Особливості гендерного виховання дітей дошкільного віку

Педагогічна технологія - сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичний інструментарій педагогічного процесу.

Зупинимося на технологіях організації роботи з гендерного виховання у дошкільних навчальних закладах, яку пропонують колективи ДНЗ №7 «Ромашка», №1 «Дзвіночок», №17 «Колобок» м. Костянтинівка, Донецької області.

Педагоги практики пропонують, що гендерне виховання починаючи з раннього віку є невід'ємною частиною усіх видів діяльності дітей. На заняттях з різних розділів програми (ознайомлення з навколишнім світом, розвиток мовлення, формування математичних уявлень, фізкультура тощо), під час образотворчої, трудової та ігрової діяльності діти засвоюють загальноприйняті норми поведінки, зміст і особливості виконання певних соціально-статевих ролей [37, c. 38].

Починаючи з середньої групи з дітьми варто проводити спеціально організовані заняття, спрямовані на реалізацію завдань тендерного виховання, адже діти п'ятого року життя вже мають деякі уявлення про особливості соціальних взаємовідносин між жінками і чоловіками.

Роботу з тендерного виховання ми проводимо комплексно, використовуючи різні методи, спеціально підготовлені та природні ситуації, що виникають у процесі життєдіяльності.

Основними формами роботи з дітьми у цьому напрямі є:

- організовані заняття -- групові та індивідуальні;

- етичні бесіди [Див. додаток Б] ;

- в проблемні ситуації [Див. додаток В];

- прогнозування життєво значимих ситуацій;

- ігри;

- ситуації спілкування з дітьми;

- прогулянки, екскурсії;

- театралізовані розваги;

- самостійна діяльність дітей.

Автори пропонують здійснювати роботу дотримуючись таких принципів:

- активності -- використання будь-яких ситуацій у житті дитини для формування у неї правильних установок щодо своєї статі і вироблення відповідної рольової поведінки;

- реалістичності -- формування реалістичного розуміння статевої диференціації;

- адресності -- врахування не лише статі і віку дитини, а й її психічного та фізичного розвитку, соціального і культурного рівня;

- неперервності -- послідовне врахування накопичених знань і соціального досвіду дитини, починаючи з раннього дитинства;

- правдивості -- надання максимально правдивої інформації з урахуванням віку дитини та можливостей розуміння цієї інформації;

- довіри -- базування відносин між дитиною та педагогом на довірі, яка можлива лише за умови серйозного ставлення педагога до інтересів дитини, її бажань та проявів статевої поведінки;

- моральної чистоти -- виховання моральної особистості, у якій домінують якості, що формують хлопчика як майбутнього чоловіка, а дівчинку -- як майбутню жінку.

Узагальнюючи ідеї виховання хлопчиків та дівчаток, акумульовані гуманістичною педагогікою доходимо висновку, що статево рольова поведінка дітей формується у дитячому колективі [35, c. 40 - 41].

Найбагатший досвід взаємодії з однолітками різної статі діти набувають у дошкільному закладі. І саме вихователі мають створити оптимальні умови для формування у дітей адекватної статево-рольової поведінки. Перед вихователями стоять такі завдання:

- формувати у дітей уявлення про відмінності у поведінці хлопчиків і дівчаток;

- розвивати способи взаємодії, притаманні жіночому і чоловічому типам поведінки;

- створювати умови для набуття досвіду чоловічої і жіночої поведінки;

- розвивати морально-вольові якості, характерні для хлопчиків (сміливість, рішучість, силу, витривалість тощо) і дівчаток (доброту, ніжність, співчутливість, чуйність тощо).

Робота з формування статево-рольової поведінки у дітей проводиться вихователями у трьох напрямах:

- формування поведінки хлопчиків [Див. додоток Г];

- формування поведінки дівчаток [Див. додоток Д];

- формування способів взаємодії хлопчиків і дівчаток.

Організовуючи різні види діяльності дітей, вихователі створюють умови, які сприяють формуванню уявлень хлопчиків про те, що у майбутньому вони стануть чоловіками, а чоловіки поводяться відповідно до своєї статі: у ситуаціях, коли вони спілкуються з природою, з предметами рукотворного світу, з людьми різної статі, то покладають на себе найбільш складні, важкі, не цікаві, але необхідні обов'язки.

Так вони виявляють свої найкращі чоловічі якості -- силу, витримку, вміння долати труднощі, досягати мети, бути мужніми, витривалими тощо. Справжні чоловіки завжди беруть на себе роль захисника [4, c. 140 - 141].

Вихователі створюють штучно чи використовують життєві ситуації, у яких хлопчики вчаться співвідносити свої дії з діями, характерними для їхніх тат та інших чоловіків. Хлопчики порівнюють і аналізують поведінку чоловіків під час різних ситуацій, наприклад: дозвілля на природі, проблеми у домашньому господарстві (виконання ремонтних робіт, перенесення важких речей), підготовка до сімейних свят тощо.

Корисним для майбутніх чоловіків має стати досвід поведінки в екстремальних ситуаціях, якого вони набувають у відповідних іграх. Важливо навчити хлопчиків розв'язувати конфлікти мирним шляхом, не втрачаючи при цьому гідності.

У дівчаток вихователі формують уявлення про те, що у майбутньому вони стануть жінками, поведінка яких значно відрізняється від поведінки чоловіків. Жінки покладають на себе турботи і обов'язки, пов'язані зі створенням затишку в оселі, піклування про дітей та інших членів сім'ї, домашніх тварин, тощо. Така діяльність сприяє реалізації жінками своїх найкращих якостей, таких як: турботливість, уважність, терплячість, ніжність, лагідність тощо.

Під час різних життєвих ситуацій вихователі спонукають дівчаток до порівняння своїх дій з діями, характерними для їхніх мам та інших жінок. Ситуації для виховання жіночності у дівчаток можуть бути тими самими, що і для виховання мужності у хлопчиків, зокрема: дозвілля на природі, проблеми у домашньому господарстві (прибирання під час ремонту, догляд за помешканням, створення краси та затишку), підготовка до сімейних свят тощо.

Дуже важливо сформувати досвід адекватної поведінки дівчаток у конфліктних ситуаціях.

Вихователі створюють чи використовують ситуації, у яких хлопчики і дівчатка набувають досвіду взаємодії та спілкування.

Хлопчики під час взаємодії та спілкування з хлопчиками вчаться демонструвати силу, спритність, розум тощо, а з дівчатками -- проявляти уважність, повагу, бажання надати допомогу тощо. Ситуації взаємодії виникають під час спільної діяльності: ігор, малювання, перегляду книжок, чергування тощо.

