Особливості взаємовідносин у молодого подружжя: психологічний аспект

1. Теоретико-практичні парадигми. У літературі, присвяченій сімейній психотерапії, виділяються моделі сім'ї, які є узагальненням досвіду консультування. Зазвичай, таким способом описуються моделі сім'ї, в яких фіксується лише якийсь один аспект сімейних стосунків, а більшість сімей відноситься до середнього типу.

2. Парадигми послідовності-повторюваності. Оцінювання сімейних взаємин відбувається шляхом встановлення взаємозв'язків у середині сім'ї, у тому числі і причинної зумовленості.

3. Структурно-процесуальні парадигми. Дослідження структури сім'ї здійснюється для того, щоб віднести її до певної моделі сімейних взаємин.

4. Сімейно-індивідуальні парадигми. Моделі сімейної психодіагностики можуть з'ясовувати зв'язки, стосунки між членами сім'ї чи умови їх перебування у сім'ї, вплив сім'ї на особистісний розвиток.

5. Парадигми минулого - теперішнього - майбутнього. Кожна сім'я має свої етапи розвитку і об'єднання її членів. Тому у психодіагностиці сімейних взаємин часові парадигми набувають особливого значення.

6. Конкретно-метафоричні парадигми. Факти сімейного життя, зазвичай, оцінюються вербально. Особливості отриманої від сім'ї інформації впливають на логіку виділення сімейних моделей. Метафорична оцінка сім'ї дозволяє розкритися почуттям, які слабо усвідомлюються.

7. Якісно-кількісні парадигми. При описі соціальних об'єктів нерідко виникає дихотомія якісних і кількісних оцінок, тобто у конкретних дослідженнях сім'ї можна побачити переважання однієї чи іншої парадигми.

8. Зовнішньо-внутрішні парадигми. Обговорюючи питання пізнання сім'ї, дослідники мають на увазі внутрішні критерії, які відображають установки і самопочуття її членів, а також зовнішні оцінки, які відображають висновки сімейного психотерапевта.

9. Суб'єктивно-об'єктивні парадигми. Основним способом отримання суб'єктивних даних про сім'ю є самоспостереження членів сім'ї. Об'єктивні дані - це однозначні факти сімейного життя, хронології її розвитку, фіксовані результати спостереження за сімейними взаєминами [27].

Важливо наголосити, що більшість сімейних консультантів оцінюють функціонування сім'ї, не використовуючи стандартну форму і тестування, а лише базуючись на даних клінічного інтерв'ю. У першому інтерв'ю терапевт виявляє моделі взаємодій всередині сім'ї [30].

На думку Смєхова В.А., психологічне значення способів спілкування у конфліктних ситуаціях повноцінно розкривається лише у межах клінічного аналізу сімейних взаємин і глибинних психологічних особливостей учасників суперечок. Наявність у конфліктному спілкуванні та його причинах неусвідомлюваних компонентів значно ускладнює становище партнерів і роботу психолога-консультанта. Для досягнення корекційного ефекту психолог має володіти не лише спеціальними способами розуміння, але й особливими прийомами донесення до клієнтів психологічної суті конфлікту, шляхів виходу з нього [30].

Особливу увагу дослідники звертають на те, що психодіагностику у сімейному консультуванні здійснювати нелегко через низку причин. До них, насамперед, відносять наступні:

1. Відсутність єдиного підходу до діагностики сімейних стосунків. Кожна теоретична модель консультування пропонує своє розуміння діагностики і власні техніки діагностування.

2. Досвід психолога і клієнтів, їх цінності, розуміння смислу сімейного життя великою мірою визначають оцінку сімейних взаємин. Професійний психолог повинен усвідомлювати ці обставини і критично розглядати свої висновки.

3. Діагностиці сімейних взаємин заважають різні пояснення їх динаміки партнерами.

На думку вчених, супротив сім'ї дійсному пізнанню взаємин у ній може бути обумовлений також змінами психологічного клімату сім'ї: у кожній сім'ї можливі періоди більшої емоційної близькості і деякого віддалення, які змінюють один одного. У психологічну консультацію конфліктні сім'ї найчастіше звертаються у період умовної стабільності. Внаслідок цього, точно діагностувати емоційний фон сімейних взаємин, зазвичай, вдається після тривалого спостереження. Згадані обставини дозволяють стверджувати, що діагностика сімейних взаємин продовжується стільки, скільки триває консультування сім'ї [28].

Ще одну цікаву точку зору на діагностичні проблеми отримання інформації про сім'ю знаходимо у Ейдеміллера Е.Г., Юстіцкіса В., які виділяють наступні проблеми:

а) проблема інтимності: у відповідності з моральними і естетичними нормами деякі галузі життя сім'ї приховані пеленою інтимності і тому важкодоступні для чужих людей;

б) проблема повноти інформації: багато подій сімейного життя протікають швидко, не затримуючи на собі уваги;

в) проблема розкиданості даних: багато явищ, які представляють інтерес для сімейного психотерапевта, існують у різних сферах життєдіяльності сім'ї і проявляються лише в окремі моменти її життя.

Особливу увагу дослідники звертають на конкретні діагностичні методи, які дозволяють психологу здійснити аналіз подружніх взаємин. Серед них значною ефективністю відрізняються наступні:

а) поетапна методика вивчення сім'ї Г.М. Андрєєвої;

б) техніка спрямованої рефлексії конфліктної події В.А. Смєхова;

в) методика діагностики психологічного здоров'я сім'ї, розроблена В.С. Торохтій;

г) методика діагностики міжособистісних взаємин Т.Лірі;

д) Вісбаденський питальник, розроблений Н. Пезешкіаном;

е) кольоровий тест взаємин у сім'ї;

є) методика діагностики міжособистісного сімейного конфлікту, розроблена В.П. Левкович, О.Е. Зуськова;

ж) модифікація тесту Роршаха для діагностики порушення сімейного спілкування.

