Формування естетичної активності дітей засобами хореографічного мистецтва

4 бали - невірно визначені характер і темп однієї мелодії, одна комбінація рухів не підпорядкована музиці, вірне повторення чотирьох ритмічних малюнків;

3 бали - невірно визначені характер і темп двох мелодій, дві комбінації рухів не підпорядковані музиці, адекватне відтворення трьох ритмічних малюнків;

2 бали - невірно визначені характер і темп трьох мелодій, три комбінації рухів не підпорядковані музичному твору, вірне повторення двох ритмічних малюнків;

1 бал - невірно визначені характер і темп чотирьох мелодій, чотири комбінації рухів не підпорядковані музиці, вірне повторення одного ритмічного малюнку;

0 балів - не вірно визначені характер і темп всіх мелодій, жоден із рухів не підпорядкований музиці, невірне повторення ритму.

Аналіз результатів за два завдання показав, що 72 учня (13,7 %) отримали п'ять балів, 104 учня (19,8 %) - чотири бали, 116 школярів (22 %) - три бали, 181 школяр (34,4 %) - два бали, 44 дитини (8,3 %) - один бал, 8 учнів (1,5 %) - нуль балів.

Треба відзначити, що в цілому молодші школярі показали дуже непогані знання елементарної музичної грамотності. Більшість із них вірно встановили характер і темп музики, її ритмічну організацію, але діти часто плуталися у жанрах та будові музичного твору. Також учні не завжди вірно передавали характер та темп музики у рухах. Деякі зі школярів відчували труднощі під час відтворення ритмічного малюнка за зразком.

Сума отриманих балів за теоретичне та практичне завдання допомогла визначити рівень елементарної музичної грамотності: 10-9 балів - високий рівень 87 учнів (16,5 %), 8-7 балів - середній рівень 115 дітей (21, 9%), 6-3 бали - достатній рівень 289 школярів (55 %), 2-0 балів - низький рівень 34 дитини (6,4 %).

Загальні результати проведеного тестування по когнітивному компоненту зазначені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Загальні показники когнітивного компоненту (за результатами експерименту)

Показники	Критерії оцінки в балах? Показники у %
	5	4	3	2	1	0
Народно-сценічний танець	6,4 %	20,7 %	35,8 %	25,1 %	11,8 %	_
	2,3 %	3,2 %	17,7 %	45,3 %	30,8 %	0,5 %
Елементарна музична грамотність	19,4 %	24 %	31,8 %	21,7 %	3 %	_
	13,7 %	19,8 %	22 %	34,4 %	8,3 %	1,5 %

При порівнянні даних, отриманих молодшими школярами за теоретичне та практичне завдання, з'ясувалося, що діти мають більш високий рівень теоретичних знань. Вважаємо, це пов'язане з емоційним станом дітей під час практичного показу. Не всі учні мають досвід публічних виступів. Хоча екзаменатор й намагався створити атмосферу взаєморозуміння, взаємоповаги та співпраці, не всі діти почувалися впевнено. Деякі з учнів озиралися один на одного, всміхалися, що завадило їм показати більш високий результат.

Аналіз отриманих даних за всіма показникам когнітивного компоненту дозволив встановити 4 рівні знань з теорії та практики хореографічної діяльності. Загальні результати за рівнями знань зазначені у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Рівні розвиненості когнітивного компоненту (за результатами експерименту)

Показники	Рівні знань за кількістю учнів та у %
	високий	середній	достатній	низький
Народно-сценічний танець	23	63	325	114
	4,3 %	12 %	61,9 %	21,7 %
	0 %	8,3 %	62 %	29,5 %
Елементарна музична грамотність	87	115	289	34
	16,5 %	21,9 %	54,9 %	6,4 %

Наступним кроком експерименту була перевірка емоційно-почуттєвого, психофізичного, творчого компонентів розвитку естетичної активності учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності. Для проведення цієї частини дослідження використовувалися ігрові танцювальні тести, які спрямовувалися на вирішення таких питань:

1. Виявити якість:

а) пластичного відтворення художніх образів та передача дитиною в рухах характеру й настрою музики, оцінювання власного емоційного стану;

б) передавання емоційних станів, відчуттів, думок шляхом створення рухових вправ і етюдів.

2. Встановити рівні:

а) художньо-образної виразності у танцювальних вправах;

б) різноманітність рухів у процесі створення імпровізаційного танцювального твору, відтворення асоціативних вправ.

Перше завдання здійснювалося під час танцювально-ігрового тесту „Мій настрій”, у якому передбачалося виконання двох вправ. У першій вправі учні відображали різні емоційні стани у п'яти асоціативних вправах: „Радісна мавпа”, „Добре кошеня”, „Злий пес”, „Сумний лев”, „Боягузливий заєць”.

Виконання рухів відбувалося під супровід спеціально відібраних музичних творів. Практичні вміння молодших школярів оцінювалися таким чином:

5 балів - достеменна передача п'яти емоційних станів та асоціативних рухів;

4 бали - деяка неточність відтворення емоцій та асоціативних рухів в одній вправі;

3 бали - неточність відтворення двох емоційних станів та асоціативних рухів;

2 бали - неточність відтворення трьох емоційних станів та асоціативних рухів;

1 бал - неточність відтворення чотирьох емоційних станів та асоціативних рухів;

0 балів - неточність відтворення всіх емоційних вправ та асоціативних рухів.

Оцінка власного емоційного стану досліджувалася в ігровій вправі „Танцюючий пензлик”. На початку гри учні у письмовій формі розповідали про свій настрій, потім, уявляючи себе пензликами, які „танцюють” на білому аркуші, малювали свій настрій фарбами, далі відтворювали його у просторі за допомогою танцювальних рухів.

Виконання завдання оцінювалося таким чином:

5 балів - відповідність письмової розповіді танцювальним рухам та кольору фарб; емоційність виконання;

4 бали - невідповідність письмової розповіді танцювальним рухам та неемоційне виконання одного з елементів завдання;

3 бали - невідповідність письмової розповіді танцювальним рухам та неемоційне виконання двох елементів;

2 бали - невідповідність письмової розповіді танцювальним рухам та неемоційне виконання трьох елементів;

1 бал - невідповідність письмової розповіді танцювальним рухам та неемоційне виконання чотирьох елементів;

0 балів - невідповідність всіх елементів, неемоційне виконання.

