Сімейне виховання як чинник формування ґендерних стереотипів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка

Інститут педагогіки і психології

Кафедра практичної психології

КУРСОВА РОБОТА

СІМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ

Студентки 0036 гр.

Васильєвої В.Д.

Науковий керівник - к. псих. н.,

Доцент Карпенко Н.В.

Суми - 2012

ЗМІСТ

Вступ

1. ҐЕНДЕРНА ПСИХОЛОГІЯ

1.1 Ґендер та стать: сутність та відмінності

1.2 Фемінність та маскулінність

1.3 Ґендерні стереотипи їх вплив на особистість. Роль пророчеств

2. СІМЕЙНЕ ВИХОВНЯ І ВПЛИВ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ У СІМ?Ї НА ДИТИНУ

1. Сім'я як фактор гендерної соціалізації дитини

2. Роль жінки та чоловіка у сім'ї

3. ТРЕНІНГОВИЙ БЛОК

Формування гендерної толерантності

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Людина з'являється на світ, щоб бути щасливою. Звісно ми маємо різні вподобання, здібності, прагнення: хтось захоплюється музикою, хтось - спортом, одні прагнуть зробити кар'єру в бізнесі, інші - вирощувати хліб, моделювати одяг, будувати літаки, писати картини. Щоб кожен з нас міг досягнути того, до чого у нас душа лежить і є хист, ми повинні мати рівні здібності для лікування, навчання, отримання цікавої нам роботи. Все повинно залежати від наполегливості та бажання, а не від того, чоловічої ми чи жіночої статі.

Ще від народження людина потрапляє у світ, де існують забобони та стереотипи. Вони довкола нас усюди. Сім'я, як первинний інститут соціалізації дитини має дуже багато гендерних стереотипів. Спочатку нас кладуть у дитячі колиски різного кольору, перев'язують стрічками різного кольору, підбирають одяг «на дівчинку» чи «на хлопчика». Згодом - водять до «дівчачих» та «хлопчачих» гуртків, секцій, клубів. Згодом у родині з'являються обов'язки «чоловічі» та «жіночі», визначають «підходящі» професії. Іншими словами сім'я ростить «справжню жінку» або «справжнього чоловіка».

Сім'я має дуже великий вплив на дитину, на її майбутнє самоставлення, самовизначення. І тому, коли сім'я сповнена гендерних стереотипів це може дуже погано вплинути на майбутнє самовизначення дитини, на її становище в суспільстві. Стереотипи дуже живучі, їх важко викорінити, але ми маємо пам'ятати, що вони безсилі проти освічених, толерантних, демократично налаштованих сімей.

Мир, добробут і гармонія можуть бути досягнуті лише тоді, коли чоловіки і жінки спільно, на засадах рівноправності та взаємодопомоги творитимуть краще життя для себе, своїх батьків та дітей.

Актуальність: Питання гендерної рівності стало особливо гостро останнім часом, адже наше суспільство просто пронизане купою гендерних стереотипів, які стосуються кожної сторони нашого життя. Так як сім'я є первинним інститутом соціалізації, то саме тут в першу чергу треба подбати про викорінення гендерних стереотипів.

Мета: дослідити передумови закріплення гендерних стереотипів, їх види та способи досягнення гендерної толерантності.

Предмет: гендерні стереотипи, їх формування в сім'ї та шляхи подолання.

Завдання:

1. Визначити ключові поняття курсової роботи.

2. Визначити проблему гендерних стереотипів в сім'ї, їх формування та вплив на дитину.

3. Визначити роль батька і матері у вихованні дитини.

4. Знайти шляхи вирішення проблеми шляхом формування гендерної толерантності.



1. ҐЕНДЕРНА ПСИХОЛОГІЯ

1.1 Ґендер та стать: сутність та відмінності

Суспільство складається з жінок і чоловіків, що займають у ньому різне становище, залежне від рівня цивілізованості даного суспільства.

Спочатку поняття «ґендер» належало виключно лінгвістиці. У 1968 р. американський психоаналітик Роберт Столлер вперше використав термін у новому значенні. Це перервало класичну традицію соціально-психологічного аналізу сексуальності особистості, у якій провідне місце належало біологічним детермінантам. Сучасне значення поняття «ґендер» -- соціальна стать -- сформувалося в процесі теоретичного розвитку фемінізму, гендерних теорій. На відміну від біологічної статі, що розділяє чоловіків та жінок за анатомічними ознаками, «ґендер» характеризує однаковості чи відмінності чоловіків та жінок у соціальних ролях, способі життя, моделях поведінки, намірах і прагненнях, нормах і очікуваннях тощо. Кожне суспільство має свою систему норм, стандартів поведінки, стереотипів громадської думки стосовно виконання відповідних соціальних статевих ролей, уявлень про «чоловічу» та «жіночу» поведінку. У ґендері віддзеркалюється саме те, що у статі зумовлено культурою, соціальною практикою, розкривається соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості людини -- чоловіка чи жінки -- в різних сферах життєдіяльності. Поняття «ґендер», незважаючи на відносно короткий термін існування, знайшло визнання в усіх суспільних дисциплінах, стаючи одним з центральних та фундаментальних понять сучасного суспільства, складовою процесу глобалізації. [22; 40]

Обґрунтування гендера йде через кілька процесів, причому формування статевих відмінностей є тільки одним з них. Джоан Екер виділяє п'ять взаємодіючих гендерних програм. Вони такі:

1. побудова поділу праці, місця перебування, фізичного простору, дозволеного поведінки, влада в залежності від статевої належності;

2. створення символів і образів, які пояснюють, виражають, закріплюють або іноді протистоять цьому розділенню;

3. відмінності у взаємодіях жінка-чоловік, жінка-жінка, чоловік-чоловік, які проявляються в мові, її перериванні, в черговості ведення діалогу, в пропозиції тем для обговорення, в невербальних компонентах поведінки;

4. формування гендерних компонент індивідуальної ідентичності чи інакше гендерних особистісних структур;

5. залучення ґендера в фундаментально продовжуються про-процес створення та концептуалізації соціальних структур.

Аналізуючи кожну з вищенаведених програм, ми бачимо, що чотири з них тісно пов'язані з соціальної, вікової, педагогічної психологією, а четверта прямо пов'язана з психологією особистості. [25; 8]

Ґендер як соціологічне поняття знадобилося для того, щоб продемонструвати різницю між біологічною статтю людини (статтю як природженою даністю, незмінною)і статтю як набором соціально обумовлених особливостей статусу та поведінки жінок та чоловіків, які сформовані під впливом суспільства і можуть бути змінені.

