Технології соціально-психологічної роботи з клієнтами, які схильні до суїциду

На перших сесіях терапевт активний, активно спілкується з клієнтом. Клієнт отримує домашнє завдання: досліджувати проблему, записувати основні факти і т.д.

На пізніх сесіях клієнт повинен бути більш активним: аналізувати неадаптивні думки, перепровіряти їх на логічну послідовність і правильність або просто поведінкову перерепровірку якщо ці думки конкретно - реалістичні.

Завершується терапія 1 - 2 сесіями на протязі останніх 1 - 2 місяців.

Автоматичні думки виявляються методом спостереження, методом розігрування ролей та перепровіряються в реальних травмуючих обставинах.

Після того, як клієнт погодиться з психотерапевтом про наявність у нього неадаптивних думок, терапевт проводить процедури дезактуалізації та розкриття хибності думок.

А.Бек запропонував слідуючі технічні прийоми:

1. Декатастрофікація.

2. Побудження до перевірки в реальних діях.

3. Порівняння з іншими.

4. Метод вияву логічних невідповідностей.

5. Метод катарсису , який приводить до того, що пацієнт починає себе жаліти, симпатизувати собі, допомагати собі.

6. Метод ідентифікації з позитивним прикладом.

7. Спонукання гетероагресії.

8. Метод відволікання від травмуючих подій.

9. Метод записування подій дня.

10. Імагінальна техніка.

11. Метод розігрування ролей, щоб клієнт побачив себе зі сторони і об`єктивізував проблему.

12. Метод трьох колонок: перша колонка опис ситуації, друга - неадаптивні думки, третя - корегуючі думки та поведінка.

13. Метод реатрибуції.

14. Перевизначення.

15. Децентрація.

А.Бек рекомендував звертати увагу на слідуючі неадаптивні думки та способи їх корекції:

“ астенія” компенсується спонуканням до дії;

“ відчай та суїцид” - підтримка , надання адаптивних моделей поведінки, спонукання до дії;

“ самокритичність” - перевірка реальністю;

“ відсутність насолоди, задоволення та задоволеності собою, позитивного прийняття себе - щоденник подій дня.

14. Метод Стівена Кові у соціально-психологічній роботі з суїцидальними клієнтами

Зміст методу заключається в тому, що клієнта знайомлять з реактивними та проактивними моделями поведінки.

Реактивна модель поведінки часто використовується суїцидентом. Діями клієнта завжди керують зовнішні об`єктивні обставини: сім`я, співробітники, пасажири в транспорті, покупці в магазинах т.п., а також погода, тприродні явища, політичні події і т. д. Таким чином, особистість будує свою поведінку за моделю подразник - реакція.

Завдання психолога ознайомити клієнта з проактивною моделю поведінки. Клієнт повинен зрозуміти, що все навпаки залежить від нього. Відповідно до принципів проактивної моделі для людини найважливіше в її житті є її активність і відповідальність за своє життя. Поведінка людини залежить від її рішень, а не від оточуючих умов. Тому проактивна модель має вигляд: подразник - свобода вибору - подразник. Свобода вибору включає в себе чотири компоненти: самосвідомість, уяву, совість, незалежну волю. Свобода вибору це внутрішня сила для реалізації можливостей.

Самосвідомість визначається як усвідомлення самого себе. Уява - це здатність створювати щось в голові незалежно від оточуючої дійсності. Совість - це глибоке внутрішнє усвідомлення того, що правильно, а що - ні, визнання принципів поведінки і відчуття того, наскільки наші думки і вчинки їм відповідають. Незалежна воля - це здатність діяти опираючись на самосвідомість, незалежно від всякого впливу зовні. Парадигмою даної моделі виступає твердження, що свобода вибору має ті унікальні якості, які роблять нас людьми.

Психотерапія змінює ціннісний хаос. В процесі роботи збочені цінності змінюють орієнтацію на позитивні. Змість життя стає абсолютною цінністю в порівнянні з беззмістовністю та опустошеністю.

Психотерапію суїцидентів краще проводити в спеціальних медико-соціальних закладах, де клієнтам можна надати комплексну допомогу ( в тому числі і стаціонарну).

При роботі з суїцидентом дуже важливо встановити психотерапевтичний контакт з ним і тільки потім проводити роботу для зняття агресивності та напруги. Наступний етап у роботі - це спрямування думок клієнта в позитивне русло. Цієї послідовності у роботі з суїцидентами обов`язково слід дотримуватись.

15. Приклад психологічної роботи з жінками в пренатальний та постнатальний період

Прийміть зручну для вас позу, закрийте очі, дихайте спокійно, вільно, глибоко, поступово розслаблюйте всі м`язи тіла.

В момент абсолютного спокою спитайте себе: “Я дійсно спокійна? Мене нічого не турбує ? ” Уявіть образ свого хвилювання, розгляньте його уважно, зробіть його ясним і чітким для себе, на деякий час просто ніби з боку спостерігайте за цим образом.

Відкрийте очі, намалюйте образ свого хвилювання, використовуючи кольорові олівці. Запишіть все, що вам приходить в голову по поводу цього образу: “ Який смисл цього образу? Який смисл цього хвилювання? Які почуття я переживаю споглядаючи цей образ? Що мені хочеться зробити з цим образом? “ Подумайте, як ви можете зменшити або взагалі знешкодити це хвилювання. Можливо для цього потрібно виконати певні дії, пройти додаткові обстеження, провести необхідні розмови з близькими тощо.

Знову прийміть релаксаційну позу і запитайте себе: “ Чого мені хочеться ?” Уявіть образ свого бажання, розгляньте його уважно, визначте деталі, спостерігайте за нми деякий час в релаксаційній позі. Якщо у вас з`являються позитивні переживання, радість, тепло, задоволення, то відкрийте очі і намалюйте своє бажання кольоровими олівцями. Подумайте, як ви можете виконати своє бажання, визначте терміни та ресурси виконання. Запишіть все це. Ваш малюнок та запис будуть вашими образами та спонуканнями до дії. Реалізуйте ваше бажання.

16. Приклад психологічного втручання методом керованої уяви в роботі з депресивними клієнтами

Креативності в психотерапії приділяють велику увагу, так як творче пристосування є одним із основних методів психологічної корекції. Творче пристосування в екзистенціальному підході подібне до мистецтва.Уява та фантазія дають можливість досліджувати та апробувати нові способи поведінки в небезпечному оточенні в ситуації “ тут і тепер”. В процесі психотерапевтичного втручання уява та фантазія розкривають підсвідомі аспекти “Я”, допомагають процесу усвідомлення та ідентифіеації.

Існує багато способів роботи з фантазіями. Один із варіантів, який часто використовують в психотерапії, є малюнок - мандала. Цей мотод роботи іноді відносять до терапії мистецтвом. Малюнок-мандала використовують для усвідомлення внутрішньоособитстісного простору клієнта.

