Дослідження агресивності особистості в ранньому юнацькому віці

Ці дані узгоджуються з функціями фізичної агресії старшокласників - встановлення контролю та демонстрація силової переваги. Тож, високі бали, які знаходяться на межі між конструктивним та деструктивним характером фізичної агресивності старшокласників вимагає впровадження корекційних заходів з її гальмування шляхом переведення фізичної активності в конструктивну діяльність (спорт, фізична праця), формування уявлень про неприпустимість застосування фізичної сили по відношенню до іншої особи. Вербальна агресія може бути як конструктивною, так і деструктивною, різниця між цими показниками є несуттєвими.

В ранній юності частині дітей все ще притаманні такі специфічні ознаки підліткової кризи, як гіпертрофоване прагнення незалежності, бунт проти авторитетів, критичне переосмислення цінностей, негативізм, що слід враховувати у виховній та психокорекційній роботі (вона не повинна носити ознак моралізаторства, повчальності).

Таким чином, можна стверджувати, що агресивні поведінкові прояви в ранньому юнацькому віці переважно мають конструктивний зміст. Крім того, переважна кількість юнаків та дівчат час від часу несправедливо ображають інших, час від часу не рахуються з засобами, йдучи до мети, або ж намагаються помститися за справжню або уявну образу.

Для десятикласників характерним є негативний зв'язок між вербальною та деструктивною агресією. Таким чином, учні десятого класу, які вважають себе схильними до сварок, критики інших людей, не вважаються агресорами серед своїх однолітків. Можна припустити, що їхня вербальна агресія швидше виступає одним із засобів вираження емоцій і не сприймається однолітками як образлива. Більше того, чим частіше десятикласники «спускають пару» у реальних або удаваних сварках та суперечках, «півнячих бійках», тим менше вони виявляються зданими до справді деструктивних агресивних дій. Тому серед них є настільки популярними різноманітні інтелектуальні та фізичні змагання, в яких відбувається сублімація агресивних емоцій. Цю вікову особливість слід враховувати у виховній роботі з учнями класу: чим більше можливостей надає школа для символічного вираження агресії (у різноманітних конкурсах, КВНах, фізичних змаганнях), тим менше агресивних емоцій виливається у деструктивні дії. В цілому можна сказати, що з віком агресивність набуває ознак більш цілісного та збалансованого утворення, що значно ускладнює її корекцію, підвищує вимоги до глибини, всебічності програм корекції.

За допомогою методики діагностики «Агресивна поведінка» (Є.П.Ільїн, П.А. Ковальов) ми виявили наявність показників схильності респондентів до певного типу агресивної поведінки.

Проаналізуємо показники схильності респондентів до певного типу агресивної поведінки подані у таблиці (див. табл. 2.21) (Додаток Д).

Таблиця 2.21. Кількісні показники схильності респондентів до певного типу агресивної поведінки за методикою діагностики «Агресивна поведінка» (Є. П. Ільїн, П.А. Ковальов)

Рівень агресивності	Загальна кількість респондентів (32 особи)	Дівчата від загальної кількості (22 особи)	Юнаки від загальної кількості (10 осіб)
	Кіл-ть	%	Кіл-ть	%	Кіл-ть	%
Схильність до прямої вербальної агресії	30	93,75	20	90,91	10	100
Схильність до непрямої вербальної агресії	27	84,35	21	95,46	6	60
Схильність до непрямої фізичної агресії	28	87,5	18	81,82	10	100
Схильність до прямої фізичної агресії	22	68,75	13	62,37	9	90
Рівень нестриманості	16	49,8	9	40,9	7	70

Отже, загалом, як свідчать отримані дані, за шкалою «Схильність до прямої вербальної агресії» юнаки набрали - 100%, дівчата - 90,91% (рис. 2.12). Це вказує на характерний тип агресивності для даної групи: агресивність скеровується на людей, що спричиняють реакцію. Юнакам притаманна вербальна агресія, яка проявляється у роздратованості, вульгарних словах, крику на інших. Дівчата ж більш стримані у таких проявах агресивності.

За шкалою «Схильність до непрямої вербальної агресії» юнакинабрали 60%, а дівчата - 95,46% (рис. 2.12). Це вказує на те, що дівчата більшою мірою за юнаків стримують прояви агресивності до об'єкта, який викликає агресію. Дівчата можуть більшою мірою спрямовувати агресивність поза людиною, яка її спричинила, обмовляти за спиною та дратуватись.

За шкалою «Схильність до прямої фізичної агресії» юнаки набрали 90%, а дівчата - 62,37% (рис. 2.12). Це означає, що рівень прояву фізичної агресії у юнаків вищий, ніж у дівчат. Для юнаків більш характерними є прояви фізичної сили до людини, що стає причиною агресивності, бійки.

За шкалою «Схильність до непрямої фізичної агресії» юнаки набрали100%, а дівчата - 81,82% (див. рис. 2.12).Це означає, що для дівчат, більш ніж для юнаків характерною є агресія, яка уникає об'єкту, який є її причиною.

За шкалою «Рівень нестриманості» ми отримали такі результати: юнаки - 70%, а дівчатка - 40,9% (див. рис. 2.12).Високий показник серед юнаків вказує на характерну для раннього юнацького віку конфліктність та наявність агресивності.

Як видно з табл. 2.2, у загальної кількості респондентів (32 особи) виявлено (див. рис. 2.12):

Ш схильність до прямої вербальної агресії - 30 осіб (93,75%);

Ш схильність до непрямої вербальної агресії - 27 осіб (84,35%);

Ш схильність до непрямої фізичної агресії - 28 осіб (87,5%);

Ш схильність до прямої фізичної агресії - 22 осіб (68,75%);

Ш рівень нестриманості - 16 осіб (49,8%).

