Індивідуально-психологічні особливості жіночої сексуальності

Слід зазначити значення симбіотичного зв'язку матері та дівчинки у перші роки життя, яке так само робить важливий внесок у первинне відчуття приналежності до жіночої статі. Фантазії про єдність мати-дочка часто зустрічаються у матерів [162], що в майбутньому може заважати первинному відриву дівчинки від матері. L. Irigaray [203] стверджує, що матері та дочки повинні знайти «нову мову» у тілесній взаємодії, щоб була можливість існування двох жіночих ідентичностей. Таким чином, дівчинка повинна прийти до своєї сексуальності через аутоеротизм.

Вже у віці між 1 - 2 роком, дівчинка демонструє певне знання анатомічних відмінностей. Враховуючи ставлення дівчинки до батьків, включаючи ступінь емоційної (вірогідніше ніж сексуальної) доступності батька, а також материнське відчуття своєї власної жіночності визначають вплив травматичного виявлення статевих відмінностей [141]. Проте, якщо ранні фази розділення-індивідуації проходять неспокійно, дівчинка може відреагувати на виявлення анатомічних відмінностей сильно вираженою заздрістю до пенісу. Щоб успішно пройти цю фазу, дівчинка повинна знайти спосіб упоратися із заздрістю до пенісу та сформувати нарцисично ціноване сприйняття власного тіла. Саме у цей період може створитися основа для розвитку жіночої генітальної тривоги [163]. Рання зацікавленість дівчинки своїми геніталіями пізніше може перерости у страх пошкодження від мастурбації, далі перейти у страх внутрішньої шкоди, викликаний нерозумінням процесу дітонародження, потім вилитися у підлітковий страх (травматизації) шкоди від статевого акту та у страх вагітної жінки піддатися внутрішньому пошкодженню з боку очікуваної дитини. Слід зазначити, що ці генітальні тривоги швидше не передують, а слідують за формуванням первинної жіночності та самі по собі не приводять до відчуття неповноцінності.

На третьому році життя дівчинка починає демонструвати нову поведінку. Для цього періоду характерні прояви ексгібіціонізму, зацікавленість анатомічними відмінностями або захопленість тілами та геніталіями обох статей, генітальна мастурбація тощо. Саме цей період психоаналітики знаменують як переломний у засвоєнні жіночої ролі, укладають її у концепцію про «едипів комплекс» та відносять до генітальної стадії психосексуального розвитку. У едиповій фазі відбувається фіксація статеворольової ідентичності та починається психосексуальна фаза статевої ідентичності дівчинки, коли вона наближається до любові батька, а мати сприймається як об'єкт з яким вона змагається. Починаються тріадні стосунки, у яких важлива роль батька щодо диференціації стосунків між дівчинкою та матір'ю, та також, у турботі та визнанні жіночності у дівчинки з одного боку, і встановленні певних меж у стосунках з іншого. Позитивний результат даної стадії супроводжується ідентифікацією дівчинки з матір'ю. Тріадна едипальна конфігурація стосунків у дівчинки може залишатися не вирішеною до пубертатного періоду та її подальше затягування веде до незворотних змін нормальних статевих орієнтацій на все життя. За Т. С. Яценко [182] Едипова ситуація також є витоком «психологічної імпотенції», яка пов'язана з інтимно-особистісним простором жінки, а саме: утрудненням підтримувати романтичні стосунки з сексуальним об'єктом. «Психічна імпотенція» - це результат впливу інфантильних комплексів, а у дорослому житті вона реалізовується як руйнування взаємин, залежна любов, гомосексуальні тенденції, тяжіння до страждань.

Позитивний едиповий розвиток дівчинки не завжди проходить рівно. Я.Ю. Тєлєгін [143] виділяє основні чинники, які заважають нормальному проходженню едипової стадії: роль батька (який підтримує гордість та самоповагу дівчинки - сприяє її ідентифікації з жіночим «Я»; батько, який спокушає, навпроти спонукає відчуття провини та регресивні утворення, які утруднюють ідентифікацію) [142]; відчуття по відношенню до матері (провина за едипові бажання нівелюють суперництво та приводять до страху втратити матір та як наслідок - дівчинка може повернутися до симбіотичної прихильності до матері, залишаючись у стані дитячої залежності, покірності та мазохістичності) [142]; вплив травматичного досвіду (генітальні імпульси, отримані в догенітальний період у відповідь на батька, що спокушає, можуть підсилити едипальні страхи та сприяти витісненню сексуальності) [151]; первинна сцена (містить несвідомі знання дитини про сексуальні стосунки дорослих та впливає на прийняття жіночої ролі) [102] трансгенераційна передача (невротичні батьки виховують невротичних дітей, та у едиповім комплексі дітей спостерігається невирішений едипів комплекс батьків) [151]; вплив сиблінгів (едіпальні відчуття до батьків дублюються у відношенні до старшого брата чи сестри та можуть сприяти або послабленню конфлікту, або створенню нового) [151]; сім'ї з одним з батьків (фрустрація едипової любові часто сприяє ідеалізуючим фантазіям, особливо якщо батько помер, посилюється прихильність до матері, та як наслідок виникає страх сексуальності); сімейні констеляції (садистична та каструюча мати та добрий уразливий батько сприяють тому, що дівчинка не займає місця матері біля батька та не ідентифікується з матір'ю, залишається дитиною і не стає жінкою взагалі) [169].

Статеворольова ідентичність досягає повноти у латентний період, коли ця роль вже стає соціальною, а придбаний досвід догенітального періоду опрацьовується та трансформується. З розвитком соціальних стосунків дівчинка вступає у контакт з більшими групами однолітків та знаходить більше можливостей у пошуку нових об'єктів для ідеалізації та ідентифікації. Маскулінна поведінка дівчинки у цей період може свідчити про придбання чоловічих рис, або бути компенсацією слабкого та недооціненого відчуття жіночності [142].

