Кібербулінг у підлітковому середовищі

Типи поведінки кібербулінгу - новітньої форми агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину, його особливості у підлітковому середовищі. Дослідження причин кібербулінгу на прикладі Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 20.12.2015
Размер файла 449,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КІБЕРБУЛІНГУ В ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

1.1 Сутність поняття «кібербулінг

1.2 Типи поведінки кібербулінгу та його особливості у підлітковому середовищі

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВУ КІБЕРБУЛІНГУ В ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

2.1 Дослідження причин кібербулінгу в підлітковому середовищі на прикладі Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

2.2 Аналіз шляхів профілактики в підлітковому середовищі

Висновки до другого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність дослідження. В сьогоденні найактивнішими користувачами мережі Інтернет є діти. Статистика подає, що в Україні мережею Інтернет уже користується 200 тис. дітей у віці від 5 до 18 років, і з кожним роком кількість юних користувачів збільшується більш, ніж на 30%. При цьому тільки 15% батьків здогадуються про труднощі, з якими зіштовхуються їхні діти в Інтернеті, і менш половини батьків мають уявлення про елементарні засоби безпеки у мережі Інтернет. Інтернет у сьогоденні став невід'ємною частиною життя сучасних дітей, їхнім найближчим оточенням. Вони швидко орієнтуються у віртуальному світі, відкривають власні способи використання новітніх можливостей інформаційно-коунікаційних технологій, розвивають нові потреби. В своїх природніх експериментах із засвоєння навколишнього середовища діти стикаються з небезпеками і у віртуальному просторі, а батьк цього не помічають.

Розробка теоретико-методологічних засад формування поняття про кіберулінг та шляхів його профілактики є провідною проблемою психолого-педагогічної науки. В світовій практиці питання прояву та профілактики висвітлили в своїх роботах Л.А. Найдьонова, О.Т. Баришпольця , М. Робін, П. Ланган та інші.

Отже, актуальність проблеми зумовила вибір теми нашої курсової роботи : «Кібербулінг у підлітковому середовищі».

Мета дослідження - полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці причин кіербулінгу та визначенні шляхів профілактики цього явища.

Завдання:

Проаналізувати сутність поняття «кібербулінг»;

Визначити та охарактеризувати типи кібербулінгу;

Дослідити причини кібербулінгу;

Розробити шляхи профілактики кібербулінгу.

Об'єкт дослідження - кібербулінг в підлітковому середовищі .

Предмет дослідження - причини прояву кібербулінгу та шляхи його профілактики в підлітковому середовищі.

Для вирішення поставленої мети і завдань було використано такі методи наукового дослідження:

теоретичні - аналіз, синтез, систематизація і порівняння науково-теоретичного матеріалу, з метою теоретичного обґрунтування даної теми;

емпіричні - анкетування, виявлення практичного досвіду роботи, з метою визначення присутності кібербулінгу у підлітковому середовищі;

наочні методи - з метою наочного зображення результатів соціально-педагогічного дослідження.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що розкривається сутність поняття «кібербулінг», а також здійснено теоретичний аналіз даної теми, визначено проблеми та наслідки кібербулінгу у підлітковому середовищі.

Практичне значення: результати дослідження можуть бути використані соціальними педагогами та практичними психологами у роботі з дітьми для подолання проблем, що викликає кібербулінг, а також при викладанні навчальних дисциплін «Соціальна робота з сім`ями, дітьми та жінками», «Соціальна педагогіка», «Практична психологія», «Медіапсхологія».

База дослідження: Степанівська ЗОШ І-ІІІ ступенів , кількість респондентів - 56 осіб.

Структура роботи складається зі вступу, першого розділу, висновку до першого розділу, другого розділу, висновку до другого розділу, загального висновку, списку використаних джерел (11), додатків (6). Загальний обсяг курсової роботи становить 36 сторінок, з них 25 сторінки основного тексту.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КІБЕРБУЛІНГУ В ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

1.1Суть поняття «кібербулінг»

Соціальні педагоги та практичні психологи шкіл часто зустрічаються із знервованими батьками учнів, які звертаються з питанням як допомогти їх дитині, яка страждає від жорстокої агресивної поведінки і недоброго ставлення однолітків. Досить часто аналіз ситуації, а відтак і рекомендації щодо способів її вирішення, занадто спрощуються. Зважаючи на те, що такі ситуації стали розповсюдженими в підлітковому середовищі, вони не мають перетворюватися на норму, на що дорослі рідко звертають свою увагу, вважаючи це незначною справою.

В ситуаціях, де є роль кірбербулінгу практичним психологам та педагогам неварто залишатися в межах побутової концепції «так, дитячі групи дуже жорстокі, хай ваша дитина вчиться самостійно протистояти агресії, не втручайтесь» чи щось подібне. Позиція і психолога, і педагогамає бути більш кваліфікованою, оснащеною конкретними знаннями, врешті, більш ресурсною для тих, хто звертається про допомогу.

Пропонуємо познайомитись із загальним визначенням явища кібербулінг у реальному і віртуальному середовищі. Почнемо з прояснення термінів, які допомагають позначити досить нове для нашого суспільства явище, з яким світ стикнувся в масовому масштабі досить нещодавно.

Прихід слів іноземного походження у нашу мову є справою буденною, тож і слово «кібербулінг» одне із них. Походить з англійської мови, створено від двох слів: кібер (позначає віртуальне опосередковане комп'ютером середовище) і буллінг (походить від англ. bull - бик, бугай, а в переносному значенні - дуже велика, сильна чи агресивна персона; і позначає процес лютого, завзятого нападу; близькі за смислом дієслова українською мовою - роз'ятрювати, задирати, прискіпуватися, провокувати, дошкуляти, тероризувати, цькувати та ін.).

Кібербулінг - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо [8].

На кібербуллінг, як нову форму агресивного нападу на дитину, увагу звертають дуже мало батьків, що призводить до подальших проблем. Задумуючись про небезпеки широкої практики взаємодії сучасних дітей, а в особливості підлітків, визначаючи норми часу її перебування у віртуальному середовищі, враховуючи ризики формування комп'ютерної залежності тощо, про загрози кібер-буллінгу ми, як правило, не турбуємось, бо й знаємо про ці феномени значно менше. Проте в усьому світі питання кібер-буллінгу постають все гостріше, актуальніше з огляду на необхідність інформаційної безпеки дитини.

