Психолого-педагогічні засади взаємодії сім’ї та школи

Заключна частина. Ця частина зборів включає в себе такі важливі моменти, як прийняття рішення і аналіз того, що сталося на зборах. В даний період допрацьовується попередньо підготовлений проект рішення зборів, і потім воно затверджується з внесеними в нього зауважень та пропозицій. Дуже важливо, щоб заключний етап зборів став прологом до подальшої спільної роботи педагога і батьків за рішенням проблем, виявлених в ході обговорення.

Ділова гра є методом оптимізації взаємодії взаємин між педагогами та батьками.

Ділова гра ? це різновид масових, групових ігор, яка являє собою інформаційно-діяльнісну модель проблемної ситуації, в процесі роботи над якою учасникам гри необхідно виявити протиріччя і на основі прийняття рішень знайти оптимальний вихід з проблемної ситуації. Ділова гра застосовується також для навчання командній взаємодії, навичкам спільної продуктивної діяльності, роботи над окремими проектними завданнями і, в деяких випадках, з метою оцінки властивостей і потенціалу особистостей учасників, їх професійних якостей.

Ділова гра характеризується наступними основними ознаками [39, с. 73]:

1. Наявність проблемної ситуації, що включає в себе протиріччя. Гравцям необхідно сформулювати мету вирішення проблеми і на її основі з сукупності альтернативних варіантів вибрати оптимальний.

2. Наявність загальних цілей учасників гри. Так, при вирішенні завдання розвитку власного виробництва загальною метою може бути збереження загального джерела ресурсів.

3. Наявність ролей і призначення на них учасників ділової гри. Наприклад, кожен слухач, зайнятий в грі, може виконувати роль керівника виробництва, або майстра, або начальника цеху і т.д.

4. Різноманіття інтересів учасників і характеристика умов невизначеності в ігровій ситуації. Перше може мати місце через різне ставлення учасників до даної проблеми, різного стану ресурсів і суб'єктивних оцінок їх важливості, неоднаковою відповідальності учасників гри за вирішення проблеми.

5. Прийняття та реалізація в процесі гри певної послідовноності рішень, кожне з яких залежить від рішення, прийнятого даним учасником на попередньому етапі (кроці), і від дій інших учасників. Крім того, має місце повторюваність кроків, причому на кожному кроці, як і в реальній дійсності, можливо досить складне поєднання різних варіантів заходів, що вживаються.

6. Об'єктивність оцінки результатів ігрової діяльності. Вона забезпечується чіткими критеріями оцінювання та кількісними показниками за кількома шкалами.

Охарактеризовані ознаки ділових ігор дають можливість окреслити область їх найбільш ефективного застосування. Очевидно, що такими є організаційно-управлінські процеси, що вимагають рішень.

Відвідування учня вдома. Педагог повинен попереджати про передбачуваний візит із зазначенням дня та мети відвідання. Відвідування можливо тільки після отримання дозволу батьків. Відвідування педагогом сім'ї повинно залишити в родині гарне враження. Для цього необхідно спочатку поговорити на абстрактні теми, розпитати про традиції, звичаї, спільне проведення часу в родині і лише потім обговорювати причину приходу в сім'ю.

Батьківський комітет. Батьківський актив ? це опора педагогів, і при вмілій взаємодії вони успішно вирішують спільні завдання. Батьківський комітет прагне залучити батьків і дітей до організації колективтивних творчих справ, вирішення проблем колективу.

Батьківські читання ? дуже цікава форма роботи з батьками, яка дає можливість батькам не тільки слухати лекції педагогів, а й вивчати літературу з проблеми та брати участь в її обговоренні. Батьківські читання можна організувати таким чином: на перших зборах на початку навчального року батьки визначають питання педагогіки і психології, які їх найбільше хвилюють. Учитель збирає інформацію і аналізує її. За допомогою шкільного бібліотекаря та інших фахівців визначаються книги, де можна знайти відповідь на поставлене запитання. Батьки читають книги, а потім використовують рекомендовану літературу в батьківських читаннях. Особливістю батьківських читань є те, що, аналізуючи книгу, батьки повинні викласти власне розуміння питання і зміну підходів до його рішення після прочитання книги.

Батьківські вечори ? форма роботи, яка чудово згуртовує батьківський колектив. Батьківські вечори проводяться у класі 2-3 рази на рік без присутності дітей. Батьківський вечір ? це свято спілкування з батьками друга твоєї дитини, це свято спогадів дитинства та дитинства власної дитини, це пошук відповідей на питання, які перед батьками ставить життя і власна дитина.

Форми вечорів дозволяють не тільки висловити свою думку з різних тем, а й почути щось корисне для себе в міркуваннях інших батьків, взяти на озброєння в свій виховний арсенал щось нове, цікаве.

Батьківські тренінги. Це активна форма роботи з батьками, які хочуть змінити свою взаємодію з власною дитиною, зробити її більш відкритою і довірливою. У батьківських тренінгах повинні брати участь обоє батьків. Від цього ефективність тренінгу зростає і результати не змушують на себе чекати. Тренінг проводиться з групою, що складається з 12-15 осіб. Батьківські тренінги будуть успішними, якщо всі батьки будуть активно в них брати участь і регулярно їх відвідувати. Щоб тренінг був результативним, він повинен включити в себе 5-8 занять.

Батьківський тренінг проводиться, як правило, психологом школи, який дає можливість батькам тимчасово відчути себе дитиною, пережити емоційно ще раз дитячі враження.

З великим інтересом батьки виконують такі тренінгові завдання, як «дитячі гримаси», «улюблена іграшка», «мій казковий образ», «дитячі ігри», «спогади дитинства», «фільм про мою сім'ю».

Батьківські ринги ? одна з дискусійних форм спілкування і формування батьківського колективу. Батьківський ринг готується у вигляді відповідей на питання з педагогічних проблем. Питання вибирають самі батьки. На одне питання відповідають дві сім'ї. У них можуть бути різні позиції, різні думки. Інша частина аудиторії в полеміку не вступає, а лише підтримує думку родин оплесками. Експертами в батьківських рингах виступають учні класу, визначаючи, яка родина у відповідях на питання була найбільш близька до правильного трактування.

