Особливості емоційних станів особистості в конфліктних ситуаціях

Визначення особливостей прояву агресії та конфліктності серед курсантів та працівників ДАІ. Дослідження проблеми конфліктів, емоційних станів та агресивності. Характеристика теорії когнітивної моделі агресивної поведінки та стилів вирішення конфліктів.

Рубрика Психология
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 17.05.2011
Размер файла 93,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

К. Роджерс, Э. Эріксон, Ф. Перлз. Як ми бачимо, уже на перших етапах вивчення тривожності був виявлені її зв'язок з різними аспектами відносини до себе: нездатність контролювати ситуацію викликає зниження самооцінки, уникнення тривожності має своєю метою захист самооцінки, переживання деяких видів тривожності супроводжуються самозвинуваченням.

В даний час збільшилося число тривожних людей, що відрізняються підвищеним занепокоєнням, непевністю, емоційною нестійкістю. Тривожність - дуже широко розповсюджений психологічний феномен нашого часу. Вона є частим симптомом неврозів і функціонального психозу, а також є пусковим механізмом розладу емоційної сфери.

Виникнення і закріплення тривожності зв'язане з незадоволенням вікових потреб дитини. Стійким особистісним утворенням тривожність стає в підлітковому віці, опосередковуючи особливостями "Я-концепції", відносини до себе. До цього вона є похідної широкого кола порушень.

Практичні психологи, що спеціалізуються в області клінічної психодіагностики, відзначають зв'язаність між собою деяких психологічних рис. Але нерідко виявляється, що ці зв'язки не підкріплені теоретичними представленнями. До числа таких залежних друг від друга рис відносяться рівень тривожності і деякі аспекти само відносини, що виражаються в рівні самооцінки. Пацієнти, що скаржаться на підвищену тривожність, часто демонструють низький рівень самооцінки, також збільшення індексу тривоги реєструється при хитливій самооцінці.

Рівень особистісної тривожності один з найбільш значимих у діагностиці особистісного неблагополуччя показник, завжди сигнал внутрішніх недозволених конфліктів, суперечливих установок і почуттів, слабості і неефективності механізмів психологічного захисту. Актуальність даної роботи обумовлена недоліком знань про системні взаємозв'язки між деякими психологічними перемінними, такими як тривожність і самооцінка. Потреба в цих знаннях виражається не тільки в науковому, але і практичному інтересі, оскільки вони відкривають можливості цілісного розуміння особистості.

1.2.4 Фрустрація

Необхідні ознаки ситуацію під більшість визначень є сильна мотивація для досягнення мети (зустрілися) і бар'єрів, що заважають досягнення ситуації, класифікується мотиви природи і характеру "перешкоди". К. класифікацій першого роду включають, наприклад,. Маслоу відмінність базової, вроджене "психологічні потреби (Безпека, повагу і любов), розчарування, що є патогенним і набуті потребує", яка не викликає психічних розчарування. Бар'єри в дорогу окремих мета може бути фізичні (наприклад, стін), біологічного (хвороби, старіння), психологічні (страх, інтелектуальна дефіцит) і соціально культурні (правил, норм, заборон).

Згадати також поділяється на зовнішні і внутрішні бар'єри, Dembo використовується для опису своїх експериментів: внутрішніх бар'єрів, вона називається тих, які перешкоджають досягнення мети та зовнішні -- тих, які не дають захід виходу. К. Левін, аналізуючи зовнішніх бар'єри, які застосовуються на дорослих для керування поведінкою дитини, відрізняє "фізично реальний", "соціологічних" ("гармати влади володіє дорослих з-за їх соціальної позиції") і "ідеологічних" введіть соціальних бар'єрів (крім включення "цілі та цінності, визнана дитиною."- ілюстрація: "Пам'ятайте, ти ж дівчина!").

Поєднання сильна мотивація для досягнення певних цілей і перешкод, безсумнівно, є неодмінною умовою для розчарування, але іноді ми подолати значні труднощі, не потрапляючи в стан засмучення. Засоби повинні покласти на достатні умови розчарування, або, що така ж ситуація, перехід проблеми в ситуації розчарування. Відповідь звичайно лежить характеристики підвищення, тому що її присутність відрізняє ситуації розчарування в отриманні. Однак, література з розчарування, ми не знаходимо аналіз психологічні сенс цієї умови, більшість авторів, обмежуються описові особа стурбований, будучи і напруга, байдужість, апатія і втрати інтерес, провини і тривоги, гнів і ворожість, заздрість і ревнощі, тощо ці емоції не прояснити дану тему і вони залишаються єдиним джерелом інформації -- поведінкові "розслідування" розчарування, або поведінка. Може бути, це може пролити світло на те, що відбувається, коли ви йдете від ситуації в ситуації розчарування в отриманні? Зазвичай виділяють такі типи поведінки: хвилювання це марно) і неврегульовані реакції; b) апатія (у дослідженні, проведеному Баркер,. Dembo та к. Левін, один з дітьми в ситуації лежали на підлозі і дивився на стелі); агресії і руйнування в); ) є тенденція до сліпий повторення Виправлено поведінку; d) регресії, а це означає, що будь-який "як для лікування поведінкові, хто за раніше часи життя людини" або як "primitivizatsiya" поведінки (вимірюється за експеримент р. Баркер,. т. Dembo і знижуватися, ". Левін," проводять) або падати. "Якість реалізації. Які найбільш важливі, Центральна характеристики? Монографія Майер н. відповіді цього питання вже свою назву -- "розчарування: поведінка без мети. В іншому папір н. Майер пояснив, що основні свою теорію не є, що "людина не має ніякої мети, розчаровані, але що людська поведінка не має що означає, що воно втрачає цільової орієнтації. Маєр, дисертації ілюструє приклад яких двох людей поспішали купити скандал черги квиток на поїзд на, а потім боротьба і обидва врешті-решт, приходить кінець. Така поведінка не є об'єктивною.