Мандала - санскритське слово, яке визначає магічне коло. Символічна форма мандали знайдена не тільки на Сході. В середньовіччя існували специфічні християнські мандали. К. Юнг вважав мандали тим знаряддям, яким забезпечується порядок в психіці. Тому, за його словами, “мандали - символ центру собистості.” Виходячи з цього, мандали можна розглядати, як шлях до завершення гештальту, тому їх використовують і в гештальттерапії. Мандали дозволяють усвідомити та інтегрувати протилежні, полярні сторони особистості.

Для роботи з мандалою потрібно вибрати чотири якості, які характеризують особистість. До них підбирають чотири любі кольори. В колі на аркуші паперу малюють мандалу, а потім їй придумовують назву. Далі обговорюють мандалу по слідуючим питанням:

про що говорить малюнок в цілому ?

про що говорять окремі деталі та кольори ?

що найголовніше в мандалі?

що найбільш влаштовує в мандалі?

що зовсім не влаштовує в мандалі?

які почуття та асоціації викликає мандала?

що зараз хочеться змінити в малюнці, щоб він був більш комфортним для сприйняття?

Мандали часто мають вигляд цікавих, гармонічних, абстрактно символічних або конкретно-сюжетних образів, в яких мають місце як міфологічні і космічні образи, так і зображення квітів, рослин, тварин. Де речі, клієнти дуже часто малюють змій, кішок та інших тварин з надто великими очима. Часто психотерапевт рекомендує тематичні мандали, до конкретного змісту яких опосередковано наштовхує в процесі психотерапії. Тематичні назви мандал можуть бути різноманітними: “ Життя”, “ Квітка”, “Мрії”, “Світ краси та мудрості”, “ Чарівна рибка у своєму царстві”, “ Два світила над малиновим озером”, "Природа бере своє”, “Усмішка дитини”.

Для роботи з фантазіями використовують також метод керованого зображення через уяву та візуалізацію образу своєї душі. Для цього необхідно сісти в зручній позі, закрити очі, дихати глибоко і природньо, уявити образ свої душі, своїх переживань. Поступово цей образ окутується оболонкою і перетворюється в бульбашку певного кольору із зображенням в середині. Ця “бульбашка” піднімається над тілом і відлітає у Всесвіт, збагачуючись енергією або втрачаючи її.

В процесі виконання цєї вправи можуть виникати дивовижні та унікальні образи. Дуже важливо побути з ними наодинці, вивчаючи їх перетворення.

В цілому робота з фантазіями через малювання мандал та керування уявою значно збагачує наші уявлення про внутрішній світ людини.

17. Приклад психотерапевтичної роботи з клієнтами, у яких проявляються амбівалентні почуття

Дуже часто у випадку стресової ситуації людина переживає амбівалентні почуття. Наприклад, почуття сорому та гніву, провини та агресії, любові та ненависті тощо. В цій боротьбі переживань та мотивів проявляється один із законів діалектики, так як внутрішньоособистісні конфлікти створюють умови для змін та руху до нових відчутів та емоційних переживань. Гармонійне функціонування особистості, її внутрішня рівновага досягається через усвідомлення різноманітних потягів, потреб, полярних якостей та почуттів, які супроводжують взаємодію протилежних мотивів. При цьому значення має не консервативне пристосування, а творча адаптація.

Роботу з полярностями можна проводити слідуючим чином: для кожного з переживаючих відчуттів, які усвідомлює і визнає клієнт, пропонують підібрати полярну якість. Ця якість буде характеризувати переживання як зовсім протилежне. Ця робота повинна виконуватись на основі індивідуальних уявлень клієнта про властивості емоцій. Вибравши пару якостей для роботи в даний момент ( принцип “ тут і тепер” ), можна спробувати послідовно підсилити їх певним рухом, відмітити контраст між ними, усвідомити спосіб їх переживання. Потім провести обговорення про те, які життєві ситуації викликають дані емоції, який це має позитивний вплив на діяльність людини, виходячи з теорії про значення емоцій. Таким чином, протилежні якості поступово усвідомлюються і визнаються як позитивний досвід, створюється прецедент креативності, інтеграція протилежностей і прийняття відповідальності за їх реалізацію в життя. Для роботи з протилежностями можна використати принцип “гарячого стільця”. Це одна із ефективніших гештальтистських технологій.

Увага до ідентифікації з власними переживаннями в стресових ситуаціях - стимулюючий фактор в процесі духовного росту кожної конкретної особистості. Цей принцип і використовується в процесі психотерапевтичного сеансу.

18. Етичні принципи психотерапії

В роботі з депресивними клієнтами діяльність професіонала також регулюється певними етично-моральними нормами, які передбачають певні відношення між учасниками терапевтичного процесу. Як вказує Л.Ф. Бурлачук [44], це насамперед, принципи відповідальності ( психотерапевт бере на себе відповідальність за організацію, результат та процес терапії), конфіденційність, гуманність.

Тому психотерапевт повинен мати знання по віковій, педагогічній, медичний, загальній та ін. психології. Добра теоретична підготовка, наявність навичок та практичних вмінь забезпечують позитивний терапевтичний процес. Спеціаліст несе відповідальність за правильність психологічного та психіатричного діагнозу, за необхідність участі психіатра в терапевтичній роботі.

Терапевт повинен розуміти, що стан гострого психозу передбачає не тільки психотерапевтичне втручання.

Факторами, що ускладнюють проведення психотерапії, є :

негативні переконання клієнта щодо ефективності психотерапії або можливостей психотерапевта зокрема;

надмірний рівень тривоги клієнта, який повністю дезорганізує його поведінку;

відсутність порозуміння, узгодження між клієнтом иа терапевтом щодо мети та засобів психотерапії;

психічна неадекватність клієнта;

нездатність клієнта до психологічного дослідження та рефлексії.

Професійні навички, котрими повинен володіти психотерапевт:

уважне відношення до клієнтів, до справи;

активне слухання;

бути присутнім, не втручаючись активно в події;

вміння виказати співчуття;

використовувати активне мовчання;

не сприймати злобу та агресію на свій рахунок, якщо вона і виказується відкрито клієнтом;

переказ;

перефразування;

відображення почуттів;

виділення основного;

фокусування;

питання “обмеження можливостей” та робота в ситуації невизначенності;

здатність викликати симпатію клієнта до себе у будь-яких умовах взаємодії;

допомога клієнтам у розумінні, інформування, тобто педагогічні навички;

вміти поставити мету та завдання перед клієнтом;

розмова на рівні “ти - я” з клієнтом, вміння тримати доцільну дистанцію, а не зливатись з ним чи насторожувати його відчуженням;

узгодження плану дій;

розташування пріоритетів при вирішенні задач;

вміння вирішувати проблеми;

оцінювання доцільності та реальності дій.

Соціальні працівники відіграють одну із основних ролей у допомозі клієнтам, які опинилися в скрутних умовах. Серед клієнтів можуть бути помираючі люди та ті, хто поніс втрату. Тому важливо визначити перелік тих знань та практичних компонентів, які необхідні для соціальних працівників для виконання їх функцій.

По-перше, соціальні працівники потребують знання про:

1. Дані емпіричних дослідженнь стосовно психологічних реакцій помираючих та тих, хто поніс втрату; відомості про групи ризику, тобто клієнтів, в яких реакції можуть розвиватися за патологічними ознаками.