Організація спільної діяльності батьків і дітей. Одне з головних завдань педагогів освітнього закладу ? це співпраця і розширення поля позитивного спілкування в сім'ї, реалізація планів по організації спільних справ батьків і дітей. В установах освіти склалися різноманітні види співпраці з сім'єю:

? в пізнавальній діяльності: громадські форуми знань, творчі звіти з предметів, дні відкритих дверей, свята знань і творчості, турніри знавців, спільні олімпіади, випуск предметних газет, творчі звіти. Батьки можуть допомогти в оформленні, підготовці заохочувальних призів, оцінці результатів, безпосередньо брати участь в заходах, створюючи власні або змішані команди. Це можуть бути конкурси: «Сім'я-ерудит», «Сімейне захоплення»; читацькі конференції «Коло сімейного читання» та інші;

? у трудовій діяльності: оформлення кабінетів, благоустрій та озеленення приміщень, посадка алей, ярмарок-розпродаж виробів, виставки «Світ моїх захоплень» та інші;

? в дозвіллі: спільні свята, підготовка концертів, вистав, перегляд і обговорення фільмів, змагання, конкурси, КВК, туристичні походи, екскурсійні поїздки, домашні клуби вихідного дня, де батьки організують діяльність дитячих груп, сформованих з урахуванням інтересів і симпатій. Широке поширення отримують сімейні свята та фестивалі: День матері, День батька, День бабусь і дідусів, День моєї дитини; ігрові сімейні конкурси: «Спортивна сім'я», «Музична родина», конкурс сімейних альбомів, конкурс господинь, конкурс «Чоловіки на перевірці» (змагання між батьками і синами) та інші.

Таким чином, ефективність виховної системи освітньої установи характеризується серед інших факторів і тим, що батьки, поряд з педагогами і дітьми, розглядаються в якості суб'єкта цілісного освітнього процесу.

Висновки до другого розділу

В основі педагогіки партнерства - спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об'єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Школа має ініціювати нову, глибшу залученість сім'ї до побудови освітньо-професійної траєкторії дитини.

Школа повинна допомагати батькам здобувати спеціальні знання про стадії розвитку дитини, ефективні способи виховання в дитині сильних сторін характеру і чеснот залежно від її індивідуальних особливостей. Діалог і багатостороння комунікація між учнями, учителями та батьками змінить односторонню авторитарну комунікацію «вчитель» - «учень».

З'ясовано, що основними принципами педагогіки партнерства в Україні на сучасному етапі розвитку освітнього процесу є наступні:

1. повага до особистості;

2. доброзичливість і позитивне ставлення;

3. довіра у відносинах;

4. діалог - взаємодія - взаємоповага;

5. розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв'язків);

6. принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов'язань, обов'язковість виконання домовленостей).

Сім'я і школа майже завжди об'єднували свої зусилля саме у вихованні майбутнього покоління. Однак певний історичний проміжок відзначився тим, що батьки практично не торкалися навчальної сторони педагогічного процесу. На сучасному етапі картина змінюється і батьки проявляють жвавий інтерес до навчально-виховної роботи в загально- освітній школі.

Ефективність виховної системи освітньої установи характеризується серед інших факторів і тим, що батьки, поряд з педагогами і дітьми, розглядаються в якості суб'єкта цілісного освітнього процесу.



РОЗДІЛ ІІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ СІМ'ї ТА ШКОЛИ У ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

3.1 Моделювання взаємодії закладу освіти з родинами учнів: експериментальний підхід

Термін «модель» походить від латинського «modulus» ? міра. Одне з перших визначень поняття «модель» належить Г. Клаусу: «... під моделлю розуміється відображення фактів, речей і відносин певній галузі знання у вигляді більш простий, більш наочної матеріальної структури цієї області або іншій області» [76, с. 31].

Модель ? це штучно створений об'єкт у вигляді схеми, фізичних конструкцій, знакових форм або формул, який, будучи подібний досліджуваного об'єкта (або явищу), відображає і відтворює в більш простому і огрубленном вигляді структуру, властивості, взаємозв'язки і відносини між елементами цього об'єкта.

Побудувати модель ? значить провести матеріальне або уявне імітування реально існуючої системи шляхом створення спеціальних аналогів, в яких відтворюються принципи її організації і функціонування.

Сенс моделювання полягає в можливості отримати інформацію про явища, що відбуваються в оригіналі, шляхом перенесення на нього певних знань, отриманих при вивченні відповідної моделі. Цей метод заснований на здатності людського мислення до абстрактного порівнянні властивостей різних об'єктів, тобто до встановлення аналогій.

Педагогічне моделювання (створення моделі) ? це розробка цілей (загальної ідеї) створення педагогічних систем, процесів або ситуацій та основних шляхів їх досягнення[73, с. 146].

Основні положення педагогічного моделювання можна зобразити у вигляді схеми.

Етапи педагогічного моделювання є наступні:

? входження в процес і вибір методологічних підстав для моделювання, якісний опис предмета дослідження;

? постановка задач моделювання;

? конструювання моделі з уточненням залежності між основними елементами досліджуваного об'єкта, визначенням параметрів об'єкта і критеріїв оцінки змін цих параметрів, вибір методик вимірювання;

? дослідження валідності моделі у вирішенні поставлених завдань;

? застосування моделі в педагогічному експерименті;

? змістовна інтерпретація результатів моделювання[48, с. 64].

Моделювання розглядається як технологія побудови і вивчення моделей як реально існуючих предметів і явищ, так і конструюються об'єктів для визначення (пізнання) або поліпшення їх характеристик, раціоналізації способів їх побудови, управління ними (перетворення) і т.п. Як правило, за характером тієї сторони об'єкту, яка піддається моделюванню, розрізняють моделювання його структури або поведінки, функціонування, що протікають в ньому процесів та ін. [74, с. 134].

Сутність соціально-педагогічної моделювання полягає в тому, що досліджуваний і перетворений об'єкт в рамках даної технології проходить три етапи змін. Перший з них (етап формування моделі) пов'язаний з виділенням у ньому основних властивостей або процесів, структури або функцій, щодо яких буде здійснюватися його модельне дослідження ? перетворення. При цьому відбираються найбільш істотні ознаки і властивості соціально-педагогічного об'єкта; інші ж залишаються як би поза увагою соціального педагога. На цьому ж етапі здійснюється формулювання допустимих спрощень при роботі з об'єктом: подання не в повному обсязі його властивостей, а всукупності лише найбільш значущих, провідних, основних; зосередження уваги суб'єкта на одній або декількох, суворо обмежених цілями моделювання, сторонах (одиницях аналізу) об'єкта (структура, функції, процеси, властивості); уявлення об'єкта моделювання в наочно-образній знаковій формі (опис, схема, таблиця, графік і т.д.), які забезпечують однозначність трактування вихідних і кінцевих результатів моделювання, і інші спрощення. Так формується соціально-педагогічна модель об'єкта ? спрощена, обмежена, що містить лише найсуттєвіші сторони об'єкту, що відображається соціально-педагогічної практики модель-зразок або модель-заступник.

