На підставі вищевикладеного аналізу можна зробити наступні висновки:

1. В результаті класифікації параметрів психосексуального розвитку жінки, були виділені три типи сексуальності. Отримано типологію побудовану на визначенні виражених поєднань елементів інфантильної сексуальності між собою. Таке поєднання параметрів, віднесених до певного типу, дозволило вважати його відправною точкою у розумінні глибинного механізму цього типу.

2. Було визначено характеристики дорослої сексуальної реалізації, властиві для кожного виділеного типу: симптомокомплекс фемінінності/маскулінності, сексуальні сценарії, сексуальні фантазії, сексуальна самооцінка, гендерні ролі, структура любові. Вираженість тих або інших показників сексуальності визначалася відносно інших досліджуваних груп та отриманих достовірних відмінностей між ними.

3. Аналіз усіх характеристик, дозволив визначити досліджувані типи сексуальності як: маскулінний, залежний та істеричний. Таким чином, кожен з типів має певну психосексуальну травму та варіанти дорослої сексуальної реалізації.

а) «маскулінний» тип несе фіксацію на бажанні ідентифікуватися з батьком та відчуття провини за відмову від жіночності. У дорослому житті біогенна маскулінність сприяє активної ролевої позиції, але заважає відкрити свою жіночність та сексуальність;

б) «залежний» тип має травматичний зв'язок з матір'ю, закритий від соціального позиціонування свого жіночого єства та вимірює сексуальність у категоріях «ідеальної любові»;

в) «істеричний» тип має інфантильну лібідозну прихильність до батька. Це визначає «втікаючий» тип стосунків з чоловіками, бажання сексуальної реалізації, але блокування своєї сексуальності від чоловічого вторгнення. Виділена типологія дає глибоку характеристику та специфіку варіантів жіночої сексуальної поведінки.

3.3 Структура жіночої сексуальності

Сучасні дослідження найчастіше охоплюють якісь окремі компоненти та параметри сексуальної поведінки жінки [57, 144, 145, 198]. Поліпараметричність цього феномену ставить завданням зрозуміти природу жіночої сексуальності з точки зору її багаторівневої особистісної організації, а також з урахуванням глибинних і можливо, травматичних механізмів психосексуального розвитку. Для аналізу було обрано наступні показники: особливості статеворольової ідентичності на різних рівнях функціонування особистості, усі шкали психосексуального розвитку, типи сексуальних сценаріїв, шкали сексуальності та гендерні ролі. У ході дослідження було виділено основні типи структурної організації жіночої сексуальності.

Факторизація досліджуваних параметрів, припускає вивчення несвідомого пласта жіночої психіки. Для того, щоб більш повно і коректно інтерпретувати глибинні структури сексуальності було використано архетипічний підхід К. Юнга [177]. Існує багато досліджень, що описують архетипи жінок [18, 30, 165]. Проте усі вони є феноменологічними за своїм змістом, оскільки були виділені в ході накопиченого досвіду психотерапевтичної практики. Виходячи з цього, було поставлено завдання операціоналізувати архетипічні структури на підставі використовуваних психодіагностичних методів. Зіставлення архетипів з прадавніми міфологічними прообразами дають повнішу характеристику тієї або іншої сексуальної жіночої структури. У цій роботі використовувалися прототипи старогрецьких богинь, оскільки старогрецький пантеон найбільш близький до європейської культури [11]. Результати представлено у таблиці 3.13.

Таблиця 3.13 Структурна організація сексуальності у жінок

1. Фактор «соціальної реалізації» містить статеворольовий параметр (маскулінність на соціогенному рівні), семантично близькі зв'язки між «Я» та гендерними ролями (жінка, мати, сексуальний партнер, бізнес-жінка, друг) та сексуальний сценарій (пронатальний). Така структура може характеризуватися надмірним прагненням жінок до реалізації себе у суспільстві, та позиціюванням своєї сексуальності як «супер жінки» у соціальному вимірі. Важливо відмітити, що дана структура вільна від будь-яких інфантильних утворювань, а сексуальна ідентичність може бути представлена як набір інтроектів, які можуть зовсім і не відповідати психічній організації жінки [120]. Така жінка прагне зайняти собою увесь суспільний простір, вирішувати усі питання, поєднувати роль «жінка-мати» з іншою активністю. Материнська роль знаходиться в оборотньому зв'язку із пронатальним сексуальним сценарієм, та це лише підтверджує на скільки жіноча та сексуальна реалізація має соціальний характер. Така рольова організація поєднана із маскулінністю на рівні Я-концепції. За Н. Чодороу [162] така активна маскулінна позиція у жінок може свідчити про відсутність тісних емоційних стосунків з чоловіками, тому можна спостерігати таке поєднання майже усіх гендерних ролей як захисний механізм проти самотності. Але на думку феміністських досліджень [202], жінки схильні виходити за межі гендерно-рольових ознак, щоб запобігти тому, що увага суспільства відволікається від унікальних потреб жінки та не може відійти від стереотипних характеристик мужності та жіночності.

Дана структура є прототипом богині Деметри. У літературі образ Деметри символізує материнство та родючість, що у свою чергу є уособленням архетипу Великої Матері в роботах К. Юнга [177] та Е. Ноймана [30]. Основна реалізація цього архетипу пов'язана з народженням та вихованням дітей. На думку Г. Бєднєнко [11] однією з якостей Деметри є її діяльність та демонстрація надмірної ефективності перед чоловіком. Маскулінні риси дозволяють Деметрі приймати важливі рішення, вести бізнес, при цьому залишатися опікаючою матір'ю не лише для дітей, але часто і в стосунках з чоловіком. Дж. Болен [18] відмічає, що сексуальність Деметри також пов'язана з материнством, продовженням роду, подружнім обов'язком, а не із задоволенням та самоцінністю. Попри те, що сексуальність як репродукція відповідає пронатальному сценарію, який у свою чергу, протиставляється іншим показникам фактора, це не міняє суті архетипу та його ролеву організацію. Деметра прагне бути соціально затребуваною не лише в сім'ї, але і за її межами, реалізовуючи себе як жінка-друг.