У дівчаток у таких ситуаціях також формується досвід спілкування як з дівчатками, так і з хлопчиками. З дівчатками вони обмінюються думками, судженнями про гарні предмети, книжки, музику, тварин, іграшки, а з хлопчиками -- про цікаві, добрі чи жахливі і факти, історії. Перебуваючи в оточенні хлопчиків, дівчатка вчаться проявляти доброту, турботливість, уважність.

Досвід взаємодії у різних життєвих ситуаціях формується у дітей через спільні дії з предметами (іграшками, квітами, книги книгами тощо) чи комунікації (обмін судженнями, думками, оцінками тощо). Завдання вихователя -- демонструвати правильні способи взаємодії і розвивати у дітей здатність обирати у відповідній ситуації найбільш правильні з них. У ситуаціях, коли треба поступатися, вміти слухати та розуміти одне одного, бути вдячними за поступку, поважати думку іншого вихователь сприяє формуванню єдиних способів поведінки незалежно від статі дітей. Але право першого вибору завжди має залишатися за дівчинкою.

Дуже важливим аспектом роботи з тендерного виховання дітей є створення відповідного предметно-розвивального середовища, яке є умовою прояву статево-рольової поведінки дітей, стимулює їх до вираження у повсякденні свого чоловічого чи жіночого образу [35, c. 103].

Створюючи предметно-ігрове розвивальне середовище у групі дошкільного закладу, обов'язково слід подбати про осередки, у яких граються разом і дівчатка, і хлопчики. Тут розміщують атрибути до сюжетно-рольових ігор «Сім'я», «Магазин», «Поліклініка», «Бібліотека», «Лікарня» тощо. Разом з тим у групах для дітей старшого дошкільного віку вихователі створюють окремі, спеціально оформлені та обладнані куточки для дівчаток та хлопчиків. Саме у віці п'яти -- семи років діти під час ігрової діяльності починають групуватися за статевим принципом. Такий «розподіл» дітей, з одного боку, сприяє формуванню жіночності у дівчаток і мужності у хлопчиків, а з іншого -- підводить їх до розуміння необхідності спільних ігор [Див. додаток Е].

Дослідники гендерного виховання виділяють провідну роль ігор та іграшок у формуванні майбутніх чоловіка і жінки.

Психологи вважають, що з допомогою ігор та іграшок діти дошкільного віку оволодівають нормами і правилами життя у суспільстві. Саме в ігровій діяльності розвиваються їхні інтелект і емоції, уява і мовлення. Програючи сюжети з дорослого життя, моделюючи відносини «лікаря» і «хворого», «водія» і «пасажира», «матері» і «доньки», діти засвоюють соціальні норми поведінки.

Традиційно іграми, спрямованими на засвоєння своєї статевої ролі, для дівчаток є ігри «у доньки-матері», а для хлопчиків -- «у війну» . Гра з лялькою дає змогу дівчаткам засвоїти роль матері, яка доглядає за малюком. Ігри ж «у війну» дають змогу хлопчикам відчути себе мужніми захисниками, виховувати чоловічі риси характеру.

У дітей, які не грають в ігри, що відповідають їхній статі, під час формування статево-рольових стереотипів поведінки зазвичай виникають труднощі. Такі діти можуть стикатися з проблемами під час спілкування з однолітками як своєї, так і протилежної статі, їх самооцінка менш стійка і неадекватна.

Якщо дитина віддає перевагу іграм та іграшкам, у які зазвичай грають діти протилежної статі, вихователю варто звернути увагу на близьких людей, які її оточують, їх особливості, сімейну атмосферу, з'ясувати, які дитячі книжки і телевізійні передачі переглядають з дитиною батьки, чи є у дитини братик, сестричка, який характер стосунків між ними тощо. У дошкільному віці можна значно вплинути на формування гендера дитини.

Зупинимося на застосуванні гендерного підходу під час організації основних видів діяльності дошкільників.

На жаль, жоден методичний посібник для вихователів дошкільних закладів не містить рекомендацій щодо тендерних підходів до хлопчиків і дівчаток. У чому ж вони мають проявитися, яка їх специфіка? Працюючи над цією проблемою, ми ретельно збирали відповідний досвід колег і набували власного. Роботу проводили у тісній співпраці з психологами.

Прослідкуємо за організацією пізнавальної діяльності.

Специфіка пізнавального розвитку дівчаток і хлопчиків потребує диференційованого підходу до них під час організації пізнавальної діяльності. Так, у хлопчиків зазвичай переважає зорове сприйняття, у дівчаток -- слухове.

Дівчатка потребують детальнішого пояснення завдань, ніж хлопчики, для яких достатньо лише вказівки щодо принципу їх виконання.

У розвитку просторового мислення, формуванні навичок роботи з конструктором хлопчики зазвичай випереджають дівчаток. Тому доцільно активізувати розвиток просторового мислення у дівчаток під час спільної з хлопчиками конструкторської діяльності.

Під час занять вихователям не слід завжди вимагати повної відповіді від хлопчиків: у них швидкість мовлення (кількість слів, промовлених за одиницю часу) менша, ніж у дівчат. Не варто також вимагати від хлопчиків під час відповіді дивитися в очі педагогу. Адже це «жіночий» тип поведінки. Дівчатка зазвичай дивляться в очі педагогу, не відволікаються, кивають головою, шукають підтвердження правильності своєї відповіді, а хлопчики -- дивляться вниз або в сторону, шепочуть собі під ніс, але це не означає, що вони не думають і не шукають рішень.

Особливу увагу на заняттях з розвитку мовлення варто приділяти читанню літературних творів та етичним бесідам за їхнім змістом. Образи героїв не лише мають бути художньо виразними й емоційно привабливими, а й демонструвати полярні еталони поведінки (боягуз -- герой, працьовита -- ледача тощо). Саме зміст художніх творів сприяє формуванню уявлень дітей про ідеали сімейних відносин.

Дуже важливо, щоб вихователь усвідомлював особливості «жіночого» оцінювання дітей. Зазвичай за однакових умов від педагога-жінки хлопчики частіше отримують негативні відгуки, ніж дівчатка. Це може призвести до формування у хлопчиків заниженої самооцінки. Ми намагаємося не допускати цього. Дівчаткам важливо, як (у якій формі, яким тоном) їх оцінили, а хлопчикам -- що саме в їхній діяльності було оцінено.

