Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

2.3 Опис результатів експериментального дослідження

Після впровадження програми формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров'я було проведено повторне опитування учнів за допомогою анкети «Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя» (рис. 2.3.1).

Рис. 2.3.1. Результати діагностики провідних мотивів за анкетою

«Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя»

Результати повторного опитування за методикою САН наведено в табл. 2.3.1 і графічно показано на рис. 2.3.2.

Таблиця 2.3.1

Узагальнені результати опитування учнів старших класів за методикою САН

№ з/п	П о к а з н и к и	Г р у п и
		А	В	С
1.	Самопочуття (С)	4,2	4,8	3,3
2.	Активність (А)	4,0	3,9	4,6
3.	Настрій (Н)	4,5	3,9	4,7

Рис. 2.3.2. Результати діагностики за методикою САН

Розглянемо динаміку змін, що відбулися у кожній групі, порівнюючи результати попереднього діагностування і діагностування після проведення експерименту за методикою вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя. Результати порівняння наведено в табл. 2.3.2.

Таблиця 2.3.2

Порівняння результатів діагностики провідних мотивів за анкетою «Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя», отриманих до експерименту та після його проведення (%)

Показники	Г р у п и
	А	В	С
	до експерименту	після експерименту	динаміка	до експерименту	після експерименту	динаміка	до експерименту	після експерименту	динаміка
Задоволеність	20	15	-5	25	15	-10	20	10	-10
Привабливість	60	30	-30	50	40	-10	50	30	-20
Обов'язковість	15	30	+15	15	20	+5	20	25	+5
Відповідальність	5	25	+20	10	25	+15	10	35	+25

Графічно результати порівняння показано на рис. 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5.

Рис. 2.3.3. Результати діагностики провідних мотивів за анкетою

«Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя» групи А

Рис. 2.3.4. Результати діагностики провідних мотивів за анкетою

«Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя» групи В

Рис. 2.3.5. Результати діагностики провідних мотивів за анкетою

«Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя» групи С

Таким чином, отримані результати свідчать про те, що у мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя відбулися позитивні зрушення в бік мотивів, що характеризують міру відповідальності, та мотивів обов'язковості.

Аналогічним чином розглянемо динаміку змін, що відбулися у кожній групі, порівнюючи результати попереднього діагностування і діагностування після проведення експерименту за методикою САН (табл. 2.3.3).

Таблиця 2.3.3

Порівняння результатів діагностики за методикою САН, отриманих до експерименту та після його проведення (бали)

Показники	Г р у п и
	А	В	С
	до експерименту	після експерименту	динаміка	до експерименту	після експерименту	динаміка	до експерименту	після експерименту	динаміка
Самопочуття	2,8	4,2	+1,4	3,3	4,8	+1,5	1,9	3,3	+1,4
Активність	3,9	4,0	+0,1	2,8	3,9	+1,1	3,7	4,6	+0,9
Настрій	4,0	4,5	+0,5	3,9	3,9	-	3,9	4,7	+0,8

Графічно результати порівняння показано на рис. 2.3.6, 2.3.7, 2.3.8.

Рис. 2.3.6. Результати діагностики за методикою САН групи А

Рис. 2.3.7. Результати діагностики за методикою САН групи В

Рис. 2.3.8. Результати діагностики за методикою САН групи С

Таким чином, отримані результати свідчать про загальне поліпшення настрою й самопочуття в учнівському середовищі, підвищення активності підлітків, що підтверджується наближенням даних показників до оптимальних.

Для уточнення рівня настанов учнів на дотримання здорового способу життя було проведено анкетування з допомогою тест-анкети «Займи позицію» (додаток Ф), результати якого дозволяють зробити висновок про те, що переважна більшість підлітків чітко усвідомлює, що дозволить їм зміцнити й зберегти своє здоров'я, а що, навпаки, призведе до його погіршення.

Після індивідуальних занять за методикою нервово-м'язової релаксації, аутогенних тренувань у підлітків відмічались поліпшення настрою, загального тонусу і самопочуття, зникали негативні тенденції в поведінці.

Правильно організований руховий режим різко збільшив функціональні можливості підліткового організму. Спостереження за учнями показали, що самостійні заняття фізичними вправами підвищили стійкість організму до холоду, різного роду перевантажень, простудних захворювань.

Школярі, які виконували вправи щоденно не тільки зміцнили своє здоров'я, але й набули цілого ряду позитивних якостей (як фізичних, так і моральних). До перших відносяться сила, бистрота, вправність, витривалість; до других ? сміливість, наполегливість, дисциплінованість. Самостійні заняття фізкультурою викликають позитивні емоції, гарний настрій.

Значний вплив здійснюють заняття фізичними вправами на розвиток інтелектуальних процесів ? сприйняття, запам'ятовування, уявлення, мислення, поліпшення розумової працездатності. Загартовані, добре фізично розвинені учні не пропускають занять через простудні чи інші захворювання, успішно оволодівають навчальним матеріалом.

Таким чином, досягнуті результати експериментального дослідження дозволяють зробити висновки про те, що впровадження програми формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров'я підтвердило ефективність окреслених соціально-педагогічних умов. Загалом покращилось самопочуття підлітків, їхнє ставлення до навчання, до виконання своїх обов'язків як у школі, так і вдома. Позитивні зрушення відбулися у взаємовідносинах в учнівському колективі, поліпшились стосунки між батьками і дітьми.

2.4 Методичні рекомендації для педагогічних працівників та батьків щодо формування відповідального ставлення до власного здоров'я у старших підлітків

Підлітковий вік - найбільш складний період як для самих дітей, так і для дорослих. Про те, як все ускладнюється у духовному, розумовому, громадському житті підлітків, наскільки багато нових виховних проблем ставить цей період перед педагогами і батьками, досить широко говориться і пишеться. Однак змінюється, входить у кризову стадію перебудови не тільки моральна, але й фізіологічна сутність дитини. І батьки, вчителі повинні мати чітке уявлення про цю перебудову, бути до неї готовими.

Формування у вчителів високого рівня педагогічної культури, культури здоров'я, готовності до валеологічного виховання учнів є однією з основних умов створення здоров'язберігаючого середовища в навчальному закладі. Сформована система цінностей вчителя визначає його особистісно-професійну позицію і виявляється у педагогічній та валеологічній культурі, про що свідчить його ставлення:

до учнів: доброзичливість, щирість, відкритість, бажання допомогти, підтримати не тільки в навчальній діяльності, а й у розв'язанні важливих проблем. Завдяки компетентності у питаннях валеологічного виховання педагог може давати поради учням щодо збереження і зміцнення здоров'я під час навчання й у вільний час. В основі такого ставлення - розуміння здоров'я як найважливішої людської цінності, як умови ефективного навчання молоді, її саморозвитку, самореалізації;

до самого себе: вимогливість до своїх професійних, особистісних якостей, здатність до саморегуляції психічних процесів, настрою, поведінки; неухильний розвиток навичок самоорганізації викладацької діяльності без шкоди для здоров'я; усталений орієнтир на здоровий спосіб життя як норму поведінки; настанова на необхідність удосконалення духовного, фізичного, психічного і соціального аспектів здоров'я, на високу активність, ініціативу, творчість, на самооздоровлення, самоаналіз; орієнтир на підвищення рівня загальної культури в цілому;

до професійно-педагогічної діяльності: орієнтація на валеологічну педагогіку, тобто здатність учителя до організації такої навчальної діяльності, яка не завдає шкоди здоров'ю учнів; настанова на розвиток демократичних, гуманних стосунків учителів і адміністрації школи з учнями; свідома потреба у підтриманні атмосфери любові, дружби і довіри у школі; орієнтація на колективну співтворчість, співдружність у навчальній і валеологічній діяльності.

