Виховання духовності у дітей засобами народознавства

Залучення дітей до народної творчості, мистецтва, безпосередня участь в національних святах виховують у них моральні почуття, розвивають художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитини радістю, піднімають настрій, формують естетичний смак.

В даний час проблема духовно-морального виховання дітей стала надзвичайно АКТУАЛЬНОЮ, отже, обов'язок педагога долучати дитину до краси, розвивати творчі здібності, збагачуючи її духовний світ. Сьогодні ми повертаємося до вічних істин, і завдяки сприйняття прекрасного в мистецтві, в навколишньому світі, людина відкриває прекрасне в собі. Ось чому так важливо навчити дитину не тільки бачити, але і сприймати духовні цінності. Художньо-творча діяльність дошкільнят, і зокрема малювання, - вид діяльності, без якого неможливий повноцінний розвиток дитини. Не викликає сумніву, як велика духовна спадщина нашого народу - чудові полотна художників, світлі лики ікон, геніальні твори письменників і поетів, що оспівують красу і багатство рідної землі, пам'ятники архітектури, християнські свята й народні традиції. Тому залучення дошкільнят до витоків національної культури є ефективним засобом формування патріотичних почуттів, позитивних особистісних якостей, збагачення внутрішнього світу, розвитку творчого мислення, уяви та здатності до самовираження і самореалізації. Сучасні підходи до освіти дітей дошкільного віку вимагають поєднання традиційних методик навчання, виховання та розвитку у відповідності з останніми тенденціями, напрямками в галузі педагогіки і соціальним замовленням сучасного суспільства. Важливо вибрати по даній темі оптимальну форму побудови роботи, яка могла б забезпечити результативність, головна мета якої духовно-моральне виховання дошкільнят. Самореалізація дітей в художньо-творчої діяльності із застосуванням інноваційних технологій нерозривно пов'язана з збагаченням духовного досвіду дитини, розвитком його особистих якостей. Слід зазначити, що в процесі художньо-творчої діяльності дошкільника деякі теми сприймаються дітьми поверхнево і недостатньо захоплюють їх емоційно-особистісну тему. В результаті діти не мають можливості проявити самостійність, фантазію, не мають права вибору, тому демонструють нам однакові, позбавлені будь-якої індивідуальності роботи. Аналіз дитячих робіт за традиційною методикою по зображувальній діяльності змушує глибоко замислитися над тим, чи сприяє вона розвитку художньої творчості дошкільника і здатності їх до самореалізації. Спираючись на психолого-педагогічні принципи, варто спробувати вибудувати систему роботи з дітьми із художньо-творчої діяльності. При цьому акцент зробити на використанні нетрадиційних способів малювання. Вибір цей невипадковий. Назва говорить сама за себе: тут присутній елемент незвичайності, що дозволяє дитині відійти від умовних рамок, обмежень і тим самим викликає у нього інтерес, що зачіпає емоційно-особисті переживання. У роботі з дошкільнятами можна використати такі нетрадиційні техніки малювання: граттаж, монотипія, кляксография, друкування, пальчикова живопис, малювання гелевими фарбами, восковою крейдою вітражними фарбами, клеєм ПВА з використанням природного декоративного матеріалу та ін. Виходячи з того, що важливою умовою художньо-творчої діяльності в реалізації задумів дитини є його емоційна і технічна підготовленість, слід особливу увагу приділити створенню умов для самостійної діяльності дітей, надавши їм якомога більше різноманітного матеріалу. Збагатити зміст куточка творчості можна дидактичними іграми: «Які жанри в мистецтві ти знаєш», «Одягни ляльку в національний костюм», «Фоторобот (Який настрій?)», «Домалюй риси обличчя», алгоритмами: «Пейзаж», «Декоративний розпис», «Малюємо аквареллю». Однак перш ніж дитина приступить до зображення будь-якого об'єкта або явища, висловлюючи своє особисте ставлення до нього, дошкільник має уявити конкретний образ. Тому прогулянки і спільну діяльність з дітьми варто виділити в окремий напрямок у своїй роботі, визначивши їх як попередню форму роботи. При цьому важливо поставити дитини в активну позицію, що будить у ній дослідницьке ставлення до навколишнього. Крім того, доцільно доцільно використовувати такі форми попередньої роботи, як розглядання репродукцій картин і бесіди за картинами, використання літературних і музичних творів, які сприяють створенню образу у свідомості дітей. Навесні ми щорічно відзначаємо День матері. В ході попередньої роботи доречно розглянути з дошкільниками репродукції картин із зображенням жінки, головне призначення якої - материнство; також доцільним буде заучування віршів про маму, прислів'їв, приказок, читання казок народів світу, оповідань, що дозволить дошкільнятам найбільш яскраво уявити образ матері. Така попередня робота дасть можливість перейти до знайомства з поширеним біблійним іконописним сюжетом «Мати і дитя». Дитина, яка сама ще практично не відокремилася від матері, легко впізнає цей сюжет у будь-якому іконографічному варіанті. Зазначимо, що більшість дітей ростуть в будинках, де немає ікон. Тим не менше, знайомство дошкільників з мистецтвом ікони просто необхідно, адже ікона говорить не тільки про бачений світ, але і про те, що всередині нас, пов'язуючи наше минуле і сьогодення.