Отримання фемінінних та маскулінних рис жінкою, її статева роль та сексуально-партнерська орієнтація остаточно асимілюється у підлітковому віці. Цей період пов'язаний зі змінами у будові тіла та вторинних статевих ознаках. Образ тіла привертає увагу з настанням менархе, дівчинка отримує уявлення, що вона вже не дитина та знаходить доросле тіло. Менструації можуть викликати відчуття сорому, безпорадності та тривоги через стрес від неспроможності ними управляти [118]. Так О.С. Кочарян [73, 74] відзначає можливість психосоматичних порушень менструального циклу в пубертатних дівчаток зі статеворольовими трансформаціями. Більшість авторів вважають, що період статевого дозрівання та безпосередньо наступні за ним роки у цьому відношенні особливо важливі для розвитку жіночої сексуальності. На думку І. Кона [68] пубертат якісно міняє структуру статевої самосвідомості, оскільки вперше виявляється та закріплюється вже не тільки статева, але і сексуальна ідентичність суб'єкта, включаючи його сексуальні орієнтації. Психоаналітики [172, 174, 203] у свою чергу, вказують на те, що пубертатний період характеризується психосексуальними конфліктами та реактивацією усіх недозволених конфліктів попередніх стадій розвитку, до того ж вагінальні відчуття стають усвідомленими, концентрованими та пов'язані з образом свого жіночого тіла. Ухвалення менструацій та зростання грудей є запорукою нормального психосексуального розвитку, якщо ж цього немає, то відроджується заздрість до пенісу та відчуття позбавлення, нарцисичність, вразливість та невизначеність щодо прийнятного образу тіла.

А. Фрейд [156] вважає, що захисні механізми, вироблені в латентному періоді, виявляються неадекватними перед імпульсами, що пробуджуються в пубертаті лібідозними імпульсами; статева зрілість сприяє пробудженню інтересу до власних геніталій і визначає фізичну активність. Як це можна бачити в разі неврозів. «Воно» вступає в особливо сильну конфронтацію з відносно слабким «Я», що викликає стан сильної тривоги і відчуття провини, це виражається в поведінкових проявах агресії і протиставлення (протистояння). Біологічні зміни також відроджують та підсилюють сексуальні потяги дівчинки. У цей період актуалізуються посилена мастурбація, сексуальні дослідження, що супроводжуються страхом, соромом та відчуттям провини, цікавість та фантазії про статеві стосунки часто приводять до тривоги, а фантазії про біль та пошкодження від статевого акту є нагальними. Зріла сексуальність пов'язана з сексуально-партнерською орієнтацією та вимагає пошуку нових засобів взаємодії з тими, хто оточує, особливо з потенційними коханцями. Шлях дівчинки-підлітка до вирішення її конфліктів щодо вибору об'єкту проходить крізь «его-ідеал». Інфантильні образи себе та об'єкту повинні бути переглянуті та деідеалізовані. Нарцисичне задоволення може бути досягнуто через ідентифікацію з «его-ідеалом», у міру того як відчуття жіночності асимілюється, а разом з ним і формується гетересексуальна орієнтація [142].

Слід зазначити, що основний внесок до розуміння психосексуального розвитку жінки зробили представники психоаналізу. На відміну від психодинамічних теорій, більшість авторів вказують на переважну роль підліткового періоду у розвитку сексуальності. Ключовим моментом у психосексуальному розвитку жінки є існування ризику не вирішення конфлікту щодо вибору об'єкта і тоді інфантильні травми будуть визначальними як для статеворольової жіночої реалізації, так і сексуальної.

Висновки до розділу 1

1. У сучасному світі «сексуальність» змінила своє розуміння від комплексу біологічних інстинктів до поліпараметричного утворення, що існує на різних рівнях функціонування особистості та зачіпає різні сфери життя. На сьогодні існує велика кількість підходів, що умовно можна віднести до біологічної, соціальної та психологічної парадигм визначення сексуальності.

2. Психологічна орієнтація дослідження сексуальності представлена різними теоретичними напрямами, які ілюструють багатовимірність феномена сексуальності. Автори соціо-культурного підходу роблять акцент на соціальній природі сексуальності, як результаті історичних епох та культурних трансформацій; нормативний підхід розмежовує допустимі та недопустимі визначення сексуальності, зони її реалізації та роблять акцент на значенні соціальних норм та експектацій членів певних соціальних груп; клінічний напрямок вивчає фізіологічну суть досліджуваного феномену відносно сексуальної норми та патології; гендерний підхід розкриває специфіку сексуальних стосунків, задану ієрархією ролей гендерної схеми; психологічні концепції підкреслюють значення сексуальності як властивості цілісної особи, а також роль емоційного досвіду, придбаного в дитинстві в результаті взаємодії з найближчим оточенням. Разом з тим виникає питання про особливості формування та функціонування зрілої сексуальності та значення інфантильної амнезії.

3. Сучасне вивчення сексуальності неможливе без урахування психосексуального розвитку та відкриття феномену дитячої сексуальності. Психоаналіз найповніше описав дану проблему в рамках теорії психосексуального розвитку та теорії об'єктних відносин. Невирішені інфантильні травми і конфлікти впливають не тільки на формування дорослої сексуальної поведінки, але й на формування характерологічних структур, перверзій, парафілій, гомосексуальності, сексуальних комплексів та сексуальних сценаріїв.

4. Зріла сексуальність являється у певній мірі феноменологічною, так як її чіткого визначення в літературі не існує. Більшість авторів намагалися помістити поняття зрілої сексуальності у контексти психоаналітичних досліджень, теорії об'єктних відносин, тілесно орієнтованої психотерапії, емоційних та міжособистісних стосунків. Головна ідея полягає в асиміляції раннього інфантильного досвіду та гармонічній реалізації сексуального лібідо у соціумі.

5. Концепції жіночої сексуальності демонструють в першу чергу зміни акцентів дискурсу сексуальності та роль гендерних трансформацій у суспільстві. Феномен що вивчається, описаний в контексті репродуктивності, фізіологічному, міфологічному, соціально-детерміністському, рольовому, сценарному та психоаналітичному підходах, що дозволяє судити про його багатовимірність і разом з тим, він є малорозроблений в особистісному контексті.