2. Інтерпретацію даних емпіричних досліджень, можливість використовувати цю інформацію на практиці.

3. Дані емпіричних досліджень стосовно втручання соціальних працівників в долю людей, які понесли втрату або знаходяться у важкому стані; питання визначення статусу, влади, повноважень, відповідальності за прийняття рішень, організаційних вимог щодо діяльності соціального працівника в даних умовах, політики закладів, які представляє соціальний працівник.

4. Власний особистісний та професійний досвід переживання втрат та ставлення до втрат; власну екзистенціальну модель помирання та стану понесення втрати.

По-друге, соціальні працівники повинні вміти виділити фокус інтервенції:

1. Індивідуум; (помираючий; чи людина, яка понесла втрату)

2. Група; (помираючий і той, хто поніс втрату, сім'я, соціальне оточення, громадські ресурси).

3. Інші професійні працівники; (медичний персонал в лікарні чи в громаді, соціальні працівники, працівники жеків).

4. Люди; (непряма інтервенція через зміну ставлення та зростання впевненості розуміння помираючих та тих, хто поніс втрату).

5. Організація; (вплив політики, розміщення ресурсів).

По-третє, соціальні працівники повинні діяти так, щоб їх бачили:

1. як таких, які заслуговують на довір'я; які не уникнуть страждання і мінімізують біль клієнта;

2. як таких, які є надійними; які не відцураються, будуть розсудливими, систематичними та послідовними у роботі;

3. як таких, які дотримуватимуться конфіденційності; не будуть збентеженими, сором'язливими, невпевненими;

4. як таких, що є уважними; слухатимуть, будуть доступними, рагуватимуть на натяки;

5. як таких; які намагатимусть зрозуміти значення ситуації, в якій опинився клієнт, будуть аналізувати, вивчати, досіджувати події і намагатися приймати єдино правильні рішення.

По-четверте, соціальні праціники повинні вміти:

1.спілкуватися вербально та невербально з клієгтами та колегами по професії;

1. аналізувати, переводити стан проблеми у визначений, з яким можна працювати далі;

2. звільнитися від почуттів страху та втрати контролю;

4. пояснити відчуття клієнта, потреби та почуття по відношенню до інших;

5. роз'яснити процеси взаємодії між клієнтами та іншими, в групах;

6. заохочувати визнання втрати, створення нових відносин, розвиток контролю та самоповаги;

7. просуватися вперед, ставити цілі, визнавати альтернативні джерела допомоги та незалежність.

Робота з помираючими та тими, хто поніс втрати, не вимагає унікальних методів. Та така робота, насправді, потребує готовність соціального працівника практично вирішувати важливі екзистенгціальні питання про смерть та втрату.

Додатки

Додаток 1. Метод інтерв'ю у роботі з помираючою людиною

Пацієнту можуть завпропонувати допомогу соціального працівника через дві причини: або пацієнт має певні побоювання щодо своєї роботи, сім'ї, фінансів і т.д., або він може бути занадто вибагливим, важким пацієнтом, “закритим”. Ці питання слід брати до уваги соціальним працівникам ще до проведення інтерв'ю. Слід на перед продумати і місце проведення інтерв'ю, бо важкохворі пацієнти не можуть вільно пересуватися і в таких випадках воно, зазвичай, проводиться на лікарняному ліжку. Слід також співпрацювати і з медичним персоналом, бо не бажано, щоби в середині інтерв'ю молодший медичний персонал прийшов викнувати медичні процедури, наприклад, брати зразки крові для аналізу. Багато наукової літератури також присвячено питанню організації самого інтерв'ю. Ітерв`ю повинно мати мету, структуру, тобто мати початок, середину та кінець. Завданням соціального працівника є визначити вимоги клієнта, узгодити мету, уточнити способи досягнення мети, спрямовувати та узгоджувати взаємодію. Cross [45] визначив основні критерії, яких необхідно дотримуватись при проведенні інтерв'ю: цілеспрямованість, наголошування на індивідуальності та на загальних закономірностях, найменша концентрація уваги на соціальних та культурних вигодах та обмеженнях для інтерв'юера та того, у кого беруть інтерв'ю.

Початкова фаза

Початком інтерв'ю є той момент, з якого соціального працівника запросили до пацієнта, який має певні побоювання з приводу конкретного втручання. Працівник повинен усвідомлювати, що він повинен надати клієнту можливість виразити свої побоювання і використовувати такі речення, як, наприклад, “Я розумію, що Ви переживаєте з приводу … і я тут для того, щоб ми вирішили, як владнати це питання… або будь-яке інше, яке Вас турбує”. В будь-якому інтерв'ю вміння слухати обережно, споглядати та визначати натяки на проблему є важливими. Головним питанням є намагання зрозуміти: чи людина усвідомлює, що вона помирає, чи має бажання говорити про це, чи хоче зробити специфічні плани на майбутнє і т.д. Крім цього, соціальний працівник повинен демонструвати через свої манери, що він є готовим розділити ці проблеми з пацієнтом. Техніка уникнення може домінувати лише тоді, коли соціальний працівник впевнений, що він володіє інформацією про діагноз та прогноз, про які пацієнт сам не знає, і боїться, що така інформація може відкритися під час інтерв'ю. Якщо соціальний працівник сидітиме на відстані, уникатиме контакту віч-на-віч, буде дуже формальним, мінімізуватиме важливість проблеми пацієнта, не буде спроможним скласти домовленість про досягнення певних цілей і т.д., тоді це приведе до того, що клієнт почне не довіряти та визначить для себе безвихідний стан. Такий підхід відразу ж вкаже на те, що соціальний працівник уникає клієнта. Тому, з самого початку інтерв'ю соціальний працівник має налагодити невербальний контакт, проілюструвати бажання співпрацювати з клієнтом. Важливо також пам'ятати, що клієнт споглядатиме та інтерпретуватиме вміння соціального працівника діяти та комунікувати. Таким чином, початкову фазу інтерв'ю можна характеризувати, як “розвідку” та початкове обговорення з приводу форм та змісту комунікації.

Середня фаза

Соціальний працівник допомагає прояснити природу труднощів, встановити приорітети, узгодити план дій.

Природа труднощів може бути як простою, так і складною.

У одному випадку типом труднощів можуть бути такі: дружина не може частіше відвідувати клієнта в лікарні, бо у них мала дитина і нема з ким її залишити (її вирішенням буде організація нагляду за дитиною на час відвідування клієнта в лікарні); якщо клієнт повертається додому і живе один, то може виникнути проблем організації нагляду вдома (її вирішенням буде отримання допомоги вдома, залучаючи волонтерський сектор, сусідів з метою відвідування, роблення покупок, вибирання пенсії тощо).