Дані, отримані за виконання двох завдань, дивись у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Загальні показники емоційно-почуттєвого та психофізичного компонентів (за результатами експерименту)

Показники	Показники за кількістю учнів та у %
	5	4	3	2	1	0
Передавання емоц. станів; створення асоціативних рухів	85	96	141	73	79	51
	16,1 %	18,2%	26,8%	13,9%	15 %	9,7 %
Якість пласт. відтвор. худ. образів, оцін. власного емоційного стану	128	138	145	59	55
	24,3 %	26,3 %	27,6 %	11,2 %	10,4 %	_

Динаміка розподілення отриманих даних вказує на те, що учні початкових класів показали переважно середні та низькі результати, відтворюючи різні емоційні стани, створюючи виразні асоціативні рухи та оцінюючи власний емоційний стан. Молодші школярі здебільшого відчували труднощі при вираженні емоцій у рухових вправах, деякі з них не розуміли і не вміли відобразити внутрішній стан у тілесних проявах. Тож результати підтвердили відсутність адекватного вираження емоцій і почуттів у танцювальних рухах та підкреслили необхідність розвитку психофізичної сфери учнів початкових класів.

Визначення рівня художньо-образної виразності, різноманітність рухів у процесі створення імпровізаційного танцювального твору відбувалося в процесі ігрового завдання „Оживлення малюнку” і здійснювалося наступним чином: вчитель демонстрував учням п'ять малюнків, на яких були зображені казкові персонажі. Учням пропонувалося передати намальовані образи у невеликій (36 тактів) танцювальній імпровізації під супровід спеціально підготовлених вчителем музичних композицій.

Оцінювання творчої активності молодших школярів здійснювалося за такою схемою: пластичне розкриття п'яти образів, різноманітний малюнок у просторі, підбір, використання та поєднання десяти - дев'яти вивчених рухів - високий рівень; пластичне розкриття образу, різноманітний малюнок, використання восьми - семи вивчених рухів - середній рівень; неточність розкриття образу, різноманітний малюнок, використання від шести до чотирьох вивчених рухів - достатній рівень; неточність розкриття образу, одноманітний малюнок, використання чотирьох - двох рухів та відмова від виконання - низький рівень.

Результати аналізу засвідчили, що більшість учнів початкових класів мають низький рівень практичного досвіду імпровізаційної діяльності. Так, високий рівень показало 36 дітей (6,8 %), середній рівень - 78 дітей (14,8 %), достатній - 199 дітей (37,9 %), низький - 212 дітей (40,4 %). Ці дані вказують на те, що учні мають слаборозвинені імпровізаційні вміння. Деякі зі школярів взагалі відмовилися від виконання завдань, аргументуючи це невмінням імпровізувати та психологічним дискомфортом, що виникає при публічній демонстрації власних танцювальних можливостей.

Аналіз отриманих даних за всіма показниками дозволив встановити рівні естетичної вихованості учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5 Узагальнені дані естетичної вихованості молодших школярів за всіма компонентами (за результатами експерименту)

Компон.	Показники	Рівні естетичної вихованості у %
		високий	середній	достатній	низький
Когнітивний	Рівень наявних знань з основ народно-сценічноготанцю; елементарна музична грамотність.	9,1%	17,4%	57,5%	15,8%
Мотиваційний	Ступінь зацікавленості учнів хореографічною діяльністю	24%	33,3%	27,2%	15,4%
Емоційно-почуттєвий та психофізичний	Якість пластичного відтворення худ. образ. та перед. в рухах харак. й настрою музики; оцінювання власного емоц. стану. Якість передавання емоційних станів шляхом створення рухових вправ і етюдів.	20,2%	23%	39,1%	17,6%
Активно-творчий	Рівень художньо-образної виразності; різноманітність рухів в імпровізації; відтворення асоціативних вправ.	6,8%	14,8%	37,9%	40,4%

Отже, використана діагностика, яка ґрунтується на танцювально-ігрових методиках (розкриття мотиваційної, когнітивної, емоційно-почуттєвої, психофізичної сфер особистості та її творчої активності), дала можливість комплексно дослідити ефективність розвитку естетичної активності дітей у процесі хореографічної діяльності. Проведене діагностування рівнів естетичної вихованості молодших школярів під час хореографічної діяльності виявило недостатню сформованість в учнів теоретичних знань та практичних вмінь з лексичної мови танців. Вважаємо, естетичне виховання буде ефективнішим, якщо форми та методи хореографії спрямовуватимуться на стимулювання емоційно-імпровізаційних, психофізичних, активно-творчих проявів учнів початкових класів. Тому в подальшому потребують наукового обґрунтування та експериментальної перевірки педагогічні умови ефективної організації розвитку естетичної активності молодших школярів у процесі хореографічної діяльності.

На наступному етапі наукового дослідження здійснювалася контрольна перевірка стану естетичної вихованості учнів І-ІV класів у процесі хореографічної діяльності.

До перевірки результатів формувального експерименту було залучено 250 учнів, котрі брали участь у констатувальному експерименті. З метою отримання об'єктивних результатів динаміки їх розвитку естетичної активності у процесі хореографічної діяльності кількість досліджуваних поділялася навпіл: 125 школярів навчалися за розробленою методикою і визначалися нами як експериментальна група (далі - ЕГ), з них: 28 учнів - І клас, 31 учень - ІІ клас, 34 школярі - ІІІ клас, 32 учня - ІV клас; 125 школярів вивчали хореографію за традиційною схемою - контрольна група (далі - КГ), з них 29 дітей - І клас, 30 учнів - ІІ клас, 34 дитини - ІІІ клас, 32 школярі - ІV клас.

Аналіз результатів формувального етапу експерименту здійснювався за розробленими показниками розвитку естетичної активності учнів молодших класів у ході хореографічної діяльності. Контрольні зрізи проводилися тричі: перший - на початку навчального року (далі - П.р.), другий - в середині (далі - С.р.), третій - наприкінці навчального року (далі - К.р.).

Аналіз результатів формувального експерименту показав, що зростання рівнів сформованості компонентів розвитку естетичної активності молодших школярів у ході хореографічної діяльності відбувалося поступово. Оцінки, що отримували досліджувані в ході підсумкового етапу формувального експерименту, розглядалися як кількісний вимір якісного вираження сформованості компонентів розвитку естетичної активності учнів початкових класів в процесі хореографічної діяльності ( табл. 2.6).