6. Психосексуальний розвиток жінки розглядається як більш травматичний та проблемний на відміну від чоловічого. Більшість авторів визначають підлітковий період як переломний у прийнятті жіночої ролі та визнанні своєї сексуальності. Травма менархе та тілесні зміни можуть спричинити стрес і стати причиною формування статеворольових девіацій. Однак у психоаналітичних теоріях підіймається питання розвитку жіночої сексуальності на ранніх етапах онтогенезу. На разі концепція едипового комплексу є наріжним каменем у розумінні формування жіночої сексуальності і механізмах реалізації дорослої сексуальності.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Характеристика досліджуваної вибірки

Для того, щоб визначити вікову динаміку, структуру та механізми формування сексуальності у жінок були проаналізовані дві вікові групи досліджених (від 13 до 27 років): група дівчаток-підлітків та група дорослих жінок. Загальний об'єм вибірки склав 160 осіб:

1) група 1 - 60 осіб: підлітки жіночої статі (12-15 років). Дану виборку склали учениці середньо-освітніх харківських шкіл.

Вибір дослідження дівчат-підлітків пов'язаний с тим, що пубертатний період характеризується найбурхливішим періодом в сексуальному розвитку організму, під час якого відбувається статеве дозрівання формування платонічної, еротичної та початкової фази сексуального потягу -- лібідо [116]. Також, важливим виявляється те, що цей вік обумовлений появою травми менархе у дівчат, після якої відбувається прийняття жіночого гендера, що важливо для формування тілесної ідентичності та статеворольових структур особистості [147].

2) група 2 - 100 осіб: жінки (22-27 років), поведінково гетересексуальні, які не перебувають у шлюбі (ніколи не перебували у шлюбі) та не народжували дітей. Дану виборку склали студентки та випускниці харківських вищих навчальних закладів. Разом с тим, жінки цієї групи мають досвід емоційних та сексуальних стосунків с чоловіками.

Цей період характеризується становленням зрілої сексуальності, найбільш інтенсивною сексуальною активністю, загостренням проблем статеворольової сфери, пошуку шлюбного партнеру та побудовою стосунків з чоловіками. Крім того, це період активного засвоєння жіночих гендерних ролей, обумовлений вступом дівчат у доросле соціальне життя і розширенням діапазону саморепрезентацій у соціумі. За переконаннями Е. Еріксона [174] лише на цей вік приходиться соціальна та сексуальна готовність та реалізація інтимних стосунків (до цього часу прояви сексуальності пов'язані з пошуком его-ідентичності). Формування інтимності передбачає не тільки сексуальну близькість, але і здібність до емпатичних переживань та емоційної відкритості. Тому криза «інтимність-ізоляція» може сприяти утрудненню реалізації сексуальних потягів та формуванню інтимних стосунків з чоловіком.

2.2 Методи дослідження

При проведенні дослідження було використано наступний комплекс діагностичних методів:

а) для вивчення статеворольової сфери: АСL-шкала А.В. Heilbrun, 5-та шкала ММРI, шкала виразності чоловічих та жіночих рис ПДО, шкала Dur-Moll в методиці L. Szondi;

б) для виявлення особливостей сексуальної сфери: проективна методика «Blacky Pictures» G.S. Blum, шкала сексуальності W.E. Snell, D.R. Papini напівформалізована діагностична анкета для виявлення типів сексуальних сценаріїв, анкета для виявлення сексуальних фантазій;

в) для діагностики особливостей особистісної та емоційної сфер: шкала диференційних емоцій К. Ізарда, стандартизований багатофакторний метод вивчення особистості (MMPI в адаптації Л. Собчік), опитувальник формально-динамічних властивостей індивідуальності (ОФДВІ) В.М. Русалова;

г) для вивчення психосемантичного простору особистості: метод семантичного диференціалу; метод семантичного вибору;

д) для виявлення структури кохання: опитувальник тріади кохання Р. Стернберга.

Нижче наведено більш детальну характеристику використаних методик.

1. АСL-шкала А.В. Heilbrun складається з двох субшкал: маскулінної та фемінінної. Кожна із субшкал включає 24 прикметники, що відображають маскулінний (інструментальний) і фемінінний (експресивний) стилі поведінки. Обстежувані оцінюють виразність у себе маскулінних і фемінінних якостей за 5-бальною шкалою лайкертівського типу. Дані про надійність і валідність шкали у вітчизняній популяції представлено у роботі О.С. Кочаряна [73, 75]. Згідно з даними зазначеного автора, ACL-шкала орієнтована на соціогенний рівень і адекватно описує статеворольову Я-концепцію особистості.

2. Шкала Dur-Moll в методиці L. Szondi, яка виявляє біогенні аспекти М/Ф симптомокомплексу.

У якості чоловічих реакцій (Dur) у кожному вабленні L. Szondi [140, 209], розглядав наступні:

У якості жіночих (Moll) L. Szondi враховує наступні реакції:

Посилення (!) за потребами в психосексуальній шкалі означає лише посилення м'яких (Moll) або твердих (Dur) реакцій. L. Szondi доводить генобіологічне значення індексу, тобто його чутливість до ендокринних і генетичних факторів. Автор валідизував індекс маскулінності на різних вибірках: здорові чоловіки-шахтарі середнього віку (30 - 40 років), здорові жінки, гомосексуальні чоловіки і жінки, деякі клінічні і професійні групи: вчителі, повії і хворі параноїдною формою шизофренії. Л. Зонді показав, що індекс маскулінності добре диференціює вищенаведені групи.

Автор шкали доводить генобіологічне значення індексу маскулінності, тобто чутливість вказаного індексу до біологічних, що визначають стать чинників - генетичних і гормональних [209]. О.С. Кочарян [73], розробляючи психодіагностичну карту утворень маскулінності/фемінінності, показав, що індекс маскулінності L. Szondi чуттєвий до біогенного рівня.