Явища цькування і кібербулінгу мають системну природу. А це значить, що причина явища не в індивідуальних особливостях учасників, а виникає як правило, з багато суміжних, інколи непомітних внесків багатьох людей. Явище має свою логіку розвитку, починаючись з малого може, за відсутності адекватного реагування дорослих перетворитись на жахіття і призвести до трагедій. Нажаль, кібербулінг лишається, як правило, непомітною, а нанесена ним шкода невдмою.

Багато людей не знайомі з терміном кібербулінг, але з явищем вже привелось зустрітись як із проявами соціальної жорстокості он-лайн. Маючи спільні риси із традиційним невіртуальним буллінгом, його кібер форма представляє унікальний феномен, який тільки недавно став предметом уваги науковців, та й з'явився він те так давно - коли діти масово почали використовувати мобільні телефони і доступ до Інтернету.

Кібербулінг - це напади з метою нанесення психологічної шкоди, які здійснюються через електронну пошту (е-мейл), миттєві повідомлення («аську» - ICQ та інші системи), розгортаються в чатах, на веб-сайтах, в соціальних мережах; діють через текстові повідомлення або через зображення (фото, відео); до кібербулінгу відносять також терор за допомогою мобільного телефонного зв'язку. Кібербулінг кидає новий виклик батькам, вчителям, педагогам , іншим дорослим, які спілкуються з дітьми, адже він начебто і не є реальним, але шкода, яку він завдає, - повністю реальна.

Українські психологи дають визначення цього явища дещо по іншому. Кібербулінг - це переслідування інших осіб з використанням сучасних електронних технологій: інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки - мобільних телефонів, пейджера.

Наукове визначення поняття кібербулінгу досить часто стикається із низкою проблем: а) різноманіття технологій, опосередкування комунікації якими визначає віднесення дій до кібербулінгу; б) залежність визначення від учасників, залучених до булінгової взаємодії (так, дії, вчинені дорослими по відношенню до дітей, зазвичай не називаються кібербулінгом); в) віртуальний терор може бути прямим (атаки у вигляді відправки погрозливих чи образливих листів на адресу жертви), а також непрямим, за дорученням (коли використовуються інші люди для того, щоб дошкуляти жертві). В останньому випадку людям може бути і невідомо, що вони долучені саме до терору, наприклад, вони «клікають» потрібний їм символ на сайті, а зламана програма в цей час відправляє з їхньої адреси іще одне повідомлення жертві.

Кібербулінг (як врешті й традиційний)- це цілий континуум (такий собі впорядкований набір) різних форм поведінки. В найменшому розуміні знаходяться жарти, які навіть неможливо розпізнати як буллінг. В іншому ж, найгострішому - психологічний віртуальний терор завдає непоправної шкоди, призводить до суїцидів і смерті. Ключовим для визначення буллінгу є розуміння, що така багаторазово повторювана агресивна поведінка має довільний (а не випадковий, мимовільний) характер, містить задум нашкодити людині і базується на дисбалансі влади (фізичної сили, соціального статусу в групі). Здобуття чи утримання будь-якої форми нерівності, соціальної ізоляції, відчуження, виключення з комунікації тощо - це внутрішня прихована суть будь-якого буллінгу. Кібербулінг - це форма боротьби за владу в широкому смислі цього слова, і як право домінувати над іншими, і як право впливати, впорядковувати життя інших.

Щоб краще зрозуміти суть кібербулінгу ми проаналізували відмінності реального і віртуального булінгу.

Реальний буллінг - це ситуація в шкільному дворі, де старші чи сильніші діти тероризують молодших. Реальний буллінг, на відміну від кібер- , закінчується, коли дитина приходить із школи додому. Віртуальний терор продовжується і вдома. Інформаційно-комунікаційні технології стають настільки невід'ємною частиною життя сучасних підлітків, що від кібер-булінгу стає неможливо сховатися. Таким небезпечним кібербулінг робить те, що він розгортаючись на основі конфронтації із жертвою, підсилюється і пришвидшується технологічним оснащенням. На відміну від реального цькування, для кібербулінгу не потрібно мати перевагу в силі чи соціальному статусі, достатньо мобільного телефону чи комп'ютеру, плюс бажання тероризувати.

Відмінності кібербулінгу від традиційного зумовлюються особливостями Інтернет-середовища: анонімністю, можливістю фальшувати ідентичність, мати величезну аудиторію одночасно, (наприклад для розповсюдження пліток), здатність тероризувати жертву будь-де і будь-коли. Кібербулінг - це інформаційний терор, моральне і психологічне знищення. Дві головні відмінності кібербулінгу виділили Ковальскі та колеги: 1) внаслідок анонімності Інтернету жертві «ворог» невідомий (до терзання запитаннями «за що?», «чому я?» додається «хто це робить зі мною?»); 2) жертви кібер-буллінгу більше бояться звертатись до дорослих за допомогою, бо остерігаються «додаткового покарання» через позбавлення привілеїв користування комп'ютером чи мобільним, оскільки це видається дорослим логічною реакцією. Але віртуальний простір все більше стає невід'ємною частиною соціального життя сучасних підлітків, страх втратити цей простір змушує жертв кібер-булінгу приховувати напади від дорослих.

Отже, узагальнене тлумачення говорить, що кібербулінг - це переслідування інших осіб з використанням сучасних електронних технологій: інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки - мобільних телефонів, пейджера. Це явище набирає в Україні все більших обертів, і вже настав час, говорити про нього, як про одну з найрозповсюдженіших форм насильства - кібертероризм.

1.2 Типи поведінки кібербулінгу та його особливості у підлітковому середовищі

Кібербулінгу нами розцінювався у таких формах:

відправка неприємних за змістом, образливих або погрозливих повідомлень, фотографій, листів, відеозаписів;

телефонні дзвінки з погрозами або мовчанням;

образливі висловлювання на форумах (в чатах);

видавання себе за когось іншого в чатах та форумах, в текстових повідомленнях, з негідними висловлюваннями та образами;

отримування СПАМу - розсилки вище зазначеного змісту.