Емоційна сфера підростаючої людини, як відомо, досить багата, але ранима і нестійка. Море почуттів може вплинути на розвиток особистості підлітка як в позитивну, так і в негативну сторону. Перше захоплення, перше кохання… Ці нові, надзвичайні за своєю гостротою почуття часто окриляють підлітків, допомагають їм ніби заново усвідомити себе, переглянути свої звички, вчинки, викликають бажання стати кращими, добрішими, сильнішими.

Але перше захоплення, особливо якщо воно нерозділене, нерідко призводить і до інших наслідків: діти стають замкнутими, невиправдано роздратованими, неуважними. При цьому в глибинних механізмах їхньої психіки зароджується почуття невдоволеності собою, яке потім переноситься на відносини з батьками, шкільними друзями. Відомі випадки, коли в результаті нерозділеного першого кохання у підлітків виникають психічні зриви, що проявляються у свого роду бунтах. І навряд чи потрібно доводити, як важливо батькам і педагогам не допустити таких зривів, зуміти вчасно помітити зміни в характері дітей, зрозуміти їх причину, знайти свою мудру, достойну лінію поведінки.

Якщо у дитини спостерігається надмірне збудження, на грані істерії, чи, навпаки, глибоке гальмування - заглиблення в себе, неадекватна реакція, батькам не можна проходити повз такі стани, вони мають пам'ятати, що обидва ці стани несприятливі для організму підлітка і можуть призвести до розвитку неврозу та інших відхилень.

Як же готувати дітей до того, щоб вони самі могли успішно протистояти стресам? Зрозуміло, що здоровий мікроклімат у сім'ї - головна запорука нормального фізичного і духовного самопочуття дітей. Однак не зайвим буде і спеціальне тренування в управлінні собою. Хорошою підтримкою у зміцненні нервової і психічної систем є аутотренінг, до якого корисно залучати дітей. В основі тренування лежать формули самонавіювання (додаток Ч). Аутотренінг можна проводити вранці, вдень і ввечері. Він дозволяє зняти напруження, викликає відчуття спокою.

Статеве дозрівання - це завжди величезне перевантаження, свого роду випробування на міцність всього організму. У цей період дітям дуже корисні прогулянки, рухові ігри, заняття гімнастикою. Дуже важливо нормалізувати їх домашній побут, вимагати дотримання режиму дня, правильно поєднувати шкільні заняття з відпочинком.

І звичайно, батькам важливо стати тим надійним, досвідченим лоцманом, який проведе свою дитину через неспокійне штормове море підліткового віку, важливо, зокрема, зрозуміти, як багато залежить від того, чи зуміють вони взяти вірний тон у такій тонкій і делікатній справі, як статеве і сексуальне виховання.

Існують елементарні правила статевого виховання, яких мають дотримуватися у кожній сім'ї. Дитину потрібно привчати до того, щоб вона утримувала статеві органи в чистоті; дитячий одяг не повинен подразнювати ерогенні зони, викликати сексуальні відчуття; складаючи раціон харчування, потрібно уникати їжі, яка містить велику кількість збуджуючих речовин, - шоколаду, кави, прянощів. З усіх питань, які цікавлять дітей, необхідно давати відповідну вікові і, головне - правдиву інформацію.

Рано чи пізно батькам доведеться почати розмову зі своїми синами і дочками про статеве життя. Знайти правильний тон у такій розмові важко, але необхідно. Адже від того, чи зуміємо ми все правильно пояснити дитині, чи викличемо у неї довіру до своїх слів, значною мірою залежить, чи відбудеться у людини повноцінне, гармонійне доросле життя. Потрібно пам'ятати, що статевий потяг у дітей проявляється досить рано і часто виражається у збудженості, схвильованості, напруженості.

Особливе значення у статевому вихованні має інформація про інтимне життя. І якщо батьки усуваються від цього, а діти черпають знання на вулиці, від друзів, у інтимному житті вони часто починають бачити лише пошлість. Так, майбутнє сімейне життя може бути поставлене під удар ще в юності позицією замовчування старших щодо фізіологічної норми статевого життя.

Але сказати чи не сказати - це ще не сама важлива проблема, яку належить вирішувати батькам. Їм дуже важливо виховати у дитини уміння підкоряти і придушувати деякі фізіологічні потреби, навчити її управляти своїми почуттями, уберегти від раннього залучення до статевого життя. Про те, як багато небезпек таїть воно у собі для несформованого організму, його нервової, ендокринної систем можна написати цілі трактати. Алей це не буде самим страшним, головна біда в іншому. Про це детально говорить автор книги «Критичні періоди дитинства» О. І. Миронов. «У порівнянні з медичними протипоказаннями, - пише він, - головна шкода раннього статевого життя стосується морально-етичної сфери особистості. Бездумна гра в «секс» спустошує і без того не дуже багатий внутрішній світ підлітка, робить його цинічним, розв'язним, нездатним на глибокі почуття. До цього потрібно додати, ранні статеві зв'язки, як правило, відбуваються на фоні вживання спиртних напоїв і часто з випадковими партнерами. Все, разом узяте, може сформувати у підлітка анти суспільні настанови, з якими не так уже й важко потрапити в розряд неповнолітніх правопорушників» [76, с. 23]

Нажаль, доводиться констатувати ще один парадокс: хоча батьки і вважають турботу про зміцнення здоров'я дітей справою важливою, однак лише дехто з них по-справжньому використовує для цього можливості фізичної культури.

Потрібно зазначити, що і самі батьки в переважній більшості самокритично оцінюють свою участь у фізичному вихованні дітей, посилаючись при цьому на ряд причин, що заважають їм проявити себе на цьому поприщі більш достойно.

Спостереження показують, що батьки, як правило, активні і винахідливі у створенні хороших побутових умов, в турботі про те, щоб діти були гарно вдягнені, смачно і ситно нагодовані. Все це, звичайно, добре. Погано тільки, що часто на цьому й заспокоюються, вважаючи, що належне здоров'я дитини вже буде забезпечене автоматично. А на ділі виходить, що надмірний комфорт і посилене харчування за недостатньо активного рухового режиму породжують у дітей побутові лінощі, послаблюють їхнє здоров'я, зменшують їх працездатність, ведуть до ожиріння.

Йдеться не про якісь складні речі - про азбуку. У фізичному вихованні такою азбукою є формування фізкультурно-гігієнічних навичок. Навички чіткого режиму навчання і сну, раціонального проведення вільного часу, ранкова гімнастика, водні процедури, звичка щоденно бувати на свіжому повітрі (а отже, рухатись, брати участь у спортивних розвагах) - все це перетворюється з часом на звичні принципи організації кожного дня.

