Дослідження агресивності особистості в ранньому юнацькому віці

Поняття та передумови формування агресії, особливості її проявлення в юнацькому віці. Вікові особливості раннього юнацького віку та фактори, що впливають на розвиток особистості в даний період. Аналіз та інтерпретація результатів емпіричного дослідження.

Рубрика Психология
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 03.01.2015
Размер файла 1,4 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Самопринятие - найважливіша ознака становлення особистісного способу буття, коли в багатьох життєвих колізіях (зіткненнях) юний людина може вголос сказати: «Я - особисто відповідаю за це! Але на шляху до цього треба набути досвіду, робити помилки і вчитися на них.

Самооцінка старшокласників стає відносно стійка, висока, порівняно безконфліктно, адекватна. Вони відрізняються в цей час оптимістичним поглядом на себе, свої можливості і не надто тривожні. Все це пов'язано з формуванням «Я - концепції» і необхідністю самовизначення. На кордоні підліткового віку і юності, уявлення про себе стабілізуються і утворюють цілісну систему - «Я - концепцію»: Ідеальне «Я» і Реальне «Я»: когнітивний, оцінний, поведінковий компонент. Це найважливіший етап у розвитку особистості. Старший шкільний вік - це вік романтики, великих дерзань, юнацьких мрій, творчої ініціативи, відзначається багатством і різноманіттям пережитих почуттів, емоційним ставленням до різних сторін життя. Розвивається вміння усвідомлювати пережиті почуття. На відміну від підлітків емоційні стани стають більш стійкими і усвідомленими. Інтенсивно розвивається саморегуляція, підвищується контроль за своєю поведінкою, проявом емоцій. Емоційне життя стає багатшим і диференційованим по відтінках відчуттів. Інтенсивно розвивається відкритість до емоційних впливів, здатність до співпереживання і емоційна чуйність. Юнацька дружба унікальна, вона займає виняткове становище в ряді інших прихильностей. Число друзів своєї статі у юнаків трохи зменшується, хоча у дівчат подібної тенденції немає, а приятелів, навпаки, стає більше. Це свідчить про зростаючу вибірковості дружби. Підвищуються вимоги в дружбі, ускладнюються її критерії. Вимоги до одного: друг повинен бути відвертим, чуйним, готовим до постійної допомоги, вірним, спільні інтереси, прагнення до спільної діяльності. Юність вважається привілейованим віком дружби, але самі старшокласники вважають справжню дружбу рідкісною. Серед друзів своєї статі і у хлопців, і дівчат переважають однолітки. Юнаки віддають перевагу одноліткам, значно рідше - старшим і зовсім рідко - молодшим. У дівчат на 1 місці також ровесниця, але вони значно частіше, ніж юнаки, віддають перевагу старшим, зате молодших не вибирають зовсім або дуже рідко.

Для ранньої юності характерна ідеалізація друзів і дружби. Однією з головних неусвідомлюваних функцій юнацької дружби є підтримка самоповаги. Маючи потребу в сильних уподобаннях, молоді люди часом не помічають реальних властивостей партнера. При всій їх винятковості дружні відносини в таких випадках звичайно короткочасні. Емоційна напруженість дружби знижується при появі любові. Співвідношення дружби і любові представляє в юності складну проблему. З одного боку, ці відносини здаються більш-менш альтернативними. Поява коханої дівчини знижує емоційне напруження одностатевої дружби, друг стає швидше добрим товаришем. З іншого боку, любов передбачає більшу ступінь інтимності, ніж дружба, вона ніби включає в себе дружбу. Спостерігається схильність наслідувати один одному і самостверджуватися в очах однолітків за допомогою дійсних або уявних «перемог». У цьому віці постають проблеми формування готовності до сімейного життя, правильне розуміння соціальної ролі сім'ї та шлюбу в сучасному суспільстві. Юнацька дружба і любов визначають моральне свідомість особистості і те, кого і як буде любити доросла людина. Навчальна діяльність в старших класах має свої особливості - вона стає навчально-професійної, реалізує професійні та особистісні устремління юнаків і дівчат. Продовження навчання в старших класах - це свого роду заявка на вступ у майбутньому до вищого навчального закладу. Тому тут знімається гострота проблеми мотивації навчання і пов'язаної з нею дисципліни на уроках. Старшокласники починають розглядати навчання як необхідну базу, передумову майбутньої професійної діяльності. Їх цікавлять ті предмети, які їм будуть потрібні надалі, знову починає хвилювати успішність. Як вважає А.В. Петровський, саме в старшому шкільному віці з'являється свідоме ставлення до навчання. Провідне місце займають мотиви, пов'язані із самовизначенням і підготовкою до самостійного життя, з подальшим утворенням і самоосвітою. Ці мотиви набувають особистісний сенс і стають дієвими[67].

Навчальна діяльність набуває рис вибірковості, усвідомленості, відповідальності за її процес і результати. Навчання в школі доповнюється освітою в позашкільних освітніх установах і самоосвітою. У ранньому юнацькому віці закріплюються і вдосконалюються психічні властивості, придбані раніше. Одночасно відзначаються подальші якісні зміни всіх сторін психічної діяльності, які є основою становлення особистості на цьому етапі розвитку.

Збільшується обсяг уваги, здатність довго зберігати його інтенсивність і переключатися з одного об'єкта на інший; одночасно збільшується вибірковість уваги і його залежність від спрямованості інтересів, що обумовлює характерну для більшості старшокласників нездатність концентруватися на чомусь одному, а може і постійну неуважність.

У деяких дослідженнях (І. В. Страхов, Е.А. Мілерян) відмічено, що розвиток довільності уваги, його стійкості і зосередженості в юнацькому віці, насамперед пов'язано з формуванням логічного мислення, засвоєнням узагальнених способів мислення. Розвивається також здатність розподіляти увагу, що робить можливим одночасне виконання різних дій.

Основна тенденція у розвитку пам'яті на цьому етапі полягає в подальшому збільшенні її довільності. Довільне запам'ятовування стає значно продуктивніше, ніж мимовільне, удосконалюються способи запам'ятовування. Від організації розумової діяльності залежить також продуктивність мимовільної пам'яті, причому її роль не зменшується. Мимоволі запам'ятовується, насамперед, те, що пов'язане з інтересами, потребами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук [1; 29].