Наочні дані за методикою ми відобразили на рис. 2.13.

Рис. 2.13 Наявність показників схильності респондентів до певного типу агресивної поведінки за методикою діагностики «Агресивна поведінка» (Є. П. Ільїн, П.А. Ковальов)

Таким чином, за методикою «Агресивна поведінка» Є.Ільїна та П. Ковальова, ми можемо зробити висновок, що наявність схильності до прояву фізичної агресії, який у юнаків вищий, ніж у дівчаток. Натомість рівень вербальної агресії вищий у дівчат. В ранньому юнацькому віці переважна кількість респондентів схильна до прямої вербальної агресії. Зростає відсоток фізичної агресії, що пов'язано з засвоєнням поведінкових норм, розвитком абстрактного мислення, широким репертуаром моделей поведінки, а також намаганням не привертати увагу оточуючих до свого внутрішнього світу, емоцій, почуттів. Рівень нестриманості спостерігається вищий у юнаків. Це вказує на намагання самоствердитися у соціумі, показу своєї дорослості перед батьками та однолітками.

В ході дослідження компоненту агресивності нами була використана методика діагностики «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенка), що складається з описів різних психічних станів, які випробуваному необхідно оцінити від 0 до 2 балів. Представлені описи становлять 4 групи психічних станів: тривожність, фрустрація, агресивність, ригідність. Під час емпіричного дослідження ми зупинились на визначенні такого психологічного стану як агресивність. Розглянемо результати, отримані за допомогою методики, які подані у таблиці (табл. 2.22) (Додаток З).

Таблиця 2.22. Кількісні показники шкали «агресивність» за методикою діагностики «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенка)

Рівень агресивності	Загальні показники (32 особи)	Дівчата від загальної кількості (22 особи)	Юнаки від загальної кількості (10 осіб)
	Кіл-ть	%	Кіл-ть	%	Кіл-ть	%
Низький	15	46,87	8	36,36	7	70
Середній	10	31,25	7	31,82	3	30
Високий	7	21,88	7	31,82	0	0

Аналіз отриманих результатів показників агресивності (див. табл. 2.13) показав, що для більшості респондентів притаманні:

Ш високий рівень агресивності - 15 чол. (46,87%);

Ш середній рівень агресивності - 10 чол. (31,25%);

Ш низький рівень агресивності виявлений лише у 7 чол. (21,88%).

Проводячи кількісний розподіл показників рівня агресивності між дівчатами та юнаками, ми встановили, що високий рівень агресивності притаманний більш юнакам 7 чол. (70%), ніж дівчатам 8 чол. (36,36%), середній рівень агресивності серед юнаків - 3 чол. (30%), серед дівчат - 7 чол. (31,82%); низький рівень серед юнаків не виявлено (0%), у дівчат - 7 чол. (31,82).

Наочно ці дані ми відобразили в рис. 2.14

Рис. 2.14. Показники рівня агресивності за методикою діагностики «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка

Таким чином, високий рівень агресивності належить як юнакам, так і дівчатам (див. рис. 2.13). Це означає, що переважна більшість респондентів вважають припустимим використовувати агресію в різноманітних ситуаціях міжособистісної взаємодії.

За допомогою модифікованого опитувальника для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (за О.Є. Лічко) ми визначили тип характеру респондентів та його особливості (Додаток Л).

Опитувальник включає 143 твердження, складових 10 діагностичних і одну контрольну шкалу (шкалу лжи). У кожній шкалі по 13 тверджень. Твердження в тексті опитувальника пред'являються у випадковому порядку. Діагностуються гіпертімний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, тривожно-педантичний, інтровертірованний, збудливий, демонстративний і нестійкий типи.

Під час інтерпретації Модифікованого опитувальника для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (за О.Є. Лічко) були виявлені наступні акцентуації характеру (див. табл. 2.23).

Таблиця 2.23. Кількісні показники за методикою діагностики «Модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуації характеру у підлітків» (за Лічко)

Рівень агресивності	Загальні показники (32 особи)	Дівчата від загальної кількості (22 особи)	Юнаки від загальної кількості (10 осіб)
	Кіл-ть	%	Кіл-ть	%	Кіл-ть	%
Демонстративний тип	6	18,75	5	22,72	1	10
Гіпертимний тип	4	12,5	3	13,63	1	10
Тривожно-педантичний тип	5	15,62	4	18,18	1	0
Нестабільний тип	4	12,5	1	4,54	3	30
Збуджено-демонстративний тип	1	3,12	1	4,54	0	0
Збуджений тип	4	12,5	1	4,54	3	30
Гіпертімно-демонстра-тивний тип	2	6,25	2	9,09	0	0
Лабільний тип	3	9,37	3	13,63	0	0
Циклоїдний тип	3	9,37	2	9,09	1	10

Перейдемо до розгляду типів акцентуації у підлітків (рис. 2.14).

За шкалою «Демонстративний тип» (рис. 2.14):

Ш юнаки - 1 особа, 10%;

Ш дівчата- 5 осіб, 22,72%;

Ш загальна - 6осіб, 18,75%.

Це вказує на те, що дівчатам більш ніж юнакам притаманні аномальні здатності до витіснення, у виборчому відборі інформації та вражень про себе і про світ. Все, що приємно, що спрямовано на прикрашання своєї особи, дівчата більш ретельно зберігають та гипертрофують.

За шкалою «Гіпертимний тип» (рис. 2.14):

Ш юнаки - 1 особа, 10%;

Ш дівчата - 3 особи, 13,63%;

Ш загальна - 4 особи, 12,5%.

Це вказує на те, що дівчат більшою мірою ніж юнаків відрізняє їх енергійність, активна життєва позиція, комунікабельність. Дівчата з гипертімною акцентуацією легко міняють свої захоплення, люблять ризик.