Другий етап (етап перетворення моделі) пов'язаний зі зміною виділених властивостей соціально-педагогічної моделі стосовно до конкретних, відібраним, фіксованим соціально-педагогічних умов. Соціальний педагог, досліджуючи, перебираючи різні умови, вивчає і фіксує зміни, що виникають в його моделі; виявляє взаємозв'язок соціально-педагогічних умов і результатів; аналізує тенденції, що з'являються в результаті цієї роботи; визначає найбільш оптимальні співвідношення між результатами і методами впливу на модель і ін. Тут же здійснюється перебір найбільш оптимальних варіантів отриманих результатів. Умова термінологічної точності, однаковості є найважливішою умовою переходу з першого етапу на другий, а з нього ? на третій. Крім того, важливим є факт проходження тим одиницям аналізу, які були виділені на попередньому етапі (структура, функції, процеси, властивості).

Сукупність результатів, отриманих на другому етапі в процесі вивчення і зміни моделі, складає комплекс рекомендацій зі зміни соціально-педагогічного об'єкта на третьому етапі (етап перенесення результатів на об'єкт). Незважаючи на те, що на перших двох етапах дослідження і варіативного перетворенню піддавалися лише основні одиниці аналізу (провідні характеристики моделі), відносини ізоморфізму і гомоморфізму, що існують між об'єктом і його моделлю, дозволяють забезпечити перенесення отриманих на соціально-педагогічної моделі результатів її зміни на сам об'єкт. Той комплекс рекомендацій зі зміни цього об'єкта, який був вироблений на основі моделі, практично реалізується по відношенню до об'єкта соціально-педагогічної практики. При цьому враховуються, безумовно, ті спрощення, які були сформульовані на першому етапі при формуванні моделі.

Не виключається, що перенесення рекомендацій, отриманих на другому етапі, на сам об'єкт призведе до виникнення суперечливих тенденцій в його розвитку на практиці. У цьому немає нічого незвичайного: по-перше, моделювання піддавалися тільки основні одиниці соціально-педагогічного об'єкта і вони цілком можуть увійти в суперечність з другорядними його властивостями. У цьому випадку ці властивості повинні змінюватися услід за зміною основних властивостей. По-друге, протиріччя може бути викликано також відмінностями між вихідним (старим) і поточним (новим) станом об'єкта. У цьому випадку справа дослідника визначати доцільність переходу від одного стану об'єкта до іншого.

В даний час ряд наукових розробок в галузі вивчення закономірностей процесів моделювання, формування його технології та методів стосовно до різних об'єктів дозволяє зробити висновок про можливість і необхідність формування нової галузі наукового знання, яка може бути названа соціально-педагогічною моделлю.

3.2 Вивчення виховного потенціалу сім'ї як передумова успішної співпраці

У першому розділі були виділені і обґрунтовані теоретичні основи моделювання взаємодії сім'ї і школи в процесі виховання дитини. А також було розглянуто науковий апарат моделювання як методу соціально-педагогічного дослідження. Аналізуючи ситуацію, приймається рішення розробити модель взаємодії сім'ї і школи в процесі виховання, але перед цим необхідно вивчити стан і можливості такої взаємодії. Для цього була проведена діагностика педагогів, учнів і батьків.

Мета дослідження: Вивчення стану та можливостей взаємодії сім'ї і школи у вихованні дитини на основі визначення ступеня задоволеності педагогів, учнів, батьків життєдіяльністю і роботою освітньої установи.

З мети випливають такі завдання:

? вивчення задоволеності педагогів життєдіяльністю в навчальному закладі

? вивчення задоволеності учнів шкільним життям

? вивчення задоволеності батьків роботою навчального закладу

Дослідження було проведено на базі середньої загальноосвітньої школи № 12м. Тернополя.

Кількість респондентівстановить ? 86 осіб. З них 30 ? учнів, віком 13-15 років, 30 ? батьків ці дітей, 26 ? педагогів цієї школи.

Як використаних методик були обрані:

1) методика вивчення задоволеності учнями шкільного життя, розроблена доцентом А.А. Андрєєвим (Додаток В);

2) методика вивчення задоволеності батьків роботою навчального закладу, розроблена доцентом Е.Н. Степановим (Додаток Г);

3) методика вивчення задоволеності педагогів життєдіяльністю в шкільному співтоваристві і їх положення в ньому, розроблена доцентом Е.Н. Степанови (Додаток Д) [16, с. 76].

Дані методики прості в проведенні, не вимагають багато часу, досить точно показують ступінь задоволеності суб'єктів виховного процесу.

За допомогою факторного аналізу отриманих даних вдалося виявити два латентних фактори, що впливають на ступінь задоволеності учнів. До першого увійшли наступні змінні: `я ходжу в школу з радістю», «В школі у мене зазвичай гарний настрій», «В класі я завжди можу висловити свою думку», «На літніх канікулах я сумую за школі». У другій фактор увійшли такі твердження: «До наших шкільним вчителям можна звернутися за порадою і допомогою у важкій життєвій ситуації», «У мене є улюблений учитель», `я вважаю, що в нашій школі створені всі умови для розвитку моїх здібностей», « Я вважаю, що шкільне середовище готує мене до самостійного життя».

Висловлювання, що утворюють перший фактор, несуть емоційний заряд, пов'язані з емоційним станом учнів, тому цей фактор умовно можна назвати «установка на емоційне оцінювання школи». Висловлювання, що увійшли до другого фактор, пов'язані з можливістю задовольняти потреби в самореалізації, самостійності, захисту. Учні тут демонструють сприйняття шкільного середовища як засобу для особистісного становлення, тобто все висловлювання об'єднує установка на інструментальне оцінювання школи.

Результати за даною методикою показали, що перший фактор, тобто емоційний стан учнів менш виражений ніж другий, тобто можливість задовольняти потреби в самореалізації, самостійності, захисту.