Поштовх для появи такого терміну надали етнографи, які, вивчаючи первісні культури острівних народів, відкрили в ХХ ст. племена, де ролі чоловіків і жінок були абсолютно не схожі на звичайні для тогочасної нашої культури: жінки там були сильними, добували їжу, приймали суспільно важливі рішення, а чоловіки -- піклувалися про дітей і старих, оберігали домашнє вогнище. Це дало привід замислитися: а чи дійсно стать визначає життєву стратегію з моменту народження?

Інший фактор, який примусив вчених засумніватися у непорушності статі, -- це наявність (хоча і невеликого відсотка) людей, у яких стать і «самовідчуття» не співпадають. [3; 4-5]

Статева приналежність людини формується на ранніх стадіях індивідуального розвитку. Генетичний набір створюється вже в момент запліднення і визначає майбутню генетичну програму організму. Під впливом навколишнього середовища формується статева самосвідомість і пов'язана з цим система інтересів, потреб, переваг. Стать формує система виховання (сім'я, школа), система освіти, впливає спосіб життя сім'ї, культура, релігія, засоби масової інформації, політика держави і багато чого іншого. [14; 19]

Стать -- сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, які забезпечують продовження роду і дають змогу розрізнити у більшості організмів жіночі й чоловічі особини. [3; 40]

Перш за все, у свідомості людини фіксується головна відмінність між статями: жінки можуть народжувати дітей, а чоловіка немає.

Проте чоловіки і жінки різняться також ще і за певними біологічним критеріям: по набору хромосом, гормонів, розміром головного мозку і вторинних статевих ознак.

Можна виділити наступні ознаки, визначають людську стать:

1) генетичний (набір хромосом - жіночий 46ХХ, чоловічий 46ХY)

2) гонадний (репродуктивна функція - у жінок яєчник - яйцеклітина; у чоловіків - яєчка - сперматозоїди)

3) гормональний (статеві гормони - у жінок естрогени, у чоловіків - андрогени)

4) соматичний (сукупність будови статевих органів і розвитку вторинних статевих ознак)

5) психічний (усвідомлення своєї статі індивідуумом, спрямованість його статевого потягу)

6) цивільний (паспортний)

Перші чотири ознаки - біологічні; психічний - соціально - біологічний; цивільний - соціальний. [2; 14-15]

Нередко характеристики биологической активности смешивают с поведением в социально-психологическом смысле. И тогда возникает вопрос, о каких же характеристиках собственно, идет речь, когда поведение обозначается как «истинно» мужское или женское? Смешение половых и гендерных характеристик приводит к тому, что к характеристикам мужественности и женственности одновременно относят и психофизиологические, и социокультурные аспекты психологических различий, тогда как в ситуациях реального взаимодействия между собой люди редко связывают биологические особенности своего организма с гендерными характеристиками. На смешении половых и гендерных различий часто строится критика гендерного подхода к объяснению поведения людей. Вместе с тем далеко не все психологические различия между мужчинами и женщинами тесно связаны с биологическими, а пол и гендер - не взаимодополняющие категории, социальные конструкты человеческой сексуальности. Только один термин делает акцент на биологических основаниях психологических различий и сводит все встречающееся многообразие к тому или иному строению гениталий, тогда как другой термин подчеркивает социокультурное происхождение психологических различий. И пол, и гендер являются системами условных обозначений, которые формируют определенный порядок отношений между людьми, их отношение к различным проявлениям сексуальности, а также определяют формы представления себя другим людям в разнообразных практиках социального взаимодействия. [25; 8]

1.2 Фемінність та маскулінність

У міркуванні про інтерпретацію маскулінності і фемінінності важливо досягти відповідності лексиці, прийнятої міжнародним співтовариством: адже інакше можуть виникнути різночитання, оскільки «мужність» перекладається на англійську мову як «сміливість». Оскільки в російській мові «мужність» означає «силу», «сміливість», тобто асоціюється з позитивними атрибутами, в першу чергу, чоловічого ідеалу, то якщо про жінку говорять, що вона «мужньо переносить труднощі», це означає, що жінку позитивно оцінюють за ті якості, які приписують чоловікові, хоча і вважають їх гендерно-нейтральними. Однак якщо ми скажемо «маскулінна жінка», це вже буде зрозуміле нами як «чоловікоподібна жінка». Вираз «жіночний чоловік» взагалі звучить погано. Отже, скористаємося визначенням, даним в психологічному словнику: «Маскулінність і фемінінність - це нормативні уявлення про соматичних, психологічних і поведінкових властивостях, характерних для чоловіків і жінок, елемент статевого символізму, пов'язаний з диференціацією статевих ролей». Звідси випливає, що «маскулінність» і «фемінінність», як і інші гендерні категорії, не мають однозначного визначення і мають на увазі принаймні три різних значення:

1. Маскулінність і фемінінність як дескриптивні, описові категорії позначають сукупність поведінкових і психічних рис, властивостей і особливостей, об'єктивно притаманних чоловікам на відміну від жінок.

2. Маскулінність і фемінінність як аскриптивні категорії позначають один з елементів символічної культури суспільства, сукупність соціальних уявлень, установок і вірувань про те, чим є чоловік і жінка, які якості їм приписуються.

3. Маскулінність і фемінінність як прескриптивних категорії - це система приписів, які мають на увазі не середньостатистичного, а ідеального («справжнього») чоловіка і жінку, це нормативний еталон мужності і жіночності.

Але індивідуальні властивості, стереотипи масової свідомості і соціальні норми, як і наші уявлення про реальність, бажане і належне, ніколи не збігаються. Тому існують не тільки різні канони маскулінності і фемінінності, а й різні парадигми їх вивчення, які здаються взаємовиключними, але фактично взаємно доповнюють один одного.

У XIX в. маскулінні і фемінні риси вважалися дихотомическими, взаємовиключними, а всяке відхилення від «норми» - девіацією. Потім жорсткий нормативізм поступився місцем ідеї континуума маскулінності-фемінінності якостей. Це передбачало, що в межах певної норми індивіди можуть відрізнятися за ступенем маскулінності і фемінінності - для чоловіків бажана висока маскулінність, а для жінок, відповідно, - фемінінність. Подальші дослідження показали, що не всі психологічні властивості статі можна диференціювати на «чоловічі» і «жіночі». Ускладнилися уявлення про те, які якості чоловіків і жінок сприяють швидкої соціальної адаптації та інтеграції.