На наш погляд організація ігрової діяльності потребує враховувати психологічні особливості дітей. Гендерний підхід передбачає відповідність методів керівництва іграми їх змісту і специфіці ігрової діяльності дітей різної статі. Необхідно задовольняти потребу хлопчиків у змаганнях і перемозі. «Перемогла дружба» -- це не для них. Хлопчики старшого дошкільного віку потребують ігор, які сприяють становленню мужності. Це ігри з великою кількістю учасників, чіткою ієрархією «домінування -- підпорядкування», конкуренцією і високим рівнем підпорядкування спільній меті, застосуванням фізичної сили у боротьбі за лідерство тощо. Дівчаток цікавлять ігри з меншою кількістю учасників, невисоким рівнем підпорядкування спільній меті. Лідерство дівчатка здобувають у перемовинах, а не силою.

Дуже важливий аспект гендерного підходу до керівництва ігровою діяльністю дітей -- збагачення змісту ігор, у яких діти відпрацьовують модель поведінки, що відповідає їхній статі. У таких іграх діти ідентифікують себе з дорослими. Складність у тому, що вихователям-жінкам ближчі ігри сімейно-побутової тематики, у яких роль тата явно недостатня, а у «хлопчачих» іграх («у індіанців», «у війну» тощо) жінки бачать причину безглуздої біготні, агресивності і ставляться до них негативно. Ми намагаємося уникати такого специфічного ставлення до ігор хлопчиків. Необхідно розповідати і хлопчикам, і дівчаткам про суспільні та виробничі сфери зайнятості чоловіків, допомогти усвідомити їх значимість у сім'ї. Вихователю не слід усуватися від керівництва військовими іграми. Він має розширювати тематику ігор героїчного змісту -- «Ковбої», «Космонавти», «Богатирі», «Пожежники», «Рятівники» тощо. Саме під час таких ігор хлопчики вчаться бути сміливими, безстрашними, долати труднощі. Роз'яснюючи дітям хід військових і героїчних ігор, слід робити акцент на тому, що персонажі допомагають тим, хто потребує допомоги, захищають Батьківщину. Тому ми для ігор пропонуємо використовувати предмети які відповідають статі дітей [Див. додатки Є, Ж]

Організовуючи спільні ігри, зокрема з сімейно-побутової тематики («Очікуємо гостей», «Сімейний відпочинок за містом» тощо) і ігри-драматизації за сюжетами казок, слід створювати ситуації, у яких дошкільники матимуть змогу перейнятися переживаннями героїв і співвіднести еталони моральної поведінки у казці зі своєю власною поведінкою. У таких іграх важливо подолати «роз'єднаність» ігрових угрупувань хлопчиків і дівчаток, які зазвичай виникають через різницю їхніх ігрових інтересів.

Розглянемо організацію спільної трудової діяльності хлопчиків та дівчаток.

Організовуючи спільну трудову діяльність, доцільно об'єднувати хлопчиків і дівчаток для виконання достатньо простих доручень, де треба проявити і фізичну силу (хлопчики), і акуратність, ретельність (дівчатка). Поступово діти вчаться самостійно розподіляти між собою трудові операції з урахуванням статі партнера.

Але не слід забувати про індивідуальні нахили та інтереси дітей. Іноді хлопчики із задоволенням і дуже вправно орудують голкою, а дівчатка -- молотком, і це не заважає їм у всіх інших ситуаціях виявляти свій «чоловічий» чи «жіночий» тип поведінки.

Отже, завданням вихователів є формування тендерної компетентності як складової життєвої компетентності дітей дошкільного віку. Розроблення та впровадження у практику роботи гендерно-освітньої технології сприяє розширенню тендерних компетенцій усіх учасників соціокультурної взаємодії -- дітей, батьків, вихователів.

2.2 Аналіз результатів експериментальної роботи

У практиці роботи сучасного дошкільного закладу нерідко батьки звертаються до педагога по консультацію з питань статевого виховання свого малюка. Вихователі дошкільних закладів відзначають, що трапляються випадки, коли своєю статевою поведінкою дитина збентежує педагога, чи, як кажуть психологи, уводить його в стан фрустрації. Ми поставили перед собою завдання зібрати фактичний матеріал, який допоможе дослідити готовність учасників педагогічного процесу, а саме батьків вихованців та педагогів дошкільного навчального закладу, до здійснення статевого виховання дошкільників.

Маємо глибоке переконання, що сучасний педагог мусить оволодіти умінням надавати дітям певну правдиву інформацію у відповідь на їхню зацікавленість статевою інформацією. Звісно, у допустимому контексті, з урахуванням вікових та особистісних рис кожної дитини. Адже статева приналежність - багаторівневий процес, де кожний ланцюжок спирається на всі попередні і в той же час діє автономно від них. Важко й уявити, до яких індивідуальних варіацій у формуванні особистості дитини може призвести окремі слово або дія дорослого. Тому, щоб виключити небажані наслідки непрофесійного статевого виховання, педагогу необхідно отримати відповідні знання й уміння з його здійснення, бути психологічно готовим до реалізації його завдань.

Так само педагогу треба бути спроможним надати кваліфіковану допомогу батькам вихованців із питань статевого виховання дошкільнят, а для цього він має добре орієнтуватися в психології статі, знати етапи психосексуального розвитку дошкільника, закономірності статевої ідентифікації та механізми статево-рольової соціалізації тощо.

Наше дослідження проходило у двох напрямах. Вихователям дошкільного закладу №2 «Сонечко» в м. Бар, пропонувалося відповісти на запитання анкети “Виявлення готовності педагогів до гендерного виховання дітей” [Див. додаток З].

Обробка анкетних даних та безпосереднє спілкування з педагогами дошкільних навчальних закладів дозволяють зробити висновки, що 96% педагогів не знайомі з чинними програмами зі статевого виховання дошкільників, не застосовують відповідні методичні розробки у своїй роботі. Питання щодо змісту статевого виховання в дошкільному віці було для декотрої частки педагогів незрозумілим та залишилося без відповіді (16,1%), у деяких відповідях розуміння змісту підмінялося перераховуванням принципів та методів статевого виховання (25,8%). Що стосується безпосередньо змісту, то висувалися такі пропозиції: формування позитивних відносин між хлопчиками й дівчатками (49,4%); будова тіла людини залежно від статі (37,6%); особиста гігієна малят (28%); процес зародження життя та дітонароджуваність (22,6%); особливості поведінки відповідно до статевої ролі (17,2%); виховання майбутньої жінки та чоловіка (12,9%) тощо.