Але звідки у малюка, пізніше у підлітка і, зрештою, у дорослого юнака чи дівчини з'являться ці настільки цінні навички, якщо в сім'ї до цього не привчають, якщо самі батьки їх не дотримуються? Тут, очевидно, ми маємо безпосередній і невтішний наслідок особистого прикладу батьків.

А як необхідна підліткам «спортивна» допомога дорослих! Увага дорослих потрібна їм у великому і малому, простому і складному. При цьому дуже важливим є вибір мети: дорослі повинні знати, що їм робити не взагалі («необхідно зміцнювати здоров'я дітей»), а конкретно, у дану пору року, у відповідності до можливостей підлітка, тоді і фізичне виховання проходитиме більш успішно. Суттєва і така обставина: спільні заняття, загальні спортивні інтереси дають батькам можливість краще взнати дитину, створюють і зміцнюють в сім'ї обстановку взаємної уваги і ділової співдружності, таку необхідну для вирішення будь-яких виховних завдань. І зрештою, сімейний спорт - це не якесь «виховне навантаження», а, по-суті, радість і відпочинок і для дорослих, і для дітей.

Дуже добре, якщо батьки навчають чогось дитину, допомагають їй і на додаток самі беруть участь у шкільних спортивних святах і змаганнях. Сім'я живе майбутніми змаганнями, готується до них, бере участь, хвилюється, радіє, обговорює, що вийшло, а що ні… Одним словом, спортивні інтереси у такій сім'ї зближують дітей і батьків.

А в якому виграші буде школа, якщо запровадить проведення таких спільних спортивних заходів! Нехай навіть це не обов'язково змагання, нехай це буде просто фізкультурне свято. Пригадаємо дух народних забав, розваг, головне в них - не прагнення до першості, а можливість взяти участь, випробувати свої сили, отримати задоволення від руху, від гри.

У фізичному вихованні підлітків потрібно враховувати таку їх особливість: вони нерідко схильні переоцінювати свої можливості у руховій діяльності, а невдачі, зриви, низькі результати у різних видах фізичних вправ можуть викликати у них неприємні переживання - так виникає негативне ставлення до занять фізичними вправами.

Зазначимо, що багатьох підлітків не влаштовує їхній фізичний стан, особливості їхньої тілобудови. Вони соромляться своїх вузьких плечей, запалих грудей, недостатньо розвиненої мускулатури. На щастя, недоліки фігури можна виправити з допомогою спеціальних вправ, були б бажання і наполегливість у здійсненні цієї мети. Потрібно навіювати підлітку впевненість у своїх силах, у можливості впливати на особливості своєї фігури у бажаному напрямку. Для цього існують спеціально розроблені комплекси так званої атлетичної гімнастики.

Такі заняття, між іншим допомагають сформуватися важливим якостям особистості: наполегливості у досягненні мети, упорству; позитивні результати цих занять сприятливі для психічного стану підлітка. Окрім того, такі заняття - важливий спосіб корисного використання надлишку енергії, яка може не знайти іншого достойного виходу.

Дуже важливо забезпечити дитині можливість вести активний спосіб життя, багато рухатися, займатися фізкультурою. В домашніх умовах для цієї мети служать дитячі тренажери, яких в нинішній час пропонується чимало. Багато хто з батьків-умільців створюють такі куточки здоров'я своїми руками і навіть в малогабаритних квартирах. Виявляється, завжди можна знайти місце, щоб змонтувати секцію шведської стінки, а перекладина у дверному отворі дозволяє міцно закріпити кільця і канат. Діти дуже охоче використовують такі домашні «стадіони».

Заняття спортом і навчання у школі - дві важливі сторони багатогранного процесу виховання юних громадян. За умови правильної постановки справи вони не тільки не заважають одне одному, але й здійснюють взаємний стимулюючий вплив. Чимало прикладів, коли школярі-спортсмени напружено тренуються, стають майстрами спорту, навіть чемпіонами, і в той же час відмінно навчаються у школі.

Систематичні заняття будь-яким видом спорту розвивають силу м'язів, витривалість, бистроту і спритність. Однак «вага» цих якостей в різних видах спорту, звичайно, різна. Ось чому для занять тим чи іншим видом спорту необхідна попередня консультація зі спортивним педагогом і лікарем. При цьому враховують стан здоров'я і характер фізичного розвитку школяра, а також можливий вплив на розвиток його організму тренувальних занять.

З 12-13 років, як правило, дозволяють починати підготовчі заняття майже з усіх видів спорту, які не тільки розвивають швидкість, спритність і координацію рухів, але й включають вправи на витривалість і силу (велоспорт, гребля, лижне двоєборство, біг на ковзанах на 100-500 м, метання списа, штовхання ядра, фехтування й ін.).

Тими видами спорту, які висувають підвищені вимоги до сили, бистроти і витривалості (біг на середні дистанції, біг на ковзанах від 500 до 3000 м, гонки на лижах, шосейні гонки на велосипеді і треку), можна починати займатися з 14-16 років. З особливою обережністю потрібно підходити до відбору підлітків у спортивні секції за спеціальностями, що вимагають значних силових емоційних навантажень (важка атлетика, боротьба, бокс). Починати підготовчі заняття у цих видах бажано не раніше 15-16 років, коли вже завершились основні процеси формування організму [45].

І ще одне зауваження: заняття спортом повинні проводитися під керівництвом і наглядом фахівця - викладача фізкультури чи тренера. Це, звичайно, не виключає для дітей спортивних ігор у дворі, сімейних туристських походів, активного відпочинку під час канікул й у вихідні дні. Мова йде про інше - про правильний розподіл навантажень, які мають іти на користь, а не на шкоду здоров'ю. На заняттях тренер уважно стежить за самопочуттям кожного із своїх вихованців, не допускає надмірної втомленості, переключає на інший вид занять.

Гіршим є стан справ у тих випадках, коли підліток починає спортивні тренування самостійно. Часто хлопчики, мріючи мати залізні м'язи і незрівнянну фігуру, починають займатися статичними силовими вправами з гантелями, гирями, штангою і еспандером. У більшості випадків такі безсистемні заняття приносять не користь, а шкоду. По-перше, статичні силові навантаження не підходять для організму підлітка, по-друге, неправильно підібрані навантаження, не підкріплені на додачу загальною фізичною підготовкою, ведуть до однобічного розвитку окремих м'язових груп, можуть серйозно порушити осанку і ріст кісток. Крім того, підліток нерідко переоцінює свої сили і можливості, що може викликати самі несприятливі наслідки, аж до розвитку симптомів перетренування і серйозних порушень в діяльності нервової системи і серця.

Дуже важливо виробити у підлітка правильну осанку. Виховувати правильну осанку можна фізичними вправами і постійним контролем за дотриманням правильної пози під час їди, сну, на уроці і вдома - під час виконання домашніх завдань, читання книг, у трудовій діяльності, на прогулянці.

