Організація самостійних занять фізичними вправами дітей молодшого шкільного віку

Силовий індекс показує рівень сили згиначів кисті в залежності від маси. Аналізуючи дані наших досліджень ми виявили, що хлопчики та дівчата 9 років мають середній та вище середнього рівні силового індексу (норма для хлопчиків 51-60%, для дівчат 46-50%). Як хлопчики, так і дівчата 7 та 8 років мають показники, нижче за середній рівень (хлопчики 7 років - 46,0%, 8 років - 40,4%; дівчата 7 років - 41,6%, 8 років - 37,6%).

Отримані результати вимірювань антропометричних характеристик морфологічного статусу обстежених дітей та їх аналіз дозволяють констатувати, що контингент обстежених за своїм фізичним розвитком не за всіма показниками відповідає віковій нормі для школярів цього віку за думкою провідних вчених [91].

3.2 Фізична підготовленість дітей молодшого шкільного віку

Фізична підготовленість випробуваних визначалася за результатами педагогічного тестування, яке констатує рівень виявлення основних рухових якостей: сили (згинання і розгинання рук в упорі лежачи, стрибок у довжину), силової витривалості (кут у висі), швидкісно-силової витривалості (присідання за 30 с), гнучкості (нахил в положенні сидячи), швидкості (біг 30 м), швидкісно-силових якостей (біг на місці за 15 с).

Отримані дані показують, що групи є більш однорідними за показниками у тестах: біг 30 м, стрибок у довжину з місця, присідання за 30 с, біг на місці за 15 с.

Значне розсіювання показників спостерігається у таких тестах, як згинання і розгинання рук в упорі лежачи ( до 126,5%), кут у висі ( до 129,2%), нахил сидячи ( до 388,4%).

При порівнянні показників у тестах: біг 30 м, стрибок у довжину з місця, біг на місці за 15 с, згинання рук в упорі лежачи, відзначено, що результати мають тенденцію до покращення в усіх віково-статевих групах.

Необхідно відзначити, що хлопчики всіх вікових груп мають вищі показники (р<0,05) у тестах: біг 30 м, стрибок у довжину з місця, згинання і розгинання рук в упорі лежачи, присідання за 30 с, кут у висі, біг на місці за 15 с, ніж дівчата того ж віку. У тесті “нахил в положенні сидячи” результати дівчат є вищими (р<0,05), ніж у хлопчиків тих же вікових груп.

Пояснюється це гетерохронністю розвитку рухових якостей людини. Так, наприклад, сенситивні періоди приросту м'язової сили у хлопчиків та дівчат не співпадають. Сила м'язів рук та тулуба в усіх вікових періодах (після 6 років) у хлопчиків є більшою [14, 74, 75 ]. Гнучкість інтенсивно збільшується у дітей у віці від 6 до 8 та від 9 до 10 - 11 років, однак у дівчат показники гнучкості на 20 - 30% є вищими, ніж у хлопчиків [120].

Таким чином, закономірності розвитку рухових якостей, виявлені у ході досліджень, співпадають з даними, наведеними у літературі [47, 48, 120].

Аналіз результатів тестів, які характеризують фізичні якості, показав, що найменш розвиненими є такі якості, як сила м'язів черевного пресу, гнучкість у хлопчиків і у дівчат, сила м'язів рук у хлопчиків і дівчат 7 років.

Бальна оцінка фізичної підготовленості обстежуваних проводилася за Державними тестами України [61]. При виконанні тесту “кут у висі” значна кількість дітей мають незадовільні оцінки (оцінювані на „1” та „2” бали). Так, у хлопчиків 7 років ця кількість складає 63,6%, 8 років - 38,5%, 9 років - 55,2%; у дівчат, відповідно - 75,0%, 28,6%, 75,0%. Пояснюється це тим, що діти молодшого шкільного віку не відзначаються високим рівнем статичної силової роботи [46, 47].

У тесті “нахил сидячи” відсоткове співвідношення хлопчиків, які мають низький бал, таке: 70,1%, 65,4%, 72,4% (відповідно 7, 8, 9 років); також багато дівчат мають низький та нижче середнього рівні розвитку гнучкості: 62,5%, 61,9%, 75,0% (відповідно 7, 8, 9 років).

У тесті “біг 30 м” більшість як хлопчиків, так і дівчат мають середній та вище середнього рівня показники. Так, 81,8% хлопчиків 7 років, 69,2% хлопчиків 8 років і 72,4% хлопчиків 9 років мають оцінку “задовільно” та “добре”. Процентне співвідношення дівчат таке: 81,2%, 71,4%, 81,5% (відповідно 7, 8, 9 років).

Жоден учень не має високого рівня розвитку швидкісних якостей.

Результати тесту “згинання і розгинання рук в упорі лежачи” свідчать, що процент дітей 7 років, які отримали незадовільний бал, є досить високим і складає 64,9% - хлопчики, 67,5% - дівчата. Діти 8 та 9 років переважно мають оцінку “задовільно” та “добре” (42,3 та 44,8% відповідно хлопчиків і 47,6 та 43,8% дівчат).

Необхідно також відзначити, що найбільшу кількість позитивних оцінок хлопчиків(оцінюваних на „4” та „5” балів) виявлено у тесті “присідання за 30с” (48,05%, 76,92%, 58,62% відповідно 7, 8, 9 років; дівчата у цьому тесті переважно мають оцінку “3 ” та “4”.

Процентне співвідношення хлопчиків і дівчат, які мають високий та вище середнього рівні показників у тесті “біг на місці за 30 с” є таким: у хлопчиків - 55,7%, 65,8%, 89,7% (відповідно 7, 8, 9 років), у дівчат - 47,7%, 67,1%, 94,2% (відповідно 7, 8, 9 років).

На підставі одержаних результатів можна стверджувати, що діти 7 років мають нижчі показники здоров'я та фізичної підготовленості в порівнянні з показниками дітей 8 та 9 років. Тому, на нашу думку, найбільшу увагу необхідно приділити фізичному стану дітей 7 років. Саме для дітей цього віку, за нашими даними, необхідно втілення додаткових оздоровчих заходів. Результати дослідження показують необхідність більш поглибленого вивчення обсягу рухової активності та фізичного стану дітей для наукового обгрунтування системи самостійних занять в режимі дня.

3.3 Рівень рухової активності дітей молодшого шкільного віку

З метою вивчення особливостей рухового режиму дітей 7 років нами був проведений хронометраж діяльності протягом дня за Фремінгемською методикою. В результаті ми визначили кількість часу, яку займає кожний рівень фізичної активності. На сон та відпочинок діти витрачали 9,5±0,5 год., на пасивні ігри, перегляд телепередач, читання, малювання - 4,9±0,4 год., на пересування пішки, стан з невеликою рухливістю - 7,6±0,2 год., на прогулянки, господарчу роботу - 1,7±0,2 год., на рухливі ігри, заняття в спортивних секціях - 0,3±0,1 год.