В іншому випадку клієнт знає або підозрює про свою хворобу, а тому або хоче поговорити про неї, або просто хоче усвідомити факт хвороби і не тримати це в собі, можливо захищаючи когось іншого від цієї інформації. В таких випадках, клієнт натякатиме на свою хворобу для того, щоб “перевірити” соціального працівника чи він відкритий до такого підходу. Клієнт використовуватиме такі речення, як, наприклад, “Має бути якась причина чому мої справи не йдуть на краще”, або “Я боюсь, що мої діти виростуть без мене” і т.д. В таких випадках соціальний працівник може “попастись на гачок” і не знати як реагувати в таких ситуаціях. Тому, часто доводиться використовувати тактику уникнення через вправи, які зводяться до контролю над незначними змінами у виразі обличчя, щоб не вказати на тривогу; над фізичними рухами у напрямку від клієнта; нагадування щодо справжньої проблеми, яку вони щойно обговорювали (наприклад, фінансові питання); продовження бесіди ніби нічого не сталося і т.д. Інакше клієнт може почуватися незручно, тому що він розуміє, що його соціальний працівник не може справитися з цією проблемою, або нещасним, бо вияснилось, що ще одна спроба поділитися своїми побоюваннями та надіями залишилася марною. На цьому інтерв'ю може бути ефективним, якщо соціальний працівник спробує сказати: “Мені шкода, але Ви захопили мене зненацька цим питанням”, або “Мені шкода, але я щойно роздумовував над Вашим питанням (наприклад, фінансовими труднощами клієнта), але здається є ще щось, що турбує Вас”. Слід пам'ятати, що клієнт не завжди хоче розмовляти про питання хвороби, а лише тестує соціального працівника. Найкращим способом продовжити інтерв'ю є показати клієнту, що залишається можливість змінити його стан або продовжити розмову у тому руслі, яке цікавить клієнта. Уважність, конфіденційність, тривала фізична близькість говорить клієнту про таку можливість. Цю ситуацію соціальний працівник може покращити, поставивши питання: “Хтось говорив з Вами про Вашу хворобу або Ваші справи?”, або “Що змушує Вас думати, що Ви не зможете побачити, як ростуть Ваші діти?”.

Також існує така можливість, коли клієнт продовжуватиме говорити про свою проблему, але буде думати про свою хворобу. Він не буде впевнений, чи він хоче згадувати про неї, або чи соціальний працівник є тою людиною, перед якою слід згадувати про свою хворобу. Симптоми такого ставлення до інтерв'ю є неспокійність, уникнення контакту віч-на-віч, не слідкування за розмовою, поява “смутних ноток” в тоні голоса. В такому випадку соціальний працівник може запитатись, чи є щось таке, що ще турбує клієнта, або прокоментувати нещасливий вигляд обличчя клієнта тощо. Якщо клієнт каже, що з ним все в порядку, то це лише можливість запевнитися, що соціальний працівник завжди поруч, якщо виникне потреба в обговорення будь-якої проблеми.

Іншою можливістю є та, що клієнт підніме відкрито проблему своєї хвороби, а соціальний працівник повинен бути готовим обговорити її без побоювань.

Фаза закінчення інтерв'ю

Якщо інтерв'ю фокусувалось на усвідомленій проблемі клієнта, соціальний працівник повинен впевнитись, що він зібрав усю необхідну інформацію, що було досягнуто домовленості про заплановану діяльність, що є все необхідне для написання його звіту. Якщо інтерв'ю захопило і проблему хвороби клієнта, то воно мало б торкнутися і ряду специфічних проблем та труднощів в процесі узгодження мети та дій. Якщо хвороба пацієнта усвідомлювалася мовчки без наступного опрацювання, необхідно, щоб соціальний працівник організував ще одну зустріч з пацієнтом, щоб запевнити його, що соціальний працівник “не віддаляється” через хворобу клієнта.

Соціальний працівник може спробувати завершити інтерв'ю на тій основі, що проблема клієнта була вияснена, план дії був узгоджений, або було призначено наступне інтерв'ю. Людина, яка перебуває між життям і смертю, часто використовує тактику підняття якогось болючого питання саме тоді, коли соціальний працівник вважає, що завершив інтерв'ю. В такому випадку соціальний працівник повинен продовжити дане інтерв'ю з тим, щоб організувати додаткове якомога швидше.

Важливо також пам'ятати, що соціальному працівнику слід підтримувати надію у важко хворих людей. Це означає, що не слід торкатися в процесі комунікації питання смерті чи помирання, слід ставитися до цієї проблеми як до того факту, що хтось має серйозну хворобу, яку на даний момент не можна вилікувати. Таке “уникнення” може стати надією для клієнта, що він зможе побороти хворобу, що подальше лікування зможе допомогти. Тільки таким способом рекомендують розмовляти про діагноз серйозно хворої людини і звертатись до невизначеного поки майбутнього, усвідомлювати, що лікування ніяк не пов'язане з інформацією про процес помирання.

Що може хотіти обговорювати клієнт

Клієнт може мати просте бажання поговорити про його змішані почуття злості, спантеличення, страху і т.д., можливість просто виразити себе, виговоритись перед кимось, на кого можна покластись, кому можна довіряти. Людина, яка помирає, схильна виражати “море” почуттів, якщо їй це дозволено. Вона може відчувати злість на весь світ або по відношенню до інших людей. Почуття клієнта можуть виражатися в питаннях, які він піднімає: “Чому я?”, у звинуваченнях: “Ніхто мною не цікавиться”, або “Це - не чесно”, або “Це мало б статися з кимось, хто вже прожив своє життя”. Соціальний працівник не повинен багато говорити в цей час, має толерувати такі ремарки і показувати, що людина може виговоритися і він нікуди не поспішає.

Коли клієнт сердитий, соціальний працівник: 1) може дозволити клієнту виражати свій гнів, бо це нормально і прийнятно; 2) може пояснити клієнту, що медичному персоналу важко толерувати гнів, бо вони й так переживають через пацієнта; 3) може пояснити медичному персоналу та сім'ї клієнта, що такий гнів є природнім, не направленим особисто до когось, пов'язаний з відчуттями фрустрації та безсилля; 4) може показати клієнту, що той порушує домовлені правила соціальної взаємодії.

Клієнт також може відчувати депресію та сумувати. В таких випадках соціальний працівник має: 1) усвідомити реалії клієнта, продовжувати стверджувати у ньому відчуття єдності та само-поваги; 2) діяти як міст між клієнтом та іншими та допомогти впорядкувати їх реалії; 3) в той час як усвідомлення реальності ситуації клієнта змінилось, ілюструвати можливості для клієнта важливої участі у формуванні та стверджуванні спільної реальності для інших.

Соціальний працівник не повинен боятися запитувати або уточнювати, так як це запевняє клієнта, що те, що той говорить має певне значення; що клієнт є індивідуумом, який все ще має сказати щось корисне та цікаве про його життя.

Пацієнт може проходити через певні втрати в процесі просування до настання смерті: втрачені можливості; речі, які він вже ніколи не зможе робити; стан речей, які він вважав невпорядкованим, але так і не зможе вже його змінити; втрата сім'ї та друзів; втрата задоволення; втрата відповідальності за виховання дітей тощо [46]. На цьому етапі пацієнт може відкрити бажання переглянути все своє життя. Виникають в пам'яті такі події, які в момент відбування, не мали жодного або мали незначне значення, а тепер набули великого значення через хворобу пацієнта. Соціальний працівник може заспокоїти клієнта, що він розуміє важливість впорядкування речей, бо іншої такої нагоди може і не бути.