Більш розширено проблему кібербулінгу розглянули американці: Робін Ковальскі, С'юзан Лімбер і Патріція Агатстон [8]. Вони виділили вісім типів поведінки, характерних для кібербулінгу:

Перепалки, або флеймінг (від англ. flaming - пекучий, гарячий, полум'яний) - обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. Частіше за все розгортається в «публічних» місцях Інтернету, на чатах, форумах, дискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну (холіво - від англ. - свята війна). На перший погляд, флеймінг - це боротьба між рівними, але в певних умовах вона теж може перетворитися на нерівноправний психологічний терор. Так, неочікуваний випад може привести жертву до сильних емоційних переживань, особливо на тому відтинку часу, коли вона не знає, хто серед учасників яку займе позицію, наскільки її позиція буде підтримана значущими учасниками.

Нападки, постійні виснажливі атаки (англ. harassment) - найчастіше це залучення повторюваних образливих повідомлень, спрямованих на жертву (наприклад, сотні СМС-повідомлень на мобільний телефон, постійні дзвінки) з перевантаженням персональних каналів комунікації. На відміну від перепалки, атаки більш тривалі і односторонні. В чатах чи на форумах (місця розмов у інтернеті) нападки теж трапляються, в онлайн-іграх нападки найчастіше використовують гріфери (grieffers) - група гравців, які за мету ставлять не перемогу в певній грі, а руйнацію ігрового досвіду інших учасників.

Обмовлення, зведення наклепів (denigration) - розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп'ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, трапляється розсилка списків (наприклад, «хто є хто», або «хто з ким спить» в класі, школі), створюються спеціальні «книги для критики» (slam books), в яких розміщуються жарти про однокласників, де також можуть розміщуватись наклепи, перетворюючи гумор на техніку «списку групи ненависті», з якого вибираються мішені для тренування власної злоби, зливання роздратування, переносу агресії тощо.

Самозванство, втілення в певну особу (impersonation) - переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи її пароль доступу до її аккаунту в соціальних мережах, блогу, пошти, системи миттєвих повідомлень тощо, а потім здійснює негативну комунікацію. Організація «хвилі зворотних зв'язків» відбувається, коли з адреси жертви без її відому відправляються ганебні провокаційні листи її друзям і близьким за адресною книгою, а потім розгублена жертва не очікувано отримує гнівні відповіді. Особливо небезпечним є використання імперсоналізації проти людей, включених до «списку груп ненависті», адже наражає на реальну небезпеку їхнє життя.

Ошуканство, видурювання конфіденційної інформації та її розповсюдження (outing & trickery)- отримання персональної інформації в міжособовій комунікації і передача її (текстів, фото, відео) в публічну зону Інтернету або поштою тим, кому вона не призначалась.

Відчуження (остракізм), ізоляція. Будь-якій людині, особливо в дитинстві, притаманно сприймати себе або в якійсь групі, або поза нею. Бажання бути включеним у групу виступає мотивом багатьох вчинків підлітка. Виключення із групи сприймається як соціальна смерть. Чим в більшій мірі людина виключається із взаємодії, наприклад, в грі, тим гірше вона себе почуває і тим більше падає її самооцінка. У віртуальному середовищі виключення також наражає на серйозні емоційні негаразди, аж до повного емоційного руйнування дитини. Онлайн відчуження можливе в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список друзів. Кібер-остракізм проявляється також через відсутність швидкої відповіді на миттєві повідомлення чи електронні листи.

Кіберпереслідування - це дії з прихованого вистежування переслідуваних і тих, хто тиняється без діла поруч, зазвичай зроблені нишком, анонімно, з метою організації злочинних дій, наприклад, спроб зґвалтування, фізичного насильства, побиття. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, злочинець отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови здійснення майбутнього нападу.

Хепіслеппінг (від англ.. happy slapping -щасливе ляскання) - відносно новий вид кібербулінгу, який починався в англійському метро, де підлітки прогулюючись пероном раптом ляскали один одного, в той час як інший учасник знімав цю дію на мобільну камеру. В подальшому за будь-якими відеороликами, в яких записано реальні напади, закріпилась назва хепіслепінг. Відеороліки нападів з метою гвалтування чи його імітації інколи ще називають хоппінг - наскок (особливо поширений в США). Ці відеоролики розміщують в Інтернеті, де його можуть продивлятись тисячі людей, зазвичай без жодної згоди жертви. Інша форма хепіслепінгу - це передавання сюжетів мобільними телефонами. Починаючись як жарт, хепіслепінг може завершитись трагічно. З'явилось поняття булліцид - загибель жертви внаслідок буллінгу, вважається злочином і хепіслепінг, якщо призводить до таких трагічних наслідків ( рис.1.2.1).

Типи кібербулінгу

Рис. 1.2.1. Типи кібербулінгу у підлітковому середовищі

Виявити кібергбулінг досить важко, бо він в підлітковому середовищі має свої особливості:

молодь спілкується між собою частіше приховано від дорослих, а спілкування у всесвітній мережі Інтернет, позбавляє дорослих здійснювати контроль;

швидше і багатоадресне розповсюдження інформації;

частіше кіберпереслідувачі знають, кого вони переслідують, а їх жертви не завжди знають, хто переслідує їх;

перебування в інтернеті може бути анонімним;

знижене почуття відповідальності кібертерористів;

жертви кібербулінгу, як і жертви інших форм насильства, приховують факти кібербулінгу по відношенню до себе (страх переслідувачів, та батьків, які можуть обмежити доступ до мобільного телефону, інтернету).

Також можна виділити імовірні особистісні стратегії залучення до кібер-булінгу [8, с. 58]. По-перше, це стратегія реваншу - діти, що зазнали нападок в реальному житті, можуть спробувати бути буллерами у віртуальному середовищі. По-друге, - втеча від нудьги, розваги без усвідомлення можливих трагічних наслідків розвитку подій, спровокованих кібер-буллінгом. По-третє, - посилення реального буллінгу інформаційно-комунікаційними технологіями, що створює феномен комплексного мультимодального буллінгу. В межах цієї останньої стратегії особистісний профіль агресора-переслідувача може бути перенесений із багаторічних досліджень традиційного буллінгу.