З метою визначення загальної величини та зони активності, середні результати добової діяльності учнів було проіндексовано за ваговим коефіцієнтом. За результатами наших досліджень індекс фізичної активності у дітей 7 років становить у середньому 31,8±1,2 бала.

Отже, результати нашого дослідження свідчать, що обстежені учні ведуть малорухомий спосіб життя.

РОЗДІЛ 4. ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОВЕДЕНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

4.1 Теоретичне обгрунтування експериментальної методики самостійних занять фізичними вправами молодших школярів

Сучасні темпи життя вимагають від учнів, щоб вони змолоду дбали про своє фізичне вдосконалення, мали знання в галузі гігієни і медичної допомоги, вели здоровий спосіб життя, самостійно займалися фізичними вправами [58].

В статті 6 закону України “Про фізичну культуру і спорт” серед основних показників розвитку фізичної культури першим зазначено рівень здоров'я і фізичного розвитку різних верств населення [63]. Водночас, як свідчать різні джерела, дані показники сьогодні в Україні знаходяться на низькому рівні. Так, за даними Державного комітету з фізичної культури і спорту України 90% дітей, учнів мають різні відхилення у стані здоров'я. А більше ніж у 50% з них є незадовільною фізична підготовленість. Висновок тут може бути лише один - проблема здоров'я, фізичної підготовленості населення України не просто зачіпає інтереси країни; від того, як вона буде вирішуватися, прямо залежатиме національна безпека держави. Така постановка питання вимагає нових нетрадиційних підходів до рзв'язання проблеми здоров'я і фізичної підготовленості населення і, в першу чергу, молоді [29].

Одним з таких підходів може бути спроба побудови навчально-тренувального процесу дітей молодшого шкільного віку в системі самостійних занять.

Розробка експериментальної методики ґрунтувалась на основних положеннях програми з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів, де зазначається, що головною метою в роботі вчителя фізичної культури в початкових класах є виховання бажання займатися фізичними вправами та навчити дітей самостійно виконувати найпростіші рухові дії, ігрові вправи; правила безпеки. У початкових класах здійснюється інтенсивний розвиток фізичних якостей, з врахуванням сенситивних періодів, необхідних для зміцнення здоров'я та формування систем організму дітей.

В державній програмі з фізичного виховання зазначається, що головними аспектами організаційно-методичного ходу сучасного уроку фізичної культури є формування навичок самостійних занять фізичними вправами, здійснення міжпредметних зв'язків, використання системи домашніх завдань на основі найбільш раціональних методів організації навчання школярів. З урахуванням цих аспектів ми розробили комплекси фізичних вправ у системі самостійних занять.

В основу формування експериментальної системи нами були покладені такі педагогічні положення:

1. Комплексний підхід до розвитку фізичних якостей.

Наші дослідження фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку показали, що багато учнів мають недостатньо розвинені головні рухові якості: силу, гнучкість. Тому систематичний розвиток фізичних якостей з чітким дозуванням навантажень є обов'язковою умовою експериментальної методики.

2. Раціональна побудова комплексів вправ, яка дозволяє всебічно впливати на організм дитини. Вправи підібрані з урахуванням вікових особливостей організму дітей молодшого шкільного віку. До кожного комплексу включені вправи, що потребують роботи різних груп м'язів і спрямовані на розвиток фізичних якостей.

3. Використання ігрового методу для підвищення мотивації дитини до занять фізичними вправами. У молодшому шкільному віці необхідно стимулювати творчі здібності дитини, надати їй допомогу в пробудженні інтересу для самоосвіти, в набутті стійкої потреби в творчому мисленні.

4. Використання системи самоконтролю для визначення приросту показників фізичних якостей. Після кожного комплексу вправ, які пропонується виконати дитині. Проти кожного тесту учасник експерименту записує свої показники після першого, другого та третього тижня тренування. Це надає можливість дитині спостерігати зміни своїх результатів тестування фізичних якостей протягом всього циклу самостійних занять фізичними вправами.

5. Тісний зв'язок програми самостійних занять з програмним матеріалом фізичного виховання школярів. Система комплексів відповідає вправам, які пропонуються державною програмою з фізичного виховання за розділами: легка атлетика, спортивні ігри, гімнастика та домашні завдання.

Процес виконання фізичних вправ передбачав дотримання таких педагогічних принципів:

- принцип свідомості і активності. У вступі ми наголошували на необхідності виховання сили волі та розвитку фізичних якостей для життя людини, намагалися створити у дітей чітку уяву про вплив систематичного виконання фізичних вправ на їх організм. Велику роль відіграва самостійний облік результатів фізичної підготовленості після виконання вправ.

- принцип наочності. При складанні системи самостійних занять фізичними вправами враховувалась схильність дітей молодшого шкільного віку до предметного, образного мислення.

- принцип доступності реалізовувався через розробку комплексів вправ, доступних для дітей з різними рівнями здоров'я та рухової підготовленості. Методичні правила навчання “від відомого до невідомого”, “від простого до складного”, “від легкого до важкого” були покладені в основу методики самостійних занять. Система комплексів вправ розподілялася на три ступіні складності: найпростіша, середньої складності, найскладніша. Кожна ступінь вміщувала три комплекси вправ.

- принцип оздоровчої спрямованості реалізовувався шляхом включення до занять вправ, що спрямовані на профілактику плоскостопості, формування правильної постави а також дихальних вправ.

- принцип систематичності передбачав щоденне виконання фізичних вправ, поступове збільшення обсягу та інтенсивності навантаження і поступовий перехід від однієї ступені до іншої.

- принцип міцності та прогресування. Одним із основних завдань навчально-виховного процесу ми вважаємо отримання дітьми міцних знань, умінь і навичок, які можуть бути застосовані ними на практиці. Вирішальне значення у здійсненні принципу міцності ми надавали систематичному повторенню раніше вивчених вправ. При цьому в нашій методиці на кожній ступені підвищувалась складність рухових завдань, планувалась оптимальна кількість повторення рухів.

При реалізації системи самостійних занять фізичними вправами дітей молодшого шкільного віку дотримувались таких правил:

- до одного комплексу включати не більше десяти вправ через недостатній руховий досвід дітей 7 років;

- поступово підвищувати дозування та складність вправ з метою втягування організму дітей до систематичної роботи;

- мобілізувати увагу та забезпечити оптимальний емоційний стан учнів шляхом змін сюжетів і вправ кожні три тижні;

- підвищувати інтерес учнів до виконання вправ за допомогою системи самоконтролю, тобто учні повинні мати можливість самостійно стежити за підвищенням показників фізичних якостей.

Особливе значення в роботі з учнями другого класу набуває ігровий метод.