Різноманітні схеми діагностики сімейних взаємин дозволяють сім'ї по-новому подивитися на власні стосунки, розкривають часто недостатньо усвідомлені аспекти спілкування і взаємодії.

3.3.3 Специфіка сімейного консультування в контексті покращення взаємостосунків молодого подружжя

Сутність психологічного консультування конфліктних родин полягає у виробленні рекомендацій зі зміни негативних психологічних факторів, що утрудняють життя родини, особливо при переході родини з однієї стадії розвитку в іншу.

Основні задачі психологічного консультування:

- індивідуальні і групові консультації особистостей, що звернулися до фахівця з метою рішення складних проблем, набуття психологічних знань вирішення конфліктів;

- виявлення конфліктних родин і проведення з ними консультацій;

- надання допомоги подружжю у виявленні їхніх помилок і виборі правильної поведінки у важких ситуаціях сімейного життя;

- навчання методам саморегуляції психічного стану.

Сімейне консультування розглядається як одна з форм подружньої терапії, оскільки мова йде про більш прості, поверхневі і короткочасні психотерапевтичні впливи, в основному в конфліктних і кризових ситуаціях. Консультації дозволяють знайти вихід з конкретних конфліктних ситуацій. [15,6]

Етапи психологічного консультування:

- Визначення необхідності консультування і прогноз ефекту впливу на родину -- це початкова діагностична стадія корекції подружніх відносин. Діагностична стадія може включати структурний, описовий, динамічний, генетичний і прогностичний рівні. Для діагностики подружнього конфлікту рекомендується використовувати методику аналізу конфліктної ситуації -- МАКС . Вона являє собою вільний опис конфлікту у виді відповідей на питання, що об'єднані в одинадцять рефлексивних планів. Важливо представити внутрішню картину конфліктної події хоча б одного з його учасників. Ефективне використання методики можливо після встановлення психотерапевтичного контакту.

- Другим етапом консультування конфліктних родин є відновлення подружніх відносин. Успішність переходу до нього залежить від зниження психічної напруженості клієнта. Іноді в подружньому конфлікті сформовані відносини сприймаються як неминучі, через що з'являються почуття занепокоєння, безвихідності, жалості до себе. Важливо прагнути змінити песимістичне відношення подружжя до ситуації.

Психологічне консультування сполучене з визначеними труднощами:

1. Проблема часу. Психолог повинний за короткий термін визначити причини, мотиви, умови конфлікту, показати подружжю можливості відновлення їхніх відносин;

2. Різний ступінь конфліктності сімейного життя подружжя. Значна частина сімей які звертаються за психологічною допомогою -- це молоді люди які недавно одружилися. Для них корекція психологічної несумісності ефективна. Однак нерідко психолог має справу з родинами, що неминуче еволюціонують до розводу. Ефективність їхнього психологічного консультування незначна.

Ще одна група -- люди із суперечливою системою мотивів, що як перешкоджають, так і сприяють збереженню подружніх відносин. Перша група мотивів обумовлює збереження конфліктів, аж до готовності йти на розлучення, у той час як мотиви, що сприяють збереженню родини, удосконалюють психологічну корекцію подружніх відносин.

3. Підвищена агресивність стосовно подружжя і консультанта. Особливість конфліктних родин, що знаходяться на стадії розлучення, -- спрощене мотивування такого рішення. Це ускладнення повної діагностики подружніх відносин. Важливо зацікавити подружжя у більш глибокому розкритті їх сімейних і особистих, проблем, а також трансформувати ситуацію, де психолог проводить експертизу взаємин подружжя у ситуацію, коли самі вони за допомогою психолога переосмислять мотиви конфлікту.[15,7]

4. Наявність неусвідомлюваних компонентів конфліктної поведінки подружжя значно ускладнює положення консультації і роботу психолога-консультанта .

При нормалізації подружніх відносин під час консультування важливо:

- не допустити нового загострення конфлікту в присутності психолога (обвинувачень, образ, брутальності);

- не стати на сторону одного з подружжя, тому що нерідкі спроби включити консультанта в якості «союзника» у конфлікті;

- с самого початку прагнути до розширення розуміння подружжям конфліктної ситуації, оцінки її з позиції опонента;

- терпляче відноситися до повільної, але позитивної еволюції, відновленню подружніх відносин;

- шанобливо відноситися до норм і цінностей, що приймаються чи відстоюються подружжям;

- не прагнути давати поради, а допомагати знайти правильне рішення самим;

- дотримувати делікатність і анонімності, особливо в тих питаннях, що стосуються інтимних стосунків подружжя.

Психологу-консультанту не завжди вдається нормалізувати стосунки подружжя, що звернулися по допомогу. Р. Мей підкреслює необхідність психологу-консультанту розвивати в собі те, що А. Адлер назвав мужністю недосконалості, тобто уміння мужньо приймати невдачу.[15,8]

Крім загальних рекомендацій, психологи пропонують правила «техніки сімейної безпеки», щоб захистити сімейний шлюб від руйнівної дії сварок. Боротьба із синдромом сімейної сварки вимагає рішучого подолання деяких глибоко вкорінених звичок і переконань. Наші близькі не можуть бути точно такими, якими ми б хотіли їх бачити. Ми не маємо права навіть очікувати цього від них, а не те що вимагати. Пам'ятайте: людина важливіша за предмети - жодна річ не варта великого скандалу.

Що робити, коли все ж таки сім'ї погрожує чергова сварка?

1. Коли хтось намагається втягнути вас у сварку, розпочинайте свої репліки з «ти», а не з «я». (Ти, звісно, образився, що я не випрала тобі сорочку ... » , а не «Я зовсім не зобов'язана це робити!».