Існує чотири типи портретів дітей-буллерів, які перегукуються із запропонованими особистісними стратегіями, які виділив американський юрист з питань інтернет-безпеки, директор одного із найпопулярніших спеціалізованих сайтів Перрі Афтаб:

1) «мстивий ангел» (борець за справедливість, найчастіше реалізує першу стратегію реваншу);

2) «погані дівчата» (найчастіше реалізує другу стратегію втечі від нудьги, цей тип має невдалу назву, адже хоча дівчата складають більшість цього типу буллерів, з нудьги до кібербулінгу вдаються також і хлопці);

3) «спраглий влади» (третя стратегія - бажання отримати контроль, авторитет, використовуючи при цьому інших людей);

4) «ненавмисний» тип - це відсутність власної мотивації чи будь-якої стратегії, але залучення до кібер-буллінгу через негативні відповіді на провокації в «зворотній хвилі» та інших формах [Додаток А].

Робимо висновок, що між фізичним і психологічним насильством розмістилася така форма, як третирування - вербальні погрози, образи, стусани, штовхання. Сюди входять і словесні образи, і приниження етнічного чи статевого характеру. До психологічного насильства ще входить така форма тиску, як бойкот - змова групи людей про недопущення контактів і спілкування, вигнання із суспільства, що безпосередньо присутнє в тих чи інших видах кібербулінгу. Реальний та віртуальний булінг мають деякі відміності. Основною відмінністю є те, що віртуальний булінг важче розглядіти та прослідити, так як він може скриватися анонімними булерами.

Висновки до першого розділу

кібербулінг агресія підлітковий

Проаналізувавши наукові джерела з проблеми дослідження ми визначили, що кібербулінг- це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

Наукове визначення поняття кібербулінгу досить часто стикається із низкою проблем: а) різноманіття технологій, опосередкування комунікації якими визначає віднесення дій до кібербулінгу; б) залежність визначення від учасників, залучених до булінгової взаємодії (так, дії, вчинені дорослими по відношенню до дітей, зазвичай не називаються кібербулінгом); в) віртуальний терор може бути прямим (атаки у вигляді відправки погрозливих чи образливих листів на адресу жертви), а також непрямим, за дорученням (коли використовуються інші люди для того, щоб дошкуляти жертві).

Існують такі типи прояву кібербулінгу: перепалки, або флеймінг; нападки; обмовлення, зведення наклепів; самозванство,втілення в певну особу; ошуканство; відчуження (остракізм), ізоляція; кіберпереслідування; хепіслеппінг.

Виявити це явище в підлітковому середовищі досить складно, так як самі діти скривають наявність його в своєму житті. Діти приховують будь-які непорозуміння чи образи в інтернеті, часто це трапляється за страху, що інші можуть про це дізнатися і будуть глузувати або батьки дізнавшись обмежать доступ до мережі Інтернет та інші. Скритність, швидкий доступ до інтернету, наявність анонімності являюють собою особливості кібербулінгу.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВУ КІБЕРБУЛІНГУ В ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

2.1 Дослідження причин кібербулінгу в підлітковому середовищі на прикладі Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Ще кілька років тому, про кібербулінг ми майже не чули. Завдяки входженню суспільства в еру інформаційних технологій, сьогодні цей термін стає терміном повсякденного вжитку, він стає таким же зрозумілим, як терміни «сайт», «домен», «хостінг». Це явище набирає в Україні все більших обертів, і вже настав час, говорити про нього, як про одну з найрозповсюдженіших форм насильства - кібертероризм.

Зрозуміти краще кібербулінг можна через визначення особливості факторів, що впливають на це явище. Одним із основних факторів є психологічна характеристика дитини, яка проявляє агресора, жертву чи посередника, що допомогло визначити причини кібербулінгу в підлітковому середовищі ( таблиця 2.1.1).

Дитина імовірно може бути схильною до кібербулінгу, якщо вона:

домінантна особистість, схильна самостверджувати себе з використанням пригнічення, образи до іншої особи;

неврівноважений темперамент, імпульсивний, легко фрустрований;

має більш позитивне ставлення до насильства, ніж більшість дітей з його оточення;

важко підкорюється правилам;

проявляє мало співпереживання тим дітям, які зазнають нападок;

часто ставиться агресивно до дорослих;

добре розмовляє про себе поза межами важких чи незручних ситуацій;

проявляє і проактивну агресію (наприклад, для досягнення мети), і реактивну агресію (зокрема, у відповідь на провокацію)[6].

Характерна поведінка для дитини, що є жертвою кібербулінгу:

- зазвичай тиха, обачлива, чутлива дитина, яку можна легко зворушити і фруструвати;

може бути особливо незахищена через недостачу впевненості і страждати від низької самооцінки;

часто має мало друзів і соціально ізольована;

може боятися, що їй заподіють шкоду;

може бути тривожною і пригніченою;

фізично слабкіша, ніж більшість однолітків;

вважає, що легше проводити час із дорослими (батьками, вчителями, тренерами), ніж з однолітками [9].

В умовах інформатизації всіх видів професійної діяльності домінуючими стають духовні, інтелектуальні взаємозв'язки особистості та суспільства. Головним фактором її формування стає інформаційне середовище з його когнітивними механізмами і структурами, найновішими технологічними досягненнями, сучасними засобами масової інформації. У процесі розвитку інформаційної культури особи в системі гуманізації суспільства слід відрізняти безпосередній і опосередкований вплив соціальної комунікації, сучасного інформаційного середовища на людину. Невід'ємною складовою цього процесу виступає саморозвиток особистості, який відбувається протягом всього її життя і характеризується як активний початок її діяльності, її спрямованості до соціалізації. ЗМІ, які часто виступають у ролі «наставника» молодої людини, часто демонструють і різноманітний «інформаційний бруд». Однак причина не лише в тому, що підростаюче покоління «вчиться поганому», яке ріками ллється з екранів телевізорів та Інтернету. Часто причиною такого нездорового інтересу до насильства є відсутність державної системи виховання молоді в напрямку протидії агресії суспільства.

Таблиця 2.1.1

Причини кібербулінгу у підлітковому середовищі

Причини

Зміст

Нападника

Жертви

Психологічні

схильність до агресії; схильність до використання образ, пригнічень; неврівноваженість.

чутливість; закомплексованість; боязкість; тривожність та пригніченість.

Соціальні

самоствердження через образу іншого.

соціальна ізольованість; спілкування переважно з дорослими;

Культурні

низький рівень духовних цінностей

гуманізм; високий рівень духовних цінностей.

Психолог В. Вздульська винайшла метод розпізнання кібербулінгу в житті дитини, в тому числі підлітка, а саме відповідаючи ТАК або НІ на кожне із запропонованих запитань :

1. Чи користуєтеся ви комп'ютером, мобільним телефоном або граєте у відеоігри за допомогою інтернету?