Відповідаючи на третє запитання, називали такі особистісні критерії вихователя, як: відкритість, порядність, доброчесність, толерантність, доброта, чуйність, уважність, стриманість, комунікабельність, коректність, тактовність, адекватність, людяність, розкутість тощо.

Серед фахових найчастіше називали такий критерій, як компетентність у питаннях статевого виховання дошкільнят, та скаржилися на власну безграмотність у цій царині: “Нас ніхто цьому ніколи не вчив”, “Сучасні діти знають більше нас”. Також відмічалася необхідність медичних та психологічних знань у педагога, який може здійснювати статеве виховання дошкільників. Зазначалися високий рівень професіоналізму та розумність. Також спостерігалася певна тенденція - перекласти здійснення статевого виховання дошкільників на психолога (17,2%), медичного працівника (12,9%) і навіть на вчителя біології зі школи (2,2%).

Актуальними проблемами статевого виховання виявилися: дитяча закоханість; інтерес дітей до будови статевих органів; зацікавленість процесом дітонароджуваності; дитячий онанізм. Вихователі одноголосно відмічали, що у власній практиці роботи з дітьми неодноразово стикалися з вищеназваними явищами і нерідко не знали, як себе педагогічно грамотно поводити, як достойно вирішити ситуацію, що виникла. Усі педагоги були згодні з тим, що дорослим, відповідальним за виховання дітей, необхідно перебороти свої упередження стосовно того, що дитина дошкільного віку не повинна цікавитися питаннями статі, і спробувати встановити з нею довірливі стосунки, говорити на статеві теми вільно, щоб надати їй можливість поставити запитання, які її цікавлять, обговорювати їх із батьками та педагогами.

Другим напрямом нашої дослідної роботи було збирання інформації від батьків. Зважаючи на важливість та актуальність проблеми, ми поставили за мету дослідження готовності батьків до спілкування з власними дітьми на статеві теми. Для цього нами було складено опитувальник на основі тесту російських психологів О. Зуськової та Н. Смирнової [Див. додаток К]. Батькам було запропоновано поміркувати, як би вони відповіли на деякі запитання, які можна почути від дошкільників. Із трьох запропонованих варіантів відповідей необхідно було обрати ту, що найбільше відповідала їхнім переконанням. Якщо ж батьки мали власну відповідь на запитання або досвід звертання дитини з таким запитанням, їх просили вказати ім'я та вік дитини на той час, коли дитина ставила це питання, і записати власний варіант відповіді під літерою “Г”.

Завершувався опитувальник звертанням до батьків: “Ця анкета складена з метою збирання достовірної інформації з наукової проблеми “Статеве виховання дошкільників”. Якщо Ваша дитина зверталася до Вас із запитаннями на статеву тему, запишіть їх, будь ласка, на зворотному боці цього аркуша разом із Вашою відповіддю. Будемо вдячні Вам за відверті відписи та бажання поділитися власним досвідом: як відповідати дитині, коли вона ставить запитання на “дорослу тему”.

Було роздано анкети батькам старших дошкільників. Первинна обробка даних дозволяє зробити певні узагальнення та висновки. 9 % батьків, яким було запропоновано взяти участь в опитуванні, відмовилося, мотивуючи це тим, що ніколи від дітей таких питань не чули і як відповідати на них, не знають. Деякі ж були настроєні вельми агресивно по відношенню до опитувальника та теми обговорення.

Пояснення такому ставленню ми знайшли в доктора психологічних наук Є.К. Субботського, який пише: “У європейських країнах на обговорення з дітьми питань статі накладена неписана заборона. Ми добре розуміємо, що було б краще, якби дитина довідалася про неминуче вдома, ніж на вулиці. Проте нелегко перебороти умовності культури, навіть якщо вони відверто безглузді. І насправді, чому розмовляти з дітьми про їжу можна, а про відносини статей - ні? Певно, така заборона - мимовільна спадщина багатовікової християнської культури з її проповіддю аскетизму й гріховності”. На підтвердження вищенаведеної цитати наведемо повністю гнівну тираду одного з батьків-опонентів на зворотному боці запропонованого опитувальника: “На мою думку, більшість наведених в анкеті запитань є досить дивними як для старшого дошкільного віку, оскільки можуть свідчити лише про те, що дитина не вміє спостерігати й логічно мислити. Ні від своєї дитини, ні від дітей друзів, знайомих, сусідів подібних запитань ми ніколи не чули. Видається дуже сумнівним, що нормально розвинена дитина буде ставити питання стосовно цієї теми в такій формі, оскільки сучасні діти зазвичай добре орієнтуються в таких речах (не враховуючи суто біологічних подробиць), не говорячи вже про те, як статевій підготовці сприяє “mass media”. Із цього погляду дана анкета є по меншій мірі недоцільною.

Що стосується природної цікавості дітей до такої теми, то в православних сім'ях подібні питання прийнято роз'ясняти в традиційному для православного світогляду руслі - дітей батькам і живу душу дитині дає Бог; дитині дається ім'я святого небесного покровителя; любов - це найвище почуття, притаманне лише людям, створеним за подобою Божою, тому передбачає не тільки і не в першу чергу “статевий” аспект тощо. Православні діти сприймають відповідно такі поняття як таке, що саме собою розуміється.

Щодо питання “гендерного виховання” школярів, тим більше дошкільників, то воно однозначно сприймається православною спільнотою як шкідливе для морально-психологічного розвитку дітей, оскільки руйнує вікові, непорушні для православної віри сімейні цінності, акцентує увагу дітей на забороненому або інтимному і т. п. Виходячи з усього вищевикладеного, запровадження “ гендерного виховання дошкільників” є абсолютно неприйнятним і неприпустимим із точку зору православних батьків, як і роздування цього питання в псевдонаукову проблему”.

З отакого відпису можна зробити висновок, що в оцінці цього представника батьківської громади статеве виховання зводиться лише до сфери сексуальних стосунків. При цьому не враховується, що завдання статевого виховання полягає у формуванні суспільно корисних якостей особистості щодо різноманітних аспектів взаємин між представниками протилежних статей. Упередження проти статевого виховання дошкільників пов'язані із незнанням особливостей психосексуального розвитку дітей, власними неправильними переконаннями щодо питань взаємин між статями. Для того щоб уникнути цих помилок, необхідно усвідомити, що статеве виховання в дошкільному закладі - це в першу чергу виховування поваги до осіб іншої статі, формування навичок спілкування з ними. Батьки, які відмовилися від участі в опитуванні, виходячи з власного переконання: “У жодному разі не можна розмовляти з дошкільниками на статеві теми!”, - висунули такі арґументи: “З нами ніколи про це не розмовляли”, “Це “брудна тема”, “Вони і так більше нас знають”, “Не знаю, як відповідати”, “Моя дитина ТАКИХ питань ніколи не ставить!”.