За шкалою «Тривожно-педантичний тип» (див. рис. 2.14):

Ш юнаки - 1 особа, 10%;

Ш дівчата - 4 особи, 13,63%;

Ш загальна - 5 осіб, 15,62%.

Це вказує на те, що дівчатам більш ніж юнакам притаманні нерішучість і схильність до рассуждательству, тривожна недовірливість і любов до самоаналізу і, нарешті, легкість виникнення обсессий - нав'язливих страхів, побоювань, дій, думок, уявлень.

За шкалою «Нестабільний тип» (див. рис. 2.14):

Ш юнаки - 3 особи, 30%;

Ш дівчата - 1 особа, 4,54%;

Ш загальна - 4 особи, 12,5%.

Це вказує на те, що юнакам більш притаманно приєднуватись до більш активних, ініціативних одноліток. Їм притаманна патологічна слабкість волі стосовно навчання, труда, виконання обов'язків, підвищена внушаємість нестабільних особистостей, їх нецільоспрямована кримінальність. Соціальна поведінка залежить від оточуючого середовища.

За шкалою «Збуджено-демонстративний тип» (див. рис. 2.14):

Ш юнаки - 0 осіб, 0%;

Ш дівчата - 1 особа, 4,54%;

Ш загальна - 1 особа, 3,12%.

Це вказує на те, що дівчатам притаманні прикрашання своєї особи, це тісно пов'язано з їх можливою афективною вибуховістю внаслідок простих заздрощів.

За шкалою «Збуджений тип» (див. рис. 2.14):

Ш юнаки - 3 особи, 30%;

Ш дівчата - 1 особа, 10%;

Ш загальна - 4 особи, 12,5%.

Це вказує на те, що юнакам більш ніж дівчатам притаманна виражена імпульсивна поведінка. Їх манера спілкування і поведінки значною мірою залежить не від логіки, не від раціонального осмислення своїх вчинків, а обумовлена поривом, потягом, інстинктом або неконтрольованими спонуками.

За шкалою «Змішаний тип: Гіпертімно-демонстративний тип» (див. рис. 14):

Ш юнаки - 0 осіб, 0%;

Ш дівчата - 2 особи, 9,09%;

Ш загальна - 2 особи, 6,25%.

Це вказує на те, що у дівчат спостерігається більшою мірою ніж юнаків енергійність, активна життєва позиція, комунікабельність. Дівчата з гипертімною акцентуацією легко міняють свої захоплення, люблять ризик, порою демонструючи це навмисно.

За шкалою «Лабільний тип» (див. рис. 2.14):

Ш юнаки - 0 осіб, 0%;

Ш дівчата - 3 особи, 13,63%;

Ш загальна - 3 особи, 9,37%.

Це вказує на те, що дівчата більш чутливі до знаків уваги ніж юнаки. Їм притаманна мінливість настрою. Вони можуть демонструвати товариськість, добродушність, щиру прихильність і соціальну чуйність. Цікавляться спілкуванням, тягнуться до своїх однолітків, задовольняються роллю опікуваного.

За шкалою «Циклоїдний тип» (див. рис. 2.14):

Ш юнаки - 1 осіб, 10%;

Ш дівчата - 2 особи, 9,09%;

Ш загальна - 3 особи, 9,37%.

Це вказує на те, що юнаки та дівчата можуть переживати циклічні зміни настрою, коли пригніченість зміняється підвищеним настроєм. При спаді настрою такі люди проявляють підвищену чутливість до докорів, погано переносять публічні приниження. Проте вони ініціативні, життєрадісні і товариські. Їх захоплення можуть носити нестійкий характер, в період спаду виявляється схильність закидати справи.

Отже, дані за методикою діагностики модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуації характеру у підлітків» (за Лічко), ми можемо спостерігати на рис. 2.15

Рис. 2.15. Кількісні показники за методикою діагностики Модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуації характеру у підлітків» за Лічко

Отже, підсумовуючи отриманні результати ми можемо зробити висновок, що в ранньому юнацькому віці діагностуються такі акцентуації характеру як демонстративний, нестабільний, збуджений, збуджено-демонстративний, циклоїдний тип. Це саме і підтверджує наявність проявів агресивності у визначених типах акцентуації характеру, яким притаманні є схильність до дисфорії (зниженого настрою з дратівливістю, озлобленістю, похмурістю, схильністю до агресії) і тісно пов'язаної з нею афективної вибуховістю. Їм притаманна роздратованість, схильність до іпохондрії, періодичне коливання настрою і життєвого тонусу. Збудливі акцентуанти - найбільш часті учасники насильницьких правопорушень, тобто тих протиправних дій, які є особливо небезпечними з соціальної точки зору і мають, крім того, найсуворіші правові наслідки.

У роботі використовувалися також методи математичної статистики, зокрема, критерій Фішера кутового перетворення, який призначений для зіставлення двох вибірок по частоті даного дослідника ефекту, і t-критерій Стьюдента для порівняння середніх значень в різних групах.

У таблиці 2.23 представлені значущі розбіжності, які отримані за шкалами методики діагностікі показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі.