У якісному вимірі це відобразилося так: в учнів початкових класів експериментальної групи підвищився інтерес до уроків хореографії, виявилися глибокі теоретичні знання танцювальної лексики, розвилися координація, легкість та пластичність рухів, почуття темпо-ритму, збільшилася швидкість реакції під час виконання індивідуальних і колективних завдань. В учнів підвищилася здатність емоційно передавати танцювальні образи та насичувати хореографічні композиції естетично забарвленими рухами, оцінювати естетично-емоційне виконання власних танцювальних рухів, створювати цікаві, змістовно наповнені колективні композиції, яскраво, образно виконувати асоціативні танцювальні рухи.

Таблиця 2.6 Порівняльна таблиця розподілу оцінок високого та низького рівнів за компонентами розвитку естетичної активності молодших школярів в ЕГ і КГ

Компоненти	ЕГ	КГ
	високий	низький	високий	низький
Мотиваційний	78%	0%	54%	1%
Когнітивний	46%	0%	22%	9%
Емоційно-почуттєвий	30%	2%	15%	21%
Активно-творчий	34%	3%	17%	18%

Результати експерименту засвідчили суттєві переваги показників експериментальної групи над контрольною і дозволили зробити висновок про ефективність запропонованих педагогічних умов розвитку естетичної активності молодших школярів у процесі хореографічної діяльності.

2.3 Проблеми та перспективи розвитку естетичної активності дітей засобами народної хореографії у сучасних умовах

Аналіз ґенези естетико-виховного впливу хореографічної діяльності на естетичне виховання особистості дитини та вивчення основних положень розвитку естетичної активності молодших школярів дозволило виявити й обґрунтувати педагогічні умови, які здатні забезпечити оптимальний естетичний розвиток молодших школярів у процесі хореографії.

Зміни в освітньо-виховній системі ХХІ століття детермінують перебудову хореографічної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах. Тобто передбачають упровадження в структуру навчально-виховного процесу з хореографії оновленого змісту, принципів, форм і методів, які сприятимуть повноцінному естетичному розвитку дітей початкової школи. Зважаючи на це, естетичне виховання молодших школярів у процесі хореографічної діяльності повинне ґрунтуватися на таких педагогічних умовах:

- здійснення розвитку естетичної активності учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності на гуманістичних засадах;

- формування у молодших школярів естетичного ставлення до хореографічної діяльності та мотивації на естетичне втілення тілесних проявів;

- спрямування змісту хореографічної діяльності на формування найважливіших складових естетичного розвитку молодших школярів;

- упровадження форм естетико-виховної роботи з хореографічної діяльності, спрямованих на реалізацію психофізичних станів молодших школярів;

- використання методів стимулювання імпровізаційної активності учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності.

Для більшої наочності визначені педагогічні умови розвитку естетичної активності молодших школярів у процесі хореографічної діяльності подано у схемі (додаток 1).

Розглянемо педагогічні умови розвитку естетичної активності дітей у процесі хореографічної діяльності більш детально.

Здійснення розвитку естетичної активності учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності на гуманістичних засадах. При розробці цієї умови ми виходили з того, що провідною парадигмою сучасної системи освіти є її гуманізація, реалізація якої на думку А. Береснєва, І. Беха, О. Бондаревської, В. Євдокимова, Л. Зязюн, С. Подмазіна, І. Якиманської та ін. здійснюється в особистісно-орієнтованій моделі навчання та виховання. Вчені зазначають, що основою виховання є учень як особистість. Тому навчально-виховний процес розбудовується з урахуванням його потреб, інтересів, мотивів, можливостей тощо. Розглядаючи напрями гуманістичної педагогіки, вчені визначили основні завдання особистісно-орієнтованої освітньої системи, зокрема:

- розвиток гармонійно розвиненої, духовно збагаченої дитини, підґрунтям життєтворчості якої є культурно-духовні цінності людства;

- формування естетичних понять і поглядів учнів, на основі яких відбувається сприйняття прекрасного в житті та мистецтві;

- розвиток творчого потенціалу школярів.

У ракурсі сучасних підходів до виховання особистості молодшого школяра завдання гуманістичної педагогіки можуть бути вирішені в ході танцювальної діяльності, яка зорієнтована на розвиток емоційної творчої сфери дитини. На уроках з хореографії реалізація особистісно-орієнтованого виховання здійснюється через вивчення елементів та вправ, посильних для кожного школяра, участь кожного учня в танцювальних постановках, створення ним власного творчого продукту та демонстрації його у хореографічній постановці.

У ході хореографічної діяльності створюються умови, за яких учень є суб'єктом процесу навчання і виховання, а особистість школяра розуміється як вища цінність, як самоціль педагогічного впливу. Форми та методи хореографічної роботи на таких уроках спрямовуються на розвиток індивідуальних якостей кожної дитини, самобутності та неповторності, стимулюють подальший поетапний естетичний розвиток учнів молодших класів.

Одним з основних положень гуманістичної системи виховання є шанобливе ставлення до кожної дитини. Це положення передбачає організацію хореографічної діяльності на основі антропологічного підходу: врахування на уроках хореографії індивідуальних, фізичних, психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку. Для цього учням початкових класів пропонуються танцювальні завдання з посильним фізичним навантаженням. На жаль, сьогодні не всі учні початкової школи мають гарний стан здоров'я, тому пропонуємо вилучити з процесу танцювальної діяльності методи, які можуть зашкодити фізичному стану учнів: метод багаторазового повторення вправ та метод силового навантаження на організм дітей. Достатнє фізичне навантаження, на наш погляд, можуть дати адаптовані вправи класичного, народного, ритмічного, сучасного танців, які вивчаються і засвоюються дітьми в ході виконання танцювально-ігрових комбінацій та хореографічних етюдів. Крім того, не всі молодші школярі мають м'які, еластичні м'язи тіла, легкий стрибок, струнку поставу тощо.