Знайомлячи дітей з іконою, розповідайте їм про свята: Різдво, Хрещення, Великдень, про традиції їх проведення. Знайомте дітей з обрядовими піснями, іграми, одягом. Свій емоційний відгук діти передадуть у своїх малюнках. На наступному етапі роботи з дітьми над даною темою познайомте дітей з творчістю українських поетів. Найближчою для дошкільнят є творчість Лесі Українки та Т.Шевченка. Діти переймаються поетичністю віршованих рядків, у яких виражена безмежна любов до землі, до жінки, до природи. Наступним етапом в духовно-моральному вихованні дошкільнят у художньо-творчої діяльності, являється колективна творчість. Попередня робота наступна: знайомство з поетичним образом України (прослуховування музичних і літературних творів), розмови про самобутність архітектури українських міст і сіл, про основні види народних промислів, про красу російської природи. Духовно-моральне виховання і навчання дітей художньо-творчої діяльності неможливо без встановлення тісного зв'язку з сім'єю. Тому підготуйте наступні консультації для батьків: «Виховуємо культурою і красою», «Ікона і дитячий малюнок», «Як організувати домашні заняття з малювання». Організуйте представлені виставки: «Чарівна Різдвяна ніч», «Я люблю своє місто», «Улюбленій матусі». Заняття, консультації, виставки, анкетування викликають жвавий інтерес у батьків. Вони більше цікавляться результатами творчості своїх дітей, історичним минулим своєї сім'ї, історією рідного міста. Така робота, дозволить сформувати у дітей стійкий інтерес до художньо-творчої діяльності. У своїх роботах діти успішно застосовуватимуть технічні навички та засоби образотворчої діяльності. Під час духовно-морального виховання дітей розвиваються і удосконалюються їх патріотичні почуття, повага до старших, до всіх членів своєї родини, близьких, друзів, формується дбайливе ставлення до навколишнього світу. Робота з батьками, як напрямок діяльності, дає позитивний результат. Результати анкетування, проведені консультації, спільні заняття дадуть педагогу можливість дізнатися сімейні цінності і пріоритети. Це дозволяє сподіватися на подальше успішне співробітництво з сім'ями дошкільнят. Тема духовно-морального виховання дошкільнят засобами художньо-творчої діяльності продовжує залишатися актуальною і дає широкі можливості для розвитку і вдосконалення форм роботи з дітьми в даному напрямку.