3. 5-а шкала ММРI, направлена на діагностику поведінкового рівня М/Ф [75, 139], тобто поведінкові і емоційні реакції, ступінь ідентифікації з традиційною культурою і соціальною роллю чоловіка і жінки, вимірюється ступінь відповідності соціально-нормативним уявленням щодо маскулінності/фемінінності. Шкала відображає ступінь ідентифікації з традиційною культурою і соціальною роллю чоловіка і жінки. Концептуально маскулінність і фемінінність, представлені у 5-й шкалі ММPI, узгоджуються з концепцією інструментальності і експресивності. Разом з тим, шкала описується континуально-альтернативною моделлю, і тому фемінінність тут не має специфічних характеристик і лише позначає недолік маскулінності.

Зазначена шкала є достатньо автономною, тобто на показники 5-ої шкали не впливає профіль за всією методикою ММPI і тому можливе окреме використання 5-ої шкали ММPI. У дослідженні був використаний дорослий жіночий варіант даної шкали.

4. Патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО) для підлітків. Розроблений у відділенні підліткової психіатрії Психоневрологічного Інституту ім. В.М.Бехтерева. Іванов Н.Я., Лічко А.Е. [94]

Опитувальник призначений для визначення у віці 14-18 років типів акцентуації характеру і психопатій. Даний метод дозволяє дати оцінку деяким іншим особливостям підлітка -- психологічній схильності до алкоголізації, до делінквентної поведінки, до дисимуляції рис своєї вдачі і системи своїх особових стосунків, до підвищеної відвертості, а також дозволяє оцінити співвідношення меж мужності-жіночності в системі особистісних стосунків. За даними О.С. Кочаряна [73] шкала мужності-жіночності відповідає поведінковому рівню статеворольової ідентичності.

5. Проективна методика «Blacky Pictures» (див. Додатки А, Б) була розроблена Геральдом С. Блумом у1949 році [185] і валідизована. Пізніше методику було адаптовано та валідизовано до умов вітчизняного суспільства [111]. Методика «Blacky Pictures»- це зображення, які складаються з дванадцяти чорно-білих малюнків. Перший малюнок зображає головних героїв: собака на ім'я Blacky, мати та батько Blacky і Tippy - постать другої дитини невизначеного віку і статі. Інші одинадцять малюнків зображають ситуації, в які потрапляє Blacky. Головна мета цієї методики - оцінка особливостей психосексуального розвитку людини. Розвиток пояснюється з позицій психоаналізу, що зумовлює і зміст одинадцяти малюнків (основного стимульного матеріалу методики). Кожний наступний малюнок, з яких складається техніка, розроблявся таким чином, щоб зобразити або етап психосексуального розвитку, або тип об'єктних стосунків у межах цього розвитку.

Перелік зображень, з яких складається проективна методика

«Blacky Pictures»:

I - Оральний еротизм

II - Оральний садизм

III - Анальний садизм

IV - Едипальна інтенсивність

V - Провина мастурбації

VI - Кастраційне занепокоєння (для чоловіків)

Заздрість до пенісу (для жінок)

VII - Позитивна ідентифікація

VIII - Дитячі ревнощі

IX - Відчуття провини

Для чоловіків

X - “Я” - ідеальне

XI - Об'єкт любові

Для жінок

X - Об'єкт любові

XI - “Я” - ідеальне

«Blacky»-зображення являють собою спробу дістатися найглибших, найпотаємніших рівнів особистості у відповідному обрамленні, контексті, так би мовити, «образному оточенні», яке безпосередньо включене до динамічної інтерпретації [99].

6. Шкала сексуальності W.Snell, D.R Papini [205] має три шкали: 1) сексуальна оцінка - оцінка своєї здатності переживати позитивні сексуальні емоції і відчуття себе здібним партнером; б) сексуальна депресія - переживання субклінічної депресії (пригніченості), пов'язаної із сексуальним життям; в) сексуальна занепокоєність - надмірна фіксація думок на сексі, та усіх проблемах пов'язаних з ним. Методика містить 30 тверджень. Кожній шкалі відповідає 10 питань, які оцінюються за 5-ти бальною шкалою лайкертівського типу. Бали за кожну із шкал підсумовуються.

7. Напівформалізована діагностична анкета для виявлення типів сексуального сценарію (див. Додаток В). Нами була розроблена анкета на основі результатів досліджень сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців (Дж. Генйона, У. Саймона, Е. Гідденса, І. Кона, А. Тьомкіної, С. Голода). Взагалі в описі сексуального сценарію автори використовували наступні референції: мотив вступу до сексуальних стосунків, характер сексуальних стосунків, сексуальне задоволення, сексуальні техніки [57]. Аналіз емпіричних показників, указаних різними авторами, дозволив виявити основні елементи сексуального сценарію: вибірковість по відношенню до партнеру, «коефіцієнт кохання», орієнтація на стабільність стосунків, тип мотивації сексуальної поведінки, орієнтація на задоволення партнера. В анкеті були використані типи сценаріїв, що були виділені А.Тьомкіною для її дослідження «Задоволення та гендерна ідентичність на рівні індивідуального досвіду» шляхом аналізу засобів сексуальних взаємодій у життєвих історіях [145]. Анкета складається з 47 закритих та відкритих питань, кожне з яких відповідає певному типу сценарію: пронатальний, романтичний, комунікативний, гедоністичний, досягницький, ринковий. При обробці отриманих даних використовувався метод контент-аналізу.

8. Анкета для виявлення сексуальних фантазій (див. Додаток Г). Нами була розроблена дана анкета на основі класифікації сексуальних фантазій, запропонованих У. Мастерс, В. Джонсон та Р.Колодні [108]. Автори виділяють 8 типів сексуальних сценаріїв за змістом: експериментування, підкорення, зміна партнера, груповий секс, спостереження, зґвалтування, ідилічна зустріч, садомазохізм. Анкета складається з 40 питань, які містять ситуації, відповідні до типів фантазій та три варіанти відповіді: часто, інколи, ніколи. При обробці результатів використовувався метод контент-аналізу, який дозволив виявити виразність тих, чи інших сексуальних сценаріїв у досліджуваних.