У більшості опитаних школярів ? 60%, високий рівень впливу другого фактору. Установка на емоційне оцінювання школи на середньому рівні у 53,3% учнів. Низький рівень впливу цього фактору показали результати 16,7% діагностованих дітей.

Ступінь задоволеності учнів шкільним життям у більшості опитаних 57% на середньому рівні, у 12 осіб з 30, що склало 40% високий показник задоволеності.

Аналізуючи результати по даній методики потрібно відзначити, що в учнів даної школи хороший рівень самостійності і бажання самореалізації своїх здібностей і можливостей, це свідчить про можливу включеності учнів у моделювання взаємодії сім'ї і школи у виховному процесі. Також можна зробити висновок, що показник впливу першого фактору свідчить про те, що лише половина учнів оцінюють емоційний клімат свого шкільного життя сприятливо. Це говорить про низьку зацікавленість суб'єктів педагогічного та виховного процесів в контексті цього питання. Але ж від емоційного клімату середовища багато в чому залежить мотивація школярів до процесів навчання і виховання.

Результати вивчення задоволеності батьків життєдіяльністю освітнього закладу показали, що низький рівень задоволеності опитаних батьків переважає над високим. 23% респондентів на затвердження: «Ми відчуваємо почуття взаєморозуміння в контактах з адміністрацією та вчителями нашої дитини», «Навчальний заклад сприяє формуванню гідної поведінки нашу дитину», відзначали невідповідність даних висловлювань. Практично повністю задоволені взаємодією шкільного колективу і насіннєвим соціумом 19% батьків. У решти анкетованих рівень задоволеності роботою освітньої установи і його педагогічного колективу відзначений як середній. Показник склав ? 56%.

Наведені вище факти свідчать про актуальність даного дослідження роботи і про необхідність створення моделі взаємодії сім'ї і школи.

У педагогів задоволеність життєдіяльністю в шкільному співтоваристві вище, ніж у попередніх респондентів. Аналізуючи результати важливо відзначити, що різниця між показниками високого і середнього рівня задоволеності педагогічного колективу школи не велика. Високий показник у 53% опитаних вчителів, а середній ? 47%.

Поряд із загальною задоволеністю доцільно визначення, задоволеності педагогів різними аспектами життєдіяльності освітньої установи.

Таблиця 3.1 Рівень задоволеності педагогів різними аспектами життєдіяльності освітньої установи

	Високий рівень задоволеності (%)	Середній рівень задоволеності (%)	Низький рівень задоволеності (%)
Організація праці	53	26	8
Можливість прояву і реалізації проф. та ін. особистісних якостей педагога	26	26	-
Відносини з вчителями і адміністрацією нав. закладу	61	34	4
Відносини з учнями і їх батьками	65	35	-
Забезпечення діяльності педагога	34	57	8

За допомогою факторного аналізу отриманих даних вдалося виявити, що показники задоволеності суб'єктів соціалізації, що стосуються саме їх взаємодії в процесі виховання, не збігаються один з одним: у батьків школярів рівень задоволеності взаємодії сім'ї і шкільного соціуму нижче, ніж рівень задоволеності цього ж фактору педагогів; учні в цьому контексті відзначають низьку вираженість емоційного клімату в життя школи.

Аналізуючи цю ситуацію важливо відзначити, що актуальність даного дослідження підтверджується і відповідає поставленій меті.

На основі вивчення стану і можливостей взаємодії сім'ї і школи у вихованні дитини та визначення ступеня задоволеності педагогів, учнів, батьків життєдіяльністю і роботою освітньої установи, приймається рішення створити соціально-педагогічну модель взаємодії сім'ї і школи в процесі виховання.

3.3 Авторська методика роботи вчителя з батьками учнів

На основі аналізу проблеми взаємодії сім'ї і школи, вивчення стану та можливостей цієї проблеми, а також теоретичного обґрунтування наукового апарату моделювання ? як соціально-педагогічного явища приймається рішення розробити модель виховної системи школи за інтересами (клубу), в процесі організації якої будуть взаємодіяти педагоги, учні, батьки.

Для реалізації цієї ідеї на чолі школи повинен бути директор, його заступники. Підбирається ініціативна група педагогів мають досвід організації творчої діяльності школярів. Можуть бути запрошені фахівці з організації клубної роботи. Що дозволить з перших днів роботи такої школи організувати активний педагогічний процес

Реалізація поставленої мети вимагає відповідного матеріального і фінансового забезпечення (наявність спортивних залів, столярної та слюсарної майстерні, актового залу, класу хореографії, комп'ютерного класу, обладнаних предметних кабінетів та ін.). А також і підбору відповідних педагогічних технологій. Однією з них є, добре відома і апробована багатьма педагогами, методика організації колективної творчої діяльності. Її використання дозволяє активізувати дітей, розвинути їхню ініціативу, допомагає самовизначитися в новому колективі.

У перший рік роботи створюються умови для подальшої цілеспрямованої діяльності вчителів, дітей і батьків по створенню виховної системи. Перш за все, потрібно уточнити і конкретизувати мету спільної діяльності учасників педагогічного процесу, «сконструювати» модель особистості, учня школи, визначити основні ідеї, реалізуючи які, може бути створена виховна система школи за інтересами.

На цьому етапі здійснюється діагностичне обстеження стану навчально-виховного процесу в школі. З цією метою проводиться анкетування учнів, їхніх батьків, всіх педагогів; береться інтерв'ю, проводяться уточнюючі бесіди адміністрацією школи, вчителями, дітьми та їх батьками. Вивчається документація школи.

На основі дослідження проводиться аналіз ситуації в школі, виокремлюються проблеми, вирішення яких має бути відданий пріоритет.

На цьому етапі необхідна організація відповідної роботи з педагогічним колективом.

Основним методом конструювання основ майбутньої концепції виховної системи може стати ? ділова гра. Необхідне проведення її в кілька етапів: з педагогами, батьками, старшокласниками.

В результаті її визначається узагальнений «образ»учня школи.

Наприклад, на думку вчителів, батьків, старшокласників, учень повинен органічно поєднувати в собі якості громадянина, трудівника і майбутнього сім'янина. У нього має бути сформований світогляд, засноване на загальнолюдських цінностях. Це людина-гуманіст, соціально активна особистість, досить незалежна у своїх судженнях і поглядах, вміє орієнтуватися в соціальній обстановці, що володіє соціальною відповідальністю за свої дії і вчинки. Учень ? патріот своєї країни і міста, в якому народився і виріс, він поважає національні традиції і почуття інших людей, дорожить думкою поглядами живуть і працюють поруч з ним. Це людина освічена, володіє різноманітними знаннями і потребою в їх розширенні. Він володіє універсальними здібностями діяльності (вміє сформулювати цілі, спланувати свою роботу, організувати її, здійснити самоконтроль і самоаналіз).