Провідна роль в інтенсивному інтелектуальному дозріванні, характерному для ранньої юності, належить мисленню. Мислення стає системними, тобто створюють певну систему, яка поступово трансформується в когнітивну модель світу, що є основою формування світогляду. Розвивається потреба в теоретичному обґрунтуванні явищ дійсності, виведенні часткових зв'язків із загального закону або підведення його під певну закономірність.

Характерною особливістю пізнавальних функцій та інтелекту стає виражена зверненість до теоретичних проблем, створення абстрактних теорій, самостійний пошук навчально-теоретичних проблем, захопленість філософськими думками (М.С. Лейтес, Ж. Піаже). Інтелектуальний розвиток в період ранньої юності полягає не стільки в накопиченні нових умінь і перебудові окремих властивостей інтелекту, скільки у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, тобто стійкої сукупності індивідуальних варіацій у способах сприйняття, запам'ятовування і мислення, за якими стоять різні шляхи придбання, накопичення, переробки і використання інформації.

Отже, з розвитком абстрактного і узагальненого мислення відбувається перехід до вищих рівнів мовлення. Мова ускладнюється за змістом, структурою, розширюється активний і пасивний словник, удосконалюються мовні способи усного та письмового висловлювання думок, формується вміння користуватися усною мовою як способом спілкування [29; 87].

1.4 Особливості психологічної діагностики агресивності особистості

З метою відбору надійних та валідних методів діагностики агресивності старшокласників нами був здійснений аналіз існуючих методик. З тестових методик найчастіше використовується Методика діагностики показників та форм агресії А. Басса - А. Даркі. Існують дані про її надійність, валідність та адаптованість для використання на вітчизняних вибірках [58; 71; 76]. Серед інших тестових методик, призначених для дослідження агресивності, посилання на які наводяться у вітчизняних публікаціях, методика діагностики рівня агресивності А. Ассінгера [58; 66], методики «Агресія» та «Особистісна агресивність та конфліктність» (автори Є.П. Ільїн та П.А. Ковальов) [65; 71], Фрайбурзький особистісний опитувальник [58; 65].

Останнім часом поширення в дослідженнях агресивності набули тести ситуацій. В основу метода покладено припущення А. Бандури про те, що агресивна поведінка є наслідком засвоєння особистістю агресивних моделей, збереження їх в пам'яті та звернення до них у схожих життєвих ситуаціях. Серед методик даного типу в Україні відомі Методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні (автор В.В. Бойко) [58], методика «Тест ситуацій» (автор С.Г. Шебанова), Опитувальник домінуючих форм агресивного реагування у молодших школярів (автор В.І. Шебанова), Анкета для вивчення особливостей реагування особистості на ситуацію з провокацією (автор С.Л. Кравчук) [71; 120].

Використання змодельованих ситуацій як методу психологічного дослідження дозволяє вивчити різноманітні фактори, що сприяють провокуванню агресивних реакцій назовні, а також найбільш типові соціально-психологічні причини агресивної поведінки. Цей метод дає змогу прогнозувати ймовірність агресивних поведінкових проявів та намічати шляхи їх профілактики та корекції. Він також може надати корисний матеріал щодо культури поведінки піддослідних, ставлення до інших, визнання прийнятності або неприйнятності агресивних моделей поведінки.

Однак, як свідчать останні дослідження, адаптованій особистості притаманна наявність декількох поведінкових сценаріїв реагування на ту чи іншу життєву ситуацію. Один або кілька сценаріїв є більш привабливими, відповідають уявленням про себе (саме вони обираються піддослідними в ситуації гіпотетичного, а не реального вибору). Але далеко не завжди саме ці сценарії втілюються в життя. Реальній поведінці передує когнітивний аналіз наслідків кожної зі стратегій реагування, доречності її використання, дієвості, а також наявності засобів для її втілення. І лише після цього одна зі стратегій, не обов'язково найпривабливіша, втілюється.

Таким чином, тести ситуацій дають змогу оцінити лише один з показників операційно-результативного компоненту агресивності, а саме, наявність в арсеналі особистості агресивних стратегій реагування та ставлення до них як до можливих та привабливих або навпаки. Але вони не дають змоги оцінити реальну поведінку.

Інформація про неусвідомлювані аспекти агресивності може бути отримана за допомогою проективних та напівпроективних методик. Цей метод позбавлений впливу фактора соціальної бажаності. Однак він є складним для інтерпретації та досить суб'єктивним. Його використання вимагає індивідуального контакту психолога з піддослідним, оскільки лише в цьому випадку досягається дотримання принципу контекстуальності. В іншому разі інтерпретація є швидше проекцією якостей психолога, ніж аналізом проекції якостей піддослідного. Тому, на нашу думку, даний метод не може бути придатним для масових обстежень.

Використання більшості проективних методик в дослідженнях агресивності в ранньому юнацькому віці обмежено також віковою специфікою. Зокрема, в дослідженні особливостей агресивності дітей молодшого шкільного віку добре зарекомендували себе техніки проективного малювання («Дім, дерево, людина», «Неіснуюча тварина»). Але для раннього юнацького віку вони не завжди придатні. Юні критично ставляться до продуктів своєї діяльності, тому часто відмовляються виконувати завдання, особливо в ситуації групового обстеження. В разі ж згоди малюнки в більшості випадків виконуються з використанням звичних спрощених прийомів зображення об'єктів, а не у відповідності з уявою, як це вимагається процедурою обстеження, в результаті чого отримані дані не можна вважати надійними.

Виключення становлять методики мовленнєвої проекції. Основою методу є теза про те, що сенс, який актуалізується в момент мовлення в формі висловлювання, попередньо об'єктивно не формалізується і не прогнозується мовцем. Ю. Щербініна зазначає, що суть будь-якого явища мовлення полягає в особливому перетворенні зовнішніх процесів у внутрішні, пов'язані з мовленнєво-мисленнєвою діяльністю. В цьому випадку має місце процес вербалізації емоцій, який полягає в появі репрезентуючих емоцію знаків. Використання слів та виразів в динаміці висловлювання не підлягає свідомому вибору в момент мовлення та здійснюється начебто саме по собі, що, власне, і є проявом феномену несвідомого в мовленнєвій діяльності [79; 49]. В письмовому мовленні під час процедури обстеження ефект безпосередності висловлювання створюється за допомогою інструкції, яка вимагає писати першу відповідь, що спаде на думку, не замислюючись.