Така позиція межує з ханжеством, і може, і з авторитаризмом. Турбота про те, щоб виглядати пристойно в очах тих, хто оточує, страх втратити “авторитет” і є, на наш погляд, тут головним. Ці батьки не почувають себе достатньо компетентними та впевненими, щоб розмовляти з дитиною на статеві теми. Залишається втішатися, що батьків із такою виховною позицією лише 9%.

91% опитаних батьків не заперечували проти статевого виховання їхніх дітей в умовах дошкільного закладу взагалі, ось тільки всі вони висловлювали слушне зацікавлення тим, яким чином буде воно здійснюватися. Вони обирали найбільш близькі їм варіанти відповідей на запропоновані запитання від дітей. Із них - 33% ділилися власним сімейним досвідом спілкування з дітьми на статеві теми. Тому ми розробили пам'ятки, консультацію і поради для педагогів та батьків для того щоб вони краще розуміли необхідність гендерного виховання дітей дошкільного віку [Див. додаток Л].

Висновки з опитування: батьківська громада в більшості своїй - 91% - висловлює розуміння необхідності здійснення статевого виховання дошкільників у вигляді задоволення дитячої зацікавленості питаннями статевої тематики. Проте в певної частини батьків старших вихованців дошкільних навчальних закладів сформовано специфічне відсторонено-агресивне ставлення до питань статевого виховання дошкільників; вихователі дошкільних навчальних закладів позитивно сприймають ідею статевого виховання дошкільників, проте 96% педагогів відчувають брак теоретичних знань та практичних умінь для його здійснення; виявлено обмежену кількість методичного забезпечення зі статевого виховання дошкільників, спрямованого на реалізацію сучасних наукових положень із питань психології статі.

Третім напрямом моєї дослідної роботи було виявити рівень гендерного виховання дошкільників. Для цього були проведені заняття та ігри на тему гендерного виховання [Див. додаток М]. Поспостерігавши за дітьми, зробивши аналіз проведених ігор та бесід, я зробила такі висновки, що з другого року життя дитини починається формування її психологічної статі, яке закріплюється на третьому році життя. Під час спостережень я побачила що в цьому віці уже більшість дітей знають уже свою статеву приналежність, вони правильно відповідають на запитання: «Хто ти - хлопчик чи дівчинка?», а також здатні й інших людей ідентифікувати за статтю.

Отже, ми з'ясували, що більшість дітей молодшого дошкільного віку розрізняють стать людей та знають свою статеву приналежність. Проте не можуть пояснити, у чому саме полягають відмінності між представниками чоловічої та жіночої статей.

Дівчатка у середньому дошкільному віці частіше ніж хлопчики, у рольових іграх обирають сімейні ролі, які не відповідають їхній статі. Наприклад, висловлюють бажання бути «тьотею», але при цьому «батьком». Цікаво й те, що діти цілком припускають можливість зміни своєї статі, причому дівчатка вдвічі частіше висловлюють бажання стати хлопчиком.

Діти старшого дошкільного віку уже всі добре розрізняють чоловічі та жіночі гендерні ролі й розуміють константність власної статі. Проте статевими ознаками для них залишаються одяг, волосся, голос, обличчя людини.

При цьому педагогам потрібно враховувати, що завдання гендерного виховання полягає у формуванні суспільно корисних якостей особистості щодо різноманітних аспектів взаємин між представниками протилежних статей. Упередження проти статевого виховання дошкільників пов'язані із незнанням особливостей психосексуального розвитку дітей, власними неправильними переконаннями щодо питань взаємин між статями. Для того щоб уникнути цих помилок, необхідно усвідомити, що статеве виховання в дошкільному закладі - це в першу чергу виховування поваги до осіб іншої статі, формування навичок спілкування з ними.

Виявлено проблеми! -- фемінізація дошкільної освіти -- відсутність умов для гендерної самоідентифікації хлопчиків З'ясовано, що дівчата знаходяться в більш комфортному середовищі, ніж хлопці -- відсутність чоловіків у дошкільному закладі, велика кількість неповних сімей, а якщо тато і є, то часто він чоловік «диванного» типу і не являє собою яскравого прикладу. Тому основний напрямок роботи закладу - створення комфортних умов для хлопчиків. Для хлопчиків дібрали шлеми, конструктори, набори інструментів, ігри, літературу, зробили перші кроки по створенню міні середовищ (створення міні середовищ чоловічої і жіночої праці: ляльки-дівчинки, ляльки-хлопчики з усіма необхідними атрибутами і аксесуарами).

За участі батьків виготовили, а потім з дітьми розглянули фотомонтаж „Татусь на роботі та вдома”. Виготовили календар професій. Впродовж року знайомимо дошкільнят з професійними святами, збагачуючи їхні уявлення про чоловічі та жіночі професії. Таким чином, у ході дослідження підтвердилося гіпотетичне припущення, що ефективність гендерного підходу у вихованні дошкільнят обумовлюється комплексом пов'язаних вищеозначених умов. Ми дійшли висновку, що вихователю вкрай важливо усвідомлювати не тільки закономірності та шляхи формування гендерної ідентичності, але й те, що у набутті первинної ідентичності відіграють роль статеві стереотипи, які спрямовують дітей або на егалітарні, або традиційні гендерні стосунки. Урахування статевої належності дітей передбачає: -- розуміння та прийняття вихователем спільного та відмінного в поведінці й розвитку хлопчиків і дівчаток; -- створення варіативного предметного середовища, яке задовольняє спільні й відмінні інтереси та уподобання, забезпечення в достатній кількості „хлопчачими” та „дівчачими” іграшками; -- створення в групі статево нейтрального середовища; -- створення можливостей для гармонійного спілкування дівчаток та хлопчиків; -- залучення хлопчиків до доступних та цікавих для них традиційно дівчачих видів діяльності; -- формування в дівчаток доступних для них традиційно хлопчачих умінь; -- виховання в дітей турботливого ставлення одне до одного.

Отже, найважливіше завдання дорослого при цьому полягає в тому, аби, по-перше, розвивати у дитини ціннісне осмислення себе і як представника певної статі, і як неповторну особистість, яка відрізняється зовнішніми ознаками і внутрішнім світом; по-друге, активізувати пошук свого місця в світі.