Тобто ті параметри, що є важливими для професійного хореографічного мистецтва. Тому на уроках хореографії в загальноосвітній школі необхідно вивчати рухи, якими може оволодіти кожна дитина. Для кожного учня образні теми, ролі в ігрових завданнях, асоціативні вправи підбираються індивідуально, згідно з її психологічними, фізично-пластичними, творчими можливостями. Це надасть учням змогу усвідомити свої ролі в процесі навчання. Саме тому слід наповнювати зміст хореографічної діяльності елементами, котрі відповідають фізичним можливостям дітей. До таких відносимо:елементарні рухи народного танцю. Пропонуємо з першого класу вивчати не лише рухи українського та російського танців, а й найпростіші елементи білоруського, молдавського, естонського, грузинського танців. Для успішного оволодіння ними доречно впроваджувати у зміст хореографічної діяльності учнів початкових класів танцювально-театралізовані композиції.

Важливим для естетичного розвитку молодших школярів є створення сприятливого морально-психологічного клімату на уроках хореографії, що забезпечить збереження та зміцнення психічного здоров'я учнів. Для цього у зміст хореографічної діяльності треба впроваджувати танцювально-творчі ігри та завдання з урахуванням особливостей темпераменту учнів. Наприклад, найбільш активні з них можуть реалізовувати емоції, створюючи танці під запальну, швидку сучасну музику, урівноваженим дітям треба пропонувати спокійний музичний матеріал. Також вважаємо за доцільне впровадження самостійного розподілу між школярами танцювально-образних ролей у танцювальних комбінаціях, композиціях, іграх відповідно до їх темпераменту. Використання на уроках хореографії означених форм роботи розвиватиме естетико-оціночні здібності учнів початкової школи, формуватиме в них естетичні судження, потреби та цінності.

Необхідною умовою гуманізації процесу розвитку естетичної активності є ефективний особистісний розвиток учнів, який залежить від апріорного визнання талановитості всіх дітей. Реалізація означеного положення буде успішною, якщо для всіх дітей молодшого шкільного віку створювати на уроках з хореографії ситуацію „успіху”, особливо для тих, котрі не мають спеціальних танцювальних здібностей. Виховання успіхом є однією з важливих умов розвитку особистості. Неможливо формувати позитивну особистість у діяльності, що приносить їй постійні невдачі. Науковці стверджують, що лише успіх формує у дитини віру в себе, а на цьому підґрунті - прагнення стати кращою. Саме тому навчально-виховний процес з хореографії у початковій школі повинен спрямовуватися на розвиток у молодших школярів інноваційного мислення, формування в них естетично-культурної, емоційно-почуттєвої, художньо-творчої сфери.

Важливим у реалізації гуманістичного підходу в процесі розвитку естетичної активності є налагодження в колективі учнів молодших класів гармонійних, щирих, правдивих, взаємодовірливих особистісних стосунків. Для успішного вирішення цього положення слід обирати форми та методи танцювальної діяльності із врахуванням індивідуальних хореографічних здібностей та творчих можливостей школярів. Саме тому необхідно заохочувати до танцювально-постановочної роботи всіх учнів без винятку, незважаючи на їх танцювально-технічні та артистичні здібності, що сприятиме усвідомленню школярами власної значущості, підвищенню їх гідності та творчої активності. Зокрема діти, котрі мають природні танцювальні здібності, можуть виконувати головні ролі у танцювальних композиціях, іншим школярам пропонувати ролі відповідно до їх індивідуальних можливостей. Тобто індивідуальний естетичний розвиток дітей буде успішним, якщо організовувати хореографічну діяльність із врахуванням танцювально-технічних та артистичних здібностей молодших школярів.

Також успішна реалізація гуманістичного підходу в процесі розвитку естетичної активності залежатиме від естетичної активності молодших школярів у хореографічній діяльності, яка характеризується самовираженням і самоствердженням у танцювальній творчості, рівнем естетичної підготовленості, розвитком естетичної культури, широтою естетичних інтересів та потреб. Для розвитку естетичної активності ми пропонуємо учням самостійно створювати сценарії, обмірковувати варіанти розвитку сюжетних ліній та планувати власні образні ролі в майбутніх танцювально-ігрових композиціях. Крім того, важливим є розвиток у школярів здатності самостійно обирати теми до танцювальних етюдів, складати комбінації з вивчених рухів, створювати власні танцювальні твори, в яких утілюватимуться їх танцювально-творчі задуми.

Це надасть дітям можливість не лише розкрити свої невичерпні можливості, усвідомити власну значущість, проявляти самостійність й відповідальність за результат та успіх у хореографічній діяльності, а й привчатиме учнів до колективних форм творчої праці. У процесі спільної танцювальної взаємодії школярів відбуватиметься усвідомлення власної праці як важливої частини колективної творчості. Ця особистісна діяльність важлива для творчої праці всього колективу, позитивна оцінка якого забезпечить відчуття самодостатності учня у загальній справі. Також школярам початкових класів необхідно пропонувати танцювальні завдання, в ході виконання яких вони мали б змогу розкривати свій особистісний потенціал. Усвідомлення і оцінювання дітьми власних танцювальних можливостей сприятиме їх активності у творчій діяльності, в ході якої реалізуються естетичні потреби та формується система естетичних цінностей особистості.

Зазначені положення вимагають від школярів самовіддачі, вміння мобілізовувати свої сили, відстоювати власні творчі інтереси у хореографічній діяльності, спираючись на власну систему естетичних уявлень і уподобань. Тож на уроках хореографії створюються умови для самовираження, самовдосконалення, самореалізації молодших школярів у хореографічній діяльності та здійснюється накопичення банку рухових навичок, які можуть використовуватися учнями у побуті.

Таким чином, здійснення розвитку естетичної активності учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності на гуманістичних засадах буде успішним, якщо ґрунтуватиметься на таких положеннях: врахування фізичних, психологічних особливостей учнів та нерівності їх спеціальних танцювальних здібностей, визнання кожного школяра особистістю, апріорне визнання талановитості всіх дітей, здійснення постановочної роботи на засадах врахування індивідуальних психофізичних якостей особистості.

