Взаємозв’язок пияцтва, як форми девіантної поведінки у підлітків, з акцентуаціями характеру

Девіації як соціально-психологічна проблема. Аналіз типів акцентуацій характеру і сп’яніння у підлітків. Сутність психологічної профілактики схильності підлітків до алкоголю. Діагностика і співвідношення рівня пияцтва та акцентуацій характеру у підлітків.

Рубрика Психология
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 22.08.2010
Размер файла 192,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Спостереження Личко А.Е. (1983) побудили його виділити два ступеня акцентуації характеру, з яких одна явна акцентуація, а друга - скрита акцентуація. Явна акцентуація відзначається наявністю виражених рис окремого типу характеру. При скритій акцентуації в звичайних умовах риси визначеного тину характеру виражені слабо чи не видні зовсім, але можуть себе проявити несподівано під виливом деяких негативних ситуацій, психічних травм.

А.Е. Личко (1977) стосовно підліткового віку виділяє 11 типів акцентуацій характеру: гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, психастенічний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний, нестійкий, конформний. Крім того, автор виділяє ще підтипи й змішані типи, які на думку автора складають майже половину явних акцентуацій характеру.

Складність такої класифікації оправдана, оскільки дуже важко втиснути и які-небудь рамки все різноманіття проявлень характеру.

Отже нижче розглянуті одинадцять типів акцентуаций характеру, що формують людину як особистість в тих випадках, коли вона - являє собою відхилення від стандарту.

1. Гіпертимний тип акцентуації.

Гіпертимні особи завжди відносяться до життя оптимістично, без особливих утруднень переборюють смуток. Завдяки сильній жазі діяльності вони досягають творчих успіхів. Жага діяльності стимулює в них ініціативу, постійно наштовхує на пошук нового. Відхилення від головної думки породжує багато несподіваних асоціацій ідей, що також сприяє активному творчому мисленню, В суспільстві гіпертимні особи являються яскравими співбесідниками, постійно знаходяться в центрі уваги, всіх розважають. Вони можуть розмовляти й розповідати без зупинки, тільки б їх слухали. З ними цікаво, вони багато шуткують і ніколи не затримуються на одній гемі. Безхмарна веселість, надмірна жвавість несуть у собі небезпеку, тому що такі люди шуткуючи проходять повз подій, до яких слідувало б віднеслись серйозно. У них постійно спостерігаються порушення етичних норм, тому що вони часто втрачають відчуття боргу, й здатність розкаяння.

При спілкуванні з дорослими їм не вистачає відчуття дистанції, що призводить до конфліктів. Особливі проблеми для цих підлітків виникають при виконанні завдання, вимагаючого ретельності та значних зусиль. Вони погано переносять одноманітність, монотонність праці, ізоляцію від однолітків. Гіпертими часто беруться за багато справ, але не одну не доводять до кінця. Багатство ідей в подібних випадках перетворюється в пусте прожектерство. По відношенню до лідерства в неформальних групах гіпертими, як правило, добиваються успіху. їх вміння завжди бути першими, готовність в любий момент у випадку нужди зчинити спротив, вступити в бійку, ризикнути, все це ціниться однолітками. В школі гіпертими схильні до демонстративних глузувань на заняттях. Вони завжди на висоті в організації розваг і в любих надзвичайних ситуаціях, де потребується швидкість, сміливість та кмітливість. В обставинах трудового підйому, "авралу", "штурму" створюється сприятлива можливість для розкриття позитивних сторін їх характеру.

Нестримний інтерес до навколишнього, робить гіпертимних підлітків нерозбірливими в виборі знайомств. Контакт з випадковими знайомими не представляє для них проблем. Пориваючись туди де кипить "життя" вони іноді можуть опинитись в негативному соціальному середовищі, попасти в асоціальну групу.

Гіпертимні підлітки схильні до групових форм девіантної поведінки. Часто вони стають ініціаторами групових правопорушень, на які їх штовхають не тільки жага розваг, але й бажання заполучити кошти для усіх. Елемент ризику також привабливий для них. Ще більше значення має „престиж” серед асоціальних однолітків. Заради престижу вони не спиняться ні перед чим, навіть перед скоєнням злочину. Алкоголізація для гіпертимних підлітків представляє серйозну небезпеку. Якщо представиться випадок - вони можуть зацікавитись й іншими наркотичними речовинами.

ЦИКЛОЇДНИЙ ТИП

Відмітною рисою є чітке чергування періодів підйому і депресії. Фаза депресії звичайно триває 1-2 тижня, Частіше вона виявляється апатією і дратівливістю. З ранку відчувається занепад сил, усе валиться з рук. Сутужніше стає учитися; людське суспільство обтяжує, гучні компанії дратують. Пригоди і ризик утрачають усяку привабливість. Жвавий юнак стає домосідом. Падає апетит, їжа не доставляє задоволення, з'являється сонливість. Дрібні невдачі і неприємності переживаються украй важко. На зауваження і докори може відповідати роздратуванням, навіть брутальністю і гнівом, але в глибині душі від них впадає в ще більшу зневіру. Серйозні невдачі і дорікання можуть викликати емоційні спроби самогубства.

У фазі підйому виявляється неабияка енергія, оптимізм. Жвавість розуму дозволяє надолужувати пробіли в знаннях. Від апатії не залишається і сліду, з'являється прагнення брати участь відразу у всіх справах. Поведінка стає настільки активною, що часто веде до порушень дисципліни. Серед однолітків займає лідируюче положення, обожнює гучні компанії, ризиковані заходи. Легко заводить нових знайомих, може пуститися в авантюру.

Захоплення відрізняються нестійкістю - у депресії юнак їх закидає, при підйомі сил - повертається до них або знаходить нові. Підданий груповому впливу, легко змінює свої позиції й оцінки.

ЛАБІЛЬНИЙ ТИП

Головна риса особистості - крайня мінливість настрою. Настроєві властиві не тільки часті і різкі зміни, але і значна їхня глибина. Від настрою залежать самопочуття, сон, працездатність і товариськість. Ця людина здатна на глибокі почуття, на велику і щиру прихильність. Це насамперед складається у відношенні рідних і близьких, але лише тих, від кого він сам почуває, любов турботу й участь. Не менш властива і віддана дружба. Молода людина виявляє, гарну інтуїцію в тім, як до неї відносяться навколишні - відразу почуває, хто до нього розташований, хто байдужний, а від кого виходить ворожість. Відповідне відношення виникає негайно і не ховається.

Юнак досить чуйний до знаків уваги, подяки, до похвал і заохочень - це доставляє йому щиру радість, але не спонукає до зарозумілості. Важко переживає сварки з близькими людьми, змушену розлуку з друзями. Серед ровесників не претендує на лідерство, його цілком задовольняє положення загального улюбленця і мазуна. Охоче знайомиться з новими людьми, намагається з усіма підтримувати теплі, дружні відносини. Усі події приймає близько до серця, тому в плині дня можливі різкі зміни настрою - від радості і захвата до сліз і зневіри. Улюблені захоплення - спілкування з товаришами, художня самодіяльність і догляд за домашніми тваринами (особливо привабливий собака). Захоплення не відрізняється стійкістю і залежать від компанії, у якій знаходиться дана людина.