Важливою умовою правильної осанки є нормальний розвиток хребта. Незважаючи на те що всі фізіологічні вигини хребта формуються повністю до початку ходьби, вони довгий час залишаються незакріпленими і до 7-12 років підтримуються лише за рахунок активної роботи м'язів. Лише у підлітків після 11-12 років відбувається фіксація вигинів хребта за рахунок певного співвідношення його кісткових і хрящових елементів.

Якщо до підліткового віку батьки не змогли навчити сина чи дочку самостійно слідкувати за своєю позою, їм на деякий час доведеться зберегти за собою роль контролерів, доведеться стежити за можливими порушеннями пози і одразу ж її виправляти.

Важливо, щоб під час письмових робіт край стільця, на якому сидить дитина, заходив під кришку стола на 2-4 см, ноги стояли вільно на підлозі, голені були під прямим кутом до стегон, передпліччя лежали на кришці стола, плечі знаходились на одному рівні, спина була прямою, голова лише злегка нахилена вперед. Основні порушення правильної пози у цьому випадку: голова опускається і нахиляється вбік, лікоть лівої руки звисає зі стола (через що ліве плече опускається нижче правого, а хребет викривляється вліво), груди впираються у стіл.

Під час читання, приготування усних уроків поза може бути більш вільною і різноманітною, але потрібно забороняти сидіти боком до стола, підкладати під себе ногу, сидіти зігнувшись з опущеним ліктем.

Однак батьківський контроль не може бути нескінченним. Власне підлітки вже здатні до певного самоконтролю. Тому їм потрібно повідомляти знання про ознаки правильної і неправильної осанки, про методи попередження порушень осанки. Якщо спочатку батькам доводиться самим безпосередньо поправляти позу сина чи дочки, то потім все частіше можна обмежуватись нагадуванням про те, що поза повинна бути правильною.

Особливе завдання виховання правильної осанки у підлітків - закріпити нормальні її навички при статичних позах і при переміщеннях, виробити відчуття правильної осанки. Для останнього корисна ходьба з предметом на голові із збереженням правильного положення тіла.

Потрібно мати на увазі, що підлітки внаслідок переоцінки своїх фізичних можливостей схильні піднімати надмірні для них вантажі - а це несприятливо позначається на стані хребта, який у цьому віці все ж таки ще повністю не сформований.

Досить добре відомі загартовуючі процедури. Насамперед це: повітряні ванни; обтирання, сонячні ванни.

Як уже зазначалось, загартовування підвищує стійкість організму до інфекційних захворювань. Дорослим потрібно знати, що загартовуючі процедури потрібно обережніше проводити після перенесених захворювань, відновлюючи їх з меншою інтенсивністю і тривалістю.

Немає потреби доводити переваги режиму дня. Скажемо лише про те, що режим дня - це насправді режим доби; всі 24 години повинні бути сплановані певним чином, і план цей, як і будь-який план, має сенс лише в тому випадку, якщо його дотримуватись. При цьому життя за режимом не повинно нагадувати рух залізничних поїздів за розкладом. Відхилення від режиму дня - при дотриманні його в принципі - не тільки допускається, але й необхідне за певних умов (свята, хвороба тощо). Все це, звичайно, не відміняє режим, але змушує як дитину, так і дорослих ставитися до його встановлення свідомо, творчо і відповідально.

Щоб правильно побудувати режим дня підлітка потрібно виходити з таких міркувань:

- тривалість шкільних і позашкільних занять повинна враховувати вікові можливості;

- має забезпечуватись належний відпочинок (з максимальним перебуванням на свіжому повітрі);

- необхідний час повинен бути відведений на сон.

Було б несправедливо вину за перевантаження покладати виключно на батьків, неспроможних налаштувати правильний режим праці і відпочинку. Певну і досить значну частку відповідальності повинна взяти на себе школа.

Розклад уроків складається так, щоб предмети, які потребують значних зусиль, чередувались з тими, що засвоюються легше, із заняттями фізичною культурою. В самі уроки мають наполегливо впроваджуватись активні методи викладання, що помітно менше втомлюють дітей.

Перерви достатньої тривалості (10-15 хвилин, одна велика - 20-30 хвилин) діти проводять у русі, по можливості на свіжому повітрі.

Чітко нормується час, який відводиться на суспільно корисну працю, на громадську роботу.

Батьки краще, ніж хто б не було, можуть бачити, скільки часу витрачає їхній син чи дочка на приготування домашніх завдань. Якщо цей час перевищує належний (понад 2-2,5 години), потрібно втрутитися і з'ясувати, у чому справа. Підліток працює нераціонально? Немає умов для занять? Відчуває особливі труднощі у підготовці завдань з тих чи інших предметів? А можливо, надто багато домашніх завдань? У будь-якому випадку необхідно поспілкуватися з педагогами, виробити узгоджену лінію поведінки.

Сідати за уроки недоцільно, не відпочивши після школи. Краще за все починати заняття, пообідавши і побувши на свіжому повітрі 1,5-2 години. Ті, хто вчиться у другу зміну, готують уроки вранці, поснідавши і погулявши на свіжому повітрі хоча б півгодини.

Час початку занять має біти чітко фіксованим. Звичку починати готувати уроки в один і той же час потрібно формувати у дітей ще тоді, коли вони навчаються у початкових класах. Повітря в кімнаті, де займається підліток, має бути свіжим. Для цього кімната періодично провітрюється.

Потрібно потурбуватися про зручне робоче місце. Краще, якщо у підлітка є свій письмовий стіл. Світло від настільної лампи повинно падати зліва.

У бюджеті часу потрібно передбачити близько 1,5 години на заняття, що відповідають схильностям дитини. Треба слідкувати за тим, щоб заняття чимось одним не забирало увесь вільний час. Як правило, на жаль, таким «пожирачем часу» стає комп'ютер.

Ще 3 години у бюджеті часу потрібно обов'язково знайти для активного відпочинку на свіжому повітрі. Ці часи використовуються для прогулянок, рухових ігор, спорту. Однак, тут важливо, щоб підліток знав міру у рухових іграх. Добре, якщо він грає у футбол близько години - за цією межею настає втомлення і замість користі виходить шкода, працездатність школяра не відновлюється, а падає ще більше. Наведемо «контрольний час» для інших спортивних занять: бадмінтон, волейбол - до 1,5 години, катання на ковзанах - до 1,5 години, ходьба на лижах - до 2 годин.

Зрозуміло, що під час канікул, у вихідні дні тривалість перебування на свіжому повітрі має бути збільшена. Потрібно пам'ятати: свіже повітря дуже важливе для підлітка, воно здійснює самий благотворний вплив на його організм, зміцнює його, дає йому можливість краще опиратися хворобам, поліпшує перебіг всіх життєвих процесів.

При розробленні дитячих раціонів і складанні меню шкільних сніданків і обідів необхідно суворо дотримуватись норм харчування, калорійності раціону і добової потреби в необхідних поживних речовинах; вони мають бути повноцінними і містити необхідну кількість білків, жирів і вуглеводів.

Раціони харчування дітей повинні складатися на науковій основі з врахуванням віку, бути різноманітними як за асортиментом продуктів, так і за способами теплової обробки.

