатів проведеної діагностики в рамках даного дослідження нами розроблено програму формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров'я, метою впровадження якої є сприяння усвідомленню учнями важливості дотримання норм здорового способу життя, стимулювання набуття теоретичних знань й опанування практичних способів дій у формуванні здорового способу життя. Програма включала такі складові:

1) робота з учнями:

- заходи з профілактики здорового способу життя (розповсюдження пам'яток, листівок, демонстрування кінофільмів, організація куточка здоров'я тощо);

- впровадження в навчальний процес елементів пропаганди фізичної культури, спорту, інтеграція знань про здоровий спосіб життя в базові дисципліни;

- позакласні заходи (класні години, бесіди, спортивні свята, вікторини тощо);

- робота гуртків, факультативів;

- індивідуальна робота (відвідування учнів удома, з'ясування гігієнічно-виховних проблем, надання допомоги);

- тренінг;

- забезпечення повноцінного харчування дітей у школі;

2) робота з батьками:

- індивідуальна робота;

- залучення батьків до організації і проведення спортивних заходів, тижня здоров'я;

- організація спільного дозвілля (туризм, спорт тощо);

3) робота з педагогічним колективом:

- семінар з проблем створення здоров'язберігаючого середовища в навчальному закладі;

- раціональна організація процесу навчання (складання розкладу занять, планування позакласних заходів з урахуванням оптимальних режимів занять і відпочинку).

Найбільш радикальний шлях виправлення (корекції) або попередження (профілактики) несприятливих функціональних станів полягає в усуненні об'єктивних причин їх виникнення.

Основними напрямками оптимізуючих заходів об'єктивних причин є такі:

- раціональна організація процесу навчання;

- удосконалення засобів навчання;

- забезпечення оптимальних режимів занять і відпочинку;

- розробка раціональних форм чередування занять;

- оптимізація робочого місця (класного, домашнього) й засвоєння правильної робочої пози;

- нормалізація мікроклімату, рівня освітлення, шуму в навчальних приміщеннях;

- формування сприятливого соціально-психологічного клімату в учнівському колективі.

Для вирішення цих питань вчителі, шкільний психолог і шкільний лікар повинні перебувати в постійному контакті. При цьому особлива увага має приділятись дітям, які страждають хронічними захворюваннями.

Отже, переконавшись в наявності у дитини шкідливих звичок чи відхилень у поведінці, шкільний лікар, психолог і педагог налагоджували контакт з батьками, сприяли встановленню психогігієнічного режиму вдома. По відношенню до сімей, де нерідко трапляються сімейні конфлікти, застосовувались спеціалізовані заходи сімейної психотерапії.

З метою закріплення педагогічних знань батьків класними керівниками для них були розроблені «Пам'ятки» (додаток П).

Загалом робота вчителя, шкільного психолога і лікаря проводилась за такою схемою: спостереження за цими учнями, періодичні огляди лікарем у разі звернення, групові тренінги, а також індивідуальні психогігієнічні консультації. Одночасно було проведено виховні заходи, що включали цикл лекцій і бесід для всіх учнів (додатки Р, С).

Суттєвим моментом є контакт вчителя, психолога і лікаря при організації педагогічного процесу - раціоналізація розкладу, організації відпочинку підлітків.

Найбільш повноцінним відпочинком є сон, в процесі якого відбуваються інтенсивні відновлювальні процеси. Неодмінною умовою відпочинку є систематичність, регулярність, чередування його з періодами роботи, що сприяє укріпленню умовно рефлекторних зв'язків, що лежать в основі будь-якої поведінки людини.

Необхідним є також правильний щотижневий відпочинок у вихідні дні: тривале перебування на свіжому повітрі, прогулянки, екскурсії, мандри, риболовля, заняття спортом, легкою фізичною працею, спілкування з природою, фізкультура. Канікули також необхідні для зміни обстановки і тимчасового відпочинку від повсякденних справ, для нових вражень.