Учень школи, в першу чергу, творча особистість, активна у своїх намірах, вміє колективно працювати і творити нове. Він комунікабельний, діловитий, заповзятливий, чесний в контактах з іншими людьми, реально дивиться на самостійне життя в умовах конкуренції ринку. Учень психологічно підготовлений до майбутнього сімейного життя, знайомий з обов'язками батька і матері, вміє вести домашнє господарство. Це людина, фізично розвинений, веде здоровий спосіб життя.Окреслена модель особистості учня ? стратегічний орієнтир для педагогів, дітей та їх батьків. У той же час, це і ті критерії, за якими вони можуть «звіряти» свою роботу по формуванню особистості підростаючого покоління.

Таким чином, мета створення моделі стає діагностично. А в зв'язку з тим, що в її формулюванні брали участь всі суб'єкти виховного процесу. Мета стає «присвоєної» ними.

В ході ділової гри повинні бути сформульовані ті найважливіші ідеї, якими слід керуватися при створенні моделі. Це ідеї гуманізму, демократизації та співробітництва, творчості, емоційності виховних впливів, інтеграції всіх сторін педагогічного процесу. По суті, ці ідеї є кредо вчительського і учнівського колективів, батьків.

Реалізація ідей гуманізації і демократизації створює умови для розвитку відносин співробітництва в педагогічному та учнівському колективах між вчителями та дітьми, школою і сім'єю. Ідея творчості реалізується в розвитку креативних здібностей дітей. Це відбувається в повсякденному житті (на уроках, в позакласній роботі), тільки педагогам треба спеціально ставити завдання розвитку творчості. Однак корисно організовувати і спеціальні заняття з розвитку творчості (роботу клубних об'єднань і т.д.).

Важливою ідеєю створення моделі школи за інтересами є ідея емоційності виховних впливів. Її реалізація сприяє розвитку чуттєвої сфери дитини, гуманізує відносини людей. Головним чином це здійснюється через справи, що проводяться в школі, яскраві, запам'ятовувалися, цікаві для дітей.

Ідея інтеграції передбачає, по-перше, цільове діяльнісної, емоційне єдність суб'єктів життєдіяльності школи, згуртування їх в колектив однодумців. По-друге, гармонізацію навчальної та позанавчальної діяльності в цілісній виховному процесі. І, нарешті, по-третє, інтеграцію всіх виховних сил: школи, сім'ї, в єдиний педагогічний процес[48, c. 67].

Педагогами визначаються пріоритетні види діяльності, які повинні згодом стати системо-утворюючими. В даному випадку ними є пізнавальна і клубна, найбільшою мірою сприяє розвитку дитини, що створює йому можливості для самовираження, самоствердження, самовиховання.

Формулювання мети (створення умов для формування гуманістичного типу особистості, орієнтованої на творче перетворення дійсності і саморозвиток) і визначення найважливіших підходів до її реалізації становлять основу концепції виховної системи школи за інтересами (школи-клубу). Далі необхідно визначити практичні шляхи її створення.

В організації пізнавальної діяльності основний упор повинен бути зроблений на раннє виявлення нахилів та здібностей дітей з подальшою диференціацією і індивідуалізацією навчання.

Клубна діяльність повинна бути спрямована на формування і розвиток здібностей і схильностей дітей, задоволення їх потреб в спілкуванні, надання їм поля діяльності для самовираження і самоствердження. Школа, яка створює виховну систему, що базується на діяльності дітей за інтересами повинна мати найширший набір (за змістом і формам організації) клубних об'єднань, організовувати різноманітні форми фронтальної клубної роботи. Організація різноманітних об'єднань за інтересами визначається, в основному, двома обставинами:

? інтересами самих дітей;

? можливостями педколективу організувати об'єднання того чи іншого профілю (використовуючи можливості та позашкільної середовища).

В першу чергу необхідно виявити інтереси і потреби дітей, дізнатися в яких клубних об'єднаннях вони хотіли б займатися (через анкетування, бесіди, спостереження і т.д.). Потім ? знайти кадрові, матеріальні та фінансові ресурси для створення різноманітних гуртків і клубів.

Керувати клубами, секціями, студіями можуть педагоги, працівники позашкільних установ, батьки, старшокласники. Можливе створення об'єднань педагогів, об'єднань, в яких діти та вчителі займалися б разом; сімейних клубів, в роботі яких брали участь батьки разом з дітьми. У школі можуть бути створені як різновікові гуртки і клуби, так і на базі одного класу, по паралелях. Набір різноманітних об'єднань за інтересами може бути великий, але їх діяльність треба систематизувати.

В умовах школи по інтересам гуртки і клуби доцільно об'єднати за змістом їх діяльності в великі блоки. Набір таких блоків (клубних центрів) може бути наступним:

? пізнавальний центр (предметні гуртки, наукове товариство школярів, клуби «чомучок», цікавих зустрічей, економічний, політологів, культурологів, дискусійні клуби та ін.);

? художньо-естетичний (центр хору, хореографічна, театральна, художня студії, агітбригада, дискотека, літературний клуб, клуб самодіяльної пісні та ін.);

? спортивно-туристичний центр (об'єднання загальнофізичної підготовки, спортивні спеціалізовані секції, туристичний клуб);

? екологічний центр (гуртки юннатів, городників, екологів, кінологів та інші);

? центр клубних об'єднань прикладного характеру;

? технічний центр (гуртки технічної творчості);

? комерційний центр (клуби комерсантів, менеджерів, різні кооперативи школярів батьків і педагогів);

? центр сімейних гуртків і клубів;

? центр клубної роботи в початкових класах.

Керує роботою кожного центру ради (правління). У його функції входить планування роботи центру, вивчення досвіду діяльності окремих гуртків і клубів, надання їм допомоги в роботі. В цілому клубної роботою в школі керує рада клубів, в який входять керівники найбільш авторитетних об'єднань. Рада клубів ? центр координації всієї клубної роботи в школі. Він відстежує роботу об'єднань, допомагає їм встановити зовнішні зв'язки, організує спільні засідання клубів та гуртків, випускає газету, бюлетень, готує радіопередачі і т.д.

