Соціально-педагогічне забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи

Різниця в ставленні до навчання визначається характером мотивів. На перше місце висуваються мотиви, пов'язані з життєвими планами учнів, їх намірами в майбутньому, світоглядом і самовизначенням. За своєю будовою мотиви старших школярів характеризуються наявністю ведучих, цінних для особистості спонукань. Старшокласники вказують на такі мотиви, як близькість закінчення школи і вибір життєвого шляху, подальше продовження освіти або робота за обраною професією, потреба проявити свої здібності у зв'язку з розвитком інтелектуальних сил. Все частіше старший школяр починає керуватися свідомо поставленою метою, з'являється прагнення поглибити знання в певній галузі, виникає прагнення до самоосвіти [25].

Старший шкільний вік - це період завершення статевого дозрівання і початкова стадія фізичної зрілості. Для старшокласника типова готовність до фізичних і розумових навантажень. Фізичний розвиток сприяє формуванню навичок і вмінь у праці та спорті. Поряд з цим фізичний розвиток впливає на розвиток деяких якостей особистості. Наприклад, усвідомлення своєї фізичної сили, здоров'я і привабливості впливає на формування у юнаків та дівчат високої самооцінки, впевненості в собі, життєрадісності і т. д., навпаки, усвідомлення своєї фізичної слабкості викликає деколи у них замкнутість, невіру в свої сили, песимізм.

Центральним психологічним процесом юнацького віку є розвиток самосвідомості, на основі якої відбувається самовизначення особистості старшокласника,частковим проявом якого є професійне самовизначення.

У старшому шкільному віці встановлюється досить міцний зв'язок між професійними і навчальними інтересами. У підлітка навчальні інтереси визначають вибір професії, у старших же школярів спостерігається зворотне: вибір професії сприяє формуванню навчальних інтересів, зміни ставлення до навчальної діяльності. У зв'язку з необхідністю самовизначення у школярів виникає потреба розібратися в навколишньому і в самому собі, знайти сенс того, що відбувається. У старших класах учні переходять до засвоєння теоретичних, методологічних основ, різних навчальних дисциплін.

У плані розумового розвитку цей вік не показує жодних якісних новоутворень: тут зміцнюються й удосконалюються ті процеси розвитку формального інтелекту, які почалися в підлітковому віці. Однак певна специфіка тут є, і викликається вона своєрідністю розвитку особистості старшокласника. Мислення старшого школяра набуває особистісний, емоційний характер; інтелектуальна діяльність тут набуває особливого афективного забарвлення, пов'язане із самовизначенням старшого школяра та його прагненням до вироблення свого світогляду. Саме це афективне прагнення (а не інтелектуальні операції самі собою) створює своєрідність мислення в старшому шкільному віці. Розумовий розвиток старшокласника полягає не стільки в накопиченні умінь і зміні окремих властивостей інтелекту, скільки у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності.

Індивідуальний стиль діяльності, за визначенням психолога Є. Климова, є індивідуально-своєрідною системою психологічних засобів, які свідомо чи стихійно застосовує людина з метою найкращого зрівноважування своєї (типологічно обумовленої) індивідуальності з предметними, зовнішніми умовами діяльності. У пізнавальних процесах він виступає як стиль мислення, тобто стійка сукупність індивідуальних варіацій у засобах сприйняття, запам'ятовування і мислення, за якими стоять різні шляхи придбання, накопичення, переробки і використання інформації [45].

У мисленні переважає аналітико-синтетична діяльність, прагнення до порівнянь, а властива підліткам категоричність суджень поступається місцем гіпотетичним припущеннями, необхідності зрозуміти діалектичну сутність досліджуваних явищ, бачити їх суперечливість, а також ті взаємозв'язки, які існують між кількісними та якісними змінами. Але всі ці особливості мислення та пізнавальної діяльності формуються під визначальним впливом навчання. Якщо ж учителі не виявляють належної турботи про розвиток розумових здібностей, то у деяких старшокласників може зберігатися тенденція до напівмеханічного запам'ятовування досліджуваного матеріалу.

У старшому шкільному віці більшість учнів мають стійкі пізнавальні інтереси. Дослідження показують, що найбільш поширеним є інтерес до вивчення предметів природничого циклу: математики, фізики, економіки, інформатики. У цьому позначається розуміння їх ролі і значення в науково-технічному прогресі.

Старших школярів цікавлять не тільки питання теорії, але хід аналізу, способи доведення. Їм подобається, коли викладач змушує вибирати рішення між різними точками зору, потребує обґрунтування тих чи інших тверджень, вони з готовністю, навіть з радістю вступають у суперечку і наполегливо захищають свою позицію [67].

Найбільш уживаний і улюблений зміст дискусії і задушевних бесід старшокласників - це етичні, моральні проблеми. Їх цікавлять не будь-які конкретні випадки, вони хочуть знати їхню принципову сутність. Пошуки старших школярів пройняті поривами почуття, їх мислення носить пристрасний характер.

У старшому шкільному віці відбуваються зміни у почуттях дружби, товариства і любові. Характерною особливістю дружби старшокласників є не тільки спільність інтересів, але і єдність поглядів, переконань. Дружба носить інтимний характер: хороший друг стає незамінною людиною, друзі діляться найпотаємнішими думками. Ще більше, ніж у підлітковому віці, пред'являються високі вимоги до одного: один повинен бути щирим, вірним, відданим, завжди приходити на допомогу. У цьому віці виникає дружба між юнаками та дівчатами, яка інколи переростає в кохання.

Посилюється суспільна спрямованість школяра, бажання принести користь суспільству, іншим людям. Про це свідчить зміна потреб старших школярів. У 80% молодших школярів переважають особисті потреби, і лише у 20% випадків учні висловлюють бажання зробити щось корисне для інших, але близьких людей (для членів сім'ї, товаришів). У старшому шкільному віці картина істотно змінюється. Підлітки в 52% випадках хотіли б щось зробити для інших, але знову-таки для людей найближчого оточення [72].