Сексуальна активність звичайно обмежується фліртом, залицянням, надмірні сексуальні ексцеси уникаються.

АСТЕНО-НЕВРОТИЧНИЙ ТИП

Головними рисами є підвищена стомлюваність, дратівливість, схильність к іпохондрії. Як наслідок цього, настрій міняється досить часто і рідко буває гарним. Стомлюваність особливо виявляється при розумових заняттях. Помірні фізичні навантаження переносяться краще, утома виявляється не швидко. Однак обстановка спортивних змагань, де потрібна не тільки фізична сила, але і міцні нерви, виявляється нестерпною.

Роздратування настає по незначному приводу, легко змінюється каяттям і навіть сльозами. Підліток даного типу настільки легкораним, що від дорослих потрібен чималий досвід і такт для необхідного виховного впливу. Схильність до іпохондрії часто утрудняє спілкування такої людини з навколишніми. Він уважно прислуховується до своїх тілесних відчуттів, охоче лікується, улюбленою темою для розмов можуть стати його дійсні і мнимі недуги. Звичайно підозрює наявність у себе декілька захворювань, навіть якщо медичне обстеження не дає для цього ніяких основ. Частим джерелом переживань є серце.

Тягнеться до товаришів, нудьгує без компанії, але серед ровесників швидко утомлюється і шукає відпочинку, самітності. Коло знайомств нешироке і, як правило, постійне. Будь-які неприємності, сварки з близькими людьми переживає важко, у деяких випадках, стресова ситуація є причиною захворювання. Тривалий стрес може стати причиною щирого суїциду.

Статеве дозрівання уповільнене, сексуальна активність обмежується короткими і швидко вичерпними спалахами. У відносинах із протилежною статтю прагне установити спокійні, тривалі відносини, активних партнерів уникає.

СЕНСИТИВНИЙ ТИІІ

З дитинства виявляються такі риси характеру, як лякливість і боязкість. Ведучими рисами особистості є надзвичайна вразливість і різко виражене почуття власної недостатності.

Цурається занадто жвавих і гучних однолітків, не любить великого скупчення людей. Занадто рухливі і бешкетні ігри не залучають. Почуває себе дуже напружено в новій обстановці, серед сторонніх, із працею підтримує розмову при знайомстві. Однак серед друзів він досить товариський, розкутий і спокійний,

Школа, літні табори лякають такого підлітка збіговиськом однолітків, шумом, метушнею на перемінах, адаптація проходить довго, але, звикнув до одного класу, підліток украй неохоче переходить в інший колектив. Учиться звичайно старанно, без понукань з боку батьків. Лякається всякого роду іспитів, заліків, контрольних. Нерідко соромиться відповідати перед класом, боячись викликати сміх. У своїх прихильностях консервативний, немає бажання заперечувати смаки старшого покоління.

Рано формуються почуття боргу, відповідальності, високі моральні й етичні вимоги до себе і до навколишніх. Однолітки тому нерідко жахають своєю брутальністю і цинізмом. Бачить у себе безліч недоліків, особливо в області вольових і морально-етичних якостей. Почуття власної недостатності часто породжує комплекс неповноцінності.

Сексуальна активність середня і дуже залежить від настрою. Дорожить своєю репутацією, будь-які глузування і несправедливі обвинувачення переживаються настільки важко, що можуть стати причиною щирого суїциду. Важким виявляється період зміни способу життя - надходження на роботу, вступ у вуз, служба в армії і т.д. Для захисту від глузувань може натягати на себе личину розв'язності, демонструвати показну енергію і волю. Але за цією маскою - завжди легкораниме серце.

ПСИХАСТЕНІЧНИЙ ТИП

Головними рисами є нерішучість і схильність до розмірковунь, тривожна помисливість, любов до самоаналізу, легкість виникнення страхів, побоювань, ритуалів. Страхи і побоювання цілком адресуються майбутньому своїх близьких, до яких юнак патологічно прив'язаний. Особливо сильні побоювання у відношенні матері, навіть якщо на це немає ніяких причин. Щоб захистити себе від страхів, молода людина придумує свої ритуали, прикмети, виробляє в собі формалізм і педантизм. Педантизм потрібний для того, щоб застрахувати себе від помилок, що можуть викликати неприємності.

Нерішучість у діях і поміркованість йдуть рука об руку. Ця людина сильна на словах, але не у вчинках. Усякий самостійний вибір може стати предметом довгих і болісних коливань. Однак уже прийняте рішення повинне бути негайно виконано. Чекати не вміє, виявляючи у своїх діях, дивне нетерпіння, через що часто попадає в неспритні ситуації. Там, де потрібна обачність і обережність, діє з перебільшеною рішучістю і жвавістю. І все це для того, щоб сховати від оточуючих свою помисливість і лякливість. Серед ровесників не претендує на лідерство, займає підлегле положення.

Фізичний розвиток нижче середнього, спорт і ручна праця даються слабко. Ноги розвиті набагато краще, тому кращі заняття бігцем, стрибками, футболом. Статевий розвиток випереджає фізичний. Захоплення звичайно інтелектуально-естетичне.

ШИЗОИДНЫЙ ТИП

Найбільш істотні риси характеру - замкнутість, відгородженість від навколишнього, недолік інтуїції, нездатність або небажання встановлювати контакти, зниження потреби в спілкуванні. До недоліку інтуїції варто віднести тісно з ним зв'язану нездатність до співпереживання. У дискусіях не вміє переконувати своїми словами інших.

Внутрішній світ майже завжди закритий від сторонніх поглядів. Скоріше розкривається перед людьми малознайомими, але чимось для нього привабливими. Але він може назавжди залишитися схованою, незрозумілою "річчю в собі" для близьких і знайомих. Внутрішній світ заповнений фантазіями і захопленнями. Фантазує про себе і тільки для себе. Фантазії служать розраді своєї гордості або носять еротичний характер. До загальноприйнятих норм і законів відноситься критично.

Серед однолітків не піддається загальній атмосфері, груповому впливові, тому майже завжди займає в групі особливе положення. Але у своїх фантазіях бачить себе вождем і улюбленцем компанії. Захоплення відрізняються силою, стійкістю і незвичайністю. Часто ховає свої захоплення, боячись нерозуміння і глузувань. Звичайно це - інтелектуально-естетичні і мануальні хобби

( читання, колекціонування, вивчення мов, йога, єдиноборства). Відсутній інтерес до колективних спортивних ігор. Має схильність до тонких ручних навичок.