Якщо ви зрозуміли, що шанси на перемогу в суперечці незначні, вийдіть з кімнати; дозвольте собі й іншим «дозріти» на самоті. Іноді саме це може погасити сварку в самому зародку.

Відкладіть «дискусію», поки не заспокоїтесь. Якщо є претензії до когось із членів сім'ї, поговоріть з ним, коли охолонете. Не створюйте ситуацію, яка змусить його захищатись від несподіваної різкої атаки з вашого боку.

Якщо партнер спеціально «зачіпає», не дайте йому спровокувати себе. Коли в суботу після обіду чоловік лягає на диван з газетою і заявляє, що йому розхотілось йти на цей фільм, скажіть спокійно: «А я все-таки хочу обов'язково його подивитись». І йдіть самі. Декілька таких випадків - і чоловік змінить свою поведінку.

Намагайтеся зупинити спалах гніву - порахуйте до 60, перш ніж почнете говорити.

Практично всі сварки в сім'ї відбуваються через те, що ми забуваємо про необхідність розуміти й любити людей такими, якими вони є. Відмовтесь від очікувань, що кохана людина стане точно такою, якою ви хотіли б її бачити, - цього вимагає кохання.[17]

Безконфліктною сім' я стає за таких умов:

1. Коли конфлікт набув латентного характеру через взаємну байдужість: кожен живе власним життям, власними інтересами. Формально сім'я зберігається, люди живуть разом, але фактично окремо. Зовнішні конфлікти ніби відсутні, оскільки загалом конфлікт набув хронічного прихованого характеру.

2. Коли сім'я щасливо проіснувала так довго, що подружжя без слів розуміє одне одного.

Там, де подружжя прагне до вдосконалення стосунків, конфлікти неминучі. Розв'язання конфлікту сприяє розвитку сім'ї, новому рівню спілкування, стиранню відмінностей [6].

3.4 Дослідження особливостей взаємовідносин молодих сімей

3.4.1 Організаційні аспекти дослідження

У нашому дослідженні брали участь сім подружніх пар, стаж сімейного життя яких до шести років. Кожній подружній парі пропонувалося виконати по дві методики (чоловіку і дружині окремо), спрямованих на дослідження самооцінки конструктивної взаємодії в подружніх відносинах та рівня спілкування та відвертості в подружній парі.

Для визначення самооцінки конструктивної взаємодії в подружніх відносинах я використала методику «Самооцінка конструктивної взаємодії в подружніх відносинах», яка дозволила скласти загальну картину поведінки партнерів у процесі взаємодії один з одним. Характер подружніх відносин багато в чому залежить від ступеня узгодженості сімейних цінностей чоловіка і дружини, ролевих уявлень про те, хто і як має поводити себе в новому аспекті, а також від здатності подружжя взаємодіяти, не включаючи конфліктні ситуації. А «Методика исследования супружеских отношений» дозволяє визначити на якому рівні в даний час знаходиться спілкування та відвертість партнерів, і чи є необхідність хоч у одного з них ділитись своїми проблемами та переживаннями за межами сімейного кола.

3.4.2 Результати дослідження та їх аналіз

	Методика №1	Методика №2
№	жінка	чоловік	жінка	чоловік
	4,1	3,3	10	7
	3,3	2,4	5	5
	3,5	4,3	8	10
	3,7	4	7	4
	4,3	4,5	11	11
	4	3,8	8	9
	3,2	4,6	9	12

Пара №1. Методика №1. Результат даної методик показав, що у чоловіка та дружини готовність до конструктивної взаємодії, виключаючи конфліктність у стосунках, є різною: у дружини вище середнього, у чоловіка середній. Це може бути обумовлено невмінням та неготовністю переглянути та змінити позиції власної поведінки, пристосуватись до іншого.

Методика №2. Результат даної методики показав, що рівень спілкування та відвертості партнерів є однаковим (високим). Це дає можливість стверджувати, що кожен з подружжя ділиться тим, що його турбує, а інший його уважно вислуховує. У них немає потреби ділитись з кимсь іншим: друзями, родичами, тому що їх вдома розуміють найкраще.

Пара №2. Методика №1. Результат даної методик показав, що у чоловіка та дружини готовність до конструктивної взаємодії, виключаючи конфліктність у стосунках, є різною: у дружини середній, у чоловіка низький. Такий показник є досить негативним, оскільки відносини в даній сім'ї є досить конфліктними. Це може бути обумовлено невмінням та неготовністю переглянути та змінити позиції власної поведінки, пристосуватись до іншого.

Методика №2. Результат даної методики показав, що рівень спілкування та відвертості партнерів є однаковим (високим). Це дає можливість стверджувати, що кожен з подружжя ділиться тим, що його турбує, а інший його уважно вислуховує. У них немає потреби ділитись з кимсь іншим: друзями, родичами, тому що їх вдома розуміють найкраще.

Пара №3. Методика №1. Результат даної методик показав, що у чоловіка та дружини готовність до конструктивної взаємодії, виключаючи конфліктність у стосунках, є різною: у дружини середньою, у чоловіка вище середнього. Це може бути обумовлено невмінням та неготовністю переглянути та змінити позиції власної поведінки, пристосуватись до іншого.

Методика №2. Результат даної методики показав, що рівень спілкування та відвертості партнерів є однаковим (високим). Це дає можливість стверджувати, що кожен з подружжя ділиться тим, що його турбує, а інший його уважно вислуховує. У них немає потреби ділитись з кимсь іншим: друзями, родичами, тому що їх вдома розуміють найкраще.