Величезний вплив на розвиток старшого школяра має колектив однолітків. Однак це не знижує у старших школярів потреби в спілкуванні з дорослими. Навпаки, пошуки спілкування з дорослими в них навіть вище, ніж в інші вікові періоди. Прагнення мати дорослого друга пояснюється тим, що вирішити проблеми самосвідомості і самовизначення самому буває дуже важко.

Рання юність - це час подальшого зміцнення волі, розвитку таких рис вольової активності, як цілеспрямованість, наполегливість, ініціативність. У цьому віці зміцнюється витримка і самоволодіння, посилюється контроль за рухом і жестами, в силу чого старшокласники і зовні стають більш підтягнутими, ніж підлітки. Це вік встановлення естетичних критеріїв ставлення до навколишнього світу, формування світоглядної позиції на основі вибору пріоритетних цінностей [12, с.15-23].

Отже, врахування вікових особливостей - один з основоположних педагогічних принципів. Спираючись на нього, регламентуються навчальне навантаження, встановлюють обґрунтовані обсяги зайнятості різними видами праці, визначається найбільш сприятливий для розвитку розпорядок дня, режим праці та відпочинку спрямований на збереження і зміцнення здоров'я учнів. Вікові особливості зобов'язують правильно вирішувати питання відбору і розташування навчальних предметів і навчального матеріалу з кожної дисципліни. Вони обумовлюють також вибір форм і методів навчально-виховної діяльності.

Висновки до першого розділу

Проведений аналіз наукової літератури з проблем дослідження дозволяє дійти висновку про багатоаспектність, багатогалузевий, міждисциплінарний характер проблеми збереження здоров'я учнів та його зміцнення під час навчально-виховного процесу школи.

Створення здоров'язберігаючого освітнього середовища є головною передумовою зміцнення здоров'я учнівської молоді, що передбачає раціональне планування навчального навантаження на дитину; вміле поєднання її рухової активності з розумовою діяльністю, організацію збалансованого харчування, що широко описано і вивчено в багатьох наукових працях та літературі.

Таким чином, в наукових дослідженнях із педагогіки і психології представлений достатній методологічний і теоретичний потенціал для вивчення проблеми здоров'язбереження та формування здорового способу життя в учнів загальноосвітньої школи та організація здоров'язберігаючої діяльності. Отже, здоров'язберігаюча діяльність - це діяльність, яка спрямована на збереження й зміцнення здоров'я у навчально-виховному процесі в результаті використання здоров'язберігаючих форм і методів роботи. А саме соціально-педагогічне забезпечення здоров'язберігаючої діяльності - це певна система засобів і факторів, що забезпечує необхідні умови для збереження та зміцнення здоров'я учнів і є визначальними для її вільного і повноцінного розвитку.

Вирішення проблеми здоров'язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи є актуальним для учнів старшого шкільного віку. Адже саме вікові особливості старшого шкільного віку вказують на те, що в цей період діти активно піддаються негативному впливу шкідливих звичок, забуваючи про збереження свого здоров'я. І тому є важливим вирішення проблеми соціально-педагогічного забезпечення здоров'язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи.

Розділ 2. Експериментальне проектування соціально-педагогічного забезпечення здоров'язберігаючої діяльності школи

2.1. Аналіз досвіду у роботі загальноосвітніх навчальних закладах зі здоров'язберігаючої діяльності

У другій половині 80-х років країни Східної Європи (Україна, Росія, Білорусь, Молдова, Румунія, Болгарія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Польща) опинилися у стані глибокої економічної та соціально-політичної кризи, як наслідок, стали поширюватися безробіття, бідність, що призвело до погіршення стану здоров'я населення, смертності. Багато причин смертності пов'язані з факторами ризику: тютюнопалінням, споживанням алкоголю, харчуванням, а також екологічними факторами. Спостерігається зростання рівня хронічних та неінфекційних захворювань, які спричиняє неякісна малоефективна медико-санітарна допомога. До кінця 80-х років тривалість життя у країнах Східної Європи була приблизно однаковою, але потім з'явилися розбіжності: в Україні та Росії тривалість життя почала скорочуватися. Порівняно з іншими європейськими країнами українці не тільки помирають у більш молодому віці, але й проживають менше років у повністю здоровому стані. Згідно з дослідженнями Р. Менона, Е. Озалтіна, С. Полякіної та ін., третина українців помирає передчасно, у віці до 65 років. Цей показник набагато перевищує рівень, який спостерігається у європейських країнах [73, с. 12-16].

Однією з причин погіршення здоров'я нації є низький рівень культури здоров'я дорослих та дітей, недостатність знань щодо здорового способу життя, умінь і навичок його підтримання. Саме тому у 80-х роках минулого століття у країнах Європи поширилася ідея Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) про створення шкіл, які ставили б своїм основним завданням збереження та поліпшення здоров'я школярів, навчання їх правил поведінки, що сприятимуть зміцненню здоров'я. Вона базувалася на результатах спільних заходів Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я (ЄРБ ВООЗ), Європейської Комісії і Ради Європи, що були проведені у 80-х роках у межах проекту «Навчання заради здоров'я» [80, с.137-141], концепції «Здоров'я для всіх» (1977) [83]. Фахівці сфери охорони здоров'я й освіти, політики, наукові дослідники запропонували створити цілісну мережу шкіл сприяння здоров'ю як механізм обміну досвідом та інформацією, а також поширенням прикладів ефективної практики.

У зв'язку з постійними соціально-економічними та природними змінами, що відбуваються у світі, діяльність зі збереження, зміцнення та формування здоров'я молодого покоління вимагає своєчасної корекції. Тому для розробки освітніх стратегій, проектів і програм важливими є міжнародні глобальні конференції зі сприяння здоров'ю, на яких обговорюються і приймаються керівні документи. Так, у 1980 р. ВООЗ визначила глобальну стратегію «Здоров'я для всіх до 2000 р.», що ґрунтувалася на результатах уже проведених досліджень і започатковувала нові. Висновки науковців оприлюднені на і Міжнародній конференції з пропаганди здорового способу життя (Оттава, 1986 р.). Саме цю конференцію вважають початком міжнародної діяльності стосовно здоров'я населення планети, її підсумком була Оттавська Хартія, що визначила сучасне наукове уявлення про поняття здоров'я, його складові частини, детермінанти, стратегії позитивного впливу. Було створено всебічну стратегію сприяння здоров'ю, яка стала орієнтиром для репрезентації ЄМШСЗ. Основні тези, положення і принципи Хартії стали програмними імперативами, якими нині керується світова спільнота в діяльності з проблем здоров'я [84].

У 1990 р. на конференції Європейського Союзу із санітарної просвіти та запобіганню хворобам у школах створено концепцію «Європейська мережа шкіл сприяння здоров'ю» [1], яка підтверджує вагомість і доцільність створення мережі та роль шкіл сприяння здоров'ю в забезпеченні здорового способу життя учнів. Такі школи підвищують можливості у здійсненні низки заходів із питань збереження здоров'я. Європейське бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я, Європейська Комісія і Рада Європи ухвалили підтримку щодо створення ЄМШСЗ і визначили її мету та завдання. Мета полягає в забезпеченні здорового способу життя для всього шкільного колективу, створюючи навколишнє середовище, сприятливе для зміцнення здоров'я. У межах співпраці ВООЗ, ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ проведені консультації (Женева, 1991 р.) з розробки стратегії для всебічного навчання у школах здоров'я [80, с.137-141].

Отже, Європейська мережа шкіл сприяння здоров'ю є середовищем для розвитку висококультурної, інтелектуально розвиненої здорової особистості. Так, освіта в галузі здоров'я має поєднувати засвоєння необхідних знань, формування певного ставлення та конкретних навичок, необхідних для позитивної поведінки, збереження та розвитку здоров'я [11, с.47-52].

Усвідомлення ролі удосконалення у всебічному гармонійному розвитку особистості, усвідомлене відношення до зміцнення свого здоров'я лягло в основу створення Житомирської спеціалізованої школи фізкультурного нахилу № 2. Школа функціонує більше 50 років, щоденно в ній навчається та виховується біля 600 дітей. Школа розташована у віддаленому від центра міста районі, а тому діти не мають змоги займатись спортом у ДЮСШ. Наслідки щорічних медичних оглядів свідчать про те, що у нас майже немає повністю здорових дітей. У місті Житомирі створена така мережа шкіл, яка дозволяє дітям поглиблено вивчати іноземну мову, математику, хімію, біологію та інші предмети. Але тільки здорова дитина може опанувати основи наук [56, с.111-113].

Зважаючи на зниження матеріального рівня життя більшості людей України, погіршення екологічної ситуації в областях унаслідок відомих причин, послаблення імунної системи дітей і дорослих через ці та деякі інші обставини, зміцнення здоров'я наших громадян на всіх етапах їхнього життя нині набуває державної ваги.

У навчальному процесі загальноосвітніх шкіл за 24-36 щотижневих годин перебування в навчальному закладі учні мають два уроки фізичної культури, на яких за найвищої моторної щільності вони рухаються, за даними хронометражу багатьох уроків, усього 35-45 хв. Природно, що школярі не реалізовують потребу свого організму в русі за рахунок уроків фізкультури. Виникає проблема: як підвищити їх рухову активність, які використовувати засоби і форми фізичного виховання щоб зберегти і зміцнити здоров'я юної порослі?

У нашій роботі ми дослідили досвід колективу Житомирської школи-ліцею № 2. Розроблено експериментальний індивідуальний навчальний план роботи школи щодо введення 5 годин фізичної культури щотижня у всіх класах та викладання валеології, який був затверджений Міністерством освіти України 30 травня 1997 року. У 1998-1999 н. р. Творчою групою вчителів розроблена «Концепція створення і розвитку спеціалізованої загально-освітньої школи фізкультурного нахилу».

У процесі фізичного виховання школа вирішує завдання зміцнення здоров'я, загартування організму, поліпшення фізичного розвитку; оволодіння життєво необхідними руховими навичками та вміннями, відповідальними за енергопостачання; підвищення захисних функцій організму; виховання моральних та вольових якостей; виховання інтересу до регулярних занять фізкультурою; пояснення значення здорового способу життя, принципів гігієни, правильного режиму праці та відпочинку, раціонального харчування [38].

Уся діяльність базується на таких принципах:

- гуманізація навчально-виховного процесу, що передбачає взяття до уваги індивідуальних психофізичних особливостей учнів, стану їх фізичного, психічного і духовного здоров'я, створення психологічно, фізично та соціально комфортних умов для всіх учасників навчально-виховного процесу, бережливе ставлення педагогів до здоров'я дітей;

- науковість -- кожне нововведення в програму «Здоров'я» має бути науково обґрунтованим;

- системність і наскрізність, тобто програма охоплює роботу не тільки з учнями всіх класів, а й із дошкільнятами;

- інтегративність, тобто використання досягнень природничих і гуманітарних наук: педагогіки, психології, фізіології, медицини, екології, а також залучення до виконання програми медичних працівників;

- динамічність і відкритість, залучення до роботи представників місцевої влади, приватних осіб, батьків;

- превентивність із метою попередження шкідливих звичок, вироблення відповідального ставлення до власного здоров'я та здоров'я інших [19, с.4-10].

А також інші принципи, які зрозуміліші для пояснення батькам і дітям: свідомість; активність; наочність; повторення; поступовість; доступність; індивідуалізація; неперервність; циклічність; узяття до уваги вікових та індивідуальних особливостей учнів; усебічний та гармонійний розвиток особистості; оздоровча спрямованість; комплексний міждисциплінарний підхід до навчання школярів; активне навчання; формування відповідальності учнів на своє здоров'я та здоров'я інших; зв'язок теорії з практикою.

Та найголовніший принцип: «Не зашкодь!», оскільки вивчаючи різні методики і технології, можна зробити висновок: єдиних рецептів немає і не може бути, оскільки кожна дитина єдина й неповторна. Тому вивчаючи наукові та методичні джерела для роботи вибираємо такі напрями діяльності, що позитивно впливають на стан здоров'я учнів, учителів та батьків.

Але успішність у навчанні та зміцненні здоров'я дітей колектив передбачає не тільки в активізації своєї діяльності, а й у співпраці з батьками та медичними працівниками (Рис. 1.1).

У «Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти» зазначено: «Фізичне виховання - утвердження здорового способу життя як невід'ємного елемента загальної культури особистості, формування її фізичних здібностей, зміцнення здоров'я, гармонії тіла і духа, людини і природи - основа фізичного виховання» [36, с.12].

Встановлено, що після короткочасних інтенсивних навантажень покращується пам'ять, увага та мислення.

Для того, щоб виховати постійну необхідність у регулярних заняттях фізичними вправами, яка повинна перейти в звичку, потрібно обов'язково добитись розуміння учнем не обхід-ності таких занять для досягнення успіхів у навчанні, житті та праці [6].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Схема впливу здоров'я на успішність у навчанні

Хронічний дефіцит рухової активності став реальною загрозою здоров'ю та нормальному фізичному розвитку учнів. Щоб виключити негативний вплив гіпокінезії (малорухливість) на дитячий організм, потрібна рухова активність. Щоденні уроки фізкультури, що ще вчора здавались неможливими, сьогодні - реальність.

Виходячи з навчального плану, за рахунок доданих годин збільшився обсяг теоретичного та практичного розділу програми, який, ясна річ, планується і реалізується не формально, а в повному обсязі і спрямований на виховання в учнів усвідомленого ставлення до свого здоров'я і фізичного розвитку. Розроблено систему виховання свідомого ставлення до свого здоров'я, подану у схемі (Рис. 1.2).

Учні 1-х - 2-х класів крім 5 годин фізкультури мають годину «Основи хореографії», учні 3-х класів відвідують басейн, де опановують мистецтво плавання. Для учнів старших класів (9-11) викладається рекомендований Міністерством освіти і науки України курс «Основи масажу».

У перспективному річному плані роботи школи заплановані фізкультурно-оздоровчі заходи. Як важлива частина комплексного рішення завдання фізичного виховання систематично проводяться фізкультхвилинки, різноманітні ігри на перервах. Комплекси вправ складаються вчителями фізкультури разом зі шкільною медсестрою, яка веде на кожного учня «Паспорт здоров'я», розроблений на основі валеологічної концепції діалектичної єдності стану здоров'я і критеріїв, що його визначають. Це - рівні фізичного розвитку, рухової підготовленості, працездатності і спортивних досягнень, які відбивають функціональні можливості організму (наявність чи відсутність хронічних захворювань і фізичних дефектів, ступінь опірності організму захворюванням, шкідливим впливам тощо).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 Система виховання свідомого ставлення до свого здоров'я

На основі даних медичного огляду, спеціальних обстежень, результатів тестування всі діти під час занять фізкультурою поділяються на три групи: основну, підготовчу та спеціальну. Але навіть учні третьої групи відвідують уроки та виконують спеціальні вправи, що розроблені вчителями.

Широкого розмаху в школі набула позакласна робота. Педагогічний колектив намагається різноманітити її форми, враховуючи інтереси дітей. Учні молодших класів займаються в гуртках фізичної культури, які ведуть спортсмени-старшокласники. У школі-ліцеї активно працює орган учнівського самоврядування - учнівський парламент, який працює у всіх напрямках шкільного життя, а також і з питань формування культури здоров'я. Активна робота в цьому напрямку ведеться і шкільним спортклубом «Олімп», педагогічним колективом та батьківською радою школи. Викладаються факультативні курси: «Здорова дитина - щаслива родина», «Перша медична допомога», «Фізкультура і здоров'я». Починаючи з 3-го класу, учні займаються в секціях з 12-ти видів спорту: волейбол, баскетбол, лижі, легка атлетика, аеробіка, боротьба, теніс, шахи, спортивно-прикладні види спорту. У літній період школярі не припиняють займатися спортом: працюють спортивні секції, проводяться спортивні змагання.

Досвід роботи школи засвідчує, що збільшення часу для занять фізкультурою не тільки поліпшує загальний стан здоров'я учнів, а й сприяє підвищенню їх успішності з інших предметів [56, с.111-113].

Отже, можна зробити висновок, що при наполегливій роботі та умілому застосуванні всіх засобів та прийомів здоров'язберігаючої діяльності можливо ефективно виконувати поставлені завдання, а саме зберігати здоров'я дітей та зміцнювати його у процесі навчання.

2.2 Моніторинг соціально-педагогічного забезпечення здоров'язберігаючої діяльності загальноосвітньої школи

Діяльність соціального педагога є дуже важливою у здоров'язберігаючій діяльності школи, тому було проведено дослідження, метою якого було дослідити:

- рівень підготовки та обізнаність у проблемі здоров'язбереження,

- роль соціального педагога у здоров'язберігаючій діяльності школи,

- важливість такої діяльності для учнів,

- частота, якість та оцінка здоров'язберігаючої діяльності школи,

- стан матеріального та методичного забезпечення.

Дослідження було спрямоване на реалізацію порівняльного аналізу роботи соціальних педагогів та класних керівників та співставлення результатів із опитуванням учнів, тобто дослідити соціально-педагогічне забезпечення здоров'язберігаючої діяльністі школи.

Генеральна сукупність дослідження: соціальні педагоги школи, класні керівники та учні загальноосвітніх шкіл.

Вибіркова сукупність дослідження. У дослідженні були залучені соціальні педагоги (7 осіб), класні керівники (7 осіб) та учні 9?11 класів (144 особи).

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось на базі загальноосвітніх шкіл міста Житомира, а саме школи №14, 16, 21, 22, 28, 30, 33.

Методи дослідження. Для вивчення даної проблеми використовувались 3 анкети подані нижче (див. Таблиця 2.1). Анкетування проводилось анонімно, в кожній анкеті було по 10 запитань на які були варіанти відповідей або пропонувалось дати свою відповідь.

Таблиця 2.1 Опис анкет для дослідження

№	Назва	Мета	На кого спрямована
1.	Анкета для соціального педагога (Додаток А)	Дослідити: - рівень підготовки та обізнаність у проблемі здоров'язбереження, - роль соціального педагога, - важливість діяльності для учнів, - частота, якість та оцінка здоров'язберігаючої діяльності школи, - стан матеріального та методичного забезпечення.	За вимогою опитувальника: соціальні педагоги шкіл Фактично: 7 соц. педагогів
2.	Анкета для класного керівника (Додаток Б)		За вимогою опитувальника: класні керівники Фактично: 7 кл. керівників
3.	Анкета для учня (Додаток В)		За вимогою опитувальника: учні загальноосвітніх шкіл Фактично: 144 учня

Для початку варто дізнатись яке значення вкладають учні загальноосвітніх шкіл в поняття «здоров'я». Дане запитання було відкритим, тому буде виокремлено лише найбільш популярні варіанти відповідей та їх якісний аналіз. Здоров'я - це:

- стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб;

- стан живого організму в цілому, при цьому всі органи здатні виконувати свої функції;

- те, без чого важко вчитися, працювати, займатися улюбленою справою;

- стан організму, коли гармонійно поєднана фізична, соціальна, психічна і духовна складові;

- стан людини, коли в неї відсутнє будь-яке нездужання, коли вона має гарний настрій, задоволена своїм життям, бажанням жити, працювати, радіти та відчувати любов.

Отже, всі респонденти визначають «здоров'я» як невід'ємну складову нормальної життєдіяльності без чого неможливо обійтися.

Рис. 2.3 Оцінка стану здоров'я учнів

Учням також було запропоновано оцінити стан власного здоров'я та тим самим виявити який відсоток учнів вважає, що їхнє здоров'я погіршується. Результати показали, що переважна більшість учнів вважає відмінний (27%) та добрий (36%) стан свого здоров'я. А от задовільним та незадовільним, стан власного здоров'я, вважає 9% та 16% учнів відповідно. Ще досить не малий відсоток (12%) учнів чітко не змогли оцінити стан власного здоров'я (Див. Рис. 2.3).

Рис. 2.4 Значення здоров'я у процесі навчання

Опитування про значення здоров'я у процесі навчання показало, що значна більшість респондентів визначають значення здоров'я як першочергове, а саме це 71% соціальних педагогів, 57% класних керівників та 44% учнів. Також соціальні педагоги (14%), класні керівники (29%) та учні (32%) дали відповідь, що здоров'я має другорядне значення у процесі навчання і приблизно по 14% респондентів у кожній групі опитаних виникли труднощі з відповіддю на дане запитання та 11% учнів не вважає, що стан здоров'я впливає на процес їхнього навчання (Див. Рис. 2.4).



Рис. 2.5 Поінформованість про проблему погіршення здоров'я учнів

Рівень та масштаби проблеми здоров'я дітей наштовхують на припущення, що велика кількість спеціалістів та самих учнів просто не знає про таку проблему. Але анкетування спростовує таке припущення, тому що соціальні педагоги (100%) і класні керівники (86%) відповідаючи на питання чи знають вони про проблему погіршення здоров'я учнів, відповіли «так», а лише один класний керівник (14%) відповів, що повністю непоінформований про дану проблему.

А от результати опитування учнів показало зовсім інші результати. Так 61% учнів не знає про проблеми пов'язані з погіршення здоров'я, а 34% учнів все ж поінформовані з даної проблеми. Інші 5% учнів дали власну відповідь та якісно обробивши відповіді їх можна трактувати таким чином, що дані 5% учнів знають про проблему здоров'я, але не у повному обсязі (Див. Рис. 2.5).

Таким чином можна сказати, що інформованість про дану проблему не є тим самим чинником, що може спричинити виникненню та сприяти не вирішенню її.



Рис. 2.6 Здійснення роботи у напрямку здоров'язбереження

Чи працюють соціальні педагоги у напрямку здоров'язбереження також досліджувалось за допомогою опитування соціальних педагогів, класних керівників та учнів. І так більшість усіх 3 груп респондентів дала відповідь, що здійснюють роботу у напрямку здоров'язбереження, а саме: соціальні педагоги (57%); класні керівники (71%); учні (69%).

Варто також зазначити, що на думку 31% учнів в школі не здійснюється робота зі здоров'язбереження, а 14% соціальних педагогів та класних керівників зізнається, що не здійснюють таку роботу. При цьому 29% соціальних педагогів дали власну відповідь і вважають, що здійснюють роботу зі збереження здоров'я учнів, але не дуже часто і не якісно (Див. Рис. 2.6).

Отже, проаналізувавши результати можна сказати, що в школі здійснюється робота зі збереження здоров'я учнів та профілактика його погіршення але ця робота здійснюється не на всі 100%.



Рис. 2.7 Частота проведення шкільних заходів на тему здоров'я

Результати опитування про частоту проведення шкільних заходів показують, що в школах ця тема не є першочерговою, тому і заходи проводяться не досить часто.

Так результати соціальних педагогів показують, що 29% поводить такі заходи дуже часто, 43% ? час від часу, 14% ? дуже рідко та 14% не проводить.

Класні керівники у переважній більшості (43%) дуже рідко проводять заходи про здоровий спосіб життя та профілактику негативних впливів на здоров'я учнів. Але 14% класних керівників все ж дуже часто їх проводить, а 29% ? час від часу та 14% зізнається, що не проводить таких заходів.

Опитування учнів про частоту проведення заходів на теми здоров'я в школі загалом показує, що вони проводяться дуже часто (25%)та час від часу (55%). Лише 15% учнів вважає, що дуже рідко та 3% ? не проводиться (Див. Рис. 2.7).



Рис. 2.8 Рівень матеріального і методичного забезпечення школи

За для ефективного виконання та здійснення здоров'язберігаючої діяльності в школі важливе значення відіграє матеріальне і методичне забезпечення школи. Так, соціальні педагоги (71%) та класні керівники (57%) відповіли, що рівень та стан забезпечення задовільний. Повністю на достатньому рівні задоволені матеріальним та методичним забезпеченням 14% соціальних педагогів та 29 класних керівників, а 14% останніх - взагалі не задовольняє. Але при цьому 14% соціальних педагогів відзначає, що не мають необхідних знань як його застосовувати (Див. Рис. 2.8).

Рис. 2.9 Чи задовольняє рівень забезпечення для ефективної здоров'язберігаючої діяльності

Продовжуючи попереднє запитання варто відзначити думки з приводу задоволення рівнем забезпечення саме здоров'язберігаючої діяльності. На це запитання соціальні педагоги (57%) і класні керівники (71%) відповіли, що рівень забезпечення їх не задовольняє, а по 29% соціальних педагогів і класних керівників - задовольняє відповідно. Тому можна сказати, що забезпечення забезпечення шкіл знаходиться на задовільному рівні, але для роботи у напрямку збереження здоров'я воно не може додати ефективності, тому в сучасних умовах проблема соціально-педагогічного забезпечення є актуальною і потребує вирішення (Див. Рис. 2.9).

Рис. 2.10 Наявність власних розробок занять, заходів зі здоров'язберігаючим потенціалом

Так, як із забезпеченням здоров'язберігаючої діяльності в школах постає проблема, то цікаво було дізнатись, чи соціальні педагоги та класні керівники власноруч створюють та впроваждують свої розробки зі здоров'язберігаючим потенціалом в процесі роботи з учнями.

Отже, 57% та 86% опитаних соціальних педагогів та класних керівників, відповідно, говорить, що не розробляє таких занять, заходів, а 43% - розробляє, проти 14% класних керівників. (Див. Рис. 2.10).



Рис. 2.11 Чи існує співпраця між соціальним педагогом та кл.керівниками

Аналізуючи роботу соціального педагога в школі та його завдання, то можна провести паралель із схожими завданнями та роботою класних керівників, а саме у збереженні учнівського здоров'я, тому також досліджувалось чи співпрацює соціальний педагог школи із класними керівниками і навпаки.

На це запитання 86% соціальних педагогів та 71% класних керівників відповіло «так», а 14% і 29% відповідно - ні, не співпрацює. І це вказує на те, що така співпраця існує і має певні перспективи у позитивному результаті здійснення і забезпечення здоров'язбереження в школі (Див. Рис. 2.11).

Рис. 2.12 Потрібність здійснення здоров'язбереження в школі

При опитуванні чи доцільно здійснювати в школі здоров'язберігаючу діяльність 100% соціальних педагогів, 100% класних керівників та 72% учнів вважають, що така діяльність необхідна, а 24% учнів - не потрібна. Тому однозначно можна сказати, що всі розуміють про необхідність та вплив здоров'язберігаючої діяльності школи на стан здоров'я дітей (Див. Рис. 2.12).

Також у процесі проведення моніторингу освітньо-виховної роботи також було досліджено який вплив має на учнів проведення заходів спрямованих на формування здорового способу життя, профілактики шкідливих звичок, тощо. В результаті чого було виявлено, що досить великий відсоток учнів (50%) вважає такі заходи недієвими та не впливає на них, але також варто зазначити, що для іншої половини (42%) ці заходи все ж мають позитивний вплив, а зовсім малий відсоток учнів (8%) вважає, що такі заходи мають негативний вплив (Див. Рис. 2.13).

Рис. 2.13 Вплив на учнів проведення заходів на теми здоров'я

Такі результати свідчать про те, що іноді проведення таких заходів не впливає на свідомість дітей та не має позитивного впливу у вирішенні даної проблеми. Тому варто ретельно готуватись до них та можливо готувати самі заходи разом із учнями рахуючись з їхніми думками, інтересами та побажаннями, щоб такі заходи були більш привабливі, цікавіші та ефективніші для дітей.



Рис. 2.14 Причини погіршення стану здоров'я учнів

Про причини погіршення здоров'я учнів ми опитали в самих учнів, так як дорослі педагоги уже їх добре знають. Результати показали, що на думку учнів головною причиною погіршення здоров'я є неправильний спосіб життя (43%), шкідливі звички (33%) та відсутність місць та часу для дозвілля (24%). Також є інші причини такі як велике навчальне навантаження (15%), яке шкідливо впливає на стан здоров'я, емоційне навантаження (12%), стан навколишнього середовища (6%) та інші причини (6%). (Див. Рис. 2.14).

Такі результати свідчать, що з дітьми і надалі варто проводити різноманітні виховні години та заходи на формування у дітей правильного і здорового способу життя, проводити превентивні заходи щодо шкідливих звичок та застосовувати у процесі навчання здоров'язберігаючі технології.



Рис. 2.15 Оцінка діяльності у напрямку здоров'язбереження

Підсумовуючи проведене дослідження варто дати оцінку сьогоденної роботи школи по здоров'язбереженню, а саме роботі соціального педагога та його вкладу у цю роботу.

В загальному більшість респондентів вважає, що соціальний педагог справляється зі своєю роботою у напрямку здоров'язбереження учнів і оцінюють цю роботу «добре» (Див. Рис. 2.15), а саме класні керівники - 57%, учні - 22% та власна думка соціальних педагогів - 43%.

Але відсоток тих, хто вважає таку роботу задовільною, теж не мало (14% соціальних педагогів та 40% учнів). Приблизно цьому відповідає оцінення роботи на відмінно (14% соціальних педагогів, 29% класних керівників та 17% учнів), а 29%, 14% та 6 % соціальних педагогів, класних керівників та учнів відповідно, не змогли дати відповідь на дане запитання.

Отже, можна зробити висновок, що класні керівники і учні та самі соціальні педагоги вважають, що здійснюють свою роботу у напрямку здоров'язбереження добре, але потрібно і надалі проводити різноманітні заходи у даному напрямку діяльності школи задля збереження і зміцнення здоров'я учнів. Адже результати на інші задані запитання показуть, що існує багато проблем, які потрібно вирішити за для ефективної роботи школи зі збереження і підтримки здоров'я учнів школи.

2.3 Програма соціально-педагогічного забезпечення здоров'язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи

Формування у підростаючого покоління мотивації до здорового способу життя потребує системної комплексної роботи, яка спрямована на діагностику, корекцію функціонального, психофізіологічного та духовно-морального стану людини. Сформовані знання, вміння й навички забезпечують необхідний рівень працездатності, моралі та духовності кожного, й в першу чергу - дитини. Вони дають змогу зберегти та зміцнити здоров'я та сприяють свідомому ставленню до власного здоров'я [37]. Тому було розроблене соціально-педагогічне забезпечення здоров'язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи, і схема, якої зображена нижче (Див. Рис. 2.16).

Мета: формування готовності в учнів до здоров'язбереження.

Завдання:

- організація моніторингу здоров'я та стану навчального середовища;

- формування знань в учнів про здоровий спосіб життя;

- упровадження сучасних технологій діагностики оздоровлення і реабілітації.

На основі аналізу наукових праць було виділено і покладено в основу експериментальної програми наступні принципи:

Принцип інтегративності ? передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного навчання батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності виховного процесу.

Принцип послідовності, систематичності, варіативності форм і методів соціально-педагогічної роботи передбачає: свідомість, самодіяльність і творчу ініціативу учнівської молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю; зв'язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу і продуктивною працею; прищеплення любові до праці і до людей праці; розвиток у дітей і молоді трудових навичок і вмінь, готовності до життєвої адаптації в умовах ринкових відносин.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.16 Схема соціально-педагогічного забезпечення здоров'язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи

Принцип індивідуалізації та диференціації навчально-виховного процесу означає врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного.

Принцип неперервності ? це забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.

Принцип природо-відповідності означає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, учнівської та студентської молоді, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип оздоровчої спрямованості полягає у створенні належних умов для навчально-виховного процесу, який у свою чергу спрямований на поліпшення та зміцнення стану фізичного і психологічного здоров`я дітей.

Компонентами здоров'язбережувального освітнього процесу є:

Аксіологічний компонент акцентує увагу на суб'єктивні й ціннісній позиції вчителя у навчально-виховному процесі. Аксіологія (в перекладі з грецької - цінність) - теорія цінностей, розділ філософії, який вивчає питання, пов'язані з природою цінностей, їх місцем у реальності, зі структурою ціннісного світу [1]. Тобто вивчаються зв'язки різних цінностей між собою, з соціальними, культурними факторами, зі структурою особистості.

На сучасному етапі розробляється нова галузь педагогіки - педагогічна аксіологія - наука про освітні цінності, про систему значень, норм, канонів, еталонів, ідеалів, які регулюють освітні процеси й упливають на формування певних особистісних якостей учасників навчально-виховного процесу, їх природу, функції, взаємозв'зки.

Мотиваційний (вольовий) компонент передбачає, що педагог здійснюватиме заходи, спрямовані на стимулювання в учнів інтересу, потреби в розв'язанні визначених завдань. Причому стимулювання повинне породжувати внутрішній процес виникнення в учнів позитивних мотивів навчання. В єдності стимулювання і мотивації закладений зміст стимулюючо-мотиваційного компоненту навчального процесу.

Діяльнісний компонент найповніше відображає процесуальну сутність навчання і виховання. Саме в діяльності педагогів та учнів і реалізуються завдання засвоєння школярами широкого соціального досвіду людства. Діяльнісний компонент реалізується за допомогою певних методів, засобів і форм організації навчання та виховання:

У діяльності загальноосвітньої школи будуть здійснюватись такі форми роботи:

Навчально-виховні заходи на теми здоров'я, формування здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок. Передбачає роботу вчителів та соціальних педагогів з учнями організовуючи тренінгові заняття, виховні години, дискусії, бесіди та демонстрація відеолекторію. За допомогою таких форм роботи та їх проведення учням можна донести інформацію про негативний вплив шкідливих звичок та вживання алкоголю, правил гігієни, збереження здоров'я та його зміцнення. Навчально-виховні заходи, які можна використовувати у здоров'язберігаючій роботі:

- Тренінг «Цінність життя. Цінність у житті» (Додаток Г) спрямований на популяризацію й пропаганду здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров'я як важливої складової загального здоров'я, формування безпечної репродуктивної поведінки та адекватної репродуктивної мотивації, закладання основ відповідального батьківства як головних складових системи планування сім'ї та виховання дітей.

- Тренінг «Моє ставлення до тютюнопаління» (Додаток Ґ) за допомогою якого в учнів можна формувати навички критичного мислення, вміння відстоювати свою позицію, аргументувати її та формувати негативне ставлення до тютюнопаління.

Підвищення педагогічної майстерності вчителів, батьків, що сприятиме в подальшому ефективно навчати та виховувати дітей, не забуваючи про їх здоров'я. а також постійно вдосконалювати методики викладання, програми навчання і виховання та формування знань, умінь і навичок необхідних для забезпечення здорового та сприятливого середовища для дитини. Таку роботу можна проводити за допомогою лекцій (валеологічне навчання вчителів), семінарів («Шляхи оздоровлення учнів школи», «Спортивні досягнення школи», «Педагогічна майстерність, «Методологія здоров'язбереження»), круглих столів (обмін досвідом та навчально-методичним забезпеченням), тощо. Прикладом такої роботи є орієнтований план семінару для:

- План семінару «Чинники, що впливають на репродуктивне здоров'я молоді» (Додаток Є).

Організація дозвіллєвої діяльності учнів сприяє залученню дітей до інших видів занять та корисно впливає на стан фізичного, психічного та соціального здоров'я учнів, а також дозволяє всебічно розвиватись дитині як особистість. Саме за допомогою екскурсій («Екскурсія до зали слави українських спортсменів», «Екскурсії на екологічні виробництва»), тематичних акцій, днів здоров'я, концертів («День здоров'я», «Олімпійський лелека», «Здоровий спосіб життя - це здорово!»), виставок, майстер-класів, волонтерській та трудовій діяльності, роботі в секціях і гуртках (спортивні секції ДЮСШ та екологічні гуртки)дитина може розвивати свої задатки та уміння.

Партнерство з родинами, що сприяє встановленню дружніх контактів з родиною учня та залучення їх до роботи за для здоров'язбереження дитини, що можна реалізувати за допомогою різних тренінгів, семінарів, родинних заходів (турпоходи батьків із класом, конкурсна проограма «Найсильніша сім'я школи», «Моя сім'я ? здорова», «Сімейні спортивні змагання»,), природоохоронних акцій, тощо. Саме за допомогою такої роботи учнівське здоров'я буде зміцнюватись не тільки силами педагогічного колективу, а й з допомогою батьків, які краще знають своїх дітей та особливості правильного подання інформації. Прикладом такої роботи є:

- Виховний захід «Подбай про своє здоров'я» (Додаток Д), який повинен спонукати учнів до аналізу свого способу життя та своєї родини, викликати бажання вести здоровий спосіб життя.

