Індивідуально-психологічні особливості жіночої сексуальності

4. Для підлітків характерне формування таких структур як «соціогенна маскулінність» та «поведінкова маскулінність». Травми психосексуального розвитку пов'язані з формуванням та реалізацією маскулінності як на поведінковому, так і на соціогенному рівнях і відповідають нормі підліткового віку. У дорослих жінок виявлені «соціогенна фемінінність», яка характеризується конфліктною природою рольової організації. Так само у жінок виявлена структура «маскулінність», яка реалізується на поведінковому та соціогенному рівнях. Біогенний рівень є вільним від компонентів інфантильної сексуальності, що дає підстави вважати інфантильну сексуальність соціогенною за походженням.

5. Підліткова та доросла вибірки не мають відмінностей у вираженості андрогінного типу статеворольової ідентичності (на соціогенному рівні), який так само є переважаючим. Проте андрогінний показник не увійшов до статеворольових структур, які забезпечують інфантильну сексуальність, і це ймовірно, може підтвердити її соціальну та нормативну природу в умовах суспільства, що змінюється. У підлітків більше виражений маскулінний тип, а у жінок фемінінний.

3.2 Типи сексуальності жінок

Більшість психологічних проблем і феноменів розглядаються з точки зору травматичного досвіду особистості [8, 72, 81, 82, 147, 157]. Дитячі травми, можуть перешкоджати нормальному розвитку особистості людини, що проявлятиметься у різних сферах життя, оскільки створюють для травмованої людини помилкове уявлення про світ і своє місце у ньому [21]. З відкриттям інфантильної сексуальності психоаналітики [154, 172, 203] відмічали вплив дитячо-батьківських стосунків, а так само - сексуальних домагань та інших злочинів проти дітей , які впливають на формування зрілої сексуальності. Незважаючи на різноманіття теоретичних та психотерапевтичних висновків, спеціальних досліджень, що підтверджують роль та характер впливу психосексуальних травм на дорослу сексуальність немає. Тому було поставлено завдання побудувати типологію сексуальності, ґрунтуючись на класифікації параметрів психосексуального розвитку. Найбільш адекватним засобом рішення цієї задачі видався метод нейронних мереж. Побудова нейронних мереж дозволяє перейти від традиційного покомпонентного аналізу обраних параметрів до їх комплексного вивчення на основі обліку всієї форми кожного параметру в цілому у вигляді багатовимірного вектора [7].

Виділення типів сексуальності пройшло декілька етапів математичного моделювання :

1. В ході дослідження було проведено класифікацію методом нейронних мереж (мережі Кохонена) простору ознак, представлених у методиці «Blacky Pictures»: оральний еротизм, оральний садизм, анальний садизм, едипальна інтенсивність, провина мастурбації, заздрість до пенісу (для жінок), позитивна ідентифікація, дитячі ревнощі, відчуття провини, об'єкт любові (анаклітичний), «Я»- ідеальне. Результати класифікації представлено на малюнку 3.3.

Рис. 3.3. Класифікація простору ознак психосексуального розвитку жінок

Використаний метод припускає розподіл досліджуваних по різних групах. Аналіз отриманих даних дозволив виділити дванадцять типів (груп), які характеризуються різним ступенем виразності тих, чи інших параметрів психосексуального розвитку, які у свою чергу демонструють травматичну природу та інтенсивність тривожності досліджених. Зміст кожного з типів, отриманих методом класифікації, виявився дуже специфічним та занадто навантаженим для аналізу. Тому виникла задача подальшого пошуку більш об'єктивного варіанту представлення змісту отриманих категорій.

Наступним етапом дослідження було з'ясування структурних зв'язків між параметрами психосексуального розвитку та побудови кореляційних плеяд, які демонструють ці зв'язки (рис. 3.4). При аналізі враховувався тільки значимий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.

Такий аналіз даних став проміжним результатом, але ґрунтовним для подальших математичних перетворень даних. Отриманий статистично значимий зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами, які дозволили виділити три групи інфантильних утворень, куди увійшли: 1) оральний еротизм, оральний садизм, анальний садизм, провина мастурбації, дитячі ревнощі; 2) едипальна інтенсивність, заздрість до пенісу, об'єкт любові (анаклітичний), відчуття провини; 3) позитивна ідентифікація, «Я» - ідеальне. Це дозволило побачити основні варіанти поєднань елементів: догенітальний та генітальний рівні, останній з яких представлений фіксацією на матері та на батькові.