Таким чином, клубні центри виступають також в ролі педагогічного (виховного) центру у виховній системі школи за інтересами.

Клубні центри (окремі об'єднання) включаються в загальношкільну життя, організовуючи справи для всіх учнів, сприяючи взаємодії старших і молодших, педагогів і учнів, педагогів і батьків. Кожним центром керує педагог..

Для організації методичної служби створюється методичне об'єднання керівників клубів і гуртків.

Загальношкільні ключові справи повинні займати важливе місце в складній моделі взаємодії. Деякі з них набувають традиційний характер. Виховна ефективність загальношкільних ключових справ підвищується, якщо:

? вони охоплюють різні сфери і види діяльності школярів, впливають на свідомість, почуття, поведінку дітей, передбачають і враховують різноманіття інтересів і потреб дітей, сприяють формуванню різних якостей і відносин;

? створюється можливість для одночасного і добровільної участі в справі всіх членів шкільного колективу (учнів, педагогів, батьків);

? зростає пізнавальний рівень, загальна спрямованість діяльності школярів;

? старші і молодші, дорослі і діти будують свої відносини на основі співпраці, спільного планування і аналізу проведених справ;

? дотримуються ідеї творчості, колективності, добровільності, вільного вибору видів і форм діяльності на всіх етапах організації справи;

? при проведенні традиційних справ лунають нові ідеї, способи і форми організації діяльності дітей;

? використовуються елементи несподіванки і ефективності, що створює атмосферу емоційного єднання учасників справи.

Таким чином, дана модель підтверджує актуальність проблеми, яка виникає в даний час, її практичну значимість.

3.4 Порівняльна ефективність розробленого підходу

Наш порівняльний педагогічний експеримент проводився у школі № 12 м. Тернополя..

Відомо, що «проблемні», «важкі», «неслухняні» і «неможливі діти», так само як діти «з комплексами», «забиті» або «нещасні» ? завжди результат неправильно сформованих відносин у сім'ї. Світова практика психологічної допомоги дітям і їх батькам показала, що навіть дуже важкі проблеми виховання цілком вирішувані, якщо вдається відновити сприятливий стиль спілкування в сім'ї.

Крім того, існує дуже важлива закономірність, виявлена практичними психологами. Виявляється, що більшість батьків, які звертаються за психологічною допомогою з приводу важких дітей, самі в дитинстві страждали від конфліктів з власними батьками. Стиль батьківського взаємодії мимоволі «записується» в психіці дитини. Ставши дорослим, людина відтворює його як природний. Таким чином, з покоління в покоління відбувається соціальне наслідування стилю спілкування ? більшість батьків виховує дітей так, як виховували їх.

«Зі мною ніхто не возився, і нічого, виріс», ? каже тато, не помічаючи, що виріс щось він якраз людиною, яка не вважає за потрібне і не вміє займатися з сином, налагодити з ним теплі, дружні стосунки.

Виходячи з цього, класними керівниками Тернопільської ЗОШ № 12 були поставлені наступні цілі роботи з батьками:

1. Зміцнення зв'язку між сім'єю і школою (залучення батьків до школи для співвіднесення пріоритетів виховання дітей, пошуку спільних рішень в подоланні можливих труднощів).

2. Створення ситуації успішності для дитини в школі при безпосередньому уваги батьків.

3. Профілактика правопорушень серед дітей та підлітків.

В рамках цього напрямку в класах проводяться:

? тематичні активні батьківські збори (до рекомендацій психолога і соціального педагога, повідомленнями про психологічні особливості віку та ін.);

? анкетування батьків на предмет з'ясування думки батьків про якість роботи школи, рівні освіти і задоволеності програмами; а також для з'ясування їх побажань адміністрації, педагогічному колективу та організації навчального процесу в цілому;

? проведення спортивної гри «Тато, мама і я ? спортивна сім'я», цілями якої стали не лише зміцнення зв'язків між сім'єю і школою, а й активна пропаганда здорового способу життя;

? проведення батьківських зборів.

У своєму спілкуванні з батьками класні керівники використовують такі види роботи:

? анкетування;

? відвідування сім'ї;

? індивідуальні бесіди;

? батьківські збори.

Першим етапом і запорукою подальшого продуктивного спілкування з родиною дитини педагоги вважають встановлення теплих відносин, особистого контакту з батьками. На батьківських зборах зазвичай 80-90% -а відвідуваність. Є деякі методичні знахідки. На початку навчального року на кожну дитину заводиться окрема учнівський зошит, де фіксується все гідне уваги батьків (як позитивні, так і не дуже) факти з шкільного життя учня.

Записи ведуться у вільній формі, з гумором, що дозволяє неформально підійти до проблеми і викликає у батьків живий відгук. В цей же щоденник педагогічних спостережень при бажанні можна внести записи інших педагогів і психолога, що робить картину життя дитини більш повної і об'єктивної. За місяць-два в цьому зошиті накопичується певний обсяг інформації і до батьківських зборів педагоги мають фактичним матеріалом, з яким можна працювати далі. Вони дуже уважно стежать, щоб записи носили переважно позитивний характер, а негативних зауважень в школі і так вистачає. Про них педагоги намагаються згадувати, по можливості, з гумором і в максимально коректній формі. На зборах батьки знайомляться з записами в конфіденційної формі, як правило, залишаються цим надзвичайно задоволені і з бажанням йдуть на контакт з педагогами, відгукуючись на прохання і побажання. Вголос же класні керівники підносять батькам ту інформацію, яка має цінність для всіх, відповідають на питання і діляться враженнями від спілкування з їхніми дітьми.

Нерідко батьківські збори використовуються і для того, щоб підвищити педагогічну культуру батьків, їх активність в житті класу, відповідальність за виховання учнів (Додаток Е).

Перед проведенням батьківських зборів та інших спільних заходів можна запропонувати батькам анкети (Додатки Ж і З).

У травні 2018 року в Тернопільській ЗОШ № 12 проводилося анкетування батьків для вивчення характеру відносин між педагогами та батьками.

В даному анкетуванні були задіяні батьки учнів різних вікових категорій. Було протестовано 52 людини.

Питання 1. Чи подобається Вам наша школа?

? так ? 46 осіб (88%);

? не зовсім ? 4 людини (8%);

? немає ? 2 людини (4%).