Пара №4. Методика №1. . Результат даної методик показав, що у чоловіка та дружини готовність до конструктивної взаємодії, виключаючи конфліктність у стосунках, є однаковою: у дружини та у чоловіка середньою. Це дає можливість врівноважити та налагодити стосунки. Але все ж такий рівень готовності до конструктивної взаємодії може бути обумовлений невмінням та неготовністю переглянути та змінити позиції власної поведінки, пристосуватись до іншого.

Методика №2. Результат даної методики показав, що рівень спілкування та відвертості партнерів є однаковим (високим). Це дає можливість стверджувати, що кожен з подружжя ділиться тим, що його турбує, а інший його уважно вислуховує. У них немає потреби ділитись з кимсь іншим: друзями, родичами, тому що їх вдома розуміють найкраще.

Пара №5. Методика №1. Результат даної методик показав, що у чоловіка та дружини готовність до конструктивної взаємодії, виключаючи конфліктність у стосунках, є однаковою: у дружини та у чоловіка вище середнього. Це дає можливість врівноважити та налагодити стосунки. Але все ж такий рівень готовності до конструктивної взаємодії може бути обумовлений невмінням та неготовністю переглянути та змінити позиції власної поведінки, пристосуватись до іншого.

Методика №2. Результат даної методики показав, що рівень спілкування та відвертості партнерів є однаковим (низьким). Це дає можливість стверджувати, що в такій сім'ї зовсім не прийнято ділитись один з одним своїми проблемами. Але обов'язково є ряд речей про які можна і треба було б поговорити. Але цього не відбувається. Існують питання про які обоє не говорять і не наважуються заговорити. А це веде до відчуження, тому що кожен відчуває необхідність мати поряд людину, яка б його розуміла. И таку людину шукають на стороні…

Пара №6. Методика №1. Результат даної методик показав, що у чоловіка та дружини готовність до конструктивної взаємодії, виключаючи конфліктність у стосунках, є різною: у дружини вище середнього, у чоловіка середній. Це обумовлено невмінням та неготовністю переглянути та змінити позиції власної поведінки, пристосуватись до іншого.

Методика №2. Результат даної методики показав, що рівень спілкування та відвертості партнерів є однаковим (високим). Це дає можливість стверджувати, що кожен з подружжя ділиться тим, що його турбує, а інший його уважно вислуховує. У них немає потреби ділитись з кимсь іншим: друзями, родичами, тому що їх вдома розуміють найкраще.

Пара №7. Методика №1. Результат даної методик показав, що у чоловіка та дружини готовність до конструктивної взаємодії, виключаючи конфліктність у стосунках, є різною: у дружини середньою, у чоловіка вище середнього. Це може бути обумовлено невмінням та неготовністю переглянути та змінити позиції власної поведінки, пристосуватись до іншого.

Методика №2. Результат даної методики показав, що рівень спілкування та відвертості партнерів є різним: у жінки високим, а у чоловіка низьким. Така ситуація є досить складною, оскільки в представленні дружини сімейне спілкування є досить відвертим, і не потрібним стороннього втручання, а у представленні чоловіка не відвертим: оскільки його не розуміють, і він намагається знайти підтримку за межами сімейного кола. З таким подружжям потрібна робота психолога для встановлення нормальної внутрішньої взаємодії та контактування.

Тож аналіз результатів проведеної методики №1 показав, що у більшості з досліджуваних подружніх пар рівень самооцінки конструктивної взаємодії у відносинах є досить різним, в більшості середнім. Це дає можливість стверджувати, що така взаємодія є насиченою конфліктами та обумовленою невмінням та неготовністю переглянути та змінити позиції власної поведінки, пристосуватись до іншого, можливо, невмінням взаємодіяти в зв'язку з невеликим стажем сімейного життя.

Аналіз результатів проведеної методики №2 показав, що рівень спілкування та відвертості в подружній парі, у більшості з досліджуваних, є однаковим - високим. Таким чином можна стверджувати те, що взаємодія відбувається відверто, на одному рівні, та проблем і спілкування в них не буде (при умові, що рівень буде один і той же).

3.5 Рекомендації психолога членам молодого подружжя щодо оптимізації їх стосунків

Основними засобами оптимізації можуть бути роботи з сімейними психологами, Центри сімейного консультування, Центри соціальних служб для молоді, відділи сім'ї та молоді, Служби у справах неповнолітніх, Спілки захисту сім'ї та особистості, Центр екології сім'ї та ін.

Саме ними розроблено багато рекомендацій з нормалізації подружніх взаємин, попередженню переростання спірних ситуацій в конфліктах. Більшість з них зводиться до наступного:

- Поважай себе, а тим більше іншого. Пам'ятай, що він (вона) найближча для тебе людина, батько (мати) твоїх дітей. Намагайся не збирати помилки, образи і «гріхи», а відразу реагуй на них. Це виключно нагромадження негативних емоцій. [15,2]

- Не прагніть у подружньому спілкуванні домінувати. Багато людей вважає, що можуть не тільки вказати партнеру на помилку, але й покарати його за це, не розуміючи, що спочатку слід визначити, що є і не є помилкою. Повчати в сучасній сім'ї жоден з подружжя не має права. Способи нав'язати своє главенство в сімейних стосунках справедливо сприймаються як агресивні й отримують різку відсіч.

- Не прагніть до перемоги в конфлікті, оскільки ваша перемога - це поразка коханої вам людини.

- Намагайтеся не пам'ятати про суперечку. Спеціалісти стверджують, чим швидше забувається погане, тим щасливіша сім'я. Найнебезпечніше для сім'ї, її благополуччя є накопичення образ, «гріхів», помилок тощо.

- Не робіть зауважень один одному в присутності інших (дітей, знайомих, гостей і так далі). Це принижує гідність людини, боляче б'є по самолюбству.

- Не перебільшуй власні здібності і досягнення, не вважай себе завжди і у всьому правим.