На думку відомого вченого І.С. Кона, хоча канони маскулінності і фемінінності взаємопов'язані, жіночі життя і образи змінюються та оновлюються швидше чоловічих, а жіночі уявлення про чоловіків та подання чоловіків про самих себе часто не збігаються. При цьому одні схильні перебільшувати, а інші - применшувати масштаби відбуваються. Мир явно стає все більш багатобарвним. Індивідуалізація і плюралізації соціального буття тягне за собою неминучість визнання не тільки різних типів маскулінності (фемінінності), а й таких індивідуальних стилів життя, які взагалі не вписуються в цю дихотомію. Чим краще чоловіки і жінки будуть знати самі себе і один одного, тим менше у них буде розчарувань. [13; 58-62]

Західні психологи в 1930-1960-х рр. створили кілька спеціальних шкал для вимірювання маскулінності - фемінінності розумових здібностей, інтересів, емоцій і т. д. (тест Термана-Майлс, шкала маскулінності - фемінінності (М/Ф) MMPI, шкала маскулінності Гілфорда та ін.) В основу шкал закладено уявлення, що індивіди розрізняються за ступенем маскулінності - фемінінності. Всі властивості в цих тестах альтернативні, тобто висока маскулінність повинна корелювати з низькою фемінінність, і навпаки, причому для чоловіка бажана висока маскулінність, а для жінки - висока фемінінність. Однак далеко не всі психічні якості чітко поділяються на чоловічі та жіночі. Крім того, виявилося, що співвідношення М/Ф по різних шкалах може бути різним: людина, маскулінний за одними показниками, може бути фемінінних за іншими.

При використанні інших методів - тесту Сандри Бем (Bern S., 1979) та опитувальника особистісних властивостей Джанет Спенс і Роберта Хельмрайха (Spence J., Helmreich R., 1979) - маскулінність і фемінінність розглядаються не як альтернативи, полюси одного й того ж континууму , а як незалежні якості. С. Бем за допомогою свого тесту виділила 4 групи чоловіків і жінок .

Таблиця

Типологія чоловіків і жінок по вираженості маскулінності і фемінінності

Типи	Маскулінність	Фемінінність
Маскулінний	Висока	Низька
Фемінінний	Низька	Висока
Андрогінний	Висока	Висока
Недиференційований	Низька	Низька

У результаті виділилися 8 статеворольових типів (по 4 для чоловіків і жінок).

При характеристиці маскулінності - фемінінності, яка дається в англомовній літературі, чітко проглядається тенденція до зв'язування маскулінності з діяльністю, а фемінінності - зі спілкуванням. [19; 531]

1.3 Ґендерні стереотипи їх вплив на особистість. Роль пророчеств

Ґендерний стереотип - це, за визначенням російської дослідниці І. Кльоциної, «спрощений схематизований, емоційно змальований образ чоловіка і жінки». Українські психологи Т. В. Говорун та О. М. Кікінежді визначають ґендерні стереотипи як «спрощені, стандартизовані, стійкі, емоційно насичені, ціннісно означені полярні за знаком оцінки, жорстко фіксовані образи чоловіка і жінки, які спонукають до певного ставлення».

На думку І. Кльоциної, усі наявні ґендерні стереотипи можна поділити на три групи. [8; 6]

До першої відносяться стереотипи маскулінності-фемінінності. У стереотипному уявленні маскулінності приписуються «активно-творчі» характеристики, інструментальні риси особистості, такі як активність, домінантність, впевненість в собі, агресивність, логічне мислення, здатність до лідерства. Фемінінність, навпаки, розглядається як «пасивно-репродуктивне начало», що виявляється в експресивних особистісних характеристиках, таких як залежність, дбайливість, тривожність, низька самооцінка, емоційність. Маскулінні характеристики зазвичай протиставляються фемінінних, розглядаються як протилежні, взаємодоповнюючі.

Друга група гендерних стереотипів включає уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей між чоловіками і жінками. Для жінки найбільш значущою соціальною роллю вважається роль домогосподарки, матері. Жінці пропонується знаходження в приватній сфері життя - дім, народження дітей, на неї покладається відповідальність за взаємини в сім'ї. У німецькій мові існує приказка про чотири «К», що відбиває стереотипне уявлення про соціальну роль жінки. Перекладається вона як: «кухня, кірха, дитина, плаття». Чоловікам пропонується включеність в суспільне життя, професійна успішність, відповідальність за забезпечення сім'ї. Найбільш значимими соціальними ролями для чоловіка є саме професійні ролі.

Третя група гендерних стереотипів визначається специфікою змісту праці. Відповідно з традиційними уявленнями передбачається, що жіноча праця має носити виконавський, обслуговуючий характер, бути частиною експресивної сфери діяльності. Жінки найчастіше працюють у сфері торгівлі, охорони здоров'я, освіти. Для чоловіків можлива творча і керівна робота, їхня праця визначається в інструментальній сфері діяльності. У науковій практиці подібний розподіл гендерних ролей підтверджувалося концепцією взаємодоповнюваності підлог Т. Парсонса, Р. Бейлза. [20; 145-144]

Зазначені стереотипи відрізняються вражаючою життєстійкістю. Їх міцна вкоріненість у свідомості великої частини населення сприяє відтворенню стереотипів з покоління в покоління в процесі соціалізації. У багатьох країнах уявлення про роль жінки суперечать активному життєвому стилю, тому значне число жінок не прагне до самореалізації в сферах, що виходять за рамки традиційно пропонованих ним трьох «К». Жінка, яка виявила своп здібності, що бажає реалізувати свій потенціал, часто приходить до конфлікту з традиційними поглядами оточуючих на місце жінки в суспільстві і, можливо, до конфлікту з власним уявленням про себе як про особистість. Жінки працюють і в той же час несуть велику частину обов'язків по дому та догляду за дітьми. На шляху жінок до традиційно чоловічим, високооплачуваним і високим за статусом робіт поставлено безліч бар'єрів: культурні, юридичні, освітні. Жінки стикаються із завищеними вимогами, Дискримінацією при прийомі на роботу, при службовому просуванні - все це перешкоджає реалізації жінкою себе як особистості.

Але і на чоловіка гендерні стереотипи також чинять негативний вплив. До компонентів традиційної чоловічої ролі відносять норми успішності / статусу, розумової, фізичної та емоційної твердості, антижіночості. Для багатьох чоловіків повну відповідність цим нормам недосяжно, що викликає стрес і призводить до компенсаторним реакціям: обмеження емоційності, гомофобія, нав'язливе прагнення до змагання й успіху і т. п. [25; 47]

Іноді люди самі породжують свідчення, що підтверджують правильність їх стереотипів, коли стереотипи впливають на поведінку людей, яких намагаються підігнати під цей стереотип. Подібне можливо тому, що очікування оточуючих і їх поведінка по відношенню до нас дійсно здатні вплинути на нашу поведінку. Так, чоловік, переконаний у невмінні жінки водити машину і заявляє про це своїй дружині, що сидить в даний момент за кермом, здатний настільки рознервувати її, що вона неминуче почне робити помилки. Таким чином, його стереотип буде підтверджено.