Таблиця 2.23. Результати порівняння даних в двох группах за методикою діагностікі показників та форм агресії А. Басса-А. Даркі

Шкали	Середнє значення у 1-й групі дівчата	Середнє значення у 2-йгрупі хлопці	Значення t-критерія Стьюдента	Рівень достовірності розходжень р
Фізична агресія	4,92163	3,18268	2,18357	0,041683*
Вербальна агресія	4,68491	3,17853	-2,27543	0,027156*
Непряма агресія	6,15372	7,68125	2,38614	0,031785*
Негативізм	7,37421	5,68328	-2,16835	0,023447*
Роздратування	6,83357	5,31248	-2,12336	0,034582*
Підозрілість	5,71249	4,18653	-1,95837	0,044315*
Образа	6,15372	7,68125	2,38614	0,031785*
Почуття провини	7,17521	5,68328	-2,16835	0,023447*
Рівень агресивної мотивації	6,23351	5,31248	-2,12336	0,034582*
Конструктивна агресія	4,71349	4,18653	-1,95837	0,044315*
Деструктивна агресія	6,73357	5,21268	-1,12336	0,034582*

Таким чином, можна констатувати, що

Аналізуючи результати заметодикою діагностики «Агресивна поведінка» (Є.П.Ільїн, П.А. Ковальов), визначено за декількима показниками значимі розбіжності (табл. 2.24).

Таблиця 2.24. Розбіжності рівней рівень агресивності діагностики «Агресивна поведінка», бали

Рівні агресиності	I група дівчата	II груп хлопці	Р
Схильність до прямої вербальної агресії	5,6	8,3	0,01
Схильність до непрямої вербальної агресії	37	15	0,01
Схильність до непрямої фізичної агресії	37	39	-
Схильність до прямої фізичної агресії	13,7	37,5	0,01
Рівень нестриманості	2,0	10,5	0,05

Як бачимо з таблиці2.24 на рівні схильності до прямої вербальної агресії вірогідно частіше зустрічаються респонденти другої групи (100%)%). На цих рівнях існують достовірні розходження між групами (р0,01). На рівні схильності до непрямої фізичної агресії розходжень не існує (І група - 37, ІІ група - 39 балів).

Таким чином, існують також розходження на схильності до прямої фізичної агресії. У першій групі - 13,7, у другий - 37,5 балів (р0,01), рівень нестриманості теж розбіжний 2,0 і 10,5 балів (р0,05).

У табл. 2.25 представлені значимі розходження, отримані по рівнях методики «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенка) у двох групах.

Таблиця 2.25. Результати розходжень у даних, отриманих за методикою «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка

Рівень агресивності	Середнє значення у 1-й групі дівчата	Середнє значення у 2-йгрупі хлопці	Значення t-критерія Стюдента	Рівень достовірності розходжень р
Низький	6,15372	7,68125	2,38614	031785*
Середній	7,37421	5,68328	-2,16835	023447*
Високий	6,83357	5,31248	-2,12336	034582*

Таким чином, існують достовірні розходження між групами. Виявлені розходження на рівнях низького та високого рівнів агресивності відповідно 36,6% і 70% (р0,05), та 31,82 і 0% (р0,01), більше, менш не професіоналів 23% і 6% (р0,01), не професіоналів - 48% і 4,3% (р0,01). Розходження між групами становлять р0,05. Розходжень по середньому рівню агресивності не знайдено.

Рекомендації

Аналіз літературних джерел, проведене практичне дослідження дали нам підстави для розробки рекомендацій щодо попередження та подолання агресивності в ранньому юнацькому віці, а саме:

1. Необхідно ретельно проаналізувати причини агресивності, виявити труднощі, з якими підліток стикається, за можливості усунути їх. Після формувати у підлітка уміння, яких їй не вистачає, навички, а також установки щодо інших людей.

2. Надання можливості відреагувати та змістити власну агресивність на інші об'єкти.

3. Заохочення старшокласників до позитивної, альтруїстичної активності, ініціативності, що сприятиме зниженню агресивності, ворожості у відношеннях до однолітків протилежної статті.

4. Старшокласнику легше знайти спільну мову з однолітком одної статі, який його розуміє, ніж із однолітком протилежної статті, риділяти фо - тому залучати старшокласника із підвищеним рівнем агресивності до товариства інших дітей, які не мають таких проблем.

5. Індивідуальна робота психолога із старшокласником є ефективною у подоланні підвищеного рівня агресивності.

6. Робота із батьками старшокласника.

7. Формуваннякола інтересів старшокласника на основі особливостей його характеру і здібностей.

8. Розширення можливостей школярів, формування в них необхідних знань, умінь і навичок для підвищення результативності шкільної діяльності та зниження рівня тривожності.

9. Демонстрація старшокласнику особистого прикладу ефективної поведінки та поведінки значимих для нього однолітків.

10. Дитина повинна кожної миті відчувати любов та прийняття:» Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти, нехай бачить, що вона потрібна і важлива для Вас».

Знаючи причини агресивності окремого старшокласника педагоги, психологи та батьки зможуть більшою мірою допомогти йому подолати це явище. Увага і величезне терпіння з боку дорослих - обов'язкова умова успіху дитини старшого шкільного віку.

Якщо дитина матиме можливість відреагувати власну агресивність, перемістити її на інші об'єкти, то це дасть їй змогу навчитись керувати власними проявами емоцій та врегульовувати їх.

Психологи та класні керівники можуть влаштовувати класні години, бесіди чи консультації з метою заохочення старшокласників до альтруїстичної активності, ініціативності. Саме ці дорослі мають ретельно дивитись за різними змінами та проявами поведінки старшокласника із підвищеним рівнем агресії, оскільки в разі виникнення у нього життєвих проблем, надати експрес-допомогу. Це сприятиме зниженню агресивності, ворожості у відношеннях до оточуючих людей та допоможе, певною мірою, подолати проблеми у деяких старшокласників.

Головним завданням педагогів та психологів у школі - допомогти школярам-старшокласникам з підвищеним рівнем агресивності, які порушують правила поведінки, зривають уроки, ображають інших, влаштовують бійки або відбирають гроші у своїх однокласників знайти порозуміння із однолітками. А це означає, що можна працювати із дитиною з підвищеним рівнем агресивності опосередковано через інших дітей. Експеримент може стати успішним, оскільки старшокласнику легше знайти спільну мову з однолітком, який його розуміє, ніж із дорослим.