Помираюча особа може проживати конфлікт між тим, що важливі люди не будуть переживати через її смерть. Тут соціальний працівник не може змінити ситуацію на кращу, але може запевнити, що цей момент є важливим для пацієнта.

З наближенням смерті пацієнт може перестати працювати над собою, соціальна взаємодія стає менш важливою, зникає бажання розмовляти, жартувати тощо. Саме в цей момент необхідними є спокійне сприйняття та розуміння відходу пацієнта від соціальних відносин.

Часто друзі та родичі не спроможні зрозуміти, що хтось може перестати боротися за життя і розуміють примирення пацієнта з смертю як особисте нехтування. Знову ж таки, соціальний працівник повинен пояснити, що це - загальна реакція, а не персональна відмова, повинен допомогти іншим глянути на реальність очима пацієнта.

Додаток 2. Використання групової взаємодії у роботі з помираючими клієнтами

Наукові дискусії з приводу соціальної роботи визначили необхідність індивідуальних (one-to-one) відносин між працівником і клієнтом. Слід відмітити, що групова взаємодія також може нести позитивні аспекти. Goodyear [47] займався проблемою використання груп з метою допомоги людям, в котрих встановлено захворювання раку. Початковою причиною намагань допомогти пацієнтам таким методом було їх почуття ізольованості та особисте збентеження. Тому треба було знайти спосіб показати клієнтам, що вони неодинокі з їх побоюваннями та фізичними проблемами. Окрім того, дослідники сподівалися, що пацієнти зможуть сприймати реальність їх теперішньої ситуації та накреслити план кращого використання часу, який їм залишилося прожити.

Goodyear описує, що групові обговорення, як правило, розвиваються на трьох чітко визначених стадіях:

1. Пацієнти виражають занепокоєння та злість, часто скаржачись, що інші бачать їх “тривожними”, що близькі не можуть справитися зі своїми негативними почуттями і уникаютспілкування з ними. Всі члени групи виражали свій страх через втрачання емоційного та інтелектуального контролю. Вони вказували на постійний конфлікт між усвідомленням та запереченням хвороби.

2. Цю стадію можна визначити терміном “нерішучості”, “коливання”, руху від вираження гніву до визнання страху та фрустрації, суму через втрату.

3. На третій стадії “прийняття” пацієнти починали сприймати індивідуадьний вплив хвороби, вирішувати практичні питання взаємодії з медичним персоналом, оцінювати способи, якими вони реагували на людей та ситуації і до, і на протязі періоду опікування. На цьому етапі група створила таку атмосферу, в якій пацієнти могли спонтанно виражати свої почуття без страху, що у відповідь їх проженуть. Пацієнти вже були сердиті власне на свою хворобу. Вони звільнилися від напруги, яка на них накладалась через фактичну реакцію інших і змогли розробити стратегії для вміння впоратися з поведінкою інших.

Додаток 3. Модифікована шкала виміру одинокості UCLA

Інструкція: Вкажіть, як часто ви відчуваєте стан, описаний у кожному з нижченаведених пунктів. Обведіть колом бал для кожного пункту.

	Ніколи	Рідко	Іноді	Часто
*Я відчуваю, що знаходжуся в злагоді з навколишніми людьми.	4	3	2	1
Я відчуваю труднощі в дружньому спілкуавнні.	1	2	3	4
Немає нікого, до кого я міг би звернутися	1	2	3	4
*Я не почуваю себе самотнім	4	3	2	1
*Я відчуваю себе частиною групи друзів	4	3	2	1
*У мене багато загального з оточуючими людьми.	4	3	2	1
Я більше не замикаюся в собі	1	2	3	4
Ніхто з навколишніх не розділяє моїх інтересів і думок	1	2	3	4
*Я - людина, яка легко віддаляється від людей.	4	3	2	1
*Є люди, до яких маю глибокі почуття.	4	3	2	1
Я почуваю себе покинутим	1	2	3	4
Мої соціальні зв`язки не глибокі	1	2	3	4
Ніхто не знає мене по-справжньому	1	2	3	4
Я почуваю себе ізольованим від інших людей	1	2	3	4
*Я можу знайти друзів як тільки я цього захочу	4	3	2	1
*Є люди, які по-справжньому розуміють мене	4	3	2	1
Я нещасливий від того, що так віддалений від людей.	1	2	3	4
Люди навколо мене, але не зі мною	1	2	3	4
*Є люди, з якими я хочу поговорити.	4	3	2	1
*Є люди, до яких я можу звернутися.	4	3	2	1

Загальний бал шкали складається з балів, отриманих по всіх двадцяти пунктах. Отриманий результат співвідноситься з нормативними результатами відповідної групи обстежуваних.

Середній бал по шкалі самотності UCLA для різних вікових груп:

Вікова група	Кількість респодентів, чол.	Середній бал самотності	Стандартне відхилення
18-30 років	149	8,31	2,02
31-40 років	94	8,17	1,97
41-50 років	53	7,51	1,88
51-60 років	52	7,86	2,32
Старше 60 років	34	7,26	2,63

Дослідження, проведені за допомогою шкали UCLA показали, що результати, отримані по зазаначеній, суттєво корелюють зі значеннями показників: почуття занедбаності, депресії, порожнечі, безнадійності, ізольованості і замкнутості.

Додаток 4. Тест діагностики одинокості

Тест запропонований трьома авторами: Д. Расел, Л. Пепло, М. Фергюсоном.

Мета: Дослідження рівня суб`єктивного відчуття людиною своєї одинокості. Стан одинокості може бути пов`язаний з тривожністю, соціальною ізоляцією, депресією, нудьгою. Необхідно розрізняти одинокість як стан вимушеної ізоляції і як намагання до одинокості, потребу в одинокості.

Інструкція: Вам пропонується ряд тверджень Розгляньте послідовно кожне та оцінітьїх з точки зору частоти їх прояву у Вашому житті при допомозі чотирьох варіаньів відповідей: “часто”, “іноді”, “рідко”, “ніколи”. Вибраний варіант відмітьте знаком «+».

Твердження	Часто	Іноді	Рідко	Ніколи
Я нещасливий, займаючись багатьма справами в одинокості.
Мені нема з ким розмовляти
Для мене нестерпно бути таким одиноким
Мені не вистачає спілкування.
Я відчуваю, ніби мене ніхто не розуміє.
Я перебуваю в очікуванні, що люди зателефонують позвонять або напишуть мені.
Нема нікого, до кого я міг би звернутися.
Я зараз більше ні з ким не перебуваю в близьких стосунках.
Ті, що мене оточують не поділяють мої інтереси та ідеї.
Я відчуваю себе покинутим.
Я не здатний розслабитись та вільно спілкуватися з тими, хто мене оточує.
Я відчуваю себе повністю одиноким.
Мої соціальні відношення і зв`язки поверхневі.
Я вмираю за компаніями та спілкуванням
В дійсності ніхто не розуміє мене.
Відчуваю себе ізольованим від інших
Я нещасливий, будучи таким відкинутим.
Мені важко заводити нових друзів.
Я відчуваю себе виключеним та ізольованим іншими.
Люди навколо мене, але не зі мною.