Таким чином, враховуючи результати проведеного дослідження, ми можемо надати відповідні методичні рекомендації.

Пам'ятка вчителю щодо формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров'я:

1. У школі можна і потрібно організувати санітарно-просвітницьку роботу у галузі раціональної організації розумової праці.

2. Необхідним також є навчання елементарним психогігієнічним прийомам як учнів, так і вчителів. Це сприяє створенню правильного психогігієнічного мікроклімату у шкільному середовищі.

3. Потрібно намагатися усунути організаційні недоліки у навчальному процесі, і насамперед раціоналізувати учбові навантаження й громадські обов'язки.

4. Необхідна правильна організація праці і відпочинку, боротьба з малорухомим способом життя, залучення до фізкультури і спорту на рівні режиму, доведеного до світогляду.

5. За наявності відповідних фахівців необхідно організувати у школі проведення аутогенного тренування і психофізичної гімнастики.

Пам'ятка батькам щодо формування відповідального ставлення до власного здоров'я у дітей:

1. Забезпечити правильне гігієнічне виховання дітей у сім'ї. При цьому бути взірцем у дотриманні гігієнічних норм, веденні здорового способу життя.

2. Брати активну участь в обговоренні й вирішенні життєвих проблем своїх дітей, не залишаючи їх наодинці з труднощами підліткового віку. При цьому важливо не допустити як формального стилю виховання, так і надмірної опіки.

3. Організовувати дозвілля дітей, створювати найсприятливіші умови для систематичних занять спортом, фізичною культурою.

4. Підтримувати тісну взаємодію з працівниками школи: класним керівником, вчителями, психологом в питаннях збереження і зміцнення фізичної, психічної, соціальної і духовної складових здоров'я дітей.

ВИСНОВКИ

Формування освіченої, фізично та соціально здорової творчої особистості є найактуальнішою проблемою сучасного суспільства. Серед традиційних цінностей українського народу завжди вагоме значення мали здоров'я та фізична досконалість. Національний ідеал здоров'я зумовлювався системою національних традицій. Однак виникнення ряду проблем у сфері освіти, характерних для сучасного суспільства, вимагає розробки нових технологій їх вирішення. Сучасна вітчизняна школа нагально потребує перевизначення своєї місії, докорінного перегляду методології, радикального оновлення підходів до формування здоров'язберігаючого освітнього середовища. Час вимагає від педагогіки переосмислення підходів до формування й розвитку особистості, пошуку нових шляхів до покращення здоров'я дітей як головного чинника їхнього гармонійного розвитку. Сьогодні виховання у молодого покоління дбайливого ставлення до свого здоров'я можливе лише шляхом інтеграції знань про здоровий спосіб життя в базові дисципліни, а також виховання свідомого ставлення учнів до здорового способу життя.

Виховання відповідального ставлення підлітків до свого здоров'я - це шлях до фізичної, емоційної гармонії, що передбачає активно-дієве ставлення до організації здорової життєдіяльності; сформовану потребу в дотриманні норм здорового способу життя; наявність засвоєних системних наукових знань у галузі теорії і практики формування здорового способу життя; вміння самостійно програмувати діяльність з оздоровлення свого організму та інших людей, розраховану на близьку, середню і далеку перспективи; повну відповідність харчування та режиму дня раціональним нормам; систематичне здійснення заходів із профілактики розумової перевтоми і психологічної саморегуляції; високий рівень фізичної активності, культури відпочинку, загартування; відсутність шкідливих звичок; сформовані навички оцінювання стану здоров'я свого та інших людей; систематичну самоосвіту з питань організації здорової життєдіяльності; сформовану систему вмінь і навичок моделювання професійної діяльності; знання й уміння оперувати комплексом методів інтерактивного навчання на творчо-пошуковому рівні; професійну спрямованість у виборі індивідуальних форм життєдіяльності.

Враховуючи умови функціонування сучасних педагогічних систем, принципи системного і діяльнісного підходів до виховання, вікові й індивідуальні особливості розвитку старших підлітків, можна виділити зовнішні і внутрішні умови формування відповідального ставлення учнів до власного здоров'я. До зовнішніх умов ми відносимо: науково-теоретичне і методичне забезпечення процесу формування потреби у самовдосконаленні; врахування принципів особистісно орієнтованого виховання; створення емоційно-творчого морально-психологічного клімату в учнівському колективі, налагодження взаємодії «вчитель-учень» та «учень-учень» шляхом забезпечення демократичного стилю спілкування, взаєморозуміння, взаємопідтримки, довіри, співтворчості; створення для учнів ситуацій успіху; підвищення педагогічної культури батьків. До внутрішніх належать: ціннісні орієнтації, спрямовані на формування відповідального ставлення до власного здоров'я, мотивації самовдосконалення.

Для того, щоб досягти ефективності у формуванні відповідального ставлення підлітків до власного здоров'я, як свідчить аналіз літератури, необхідно організувати соціально-педагогічну роботу за такими напрямами: діагностичний напрям; організація аудиторної роботи, спрямованої на гігієнічне виховання, пропаганду здорового способу життя, збільшення позитивної мотивації до занять фізичною культурою; організація самостійної роботи, спрямованої на формування в учнів навичок здорового способу життя; організація позааудиторної роботи; розвиток освітньо-оздоровчої системи.

Експериментальне дослідження в рамках нашої роботи проводилось на базі Понінкінського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1, гімназія». В дослідницькому експерименті брали участь учні 9-х-11-х класів.

На етапі констатувального експерименту були проведені спостереження, бесіди, опитування, анкетування з метою виявлення рівня відповідальності підлітків у ставленні до свого здоров'я.

В результаті проведеного дослідження ми встановили, що рівень відповідальності підлітків у ставленні до свого здоров'я недостатній. Так, наприклад, для 32 учнів (53,33 %) у веденні здорового способу життя переважають мотиви привабливості; лише 5 (8,33 %) досліджуваних вважають відповідальність у ставленні до свого здоров'я найбільш значущою для себе.

Згідно результатів діагностичного дослідження на етапі формувального експерименту було розроблено програму формування відповідального ставлення до власного здоров'я старших підлітків. Дана програма включала такі складові:

1) робота з учнями:

- заходи з профілактики здорового способу життя (розповсюдження пам'яток, листівок, демонстрування кінофільмів, організація куточка здоров'я тощо);

- впровадження в навчальний процес елементів пропаганди фізичної культури, спорту, інтеграція знань про здоровий спосіб життя в базові дисципліни;

- позакласні заходи (класні години, бесіди, спортивні свята, вікторини тощо);

- робота гуртків, факультативів;

- індивідуальна робота (відвідування учнів удома, з'ясування гігієнічно-виховних проблем, надання допомоги);

- тренінг;

- забезпечення повноцінного харчування дітей у школі;

2) робота з батьками:

- індивідуальна робота;

- залучення батьків до організації і проведення спортивних заходів, тижня здоров'я;

- організація спільного дозвілля (туризм, спорт тощо);

3) робота з педагогічним колективом:

- семінар з проблем створення здоров'язберігаючого середовища в навчальному закладі;

- раціональна організація процесу навчання (складання розкладу занять, планування позакласних заходів з урахуванням оптимальних режимів занять і відпочинку).