4.2 Ефективність експериментальної методики фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку

Дані констатуючого експерименту показали, що більшість дітей молодшого шкільного віку мають низький рівень фізичного здоров'я. Серед хлопчиків та дівчат 7 років не було виявлено дітей з середнім рівнем соматичного здоров'я. Процент дітей 8 та 9 років, які відносяться до середньої групи, є досить невисоким.

Аналіз показників фізичної підготовленості свідчить про низький рівень розвитку основних рухових якостей, таких як гнучкість, сила м'язів тулуба і рук. Це дає підставу для цілеспрямованого підбору фізичних вправ з метою їх розвитку.

Отримані дані аналізу взаємозв'язків між показниками фізичної підготовленості та здоров'я свідчать про наявність залежності між даними показниками. Це дозволяє використовувати даний факт у підвищенні рівня здоров'я дітей шляхом дії на провідні сторони фізичної підготовленості засобами фізичного виховання, відкриваючи можливості управління здоров'ям.

Таким чином, враховуючи те, що збільшення рівня рухової активності позитивно впливає на стан здоров'я дітей нами була запропонована методика організації самостійних занять фізичними вправами для дітей молодшого шкільного віку.

Для перевірки представленої методики самостійних занять фізичними вправами школярів других класів проводився педагогічний експеримент. Завдання експерименту полягало у виявленні змін у показниках фізичного стану учнів других класів під впливом розробленої методики. У експерименті взяли участь школярі других класів. З них було скомплектовано дві групи: експериментальна та контрольна. За показниками фізичного розвитку, фізичної підготовленості та фізичного здоров'я групи були практично рівноцінними.

В контрольній групі щоденні самостійні заняття включали комплекси з 10 вправ, які вчитель фізичного виховання розробив на кожну чверть згідно зі змістом державної програми. В експериментальній групі ми запропонували систему самостійних занять фізичними вправами, що сприяє підвищенню рівня рухової активності, фізичної підготовленості і здоров'я.

Системи самостійних занять, запроваджені в експерриментальній та контрольній групах, мають спільні і відмінні ознаки.

Спільні ознаки: системи самостійних занять в обох групах були спрямовані на розвиток таких фізичних якостей, як: гнучкість, сила рук, ніг і тулуба, швидкісно-силові якості та координація.

Морфофункціональні показники оцінювались за загальноприйнятими методиками [91, 115], показники фізичної підготовленості обстежуваних - за Державними тестами і нормативами оцінки фізичної підготовленості школярів [61] і за Т. Ю.Круцевич [91].

Вихідні морфофункціональні показники фізичної підготовленості досліджуваних (експериментальної та контрольної груп) наведені у табл. 4.1, 4.2.

Таблиця 4.1Статистичні значення морфофункціональних показників досліджуваних груп до експерименту

Показники	Стать	Експериментальна група	Контрольна група
Довжина тіла, см	Х	127,82	5,35	1,01	128,70	5,35	1,23
	Д	125,68	5,355	1,23	126,40	5,3	1,06
Маса тіла, кг	Х	25,77	3,85	0,612	26,87	5,86	1,22
	Д	24,1	4,22	0,97	25,76	5,29	1,069
Окружність грудної клітки, см	Х	62,43	4,0	0,76	61,43	4,84	1,01
	Д	59,21	4,74	1,09	60,84	4,93	0,99
Індекс Кетле, г/см	Х	200,97	23,63	4,47	207,59	36,61	7,63
	Д	190,94	25,02	5,74	203,16	36,52	7,30
ЖЄЛ, мл	Х	1405	90,31	17,1	1413	96,79	20,18
	Д	1331	88,52	20,31	1356	82,06	16,41
Динамометрія, кг	Х	12,43	1,1	0,21	12,13	0,92	0,19
	Д	11,42	1,02	0,23	11,04	0,89	0,18
ЧСС, уд/хв	Х	88,21	1,62	0,31	88,43	1,38	0,29
	Д	92,79	3,47	0,8	92,52	3,63	0,73
АТ сист., мм рт ст	Х	98,25	6,98	1,32	99,35	7,45	1,55
	Д	98,37	5,78	1,3	97,68	7,03	1,41
АТ діаст., мм рт ст	Х	61,43	5,01	0,95	61,04	3,85	0,8
	Д	58,47	4,7	1,08	60,76	3,24	0,65

Матеріали дослідження показали, що за морфофункціональними показниками та показниками фізичного здоров'я школярів експериментальної та контрольної груп не виявлено статистично значущих відмінностей (р>0,05) (табл. 4.1, 4.2).

Таблиця 4.2 Статистичні значення показників фізичної підготовленості досліджуваних груп до експерименту

Тести	Стать	Експериментальна група	Контрольна група
Біг 30 м, с	Х	6,64	0,65	0,12	6,76	0,81	0,17
	Д	7,14	0,45	0,1	7,14	0,6	0,12
Згинання і розгинання рук в упорі лежачи, р.	Х	6,46	5,47	1,03	8,96	5,52	1,15
	Д	2,37	2,63	0,6	3,56	4,79	0,96
Стрибок у довжину з місця, см	Х	123,04	24,47	4,62	126,52	18,67	3,84
	Д	110,16	11,88	2,72	122,2	20,67	4,13
Кут у висі, с	Х	2,71	3,83	0,72	2,74	3,36	0,7
	Д	2,32	3,09	0,71	2,08	2,75	0,55
Присідання за 30 с, р.	Х	28,75	2,2	0,42	27,52	2,86	0,6
	Д	27,32	2,19	0,5	26,68	2,996	0,6
Біг на місці за 15 с, р.	Х	29,39	3,96	0,75	28,04	4,77	0,995
	Д	28,00	2,65	0,6	27,8	4,51	0,9
Нахил сидячи, см	Х	-5,18	10,3	1,95	-2,7	8,39	1,75
	Д	-0,37	6,91	1,59	-0,64	6,93	1,39

Так, результати у контрольних вправах на силу (згинання і розгинання рук в упорі лежачи, кут у висі) складають у хлопчиків експериментальної та контрольної груп відповідно 6,46 ± 1,03 разів та 8,96 ±1,15 разів; 2,7 ± 0,72 с та 2,7 ± 0,7 с, у дівчат - 2,4 ± 0,6 разів та 3,6 ± 0,96 разів; 2,3 ± 0,7 с та 2,08 ± 0,55 с, (р>0,05). Також невірогідними є відмінності у результатах рухових тестів на гнучкість, швидкість та швидкісно-силові якості. Виняток становлять лише показники у тесті “стрибок у довжину з місця”. Результати тесту “стрибок у довжину з місця” у хлопчиків експериментальної групи є дещо нижчими, ніж у хлопчиків контрольної (123,0 ± 4,6 см та 126,5 ± 3,8 см), однак незначно (р>0,05). Між результатами цього тесту у дівчат спостерігається вірогідна різниця (110,2 ± 2,7 см та 122,2 ± 4,1 см), показники експериментальної групи є нижчими (р<0,05).