Обробка результатів та інтерпретацій.

Підраховуюється кількість кожного з варіантів відповідей.. Сума відповідей “часто” помножується на три, “іноді” - на два, “рідко” - на один, “ніколи” - на 0. Отримані результати сумуються. Максимально можливий показник одинокості - 60 балів.

Високу степінь одинокості вказують від 40 до 60 балів, від 20 до 40 балів - середній рівень одинокості, від 0 до 20 балів - низький рівень одинокості.

Додаток 5. Шкала депресій

Якщо сума балів за даною шкалою, більша за 9, то Вас непокоїть депресія. Звертайтеся до лікаря або консультанта.

На протязі останнього місяця ви	Зовсім ні	Небагато	Достатньо сильно	Дуже сильно
Страждали від безсоння	0	1	2	3
Відчували сум	0	1	2	3
Відчували, що все робите через силу	0	1	2	3
Відчували зниження енергії	0	1	2	3
Відчували відчуття одинокості	0	1	2	3
Відчували майбутнє безнадійним	0	1	2	3
Не отримували задоволення від життя	0	1	2	3
Відчували беззмістовність існування	0	1	2	3
Відчули, що все радісне пропало з ващого життя	0	1	2	3
Відчували себе пригніченим навіть тоді, коли знаходитесь з сім`єю та друзями	0	1	2	3
Кількість балів

Загальна сума балів -

Якщо Ви набираєте, більше 9 балів, то Вас непокоїть деперсія.

Дод.6. Шкала основних симптомів депресій

Інструкція

Вам запропонований перелік основних проявів депресії. Після кожного симптому залишене місце для відповіді “так” або “ні”. Якщо ви відповідаєте “так” на п`ять або більше питань і цей стан вас непокоїть протягом двох тижнів, то , очевидно, ви страждаєте депресією і вам необхідно звернутися за професійною допомогою до психолога або до лікаря.
Дратівливість
Відчуття провини та\або безпорадності
Неможливість сконцентруватися або прийняти рішення
Відчуття хвилювання, неспокою
Погіршення апетиту
Втрата інтересу до свого зовнішнього вигляду
Втрата інтересу до любимих занять
Труднощі пов`язані з засинанням або пробудженням вночі та неможливістю заснути знову
Труднощі піднімання вранці
Постійне відчуття стомлення\втрати енергії
Зміна ваги
Фізичні симптоми такі, як головна біль або біль в спині

Додаток 7. Методика диференціальної діагностики депресивних станів за Жмуровим В.А.

Інструкція: читайте кожну групу питань та вибирайте підходячий варіант відповіді - 0, 1, 2 або 3.

1.0.Мій настрій зазраз пригнічений не сильніше, ніж звичайно.

1.1.Напевно, мій настрій зараз пригнічений більше, ніж звичайно.

1.2.Так, мій настрій зараз більш пригнічений, ніж звичайно.

1.3. Мій настрій зараз пригнічений набагато сильніше, ніж звичайно.

1.0. 2.0. Я відчуваю, що у мене нема журливого настрою.

1.1. 2.1. У мене іноді буває такий настрій.

1.2. 2.2. У мене часто буває такий настрій.

1.3. 2.3. Такий настрій у мене буває постійно.

3.0. Я не почуваю себе так, ніби я залишився без чогось дуже важливого для мене.

3.1. У мене іноді буває таке відчуття.

3.2. У мене часто буває таке відчуття.

3.3. Я постійно відчуваю себе так, ніби я залишився без чогось дуже важливого для себе.

4.0.У мене не буває відчуття, ніби моє життя зайшло в тупик.

4.1.У мене іноді буває таке відчуття.

4.2.У мене часто буває таке відчуття.

4.3. Я постійно відчуваю себе так , ніби моє життя зайшло в тупик.

5.0. У мене не буває відчуття, ніби я зістарився.

5.1. У мене іноді буває таке відчуття.

5.2. У мене часто буває таке відчуття.

5.3. Я постійно відчуваю, ніби я зістарився.

6.0. У мене не буває стану, коли на душі дуже важко.

6.1. У мене іноді буває такий стан.

6.2. У мене часто буває такий стан.

6.3. Я постійно находжуся в такому стані.

7.0. Я завжди почуваю себе спокійно, думаючи про своє майбутнє.

7.1. Напевно майбутнє непокоїть мене дещо більше, ніж звичайно.

7.2. Майбутнє непокоїть мене значно більше, чим звичайно.

7.3. Майбутнє непокоїть мене набагато більше, чим звичайно.

8.0. В своєму минулому я бачу поганого не більше, чим звичайно.

8.1. В своєму минулому я бачу поганого дещо більше, ніж звичайно.

8.2. В своєму минулому я бачу поганого значно більше, ніж звичайно.

8.3. В своєму минулому я бачу набагато більше поганого, ніж звичайно.

9.0. Надій на краще у мене не менше, ніж звичайно.

9.1. Таких надій у мене дещо менше, ніж звичайно.

9.2. Таких надій значно менше, ніж звичайно.

9.3. Надій на краще у мене набагато менше, ніж звичайною.

10.0. Я лякливий не більше звичайного.

10.1. Я лякливий дещо більше звичайного.

10.2. Я лякливий значно більше звичайного.

10.3. Я лякливий набагато більше звичайного.

11.0. Добре відчуття тішить мене, як і раніше.

11.1. Я відчуваю, що добре відчуття тішить мене дещо менше попереднього.

11.2. Воно тішить мене значно менше попереднього.

11.3. Я відчуваю, що воно тішить мене набагато менше попереднього.

12.0.У мене нема відчуття, що моє життя беззмістовне.

12.1. У мене інолі буває таке відчуття.

12.2. У мене часто буває таке відчуття.

12.3. Я постійно відчуваю себе так, ніби моє життя беззмістовне.

13.0. Я схильний ображатися не більше, ніж звичайно.

Напевно, я схильний ображатися дещо більше, ніж звичайно.

Я схильний ображатися значно більше, ніж звичайно.

Я схильний ображатися набагато більше, ніж звичайно.

14.0. Я отримую задоволення від приємного, як і раніше.

14.1. Я отримую таке задоволення дещо менше, чим раніше.

14.2. Я отримую таке задоволення значно менще, ніж раніше.

14.3.Я не отримую тепер задоволення від приємного.

15.0. Звичайно я не відчуваю провини, якщо на це нема причини.

15.1. Іноді я відчуваю себе так, ніби я в чомусь винуватий.

15.2. Я часто відчуваю себе так, ніби в чомусь-то я винуватий.

15.3. Я постійно відчуваю себе так, ніби в чомусь-то я винуватий.

16. 0. Якщо щось у мене не так, я звинувачую себе не більше звичайного.

16.1 Я звинувачую себе за це дещо більше звичайного.

16.2 Я звинувачую себе за це значно більше звичайного.

16.3. Якщо у мене щось не так, я звинувачую себе набагато більше звичайного.