Вплив конкретної ситуації здатен викликати в організмі інтенсивний стресовий стан, що може або підсилити працездатність, підняти його, або статі причиною хвороби. У цих випадках говорять про емоційний стрес. Найчастіше емоційний стрес відбувається в результаті впливу негативних емоцій. Стресові нерідко передують неприємні процеси, конфліктні ситуації в родині й на роботі, помисливість, необґрунтовані побоювання й тривоги.

Стрес характеризується наявністю трьох фаз: фази тривоги, фази опірності, фази виснаження. Люди зі стійкою емоційною сферою, як правило, переборюють фазу тривоги й включаються в активну боротьбу зі стресовими факторами: беруть собі в руки, розумно зважують усі "за" й "проти". Емоційно хитливих людей охоплює тривога, що потім переходити в страх, і за фазою тривоги відразу настає фаза виснаження.

Людина, що була свідком страшного злочину (наприклад, убивства) або та, яка стала жертвою злочину, відчуває стан напруженості. При цьому всі її психічні процеси як би пригальмовані: людина поганий чує, мало бачить, повільно міркує, погане відчуває свої рухи. В одна картина напруженості може бути яскраво вираженою, тривалою, в інших - менш помітною й короткою. Розгубленість або фрустрація буквально означає розлад планів, указує на ситуацію, при якій терпиться невдача. Психолог Н.Д. Левітів визначає фрустрацію як психічний стан, що виражається в характерних рисах переживань і поведінки й викликається об'єктивно нездоланними труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети або до рішення задачі. У стані розгубленості може знаходитися потерпілий, що не зумів відбити напад злочинця, і людина, яка була не в змозі реалізувати до кінця свій злочинний задум через виниклі непередбачені перешкоди. Відмінність розгубленості від напруженості складається в їхньому походженні. Якщо при напруженості порушення в увазі й мисленні від емоційного стану, те при розгубленості смороді первинні, а емоції - вторинні.

Стійкість будь-якої людини до стресових ситуацій може бути забезпечена двома шляхами: системою її емоційного тренування й ретельним навчанням, тобто найдокладнішим інформуванням по цікавлячи фактах, програванням можливих складних ситуацій і т.д.

Фрустрація являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи. М.Д.Левітов називає такі різновиди фрустрації, як агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай. Фрустрація виникає в результаті конфліктів особистості з іншими, особливо в колективі, у якому людина не дістає підтримки, співчутливого ставлення. Негативна соціальна оцінка людини, яка її особистісне - її значущі стосунки, загрожує престижу, людській гідності, - спричиняє стан фрустрації. Він виникає в людей з підвищеною збудливістю, з недостатньо розвиненими гальмівними процесами, у невихованих, розбещених дітей.

1.3 Депресія

Депресія - кінець результат різних патогенних механізмів, які призводять до набору загальні симптоми. Тим часом навіть з обережні клінічних сортування пацієнтів з "ендогенних" депресія, серед них є люди, які мають симптоми депресії у поєднанні з іншими психічних розладів, істинна природа цього відносини часто залишається невідомим. Показано, що депресія всіх психічних розладів, найбільш часто розвивається як наслідком в поєднанні, або, навпаки, є тривожним. Є багато клінічних сценаріїв для високих сумісності депресії і болісні розлади.