Таким чином, експериментальна та контрольна групи є однорідними за складом. Це дає право вважати, що суттєві зміни мають відбутися лише за рахунок введення експериментальної методики самостійних занять фізичними вправами.

Аналіз показників фізичної підготовленості школярів показав, що в експериментальній групі після експерименту більша кількість показників має статистично значущі (р<0,05; р<0,01) зміни порівняно з показниками контрольної групи, а саме у таких тестах: кут у висі, присідання за 30 сек, біг на місці за 15 с, нахил сидячи, згинання і розгинання рук в упорі лежачи, стрибок у довжину з місця. Тільки у тесті “біг 30 м” у хлопчиків і дівчат експериментальної групи не відбулося статистично значущого (р>0,05) зростання показників після експерименту. Проте виявлені різні величини приросту показників розвитку фізичних якостей.

За даними матеріалів дослідження ми виявили, що в експериментальній та контрольній групах найбільші зміни відбулися у розвитку таких фізичних якостей, як сила м'язів рук і тулуба, гнучкість.

Найбільший приріст в експериментальній групі у хлопчиків та дівчат спостерігається у тестах: “згинання і розгинання рук в упорі лежачи” відповідно на 11,8 разів та на 7,7 рази, “кут у висі” - на 2,5 с та на 2,1 с, що складає 91,9% та 89,7%, “нахил в положенні сидячи” - 9,4 см та 8,2 см. Виражені темпи приросту у хлопчиків та дівчат спостерігалися у показниках “біг на місці за 15 с” - на 4,8 р та на 4,3 р, що складає 16,3% та 15,4% відповідно, “присідання за 30 с” - на 4,2 р і на 3,3 р, що складає 14,4% та 12,0%, “стрибок у довжину з місця” - на 17,7 см і на 19,3 см, що складає 14,4% та 17,6%.

Незначні величини приросту результатів тестування фізичної підготовленості учнів 7 років експериментальної групи було відзначено як у хлопчиків, так і у дівчат у тесті “біг 30 м”, які збільшились відповідно на 0,33с і на 0,24 с, що складає 4,97% та 3,7%.

У контрольній групі величини приросту результатів тестування фізичної підготовленості школярів 7 років були значно нижчими.

Найбільші величини приросту результатів хлопчиками та дівчатами було показано у тестах: “згинання і розгинання рук в упорі лежачи”, відповідно на 3,14 рази та на 1,94 рази, “кут у висі” - на 0,96с і на 1,12 с, що складає 35,03% та 53,85% відповідно, “нахил сидячи” - на 1,8 см та на 1,92 см.

Найбільші величини приросту результатів хлопчиками та дівчатами було показано у тестах: “згинання і розгинання рук в упорі лежачи”, відповідно на 3,14 рази та на 1,94 рази, “кут у висі” - на 0,96с і на 1,12 с, що складає 35,03% та 53,85% відповідно, “нахил сидячи” - на 1,8 см та на 1,92 см.

Таким чином, кількісний аналіз результатів тестування фізичної підготовленості показав, що у розвитку фізичних якостей учнів 7 років відбулися позитивні зміни.

Якщо на початку експерименту групи були рівноцінними по досліджуваним показникам, то в кінці експерименту за показниками фізичної підготовленості як хлопчики, так і дівчата експериментальної групи випередили своїх однолітків з контрольної групи практично за всіма показниками. Виняток становлять показники у тестах: “біг 30 м” і “присідання за 30 с”.

Якісна характеристика рівня фізичної підготовленості показала, що використання експериментальної методики майже за всіма показниками забезпечило досягнення найбільш високого рівня фізичної підготовленості.

Після експерименту спостерігається тенденція зменшення в експериментальній і в контрольній групах кількості дітей, які мають незадовільні оцінки. Однак процент таких дітей в експериментальній групі є значно вищим (додаток А).

Подібна тенденція найбільш виражено відзначається у таких тестах як: кут у висі, згинання та розгинання рук в упорі лежачи, нахил в положенні сидячи.

У тесті “згинання і розгинання рук в упорі лежачи” кількість незадовільних оцінок у хлопчиків експериментальної групи до експерименту складала 62,2%, у дівчат - 68,4%, після експерименту - 14,3% у хлопчиків і 5,2% у дівчат. У контрольній групі до експерименту - 56,5% у хлопчиків та 60,0% у дівчат, після - 30,4% та 56,0%.

У тесті “нахил в положенні сидячи” в експериментальній групі на початку дослідження незадовільні оцінки мали 75,0% хлопчиків і 63,2% дівчат, після - 50,0% хлопчиків і 31,6% дівчат; у контрольній групі до експерименту - 86,9% хлопчиків та 80,0%, дівчат після - 82,6% та 80% відповідно.

Водночас спостерігається тенденція збільшення кількості позитивних оцінок після експерименту. Ці зміни значною мірою виражені в експериментальній групі як у хлопчиків, так і у дівчат порівняно з показниками контрольної групи.

Найбільші зміни виявлено у таких тестах як “стрибок у довжину з місця”, “кут у висі”, “біг на місці за 15 с”, “згинання і розгинання рук в упорі лежачи”, “нахил в положенні сидячи”.

У тесті “стрибок у довжину з місця” в експериментальній групі у хлопчиків відсоток позитивних оцінок збільшився з 35,7% до 53,6%, а у дівчаток - з 52,6% до 89,5%. У контрольній групі ці показники збільшилися у хлопчиків - з 39,1% до 60,9% , а у дівчат - з 56,0% до 68,0%.

У тесті “кут у висі” в експериментальній групі до експерименту 25,0% хлопчиків і 31,7% дівчат мали позитивні оцінки, після експерименту - 75,0% хлопчиків і 44,1% дівчат. У контрольній групі до експерименту 30,4% хлопчиків і 20,0% дівчат мали позитивні оцінки, після експерименту - 34,8% хлопчиків і 28,0% дівчат.

У тесті “біг на місці 15 с” кількість позитивних оцінок в експериментальній групі до експерименту у хлопчиків складала 60,7%, у дівчат - 31,6%, після - 96,4% та 89,5% відповідно. У контрольній групі до експерименту у хлопчиків - 43,5%, у дівчат - 33,0%, після експерименту - 65,2% і 64,0% відповідно.

В експериментальній групі процент хлопчиків, які одержали позитивні оцінки у тесті “згинання і розгинання рук в упорі лежачи”, збільшився з 17,9% до 71,4%, дівчат - з 15,8% до 57,9%; у контрольній групі - з 30,4% до 43,5% та з 20,0% до 8 32,0% відповідно.