Строго кажучи, пророцтва самореалізуються в тих випадках, коли одна людина, намагаючись підігнати іншого під стереотип, починає вести себе по відношенню до нього таким чином, що дійсно домагається біхевіорального підтвердження стереотипу. Подібне явище часто спостерігаєть ся в сім'ях. Наприклад, ваші домочадці можуть сприймати вас стереотипно на підставі якихось ваших колишніх вчинків, котрі, як вам здається, ви ніколи вже більше не повторите. Однак ваша сім'я дотримується протилежної думки і відповідно ставиться до вас. В результаті ви можете знову взятися за старе і, таким чином, підтвердити їх стереотип.

Дослідники гендерних стереотипів Ешмор і Дель Бока (Ashmore & Del Boca, 1979) були одними з перших, хто висунув гіпотезу, що статеві стереотипи впливають на нашу поведінку по відношенню до інших людей і можуть викликати відповідні дії, відносно нашим очікуванням . Скріпнек і Снайдер (Sktypnek & Snyder, 1982) також допускають, що наші стереотипні представлення про чоловіків і жінок впливають на наші відносини з ними і викликають з їхнього боку поведінку, що підтверджує наші висхідні переконання. [4; 103]

Екклз-Парсонс (Eccles-Parsons et al., 1982) запропонував модель самореалізуючих пророцтв, початок якої закладалося батьківськими стереотипами гендерної ролі. Відповідно до цієї моделі, гендерні стереотипи впливають на наступне:

1. На те, чого батьки приписують шкільні успіхи своїх дітей (здібностям або старанності).

2. На емоційні реакції батьків на успіхи дітей у різних областях знань.

3. На те значення, яке батьки надають придбання своїми дітьми різних навичок і знань.

4. На ті поради, які дають батьки з приводу придбання дітьми різних навичок і знань.

5. На ті види діяльності, в які батьки втягують своїх дітей, і на ті іграшки, які вони їм купують.

При цьому очікувалося, що перераховані вище п'ять факторів вплинуть:

· На впевненість дітей у своїх здібностях.

· На зацікавленість дітей у придбанні різних навичок.

· На емоційні реакції (почуття) дітей при прийнятті участі в різних видах активності.

· На сумарну кількість часу і сил, які діти будуть присвячувати освоєнню і демонстрації різних навичок.

В кінцевому підсумку ці відмінності в сприйнятті себе і засвоєнні навичок впливають на той рід роботи, яку шукають і для якої мають необхідну кваліфікацію чоловіки і жінки.

У змістовних характеристиках соціального стереотипу підкреслюються його узгодженість, схематичність, однорідність, несуперечність, виражена оцінна і ціннісна забарвлення, навантаженість його так званим «помилковим» компонентом. [7; 73]

Гендерні стереотипи формуються, як вважають дослідники, починаючи з раннього дитячого віку в процесі так званої соціалізації - засвоєння пануючих в даному культурному середовищі уявлень про правильну поведінку, розподілі здібностей і обов'язків і т.д. Підсумком соціалізації є освоєння певної соціальної ролі. Факторами соціалізації на різних етапах є одяг, словесні звернення, характер батьківських вимог, іграшки, казки й інша література, телебачення і кіно, школа і думка однолітків. [1; 17]

сім'я дитина гендерний стереотип



2. СІМЕЙНЕ ВИХОВНЯ І ВПЛИВ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ У СІМ?Ї НА ДИТИНУ

2.1 Сім'я як фактор гендерної соціалізації дитини

Останнім часом сім'я як соціальний інститут і як мала група стає об'єктом вивчення представників різних гуманітарних дисциплін. Це викликано, на наш погляд, двома взаємопов'язаними процесами. По-перше, трансформація сучасного російського суспільства, як відзначає ряд дослідників, привела до формування нового «постсучасного» типу сім'ї, який характеризується відсутністю патріархальної субординації і висуненням на перший план емоційних відносин та індивідуальних прагнень. Одним з характерних ознак сучасної родини виступає відтворення традиційних відносин, типових для родини «двох працюючих подружжя», тобто сім'ї радянського періоду.

По-друге, використання гендерного підходу при вивченні соціології сім'ї дозволило розкрити нові аспекти її життєдіяльності, нові характеристики взаємин між її членами. [10]

Сім'я є найважливішим фактором соціалізації, суб'єктом виховання і умовою саморозвитку дитини. Саме в сім'ї людина отримує перший досвід соціальної взаємодії, відкриває для себе світ людських відносин, стає суб'єктом самовиховання.

У сучасній літературі сім'я визначається як мала соціальна група, заснована на любові, шлюбному союзі і родинних відносинах, об'єднана спільністю побуту і господарювання, правовими і моральними відносинами, народженням і вихованням дітей. [21;3]

Численні сучасні дослідження хлопчиків і дівчаток підтверджують важливість перших (і часто неусвідомлених) установок батьків по відношенню до дитини в залежності від її статі. Саме в родині закладаються основні групи гендерних стереотипів. До таких стереотипам відносять ті чи інші психологічні характеристики (якості), які приписуються дитині в залежності від його/її біологічної статі (наприклад, чоловіки агресивні, незалежні, самовпевнені, жінки - емоційні, покірні, ніжні). Ще однією групою стереотипів є закріплення сімейних та професійних ролей відповідно до підлогою (для жінок зізнаються важливими сімейні ролі, а для чоловіків - професійні).

Історично в багатьох європейських культурах вважалося, що мати повинна приділяти максимальну увагу дитині в перші роки його життя, в той час як батько в більшій мірі відповідає за соціалізацію більш дорослих дітей. Також відомо, що найчастіше матері воліють непрямі форми впливу, а батьки більшою мірою орієнтовані на фізичні покарання. Приклад батьків, їх економічні та емоційні взаємини один з одним, форми розподілу домашніх обов'язків також впливають на процес ідентифікації, сприяючи формуванню складною, а нерідко і суперечливою картини уявлень про своє і «не свій» ґендер.