Однак, повне усунення об'єктивних причин, що призводять до розвитку несприятливих функціональних станів, не завжди виявляється можливим. Тому нами використовувався й інший шлях оптимізації функціонального стану, орієнтований на формування у самого підлітка навиків регуляції й управління власним станом. Уміння вчасно зібрати сили для подолання труднощів, повністю сконцентруватися на роботі, максимально розслабитися в період відпочинку, просто заспокоїтися і «не дати волі» емоціям, що переповнюють, - це ті внутрішні засоби, до яких людина повсякденно вдається, регулюючи свою поведінку, хоча вони не завжди розвинені в достатній мірі.

Спеціалізовані методи профілактики шкідливих звичок є прерогативою лікаря, який володіє такими спеціальними методами, як навіювання наяву і в гіпнозі, аутотренінг, помірковано-роз'яснювальні методи або так звана раціональна психотерапія. Однак мати уявлення про них вчитель повинен, по-перше, для того, щоб надати кваліфіковану консультацію батькам, діти яких мають шкідливі звички, по-друге, щоб допомогти учням зрозуміти принципи самонавіювання, психічної саморегуляції як засобу профілактики шкідливих звичок й порушень поведінки.

Так, в рамках проведеного дослідження вчителями, психологом використовувались деякі прийоми раціональної (поміркована, роз'яснювальна, переконуюча) й ігрової психотерапії. Зокрема проводився курс групової психотерапії, що включав 27 занять. Кожне заняття будувалось за типом дискусії про складні ситуації й способи їх подолання. Групова дискусія дає можливість продемонструвати підлітку форми його неправильної поведінки, показати їх ніби збоку. Критичне ставлення до себе, що з'являється в результаті такого впливу, допомагає змінити систему ставлень особистості, неправильне формування якої і призводить до нервово-психічних розладів, до шкідливих звичок.

Для підвищення ефективності групової дискусії в колективну роботу включались ігрові прийоми, що дозволили змінити не тільки пізнавальну, але й емоційно-поведінкову сторону суб'єктів спілкування. В додатку Т наведено зразки ситуаційних завдань, які пропонувались учням для виконання.

Робота тренінгової групи будувалась за такими принципами:

- довірливе й відверте спілкування;

- відповідальність при обговоренні результатів спілкування;

- інтимність;

- принцип «тут і тепер» - учасники групи відтворюють свою поведінку в деталях, в конкретних ситуаціях.

У процесі спілкування аналізувались мовні акти, їх зміст, тривалість, спрямованість, частота висловлювань, експресія, особливості граматики, лексики, інтонації, виразність рухів. Заняття звичайно починались з психогімнастичної розминки, яка може супроводжуватись співом і танцями. Потім йшло десятихвилинне прослуховування якогось музичного твору і так звана психозарисовка на задану тему.

Зокрема в ході дослідження використовувались такі вправи:

Хто є хто. Відгадування переживань одного з учасників групи за його поведінкою, відповідями на запитання, що носили жартівливий характер.

Інтуїція. Орієнтування на незнайомого чи малознайомого члена групи. Йому задаються запитання, відповіді на які він записує. Група намагається відгадати ці відповіді.

Митниця. За поведінкою одного з учасників групи, його висловлюваннями робиться спроба відшукати сховану річ.

Шосте почуття. Визначити, хто і яку обере пісню, подарунок, якій порі року надасть перевагу тощо.

За спиною. Надто балакучі повинні мовчати, поки не закінчиться групове обговорення особливостей їхнього характеру.

Безсловесне виявлення почуттів здійснюється кивком голови, підняттям руки тощо.

Використовувались й інші вправи.

Подібне тренування може використовуватись як ефективний прийом інтенсивної взаємодії у атмосфері довіри і взаємодопомоги, що має велике педагогічно-виховне значення. З одного боку, розвивається творчий характер мислення учнів, з іншого - формується соціальна настанова, удосконалюються комунікативні уміння.