У тесті “нахил в положенні сидячи” в експериментальній групі до експерименту 14,3% хлопчика і 15,8% дівчат мали позитивні оцінки, після експерименту - 35,7% хлопчиків 47,4% дівчат. У контрольній групі до експерименту 13,1% хлопчиків і 8,0% дівчат мали позитивні оцінки, після експерименту збільшення кількості дітей з позитивними оцінками не відзначилось.

Для визначення динаміки приросту показників фізичної підготовленості дітей експериментальної групи ми проводили систематичне тестування через кожні три тижні, тобто після виконання кожного комплексу вправ. Для цього ми використовували такі тести: “згинання “згинання і розгинання рук в упорі лежачи”, “нахил в положенні сидячи”, “піднімання тулуба в сід за 1 хв”, ”стрибок у довжину з місця”, “кидки м'яча об стіну та ловіння за 30 с”.

Найбільший приріст показників у тесті “згинання і розгинання рук в упорі лежачи” як у хлопчиків, так і у дівчат, відзначається після виконання другої ступені комплексів вправ (4, 5, 6). При виконанні першої ступені комплексів (1, 2, 3) відзначається невеликий приріст результатів у цьому тесті. Ми можемо це пояснити тим, що на початку експерименту відбувається адаптація організма дитини до систематичних навантажень. Наприкінці експерименту відзначається більш плавний приріст показників. Це пов'язане з тим, що більшість досліджуваних досягли високого рівня показників у даному тесті. Адже за державною програмою на оцінку “відмінно” виконання цього тесту для хлопчиків складає 20 разів, для дівчат - 11.

Найбільший приріст показників фізичної підготовленості в експериментальній групі був виявлений у розвитку таких рухових якостей, як швидкісно-силові, координаційні, сила м'язів рук та тулуба, гнучкість. Ці якості значною мірою розвиваються під час самостійних занять фізичними вправами.

Тому можна стверджувати, що запропонована система самостійних занять є ефективною і може рекомендуватися як один із варіантів збільшення рухової активності і розвитку фізичної підготовленості учнів молодших класів.

До експерименту у досліджуваних експериментальної групи співвідношення часу, витраченого на рівні рухової активності протягом дня було таке: базовий рівень - 9,5 год. (39,4%), сидячий рівень - 4,9 год. (20,5%), малий рівень - 7,6 год. (37,7%), середній рівень - 1,75 год. (7,3), високий рівень - 0,25 год. (1,1%). За даними хронометражу діяльності протягом дня діти віддавали перевагу малоінтенсивним прогулянкам та перегляду телепрограм.

Треба відзначити, що після експерименту відбулося зменшення кількості часу, який діти витрачали на базовий, сидячий та середній рівні рухової активності. Водночас відбулося збільшення часу, що витрачався на високому рівні рухової активності протягом дня. До експерименту діти знаходились на високому рівні в середньому лише 15 хвилин, а після експерименту - 55 хвилин, тобто 3,7% доби. За даними хронометражу діяльності досліджувані самостійно займались фізичними вправами в середньому 20-30 хвилин на день. Також діти стали віддавати перевагу рухливим іграм на прогулянках. На нашу думку, втілення системи самостійних занять фізичними вправами позитивно відбилося на режимі рухової активності дітей 7-8 років.

РОЗДІЛ 5. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Аналіз літератури з проблеми здоров'я, фізичної підготовленості, фізичної роботоздатності та рівня рухової активності дітей молодшого шкільного віку показав, що основним завданням системи фізичного виховання в Україні є зміцнення здоров'я населення і, насамперед, дітей. На сучасному етапі розвитку суспільства умови життя ставлять високі вимоги до рівня фізичного розвитку, роботоздатності та функціонального стану організму дітей. Особливу значущість набувають питання підбору засобів та методів фізичного виховання, які спрямовані на здобуття оздоровчого ефекту при заняттях фізичною культурою у молодшому шкільному віці [18, 38, 52, 70, 71, 72, 102].

Актуальним питанням даної проблеми є: взаємодія показників фізичного здоров'я, фізичної підготовленості та рівня рухової активності учнів; пошук інноваційних підходів до організації процесу фізичного виховання; пошук оптимальних засобів фізичного виховання, які б забезпечували високий оздоровчий ефект.

Слабким питанням у галузі фізичного виховання є науково-педагогічні основи організації самостійних занять фізичними вправами дітей молодшого шкільного віку. Цінність самостійних занять фізичними вправами, які позитивно впливають на фізичний стан дітей полягає у тому, що вони дають можливість збільшити рівень рухової активності протягом дня, не вимагаючи особливих умов та дорогого обладнання. Однак відсутність науково-обґрунтованої методики та ії використання у процесі фізичного виховання учнів визначила актуальність даного дослідження.

Результати дослідження фізичного розвитку учнів свідчать, що хлопчики 9 років мають показники індексу Кетле вище середнього рівня. В інших віково-статевих групах випробуваних величини середніх значень маси тіла залежно від їх росту були на середньому рівні, масо-зростовий індекс Кетле знаходиться у межах норми, як у хлопчиків, так і у дівчат 7 - 8 років і дівчат 9 років. Водночас, хлопці 9 років і дівчата 8-9 років мають рівень нижче середнього за показниками індекса ОГК/зріст. Хлопчики 7-8 років і дівчата 7 років відносяться до групи середнього рівня за показниками індексу ОГК/зріст. Зіставлення показників фізичного розвитку хлопчиків і дівчат за індексами приводить до висновку, що основна маса досліджуваних 7-8 років має середній рівень фізичного розвитку. Якщо оцінювати рівень фізичного розвитку залежно від індексу Кетле, то можна відзначити, що хлопчики 7 та 8 років мають середній рівень (62,3% і 61,5% відповідно). У дівчат 7-8 років цей показник мають 55% і 76,2% відповідно. Велика кількість хлопчиків 8-9 років мають високий та вище середнього рівні фізичного розвитку: 30,8% і 61,4% відповідно. У дівчат ці показники мають 44%. Якщо оцінювати рівень фізичного розвитку залежно від індексу ОГК/зріст, то можна відзначити, що більшість хлопчиків і дівчат 7-8 років мають середній рівень фізичного розвитку. Однак більшість досліджуваних 9 років мають нижче середнього та низький рівень фізичного розвитку за цим індексом: 58,3% хлопчиків і 75% дівчат. Ці дані підтверджують дослідження О.В.Шиян.

Життєвий індекс у обстежуваних дівчат 7 та 9 років знаходиться на середньому рівні (норма для дівчат - 51 - 60 мл/кг), а у хлопчиків 7 та 9 років - нижче середнього рівня (відповідно 55,48 мл/кг, 54,08 мл/кг) при нормі 56 - 65 мл/кг. Лише хлопчики 8 років мають середній рівень життєвого індексу, а дівчата 8 років - рівень вище середнього [8].