Наприклад, депресії і тривоги розлад може розвиватися як два окремих захворювань. Тривога може бути одним з проявів депресивний синдром, повністю зникають після успішного резолюції депресивний епізоду. Типовий депресії часто є наслідком тривале занепокоєння і нападів паніки іноді спостерігаються після короткий, але серйозні депресивний епізодів, які представляють реакцією на переміщені психічне напруження. Схвильованим депресії (турбуючись) можна розглядати як Клінічні прояви або висловив занепокоєння, що характеризується постійним паніку, або як змішана розлад синдромів переважно низькі настрій і депресивний симптоми. Нарешті, пацієнтів з психічними розладами може депресивний епізод це побічні ефекти деяких лікарських засобів, розвиток, наприклад, на тлі тривале споживання наркотиків доз.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АГРЕСИВНОСТІ І КОНФЛІКТНОСТІ СЕРЕД КУРСАНТІВ ТА ПРАЦІВНИКІВ ДАІ

2.1 Загальна характеристика груп випробуваних та методів дослідження

Опитування проводилось на базі ГУМВС України в Харківській області та в Харківському національному університеті внутрішніх справ. В дослідженні приймали участь працівники Державної Автомобільної Інспекції та курсанти 5 курсу Харківського національного університету внутрішніх справ, загальне число яких склало 60 осіб. Віковий проміжок працівників ДАІ, які приймали участь у тестуваннях становить від 21 до 43 років,а курсанти від 21 до 25 років.

Відповідно в подальшому ці дві групи ми будемо відмічати як перша(курсанти) та друга групи(працівники ДАІ).

В дослідженні приймали участь як чоловіки так і жінки.

Для виконання поставлених завдань, які мають практичне значення в даній роботі були використані наступні методики.

Перша з них - методика особистісна агресивність і конфликтность” (Е.П. Ільїн, П.А. Ковальов).

Методика Е. П. Ільїним і П. А. Ковальовим направлена на виявлення схильності до певного типу агресивної поведінки.

Інструкція. На кожне ствердження необхідно дати відповіді «так» «+» чи «ні» «-».

Відповіді «так» по позиціям 1,5,9,13,17,21,37 і «ні» по позиціям 25, 29, 33 говорить про схильність опитуваного до прямої вербальної агресії; відповіді «так» по позиціям 2, 6,10,14,18,30, 34, 38 і «ні» по позиціям 22, 26--0 схильність до вербальної агресії; відповіді «так» по позиціям 7,11,15,27,35 і «ні» по позиціям 3,19, 23,31,39 -- о схильності до фізичної агресії; відповіді «так» по позиціям 8, 12, 16, 20, 32 і «ні» по позиціям 4, 24, 28, 36, 40-- о схильності до прямої фізичної агресії. За кожний із вказаних відповідей нараховується 1 бал.

Сума балів за пряму та фізичну агресію і пряму вербальну агресію дає можливість судити про не стриманість, якщо сума 20 балів і більше, або стриманість (витримка), якщо сума 10 балів і менше.

Наступною методикою, яку ми використовували була методика Самооцінка форм агресивного поводження (модифікований тест Басса-Даркі).

Опитувальник Басса-Дарки.

Термін "агресія" надзвичайно часто вживається сьогодні в самому широкому контексті й тому має потребу в серйозному "очищенні" від цілого ряду нашарувань й окремих змістів.

Завданням психолога повинна стати психокорекційна робота з особами, які більш агресивні в порівнянні з іншими. Але, як визначити це "більш" або "менш"? Відповідь на це питання неможливий без досить точного визначення понять "агресії" й "агресивності".

Необхідність такого визначення обґрунтовується тим, що термін "агресія" надзвичайно часто вживається сьогодні в самому широкому контексті й тому має потребу в серйозному "очищенні" від цілого ряду нашарувань й окремих змістів.

Різні автори у своїх дослідженнях по-різному визначають агресію й агресивність: як уроджену реакцію людини для "захисту займаної території" (Лоренд; Ардри); реакцію особистості на ворожу людині навколишню дійсність (Хорни, Фромм). Дуже широке поширення одержали теорії, що зв'язують агресію й фрустрацію (Маллер, Дуб, Доллард).

Під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області суб'єктивних відносин. Імовірно, деструктивний компонент людської активності є необхідним у творчій діяльності, тому що потреби індивідуального розвитку з неминучістю формують у людях здатність до усунення й руйнування перешкод, подоланню того, що протидіє цьому процесу.

Агресивність має якісну й кількісну характеристики. Як і всяка властивість, вона має різний ступінь виразності: від майже повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати певний ступінь агресивності. Відсутність її приводить до пасивності, відомості, і т.д.

Надмірний розвиток її починає визначати весь вигляд особистості, що може стати конфліктної, нездатної на свідому кооперацію й т.д. Сама по собі агресивність не бажає суб'єкта свідомо небезпечним, тому що, з одного боку, існуюча зв'язок між агресивністю й агресією не є твердої, а, з інший, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні й не схвалювані форми. У життєвій свідомості агресивність є синонімом "зловмисної активності". Однак саме по собі деструктивне поводження "зловмисністю" не володіє, такий його робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення й володіння якими активність розвертається. Зовнішні практичні дії можуть бути подібні, але їхні мотиваційні компоненти прямо протилежні.