Рис. 3.4. Структурні зв'язки між елементами психосексуального розвитку у жінок

Отримані дані, по суті, підтверджують описані в попередній главі структури інфантильної сексуальності.

2. Метод кореляційних плеяд передбачав безпосередній розподіл параметрів по групах без можливості повторення певного параметра вже в іншій групі знову. Таким чином, отримані три групи (три кореляційні плеяди) містять різні параметри психосексуального розвитку. Числові показники психосексуальних параметрів, що відносяться до своєї групи, складалися між собою. Таким чином, кожна кореляційна плеяда отримала єдиний числовий показник. Виходить, що увесь простір параметрів інфантильної сексуальності був зведений до трьох значень.

3. Для кожного випробовуваного, розподілених раніше по дванадцяти групах, були підраховані ці три цифри. Наступним етапом було визначення середнього значення цих цифрових показників по групі.

4. Отримані середньогрупові числові показники досліджуванних дванадцяти груп використовувалися як точки (x, у, z) у Декартовій системі координат. У змодульованому тривимірному просторі було знайдено певну відстань відносно нуля для кожної групи. Це дало змогу спростити дванадцять типів до трьох нових (рис. 3.5). Віднесення тих, чи інших відстаней у певну групу здійснювалося за зростанням отриманих значень (відносно 0). Таким чином, кожний виділений тип характеризується певним ступенем вираженості вивчаємих параметрів.

Рис. 3.5. Типи сексуальності, побудованих на основі класифікації елементів психосексуального розвитку жінок

Слід зазначити, що інфантильні елементи досить складні та різноманітні у своєму прояві. Було проведено порівняльний аналіз між усіма трьома дослідницькими групами. Отримані результати вказують на статистично значимі відмінності (при р<0,01 та р<0,05) у вираженості певних психосексуальних параметрів у співвідношенні дослідницьких груп (табл. 3.9, 3.10, 3.11).

Таблиця 3.9 Виразність інфантильних елементів серед типів 1 та 2

Таблиця 3.10 Виразність інфантильних елементів серед типів 2 та 3

Таблиця 3.11 Виразність інфантильних елементів серед типів 1 та 3

Таким чином, для першого типу сексуальності характерні наступні інфантильні компоненти: заздрість до пенісу та почуття провини, які відносяться до генітального періоду психосексуального розвитку. Слід зазначити, що цьому типу сексуальності може бути властивий невирішений комплекс мужності [163] і провина за нереалізовану жіночність. Залишкові явища складнощів вибору об'єкту статеворольової ідентифікації та недозволена тяга до чоловічого світу зароджують тривожність та відчуття провини за нестійку ідентичність і труднощі у жіночій реалізації.

Аналіз даних показав, що для другого типу властиві прояви догенітальних (оральний садизм, анальний садизм, провина мастурбації) і генітальних елементів психосексуального розвитку (позитивна ідентифікація, почуття провини, Я-ідеальне). Такий зв'язок між параметрами породжує конфлікт між інфантильними елементами і дорослими компонентами та надалі блокує усі прояви сексуальності. Інфантильна структура містить симбіотичний зв'язок з матір'ю, а також образ материнської фігури є стійким его-ідеалом, що у свою чергу, заважає жінці прийти до своєї власної сексуальної аутентичності.

До третьої групи відносяться догенітальні (оральний еротизм, оральний садизм, провина мастурбації) та генітальні (едипальна інтенсивність, об'єкт любові) елементи психосексуального розвитку. Таким чином, жінки цього типу так само мають догенітальний симбіотичний зв'язок з матір'ю та невиражену агресію по відношенню до неї. Проте догенітальні елементи показують сильну та стійку прихильність жінки до батька, яка впливає на її дорослі стосунки з чоловіком. Таким чином, фіксація на батькові, заважає зрілій сексуальній реалізації жінки.