2. Фактор «інфантильної сексуальності» містить усі елементи догенітальної сексуальності (оральний еротизм та садизм, анальний садизм, провина мастурбації), дитячі ревнощі та оцінку сексуальності, вираженою занепокоєністю. Дана сексуальная структура чітко демонструє, що оральні характеристики приводять жінку до постійного прагнення до злиття та потреби у любові. Можна припустити, якщо в дитинстві таким об'єктом була мати, то зараз - це чоловік, з яким жінка відчуває себе залежною з постійним прагненням симбіотичного зв'язку та потребою схвалення. Оральний садизм пов'язаний в дитинстві з отриманням задоволення кусання та інших оральних проявів жорстокості призводить до рефлективної спроби здобуття та утримання недозволених джерел задоволення у дорослому віці [142]. У свою чергу, анальний садизм є поєднанням лібідозних та агресивних імпульсів. Страх отримати фізичні пошкодження, чи якість насильницькі дії з тілом, або покарання за отримання задоволення від анально-садистичних схильностей приводить до анальної тривоги. Доросла жінка не в змозі відчути радість життя, тому анальна тривога блокує сексуальну задоволеність затримкою, або зовсім лишає себе радості отримати генітальне задоволення [163, 167]. Проте провина мастурбації, проходить червоною лінією у психосексуальному розвитку жінки та грає не останню роль у стосунках із сексуальним партнером. Конфлікти та провина, що оточують мастурбацію стають більш напруженими, тому як фантазії, які супроводжують мастурбацію, пов'язані з едіпальними інцестуозними бажаннями [129, 142]. Якщо не знаходиться доросліший спосіб генітальної розрядки, виникає почуття провини та перешкоди у будуванні зрілих сексуальних стосунків. Поєднання несвідомих догенітальних утворень інфантильної сексуальності знаходять відображення в дорослій сексуальності у прояві сексуальної занепокоєності.

Ця сексульна структура відповідає архетипу Гарпії. У міфах Гарпії представлені як озлоблені однобокі напівжінки-напівптахи, які є викрадачками дітей та людських душ. Спочатку Гарпії були богинями Життя і Смерті, але пізніше у них відняли силу прародительок - можливість виношувати, народжувати і виховувати дітей. По суті своїй гарпія є неповноцінним створенням, «недожінкою». Тіло Гарпій сформоване та виглядає як тіло дорослої жінки, проте величезні крила символізують блокування прийняття своєї сексуальності та відчуття себе жінкою, тим самим залишаючи місце для злості і незадоволення. Невирішені догенітальні елементи призводять до порушення статеворольової іднтичності, що нерозривно пов'язане з тілесною несформованістю. Викрадення дітей є символізуванням несвідомих ревнощів до сіблінгів. Як Гарпії є вигнаними зі світу богів і живуть на островах, так і жінки з домінуючою інфантильною сексуальністю виявляються за межами світу жінок, здатних отримувати задоволення від сексуальної реалізації. К. Естес [175] виділила «синдром гарпії», який відповідає за наявність комплексів в душі і заважає енергетичній і творчій реалізації жінки.

3. Фактор «сексуальної амбівалентності» дозволяє судити про конфронтацію зрілої та інфантильної сексуальності. Поєднання таких шкал психосексуального розвитку як едипальна інтенсивність, об'єкт любові та я-ідеальне говорить, як про позитивний (ідентифікація з матір'ю), так і негативний (несвідомі інцестуозні фантазії) варіанти едипального зв'язку жінки з батьками. Розвиток дівчинки ускладнений тим, що її первинна прив'язаність до матері повинна змінитися прихильністю до батька [129]. В даному випадку едипальна інтенсивність характеризується змішенням лібідозних (любов до батька) та агресивно-деструктивних (конкуренція з матір'ю) потягів, які приводять до високого ступеня амбівалентності в об'єктних стосунках. У той же час, комунікативний сценарій характеризує жінку, яка цінує в сексуальних стосунках «духовну наповненість», близькість та змогу обговорення сексуальних питань зі своїм партнером. У цьому випадку, наявність комунікації - це зрілий компонент, який лише укріплює партнерські стосунки та приводить до гармонії. Таким чином, можна відмітити іншу сторону амбівалентності, яка спостерігається між лібідозною прихильністю до батька та програванням комунікативного сценарію з партнером. Однак чим нижче амбівалентність, тим більше актуалізується знецінення сексуальності. Це виражається у тому, що на фоні прийняття біогенної жіночності заперечується репродуктивна функція сексуальності в межах пронатального сценарію. У свою чергу, пронатальний сценарій поєднаний з ринковим сценарієм, що свідчить не просто про трансформації та знецінення сексуальності, але і призводить до сексуальної пригніченості та незадоволеності. Таким чином, саме розв'язання, а не пригнічення амбівалентності, сприяє зрілій сексуальній реалізації.

Даний тип відповідає прообразу богині Персефони, яка є повелителькою підземного царства, сприйнятливою жінкою та маминою дочкою [165]. Міфи про Персефону свідчать про те, що вона була вкрадена у матері богом царства мертвих Аїдом. Природа Персефони повна протиріч і конфліктів. Г. Бєднєнко [11] відмічає один з ключових компонентів даного архетипу - це ініціація, яка може бути, -- статусна і психологічна одночасно та є «вступом» у світ жінок, перехід від дитинства до дорослості. Друга жіноча ініціація пов'язана із сепарацією від батьків та переходом в сім'ю чоловіка. Саме друга ініціація визначає головний внутрішній конфлікт богині. Персефоні властива натура дитини, жінки та повелительки, які увесь час повинні боротися. Первинна прихильність до матері заважає їй асимілювати свою жіночність та інтегрувати елементи «Я-ідеального». Дж. Болен [18] порівнює сексуальність Персефони з образами Сплячої Красуні або Білосніжки, які не усвідомлюють свою сексуальність та чекають принца, здатного її розбудити. З чоловіками Персефона -- жінка-дитина, соромлива і невпевнена. Проте є і інша сторона архетипу: Персефона несе клеймо «нареченої мимоволі» тому може зовсім знецінити свою сексуальність і материнську реалізацію (оскільки усередині вона сама ще дитина і здатна лише виконувати роль матері) і, як наслідок -- представляти себе перехідною ланкою у чоловіків (у міфах у Гадеса і Аїда), які ламають межі її ідентичності. Символізуванням цих таємних помислів є зв'язок ринкового та пронатального сценаріїв з подальшою сексуальною депресією. Таким чином, сексуальна ініціація, яка дозволяє жінці познайомитися зі своєю власною сексуальністю і відірватися від матері, тим самим відкрити зрілість -- представляє потенціал архетипу Персефони, що узгоджується з міфологією.