9. Шкала диференціальних емоцій К. Ізарда [53, с. 118-119], спрямована на вивчення емоційної сфери людини. Шкала являє собою список загальновживаних визначень, що у той самий час є стандартизованими і переводять індивідуальний опис емоційного переживання в окремі категорії емоцій. За допомогою цієї шкали можна оцінити цілий ряд емоцій людини. Зміни в інструкції дозволили використовувати один і той самий набір визначень як для оцінки актуального емоційного стану, так і для оцінки стійких “емоційних рис ” особистості. Нас цікавить другий варіант шкали. В інструкції до другого варіанта шкали обстежуваного просять проаналізувати визначений період часу (тривалість якого може варіювати) і оцінити частоту, з якою він переживав кожну емоцію протягом цього часу. Частота переживання даної емоції розглядається як показник “емоційної риси”. При обробці підраховувався середній бал за кожною емоцією і відсоток від загальної кількості досліджуваних, які відчували часто або завжди вказану емоцію.

10. Багатофакторний метод вивчення особистості (БМВО) це адаптований варіант MMPI, який дозволяє отримати багатобічний портрет особистості, включаючи такі структурні компоненти як: мотиваційна спрямованість, самооцінка, стиль міжособистісної поведінки, статеворольовий статус, риси характеру, ведучі потреби, сексуальну орієнтацію тощо [139]. Опитувальник Л. Собчік містить 566 питань та два варіанти відповіді: так, чи ні. Даний метод дозволяє виділити три шкали достовірності (L, F, K); 10 базисних шкал, та 212 допоміжних шкал. Основні шкали:

1 - шкала невротичного контролю, 2 - шкала песимістичності, 3 - шкала емоційної лабільності, 4 - імпульсивності, 5 - мужності-жіночності, 6 - ригідності, 7 тривожності, 8 - індивідуалістичності, 9 - оптимістичності, 0 - соціальної інтроверсії. Результати застосування даної методики дозволяють дати якісну і кількісну оцінку, як структурних компонентів особистості, так і побудувати особистісний профіль.

11. Опитувальник формально-динамічних властивостей індивідуальності (ОФДВІ) В.М. Русалова [132] був використаний для діагностики властивостей темпераменту. Опитувальник містить 150 стверджень, які досліджувані повинні оцінити з точки зору своєї поведінки: як характерні, доволі характерні, мало характерні та не характерні зовсім. Для вибору відповіді респондент уявляє собі типові ситуації та свою звичайну поведінку в них. Опитувальник містить 12 шкал, які групуються у три сфери: психомоторну, інтелектуальну та комунікативну. В кожній сфері розглядаються прояви чотирьох формально-динамічних властивостей: ергічність, пластичність, швидкість та емоціональність. Мета методики виявити шлях трансформації біологічних факторів в індивідуально-психологічні властивості особистості.

12. Методика «Семантичний диференціал» (див. Додаток Д). Для дослідження особливостей психосемантичних уявлень про сексуальність, того особистісного змісту, яким наповнюється поняття «секс» та «сексуальність», а також з метою з'ясувати емоційну забарвленість даного поняття, нами використовувалася методика «Семантичний диференціал». Це метод якісного і кількісного індексування значень при вимірі емоційного відношення особистості до об'єктів, аналізу соціальних установок, ціннісних орієнтацій, суб'єктивного змісту і т.п. Застосування даної методики в нашому дослідженні було спрямоване на виявлення психосемантичної близькості між уявленням про сексуальність й емоційно насиченими конструктами (радість, щастя, любов), і негативно забарвленими (приниження, страх, самотність). Нашу задачу складало визначення семантичної відстані між відповідними точками об'єктів в особистісному семантичному просторі суб'єкта. Семантична відстань розраховувалася за такою формулою:

, де

D (x, y) - семантична відстань між об'єктами х и у;

х_i ,у_i - різниця між координатами двох крапок, що представляють значення об'єктів Х та У за факторами.

Обстежуваним у нашому дослідженні було запропоновано оцінити поняття «секс», «сексуальність», «любов», «брак», «залежність», «приниження», «підкорення», «довіра», «піклування», «суперництво», «дружба», «любов», «хвороба», «бруд», «злиття», «гра», «самотність», «почуття провини», «радість», «страх», «гнів», «чоловік», «жінка», «Я» по запропонованим критеріям за семизначною шкалою від - 3 до 3.

13. Метод семантичного вибору (див. Додаток Е). Було використано для виявлення конотативних значень (асоціативних емоційних значень), тілесності, гендерних ролей та ін. У роботі Н.М. Терещенко [147] запропоновано список, до якого увійшли частин тіла важливих для оцінки жінкою власної привабливості, були додані геніталії, для з'ясування особливостей ставлення підлітків та дорослих жінок до власної сексуальності. Досліджуваному пропонувалося вибрати слова-асоціації, що підходять до слова-стимулу. У список слів-асоціацій включені символи верхнього і нижнього несвідомого в розумінні Р. Ассаджолі [9]. Як вектори для асоціативного «зважування» ми вибрали такі позитивні і негативні емоції: страх, радість, гнів. Тілесність: обличчя, шкіра, груди, живіт, ноги, стегна, геніталії, сідниці. Також ми проаналізували співвідношення «Я» з такими ролями: жінка, жінка - мати, жінка - сексуальний партнер, жінка - домогосподиня, бізнес - жінка, жінка - друг. Для визначення ставлення дівчат та жінок до сексу, сексуальності та гендерних ролей, ми використали такі категорії: сексуальність, секс.

14. Опитувальник тріади кохання Р.Стернберга [206] включає 45 тверджень, які утворюють 3 шкали: 1) близькість, 2) пристрасть, 3) відданість. Досліджувані оцінюють ступінь погодження із ствердженнями за 9-ти бальною шкалою лайкертівського типу. Опитувальник дозволяє виявити структуру кохання, а також ступінь відмінностей тріад кохання у дослідницьких групах.

Математична обробка результатів проводилася за допомогою ряду методів математичної статистики [45] (для обчислення яких використовувався програмний пакет Statistica 8.0) та математичних обчислювань за допомогою програми Matlab 7.0.1:

1. Методи перевірки значущості відмінностей незв'язаних вибірок:

ц- критерій Фішера (критерій кутового перетворення); U-критерій Уілкоксона-Манна-Уітні ; критерій знаків;

2. Методи багатовимірної статистики: кореляційний аналіз (із використанням коефіцієнта кореляції Спірмена, точково-бісеріальний коефіцієнт кореляції (для змінних дихотомічної та інтервальної шкал) і факторний аналіз (Extraction: principal components, обертання за методом Varimax).