- Більше довіряй і ревнощі зводь до мінімуму. У сімейному житті іноді краще не знати правду, чим будь-що-будь намагатися встановити істину.

- Не опускайся, піклуйся про свою фізичну привабливість, працюй над своїми недоліками.

- Ніколи не узагальнюй навіть явні недоліки партнера, веди розмову тільки про конкретну поведінку в конкретній ситуації.

- Стався до захоплень партнера з інтересом і повагою. Будь уважним, умій слухати і чути партнера.

- Намагайтеся знаходити час для того, щоб хоча б іноді відпочити один від одного. Це допоможе зняти емоційно-психологічну перенасиченість спілкуванням. [15,3]

Конструктивність усунення подружніх конфліктів, як ніщо інше, залежить в першу чергу від уміння партнерів розуміти, прощати й уступати.

Одною з умов завершення конфлікту люблячого подружжя - не домагатися перемоги. Перемогу за рахунок поразки коханої людини важко назвати досягненням. У суперечці ніколи не слід «відіграватися на тілесних недугах партнера й особливо акцептувати увагу на інтимних моментах вашого життя». Все це може поглибити конфлікт, і ніякі подальші вибачення та бажання відновити подружнє життя вже не допоможуть.[3, 30] Важливо поважати іншого, яка б провина не лежала на ньому. Потрібно бути здатним чесно запитати в самого себе (і головне, чесно відповісти собі), що ж тебе насправді хвилює. При аргументації своєї позиції намагатися не виявляти недоречний максималізм і категоричність. Краще самим прийти до взаєморозуміння і не втягувати у свої конфлікти інших -- батьків, дітей, друзів і знайомих. Тільки від самого подружжя залежить благополуччя родини. [15, 4]

Необхідно вчитися мистецтву спільного життя, оскільки сварки спалюють вщент те, що колись було сім'єю, домом. Для цього необхідно оволодіти найважливішими сферами, якими є організація сімейного життя і вміння спілкуватися.

Чеський психолог М. Плзак пропонує організовувати сімейне життя таким чином:

1. Ведення домашнього господарства й бюджету. Дружина приймає рішення з усіх питань, пов'язаних із домашнім господарством, сама розпоряджається грошима «на кожен день». Зате чоловік розподіляє заощадження на придбання великих речей, поїздку у відпустку тощо. Необхідно також визначити обов'язки чоловіка по господарству. Крім цих обов'язків, дружина не повинна давати йому додаткових доручень.

2. Виховання дітей. Оптимальний варіант, коли дружина визначає, які обов'язки покласти на дітей, а чоловік слідкує за заняттями, особливо пов'язаними з індивідуальними схильностями.

3. Проведення відпочинку. У вільний час подружжю краще вести так зване «відкрите життя» : кожен має право хоч би один день на тиждень робити все, що заманеться. При цьому бажано бути поряд, проте без активного спілкування (наприклад, чоловік дивиться телевізор, а дружина читає). Необхідно відпочити одне від одного.

Якщо в сім'ї немає хорошої організації, то навіть дуже сильне дошлюбне кохання може згаснути на початку сімейного життя. Кохання не витримує конкуренції з емоціями, викликаними невлаштованим шлюбом. Ось чому організація окремих сфер сімейного життя залежить насамперед від уміння, знань подружжя. Коли спільне життя дезорганізоване, навіть виховані, культурні люди поводять себе у конфліктних ситуаціях неналежним чином.

Уміння спілкуватися - найважливіший момент подружніх стосунків, оскільки комунікативна культура в сім'ї проходить найбільше випробування. [17]

Окремо варто зупинитися на такому радикальному способі усунення подружніх конфліктів, як розлучення. На думку психологів, йому передує процес, що складається з трьох стадій:

а) емоційне розлучення, що виражається у відчуженні, байдужності партнерів одне до одного, втрата довіри і любові;

б) фізичне розлучення, що приводить до роздільного проживання;

в) юридичне розлучення, що вимагає правового оформлення припинення шлюбу.

Багатьом розлучення приносить рятування від ворожості, обману і того, що затьмарювало життя. Звичайно, воно має і негативні наслідки. Вони різні для тих хто розлучається, дітей і суспільства. Найбільш уразлива при розлученні жінка, у якої звичайно залишаються діти. Вона більше, ніж чоловік, піддана нервово-психічним розладам.

Негативні наслідки розлучення для дітей набагато значніші в порівнянні з наслідками для самих батьків. Дитина втрачає одного (часом улюбленого) із батьків, тому що в багатьох випадках матері перешкоджають батькам зустрічатися з дітьми. Дитина часто зазнає утиску однолітків із приводу відсутності в нього одного з батьків, що позначається на його нервово-психічному стані. Розлучення веде до того, що суспільство одержує неповну родину, збільшується число підлітків з поведінкою, що відхиляється, росте злочинність. Це створює для суспільства додаткові труднощі. [15,4]

Сучасна психологічна наука пропонує більш досконалі способи «боротьби» з буденністю та рутиною, але наголошує на безмежності цього процесу і вимагає від людини максимальної віддачі, уміння цінувати партнера.

Перше правило - прийняття близької людини такою, якою вона є, з усіма її недоліками та перевагами (ідеальної людини немає, і кожна далека від ідеалу). Головним чинником при цьому є духовна адаптація, завдяки якій відбувається абсолютне визнання цінності іншого.

Друге правило - подружнє спілкування має стати джерелом партнерського «прогладжування», тобто повинні мати місце повсякчасна підтримка разом із співчуттям, схвалення вчинків, поведінки.