17.0. Звичайно у мене не буває ненависті до себе.

17.1. Іноді буває, що я ненавиджу себе.

17.3. Часто буває так , що я себе ненавиджу.

17.3. Я постіно відчуваю, що я себе ненавиджу.

18.0. У мене не буває відчуття, ніби я загруз в гріхах.

18.1. Тепер у мене іноді буває це відчуття.

18.2. Тепер у мене часто буває це відчуття..

18.3. Тепер відчуття у мене постійно.

19.0. Я звинувачую себе за поступки інших не більше звичайного.

19.1. Я звинувачую себе за них дещо більше звичайного.

19.2. Я звинувачую себе за них значно більше звичайного.

19.3. Я за проступки інших звинувачую себе набагато більше звичайного.

20.0. Стану, коли все здається беззмістовним, у мене, звичайно, не буває.

20.1. Іноді у мене буває такий стан.

20.2. Тепер у мене часто буває такий стан.

20.3. Цей стан тепер мене не покидає.

21.0. Відчуття, що я заслужив кару, у мене небуває.

21.1 Тепер іноді буває у мене таке відчуття.

21. 2. Воно часто буває у мене.

21.3. Це відчуття у мене тепер практично не проходить.

22.0. Я бачу у собі не меньше доброго, ніж раніше.

22.1. Я бачу у собі дещо меньше доброго, ніж раніше.

22.2. Я бачу у собі значно меньше доброго, ніж раніше.

22.3. Я бачу у собі набагато меньше доброго ніж раніше.

23.0. Звичайно, я думаю, що у мене поганого небільше, ніж у інших.

23.1. Іноді я думаю, що у мене поганого більше, ніж у інших.

23.2. Я часто так думаю.

23.3. Я постійно думаю, що поганого у мене більше, ніж у інших.

24.0. Бажання померти у мене не буває.

24.1. Це бажання у мене іноді буває.

24.2. Це бажання тепер у мене буває часто.

24.3. Таке бажання тепер постійно у мене.

25.0. Я ніколи не плачу.

25.1. Я іноді плачу.

25.3. Я плачу часто.

25.3. Я хочу плакати, але сліз у мене вже нема.

26.0. Я не відчуваю, що я дратівливий.

26.1. Я дратівливий дещо більше звичайного.

26.2. Я дратівливий значно більше звичайного.

26.3. Я дратівливий набагато більше звичайного.

27.0. У мене не буває стану, коли я не відчуваю своїх емоцій.

27.1. Іноді у менен буває такий стан.

27.2. У мене часто буває такий стан.

27.3. Такий стан у мене тепер не проходить.

28.0.Моя розумова активність ніяк не змінилася.

28.1. Я відчуваю тепер якусь «неясність» у свої думках.

28.2. Я відчуваю тепер, що я сильно «отупів», ( « в голові мало думок»).

28.3. Я зовсім ні про що тепер не думаю.(«голова пуста»).

29.0. Я не втратив інтересу до інших людей.

29.1. Я відчуваю, що попередній інтерес до людей дещо зменшився.

29.2. Я відчуваю, що мій інтерес до людей набагато зменшився.

29.3. У мене зовсім пропав інтерес до людей («я нікого не хочу бачити»).

30.0. Я приймаю рішення як і раніше.

30.1 Мені важче приймати рішення, ніж ранішею.

30.2. Мені набагато важче приймати рішення, ніж раніше.

30.3 Я вже не можу сам прийняти ніяких рішень.

31.0. Я не менш привабливий, ніж раніше.

31.0.1. Напевно, я дещо менш привабливий, ніж раніше.

31.2. Я значно менш привабливий, ніж звичайно.

31.3. Я відчуваю, що виглядаю тепер просто спотворено.

32.0. Я можу працювати, як звичайно.

32.1. Мені дещо важче працювати, ніж звичайно.

32.2. Мені значно важче працювати, ніж звичайно.

32.3. Я зовсім не можу тепер працювати ( «все валиться з рук»).

33.0.Я сплю не гірше, ніж завжди.

33.1. Я сплю дещо гірше, ніж завжди.

33.2 Я сплю значно гірше, ніж завжди.

33.3. Я тепер зовсім не сплю.

34.0. Я стомлююся не більше, ніж завжди.

34.1. Я стомлююся дещо більше, ніж завжди.

34.2. Я стомлююся значно більше, ніж завжди.

34.3. В мене вже нема ніяких сил робити що-небудь.

35.0. Мій апетит не гірший звичайного.

35.1. Мій апетит дещо гірший звичайного.

35.2. Мій апетит значно гірший звичайного.

35.3. Апетиту у мене тепер зовсім нема.

36.0. Моя вага залишаєть не змінною

36.1. Я трохи схуд за останній час.

36.2. Я замітно схуд за останній час.

36.3. За останній час я дуже схуд.

37.0. Я дорожу своїм здоров`ям як звичайно.

37.1. Я дорожу своїм здоров`ям менше, ніж звичайно.

37.2. Я дорожу своїм здоров`ям набагато менше, ніж звичайно.

37.3. Я зовсім не дорожу своїм здоров`ям.

38.0. Я цікавлюсь сексом як і завжди.

38.1. Я дещо менше цікавлюсь сексом, ніж завжди.

38.2 Я цікавлюсь сексом значно менше, ніж раніше.

38.3. Я зовсім втратила інтерес до сексу.

39.0.Я не відчуваю, що моє “Я” якось змінилося.

39.1. Тепер я відчуваю, що моє “Я” дещо змінилося.

39.2. Тепер я відчуваю, що моє “я” значно змінилося.

39.3. Моє “Я” так зміниломся , що я тепер не впізнаю себе.

40.0. Я відчуваю біль як звичайно.

40.1. Я відчуваю біль сильніше, ніж звичайно.

40.2. Я відчуваю біль слабше, ніж звичайно.

40.3. Я майже не відчуваю тепер болі.

41.0. Деякі розлади ( сухість в роті, серцебиття, закрепи, задуху) в мене бувають не частіше, ніж звичайно.

41.1. Ці розлади бувають у мене частіше, ніж звичайно.

41.2. Деякі з цих розладів бувають у мене значно, ніж звичайно.

41.3. Ці розлади бувають у мене набагато частіше звичайного.

42.0. Вранці мій настрій звичайно негірший, ніж ближче до вечора.

43.1. Вранці настрій у мене дещо гірший, ніж ближче до вечора.

42.2. Вранці мій настрій значно гірший, ніж ближче до вечора.

42.3. Вранці мій настрій набагато гірший, ніж ближче до вечора.

43.0. У мене не буває спаду настрою навесні ( восени).

43.1. Таке одного разу у мене було.

43.2. Зі мною таке було два чи три рази.

43.3. Зі мною було таке багато разів.

44.0. Поганий настрій у мене буває, але це продовжується недовго.

44.1. Пригнічений настрій у менен може продовжувати до тижня або до місяця.

44.2. Пригніяений настрій у мене може продовжуватися місяцями.

44.3. Пригнічений настрій у мене може продовжуватися до року і навіть більше.

Інтерпретація даних.