Наступним етапом дослідження було визначення характеристик та елементів дорослої сексуальності у виділених типів. На підставі показників фемінінності/маскулінності, сексуальних сценаріїв, сексуальних фантазій, сексуальної самооцінки та гендерних ролей були виявлені відмінні риси сексуальної реалізації кожного з типів. При вивченні показників статеворольової ідентичності на різних рівнях було виявлено, що незалежно від організації інфантильної сексуальності, розподіл параметрів фемінінності/маскулінності відбувається практично однаково (рис. 3.6, 3.7 та 3.8).

Рис. 3.6. Параметри М/Ф на соціогенному рівні в дослідженних групах

Для усіх трьох груп спостерігається явище, що на соціогенному рівні переважає андрогінія (57,1%, 60,7% та 63,3%) та фемінінність (35,7%, 35,7% та 33,3%). Значимих відмінностей між вибірками не виявлено. Це свідчить про те, що жінки розширюють свою фемінінну ідентичність разом з розвитком маскулінних рис. Це забезпечує кращу адаптацію та реалізацію особистісних ресурсів в сучасному суспільстві. Проте суто маскулінна позиція на рівні Я-концепції не виражена.

Рис. 3.7. Параметри М/Ф на поведінковому рівні в дослідженних групах

На поведінковому рівні переважає фемінінний тип статеворольової ідентичності (92,9%, 85,7% та 86,7%). Значимих відмінностей між групами так само не виявлено. Досліджені використовують нормативні патерни жіночої поведінки, програють відповідні гендерні ролі і не виходять за межі стереотипних приписів і уявлень стосовно фемінінності.

Рис. 3.8. Параметри М/Ф на біогенному рівні в дослідженних групах

На біогенному рівні в двох групах спостерігається перевага маскулінності (57,1%, 50%). Між першою і третьою групою були виявлені статистично значимі відмінності (ц=1,719 при р<0,05). Таким чином, слід зазначити, що для першої групи маскулінність є стійкішим параметром ідентичності, більш того, інфантильним за своїм змістом, оскільки така структура є нормою для підліткового віку.

Для третьої групи характерна перевага показника фемінінності на біогенному рівні. Були знайдені статистично значимі відмінності: між дослідницькими групами 3 (40%) та 1 (ц=1,96 при р<0,05). Таким чином, жінки з вираженою глибинною фемінінністю мають можливість для більш гармонійної жіночої реалізації та уникнення тим самим «проміжок» та дисоціації між статевою конституцією та соціальними патернами, що накладаються на жінку.

Наступним завданням дослідження став аналіз реалізації типів сексуальних сценаріїв (запропонованих А. Тьомкіною [144]), які характерні для дослідницьких груп. Аналіз робився за принципом вираженості показників сценаріїв відносно інших дослідницьких груп. Результати представлено на рис. 3.9.

Рис. 3.9. Особливості сексуальних сценаріїв в дослідженних групах

У першій групі в порівнянні з другою і третьою, найбільш вираженим сексуальним сценарієм є пронатальний. Було знайдено статистично значимі відмінності : між дослідницькими групами 1 (38,1%) та 2 (ц=2,27 при р<0,05) та групами 1 (38,1%) та 3 (ц=1,69 при р<0,05). Таким чином, жінки першого типу частіше, ніж інші розглядають сексуальність з точки зору її репродуктивної функції, а секс лише як необхідний елемент подружніх обов'язків. Проте найяскравіше виражений сценарій в першій групі - комунікативний. Було знайдено статистично значимі відмінності: між дослідницькими групами 1 (64,3%) та 2 (ц=1,78 при р<0,05). Цей сценарій характеризує жінок, які обирають сексуальних партнерів за принципом духовної сумісності, а інтимність вимірюється в категоріях здорової комунікації. Такі жінки вважають за краще виносити на обговорення питання сексуального життя, а сексуальне задоволення корениться в гармонійних стосунках.

Для другої групи характерно програвати різні сценарії у приблизно однаковій пропорції. Найбільш виражений сценарій - романтичний, який характеризується тісним зв'язком сексуальності з любов'ю та емоційними стосунками (53,6%). Проте статистично значимих відмінностей виявлено не було.