Однак наскільки неминучою не здавалася б передача гендерних стереотипів в родині, саме тут закладені величезні можливості для формування благополучної і збалансованою в гендерному відношенні особистості. Наприклад, є дані про те, що і протягом двох перших років життя у хлопчиків розвивається стійка прихильність до батька, якщо він проявляє турботу про сина. Збільшення різноманітності іграшок у дівчинки, заміна частини ляльок розвиваючими конструкторами та іграми сприяють поліпшенню її логічного мислення, а отже, і підвищенню впевненості в собі, збільшення можливостей професійного росту. [1; 123-124]

Незважаючи на те, що діти не починають своє життя в основаному на статевій сегрегації ігровому світі, вони дедалі більше граються з представниками своєї статі. У такому, основаному на статевій сегрегації, ігровому світі хлопчики опановують прототипи поведінки, якої очікуватимуть від них як від чоловіків, включаючи й ті манери поведінки, що характеризують очікувані статеві особливості дорослих чоловіків. Так само дівчатка оволодівають прототипами поведінки, якої сподіватимуться від них як від дорослих жінок, з очікуваними статевими особливостями включно. Хлопчача гра більше нагадує бійку й змагання і покликана дати змогу декому з хлопчиків виграти, залишивши інших у програші. Хлопчики, намагаються вплинути на перебіг гри за допомогою прямих вимог; дівчатка вдаються до більш тонких і непрямих прийомів, пробуючи впливати одна на одну. Хлопчики грають, аби домогтися домінування; дівчатка грають задля можливості кожній приємно провести час.

У своїх ігрових світах хлопчики й дівчатка викінчують свої ґендерні ідентичності у різний спосіб. Дівчаткам нерідко «забороняють» займатися деякими спортивними іграми, а відносно інших ігор дається дозвіл лише за умови застосування спрощених правил. Навіть якщо хлопчики й дівчатка займаються одними й тими ж спортивними іграми, вони не грають у них разом. Загалом, хлопчики зазвичай набувають маскулінності як шляхом уникання всього жіночого, так і, не меншою мірою, безпосередньо імітуючи чоловіків. Натомість моделювання діяльності та ідентичності дівчаток, очевидно, більшою мірою основане на безпосередній імітації, ніж на зреченні чи униканні всього чоловічого. [12; 190-19]

Необхідно звернути увагу і на той факт, що висновки західних авторів будуються на основі досліджень сім'ї, що включає в себе переважно представників двох поколінь - дітей і батьків. При зверненні до російської дійсності необхідно врахувати і такий (на жаль, маловивчений) фактор сімейного виховання, як бабуся. Більш ніж у половині російських сімей обоє батьків працюють, тому роль бабусі дуже специфічна: вона виявляється транслятором народної культури. [1; 123-124]

2.2 Роль жінки та чоловіка у сім'ї

Так як діти віддзеркалюють ті ролі та функції, які виконують батьки, варто розглянути дане питання, адже як мати, так і батько стають прикладом для наслідування дитини.

Зустрічається два типи верховенства: патріархальне (глава сім'ї обов'язково є чоловік) і Егалітарне (у сім'ї керівництво здійснюється спільно). В даний час намітився поступовий перехід від патріархального типу організації сім'ї до демократичного, в основі якого лежить правове та економічна рівноправність чоловіка і жінки. Відносини в родині залежать також від очікувань подружжя один від одного. І тут виступають поняття типів жінок і чоловіків. Цікаву типологію пропонує М.С. Мацковский:

· перший тип - «дружина-господиня», для якої найважливіше чоловік, діти, дім:

· другий тип - «дружина-кохана», цей тип характерний в сім'ях з невеликим стажем. Ця жінка все робить, щоб подобатися чоловікові, для господарства в неї залишається мало часу, сил, та й бажання;

· третій тип - «дружина-товариш», всі домашні справи робляться спільно. [16; 36]

Більшість функцій у сім'ї виконує жінка. Репродуктивна функція визначена їй самою природою. Біологічне відтворення в першу чергу залежить від жінки. Однак збільшення населення залежить від багатьох факторів, у тому числі від матеріального, морального, культурного, від характеру стосунків у сім'ї та ін.

Репродуктивна функція жінки - це природний біологічний процес продовження життя, в якому беруть участь як жінка, так і чоловік. Дітонародження соціально обумовлено, оскільки пов'язано не тільки з сім'єю, але і з суспільством. Однак виконання цієї функції за останній час помітно ускладнилося. Демографи, психологи, соціологи одностайно відзначають, що бажання мати велику кількість дітей помітно знизилося.

Репродуктивна функція пов'язана з виховної. Незважаючи на рекомендації нової моделі сімейних відносин ця функція досі залишається за жінкою. Проблема виховання набула зовсім новий характер в умовах реформування нашого суспільства. Практично виховання в ранньому віці не виходить за рамки сім'ї, а часто і вулиці, оскільки більшість дитячих установ, успішно справляється з цим завданням, ліквідовані. Відсутня яскраво виражене соціальне вплив на дитину.

Виховна функція повинна виражатися в усвідомленому підході до можливості ефективного соціального впливу на дитину, особливо в перші роки його життя. Наявність інтелекту, емоцій, смаків, власних поглядів, звичок і традицій батьків - запорука виховання при обов'язковій присутності подружньої і батьківської любові, власного позитивного прикладу, а також вмілого словесного впливу через безпосереднє спілкування, трудову діяльність, особистий приклад оточуючих, заохочення і покарання, оцінку реальної поведінки. [15]

У більшості сучасних сімей пріоритет виховання зберігається за жінкою. Тому рівність статей при вихованні дітей вже не забезпечується. Діти недоотримують маскулінності. Пропагований культ чоловіка-мачо, брутального чоловіка сьогодні перебільшений і має зворотну тенденцію. Реалії дня показують, що чоловік більше згоден на роль глянцевого, гламурного метрасексуала. [18]

Економічна функція виконується обома батьками, якщо це повна сім'я, або жінкою (найчастіше) при неповній сім'ї. В основі цієї функції лежить матеріальне забезпечення сім'ї, економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних.

Відтворення роду не означає тільки виконання функції дітонародження в її соціальному змісті. Необхідні також відтворення засобів до життя, реалізація потреб у харчуванні, одязі, житлі та ін..Ця функція вічна, оскільки вона має природно-біологічну основу. Однак не можна виключати і соціально-історичну сторону, детерміновану існуючим економічним базисом, а також рівнем духовної культури.

Господарсько-побутова - задоволення потреб в їжі, одязі, житлі, відновлення сил, підтримка здоров'я, догляд за дітьми, спільна діяльність членів родини з виробництва предметів споживання і послуг або отримання їх від окремих її членів.