3. Метод класифікації даних за допомогою нейронних мереж: мережа Кохонена. Різноманіття параметрів жіночої сексуальності, що вивчається, ставить завдання структуралізації та параметричної ідентифікації об'єктів в соціальних системах, а також формалізації отриманих даних. На даний час психологічна наука випробовує певний підйом, пов'язаний з широким впровадженням нових інформаційних технологій та використанням їх для вирішення завдань практичної психології. Побудова математичних моделей, таких як факторний аналіз, метод найменших квадратів та інші, мають деякі обмеження і не завжди здатні відповідати дослідницьким запитам. Для психології представляється цікавим використання методу нейронних мереж [7]. Ідея нейронних мереж виникла у результаті спроб змоделювати поведінку живих істот, що сприймають дії зовнішнього середовища і що навчаються на власному досвіді. Нейронні мережі використовують у завданнях класифікації, прогнозування та побудови нелінійних залежностей. Таким чином, застосування даного методу дає можливість моделювання типології та взаємозв'язаних параметрів сексуальності. Перспективним напрямом у вирішенні завдань структурної ідентифікації є використання метода штучних нейронних мереж. Перевага такого підходу перед емпіричними обчислюваннями полягає в можливості побудувати математичні моделі, що мають певний фізичний сенс та отримати достовірність даних.

Висновки до розділу 2

1. Дослідницька вибірка є однорідною (за соціальним та сімейним станом), має оптимальний об'єм та відображає усі характерні особливості генеральної сукупності. Вибірка представлена двома групами: дівчатами-підлітками та жінками. Отримані дані на цій вибірці дозволяють побачити вікову динаміку параметрів, що вивчаються.

2. В роботі були використані методи, які найбільш коректно обслуговують цілі та завдання дослідження. Обрані методики відповідають певним теоретичним уявленням про вивчаємі властивості особистості та вимогам психометрики, які пред'явлені до обраного психодіагностичного інструментарію. Методики дозволяють діагностувати різні рівні структурної організації й функціонування особистості: особливості статеворольової сфери, особливості сексуальної сфери, особливості особистісної та емоційної сфер, особливості психосемантичного простору особистості, сферу міжособистісних стосунків.

3. Було використано методи математичної статистики, що дозволяють найкоректніше інтерпретувати отримані результати в ході дослідження.

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ЖІНОЧОЇ СЕКСУАЛЬНОСТІ: ГЕНЕЗИС ТА СТРУКТУРА

3.1 Зв'язок інфантильної сексуальності та параметрів симптомокомплексу маскулінності-фемінінності

Інфантильні травми та конфлікти визначають дорослу сексуальну поведінку, впливають на формування перверзій, парафілій тощо, формують базу для міжстатевих стосунків в цілому [15, 65, 99, 142, 154, 156, 167]. Більш того, інфантильна сексуальність вважається підґрунтям, на якому базується доросла особистість в цілому. Разом з тим, до цього часу є невизначеними особливості взаємодії утворень інфантильної сексуальності з іншими особистісними структурами жінок. Одним з невирішених питань є зв'язок інфантильної сексуальності із симптомокомплексом маскулінності/фемінінності. Становлення та функціонування сексуальної та статеворольової сфери є пов'язаними і, більш того, спільними, невід'ємним один від одного процесами, та складають психосексуальний розвиток особистості. Статева ідентичність - ядерна структура як статеворольової ідентичності, так і сексуальності жінки [142]. Багато вказівок на взаємодію статеворольової та сексуальної сфери в жінок можна знайти в наукових дослідженнях, що базуються на психотерапевтичному досвіді та/або на психодинамічній теоретичній платформі. Ці дослідження представляють великий науковий інтерес, та визначають тенденції сучасної психологічної думки, але, здебільшого, вимагають операціоналізацїї та емпіричного обґрунтування. Іншим напрямком дослідження взаємозв'язку сексуальності та статеворольової ідентичності є емпіричні дослідження, що відповідають вимогам експериментальної психологїї. Згідно таких даних, як зарубіжних [24, 183], так і вітчизняних досліджень [42, 73, 75], особливості статеворольової сфери у жінок визначають характер їх сексуальної поведінки, сприйняття власного тіла, поведінкові установки та самосвідомість. Слід зазначити, що у вітчизняній психології існує тенденція розглядати особливості статеворольової сфери як симптомокомплекс маскуліності/фемініності (симптомокомплекс М/Ф) [72, 73, 147, 157].

Дотепер зв'язок між симптомокомплексом М/Ф та інфантильною сексуальністю не був предметом спеціального дослідження. Проте на основі аналізу літературних даних та попередніх результатів власних досліджень можна припустити, що інфантильна сексуальність визначає деякі структурні особливості симптомокомплексу М/Ф.

Найбільш ухваленим діагностичним інструментарієм, який дозволяє дістатися найглибших, найпотаємніших рівнів особистості, безпосередньо зв'язаних з психосексуальним розвитком, захисними механізмами та об'єктними стосунками уявляється методика «Blacky Pictures [111]. У ході дослідження були вивчені одинадцять параметрів психосексуального розвитку: оральний еротизм, оральний садизм, анальний садизм, едипальна інтенсивність, провина мастурбації, заздрість до пенісу (для жінок), позитивна ідентифікація, дитячі ревнощі, відчуття провини, об'єкт любові (анаклітичний, тобто любов до батька [112]), «Я»- ідеальне, які припускають формування орального, анального, фалічного та генітального типів характеру. Аналіз малюнків «Blacky» в різних дослідницьких групах демонструє вікову динаміку актуалізації інфантильної сексуальності. Результати представлено на малюнку 3.1.

Рис. 3.1. Особливості психосексуального розвитку підлітків та жінок

У таблиці 3.1 приведено дані статистично достовірних відмінностей виразності інфантильних травм у підлітків та дорослих жінок.