Сексуальний потяг ховається, зовні підкреслено байдужний до питань статевого життя, але "заборонні" думки прориваються у виді багатих еротичних фантазій.

Конфліктні і стресові ситуації роблять його ще більш замкнутим. Свої внутрішні проблеми вирішує завжди поодинці. Суїцидальна поведінка невластива.

ЭПИЛЕПТОИДНЫЙ ТИП

Головними рисами є схильність до дисфорії і тісно зв'язана з нею афективна вибуховість, напруженість інстинктивної сфери, іноді сягаючої аномалії потягів, а також в'язкість, тугорухомість , ваговитість, інертність. Дисфорії тривають годиннами і днями, відрізняє злобливо - тужливе фарбування настрою, що накипає роздратуванням, пошук об'єкта, на якому можна зірвати зло.

Афективні розряди тільки на перший погляд здаються раптовими. Їх можна порівняти з вибухом парового казана, що колись довго і поступово закипає. Привід для гніву може бути малий і незначний, але він завжди зв'язаний з хоча б незначним обмеженням інтересів індивіда. У конфлікті виявляє невтримний гнів, байдужність до слабості, безпорадності або перевазі в силі супротивника. Вибухи гніву відрізняються не тільки силою, але і тривалістю.

Може рано знайти садистські нахили, мучачи тварин, знущаючись над безпомічними, нишком кривдячи молодших. У компанії однолітків претендує не просто на лідерство, а на роль владаря, що диктує всім правила і порядки, завжди вигідні для нього самого. Симпатіями, як правило, ні користується, і його влада завжди тримається на страху перед ним. Уміє догодити начальству, домогтися переваг, заволодіти положенням, що дає влада над однолітками. У компанії установлює твердий диктат і не зупиняється перед фізичною розправою з неугодними особами. Його бояться, але поступово проти нього зрить змова й однолітки його скидають.

У побуті завищено акуратний, ретельнобереже одяг, усе "своє". Будь-які спроби спокуситься на його власність викликають крайнє озлоблення. Пише дуже чисто, часто "бісерним" почерком.

Сексуальний потяг пробуджується з великою силою, однак турбота про своє здоров'я на час стримує випадкові зв'язки, Любов майже завжди пофарбована похмурими тонами ревнощів, причому сама людина схильна до зради. Але зради партнера, дійсної або мнимої, він ніколи не прощає.

Щирі спроби самогубства вкрай рідкі. Часто робиться демонстративний суїцид з метою помститися кривдникові, доставити йому неприємність, виразити так свій протест проти несправедливості, а також під час сцен ревнощів. Помста завжди відрізняється підступництвом і можливістю насолодитися доставляннями неприємностей.

Схильний до азартних ігор. Азарт сп'яняє можливістю легкого збагачення, змушує втрачати контроль над собою, Приваблює колекціонування, насамперед своєю матеріальною цінністю. У спорті залучає те, що дозволяє розвити фізичну силу. Рухливі колективні ігри даються погано. Мається здатність до музики і співу. Може захопитися ручною працею, якщо це обіцяє визначені матеріальні блага ( ювелірна робота і т.п.).

Характерний зовнішній вигляд: приосадкувата сильна фігура, масивний торс при коротких, міцних кінцівках, кругла, ледве втиснена в плечі голова, велика нижня щелепа, повільність рухів.

ІСТЕРОЇДИЙ ТИП

Головна риса - безмежний егоцентризм, ненаситна жага постійної уваги до своєї особи, замилування, шанування, співчуття. Всі інші якості харчуються цією рисою. Облудність і фантазування цілком спрямовані на прикрашання своєї персони. Удавана емоційність у дійсності обертається відсутністю глибоких почуттів при великій експресії емоцій, театральності, схильності до ризику і позерства.

Бажання залучати до себе погляди, слухати захвати і похвали стає насущною потребою. Підліток охоче читає вірші, танцює, пече. Успіхи в навчанні багато в чому визначаються тим, хвалять підлітка за гарні чи оцінки ні.

Серед однолітків завжди претендує на лідерство або особливе положення. Має гарну інтуїцію, почуває настрій групи, Інстинктивно почуває назріваючу суспільну думку й інтереси навколишніх, тому може бути їхнім першим виразником, виступати в ролі призвідника і зачинателя. У пориві, натхнений загальною увагою, може повести за собою інших, навіть виявити сміливість. Але це завжди "ватажок на годину" - перед несподіваними труднощами пасує, без захоплених поглядів відразу утрачає весь запал, друзів легко зраджує.

Захоплює лише те, що дає можливість виокремиться перед іншими (модні танці, філософія, рідкі колекції). Сексуальний розвиток слабкий.

Товариші завжди швидко розкушують і бачать внутрішню порожнечу такої людини, тому він часто змінює компанії. Якщо такої можливості нема, то він. легко йде на здійснення спроб самогубства. Перші спроби суїциду найбільш ймовірні у віці 15--16 років. Способи суїциду при цьому обираються лише безпечні (дрібні порізи вен на передпліччя, ліки з аптечки) або розраховані на те, що серйозніша спроба буде вчасно попереджена навколишніми. Спробі звичайно передує рясні "прощальні" записки, "таємні" визнання, "останні слова" на магнітофон.

Щирою причиною спроб суїциду звичайно служать уражене самолюбство, утрата коштовної уваги, страх упасти в очах навколишніх, особливо однолітків, позбавитися ореола "обранця". Сама суїцидальна демонстрація з переживаннями навколишніх, "Швидкою допомогою", цікавістю свідків дає чимале задоволення істероїдному егоцентризмові.

НЕСТІЙКИЙ ТИП

Сама яскрава риса - нестійкість, що відноситься насамперед до вольової сфери і до поводження. Безвільність виразна виявляється, коли справа стосується навчання, праці, виконання обов'язків і боргу, досягнення цілей, що ставлять перед ним рідні і суспільство. Однак у пошуку розваг також не виявляє великої наполегливості, а скоріше плаває за течією, примикаючи до більш активних ровесників.

Елементарні правила поведінки засвоюються з працею. З перших класів немає бажання учитися. Тільки при безперестанному і строгому контролі знехотя підкоряється, але завжди шукає випадку ухилитися від занять. Рано виявляється підвищена тяга до розваг, задоволенням, неробству. Працює при крайній необхідності, байдужий до свого майбутнього, планів звичайно не будує. Труднощі викликають бажання утекти подалі, сховатися від усіх. При підбурюванні однолітків може втекти з будинку.

Усе дурне немов липне до нього. Зразками для наслідування служать лише ті моделі, що обіцяють негайну насолоду. Щирої любові до батьків ніколи не відчуває. До лих і турбот родини ставиться з байдужістю і байдужністю. Рідні для нього лише джерело засобів для насолод. Захоплення - спілкування, музика, азартні ігри. До спорту випробує відразу. Тільки машина і мотоцикл можуть залучати великою швидкістю. Усі види хобби, що вимагають праці, для нього непостійні.