Виходячи із цього, можна розділити агресивні прояви на два основних типи: перший - мотиваційна агресія, як самоцінність, другий інструментальна, як засіб (маючи на увазі при цьому, що й та, і інша можуть проявлятися як під контролем свідомості, так і поза нього, і сполучені з емоційними переживаннями: гнів, ворожість). Практичних психологів більшою мірою повинна цікавити мотиваційна агресія як прямий прояв реалізації властивих особистостей деструктивних тенденцій. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з великим ступенем імовірності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії.

Однієї з подібних діагностичних процедур є опросник Басса-Дарки. А.Басе, що сприйняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії й ворожість і визначив останню як: "... реакцію, що розвиває негативні почуття й негативні оцінки людей і подій". Створюючи свій опросник, що диференціює прояву агресії й ворожості, А.Басе й А.Дарки виділили наступні види реакцій:

1. Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма - агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.

3. Роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність, брутальність).

Негативізм - опозиційна манера в поводженні від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

Образа - заздрість і ненависть до навколишнім за дійсні й вигадані дії.

Підозрілість - у діапазоні від недовіри й обережності стосовно людей до переконання в тім, що інші люди планують і приносять шкоду.

Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму(лемент, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокльону, погрози).

Почуття провини - виражає можливе переконання суб'єкта в тім, що він є поганою людиною, що надходить зло, а каяття, що відчувають також їм,совісті.

Запитальник складається з 75 тверджень, на які випробуваний відповідає "так" або "ні". Опросник складений таким чином, що:

1. Питання може ставитися тільки до однієї форми агресії.

2. Питання формулюються таким чином, щоб найбільшою мірою послабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.

Наступна методика Тест Томаса.

Інструкція Запропоновані Вашій увазі опитувальник складений із подвійних виразів: А і Б. Уважно прочитайте кожний вираз, піддослідні обирають те, яке в більшому разі відповідають тому, як досліджуваний звичайно поводиться та діє.

Цей тест виявляє особистісну схильність до конфліктної поведінки, а також виявляє стиль поведінки.

Порядок дослідження : опитувальник складається з 12 суджень щодо поведінки індивіда у конфліктній ситуації , які у різних складах згруповані між собою в 30 пар.

Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях К.Томас вважає, що можна застосовувати двохвимірну модель регулювання конфліктів .

Осново вимірами в даній моделі є :

кооперація , що пов'язана з увагою людини до інтересів інших людей, уникливих в конфлікт , та напористість , для якої характерний акцент на захисті власних інтересів.

Згідно з цими двома основними вимірами К.Томас виділяє наступні способи регулювання конфліктів:

1) Конкуренція як прагнення досягти задоволення своїх інтересів незважаючи на інтереси інших

2) Компроміс

3) Уникнення, для якого характерно як відсутність прагнення до кооперації , так і відсутність тенденцій до досягнення власних цілей

4) Співробітництво, коли учасники ситуації досягають альтернативи, яка повністю задовольняє інтереси обох сторін

5) Пристосування , що у повній протилежності суперництву означає принести в жертву власні інтереси заради іншої людини.

Отримані в результаті дослідження дані співвідносяться із ключем підраховується частота прояву кожного типу поведінки.

Для перевірки достовірності результатів ми використовували математичний метод - це метод математичної статистики ц* - кутове перетворення Фішера.

Критерій Фішера призначений для зіставлення двох вибірок по частоті зуcтрічаємості ефекту, що цікавить дослідника. Критерій оцінює достовірність розходжень між відсотковими частками двох вибірок, у яких зареєстрований ефект, який нас зацікавив.

Для підрахування критерію необхідно:

1. Визначити величини ц, відповідні відсотковим часткам в кожній з груп за таблицями

2. Підрахувати емпіричне значення ц за формулою:

ц емп = (ц1 - ц2)*

де: ц1 - кут, відповідний більшої % частки;

ц2 - кут відповідно меншої % частки;

n1 - кількість спостережень у вибірці 1;

n2 - кількість спостережень у вибірці 2.

3. Встановити критичне значення цкр відповідно до прийнятих в психології рівнів статистичної значущості: p < 0,05 і p < 0,01.

При збільшенні розбіжності між кутами ц1 і ц2 і збільшення чисельності вибірок значення критерію зростає. Чим більше розмір ц*, тим більше мабуть, що розходження достовірні.

2.2 Особливості видів агресивності курсантів ХНУВС та працівників ДАІ

Використовуючи методику особистісна агресивність і конфликтность” (Е.П. Ільїн, П.А. Ковальов), нами були досліджені ведучі симптоми агресивності та конфліктності і в якому рівні їх найбільше число. Отримані результати представлені в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Домінуючі види агресивної поведінки працівників ДАІ та курсантів НУВС (в %)

Вид агресивної поведінки

Курсанти ХНУВС (1-ша група)

Працівники ДАІ (2-га група)

ц

p

1.

Пряма вербальна агресія

29,8

14,6

1,94

0,05

2.