4. Фактор «фемінінності» характеризується зв'язком фемінінності на поведінковому та соціогенному рівнях, романтичного сценарію та ролі жінки-домогосподині, що відображає невід'ємні зрілі компоненти жіночої сексуальної реалізації. Через романтичний сценарій жінка будує емоційну близькість, що сприяє гармонійному сексуальному життю з партнером [129]. Проте розрив з біогенною фемінінністю може приводити до неповноцінної реалізації жіночої ролі та подальших трансформацій сексуальності. Тому, властиве відчуття провини може бути захистом від тривоги, пов'язаної із глибинними процесами психосексуального розвитку та засвоєнням жіночої ролі [163].

Дана сексуальна структура відповідає архетипу Гестії - богині домівки і храму, мудрій і незаміжній жінці. Для Гестії головним в житті є створення домашнього тепла, а ведення господарства значнішою діяльністю, ніж якою-небудь іншою роботою. Жіноча реалізація і гармонія з самою собою настає тоді, коли Гестія вирішує домашній клопіт і повністю занурюється в справи свого господарства. Дж. Болен відмічає, що сексуальність Гестії холодна і зовсім не пов'язана з отриманням задоволення. Міфологія представляє Гестію як діву, що навмисно відмовилася від чоловічого вторгнення в її інтимний світ аби уникнути втрати своєї самодостатності і самоцінності. І хоча Гестія мріє про чисту любов, теплі стосунки з чоловіком, вона переживає почуття провини за несвідомий страх віддатися чоловікові. Прикриваючись переконаннями про цілісність свого творчого центру та індивідуальності, Гестія грає роль жінки-домашньої хазяйки, тим самим виправдовуючи свою сексуальну неспроможність і страх близькості з чоловіком. Незважаючи на свою самодостатність, Гестія може залишатися неінформованою і недосвідченою в питаннях про сексуальне життя до тих пір, поки чоловік не відкриє в ній сексуальну активність і центри задоволень.

5. Фактор «сексуальної емансіпації» містить інфантильне утворення (заздрість до пенісу) та сексуальний сценарій (досягницький). Така структура припускає прагнення жінок до сексуальної свободи та розкутості, без врахування емоційної близькості та тілесної насолоди. Інфантильний компонент «заздрість до пенісу» в класичному психоаналізі відображає «комплекс мужності», як невід'ємний етап прийняття своєї жіночності [172]. Сучасні психоаналітики [87, 203] вважають, що жіночність має власну лінію розвитку. Проте ця інфантильна фіксація, що проривається, заважає розвитку зрілої жіночності, а вибір досягницького сценарію обумовлений лише програванням ролі сексуальної жінки, для підняття своєї самооцінки та значущості в очах партнера. Така сексуальна структура «живиться» за рахунок відчуття неповноцінності «кастрованої дівчинки», обираючи чоловічий завойовницький шлях сексуальної реалізації, тим самим це перекриває усі шляхи до досягнення задоволення та прийняття жіночності.

Дана сексуальна структура відповідає архетипу Афіни - богині мудрості та ремесел, стратегові і дочці свого батька. По міфологічних оповідях Афіна народжена вже дорослою жінкою безпосередньо своїм батьком Зевсом, тому усе життя вважала, що вона має тільки отця серед своїх батьків. Головний конфлікт, який заважає Афіні прийняти свою жіночність, це «її заздрість до пенісу» (тобто тяга до чоловічого) і неприйняття матері (тобто жіночого світу). Спочатку вона повинна була вийти (народитися) з тіла своєї матері, але їй довелося явитися на світ через голову батька. Таким чином, вона вже тут вибирає Чоловіче натомість Жіноче. Маючи сильний зв'язок з батьком вона є його головним радником, правою рукою, дуже хоробрим воїном і почуває себе комфортно саме в чоловічому суспільстві. Афіна - діва, що дала обітницю цнотливості і безшлюбності. Її сексуальна реалізація не супроводжується еротичними бажаннями і гедоністичними переживаннями, а є неминучим актом між партнерами. Дж. Болен [18] відмічає, що сексуальність Афіни виключає романтику, кокетування, грайливість і ласки. Афіні важливий її соціальний статус та її сприйняття іншими. За маскою холодності, обачності та жорсткого інтелекту ховаються досить уразливі самооцінка та позиції внутрішньої жінки. Тому Афіна використовує інтимну близькість в цілях утвердження, підняття своєї самоцінності і головне, піднесення себе до рангу рівних чоловікові. Проте богиня дотримується патріархальних цінностей і вибирає чоловіка сильнішого духом і розумом, ніж вона сама. У літературі [90] описаний сексуальний комплекс, відомий як «комплекс Афіни Паллади», який відображає статеворольову девіацію жінки, її прагнення до чоловічого світу і знецінення гедоністичного та романтичного сенсу сексуальності.