В рамках даного дослідження методи соціально-психологічного навчання використовувались для зміни поведінки підлітків, які мали шкідливі звички. Метою такого впливу стало формування в учнів нормативної поведінки на гуманістичних принципах співпереживання.

Таким чином, досвід практичного застосування методів групового впливу при роботі з підлітками, які мають відхилення у поведінці й шкідливі звички, свідчить про те, що учні можуть навчитися розуміти один одного, формулювати мотиви своєї поведінки. Тренування спілкування дає можливість виробити форми гнучкого спілкування й поведінки, позбавленої максималізму, категоричності. Підлітки стають більш «відкритими», набувають навичок довірливості у спілкуванні, позбуваються необхідності пошуку «сурогатів» спілкування, таких, наприклад, як алкоголь і наркотики. За рахунок набуття навичок варіативної поведінки відбувається оптимізація всіх психічних функцій.

Отже, з допомогою роз'яснювальних бесід шкідливі звички усвідомлюються підлітком. Тепер потрібна його власна активність щодо їх подолання, зміцнення власної емоційно-вольової рішучості. І тут великого значення набуває навчання різним прийомам саморегуляції. Якщо підліток нейтральний по відношенню до своїх шкідливих звичок, вони фіксуються сильніше. Якщо ж у нього формується негативне ставлення до подібних звичок, вони викликають негативні емоції і навіть докори сумління - це вже перші кроки на шляху подолання неправильної поведінки. Наявність такого емоційного острівка - ключ до перемоги над шкідливими звичками.

«Вчись управляти собою!» - такий головний девіз тих виховних заходів і педагогічних прийомів, які використовувались в рамках впровадження програми формування відповідального ставлення підлітків до власного здоров'я. Зокрема до них відносяться методики нервово-м'язової релаксації й аутогенного тренування.

Методика нормалізації стану способом нервово-м'язової релаксації являє собою комплекс простих вправ для зняття м'язового напруження в різних частинах тіла. Нервово-м'язова релаксація використовувалась учнями старших класів для зняття інтенсивних рівнів гострого втомлення, а також для профілактики хронічної втоми, нервово-психічних зривів, попередження різного роду захворювань. Особливістю запропонованих у даній методиці вправ є контрастне чередування сильного скорочення з подальшим повним розслабленням певної м'язової групи.

Послідовно виконуючи подібного роду вправи для м'язів ніг, живота, грудної клітки, рук, спини, плечей, шиї, обличчя, можна достатньо швидко (за 15-20 хв.) добитися повного розслаблення всього тіла. Це допомагає швидко зняти неприємні емоційні переживання, упорядкувати думки і почуття, поліпшити настрій. У додатку Т наведено приблизний комплекс вправ для ефективного досягнення стану релаксації.

Наведений комплекс вправ рекомендовано виконувати увечері, перед сном. Корисно також після завершення комплексу виконати кілька доступних гімнастичних вправ, а також супроводжувати вихід із стану релаксації музичною програмою.

Дієвим засобом у справі профілактики і лікування шкідливих звичок є самонавіювання. Техніки самонавіювання підлітка можуть навчити вчитель, психолог чи лікар.

Самонавіювання є ефективним лише за певних фізіологічних умов м'язового розслаблення і деякого зниження рівня бадьорості мозку. Цей принцип лежить в основі методично відпрацьованого й науково обґрунтованого комплексу аутогенного тренування - одного з варіантів самонавіювання.

Навчання проводить фахівець (лікар або педагог-психолог).

Заняття з аутогенного тренування починаються в один і той же час, навчання проводиться в приміщенні, де є м'які крісла, в умовах затемнення й тиші. В подальшому, по мірі оволодіння аутогенним тренуванням ці умови не обов'язкові.

Існують три положення для засвоєння аутогенного тренування.