Серед методик даного типу в Україні застосовуються Експериментально-психологічна методика вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга, Вербальний фрустраційний тест Л.М. Собчик [73; 87], а також Метод дослідження афектів агресії за допомогою аналізу мовленнєвого змісту (автори Л. Ґотшалк та Дж. Ґлезер, адаптація Н.Б. Михайлової) [44; 79]. Перевагою останньої методики є те, що, на відміну від інших методик мовленнєвої проекції, в ході застосування яких піддослідний може здогадуватися, що діагностується агресивність, і намагатися відтворити ідеальний образ власного «Я», при застосуванні методу аналізу мовленнєвого змісту інтерпретації підлягають будь-які усні чи писемні висловлювання особистості, що містять прояви досліджуваних афектів, що зменшує вплив фактору соціальної бажаності.

Автори методу визначають афекти як емоційні стани, які мають кількісні та якісні характеристики, психологічний зміст, а також психофізіологічні, біохімічні та поведінкові прояви. «Величина» афекту, на думку Л. Ґотшалка та Дж. Ґлезер, може бути оцінена по транскрипту змісту мовленнєвого висловлювання. Під час аналізу мовленнєвого висловлювання величина афекту у певний час прямо пропорційна таким факторам: 1) частоті появи певних категорій у змісті мовлення, 2) ступеню інтенсивності прояву афекту в змісті висловлювання, 3) ступеню особистісної участі в емоційно значущих станах та діях. Названі прояви афекту можуть бути виражені математично через факторну вагу. Застосування методу дає змогу оцінити не лише величину короткотривалого агресивного афекту у певний проміжок часу, а й взагалі схильність до емоційного агресивного реагування, звичку до переживання агресивних емоцій, особливо у випадку багаторазового дослідження [44; 34].

Вікові особливості ранньої юності накладають обмеження також на використання методу спостереження, який часто застосовується в дослідженнях агресії дітей молодших вікових груп [41; 77]. Психолог або вчитель далеко не завжди має змогу вести тривалі спостереження за старшокласниками в силу їхньої зростаючої незалежності від дорослих, небажання повністю розкриватися перед сторонньою дорослою людиною.

Більш достовірну інформацію, за умови довірливих стосунків між психологом та учнями, можна отримати за допомогою методу бесіди. Прагнення до інтимного спілкування, партнерських стосунків з дорослими, що притаманне юності, робить проникливу бесіду (як індивідуальну, так і групову) дієвим інструментом діагностики та корекції в ранньому юнацькому віці. Під час бесіди, в інтимній атмосфері довіри та взаємопорозуміння, виявляються глибинні причини агресії, ставлення самого учня до власної агресивності, наявність чи відсутність бажання самозмін. Однак слід пам'ятати, що застосування методу бесіди в роботі зі старшокласниками вимагає від психолога не лише професіоналізму, але й високої моральності, вміння прислухатися, співпереживати, поважати учнів, здатності прийти на допомогу. В іншому випадку бесіди не принесуть очікуваних результатів, а лише сприятимуть зростанню підозри, негативізму та агресивності.

В останні роки за кордоном все більшого поширення в дослідженнях агресивності набуває метод експертних оцінок [10; 55]. В його основу покладено припущення про те, що внутрішній рівень агресивності назовні виражається тим, з якою частотою особистість звертається до агресивних дій. Висновок про частоту агресії робиться на основі багаторазових спостережень. Найбільшу кількість спостережень за піддослідним мають змогу проводити люди, що знають його протягом тривалого часу, взаємодіють у реальних життєвих ситуаціях. Тому в якості експертів обирають однолітків, батьків, вчителів, сусідів - в залежності від того, в якій саме сфері життєдіяльності дитини необхідно дослідити наявність та особливості агресії. Передбачається, що узагальнена колективна думка є більш достовірною, ніж думка одного індивіда і що «вірне» значення досліджуваної характеристики знаходиться всередині діапазону оцінок [13; 45].

Поряд із спостереженням, метод експертних оцінок дає змогу дослідити реальну, а не уявну поведінку. Тим не менш, цей метод досі не набув достатнього поширення в Україні. Зустрічаються поодинокі випадки його використання як допоміжного. Це пояснюється, з одного боку, відсутністю стандартизованих методик експертного оцінювання, з іншого - складністю проведення експертного опитування, що полягає в значних затратах часу та засобів у порівнянні з тестуванням, а також у великій кількості математичних обчислень на етапі обробки отриманих даних. Водночас, незважаючи на високу надійність даного методу, використання його в якості єдиного також є небажаним, оскільки він дозволяє отримати інформацію лише про зовнішні прояви досліджуваної якості, крім того, у вигляді дещо абстрактних узагальнених оцінок, та не може надати інформацію про причини виникнення поведінки, її зв'язок з особистісними якостями піддослідного, про ставлення піддослідного до власної поведінки.

Отже, аналіз різноманітних підходів до діагностики агресивності в ранньому юнацькому віці, а також наявних методик діагностики агресії та агресивності, привів до висновку, що надійна інформація про психологічні особливості проявів агресивності в ранньому юнацькому віці може бути отримана шляхом поєднання різноманітних методів дослідження, зокрема методу тестів для дослідження потребнісно-мотиваційного компоненту агресивності, дослідження наявних стратегій реагування в різноманітних життєвих ситуаціях, а також аналізу реальної поведінки піддослідних агресивності з метою діагностики операційно-результативного компоненту, методу аналізу мовленнєвого змісту для дослідження емоційно-почуттєвого компоненту. Спостереження та бесіда виступають допоміжними методами на всіх етапах дослідження, оскільки саме інтуїція та спостережливість психолога дозволяє вловити тонкі нюанси в поведінці піддослідних, зробити припущення щодо причинно-наслідкових зв'язків, вірно описати та проінтерпретувати отримані результати.

2. Емпіричне дослідження психологічних особливостей проявів агресивності в ранньому юнацькому віці

У даному розділі представлені методики дослідження проявів агресивності в ранньому юнацькому віці та визначення типу акцентуації характеру. Представлені дані про особливості впливу акцентуацій характеру підлітків на прояви агресивності в ранньому юнацькому віці.

2.1 Організація дослідження психологічних особливостей проявів агресивності в ранньому юнацькому віці

З метою з'ясування психологічних особливостей агресивності учнів раннього юнацького віку нами був проведений констатувальний експеримент, в ході якого досліджувались види агресивності, її зв'язок з іншими особистісними властивостями, а також статеві та вікові особливості агресивності в ранньому юнацькому віці.

Базою дослідження виступила Донецька загальноосвітня школа I-III ступенів Донецької міської ради Донецької області №150.