Отримані дані дозволяють стверджувати про існування певних сексуальних структур, які чітко демонструють вплив інфантильних комплексів на дорослу сексуальну реалізацію. Варіанти отриманих типів мають багаторівневу специфіку та зміст. Важливо відмітити, що ці типи можуть співіснувати, змінювати один одного і актуалізуватися у певний момент життя за умови пригнічення або розв'язання тих або інших інфантильних проблем. Тонка організація сексуальності кожної з описаних богинь не виключає ідентифікацію жінки з конкретним прообразом. Проте генезис та механізми функціонування кожного з типів є стійкими, трансформація яких відбувається через нові кризи. Порівняння цих сексуальних структур з архетипами вирішило розуміння та специфіку особистісної наповненості виділених чинників. Важливо відмітити, що багато архетипів в міфологічному вимірі і за фактом дослідження стали асексуальними і що часто характеризують нездатність близькості з чоловіком. Важливо, що серед приведених архетипів сексуальності не було жодної структури, яка відповідає прообразу Афродіти. Як відомо, Афродіта - богиня любові та краси, творча натура та коханка. Саме ця богиня асимілювала свою жіночність і відкрила гедоністичне джерело сексуальної реалізації. Дж. Болен [18] використовує термін «відкрити в собі Афродіту», що означає - відкрити свою сексуальність і пристрасть. Виходячи з цього, можна припустити, що архетип Афродіти в деякому роді є его-ідеалом, але з іншого боку, саме вона є тією суттю, яка є в кожній жінці і яку треба звільняти. «Відкрити в собі Афродіту», означає прийти до зрілої сексуальності, уміти насолоджуватися любов'ю і красою, сексуальністю і чуттєвістю - не замість материнства, а у поєднанні з ним.

На підставі виконаного аналізу, слід зробити висновок :

1. У літературі практично відсутні дані про дослідження сексуальності з точки зору її багаторівневої організації. В ході дослідження були використані показники психосексуального розвитку, статеворольових шкал, гендерних ролей і соціальних показників сексуальності. Аналіз даних дозволив виділити типи сексуальних структур, які вказують на роль несвідомих інфантильних утворень, що впливають на дорослу реалізацію. Ці структури можуть визначати поведінку дорослих жінок упродовж усього життя або актуалізуватися у певні періоди.

2. Вплив інфантильних комплексів можна умовно віднести до трьох категорій: доедипальний вплив та едипальний вплив. Важливо, що доедипальні елементи сприяють формуванню сексуального самовідчуття і самооцінки, тоді як, едипальні елементи визначають сценарні схеми сексуальної поведінки. Відсутність інфантильних утворень призводить до стійкого сплощення показників рольової реалізації. Сексуальні структури можуть поєднуватися між собою, змінювати один одного, тим самим підтверджуючи поліморфну природу сексуальності, що не зводиться лише до біологічних реакцій.

3. Виділені типи відповідають архетипам грецьких богинь: Деметрі, Гарпії, Персефоні, Гестії та Афіні. Особистісні характеристики богинь, які представлені в міфології, розширили розуміння сексуальних структур. Конфліктна та протирічна природа архетипів залишає місце для асиміляції жіночності, досягнення любові і пристрасті і, таким чином, відкриття потоків зрілої сексуальної реалізації.

3.4 Зв'язок тілесної ідентичності та жіночої сексуальності

Феномен жіночої тілесності вивчається у багатьох дослідженнях і розглядається з точок зору, соціо-культурного виміру [8, 135, 143], статеворольової ідентичності [73, 74], біоенергетичних та інших психотерапевтичних практик [95, 96, 97]. Сексуальність людини визначають як одну з форм тілесного досвіду [149], тому формування і розвиток сексуальності немислиме поза урахуванням тілесності. Табуювання сексуальності, пов'язано в першу чергу з появою феноменів «культурне тіло», «еротичне тіло» [149], а сексуальне задоволення розглядається в категоріях «еротичне», «моральне», «тілесне» [146]. Тому, образ тіла і його емоційне прийняття визначає стосунки з чоловіком [8, 138, 209], рівень інтимності [198, 200], якість сексуальної реалізації [213], сексуальну задоволеність [96], сексуальні дисфункції [6, 136]. Феномен жіночої тілесності є сполучною ланкою, що відповідає за асиміляцію соціокультурного навантаження тіла і внутрішніх сексуальних ресурсів.

Було визначено вікову динаміку уявлень про тіло і формування тілесної ідентичності, а також визначено семантику сексуальності, локалізовану в тій або іншій тілесній структурі. Для цього було проведено факторизацію (ротація методом Varimax) параметрів тілесного простору жінки: моє тіло, груди, стегна, сідниці, обличчя, шкіра, геніталії, ноги, живіт, поняття «сексуальність» та «Я» в групі дівчаток-підлітків і дорослих жінок. Результати представлені у таблицях 3.14 та 3.15. У таблиці увійшли лише ті значення, які несуть значиме навантаження по фактору.

Таблиця 3.14 Фактори тілесного простору та сексуальності у дівчат

Фактор «Еротичність» містить наступні зони тіла: груди, стегна та сідниці. Ця тілесна структура відповідає стереотипним уявленням про жіночу привабливість в очах не лише чоловіків, але і соціуму в цілому [147]. Поєднання цих частин жіночого тіла демонструє репрезентацію саме еротичності, а не сексуальності з причини того, що геніталії не увійшли до цього фактору. Фізіологічні зміни забезпечують дівчаток-підлітків зрілим тілом та грудьми, які швидко формуються. Дівчинка повинна сформувати самосприйняття і відношення до свого тіла, пристосовуючись до цих фізіологічних змін [142]. Таким чином, можна говорити про активність саме еротичного лібідо, яке відповідає цьому віковому періоду [116].

1. Фактор «Вразливість» містить такі зони тіла: живіт і ноги мають негативний кореляційний зв'язок. Виходячи з символічного розуміння цієї тілесної структури, можна припустити, що саме ноги і живіт є «сховищем» страху, тривожності і інших деструктивних емоцій [46]. Як відомо, сильні, міцні ноги говорять про упевненість і стійкість життєвої позиції [135], а м'який, теплий живіт - про жіночність та сексуальну відкритість [96]. Відповідно, при неможливості реалізації цього символічного значення, ця тілесна структура розглядається з точки зору вразливості та перешкоди енергетичної розрядки.