ВИСНОВКИ

В результаті проведеної роботи ми досягли поставленої мети, а саме обґрунтували комплекс психолого-педагогічних умов, які забезпечують гендерний підхід у вихованні дітей дошкільного віку у дошкільному навчальному закладі.

Мети дослідження досягнуто через реалізацію поставлених завдань, у результаті чого нами:

- Проаналізовано сучасні наукові дослідження до реалізації гендерного підходу у вихованні дітей дошкільного віку та визначитися в основних гендерних термінах.

- Проаналізовано особливості гендерних уявлень дітей дошкільного віку та охарактеризувати особливості їх гендерної поведінки у різних видах діяльності.

- Досліджено комплекс організаційно-педагогічних умов, що забезпечує гендерний підхід у вихованні дітей дошкільного віку, та апробувати його у виховній роботі з дітьми.

- Вивчено досвід роботи дошкільних навчальних закладів України та м. Бар.

У даній роботі ми підтвердили гіпотезу, що гендерний підхід у вихованні - дошкільників здійснюватиметься за умови:

- вивчення особливостей гендерних уявлень у дітей;

- цілеспрямоване використання системи адекватних методичних засобів у виховній роботі, які сприяють формуванню гендерної ідентичності у дошкільників;

- забезпечення індивідуального підходу до виявлення гендерної поведінки хлопчиками та дівчатками дошкільного віку.

Зокрема нами зроблено низку висновків:

1. Проблема гендерного виховання є однією з найбільш актуальних у загальному контексті основних напрямків виховно-освітньої роботи. У дошкільному віці йде інтенсивний процес становлення самосвідомості дитини, важливим компонентом якого є усвідомлення себе як представника певної статі.

2. Організація гендерного виховання повинна здійснюватися в аспекті цілісної педагогічної системи, що не допускає недооцінку якого або з її компонентів. Успіх входження дитини у світ людей, його статева вихованість значною мірою залежить від змісту виховання, в якій роль гри важко переоцінити.

3. В іграх реалізовуються бажання дітей. У грі він звільняється від почуття самотності і пізнає радість близькості і співпраці, оцінює свої можливості, знаходить віру в себе, визначає позицію по відношенню до навколишнього світу і людям.

4. Сім'я відіграє найважливішу роль в спілкуванні дітей в дитячому садку, дитина є дзеркальним відображенням домашнього побуту. Робота по гендерному вихованню вимагає висококваліфікованої підготовки педагогів та педагогічної освіти батьків.

У процесі дослідження психолого-педагогічної та методичної літератури з статево-рольової соціалізації дітей дошкільного віку ми прийшли до висновку, що хлопчики і дівчатка поводяться абсолютно по різному в суспільстві, що соціалізація хлопчиків проходить більш складно, ніж у дівчаток. У своєму дослідженні ми рухалися від тлумачення загальних понять до видових: «гендер», «гендерний підхід як метод наукового аналізу», «гендерний підхід у педагогіці» та «гендерний підхід у вихованні». Виявилося, що у визначенні поняття гендерної педагогіки виділяються дві тенденції:

· гендерна педагогіка прямо пов'язана зі статевим вихованням, вимагаючи виховання (навчання) не абстрактної особистості, а саме хлопчика або дівчинки (підхід найбільш розповсюджений);

· задача гендерної педагогіки -- у вихованні андрогінної особистості, у всебічному навчанні дитини (з урахуванням соматичних показників) без акценту на стать. Чому дітей бажано виховувати з урахуванням гендерних особливостей? У результаті аналізу психолого-педагогічної літератури встановлено, що саме у дітей дошкільного віку спостерігається прийняття гендерної ролі; у віці 2-3 років діти починають розуміти свою належність до певної статі; у віці 4-7 років відбувається формування гендерної ідентичності (стає зрозумілим, що гендер не змінюється) та гендерної свідомості (до складу компонентів якої входять зовнішність, ім'я, «образ Я», гендерні настанови та соціальні ролі (власні та соціуму); діти цього віку мотивовані до опанування цінностей та моделей поведінки, властивих їхній статі . Гендерний підхід ми розглядаємо як принцип виховання, який передбачає: -- гармонізацію гендерної взаємодії представників обох статей -- подолання таких конфліктних ситуацій, коли гендерні стереотипи виступають бар'єром у розвитку тих якостей особистості, які не відповідають статево типізованим уявленням; пом'якшення (згладження) гендерних стереотипів; -- створення рівних можливостей для розвитку хлопчиків та дівчаток, орієнтованих на кожну дитину як індивідуальність.

У процесі дослідної роботи ми дійшли висновку, що реалізувати на практиці гендерний підхід можливо за дотримання певних організаційно-педагогічних умов. Такими умовами є:

· знання вихователями особливостей гендерних уявлень у дітей дошкільного віку та закономірностей, шляхів їх формування;

· моделювання предметно-розвивального середовища, зорієнтованого на гендерне самопізнання;

· цілеспрямоване використання системи адекватних методичних засобів у виховній роботі, які сприяють формуванню гендерної ідентичності у дітей дошкільного віку;

· забезпечення індивідуального підходу до виявлення гендерної поведінки хлопчиками та дівчатками дошкільного віку.

Проведена нами робота дала можливість збагатити власний педагогічний досвід та розширити науково-педагогічні та методичні уявлення з проблеми особливостей гендерного виховання дітей дошкільного віку.

педагогічній психологічний дошкільний гендерний



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология / Г.С. Абрамова. - М.: Академический проект, 2001. - 320 с.

2. Аверин В.А. Психология детей и подростков / В.А. Аверин. - СПб., 1998. - 250с.

3. Аглаи М. Всё-всё-всё на твой вопрос: где я был, когда меня не было? Комментарии для взрослых / М. Аглаи, М. Аверин, О. Зуськовой, Н. Смирновой. - М.: ПО “Детская книга”, 1993. - 48 с.

4. Аркин Е.А. Ребенок в дошкольные годы / Е.А. Аркин. - М.: Просвещение, 1968. - 200 с.

5. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. ред. та упоряд. О.Л. Кононко. 2-ге видання, випр. - К.: Світич, 2008. - 430 с.

6. Базовий компонент дошкільної освіти України: наук. кер. А.М. Богуш. - К.: 2012. - 26 с.

7. Гайденко В. Гендерна педагогіка: Хрестоматія / В. Гайденко. - Суми: ВДТ Університетська школа, 2006. - 303 с.

8. Головченко В. Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів. / В. Головченко. // Право України. - 1999. - №7. - С. 38 - 41.