Після впровадження програми формування відповідального ставлення до власного здоров'я старших підлітків нами було проведено повторне діагностування (контрольний етап дослідження), яке підтвердило результативність виконаної роботи. Так, наприклад, з 32 до 20 (або з 53,33 % до 33,33 %)зменшилось число учнів, для яких у веденні здорового способу життя переважають мотиви привабливості, а число учнів, які вважають відповідальність у ставленні до свого здоров'я найбільш значущою для себе, зросло з 5 до 17 (або з 8,33 % до 28,33 %).

Таким чином, досягнуті результати експериментального дослідження дозволяють зробити висновки про те, що впровадження програми формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров'я підтвердило ефективність окреслених соціально-педагогічних умов. Загалом покращилось самопочуття підлітків, їхнє ставлення до навчання, до виконання своїх обов'язків як у школі, так і вдома. Позитивні зрушення відбулися у взаємовідносинах в учнівському колективі, поліпшились стосунки між батьками і дітьми.

Отже, одержані позитивні результати підтвердили висунуту нами гіпотезу.

ЛІТЕРАТУРА

Законодавство України про освіту / Збірник законів. - К.: Парламентське видавництво, 2009.

Конституція України. - К.: Велес, 2006.

Національна доктрина розвитку освіти. - К., 2002.

Авдєєва І. М. Просвітницька робота «рівний - рівному» серед молоді щодо здорового способу життя: Навч. посіб. - К.: Навчальна книга, 2002.

Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. - Казань, 1988.

Баевский Р. М. Прогноз критических состояний на грани нормы и патологии. - М.: Медицина, 1999.

Бездна: Бич ХХ века: пьянство, наркомания, СПИД. ? М.: Мол. гвардия, 1988.

Беседина А. А., Даниленко Г. Н., Колонтий Н. Н. Системный подход к формированию здоровья школьников // Матеріали н.-п. конф. «Актуальні проблеми охорони здоров'я дітей шкільного віку і підлітків». - Харків, 1997.

Бех І. Д. Виховання особистості. - К.: Либідь, 2006.

Бікеєва А. Поради стосовно самого себе // Відкритий урок. - 2007. - № 3.

Бобрицька В. Критерії та рівні готовності майбутніх учителів до формування здорового способу життя // Рідна школа. - 2009. - № 1.

Бойко В. В. Индивидуальные особенности психологического и соматического развития и их роль в управлении деятельностью человека: Сб. тез. - Пермь, 1982.

Бойченко Т. Є. Освітні профілактичні програми. - К.: Главник, 2006.

Бойченко Т.Є. Основи здоров'я в національному курикулумі // Рідна школа. - 2009. - № 1.

Бойченко Т. Є. Як виростити дитину здоровою: Посібник для батьків. - К.: Прем'єр-медіа, 2001.

Бойченко Т., Колотій Н., Царенко А. Велеологія в школі і вдома: роль батьків у формуванні, збереженні і зміцненні здоров'я підлітків: Посібник для батьків. - К.: Логос, 1999.

Бондар С. П., Момот Л. А., Головко М. І. Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті. - Рівне, 2003.

Ващенко Л. С. Основи здоров'я: Книга для вчителя. - К.: Генеза, 2005.

Виноградов В. В. Основы физической культуры и здорового образа жизни: Учеб. пособие. - М.: Сов. спорт, 1996.

Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие / М. В. Матюхина, Т. С. Михальчик, Н. Ф. Прокина и др. ? М.: Просвещение, 1984.

Гильбух Ю. Учитель и психологическая служба школы. ? К., 1993.

Грищенко С. В. Самовиховання особистості: Монографія. - Чернігів: Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка, 2009.

Гройсман А. Самовнушение и психическая саморегуляция // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - № 11.

Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології. - К.: Академвидав, 2004.

Если хочешь быть здоров: Сборник / Сост. А. А. Исаев. - М.: Физкультура и спорт, 1988.

Завидівська Н. Професіоналізм викладача - важливий аспект формування навичок здорового способу життя // Рідна школа, 2004. - № 5.

Зільман С. Л., Зільман В. Л., Шевченко С. М. Гігієнічне виховання учнів: Посібник для вчителів. - К.: Рад. шк., 1988.

Інформація про проведення Української наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми охорони здоров'я дітей шкільного віку та підлітків // Педіатрія, акушерство, гінекологія. - 1998. - № 4.

Ицкова А. И. Наш быт глазами врача. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Медицина, 1994.

Калошин В. Емоційний інтелект - головний показник ефективності використання людських ресурсів // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - № 4.

Катков А. Л. Управление здоровьем населения через формирование психического и психологического здоровья // Валеология: Медико-психологические аспекты формирования здорового образа жизни. - К., 1999.

Кон И. С. Психология старшеклассника. - М.: Просвещение, 1980.

Концепція навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок / Авт.-упоряд. Марі-Ноель Бело. - К.: Генеза, 2005.

Корчак Я. Как любить ребенка: Книга о воспитании / Пер. с польск. - М.: Политиздат, 1990.

Костюк Г. С. Вікова психологія. ? К.: Радянська школа, 1976.

Кривошеєва Г. Ліцей - здоров'язберігальний навчальний заклад // Рідна школа. - 2010. - № 4-5.

Лаптев А. П. Береги здоровье смолоду. - М.: Медицина. - 1998.

Ленюшкин А. И., Буров И. С. Мальчику-подростку. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Медицина. - 1994.

Леонтьєва О. Педагогічні умови й шляхи формування здорового способу життя підлітків // Рідна школа. - 2004. - № 3.

Лернер И. Я. Методы обучения и требования жизни. - М.: АПН СССР, 1991.

Максименко С. Д. Учбове навантаження і збереження психічного здоров'я школярів // Журнал АМН України. - 2007. - Т. 7. - № 3.

Мартыненко А. В., Положевец П. Г. «Неотложка» для здоровых. - М.: Знание, 1999.

Матвеев В. Ф., Гройсман А. Л. Профилактика вредных привычек школьников: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1997.

Меренков А. В. Педагогика саморазвивающейся личности. - Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2001.

Мир детства: Подросток / Под ред. А. Г. Хрипковой. - 2-е изд., доп. - М.: Педагогика, 1989.

Муравов И. В. Оздоровительные эффекты физической культуры и спорта. - К.: Здоровье, 1999.

М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. ? К.: Вища школа, 2000.

Навички заради здоров'я: Навчання здоровому способу життя на засадах розвитку навичок: важливий компонент школи, дружньої до дитини, школи, що підтримує здоров'я. - К.: ВКТФ «Кобза», 2004.

Національна программа виховання дітей та учнівської молоді в Україні // Світ виховання. - 2004. - № 4.

Нечаева О. Проблема формирования мотивации в учебной деятельности. - «Дайджест. Школа-парк», 2004. - № 1-2.

Омельченко С. О. Здоров'я та здоровий спосіб життя людини: погляди, думки, висновки // Рідна школа. - 2005. - № 7.