2. Фактор «Соціальна привабливість» містить наступні компоненти тілесного простору: моє тіло, обличчя, шкіра, «Я» та геніталії з негативною кореляцією. Важливо, що «Я» увійшло саме до цієї структури. Важливо відмітити, що ця структура виявляється прообразом саме соціальної тілесної репрезентації дівчаток-підлітків, оскільки саме обличчя виступає головним елементом апперцепції [147]. У цьому сенсі деякі автори [97] відмічали символічне значення обличчя, як щось мінливе та єднальне із зовнішнім світом. За Ельконіним для підлітків спілкування є провідною діяльністю, а обличчя є однією з головних зон, через які формується прийняття себе, свого тіла [207]. Тому в цю структуру увійшла також «шкіра», як символ контакту, споживи, ізоляції [135]. Обличчя несе основне смислове навантаження і групує в собі тіло в цілому. Таким чином, ми можемо говорити не просто про семантику уявлень, про тілесність підлітків, але в першу чергу - про ідентичність. Так само важливо відмітити, що чим сильніше ця структура виражена, тим більше нівелюється прийняття сексуальності, представлене геніталіями. Чим швидше дівчинка відкриє своє тіло і зони сексуальної розрядки, тим більш очевидний її шлях до зрілої сексуальності.

3. Фактор «Сексуальність» містить наступні тілесні зони: моє тіло, стегна, геніталії та сексуальність. Ця тілесна структура є демонстрацією того, що у дівчаток починає формуватися сексуальне лібідо [116]. З початком менструації приходить більше усвідомлення геніталій. Вагінальні відчуття стають свідомішими і ясніше локалізуються і, таким чином, стають інтегрованими в образі жіночого тіла [142]. Д. Пайнз [120] вважає, що головною функцією розвитку в юності є встановлення остаточної сексуальної організації. Образ тіла тепер повинен включати фізично зрілі геніталії. Таким чином, параметри - «стегна» і «моє тіло», підкоряються провідній тілесній зоні і ми можемо говорити про деяку цілісність цієї структури. Тому виявлений зв'язок семантики геніталій і сексуальності є атрибутом зрілої сексуальності.

У таблиці 3.15 представлено факторну структуру тілесної ідентичності в групі дорослих жінок. У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значиме навантаження по фактору.

Таблиця 3.15 Факторна структура тілесного простору та сексуальності у жінок

1. Фактор «Сексуальність» містить такі тілесні зони: моє тіло, живіт, стегна, геніталії, сідниці, а також - сексуальність та Я. Інтеграція усіх цих тілесних параметрів свідчить про сформоване сексуальне лібідо жінки та відкритість сексуальної реалізації. Важливо відмітити, що ця структура є безпосередньо тілесною ідентичністю жінки (оскільки містить Я). Ця тілесна структура розширила свої межі, завдяки асиміляції еротичної зони та геніталій до однієї цілісності. Такий тілесний симбіоз вписується в розуміння зрілої сексуальності: вільний від табуювання та відкритий для сексуальної реалізації.

2. Фактор «Еротична привабливість» містить наступні компоненти тілесного простору: обличчя, шкіра, груди, живіт та сідниці. Відсутність геніталій в цій структурі дає основу судити, що інстинктивні бажання не знаходять свій вихід в тілі. А.Ш. Тхостов [149] називає такі тілесні сексуальні заборони - «еротичним тілом». Можна припустити, що ця структура є незрілою, якщо виходити з того, що у жінок переважає еротичне лібідо. Так само ця структура містить елементи описаної вище підліткової тілесної ідентичності (соціальне обличчя). Таким чином, можна говорити, що обличчя символізує атракцію та бажання позиціонувати себе в соціумі через нього. Сучасне суспільство вибудовує певні стандарти еротичного та привабливого тіла (виразне обличчя, великі груди, плоский живіт і так далі). Проте, на думку А. Лоуена [97] часто «модельна» зовнішність позбавлена повноти життя і сексуальної енергії. Тому, можна припустити, що ця структура є соціально-виправданою, але такою, що ймовірно не спроможна асимілювати увесь свій тілесний потенціал.

3. Фактор «Упевненість» містить тілесну зону - ноги і Я. Як було вже згадано, ноги є символізуванням стійкості і упевненості [135]. А. Лоуен [95] пов'язував «здатність упевнено стояти на ногах» з феноменом заземлення. Під заземленням розуміється не лише здатність твердо стояти на ногах, але і енергетичний контакт з ґрунтом, відчуття опори, яка забезпечує стійкість та можливість рухатися. Характер заземлення відбиває внутрішнє почуття безпеки людини. Проблема недоліку почуття безпеки не розв'язана, доки людина не усвідомить своє недостатнє заземлення. Таким чином, тілесна метафора «ватні ноги» також відповідає почуттю невпевненості у собі [179]. Слід зазначити, що в цю структуру потрапило «Я». У свою чергу, можна припустити, що така тілесна організація містить деякий маскулінний елемент, оскільки проблема невпевненості і нестабільності більше характерна для чоловічої самоідентифікації [98]. Так само однією з гіпотез маскулінізації цієї тілесної структури є психоаналітична інтерпретація ніг, запропонована в роботі Н.М. Терещенко [147]. Згідно з цим припущенням, ноги символічно порівнюються з пенісом та пов'язуються з прагненням до чоловічої ідентичності. Проте це припущення потребує подальших досліджень.

Слід зазначити, що отримані тілесні структури підтверджують представлення про психосемантичну диференціацію тілесної ідентичності жінок [147]. Вікова динаміка демонструє збереження еротичного лібідо і актуалізацію сексуального, а інтерпретувати вимір отриманих тілесних структур можна в категоріях інфантильність/зрілість.

Наступним завданням дослідження було з'ясувати зв'язок конотативного навантаження тілесних зон та сексуальності в різних вікових групах. На малюнку 3.14 представлена кореляційна плеяда взаємозв'язку тілесних параметрів, емоцій (радість, страх, гнів) та сексуальності у підлітків. При аналізі даних враховувалися тільки значимі позитивні кореляції (при р<0,05 та р<0,01 ).

На малюнку 3.14 спостерігається опосередкований зв'язок прийняття тіла (наявність зв'язку «радість» з певними тілесними параметрами) та семантики сексуальних зон тіла. Таким чином, підлітки задоволені такими частинами тіла, як: сідниці, стегна, шкіра і ноги. У свою чергу, сексуальність пов'язана з тілом та обличчям, а геніталії викликають страх. Як було показано вище, обличчя є соціальним елементом і в даному випадку саме воно має зв'язок із сексуальністю.