Сексуальний потяг слабкий. Закоханість не властива, тому що це вимагає додаткових зусиль і обмежень. По тим же самим причинам не властиві спроби самогубства. Він просто не розуміє, як можна зробити собі боляче.

КОНФОРМНИЙ ТИП

Основні риси особистості - постійна готовність підкоритися голосу більшості, шаблонність, банальність, схильність до ходячої моралі, доброзвичайності, консерватизмові.

Він людина свого середовища. Його головне життєве правило - жити "як усі", думати "як усі", намагатися, щоб усе в нього було "як у всіх" - від одягу до світогляду. Під "усіма" мається на увазі - звичне безпосереднє оточення. Прагнучи завжди бути у відповідності зі своїм оточенням, він зовсім не може йому протистояти. У гарному оточенні це непогана людина і старанний працівник. Але, потрапивши в дурне середовище, він поступово засвоює всі його звичаї і звички, як би це ні суперечило всьому попередньому його житті і як би згубно не було. Конформність сполучається з разючою некритичністю. Усе, що говориться в звичному для нього оточенні - це і є істина. Захоплення цілком визначаються його групою і модою часу.

Консерватор по натурі, він у душі не любить нового, не любить змін, тому що не може до нього швидко пристосуватися. Важко освоюється в новій ситуації. Позитивне відношення до нового залишається в нього тільки на словах. На ділі він - віддає перевагу стабільному оточенню, раз і назавжди встановлений порядок. Нелюбов до нового в нього проривається назовні безпричинною злістю до чужинців. Це стосується як просто новачків у його групі, так і представника іншого середовища, іншої манери поводження, навіть іншої національності.

Його професійний рівень і успіх у роботі залежить ще від однієї якості. Він неініціативний. Він може досягати гарних результатів на роботі різної кваліфікації, на будь-якій сходинці соціальних сходів, аби робота, займана посада не вимагали постійної особистої ініціативи. Дуже дорожить своїм місцем у групі, сталістю оточення, не схильний змінювати зі своєї ініціативи одну групу на іншу. Переїзд на нове місце проживання, зміна школи для нього спочатку великий струс. Найважча психічна травма для нього - вигнання зі звичного кола спілкування [41,42-45].

2.2 Особливості сп'яніння при різних типах акцентуацій характеру у підлітків

Гіпертимні, циклоїдні і нестійкі підлітки досить легко починають випивати в компаніях. Відають перевагу неглибокій ступені сп'яніння з підйомом настрою, товариськістю, розвагами. Ейфорійне сп'яніння їм найбільше властиво [Личко А. Е., 1983]. Циклоїди в субдепресивній фазі частіше уникають спиртного. Алкоголь у цей період лише поглиблює депресію і не викликає релаксації [8,45].

Емоційно-лабільні підлітки не схильні до випивок. Випивають вони найчастіше під впливом групи однолітків. Для них характерно просте ейфорійне сп'яніння, але воно може ускладнюватися бурхливими вегетативними реакціями (блювотою, нудотою і т.п.), тому що толерантність нерідко невисока. Якщо ж прийомові алкоголю передують спад настрою, неприємності, тяжкі переживання, то реакція може бути двоякою, і яка з них наступить у той або інший момент, важко пророчити. В одних випадках зневіра змінюється пожвавленням, ейфорією, забуттям неприємностей, благодушністю, товариськістю. В інших випадках настає атипове депресивне сп'яніння, зі сльозами і голосіннями. Утім, від незначного приводу або без видимої причини один вид сп'яніння може перемінитися іншим.

При епілептоїдному типі акцентуації характеру частіше інших виникає атипове дисфоричне сп'яніння зі злостивістю, агресією, руйнівними діями, нанесенням побоїв іншим і самоушкодженнями, а також із грубою сексуальністю. Подібне сп'яніння зустрічається навіть при латентній акцентуації по епілептоїдному типу [Личко А. Е., 1983] на тлі цілком задовільної соціальної адаптації і бездоганної репутації серед старших (так називані гіперсоціальні епілептоїди). У епілептоїдних підлітків при перших же сп'яніннях може пробудитися потреба «пити до відключення». Надають перевагу горілці й іншім міцнім напоям.

У шизоїдів сп'яніння звичайне не викликає вираженої ейфорії, але атипове сп'яніння теж не характерне. Від невеликих доз алкоголю вони стають більш товариськими, контактними, здатні розкривати деякі зі своїх переживань. Алкоголь може в них ставати засобом «комунікативного допінгу» [Личко А. Е., 1983] -- вони випивають для того, щоб було легше вступити в контакт з однолітками.

Сенситивні підлітки частіше уникають спиртні напої. Сп'яніння в них нерідко бувають атиповими депресивними.

Істероїди в сп'янінні починають яскраво виявляти свою претензійність і демонстративність. Атипові істеричні сп'яніння найбільш характерні. У компаніях можуть намагатися довести усім свою витривалість до алкоголю, можливість «усіх перепити» і мимоволі досягають важких сп'янінь.

При конституціональних психопатіях картина сп'янінь також значною мірою залежить від типу, що може виявлятися ще більш чітко, чим при відповідних типах акцентуації характеру.

При органічних психопатіях толерантність до алкоголю звичайно знижена. Особливо вона невелика в нестійкого типу психопатій [Личко А. Е., 1983]. Від невеликої кількості випитого виникають погане самопочуття, повторні блювоти, головні болі, слізливість або гнівливість. Але, незважаючи на це, випивки схильні повторювати. При епилептоїдному типі органічних психопатій початкова толерантність вище, і частіше виникає атипове дисфоричне сп'яніння. Подібні особливості сп'янінь описані при дебільності в підлітків [Буторина Н. Е., 1982].

Від малих доз алкоголю (до 20 м абсолютного спирту) сп'яніння в підлітків може виникати або у випадку низької толерантності, зв'язаної, наприклад, з резидуальною органічною поразкою головного мозку, захворюваннями печінки, конституціональними особливостями, або під впливом таких причин (спекота, загоряння на сонці, спеціальна добавка у спиртне транквілізаторів).

Для визначення відношення підлітків до алкоголізації користуються методами інтерв'ю, анкетування або непрямої оцінки. Прикладом останньої може служити шкала психологічної схильності до алкоголізації пато-характерологічного діагностичного опитувальника (ПДО) для підлітків [Іванов Н. Я., Личко А. Е., 1981] [44]. Відкрите інтерв'ю у частини підлітків не розташовує до відвертості. При анонімному анкетуванні можливо також перекручування щирого відношення -- перебільшення своєї алкоголізації з бешкетництва або бравади, тому що з досвіду психологічних досліджень відомо, що анонімність може підштовхувати до них деяких підлітків.

Тип акцентуації характеру і тип психопатії впливають, на мотивацію вживання алкоголю, як первісну, так і наступну регулярну [Личко А. Е., 1985].