9. Дитина. Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років. / Наук. кер. Проекту: О.В. Огнев'юк. - 3-є вид., допр. та доп. - К.; Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. - 492 с.

10. Эльконин Д.Б. Детская психология / Д.Б. Ельконин. - М.: Академвидав, 2005. - 402 с.

11. Каган В.Е. Воспитателю о сексологи / В. Е. Каган. - М.: Педагогика, 1991. - 256 с.

12. Качина Е. Среда как средство нравственно-полового воспитания детей дошкольного возраста // Детский сад от А до Я. - 2005. - №4. - С. 122-123.

13. Кікінежді О. Ґендерне виховання змалку. / О Кікінежді. // Дошкільне виховання. - 2006. - №2. - С. 3 - 6.

14. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посібник / Наук. ред. О.Л. Кононко. - К.: Ред. журн. “Дошкільне виховання”, 2003. - 245 с.

15. Коніна В. Жінки за рівні права. / В. Коніна, О. Кулик. // Урядовий кур'єр. - 1999. - №11. - С. 15 - 18.

16. Кононко О.Л. Розвиток статевої свідомості хлопчиків та дівчаток у дошкільний період / Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Наук.-метод. збірник // За ред. Т.В. Говорун. - К.: Інститут змісту та методів навчання, 1996. - 143 с.

17. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного ставлення дошкільника / О.Л. Кононко. - К.: 2000. - 230 с.

18. Кочерга О. Дівчатка: які вони? / О. Кочерга. // Дошкільне виховання. - 2007. - №3. - С. 5 - 6.

19. Кочерга О. Хлопчики: які вони? / О. Кочерга. // Дошкільне виховання. - 2007. - №2. - С. 5 - 7.

20. Кудрявцева Е.А. Педагогические особенности нравственного воспитания девочек старшего дошкольного возраста: Автореф. дис. к.п.н. 13.00.01. / РАО НИИ дошкольного воспитания. - М.: 1992. - 21 с.

21. Кузнецова О.А. Статеве виховання школярів: Навч. Посібник / О.А. Кузнецова. - Миколаїв: Вид-во “ІЛІОН”, 2004. - 176 с.

22. Кулачківська С.Є. Я - дошкільник. Вікові та індивідуальні аспекти психологічного розвитку / С.Є. Кулачківська, С.О. Ладивір. - К.: Нора-Принт, 1996. - 180 с.

23. Люблінська Г.О. Дитяча психологія / Г.О. Люблінська. - К.: Вища школа, 1978. - 355 с.

24. Мазниченко М. Половое воспитание старших дошкольников / М. Мазниченко // Дошкольное воспитание. - 2004. - №5. - С. 45-53.

25. Мезеря І.В. Актуальні проблеми статевого виховання / І.В. Мезеря. Навчально-методичний посібник для самостійної роботи слухачів курсів підвищення кваліфікації - вихователів дошкільних навчальних закладів. - Луганськ: Знання, 2003. - 28 с.

26. Мухина В.С. Детская психология / В.С. Мухина. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. - 256 с.

27. Мухоморина Л. Полоролевое воспитание детей дошкольного возраста / Л. Мухоморина. - Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2001. - 92 с.

28. Назаренко Г. Гендерні аспекти: сучасний вимір / Г. Назаренко. // Психолог. - 2005. - №9. - С. 3 - 6.

29. Непомнящая Н.И. Становления личности ребенка 6-7 лет / Н.И. Непомнящая. - М.: Педагогика, 1992. - 150 с.

30. Павелків Р.В. Дитяча психологія: навч. Посіб. / Р.В. Павелків, О.П. Цигипало. - К.: Академвидав, 2010 - 432 с.

31. Палій А.А. Особливості статеворольових уявлень дітей дошкільного віку: Автореф. дис… к. псих. н.: 19.00.07. / АПН України, Інститут психології ім. Г.С. Костюка. - К., 1996. - 24 с.

32. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т.І. Поніманська. - К.: Академвидав, 2004. - 456 с.

33. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» / О. І. Білан, Л.М. Возна, О.Л. Максименко та ін. - Тернопіль: Мандрівець, 2012. - 264 с.

34. Прозументик О.В. Становление полового самосознания в старшем дошкольном возрасте. Автореф. дис… к. псих. н.: 19.00.07. / Институт дошкольного образования и семейного воспитания РАО. - М., 1999. - 19 с.

35. Руднєва О. Гендерна рівність як принцип законодавства України. / О. Руднєва. // Право України. - 2002. - №4. - С. 103-108.

36. Субботский Е.К. Ребенок открывает мир: Кн. для воспитателя детского сада / Е.К. Субботский. - М.: Просвещение, 1991. - 207 с.

37. Сьоміна А. Гендерне виховання дітей дошкільного віку. / А. Сьоміна, О. Куксенко, В. Гармаш. // Виховвтель методист дошкільного навчального закладу. - 2011. - №4. - С. 36-51.

38. Фіяло Т. Статеве виховання - справа щоденна. / Т. Фіяло // Дошкільне виховання. - 2003.- № 3. - С. 6-9.



ДОДАТОК А

Практична розробка з формування світогляду особистості

1. Вступна бесіда

Діти та вихователь сидять на своїх подушечках на килимку.

Вихователь. Як завжди, почнемо заняття з того, що ділитимемося одне з одним враженнями про те, що нас,здивувало, зацікавило, вразило, про що, можливо, ми замислилися або що зрозуміли. Для зручності можна скористатися печатками таких речень:

Сьогодні (вчора) мене зацікавило...

Сьогодні (вчора) мене здивувало...

Сьогодні (вчора) мене вразило...

Сьогодні (вчора) я замислився (замислилася)...

Сьогодні (вчора) я зрозумів (зрозуміла)..

Сьогодні (вчора) я помітив (помітила)...

Методичні поради: важливо щоб кожна дитина щодня могла поділитися з вихователем та іншими дітьми своїми думками, враженнями.

2. Гра “Я -- хлопчик! Я -- дівчинка! Мене звуть... ”

Вихователь. Усі люди, які народилися й живуть на -- планеті - Земля, поділяються на дві статі: чоловічу й жіночу. Тільки-но немовля народжується на світ, ми відразу дізнаємося, якої воно статі. Хлопчики, чоловіки, дідусі -- представники чоловічої статі, дівчатка, жінки, бабусі -- представниці жіночої. Скажіть, як можна дізнатися, що це -- хлопчик, а це -- дівчинка? (Дати можливість дітям відповісти), А коли дитинка тільки народжується, у неї іще немає волосся, немає одягу, як мама чи тато дізнаються, хто в них народився -- хлопчик чи дівчинка? (Дати можливість дітям відповісти). Я зараз покажу вам фото і ви самі зрозумієте, як відрізнити хлопчика від дівчинки. (Вихователь показує фото, на якому голенькі немовлята лежать горілиць). Бачите, і ви-одразу здогадалися, де хлопчик, а де -- дівчинка.