Емпірична виборка складалась з 32 осіб, з них юнаків 10 осіб, дівчат - 22 особи 15-16 років. Констатувальний експеримент проводився в три етапи.

На першому етапі здійснювалося обґрунтування експерименту, відбиралися методи та методики дослідження.

На другому етапі досліджувалися психологічні особливості юнацької агресивності у горизонтальному, діяльнісному, вимірі та у вертикальному, психолого-індивідуальному вимірі.

На третьому етапі здійснювалась статистична обробка даних, проводився всебічний аналіз отриманих результатів.

Спостереження, які проводились нами під час експерименту дали підставу припустити, що у випадку агресії юнаків далеко не завжди уявлення про власну агресивність та стратегія самоподачі корелюють з реальною агресивною поведінкою. Наприклад, фізично слабкі юнаки часто схильні уявляти себе перебільшено агресивними, що відображається у їхніх відповідях. Але в реальній поведінці таких юнаків агресія трапляється рідко. Можна припустити, що в даному випадку уявлення про себе як про агресивного і сильного та намагання довести це іншим (експериментатору) мають компенсаторний характер: відбувається корекція образу «Я» у відповідності з ідеалом мужності. Наведемо конкретний приклад з нашого досвіду. В., учень 10 класу, - невисокий, худорлявий юнак. Поводиться активно, легко йде на контакт. На перервах перебуває в колі однокласників, можна припустити, що має багато друзів. Результати тестування виявили в нього високий рівень агресивності. Під час індивідуальної консультації, що проводилася по закінченні констатувального експерименту, повідомлення про власну начебто підвищену агресивність сприймає позитивно, вибігши з аудиторії, збуджено повідомляє однокласникам: «А мені сказали, що я дуже агресивний!» Хлопці, що стоять поруч, заперечують: «Ну, це не про тебе, щось тут не так», - і, звертаючись до психолога, - «А не може бути, що тести невірні? Він же мухи не образить!» «Ну, чому,» - відповідає В. - «Якщо треба, то ображу…»

Трапляються й протилежні випадки, коли власна агресивність у будь-якій формі повністю заперечується особистістю. Прикладом може бути реакція О., учня 10 класу, на повідомлення результатів тестування. В ході обстеження він отримав високі та середньо-високі бали за шкалами агресивності. Також було виявлено схильність до домінування, переважання егоцентричних тенденцій, результати за шкалами соціальної бажаності вищі за норму. За відгуками вчителів, О. - не останній розбишака, але й не янгол. Дружить лише з «престижними» однокласниками. Вчиться непогано, але вимоги з боку О. щодо оцінки зазвичай вищі, ніж реальні знання. На повідомлення психолога про високі бали за шкалами агресивності реагує категорично: «Цього не може бути. Ви, мабуть, помилились. В мене взагалі немає агресії. А хто Вам сказав, що я агресивний? Вчителі? Ви їм не вірте». - « Ти сам про це написав. Ось, хіба не ти писав, що треба завжди мститися, якщо тебе хтось образить?» - «Ну, тож будь-яка нормальна людина так поводиться! Яка ж це агресія! Це просто нормально. І то, я ж не завжди мщуся. Дурне якесь питання. Навіщо ви мені нав'язуєте те, чого немає?»

Дівчата невпевнені в собі, з підозрою до оточуючих, досить часто виявляються схильні до імпульсивних захисних агресивних реакцій. Інколи ці реакції неадекватно сильні, навіть небезпечні. Але за тестами рівень агресивності таких дівчат зазвичай низький, що повністю відображає їхні переконання про те, що ображати інших - погано.

Вікові особливості ранньої юності накладають обмеження також на використання методу спостереження, який часто застосовується в дослідженнях агресії дітей молодших вікових груп [41; 11]. Психолог або вчитель далеко не завжди має змогу вести тривалі спостереження за старшокласниками в силу їхньої зростаючої незалежності від дорослих, небажання повністю розкриватися перед сторонньою дорослою людиною.

Більш достовірну інформацію, за умови довірливих стосунків між психологом та учнями, можна отримати за допомогою методу бесіди. Прагнення до інтимного спілкування, партнерських стосунків з дорослими, що притаманне юності, робить проникливу бесіду (як індивідуальну, так і групову) дієвим інструментом діагностики та корекції в старшому шкільному віці. Під час бесіди, в інтимній атмосфері довіри та взаємопорозуміння, виявляються глибинні причини агресії, ставлення самого учня до власної агресивності, наявність чи відсутність бажання самозмін. Однак слід пам'ятати, що застосування методу бесіди в роботі зі старшокласниками вимагає від психолога не лише професіоналізму, але й високої моральності, вміння прислухатися, співпереживати, поважати учнів, здатності прийти на допомогу. В іншому випадку бесіди не принесуть очікуваних результатів, а лише сприятимуть зростанню підозри, негативізму та агресивності.

Отже, аналіз різноманітних підходів до діагностики агресивності в ранньому юнацькому віці, а також наявних методик діагностики агресії та агресивності, привів до висновку, що надійна інформація про психологічні особливості проявів агресивності в ранньому юнацькому віці може бути отримана шляхом поєднання різноманітних методів дослідження, зокрема методу тестів для дослідження компоненту агресивності, показників та форм агресії, виявлення схильності до прямої та непрямої вербальної агресії та схильності до прямої та непрямої фізичної агресії, а також визначення типів акцентуації характеру респондентів та його особливостей. Спостереження та бесіда виступають допоміжними методами на всіх етапах дослідження, оскільки саме інтуїція та спостережливість психолога дозволяє вловити тонкі нюанси в поведінці піддослідних, зробити припущення щодо причинно-наслідкових зв'язків, вірно описати та проінтерпретувати отримані результати.

Для реалізації поставленої мети дослідження, ми керувалися наявними даними про валідність, надійність методик, а також інформацією про їх популярність за кордоном і в Україні. Спираючись на проведений аналіз наявних методів діагностики агресивності та у відповідності до обраних нами для розгляду, в межах даного дослідження, компонентів агресивності, ми розробили батарею різнотипних методик для всебічного дослідження агресивності в ранньому юнацькому віці.

До батареї психодіагностичних методик увійшли:

1. Методика А. Басса та А. Даркі (адаптація К. Осніцького) «Діагностика показників та форм агресії» для дослідження показників та форм агресії нами була обрана [58; 76].