Цю функцію практично виконує жінка, що накладає відбиток на її соціальний статус в сім'ї, в основі якого лежить її підлегле становище, незважаючи на професійну підготовку, зайнятість на суспільному виробництві. Культура домашніх відносин виховується на основі загальних принципів етики та естетики нашого суспільства.

Функція первинного соціального контролю - моральна регламентація поведінки членів сім'ї в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальність і обов'язковість у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого покоління.

Цю функцію також виконує насамперед жінка. Вона здійснює формування та підтримку правових і моральних санкцій при порушенні моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї. При вдалому відтворенні соціальної структури суспільства в малої соціальної групи, відповідної загальним вимогам, забезпечується надання соціального статусу кожному члену сім'ї і створюються умови для задоволення індивідуальних потреб в його зміні.

Дозвільна функція передбачає організацію раціонального дозвілля, духовне спілкування, підтримка гармонії в сім'ї між її членами (проведення свят, вечорів відпочинку, туристичних походів, читання художньої та наукової літератури, перегляд телепередач, прослуховування радіо, відвідування кіно, театрів, музеїв та ін.)

Дозвілля - це зміна діяльності, що виключає бездіяльне проведення часу. Якщо людина не знає, що йому робити у вільний час, то у нього, за словами К. Д. Ушинського, псуються голова, серце і моральність.

На жаль, цієї функції мало уваги приділяють батьки, особливо батьки. Більшою мірою це усвідомлює жінка. Організація дозвілля - це соціальна функція, моральний обов'язок перед суспільством, оскільки сприяє моральному зміцненню сім'ї. Особливо важлива підтримка прагнення дітей до спілкування в клубах, походах та ін. Спілкування з природою, за словами К.Д. Ушинського, за силою свого впливу на формування людини настільки велике, що з ним не може змагатися навіть педагог. Пробудити любов до природи, чуйне ставлення до неї, вміти бачити красу - надзвичайно важливий момент у виховній діяльності сім'ї.

Збільшення дозвілля пов'язано зі збільшенням вільного часу, що представляє міру багатства суспільства, призначеного для освіти, інтелектуального розвитку, спілкування, духовного вдосконалення. Збільшення вільного часу та раціональне його використання - велика соціальна проблема, показник прогресу суспільства.

Сексуальна функція - відповідний контроль за моральної стороною інтимних відносин членів сім'ї (подружжя) при вихованні в індивіда реальних уявлень про інтимні стосунки.

З цією функцією, з точки зору відповідного виховання, погано справляються батьки. Широке поширення в країні отримала проституція, торгівля та експлуатація жінок. Наше суспільство - практично єдине в Європі, де в суспільній свідомості, особливо серед молоді, такий високий рейтинг проституції. Вихованню в сім'ї протистоять засоби масової інформації, фактично підтримують цей тривожний соціальне явище.

Багатофункціональна роль жінки в сучасній сім'ї не може бути виправдана ні теоретично, ні практично. Необхідно розробити національний механізм управління соціальними процесами, що визначають становище жінок в малій соціальній групі і створення умов для практичного застосування в житті егалітарної теорії. [15]

Відомий феміністський теоретик материнства Адрієнн Річ вважає, що сам по собі досвід материнства є для жінки дуже важливим позитивним і навіть революційним тілесним досвідом. Однак практика його успішної реалізації стикається з такими соціальними обставинами, які можуть сприяти його травматичності.

Так, згідно з дослідженнями Оуклі, в сприйнятті жінками материнства є певна класова тенденція: жінки середнього класу отримують від нього більше насолоди, ніж жінки робочого класу. Це пов'язано з тим, що останні, як правило, не виділяють свої материнські обов'язки із загального кола обов'язків домогосподарки: діти в цьому випадку сприймаються, насамперед, як джерело грандіозної додаткової роботи. Однак у більшості жінок з усіх соціальних шарів по відношенню до материнства спостерігається певна амбівалентність - в дослідженні Оуклі, на пряме запитання: «Чи подобається вам займатися дітьми?» жодна з 40 респонденток не відповіла негативно, однак їхні подальші коментарі і відповіді на інші питання показали, що насправді багато хто з них відчувають сильну фрустрацію.

На думку Оуклі, проблема полягає в тому, що на практиці материнство дійсно розчиняється в численних обов'язки домогосподарки, а в цьому занятті роль «обслуги» виражена значно сильніше, ніж продуктивна і творча. Самопочуття жінки погіршується також за рахунок соціальної ізоляції, в якій вона виконує свої обов'язки, і почуття одноосібної відповідальності за те, щоб все було зроблено «як треба». Ті форми, в яких зазвичай виявляється допомога чоловіків щодо дітей, мало що змінюють у цій ситуації: цілий ряд досліджень показує, що чоловіки вважають за краще грати або гуляти з дітьми, в крайньому випадку, укладають їх спати. Це найбільш приємні і нагороджуючі форми батьківського піклування. На частку жінок же залишається величезна рутинна робота по «обслуговуванню». [23; 197]

Батьки по-різному поводяться з синами і дочками (дані Маккобі, Сігала, Гуденаф та ін.) Сина батько більше контролює, більш суворий до нього, робить більше зауважень, більше звертає уваги на дисципліну. Його контакти з ним більш грубі і «фізичні» (активні рухливі ігри, наприклад жартівлива боротьба). Батьки демонструють різко негативну реакцію на прояви фемінінності у синів (в цьому виражається гомофобія чоловіків - боязнь гомосексуальності), в той же час, починаючи з дитинства, вони більше цікавляться синами і більше займаються і грають з ними, коли ті стають старше. Спільних занять з синами більше, ніж з дочками. Пізніше батьки охочіше розмовляють з ними, ніж з дочками, ступінь психологічної близькості з сином зростає у міру його дорослішання.

З дочкою, навпаки, стиль звернення більш ніжний і лицарський: не прямі вимоги, а у вигляді пропозицій (наприклад, «може бути, ти зробиш те-то ...»). У громадських місцях батько проявляє більше турботи і занепокоєння про маленьку дочку (1-2 роки), ніж про сина. Пізніше взаємини з дочкою нагадують, по термінології Гуденаф, «легкий флірт»: батько говорить дівчинці компліменти з приводу її красивого одягу, довгого волосся і т. п., тобто веде себе з нею як з маленькою жінкою. Коли дівчинка стає старше, батько різко зменшує ступінь психологічної близькості з нею. [6; 324]

Дуже цікавими є данні щодо поширеності в українському суспільстві уявлень про гендерно-рольовий розподіл обов'язків у сім'ї за даними 2006 року (Додаток А)



3. ТРЕНІНГОВИЙ БЛОК

3.1 Формування гендерної толерантності

1. Психологія статі

Орієнтовні фрази на картки з незакінченими фразами:

· Мені здається, що особи протилежної статі ...