Мистецька спадщина, акумулюючи емоційно-естетичний досвід поколінь, втілює і передає ціннісне ставлення до світу крізь призму етнонаціональної специфіки, тому вона є ефективним засобом виховання моральності, патріотичних почуттів, громадянської позиції. Цінності мистецтва важливі також з огляду на сучасне існування дітей і молоді в полікультурному просторі. Завдяки універсальності художньо-образної мови вони передають зрозумілу для різних народів смислову інформацію, дають змогу особистості вступати в невербальний діалог з різними культурами минулого і сучасності, розуміти інших і розширювати таким чином свій власний духовний світ, його унікальність і самобутність

З досвіду у виховній роботі Новотроїцького дитячого садочку № 20 «СОНЕЧКО»

В основу системи виховання закладу, в мою роботу, покладена національна ідея, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості. Виховання має забезпечувати залучення дітей до світової культури й загальнолюдських цінностей. Садок докладає всіх зусиль, щоб виховати людей нового покоління, вчить на практиці бути активними громадянами.

В садочку створений український куточок «СВІТЛИЦЯ» в якому зібрані старовинні речі побуту, посуд, вишиванки, українська піч, та дитяча колиска. В цьому куточку проводяться заняття з розвитку мовлення, ознайомлення з довкіллям, образотворчого мистецтва, проводяться виставки робіт дітей на українську тематику.

Великий вплив на емоційний стан дітей має відвідування музею Історії селища Новотроїцьке. На його базі працює етнографічний гурток, який сприяє пробудженню у малят інтересу до минулого рідного народу.

Неабияку роль відіграє підвищення духовної культури у зустрічах та бесідах з настоятелем храму Покровської православної церкви нашого селища. Відвідування Недільної школи при храмі дітей разом з батьками. Традиційним стало святкування Різдва Христового та Великодня за участю настоятеля храму отця Василя.

Велику виховну роль відіграє участь дітей в драматизація народних казок. Кожен рік в дитячому садку проводиться місячник народної казки.

Ці заходи впливають на відродження народних традицій, звичаїв, обрядів, глибоке вивчення історії рідного краю сприяє вихованню національної самосвідомості, духовному збагаченню особистості.

Практично вся робота базувалася на засадах народознавства. У веснянках, вертепах, при вивченні хорових творів акумулювався фольклорний матеріал, що базувався на народній педагогіці.

Колектив нашого дитячого закладу ставить собі за мету не тільки здійснювати виховний вплив на малечу, але й через дітей впливати на батьків, відроджувати обрядово-звичаєві традиції в сім'ях, залучаючи батьків до участі в традиційних святах.

В ДНЗ вироблено чітку систему навчально-виховної роботи. В основу річного плану роботи вихователів покладено традиційний народний календар. Саме тому, згідно плану, уже в молодших групах діти прилучаються до національних традицій під час відзначення народно- релігійних свят. Все починається із прочитаного віршика у молодшому віці, в старших групах - це продовжується шляхом участі у вертепі, козацьких змаганнях, українських вечорницях.

Реально проявити набуті знання, уміння, навички, засвідчити своє ставлення до звичаїв та традицій, вихованці можуть під час свят: свята осені, весни; Миколая «Ой хто, хто Миколая любить»; тематичних виставок «Вишиванко, моя вишиванко», «Різдвяна казка», «Масляна», «Розмалюєм писанку, розмалюєм».

Основою все ж залишатиметься народознавство з традиціями, звичаями та обрядами, тому що саме вони є вагомими чинниками виховання і створюють найоптимальніші умови для формування творчої особистості.

Працюючи з дітьми, я намагаюсь розширити їхнє знання про сім'ю: склад, взаємини, професії. Виховую свідоме ставлення до обов'язків усіх членів сім'ї. Намагаюсь сформувати у дітей поняття про те, що сім'я -- це найближчі і найрідніші нам люди, серед яких ми живемо. Розвиваю у них цікавість до символічного значення імені тата, мами, бабусі, дідуся, братика чи сестрички, свого власного.

На заняттях та в повсякденному житті даю знання про сімейні свята (дні народження, святого Миколая, Новий рік, Різдво, Мамине свято, Великдень, веснянки, Івана Купала, Спаса та інші), до яких готуються всі члени сім'ї (прибирають у хаті, вивішують вишиті рушники, готують смачні страви, чекають гостей, готують подарунки, вітання, іменинний торт тощо). Виховую повагу до рідних, любов і ніжність, ввічливість, тактовність у спілкуванні з ними бажання допомогти, поспівчувати, коли з них хтось хворий, стомлений тощо.