2. Для виявлення схильності до прямої та непрямої вербальної агресії та схильності до прямої та непрямої фізичної агресії використана Методика діагностики «Агресивна поведінка» (Є.П.Ільїн, П.А. Ковальов) [65; 71].

3. В ході дослідження компоненту агресивності нами була використана Методика діагностики «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенка)» [58; 11].

4. За допомогою Модифікованого опитувальника для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (за О.Є. Лічко) ми визначили тип характеру респондентів та його особливості [58; 65].

5. Для зіставлення двох вибірок по частоті даного дослідника ефекту застосовувався критерій Фішера кутового перетворення, який призначений [13; 70].

6. Для порівняння середніх значень в різних групах використовувався t-критерій Стьюдента [13; 70].

На першому етапі дослідження ми використовували методику Для дослідження показників та форм агресії нами була обрана методика діагностики показників та форм агресії А. Басса та А. Даркі (адаптація К. Осніцького) [58; 71].

Опитувальник Басса - Дарки (Buss - Durkey Inventory) - особистісний опитувальник, розроблений А. Басса і А. Даркі в 1957 р. і призначений для діагностики агресивних і ворожих реакцій. Опитувальник широко поширений в зарубіжних дослідженнях, в яких підтверджуються його високі валідність і надійність. Методика допомагає докладно освітити рівень агресивності та структуру її проявів (Додаток А).

Методика складається з 75 тверджень та містить вісім субшкал. Кожне твердження опитувальника відноситься до одного з восьми так званих індексів форм агресивних чи ворожих реакцій:

1. Фізична агресія (напад) - використання фізичної сили проти іншої особи. Виключається лише знищення неживих предметів.

2. Вербальна агресія - вираз негативних відчуттів як через форму (сварка, крик, вереск і т. п.), так і через зміст словесних відповідей (погроза, прокляття, лайка і т. п.).

3. Непряма агресія - агресія, яка обхідним шляхом спрямована на іншу особу (злісні плітки, жарти), і агресія без спрямованості (невпорядкованих вибухів люті, що виявляється в крику, биття кулаками по столу, тупання ногами і т. п.). Це можуть побут плітки, жарти, вибухи люті, що проявляються в крику, топтання ногами і т. п. Останнє - ці вибухи характеризуються неспрямованістю і невпорядкованістю.

4. Негативізм - опозиційна форма поведінки, спрямована зазвичай проти авторитетів або керівництва; це поведінка в межах від пасивного опору до активної боротьби, проти усталених традицій, проти вимог, правил чи законів.

5. Схильність до роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність, грубість, бурчання, образливість, різкість).

6. Підозрілість - схильність до недовіри і обережності по відношенню до людей, засновані на переконанні в тому, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду.

7. Образа - прояви заздрості й ненависті до оточуючих, обумовлені почуттям гіркоти, гніву, невдоволення кимсь саме або всім світом за дійсні або уявні страждання.

8. Почуття провини або аутоагресія - переконання обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, надходить недобре, шкідливо, злобно або безсовісно (наявність у нього докорів сумління).

Існують дані про її надійність, валідність та адаптованість для використання на вітчизняних вибірках. Методика дозволяє обчислити індекс агресивності особистості, який є сумарним показником за шкалами «фізичнаагресія», «вербальна агресія» та «непряма агресія», а також індекс ворожості, який є сумарним показником за шкалами «образа» та «підозра». Рівень агресивної мотивації ми можемо виявити при складанні таких показників як «фізична агресія», «вербальна агресія» та «роздратованість». Конструктивна та деструктивна агресія є сумарним показником індексу агресивності та індексу ворожості (Додаток Б).

Респондентам пропонується визначити своє ставлення до кожного твердженням опитувальника відповідаючи «Так» (знак «+») або «Ні» (знак «-»). Згідно з «ключем» підраховується кількість набраних балів із кожного блоку питань та інтерпретується для кожного респондента (Додаток А1).

За допомогою Методики діагностики «Агресивна поведінка» (Є.П.Ільїн, П.А. Ковальов) [65; 71], яка складається з 40 тверджень та містить чотири субшкали: 1) схильність до прямої вербальної агресії; 2) схильність до непрямої вербальної агресії; 3) схильність до прямої фізичної агресії; 4) схильність до непрямої фізичної агресії. Методика призначена для виявлення схильності респондента до певного типу агресивної поведінки. За допомогою даної методики ми можемо обчислити рівень неутриманності респондента, яка прирівнюється до сум непрямої фізичної агресії + пряма фізична агресія + пряма вербальна агресія (Додаток В).

Під час проведення тестування респонденту надається інструкція. На кожне твердження треба дати відповідь «так» (знак «+») або «ні» (знак «-»). Внести відповідні записи до бланку (Додаток В1).

Згідно з «Ключем» за кожну з відповідей нараховується 1 бал.

Що більша сума набраних балів, то вища схильність людини до агресії.

Сума балів за пряму і непряму фізичну агресію та пряму вербальну агресію 20 і більше дає підстави говорити про нестриманість, 10 і менше - про стриманість (витримку) (Додаток Д).

В ході дослідження компоненту агресивності нами була використана методика діагностики « «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенка)» [58], що складається з описів різних психічних станів, які випробуваному необхідно оцінити від 0 до 2 балів. Представлені описи становлять 4 групи психічних станів: тривожність, фрустрація, агресивність, ригідність. Під час емпіричного дослідження ми зупинились на визначенні такого психологічного стану як агресивність (Додаток Ж).

Респондентам пропонується опис різних психічних станів. Якщо цей стан часто спостерігається, то ставиться 2 бали, якщо цей стан буває, але зрідка, то ставиться 1 бал, якщо зовсім не підходить - 0 балів (Додаток Ж1).

Під час інтерпретації результатів підраховується сума балів за кожну групу питань. Висновок про рівень психічних станів робиться згідно з кількістю отриманих балів (Додаток З).

За допомогою модифікованого опитувальника для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (за О.Є. Лічко) [58; 65; 76] ми визначили тип характеру респондентів та його особливості.

Опитувальник включає 143 твердження, складових 10 діагностичних і одну контрольну шкалу (шкалу лжи). У кожній шкалі по 13 тверджень. Твердження в тексті опитувальника пред'являються у випадковому порядку (Додаток К). Діагностуються гіпертімний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, тривожно-педантичний, інтровертірованний, збудливий, демонстративний і нестійкий типи (Додаток Л). Респондентам прочитавши кожне твердження, потрібно вирішити, чи типове, характерне воно для респондента, чи навпаки. Якщо так, тоді респондент підкреслює номер цього запитання в аркуші відповідей, а якщо ні, то просто пропускає цей помер.