2. Чи користуєтеся ви соціальними мережами?

3.Чи доводилося вам колись бачити онлайн-групу (спільноту), веб-сторінку, інтернет-відео чи опитування, де б висміювалась якась людина?

4. Чи були ви коли-небудь свідком онлайн-гри, чату чи дискусії, де виявлялися б нападки чи жорстокість щодо якоїсь людини?

5. Чи ви колись створювали фальшивий профіль або навмисно приховували своє ім'я в мережі?

6. Чи надсилали ви коли-небудь якісь повідомлення, використовуючи чужий телефон чи акаунт у мережі?

7. Чи ви коли-небудь пересилали листа, повідомлення в чаті або фотографію без дозволу їх оригінального адресанта?

8. Чи ви коли-небудь розміщували онлайн фото або відео з людьми без їхнього дозволу?

Якщо дитина відповіли “ТАК” на запитання 1-2, дитина - потенційна жертва кібербулінгу. Якщо дитина відповіли “ТАК” на запитання 3-4, ви ставали свідком кібербулінгу. Якщо дитина відповіли “ТАК” на запитання 5-8, її поведінка могла призвести до кібербулінгу [11].

Нами було проведене незалежне опитування школярів Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, віком від 14 до 17 років, а саме 9 та 11 класи (Зразок анкети див. Додаток Б) . В опитуванні прийняли участь 56 учнів. За даними анкет: 82 відсотки опитаних, визнали застосування по відношенню до себе електронних технологій (через інтернет та мобільний телефон), які можна розцінювати проявом кібертероризму.

Частіше всього це була нецензурна лайка (62%); пропозиції відвідати порносайт, переглянути відео із сценами насильства (16%) [Додаток В]. Майже кожного третього користувача мережі інтернет ображали, над ним насміхались, його лаяли. Досить часто (19% респондентів), свідчили випадки шантажу та погроз на свою адресу ( рис. 2.1.1).

Рис. 2.1.1. Прояви кібербулінгу до учнів 9-11 класів

Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів станом на 2015 рік

З нашого опитування можна зробити висновок, що кібернападники досягали своєї мети: 15% підлітків школи це дратувало, 37% відчували сором, у 9% опитаних був присутнім страх [Додаток Г]. Проте жодний з респондентів, що були жертвою кібербулінгу не звертались за психологічною допомогою, характеризуючи це тим, що їм ніяково з такою проблемою звертатися до спеціаліста (рис. 2.1.2).

Рис. 2.1.2. Наслідки кібернападків, що відчували учні 9-11 класів Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів станом на 2015 рік

На основі вище зазначеного, ми зрозуміли, що у підлітків присутній страх звернутися із своїми проблемами до дорослих, а тому щоб уберегти дітей ми розглянули принципи протистояння кібербулінгу батьками чи опікунами.

Першим принципом являється уважність до дитини. Бути уважним до дитини та її віртуальних практик. Наші дослідження медіакультури молоді [5] показують, що підлітки мають відокремлені від дорослих віртуальні практики. Навіть щодо телевізійного перегляду підлітки переважно не обговорюють з батьками свій досвід спілкування з медіа. Он-лайн практики підлітків іще більш відокремлені, батьки фактично відсутні у тому віртуальному світі, де проводить час їхня дитина: в Інтернеті вони ходять до різних місць різними маршрутами. Як звертають увагу Ковальскі з колегами, чомусь нікого не дивує, що батьки добре інструктують дитину щодо маршрутів руху і правил користування, наприклад, велосипедом, натомість, привносячи в родину нові елементи технологій (мобільний телефон, відеоплейєр, комп'ютер, Інтернет тощо) залишають дитину наодинці із новою реальністю.

Канали до віртуального світу потребують регулювання, введення чітких правил користування, що запобігає небезпекам і роз'яснює, в яких випадках і яка поведінка вважається нормальною і буде безпечною. Важливим елементом батьківського контролю є розташування комп'ютера в зоні спільного користування (гостина, кухня), де, займаючись паралельно власними справами, дорослі можуть ненав'язливо спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона перебуває в Інтернеті, а також легше контролювати час роботи з комп'ютером (особливо критичним це є для молодших підлітків, у яких власна довільна поведінка і вольові процеси знаходяться на етапі формування).

Батьки мають уважно вислуховувати дитину щодо її вражень і дій у віртуальному середовищі, знайомитись із сайтами і тими кібер-технологіями, які використовуються дітьми. Важливо звертати увагу на тривожні ознаки, які можуть вказувати на можливість виктимізації вашої дитини внаслідок кібербулінгу: дитина виглядає засмученою після он-лайн режиму, перегляду повідомлень, віддаляється від спілкування з однолітками, можливе погіршення академічної успішності (хоча останнє може свідчити й про інші негаразди). Важливо відслідковувати онлайн-репутацію власної дитини (для цього час від часу здійснюйте пошук, наприклад, в Гуглі за ім'ям вашого сина чи доньки). Періодичність спілкування, певні ритуали і сімейні традиції обговорення підсумків дня чи тижня дають змогу здійснювати моніторинг проблем, в тому числі й тих, які виникають у віртуальній частині соціального світу Вашої дитини.

Наступний принцип полягає в реагування на проблему. Важливі кроки, які потрібно зробити у відповідь на випадок виявленого кібербулінгу вашої дитини.

По-перше, необхідно зберегти свідчення події. Хоча негативні повідомлення можуть не розгорнутись в серйозний кібербулінг, корисно зробити копію з цих повідомлень (допомогти дитині зробити це, якщо вона ще не знає як).

По-друге, як би Вас особисто не вразило те, що показала Вам дитина, - зберігайте спокій, не лякайте дитину додатково своєю бурною реакцією. Ваша задача-мінімум - емоційна підтримка. Не потрібно принижувати значення виявленого кібербулінгу, алеі не треба лякати: дайте дитині впевненість, що цю проблему можна подолати. В жодному разі не допускайте покарання дитини (вияв незадоволення, заборона користування)за те, що вона Вам довірилась: дитина не винна в нападах інших на неї, вона вже постраждала, врешті, якщо Ви її не підтримаєте, в наступний раз вона до Вас просто не звернеться, залишившись, можливо, в складнішій ситуації без Вашої допомоги.

