Шляхи забезпечення психологічної готовності дитини до навчання в школі

Сутність психологічної готовності до шкільного навчання. Діагностика загальної шкільної зрілості. Критерії готовності дошкільнят до школи та їх розвиток. Особливості психодіагностики дітей дошкільного віку. Процедура визначення готовності дитини до школи.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 25.11.2011
Размер файла 72,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

З психології

НА ТЕМУ: «Шляхи забезпечення психологічної готовності дитини до навчання в школі»

Виконала: студентка

І курсу ІПО

Математика

Токар Світлана

Володимирівна

Науковий керівник:

Харків - 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Психологічна готовність дитини до навчання

1.1 Що таке психологічна готовність до шкільного навчання?

1.2 Критерії готовності дітей до школи та деякі аспекти їх розвитку

1.3 Особливості психодіагностики дітей дошкільного віку

1.4 Проблеми неготовності дітей до шкільного навчання і шляхи їх подолання

Розділ 2. Діагностика загальної шкільної зрілості

2.1. Процедура визначення готовності дитини до школи

2.2. Діагностика готовності дитини до шкільного навчання у галузі пізнавальної діяльності

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Дитячі роки - той вік, який ми

вважаємо віком безтурботної радості,

гри, казки, - це джерело життєвого ідеалу.

Від того, що відкрилося дитині в

навколишньому світі в роки дитинства,

що викликало її подив і захоплення, що обурило

і примусило плакати не від особистої образи,

а від переживання за долі інших людей, -

від цього залежить, яким громадянином буде

наш вихованець.

В. Сухомлинський

Момент вступу дитини до школи є підсумком її дошкільного дитинства, який докорінно змінює соціальну ситуацію розвитку. Однак аби початок шкільного навчання став стартом нового етапу розвитку, дитина повинна бути готовою до нових форм діяльності та спілкування, співробітництва із дорослим та однолітками, в іншому випадку дошкільна лінія розвитку загальмовується, а шкільна не може повноцінно розгорнутися . Як свідчить практика, відсутність шкільної зрілості, готовності до систематичного шкільного навчання може призвести до зростання тривожності дітей, формування заниженої самооцінки, до появи в них хронічної втомлюваності, загальної неуспішності, а також може стати причиною виникнення шкільних неврозів.

Сьогодні проблема психологічної готовності до шкільного навчання є особливо актуальною у зв'язку із перебудовою системи дошкільної та початкової освіти, з переходом до навчання дітей з 6 років.

Наразі намічені й реалізуються деякі шляхи її розв'язання:

забезпечення наступності й послідовності у навчальних програмах, методах, методиках, організаційних формах роботи дитсадка та школи, збереження єдиної психологічної основи;

-- реальна спрямованість дошкільної освіти на здійснення загального психічного розвитку дітей та на зміцнення основи їхнього психічного здоров'я, а не лише на досить розповсюджене сьогодні забезпечення підготовленості дітей до навчання, «озброєння» їх певними знаннями, уміннями й навичками (це призвело до поширення в практиці дитячих садків регламентованої й формалізованої системи навчання дітей, за багатьма ознаками схожої з навчанням шкільного типу);

-- створення, розвиток та взаємозв'язок психологічної служби дошкільного та шкільного освітніх закладів, організація їхньої спільної роботи з позицій особистісно-орієнтованого підходу;

рання діагностика рівня психологічної готовності дітей дошкільного віку до систематичного навчання відповідно до вікових норм; психопрофілактика і корекція можливих відхилень та труднощів. Крім того, сучасна діагностика готовності повинна бути переважно спрямованою не на виявлення «картини дефекту» (хоча це теж є необхідним, особливо під час пошуку його причини), а на визначення того, що Л.С.Виготський назвав «гіперкомпенсаційним фондом особистості», тобто на виявлення сильних сторін, позитиву особистості, існуючого незалежно або всупереч відхиленню, дефекту з подальшим розв'язанням завдання розвитку потенціалу дитини;

-- врахування загальної гуманістичної орієнтації сучасної освіти через перенесення змістового акценту з необхідності адаптації дитини до умов освітнього закладу на необхідність адаптації педагога до кожної дитини, з урахуванням її індивідуальних психологічних особливостей;

забезпечення відповідної психологічної підготовки всіх учасників педагогічного процесу, вихователів та вчителів, організація їхнього безпосереднього професійного спілкування з питання формування психологічної готовності дітей до школи;

проведення просвітницької роботи серед батьків щодо становлення психологічної готовності дітей до шкільного навчання, особливо тих, хто не відвідує дитячих закладів; здійснення соціально-педагогічного патронажу;

реалізація детальної, в повному обсязі, діагностики психологічної готовності дітей до школи при безпосередньому вступі до освітнього закладу з метою створення вчителем разом зі шкільним психологом індивідуальних програм навчання, розвитку та корекції, а також впровадження диференційованого підходу. Психолого-педагогічна діагностика у школі повинна проводитися психологом разом (або) зі спеціально підготовленим учителем.

Розділ 1. Психологічна готовність дитини до навчання

1.1 Що таке психологічна готовність до шкільного навчання?

Початок навчання у школі пов'язаний із зміною соціальної ситуації, соціального статусу, а також провідної діяльності, тому потребує психологічної підготовки дитини до школи. Коли закінчується період дошкільного віку, формується прагнення до суспільно важливої і суспільно корисної діяльності, яка є першим кроком до навчання.

Психологічна готовність визначається тією системою вимог, яку школа пред'являє дитині. Складовими компонентами психологічної готовності є: інтелектуальна, особистісна (емоційно-моральна) і вольова готовність.

Поєднання фізичного, функціонального і психологічного стану дитини і дає той комплекс чинників, які визначають її готовність до навчання у школі.

Інтелектуальна готовність

Довгий час про рівень розумового розвитку дитини судили за кількістю виявлених у неї знань, обсяг її словникового запасу. Це не зовсім так, тому що немає прямої залежності між збільшенням словникового запасу і темпом розвитку мислення.

Звичайно, певний кругозір, знання про природу, людей та їхню працю, суспільне життя необхідні дитині як основа. Але це не є єдиним мірилом інтелектуальної готовності до школи. Дитині необхідно вміти порівнювати, аналізувати, узагальнювати, робити самостійні висновки, тобто мати достатній рівень розвитку пізнавальних процесів Дитина у 6--7 років здатна засвоїти не тільки окремі факти про природу, а й знання про взаємодію організму із середовищем, про залежність між формою предмета і його функцією, необхідністю і поведінкою.

Діти досягають високого рівня пізнавальної діяльності, коли навчання в цей період спрямоване на основний розвиток розумових процесів і є розвивальним, орієнтованим на «зону найближчого розвитку».