Схильність до вербальної агресії

17,5

43,1

0,307

Ї

3.

Схильність до фізичної агресії

15,1

36,4

0,45

Ї

4.

Схильність до прямої фізичної агресії

37,6

5,9

2,67

0,01

По виду агресивної поведінки «пряма вербальна агресія» у першій групі складає - 29,8 %, по виду агресивної поведінки «схильність до вербальної агресії» 17,5%, по виду агресивної поведінки «схильність до фізичної агресії» - 15,1%, та останній вид агресивної поведінки «схильність до прямої фізичної агресії» складає - 37,6%.

Зараз розглянемо другу групу. Тут ми бачимо, що по виду агресивної поведінки «пряма вербальна агресія» складає - 14,6%, по виду агресивної поведінки «схильність до вербальної агресії» -43,1%, по виду агресивної поведінки «схильність до фізичної агресії» - 36,4%, та останній вид агресивної поведінки «схильність до прямої фізичної агресії» складає - 5,9%.

Як ми бачимо з таблиці 2.1 достовірні результати дослідження ми отримали по виду агресивної поведінки «пряма вербальна агресія», де у першої групи вони достовірно вищі, ніж у другої (29,8% та 14,6%; р?0,05). Також по виду агресивної поведінки «схильність до прямої фізичної агресії» ми виявили, що у першої групи результат достовірно вищий, ніж у другої групи (37,6% та 5,9%; р?0,01).

По таблиці 2.1 добре видно як в першій групі переважають такі види агресивної поведінки як: на першому та другому місці схильність до прямої фізичної агресії та пряма вербальна агресія. До першої групи відносяться курсанти ХНУВС. Їхній вид агресивної поведінки можна обґрунтувати тим що, курсанти тільки недавно вийшли з підліткового віку, а він як усім відомо вважають най агресивніший з усіх періодів життя.

До другої групи відносяться працівники ДАІ. Їм притаманні такі види агресивної поведінки як: схильність до вербальної агресії та схильність до фізичної агресії. Їхній вид агресивної поведінки можна обґрунтувати умовами праці, стосунками в сім'ї на роботі, самопочуття в момент написання тестів.

Рис. 1. Домінуючі види агресивної поведінки працівників ДАІ та курсантів НУВС (в %)

Числа які знаходяться горизонталі Ї рівні агресивної поведінки, а по вертикалі показники у відсотках. Перший ряд Ї курсанти, другий Ї працівники ДАІ.

2.3 Особливості форм агресивної поведінки курсантів ХНУВС та працівників ДАІ

Для дослідження форм агресивної поведінки курсантів ХНУВС та працівників ДАІ ми провели методику модифікований тест Басса-Даркі. За допомогою цієї методики ми визначили форми агресивної поведінки курсантів та працівників та намагалися виявити відмінності між формами агресивної поведінки працівників ДАІ, та формами агресивної поведінки курсантів ХНУВС. Отримані результати представлені в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Результати дослідження форм агресивної поведінки курсантів ХНУВС та працівників ДАІ(%)

Види реакції прояву агресії та ворожості

Курсанти ХНУВС (1-ша група)

Працівники ДАІ (2-га група)

ц

p

1.

Фізична агресія

20,8

16,7

1,83

0,05

2.

Не пряма

8,6

12,3

0,45

-

3.

Роздратування

13,4

3,4

0,94

-

4.

Негативізм

14,3

5,1

2,13

0,05

5.

Образа

18,2

35,6

0,19

-

6.

Підозрілість

23,1

17,2

2,9

0,01

7.

Вербальна агресія

17,2

2,4

1,9

0,05

8.

Почуття провини

8,6

7,3

0,47

-

По виду реакції прояву агресії та ворожості «фізична агресія» у першій групі складає - 20,8 %, по виду реакції прояву агресії та ворожості «не пряма агресія» 8,6%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «роздратування» - 13,4%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «негативізм» складає - 14,3%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «образа» складає - 18,2%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «підозрілість» складає - 23,1%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «вербальна агресія» складає - 17,2%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «почуття провини» складає - 8,6%.

Тепер розглянемо другу групу. Тут ми бачимо, що по виду реакції прояву агресії та ворожості «фізична агресія» у першій групі складає - 16,7 %, по виду реакції прояву агресії та ворожості «не пряма агресія» 12,3%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «роздратування» - 3,4%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «негативізм» складає - 5,1%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «образа» складає - 35,6%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «підозрілість» складає - 17,2%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «вербальна агресія» складає - 2,4%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «почуття провини» складає - 7,3%.