Омельченко С. О. Здоров'я людини та його джерела // Рідна школа. - 2007. - № 7-8.

Оржеховська В. М. Стратегія педагогіки здорового способу життя // Психологія і педагогіка. - 2008. - № 8.

Освітні технології: навчально-методичний посібник / За ред. О. М. Пєхоти. - К.: А. С. К., 2004.

Падалка О. С., Нісімчук А. М., Смолюк І. О., Шпак О. Г. Педагогічні технології: Навчальний посібник для вузів. - К.: Вид-во «Українська енциклопедія», 1995.

Петренко И. И. Как подружить школьника с физкультурой. - К.: Знание, 1987.

Петрик О. І. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового способу життя: Навч. посібн. - Львів: Світ, 1993.

Петрова І. Культура сімейного дозвілля як соціально-педагогічний феномен // Рідна школа. - 2007. - № 7-8.

Полька Н. С., Сисоєнко Н. В., Єременко Г. М. та ін. Актуальні наукові проблеми забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя дітей і підлітків в сучасних умовах України // Актуальні питання гігієни та екології безпеки України. Матер. наук.-практ. конф. - К., 2006.

Пономарев Н. И., Рейзин В. М. О формировании потребности человека в физкультурно-спортивной деятельности // Теория и практика физической культуры. - 1998. - № 10.

Пуківська Л. Фізкультурно-оздоровча робота на уроках та в позаурочний час // Рідна школа. - 2009. - № 7.

Рабочая книга школьного психолога / И. В. Дубровина, М. К. Акимова, Е. М. Борисова и др.; Под ред. И. В. Дубровиной. - М.: Просвещение, 1993.

Раевский Р. Т. Пути и средства формирования здоровья молодежи в современном обществе // Материалы международной научно-практической конференции «Молодежь на пороге третьего тысячелетия: поиск приоритетов». - Одесса, 1995.

Савченко О. Я. Реформування шкільної освіти і реалізація оздоровчої функції // Журнал АМН України. - 2007. - Т. 7. - № 3.

Сергета И. В., Погорелая Л. Ю., Махнюк В. М. Состояние здоровья учащихся и основные тенденции его изменений на современном этапе. - К., 1999.

Сухомлинский В. А. Проблемы воспитания всесторонне развитой личности // Избр. произвед.: В 5 т. - К.: Рад. школа, 1979. - Т. 1.

Трикутько О. П. Куріння і здоров'я. - К.: ТОВ «Знання», 1997.

Углов Ф. Г. Береги здоровье и честь смолоду. - М.: Педагогика, 1998.

Учителям и родителям о психологии подростка / Г. Г. Аркелов, Н. М. Жариков, Э. Ф. Зеер и др.; Под ред. Г. Г. Аркелова. - М.: Высш. шк., 1990.

Ушинский К. Д. Собрание сочинений. ? М., 1950. ? т. 10.

Фатюшин Ю. Теоретичні основи формування потреби у фізичному самовдосконаленні студентів в умовах дозвілля // Рідна школа, 2007. - № 9.

Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи / О. Яременко, О. Балакірєва, О. Вакуленко та ін. - К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000.

Хорій Л. Хлопчиська та дівчиська: особливості виховання // Виховна робота в школі. - 2006. - № 3.

Хромова О. Особливості і тенденції розвитку сучасної української сім'ї // Шкільний світ. - 2006. - № 38.

Царик А. В. Некоторые аспекты формирования потребности людей в физическом совершенствовании // Спорт и перестройка: Сб. науч. тр. - М., 1988.

Чаклин А. В., Милиевская И. Л. Сохранить здоровье смолоду. - М.: Педагогика, 1997.

Школа и психическое здоровье учащихся / Под ред. С. М. Громбаха. - М.: Медицина, 1998.

Шкурат Л. Молодь в освітніх інноваціях: самореалізація вчителів та розвиток учнів // Рідна школа, 2008. - № 3-4.

Ягодинский В. Н. Уберечь от дурмана. ? М.: Просвещение, 1989.

Размещено на http://www.allbest.ru/

144

ДОДАТОК А

ПРИБЛИЗНИЙ РЕЖИМ ДНЯ

для підлітків 14-15 років

7.00 - підйом

7.05-7.30 - ранкова гімнастика, водні процедури, прибирання ліжка

7.30-7.50 - сніданок

7.50-8.20 - дорога до школи

8.30-13.30 - заняття у школі

13.30-14.00 - дорога зі школи

14.00-14.30 - обід

14.30-16.00 - післяобідній відпочинок, прогулянка, рухові ігри на вулиці

16.00-18.00 - приготування уроків

18.00-19.00 - прогулянка

19.00-19.30 - вечеря

19.30-21.30 - вільний час

21.30-22.00 - приготування до сну, водні процедури, догляд за одягом і взуттям

22.00 - відбій

ДОДАТОК Б

ПРИБЛИЗНИЙ КОМПЛЕКС ВПРАВ РАНКОВОЇ ГІМНАСТИКИ для підлітків 14-15 років

1-а вправа. Ходьба на місці, поступово прискорюючи темп, протягом 1 хвилини.

2-а вправа. Вихідне положення (в. п.) - ноги врізнобіч, руки до плечей. 1-2 - руки уверх в сторони, прогнутися (вдих); 3-4 - в. п. (видих). Повторити 6-8 разів у повільному темпі.

3-я вправа. В. п. - основна стійка (о. с.). 1 - руки в сторони, змах правою ногою в бік (вдих); 2 - в. п. (видих); 3-4 - те ж саме лівою ногою. Повторити 8-10 разів у середньому темпі.

4-а вправа. В. п. - о. с. 1-3 - три пружних присідання з торканням руками підлоги (видих); 4 - в. п. (вдих). Повторити 8-10 разів у швидкому темпі.

5-а вправа. В. п. - ноги на ширині плечей. 1 - нахил вправо, права рука донизу, ліву зігнути (видих); 2 - в. п. (вдих); 3-4 - те ж саме вліво. Повторити 8-10 разів у середньому темпі.

6-а вправа. В. П. - о. с. 1 - руки уверх, праву ногу назад на носок (вдих); 2 - руки вперед, мах правою ногою вперед, торкнутися руками носка (видих); 3 - руки уверх, мах правою ногою назад (вдих); 4 - в. п. (видих); 5-8 - те ж саме другою ногою. Повторити 8-10 разів у швидкому темпі.

7-а вправа. В. п. - ноги врізнобіч. 1-3 - три пружних нахили вперед, руками торкнутися підлоги (видих); 4 - в. п. (вдих). Повторити 6-8 разів у швидкому темпі.

8-а вправа. В. п. - упор лежачи. 1-2 - зігнути руки, 3-4 - в. п. Повторити 6-10 разів. Дихання довільне.

9-а вправа. В. п. - ноги врізнобіч, руки на поясі (стрибки). 1 - стрибком ноги разом; 2 - стрибком ноги врізнобіч. Виконати 30-40 стрибків. Дихання довільне.

10-а вправа. Ходьба на місці з поступовим уповільненням темпу протягом 1 хвилини.