При нестійкому типі мотивом служить пошук легких розваг, задоволення, бездумного проводження часу, тому віддаються переваги неглибоким ейфоризуючим ступеням сп'яніння і вино звичайне залучає більше, ніж горілка й інші міцні напої. Мотивуванням переваги служить довід, що «горілка -- несмачна» або набагато рідше більш точний -- «горілка занадто швидко валить». Пошук веселого проводження часу у своїй компанії легко стає причиною частих випивок.

При гіпертимній акцентуації спонукальними мотивами нерідко стають неробство, відсутність занять, здатних викликати інтерес, неможливість дати вихід киплячої енергії (випивки «від чогось робити»). До цього можуть додатися бравада перед однолітками і постійним бажанням лідирувати в їхніх компаніях.

При епілептоїдній акцентуації сп'яніння звичайно не дають легкої і приємної ейфорії або воно буває скороминущим. При гарній соціальній адаптації так називані гіперсоціальні епілептоїди можуть не тільки утримуватися від випивок, але і виступати в ролі войовничих "непитущих, користуватися прихильним заохоченням вихователів, але на ділі, викликаючи в однолітків ворожість, аж ніяк не сприяють антиалкогольним установкам. Мотивом перших випивок може стати бажання «розрядитися» -- вилити на інших і навіть на самого себе злість, що нагромадилася. Суб'єктивне відчуття «полегшення» провокує надалі прагнення напиватися до «відключення» (до «отруба» на сленгу делінквентних підлітків). У підсумку швидко виникає психічна залежність, що стає причиною пияцтва епілептоїдних підлітків.

При істероїдній акцентуації її головні риси -- претензійність і демонстративність, спрага уваги до себе з боку однолітків, виділитися в «своїй» групі -- виявляються ведучим мотивом початку алкоголізації. Виступає схильність перебільшувати ступінь сп'яніння і кількість випитого, з'являтися нетверезим у громадських місцях, перед рідними і знайомими. У компанії однолітків під час випивок претендують на здатність «усіх перепити». Але в міру повторення випивок усе більш важливим стає мотив релаксації--«забути» про неприємності, потішити себе мріями про виконання незбутніх бажань.

При акцентуації по емоційно-лабільному типу найважливішим мотивом перших випивок звичайно служить пошук емоційних контактів у компанії однолітків, спрага доброзичливого теплого відношення, «розуміння» своїх переживань приятелями. Особливо сильним цей стимул стає у випадку емоційного відкидання в родині. В міру повторення випивок більш чітко виступає бажання підняти настрій, отрешиться від неприємностей, повеселитися. У силу цього досить високим стає ризик психічної залежності [Строгонов Ю. А., 1983].

Циклоїди звичайно схильні до випивок тільки в періоди підйому настрою, коли вони поводяться як гіпертими. У субдепресивних фазах алкоголь звичайно не підвищує настрою, частіше навіть сп'яніння протікають по депресивному типу, і тому прийом алкоголю для купировання депресій не типовий.

Для шизоїдів найбільш важливий мотив випивок -- використання алкоголю як своєрідного «комунікативного допінгу» [Личко А. Е., 1983] -- способу полегшення контактів з однолітками, особливо неформальних, емоційних, для усунення почуття незручності і боязкості. Тому невеликі дози алкоголю можуть уживатися поодинці, перед ситуацією, коли потрібно виявити товариськість.

Конформний тип акцентуації припускає легке засвоєння алкогольних стереотипів найближчого оточення. Серед приятелів треба бути, «як усі», не відставати від інших і не виділятися.

Сенситивним і психастенічним підліткам випивки в підлітковому віці взагалі не властиві. Навіть у питущій родині або оточені ровесниками, що випивають, вони не виявляють тяжіння до алкоголю.

На закінчення можна привести найбільш часті оцінки свого відношення до спиртних напоїв у підлітків при різних типах акцентуації характеру, судячи з даних обстеження за допомогою ПДО [Іванов Н. Я., Личко А. Е., 1981].

Мотивування випивок у гіпертима відверто близька до щирого мотиву, у той час як нестійкі щирий мотив не розкривають. Мотивування циклоїдів виявляється в відхиленні залежності бажання випити від настрою (алкоголь, дійсно, не купирує у них субдепресію), але також відхиляється і відраза до алкоголю взагалі. У період підйому його дійсно немає. З цим же періодом, видимо, зв'язане твердження, що, випивши, особливо яскраво сприймають навколишній світ. Емоційно-лабільні підлітки також підкреслюють відсутність відрази до алкоголю, але ще більш не бачать у себе конформності у відношенні випивок. Сенситивні підлітки не ховають своєї відрази до алкоголю, затверджують, що випивки суперечать їх принципам і відкидають них у «веселих» компаніях -- їхнє мотивування, імовірно, близьке до щирої мотивації, хоча і не цілком її розкриває. Психастеніки більш схильні посилатися на „тверезі” принципи або на погане самопочуття від випивок. Шизоїди також охоче вказують на ті ж принципи, але мотивів випивок не розкривають. Конформні підлітки відзначають своє бажання -- не порушувати компанію.

Таким чином, ми дійшли висновку, що при різних типах акцентуацій характеру підлітки по різному відносяться до спиртних напоїв і мають різну мотивацію вживання алкоголю. В один і той же час одні типи акцентуантов виявляють схильність до вживання алкоголю і сп'янінню, а інші такої схильності не мають.

2.3 Психологічна профілактика схильності до алкоголю і психокорекційна робота з підлітками

Прогресуюча тенденція безупинного зростання різних проявів девіантної поведінки молоді, їх об'єктивність і неминучість ставлять перед суспільством такі основні завдання, як пошук форм, методів і технологій роботи з такою молоддю, концентрація зусиль, спрямованих як на реабілітацію, так і на попередження відхилень від соціальних норм. Тобто усунення умов, які прямо чи опосередковано негативно впливають на вчинки та дії, з одного боку, і відповідна робота з молоддю - з іншого. Тому в науці і практиці одержали широке поширення дві основні технології роботи з учнівською молоддю з девіантною поведінкою - профілактична і реабілітаційна.

Профілактика - це сукупність державних, суспільних, соціально-медичних і організаційно-виховних заходів, спрямованих на попередження, усунення чи нейтралізацію основних причин і умов, що викликають різного роду відхилення в поведінці людини [49].

Під профілактикою розуміють насамперед науково обґрунтовані і вчасно здійснені дії, спрямовані на:

запобігання можливих фізичних, психологічних або соціокультурних обставин, які сприяють прояву девіантної поведінки;

збереження і підтримку нормального рівня життя і здоров'я людини;

сприяння в досягненні соціально значущих цілей;

розкриття внутрішнього потенціалу;

організацію дозвілля і т.д.

Сам термін «профілактика», як правило, асоціюється з запланованим попередженням якої-небудь несприятливої події, тобто з усуненням причин, здатних викликати небажані наслідки.