Як ми бачимо з таблиці 2.2 достовірні результати дослідження ми отримали по виду реакції прояву агресії та ворожості «фізична агресія», де у першої групи вони достовірно вищі, ніж у другої (20,8% та 16,7%; р?0,05); по виду реакції прояву агресії та ворожості «негативізм», де у першої групи вони достовірно вищі, ніж у другої (14,3% та 5,1%; р?0,05); по виду реакції прояву агресії та ворожості «підозрілість», де у першої групи вони достовірно вищі, ніж у другої (23,1% та 17,2%; р?0,01); по виду реакції прояву агресії та ворожості «вербальна агресія», де у першої групи вони достовірно вищі, ніж у другої (17,2% та 2,4%; р?0,05);

Розподіл форм агресивної поведінки по тесту Басса-Даркі ми пояснюємо для першої групи:

— віком;

— недостатнім рівнем розвинутості вольового контролю;

— труднощами пов'язаними зі службовою підготовкою, яка сполучається з навчально-професійною підготовкою.

Показники по шкалі фізична агресія займає друге місце,а в групі працівників ДАІ -- п'яте місце. Вербальна агресія в групі курсантів займає четверте місце,а в групі працівників ДАІ -- восьме місце.

Результати отримані по методики “Особистісна агресивність і конфликтность” (Е.П. Ільїн, П.А. Ковальов) узгоджуються із результатами модифікованого тесту Басса-Даркі.

Рис. 2. Результати дослідження форм агресивної поведінки курсантів ХНУВС та працівників ДАІ(%).

Числа які знаходяться горизонталі Ї види реакції прояву агресії та ворожості, а по вертикалі показники у відсотках. Перший ряд Ї курсанти, другий Ї працівники ДАІ.

2.4 Особливості способів регулювання конфліктів курсантів ХНУВС та працівників ДАІ

Для діагностики типів поведінки ми обрали «Тест Томаса»

Використовуючи тест Томаса, нами були досліджені наступні типи поведінки: суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення та пристосування. Отримані результати представлені в таблиці 2.3, де видно специфіку типів поведінки у працівників ДАІ та курсантів ХНУВС.

Таблиця 2.3 Особливості способів регулювання конфліктів курсантів ХНУВС та працівників ДАІ.(%)

Способи регулювання конфліктів

Курсанти ХНУВС (1-ша група)

Працівники ДАІ (2-га група)

ц

p

1.

Суперництво

12,4

46,8

2,46

0,01

2.

Співробітництво

28,2

12,4

0,82

-

3.

Компроміс

5,3

9,9

0,87

-

4.

Уникнення

44,4

14,2

2,47

0,01

5.

Пристосування

9,7

16,7

1,83

0,05

По способу регулювання конфліктів «суперництво» у першій групі складає - 12,4 %, по способу регулювання конфліктів «співробітництво» 28,2%, по способу регулювання конфліктів «компроміс» - 5,3%, по способу регулювання конфліктів «уникнення» складає - 44,4%, по способу регулювання конфліктів «пристосування» складає - 9,7%.

Тепер розглянемо другу групу. Тут ми бачимо, що по способу регулювання конфліктів «суперництво» складає - 46,8 %, по способу регулювання конфліктів «співробітництво» 12,4%, по способу регулювання конфліктів «компроміс» - 9,9%, по способу регулювання конфліктів «уникнення» складає - 14,2%, по способу регулювання конфліктів «пристосування» складає - 16,7%.

Як ми бачимо з таблиці 2.3 достовірні результати дослідження ми отримали по способу регулювання конфліктів «суперництво», де у другої групи вони достовірно вищі, ніж у першої (46,8% та 12,4%; р?0,01); по способу регулювання конфліктів «уникнення», де у першої групи вони достовірно вищі, ніж у другої (44,4% та 14,2%; р?0,01); по способу регулювання конфліктів «пристосування», де у першої групи вони достовірно вищі, ніж у другої (16,7% та 9,7%; р?0,05).

По таблиці 2.3 добре видно як в першій групі переважають такі способи регулювання конфліктів як: на першому та другому місці уникнення та співробітництво. До першої групи відносяться курсанти ХНУВС. Їхній спосіб регулювання конфліктів можна обґрунтувати тим що, курсанти навчаючись в Харківським національнім університеті внутрішніх справ з першого курсу пристосувались до умов які надані в цьому університеті, з особливостями учбової професійної діяльності, та діяльністю, спрямованою на службову підготовку майбутнього міліціонера.

До другої групи відносяться працівники ДАІ. Їм притаманні перші два способи регулювання конфліктів: суперництво та пристосування Їхній спосіб регулювання конфліктів можна обґрунтувати тим що, кожний працівник бореться за посаду вищого ступеня, звання, довіру зі сторони керівництва, а під роботи необхідно підтримувати добрі відносини із співробітниками.

Рис. 3. Особливості способів регулювання конфліктів курсантів ХНУВС та працівників ДАІ.(%)

Числа які знаходяться горизонталі Ї типи поведінки, а по вертикалі показники у відсотках. Перший ряд Ї курсанти, другий Ї працівники ДАІ

ВИСНОВКИ

1. Конфлікти виникають майже у всіх сферах людського життя. Існують різні визначення конфлікту, але всі вони підкреслюють наявність протиріччя, що приймає форму розбіжностей, якщо мова йде про взаємодію людей, конфлікти можуть бути схованими або явними, але в основі їх лежить відсутність згоди. Взагалі конфлікт як відсутність згоди між двома або більше сторонами - особами або групами.