Таблиця 3.1 Особливості психосексуального розвитку дівчат та жінок

Як показано у таблиці 3.1, у підлітків у порівнянні із дорослими жінками значимо більша виразність наступних психосексуальніх фіксацій:

1) оральний еротизм (76,7%), пов'язаний з первинною прихильністю до матері, як об'єкту любові. У більш ранній період орального еротизму діти знайомляться з об'єктами і вчаться встановлювати з ними стосунки. Особливості цього процесу складають основу усього подальшого відношення. Фіксація на оральному еротизмі призводить до залежної поведінки, нездатності піклуватися про себе і встановлювати зрілі стосунки з людьми;

2) анальний садизм (83,3%) - це догенітальне утворення, яке характеризується стриманістю сексуальної енергії. Сексуальні бажання, які виникають та не задовольняються, або задовольняються, але не в повній мірі. Присутнє несвідоме бажання знищити об'єкт;

3) едипальна інтенсивність (73,3%), зумовлює дедалі більше сприйняття дівчиною батька як об'єкта любові. Це перший крок до гетеросексуальної орієнтації. Також через доедіпову прив'язаність дівчини до матері, не зважаючи на суперництво, вона повертається до неї, тим самим відкривая шлях до жіночності. У пубертаті актуалізуються едипальні травми через пошук шляхів реалізації своєї сексуальності [142];

4) провина мастурбації (85%). Мастурбація важлива для статевого відчуття та приводить дівчину до бажання вагінального проникнення, змішаним зі страхом. В той же час повторювання тілесного задоволення надає їй автономію, та зумовлює закінчення симбіотичних догенітальних зв'язків, що призводить до більш зрілого вибору об'єктів [167]. Але провина мастурбації перекриває цей шлях до об'єкта, так як, ще є кріпкими догенітальні зв'язки, які виключають сексуальне задоволення;

5) об'єкт любові (60%) є несвідомою лібідозною прихильністю до батька. Спокушаюча або дистанційована фігура батька визначає шлях дівчинки в прийнятті жіночої ролі і в подальшій реалізації партнерських стосунків з чоловіком;

6) дитячі ревнощі (48,3%) пов'язані з перенесенням певних почуттів до батьків (прив'язанiсть або суперництво) на старших братів або сестер. Це може посилити фіксації отримані раніше, або сприятиме появі нових конфліктів. У той же час молодші брати або сестри можуть сприйматися як конкуренти, а з іншого боку, як власні діти, особливо, якщо різниця у віці між сіблінгами велика;

7) Я-ідеальне (60%) - є его утворенням, яка формується у дівчинки, у момент вибору та ідентифікації з певною значимою фігурою. В даному випадку, це особистість матері. Оскільки усе захоплення і сила знаходяться в об'єкті, що ідеалізується, дівчинка намагається зберегти з ним нерозривну єдність [71]. У той же час у дорослих жінок спостерігається виразність таких фіксацій: відчуття провини (у 58%), заздрість до пенісу (у 56%), оральний садизм (у 51%):

1) відчуття провини (у 58%), може бути деструктивною емоцією, яка може слідувати за порушенням морального припису. Згідно психоаналізу [169], відчуття провини виникає у результаті конфлікту між Супер-его та інфантильними, сексуальними та агресивними бажаннями. Провина формується в процесі засвоєння жіночої ролі як результат об'єктних стосунків (провина за інцестуозні бажання), або як результат ревнощів сіблінгів до батьків [163]. У деяких концепціях провина виражає тривогу, чи захист від неї, або є позитивним утворенням в процесі розвитку структур особистості [634, 142,160];

2) заздрість до пенісу (у 56%), символізує бажання мати атрибут маскулінного [170]. Так само цей феномен пов'язаний із бажанням дівчинки мати реальний пеніс як захист проти тривоги, що стосується фемінінних бажань по відношенню до батька [172]. Проте інші дослідники схиляються до того, що бажання дівчинки володіти пенісом виникає спочатку з її едипальних фантазій, а не з її бажання бути чоловіком. Вона розглядає пеніс, як частину її батька [129]. Можна припустити, що подібна фіксація у жінок символізує прагнення до прийняття маскулінних цінностей та маскулінної поведінки у сучасному суспільстві;

3) оральний садизм (у 51%). Фіксації на оральному рівні схильні не тільки зберігати рот як головну ерогенну зону та бути прив'язаним до матері (до грудей), але так само до маніакально-депресивних коливань настрою. Несвідома залежність від грудей асоціюється із збереженням первинної ідентифікації з нею, внаслідок чого розчарування і негативні переживання жінки неначе підтверджують фантазію про втрату матері з подальшою агресією на неї за неприйняття або зневажання.

Виходячи з отриманих результатів, слід зазначити, що інфантильна сексуальність має вікову динаміку. Для підлітків характерно зберігати більше елементів інфантильної сексуальності, оскільки в цьому віці пожвавлюється сила інфантильних травмуючих ситуацій, понижена у латентний період. Як відомо, більшість дослідників [65, 116, 122] вважають підлітковий період переломним у розвитку сексуальності. Саме в цей час фізіологічні та морфологічні зміни дівчинки призводять до формування сексуального лібідо і подальших процесів досягнення дорослої сексуальності. У свою чергу, Анна Фрейд [156] стверджує, що відбуваються не якісні зміни, а кількісне нарощування інстинктивної енергії, яке не обмежується лише сексуальним життям. Разом з новими силами (посиленим лібідо), що вторгаються, актуалізується зміст ранньої інфантильної сексуальності. Проте Х. Дойч [188] стверджує, що підлітковий період для дівчинки символізує звільнення від інфантильної сексуальності та агресивності.