Формування естетичного ставлення до хореографічної діяльності та мотивації на естетичне втілення тілесних проявів дітей. В ході осмислення процесу розвитку естетичної активності провідні вчені вітчизняної педагогічної науки основним фактором естетичного розвитку особистості визначають формування естетичного ставлення до дійсності та мистецтва, яке здійснюється через: пізнання в ході естетичного сприйняття естетичної цінності предмета, явища; оцінювання в процесі естетичного судження предмета, або явища; розвиток естетичних смаків та ідеалів; виявлення в ході практично-творчої діяльності емоційно-почуттєвої реакції щодо цінності предмета, явища та естетичних потреб. Екстраполюючи вказані положення в площину хореографії, зазначаємо, що формування естетичного ставлення молодших школярів до мистецтва танцю пов'язане з розвитком в учнів аксіологічної, емоційно-почуттєвої, когнітивної та креативної сфер особистості.

Особливого значення у формуванні естетичного ставлення дітей та молоді до природного та соціального, на думку В. Бутенка, набуває мистецтво [10, c. 59]. У контексті нашого дослідження важливим є розвиток у молодших школярів вмінь орієнтуватися в естетичних цінностях, судженнях, переживаннях, самостійно оцінювати та творчо використовувати їх в ході створення власного танцю.

Вважаємо за необхідне підкреслити, що естетично-культурний, емоційно-почуттєвий, активно-творчий розвиток учнів молодшої школи лише тоді буде ефективним, коли в них з'явиться бажання навчатися танцювальному мистецтву. Тому важливим компонентом у визначенні рівня естетичної вихованості молодших школярів виступає їх мотивація до хореографічної діяльності.

Узагальнюючи думки вчених, зазначаємо, що ефективність формування інтересу до хореографії відбувається за умов:

- спрямованості змісту танцювальної діяльності на розвиток розумової, емоційної та творчої сфер школярів;

- розширення досвіду танцювальної діяльності учнів за рахунок впровадження у процес хореографії нової інформації;

- здійснення постановочної роботи в співтворчості дітей та педагога;

- застосування цікавого дитячого хореографічного репертуару;

- організації на різних сценічних майданчиках публічно-виконавчої діяльності молодших школярів;

- використання спонукальних форм та методів танцювальної роботи.

Цей процес буде ефективним, якщо базуватиметься на таких засадах:

- використання ігрових форм та методів впродовж всього навчально-виховного процесу з хореографічної діяльності;

- врахування вікових, індивідуальних та статевих особливостей учнів початкових класів;

- впровадження у зміст хореографічної діяльності різних видів танцювального мистецтва;

- застосування на уроках хореографії сучасних аудіовізуальних технічних засобів навчання.

Отже, наповнення змісту навчально-виховного процесу з хореографії відповідними спонукальними до танцювальної діяльності формами та методами забезпечить розвиток мотиваційної сфери учнів.

Кожному періоду розвитку дитини характерні певні психологічні та фізичні властивості. Дослідження вчених Л. Виготського, Б. Теплова та інших доводять, що в молодшому шкільному віці дітям притаманне пізнавальне ставлення до навколишньої дійсності, тобто в них активізована здатність емоційно реагувати на невідоме, привласнювати його і творчо переробляти. Крім того, в цьому віці у школярів підвищується активність та готовність до активних дій. Саме тому учнів початкових класів об'єктивно зацікавлюють багатообразні імпровізаційні танцювальні композиції, якими слід наповнювати їх хореографічну діяльність.

Впровадження в навчально-виховний процес з хореографії сучасних танцювальних стилів потребує коригування їх змістового наповнення. Тобто необхідно вилучити з танцювальної мови сучасних видів хореографії вправи, що можуть негативно вплинути на естетично-емоційний розвиток учнів початкової школи: брутальні, відверто агресивні жести і пози (імітування стрільби, бійки тощо) та елементи рухів, які виражають вітальні потреби людини. Для виховання естетичних смаків, потреб, цінностей слід ретельно відбирати та застосовувати естетично-забарвлені, емоційно-смислові, лексично-різноманітні рухи. Систематизація сучасних елементів за стильовими напрямками з подальшою розробкою методики навчання сприятиме формуванню в учнів оціночних здібностей та художньо-естетичних інтересів, духовно-емоційного, цілісного ставлення до танцювального мистецтва.

На нашу думку, використання на уроках з хореографії сучасних видів танців під змістовний, багатообразний музичний матеріал надасть можливість виховувати в учнів емоційне, цілісне ставлення до танцювального мистецтва.

Наприклад, з дітьми першого класу пропонується вивчати, окрім ритмічних та колективно-порядкових вправ, рухи брейк-дансу, хіп-хопу, східних танців, тому що в цих рухових вправах відбиваються реалії сучасного життя. Під час вивчення та виконання означених видів танцювального мистецтва у молодших школярів формується сучасний тип світосприйняття та світовідтворення.

Ми переконані, що впровадження у навчально-виховний процес з хореографічної діяльності означених стилів сучасного танцювального мистецтва надасть можливість розвивати у молодших школярів естетично-ціннісне ставлення до хореографічного мистецтва, а також реалізувати їх психофізичні прояви, тобто сприятиме вираженню внутрішніх емоцій та почуттів учнів у естетично забарвлених рухах.

Формування в учнів початкової школи естетичного ставлення до хореографії, оціночних суджень, смаків, накопичення естетичних образів дітей залежить від використання на уроках хореографії технічних засобів навчання, які можна поділити на традиційні та аудіовізуальні. До традиційних відносимо аудіомагнітофони та музичні центри. Використання оригінальної якісної музичної фонограми підвищує інтерес та творчу активність школярів у танцювальному мистецтві.

Для коригування здобутих вмінь учнів у галузі сучасної хореографії вважаємо корисним застосовувати на заняттях аудіовізуальні засоби навчання, які стимулюють учнів до найбільш продуктивної виконавської роботи. Упровадження цієї форми роботи створює передумови для більш активного виявлення внутрішніх відчуттів та емоцій молодших школярів, спонукає їх до продуктивної творчості, підвищує власну гідність та вчить учнів критично оцінювати власну творчу діяльність. Наприклад, при вивченні нового танцювального матеріалу та його відпрацюванні пропонується записувати роботу учнів на відеокамеру, з подальшим переглядом і аналізом відеоматеріалів. Спільний аналіз помилок, коректні зауваження вчителя та самостійний пошук школярами своїх недоліків у виконанні різноманітних елементів сприятимуть продуктивній праці на уроках хореографії, заохоченню молодших школярів до плідної навчальної діяльності, розвитку в них уміння художньо оцінювати себе та інших. Використання означених форм роботи навчить учнів початкових класів отримувати естетичну насолоду від хореографічної діяльності, формуватиме їх самодостатність, яка є однією із складових соціалізації учнів та виступає фактором їх творчої активності.