Третє правило - надавати перевагу педагогіці схвалення і позбуватися звички користуватися педагогікою покарання. На питання: «Що легше - карати чи заохочувати?» - більшість людей відповість: «Карати». Роками створювалася система покарань, яка тримала нас в страху й покірливості. Страх став частиною свідомості більшості. Завдяки йому існують цілі держави і невігласи керують народами «…а братія мовчить собі, витріщивши очі, неначе так і треба». Батьки карають своїх дітей, щоб вони не сміли суперечити, мати власну точку зору. Не дай Боже, критикували батьків, нaвiть коли ті неправі. І, наслідуючи їх, уже дорослі діти вчиняють так само. Існує навіть cycпiльнa думка, що хороші батьки повинні карати дитину, щоб вона стала справжньою людиною. «Забиті» змалечку, уже дорослі люди, починаючи працювати, цілком нормально починають сприймати суцільні покарання. У народі навіть з'явився чорний гумор, що лише на власному похованні можна почути схвальні слова про себе. Завчену змалечку спрямованість на покарання переносять на партнера й у більшості випадків її об'єктом стають дрібниці, абсолютно непринципові моменти сімейного життя: не так подивився, не там став, не так зробив. «Звинувачений», розуміючи мізерність приводу для невдоволень, починає захищатися, виникає конфлікт, якого могло б зовсім не бути.

За І. Трухіним, різновидом «караючої» педагогіки є прагнення перевиховати партнера. Відомо, що звички завжди мотивуються, формуються тривалий час, стають частиною самоповаги, позитивного ставлення до себе. Тоді будь-яка невиправдана критика принижує гідність іншого, не дозволяє йому почуватися повноцінним, самодостатнім. Закономірно, що тут починає працювати механізм самозахисту, який часто змінює почуття до партнера на протилежні. [17]

Для оптимізації подружніх взаємин можна використовувати діагностику подружжя, а саме за допомогою таких методик:

- «Методика на визначення оцінки сумісності характерів». Ця методика включає 16 питань в тестовому вигляді, результат яких підраховують за допомогою таблиці та співвідносять з ключем. За її допомогою можна визначити рівень сумісності характерів у подружжя, що складають 3 рівні : гармонійна пара, можливі труднощі та складна пара.

- «Бланк самооцінки конструктивної взаємодії в подружніх відносинах». За допомогою цього бланку, а саме чесних відповідей на його запитання, можна визначити рівень готовності до конструктивної взаємодії в подружніх відносинах, та засоби поліпшення її готовності.

- «Методика К.Томаса на визначення стратегій поведінки особистості в конфліктних ситуаціях». За допомогою цієї методики можна визначити власний стиль поведінки в ситуації непорозуміння. Включає 30 тестових запитань. Результати визначаються ключем.

- «Методика исследования супружеских отношений». За допомогою цієї методики визначають характер спілкування в сімейній парі. Має 10 питань, опрацювання результатів відбувається за ключем. Виділяється 2 види спілкування: сім'ї, в якій прийнято розповідати про свої проблеми, та сім'я, в якій певний ряд питань замовчується.

- «Методика «Общение в семье» (Алешина Ю.Е., Гофман Л.Я., Дубовская Е.М). Методика призначена для визначення характеру спілкування між подружжям. Складається з 39 тестових запитань, результати визначаються за ключем. Характер спілкування визначають мірою розвитку шести складових :

- Довірливе спілкування;

- Взаєморозуміння між подружжям;

- Схожість у поглядах подружжя;

- Загальні символи сім'ї;

- Легкість спілкування між чоловіком і дружиною;

- Психотерапевтичне спілкування.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз науково-методичної літератури щодо теми курсової роботи показав актуальність досліджуваної проблеми. Свої роботи дослідженню цієї проблеми присвятило багато вітчизняних (В. П. Меньшутін, А. М. Волкова, М. М. Обозов, А. М. Обозова, С. В. Ковальов.) та зарубіжних (Л. Б. Шнейдер, Мюріел Джеймс) вчених.

Вони розглядають подружжя, як міжособистісну взаємодію між чоловіком та дружиною, що врегульовується моральними принципами та підтримується, цінностями, які йому притаманні. Сім'я ж є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не лише подружжя, але і їх дітей, а також інших родичів та близьких.

2. Сім'я - це суспільний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин), водночас мала соціальна група, що має історично визначену організацію, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення. Сім'ю становлять особи, які проживають сумісно, пов'язанні спільним побутом і мають взаємні права і обов'язки. Подружжя вважається сім'єю й тоді коли дружина або чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням необхідністю догляду за батьками, дітьми та за інших поважних причин не проживають разом [8].

Особливостями сучасних молодих сімей є те, з яких причин вони утворюються та в якій формі існують:

- шлюб з розрахунку,

- духовний союз,

- романтичний шлюб,

- шлюб-товариство,

- шлюб, заснований на любові.

3. Цілком ймовірно, що якість відносин відбиває й пом'якшує вплив особистісних характеристик партнерів на психосоціальне функціонування. Стресові події, що відбуваються в період шлюбу, і те, як пари справляються із цими важкими обставинами, не менш важливі, ніж стійкі особистісні несприятливі фактори, які чоловік і жінка вносять у шлюб. Позитивність між партнерами не тільки зміцнює подружній союз, але й полегшує перехід до виконання батьківських функцій, а також сприяє встановленню позитивних відносинах між батьками й дітьми. Негативність має досить великий ряд причин виникнення, але може підлягати усуненню за допомогою досить тривалої та виснажливої роботи партнерів. Чим докладніше вчені вивчають подружні стосунки, тим більше переконуються у неможливості існування безконфліктних сімей. Тому так важливо розв'язувати конфлікти на початку, коли ненависть ще не охопила супротивників і вони можуть знайти конструктивне рішення.