По-третє, проговоріть з дитиною ситуацію, що трапилась, уважно вислухайте. Використайте цей випадок для формування медіакультури Вашої дитини, повторіть найпростіші правила безпеки користування Інтернетом (не спілкуватись з незнайомцями, не повідомляти їм своє ім'я, адресу, телефон, берегти в секреті паролі тощо), розкажіть, як запобігати кібербулінгу надалі. Якщо Ви один раз вже провели таку бесіду, не вважайте, що справа завершена.

Медіа-імунітет, як і біологічний імунітет до інфекції, не формується раз і назавжди, а потребує періодичного оновлення. Пам'ятайте, що найкращим жанром бесіди з підлітком є паритетна дискусія, а не менторське нав'язування хоч якнайкращих правил: проблематизуйте міркування, створюйте правила разом, домовляйтесь, укладайте конвенції [Додаток Д].

Таким чином, ми визначили, що причини кібербулінгу являються психологічні (у нападників: схильність до агресії, схильність до використання образ, пригнічень, неврівноваженість; у жертв: чутливість, закомплексованість, боязкість, тривожність та пригніченість), соціальні (у нападників: самоствердження через образу іншого; у жертв: соціальна ізольованість, спілкування переважно з дорослими) та культурні (у нападників: низький рівень духовних цінностей; у жертв: гуманізм, високий рівень духовних цінностей).

2.2 Аналіз шляхів профілактики кібербулінгу в підлітків

Головні засади профілактики і подолання кібербулінгу опрацьовані психологами і освітянами Європи і Америки, де інтернет-бум розпочався на декілька років раніше, ніж в Україні. Працюючи над даним дослідженням, ми акцентуємо увагу на батьків, щоб цей матеріал зручніше було використовувати шкільному психологу в його практичній роботі з цією специфічної проблемою.

Корисні правила-поради для профілактики і подолання кібербулінгу, з якими потрібно познайомити дітей:

Не поспішай , не виплескуй свій негатив у кібер-простір. Важливо домовитись із дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції - погані порадники, вони минають, а написане і відправлене в Інтернет продовжує нести і помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю. Здійняті одним негативним «постом» (повідомленням) хвилі можуть призвести до зовсім неочікуваних трагічних наслідків, які буває дуже важко виправити, а інколи і не можливо. Тому конфлікти і незгоди з найменшими витратами вирішуються особисто, «в реалі», без залучення кібер-технологій.

Будуй свою власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет - це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ.. net -мережа і «етикет»). Хоча кібер-простір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз'яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди - від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію - накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити - важко.

Поважай факти. Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз'яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь що), правильна реакція - вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив, але не комп'ютер!) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час.

Доречно ігнорувати поодинокий негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібер-буллінг на початковій стадії і зупиняться. Досвідчені форумчани послуговуються правилом: «найкращий спосіб боротьби з неадекватами - ігнор». Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.

В інших випадках ігнорувати не варто, наприклад, не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров'ю, або порнографічні сюжети, варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації.

Можливе тимчасове блокування. Програми, що забезпечують миттєвий обмін повідомленнями, мають можливість тимчасового відключення, можна заблокувати отримання повідомлень з певних адрес, навіть змінити телефонний номер. Пауза в спілкуванні руйнує взаємопідсилювані автоматизми кібербулінгу, особливо якщо він мотивований втечею буллерів від нудьги і не супроводжується буллінгом у реальному житті.

Правила для свідків

Якщо ви стали очевидцем кібербулінгу, існує три типи правильної поведінки:

1) виступити проти буллера (дати йому зрозуміти, що такі його дії оцінюються вами негативно);

2) підтримати жертву (особисто чи в публічному віртуальному просторі висловити думку про те, що кібербулінг - це погано; цим Ви надаєте емоційну підтримку, так необхідну жертві);

3) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кібер-просторі.

Правила для батьків

Важливо, щоб ці профілактичні дії з впровадження правил, або дії допомоги у випадку нападів батьки робили спокійно і впевнено, даючи дітям позитивний емоційний ресурс захищеності, підтримки. Своє хвилювання і тривогу можна обговорювати з іншими дорослими, наприклад, іншими батьками, діти яких були жертвами буллінгу (програма дій школи може включати організацію таких зустрічей). Варто також поставити до відома педагогів, поінформувати про наявність проблеми, адже це дозволить їм більш уважно і цілеспрямовано відстежувати ситуації традиційного буллінгу, поєднання якого із кібербулінгом є особливо небезпечним. Якщо хтось із батьків приніс до школи роздруківку негативних повідомлень, отриманих дитиною, варто провести тематичні батьківські збори, щоб обговорити проблему.

При вирішенні проблеми кібербулінгу відбувається співпраця батьків і педагогів, психологів. Практичний психолог школи може виступити організатором співпраці батьків і педагогів стосовно кібербулінгу, яка буде найефективнішою, якщо зусилля зосередити на профілактиці.

Основним профілактичним напрямом є формування загальної медіакультури в сфері користування інформаційно-комунікаційними технологіями шляхом запровадження спільних правил, створення громадської думки, формування в класі командного духу, колективу, а в школі - здорової спільноти.

Батьки постраждалих дітей часто самі шукають допомоги в школі, звертаються за допомогою.

Важче будувати комунікацію з батьками тих дітей, які залучені до буллінгу, виступають імовірними агресорами. Виносячи за дужки важкі випадки, коли батьки не здійснюють виховання внаслідок різних соціальних негараздів, зосередимо увагу на тій тактиці побудови розмови педагогом, яка сприятиме розв'язанню проблеми.

При розмові з батьками у випадках, коли вони стикаються з інформацією, що їхня дитина була залучена до кібербулінгу в якості агресора, потрібна додаткова делікатність, неприпустиме навішування ярликів, дорікання батькам, провокування покарання дитини. Для боротьби із кібербулінгом такі дії не корисні, вони не сприяють його подоланню, а загальний рівень негативної емоціональності тільки зростає.

Щоб запобігти ескалації протистояння можна використовувати в бесіді техніку коректних проблематизацій . У першій частині висловлювання чітко фіксується позиція батьків, яку педагог має намір надалі реконструювати. Ця перша частина може бути оформлена у вигляді рефлексивного запитання на зрозуміння («чи правильно я Вас зрозуміла, що ви стверджуєте…») для того, щоб батьки підтвердили свою позицію, погодились або уточнили її.