Ще одним аспектом входження дитини до світу прекрасного й засобом художньо-естетичного розвитку дітей є використання неакадемічних форм спілкування: бесіди, відвідування концертів, вистав тощо. Яскраві враження, отримані від естетично-забарвленого, артистичного, професійного виконання танцювальних композицій, формуватимуть в учнів естетичні цінності, розвиватимуть художні смаки, виховуватимуть у них здатність сприймати й оцінювати мистецькі твори. Окрім цього, цікаві розповіді про захоплюючий, насичений буденними перипетіями життєвий шлях провідних представників танцювального мистецтва збуджуватимуть у молодших школярів інтерес до уроків хореографії, а творчі досягнення видатних танцюристів виступатимуть взірцем у творчості, мотивуватимуть до власної хореографічної діяльності.

На нашу думку, навчання з танцю буде більш продуктивним, якщо заохочувати учнів до цілісної хореографічної діяльності (пізнавальної, творчої, публічно-виконавської), під час якої у школярів підвищуватиметься мотивація до вивчення елементів класичного, народного, бального, сучасного танців. Для реалізації означеної умови пропонуємо організовувати й проводити фестивалі танців між учнями молодших класів або навчальної паралелі початкової школи. Така форма роботи підвищуватиме інтерес школярів до уроків хореографії. Крім того, означена форма роботи стимулюватиме дітей до більш продуктивної праці, що в свою чергу сприятиме вдосконаленню та естетичній насиченості їх рухів, накопиченню художньо-танцювальних вражень, осмисленню власних хореографічних можливостей, а також розвитку власної творчості учнів початкових класів.

Отже, процес формування естетичного ставлення учнів початкових класів до хореографічної діяльності і мотивації на естетичне втілення тілесних проявів буде ефективним, якщо реалізовуватиметься за такими напрямами: відповідність хореографічної діяльності художнім інтересам дітей та врахування їх вікових особливостей, наповнення змісту хореографічної діяльності сучасними формами танцювального мистецтва, використання аудіовізуальних та технічних засобів навчання, ознайомлення учнів з творчістю видатних митців хореографії, спільний перегляд танцювальних відеоматеріалів з наступним обговоренням їх змісту.

Спрямування змісту хореографічної діяльності на формування найважливіших складових естетичного розвитку молодших школярів (емоційно-почуттєва, когнітивна, креативна сфери особистості дитини). Аналіз і узагальнення педагогічних, філософських, хореографічних надбань минулих поколінь засвідчує, що на всіх етапах розвитку суспільства питання формування внутрішньої краси особистості було в центрі уваги як складової частини гармонійного розвитку естетичної активності людини.

Тож формування емоційно-почуттєвої сфери молодших школярів повинне відбуватися через виконання виразних рухів, мімічних жестів, художньо-образних вправ класичної та народної хореографії. Так педагоги-хореографи вказують на гармонійність форм, рухів, жестів класичного та народного танців, що впливають на емоційно-почуттєву сферу особистості дитини, тобто покращують настрій та надають їй впевненості. На їх думку, засвоєння цих вправ сприятиме вихованню в учнів естетичних відчуттів та емоцій, розвитку високохудожнього смаку й творчого потенціалу, що виступає фактором творчої активності учнів і формує бажання творити за законами краси.

Важливим для розвитку емоційно-почуттєвої сфери молодших школярів також є виконання ними імпровізаційних вправ та етюдів на виявлення емоцій, настрою, почуттів. Такі танцювально-образні рухи виконуються учнями самостійно або за зразком викладача. Самостійне створення виразних рухів та художньо образних вправ, зокрема образів казкових героїв, зумовлюють виникнення у молодших школярів емоційних станів, що активізують їх пізнавальну сферу і позитивно впливають на продуктивність якісного асоціативного мислення.

Цілісне естетичне виховання особистості дитини не можливе без формування в неї когнітивної сфери. Вчені розглядають інтелектуальний розвиток учнів як складову їх естетичної сфери. Саме тому наявність сформованих знань є необхідною умовою розвитку естетичної активності молодших школярів у ході хореографічної діяльності.

Зокрема на розвитку в учнів початкових класів когнітивної сфери в процесі танцювальних занять наголошується у наукових та методичних працях педагогів-хореографів О. Конорової, Л. Бондаренко, М. Боголюбської, А. Тараканової та ін. Для цього, на їх думку, зміст хореографічної діяльності повинен будуватися на підготовчих, ритмічних, танцювальних вправах та комбінаціях. Ми цілком згодні з цим твердженням, адже підготовчі вправи класичної, народної, сучасної хореографії забезпечують учнів молодших класів знаннями з основних видів танців, формують танцювальні уміння та навички, розвивають координацію рухів, невимушеність жестів, гарну поставу, танцювальну легкість тощо. Але, на нашу думку, головним є те, що вивчення рухливої мови різних видів танців сприяє розвитку розумового апарату дитини. Виконуючи вправи, учні мають змогу „відчувати” смисл певного танцювального терміну, тому що в самому понятті закладені темп, ритм, характер рухів. Тобто через тілесні дії відбувається формування когнітивної сфери особистості дитини.

Вправи народного танцю є головною складовою в накопиченні учнями танцювальної лексики і у подальшому виступають запорукою створення ними оригінальної, неповторної, естетично забарвленої танцювальної імпровізації. Вправи народного танцю - це універсальна система елементів, засобами яких формується культура та естетична виразність жестів, міміки, рухів, через які дитина осмислено-емоційно передає зміст, характер і духовне наповнення музичних композицій. Крім того, засобами народного танцю розвивається духовна (мислення, емоції, почуття) та тілесна краса людини (сила м'язів, координація рухів, стрибучість, витривалість тощо). Тому дуже важливо у хореографічній діяльності молодших школярів підібрати такі елементи народного танцю, котрі б відповідали їх віковим психофізіологічним особливостям та сприяли набуттю танцювальних умінь та навичок.