Максимальна сила згиначів кисті входить до системи показників, які характеризують фізичний розвиток, фізичне здоров'я та максимальну силу м'язів кисті через свою інформативність [100]. Оцінку сили згиначів кисті визначали залежно від маси тіла школяра [188]. Співставлення показників сили кисті сильнішої руки дітей 7 та 8 років, приводить до висновку, що в цих вікових групах діти мають низький рівень силового індексу. Проте відзначається тенденція підвищення сили м'язів кисті з віком як у хлопчиків, так і у дівчат. Хлопчики та дівчата 9 років мають середній та вище середнього рівні силового індексу.

Для характеристики стану здоров'я нами визначалися показники соматичного здоров'я - ЧСС, АТ та ЖЄЛ. Середньостатистичні значення ЧСС та АТ обстежуваних дітей відповідали віковій нормі для молодших школярів [91]. У результаті досліджень було виявлено тенденцію до зниження ЧСС як у хлопчиків, так і у дівчат від 7 до 9 років, що пояснюється особливостями вікового розвитку організму дітей у цей період.

Факт незадовільного стану здоров'я обстежуваних учнів, який ще раз підтверджує актуальність питання що вивчається, зафіксовано при оцінці інтегрального рівня фізичного здоров'я школярів 7 - 9 років за методикою Г.Л. Апанасенка [8]. Проведені дослідження свідчать, що більшість хлопчиків і дівчат 7 - 9 років мають низький рівень фізичного здоров'я. Відсоткове співвідношення хлопчиків, які належать до групи з низьким рівнем фізичного здоров'я, становить 87%, 61,5%, 44,8% (відповідно 7, 8, 9 років); дівчат - 83,8%, 57,1%, 31,3% відповідно. Необхідно також відзначити, що середній рівень здоров'я мають лише діти 8 та 9 років, але їх процент є досить невисоким (хлопчики: 8 років - 3,8%, 9 років - 13,8%; дівчата: 8 років - 19,0%, 9 років - 31,5%).

Отримані нами дані підтверджують дослідження О.В. Андрєєвої, М. Чопик, у яких також не виявлено дітей, що відносяться до високого рівня здоров'я.

Результати дослідження стану фізичної підготовленості свідчать, що хлопчики 7 - 9 років мають вищі показники, ніж дівчата того же віку у тестах: біг 30 м, стрибок у довжину з місця, згинання і розгинання рук в упорі лежачи, присідання за 30с, кут у висі, біг на місці за 15 с. У тесті “нахил сидячи” результати дівчат є вищими, ніж у хлопчиків у тих же вікових групах. Пояснюється це тим, що у дівчат природня гнучкість більш розвинена, ніж у хлопчиків.

Аналіз результатів тестів, які характеризують фізичні якості, показав, що найменш розвиненими є такі якості, як сила м'язів черевного пресу, гнучкість як у хлопчиків і у дівчат, сила м'язів рук у хлопчиків і дівчат 7 років.

Підтверджені дані досліджень Н.Н. Визитей, В.П. Моченова [35], П.А. Виноградова [36], про те, що що діти молодшого шкільного віку не відзначаються високим рівнем статичної силової роботи. При виконанні тесту “кут у висі” значна кількість дітей має незадовільні оцінки (оцінювані на „1” та „2” бали). Так, у хлопчиків 7 років ця кількість складає 63,6%, 8 років - 38,4%, 9 років - 55,2%; у дівчат, відповідно - 75,0%, 28,6%, 75,0%.

Дослідження рівня розвитку гнучкості за тестом “нахил сидячи” показало, що відсоткове співвідношення хлопчиків, які мають низький бал, таке: 75,1%, 65,4%, 72,4% (відповідно 7, 8, 9 років); також багато дівчат мають низький та нижче середнього рівні розвитку гнучкості: 62,5%, 61,9%, 75,0% (відповідно 7, 8, 9 років).

Результати виконання тесту “згинання і розгинання рук в упорі лежачи”свідчать, що процент дітей, які отримали незадовільний бал, є досить високим і складає у хлопчиків 64,9% , у дівчат 67,5%. Діти 8 та 9 років переважно мають оцінку “задовільно” та “добре”.

Найбільшу кількість позитивних оцінок хлопчиків (оцінюваних на “4” та “5” балів) виявлено у тесті “присідання за 30 с” (48,0%, 76,9%, 58,6% відповідно 7, 8, 9 років); дівчата у цьому тесті переважно мають оцінку “задовільно” та “добре”.

Дослідження рівня фізичного здоров'я та фізичної підготовленості показали, що діти 7 років мають нижчи показники здоров'я та фізичної підготовленості, ніж діти 8 та 9 років. Тому найбільшу увагу необхідно приділити фізичному стану дітей 7 років. Саме для дітей цього віку, за нашими даними, необхідно запроваджувати додаткові оздоровчі заходи.

Результати дослідженння рівня рухової активності за Фремінгемською методикою показали, що базовий рівень фізичної активності дітей 7 років складає 39,5% добового бюджету, сидячий рівень - 20,5%, малий рівень - 31,7%, середній рівень - 7,25% і високий рівень фізичної активності дітей 7 років складає лише 1,05% добового бюджету. Отже, можна стверджувати, що обстежені ведуть малорухомий спосіб життя і це, ймовірно, може бути однією з причин низького рівня фізичного здоров'я дітей молодшого шкільного віку.

Як свідчать літературні дані, питання взаємозв'язку показників фізичної підготовленості та фізичного здоров'я залишається, як і раніше, актуальним [11]. Виявлення особливостей цього взаємозв'язку дозволить цілеспрямовано впливати фізичними вправами на розвиток певних рухових якостей для здобуття оздоровчого ефекту.

На підставі одержаних результатів можна стверджувати, що діти 7 років мають досить низькі показники здоров'я та фізичної підготовленості в порівнянні з показниками дітей 8 та 9 років. Тому найбільшу увагу необхідно приділити фізичному стану дітей 7 років. Саме для дітей цього віку доцільне втілення додаткових оздоровчих заходів.

Узв'язку з тим, що фізична підготовленість є результатом спеціально організованої та самостійної фізичної активності, у процесі занять фізичними вправами можливе регулювання рівня фізичного здоров'я школярів шляхом розробки адекватних засобів і методів фізичного виховання.

Розробка експериментальної методики будувалася на основних положеннях програми з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів. Процес самостійних занять фізичними вправами передбачав дотримання загально-дидактичних принципів, необхідних для ефективного процесу фізичного виховання.

Ми розробили систему самостійних занять фізичними вправами. Експериментальна система самостійних занять створена на основі педагогічних умов, які сприяють створенню психологічної мотивації до занять фізичною культурою у вільний час школярів. За цією системою діти експериментальної групи займалися щоденно. Діти контрольної групи щоденно виконували комплекси, які були розроблені на кожну чверть згідно зі змістом державної програми.