ДОДАТОК В

А Н К Е Т А

Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя

Інструкція: нижче наведені твердження, що характеризують потребу у веденні здорового способу життя. Прочитайте їх та оцініть, якою мірою кожне з них стосується Вашого ставлення до свого здоров'я. Для цього у Бланку відповідей проти кожного твердження відмітьте (обведіть або підкресліть) ту кількість балів, яка відповідає Вашій оцінці.

Прізвище, ініціали __________________________________ Клас _____________________

Дата

Таблиця ***

№ з/п	Т в е р д ж е н н я	Б а л и
Ведення здорового способу життя передбачає:
1.	Почуття задоволення від занять фізичними вправами	5	4	3	2	1
2.	Прагнення до фізичної досконалості	5	4	3	2	1
3.	Досягнення душевної, психічної гармонії в житті	5	4	3	2	1
4.	Підготовку до майбутньої трудової діяльності	5	4	3	2	1
5.	Відчуття сили, переваги над слабшим	5	4	3	2	1
6.	Підвищення резервів організму	5	4	3	2	1
7.	Виключення з життя само деструктивної поведінки	5	4	3	2	1
8.	Збереження і зміцнення здоров'я на далеку перспективу	5	4	3	2	1
9.	Забезпечення повноцінного збалансованого харчування	5	4	3	2	1
10.	Бажання позбутися шкідливих звичок	5	4	3	2	1
11.	Правильну організацію режиму праці і відпочинку	5	4	3	2	1
12.	Засвоєння основних принципів надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках	5	4	3	2	1
13.	Дотримання правил особистої гігієни: очищення організму та його загартовування	5	4	3	2	1
14.	Прагнення бути взірцем досконалості у молодіжному середовищі	5	4	3	2	1
15.	Зміцнення емоційно-вольової сфери особистості	5	4	3	2	1
16.	Орієнтацію на колективну співтворчість, співдружність	5	4	3	2	1
17.	Підвищення опору організму до різного роду хвороб	5	4	3	2	1
18.	Оптимізацію працездатності організму	5	4	3	2	1
19.	Розкриття творчих можливостей	5	4	3	2	1
20.	Моральне задоволення й особистісне гармонійне самовираження	5	4	3	2	1

ДОДАТОК Д

М Е Т О Д И К А

диференційної самооцінки стану (тест САН)

Позначення ознаки	Ознака стану	Оціночна шкала	Ознака стану
С	Самопочуття добре	-3 -2 -1 0 1 2 3	Самопочуття погане
С	Відчуваю себе сильним	-3 -2 -1 0 1 2 3	Відчуваю себе слабким
А	Пасивний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Активний
А	Малорухомий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Рухомий
Н	Веселий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Сумний
Н	Хороший настрій	-3 -2 -1 0 1 2 3	Поганий настрій
С	Працездатний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Розбитий
С	Сповнений сил	-3 -2 -1 0 1 2 3	Знесилений
А	Повільний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Швидкий
А	Бездіяльний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Діяльний
Н	Щасливий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Нещасний
Н	Життєрадісний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Насуплений
С	Напружений	-3 -2 -1 0 1 2 3	Розслаблений
С	Здоровий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Хворий
А	Безініціативний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Ініціативний
А	Байдужий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Схвильований
Н	Захоплений	-3 -2 -1 0 1 2 3	Похмурий
Н	Радісний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Безрадісний
С	Відпочилий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Втомлений
С	Свіжий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Виснажений

Подобные документы

• Формування хореографічної культури підлітків засобами народної хореографії

  Психолого-педагогічні засади проблеми формування та визначення поняття хореографічна культура, її місце та роль в процесі формування культури підлітків. Розробка методичних рекомендацій щодо формування хореографічної культури на основі аналізу практики.
  
  дипломная работа [73,4 K], добавлен 16.01.2011
  

• Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків

  Філософський аспект проблеми формування здорового способу життя. Взаємодія соціальних інститутів та середовища у процесі формування здорового способу життя школярів. Діагностика здоров'я та рівня здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл.
  
  монография [2,1 M], добавлен 26.04.2008
  

• Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічна умова становлення особистості у підлітковому віці

  Науково-теоретичні засади формування здорового способу життя. Професійна компетентність соціального педагога як одна із умов формування здорового способу життя підлітків. Соціально-педагогічні особливості становлення особистості у підлітковому віці.
  
  дипломная работа [278,5 K], добавлен 19.11.2012
  

• Соціально-педагогічні технології у діяльності соціального педагога

  Завдання технологій соціально-педагогічної діяльності. Педагогічні технології формування відповідального ставлення до здоров'я учнівської молоді. Практичне застосування технології проектування у роботі соціального педагога у загальноосвітній школі.
  
  курсовая работа [42,8 K], добавлен 22.03.2015
  

• Пріоритети здоров’язберігаючої діяльності

  Культивування у дітей усвідомленого ставлення до власного здоров’я. Розвиток пізнавальних інтересів до власного організму. Формування рухових навичок, розвиток фізичних якостей, оптимізація рухової активності. Моніторинг здоров’я дітей дошкільного віку.
  
  лекция [26,6 K], добавлен 09.12.2011
  

• Методика формування умінь і навичок здорового способу життя в курсі "Основи здоров’я" (1-4 клас)

  Вивчення історії розвитку уявлень про здоровий спосіб життя і загальна характеристика наукових основ його формування. Аналіз програми початкової школи по формуванню навичок здорового способу життя учнів. Розробка методичного курсу по основах здоров'я.
  
  курсовая работа [46,7 K], добавлен 02.01.2014
  

• Основні форми позааудиторної роботи у формуванні здорового способу життя студентів

  Формування ціннісного ставлення учнівської та студентської молоді до здоров’я та здорового способу життя. Проблема позааудиторної роботи як процесу, в якому переважає елемент самореалізації студентів. Роль куратора групи як консультанта та вихователя.
  
  статья [18,8 K], добавлен 22.02.2018
  

• Здоровий спосіб життя як основа фізичного виховання школярів

  Поняття і складові здорового способу життя людей. Показники здорового способу життя та засоби впливу на його формування. Формування культури здорового способу життя школярів. Оцінка стану здоров'я та чинників здорового способу життя старшокласників.
  
  курсовая работа [67,1 K], добавлен 22.11.2013
  

• Аналіз ідей батьківської педагогіки В. Сухомлинського

  Діяльність автора "Батьківської педагогіки" В. Сухомлинського. Основне завдання сім'ї та школи - формування у вихованців моральної готовності до батьківства. Дитина як дзеркало духовного життя батьків. Значення відповідального ставлення батьків до дітей.
  
  доклад [44,9 K], добавлен 12.01.2011
  

• Формування позитивного ставлення до здорового способу життя у молодших школярів на уроках природознавства

  Аналіз взаємозв’язку здорового способу життя та процесу соціалізації особистості. Огляд формування мотивації до збереження та зміцнення здоров'я у молодших школярів на уроках природознавства. Характеристика уявлень учнів про предмети і явища природи.
  
  курсовая работа [45,0 K], добавлен 17.03.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам