Методика викладання дисципліни "Технічна експлуатація автомобілів" на основі модульно-рейтингової технології

Таблиця 2.6.2

Оцінка порівняльних показників успішності навчання

№ гр	К-ть студентів	Показники
		“3”	“4”	“5”	“2”	Сер. бал	Якість %
Т-34	25	10 (33%)	14 (47%)	6 (20%)	-	4,2	67
Т-35е	25	4 (13%)	12 (40%)	14 (47%)	-	4,8	87

Результати підтверджують раціональність впровадження модульно-рейтингової технології в процес викладання дисципліни „Технічна експлуатація автомобілів”. Результати порівняльного експерименту дали можливість виявити суттєву різницю між якістю навчання по традиційній і розробленій методиці: незадовільні оцінки в обох групах відсутні. Якісна успішність експериментальної групи вище якісної успішності контрольної групи на 20%. Середній бал в експериментальній групі збільшився у порівнянні з контрольною групою на 0,6. Графічна інтерпретація одержаних результатів наведена на рис. 2.6.2.

Рисунок 2.6.2 - Порівняння успішності в контрольній та експериментальній групах

2.6.5 Визначення достовірності результатів дослідження

Порівняльний аналіз групи Т-35е і групи Т-34 до проведення експерименту (за даними таблиць 1 і 2 додатку Д ).

Сформованість опорних знань групи Т-34 складає



Сформованість опорних знань групи Т-35е складає

Різниця відсоткових чисел складає

D = 43 - 36 = 7 %

Середня помилка різниці відсоткових чисел груп Т-34 та Т-35е складає:

m_D% = 4.02

критичне відношення показників складає

t = 0,75 - різниця не достовірна (t <2)

Визначення достовірності результатів показало, що різниця між показниками груп Т-34 і Т-35 недовірна. Тому групи практично однаково підготовленні до сприйняття навчального матеріалу з використанням модульно-рейтингової технології.

Показники успішності студентів груп Т-34 і Т-35 представлені у табл.2.5.3., рис. 2.5.3

Таблиця 2.5.3

Показники успішності студентів груп Т-34 і Т-35

Група	Низький %	Середній %	Високий %
	„3”	„4”	„5”
Контрольна	12 - 40%	14 - 46,6%	4 - 13,3%
Експериментальна	10 - 33,3%	15 - 50%	5 - 16,6%



Рис. 2.5.3 Показник успішності

Коефіцієнт асоціації:

(>0,5)

Коефіцієнт контингенції:

(>0,3)

По результатам проведеного дослідження можна зробити висновок: різниця між успішністю студентів групи Т-35е по дисципліні „Технічна експлуатація автомобілів” і використанням модульно-рейтингової технології підтверджена. Якість навчання групи Т-35е піднялась в порівнянні з даними групи Т-34.

Для оцінки достовірності результатів досліджень використовувалась різниця відсоткових чисел і середнє відношення помилки різниці відсоткових чисел. Відсоткове число позитивних відповідей :

Експериментальної групи

= 48,4%

Контрольної групи

= 38,2 %

Різниця відсоткових чисел

10,2%

Середня помилка різниці відсоткових чисел

Критичне відношення:

t = ,t >2

Так як D=10,2 у 3 рази більше ніж t = 3,1, то різниця між двома відсотковими числами достовірна.

t = 3,1>3, то різниця безумовно достовірна.

модульний рейтинговий програма контроль



Таблиця 2.5.4

Результати перевірки впливу методики на підставі модульно-рейтингової технології на успішність навчання студентів груп

Час дослідження	Р1, вірні відповіді гр.Т-34	Р2, вірні відповіді Гр. Т-35е	D=P2-P1. різниця відсоткових чисел	mD%, помилка різниці відсоткових чисел	t= D/mD%, критичне відношення
До експерименту	36	43	7	4,02	0,75(<2)
Після експерименту	38,2	48,4	10,2	3,29	3,1 (>2)

Висновок: до експерименту різниця між групами Т-35е і Т-34 не достовірна, після експерименту різниця - достовірна.

Проведений аналіз порівняльного експерименту дозволив зробити висновок відносно стійкого впливу методики на основі модульно-рейтингової технології на показники успішності навчання студентів групи Т-35е та показав, що ця методика є більш ефективною і може бути використана при вивченні дисципліни „Технічна експлуатація автомобілів” в ХАТТ.

2.7 Рекомендації та можливі шляхи впровадження модульної технології навчання з дисципліни „Технічна експлуатація автомобілів”

Модульна технологія навчання поки що не знайшла в Україні широкого розповсюдження, не дивлячись на те, що її переваги і вигоди очевидні. Спочатку необхідно визначити спеціальність, з якої буде вестись підготовка студентів за модульною технологією навчання і формування творчої групи викладачів для розробки навчально-програмної документації і дидактичного забезпечення навчального процесу.

Розроблена програма інтегрованого спеціального курсу як в традиційній, так і в модульній формі, підлягає обов'язковому рецензуванню і експертній оцінці.

Розробку розкладу занять значно полегшить структурно-логічна схема програми навчання в модульній формі, в якій показують види занять і логічну послідовність їх проведення, види і послідовність контролю знань і вмінь учнів, види атестації, кваліфікаційних екзаменів і час на їх проведення. Таким чином, структурно-логічна схема дозволяє уявити картину навчального процесу в цілому і логіку його організації за конкретними заняттями та проведенням поточного і атестаційного контролю.

В процесі інтегрування дещо скорочується обсяг навчального матеріалу за рахунок вилучення із програми окремих предметів дублювань, застарілої навчальної інформації чи інформації несуттєвої для опанування спеціальністю. Логічно допустити, що це приводить до скорочення тривалості навчання. Ця проблема може бути вирішена двома шляхами. Перший шлях - резерв часу використати на додаткові заняття з метою підвищення якості навчання, розробити додаткові більш складні і досконалі завдання, здійснювати рівневі навчання з присвоєнням більш високого розряду. Другий шлях - резерв часу використати для надання студентам споріднених спеціальностей в рамках однієї професії. Перехід до навчання за модульною технологією вимагає більш досконалого дидактичного забезпечення. Найважливішим і складним в його розробці є підготовка змісту навчання у вигляді дидактичних елементів. Їх підготовку доцільно здійснювати централізовано.

Перехід до модульної технології навчання вимагає також нового підходу до оцінки і обліку знань студентів. Тому з перших днів навчання необхідно впровадити їх оцінку і облік, які повинні бути об'єктивними, всебічними і проводитись на кожному занятті, що дозволить накопичувати і зберігати дані про ефективність модульної технології навчання.

Результати обліку та оцінки успішно можуть бути використані при підсумковій атестації і кваліфікаційних екзаменах.

На основі власних досліджень були розробленні особисті підходи до впровадження модульної технології навчання з дисципліни (на прикладі „Технічна експлуатація автомобілів”).

Підготовчий період до проведення навчання за модульною технологією проходить таки етапи:

1. Створення модульного варіанту програми відповідно до таких вимог:

матеріал програми поділяється на модулі, теми яких об'єднані спільними ознаками;

всі модулі пов'язані між собою загальною спільною ознакою, яка буде визначати сутність предмету. Такою зв'язуючою ланкою є теорія будови органічних сполук О. Бутлерова;

у модулях, крім теоретичних блоків, повинні бути і практичні, спрямованні на формування та розвиток вмінь застосувати набуті знання в практичній діяльності;

порядок розгляду питань у кожній темі є послідовним. У кожному блоці теми визначаються основні та додаткові поняття.

2. Складання переліку основних законів, понять термінів та вмінь у кожному модулі, що будуть контролюватись. В цей перелік вносяться і вміння професійного напрямку.

3. Визначення основних методів і форм контролю у модулі.

4. Забезпечення кожного модуля відповідними матеріалами, посібниками, методичними рекомендаціями.

Для впровадження модульної технології пропонується така методика організації роботи:

1. На початку семестру студенти ознайомлюються з тематикою модулів, їх метою усіма видами контролю.

2. Після вивчення кожного модуля студенти складають модульний контроль.

3. Для одержання додаткових балів студенти виконують довгострокові завдання.

4. Студенти забезпечуються методичними рекомендаціями з індивідуальними завданнями.



Висновки до другого розділу

Складаючи програму за модульним варіантом необхідно базуватись на загальноприйнятих дидактичних принципах, маючи на увазі, що модуль-це є засіб модульного навчання, використовуючи при цьому ударну форму класифікації дидактичних принципів (професійності, виховання, науковості, систематичності, економічності і самостійності.)

Дослідження показали, що модульна технологія навчання забезпечує:

взаємозв'язаність всіх понять;

динамічність і гнучкість структури навчальних предметів;

збільшення кількості годин для самопідготовки;

можливості уникнути дублювання з даного предмету, розширити міжпредметні зв'язки студентів, систематичність контролюючих заходів за рахунок введення поетапної системи контролю: вхідний, поточний, підсумковий та відстрочений.

Результати досліджень показали, що при роботі за модульною технологією навчання збільшується відсоток студентів, які здатні працювати за 3-м та 4-м рівнями засвоєння знань, більша кількість понять залишається у довготривалій пам'яті, що підтверджує більш якісну підготовку студентів з фахового предмету.

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

3.1 Обґрунтовування вибору напряму організаційно-економічного дослідження науково-педагогічного продукту (НПП) з урахуванням аналізу існуючих підходів розвязання проблеми

При навчанні магістрів в області педагогіки вищої школи важливе місце повинні займати дослідження, пов'язані з обґрунтовуванням доцільності створення НПП. Відповідно до методичних вказівок до економічного розділу дипломної роботи, можливими напрямами організаційно-економічних досліджень при створенні НПП є наступні:

· Оцінка і обґрунтовування економічної ефективності НПП - для НПП, пов'язаних з досягненням певних економічних результатів, а також при необхідності залучення капітальних вкладень. Результати розробки по даному напряму можуть розглядатися як складова частина бізнес-плану.

· Оцінка конкурентоспроможності НПП - для НПП, запитаних на ринку подібних освітніх продуктів, при необхідності обґрунтовування доцільності створення НПП порівняно з аналогічними наявними розробками.

· Моделювання процесу планування і управління створенням і упровадженням НПП - для НПП, розробка і реалізація яких є результатом колективної праці протягом тривалого періоду часу і потрібна координація їх діяльності.

· Оцінка ринкової вартості - для НПП, які можуть представляти об'єкти операцій цивільно-правового характеру, наприклад у вигляді об'єктів авторського права або права на інший вид інтелектуальної власності, і бути реалізованими на відповідному вільному конкурентному ринку освітніх послуг (ОУ).

Враховуючи специфіку виконаного продукту, найбільш доцільно з погляду актуальності вибрати дослідження конкурентоспроможності НПП.

В цій мало вивченій проблемі особлива роль повинна відводитися аналізу і оцінці конкурентоспроможності НПП. Актуальність проблеми полягає, по-перше, у втратах через низький рівень використовування розробок на ринку освітніх послуг і, по-друге, недостатньої науково-методичної бази визначення інтегральної оцінк. Потреба в дослідженнях, зв'язаних з використанням НПП, виникла порівняно недавно. Відповідно дослідження і публікації по даній проблематиці були вельми обмежені. Аналіз публікацій російських і українських фахівців: Є. Гуламп, М. Данілов, Б. Єсіпов, Л.Жарова, В. Казаков, Мороз В., Підкасистий І., Євдокімов В., присвячених вказаній проблемі, показав, що питання комплексної оцінки конкурентоспроможності подібних розробок знайшли вельми слабке віддзеркалення. Метою справжньої роботи є формування оцінної квалиметрической моделі конкурентоспроможності НПП але основі цільового підходу і методики парних порівнянь.

Об'єктом організаційно-економічного дослідження є процес викладання методики професійного навчання, призначений для упровадження в учбовому процесі. Предметом дослідження є моделювання процесу аналізу і оцінки конкурентоспроможності, методики викладання дисципліни „Методика професійного навчання” за модульно-рейтинговою технологією.

Аналіз подібних розробок дозволив виявити наступне. У сучасних умовах формування у вузі системи керування якістю навчання стає необхідним використання в навчальному процесі інноваційних освітніх технологій, що активізують самостійну роботу студентів, їхню навчальну мотивацію.

Особливо значущими для розвитку нових підходів до навчання є зміна соціальної та життєвої ролі знань і пізнавально-творчих можливостей людей. Перебудова характеру навчання здійснюється, перш за все, відносно таких його сутнісних характеристик як цільова орієнтація й характер взаємодії в навчальній діяльності.

Дослідження сучасних освітніх проблем свідчать, що пріоритетним напрямком у педагогічній практиці є побутова навчання у контексті неперервної освіти з орієнтацією на активну й ініціативну позицію суб'єкта за умови діалогу. Такий характер навчання надає можливість досягнення бажаного еталона особистості, ключовими характеристиками якого виступають: освіченість, самостійність, здібність до подальшого розвитку через самоосвіту. Формування відповідних до суспільного еталона особистісних здібностей потребує і нового характеру освіти - інноваційного навчання.

Ретроспективний аналіз досягнень педагогічної теорії та практики підтверджує, що пошук шляхів ефективного навчання був визначальним для педагогіки. Використання технічних засобів у навчальній діяльності, програмоване навчання (Б. Скіннер), терія поетапного формування розумових дій (П. Гальперін, Н.Ф. Тализіна), управління пізнавальним процесом (І. Лернер), його оптимізація (Ю. Бабанський та ін.) попри всі позитивні моменти не сприяло радикальному вирішенню проблеми. Подальші інноваційні пошуки в напрямку реалізації особистісних потреб в освіті сприяли народженню ідеї модульного навчання, система принципів якого визначалися у прикладних дослідженнях (А. Алексюк. І. Богданова, К. Вазіна, В. Мельник, В. Огнев'юк, Дж. Рассел, В. Пасвянскене, Є. Сковін, А.В. Фурман, П. Юцявічене). За думкою названих вчених та їх послідовників - педагогів-практиків, інноваційне навчання на основі нових освітніх технологій, у тому числі модульної технології, оптимізує навчальний процес; забезпечує високий рівень мотивації, пізнавальної активності й самостійності студентів у навчальній діяльності, а також інтеграцію їх професійної та соціокультурної підготовки, що сприяє розвитку особистісних якостей. Крім того, зберігаючи колективні форми навчання, надають студентові можливість персоналізації навчання в оптимальному режимі з урахуванням його індивідуальних особливостей, актуального рівня розвитку й перспектив його зростання.

Сьогодні модульно-рейтингова система є важливою складовою частиною нових освітніх технологій.

Виявляється така цiкава деталь: студент, який намагається навчатись добре i вiдмiнно, витрачає бiльше часу на пiдготовку до занять i все ж вважає, що цього недостатньо. Студент, який навчається задовiльно i придiляє менше часу самостiйнiй роботi, вважає, що вiдведеного часу цiлком достатньо.

Загальновідомо, що використання рейтингової системи сприяє мотивації студентів до навчання й активізації їхньої самостійної роботи. При об'єднанні модульної технології навчання і рейтингової системи оцінки знань можна говорити про модульно-рейтингову технологію навчання (МРТН), що припускає освоєння дисципліни по модулях і оцінювання кожного модуля в балах за допомогою контрольних заходів. За підсумками роботи за семестр підраховується сумарний бал, що потім переводиться у відповідну оцінку по п'ятибальній системі.

Модульно-рейтингова система активізує і роботу викладачів, яким приходиться займатися не тільки викладанням, але і приділяти значний час контролюючим заходам. Введення в навчальний процес рейтингової системи зв'язано зі зростанням навантаження на викладачів. У цьому зв'язку представляється доцільна автоматизація розрахунку рейтинга й аналізу рейтингових результатів.

3.2 Виявлення параметрів, що характеризують конкурентоспроможність НПП з позицій потенційних користувачів (якісний аналіз)

Оцінне моделювання конкурентоспроможності в дослідженні полягає в якісному і кількісному аналізі параметрів його формуючих. Якісний аналіз полягає у виявленні повного набору якісних параметрів, певні відомі формально-логічні правила, що відображають. Кількісний аналіз є виявленням співвідносної значущості кожного з параметрів, виходячи з інтересів потенційних споживачів.

Під конкурентоспроможністю в роботі розуміється інтегральний кількісний оцінний показник, включаючий набір незалежних один від одного оцінних параметрів, які повною мірою характеризують інтерес потенційних користувачів (споживачів) даного НПП на конкретному певному ринку.

Приведене визначення характеризує поняття конкурентоспроможності як узагальнюючого критерію цінності НПП. Виявлення конкурентоспроможності у вигляді оцінної моделі дозволить вирішувати ряд задач управління процесом створення НПП, до яких відносяться:

Вибір варіанту забезпечення перевірки модульно-рейтингової технології викладання дисципліни „Методика професійного навчання” на стадії розробки з орієнтацією на максимальний рівень конкурентоспроможності.

Рішення питання про найдоцільніший етап виходу забезпечення перевірки модульно-рейтингової технології на ринок освітніх послуг.

Управління конкурентоспроможністю забезпечення перевірки модульно-рейтингової технології викладання дисципліни „Методика професійного навчання”

3.3 Порівняльний аналіз співвідносної значущості оцінюваних параметрів конкурентоспроможності на основі парних порівнянь, виявлення питомих терезів значущості (кількісний аналіз)

Однією з найважливіших і достатньо складних задач формування конкурентоспроможності перевірки модульно-рейтингової технології є виявлення обгрунтованого набору оцінних параметрів. Основоположним принципом для цього повинне бути максимальне задоволення потреб потенційних користувачів НПП. Реалізація його можлива при дотриманні відомих принципів формальної логіки, зв'язаних декомпозицією загального показника (критерію) на приватні. До них відносяться:

· Єдність ознаки (підстави) декомпозиції, тобто кожний оцінний параметр повинен відповідати єдиній ознаці.

· Повнота декомпозиції, тобто виявлені параметри повинні повною мірою відображати конкурентоспроможність НПП в цілому.

· Безперервність декомпозиції, тобто між критерієм і підкритерієм не повинно бути проміжних понять, які необхідні для розкриття поняття критерію і включали б ознаки (властивості) підкритерію.

· Взаємна незалежність оцінних параметрів, тобто кожний з параметрів не залежить від інших.

· Істотність кожного оцінного параметра, тобто відсутність виявленого оцінного параметра, не враховуючи його значущість, робить оцінну модель неповної, а значить, некоректної.

· Можливість безперервної оцінки кожного з оцінних параметрів, тобто кожний з параметрів повинен відображати не тільки наявність певної властивості, але і міру його прояву.

Виходячи з визначення конкурентоспроможності і приведених принципів, можна виявити оцінні параметри конкурентоспроможності конкретного НПП на конкретному ринку.

Стосовно розробленого НПП з урахуванням дотримання вище перерахованих формально-логічних правил такими оцінними параметрами є :

1. Ціна придбання прав на НПП

2. Функціональні можливості НПП

3. Доступність освоєння і упровадження НПП

4. Імідж розробника НПП

5. Якість оформлення

При виконанні даного етапу рекомендується провести аналіз потреб ринку подібних послуг, у тому числі за допомогою анкетування.

За наслідками опитів необхідно скласти кваліметричну таблицю парних порівнянь по наступній формі.

№п/п	Оцінювані параметри	Парні порівняння значущості	Сума значимо.	Уд. вага
		1	2	3	4	5
1	Ціна придбання прав на НПП
2	Функціональні можливості НПП
3	Доступність освоєння і упровадження
4	Імідж розробника НПП
5	Якість оформлення

Етапи розробки і упровадження оцінної моделі
1	Виконання парних порівнянь значущості параметрів конкурентоспроможності, виходячи з таких передумов
	Значення балів значущості залежно від ступеня переваги рядків над стовпцем	рядок	стовпець
	при абсолютній перевазі рядка над стовпцем	9	1
	при явній перевазі рядка над стовпцем	8	2
	при сильній перевазі рядка над стовпцем	7	3
	при слабкій перевазі рядка над стовпцем	6	4
	при рівній значущості рядка і стовпця	5	5
	при слабкій перевазі стовпця над рядком	4	6
	при сильній перевазі стовпця над рядком	3	7
	при явній перевазі стовпця над рядком	2	8
	при абсолютній перевазі стовпця над рядком	1	9
2	Визначення суму балів значущості по кожному рядку (параметру)
3	Визначення питомої ваги значущості по кожному оцінюваному параметру
4	Оцінювання по кожному параметру даного продукту і аналогів по 5ти бальній системі
5	Визначення зважених оцінок по кожному параметру
6	Визначення загальної оцінки (суми зважених оцінок) по кожному об'єкту
7	Аналіз конкурентоспроможності

В результаті виконання процедури парних порівнянь можна виявити питому вагу значущості в наступному вигляді

№ п/п	Оцінювані параметри	Парні порівняння значущості	Сума значимо	Уд. вага
		21	22	33	44	55
11	Ціна придбання прав на НПП		22	44	66	77	19	0,19
22	Функціональні можливості НПП	88		77	88	88	31	0,31
33	Доступність освоєння і упровадження	6	33		66	77	22	0,22
44	Імідж розробника НПП	44	22	44		66	16	0,16
55	Якість оформлення	33	22	33	44		12	0,12
		Разом	100	1,00

Вище розташована таблиця є оцінною моделлю, дозволяюча оцінити рівень конкурентоспроможності НПП. Для цього необхідно вибрати оцінну шкалу, по якій можна оцінити кожний з оцінних параметрів.

3.4 Розробка бальної системи шкалірування з деталізацією по кожному оцінюваному параметру

Наступним етапом формування оцінної моделі є розробка критеріїв по кожному оцінному параметру, виходячи з вибраної бальної шкали. Враховуючи найзвичнішу і зручну для поставленої задачі 5-ти бальну шкалу, нижче була приведена таблиця пропонованих критеріїв оцінки кожного параметра за пятибальною шкалою.

Таблиця 3.4

Критерії оцінки конкурентоспроможності, що рекомендуються
№ п/п	Оцінювані параметри	Оцінка в балах по рівнях
		1 (дуже низький)	2 (низький)	3 (середній)	4 (високий)	5 (дуже високий)
1	Ціна придбання прав на НПП (рівень доступності придбання прав на НПП)	Дуже висока, доступна тільки для елітарним користувачам	Висока, до-ступна для користувачів з високим рівнем забезпеченості	Середня, доступна для користувачів з середнім рівнем забезпечення	Низька, доступна для користувачів з низькою забезпечення	Низька, до-ступна для користувачів з низькою забезпечення
2	Функціональні можливості НПП	Дуже обмежені функціональні можливості	Обмежені функціональні можливості	Середній рівень функціональ-них можливостей	Високий рівень функціональ-них можливостей	Є і успішно використовуються всі сучасні функціональні можливості навчання
3	Доступність освоєння і упровадження	Дуже низька	Низька	Середня	Висока	Дуже висока
4	Імідж розробника НПП (статус, рівень акредитації, ступінь популярності і визнання вузу на національному і міжнародному рівні)	Вуз або вуз, що знов утворився, з незадовільною репутацією	Популярність тільки в межах регіону, репутація задовільна	Популярність в межах регіону, репутація звичайна (нормальна, середня)	Широка популярність і хороша репутація в країні	Добре відомий і визнаний в країні і за рубежем, має відмінну репутацію
5	Якість оформлення НПП	Дуже низьке	Низьке	Середнє	Високе	Дуже високе

3.5 Оцінка рівня по кожному оцінюваному параметру і конкурентоспроможності розробленого НПП в цілому.

Інтегральна оцінка рівня конкурентоспроможності ВНЗ (О) визначається по наступній формулі:

ПРО = О1*0,19+О2*0,,31+О3*0,22+О4*0,16+О5*0,12

де О1 ... О6 - оцінки за пятибальною шкалою по кожному з оцінних параметрів

ПРО = 5*0,19+4*0,31+4*0,22+5*0,16+5*0,12

ПРО = 4,47

За наслідками оцінки можна судити про абсолютне і відносних рівнях конкурентоспроможності порівняно з аналогічними продуктами - конкурентами. При аналізі абсолютного рівня конкурентоспроможності оцінка порівнюється з ідеальним значенням, рівним 5 балів по всіх параметрах, що практично неможливо. Рекомендується інтерпретувати результати інтегральної оцінки таким чином:

відмінний рівень - зверху 4,25 балів

високий рівень - від 3,75 до 4,25 балів

середній рівень - від 3,25 до 3,75 балів

низький рівень - від 2,0 до 3,25 балів

дуже низький рівень - менше 2,0 балів

Оцінку рівня конкурентоспроможності НПП проводили у вигляді приведеної нижче оцінної таблиці.

Формування кваліметриченої моделі оцінки конкурентоспроможності НПП
№ п/п	Оцінювані параметри	Парні порівняння значущості	Сума значимості	Уд. вага	Оцінка по 5 бал. сист./ взвеш.
		11	22	33	44	55			Варіант 1	Варіант 2	Конкурент
11	Ціна придбання прав на НПП		22	44	66	77	19	0,19	3	4	4
									0,57	0,76	0,76
22	Функціональні можливості НПП	88		77	88	88	31	0,31	3	4	4
									0,93	1,24	1,24
33	Доступність освоєння і упровадження	6	3		6	7	22	0,22	3	4	3
		66	33		66	77			0,66	0,88	0,66
44	Імідж розробника НПП	4	2	4		6	16	0,16	3	3	3
		44	22	44		66			0,48	0,48	0,48
55	Якість оформлення	3	2	3	4		12	0,12	3	4	2
		33	22	33	44				0,36	0,48	0,24
Разом по пятибальній системі	100	1,00	3,00	3,84	3,38

3.6 Аналіз отриманих оцінних результатів і розробка заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності НПП

Робота по темі “Модульно-рейтингова технологія викладання дисципліни „Методика професійного навчання” за оцінкою рівня по кожному оцінюваному параметру конкурентоспроможності розробленого НПП в цілому має високий рівень. В наслідок цього потрібно розробити заходи по підтримці конкурентнспроможності розробленого продукта. Ми пропонуємо такі заходи:

1. Розвивати і подалі цей напрямок роботи.

2. Впроваджувати розроблений науково-педагогічний продукт на всіх стадіях виконання і отримування завдань з методики професійного навчання за модульно-рейтинговою технологією викладання.

На підставі літературного дослідження сформульовані основні положення модульно-рейтинговій технології з дисципліни „Методика професійного навчання”.

1. На основі літературного огляду зроблено висновок про доцільність використання модульної технології при викладанні методики професійного навчання. Аналізом літературних даних доведено, що сприятливі умови для формування пізнавальної активності студентів створює модульний підхід до організації їх навчальної діяльності. Сутність його полягає у тому, що студент більш самостійно може працювати із запропонованою йому індивідуальною навчальною програмою, яка включає цільову програму дій, банк інформації і методичне керівництво для досягнення поставлених дидактичних цілей.

2. Розророблена модульна програма змісту навчальної дисципліни. Розробка і впровадження методики навчання на основі модульно-рейтингової технології складається з аналізу змісту навчальної дисципліни „Методика професійного навчання”, з ціллю більш логічної побудови послідовності викладення матеріалу.

3. Розроблено контрольний апарат для використання при модульній технології навчання.

4. Результати використання інноваційної технології дозволили підтвердити її результативність. Показники якості навчання в експериментальній групі вище ніж у контрольній. Таким чином, за результатами експерименту можна стверджувати, що впровадження модульної технології навчання забезпечує більш міцні і глибокі теоретичні знання та практичні вміння і значно підвищує якість навчання.

5. Результати проведеного дослідження дають підставу визначити деякі умови ефективного управління формуванням пізнавальної активності в структурі модульної організації навчання:

а) розподіл навчального матеріалу (змісту навчання) на модулі та навчальні елементи повинен узгоджуватись із закономірностями й логікою пізнавальної діяльності, структурою наукового знання;

б) модульна організація навчання повинна супроводжуватись комплексним різнорівневим діагностико-діяльнісним рейтинговим контролем, що дозволяє на основі синтезу його типів, форм і методів організації, вийти на нову, не можливу при їх автономному використанні методику управління якістю знань, умінь і навичок студентів на вищих рівнях їх інтелектуальних труднощів;

в) поетапна організація навчання та методика оцінки якості навчання студентів повинні поступово нарощувати інтелектуальне навантаження студентів, послідовно вимірювати і на цій основі коригувати їх діяльність у процесі оволодіння матеріалом певного модуля, виводячи її результати на визначений рівень у кожному з них, і таким чином гарантувати досягнення запланованої якості на завершення вивчення предмета;

г) вибір методики навчання повинен забезпечувати оволодіння системою знань, розвиток особистості в цілому і, передусім, формування пізнавальної активності;

д) узгодження навчальної та контролюючої діяльності повинно ставити зміст і методику навчання у залежність від його кінцевих (на етапах - від етапних) цілей та знаходити відбиток у планово-контрольних дидактичних матеріалах.

Висновки до третього розділу

Вище сказане підтверджує гіпотезу дослідження і свідчить про досягнення поставленої мети і вирішення задач дослідження. Модульна система може бути використана при вивченні будь-якої загально-технічної і спеціальної дисципліни в процесі підготовки спеціалістів машинобудівного профілю. Головні її особливості модульна побудова вивчаючих дисциплін, рівнева підготовка, рейтингова атестація студентів.

Модульна система дозволяє виключити ряд недоліків предметної системи, забезпечує варіативність вивчення окремої навчальної дисципліни і індивідуалізація підготовки, стимулює самостійність та регулярність навчальної роботи студентів.

Результати дослідження дозволяють рекомендувати використання модульно рейтингової технології при викладанні дисципліни „Методика професійного навчання”.



РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Санітарно-гігієнічні умови в аудиторії

4.1.1 Мікроклімат середовища

Державні санітарно-гігієнічні правила та норми (ДСанПіН 5.2.2.008-98), погоджені Листом Міністерства освіти України від 15.02.1999 р. № 1/12-347, становлять гігієнічний стандарт для всіх типів навчальних закладів незалежно від форм власності.

Улаштування, обладнання приміщень навчальних закладів, що будуються, реконструюються, а також існуючих, здійснюється відповідно до вимог ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».

Відповідальність за виконання санітарних правил накладається на керівника навчального закладу.

Щоденний контроль за виконанням санітарних правил здійснює медичний персонал навчального закладу.

Повітряно-тепловий режим

Чистота повітря в приміщеннях академї забезпечується:

*відповідністю кількості студентів його нормованій наповнюваності приміщення;

*регулярністю вологого прибирання приміщень з використанням дезінфікуючих і зв'язуючих речовин;

*використанням всіх видів провітрювання (наскрізне, кутове, однобічне).

В приміщеннях академії відносна вологість повітря має бути 40-60%; температура залежно від кліматичних умов: в аудиторіях і кабінетах - 17-20°С;

Обладнання основних приміщень

Устаткування аудиторії має відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, забезпечувати педагогічний процес та проведення позааудиторної навчально-виховної роботи.

У навчальних аудиторіях і кабінетах встановлюються меблі згідно з чинним нормативним документом (ГОСТ 5994-93).

Меблі слід підбирати відповідно до довжини тіла студентів. Заборонено використання табуреток і лав замість стільців.

Для студентів недопустима поза, при якій кут нахилу грудної частини тіла до поперекової дорівнює 145° (приводить до порушень функції зору та швидкого втомлення). Недопустима випрямлена поза, оскільки відстань від поверхні парти до очей збільшується до 48 см. Зручна поза, при якій кут нахилу становить 160-170° (проекція центру тяжіння корпусу не виходить за межі опори).

У кожній аудиторії (кабінеті) слід передбачити два, максимум три розміри меблів з перевагою одного із них (до 90%). Значну перевагу в сучасних умовах мають трансформуючі меблі.

Розміщувати меблі в аудиторії прямокутної конфігурації слід так:

*між зовнішньою стіною і першим рядом парт повинна бути відстань 0,6-0,7 м (у будівлях із цегли і місцевих матеріалів допускається 0,5 м);

*між рядами двомісних парт (столів) - не менше 0,6 м;

*між 3-м рядом парт (столів) і внутрішньою стіною або шафами, які стоять біля стіни, не менше 0,7 м;

*між передньою партою (столом) і демонстраційним столом не менше 0,8 м;

*від передньої стіни з дошкою до передніх столів не менше 2,4-2,6 м;

*від задніх столів до задньої стіни не менше 0,65 м (якщо задня стіна зовнішня - не менше 1,0 м);

*від задніх столів до шаф, які стоять уздовж заднього краю стіни, не менше 0,8 м;

*між столом викладача і передньою не менше 0,65 м;

*від демонстраційного столу до дошки не менше 1,0 м;

*між столом викладача і переднім столом студентів не менше 0,5 м;

*найбільша відстань останнього місця від класної дошки 10м;

В аудиторіях поперечної і квадратної конфігурації, у яких меблі розміщуються у 4 ряди, повинна бути збільшена відстань від дошки до першого ряду парт (не менше 3 м), щоб забезпечити кут розглядання у 35°. Відстань від першого ряду парт до зовнішньої стіни повинна бути 0,8-1,0 м, між рядами парт, столів - 0,6 м, від задніх парт до шаф, розміщених біля внутрішньої стіни, - 0,9-1,0 м.

Студенти зі зниженою гостротою зору повинні сидіти за першими партами в першому ряду (від світлонесучої стіни). Студенти з пониженим слухом розміщуються за першими і другими партами крайніх рядів. Учні, які часто хворіють на простудні захворювання, ревматизм, ангіни, розміщуються в третьому ряду парт (біля внутрішньої стіни).

4.1.1.1 Основні приміщення

Будівля навчального закладу повинна забезпечувати оптимальні умови для організації навчально-виховного процесу, відпочинку, харчування студентів.

Кількість поверхів будівлі не повинна перевищувати трьох.

При розміщенні навчальних закладів в раніше збудованих 4-5-поверхових будівлях четвертий і п'ятий поверхи відводять кабінетам, які несуть найменше навчальне навантаження.

Навчальні приміщення не можуть бути прохідними.

Поверхові сходи слід проектувати з природним освітленням. Висота приступця проектується в 15 см, ширина - 30-35 см, кут нахилу сходів - не більше 30°. Не допускається горизонтальне розміщення елементів огорожі сходів. Висота поручнів повинна бути не більша 0,8 м. Ширина маршу сходів - 1,8 м.

4.1.2 Природне освітлення

Усі аудиторії академії повинні мати природне освітлення. Незалежно від розміщення вікон (збоку, зверху) у навчальних аудиторіях, природне освітлення має бути рівномірним і не створювати блиску.

Зона освітлення має забезпечувати високий рівень зорової функції - 1000--1200 лк. Нормування умов природного освітлення проводиться за відносною величиною - коефіцієнтом природного освітлення (КПО).

Рекомендований гігієністами рівень природного освітлення (600 лк) на робочій поверхні можливий при КПО 2,5%, а оптимальний рівень (1260) - при КПО 5%. КПО в навчальних аудиторіях повинен відповідати нормам. При однобічному боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО на відстані 1 м від стіни, найбільш віддаленій від вікон, на перехресті вертикальної поверхні характерного розрізу аудиторії і умовної робочої поверхні (або підлоги). При двобічному освітленні мінімальне значення КПО нормується посередині аудиторії на перехресті вертикальної площини характерного розрізу аудиторії і умовної робочої поверхні або підлоги. При верхньому і боковому природному освітленні нормується середнє значення КПО на перехресті вертикальної поверхні, характерного розрізу аудиторії і умовної поверхні (або підлоги).

Рівномірність освітлення на робочому місці - це відношення мінімального освітлення до максимального, що має складати не більше 0,3.

Достатність і рівномірність освітлення можна оцінити за світловим коефіцієнтом (СК), який залежить від розміру вікон, конфігурації їх, кількості. Найбільш раціональна форма вікон - прямокутна, висота - 2-2,5 м, ширина 1,8-2,0 м, верхній край вікна має бути на відстані 0,15-0,3 м від стелі. Ширина простінків між вікнами повинна бути не більша 0,5 м, висота підвіконня 0,7- 0,8 м.

Для забезпечення нормованої величини СК слід передбачити:

*кут, під яким видно небо з найбільш віддаленого робочого місця від вікна, повинен бути не меншим 5°; коефіцієнт затінення не менше 3; висадження високих дерев на відстані не меншій як 10 м від вікон академії;

*заборону розміщення на підвіконнях у навчальних аудиторіях кімнатних квітів;

*очищення віконного скла 1-2 рази на місяць зсередини аудиторії і не менше 3 разів на рік знадвору; колір поверхні стелі, стін, меблів повинен бути жовтим, зеленим, світло-коричневим. Ці кольори можуть добавлятися як відтіночні до білого, сірого, світло-сірого; стелю, верхні частини стін, віконні рами та двері слід фарбувати в білий колір, коефіцієнт відбиття якого 0,8; в кабінетах технічних засобів навчання (ТЗН) стіна, яка є фоном для екрана (телевізор, кінопроектор), повинна бути пофарбована в жовтий або світло-коричневий колір з коефіцієнтом відбиття 0,6; класна дошка повинна мати матову поверхню, пофарбовану в темно-зелений, коричневий колір з коефіцієнтом відбиття 0,1-0,2.

На всі полімерні матеріали, які використовуються для виготовлення меблів, настилу підлоги в академії, слід мати дозвіл МОЗ України.

Оптимальне відношення яскравості для «зошит -- парта» становить 4:1, «класна дошка - зошит» -- 1:5-1:6,5, «вікно - зошит» -7:1, «аудиторна дошка - вікно» - 1:12. Допустимими рекомендуються такі співвідношення яскравості для поверхні: «зошит -парта» -2:1-3:1, «аудиторна дошка-зошит» - 1:3, 1:8-1:10, «вікно -- зошит» - 15:1-17:1, «аудиторна дошка - вікно» -- 1:5.

Оптимальні і допустимі з гігієнічного погляду якісні показники природного освітлення для основних поверхонь навчального процесу можуть бути при відповідних коефіцієнтах відбиття поверхонь «зошит - парта» при коефіцієнті відбиття парти -- 0,16, а допустимі при Р = 0,3, для поверхонь «аудиторна дошка дошка -- зошит» і «аудиторна дошка -- вікно» при Р_дошка=0,45, при цьому середній коефіцієнт відбиття повинен складати не менше 0,45.

4.1.3 Штучне освітлення

В Україні від вересня до травня необхідно підвищувати рівень освітлення навчальних аудиторій за допомогою штучного (додаток 2.1). Для освітлення третього ряду парт слід у навчальних аудиторіях передбачати окреме включення другого ряду електроламп. Необхідно використовувати фотоелектричне реле, яке включає автоматичне штучне освітлення при зниженні рівня натурального освітлення приміщень.

Рівень штучного освітлення й електротехнічне устаткування навчальних приміщень, освітлення території академії повинні відповідати СНиП 11-4-79, СН 544-82, СН 541-82, ДСТУ БВ.2.2-6-97.

Штучне освітлення аудиторії може бути забезпечено люмінесцентними лампами та лампами розжарювання з відповідною арматурою, яка повинна давати розсіяне світло.

Рівень штучного освітлення аудиторії має бути при використанні ламп розжарювання 150 лк і 300 лк при лампах люмінесцентних. В аудиторії слід передбачити систему загального освітлення. Освітлювальна арматура має забезпечувати високу рівномірність освітлення аудиторії, відсутність осліплення в результаті великої яскравості.

Люмінесцентні світильники повинні давати розсіяне світло, а для ламп розжарювання характерне повністю відбите, або переважно відбите світлорозповсюдження.

При штучному освітленні навчальних аудиторій слід надавати перевагу люмінесцентним лампам як з гігієнічного, так і з економічного погляду. Для зниження пульсації люмінесцентних ламп до нормальних величин слід використовувати дволампові світильники з лампами типу ЛБ, ЛТБ, ПРА типів 1 УБУ+1 УБЕ, 1 АВІ+1 АБЕ6, 2 УВК і 2АВК при інших схемах системи освітлення. При використанні світильників з іншими ПРА необхідний розрахунок для перевірки коефіцієнта пульсації. Освітлювальна арматура має бути безпечною, надійною, забезпеченою зручними пристосуваннями для експлуатації, давати розсіяне світло, яскравість не повинна перевищувати 2000 кд/м². Для навчальних приміщень можна використовувати люмінесцентні світильники серії ЛСО-02 (підвісний світильник розсіяного світла) і ЛПО-23. Для освітлення аудиторних дощок слід використовувати люмінесцентні світильники серії ЛПО-12 несиметричного розподілу світла люмінесцентними лампами 40 Вт і 80 Вт. Рекомендується використовувати в першу чергу штучні випромінювачі з 3500 °К незалежно від принципу генерування видимої радіації. В аудиторіях можуть використовуватися люмінесцентні лампи типу ЛН (люмінесцентні натурального кольору), ЛБ (білого кольору), ЛХБ (холодно-білого кольору), ЛТПЦ (тепло-білого кольору), МОД (2 х 40 Вт), ШПД (2 х 40 Вт).

Для ламп розжарювання найбільш раціональні світильники переважно відбитого світлорозподілу - СК-300 (світильники кільцеві з лампою 300 Вт розсіяного світла). Світильники СК-300 повинні мати технічні пристосування, які виключають можливість використовувати лампи меншої потужності і не дозволяли б включатися освітлювальній системі при навіть одній непрацюючій лампі.

У навчальних аудиторіях світильники слід розміщувати в 2 ряди паралельно лінії вікон на відстані 1,5м від зовнішньої і внутрішньої стін, 1,2 м - від аудиторної дошки, 1,6 м - від задньої стіни. Відстань між рядами світильників повинна бути 2,5-2,65 м. При використанні люмінесцентних ламп у навчальній аудиторії площею 50 м² слід встановлювати 12 світильників, кожний з двома лампами потужністю у 40 Вт, або 8 світильників з двома лампами потужністю у 80 Вт. Загальна потужність ламп дорівнює 960-1200 Вт, питома потужність - 22-23 Вт/м². В кабінетах для мінімального освітлення 500 лк питома електропотужність дорівнює 33 Вт/м². Люмінесцентні світильники в аудиторіях встановлюються і стикуються в лінію: у світильниках використовуються 2-4 лампи потужністю 40, 65, 80 Вт кожна.

При освітленні лампами розжарювання в аудиторіях площею 50 м² рекомендується встановлювати 7-8 світильників (2 ряди із 3 штук, перед дошкою, над останніми партами). При освітленні приміщення люмінесцентними лампами має бути передбачене додаткове освітлення аудиторної дошки спеціальними лампами зі світильниками несиметричного світлорозповсюдження; при освітленні лампами розжарювання - додаткові лампи. Аудиторна дошка освітлюється двома паралельно розміщеними дзеркальними світильниками типу ШМЗ, ШКД або ЛПО - 12 х 40 вище верхнього краю дошки на 0,3 м і на 0,6 м в сторону аудиторії перед дошкою. Загальна електропотужність на аудиторію має складати 1040 Вт. При збільшенні глибини навчальних аудиторій необхідно використовувати комбіноване освітлення (штучне і природне). Рівень комбінованого освітлення на робочих місцях повинен становити 600 лк з перевагою природного освітлення. Раціональне співвідношення між світловими потоканами від вікна і штучного освітлення має бути 2:1.

Світильники очищуються не менше одного разу в три місяці.

4.1.4 Психофізіологічні фактори (фактори праці)

Основні фактори діяльності людини

Діяльність людини
Механізовані форми фізичної праці

Фізична праця
Розумова праця

Фізичною працею називають виконання людиною енергетичних функцій у системі «людина-знаряддя праці».

Фізична робота вимагає значної м'язової активності. Величина фізичної роботи залежить від ряду факторів: конкретної професійної діяльності, індивідуальних особливостей людини, ступеня тренованості, фізичного розвитку.

Витрати енергії на м'язову роботу в праці (понад рівень спокою і незалежно від впливу емоцій, зв'язаних з роботою, вплив температури повітря й ін.) можуть бути розраховані для середнього робітника як сума витрат на підтримку робочої пози (табл.4.1.1) і на виконувану м'язами механічну роботу (табл. 4.1.2).



Таблиця 4.1.1

Енергетичні затрати на підтримання робочої пози

Поза студента	Кількість затраченої єнергії, кДж/хв
Сидя	1,3
На колінах	2,1
На корточках	2,1
Стоя	2,5
Стоя в нахилі більш ніж 15 % та інші незручны пози	3,4

Таблиця 4.1.2

Енергетичні затрати при виконанні м'язами механічної роботи

Частини тіла зайняті роботою	Кількість затраченої енергії при умовних степенях інтенсивності роботи, кДж/хв
	1	2	3
Кисті та пальці рук	1,7(1,3-2,5)	3,0(2,5-3,8)	4,2(3,8-5,0)
Руки	4,6(2,9-5,9)	7,6(5,9-9,2)	10,9(9,2-12,6)
Руки й тулуб, а також водночас робота трьох або чотирьох кінцівок.	13,9(10,5-16,8)	21,0(16,8-25,2)	30,2(25,5-35,7)

Система „людина-машина” складається з людини-оператора (групи операторів) і машини (технічних пристроїв), за допомогою якої оператор здійснює трудову діяльність (ГОСТ 21033-75).

Під людиною-оператором розуміється людина, що здійснює трудову діяльність, основу якого складає взаємодію з предметом праці, машиною і зовнішнім середовищем за допомогою інформаційної моделі й органів керування.