Індивідуальна робота психолога із старшокласником є досить ефективною у подоланні підвищеного рівня агресивності, оскільки це сприяє побудові особистих стосунків із дитиною. Саме основний акцент роботи слід робити на індивідуальній роботі з старшокласником. Абсолютно неефективними виявляються загальні бесіди про необхідність «добре поводитися».

Із самого початку роботи з такими дітьми, паралельно, необхідно починати роботу з сім'єю. Після діагностики сімейних відносин і ступеня їх дисгармонійності має слідувати корекційна робота як індивідуальна, так і групова.

Психологам та класним керівникам можна влаштовувати батьківські збори, бесіди та консультації на теми, що стосуються причин та прояву агресивності у старшокласників. Важливим є мікроклімат в сім'ї, який першочергово впливає на старшокласника та формування особливостей його характеру. Потрібно також допомогти батькам у виясненні причин агресивного поводження старшокласника та налагодженні стосунків, що допоможуть подолати проблему дитини. Батькам потрібно усвідомити, що однією із головних причин підвищеної агресивності у дитини є проблема у взаємостосунках із ними.

Особливе місце в корекційній та виховній роботі слід риділяти формуванню кола інтересів старшокласника на основі особливостей його характеру і здібностей. Необхідно прагнути до максимального скорочення періоду вільного часу підлітка - «часу неробства» за рахунок залучення до позитивно формуючих особу занять: читання, самоосвіта, заняття музикою, спортом, і т.д. При непродуктивній діяльності в період вільного часу - «нічогонероблення» - можливий швидкийвступстаршокласника в асоціальну компанію.

Потрібно допомогти дитині старшого шкільного віку вступити в гуртки, які відповідають її здібностям - спортивні школи, вдома також привчати до її щоденної гімнастики. Виходячи з того, що розвиток дитини здійснюється в діяльності, а старшокласник прагне до твердження себе, своєї позиції, як дорослий, серед дорослих, то необхідно забезпечити включення його в таку діяльність, яка лежить у сфері інтересів дорослих, але в той же час створює можливості старшокласнику реалізувати і ствердити себе на рівні дорослих.

На підвищення рівня агресивності в ранньому юнацькому віці певною мірою впливає рівень тривожності. А тому практичним психологам та класним керівникам доцільно використовувати комплекси вправ для зниження рівня тривожності та формування адекватної самооцінки в ранньому юнацькому віку. Старшокласникам також потрібна допомога з боку дорослих у розвитку уміння контролювати рівень тривожності. Це допоможе старшокласникам навчитись регулювати свої емоції та адекватно їх використовувати.

Для подолання агресивності у старшокласника дуже важливим є особистий приклад дорослого, а особливого значимого. Потрібно намагатись не допускати при старшокласнику спалаху гніву або негативних висловлювань про своїх друзів чи колег, складаючи плани «помсти». Оскільки дитина старшого шкільного віку аналізує та приймає все як приклад для себе. Дорослому потрібно навчитись контролювати свої емоції та спокійно реагувати на витівки та розповіді дитини-старшокласника. Важливим є спілкування із старшокласником - обговорення причин агресії на власному прикладі.

Старшокласнику, щоб знайти із ним порозуміння, потрібно дати відчути любов та підтримку з боку дорослого. Це сприятиме налагодженню теплих та довірливих стосунків та допоможе дитині старшого шкільного віку справитись із власною агресивністю.

Отже, ранній юнацькій вік є періодом, коли в дітей відбувається акцентування агресивності та формування її як риси характеру. А тому найбільш доцільним буде, якщо батьки та педагоги оберігатимуть старшокласника від ситуацій, які провокуватимуть агресивність. Щоб запобігти в дитини високого рівня агресивності як деструктивної риси характеру, батьки повинні мати єдині вимоги до своєї дитини, пояснювати наслідки її агресивної поведінки, а також поводитись із нею лагідно та ввічливо.

Загальні висновки

Таким чином, аналізуючи результати дослідження психологічних особливостей проявів агресивності в ранньому юнацькому віці, ми можемо зробити наступні висновки:

1. Дослідження агресивності є актуальною проблемою вітчизняної та зарубіжної психології. Прояви агресії пояснюють біологічні та соціальні чинники. Агресивність може бути не тільки жорстокою, але й нормальною реакцією індивідуума в ході боротьби за виживання.

2. Агресивність є характерною особливістю раннього юнацького віку, акцентується у цьому віці та має специфіку проявів залежно від статі. Прояв агресивності у ранньому юнацькому віці (15-17 років), пов'язують з переходом від дитинства до дорослості через статеве дозрівання, яке ще більш посилює прояви агресивної поведінки.

3. Результати експериментального дослідження проявів агресивності в ранньому юнацькому віці показали, що рівень агресивності у дівчаток та юнаків відрізняється. Різняться між собою види агресії й прояви агресивності як у дівчаток, так і у юнаків. Юнакамраннього юнацького віку притаманний руйнівний характер агресивності та здатність провокувати конфліктні ситуації, а для дівчаток - придушувати агресивність в собі та приховувати її від оточуючих, також для них характерним є високий рівень ворожості і тривоги на фоні вищого рівня самоповаги. Юнакамраннього юнацького віку притаманне, внаслідок агресивності, небажання та певною мірою, нездатність адаптуватись до оточення, в якому знаходяться, заради досягнення статусу в суспільстві, вони можуть жертвувати інтересами оточуючих, і навіть домашніх. Виявлено, що дівчата у ранньому юнацькомувіці використовують непрямі способи агресивної поведінки (негативізм та вербальна агресія), а юнаки - прямі (фізична агресія та негативізм). А також, що юнаки раннього юнацького віку мають вищий рівень агресивності, ніж дівчатка.