Оскільки відхилення можуть бути викликані різними причинами та обставинами, можна виділити кілька типів профілактичних заходів:

нейтралізуючі;

компенсуючі;

попереджуючі виникнення обставин, які сприяють виникненню відхилення;

що усувають обставини, які сприяють відхиленню в поведінці;

-контролюючі проведену профілактичну роботу та її результати. Метою профілактичної роботи з молоддю є усунення факторів, що сприяють здійсненню будь-яких протиправних дій.

Індивідуально-психічний фактор включає в себе викривлення особистісних рис, деформацію мотиваційної сфери, недостатню сформованість навичок спілкування, педагогічну занедбаність, можливе відставання в психічному розвитку.

Визначена мета може бути досягнута шляхом рішення таких завдань:

Формування у підлітків та молоді позитивних ціннісних орієнтацій в процесі навчально-виховної роботи.

Залучення молоді до соціально-корисної діяльності, розвиток різнобічних інтересів і захоплень.

Виховання активної особистості, підтримка ініціативи молоді.

4.Формування якостей громадянина, який дотримується правових норм та володіє основами правової культури.

5.Формування адекватної і позитивної самооцінки. Найбільш розповсюдженою є уява про завищену самооцінку девіантів та делінквентів (С.Н.Хоружий, Е.О.Яновська), яка є схожою з позицією дорослих правопорушників (О.Р.Ратінов, М.Я.Константинова, Л.М.Собчик). На думку зазначених авторів, завищена самооцінка, як результат соціальної дезадаптації, створює широку зону конфліктних ситуацій і при певних умовах сприяє проявам девіантної поведінки (О.Р.Ратінов). Разом з тим існує інша точка зору, також основана на емпіричних даних. На думку Г.К.Валіцкаса та Ю.Б. Гіппенрейтер, рівень самооцінки у девіантів нижчий, ніж у правослухняної молоді. Але, на наш погляд, головне полягає не в тому, завищена їхня самооцінка чи ні. Головне те, що самооцінка девіантної молоді суперечить зовнішній оцінці (батьків, педагогів, групи), яка є значно нижчою, Наслідком є те, що при цих обставинах не задовольняється потреба в повазі (А.Маслоу), це призводить до дискомфорту і навіть стресу (Г.Сельє). Молода людина не може знайти вихід з ситуації, що склалась. Одним із шляхів вирішення проблеми є перехід індивіда в таку групу, де оцінка його особистості була б більш адекватною або навіть завищеною. Той факт, що молоду людину цінять, прислухаються до неї, повинен постійно підтверджуватись (вербально і невербально). Це сприятиме задовольнянню потреби в повазі, що в свою чергу сприятиме задовольнянню від приналежності до групи. Тут особливо важливим є те, що молодь повинна включатись в неформальну групу, орієнтовану на нормативну шкалу цінностей. Саме це і може бути забезпечено через профілактичну роботу [49].

6. Зміцнення фізичного і психічного здоров'я шляхом здійснення комплексу медичних, психолого-педагогічних та інших заходів.

Профілактична діяльність повинна здійснюватися з урахуванням таких принципів:

індивідуально-особистісний підхід;

опора на позитивні сторони особистості;

об'єктивність;

конфіденційність.

Як показує практика, ефективність профілактичних заходів може бути забезпечена тільки за умови обов'язкового включення таких складових:

спрямованість на викорінювання джерел дискомфорту як у самій людині, так і в соціальному середовищі та одночасно створення умов для придбання необхідного досвіду для рішення проблем;

формування в молоді навичок, що сприяють досягненню соціально корисних цілей;

рішення виникаючих проблем, а також попередження їх виникнення.

Аналіз літератури показав, що в профілактичній роботі існують такі підходи:

інформаційний;

соціально-профілактичний:

медико-біологічний;

педагогічний;

психологічний.

Виходячи з цього, виділяють два основних види профілактичної роботи: індивідуальну і групову (колективну).

Профілактична робота з молоддю повинна носити індивідуальний характер і може здійснюватися шляхом:

проведення індивідуальних бесід і консультацій з метою з'ясування й усунення негативних причин;

спеціального навчання особистості, яке включає формування правових основ, норм соціально-позитивної поведінки, знань про ризик здійснення протиправних вчинків І дій, про їхні наслідки і т.п.

Профілактична робота може носити також і груповий (колективний) характер. Вона може здійснюватися через:

-проведення бесід;

просвітницьку діяльність;

організацію диспутів та дискусій;

проведення рольових ігор, в ході яких програються основні ситуації, пов'язані з відхиленнями в поведінці;

ділову гру;

організацію екскурсій.

Також можуть бути використані допоміжні методи роботи: самостійна робота з книгою, спостереження і постановка дослідів, вікторини, олімпіади та ін.

Профілактика адитивної поведінки неповнолітніх в Україні відбувається на громадських засадах. Проте дослідження доводять, що профілактика адитивної поведінки на непрофесійному рівні не дає бажаних результатів, а часом призводить і до негативного ефекту [48-49,65]. Замість того, щоб закликати: «Навалимося всім миром на це лихо!», доцільніше організувати конкретну й кваліфіковану роботу за такими напрямками.

1.Превентивна освіта. Мета цього напрямку в тому, щоб кожна людина, ще не спробувавши жодної психотропної речовини, мала об'єктивні відомості про те, ідо це таке, які причини і наслідки вживання цих речовин.

2.Психокорекційна робота з підлітками «групи ризику». Потрібно проводити спеціальну роботу, спрямовану на корекцію їх особистості.

3.Психологічна допомога дітям із сімей, обтяжених алкогольним узалежненням. Дорослі діти алкоголіків мають серйозні проблеми.

Психологічна підтримка дружин, матерів або інших близьких людей, що проживають разом з алкоголіком (наркоманом). Тут потрібна психологічна допомога.

5. Психокорекційна робота з дорослими дітьми алкоголіків.

Сучасний рівень розв'язання психологічних аспектів проблеми профілактики алкоголізму та наркоманії неповнолітніх заснований на таких принципах:

Інформацію про шкідливість вживання психотропних речовин не слід подавати дітям ізольовано, у вигляді лекцій.

Комплексне і систематичне викладання всіх знань у галузі превентивної освіти має стати частиною обов'язкового навчання у школі, розпочинаючи з молодших класів.

Превентивна освіта повинна передусім виховувати в учнів почуття відповідальності за своє здоров'я та за свою поведінку, яка впливає на їхнє здоров'я.

Превентивна освіта не повинна фіксуватися на якійсь одній ізольованій інформації, а має охоплювати всі фактори, що впливають на здоров'я.

5.У ході превентивної освіти пропаганда тверезості повинна концентруватися не на фіксації шкідливих, наслідків вживання алкоголю, а на реальних перевагах, які дає тверезе життя.