Дії оператора можуть бути практичними і розумовими. До розумових дій відносяться: перцептивні, за допомогою яких формується цілісний образ предметів; мнемічні, що входять до складу діяльності запам'ятовування і відтворення якого-небудь матеріалу; розумові, з яких складається розумове рішення задач. До практичних дій відносяться: рухові і мовні. За допомогою цих дій оператор реалізує рішення по керуванню процесом.

Вважається, що розумова праця - це легка праця, тому що в даному випадку енерговитрати значно нижче, ніж при фізичній праці. Однак з фізіологічної точки зору при розумовій праці мозок виконує функції не тільки координаційні, але й основного працюючого органа. При цьому значно активізуються функції центральної нервової системи, ускладнюється прийом і переробка інформації, зростає роль уваги, пам'яті, напруги і навантаження зорового і слухового аналізаторів.

Ця праця поєднує роботи, зв'язані з прийомом і переробкою інформації, що вимагають переважної напруги уваги, сенсорного апарата, пам'яті, а також активізації процесів мислення, емоційної сфери (керування, творчість, викладання, наука, навчання і т.п.)

Праця викладача і медичного працівника - постійний контакт із людьми, підвищується відповідальність, дефіцит часу й інформації для ухвалення рішення. Що обумовлює високий ступінь нервово-емоційної напруги.

Тривале розумове навантаження впливає на психічну діяльність: погіршуються функції уваги (обсяг концентрація, переключення), пам'яті (короткочасного і довгострокової), сприйняття (з'являється велике число помилок).

Н.Є. Введенський сформулював наступні загальні основні фізіологічні умови продуктивної розумової роботи:

· У роботу потрібно «входити» поступово;

· Необхідно дотримувати визначений ритм роботи, що сприяє виробленню навичок і сповільнює розвиток стомлення;

· Варто дотримуватися звичайної послідовності і систематичності в роботі, що забезпечує більш тривале збереження робочого стану;

· Правильне чергування розумової праці з відпочинком або фізичною попереджає розвиток стомлення, підвищує працездатність;

· Висока працездатність зберігається при систематичній діяльності, що забезпечує вправу і тренування.

Виконання вище перерахованих умов сприяє удосконалюванню й автоматизації навичок у розумової, особливо в операторській роботі.

4.2 Методи нормалізації функціонального стану

Рефлексопрофілактика. Рефлексопрофілактика - це застосування методів рефлексотерапії в здорової людини для підвищення його захисно-пристосувальних механізмів.

Основні області застосування рефлексопрофілактики це:

1. Рефлексопрофілактика професійного стресу шляхом підвищення адаптаційних можливостей організму. Оптимальним рішенням профілактики професійного стресу є можливість сполучення підвищення загальної адаптації з впливом на ті органи, системи і функції організму, що випробують найбільше навантаження під впливом несприятливих факторів зовнішнього середовища. Такими можливостями володіє рефлексопрофілактика.

Рефлексоадаптируючим впливом вдається оптимізувати течію нейрофізіологічних і психічних процесів, що мають відношення до ефективності навчання і тренування. Наприклад, 2-х хвилинні роздратування активних точок приводять до достовірного скорочення часу рішення тестових задач і зниженню кількості помилок.

Точковий вплив сприяє підвищенню адаптивних можливостей організму до роботи з впливом екстремальних факторів середовища і підтримці нормального рівня протікання основних професійно важливих психічних процесів (пам'яті, уваги, сприйняття й ін.).

Рефлексопрофілактика - це не допінг, це оптимізація внутрішніх природних фізіологічних і біохімічних процесів, зміна реактивності і рівня активації вегетативних функцій, що є важливим моментом профілактики професійного стресу.

2. Рефлексопрофівлактика, реабілітація стомлення й оптимізація працездатності. Рефлексопрофілактика може використовуватися як самостійний метод, так і в комплексі з іншими методами і засобами зняття стомлення. Шляхом адекватного вибору активних точок удається регулювати кровообіг у кінцівках і інших частинах тіла, поліпшувати обмінні процеси між кров'ю і тканинами. Оптимізація працездатності здійснюється не тільки за рахунок поліпшення кровообігу, і, зокрема мозкового кровообігу, але і внаслідок зміни обміну ряду медіаторів центральної нервової системи, що безпосередньо беруть участь у забезпеченні психічної діяльності.

Проведені дослідження показали, що методи рефлексопрофіилактики з успіхом можуть використовуватися для оптимізації працездатності осіб операторських професій, моряків і т.д. Так, за даними американських учених, прийоми точкового масажу в польотах дозволяли зняти явище стомлення, головного болю й інших небажаних станів, а в комплексі з аутогенним розслабленням протягом 20 хвилин вони могли цілком замінити 4-6 годинний сон .

3. Рефлексотерапія, реабілітація і профілактика захворювань і травм. Цей напрямок базується на вираженому знеболюючому, антистресовому і загальзміцнювальному ефектах у результаті впливу на активні точки шкіри.

В умовах сучасного виробництва знижується рухова активність людини і зростає нервово-психічний компонент трудової діяльності. У цих умовах методи рефлексопрофілактики можуть розглядатися як фактор, що зменшує ризик виникнення різних функціональних захворювань і розладів.

У порівнянні з іншими відбудовними засобами метод рефлексопрофілактики відрізняє фізіологічність, економічність, мінімальне число протипоказань і мала імовірність побічних ефектів. Підбор точок для впливу проводиться для кожної людини індивідуально після проведення відповідної діагностики.

Методи рефлексотерапії і рефлексопрофілактики поєднують велику групу способів, що роблять вплив на активні точки тіла. Цей вплив може здійснюватися факторами різного характеру: механічного (голкотерапія, натискання пальцями, паличкою з кулястим кінцем і ін.), термічного (прогрівання, припікання і криовплив), електричного (електропунктуру), електромагнітного (магнітотерапія, лазеропунктура) і ін. Методи також поділяються на апаратні і не потребуючого апаратного впливу. Сучасні прилади для рефлексотерапії і рефлексопрофілактики - це могутні діагностико-терапевтичні комплекси (наприклад - "Монад", "Эледиа" і ін.), що мають можливість працювати як автономно, так і в сполученні з комп'ютером, і оснащені набором діагностичних і терапевтичних каналів (діагностика сердечнососудистої системи, діагностика БАТ по тепловому, ємнісному каналам, каналові провідності; терапевтичні канали з використанням: перемінного струму, електромагнітного випромінювання украй високих частот, термовпливу, лазерного впливу, магнітного впливу, інфрачервоного впливу).