Психосоматичні захворювання у працівників ОВС

Для дослідження агресивності працівників ОВС ми використовували методику «Агресивності та конфліктності Ковальова, Ільїна». Результати дослідження агресивності та конфліктності (середні значення за кожною шкалою) представлені в таблиці 2.11.

Як видно з таблиці 2.11. у групі здорових найвищий середній показник зареєстровано за шкалою «Напористості» (5.13). Це досить високий бал, який свідчить про те, що для здорових працівників характерно в конфліктній ситуації бути наступливим, упертим. Вони доб'ються задуманого ними і не віддадуть ініціативу в інші руки. На значному рівні в першій групі знаходяться такі шкали як: «Підозрілість» (4.93); «Непоступливість» (4.43) «Мстивість» (4.5) «запальність» (4.2). Дані показники свідчать про те, що представники першої групи досліджуваних за час своєї роботи в ОВС набули тих рис, які представляють їх як загартованих життям, сильних особистостей, які доведуть свою справу до кінця хоч і не поступаючись нікому. Але водночас тут проявляються і риси більш негативного плану, які свідчать про те що, дані співробітники проявляють підозру, мстивість запальність по відношенню до своїх колег та оточуючих.

Таблиця 2.11. Порівняльний аналіз групи хворих та здорових працівників ОВС (х_ср+у)

Незначущими для здорових виявилися такі шкали як: «Образливість» (3.65) «Нетерпіння до думки інших» (3.63) та «Безкомпромісність» (3.6). Це говорить про те, що здорові працівники в певній мірі уміють бути терпимими до думки інших. Дивлячись на значимість ситуації вони здатні піти на компроміс, та не проявляти своє почуття образи в процесі відносин з іншими особами.

Як видно з таблиці 2.11, в групі здорових працівників найвищий середній показник зареєстровано за шкалами «Запальність» (8.06) та «Напористість» (7.73). Це досить високий бал, який свідчить про те, що для хворих співробітників характерна запальна, миттєва реакція та напористий підхід в певних конфліктних ситуаціях, позитивний підсумок яких є дуже важливим для них. На більш нижчих позиціях виступають такі шкали як: «Підозрілість» (6,93); «Мстивість» (6.2) та «Нетерпіння до думки інших» (6.1), що характеризує їх як осіб, які не можуть прийняти чи навіть прослухати думку інших, не довіряють своїм колегам та оточуючим, а за нагоди можуть взагалі помститися своїм кривдникам не стримуючи себе і не задумуючись над наслідками своєї помсти. Менше за всіх набрали балів шкали: «Непоступливість» (4.86) «Образливість» (4.66), «Безкомпромісність» (4.66). Дані показники свідчать про те, що хворі на артеріальну гіпертензію в залежності від обставин та ситуації, яка склалася здатні стримати себе від образи та піти на компроміс, чи навіть чимось поступитися ради реалізації кінцевого результату певної ситуації.

Порівняльний аналіз показав, що в першій і другій групах досліджуваних найбільшої значущості набула шкала «Напористість» (5.13±2.06 та-7.73±2.22).

Виявлені також вірогідні відмінності за цією школою. Це говорить про те, що для здорових і для хворих працівників ОВС характерний напористий, наступливий підхід у вирішенні своїх задач чи конфліктів. Достовірні відмінності між досліджуваними групами виявлено за такими шкалами як: «Запальність»; «Напористість», «Образливість», «Мстивість»; «Нетерпіння до думки інших» «Підозрілість. Зокрема зареєстровано, що середній бал таких шкал як: «Запальність» (4.2±1.86 та - 8.06±2.01); «Напористість» (5.13±2.06 та-7.73±2.22); «Образливість» (3.65±1.63 та-4.66±1.62); «Мстивість» (4.5±2.09 та-6.2±2.09); «Нетерпіння до думки інших» (3.63±1.97 та - 6.1±2.66) «Підозрілість» (4.93±2.04 та-6.93±1.77) значно вищий у групі гіпертоніків, ніж у групі здорових працівників.

Для більш глибокого аналізу ми підрахували частоту домінуючих шкал агресивності та конфліктності. Ці дані представлені в таблиці 2.12.