Для третьої групи в порівнянні з іншими, найбільш вираженим сценарієм виявився досягницький. Було знайдено статистично значимі відмінності: між дослідницькими групами 3 (53,3%) та 1 (ц=1,91 при р<0,05). Жінки, які обирають цей сценарій, використовують свою сексуальну активність для підняття своєї самооцінки та зміцненню позиції «бажаної жінки» в очах чоловіка.

Одним з дослідницьких завдань було з'ясувати сексуальну самооцінку досліджених в різних групах. Для аналізу бралися показники шкали сексуальності: сексуальна оцінка, сексуальна депресія, сексуальна занепокоєність. Результати представлено на рис. 3.10.

Рис. 3.10. Особливості сексуальної самооцінки в досліджених групах

Слід зазначити, що серед усіх трьох груп спостерігається виражена шкала сексуальної оцінки в порівнянні з іншими шкалами, що відображає соціальний компонент сексуальної ідентичності та самовідчуття себе як сексуального об'єкту. У свою чергу, в третій групі відзначається вираженість шкали сексуальної занепокоєності. Було виявлено статистично значимі відмінності між третьою та першою групами (U = 422 при р<0,01). Таким чином, для жінок з третьої групи характерні нав'язливі та неспокійні думки відносно свого сексуального життя та реалізованості в цій сфері.

В ході дослідження було виявлено переваги сексуальних фантазій жінок для кожного типу сексуальності. Для аналізу використовувалися фантазії, виділені Мастерс та Джонсон [108] (за змістом): підкорення, експериментування, заміна партнера, груповий секс, спостереження, зґвалтування, ідилічна зустріч, садомазохізм. Важливо відмітити, що багато сексуальних фантазій виявилися однаково популярними серед досліджених незалежно від групи, до якої вони відносяться. Результати представлено на малюнку 3.11

Рис. 3.11. Особливості сексуальних фантазій в досліджених групах

Аналіз отриманих результатів все ж дозволив судити про деякі сексуальні переваги у фантазуванні. Було отримано статистично значимі відмінності між групами у вираженості показників фантазій (при р<0,05, р<0,01). Таким чином, слід зробити висновок, що для першого типу досліджених характерні наступні сексуальні фантазії: спостереження та заміна партнера. Було знайдено статистично значимі відмінності у вираженості сексуальних фантазій: 1) «спостереження»: між дослідницькими групами 1 та 2 (U = 388 при р<0,01); 2) «заміна партнера» між дослідницькими групами 1 і 2 (U = 195 при р<0,05). Жінки цієї групи схильні уявляти собі сцени, де вони є мимовільними, або навмисними свідками, припускаючи підглядання, або подальшу участь в сексуальному акті інших людей (спостереження), або представляти різних сексуальних партнерів, міняти їх та наділяти різним соціальним статусом та роллю у своєму житті (заміна партнера).

Досліджені третьої групи віддають перевагу наступним фантазіям: експериментуванню, зґвалтуванню та ідилічній зустрічі. Було знайдено статистично значимі відмінності у вираженості сексуальних фантазій: 1) «експериментування»: між дослідницькими групами 2 і 3 (U = 259 при р<0,01); 2) «зґвалтування» між дослідницькими групами 3 і 2 (U = 307 при р<0,05); 3) «ідилічна зустріч» між дослідницькими групами 3 і 2 (U =309 при р<0,05). Таким чином, жінки цієї групи частіше звертаються до фантазій, які містять елементи нових сексуальних практик та включають пози, ролеві ігри, ситуації та місця, де можна реалізувати свої бажання (експериментування); мріяти про застосування сили з боку чоловіка, грати роль жертви для насильника, чоловіка або начальника (зґвалтування); мріяти про «секс розхриставшись» [108], фантазувати про вільний секс без зобов'язань з привабливим незнайомцем в прикрашеній дійсності, романтичній та еротичній за змістом (ідилічна зустріч). Фантазія про ідилічну зустріч була найбільш виражена в усіх дослідницьких групах. Проте, саме третя група має достовірно значимі відмінності у вираженості цієї фантазії, відносно другої групи (при р<0,05). Цікаво, що друга група має найменші показники по усіх фантазіях.