1-а позиція: в позі «кучера». Той, хто займається, сидить на звичайному стільці, його спина злегка зігнута, голова опущена, руки лежать без упору на стегнах, кисті вільно звисають, ноги розставлені.

2-а позиція: напівлежачи. Той, хто займається, сидить вільно у кріслі з підголівником, що дозволяє йому, відкинувшись на спинку крісла, поклавши руки на підлікотники й розставивши ноги, максимально розслабитися.

3-я позиція: лежачи на спині із злегка припіднятою головою, розташованою на низькій подушці, з дещо зігнутими у ліктьових суглобах руками, долонями вниз, що вільно лежать вздовж тулуба. Спочатку з тим, хто займається, проводиться бесіда, в якій коротко і доступно викладаються відомості про вплив самонавіювання на організм і способи саморегуляції.

Основна вправа виконується таким чином. Вибравши зручну позу, зосередившись на якійсь приємній, заспокійливій картині (наприклад, спокійна зелено-блакитна гама кольорів природи), підліток намагається викликати в себе стан повного спокою. Встановлюючи спокійний ритм дихання, подумки промовляє: «Я спокійний… Я зовсім спокійний…», причому займенник «я» чи слова «я зовсім» промовляються на вдиху, а на дещо подовженому видиху йде слово «спокійний». Після кожної фрази, роблячи невеличку паузу в 5-7 секунд для дихального циклу, потрібно постаратися викликати відчуття фізичного заспокоєння. На вдиху: «Моє тіло…», а на подовженому видиху: «зовсім спокійне, відпочиває…».

Займаючись протягом 3-5 хвилин щоденно три рази на день вранці, вдень і ввечері, використовуючи просонний, передсонний і післяобідній стан, можна приблизно за десять днів оволодіти початковим етапом викликання стану спокою і відпочинку. Загалом ця формула виглядає таким чином: «Я спокійний, я зовсім спокійний. Я відпочиваю… Відпочиває кожний м'яз, кожний нерв. М'язи приємно розслаблені… Сторонні звуки перестали відволікати мене… Перестали тривожити і турбувати… Я уважний і зосереджений на вимовлянні слів…».

Наступна вправа спрямована на те, щоб викликати відчуття розслаблення й тепла у правій руці.

Отже, початкова формула аутотренінгу виглядає таким чином: «Я хочу, щоб права рука моя розслабилась і потеплішала… моя права рука приємно розслаблюється. Розслаблюються права кисть, праве передпліччя і плече. Від плеча до кінчиків пальців уся моя права рука приємно розслаблена. Рука теплішає, ніби занурюється у теплу воду… Розширюються судини правої руки і розширеними судинами вільно і спокійно струїться приємне тепло. Через всю мою праву руку струїться приємне тепло. Вся права рука розслабилась і потеплішала. В кінчиках пальців правої кисті вже пульсує приємне тепло…».

Виконавши те ж саме з лівою рукою, можна переходити до реалізації розслаблення одразу в обох ногах.

Заключна частина аутогенного тренування «вихід» супроводжується формулою мотивованого самонавіювання і збадьорюванням: «Поступово розслаблення закінчується. Змінюється пейзаж. Ніби з-за хмари з'являється сонце. Промінь бадьорості пронизує мене. Новий ритм активності сповнює організм, ніби підганяє нервову систему. Завершується заняття. Після заняття голова буде ясною, світлою. Покращились моя пам'ять, увага, відпочила нервова система. Гарне самопочуття зберігається надовго. Й ніякі тривоги дня не зможуть вивести мене із стану здоров'я, упевненості в собі, у своєму здоров'ї…».

Формула мотивованих самонавіювань може бути розширена й індивідуалізована в залежності від тих мотивів і завдань, які переслідуються.