Як видно із таблиці 2.12 у переважної більшості групи здорових працівників (40%) шкала «Напористості», показники якої свідчать про напористий та невідступний підхід у вирішенні задач та під час конфліктів з оточуючими. На другому місці виступають показники таких шкал як: «Безкомпромісність» (23,3%), «Мстивість» (23,3%), «Непоступливість» (20%), «Підозрілість» (20%). Інші шкали агресивності та конфліктності в першій групі досліджуваних домінують в незначній мірі (від 13.35 до 3,3%).

Аналогічно першій групі, у більшості представників групи хворих працівників діагностується школа «Напористості» (56,6%), що підтверджує факт підвищеної напористості, невідступності та вірогідного прояву агресії під час виконання службових обов'язків та контактів з оточуючими. Також високим показником виділяється шкала «Запальність» (43,3%), яка свідчить про те, що досліджувані другої групи в значній мірі не контролюють свій емоційний стан. На другому місці виступають показники таких шкал як: «Нетерпіння до думки інших» (23,3%) та «Підозрілість» (20%), що характеризує їх як самовпевнених особистостей, які з підозрою ставляться до своїх колег, оточуючих, недовіряючи їм як помічникам чи радникам у своїх справах та проблемах. Інші шкали агресивності та конфліктності у групі хворих працівників домінують в незначній мірі (від 10% до 3,3%)

Таблиця 2.12. Частота домінуючих шкал агресивності та конфліктності (х_ср+у)

Порівняльний аналіз, проведений за допомогою Фі - критерія Фішера, показав, що вірогідні відмінності існують за такими шкалами як: «Запальність» (0,01), «Непоступливість» (0,05), «Безкомпромісність» (0,05), «Нетерпіння до думки інших» (0,01). Судячи з даних показників шкал порівняльного аналізу ми можемо зробити висновок про те, що група хворих досліджуваних працівників ОВС має набагато підвищений ступінь агресивності та конфліктності ніж група досліджуваних здорових працівників.

Висновки

1. Аналізуючи проблему психосоматичних захворювань у науковій літературі ми дійшли висновку, що дані розлади вважаються збірною групою хворобливих станів, що виникають при взаємодії соматичних і психічних патогенних факторів, а «психосоматики» - це люди з дефектом розвитку «Его».

Існують різні точки зору з приводу причин виникнення психосоматичних захворювань, але більшість провідних психологів та дослідників (З. Фрейд, Ф Александр, А. Хармогорова, М. Горянін, К. Судаков, Г. Сельє та ін.) єдині в думці, що дані розлади виникають по таким причинам як: стреси, неврози, сильні емоційні збудження, особистісні та внутрішньоособистісні конфлікти, травми в процесі розвитку «Его» та ін.

З точки зору психології - багато захворювань справляють враження спадкових, яке частіше всього починаються в підлітковому віці, а загострюються в ситуації пов'язаній із втратою об'єкту і вважаються результатом пасивних больових відчуттів, які накопичуються. Якщо ж прислухатися до медичного підходу, то тут лікарська думка відзначає концепцію поширеності певних хвороб у осіб з різним фізичним або психічним складом. Також вони виділяють кореляції між хворобою і будовою тіла, а також між рисами особистості і певними хворобами.

2. Досліджуючи особистісні риси працівників ОВС хворих на артеріальну гіпертензію ми виявили той фактор, який вказує на те, що дана група досліджуваних більш контактна, здатна до співробітництва з оточуючими, а також втілює в собі такі риси як: відвертість та витонченість у спілкуванні порівняно з групою здорових працівників ОВС. Але найбільш виявлені розбіжності вказують на те, що група гіпертоніків більш організована та має високий ступінь самоконтролю, який не дозволяє їм віддатися своїм дійсним емоціям та потребам і змушує тримати себе в рамках сурових правил поведінки.