4. Аналіз засвідчив, що переважна більшість старшокласників схильні відмічати в себе конструктивну агресивність. Таким чином, можна констатувати, що, порівняно з підлітковим віком, власна агресивність починає сприйматися старшокласниками більш позитивно. Дівчата вважають себе більш конструктивно агресивними, ніж юнаки, і менш схильними до деструктивної поведінки. Можна припустити, що отримані результати відображають соціальну норму по відношенню до агресії для чоловіків і жінок: жіноча агресія більш засуджується в суспільстві, і тому дівчина повинна мати сильне виправдання для прояву агресії. Стосовно чоловічої агресії, моральні обмеження, що існують в суспільстві, не такі жорсткі, тому чоловікам (юнакам) значно легше визнати свою деструктивну агресивність, не піддаючи при цьому небезпеці позитивний образ власного «Я». Крім того, дослідники відмічають, що дівчата в ранньому юнацькому віці більш обов'язкові в своїх моральних почуттях, що також може впливати на їхнє сприйняття власної агресивності як такої, що відповідає або не відповідає моральним нормам суспільства. Інше пояснення приписування собі дівчатами більш конструктивної агресивності полягає в тому, що процеси соціалізації агресії у дівчат відбуваються швидше і закінчуються раніше, вони швидше переходять від підліткового до дорослого сприйняття власної агресивності.

5. Можна стверджувати, що агресивні поведінкові прояви в ранньому юнацькому віці переважно мають конструктивний зміст. Однак прояви деструктивної агресивності все ж є високими для досить значного відсотка старшокласників. Крім того, навряд чи можна вважати позитивним фактом переважання середніх показників деструктивної агресивності в юнацькому середовищі, оскільки, зважаючи на зміст конструкту, це означає, що переважна кількість юнаків та дівчат час від часу несправедливо ображають інших, час від часу не рахуються з засобами, йдучи до мети, або ж намагаються помститися за справжню або уявну образу.

6. Розроблені методичні рекомендації, які спрямованіна попередження та подолання агресивності в ранньому юнацькому віці, можуть бути використані у роботі психолога, педагогічного колективу й батьків старшокласників, з метоюрозвитку позитивних сторін агресивності і попередження її негативних рис.

7. Спираючись на результати даних, отриманих за допомогою математико-статистичних методів, ми можемо визначити, що рівень агресивності у ранньому юнацькому віці вищий у юнаків, ніж у дівчат (р0,01), а також що застосування вербальної агресії в повсякденному спілкуванні вважають припустимим більш дівчата ніж для юнаки (р0,05). Виявлено, що наявність схильності до прояву фізичної агресії, який у юнаків вищий, ніж у дівчаток (р0,01).

Здійснене емпіричне дослідження не вичерпує всіх аспектів феномену агресивності та характерологічних особливостей.

Перспективи подальшої розробки проблеми ми вбачаємо у розробці шляхів допомоги підліткам в ранньому юнацькому віці методами психологічної корекції.

Список використаних джерел

1. Аверин В.А. Психология детей и подростков: учеб. пособие для вузов / В.А. Аверин - СПб., 1998. - 379 с.

2. Адлер Г. Лекции по аналитической психологии/ Г. Адлер - М.: Рефл-бук, 1996. - 282 с.

3. Актуальные проблемы социализации девушек-подростков: сб. науч. ст. / Под ред. Г.М. Лактионовой. - К.:А.Л.Д., 1995. - С. 32 - 35.

4. АлександроваЮ.В. Методики диагностики отношений взрослого человека: роли, позиции, нравственность, сущность: метод. пособие / Ю.В. Александрова. - М.: Моск. психол.-социал. ин-т; Воронеж: МОДЭК, 2001. - 96 с.

5. АлександровскаяЭ.М. Психологическое сопровождение школьников: учеб. пособие / Э.М. Александровская, Н.И. Кокуркина, Н.В. Куренкова - М.: Академия, 2002. - 208 с.

6. АльбертиР. Самоутверждающее поведение: распрямись, выскажись, возрази! / Р. Альберти, М. Эммонс; пер. с англ. - СПб.: Социал.-психол. центр, 1998. - С. 18 - 33, 89 - 168.

7. Антонян Ю.М. Жестокость в нашей жизни / Ю.М. Антонян. - М.: ИНФРА-М, 1995. - 318 с.

8. Апресян В.Ю. Имплицитная агрессия в языке / В.Ю. Апресян // Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии: труды международного семинара «Диалог 2003» по компьютерной лингвистике и ее прил./ Под ред. А.С. Нариньяни - Протвино, 2003. - С. 20 - 23.

9. АронсонЭ. Человеческая агрессия / Э. Аронсон // Общественное животное: Введение в социальную психологию: пер. с англ. - М., 1998. - Гл. 6. - С. 256 - 301.

10. БандураА. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений / А. Бандура, Р. Уолтерс; пер. с англ. - М.: Апрель Пресс, ЭКСМО-Пресс, 1999. - 512 с.

11. Бандурка А. Вандализм / А. Бандурка, А. Зелинский - Х., 1996. - С. 6 - 20, 133 - 170.

12. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль / Л. Берковиц; пер. с англ. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. - 512 с.

13. Бешелев С.Д. Математико-статистические методы экспертных оценок / С.Д. Бешелев, Ф.Г. Гурвич. - М.: Статистика, 2003. - 263 с.

14. БреславГ.Э. Психологическая коррекция детской и подростковой агрессивности: учеб. пособие для специалистов и дилетантов / Г.Э. Бреслав. - СПб.: Речь, 2006. - 144 с.