Але не слід переоцінювати розумові можливості дитини. Логічна форма мислення хоч і доступна, але не типова, не характерна для неї. Вищі форми наочно-образного мислення є підсумком інтелектуального розвитку дошкільника. Характер мислення у дітей 6--7 років наочно-образний або чуттєвий, тобто, аналізуючи події, ситуації, явища, діти опираються на реальні факти, предмети, а висновки роблять, зазвичай виділяючи якусь одну зовнішню ознаку. Якщо дитина потрапляє в ситуацію, коли вона повинна оперувати знаннями й розв'язувати задачу логічно, то брак досвіду, недостатній розвиток понять не дає їй змоги скласти судження про предмети і явища. І тому в розповіді переважає елементарний опис.

Діти 6--7 років ще не можуть оцінювати, хоча вже вміють порівнювати; не вміють класифікувати, але вміють виділяти загальне за однією найяскравішою ознакою. У судженнях дітей цього віку є своя логіка, вони навіть намагаються робити висновки, але їм ще бракує досвіду і знань.

Дослідження, які проводилися в останні роки, переконують що дані форми мислення приховують у собі не лише потенційні резерви, а й логічне мислення. Важливо підкреслити: вони виконують свої специфічні функції в загальному процесі розумового розвитку дітей. Сам факт виникнення наочно-образного мислення дуже важливий, оскільки при цьому думка відокремлюється од практичних дій і безпосередньої ситуації і є самостійним процесом. У процесі наочно-образного мислення найбільш точно відтворюється багатогранність ознак предмета, які перебувають не в логічних, а у фактичних відношеннях.

Зміст образного мислення дитини поступово переходить на вищий ступінь наочно-схематичного мислення. З його допомогою відображаються не окремі властивості, а найважливіші зв'язки і відношення між предметами і їх властивостями. Дітям важливо оволодіти цим видом мислення: це дає їм можливість засвоювати узагальнюючі знання, полегшує пізнання не тільки зовнішніх, а й внутрішніх зв'язків і відношень.

Дослідження інтелектуального розвитку 6--7-річних дітей, проведені вченими НДУ загальної і педагогічної психології АПН України, засвідчили, що найбільше значення для наступного успішного навчання у школі має сформованість образного мислення. Рівень розвитку логічного мислення дитини на цьому етапі ще не гарантує успішності навчання.

Образне мислення дає змогу дитині окреслити потенційно можливий спосіб дій, з огляду на особливості конкретної ситуації, задачі.

Емоційно-моральна готовність

Емоційно-моральна готовність дітей до школи передбачає вміння встановлювати й підтримувати ділові та особистісні стосунки з дорослими, однолітками, дотримуватися моральних норм і правил поведінки в колективі. Уже до старшого дошкільного віку діти добре володіють правилами культурної поведінки.

Найбільш показовими для виявлення емоційно-морального характеру взаємин між дітьми та дорослими є ситуації спілкування з. незнайомою людиною, яка виявила інтерес до дитини чи її заняття, зустріч із нею, прохання або пропозиція, висловлене зауваження чи побажання.

Деякі занепокоєння, нерішучість, навіть розгубленість дошкільника в перші хвилини зустрічі закономірні, але він повинен опанувати себе і вступити у діалог. Уміння дотримуватися правил культурної поведінки допомагає йому поводитися невимушено.

Виховання правильних взаємин із дорослими -- один із головних моментів підготовки до школи. Дітей, яким притаманні підвищена чутливість, сором'язливість, необхідно якомога частіше стимулювати до спілкування з різними дорослими. Набуваючи досвіду взаємин з іншими людьми, вони стають впевненішими, вільнішими у спілкуванні. Це позитивно впливає на встановлення взаємин з учителем, полегшує адаптацію до шкільного життя.

Кожній дитині необхідне вміння ввійти в дитячий колектив, діяти разом з іншими, поступатися в одних умовах і не уступати в інших. інших. Ці якості забезпечують адаптацію до нових умов.

Досвід взаємин у групі однолітків складається в різних видах діяльності. У спільних іграх і праці завжди є елемент співпраці, спрямованості зусиль кожного на спільний результат.

Дитина цього віку повинна вміти бачити, розуміти й розділяти жаль, смуток та радість іншого. Ця здатність конкретизується в уміннях:

* ставитися до іншого, як до самого себе, розуміти, що йому може бути боляче і неприємно, коли його ображають, приємно, коли співчувають і допомагають;

* пробачати ненароком заподіяну неприємність, вибачатися, якщо винен;

* враховувати побажання та інтереси друзів;

* відчувати настрій та самопочуття іншого.

Дуже важливо привчати дітей бути завжди уважними до того, що відбувається навкруги: радіти доброму, за власною ініціативою приходити на допомогу, відвертати непорозуміння, лайки, вирішувати конфлікти моральними способами.

В активному словнику дітей часто відсутні необхідні людські категорії: ввічливість, сміливість, чесність, акуратність, уважність тощо, хоч є правильне розуміння їх змісту. Але наявність цих понять ще не означає, що діти поводяться правильно. Спілкуючись, особливо в суперечках, зіткненнях інтересів, вони забувають про правила поведінки. Це пояснюється тим, що знаннями про правила поведінки діти оволодівають раніше, ніж уміннями поводитися належним чином.

Знання нормативів поведінки має першорядне значення для розвитку дитини як соціальної істоти. Соціальні норми поведінки дитина засвоює через спілкування з оточуючими людьми. Засвоєння норм поведінки передбачає, по-перше, що дитина починає розуміти й осмислювати їх значення; по-друге, що в дитини у практиці спілкування з іншими людьми виробляються навички поведінки; по-третє, що в дитини формується певне емоційне ставлення до цих норм.

Отже, чинниками емоційно-морального розвитку особистості дитини є:

* знання норм;

* звички поведінки;

* емоційне ставлення до моральних норм;

* внутрішня позиція дитини.

Вольова готовність

Серйозної уваги потребує формування вольової готовності дошкільника. Адже його чекає напружена праця, він повинен уміти робити не лише те, що йому хочеться, а й те, що від нього вимагатиме вчитель, шкільний режим, програма.

До шести років формуються основні елементи вольової дії: дитина спроможна поставити мету, прийняти рішення, намітити план дії, виконати його, виявити певні зусилля у випадку подолання перешкоди, оцінити результат своєї дії. Але всі ці компоненти ще недостатньо розвинуті.

За своїм вольовим розвитком дитина повинна досягти рівня, який забезпечує здатність до свідомої поведінки і саморегуляції.

Свідома поведінка дитини виявляється й вивченні вірша, у здібності побороти бажання, відмовитись од привабливого заняття, гри заради виконання доручення дорослого, громадського доручення, надання допомоги матері, у вмінні побороти страх (ввійти до темної кімнати), перебороти біль, не заплакавши. У цьому віці необхідно розвивати здатність діяти згідно з моральними мотивами, за потреби відмовлятись від того, що приваблює.