У роботі використовувалися також методи математичної статистики, зокрема, критерій Фішера кутового перетворення [13; 70] (Додаток М), який призначений для зіставлення двох вибірок по частоті даного дослідника ефекту і tритерій Стьюдента [13; 70]. (Додаток Н) для порівняння середніх значень в різних групах.

Зручність критерію Фішера кутового перетворення очевидно: він може застосовуватися до якісних даних, обсяг вибірок може бути невеликим, він застосовується до процентних часток.

Критерій Стьюдента спрямований на оцінку відмінностей величин середній значень двох вибірок, які розподілені по нормальному закону. Одним з головних достоїнств критерію є широта його застосування. Він може бути використаний для зіставлення середніх у зв'язкових і незв'язних вибірок, причому вибірки можуть бути не рівні за величиною.

Таким чином, методична база дослідження містить методики діагностики агресивності, а також ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків.

2.2 Аналіз та інтерпретація результатів емпіричного дослідження психологічних особливостей агресивності в ранньому юнацькому віці

За методикою дослідження агресивності (А. Басса - А. Даркі) в ранньому юнацькому віці, ми отримали наступні результати за різними шкалами. Показники проявів агресивності за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса та А. Даркі (адаптація К. Осніцького) (див. табл. 2.1, 2.2) (Додаток Б).

Таблиця 2.1. Кількісні показники шкали «фізична агресія» за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Низький рівень

Середній рівень

Високий рівень

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

11

34,37

0

0

11

50

8

25

2

20

6

27,27

13

40,62

8

80

5

22,72

Таблиця 2.2. Кількісні показники шкали «фізична агресія» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Загальний, %

Юнаки, %

Дівчата, %

Низький рівень

34,37

0

50

Середній рівень

25

20

27,27

Високий рівень

40,62

80

22,72

Розглянемо результати за шкалою «Фізична агресія».

Високий рівень фізичної агресії виявлено у 80% юнаків, серед дівчат - 22,72%, це вказує на те, що юнаки більше здатні використовувати фізичну силу проти іншої особи, ніж дівчатка. Велика кількість респондентів 40,62% вважають припустимим використовувати фізичну агресію в різноманітних ситуаціях міжособистісної взаємодії та вважають себе здатними до застосування фізичної сили по відношенню до інших людей.

Наочно ці дані ми можемо навести у рис. 2.1.

Рис. 2.1. Кількісні показники шкали «фізична агресія» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Перейдемо до розгляду результатів за шкалою «Вербальна агресія» (див. табл. 2.3, 2.4).

Таблиця 2.3. Кількісні показники шкали «вербальна агресія» за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Загальний, %

Юнаки, %

Дівчата, %

Низький рівень

12,5

10

13,63

Середній рівень

15,62

30

9,09

Високий рівень

71,87

60

77,27

Таблиця 2.4. Кількісні показники шкали «вербальна агресія» за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Низький рівень

Середній рівень

Високий рівень

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

4

12,5

1

10

3

13,63

5

15,62

3

30

2

9,09

23

71,87

6

60

17

77,27

Таким чином, високий рівень вербальної агресії виявлено у 77,27% дівчат, серед юнаків це складає 60%. Це свідчить про те, що дівчата більшою мірою схильні до вираження негативних почуттів через зміст словесних відповідей, таких як прокляття, погрози, лайки. Отже, більшість юнаків та дівчат - 71,87%, вважають застосування вербальної агресії в повсякденному спілкуванні припустимим. Наочно ці дані ми наводимо в рис. 2.2

Рис. 2.2 Кількісні показники шкали «вербальна агресія» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Звернувши увагу на показники шкали «Непряма агресія» ми можемо зробити висновок (табл. 2.5, 2.6)

Таблиця 2.5. Кількісні показники шкали « непряма агресія» за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Низький рівень

Середній рівень

Високий рівень

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

5

15,62

1

10

4

18,18

14

43,75

3

30

11

50

13

40,62

6

60

7

31,81

Таблиця 2.6. Кількісні показники шкали «непряма агресія» за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Загальний, %

Юнаки, %

Дівчата, %

Низький рівень

15,62

10

18,18

Середній рівень

43,75

30

50

Високий рівень

40,62

60

31,81

Отже, за шкалою «Непряма агресія» високий рівень вербальної агресії виявлено серед 60% юнаків, серед дівчат 50%. Це вказує, що для юнаків більше характерним є використовувати агресію, спрямовану на іншу особу непрямим способом. 40,62% респондентів вважають припустимим використовувати непряму агресію в певних ситуаціях, однак вдаються до неї рідше, ніж до фізичної або вербальної.

Дані за цією методикою ми наводимо в рис. 2.3.

Рис. 2.3 Кількісні показники шкали «непряма агресія» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Розглянемо показники шкали «Роздратування» (див. табл. 2.7, 2.8).

Таблиця 2.7. Кількісні показники шкали «роздратування» за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Загальний, %

Юнаки, %

Дівчата, %

Низький рівень

50,00

20

63,63

Середній рівень

28,12

30

27,27

Високий рівень

18,75

50

4,54

Таким чином, за шкалою «роздратування» високий рівень більш виявлено у хлопців - 50%, ніж у дівчат - 4,54%. Слід відзначити, що у половини респондентів50% домінує низький рівень роздратування, але середній показник складає 28,12%, а високий - 18,75%. Серед юнаків високий рівень виявлено у 50%, серед дівчат він значно нижчий -4,54%. Це свідчить про те, що юнаки в ранньому юнацькому віці більшою мірою за дівчаток реагують брутальністю та запальними реакціями на певні життєві ситуації.

Таблиця 2.8. Кількісні показники шкали «роздратування» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Низький рівень

Середній рівень

Високий рівень

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

16

59,37

2

20

14

63,63

9

34,37

3

30

6

27,27

6

3,12

5

50

1

4,54

Наочно дані за шкалою шкали «роздратування» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі ми навели в рис 2.4.

Рис. 2.4 Кількісні показники шкали «роздратування» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Перейдемо до розгляду показників шкали «негативізм» (табл. 2.9, табл. 2.10).

Таблиця 2.9. Кількісні показники шкали «негативізм» за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Загальний, %

Юнаки, %

Дівчата, %

Низький рівень

6,25

0

9,09

Середній рівень

40,62

40

40,90

Високий рівень

46,87

60

40,90

Таблиця 2.10. Кількісні показники шкали «негативізм» за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Низький рівень

Середній рівень

Високий рівень

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

2

6,25

0

0

2

9,09

13

40,62

4

40

9

40,90

15

46,87

6

60

9

40,90

Таким чином, за шкалою «Негативізм» високий рівень виявлено серед 60% юнаків, середдівчат цей показник складає 40,9%. Це свідчить про те, що юнаки відмовляються виконувати певні завдання (пасивний негативізм) або роблять все навпаки, ніж від них вимагають (активний негативізм). Також негативізм раннього юнацького віку полягає у немотивованому бажанні діяти наперекір кому-небудь та необґрунтованому заперечення чогось, наприклад: стійкі традиції, звичаї та правила.

Дані за шкалої негативізм» за методикою діагностики показниківта форм агресії А. Басса-А. Даркі ми навели в рис. 2.5.

Рис. 2.5 Кількісні показники шкали «негативізм» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

За шкалою «Образливість» ми отримали наступні дані (табл. 2.11, див. табл. 2.12).

Таблиця 2.11. Кількісні показники шкали «образливість» за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Загальний, %

Юнаки, %

Дівчата, %

Низький рівень

18,75

40

9,09

Середній рівень

43,75

50

40,90

Високий рівень

37,5

10

50

Отже, високий рівень образливості виявлено серед дівчат - 50%, серед юнаків - 10, що означає більшу схильність дівчат до заздрості та ненависті до навколишніх за дійсні та вигадані дії. Високий рівень образливості належить 37,5% усіх респондентів. Як відомо, образливість викликає афективний стан, що нерідко може призвести до відповідної «поведінки» або до ще важчих наслідків.

Таблиця 2.12. Кількісні показники шкали «образливість» за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Низький рівень

Середній рівень

Високий рівень

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

6

18,75

4

40

2

9,09

14

43,75

5

50

9

40,90

13

37,5

1

10

11

50

Наочно ці дані ми можемо відобразити в рис. 2.6

Рис. 2.6 Кількісні показники шкали «образливість» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

За шкалою «Підозрілість» ми отримали наступні дані (табл. 2.13, 2.14).

Таблиця 2.13. Кількісні показники шкали «підозрілість» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Загальний, %

Юнаки, %

Дівчата, %

Низький рівень

31,25

10

0

Середній рівень

62,5

70

59,09

Високий рівень

34,37

20

40,90

Таблиця 2.14. Кількісні показники шкали «підозрілість» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Низький рівень

Середній рівень

Високий рівень

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

1

31,25

1

10

0

0

20

62,5

7

70

13

59,09

11

34,37

2

20

9

40,90

Таким чином, за шкалою «підозрілість» високий рівень більш виявлено у дівчат - 40,9%, ніж у юнаків - 20%. Це вказує на характерний для дівчат значно вищий рівень недовіри й обережності. А також дівчатам в більшій мірі притаманне переконання в тому, що інша особа планує щось негативне, що може принести шкоду. Серед респондентів виявлено високий рівень підозрілості на рівні - 34,37%.

Наочно ці дані ми відобразили в рис. 2.7.

Рис. 2.7 Кількісні показники шкали «підозрілість» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

За шкалою «Почуття провини» ми отримали наступні дані (табл. 2.15, див. табл. 2.16).

Таблиця 2.15. Кількісні показники шкали «почуття провини» за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Загальний, %

Юнаки, %

Дівчата, %

Низький рівень

0

0

0

Середній рівень

62,5

50

45,45

Високий рівень

37,5

50

54,54

Отже, серед загальної кількості респондентів виявлено високий рівень почуття провини на рівні - 37,5%.За даною шкалою високий рівень більш виявлено у дівчат - 54,54%, ніж у юнаків - 50%. Це вказує на характерний для дівчат значно вищий рівень недовіри й обережності. А також дівчатам в більшій мірі притаманне переконання в тому, що інша особа планує щось негативне, що може принести шкоду.

Таблиця 2.16. Кількісні показники шкали «почуття провини» за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Низький рівень

Середній рівень

Високий рівень

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

Загальна кількість осіб

Кількість%

Юнаки (осіб)

Кількість%

Дівчата (осіб)

Кількість%

0

0

0

0

0

0

20

62,5

5

50

10

45,45

12

37,5

5

50

12

54,54

Дані за шкалою почуття провини» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі ми приводимо в рис. 2.8.

Рис. 2.8 Кількісні показники шкали «почуття провини» за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Також за даними по шкалах «фізична агресія», «вербальна агресія» та «дратівливість», ми визначили індекс агресивності (див. табл. 2.17).

Таблиця 2.17. Кількісні показники індексу агресивності за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Загальний

Юнаки

Дівчата

Кількість

%

Кількість

%

Кількість

%

17

53,12

8

80

9

40,90

Отже, серед респондентів виявлено високий індекс агресивності у 53,12%. Цей показник складає у юнаків 80%, а у дівчат - 40,9%. Це вказує, що рівень агресивності у ранньому юнацькому віці вищий у юнаків, ніж у дівчат. Наочно ці дані відображені в рис. 2.9.

Рис. 2.9 Кількісні показники індексу агресивності за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Щоб визначити індекс ворожості, ми підрахували суму за шкалами «образа» + «підозрілість» (табл. 2.18, рис. 2.10).

Таблиця 2.18. Кількісні показники індексу ворожості за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Загальний

Юнаки

Дівчата

Кількість

%

Кількість

%

Кількість

%

17

53,12

4

40

13

59,09

Серед респондентів виявлено високий індекс ворожості у 53,12%. Індекс ворожості складає у юнаків - 40%, а у дівчаток - 59,09%. Це вказує, що для дівчат раннього юнацького віку більш характерною, ніж для юнаків, являється образливість та підозріливість щодо інших людей.

Ці дані відображені в рис. 2.10.

Рис. 2.10 Кількісні показники індексу ворожості за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Щоб визначити рівень агресивної мотивації, ми підрахували суму за шкалами «фізична агресія» + «вербальна агресія» + «дратівливість» (див. табл. 2.19, рис. 2.10).

Таблиця 2.19. Кількісні показники рівню агресивної мотивації за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Загальний

Юнаки

Дівчата

Кількість

%

Кількість

%

Кількість

%

18

56,25

7

70

11

50

Таким чином, виявляється, що серед респондентів виявлено високий рівень агресивної мотивації у 56,25%. Індекс ворожості складає у юнаків - 70%, а у дівчаток - 50%.