Викладання курсу превентивної освіти слід проводити не в традиційній формі, а створювати умови для самостійної, творчої діяльності учнів з розпізнання і здобуття знань, побудови логічних висновків [48-49].

Приступаючи до психокорекційної роботи, психолог завжди має пам'ятати, що головне у стосунках з підлітком - взаємна повага і довіра. Те, що каже підліток, повинно залишатися таємницею.

У роботі з підлітками групи ризику слід ефективно використовувати методи групової психологічної корекції. Це дає змогу учню розглянути свою поведінку ніби з погляду іншої людини, тобто об'єктивно, а також відпрацювати навички реагування у складних ситуаціях.

При комплектуванні підліткових груп бажана невелика кількість учасників: 5 -- 7 осіб, можна хлопців і дівчат об'єднати разом (але враховуючи побажання дітей, часом вони прагнуть працювати в групі однієї статі). Не рекомендується включати в групу більше двох учасників з такими особливостями:

з вираженими труднощами в міжособистісному спілкуванні;

з інтелектуальним зниженням;

з руховою розгальмованістю.

Бажано поєднання в групі учасників з різними типами акцентуацій. Значно полегшується праця психолога при включенні в групу одного-двох підлітків з істероїдною акцентуацією.

Одним з головних завдань психокорекції є підвищення у підлітка рівня самоповаги. Формування позитивного образу «Я» включає рефлексію та ранжування власних позитивних якостей за формулою «Я -- людина, яка ...» Для цього, наприклад, можна застосувати гру «Репортер», де один з учасників бере інтерв'ю в інших членів групи, пропонуючи кожному сказати кілька слів про себе для святкової телепередачі на честь успішного завершення якоїсь важливої справи, в якій брали участь підлітки. З цією ж метою застосовується вправа «Бомбардування позитивними якостями». Підліток сідає на стілець, що стоїть у центрі кола, і заплющує очі. Кожний учасник групи по черзі підходить до нього і пошепки промовляє кілька слів про його гарні риси, про ті властивості його особистості, за які він його цінує і любить. Таке бомбардування позитивними якостями отримує кожний учасник групи.

Для оволодіння навичками аналізу своєї поведінки і засобів прийняття рішень на групових зайняттях практикуються обговорення творів художньої літератури, кіно -, відеофільмів, герої яких зіштовхуються з тими ж проблемами, що й підлітки. На початку обговорення учасники групи знаходять можливі альтернативні варіанти розв'язання проблемної ситуації без урахування можливих наслідків. Коли варіанти обговорені, підліткам пропонується вибрати один-два і записати для кожного з них позитивні і негативні наслідки. При цьому вони мають враховувати такі фактори, як ціннісні орієнтації і почуття героя оповідання (кінофільму, п'єси тощо), тиск на нього оточуючих, особисті особливості, ступінь ризику тощо -- загалом співвідносити міркування про наслідки з позицією людини, що має таку проблему.

Рекомендується вправа для тренування навичок відповідального прийняття рішень та відчуття себе суб'єктом діяльності -- «Відсутні ключі». Керівник групи пропонує підліткам для обговорення кілька проблемних ситуацій. Завдання групи -- сформувати список необхідної інформації, тобто «ключів», без яких неможливо розв'язати цю проблему. Підлітки обговорюють, яким чином треба діяти, щоб отримати більше інформації. Вони відбирають з усіх відомостей ті, що потрібні для прийняття доброго рішення. Саме ця адекватна інформація і є ключем до вирішення означеної ситуації.

Наприклад, перед учасниками групи поставлено проблему: «Як досягти успіху в житті?». Разом з керівником вони пропонують багато рішень, серед яких далеко не всі правильні (їх може цілеспрямовано спровокувати керівник). Наприклад, утворюється такий список: «Я можу наполегливо працювати», „Я можу навчитися аналізувати свої дії», «Я можу бути хитрим і видурити гроші у багатія», «Я можу нічого не робити і очікувати удачі», «Я можу бути уважним на уроках і виконувати домашні завдання вдумливо і акуратно», «Я можу одного разу ризикнути і «обійти» закон, щоб дибитися свого», «Я можу спокійно сприйняти свої невдачі, критику інших людей і навчитися виправляти помилки», «Я можу звинувачувати інших людей, якщо мені не щастить», «Я можу поліпшити свій поганий настрій за допомогою паління, ліків або алкоголю»...

За ходом обговорення цього списку підліток сам робить вибір лінії поведінки, тобто проявляє себе як суб'єкт діяльності. Обговорюючи з іншими учасниками та психологом наслідки того чи того вибору, підліток засвоює соціально прийнятні норми поведінки, вчиться шукати найефективніші засоби досягнення мети.

Оскільки у багатьох підлітків необхідність протистояти тискові групи викликає стресовий стан, нагальною потребою с тренування цієї навички. Гра «Умій сказати «Ні» дає змогу набути навички відстоювання своєї думки, навіть якщо інші думають інакше. Наприклад, розігрується ситуація, де троє підлітків запрошують четвертого взяти участь у вечірці, на яку зберуться люди, не знайомі йому. Відбувається приблизно такий діалог:

Ходімо сьогодні увечері до Павла, не пошкодуєш.

А що там буде?

Це секрет. Дізнаєшся, що таке кайф.

Та я не знаю, якось незручно до чужих людей...

Але ти ж з нами, ми тебе образити не дамо. Не бійся!

Якщо підліток піддається на умовляння (хоча й відчуває небезпеку) або починає шукати привід для відмови, не подаючи виду, що він зрозумів небезпеку, така поведінка оцінюється як неправильна.

Розігруючи цю ситуацію кілька разів (змінюючи склад учасників та головного «героя»), учні (у разі необхідності за допомогою психолога) роблять висновок, що найкраще діяти за такою схемою:

- називати речі своїми іменами;

- твердо відмовлятися, аргументувати своє рішення;

- запропоновувати свій варіант.

Серйозним фактором ризику виникнення адитивної поведінки, як зазначалось у попередніх статтях цього циклу, є психопатії і акцентуації характеру. Суть психокорекційної роботи з підлітками «групи ризику», яким властиві патохарактерологічні відхилення, полягає в тому, щоб дати можливість кожному з них пережити в ході гри патогенну для його характеру ситуацію і знайти шляхи підвищення здатності її розв'язання. Розігрування такої ситуації дає можливість нібито «знеболити» психотравмуючі моменти, пережити і відреагувати психологічні конфлікти, досягти розуміння своїх внутрішніх проблем і засобів їх розв'язання.