4. Сім'я є досить складним утворенням. Вирішення проблем та налагодження відносин в сім'ї, особливо в молодій, є тяжким та тривалим процесом. Позитивному перебігу та прискоренню цього процесу може допомогти психолог. В даний час робота психолога є досить потрібною та поширеною. По відношенню до роботи з молодими сім'ями психолог працює в таких напрямках :

· просвітницька діяльність,

· психологічна діагностика,

· сімейне консультування.

Уміле поєднання цих методів дасть змогу вирішити досить велику кількість сімейних питань та допоможе подружжю справитись з проблемами.

5. В ході проведеного мною дослідження та аналізу результатів проведеної методики №1 показало, що у більшості з досліджуваних подружніх пар рівень самооцінки конструктивної взаємодії у відносинах є досить різним, в більшості середнім. Це дає можливість стверджувати, що така взаємодія є насиченою конфліктами та обумовленою невмінням та неготовністю переглянути та змінити позиції власної поведінки, пристосуватись до іншого, можливо, невмінням взаємодіяти в зв'язку з невеликим стажем сімейного життя.

Аналіз результатів проведеної методики №2 показав, що рівень спілкування та відвертості в подружній парі, у більшості з досліджуваних, є однаковим - високим. Таким чином можна стверджувати те, що взаємодія відбувається відверто, на одному рівні, та проблем і спілкування в них не буде (при умові, що рівень буде один і той же).

Такі результати дають можливість підтвердити гіпотезу дослідження про те, що детермінантами психологічних розладів у стосунках молодого подружжя є психологічна неготовність до взаємодії, конфліктність через невміння конструктивно взаємодіяти та вирішувати конфліктні ситуації, та неусвідомлюваність майбутньої відповідальності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрєєва Г.М. Спілкування і оптимізація спільної діяльності. - М.:МГУ,1987р.

2. Бєлатов С.А. Дев'ять правил чвари подружжя. // АІФ. Україна. - 2000.- №7.

3. Витек К. Проблемы супружеского благополучия . - М.: Прогресс. - 1988г.

4. Гребенников И.В. Основы семейной жизни: Учебное пособие для студентов пед. институтов // М.: Просвещение. - 1991 г.

5. Катина Л. Надежды маленький оркестрик // Света. 1996. - №10

6. Курсова робота на тему « Конфлікти в сім'ї» // http://referatu.net.ua/ referats/23/5143/?page=0

7. Либина А. Уроки семейных скандалистов // Семья и школа. - №7.

8. Обозов Н.М. Психологія між особистісних відносин. - К. - Либідь. - 1990р.

9. Петровский А.В. Психология о каждом из нас и каждому из нас о психологии. // М. Российский государственный гуманитарный университет. - 1996г.

10. Причини конфліктів в сім'ях//http://studentam.net.ua/content/view/4122/86/

11. Психологія. // Видання третє, стереотипне. За ред. члена-коресподента АПН України Ю.Л.Трофімова. - Київ . - Либідь. - 2001р.

12. Психологія / под. ред. Ю. Трофімова. - К.: Либідь, 2000. - 558 с.

13. Психологія сім'ї. Навчальний посібник за заг. ред. В.М.Поліщука // Суми.- «Університетська книга». - 2008 р.

14. Рінінська М. Сімейні чвари. // Сім'я. - 2000.- № 9.

15. Романов К.В. Нравственный мир молодой семьи. - Ленинград, Семья и школа, 1985. - 185 с.

16. Сатир В. Как строить себя и свою семью // Перевод с английского. - М. -

Педагогика. - 1992г.

17. Семейно-опытовая культура. - Минск, Манускрипт, 1987. - 372 с.

18. Семья в психологический консультации.//Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина.- М., 1989.- 321 с.

19. Степан Геник. Людина, сім'я, Україна. // Л. - 2000р.

20. Степан Геник. Усе починається з родини. // Л. - 2000р.

21. Сыменко В.А. Супружеские конфликты . - 2-е изд., перераб. и доп. // М.-

МЬІСЛЬ, 1989г.

22. Сысенко В.А. Супружеские конфликты. - М.: Наука, 1989. - 266с.

23. Татаркевич В. О счастье и совершенстве человека. - М.: Просвещение, 1981. - 361 с.

24. Татенко Вбб. Ідеологія, психологія, педагогіка: від конфлікту о гармонії // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія. -Київ, 1998. - 112 с.

25. Уткин Э. Конфликтология - М.: Наука, 1998. - 372 с.

26. Хасан Б., Сергопанов П. Ситуация обучения как продуктивный конфликт // Вопросы психологии. - 1999. - № 5.- С. 79-86.

27. Хектаузен Х. Психология мотивации достижения. - СПб.: Питер, 2001г. - 412 с.

28. Хорни К. Наши внутренние конфликты. - М.: Бахрах, 2000 - 289 с.

29. Шуман С.Г. Школьный конфликт глазами психолога // Педагогика. - 2001. - № 9.- С. 46-51

30. Л.Б. Шнейдер Психология семейных отношений. - Курс лекций. - Кафедра психологи // ЭКСМО. - Пресс. -2000 г.

31. Юнг К. Архетип и символ. - СПб., 1991.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Методика самооцінки конструктивної взаємодії в подружніх відносинах

Інструкція: Проаналізуйте і оцініть за п'ятибальною шкалою свою поведінку у взаємодії з чоловіком (дружиною) за 15 позиціями, представленими в наступній матриці:

Тестовий матеріал:

Таблиця Б.1.