Впровадження у хореографічну діяльність школярів елементів народно-сценічного танцю забезпечить не лише емоційність виховного процесу, формування естетично-культурних цінностей учнів початкових класів, а й сприятиме розвитку їх когнітивної сфери. Педагоги-хореографи акцентують увагу на тому, що, вивчаючи різноманітні народні танці, молодші школярі знайомляться з життям, побутом, обрядами багатьох народів світу. Виконуючи ці танці, діти мають змогу збагатити свої знання, долучившись до історичного минулого різних народів, їх духовної культури та морально-етичних норм. Саме тому пропонуємо розширити зміст навчального матеріалу з хореографії дітей молодшого шкільного віку елементами народних танців, що характеризуються єдиною лексичною основою: приставні кроки (у характері центральної України, білоруського, гуцульського, молдавського танців), полька (у характері чеського, естонського, українського танців), голубець (український, польський, угорський) тощо.

Значний вплив на естетичний розвиток молодших школярів мають вправи ритмічного танцю, засобами яких виховується культура сприйняття та оцінки музичних творів, розвиваються внутрішні відчуття метру темпу, ритму та ін. Тож у навчально-виховний процес з хореографічної діяльності учнів початкових класів пропонуємо вводити ритмічні вправи, які б спрямовувалися на реалізацію означених завдань. Корисними для розвитку в дітей молодшого шкільного віку просторово-часових відчуттів є вправи на перешикування. Виконуючи ці вправи, учні початкової школи накопичують навички колективної взаємодії і взаємодопомоги, що сприяє вихованню свідомої дисципліни, яка регулює поведінку всього колективу. Крім того, в ході виконання означених вправ молодші школярі вчаться колективно створювати горизонтальні танцювальні лінії, перестроюватися у колони, діагоналі, клини та рухатися змійками, тобто вивчають малюнок танцю. Також для розвитку ритмічних відчуттів пропонується використовувати імпровізаційні ритмічні рухи під імпровізаційні музичні твори. Це дасть учням змогу навчитися підпорядковувати рухи музичній фразі, темпу, ритму та виконувати їх відповідно до структури музичного супроводження.

Повноцінний естетичний розвиток дітей молодшого шкільного віку на уроках хореографії не може відбуватися без вивчення українського народного танцю. Для засвоєння елементарної мови вітчизняного танцю потрібно використовувати українські народні рухливі ігри та хороводи, у які протягом багатьох поколінь народ закладав виховний і розвивальний зміст. Дуже цікавими й корисними для національно-естетичного розвитку є українські рухливі ігри зі співом, записані та опрацьовані видатним українським педагогом-хореографом В. Верховинцем. Вчений був переконаний, що впровадження у навчально-виховний процес з хореографії українських рухливих ігор зі співом сприяє розвитку національних почуттів дитини, тому що в основі національного лежить особливий духовний шлях.

На думку В. Верховинця, бути патріотом, любити Батьківщину означає не просто любити національний характер свого народу, а й духовність цього національного характеру й водночас характер його духу. „Для того, щоб бути патріотом, любити Батьківщину й мати змогу злитися з нею почуттями, волею та життям, необхідно відчувати духовне життя народу й творчо зміцнювати себе в силах і засобах цього життя, тобто прийняти українську історію, український фольклор, українську пісню, український танець. Лише піднявшись на вершину національної культури, людина може розкрити для себе загальнолюдські цінності. Тільки зміцнившись у національній духовності, особистість може одержати доступ до витворів чужого національного духу” [12, c. 3].

Танцювальні ігри, запропоновані В. Верховинцем, є дуже цінними, тому що поєднуються з літературним текстом та народним співом, у яких закладені характерні особливості українського народу. Саме тому введення у зміст з хореографічної діяльності національних ігор дасть можливість учням початкових класів отримати знання з історії й культури свого народу. Їх усвідомлення допоможе учням у практичному відтворенні духовної культури своєї нації. Окрім того, вивчення українських танців ознайомить молодших школярів з українською музикою, зокрема пісенним фольклором, а також із національним костюмом, його смисловим та символічним наповненням.

Важливим компонентом естетичного розвитку особистості молодшого школяра вітчизняні вчені визначають формування його креативної сфери. Головним у цьому процесі, на думку науковців, є здатність особистості дитини побачити, створити у душі яскравий образ, який слугуватиме поштовхом до активної творчої дії. Тож ефективний розвиток креативної сфери учнів залежатиме від реалізації на уроках хореографії основних завдань з розвитку танцювальної творчості: розвиток музично-ритмічних навичок, оволодіння мовою рухів, їх виразним виконанням, образним перевтіленням, ознайомлення з деякими прийомами композиції танцю. Переконані, розвиток креативної сфери дитини буде успішним, якщо впроваджувати у зміст хореографічної діяльності спеціальні вправи - асоціативні, з уявними предметами, ігри з використанням слова, під час виконання яких відбувається розвиток уяви, уваги, фантазії школярів, тобто стимулюється їх творча активність.

На думку педагогів-хореографів, творча активність у хореографічній діяльності повинна бути супутником кожного учня. Це положення є безперечним, адже саме на основі гнучкої уяви, різноманітних мрій та безмежної фантазії, що є першоджерелом для пошуку ідей, створюються нові, неповторні сполучення рухів. Також у процесі активної танцювальної творчості відбувається розвиток таких якостей особистості, як оригінальність мислення, висока самоорганізація, самоконтроль, цілеспрямованість, працездатність та ін. Безумовно розвиток творчої активності безпосередньо залежить від зацікавленого ставлення дитини до хореографічної діяльності. Впровадження в її структуру методів та форм роботи, що стимулюють мотиваційні дії учнів, буде відігравати головну роль у створенні сприятливих умов для стимулювання їх творчої активності. Для успішного вирішення означених питань у навчально-виховний процес з хореографії пропонується вводити ігрові імпровізаційні вправи - „Танцювальні загадки” та „Відображення дзеркал”.

Отже, образ гармонійної естетично-розвиненої особистості дитини, формування якої відбувається у ході хореографічної діяльності, передбачає передусім розвиток її когнітивної, креативної, емоційно-почуттєвої сфери. У процесі хореографії діти вчаться володіти своїми емоціями та почуттями, розвивати естетично-культурний та творчий потенціал.