15. Бэрон Р. Агрессия / Р. Берон, Д. Ричардсон; пер. с англ. - СПб.: Питер, 1997. - 336 с.

16. Ватова Л.С. Психологические особенности личности вандалов из среды молодежи и коррекционно-профилактической работы с ними // Л.С. Ватова // Психологическая наука и образование. - 2004. - №4. - С. 4 - 17.

17. ДозорцеваЕ.Г. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза несовершеннолетних обвиняемых (психологический аспект): автореф. дис. … канд. психол. наук/ Елена Георгиевна Дозорцева. - М., 1980. - 20 с.

18. Дроздов А.Ю. Агрессивное поведение современной молодежи в контексте социальной ситуации / А.Ю. Дроздов // Социологические исследования. - 2003. - №4. - С. 95 - 98.

19. Основи охорони праці: підручник / К.Н. Ткачук та ін. - К.: Основа, 2011. - 480 с.

20. Збірник примірних інструкцій з охорони праці / Укладач О.Ю. Бут. - Запоріжжя: ЗНТУ, 2009. - 208 с.

21. ЕгорычеваИ.Д. Личностная направленность подростка и метод ее диагностики // И.Д. Егорычева // Мир психологи. - 1999. - №1. - С. 264 - 275.

22. Ениколопов С.Н. Понятие агрессии в современной психологии / С.Н. Ениколопов // Прикладная психология. - 2001. - №1. - С. 60 - 72.

23. Завражин С.А. Агрессивные фантазии в детском и подростковом воздасте // С.А. Завражин // Вопросы психологии. - 1993. - №5-6. - С. 43 - 49.

24. Іванова В.В. Причини та форми агресивної поведінки підлітків / В.В. Іванова // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №5. - С. 14-16.

25. Ильин Е.П. Мотивы человека. Теория и методы изучения / Е.П. Ильин - К.: Вища шк., 1998. - С. 161 -166.

26. Кернберг О. Агрессия при расстройствах личности и перверсиях / О. Кернберг; пер. с англ. - М.: Класс, 1998. - 368 с.

27. Ковалева Т.В. Подростки смутного времени (к проблеме социализации старшеклассников) / Т.В. Ковалева, О.К. Степанова // Социологические исследования. - 1998. - №3. - С. 56 -63.

28. Колчина Л.Б. Связь поведенческого и вербального показателей социальной агрессивности и агрессивности при фрустрации / Л.Ю. Колчина // Темперамент. Системное исследование / под ред. В.С. Мерлина. - Пермь, 1996. - С. 45 - 64.

29. Кон И.С. Психология юношеского возраста / И.С. Кон - М., 1999. - 347 с.

30. Конституція України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z960254K.html. - Назва з екрана.

31. Кравчук С.Л. Особливості психологічних детермінант агресивних проявів особистості: автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.01 / Світлана Леонтіївна Кравчук - К., 2002. - 16 с.

32. Краснухина Е.К. Агрессия: так называемое добро /Е.К. Краснухина // Образование и насилие: сб. статей. - СПб.: Изд-во Санкт-Петерб. ун-та, 2004. - С. 53 - 57.

33. Креч Д. Нравственность, агрессия, справедливость / Д. Креч, А. Крачфилд, Н. Ливсон // Вопросы психологии. - 1992. - №1-2. - С. 4-10.

34. Крэйхи Б. Социальная психология агрессии / Б. Крейхи; пер. с англ. - Спб.: Питер. - 2003. - 334 с.

35. КудрявцевИ.А. Криминальная агрессия. Экспертная типология и судебно-психологическая оценка / И.А. Кудрявцева, Н.А. Ратинова - М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. - 192 с.

36. Кулагина И.Ю. Возрастная психология / И.Ю. Кулагина - М., 1995. - 176 с.

37. Левитов Н.Д. Психическое состояние агрессии / Н.Д. Левитов // Вопросыпсихологи. - 1972. - №6. - С. 168 - 171.

38. Левитов Н.Д. Фрустрация как один из видов психических состояний / Н.Д. Левитов // Вопросы психологии. - 1967. - №6. - С. 20 - 24.

39. Лихачев Д.С. Письма о добром и прекрасном / Д.С. Лихачев. - М.: Дет. лит., 1999. - 238 с.

40. Лоренц К. Агрессия: так называемое зло/ К. Лоренс - М., 1994. - 300 с.

41. МенегеттиА. Первичная структура агрессивности/А. Менегетти; пер. с итал. - М.: Славян. ассоц. онтопсихологии, 1997. - Гл. 6. - С. 171 - 179.

42. МихайловаН.Б. Психологический анализ речевого содержания: Опыт измерения аффектов агрессии методом Готшалка-Глезер /Н.Б. Михайлова // Иностранная психология. - 2000. - №6. - С. 66 - 83.

43. МихайловаО.Ю. Криминальная сексуальная агрессия: теоретико-методологический подход / О.Ю. Михайлова; под ред. П.Н. Ермакова - Ростов н / Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 2000. - 150 с.

44. МихальскаяА.К. Речеваяагрессиявсовременнойлогосфере / А.К. Михальская // Русский Сократ: лекции по сравнительно-исторической риторике: учеб. пособие для студ. гум. фак. - М., 1996. - Гл. 5. - С. 159 -171.

45. МожгинскийЮ.Б. Агрессия подростков: Эмоциональный и кризисный механизм / Ю.Б. Можгинский. - СПб.: Лань, 1999. - 128 с.

46. Морозов А.М. Классификация агрессии / А.М. Морозов // Серийные убийства и социальная агрессия: материалы 2-й междунар. науч. конф. - Ростов н/ Дону: Феникс, 1998. - С. 180 -182.