3. Визначаючи відношення працівників ОВС хворих на артеріальну гіпертензію до основних соціальних понять ми визначили, що представники групи хворих на артеріальну гіпертензію сприймають себе як цілеспрямовану, самореалізуючу, та прагнучу до домінантності особистість. Але по відношенню до родини та друзів вони відчувають себе відчуженими, невключеними у події, які відбуваються навколо них та близьких. Соціальні контакти в досліджуваних також обмежені і досягають рівня спустошеності та втоми. Професійне направлення та ціль у групі артеріальних хворих обрана неправильно, вони не люблять свою роботу та постійно виявляють протест проти неї. Чого не скажеш про представників контрольної групи здорових працівників ОВС, які мають, порівняно, протилежні результати.

4. Судячи з даних показників шкал методики на визначення агресивності та конфліктності, ми можемо зробити висновок про те, що група психосоматично хворих досліджуваних працівників ОВС має набагато підвищений ступінь агресивності та конфліктності ніж група досліджуваних здорових працівників. Це може бути пов'язано з можливими хронічно пригнічуваними агресивними імпульсами, які сильно впливають на рівень кров'яного тиску, що в свою чергу і викликало розвиток такої психосоматичної хвороби як артеріальна гіпертензія.

Список використаних джерел

1. Александр Ф. Психосоматическая медицина / Ф. Александр- изд-во ЄКСМО-Пресс, 2002-352 ст

2. Е.В. Михайлова. Психиатрия / Михайлова Е. В-Кафедра неврологии и психиатрии ФПК, Медицинская академия, 2002 г.-150 ст.

3. И.Г. Малкин-Пих. Психосоматика: новейший справочник / Малкин-Пих И.Г. - Изд-воЭксмо; СПб.: Сова, 2003. - 928 с.

4. Г. Сельє «стресс жизни»/Сельє.Г. - СПб.: А.В.К., 2002. 16 ст

5. А. Лоуен «Депрессия и тело»/ Лоуен.А-Прогресс, 1999 г.-121 ст.

6. И.Г. Малкин-Пих. Психосоматика: Справочник практического психолога. / Малкин-Пих.И.Г.-Изд-воЭскмо, 2005. - 992 с.

7. М.В. Воронов. Модель психосоматических взаимодействий с учётом влияния различних регуляторних систем /Воронов М. В - 2001. - Т. 1, вип. 1. - С. 103-106.

8. П.Т. Петрюк. Психосоматические расстройства: вопроси дефиниции и классификации /Петрюк П.Т., Якущенко И.А. Вестник-Ассоциации психиатров Украини. - 2003. - №3-4. - С. 13

9. Носсрат Пезешкиан. Психотерапия / Пезешкиан. Н-МОСКВА «МЕДИЦИНА» 1996, ст. 3-140.

10.Д.И. Рождественский. Лекции по психосоматике. / Рождественский.Д.И - «МЕДпресс-информ», 2002, 453 с.

11. Ф.Є Василюк «Психологія переживання» / Василюк.Ф.Є-М. Видавництво Московського університету, 1984 р, 86 ст.

12. Є.І Рогов «Настольная книга практического психолога»/Рогов.Є.І-Учеб. пособие: В 2 кн. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 1999. - Кн. 2:

13. Марк Сандомирский «Психосоматика и телесная психотерапия», / Сандомирский.М-Москва, узд «Класс» 2005 г.-256 ст.

14. Ю.Ф Антропов «Психосоматические расстройства» / АнтроповЮ.Ф - М.: Медицина, 2001. - 57 с.

15.Б.Г. Мещеряков. Большой психологический словарь / Мещеряков Б.Г, Зинченко.В.П. - М.: Прайм - ЕВРОЗНАК, 2003 - 639 с.

16. Д.Я. Райгородский. Практическая психодиагностика. Методики и тести. Учебное пособие. / Райгородский. Д.Я. - ИздательскийДом «БАХРАХ-М», 2002. - 672 с.

17. Е.В. Сидоренко Е.В. Методи математической обработки в психологии./ Сидоренко Е.В. - СПб.: ООО «Речь», 2007. - 350 с.

18. Л. Хьелл. Теории личности. /, Хьелл.Л, Зиглер. - Д - 3-е узд. - СПб.: Питер, 2008 - 607 с.