· Я вважаю, що справжній чоловік - це той, хто ...

· Я вважаю, що справжня жінка ...

· Я не розумію чому, юнаки (дівчата) ...

· З особами протилежної статі у нас багато спільного, наприклад ...

· Я не люблю, коли юнаки (дівчата) ...

· Я мрію ...

· Ревнощі це ...

· Юнаки (дівчата) не праві, коли думають ...

· Хлопець завжди буде симпатичний і цікавий, якщо ...

· Дівчина завжди буде цікава ...

· Любов це ....

· У своїй майбутній сім'ї я ...

· Головне для юнака - це ...

Результат: ми тільки що переконалися з вами в тому, що природа створила чоловіка і жінку різними не тільки за своєю фізіології, а й по психології теж. Це проявляється як раз в тому, що на одну й ту ж саму ситуацію чоловік і жінка дивляться по-різному, на один і той же питання відповідають не завжди однаково. [11; 4]

2. Перші спогади усвідомлення себе дівчинкою чи хлопчиком.

Мета: дати можливість з власного досвіду переконатися в тому, що процес гендерної соціалізації починається дуже рано.

Опис вправи: 20-30 хвилин

Поділіть групу на кілька малих груп (по 5-7 у кожній). Попросіть згадати кожного конкретний випадок і вік, коли вони вперше відчули себе дівчинкою чи хлопчиком.

У великій групі запишіть на аркушах (окремо для дівчаток і хлопчиків) зліва сам випадок - справа сферу, в якій це трапилося. У випадку, коли комусь буде важко визначити це для себе, ставте на аркуші межу.

· Запитайте, які почуття викликала робота в групах і подальше складання списку. Чи були комфортними для вас спогади? Для чого ми робили цю вправу?

· Запитайте, коли легше жилось - до чи після усвідомлення себе особистістю певної статі?

Зробіть висновки - соціалізація починається дуже рано, навіть у тому випадку, якщо ми цього не усвідомлюємо. Для тих вікових та інших груп, кому важко зрозуміти або пояснити слово «соціалізація», його можна замінити словами «вплив суспільства», «вплив оточення» і т.д. [24]

3. Групова дискусія «Справжній» чоловік, «справжня» жінка.

Інструкція: «Кожен з вас у процесі подання себе як чоловіки чи жінки використовував ті чи інші характеристики, які нерідко повторювалися у представників протилежної статі.

А чи є якісь особистісні та поведінкові якості, які однозначно можуть охарактеризувати людину як чоловіка або жінку? Кого ми називаємо чоловіком, а кого - жінкою? Давайте складемо список якостей «справжнього» чоловіка і «справжньою» жінки. Обґрунтуйте свою позицію «.

Ведучий записує всі пропоновані студентами характеристики для узагальненого портрета особистості кожної статі. Після складання двох списків ведучий пропонує ранжувати вибрані якості відповідно до їх значимості для характеристики людини як чоловіка або жінки. Ведучий підкреслює, що учасники повинні прийти до загального підсумкового думку.

По завершенні обговорення та формування спільного підсумкового «портрета» «справжнього» чоловіка і «справжньої» жінки ведучий просить учасників оцінити:

· наскільки відрізняється отриманий образ від стереотипного, поширеної думки;

· наскільки кожен з учасників чоловічої чи жіночої статі відповідає цьому образу;

· які почуття виникають в учасників в результаті такого порівняння.

При підведенні підсумку дискусії ведучому слід звернути увагу студентів на наступні аспекти отримання узгодженого гендерного образу.

1. Роль соціальних очікувань у формуванні підсумкового образу.

2. Вплив домінуючої системи цінностей на бажаність прояви зафіксованих у підсумковому образі особистісних і поведінкових якостей.

3. Нормативна функція отриманого образу / зразка.

4. Сприйняття чоловіків і жінок в реальному житті в якості успішних тоді, коли вони йдуть гендерно-специфічним нормам.

4. Прояв феномену підтвердження пророцтв в спілкуванні і взаємодії чоловіків і жінок, наступних цим зразком: чоловіки і жінки намагаються вести себе відповідно соціальним очікуванням, підтверджуючи їх. [20]

4. Чим ми відрізняємося - дівчатка і хлопчики

Мета: допомогти в усвідомленні того, що є відмінності такі, які притаманні всім жінкам і чоловікам чи всім дівчаткам і хлопчикам (стать), і такі, які можуть належати як тим, так і іншим (гендерні).

Опис вправи: 15-20 хвилин

(У великій групі, малих групах або індивідуально)

Поділіть аркуш паперу на дві графи: в одній напишіть якості, властиві дівчаткам і жінкам, в іншій - хлопчикам і чоловікам.

Обговоріть разом - які з перерахованих якостей належать завжди і тільки дівчаткам і жінкам або хлопчикам і чоловікам.

Якщо це буде відбуватися у великій групі, провести в формі мозкового штурму»; в малих групах можна відразу проводити обговорення або також здійснити це в два етапи.

Підведіть групу до висновку, що тільки фізіологічні відмінності мають стійку приналежність до статевої групі.

Дайте поняття «гендеру». [24]

5. Чому ми відрізняємося - дівчатка і хлопчики?

Мета: дати можливість поступово наблизитися до складних понять гендеру.

Опис вправи: 15 хвилин

(У великій групі, малих групах або індивідуально)

Методом «мозкового штурму» - складіть перелік причин, внаслідок яких дівчата і хлопчики (або жінки і чоловіки) різні (природа, виховання, культура, економічні умови і т.д.).

Обговоріть у групі:

· відмінність - це добре чи погано

· на що впливає в нашому житті те, що ми різні,

· коли нам допомагає, а коли заважає наше деяка відмінність. [24]

6. Проблема гендерних стереотипів

Мета: допомогти зрозуміти глибину вкорінення гендерних стереотипів в наше повсякденне життя.

Опис вправи: 20-30 хвилин

Обговоріть у групі:

· що можна зробити в деяких випадках, коли відмінності заважають нам більш повно себе реалізувати.

Дайте поняття стереотипів.

Стереотип - це узагальнення, при якому риси і характеристики, властиві частини групи (необов'язково більшої частини), поширюються на всю групу в цілому.

Розрізняють расові, національні, гендерні стереотипи.

Попросіть навести приклад кожного виду стереотипів.