47. Мэй Р. Сила и невинность / Р. Мэй; пер. с англ. - М.: Смысл, 2001. - 319 с.

48. Налчаджян А. Этнопсихологическая самозащита и агрессия: учеб. пособие для вузов / А.А. Налчаджян: - Ереван: Огебан, 2000. - 408 с.

49. Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности: кн. для учителя / Ю.М. Орлов. - М.: Просвещение, 1991. - 287 с.

50. Панок В.Г. Социальная активность личности сташеклассника/ В.Г. Панок, Ю.А. Привалов. - К.: Ин-т психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины; центр социальных экспертиз и прогнозов ин-та социологии НАН Украины. - 131 с.

51. Пантилеев С.Р. Методика исследования самоотношения/ С.Р. Пантилеев - М.: Смысл, 1993. - 32 с.

52. Паренс Г. Агрессия наших детей / Г. Паренс; пер. с англ. - М.: Форум, 1997. - 160 с.

53. Пилипенко В. Подростковая агрессия в контексте современной социокультурной ситуации / В. Пилипенко, Е. Волянская // Социология: теории, методы, маркетинг. - 2004. - №4. - С. 5 - 23.

54. Полтавец В.И. Агрессивное поведение при расстройствах личности: моногр. / В.И. Полтавец, В.С. Первый, С.В. Жабокрицкий, - Днепропетровск: Арт-Пресс, 1998. - 80 с.

55. Помиткін Е. Психологія духовного розвитку особистості: монографія / Е. Помиткін - К.: Наш час, 2005. - 280 с.

56. Пошивалов В.П. Новые направления в изучении агрессивного поведения / В.П. Пошивалов // Журнал высшей нервной деятельности им. И.П. Павлова. - 1987. - Т. 37, вып. 4. - С. 805 - 806.

57. Психология человека от рождения до смерти /Под ред А.А. Реана. - Спб: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. - 656 с.

58. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика: методики и тесты / Д.Я. Райгородский: учеб. пособие. - Самара: БАХРАХ - М., 1998. - 672 с.

59. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста / Ф. Райс; пер. с англ. - СПб.: Питер, 2000. - 624 с.

60. Ратинов А.Р. Насилие, агрессия, жестокость как объекты криминально-психологического исследования / А.Р. Ратинов, О.Д. Ситковская // Насилие, агрессия, жестокость: криминально-психологическое исследование/ под ред. А.Р. Ратинова - М.: ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1990. - С. 4 - 15.

61. Реан А.А. Агрессия и агрессивность личности / А.А. Реан // Психологический журнал. - 1996. - Т.17, №5. - С. 3 - 18.

62. Реан А.А. Социальная педагогическая психология. / А.А. Реан, Я.Л. Коломинский. - СПб.: Питер, 1999. - С. 36 -54.

63. Ремезова И. Проблема агрессии в человеческой природе / И. Ремезова // Вестник высшей школы. - 1999. - №3. - С. 17 - 22.

64. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: проблемы становления личности / Х. Ремшмидт; пер. с нем. - М.: Мир, 1994. - 319 с.

65. Романов А.А. Направленная игротерапия агрессивности у детей: альбом диагностических и коррекционных методик/ А.А. Романов. - М., 2001. - 48 с.

66. Румянцева Т.Г. Агрессия и контроль / Т.Г. Румянцева // Вопросы психологии. - 1992. - №5-6. - С. 35-40.

67. Сапогова Е.Е. Психология развития человека: учеб. пособие / Е.Е. Сапогова - М.: Аспект Пресс, 2001. -460 с.

68. Сафуанов Ф.С. Психологическая типология криминальной агрессии /Ф.С. Сафуанов // Психологический журнал. - 1999. - Т. 20, №6. - С. 24 - 35.

69. СеменюкЛ.М. Психологические особенности агрессивного поведения подростков и условия его коррекции: учеб. пособие / Л.М. Семенюк - М.: Моск. психол.-социал. ин - т, 1998. - 96 с.

70. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии / Е.В. Сидоренко - СПб.: ООО «Речь», 2007 г. - 286 с.

71. Собчик Л.Н. Введение в психологию индивидуальности: Теория и практика психодиагностики/ Л.Н. Собчик - М.: Ин-т приклад. психологии, 1998. - 512 с.

72. СтепановВ.Г. Психология трудных школьников: учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений/ В.Г. Степанов - М.: Академия, 2001. - 336 с.

73. ТитоваТ.М. Попередження агресивності учнів засобами самостійної діяльності вчителя / Т.М. Титова // Педагогіка толерантності. - 1998. - №3-4. - С. 53 - 58.

74. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции / З. Фрейд. - М.: Наука, 1991. - С. 363 - 366.

75. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Э. Фромм; пер. с англ. - Минск: Попурри, 1999. - 624 с.

76. Фурманов И.А. Детская агрессивность: Психодиагностика и коррекция / И.А. Фурманов. - Минск: Ильин В.П., 1996. - 192 с.

77. Хекхаузен Х. Агрессия / Х. Хекхаузен // Мотивация и деятельность. - М., 1986, - Т. 1. - С. 365 - 405.

78. ШипуноваТ.В. Агрессия и насилие как элементы социокультурной реальности / Т.В. Шипунова // Социологические исследования. - 2002. - №5. - С. 67 - 75.

79. Щербинина Ю.В. Природа речевой агрессии/ Ю.В. Щербинина // Прикладная психология и психоаналіз. - 2000. - №3. - С. 25 - 38.

80. Щербинина Ю.В. Как сказать: Вася, ты не прав: речевая агрессия в школе и способы ее преодоления / Ю.В. Щербинина // Первое сентября. - 2003. - №68. - С. 1, 4 - 5.

Размещено на Allbest.ru