Після народження дитини батьки починають думати, яке ж їй дати ім'я.

Колись і ваші мами, і тата думали, як же вас назвати. Чи всі знають свої імена? (Дати дітям можливість відповісти). Тоді пропоную пограти в таку гру. Ось я приготувала для вас картки, одні -- рожеві й на них написано: “Я--дівчинка! Мене звуть...”; інші -- блакитні, на них написано: “Я -- хлопчик! Мене звуть...”. Кожен з вас має взяти відповідну картку і по черзі казатиме# “Я -- хлопчик!” або “Я -- дівчинка!” і називатиме своє ім'я. (Діти виконують завдання).

А тепер напишіть на своїй картці своє ім'я та прикріпіть її до одягу.

Діти, давайте порахуємо, скільки в нашій групі дітей жіночої статі, скільки -- чоловічої. (Діти виконують завдання).

Отже, у нас у групі -- ... дівчаток та ... хлопчиків.

Матеріал: набір карток блакитного та рожевого кольорів з відповідними написами, олівці, скотч (або інший матеріал) для прикріплення карток на одяг дітей.

3. Гра “Що означають наші імена?”

Вихователь. У попередній грі кожен з вас називав своє ім'я. А чим відрізняються імена хлопчиків від імен дівчаток? (Дати можливість дітям відповісти); А, можливо, хтось знає, що означають ваші імена? (Дати можливість дітям відповісти). Пропоную знайти на столі картки, на яких написані імена. (Вихователь заздалегідь готує на аркушах А 4 картки: з одного боку великими літерами написано ім'я дитини, зі зворотного -- текст про те, що означає це ім'я). Хто зможе, прочитає сам, а тому, хто не зможе, я допоможу прочитати. (Діти разом з вихователем дізнаються, про те, що означають їхні імена. Наприклад, Борис -- “борець", Олександр -- “захисник" тощо).

Пропоную кожному розфарбувати своє ім'я в ті кольори, які вам подобаються, щоб воно мало гарний вигляд. (Діти розфарбовують малюнки).

Тепер ви вже знаєте, що означають ваші імена, а чи подобаються вони вам? Можливо хтось хотів би, щоб його звали інакше? Як саме? Чому? (Дати дітям можливість відповісти).

Методичні поради. Інформація про значення імен дітей має бути лаконічною, щоб її можна було відразу на занятті прочитати разом з дитиною. Якщо вважаєте за потрібне дати вихованцям розширену інформацію про значення імен, запропонуйте їм ознайомитися з нею разом з батьками вдома, що дасть змогу залучити до навчально-виховного процесу тат і мам.

Матеріал: набір карток з іменами вихованців саме цієї групи та значеннями цих імен.

4. Бесіда на основі власного досвіду

Вихователь, Мабуть, ви помітили, що імена хлопчиків і дівчаток різняться між собою, та й ті риси, які підкреслюють імена, також різні. Поговоримо, про це, Я ставитиму вам запитання, а ви висловлюватимете свою думку.

Про які жіночі риси йдеться у ваших іменах?

Про які чоловічі риси йдеться у ваших іменах?

Чи подобається тобі бути дівчинкою? Чому?

Чи подобається тобі бути хлопчиком? Чому?

Чи хотів би ти стати дівчинкою? Чому?

Чи хотіла б ти стати хлопчиком? Чому?

Чому добре бути дівчинкою?

Чому добре бути хлопчиком?

Як ви гадаєте, якою має бути найкраща дівчинка? Чому?

А яким має бути найкращий хлопчик? Чому?

5. Гра “Я -- хороший... Я -- хороша...”

Вихователь. Щойно ми говорили з вами про дівчаток і хлопчиків узагалі. А зараз пропоную кожному з вас поговорити про себе: розкажіть нам усім про свої найкращі чоловічі або жіночі риси. Висловлювання варто починати зі слів: “Я хороша дівчинка, бо я -- (яка?)... “Я хороший хлопчик, бо я -- (який?)...”.

Методичні поради. Діти по черзі мають назвати якості, яким подобаються у собі.

6. Практичне завдання

“Схоже й відмінне у дівчаток та хлопчиків”

Вихователь. Ми вже говорили, що особи чоловічої саме можна сказати про професії: є такі роботи” де й жіночої статей мають багато схожого й відмінного.

У дівчаток і хлопчиків різні імена, різні статеві риси.

Я - працьовитий хлопчик (Я -- працьовита Дівчинка).

Я - скромний хлопчик (Я -- скромна дівчинка).

Я -- сміливий хлопчик (Я -- смілива дівчинка).

Я -- чесний хлопчик (Я -- чесна дівчинка).

Я -- ввічливий хлопчик (Я -- ввічлива дівчинка).

Я -- стриманий хлопчик (Я -- стримана дівчинка).

Я -- впевнений хлопчик (Я -- впевнена дівчинка).

Я -- активний хлопчик (Я -- активна дівчинка).

Я -- добрий хлопчик (Я -- добра дівчинка).

Вихователь. Отже, сміливими, добрими, чесними... можуть бути і дівчатка, і хлопчики. Лагідними бувають більше дівчатка, а сильними -- хлопчики. (Вихователь коментує гру, пояснює, які риси більше притаманні хлопчикам або дівчаткам, а які властиві обом статям).

Методичні поради. Педагог не повинен коментувати думку вихованця про себе, а може лише запитати, чому він так думає. Навіть якщо вихованець приписує собі кращі, не властиві йому риси, варто дотримуватися нейтральної позиції. Якщо, на думку педагога, у вихованні дитини є проблеми, варто звернутися за порадою до психолога. Головне -- підтримати віру дитини (дівчинки чи хлопчика) в себе.

7. Гра “Це -- для хлопчиків, це -- для дівчаток”

Вихователь. Ми вже досить багато говорили про те, що дівчатка і хлопчики, чоловіки й жінки мають як спільне, так і відмінне. Тому в своєму повсякденному житті вони досить часто послуговуються різними речами. Спробуймо розібратися в цьому. (Вихователь показує заздалегідь розкладені на столі різноманітні речі: елементи одягу, прикраси, іграшки, побутові прилади тощо).