Виховання волі старших дошкільників формує ті сторони організації й діяльності, які лежать в основі механізмів регуляції дітьми особистих дій та вчинків.

Воля формується під час діяльності.

Як підкреслював Л.Виготський, уміння керувати своєю поведінкою, стримувати безпосередні імпульсивні дії, поводитися згідно з правилами гри, уміння координувати свої дії з діяльністю товаришів, словом, усі елементи первинного управління собою (вольові процеси) первинно виникають і виявляються у якійсь колективній формі діяльності (гра за правилами).

Розвиток волі -- складне, але дуже важливе завдання. Воля розвивається лише у процесі подолання перешкод, що відповідають віку дитини, на шляху до мети, які знаходяться у зоні найближчого розвитку.

Вияви волі -- це цілеспрямованість, упертість, самостійність, рішучість, організованість, дисциплінованість. Розвиток цих якостей великою мірою залежить від ступеня сприйняття дитиною вимог дорослого, як носія соціальних норм поведінки, правил.

Успіхи дитини в освоєнні нової ролі -- школяра, -- у визначенні свого місця серед однолітків багато в чому залежатимуть від того, наскільки сформовані та взаємопов'язані всі елементи вольової дії, яку дитина здійснює в різних ситуаціях діяльності та спілкування.

Воля, яка включається в соціальну позицію, стає найважливішим компонентом такого особистого новоутворення старшого дошкільного віку, як готовність до навчання у школі.

Д.Ельконін виділив наступні вміння дітей, необхідні для успішного оволодіння навчальною діяльністю:

* свідомо підкорити свої дії правилу, яке узагальнює в якийсь спосіб дії;

* орієнтуватися на певну систему вимог;

* уважно слухати оповідача і докладно виконувати завдання, пропоновані в усній формі;

* самостійно виконувати завдання, яке вимагає зорового сприймання зразку.

Фактично, ці параметри і є тим низьким рівнем актуального розвитку, на який і опирається навчання в першому класі.

1.2 Критерії готовності дітей до школи та деякі аспекти їх розвитку

Пропонувалось і пропонується немало способів визначення готовності дитини до навчання («шкільної зрілості»). Одні вчені та спеціалісти визнавали достатнім критерієм досягнення певного ступеня морфологічного розвитку (зміна молочних зубів), інші пов'язували, готовність із розумовим розвитком, треті вважали необхідними умовами певний рівень психічного, і, передусім, особистісного розвитку. Як показало багаторічне вивчення цієї проблеми, готовність дитини до систематичного навчання у школі -- це той рівень морфологічного, функціонального і психічного розвитку дитини, за якого вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не приведуть до відхилень у здоров'ї дитини.

Показники готовності дітей до шкільного навчання є комплексом властивостей і характеристик, які описують найбільш значущі досягнення в розвитку дитини. Вони повинні убути орієнтирами в роботі вихователя та вчителя. Вони дають змогу, по-перше, конкретніше визначити спрямованість навчання; по-друге, одержати дані для реалізації індивідуального підходу в навчанні й вихованні дітей; і, по-третє, обґрунтовано робити висновок про успішність навчального процесу.

1.3 Особливості психодіагностики дітей дошкільного віку

Діагностичні дослідження дитини необхідно проводити за короткими експрес-методиками, зручними для швидкого вивчення тієї чи іншої сфери особистості дитини.

Перед початком діагностичного дослідження, з метою встановлення первинного контакту з дитиною, рекомендується проводити так звані діагностичні інтерв'ю на будь-яку тему. Психолог повинен добре володіти методикою їх проведення. У книзі І.Шванцара «Діагностика психічного розвитку» описані загальні рекомендації щодо проведення діагностичного інтерв'ю з дітьми. Звичайно, таке інтерв'ю має таку структуру:

1. Вступ: привернути дитину до «настрою» співпраці.

2. Вільні, некеровані висловлювання дитини.

3. Загальні запитання, наприклад: «Ти можеш мені розповісти що-небудь про себе», «Мене цікавить, адже ми вже трішки познайомилися, як ти граєшся з дітьми» тощо.

4. Докладне обстеження.

5. Намагання ослабити напруження і зробити висновки з вираженням вдячності дитині.

6. Звертання до дитини тільки на ім'я.

Запитання, які безпосередньо ставитимуться дитині, бувають трьох видів:

* прямі, що стосуються досліджуваного предмета, наприклад: «Ти любиш сливи?»;

* непрямі, наприклад: «Як ти вдієш, якщо на столі стоятиме ваза із сливами?»;

* прожективні запитання, які поєднують та інденфікують дитину з групою або з якою-небудь людиною, наприклад: «Діти люблять сливи?»

Діагностичне інтерв'ю не повинно бути довгим і нудним. Необхідно застосовувати різні модифікації з огляду на вік дитини та завдання діагностики.

Добре використовувати з цією метою іграшки, папір, олівці, фломастери: оскільки діти не вміють описувати свої почуття, їм легше їх виразити в малюнках.

Психолог повинен виробити відповідну систему записів для більшої об'єктивності результатів. Використання магнітофону при цьому не бажане, тому що потребує використання значного часу для переписування і дуже часто порушує характер інтерв'ю. Після проведення першого знайомства з дитиною можна розпочинати і саме психодіагностичне дослідження.

1.4 Проблеми неготовності дітей до шкільного навчання і шляхи їх подолання

Проблема готовності дитини до школи була сформульована кілька десятиліть назад ( хоч як шкільна проблема - існувала , мабуть, завжди) у зв'язку із зміною термінів початку систематичного навчання. Вона виникла не тільки в нашій країні, але практично у всіх країнах Європи. Тоді і почали визначати, в якому віці краще розпочинати навчання.

Пропонувалось і пропонується зараз немало способів визначення готовності дитини до навчання. Одні вчені і спеціалісти вважали достатнім критерієм досягнення певного ступеня морфологічного розвитку, інші пов'язували готовність з розумовим розвитком, треті вважали за необхідну умову певний рівень психічного, і перш за все особистісного, розвитку. Тому в реальній практиці, педагогічній і психологічній науках й досі існують розбіжності щодо розуміння понять “підготовка до школи ”, “готовність до школи ”, “шкільна зрілість ”, “психологічна готовність до школи ”.

Виходячи з багаторічного вивчення цієї проблеми і в експерименті , і в масовому навчанні, у науці поняття готовності дитини до школи визначається як той рівень морфологічного, функціонального і психічного розвитку дитини , при якому вимоги систематичного навчання не приведуть до перевантажень і відхилень у розвитку. Окремими вченими використовується аналогічне поняття “шкільна зрілість ”, під яким розуміють рівень загального психологічного розвитку дитини, який найчастіше складають такі показники: а) кількість постійних зубів, зріст, вага; б) розумова зрілість (диференційоване сприймання, довільна увага, аналітичне мислення); в) емоційна зрілість і соціальна зрілість (О.В.Проскура).

Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків (Л.А.Венгер, Я.Л.Коломінський, Є.О.Панько і ін.). Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства.

Підготовка до школи передбачає загальну і спеціальну підготовку. Перша - це фізична, інтелектуальна, особистісно-вольова готовність, а друга - готовність включатися у засвоєння предметних знань, умінь і навичок. Сама ж готовність дитини до навчання в школі розглядається як інтегративний результат цих напрямків діяльності, що складається у неї на завершення дошкільного дитинства і сприяє до умов і вимог шкільного навчання (О.Савченко).

Високі вимоги життя до організації виховання і навчання змушують шукати нові, більш ефективні психолого-педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність вимогам життя. У цьому плані проблема готовності дошкільників до навчання в школі набуває особливого значення. З її вирішенням зв'язане визначення цілей і принципів організації навчання і виховання в дошкільних установах. У той же час від її рішення залежить успішність наступного навчання дітей у школі.

Важливо, щоб дитина йшла у школу фізично готовою: була фізично розвиненою, здоровою. Але необхідна також і психологічна готовність , яка визначається тією системою вимог, які ставить школа перед дитиною. Вони пов'язані , як показують дослідження, із зміною соціальної позиції дитини в суспільстві, а також із специфікою навчальної діяльності в молодшому шкільному віці. Конкретний зміст психологічної готовності не є постійним, змінюється і збагачується. Як можна визначити , хто з дітей готовий , а хто не готовий , а хто не готовий до школи? Який найбільш загальний критерій психологічної готовності?

Психологами доведено, що в дітей, не готових до систематичного навчання , важче і триваліше проходить період адаптації, пристосування до школи; в них частіше проявляються різноманітні труднощі в навчанні; серед них значно більше невстигаючих, і не тільки в першому класі.

Відомо, що більше половини «неготових» до школи дітей мають низьку успішність, а це означає, що визначення ступеня готовності є одним із шляхів попередження невстигання. «Неготовність» для вчителя - сигнал. Який показує необхідність пильної уваги до учня, пошуку більш ефективних засобів і методів навчання, індивідуального підходу, який би враховував особливості і можливості дитини. За даними лікарів у значної частини дітей психологічна готовність поєднується з недостатньою функціональною готовністю організму.

Фактично «неготові» діти - це «контингент ризику»: ризику мати проблеми і труднощі у навчанні, ризику невстигання, ризику поглиблення відхилень у стані здоров'я. Саме тому такі діти вимагають особливого підходу і особливої уваги вчителя. Тому важливо визначити рівень готовності до школи ще до початку навчання, щоб враховувати ці особливості з перших днів навчання в школі.

В дослідженнях психологів відмічається, що найбільш загальним показником готовності дитини до школи є стійке позитивне ставлення до шкільного навчання. Якщо дитина безболісно перейшла до нових вимог, якщо навчання дається їй відносно легко, якщо у неї не втрачається інтерес до учіння а навпаки, зміцнюється і розвивається, в цьому випадку можна говорити про повноцінну психологічну підготовку дитини до школи. А хто ж такі неготові до школи? Які ж причини цього явища?

В зарубіжній і вітчизняній літературі поняття готовності до початку навчання розглядається з різних позицій: паспортного, біологічного віку, психологічної і соціальної зрілості. Одні вчені достатнім критерієм «шкільної незрілості» вважають розходження паспортного і біологічного віку. Інші надають цьому критерію меншого значення, а більш переконливим вважають об'єктивне рентгенівське обслідування і встановлення таким чином кісткового віку. Більш ширше підходять до питання ті дослідники, які розглядають «шкільну незрілість» як неправильний розвиток всієї особистості дитини.

Найбільш повне визначення готовності дітей до навчання в школі з цієї точки зору дала А. Анастазі, яка вважає, що готовність до школи означає оволодіння вміннями, знаннями, здібностями, мотивацією і іншими необхідними для засвоєння шкільної програми особистісними якостями.

В інших випадках «шкільна зрілість ототожнюється з розумовими здібностями дитини. В той же час ряд вчених підкреслюють, що "неготові діти» це зовсім не розумово відсталі, хоч серед них часто зустрічаються діти з незначними порушеннями мови, слуху, зору.

У «незрілих» відмічають недостатню самостійність, загальмованість, відсутність чіткого розуміння вимог, які ставляться, занижена працездатність і підвищена стомлюваність, відставання моторики і мовні порушення.

В багатьох роботах відмічається, що незрілість дітей знаходиться в тісному взаємозв'язку із станом матері під час вагітності і родів, культурним рівнем батьків і рядом соціальних факторів, із них найважливіші - неблагополуччя сім'ї, низький освітній ценз батьків, погані побутові умови.

Дослідження, проведені вітчизняними вченими дають можливість стверджувати, що «шкільна зрілість» - це той рівень морфологічного і функціонального розвитку, який дозволяє зробити висновок, що навантаження будуть доступні для дитини.

Цікаве дослідження щодо готовності до шкільного навчання було проведено у 80-х роках на основі тесту Керна-Ірасека. Виявилося, що кількість «неготових» по даному тесту дітей різна і обумовлена особливостями їх життя і виховання. Це пов'язано з укладом життя і особливостями сімейного виховання, недостатнім охопленням системою дошкільних закладів. В багатьох вітчизняних і зарубіжних літературних джерелах відмічається вплив несприятливих умов життя в сім'ї на формування готовності дитини до навчання в школі і рівня стану її здоров'я.

У дітей, які виховуються в подібних мікросоціальних умовах, частіше зустрічаються функціональні розлади нервово-психічної сфери, дефекти мови, хвороби ендокринної системи і інші захворювання, які безпосередньо впливають на затримку загального біологічного і інтелектуального дозрівання дитини. В той же час відмічається, що навчання дітей із менш благополучних мікросоціальних умов в школі сприяє більш швидкому розвитку у них таких шкільних функцій, які підвищують їх загальну готовність до навчання.

Серед причин, які викликають «незрілість» називають несприятливі фактори в перед - і перинатальному періоді (токсикоз вагітності, асфікція плода, передчасні роди і т.д.). Вони відмічаються у 85% «незрілих « учнів. Велику роль у виникненні порушень відіграють такі фактори як алкоголізм батьків, погана спадковість, дефекти виховання (В.М.Явкин, В.В.Ковальов). Враховуючи ці дані, окремі дослідники говорять педагогічну неготовність до навчання в школі, маючи на увазі педагогічно занедбаних дітей(І.Ю.Кулагіна, М.М.Безруких, С.П.Єфимова).

Педагогічно занедбані діти мають нормальний розумовий розвиток, іноді навіть високі потенційні здібності в окремих областях. Але із-за відсутності необхідної бази (знань, вмінь, навичок)вони не можуть проявити свої сильні сторони в процесі навчання і створюють враження малоздібних учнів або розумово обмежених.

Педагогічна неготовність до школи як правило поєднується з психологічною неготовністю до школи.

За даними Е.Е. і Г.Г.Кравцових, приблизно третина 7-ми літніх першокласників недостатньо психологічно готова до школи. З 6-ти літніми дітьми ситуація ще більш складна. Серед них є діти, готові до шкільного навчання, але їхня меншість.

Психологічна готовність до школи, зв'язана з успішним початком навчання, визначає найбільш сприятливі варіанти розвитку , що вимагають більшої чи менший організованої корекційної роботи.

При надходженні дітей у школу часто виявляється недостатня сформованість якого-небудь одного компонента психологічної готовності. Багато педагогів вважають, що в процесі навчання легше розвити інтелектуальні механізми, чим особистісні.

Психологічна готовність до шкільного навчання - цілісне утворення, що припускає досить високий рівень розвитку мотиваційної, інтелектуальний сфер і сфери продуктивності. Відставання в розвитку одного з компонентів психологічної готовності спричиняє відставання розвитку інших, що визначає своєрідні варіанти переходу від дошкільного дитинства до молодшого шкільного віку

Спостерігаючи за молодшими школярами, аналізуючи описи неготових до школи учнів Г.Г.Кравцов, О.Є.Кравцова виділяють три основні сфери, де є психологічні труднощі і проблеми.

Перша група труднощів пов'язана з нерозумінням дітьми специфічної позиції вчителя, йог професійної ролі. Вчитель - не просто доросла людина, яка розповідає цікаву історію, вся його діяльність підпорядкована завданню дати дітям знання, навчити їх. Нерозуміння цього утруднює сприймання дитиною запропонованого завдання як навчального, перешкоджає виділенню навчальної проблеми.

Друга група труднощів пов'язана з недостатнім розвитком спілкування і здатності взаємодіяти з іншими дітьми. Це обумовлено самою суттю навчальної діяльності. Навчальна діяльність - діяльність колективна. Індивідуальна навчальна діяльність є надбанням того, хто вже навчився вчитися. Першокласникам це ще не під силу.

Третя група труднощів пов'язана із специфічним ставленням дошкільника до самого себе, до своїх можливостей і здібностей, до своєї діяльності і її результатів. психологічний готовність навчання дитина

Виділені три групи труднощів є найбільш важливими, первинними для психологічно неготових до школи дітей.

Причини цих утруднень лежать або в сфері спілкування з дорослим (нерозуміння умовності запитань учителя, його особливої позиції, специфічності навчальних ситуацій і навчального спілкування), або в системі взаємовідносин і взаємодії з ровесниками (невміння слухати іншу дитину і слідкувати за її роботою, змістовно спілкуватися з ровесниками, узгоджувати з ними свої дії), або в сфері їх власної самосвідомості (завищена оцінка своїх можливостей і здібностей, необ'єктивне ставлення до результатів своєї діяльності, неправильне сприймання оцінок вчителя). На думку дослідників , ці три групи проблем виділяються не випадково. Вони відображають основні сторони психологічної готовності дітей до шкільного навчання. Виходячи з цього, показники психологічної готовності (неготовності) до школи також пропонується розділяти відповідно на три групи (Г.Г.Кравцов, О.Є.Кравцова).

Таким чином, в психолого-педагогічній літературі поняття «неготовність до школи» трактується

як шкільна «незрілість» - недостатній рівень морфологічного і функціонального розвитку дитини;

як педагогічна неготовність дитини до школи - її педагогічна занедбаність;

як неготовність психічної сфери дитини - психологічна неготовність.

Розділ 2. Діагностика загальної шкільної зрілості

2.1 Процедура визначення готовності дитини до школи

Процедура визначення психологічної готовності дитини до школи може бути різноманітною залежно від умов, у яких доводиться працювати. Найсприятливіші умови -- це обстеження дітей у дитячому садку в квітні-травні. Це пояснюється тим, що до цього моменту майбутнім першокласникам уже виповнюється 5 років 6 місяців -- вік, раніше якого не можна виконувати запропоновану програму обстеження.

Краще обстежити майбутнього першокласника в дитячому садку, оскільки при цьому він знаходиться у звичному середовищі, а саме обстеження видається йому схожим на індивідуальне заняття. Таким чином зводиться до мінімуму стресовий вплив так званого «іспиту» при вступі до школи, на який, на жаль, перетворюються співбесіди з дітьми під час прийому їх до першого класу, особливо у школах нового типу.

Обстеження має відповідати таким основним вимогам:

його тривалість має становити 20--30 хв, оскільки діти такого віку зберігають оптимальний рівень розумової працездатності саме протягом цього часу;

має відбуватися в присутності батьків, що знімає у дітей і батьків небажане напруження. З іншого боку, це може створювати певні труднощі -- батьки часто намагаються підказати, коментувати або оцінювати відповіді дітей. Тут необхідні тактовність, витримка, аби втримати батьків на позиції спостерігачів;

може проводитися в один прийом або, якщо дитина працює дуже повільно, за два рази. Взагалі обстеження рекомендується проводити у два етапи, щоб діти менше втомлювались;

по закінченні виконання всіх завдань у разі необхідності батькам дають рекомендації: як краще за той час, що залишається до школи, підготувати дітей;

якщо обстеження під час прийому до школи проводиться з метою відбору найбільш розвинутих дітей до класів або школи ускладненою програмою навчання, другий етап має проводитись у присутності невеличкої комісії з учителів (а якщо є можливість, логопеда), які стоять осторонь від столу, де сидять психолог, дитина і його батьки. По закінченні обстеження батьків повідомляють, що конкурсна комісія оголосить своє рішення за результатами обстеження після того, як співбесіду пройдуть усі діти шкільного віку;

якщо обстеження під час прийому до школи проводиться не з метою вибору дітей, а з метою вивчення особливостей їх психічного розвитку до моменту систематичного навчання (що може бути фундаментом для індивідуального підходу до майбутнього учня), то на другому етапі обстеження психолог може працювати тільки в присутності батьків;

під час співбесіди з дитиною необхідно встановити товариський, безпосередній контакт. Всі завдання повинні сприйматися дитиною як гра. Атмосфера гри допомагає майбутнім учням розслабитися.