Завдання психокорекційної роботи:

1. Навчання підлітка «розпізнання» небезпечних для нього ситуацій, тобто таких, що адресовані до його найуразливішого «місця найменшого опору». Досвід психотерапевтичної роботи показує, що невміння підлітка уникати несприятливих ситуацій відіграє не меншу роль у причинах дезадаптації, аніж невміння їх розв'язувати. Тому зусилля психолога мають бути спрямовані па підвищення здатності підлітка до розпізнавання І запобігання виникненню таких ситуацій. Наприклад, підліток збуджуваного типу акцентуації, коли він відчуває наближення сварки з приятелем, повинен відразу ж припинити спілкування й піти, а не продовжувати з'ясовування стосунків, яке найвірогідніше закінчиться для нього неконтрольованим спалахом негативних емоцій.

2.Формування у підлітка здатності «об'єкти візувати» небезпечні для нього ситуації, тобто зуміти підійти до них нібито збоку, поглянути на те, що відбувається так, ніби це відбувається з кимось іншим. У ході виконання цього завдання у школяра формуються навички аналізу ситуації, уміння віднайти в пій головне і другорядне. Наприклад, підлітку з епілептоїдною акцентуацією характеру корисно буде розуміти фактори, що викликають агресивну поведінку, закономірності розвитку агресивного стану, різновиди форм прояву агресії, методи подолання спалаху гніву, що накопичується.

Оскільки у процесі психодрами підлітки поводяться так, як уміють і як вони звикли, на очах у групи відбувається активізація негативного досвіду розв'язання складних ситуацій, що дає можливість членам групи вчитися на помилках і невдачах минулого.

Розширення діапазону можливих варіантів поведінки підлітків у складних для них ситуаціях. Коли підліток з патохарактерологічним розвитком зіштовхується з найуразливішими для нього обставинами, він відчуває, що не здатен відповідати вимогам, які ставлять до нього. Це викликає стандартність, однотипність поведінки. Завдання психотерапевта в цьому випадку --навчити підлітка більш тонкої та багатої нюансами поведінки.

Наведемо приклад ситуації «Пиятика перед танцями», що розігрується у психокорекцій ній групі. Подаємо текст психодрами в такому вигляді, як вона змальовується психологом під час занять.

«Ти готуєшся до дискотеки. Прасуєш сорочку, збираєшся ще перекусити. Бажання випити спиртного -- абсолютно ніякого. В цей час до тебе заходить приятель. У нього в кишені пляшка. Йому дуже хочеться випити, при цьому обов'язково з тобою. Він умовлятиме тебе, вдаючись до всіх доводів».

Завдання головного героя полягає в тому, щоб у наведеній ситуації психологічно переконливо, з погляду його товаришів (які є в цей момент спостерігачами психодрами, а потім експертами), протистояти натиску, взяти ініціативу у свої руки.

Роль «приятеля» грає психолог, Він пропонує «випити для настрою». Коли підліток відмовляється, він дивується і починає умовляти. Застосовуються традиційні аргументи з репертуару підлітків: «Не бійся!», «Не будь дівчатком!», «Ти що, маленький?», «Якщо ти мені друг, то не відмовиш мені!» тощо.

Після того, як у ролі головного героя побувають кілька підлітків, результати гри узагальнюються. На дошці виписують усі аргументи «приятеля», а потім учасники обговорюють, які з них виявилися найпереконливішими.

У ході проведеної гри досягається декілька цілей. Пошук шляхів того, як уникнути пиятики, постає як завдання для всієї групи. Беручи участь у цьому занятті з психодрами, підлітки разом шукають засобів уникнути участі в пиятиці, прагнуть оволодіти складною для багатьох з них ситуацією. Проводячи психодраматичну гру, підклітки навчаються дивитися на цю життєву колізію ніби «збоку». Аргументи на користь випивки стають більш знайомими для них, а тому в реальній ситуації вже не захоплять зненацька. Це заняття не тільки настроює підлітків проти випивки, а й підказує шляхи протидії, психологічно озброює, робить їх менш беззахисними перед тими, хто чинить психологічний тиск, умовляючи приєднатися до пиятики. Під час занять підліток навчається того, як виконати свою волю і відмовитися від спиртного.

Слід наголосити, що програму психокорекційних занять пише психолог спеціально для кожної групи, ураховуючи індивідуальні характеристики учасників, особливості їх міжособистісної взаємодії та проблеми. Після проходження курсу психокорекції передбачається підтримуюча терапія, тобто щомісячні зустрічі групи в тому ж складі для розв'язання проблем, які накопичилися, та продовження роботи над собою. У разі необхідності та за бажанням діти можуть проходити повторні курси психокорекційних занять, але вже за іншою програмою та з іншою групою.

На закінчення необхідно підкреслити, що профілактична робота - це комплексна діяльність, яка повинна бути спрямована як на внутрішні (психічні та психологічні), так і на зовнішні (родина, оточення, дозвілля) сторони особистості. Тільки в цьому випадку можуть бути досягненні мета, завдання та результат - запобігання виникненню девіацій молоді.


Подобные документы

  • Особливості підліткового віку і передумови їх девіантної поведінки. Науково-теоретичні підходи до визначення поняття "характер". Акцентуації як тимчасові зміни характеру в підлітків. Загальні характеристики акцентуацій характерних для сучасних підлітків.

    курсовая работа [216,9 K], добавлен 04.02.2015

  • Характерологічні типи дітей підліткового віку. Проблема формування шкідливих звичок у підлітків у контексті акцентуйованих рис характеру особистості. Дослідження взаємозалежності впливу акцентуацій характеру підлітків на формуванням шкідливих звичок.

    курсовая работа [598,0 K], добавлен 16.06.2010

  • Розкриття особливостей підліткового віку, поняття характеру, а також передумов розвитку акцентуацій. Визначення головних факторів виникнення порушень поведінки неповнолітніх. Аналіз ознак основних акцентуацій з урахуванням їх впливу на особистість.

    статья [22,5 K], добавлен 07.02.2018

  • Теоретичні підходи дослідження взаємозв’язку між акцентуаціями характеру і схильністю до девіантної поведінки. Основні риси, природа та особливості характеру підлітків, поняття акцентуації. Типи та роль акцентуації характеру молоді на її поводження.

    курсовая работа [86,1 K], добавлен 25.02.2010

  • Аналіз феномену акцентуацій характеру у структурі особистості в різноманітних психологічних теоріях. Акцентуації характеру, що впливають на поведінку. Використання характерологічного опитувальника Леонгарда для визначення типів акцентуацій характеру.

    курсовая работа [61,7 K], добавлен 14.07.2016

  • Специфіка формування характеру в підлітковому вiцi, вiдмiнностi мiж нормальним i патологiчним характером. Дослідження особливостей характеру у підлітків з інтелектуальною недостатністю. Способи корекції порушень характеру у розумово відсталих підлітків.

    дипломная работа [153,7 K], добавлен 13.03.2012

  • Девіантна поведінка особистості як психологічна проблема та соціально-психологічний феномен. Фактори, які впливають на девіантну поведінку підлітків. Види психологічної корекції. Психологічна діагностика схильності особистості до девіантної поведінки.

    курсовая работа [161,5 K], добавлен 16.06.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.