Рис. 3.14. Кореляційна плеяда структури сприйняття зовнішності у дівчат

Примітка. Ш- шкіра, О - обличчя, СТ - стегна, СІ - сідниці, Н - ноги,

ГН - геніталії, Т - тіло в цілому; - позитивний кореляційний зв'язок.

Як відомо, в підлітковому віці самооцінка особливо залежить від зовнішності та образу власного Я, тому сексуальність може бути засобом надбання власної ідентичності. Тільки що придбане доросле тіло вводить дівчинку-підлітка у світ дорослої сексуальності, а страх геніталій може виступати захистом від недозволених емоційних конфліктів найбільш раннього етапу життя [118]. В результаті цього спостерігається роз'єднаність радості від сексуальності та задоволеності певними тілесними зонами. Повертаючись до задоволеності своїм тілом, слід зазначити, що прийняття тілесних зон сталося дуже вибірково. Так, ноги, шкіра, сідниці і стегна так само імовірно можуть нести соціальне значення, пов'язане з упевненістю, стабільністю (ноги разом з сідницями і стегнами символізують опору, можливість руху), а шкіра - як зв'язок з навколишнім світом, засіб спілкування [135]. Відсутність жіночого в цих семантичних зв'язках не суперечить особливостям цього вікового періоду. В ході дослідження враховувалося психосемантичне навантаження не лише поняття «сексуальність», але і «секс». Більшість авторів [16, 61, 127] зводять поняття сексуальності до анатомічної будови тіла та фізіологічних імпульсів, тим самим зрівнюючи його з поняттям «секс». Е. Берн [16] зв'язує секс із статевим актом і усією сексуальною активністю, пропонуючи синоніми «соїття», «коїтус», «сукуплення», тоді як сексуальність представляється складнішим феноменом, що не зводиться лише до тілесних відчуттів (активності лібідо, збудження, оргазму). Таким чином, в ході дослідження з'ясувалося, що дорослі жінки зв'язують «секс» та «сексуальність» (r=0,848, при р<0,01), а підлітки розділяють ці поняття, тим самим наповнюючи їх різним семантичним сенсом. На малюнку 3.15 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі підлітків. При аналізі враховувався тільки значимий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.

Рис. 3.15. Кореляційна плеяда структури сприйняття тіла через сексуальність у дівчат Примітка: О - обличчя, СТ - стегна, СІ - сідниці, Н - ноги, Т - тіло в цілому; - позитивний кореляційний зв'язок.

На малюнку 3.15 показано розщеплювання тілесної структури в семантичному зв'язку із сексом та сексуальністю. Таким чином, секс корелює із стегнами, сідницями і ногами, а також з обличчям і тілом в цілому. Виходить, що зв'язок сексу та сексуальності опосередкований через соціальну тілесну репрезентацію дівчинки-підлітка (обличчя та моє тіло). Що ж до найбільш символічного навантаження плеяди, куди увійшов «секс» то можна припустити існування інструментального значення цієї структури. Хоча геніталії сюди не увійшли, але така тілесна організація дуже часто сприймається чоловіками через секс та оцінку тілесного потенціалу дівчини, тобто по суті, так само носить соціальний характер [207]. Зрозуміло, що зв'язок сексу з певними тілесними зонами дублює таку ж тілесну структуру, пов'язану з «радістю», яка була описана раніше. Таким чином, можна припустити, що це розщеплювання понять підтверджує поліпараметричний змiст феномену сексуальності та відображає роль цього віку у відкритті свого тілесного потенціалу сексуальності. Виходить, що сексуальність сприймається як деяка презентація себе і свого тіла в соціумі, при чому через стандарти, які він нав'язує. В той же час секс відкритий лише в контексті еротизму, а саме тими частинам тіла, які викликають задоволення. Вони ще безпечні, але вже відповідають стандартам сексуального тіла, яким захоплюється протилежна стать.

Наступним етапом стало дослідження зв'язку задоволеності тілом та сексуальних тілесних структур у дорослих жінок. Була досліджена семантична близькість таких понять як «радість», «сексуальність» та описані вище тілесні зони. На малюнку 3.16 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі жінок. При аналізі було враховано тільки значимий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.

Рис. 3.16. Кореляційна плеяда структури сприйняття зовнішності у жінок Примітка. Ш- шкіра, О - обличчя, СТ - стегна, СІ - сідниці, Г - груди, ГН - геніталії; Н - ноги, Ж- живіт, Т - тіло в цілому; - позитивний кореляційний зв'язок.

Слід зазначити, що зберігається підліткова семантична близькість задоволеності тілесних структур, що відповідають за соціальну атракцію (обличчя і тіло) та сексуальність. Доросла сексуальність тепер представляється інтеграцією тілесних структур, що відповідали раніше за секс та сексуальність у підлітків. У цю тілесну організацію сексуальності додався живіт, символізуючий пристрасть і життєву енергію [96]. Таким чином, ми можемо говорити про те, що задоволення певними частинами тіла безпосередньо пов'язане з прийняттям своєї сексуальності, а вікова динаміка відповідає за локалізацію сексуальності в різних тілесних структурах. Це підтверджує трансформацію лібідо - з еротичного в сексуальне [116]. З іншого боку, задоволеність тілом, пов'язанна з сексуальністю виключає геніталії. Але геніталії пов'язані з сексуальністю поза емоційного прийняття. Це дає підстави припускати про незрілість тілесної структури сексуальності.