Це означає, що фантазування має бути характерним для цієї групи, проте воно займає деяку тіньову позицію, що не показує певних сексуальних переваг відносно інших груп.

Так само було проаналізовано гендерні ролі, які характерні для досліджених. Для аналізу використовувалися семантична близькість понять «Я» та гендерних ролей - жінка, жінка-мати, жінка-сексуальний партнер, жінка-домогосподиня, бізнес-жінка та жінка-друг. Результати представлено на рис. 3.12.

Рис. 3.12. Особливості гендерних ролей в досліджених групах

Слід зазначити, що до недавнього часу репертуар гендерних ролей жінки обмежувався роллю дружини та матері. На сьогодні суспільство пропонує жінці цілий репертуар ролей та сфер реалізації. Тому за усе життя жінки гендерні ролі можуть змінюватися, актуалізуватися в певний період і одночасно поєднуватися, конфліктуючи або навпроти гармонійно співіснуючи. Отримані результати відображають цю різноманітність ролевих поєднань. Проте в ході дослідження вдалося виділити характерні ролі для жінок першої групи: жінка-мати та жінка-сексуальний партнер. Було отримано достовірно-значимі відмінності у вираженості ролей: 1) «жінка-мати» - між дослідницькими групами 1 (50%) та 2 (ц=2,86 при р<0,01) та групами 1 (50%) та 3 (ц=2,03 при р<0,05); 2) «жінка-сексуальний партнер» - між дослідницькими групами 1 (52,3%) та 2 (ц= 3,46 при р<0,01). Таким чином, жінки першого типу прагнуть поєднувати дві головні свої сутності: жіночу та материнську, а сексуальність вимірюється якістю зв'язку та гармонійною реалізацією цих двох ролей.

Дослідженні третьої групи частіше програють ролі жінки-друга та жінки-сексуального партнера. Було отримано достовірно значимі відмінності у вираженості ролей: 1) «жінка-друг» - між дослідницькими групами 3 (56,7%) та 1 (ц=2,19 при р<0,05) та 3 (56,7%) та 2 (ц=3,16 при р<0,01); 2) «жінка-сексуальний партнер» - між групами 3 (53,3%) та 2(ц=3,28 при р<0,01). Таким чином, вибір цих ролей відображають з одного боку деяку чоловічу позицію - поєднання ролей сексуального партнера та жінки-друга звільняє від певної відповідальності, дає більше вибору та свободи у реалізації жіночності та сексуальності; з іншого боку, відображає деяку інфантильну позицію, оскільки уникання відповідальності та реалізація сексуальності через дружбу з чоловіками, а не через інші вагомі категорії (любов, сім'я) йде врозріз з особистісною зрілістю [81]. Важливо відмітити, що друга група має невисокі показники по усіх ролях. Це свідчить лише про невизначеність ролевої реалізації відносно інших типів.

В ході дослідження ставилося завдання проаналізувати вибір компонентів любові, на яких будуються партнерські стосунки у жінок з різним типом сексуальності. За основу бралися показники триангулярної любові Стернберга: відданість, близькість та пристрасть. Результати представлено на рис. 3.13.

Рис. 3.13. Особливості структури кохання в досліджених группах

Аналіз даних дозволяє судити про те, що деяка ідеалізація та уплощення усіх компонентів любові властиві для усіх трьох типів сексуальності. Проте саме для другого типу властиво будувати стосунки на усіх трьох компонентах любові, що поєднуються між собою: відданість, близькість та пристрасть. Було отримано достовірно-значимі відмінності у вираженості компонентів любові: 1) «відданість» - між дослідницькими групами 1 та 2 (U= 442, р<0,05); 2) «близькість» - між дослідницькими групами 1 та 2 (U= 427, р<0,05); 3) «пристрасть» - між дослідницькими групами 1 та 2 (U= 444, р<0,05). Таким чином, дослідженні групи № 3 прагнуть до досконалої любові, про яку говорив Дж. Стернберг [206]. Компонент «близькість» визначає міру інтимності між партнерами, компонент «пристрасть» сильно залежить від психофізіологічного збудження, а «відданість» можна вимірювати в категоріях «рішення», «довіра», «зобов'язання». Усі вони пов'язані між собою у єдиний механізм. Автор розумів таку любов, як гармонійну, але не завжди здатну бути довгостроковою та утриманою на цьому рівні досконалості.