Емоції (франц. emotion, від лат. emovere -- збуджувати, хвилювати) -- фізіологічні стани організму, які мають яскраво значущий суб'єктивний колір і охоплюючи усі види почуттів та переживань людини -- від глибоко травмуючи страждань до високих форм радощів і соціального життєвідчуття.

Деякі види емоцій:

Страх - це емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню людини й спрямована на джерело справжньої або уявної небезпеки.

Гнів - це емоційний стан, який протікає у формі афекту й викликається раптовим виникненням значної перешкоди на шляху вдоволення винятково важливої для суб'єкта споживи.

Агресія - мотиваційна поведінка, акт, що може часто завдавати шкоди об'єктам атаки-нападу або ж фізичний збиток іншим індивідам, що викликає в них депресію, психодискомфорт, незатишність, напруженість, страх, боязнь, стан пригніченості, аномальне психічне переживання

Тривожність - це багатозначний психологічний термін, що описують як визначений стан індивідів в обмежений момент часу, так і стійка властивість будь-якої людини.

2. При вивченні особливостей видів агресивності серед курсантів ХНУВС та працівників ДАІ були отримані дані, що свідчать про те, що курсантам більш притаманна пряма вербальна агресія і схильність до прямої фізичної агресії.

3. При вивченні особливостей форм агресивної поведінки серед курсантів ХНУВС та працівників ДАІ були отримані дані, що свідчать про те, що курсантам більш притаманна фізична агресія, негативізм, підозрілість та вербальна агресія.

Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи.

Негативізм - опозиційна манера в поводженні від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

Підозрілість - у діапазоні від недовіри й обережності стосовно людей до переконання в тім, що інші люди планують і приносять шкоду.

Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму(лемент, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокльону, погрози).

4. При вивченні особливостей способів регулювання конфліктів серед курсантів ХНУВС та працівників ДАІ були отримані дані, що свідчать про те, що курсантам більш притаманне уникнення, а працівникам ДАІ більш притаманне суперництво та пристосування.

Суперництво - як прагнення досягти задоволення своїх інтересів незважаючи на інтереси інших

Уникнення - для цього способу регулювання конфліктів характерно як відсутність прагнення до кооперації , так і відсутність тенденцій до досягнення власних цілей

Пристосування - цей спосіб регулювання конфліктів у повній протилежності суперництву означає принести в жертву власні інтереси заради іншої людини.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бандурка О.М., Друзь В.А. Конфліктологія: Навч. посіб. Для ВНЗ.- Харків: Університет внутрішніх справ, 1997.

2. Бородкин Ф. М., Коряк Н. М. Увага: конфлікт. - Новосибірськ: Наука. Сиб. отд-ние, 1989.

3. Корнеева Е.Н. Якщо в родині конфлікт... - Ярославль: Академія розвитку: Академія Холдинг, 2001.

4. Столяренко Л. Д. Основи психології. Ростову-на-Дону. Видавництво «Фенікс», 1999

5. Ващенко І.В.Особливості конфліктів під час взаємодії процівників органів внутрішніх справ як передумова успішного розв'язання оперативно-службових завдань/Психологія:ЗБ. Наук праць.- НДПУ ім. М.П. Драгоманова.- Вип.2.Ч.П.-2000.

6. Ващенко І.В., Гіренко С.П. Общая конфліктологія: Навч. Посіб./Під заг.ред. І.В. Ващенко, С.П. Гіренко.- 2-е вид.,- Харків: Оригінал,2001.

7. У.Гришина Н.В. До питання про предросположеність до конфліктної поведінки/Експерементальна та прикладна психологія.-Л.:ЛГУ, 1981.- Вип.№10

8. Гришина Н.В. Про природу соціально-виробничих конфліктів./Соціально-психологічні проблеми руководства та управління колективами.- М,1974.

9. Аграшенков А. В. Психологія на щодня. Ради, рекомендації, тести. - М.: Віче, 1997.

10. Донцов А. І., Полозова Т.А. Проблеми об'єктивних детермінант міжособистісного конфлікту в групі. Вест. МДУ. Психологія, 1977,№ 4.

11. Дмітрієв А.,Кудрявцев В. Вступ в загальну теорію конфлікту. М., 1993.

12. Лефевр В.А. Конфліктуючі структури. Вороніж, 1967.

1З. Сідоренко Е.В. Методи математичної обробки в психології /Е.В. Сідоренко.- Спб.: Мова,2002.

14. Тюріна В.А., Ващенко І.В. Види конфліктів.- К., 1998.