Питання 2. Чи вважаєте Ви, що вихованням дітей повинна займатися тільки школа?

? чільна роль у вихованні дітей належить сім'ї, школа є реальним помічником, соратником і другом ? 38 осіб ? 72%;

? рівновелика частка відповідальності за виховання ? 10 осіб -19%;

? чільна роль у вихованні дітей належить школі ? 4 людини ? 9%;

? школа зовсім не займається вихованням і надає на дитини негативний вплив, який проявляється в неповазі до батьків, девіантну поведінку і споживацтво ? 0%.

Питання 3. Кому належить керівна роль у вихованні дітей у Вашій родині?

? матері ? 25 осіб ? 48%;

? батькові ? 10 осіб ? 19%;

? обом батькам ? 12 осіб ? 23%;

? іншим людям (родичам або опікунам) ? 4 людини ? 8%;

? церкви ? 1 людина ? 2%.

Питання 4. Як часто Ви відвідуєте шкільні збори?

? завжди або майже завжди ? 38 осіб ? 72%;

? рідко ? 14 осіб ? 28%;

? ніколи ? 0%.

Питання 5. Які причини невідвідування?

? нецікаво ? 6 осіб ? 12%;

? виробнича зайнятість ? 40 осіб ? 76%;

? інші турботи ? 6 осіб ? 12%.

Питання 6. Чи допомагають Вам батьківські збори у вихованні Вашої дитини?

? так ? 38 осіб ? 72%;

? не зовсім ? 10 осіб ? 19%;

? немає ? 4 людини ? 9%.

Питання 7. Які питання Ви хотіли б обговорити на батьківських зборах з педагогами школи?

? як правильно допомогти дитині в навчанні;

? як правильно вести себе з дитиною під час вікових криз (перехідний вік);

? ставлення до проблем суспільства;

? дозвілля дитини в позаурочний час;

? як розкрити таланти дитини;

? про шкоду і користь інтернету і стільникових телефонів;

? що важливіше лаяти або хвалити;

? цікаві завдання та вправи для занять з дитиною вдома;

? як виховати громадянина і патріота;

? підвищення якості навчання дітей через навчання батьків;

? правильна підготовка до іспитів;

? перспективи російської освіти;

? який себе бачить наша школа в майбутньому;

? як уберегти дитину від наркотиків, алкоголю і нікотину;

? правильне, здорове харчування і режим, ЗСЖ;

? зустрічі з учителями.

Питання 8. Які форми батьківських зборів Вам цікаві?

? «будь-які, мені все цікаво ...»;

? «все про мою дитину ...» ;

? 100% присутність батьків класу;

? де обговорюються взаємини в класі;

? в неофіційній обстановці поза школою;

? спільне прийняття всіх рішень;

? індивідуальні бесіди в окремі години;

? загальношкільні збори;

? зборів разом з дітьми;

? відносини між дітьми і батьками;

? «зборів повинні нас чомусь вчити ...» ;

? «перед зборами проводити концерти дітей, а може і спільно з педагогами».

Питання 9. Чи довіряєте Ви класному керівнику Вашого сина або дочки?

? так ? 44 людини ? 85%;

? не зовсім ? 6 осіб ? 11%;

? немає ? 2 людини ? 4%.

Питання 10. Які відносини переважають між учителями і батьками в нашій школі?

? доброзичливі ? 40 осіб ? 76%;

? байдужі ? 8 осіб ? 16%;

? неприязні ? 3 людини ? 6%;

? конфліктні ? 1 людина ? 2%.

Питання 11. Чи є єдність педагогічних вимог у Вас і педагогів до Вашої дитини?

? так ? 42 людини ? 80%;

? не зовсім ? 6 осіб ? 12%;

? немає ? 4 людини ? 8%.

З метою з'ясування уявлення про школу, батькам учнів 1-3 класів Тернопільської ЗОШ № 12 була запропонована анкета «Громадська оцінка і підтримка школи батьками». На запитання анкети відповіли 50 батьків.

Питання 1. Які якості особистості повинна виховувати школа?

? інтелектуальне вдосконалення;

? цілеспрямованість;

? відповідальність;

? дисциплінованість;

? допитливість.

Питання 2. До чого повинна підготувати школа Вашої дитини?

До чого готує школа	По-перше	По-друге	По-третє
До продовження освіти	+
До трудового життя		+
До сімейного життя			+
До професійній кар'єрі	+
До суспільно-політичної діяльності		+
До життя за загальноприйнятими нормами моралі і моральності		+
До бережного ставлення до свого здоров'я			+
До співпраці з іншими людьми			+

Питання 3. Яке життєве правило, на Ваш погляд, повинен засвоїти дитина, входячи в доросле життя?

? бути завжди порядною;

? вміти брати відповідальність на себе;

? бути справедливим;

? бути уважним до людей;

? чесність ? вершина чесноти.

Питання 4. В якій мірі школа вирішує такі проблеми:

? добре вирішує;

? забезпечує високу якість знань;

? чітко організовує життя дітей в школі;

? приділяє велику увагу формуванню ініціативи і самостійності дітей;

? вирішує частково;

? пропонує різні програми додаткової освіти;

? дбайливо ставиться до дитини;

? враховує запити і інтереси дітей;

? сприяє розвитку дружніх, товариських відносин між учнями;

? чи не вирішує;

? бере участь в суспільному житті округу (району, села).

Питання 5. Як складаються Ваші стосунки з педагогічним колективом школи?

? з класним керівником

· доброзичливо ? 35 осіб ? 70%;

· нейтрально ? 13 осіб ? 36%;

· напружено ? 2 людини ? 4%.

? з вчителями

· доброзичливо ? 38 осіб ? 76%;

· нейтрально ? 9 осіб ? 18%;

· напружено ? 3 людини ? 6%.

? з адміністрацією школи

· доброзичливо ? 20 осіб ? 40%;

· нейтрально ? 22 людини ? 44%;

· напружено ? 8 людини ? 16%.

Питання 6. Ким Ви відчуваєте себе в школі?

? партнером ? 34 людини ? 68%;

? залежним людиною ? 5 чоловік ? 10%;

? впливовою людиною ? 6 осіб ? 12%;

? іншому ? 4 людини ? 8%;

? просто батьком ? 1 людина ? 2%

Питання 7. Якщо Ви надаєте допомогу школі, то вкажіть, в якій формі:

? організації окремих культурних і спортивних заходів ? 5 чоловік ? 10%;

? в забезпеченні навчальними посібниками, книгами ? 42 людини ? 84%;

? в роботі батьківського комітету класу ? 5 чоловік ? 10%;

? в господарських питаннях ? 3 людини ? 6%;

? в ремонті класу ? 25 осіб ? 50%.