Якщо уточнення були розлогими, варто іще раз повторно сформулювати позицію вже у формі ствердження і відразу задати питання - проблему: «а якщо Ви раптом помиляєтесь (і без паузи) як саме це можна перевірити?». Такі запитання - проблематизації - розвертають думки батьків у конструктивне русло, адже часто батьки чинять спротив через власну неготовність до майбутньої бесіди з дитиною, не оснащеність необхідними знаннями, потребують мудрої поради.

Запропоновані три кроки складають певний алгоритм, який структурує діалог, сприяє укладанню конвенції між батьками і педагогом. Формулювання позбавлені оцінковості, не нав'язують позицію силою, а дають змогу дійти до неї через відповідь на точно і вчасно поставлене запитання.

Найкраща позиція в розмові з батьками - обговорювати проблему кібер-булінгу як таку, спиратись на описані реальні випадки, досліджувати проблему разом, домовлятись про способи профілактики на майбутнє. Важливо зрозуміти, що більшість людей мають досвід участі в буллінгу. Навіть ті діти, які залучені до нападів, не є закоренілими постійними «буллерами».

Непоодинокими є випадки, де батьки навіть не реагують на проблему кібербулінгу. Здавалося би, що тут такого - ну заважатимуть дитині спокійно сидіти в чаті чи гратися в онлайн-гру, але це все може привести до серйозних наслідків. Завдання батьків - вберегти дитину від подібного, або, якщо вже таке трапилося, мінімізувати моральну шкоду.

Тож щоб уберегти дитину ми склали алгоритм правил для батьків, які варто дотримуватися :

Поясніть дитині, що таке кібербулінг;

Навчіть дитину дотримуватися правил безпеки в Інтернеті: обирати складні паролі й регулярно їх міняти, помірковано обирати коло спілкування у мережі, обирати надійні сайти та сервіси для користування;

Регулярно перевіряйте, чим займається дитина в Інтернеті (проте поважайте її особистий простір), які сайти відвідує, з ким спілкується. Таким чином, ви зможете запобігти кібербулінгу;

Якщо вберегти від проблеми не вдалося, потрібно потурбуватися про те, аби мінімізувати моральну шкоду - підтримайте дитину, заспокойте, поясніть, що трагедії не сталося. Ну й, звісно, повідомте адміністрацію сайту (чату, ігрового серверу тощо) про випадок кібербулінгу, адже це їхній обов'язок слідкувати за тим, щоб такого не траплялося [Додаток Е].

Всі прекрасно знають, що заборонений плід - дуже солодкий. І «найсолодшим» таким плодом Інтернету є «дорослий» контент. Спокуси клікнути й подивитися відео відповідного характеру переслідують користувача постійно. І може статися так, що спокуса візьме гору саме над вашою дитиною, але часто трапляється і так, що буллер з метою нашкодити жертві відвідує дані сайти з акаунту жертви. Цього можна й треба уникати, адже споглядання сцен сексуального чи насильницького характеру може завдати психіці дитини великої шкоди. Батьки, щоб цього уникнути можуть зробити наступні дії:

Встановити програмне забезпечення, яке блокуватиме доступ до подібних матеріалів;

У жодному разі не погрожуйте покаранням дитині за відвідування небажаних сайтів - поясніть, чому це неприйнятно, чому це вас засмутить і чому так робити не варто;

Збережіть довіру дитини - наголосіть на тому, що не зайве порадитися з вами щодо того, які сайти варто відвідувати, а які ні. Аргументуйте свою позицію;

Якщо ж запобігти не вдалося, не сваріть і не карайте дитину (це може лише посилити потяг до подібних матеріалів) - у дружній і доброзичливій розмові поясніть, що ці матеріали не несуть нічого хорошого насправді, що на таких сайтах можна стати жертвою вірусного програмного забезпечення, яке може пошкодити комп'ютер, що час в Інтернеті можна провести зі значно більшою користю;

Якщо дитина активно користується мобільним інтернетом, що контролювати практично неможливо, тоді варто задуматись над встановленням спеціальної програми. Одна з них - це послуга «Батьківський контроль» від Kyivstar, яка відкриває доступ тільки до обмеженого переліку безпечних та корисних сайтів для дітей. Можете бути певні - серфінг дитини буде безпечним!

Співпрацюйте дітьми, а особливо з підлітками тому, що в них перехідний та нестабільний психо-фізичний період. Не будучи суворим наглядачем лише тоді ви збережете довіру, а також убезпечите дитину від негативу в мережі. Часто діти навіть не усвідомлюють шкоду, яку спричинили невдалі коментарі, вважаючи, що за слова не доведеться відповідати. Тому дорослі, а найперше -- батьки, повинні цікавитися і корегувати активне спілкування своїх дітей, які саме в мережах, часто анонімно, доволі успішно реалізовуються та амбіційно себе позиціонують, чого ніколи б не досягли у реальному спілкуванні з однолітками.

Агресію дуже важко зупинити без фахівців - психологів та соціальних педагогів, без суспільного обговорення причин, окремих випадків, без загального осуду, без впровадження у свідомість дітей і дорослих неприпустимості виявлення приниження особистості, заподіяння фізичного і морального (душевного) болю людині. Тому на нашу думку встановлення шляхів профілактик кібербулінгу в школі має цілковите місце.

Висновки до другого розділу

Проведення експерментального дослідження за допомогою незалежного опитування школярів Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, віком від 14 до 17 років, а саме 9 та 11 класи, у якому брали участь 56 учнів надало можливість визначити, що за даними анкет: 82 відсотки опитаних, визнали застосування по відношенню до себе електронних технологій (через інтернет та мобільний телефон), які можна розцінювати проявом кібертероризму.

Частіше всього це була нецензурна лайка (62%); пропозиції відвідати порносайт, переглянути відео із сценами насильства (16%). Майже кожного третього користувача мережі інтернет ображали, над ним насміхались, його лаяли. Досить часто (19% респондентів), свідчили випадки шантажу та погроз на свою адресу.

З нашого опитування можна зробити висновок, що кібернападники досягали своєї мети: 15% підлітків школи це дратувало, 37% відчували сором, у 9% опитаних був присутнім страх. Проте жодний з респондентів, що були жертвою кібербулінгу не звертались за психологічною допомогою, характеризуючи це тим, що їм ніяково з такою проблемою звертатися до спеціаліста.