15. Пономарьов І.Б. Конфлікти в діяльності і спілкуванні працівників ОВС- М., 1988.

Холлігер В. Людина та агресія.- М.: Просвещение.,1985.

Кудрявцев С.В. Конфлікт та насильственні злочини. М.,1991.

18. Орлова Є.А.,Філонов Л.Б. Взаємодія в конфліктній ситуації:Деякі фактори, які визначають хід взаємодії. Психологічні проблеми соціальної регуляції поведінки. М., 1976.

19. Імуратов А.Т. Конфлікт і згода. - К.: Наук. Думка, 1996.

20. Хібовська В.А. Трудові конфліти: причини, резутати і способивирішення .-М.,1995.-№ 3.

21. Манешин В. С. Дисциплина и общество. Социально-философский аспект - М.: МГУ, 1984.

22. Професійна психологія в органах внутрішніх справ: Загальна частина. - Київ: УАВС,1995

23. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. - Самара, 1998.

24. Сидоренко Е. В. Методы математической обработки в психологии / Е. В. Сидоренко. - СПб.: Речь, 2002.

25. Сливка С.С. Професійна культура працівника міліції. - Львів: Вільна Україна, 1995

26. Ткаченко Т.С. Моральна деформація співробітників ОВС // Філософські проблеми права та правоохоронної діяльності співробітників ОВС. - Київ: УАВС,1995

27. Шванцара Й. И др. Диагностика психического развития.- Прага

28. Репина Т.А. Анализ теорий полоролевой социализации в современной западной психологии// Вопр. психологии, N 2

29. Раншбург Й., Поппер П. Секреты личности.- М.

30. Рабочая книга социолога/ Под ред. Г.В.Осипова и др.

31. Х. Хекхаузен Агрессия // Мотивамия и деятельность. М., 1986

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Поняття емоційних станів у психології. Підбір психолого-діагностичних методик для дослідження переживання емоційних станів. Проведення експериментального дослідження для визначення особливостей переживання емоційних станів у чоловіків та жінок.

    курсовая работа [55,4 K], добавлен 24.01.2011

  • Розгляд основних особливостей агресивної поведінки курсантів та працівників міліції. Характеристика та аналіз видів агресивності по З. Фрейду: імпульсна жорстокість, садизм, деструктивність. Фізична агресія як результат підвищення соціального контролю.

    дипломная работа [192,7 K], добавлен 26.12.2012

  • Розгляд фаз протікання конфлікту. Встановлення причин виникнення конфліктних ситуацій у подружньому житті. Дослідження психологічних особливостей взаємодії людини в конфліктних ситуаціях. Визначення основних шляхів попередження сімейних конфліктів.

    статья [22,4 K], добавлен 07.11.2017

  • Соціальні та психологічні відмінності поведінки людей різного віку у конфліктних ситуаціях. Корекція конфліктної поведінки серед молоді та оптимізація міжособистісних стосунків. Рекомендації щодо мінімізації негативних наслідків під час конфліктів.

    статья [22,6 K], добавлен 17.08.2017

  • Особливості конфліктної поведінки. Проблема агресивності та гендера, їх рішення в психологічній науці. Гендерні особливості прояву агресивності і конфліктності в поведінці працівника органів внутрішніх справ, комунікативні аспекти даного процесу.

    дипломная работа [103,1 K], добавлен 26.12.2012

  • Експериментальне дослідження особливостей сприймання і розуміння дітьми емоційних станів людини. Психолого-педагогічні програми формування та корекції психоемоційної сфери старших дошкільників. Результати впровадження комплексної програми корекції.

    дипломная работа [5,9 M], добавлен 16.03.2014

  • Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків. Статевовікові та індивідуальні особливості прояву агресивності в підлітковому віці. Експериментальне дослідження та програма психокорекції гендерних відмінностей прояву агресії у підлітків.

    дипломная работа [374,0 K], добавлен 19.10.2011

  • Загальна характеристика стилів виховання в сім’ї. Сутність та джерела агресії. Особливості виявлення агресивності у юнаків та дівчат. Експериментальне дослідження взаємозв'язку між стилем виховання і особливостями прояву агресивних реакцій у підлітків.

    дипломная работа [176,8 K], добавлен 04.08.2016

  • Проблема подолання внутрішніх конфліктів та агресивної поведінки у молодшому шкільному віці. Психологічні особливості учнів. Проведення корекційної роботи, спрямованої на подолання агресії. Вивчення рівня тривожності та його впливу на поведінку школярів.

    курсовая работа [441,9 K], добавлен 26.12.2014

  • Поняття, моделі та наслідки конфлікту. Причини конфліктів у родині. "Кодекс поведінки" в конфліктних ситуаціях. Способи регулювання конфліктів: змагання, пристосування, компроміс, уникнення, співпраця. Результаті тестування студентів за тестом К. Томаса.

    презентация [1,8 M], добавлен 02.04.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.