№	Позиція	Оцінка
	Я поважаю себе, і тим більше чоловіка (дружину)	5 4 3 2 1
	Я завжди пам'ятаю, він (вона)	5 4 3 2 1
	Я намагаюся не накочувати помилки і образи, а зразу реагую на них	5 4 3 2 1
	Я ніколи не роблю сексуальних докорів	5 4 3 2 1
	Я ніколи не роблю зауважень чоловікові (дружині) у присутності чужих людей, в тому числі і в присутності дітей	5 4 3 2 1
	Я ніколи не перебільшую власні здібності і переваги	5 4 3 2 1
	Я не вважаю себе завжди і в усьому правим (ою)	5 4 3 2 1
	Я ніколи не ревную і завжди довіряю дружині (чоловіку)	5 4 3 2 1
	Я завжди уважний, вмію слухати і чути дружину (чоловіка)	5 4 3 2 1
	Я постійно працюю над своїми недоліками турбуюсь про свою фізичну привабливість	5 4 3 2 1
	Я ніколи не говорю про недоліки дружини (чоловіка), а веде розмову про конкретну поведінку в конкретній ситуації	5 4 3 2 1
	Я завжди відношуся до захоплень дружини (чоловіка) з цікавістю і повагою	5 4 3 2 1
	Я не намагаюся, щоб не сталося, встановити істину в сімейних стосунках, якщо є можливість не робити цього	5 4 3 2 1
	Я намагаюся знаходити час для того, щоб іноді відпочивати один від одного, надаю таку можливість дружині (чоловіку)	5 4 3 2 1
	В конфлікті я іноді не роблю ставку на перемогу і завжди готовий поступитися	5 4 3 2 1

Оцінка результатів:

1. Підрахуйте суму отриманих балів за всіма 15-а позиціями і знайдіть середнє арифметичне від цієї суми.

2. Якщо отриманий результат складає від 4,5 до 5 балів, то ваша готовність до конструктивної взаємодії в подружніх відносинах висока і виключає конфлікт.

3. Якщо отриманий результат складає від 4 до 4,5 балів, то рівень вашої готовності до конструктивної взаємодії вище середнього. Щоб виключити конфліктність у відносинах з чоловіком (дружиною), вам необхідно переглянути окремі позиції вашої поведінки.

4. Якщо отриманий результат складає від 3 до 4 балів, то рівень вашої готовності до конструктивної взаємодії середній, а отже, ймовірність конфліктів з чоловіком (дружиною) досить високий. Вам необхідно серйозно переглянути деякі позиції вашої поведінки.

5. Якщо результат менше 3-х балів, то рівень вашої готовності до конструктивної взаємодії низький, а ймовірність конфліктів з чоловіком (дружиною) дуже висока. Вам необхідно дуже серйозно переглянути більшість позицій вашої поведінки, вказаних в тексті, і активно працювати над собою.

Додаток 2

Методика исследования супружеских отношений

Назначение теста: диагностика характера общения в семейной паре.

Инструкция к тесту: Внимательно читайте каждое утверждение и выбирайте один из трех предлагаемых вариантов ответов.

Тестовый материал

1. Есть ли у Вас чувство, что необходимо серьезное выяснение отношений (да - 1 очко, нет такой необходимости - 0, это бесполезно - 2).

2. Когда Вы хотите задать какой-то деликатный вопрос, можете ли Вы сделать это прямо, без обиняков (да - 0, да, но нужна благоприятная обстановка - 1, об этом не может идти речи -2).

3. Считаете ли Вы, что Ваш партнер многое умалчивает из того, что его тяготит (да - 1, не имею представления - 2, я в курсе всех его проблем - 0).

4. Можете ли Вы разговаривать со своим партнером о серьезных вещах в любое время (да - 1, не всегда, нужен нужный момент - 1, в большинстве случаев нет, потому что он не имеет времени - 2).

5. Когда Вы разговариваете друг с другом, то следите за тем, чтобы Ваши формулировки были точные (да, я обдумываю, взвешиваю свои слова - 1, нет, мы говорим прямо, то, что думаем - 2, высказываю свое имя, но прислушиваюсь и к чужому - 0).

6. Когда Вы делитесь с партнером своими проблемами: нет ли у Вас такого чувства, что Вы тем самым обременяете его (да, так часто бывает - 2, он просто не вникает в мои проблемы - 1, он всегда проявляет участие - 0).

7. Принимает ли кто-то важное решение, которое касается его самого, не советуясь с другим (случается и так - 2 очка, мы вместе обсуждаем это, но последнее слово каждый оставляет за собой - 1, мы решаем и обсуждаем все вместе - 0).

8. Не задумывались ли Вы над тем, чем предпочитаете чаще поделиться с друзьями, чем со своим спутником жизни (иногда это случается - 1, нет - 0, друзья меня лучше понимают - 2).

9. Не бывает ли так, когда партнер разговаривает с Вами, Вы думаете о чем-то другом (бывает и так - 2 очка, нет, я слушаю внимательно - 0, если я чувствую, что рассеян (на), то стремлюсь сосредоточить свое внимание - 1).

10. В разговоре Вы пытаетесь, прежде всего, высказаться сами (непременно - 2 очка, обычно даю партнеру высказать все, что его волнует - 0, считаю, что мы оба должны делиться своими проблемами - 1).

Баллы за каждый ответ начисляются в соответствии с таблицей:

Ключ к тесту:

12345678910

A 1010122122

B 0121211000

C 2202000211

Интерпретация результатов теста:

от 0 до 10 баллов: в Вашей семье принято рассказывать о своих проблемах. Каждый из вас делится тем, что его тяготит, и партнер его внимательно выслушивает. У вас нет потребности делиться с кем-то другим: друзьями, родственниками, потому что дома вас понимают лучше.

от 11 до 29 баллов: нельзя сказать, что в Вашей семье совершенно не делятся друг с другом своими проблемами. Но есть ряд вещей, о которых Вам нужно и можно было бы говорить. Но вот этого не происходит. Существуют вопросы, о которых Вы не говорите, и Вы оба не решаетесь обсуждать их. А это ведет к отчуждению, потому что каждый чувствует необходимость иметь рядом человека, который бы его понимал. И такого человека ищут…

Размещено на Allbest.ru