На основі вище зазначеного, ми зрозуміли, що у підлітків присутній страх звернутися із своїми проблемами до дорослих. Саме з цієї причини основна розробка шляхів профілактики кібербулінгу орієнтована на батьків та опікунів дітей. Щоб уберегти дитину, а особливо підлітка (підлітковий вік характеризується скритністю) потрібно дотримуватися двох принципів: уважність до дитини, реагування на проблему.

Варто батькам пояснювати дитині, що таке кібербулінг, навчити дитину дотримуватися правил безпеки в Інтернеті: обирати складні паролі й регулярно їх міняти, помірковано обирати коло спілкування у мережі, обирати надійні сайти та сервіси для користування, регулярно перевіряти , чим займається дитина в Інтернеті (проте поважайте її особистий простір), які сайти відвідує, з ким спілкується.Якщо вберегти від проблеми не вдалося, потрібно потурбуватися про те, аби мінімізувати моральну шкоду - підтримайте дитину, заспокойте, поясніть, що трагедії не сталося, повідомте адміністрацію сайту (чату, ігрового серверу тощо) про випадок кібербулінгу, адже це їхній обов'язок слідкувати за тим, щоб такого не траплялося.

Найкраща позиція в розмові з батьками - обговорювати проблему кібер-булінгу як таку, спиратись на описані реальні випадки, досліджувати проблему разом, домовлятись про способи профілактики на майбутнє.

Отже, основними завданнями дорослих ппи явищі кібербулінгу є: регулювати спроби і експерименти в межах загальнолюдських норм і гуманістичних цінностей, запобігати ескалації жорстокості і не допускати трагедій, що розгортаються на фоні байдужості. Якщо батьки особисто не стикались із проблемою кібербулінгу, це не свідчить про її відсутність в ситуації дитини (особливо підлітка). Варто бути готовим, адже найближчим часом вона може гостро постати при подальшому впровадженні Інтернет-технологій в життя.

ВИСНОВКИ

Дослідивши мету і завдання ми прийшли до наступних висновків:

Проаналізовано сутність поняття «кібербулінг»: Кібербулінг - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо. Узагальнене тлумачення говорить, що кібербулінг - це переслідування інших осіб з використанням сучасних електронних технологій: інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки - мобільних телефонів, пейджера.

Визначено та охарактеризовано типи кібербулінгу, так кібербулінг, як соціальне явище різних форм проявів жорстокості у віртуальному просторі, має соціально-психологічну природу і базується на засвоєнні підлітками законів соціальної нерівності і боротьби за владу. Існує вісім типів кібербулінгу: перепалки, або флеймінг; нападки; обмовлення, зведення наклепів; самозванство,втілення в певну особу; ошуканство; відчуження (остракізм), ізоляція; кіберпереслідування; хепіслеппінг.

Досліджено причини кібербулінгу. Зазначено, що вони залежать від особистісних характеристик учасників цього явища. Виділили: психологічні (у нападників: схильність до агресії, схильність до використання образ, пригнічень, неврівноваженість; у жертв: чутливість, закомплексованість, боязкість, тривожність та пригніченість), соціальні (у нападників: самоствердження через образу іншого; у жертв: соціальна ізольованість, спілкування переважно з дорослими) та культурні (у нападників: низький рівень духовних цінностей; у жертв: гуманізм, високий рівень духовних цінностей).

Розроблено шляхи профілактики кібербулінгу у підлітковому середовищі. Профілактична робота дає можливість зменшити страждання і довготривалі негативні психологічні наслідки жертв цькування, запобігти дії терору і непоправних трагедій. Запропонований мінімум теоретичного знання, психологічні характеристики, правила реагування, алгоритм побудови комунікації - матеріал, який можна рекомендувати для практичного використання шкільним психологам, педагогам і батькам. Є також корисним його використання в окремій темі в спецкурси для роботи практичного психолога в закладах освіти. Запропоновано алгоритм правил для батьків щодо профілактики кібербулінгу. Надання правил-порад для профілактики і подолання кібербулінгу, з якими потрібно познайомити дітей.


Подобные документы

  • Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків. Статевовікові та індивідуальні особливості прояву агресивності в підлітковому віці. Експериментальне дослідження та програма психокорекції гендерних відмінностей прояву агресії у підлітків.

    дипломная работа [374,0 K], добавлен 19.10.2011

  • Психологічні особливості підліткового віку. Причини виникнення і форми прояву агресивної поведінки. Розвиток самооцінки в підлітковому віці. Коригуюча програма по зменшенню агресії та підвищенню рівня самооцінки. Методика діагностуючого експерименту.

    дипломная работа [351,4 K], добавлен 12.05.2010

  • Психологічні особливості підліткового віку. Причини виникнення і форми прояву агресивної поведінки підлітків. Експериментальне дослідження проблеми агресії у підлітковому віці. Корекційна програма по зменьшенню агресії та підвищенню рівня самооцінки.

    дипломная работа [325,5 K], добавлен 12.05.2010

  • Психологічна діагностика схильності особи до ненормативної поведінки та розробка комплексу заходів щодо її психологічної корекції. Профілактика та подолання відхилень від норм поведінки в підлітковому віці. Педагогічні особливості девіантної поведінки.

    дипломная работа [139,9 K], добавлен 02.06.2019

  • Особливості прояву депресивного стану у неповнолітніх. Фактори виникнення депресії у підлітків та її подолання. Емпіричне вивчення особливостей мотивації агресивної поведінки неповнолітніх. Організація та методи дослідження, інтерпретація результатів.

    курсовая работа [143,8 K], добавлен 08.06.2015

  • Особливості комунікативного процесу в підлітковому віці. Загальна психологічна характеристика підліткового віку, особливості спілкування учнів. Дослідження міжособистісних комунікацій в підлітковому колективі, домінуюча стратегія психологічного захисту.

    курсовая работа [80,4 K], добавлен 27.07.2014

  • Поняття і види ціннісних орієнтацій. Вплив засобів масової інформації, реклами, інтернет на ціннісну орієнтацію в підлітковому віці. Особливості формування моральної свідомості в підлітковому та юнацькому віці. Дослідження ціннісних орієнтацій за Рокича.

    курсовая работа [93,1 K], добавлен 08.11.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.