Позакласна робота спрямована на позанавчальну діяльність учнів у сфері здоров'язбереження та формування здорового способу життя, тобто це можуть бути уроки рефлексії, екологічні прогулянки (відвідування парків, бюотанічного саду, уроки на свіжому повітрі), дослідницькі проекти («Що таке наркотики?», «Вплив шкідливих звичок на здоров'я», «Зміцнення здоров'я. Загартування» та інші) на яких учні самостійно, або з допомогою вчителя працюють у даному напрямку, а саме збереження і зміцнення здоров'я, прикладом такої роботи є урок-тренінг:

- Урок-тренінг «Алкоголь і здоров'я» (Додаток Е) метою якого є надання учням достовірної інформацію про негативний вплив алкоголю на організм людини; розвінчати поширені міфи про користь алкоголю для здоров'я людини; обговорити причини, з яких люди починають вживати алкоголь. Відпрацювати та розвивати навички, що запобігають вживанню алкоголю.

Рекламно-інформаційні кампанії у співпраці із засобами масової інформації, що сприяють активному включенню учнів до здоров'язберігаючої діяльності, отримання нових знань та досвіду, а також залучають учнів до популяризації здорового способу життя, заняття фізкультурою та загалом зміцненням і збереження здоров'я дітей та дорослих. Акції можна проводити на теми: «Зупинимо СНІД», «Ми проти тютюнопаління, ми за здоров'я», «Стоп, наркотику», «Здоров'я - це сила», «Здорова нація - здорова Україна» тощо.

Зустрічі із спеціалістами та відомими людьми є ефективними для подання учням позитивного прикладу та обміну думками, ідеями щодо здоров'язбереження та розробки превентивних заходів для учнів школи.

Моніторинг стану здоров'я учнів та пов'язаних з ними процесів за допомогою анкетування та тестування, що дає змогу контролювати стан здоров'я учнів та робити висновки щодо ефективності здоров'язберігаючої діяльності школи, а також на основі цього виявляти недоліки та змінювати їх і покращувати програми здоров'язбереження учнів загальноосвітньої школи.

Також здоров'язберігаюча діяльність школи передбачає використання у своїй роботі певної сукупності методів:

Метод соціальної діагностики (соціологічне опитування). Опитування це найбільш поширений і незамінний спосіб отримання інформації про життєвий світ людини, її наміри, мотиви, думки, події, результати людської діяльності тощо. Специфіка соціологічного опитування полягає в тому, що, опитавши певну кількість індивідів і зібравши їхні суб'єктивні думки, дослідник за допомогою спеціальної дослідницької техніки та процедур отримує інформацію про соціально типову думку, виводить осереднену картину дійсності. Застосовуючи метод опитування, соціальний педагог здобуває достовірне, об'єктивне й унікальне знання про певні суспільні процеси.

Метод соціальної профілактики (превенція) ? робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді й запобігання такому впливу. Соціальна профілактика ґрунтується на виявленні несприятливих психобіологічних, психолого-педагогічних, соціальних умов, що зумовлюють відхилення в психічному та соціальному розвитку молоді, в її поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності й дозвілля.

Методи соціального контролю (соціальний нагляд, опіка, рейд). Соціальний контроль ? це нагляд, здійснюваний цілим колективом за соціальними діями окремих індивідів, що допомагає зберігати і передавати нащадкам моральні закони, норми і правила поведінки, традиції і звичаї, які становлять зміст культури і без яких не можлива практика соціальних відносин, життєдіяльність суспільства. Соціальний контроль складається із соціальних норм, приписівщодо поведінки в суспільстві та санкцій ? засобів заохочення й покарання, що стимулюють людей додержуватись таких норм і приписів.

Організаційно-розпорядчі методи (нормування, інструкція, контроль і перевірка виконання). Організаційно-розпорядчі методи, які ще називають адміністративними, спрямовані на використання таких мотиваторів трудової діяльності, як почуття обов'язку, відповідальності, в тому числі адміністративної. Характерними особливостями організаційно-розпорядчих методів є прямий вплив на керований об'єкт, обов'язковий характер виконання вказівок, розпоряджень, наказів керівників для підлеглих, суворо визначена відповідальність за виконання (невиконання) вказівок і розпоряджень.

Психодіагностичні методи (тести, анкети) Тестування, анкетування ? це дослідження певних психологічних якостей і властивостей особи шляхом використання психологічних тестів та анкет Психодіагностичні методи використовуються для оцінки поточної ситуації (стану справ) або визначення перспектив (прогнозу) розвитку досліджуваних процесів.

Методи навчання (словесні, наочні, практичні методи) ? це упорядковані способи діяльності педагогічних працівників й учнів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань. У методах навчання виокремлюють два види: метод навчання як інструмент діяльності вчителя для виконання навчальної функції ? викладання; а також метод навчання як спосіб пізнавальної діяльності учнів з оволодіння знаннями, уміннями та навичками ? учіння.

Методи виховання (позитивний приклад, переконання, заохочення і покарання, привчання, гра, самовиховання) ? це сукупність засобів і прийомів, що впливають на психіку вихованця відповідно до заданої мети. Так, метод переконання ? це вплив на наявні у працівника стимули з використанням логічних та психологічних прийомів з ціллю перетворення завдання у свідомий обов?язок, внутрішню потребу працівника виконувати доручення. А за допомогою методу привчання, який передбачає певну до деталей продуману організацію життя і діяльності вихованців ? їхнього навчання і відпочинку, праці та спортивних ігор, можна сформувати у вихованців позитивні переконання та самосвідомість. Процес самовиховання, який є вищим етапом виховного процесу, дозволяє цілеспрямовано працбвати над розвитком і самовдосконаленням людини від підліткового віку до зрілості.