У той же час, слід зазначити вираженість параметра відданість в групі 3. Було отримано достовірно-значимі відмінності у вираженості цього компонента між дослідницькими групами 3 та 1 (U = 445, р<0,05). Такі дані можуть свідчити про те, що дослідженним притаманно вимірювати любов більше в категоріях «моногамія» та проявляти прихильність своїм, можливо, консервативним поглядам.

Різноманітність сексуальних параметрів вимагає провести більш детальніший аналіз та дати більш розгорнуту характеристику типів сексуальності. Слід зазначити, що перелічені характеристики типів є найбільш виявленими та специфічними саме для цих груп у порівняні з іншими. Таким чином, усі характеристики було представлено в описовій таблиці № 3.12.

Таблиця 3.12 Типи жіночої сексуальності

Тип 1. «Маскулінний» має наступні особливості психосексуального розвитку: заздрість до пенісу та почуття провини. Таке поєднання інфантильних утворень свідчить про те, що необхідної енергії та бажання для перетворення “маскулінної сексуальності” маленької дівчинки в особливу фемінінну зрілу сексуальність недостатньо. З.Фрейд зв'язує це перетворення з невизнанням дівчинкою "факту її кастрації" та ухваленні його. Проте, так і не в змозі прийти до нового усвідомлення, виникає відчуття провини за нездатність прийняття жіночого в собі [154]. Для даного типу сексуальності характерний показник маскулінності біогенного рівня (шкала Dur-Moll L.Szondi). Таким чином, сексуальна реалізація жінки слідуватиме чоловічим схемам поведінки, а саме: домінуванню, агресії, владі, незалежності. Фемінінність знаходить свою реалізацію в програванні пронатального та комунікативного сексуальних сценаріїв. Сексуальність розуміється у стереотипному жіночому призначенні-можливості продовження роду та необхідності мати духовний зв'язок зі своїм партнером. У даному контексті можна говорити, що статеворольова структура відображає континуально-ад'юнктивну модель [73], згідно з якою утворення маскулінності та фемінінності взаємно потенціюють один одного. Така єдність має суперечний зміст: з одного боку, відбувається культивування чоловічого світу, а з іншого - відбувається пошук шляхів реалізації жіночого (вибір партнеру, усвідомлення свого природного призначення). Проте така модель характерна для дівчаток раннього пубертатного періоду, що є нормою для даного віку та відхиленням для дорослої жінки [74, 157]. Отже можна говорити про незрілість статеворольової структури та трансформації жіночої поведінки. У соціумі така жінка позиціонує себе як жінка-мати та сексуальний партнер. На думку Т. Мареза [105] в житті жінка грає тільки дві ролі: матері або істинної жінки. Жінка-мати виступає по відношенню до своїх дітей в ролі чоловічого витоку, а жіноче - просто жіночим. Материнський виток (чоловіче) по суті біогенний та закладений в жінку, а жіночий (сексуальне) - не закладений, тому повинен асимілюватися в процесі дозрівання. Таким чином, програвання цих ролей також містить в собі суперечну єдність. Даний тип також реалізує свою сексуальність у фантазіях таких як: спостереження та заміна партнера. Слід зазначити, що зміст фантазій несе, з одного боку достатньо пасивну та залежну наповненість, а з іншого-активну (так як сама обирає собі чоловіка у межах фантазії «заміна партнера»). Таким чином, характерною особливістю маскулінного типу сексуальності є трансформація жіночої поведінки, спрямована у материнську сферу та нереалізована активність, яка набуває значення у зоні фантазій, що свідчить про незрілість сексуальної структури.