Формула виходу із аутогенного тренування: ведеться заключне рахування від п'яти до одного. При рахунку «один» легко і просто відкриються очі і голова буде ясною, світлою, відпочилою. Отже, «5 - розслаблення починає проходити і щезати, прохолода в області чола будить бадьорість відчуттів, 4 - хочеться порухати кінчиками пальців рук і ніг, розслабленість щезає, 3 - легко вдається порухати руками і ногами, стиснути кулаки, відчути енергію, пружність, силу в м'язах організму, 2 - ясна, світла голова, повіки легкі, стан бадьорості охоплює цілком і повністю, раз - відкриваю очі, я бадьорий, активний, працездатний і здоровий…».

В заняття, що базувались на використанні методики аутогенного тренування, включалось також оволодіння спеціальними формулами-самонаказами, спрямованими на активізацію стану, виникнення відчуття бадьорості, енергійності. Такі самонакази є необхідним елементом управління своїм станом у випадках, коли потрібні мобілізація зусиль, зібраність, воля.

З допомогою психічної саморегуляції можна викликати байдужість або відразу до алкоголю і куріння. Розгорнута формула аутотренінгу, що використовувався для боротьби з курінням, виглядає таким чином:

«…Я спокійний, оточуючі звуки, шуми, розмови не хвилюють, не тривожать мене. Внутрішнім поглядом стежу за зняттям напруження з м'язів правої руки. Права рука приємно розслаблюється, теплішає, зігрівається. Розширились судини правої кисті, насичена киснем і ліва рука, подібно до правої, розслаблюється, теплішає, зігрівається. Тепло і розслаблення відчуваю в ногах, стопи теплі, і знизу доверху тепло розповсюджується по тілу. Сонячне сплетіння мого живота випромінює тепло, прогріває мої внутрішні органи, які оздоровлюються за рахунок притоку крові по розширених судинах. Моє серце працює рівно. Дихання рівне, спокійне. Моя увага тепер на м'язах мого обличчя. Розгладжуються складки чола, повіки розслаблені, теплі у контрасті з прохолодою чола, а чоло ніби овіває свіжий вітерець. Голова моя після самонавіювання стане ясною і чистою, як прозорий гірський струмок, здоровою і працездатною. Поліпшується пам'ять, увага, зібраність. Я більше не курю. Я байдужий до виду, запаху і смаку тютюну. Пропадає бажання курити. Цигарки не доставляють мені вже такого задоволення, як раніше. Мені неприємно курити. Куріння викликає відразу. Мені неприємні спогади про куріння і друзів-курців. Кожна затяжка супроводжується кашлем, слинотечею і навіть блюванням, спазмами і болями у животі. Дія цигарок стала отруйною. Мені тепер легко кинути курити. Адже я володію собою. В заняттях аутотренінгом укріпиться моя воля у боротьбі з курінням. Кину курити обов'язково. Буду добре спати ночами. А вранці завжди голова буде ясною, здоровою, не потребуючи одурманювання куривом. Поліпшуються функції всіх моїх внутрішніх органів. З кожним днем почуваю себе все краще у всіх відношеннях. Тепер я живу здоровим повноцінним життям. Я бадьорий, активний, працездатний і здоровий!».

Таким чином, метою проведених корегуючих заходів стало формування у підлітків активного, відповідального ставлення до свого здоров'я і здоров'я інших людей, спрямування на подолання шкідливих звичок, засвоєння основних принципів здорового способу життя. Під час проведення бесід, лекцій, диспутів учні брали активну участь в обговоренні таких тем, як раціональне харчування, фізичне і психічне здоров'я, методи його збереження, гігієна розумової праці, сну, правильна організація режиму праці і відпочинку, негативні наслідки ранніх статевих стосунків, перша долікарська допомога при нещасних випадках, кровотечах, травмах. Учні виступали з доповідями, аналізували запропоновані їм завдання з різних тем, планували організацію заходів щодо самооздоровлення організму. Врахування інтересів ліцеїстів з окремих проблем педагогіки здоров'я підвищило їхню зацікавленість, активність. На допомогу підліткам у дотриманні здорового способу життя було розроблено спеціальні пам'ятки (додаток У).