Впровадження у процес хореографічної діяльності форм естетико-виховної роботи, спрямованих на реалізацію психофізичних проявів дітей. Психологічні процеси, що виявляються у фізичних рухах людини, є предметом дослідження вчених різних галузей: психологів, педагогів, арт-терапевтів. У психолого-педагогічних працях науковців В. Клименка, О. Малхазова, С. Максименка зазначається, що особистість людини лише тоді підіймається на вищий естетично-художній, духовно-культурний, творчий рівень розвитку, коли її різноманітні тілесні рухи поєднуються з внутрішніми образами, думками, почуттями. Вчені наголошували на тому, що тілесні рухи удосконалюють мислення людини, наділяючи її душу думками, почуттями, образами, і навпаки мислення людини здатне спонукати її до породження нескінченної кількості дієвих, усвідомлених естетичних рухів. На переконання С. Максименка, все починається з рухів, тому що вони відіграють роль регулятора внутрішньої енергетики особистості, тобто „думки виростають з рухів, набуваючи в цьому процесі досконалості” [21, c. 43]. Вчений зазначає, що основними проявами психофізики є форми рухів, які змінюють положення тіла людини у просторі, переміщують його, виражають емоції і почуття (міміка, жести, пантоміміка), фіксують стан та пози тіла (граціозність постави, апломб, стійкість). На його думку, психофізика людини універсальна тому, що „здійснює психічну регуляцію живих рухів, дій і вчинків, вона - дзеркало мислення, почуттів і уяви” [21, c. 44].

У наукових працях Л. Роговик зазначається, що в побудованих у просторі рухах виявляються емоційні відчуття особистості і це забезпечує її гармонійний розвиток [27, c. 68]. Узагальнення підходів науковців щодо психофізичної організації особистості дозволяє визначити, що її цілісний естетичний розвиток з неповторною, унікальною індивідуальністю залежить від єдності душевно-емоційного життя і фізичної свободи, яка втілюється у тілесно-рухових проявах. Тож зміст хореографічної діяльності, у процесі якої відбувається естетичний розвиток особистості дитини, повинен спрямовуватися на формування її естетичної сфери.

Саме тому вважаємо за потрібне використовувати у навчально-виховному процесі з хореографії форми роботи, що спрямовані на реалізацію психофізичних проявів дітей. До таких відносяться: музично-пластичні, імітаційно-ігрові вправи та сюжетно-рольові ігри.

Думки щодо впливу мистецтва хореографії на розвиток внутрішнього світу особистості, її емоцій та почуттів висловлювала відома танцівниця А. Дункан. Спираючись на її педагогічні настанови стосовно емоційності виконання рухів, вважаємо доцільним у навчально-виховному процесі з хореографії застосовувати музично-пластичні вправи, шляхом виконання яких виявляються та розкриваються внутрішні відчуття дитини. Такі вправи характеризуються технічно простими побутовими рухами, у яких кожний жест, поза, елемент та міміка дитини відтворюють її внутрішній стан [2, c. 156]. Ці елементи породжуються мисленням дитини і виявляються у власних фізичних проявах. Виконуючи вправи, школярі мають змогу з елементів, рухів, комбінацій самостійно обирати та створювати різноманітні танцювальні композиції. Таким чином, відтворення учнями початкових класів пластичних рухів, змістовно наповнених думками, емоціями, почуттями, сприятиме активізації зв'язків між їх внутрішнім станом та фізичними проявами. Діти отримуватимуть емоційну насолоду від власних музично-пластичних рухів та оцінюватимуть власний емоційний стан. Переконані, що впровадження у хореографічну діяльність молодших школярів означених форм роботи сприятиме підвищенню в них рівня естетичного розвитку: естетичних уявлень, понять, знань, емоційно-почуттєвого досвіду, естетичної культури, творчого потенціалу тощо.

Окрім музично-пластичних вправ, в естетичному розвитку молодших школярів у процесі хореографічної діяльності дуже важливе місце посідають сюжетно-рольові ігри. Саме тому необхідною умовою розвитку естетичної активності учнів початкових класів є впровадження в зміст хореографічної діяльності сюжетно-рольових ігор, спрямованих на реалізацію їх психофізичних проявів. Вчені зазначали, що під час гри в учнів стимулюється естетична творчість, що захоплює всі сфери їх духовного життя. На доцільність використання сюжетних ігор у навчально-виховному процесі школи вказувало багато вчених. Вони зазначали, що завдяки грі діти мають можливість більш продуктивно працювати на уроці, оволодівати новими знаннями й творчо застосовувати їх на практиці, зокрема й у танцювальній діяльності. Підвищена емоційність, відсутність стереотипів, готовність до дій є визнаними вченими компонентами психологічного розвитку дітей молодшого шкільного віку. Все вищезазначене сприяє входженню учнів початкових класів до активної ігрової діяльності.

Педагогами-науковцями визначена структура сюжетно-рольової гри дітей молодшого шкільного віку, до якої вони відносять образні ролі, що виконують учасники навчально-виховного процесу та дії, у процесі яких реалізуються ролі. У контексті нашого дослідження важливим є те, що сюжет і зміст сюжетно-рольової танцювальної гри виступають чинниками, які викликають емоційні переживання учнів, а рольові дії втілюються у естетично-забарвлених танцювальних рухах. Особливість сюжетно-рольової хореографічної гри полягає в тому, що розгортання сюжету, розвиток змістовної лінії та відтворення образів детермінуються специфікою танцювальної мови, завдяки якій утворюються певні взаємозв'язки між внутрішнім станом та руховими діями особистості дитини. За допомогою таких зв'язків у школярів початкових класів формується творчий потенціал.

Використання сюжетно-рольових ігор у процесі хореографії допомагає виявити та розкрити „приховані” танцювально-творчі здібності: беручи участь в означених іграх, діти долають внутрішні психологічні бар'єри, реалізують мрії, уявлення, фантазії, тобто підвищують здатність до хореографічної творчості. Також участь школярів у цих іграх сприяє розвитку емоційно-почуттєвої сфери, вмінню виявляти власне, усвідомлене ставлення до обраної танцювальної ролі. Як показує практика, „зажаті”, закомплексовані учні в ході хореографічної гри вчаться отримувати задоволення від власної танцювальної активності. Отже, виконання естетично-забарвлених сюжетно-рольових танцювальних ігор сприяє формуванню емоційної, креативної, психофізичної сфер молодших школярів.