Результати проведеного експерименту показали ефективність розробленої нами системи самостійних занять фізичними вправами дітей 7 років.

Аналіз показників фізичної підготовленості школярів показав, що в експериментальній групі після експерименту більша кількість показників має статистично значущі (р<0,05; р<0,01) зміни порівняно з показниками контрольної групи. Тільки у таких тестах як: біг 30 м у хлопчиків і дівчат експериментальної групи не відбулося статистично значущого (р>0,05) підвищення показників після експерименту. На нашу думку, вірогідного підвищення показників у цьому тесті не відбулося тому, що до комплексів самостійних занять не були включені вправи з бігу, бо їх незручно виконувати в домашніх умовах. У дівчат та хлопчиків контрольної групи зафіксовано статистично значуще підвищення показників після експерименту у тесті “присідання за 30 с. (р<0,05).

Аналізуючи результати досліджень, необхідно відзначити, що за всіма показниками відбулися позитивні зміни. Проте виявлено різні величини приросту показників розвитку фізичних якостей. Найбільший приріст в експериментальній групі у хлопчиків та дівчат спостерігається у тестах: “згинання і розгинання рук в упорі лежачи” відповідно на 11,8 разів та на 7,7 рази, “кут у висі” - на 2,5 с та на 2,1 с, що складає 91,9% та 89,7%, “нахил в положенні сидячи” - 9,4 см та 8,2 см. Виражені темпи приросту у хлопчиків та дівчат спостерігалися у показниках “біг на місці за 15 с” - на 4,8 р та на 4,3 р, що складає 16,3% та 15,4% відповідно, “присідання за 30 с” - на 4,2 р і на 3,3 р, що складає14,4% та 12,0%, “стрибок у довжину з місця” - на 17,7 см і на 19,3 см, що складає 14,4% та 17,6%.

У контрольній групі темпи приросту результатів тестування фізичної підготовленості школярів 7 років були значно нижчими. Найбільші величини приросту результатів хлопчиками та дівчатами було показано у тестах: “згинання і розгинання рук в упорі лежачи”, відповідно на 3,14 рази та на 1,94 рази, “кут у висі” - на 0,96с і на 1,12 с, що складає 35,03% та 53,85% відповідно, “нахил сидячи” - на 1,8 см та на 1,92 см.

Таким чином, кількісний аналіз результатів тестування фізичної підготовленості показав, що у розвитку фізичних якостей дітей 7-8 років відбулися позитивні зміни. Якщо на початку експерименту групи були рівноцінними за досліджуваними показниками, то після експерименту за показниками фізичної підготовленості як хлопчики, так і дівчата експериментальної групи випередили своїх однолітків з контрольної групи практично за всіма показниками. Виняток становлять показники у тестах: біг 30 м і присідання за 30 с.

Якісна характеристика рівня фізичної підготовленості показала, що використання експериментальної методики за всіма показниками забезпечило досягнення більш високого нормативу фізичної підготовленості.

Після експерименту спостерігається тенденція зменшення як в експериментальній, так і в контрольній групах кількості дітей, які мають незадовільні оцінки (оцінювані на „1” та „2” бали). Однак процент таких дітей в експериментальній групі є значно вищим.

Подібна тенденція найбільш виражено відзначається у таких тестах: кут у висі, згинання та розгинання рук в упорі лежачи, нахил в положенні сидячи.

Водночас спостерігається тенденція збільшення кількості позитивних оцінок (оцінюваних на „4” та „5” балів) після експерименту. Ці зміни більшою мірою виражені в експериментальній групі як у хлопчиків, так і у дівчат порівняно з показниками контрольної групи.

Найбільші зміни виявлено у таких тестах як: стрибок у довжину з місця, кут у висі, біг на місці за 15 с, згинання і розгинання рук в упорі лежачи, нахил в положенні сидячи.

Таким чином, найбільший приріст показників фізичної підготовленості в експериментальній групі був виявлений у розвитку таких рухових якостей, як швидкісно-силові, координаційні, сила м'язів рук і тулуба та гнучкість. Ці якості значною мірою розвиваються під час самостійних занять фізичними вправами.

Тому можна стверджувати, що запропонована методика самостійних занять з урахуванням індивідуальних особливостей організму дитини є ефективною і її можна рекомендувати як один з варіантів збільшення рухової активності і підвищення рівня фізичної підготовленості учнів молодших класів.

ВИСНОВКИ

1. За результатами проведеного аналізу літератури встановлено, що при наявності значної кількості досліджень, спрямованих пошуку засобів підвищення ефективності фізичного виховання учнів молодших класів, основною проблемою є пошук інноваційних підходів до організації занять фізичними вправами з урахуванням інтересів та вікових особливостей дітей. У проаналізованих дослідженнях відсутній комплексний розгляд структури і специфічного змісту самостійних занять.

2. Результати дослідження фізичного розвитку учнів свідчать, що показники індексу Кетле у хлопчиків 9 років знаходяться на вищому від середнього рівні. В інших віково-статевих групах величини середніх значень маси тіла залежно від росту були на середньому рівні як у хлопчиків, так і у дівчаток 7 та 8 років і дівчат 9 років. Водночас хлопчики 9 років і дівчатка 8 та 9 років мали нижчий від середнього рівень за показниками індекса ОГК/зріст. Хлопчики 7 та 8 років і дівчатка 7 років мали середній рівень показників індексу ОГК/зріст. Зіставлення показників фізичного розвитку хлопчиків і дівчаток за індексами показало, що більшість обстежуваних учнів 7 та 8 років мала середній рівень фізичного розвитку.

Зіставлення показників сили кисті сильнішої руки дітей 7 та 8 років, визначеної за допомогою динамометра, свідчить, що в цих вікових групах діти мали низький рівень силового індексу. Однак відзначається тенденція підвищення сили м'язів кисті з віком як у хлопчиків, так і у дівчаток. Хлопчики та дівчатка 9 років мають середній та вищий від середнього рівні.

3. Результати дослідження фізичного розвитку учнів 7-9 років свідчать, що динаміка його показників відповідає віковим закономірностям. Проте серед цих показників можна виділити такі, що мають досить високі коефіцієнти варіації, зокрема: масу тіла (V = 16%), життєву ємність легень (V = 14%), силу кістякової мускулатури (V = 24%), що свідчить про неоднорідність контингенту дітей за темпами фізичного розвитку і підкреслює необхідність диференційованої оцінки показників за якісними ознаками у кожному віковому періоді.