У дорослих жінок виявлено зниження інфантильних комплексів. Разом з тим, характер збережених у дорослому віці фіксацій дозволяє припустити, що для жінок важливими залишаються травми, що пов'язані із прийняттям жіночої статевої ролі, а саме провина за сексуальні почуття, усвідомлення слабкості жіночої гендерної позиції та амбіваленція стосовно неї. На шляху до сексуальної зрілості, такі динамічні процеси пояснюються тим, що накладаються на процес придбання власної ідентичності [174]. Так само на думку Боулбі [19] у дорослому житті сексуальність потенційно здатна оживити зв'язок між внутрішніми фігурами об'єктних стосунків. Таким чином, можна припустити існування стійких інфантильних структур, що впливають на підліткову та дорослу сексуальність.

Для поглиблення розуміння вікової динаміки була проведена факторизація простору психосексуальних параметрів (методика «Blacky Pictures»). У таблиці 3.2 представлено факторну структуру (ротація методом Varimax) досліджуваних ознак в групі підлітків. У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значиме навантаження по фактору.

Таблиця 3.2 Структура інфантильної сексуальності у дівчат

1. Фактор «Заборона сексуальності» характеризується наявністю стійких несвідомих компонентів, що обмежують прояв генітальної сексуальності підлітків. Батько, як об'єкт любові та мати, з якою дівчинка себе ідентифікує, є заборонними суб'єктами. Отримана в дитинстві провина за дослідження свого тіла і мастурбацію зміцнює конфлікт між «супер-его» та «ід» в підлітковому віці. Таким чином, колишня присоромлена сексуальна активність може привести до несформованого сексуального лібідо та нарцисизму (спрямованість статевого потягу на самого себе), - вкрай необхідним умовам дорослого сексуального життя [61]. Загострення відчуття провини за мастурбацію може перенестися на першу менструацію і супроводжуватися несвідомими страхами, що сталися ушкодження геніталій як покарання за мастурбацію [17]. Дівчинка відчуває сором перед своїми геніталіями, що у свою чергу, може перешкоджати прийняттю нею жіночої ролі.

2. Фактор «Інфантильний садизм» пов'язаний з невирішеними конфліктами доедипального періоду: орального та анального садизму. Згідно Grunberger [172] настання анальної фази відбувається одночасно з орально-кусальною та характеризується прагненнями поглинути і опанувати об'єкт любові. Випробовуючи злість на матір, позбавлена любові і тепла, маленька дівчинка наслідує заздрість і ненависть та формує суворе «супер-его» згідно з материнським образом. Дівчинка так само прагне позбавитися від материнського контролю. Це призводить до агресії, протесту, упертості та садизму, а почуття ідентичності в основному залежать від опозиції: «я проти тебе» [100]. Базовий конфлікт цієї структури полягає у боротьбі контрольованого гніву та страху бути покараним або засудженим за неслухняність. До цієї ситуації додаються почуття дитячих ревнощів. Едипова ситуація може зміститися на стосунки з сіблінгами, з якими ведеться боротьба за увагу та любов батьків [83]. Почуття суперництва посилюють злість на об'єкт любові і заважають процесу статеворольової ідентичності. Дівчинка постійно бореться між прагненням до злиття та власною ідентичністю, агресивним самоствердженням та опозицією. Поки генітальність не придбає ідентичність, дівчинка ризикує зберегти перверситетну природу своєї сексуальності, що надалі перешкоджатиме створенню парних стосунків. На думку Е.Рома [158] така інфантильна структура може привести до прояву садизму в дорослому житті, яке він характеризує як патологічне прагнення до необмеженої влади над іншими людьми. На думку А.Є. Лієчко [94] у підлітків невиражена злість проявляється у характерологічних структурах, як позиція антагонізму, агресивність.

3. Фактор «Комплекс Електри» характеризується існуванням симбіотичного зв'язку між матір'ю і дівчинкою. Важливо відмітити, що при активності такого догенітального елементу як оральний еротизм, дівчинці складно вирішити едипальну ситуацію з необхідним результатом, що впливає на формування фемінінності. Процес проходження цієї фази у дівчаток минає складніше, ніж у хлопчиків. Ортодоксальні погляди на едипову ситуацію [1, 17, 142, 154] роблять акцент на тому, що дівчинка повинна розчаруватися в матері унаслідок видалення від грудей, привчання до правил туалету, народження інших дітей і що важливе - враження про первинне володіння пенісом, який відняла мати. Наступний етап - це прийти до батька, в надії отримати від нього те, що відняла матір (пеніс). Дівчинка любить батька і хоче мати від нього дитину, що змішується з відчуттями провини і ревнивої ненависті до матері. Залишки доедипової прихильності до матері все ще зберігаються, тому жінки більше амбівалентні по відношенню до своїх матерів. У разі посилення відчуття провини, дівчинка може регресувати назад до симбіотичних стосунків з матір'ю і тим самим спровокувати незрілу і мазохистичну позицію в дорослому житті. На думку К. Юнга [177] інцестуозне бажання є лише символічним вираженням прагнення повернутися до джерела життя, до матері на спокій або в материнське лоно для відродження.

4. Фактор «Амбівалентної ідентичності» характеризується конфліктом в прийнятті дівчинкою жіночої ролі. З одного боку, дівчинка випробовує заздрість до пенісу, яку К. Хорні [164] інтерпретує, як бажання мати чоловічі якості, міцно установлених в культурі: силу, активність, мужність, сексуальність свободу, незалежність. З іншого боку, процес позитивної ідентифікації пов'язаний із засвоєнням жіночих ролей, які несе образ матері. Едипальна інтенсивність посилює почуття неповноцінності, а любов до батька і бажання залишатися дочкою батька переростають в спробу відповідати чоловікам і виконувати чоловічі ролі. Це призводить до «втечі від жіночності» як прояву страху перед своєю фемінінністю. Така інфантильна структура характерна для дівчаток-підлітків, які прагнуть займати активні і лідируючі позиції в суспільстві і у свою чергу, «нанизувати» стереотипи жіночої поведінки на свою маскулінну ідентичність, намагаючись відкрити свою власну жіночність. На думку, Ф.М. Сандера [133] дівчатка борються зі своєю амбівалентністю по відношенню до протилежної статі; вони уявляють, що одного разу вони виростуть і стануть такими, як їх батьки, або у них будуть діти, як у їх матерів [162], чи вони затьмарять своїх матерів своїми досягненнями.