19. А.В. Петровский. Психологический словарь/ Петровский. А.В., Ярошевский. М.В.-Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

20. П.К. Анохин. Узловие вопроси теории функциональной системи./ Анохин.П.К - М., 1980. - 197 с.

21. Н.Е. Бачериков. Эмоциональний стресс в этиологии и патогенезепсихических и психосоматических заболеваний. / Бачериков, Н. ЕВоронцов М.П., Петрюк П.Т., Циганенко А.Я. - Харьков: Основа, 1995. 433 с.

22. В.В. Козлов. Психотехнологии измененних состояний сознания. Методи и техники./ Козлов В.В-Изд-воИнститута Психотерапии, 2001, 368 с.

23. В.Х. Василенко. Язвеннаяболезнь. / ВасиленкоВ.Х., Гребенев, А.Л; Шептулин, A.A. - Москва, «Медицина». 1984.614 с.

24. В.Н. Васильев. Симпатико-адреналовая активность при различних функциональних состояниях человека./ В.Н. Васильев; Чугунов. В.С.-Москва, «Медицина».1985.235 c.

25. В.Т. Волков. Личность пациента и болезнь/ Волков.В.Т, Стрелис А.К., Караваева Е.В., Тетенев Ф.Ф. - Томск: Сиб. мед. ун-т, 1995. - 3. 28 с.

26. В.Я. Гиндикин. Личностная патология./ Гиндикин. В. Я, Гурьева В.А. - М.: Триада-X., 1999. - 266 с.

27. Ю.М. Дедерер. Желчнокаменная болезнь. /Ю.М. Дедерер, Крилов. Н.П.; Устинов. Г.Г.-Москва, «Медицина».1983. 745 с.

28. В.Б. Захаржевский. Физиологические аспекти невротической и психосоматической патологии: механизмы специфичности психовегетативного эффекта. / Захаржевский В.Б. - Л.: Наука, 1990. - 175 с.

29. И.Т. Курцин. Теоретические основи психосоматической медицини. / Курцин И. Т - Л.: Наука, 1973.

30. А. А Ноздрачёв. Физиология вегетативной нервной системи./ Ноздрачёв.А.А. - Л., 1983.245 с.

31. Г.Ф. Ланг. Внутренние болезни. / Ланг Г.Ф. - М., 1944 с.

32. С.А. Парцерняк. Стресс. Вегетози. Психосоматика. / Парцерняк С.А. - СПб.: А.В.К., 2002. - 384 с.

33. Посібник по використанню Міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду. - Харків, 2000. - 186 с.

34. К.В. Судаков. Психоэмоциональний стресс: профилактика и реабилитация / Судаков К.В.-Терапевтическийархив. - 1997. - Т. 69. - №1. - с. 70-74.

35. Я.Л. Обухов. Глубинно-психологические подходы в психотерапии психосоматических заболеваний /Обухов Я.Л. - Вісник психічного здоров'я, №2, 1999, с. 34-44.

36. Л. Шерток. Непознанное в психике человека. /Шерток. Л - М.: Прогресс, 1982. - 310 с.

37. В.Ф. Простомолотов. Комплексная психотерапия соматоформних расстройств. / Простомолотов В.Ф. - М.: Триада-фарм, 2002. - 304 с.

38. И.В. Ващенко» Общая конфликтология» / Ващенко.И.ВГиренкоС. П.-Харьков «Оригинал» 2001-383 с.

39. Л.К. Хохлов. Посттравматические стрессовие расстройства и проблема коморбидности. Социальная и клиническая психиатрия. / Хохлов Л.К. - 1998. - Т. 8, №2. - c. 116-122.

40. А.Б. Холмогорова. Концепция соматизации. История и современное состояние. Социальная и клиническая психиатрия. / А.Б. Холмогорова.А.Б., Гаранян.Н. Г, Довженко Т.В. и др. - 2000. - Т. 10, №4. - С. 81-97.

41. М.Є Сандомирский «Защита от стресса» (метод РЕТРИРИ) / СандомирскийМ.Є.-Издательство института психотерапии, Москва, 2001 г. - 189 с.

Размещено на Allbest.ru