Якщо дитина тривожна, боїться відповідати, з боку експериментатора необхідна емоційна підтримка, можна обійняти, приголубити дитину, висловити впевненість, що вона добре виконає всі вправи і завдання. Під час виконання завдань треба підтримувати дитину, говорити, що вона все робить правильно і добре (незалежно від реального результату). Без такого зворотного зв'язку тривожна дитина може просто мовчати. Слід зауважити, що така практика рекомендується в спілкуванні з усіма дітьми, оскільки для них дуже важливі позитивні зауваження на їхні відповіді.

Домінування пізнавального чи ігрового мотивів в афективно-потребнісній сфері дитини (Методика розроблена Н.Гуткіною)

Дитину запрошують до кімнати, де на столах виставлені звичайні, не дуже яскраві іграшки, і пропонують їй за 1 хв. роздивитися всі іграшки. Потім експериментатор кличе дитину до себе і пропонує прослухати казку. Дитині читають цікаву для її віку казку, якої вона раніше нечула. (Казки можна знайти в періодичних виданнях -- «Малятко» «Пізнайко», «Казковий вечір», «Мурзилка» тощо). На цікавому місці читання переривається, і експериментатор запитує дитину: чого їй в цей момент хочеться більше, пограти з іграшками чи дослухати казку до кінця?

Діти з вираженим пізнавальним інтересом обирають «послухати продовження казки». Діти із слабкою пізнавальною потребою обирають «погратися». Але їх гра має маніпулятивний характер: то за одне візьмуться, то за інше.

Експериментальна бесіда з виявлення внутрішньої позиції школяра (Методика розроблена Н. Гуткіною)

Сформованість внутрішньої позиції школяра цікаво виявляється в грі у школу: діти обирають роль учня, а не вчителя, і хочуть, щоб увесь зміст гри зводився до реальної навчальної діяльності (читання, писання, розв'язування математичних прикладів тощо). Навпаки, у разі не сформованості цього утворення діти обирають роль учителя, а не учня, а також замість конкретної навчальної діяльності -- гру в перерву тощо.

Бесіда складається з 12 запитань.

На запитання 1,2 фактично всі діти відповідають «так», тому вони не є інформативними.

Якщо дитина хоче йти до школи, то, як правило, вона відповідає на запитання 2 незгодою залишитись ще на один рік у дитячому садку або вдома і навпаки.

Важливо звернути увагу на те, як дитина пояснює своє бажання йти до школи: «щоб навчитися читати, писати» тощо. Але деякі діти відповідають, що вони хочуть іти до школи тому, що їм «набридло в дитячому садку» чи «не хочеться спати після обіду», тобто бажання йти до школи не пов'язане зі змістом навчальної діяльності чи зміною соціального статусу дитини.

Запитання 3--6 спрямовані на з'ясування пізнавального інтересу опитуваного, а також рівня його розвитку. Деяке уявлення про дитину дає запитання 6 (про улюблені книжки).

Відповідь на запитання 8 дає уявлення про те, як дитина ставиться до труднощів у діяльності. Коли дитина ще не дуже бажає стати учнем, її задовольняє ситуація, яка пропонується запитанням 10, і навпаки. Якщо дитина бажає вчитися, то вона, як правило, у грі в школу обирає роль учня, пояснює це бажанням учитися (запитання 11), а також обирає варіант «щоб урок був довшим, ніж перерва», щоб більше займатися на уроці навчальною діяльністю (запитання 12).

Аналіз відповідей на запитання демонструє сформованість (+) чи не сформованість (--) внутрішньої позиції школяра.

Запитання для бесіди:

1. Ти хочеш піти до школи?

2. Чи бажаєш ти ще на один рік залишитися в дитячому садку (вдома)?

3. Які заняття тобі більше подобалися в дитячому садку? Чому?

4. Чи любиш ти, коли тобі читають книжки?

5. Ти сам просиш, щоб тобі почитали книжку?

6. Які в тебе найулюбленіші книжки? Назви їх.

7. Чому ти хочеш піти до школи?

8. Чи прагнеш та закінчити роботу, яка тобі не вдається чи залишаєш її?

9. Тобі подобається шкільне приладдя?

10. Коли б тобі дозволили користуватися шкільним приладдям, а до школи дозволили б не йти, чи задовольняло б це тебе? Чому?

11. Якби ти зараз грав із друзями у школу, ким би ти хотів бути: вчителем чи учнем?

12. Коли ти граєш у школу, чого тобі хочеться: щоб довшим був урок чи перерва? Чому?

Про загальну шкільну зрілість дитини можна дізнатися за допомогою тесту Керна-Йїрасика, що складається з 3 завдань, виконання яких дає цілісне уявлення про рівень психічного розвитку дитини. Ці завдання є моделлю того, чим доведеться займатися на уроці.

Кожне із 3 завдань оцінюється за 5-бальною системою: найвищий результат -- 1 бал за завдання, найнижчий -- 5 балів. Від 3 до 5 балів отримують діти з високим рівнем шкільної зрілості, від 5 до 9 балів -- з середнім, 11 балів -- з низьким. Понад 11 балів -- сигнал тривожний, бо свідчить про відхилення у психічному розвитку дитини.

Завдання 1. Намалювати людину

Інструкція: «Візьми аркуш паперу і намалюй людину. Можна хлопчика чи дівчинку, кого захочеш».

(Щодо того, як малювати, які частини людського тіла повинна мати кожна фігура людини, пояснень не слід давати. Якщо дитина ставитиме запитання про це, треба порадити подумати самому.)

Завдання 2. Скопіювати вислів

Дослідник кладе перед дитиною аркуш паперу, на якому написано вислів з восьми літер (можна прописним шрифтом або іноземною мовою, бо друкованим шрифтом деякі діти пишуть удома до початку навчання у школі).

Інструкція: «Подивись уважно, як тут написано букви, і спробуй на цьому папірці написати так само».

Завдання 3. Скопіювати 10 крапок

Дослідник на не розлінованому аркуші паперу малює п'ятикутник з 10 крапками до початку дослідження

Інструкція: «Подивись уважно на ці крапочки і намалюй такий самий малюнок».

Аналіз результатів

Завдання 1

1 бал -- за намальовану фігуру людини, де є такі частини: голова, волосся, два вуха, два ока, дві брови, ніс, рот, шия; тулуб, дві руки з п'ятьма пальцями на кожній, ноги взуті чи роззуті, верхня частина тулуба відділена від нижньої, є одяг,

2 бали -- коли відсутнє волосся, пальці (або є не всі), вуха;

3 бали -- коли відсутні одяг, шия, вуха, волосся, брови, пальці (або вони не всі), не відділена верхня частина тулуба від нижньої;

4 бали -- примітивне зображення;

5 балів -- головоніг.

Завдання 2

бал -- за абсолютної схожості букв, «також коли букви за розміром відрізняються не більше, ніж удвічі порівняно із зразком. Початкова буква вища за рядкові, між буквами виражений зв'язок, нахил не більший за 30 градусів;

бали -- зображення зручне для читання, але. букви різного розміру й нахилу;

бали -- коли чотири букви зображено правильно;

4 бали -- можна впізнати одну букву, штрихи розміщені так, ніби це три слова;

5 балів -- сумбурне зображення.

Завдання 3

1 бал -- повна схожість. Допускається лише невелике відхилення окремих крапок або всього стовпчика. Загальний малюнок крапок не повинен бути зменшеним або збільшеним більш ніж удвоє;

2 бали -- кількість крапок повинна відповідати зразку. Допускається відхилення трьох крапок по вертикалі або горизонталі не більш як на половину відстані між ними;

3 бали -- зберігається загальна схожість, але кількість крапок не відповідає зразку. На малюнку повинно бути не більш ніж 20 і не менш ніж 7 крапок. Допускається поворот зображення на 180°;

4 бали -- схожості немає. Зображення складається з окремих крапок, але певний порядок зображення відсутній. Розмір і кількість крапок не відповідають зразку;

5 балів -- хаотичне зображення.

Шкільну зрілість також можна визначити за допомогою постановки запитань, доступних психічно здоровій дитині, розвиток якої відповідає календарному віку (табл. 1).

На думку багатьох учених, бути готовим до школи -- це, насамперед, володіти вмінням узагальнювати, диференціювати у відповідних категоріях предмети і явища навколишнього світу. Адже засвоєння будь-якого навчального предмета передбачає наявність у дитини здібності виокремити і зробити об'єктом своєї свідомості ті явища дійсності, знання про які вона має засвоїти. Це потребує певного рівня узагальнення.

Мислення спирається на запас знань про предмети і явища дійсності.

Таблиця 1

Запитання для психічно здорових дітей

5 - 6 років

7 - 8 років

1

Як тебе звуть?

Назви своє прізвище, ім'я, по батькові.

2

Як звати твою маму, тата, сестричку чи братика?

Хто старший: ти чи твій брат, сестра?

3

Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш: дядьком чи тіткою?

Скільки тобі років буде через рік, два роки?

4

Зараз ранок чи вечір? (День чи вечір?)

Коли ти снідаєш: вранці чи ввечері? Обідаєш: вранці чи вдень? Що буває раніше: обід чи сніданок, день чи вечір?

5

Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець?

Де ти живеш? Де працюють твої тато, мама? Ким ти хочеш бути, коли виростеш?

6

Скільки у тебе пальців на руці? Покажи два пальчики, три.

Яка зараз пора року - літо чи осінь, зима чи весна? Чому ти так вважаєш?

7

Скільки очей у ляльки, у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?

Чому сніг буває взимку, а літом його немає?

8

Що роблять віником, олівцем, ложкою?

Що робить листоноша, лікар, учитель? Хто лікує, а хто вчить?

9

Коли можна кататися на санчатах: взимку чи влітку? Чому?

Що більше - 8 чи 9; 5 чи 3. Порахуй від 6 до 9, від 5 до 3.

10

Коли можна купатися в річці: взимку чи влітку? Чому?

Покажи свою ліву руку, праве вухо. Що знаходиться праворуч, ліворуч у цій кімнаті?

11

Яких ти знаєш тварин, пташок? Хто більший: корова чи коза? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?

Що треба зробити, коли ненароком зламав чужу річ?

2.2 Діагностика готовності дитини до шкільного навчання у галузі пізнавальної діяльності

На думку багатьох учених, бути готовим до школи -- це, передусім, вміти узагальнювати, диференціювати за певними критеріями предмети і явища довкілля. Тому що засвоєння будь-якого навчального предмета передбачає наявність у дитини здібності виділяти і зробити об'єктом своєї свідомості ті явища дійсності, знання про які вона повинна засвоїти. А це потребує певного рівня узагальнення.

Основою мислення є запас знань про предмети і явища дійсності, що забезпечує безпосереднє пізнання -- відчуття, сприймання, пам'ять..

Здатність прогнозувати кінцевий та проміжні продукти дії та операції є показником високого рівня дитячого інтелекту, що виражається у рівнях розвитку уяви -- специфічного людського пізнавального процесу.

Завдання 1. «Четвертий зайвий» Досліджується рівень узагальнень, логічна обґрунтованість і чіткість формулювань, активність, можливість формування і використання узагальнених уявлень.

Для діагностування потрібно 10 карток, побудованих за принципом: 3 предмети об'єднані загальним поняттям, а 4-й стосується іншого поняття.

Техніка проведення: Дитині показують картку із зображенням 4-х предметів і просять назвати їх. Після чого запитують: «Подивись уважно і скажи, який тут предмет зайвий і чому? Який не підходить? Чому? Що спільного мають решта?»

Коли роботу з усіма 10 картками завершено, слід провести аналіз. Готуючи картки, доцільно передбачити 4--5 таких, де б за кольором контрастували не зайві предмети, а ті, що входять до складу поняття, наприклад, така картка: груша, слива, яблуко, морквина. Слива за кольором виділяється, але це не суттєва ознака. Такі завдання дають можливість визначити, наскільки діти оперують суттєвими ознаками, абстрагуючись від несуттєвих і контрастних.

Аналіз результатів. Висока готовність мислення, коли 7--10 карток пояснюються з використанням двох родових понять (зайва рибка, бо це риби, а решта -- одяг). 3--4 картки містять тільки одне родове поняття (зайва лопата, бо решта -- посуд).

Достатня готовність мислення -- 7--10 карток пояснюються, через одне родове поняття (зайва лопата, бо це інвентар) або половина з двома родовими поняттями, а половина -- з одним.

Низька готовність -- коли в 7--10 картках тільки називається зайвий предмет без пояснень. Або виділяється предмет за несуттєвими ознаками.

Діти із затримкою психічного розвитку потребують ряду додаткових запитань для обґрунтування: «Чому цей предмет зайвий? Яким одним словом можна назвати 3 предмети? Який до цих трьох предметів не підходить? Чому ти так вважаєш?»

Завдання 2. «Дослідження узагальнень»

1. Назви відомі:

а) дикі тварини;

б) дерева;

в) міста;

г) види транспорту;

ґ) посуд.

Аналіз результатів. Висока готовність потребує, щоб дитина назвала не менше 5 видів у кожному родовому понятті.

Достатня готовність -- назвати по 3 видових поняття у кожному родовому.

Низька готовність -- коли половина видових понять не знаходить вияв у родових.

2. Назвати одним словом:

а) суп, каша, кисіль, котлети;

б) троянда, гвоздика, ромашка, тюльпан;

в) штани, сорочка, куртка, пальто;

г) вовк, тигр, лев, левиця;

г) Дніпро, Волга, Дон, Десна.