Розширюю знання дітей про батьківський дім, у якому народилися і живуть усі члени сім'ї. Він завжди теплий, привітний. У ньому мешкають найрідніші тобі люди, які щоденно підтримують тут чистоту і порядок, дбають один про одного. У кожного члена сім'ї є свої речі у домі, кімната, ліжко. У дитини теж є своє ліжечко, стільчик, полиця у шафі, улюблений ігровий куточок, у якому вона завжди дотримується чистоти і порядку.

Даю дітям уявлення про житло в Україні (хату, двір, літню кухню, ґанок, веранду), надвірні приміщення (хлів, клуню, причепу), криницю, тин (огорожу, пліт, паркан), садок, квітник, город біля хати. Розширюю знання дітей про інтер'єр сільської хати (піч, лави, стіл, стільці, мисник, ікони в рушниках, скриня, ліжко або лежанка, рушники, килими, рядна, глиняний посуд). Знайомлю дітей з мистецтвом вишивання, плетіння з лози, різьблення, випилювання, гончарства. Виховую бережне ставлення до результатів праці майстрів

Вчу порівнювати сучасне житло українців з колишнім. Ознайомлюю дітей з сучасною міською квартирою (будинком), її облаштуванням, предметами побуту і вжитку (холодильник, міксер, м'ясорубка, кавоварка, кавомолка, телевізор, пральна машина, електропраска, магнітофон, комп'ютер, музичний центр, телефон, мобільний телефон, газова плита, електрочайник, посуд: чайний, столовий, до кави). Поглиблюю уявлення про старовинні предмети побуту та їхні назви, призначення: посуд (макітра, глечик, миска, дерев'яна ложка, горщик тощо), білизна (постільна, натільна), меблі (стіл, стілець, скриня, ліжко, лавка, мисник тощо), хідники, рядна, килими, вишиті подушки, рушники, скатерки, картини тощо.

Продовжую розвивати у дітей теплі почуття до дитячого садка -- другої домівки, де їх привітно зустрічають, доглядають, грають з ними у веселі ігри, читають казки, проводять цікаві заняття. Тут всі діти -- друзі, вони вміють і люблять дружно гратися, допомагати один одному, діляться іграшками, ласощами, дбають один про одного, разом прибирають на місця свої іграшки. Тут кожного дня чекають на дітей цікаві заняття, сюрпризи, прогулянки. Заохочую дітей ділитися з батьками враженнями про цікаві події дня в дитячому садку. Знати адресу дитсадка. Розширюю знання дітей про рідне місто, його вулиці, будови, визначні місця, професії людей, що живуть у місті. Формую поняття слова «батьківщина». Батьківщина -- це місце, де людина народилася і живе, де народилися і живуть її батьки.

Виховую шанобливе ставлення до людей праці, любов до рідного краю, землі.

Продовжую знайомити дітей з назвами національних іграшок (свищики, сопілки, лялька та іншими), з народними повір'ями, пов'язаними з образами калинової сопілки, ганчірної ляльки. Влаштовую виставки народної іграшки. Спонукаю дітей радіти кінцевому результату. (див. додаток Вивчаю з дітьми нові українські народні ігри (наприклад: «Гуси», «Горю-дубочок», «Вовк і Лисичка», «Віночок», «Женчик-бренчик», «А продай, бабусю, бичка», «Дідусь і кози», «Галя по садочку ходила», «Калина», «Ой у полі перепілки» та інші). Знайомлю дітей із цікавими авторськими іграми, викликаю бажання їх грати, використовуючи яскраві атрибути. Широко використовую лічилки під час вибору дітей на ведучі ролі. Знати 3--4 лічилки.

Розучую з дітьми нові потішки, забавлянки, колискові (для ігор з ляльками, малюнками), скоромовки, чистомовки, дражнилки, мирилки, жмурилки, інші зразки народної творчості та авторських творів для дітей. Спонукаю дітей використовувати в іграх, повсякденному житті фольклорні твори, почуті від старших: казки, оповідання, співаночки, легенди, повчання.