Питання 8. Чи готові Ви брати участь в створенні освітньої програми школи?

? так ? 20 осіб -40%;

? немає ? 30 осіб ? 60%.

Питання 9. Скажіть, що Ви вкладаєте в поняття «хороша школа»?

? школа, в якій дітям дають хорошу освіту;

? школа, в якій дитині комфортно;

? школа, в яку дитина йде вчитися з бажанням;

? школа, в якій хороші взаємини між учителями, дітьми і батьками;

? це наша школа.

Аналіз анкет дозволяє зробити наступні висновки:

1) Більшість батьків вважають відносини з вчителями доброзичливими, довіряють їм виховання дітей.

2) Батьки в основному правильно розуміють розподіл відповідальності: школа навчає, сім'я виховує, разом ? розвиваємо дітей, навчаючи і виховуючи.

3) Батьків цікавлять питання збереження здоров'я, навчання, виховання та успішної соціалізації дітей; вони готові до взаємодії з найрізноманітніших аспектів освітнього процесу.

4) Необхідно активно використовувати різноманітні форми взаємодії з сім'єю, прислухатися до думки батьків, виділяти більше часу спілкуванню у зручний для них час.

Великою популярністю в Тернопільській школі користуються ділові ігри (Додаток К). Батьки з беруть участь в них з великим задоволенням.

Робота з батьками ? велике мистецтво, як і взагалі спілкування з людьми. Коли вдається налагодити контакт з сім'єю, тоді батьки самі йдуть до вчителя, не бояться бути незрозумілими, скривдженими і приниженими. На цьому фундаменті набагато легше і простіше будувати відносини з дітьми. Це робить роботу педагога, як зараз прийнято говорити, «прозорою», не виникає двозначностей, образ і недомовок.

Плюси цієї форми роботи очевидні, але вважаю за необхідне згадати і про мінуси. Це дуже трудомістке заняття, а «писанини» у вчителів і так достатньо. Щоденники спостережень вимагають від педагога вдумливості, відповідальності і великої затрати часу, але вони ж є опорою в роботі, доказом компетентності, документом, що свідчить про якість роботи. На мою думку, все душевні і фізичні витрати на ведення подібних щоденників окупаються встановленням теплих відносин з родиною дитини, вдячністю батьків і в підсумку підвищують авторитет і конкурентоспроможність педагога.

Залучення батьків до спільної з дітьми діяльності ? ця форма широко практикується в нашій школі. Участь у всіх видах позаурочної діяльності, яку організує класним керівником ? походи, екскурсії, вечори, турніри, змагання, ремонт і благоустрій школи. Участь в роботі Ради школи, шкільних і класних батьківських комітетів. Участь батьків у підготовці свята Останнього дзвінка, змагань типу «КВК», «Що? Де? Коли? »,« Тато, мама і я ? спортивна сім'я».

Таким чином, в складних сучасних умовах сім'ї потрібно систематична і кваліфікована допомога з боку школи. Тільки в процесі взаємодії педагогів і батьків можна успішно вирішувати проблему розвитку особистості школяра.

Процес взаємодії сім'ї і школи повинен бути спрямований на активне включення батьків у навчально-виховний процес, у позаурочну дозвільної діяльності, співпраця з дітьми та педагогами.

Висновки до третього розділу

Основною умовою взаємодії школи та сім'ї є цілісне уявлення про функції та зміст діяльності один одного. Щоб ці суб'єкти могли розуміти один одного і представляти образ виховних можливостей один одного, могли встановлювати реальні дії взаємодопомоги, віддавати собі звіт, навіщо це робиться і чітко уявляти завдання виховання та кінцевий результат.

При побудові взаємодії сім'ї і школи повинні враховувати певні проблеми: виховання в сім'ї однієї дитини, специфіка впливу неповної сім'ї на дитину; дефіцит спілкування батьків з дітьми в зв'язку з великою зайнятістю батьків.

В процесі взаємного спілкування не тільки педагоги повинні вказувати батькам на недоліки в методах і змісті сімейного виховання, а й батьки педагогам, ? на аналогічні «збої» в роботі школи. Однак взаємна критика повинна бути обґрунтованою і конструктивною.

Вся робота школи з сім'єю ділиться на дві основні форми: колективні та індивідуальні.

До колективних форм відносяться: позакласне педагогічне навчання, науково-практична конференція, батьківський день, класні батьківські збори.

Серед індивідуальних форм найбільш поширеною є педагогічна консультація.

Також однією з форм зв'язку школи з сім'єю є організація допомоги батьків в проведенні позакласної навчально-виховної роботи з учнями.

У третьому розділі нами було розроблено соціально-педагогічну модель взаємодії сім'ї і школи в процесі виховання дитини.

Провідна ідея цієї роботи полягала у створенні моделі школи за інтересами в якій і буде здійснюватися взаємодія основних інститутів виховання дитини.

Фундаментальний метод конструювання основ майбутньої моделі ? ділова гра. Необхідне проведення її в кілька етапів: з педагогами, батьками, старшокласниками.

У результаті цієї гри визначається узагальнений «образ»учня школи, який виступає стратегічним орієнтиром для педагогів, дітей та їх батьків

Під час ділової гри формуються ті найважливіші ідеї, якими слід керуватися. Це ідеї гуманізму, демократизації та співробітництва, творчості, емоційності виховних впливів, інтеграції всіх сторін педагогічного процесу ? вчительського, учнівського колективів, батьків.

Визначною ідеєю створення моделі школи за інтересами є ідея емоційності виховних впливів. Її реалізація сприяє розвитку чуттєвої сфери дитини, гуманізує відносини людей.

В основному, це здійснюється через навчальний процес у школі.



ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У ході написання роботи було досліджено, що однією з істотних сторін спільної діяльності сім'ї та школи є єдиний підхід до реалізації цільових установок і підвищення змістовності освітньо-виховної роботи з учнями. Очевидно, що тільки за партнерської, зацікавленої і відповідальної взаємодії можливі подолання всіх виникаючих проблем і об'єднання зусиль сім'ї і школи в інтересах особистісного розвитку дитини.