Аналіз результатів. Дитина добре підготовлена до школи, якщо дає правильно 4--5 назв; достатньо -- 3--4 назви; не підготовлена--1--2 назви.

3. Назвати протилежне за значенням слово (дослідження логіки мислення): високий -- низький, тонкий, покупець, брудний, чужий, горе, скупий, страшний, тупий, легкий, гострий, початок.

Аналіз результатів. Рівень мислення високий -- 8-- 11 слів, достатній -- 5--8 слів, низький -- до 5 слів.

4. Швидкість мислення.

За три хвилини назвати якомога більше слів, що починаються, скажімо, буквою «к». Дитина називає, а дослідник записує. Потім підраховує кількість.

Аналіз результатів. Швидкість мислення висока -- 8--10 слів і більше, середня -- 4--5 слів, достатня -- 5--7 слів, низька -- до 4 слів.

5. Гнучкість мислення.

Можна виявити через розв'язування цікавих задач на кмітливість.

1. Ішла бабуся з магазину і несла кошик яєць, раптом дно випало. Скільки яєць лишилося?

2. Двоє коней пробігли по 2 км. Скільки кілометрів пробіг один кінь?

3. Курка на одній нозі важить два кілограми. А скільки вона важитиме на двох ногах?

4. Карлик живе на 9 поверсі. Щодня він піднімається ліфтом тільки до 7 поверху, а далі йде пішки. Чому?

5. Уяви собі, що ти машиніст поїзда. Поїзд їхав до Москви 2 доби. Скільки років машиністові?

6. Чому не можна намалювати веселого собаки?

Перебіг дослідження: дослідник пропонує дитині уважно прослухати хитру задачу і здогадатися, як її розв'язати.

Аналіз результатів. Дитина з високим рівнем мислення в 6--7 років повинна розв'язати не менше 5 задач, з достатнім -- 3--4, із середнім -- 2--3, а з низьким -- 1--0.

6. Критичність мислення.

Запропонувати дитині пояснити: «Чи розтане снігова баба, коли на неї натягти шубу? Чому ти так думаєш?»

Діти з нормальним розвитком готовності до школи висловлюють цілий ряд суджень і намагаються довести свою думку через зіставлення, конкретні приклади. Наприклад: «Розтане, бо в шубі тепло мені, сніговій бабі теж». «Розтане, коли буде сонечко, бо спекотно, бо й мені спекотно в шубі на сонці»!

Діти із затримкою психічного розвитку можуть дати обґрунтування (чому?) лише з допомогою системи навідних запитань, а без них відповідають ствердженням або запереченням (не розтане; так; ні) без пояснень.

7. Аналіз, синтез, порівняння.

За допомогою цієї методики визначають рівень сформованості таких операцій мислення, як аналіз, синтез, що ведуть до порівняння.

Техніка проведення: дитині пропонують знайти спільне й відмінне щодо двох порівнюваних понять або об'єктів.

Інструкція. «Я назву тобі 2 предмети, а ти подумай і скажи, чим вони схожі і чим відрізняються».

Пари для порівняння: літак і метелик; м'яч і кавун; вовк і собака; місто і село; береза і ромашка; зима і літо; день і ніч; людина і тварина.

Завдання можна давати як у словесному, так і наочному вигляді.

Аналіз результатів. Рівні порівняння:

I -- високий -- коли більше виділено спільних властивостей у контрастних об'єктів і навпаки, відмінних у схожих предметах чи поняттях (наприклад, у першої пари, коли 2 спільних і 1 відмінне -- це вже буде високий рівень тощо)

II -- добрий -- схожих і відмінних ознак названо в однаковій кількості (наприклад, 2 і 2, 1 і 1, З і 3).

ІІІ -- достатній -- відмінних ознак у схожих об'єктах і контрастних називається на 1--2 більше, їх легше виділити, бо сам характер предметів (понять) стимулює увагу у цьому напрямі.

IV -- середній -- є хоч одна риса, яку важко виділити (схожа у контрастних і відмінна у схожих об'єктів).

V -- низький -- (небажаний) -- називаються тільки ті властивості, які легші для виділення через специфіку об'єктів для порівняння (спільні у схожих і відмінні у контрастних об'єктів).

Діти, мислення яких готове до школи, повинні показати І--IV рівень, а краще І--III. П'ятий рівень свідчить про низький рівень мислення, що створюватиме складність у навчальній діяльності і є показником затримки розвитку мислення.

Рівні аналітичної функції мислення: Для оцінювання підраховуються всі названі дитиною спільні й відмінні риси разом, а після цього| визначається рівень аналізу.


Подобные документы

  • Розвиток педагогічної, психологічної думки у нашій країні. Теоретичний аспект проблеми готовності дітей дошкільного віку до навчання у школі. Визначальна роль мотивації у готовності до шкільного навчання. Гра дошкільника як показник готовності до школи.

    курсовая работа [41,0 K], добавлен 03.07.2009

  • Підходи до визначення психологічної готовності дошкільника до шкільного навчання. Організація та методи дослідження психологічної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку. Емоційна та соціальна готовність до шкільного навчання.

    курсовая работа [445,7 K], добавлен 16.06.2010

  • Проблема періодизації розвитку психіки дитини. 3агальна характеристика розвитку, особистості дітей старшого дошкільного віку. Психолого-педагогічна діагностика готовності дітей до навчання в школі. Програма корекційно-розвивальної роботи з дошкільниками.

    дипломная работа [797,5 K], добавлен 25.01.2013

  • Теоретичні аспекти проблеми підготовки до навчання в школі, психологічні особливості дітей старшого дошкільного віку, критерії підготовки до навчання. Специфіка та методи визначення психологічної підготовки, експериментальне навчання та обстеження дітей.

    курсовая работа [48,8 K], добавлен 05.06.2010

  • Природа, сутність та функції емоцій. Емоційна сфера дитини-дошкільника, її розвиток та особливості. Особливості емоційної готовності до навчання у школі дітей. Корекція емоційної готовності до навчання у школі за допомогою групових занять та ігор.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 16.06.2010

  • Історія становлення проблеми, сутність поняття та критерії психологічної готовності дітей до шкільного навчання. Особистісна готовність до школи і формування позиції школяра. Мотиваційна, інтелектуальна, вольова та моральна готовність до навчання.

    курсовая работа [74,6 K], добавлен 26.12.2013

  • Специфіка розвитку особистості дошкільника. Мотиваційна, розумова та емоційно-вольова готовність до навчання. Врахування аспектів психологічної зрілості малюків. Умови успішного виховання та розвитку дитини при її підготовці до школи в сім'ї та ДНЗ.

    курсовая работа [48,1 K], добавлен 31.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.