На рис 2.11 наведеніпоказники рівню агресивної мотивації за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Рис. 2.11 Кількісні показники рівню агресивної мотивації за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Перейдемо до розгляду показників конструктивної та деструктивної агресії (табл. 2.20).

Таблиця 2.20. Кількісні показники конструктивної та деструктивної агресії за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Загальний

Юнаки

Дівчата

Кількість

%

Кількість

%

Кількість

%

Деструктивна

7

21,87

4

40

3

13,63

Конструктивна

25

78,12

6

60

19

86,36

Аналіз частоти показників конструктивних та деструктивних поведінкових проявів також засвідчив, що високі показники конструктивної агресивності є властивими для більшої кількості учнів - 78,12%, ніж деструктивної - 21,87%. В цілому показники деструктивної агресивності в ранньому юнацькому віці нижчі за показники конструктивної агресивності. Серед юнаків показник конструктивної агресивності складає - 40%, серед дівчат - 86,36%. Показник деструктивної агресивності складає - 60%, серед дівчат - 13,63%.

У рис. 2.12 наведені показники конструктивної та деструктивної агресії за Методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Рис. 2.12 Кількісні показники рівню конструктивної та деструктивної агресивності за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Порівняння показників конструктивної та деструктивної агресивності у юнаків та дівчат показало, що конструктивна агресивність в ранньому юнацькому віці є дещо більш притаманною дівчатам, ніж юнакам, і навпаки, загальний рівень деструктивної агресивності у хлопців в цілому вищий, ніж у дівчат. Можна припустити, що завдяки тому, що в дівчат раніше розвиваються такі особистісні риси, як відповідальність і саморефлексія, вони більше аналізують та контролюють свою поведінку, і через це в ній простежується менше деструктивності.

Таким чином, ми визначили, що за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса - А. Даркі, рівень агресивності вищий у юнаків, аніж у дівчаток, а рівень ворожості - навпаки. Це вказує на те, що дівчата у ранньому юнацькому віці мають більш приховану агресивність за юнаків.

Отже, можна констатувати, що в ранній юності, порівняно з попередніми віковими етапами, знову, але на новій основі відбувається зміна притаманних видів агресивності [64; 39-44]. Фізична агресивність підсилюється у юнаків та послаблюється у дівчат, що пов'язано з переходом до типових дорослих чоловічих та жіночих моделей агресивності. Порівняно з подальшими етапами онтогенезу, фізична агресивність юнаків є дещо вищою [70;.25-29], що пов'язано з незавершеністю у юнаків соціалізації агресивності. В цілому доля фізичної агресії зменшується, а вербальної - зростає.

Проаналізувавши факторні навантаження для кожної шкали, ми з'ясували, що основним показником є вербальна агресія. Таким чином, вербальна агресія є найбільш припустимим для раннього юнацького віку проявом агресивності. Однак, слід зазначити, що фізична агресія також є притаманною для великої кількості учнів і в багатьох випадках (особливо це властиво юнакам) вона виступає в якості основного прояву агресивності.


Подобные документы

  • Особливості розвитку людини в період ранньої юності. Визначення поняття "емпатія", її морально-психологічне значення та взаємозв’язок з соціалізацією особистості. Характеристика основних методик дослідження та вправ на розвиток емпатії у старшокласників.

    реферат [47,6 K], добавлен 02.12.2010

  • Особливості юнацького віку та передумови розвитку адиктивної поведінки. Фактори виникнення залежностей неповнолітніх. Розгляд адикцій, що найчастіше зустрічаються в юнацькому віці, а саме: наркоманія, алкоголізм, куріння та ігрова залежність.

    статья [21,0 K], добавлен 07.11.2017

  • Аналіз самоставлення до образу фізичного "Я" у загальній структурі Я-концепції особистості. Соціально-психологічні чинники формування феноменів, їх вплив на розвиток особистості юнацького віку. Проблеми, пов'язані з викривленим сприйманням власного тіла.

    статья [22,9 K], добавлен 06.09.2017

  • Самосвідомість як визначальний фактор у формуванні особистості. Психічні особливості розвитку в юнацькому віці. Емоційна сфера і між особистісні стосунки. Розвиток гуманітарних інтересів, абстрактного мислення, пізнавальних функцій і інтелекту у школярів.

    курсовая работа [26,0 K], добавлен 30.01.2015

  • Аналіз проблеми Я-концепції людини в класичних теоріях. Емоційна сфера в юнацькому віці. Емоційно-оцінкова складова в процесі формування позитивної Я-концепції. Методи емоційної саморегуляції особистості. Розвиток позитивної Я-концепції старшокласників.

    дипломная работа [584,2 K], добавлен 13.10.2013

  • Сутність поняття "асертивність" у науковій літературі. Асертивна поведінка як конструктивний спосіб міжособистісної взаємодії. Розвиток особистості у юнацькому віці. Експериментальне вивчення психологічних особливостей асертивності в юнацькому віці.

    дипломная работа [262,3 K], добавлен 15.07.2012

  • Соціальна ситуація розвитку юнацтва. Криза юнацького віку та особливості її перебігу. Характеристика фізичного розвитку. Характеристика пізнавальної сфери та розвиток вищих психічних функцій в юнацькому віці. Розвиток певних якостей особистості.

    реферат [30,1 K], добавлен 11.05.2012

  • Підлітковий і юнацький вік – вирішальний у формуванні особистості. Виявлення крайнього егоцентризму. Профілактика і корекція егоцентризму в підлітковому і ранньому юнацькому віці. Чинник сім'ї, що впливає на розвиток особистості. Позиція невтручання.

    контрольная работа [38,1 K], добавлен 23.02.2011

  • Сутність агресії та агресивності, причині їх прояву та основні психологічні напрямки дослідження, соціальні умови, що сприяють закріпленню. Етапи проведення емпіричного дослідження агресивності в старшому підлітковому віці, аналіз отриманих результатів.

    курсовая работа [54,8 K], добавлен 14.03.2014

  • Поняття агресії та агресивності. Психологічна характеристика дітей; чинники, що впливають на розвиток агресивності в молодшому шкільному віці. Емпіричне дослідження прояву агресії у школярів за методикою "Неіснуюча тварина", "Тест емоцій" Баса-Даркі.

    курсовая работа [225,2 K], добавлен 28.05.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.