Тип 2. «Залежний» характеризує жінку, для якої актуальні наступні інфантильні утворення: оральний садизм, анальний садизм, провина мастурбації, позитивна ідентифікація, почуття провини, Я-ідеальне. Слід зазначити, що поєднання таких параметрів дозволяє судити про існування мазохістичної характерологічної структури. Агресивні імпульси інфантильних травм незалежно від їх локалізації прямують на себе. Л. Бурбо [21] описує мазохістичну структуру в поняттях знехтування та приниження дитини, найчастіше пов'язаних з матір'ю. Для такої структури властиво переживати глибоке відчуття провини. Згідно з психоаналізом, відчуття провини виникає в результаті конфлікту між «супер-его» та інфантильними сексуальними бажаннями. Провина формується в процесі засвоєння жіночої ролі як результат об'єктних стосунків (провина за інцестуозні бажання), або як результат ревнощів сіблінгів до батьків. На думку Н. Мак-Уїльямс [100] мазохістична структура використовує у якості захисту інтроекцію та прагне до ідеалізації об'єкту. Тому ми можемо спостерігати позитивну ідентифікацію з матір'ю та орієнтацію на перфекціонізм, образ «ідеального-Я». За Е.Еріксоном [174] жіноча ідентичність є невизначеною, оскільки вона формується не нею самою, а чоловіком, який знаходиться поряд з нею, а реалізація жіночого відбувається через злиття з чоловіком. Слід зазначити, що даний тип сексуальності по суті вільний від самої сексуальності. Відсутність сексуальної реалізації компенсується інфантильним симбіотичним зв'язком, перенесеним на чоловіка, в контексті залежної любові. Характерним є наявність усіх параметрів структури любові: відданість, близькість, пристрасть. P. Mellody [193] описує такі стосунки через страх відділення, побудови жорстких непроникливих меж, очікування безумовного ухвалення партнеру. Таким чином, сексуальність реалізується через відношення чоловіка, та пов'язана зі страхом нездатності доставити йому задоволення.

Тип 3. «Істеричний» включає наступні психосексуальні параметри: оральній еротизм, оральний садизм, анальний садизм, едипальна інтенсивність, провина мастурбації та об'єкт любові. На думку З.Фрейда [153], подвійна фіксація: на оральних та едипальних проблемах призводить до формування істеричної структури. Аналітики [87,172, 173] бачать цей процес таким чином: дівчинка не отримавши достатньо турботи та любові від матері, розчаровується, віддаляється та знецінює її. На генітальній стадії потреби, що не вдоволені об'єднуються з генітальними інтересами та підсилюють едипальну динаміку. Ця дилема прив'язує її до едипового рівня. В результаті подібної фіксації вона конструює образ чоловіків як сильних та мужніх, а жінок - як слабких та незначних. Проте доросла драма полягає в тому, що вона захоплюється та спокушає чоловіків, але не віддається їм. Сексуальність дорослої жінки заблокована страхом, бо вона не може звільнитися від злості на матір, поки сексуальний потяг до батька не асимілюється в зрілу структуру. Проте саме даний тип сексуальності характеризується біогенною феменінністю. Але незважаючи на біогенний паттерн жіночності, реалізація сексуальності йде через досягницький сценарій. Сексуальне задоволення вимірюється чоловічим захопленням та поклонінням такій жінці. Сексуальні фантазії містять бажання управляти чоловіками та самій обирати їх (заміна партнера), бути незалежною та вільною від заборон (експериментування, ідилічна зустріч), іноді дозволяти себе підчиняти (зґвалтування). Проте несвідомий рівень містить табу на таку свободу та розкутість, яка в свідомості виявляється у вигляді сексуальної занепокоєності. У цьому контексті жінка вважає за краще програвати такі ролі як жінка-друг та жінка-сексуальний партнер. Істерична жінка боїться не тільки сексуальних стосунків. Її страх відноситься також і до емоційного компоненту. А. Лоуен [98] вважає, що істерична жінка боїться сильної емоційної залученності. Відчуваючи чуттєві імпульси, її геніталії дають згоду, але серце відповідає відмовою. Як тільки душа посилає у геніталії сильні відчуття, в ньому народжується тривожність. Тому розряджається зазвичай тільки незначна кількість енергії. Любов виявляється розведеною до двох полюсів: ніжності та чуттєвості. Поки в підсвідомості жінки зберігається інцестуозна прихильність, це розщеплювання не може бути ліквідованим. Тому для таких жінок властиво «дружити» з чоловіками, залишаючи свою відданість для міфічних та ідеалістичних стосунків.