Так само ці плеяди демонструють розщеплювання тіла на дві зони: сексуальність (представлена геніталіями і стегнами) та задоволеність (представлена ногами і грудьми). Виходить, що доросла жінка може бути задоволена своїми грудьми, але не задоволена геніталіями, але в цілому приймати свою сексуальність на тілесному рівні. А. Менегетті [109] стверджує, що життєва сексуальність жінки локалізована під грудьми і в зоні стегон, і цей тілесний симбіоз відповідає за пристрасть і сексуальну енергетику. Тому відокремлення цих тілесних структур по різних функціональних напрямах (сексуальність-інструментальне, а радість-задоволення) може впливати на прийняття жіночності і сексуальну реалізацію. З іншого боку, цей розподіл демонструє два жіночі призначення: материнське (груди) і сексуальне (геніталії). Така дихотомія тілесних структур знаходить своє відображення і в соціальному вимірі, а саме в гендерних ролях: жінка-мати і жiнка-сексуальний партнер [96, 100]. Жіноче тіло як соціо-культурний об'єкт ще потрапляє під владу табуювання та реалізацію подвійного стандарту [200]. Проте межі цього розподілу не жорсткі, оскільки опосередковані психосемантичною близькістю понять «сексуальність» і «радість», а вони у свою чергу - з тілесною структурою, еротичною за змістом.

В ході дослідження було з'ясовано особливості задоволення тілом підлітків та дорослих жінок.

Під задоволеністю розуміється конотативне значення, що приписується респондентами своєму тілу. Таким чином, була досліджена семантична близькість значимих тілесних параметрів [147] та емоцій, а саме: радість, гнів, страх.

Емоційне відношення до свого тіла дає глибше розуміння особливостей тілесної ідентичності. На малюнку 3.17 зображена вікова динаміка емоційного ставлення до свого тіла у досліджених.

Рис. 3.17. Конотативне значення прийняття тілесних зон у дівчат та жінок

Аналіз даних дозволив встановити статистично значимі відмінності (при р<0,05 та р<0,01) між дослідженими групами у вираженості емоційного ставлення до тіла. Результати представлено в таблиці 3.16.

Таблиця 3.16 Конотативне значення прийняття частин тіла у підлітків та жінок

Примітка: в таблицю винесено тільки значущі значення: *-p<0,05; **-p< 0,01

В ході аналізу з'ясувалося, що жінки частіше, ніж підлітки співвідносять своє тіло з радістю (39% та 16%). Були знайдені статистично значимі відмінності (при р<0,01). Іншими словами, загальна задоволеність тілом у жінок вище, ніж у підлітків. Така тенденція повністю відповідає віковим особливостям жінок. Фізіологічні зміни, які відбуваються з підлітками впливають на нестійкість їх самооцінки та образ тілесного Я [147]. Так само виконаний аналіз дозволяє говорити про те, що для жінок більшою мірою характерно позитивно приймати свої груди (34% та 20%), геніталії (22% та 8%) і ноги (28% і 16%). Між групами були знайдені статистично значимі відмінності (при р<0,05 та р<0,01). Можна припустити, що така різниця у сприйнятті цих тілесних зон не випадкова. Як вже було неодноразово сказано, підтверджуються вікові відмінності сприйняття свого тіла. Зріле тіло жінки відкрито для сексуального досвіду та материнства. Що стосується тілесної зони - ніг, то можна припустити про те ж символізування ніг в контексті упевненості та твердості позицій, але в цій ситуації - виходячи із стійкості самооцінки й прийняття важливих тілесних параметрів, що відповідають за сексуальність.

У свою чергу, для підлітків характерно частіше випробовувати гнів на свої сідниці, чим для жінок (20% і 9%). Були знайдені статистично значимі відмінності (при р<0,01). Як відомо, зона сідниць потрапляє під стандарти оцінки сексуальної привабливості протилежною статтю [196, 213]. Період дозрівання і постійної зміни своєї зовнішності заважає підліткові набути своєї тілесної ідентичності.

Саме у цей період, будучи підвладним соціальному впливу і еталонам краси, дівчатка можуть занадто упереджено відноситись до своєї ваги і зовнішнього вигляду.

Почуття гніву на сідниці не випадкове з причини реальної або надуманої проблеми збільшення своїх форм та виходу за стандарти привабливості. Імовірно, гнів може бути пов'язаний із спотворенням образу тіла і, як наслідок, стати передумовою харчових розладів, включаючи нервово-психічну анорексію і нейрогенну булімію [197].

Одним з дослідницьких завдань було з'ясування впливу психосексуального розвитку на конотати тілесних структур в різних дослідницьких групах. В ході аналізу враховувалися параметри психосексуального розвитку: оральний еротизм, оральний садизм, анальний садизм, едипальна інтенсивність, провина мастурбації, заздрість до пенісу (для жінок), позитивна ідентифікація, дитячі ревнощі, відчуття провини, об'єкт любові (анаклітичний), «Я» - ідеальне. Так само була врахована семантична близькість між поняттями «радість», «страх» та «гнів» й конструктами тілесного простору.

На малюнку 3.18 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі підлітків. При аналізі враховувався тільки значимий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.

Рис. 3.18. Зв'язок проявів інфантильної сексуальності та коннотативного навантаження частин тіла у дівчат Примітка. СІ- сідниці; - позитивний кореляційний зв'язок.

Як можна побачити на малюнку 3.18, інфантильні комплекси такі, як дитячі ревнощі та утворення Я-ідеальне мають позитивний кореляційний зв'язок з тілесним конструктом «сідниці-страх». Примітно, що це єдиний зв'язок, що підтверджує вплив інфантильної сексуальності на формування негативного відношення до свого тіла. На думку Б. Хеллінгера [161] страх дуже часто йде у зв'язці із гнівом. Через неможливість усвідомити й виразити свій гнів, травмуюча структура прикріпляється до страху. В даному випадку, страх перед зоною сідниць може бути безпосередньо пов'язаний з описаним раніше гнівом на цю частину тіла. Так само страх може бути охарактеризований в категоріях як «побоювання не відповідати» привабливому тілесному образу. Присутність елементу «дитячих ревнощів» може бути пов'язана з невирішеними потребами в суперництві із сіблінгами за батьківську любов. Таким чином, це породжує почуття невпевненості та бажання порівнювати себе з кимось, і знаходитися в постійному пошуку підтвердження своєї тілесної автентичності. Наявність его-ідеалу лише зміцнює тривожну позицію і страх не досягти ідеального образу жіночності та тілесності, який несе матір. Коли дівчина-підліток дорослішає, відкриває свою сексуальність і реалізацію потягів, вона входить у важливий новий етап відділення-індивідуалізації. Це підтверджує її право брати на себе відповідальність за свою сексуальність та право на своє власне доросле тіло, окреме від материнського [118]. Тому, якщо его-ідеал ще має свою владу і вплив, то зв'язок з матір'ю оживає і неодмінно впливає на тілесний образ Я.