Обговоріть у групі:

· чи існують необразливі стереотипи?

· чи може стереотип сам по собі нівелювати нашу особистість, різноманітність, неповторність?

Обговоріть у групі:

· як подолати стереотипи.

Зауваження тренеру:

Потрібно нагадати важливість ненасильницького дискурсу - ми проти того, щоб стереотипи «ламати», так як це революційний шлях, який дуже небезпечний, зокрема, в тому, що революція старається, зламавши старі стереотипи, створити нові. Поступово змінюючи і долаючи стереотипи, в першу чергу, у власній свідомості, ми можемо досягти набагато більше, хоча, безумовно, цей шлях довший і не завжди зовні помітний. [24]

7. Змінимо наші гендерні стереотипи

Мета: показати, що існуючі в суспільстві гендерні стереотипи не відповідають реальному стану речей.

Опис вправи: 15 - 20 хвилин

Розділіть всю групу на малі групи

Попросіть кожну групу за 5 хвилин написати:

1 група - як або якими суспільство жінок;

2 група - як або якими суспільство чоловіків;

3 група - які якості проявляють жінки в реальному житті;

4 група - які якості проявляють чоловіки в реальному житті.

Перед виконанням вправи нагадуйте про правила позитивності.

Коли кожна група представить свої результати, порівняйте їх разом з групою; наскільки стереотипні уявлення про характер і поведінку жінок і чоловіків і наскільки це відповідає дійсності.

Обговоріть, як стереотипне сприйняття особистості іншими людьми може стримувати її розвиток.

Підведіть підсумок. [24]

Вправа «Ціна стереотипу»

Проаналізуємо стереотип «чоловік - годувальник, а жінка - берегиня вогнища». Висловлювані по ходу обговорення ідеї заносяться в таблицю на дошці.

Ця вправа розкриває уявність «чоловічих переваг», несподівано для багатьох - високу «ціну» гендерного міфу для життя і здоров'я чоловіків, а також соціальну та особистісну нестійкість, вузькість життєвого простору для жінок.

Таблиця

Результати аналізу стереотипу «чоловік-годувальник, а жінка - берегиня вогнища

Для чоловіка	Для жінки
вигоди	втрати	вигоди	втрати

Основний висновок роботи на цьому етапі може полягати в тому, що неусвідомлене слідування традиційним гендерним стереотипам обмежує самореалізацію і життєвий простір як жінок, так і чоловіків, погіршує якість реального життя і навіть скорочує її тривалість. [5; 40]

8. Гра в слова

Прочитайте слова та словосполучення, розташуйте їх у таблиці:

Орел, ганчірка, саме в соку, тюхтій, квітка, телепень, мамій, відьма, устобрех, базарна баба, колода, баба, ледащо, незнайко, горлиця, лялька, бабисько.

Під час виконання цього завдання ви можете звернутися за допомогою до різноманітних словників української мови.

Слова, якими називають тільки чоловіків	Слова, якими називають тільки жінок	Слова, якими називають і жінок, і чоловіків

Дайте відповіді на запитання

1. Які якості жінок і чоловіків відображають запропоновані слова?

2. На які якості жінок частіше акцентовано увагу?

3. На які якості чоловіків частіше акцентовано увагу?

4. Які стереотипи щодо жінок і чоловіків формуються завдяки цим словам?

5. Які ризики від таких стереотипів чоловікам, жінкам і суспільству? [17]

9. Фотографія домашнього дня

Мета: визначити, базуючись на особистому досвіді, реальний розподіл праці на продуктивний, репродуктивний і громадський.

Опис вправи: 30-40 хвилин

(В малих групах або індивідуально як домашнє завдання)

Скласти «фотографію домашнього дня» за такою схемою

Члени сім'ї	мама	тато	дочка, 12 років	син, 13 років	Бабуся, дідусь, інші члени родини
Час
7:00 - 7:30
23:00 - 23:30

Фотографію можна скласти як з життя конкретної сім'ї, так і із заданих (в малих групах). Якщо сім'я «дається», то запропонуйте різні типи сімей (різною кількістю дітей і без них, з бабусями і дідусями і без них, неповні сім'ї тощо)

Зробіть підрахунки, скільки приблизно часу витрачають кожен і кожна з членів сім'ї на різні види праці та відпочинку.

Зробіть висновки про розподіл праці між членами сім'ї і в кожного і кожної з членів за видами праці.

Обговоріть у групі:

· що можна зробити, щоб подолати існуючий дисбаланс. [24]

10 Кодекс чоловіка - кодекс жінки

Мета: допомогти юнакам і дівчатам переглянути ставлення до себе в «гендерному поле», свій вплив на його формування та можливість розвитку позитивних дій.

Опис вправи: 40-50 хвилин

Обговоріть у великій групі, в малих групах або за допомогою техніки «акваріум», саджаючи в нього по черзі дівчат і хлопців.

а) Гендероважка або легка річ для дискусії? Чому?

б) Чому дискримінація жінок, сексуальні напади і навіть зґвалтування викликають сміх чоловіків? Як би ви себе почували, якщо б це сталося з вашою мамою або сестрою?

в) Як ви ставитеся до такої фрази: «Жінки, ви хочете бути чи рабинею, або богинею - рівності ви не визнаєте «?

г) Якщо чоловіка побили на вулиці, ніхто не запитає, в чому він був одягнений або по чому він був так пізно на вулиці, але жінкам задають такі питання. Прикро чи це?

д) Гендер - маленька проблема у порівнянні, наприклад, зі всесвітнім голодом ?

Обговоріть у групі:

Що ви відчули, виконуючи вправу: задоволення чи ні, згода чи ні, інші почуття та емоції?

Чи згодні ви з таким положенням:

Ми заробляємо 90% світового доходу і маємо 99% власності. Ми здійснюємо близько 90% насильницьких злочинів ... (Але) чому нас порівнюють з чоловіками-завойовниками країни, насильниками, вбивцями? Ми просимо жінок не плутати нас з ворожими чоловіками. Але нам слід визнати, що ми виграємо від сексуальної дискримінації щодня, подобається нам це чи ні.

Обговоріть у групі:

· як чоловіки можуть поділити владу з жінками в суспільстві;

· як жінки можуть зробити себе більш сильними;

· як суспільство тисне на чоловіка;

· як суспільство тисне на жінку.

Обговоріть в повній групі:

· Протистояли ви колись сексизму інших чоловіків? Якщо так, то якою була реакція?

· Якщо ні, що вам завадило?

· Виступали ви колись проти малоценностной позиції жінок? Якщо так, якою була реакція?