4. Дослідження показників стану фізичного здоров'я досліджуваної групи учнів показало, що серед обстежуваних більшість мають низький рівень фізичного здоров'я (хлопчики 7 років - 87,0%, 8 років - 61,5%, 9 років - 44,8%, дівчатка відповідно - 83,8%, 57,1%, 31,3%). Проте виявлено тенденцію зменшення відсотка дітей, які належать до групи з низьким рівнем фізичного здоров'я, у віковому аспекті. Середній рівень мають тільки діти 8 та 9 років. Цей факт підкреслює необхідність запровадження додаткових оздоровчих заходів у процес фізичного виховання дітей 7 років. Результати дослідження показують необхідність більш поглибленого вивчення обсягу рухової активності та фізичного стану дітей для наукового обгрунтування системи самостійних занять у режимі дня.

5. Рівень показників фізичного здоров'я обстежуваних статистично зумовлений станом їхньої фізичної підготовленості. Аналіз результатів тестів, які характеризують фізичні якості, показав, що найменш розвиненими є такі якості, як сила м'язів черевного пресу, гнучкість, як у хлопчиків, так і у дівчаток 7-9 років і сила м'язів рук у хлопчиків і дівчат 7 років. Аналіз взаємодії показників фізичної підготовленості та фізичного здоров'я з урахуванням рівня фізичного здоров'я показує велику кількість значущих взаємозв'язків.

6. Експериментальна система самостійних занять фізичними вправами містить такі педагогічні умови: раціональне планування комплексів вправ; розвивальне навчання, поєднане з розвитком фізичних якостей; забезпечення зв'язків між розділами навчальної програми; диференційований підхід до учнів; система самоконтролю. Процес виконання фізичних вправ передбачав дотримання таких педагогічних принципів: свідомості та активності; наочності; доступності; оздоровчої спрямованості; систематичності.

7. Визначені науково-методичні підходи до організації самостійних занять фізичними вправами дітей 7 років. Експериментальна система розроблена з урахуванням схильності дітей молодшого шкільного віку до образного мислення. Рекомендується щоденне виконання вправ. Розроблено систему самоконтролю з визначенням приросту показників фізичної підготовленості, яка сприяє формуванню мотивації до самостійних занять фізичною культурою.

8. Результати досліджень свідчать про статистично значуще (р<0,05; р<0,01) збільшення значень показників кистьової динамометрії та зменшення ЧСС, після експерименту у школярів експериментальної групи порівняно з показниками контрольної. Підвищення рівня здоров'я відбулося у хлопчиків всіх експериментальних підгруп.

9. Рівень фізичної підготовленості хлопчиків і дівчаток експериментальної групи значно підвищився, і після експерименту більша кількість показників мали статистично значущі (р<0,05; р<0,01) зміни порівняно з результатами тестування контрольної групи.

Якісна характеристика рівня фізичної підготовленості показала, що використання експериментальної методики за всіма тестами забезпечило досягнення найвищих нормативів фізичної підготовленості. Найбільший приріст показників фізичної підготовленості в експериментальній групі був виявлений у розвитку таких рухових якостей, як швидкісно-силові, координаційні, сила м'язів рук і тулуба та гнучкість.

10. Після експерименту відбулося зменшення кількості часу, який діти витрачали на базовий, сидячий та середній рівень рухової активності. Водночас відбулося збільшення відсотку високого рівня рухової активності протягом дня.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Агаджанян Н.А., Полатайко Ю.А. Экология, здоровье, спорт. - Ивано-Франковск - Москва: Плай, 2002. - 308 с.

Анатомия человека (с основами динамической и спортивной морфологии): Учебник для институтов физической культуры. - Изд. 6-е / Под ред. Б.А.Никитюка, А.А.Гладышевой, Ф.В.Судзиловского. - М.: Терра - Спорт, 2003. - 624 с.

Алтер Дж. Наука о гибкости. - К.: Олимпийская литература, 2001. - 424с.

Амосов Н.М., Бендет Я.А. Физическая активность и сердце. - К.: Здоров'я, 1989. - 213с.

Андреева О.В. Організаційно-методичні аспекти фізичного виховання дітей шкільного віку //Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 5.-Львів, 2001.Т. 1.- С.191-194.

Андреева Е.В. Программирование физкультурно-оздоровительных занятий девочек 12-13 лет: Дис. … канд. наук по физическому воспитанию и спорту: 24.00.02. - К., 2002. - 188с.

Ануфрієва О.О. Оцінка рівня всебічного розвитку особистості молодшого школяра // Початкова школа. - 1999. - №8. - С.41-43.

Апанасенко Г.Л., Волгіна Л.Н., Бушуєв Ю.В. Експрес-скринінг рівня соматичного здоров'я дітей та підлітків: Метод. реком. - К: КМАПО, 2000. - 12с.

Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология. - К.: Здоров'я, 1998. - 248с.

Апанасенко Г.Л. Проблемы управления здоровьем человека // Наука в олимпийском спорте. - 1999. - Спец. выпуск. - С.56 - 60.

Апанасенко Г.Л. «Спорт для всех» и новая феноменология здоровья //Наука в олимпийском спорте. - 2000. - Спец. выпуск «Спорт для всех». - С.36 - 40.

Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. - СПб.: Петрополис, 1992. - 123с.

Апанасенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков: К.: Здоров'я, 1985.

Ареф'єв В.Г., Столітенко В.В Фізичне виховання в школі: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 152с.

Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития. - М.: Наука, 1981. - 282с.

Атаев А.К. Теория и практика физического воспитания детей в семье: автореф. дис….докт. пед. наук.- Киевский гос. Пед. институт им. А.М. Горького. - К; 1983 -35с.

Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании: Пособие для студентов, аспирантов и преподавателей ИФК. - М.: Физкультура и спорта, 1978. - 223с.

Бавина Л.В. Педагогический контроль за физической подготовленностью детей школьного возраста в США //Совр. аспекты физического воспитания школьников. - М., 1985. - С.8 - 10.

Бакурова Т.П. Формирование ценностного отношения старших дошкольников к занятиям посредством эмоциональной регуляции двигательной деятельности: автореф дис….канд. пед. наук./ Сибирская ГАФК. - Омск, 2001, 24 с.

Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. - К.: Здоров'я, 1987. - 223с.

Бальсевич В.К. Концепция альтернативных форм организации физического воспитания детей и молодежи //Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. - 1996. - №1. - С.23 - 25.

Бальсевич В.К. Основные положения концепции интенсивного инновационного преобразования национальной системы физкультурно-спортивного воспитания детей, подростков и молодежи России. - М.: ТиПФК. - 2002. - №3. - С.2 - 4.

Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и каждого. - М.: Ф и С., 1988. - 208 с.

Безверхня Г.В. Мотивація до занять фізичною культурою і спортом школярів 5 - 11 класів: Автореф. дис. ... канд. наук з фізичного виховання і спорту: 24.00.02. - Лівів, 2004. - 23с.