Так само були побудовані кореляційні плеяди, що демонструють зв'язок інфантильних комплексів та конотативного значення тілесності в групі дорослих жінок (рис. 3.19). При аналізі враховувався тільки значимий позитивний зв'язок (при р<0,05 та при р<0,01) між параметрами.

Рис. 3.19. Зв'язок проявів інфантильної сексуальності та коннотативного навантаження частин тіла у жінок Примітка. Ш- шкіра, О - обличчя, Н - ноги, Г - груди, Ж- живіт Т - тіло в цілому; - позитивний кореляційний зв'язок.

У групі дорослих жінок відзначається більш інтенсивна актуалізація інфантильних комплексів та їх зв'язок із прийняттям тіла. Очевидно, що з відкриттям своєї сексуальності і задоволенням імпульсів тіло жінки стикається з витісненими травмами та репресованими емоціями.

Таким чином, фіксація, пов'язана з едипальною інтенсивністю, впливає на формування гніву по відношенню до шкіри, ніг, грудей та страху по відношенню до обличчя і тіла в цілому. Якщо звернутися до значення едипальної стадії, то можна припустити, що близький зв'язок з батьком заважає дівчинці прийняти у собі жіноче. У цей період дуже важливе підкріплення батьком жіночності та привабливості у маленькій дівчинці [148]. Можлива конкуренція з матір'ю заважає вже дорослій жінці позиціонувати свою тілесну структуру як материнську (груди) і соціальну (обличчя, шкіра). Якщо імовірно ноги символічно відносяться до маскулінізації [147], то протирічні метання від матері до батька в едипальний період можуть привести до нестійкої статеворольової тілесної ідентичності та емоційного відчуження тіла від сексуальності. У контексті цього припущення, можна пояснити зв'язок відчуття провини та прийняття (конотат-радість) ніг. Можливо, відчуття провини посилюється у момент несвідомого прагнення жінки до чоловічого типу поведінки. Проте ця гіпотеза потребує додаткових досліджень.

Наступним інфантильним утворенням, що заважає прийняттю жінкою тілесних структур стала позитивна ідентифікація. Цей психосексуальний елемент впливає на формування страху перед своїм тілом та шкірою, а також прийняття (конотат-радість) свого живота. Багато дослідників [8, 147] відмічають вплив ідентифікації з матір'ю на прийняття своєї тілесності. Якщо припустити, що мати маскулінна, то це може визначити негативні емоції жінки по відношенню до свого тіла, оскільки образ матері (з якою проходила ідентифікація) несе конфліктну ідентичність і розходиться із соціальним й внутрішнім потенціалом жінки. Варіант ідентифікації з фемінінною матір'ю, навпроти пов'язаний із прийняттям свого тіла, особливо такої важливої частини як живіт. Як було сказано, живіт символізує життєву енергію, а семантичний зв'язок живота з радістю, додає такі характеристики як пристрасть, сексуальність, свобода від страхів та тривожності [106]. Підтвердженням ролі матері у формуванні позитивної тілесної ідентичності є вплив Я-ідеального. На формування прийняття живота також впливає образ матері, як ідеальних структур жіночності, який вбудовується як до статеворольової так, і тілесної ідентичності жінки.

Таким чином, інфантильні травми впливають на емоційне відношення до тіла і тим самим, визначають формування статеворольової тілесної ідентичності і засобів сексуального вираження.

На підставі виконаного аналізу, слід зробити висновок :

1. Було визначено тілесні структури, з якими досліджені ідентифікують себе та свою сексуальність. Дівчатка-підлітки будують модель еротичного та сексуального тіла, але з останнім ще не ідентифікують себе. Тілесна ідентичність підлітків пов'язана з позиціюванням себе через соціальне сприйняття оточенням. Ідентифікують себе через соціальні стандарти сексуального тіла. Разом із зрілими структурами, виявлено асексуальні та еротичні тілесні паттерни.

2. Жінкам властиво так само виділяти еротичне тіло, але в контексті соціальних стандартів привабливості. Тілесна ідентичність може бути пов'язана з сескуальним тілом або асексуальною тілесною структурою, символізуючою упевненість і практичність жінки.

3. Було визначено семантику сексуальності та її зв'язок із задоволеністю тілом. Таким чином, задоволеність тілом у підлітків пов'язана окремо з сексуальністю, окремо з сексом. Ці дві структури, символічно можна співвіднести з проявом платоничного та еротичного лібідо. При цьому, геніталії не потрапляють до жодної структури сексуальності, а викликають емоцію страху. Доросла вибірка характеризується збереженням підліткової (тобто незрілої) тілесної структури, що приносить задоволення, та пов'язаної з сексуальністю, але вільною від геніталій. Виявлена роз'єднаність сексуальності та задоволення на тілесному рівні, символічно представлена двома жіночими ролями: сексуальний партнер та мати. Межі такого розподілу тим більше стираються, чим вище у жінок задоволеність усіма тілесними зонами.

4. Тілесна ідентичність жінок несе більше задоволення своїм тілом, грудьми, геніталіями і ногами, ніж у підлітків. У свою чергу, підлітки випробовують гнів та неприйняття своїх сідниць.

5. Виявлено зв'язок інфантильної сексуальності і задоволеності тілом. Психосексуальні травми актуалізуються більшою мірою у жінок, чим у підлітків. Найбільший вплив на тілесну ідентичність підлітків роблять дитячі ревнощі та зв'язок з матір'ю через его-ідеальні структури. Чим більше актуальні ці травми, тим сильніше почуття страху, пов'язане із зоною сідниць. У дорослих жінок спостерігається вплив лібідозного зв'язку з батьком на неприйняття та негативне ставлення до свого тіла, тоді як зв'язок з матір'ю визначає прийняття свого тіла як сексуального.