Визначається сума відмічених номерів відповідей з кожного блоку (вони одночасно є і балами).

1 - 9 - депресія відсутня, або незначна.

10 - 24 - депресія мінімальна

25 - 44 - депресія легка

45 - 67 - депресія помірна

68 - 87 - депресія виражена

88 і більше депресія глибока

Дод.8. Опитувальник САН.

Мета: Оперативна оцінка самопочуття, активності, настрою.

Інструкція.

Вам пропонується описати свій стан, який Ви відчуваєте на даний момент, за допомогою таблиці, яка складається із 30 полярних ознак. Ви повинні в кожній парі відмітити ту цифру , яка відповідає тому рівню відповідної характеристики, яка найбільш точно описує Ваш стан.

Самопочуття хороше	3 2 1 0 1 2 3	Самопочуття погане
Почуваю себе сильним	3 2 1 0 1 2 3	Почуваю себе слабим
Пасивний	3 2 1 0 1 2 3	Активний
Малорухливий	3 2 1 0 1 2 3	Рухливий
Веселий	3 2 1 0 1 2 3	Сумний
Хороший настрій	3 2 1 0 1 2 3	Поганий настрій
Працездатний	3 2 1 0 1 2 3	Розбитий
Повний сил	3 2 1 0 1 2 3	Знесилений
Повільний	3 2 1 0 1 2 3	Швидкий
Бездіяльний	3 2 1 0 1 2 3	Діяльний, активний
Щасливий	3 2 1 0 1 2 3	Нещасний
Життєрадісний	3 2 1 0 1 2 3	Хмурий
Напружений	3 2 1 0 1 2 3	Розслаблений
Здоровий	3 2 1 0 1 2 3	Хворий
Апатичний	3 2 1 0 1 2 3	Захоплений
Байдужий	3 2 1 0 1 2 3	Схвильований
Запальний	3 2 1 0 1 2 3	Смутний
Радісний	3 2 1 0 1 2 3	Сумний
Відпочивший	3 2 1 0 1 2 3	Стомлений
Свіжий	3 2 1 0 1 2 3	Виснажений
Сонливий	3 2 1 0 1 2 3	Збуджений
Бажання відпочити	3 2 1 0 1 2 3	Бажання працювати
Спокійний	3 2 1 0 1 2 3	Стурбований
Оптимістичний	3 2 1 0 1 2 3	Песимістичний
Витривалий	3 2 1 0 1 2 3	Виснажливий
Бадьорий	3 2 1 0 1 2 3	Млявий
Важко думає	3 2 1 0 1 2 3	Розмірковує легко
Розсіяний	3 2 1 0 1 2 3	Уважний
Повний надій	3 2 1 0 1 2 3	Розчарований
Задоволений	3 2 1 0 1 2 3	Незадоволений

Обробка даних.При підрахунку крайня ступінь вираженості негативного полюсу пари оцінюється в один бал, крайня ступінь вираженності позитивного полюсу пари в сім балів. При цьому потрібно враховувати, що полюси шкал постійно змінюються,але позитивні стани завжди отримують позитивні високі бали, а негативні - низькі. Отримані бали групуються у відповідності з ключем в три категорії і підраховують кількість балів по кожній із них.

Самопочуття ( сума балів по шкалам): 1, 2, 7, 8, 13, 14, 19, 20, 25.

Активність : 3, 4, 9, 10, 15, 16, 21, 22, 27, 28.

Настрій: 5, 6, 11, 12, 17, 18, 23, 24, 29, 30.

Отримані результати по кожній категорії ділять на 10. Середній бал шкали рівний 4. Оцінка, що перевищує 4 бали говорить про сприятливий стан досліджуваного, оцінка нижче 4 свідчить про обернене. Нормальна оцінка стану лежить в діапазоні 5,0 - 5,5 балів. Важливо врахувати , що при аналізі функціональних станів важливі не тільки значення окремих показників, а і їх співвідношення.

Додаток 9. Шкала самооцінки тривожності Ч.Д.Спілбергера, Ю.Л. Ханіна

Мета: Дослідження рівня тривожності в даний момент ( реактивна тривожність) та рівня тривожності як стійкої характеристики ( особистісна тривожність).

Інструкція: Вам запропоновано ряд тверджень. Уважно прочитайте кожне із них, виберіть із чотирьох можливих відповідей одну, яка, на вашу думку, найбільш підходить до Вашого стану, і відмітьте їх у анкеті.

	Ні (1б.)	Швидше ні (2б.)	Швидше так (3б.)	Так (4б.)
1.Я спокійний
2.Мені нічого не загрожує
3.Я знаходжуся в напрузі
4.Я відчуваю жаль
5.Я відчуваю себе вільним
6.Я розстроєний, мені дискомфортно
7.Мене хвилюють можливі невдачі
8.Я відчуваю себе відпочившим
9.Я схвильований
10.Я відчуваю почуття внутрішнього задоволеня
11.Я впевнений в собі
12.Я нервую
13.Я не знаходжу собі місця
14.Я взвінчений
15.Я не відчуваю скутості, напруги
16.Я задоволений
17.Я заклопотаний
18.Я надто збуджений і мені не по собі
19.Мені радісно
20.Мені приємно
	Майже ніколи (1б.)	Іноді (2б.)	Часто (3б.)	Майже завжди (4б.)
21.Я відчуваю задоволення
22.Я дуже швидко стомлююся
23.Я легко можу заплакати
24.Я хотів би бути таким же щасливим, як і інші
25.Нерідко я програю тому, що недостатньо швидко приймаю рішення
26.Зазвичай, я почуваю себе бадьорим.
27.Я спокійний, холоднокровний і зібраний.
28.Очікувані труднощі, зазвичай, дуже тривожать мене.
29.Я надто переживаю через дрібниці.
30.Я цілком щасливий.
31.Я приймаю все надто близько до серця.
32.Мені не вистачає впевненості в собі.
33.Зазвичай, я відчуваю себе в небезпеці.
34.Я намагаюсь уникати критичних ситуацій та труднощів.
35.В мене буває хандра.
36.Я задоволений.
37.Всякі дрібниці відволікають і хвилюють мене.
38.Я так сильно переживаю свої розчарування, що потім довго не можу їх забути.
39.Я врівноважена людина.
40.Мене охоплює сильний неспокій, коли я думаю про свої справи та турботи.

Обробка результатів:

Підраховується сума балів, записаних при відповідді на твердження: № 3, 4, 6, 7, 9, 12, 13, 14, 17, 18 - ( ), потім сума інших цифр відповідей № 1, 2 ,5, 8, 10, 11, 15, 16, 19, 20 - ( ). Потім вираховується показник реактивної тривожності:

РТ= -Х + 35.

Аналогічним чином підраховується рівень особистісної тривожності:

ЛТ = - У + 35,

де, - сума балів - відповідей на твердження № 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 38, 40.

сума балів - відповідей на решту питань № 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39.

Якщо отримана сума меньша за 30 - це показник низької тривожності, 31 - 45 - помірна тривожність, 46 і більше - висока тривожність.

Додаток 140. Методика “ Ціннісні орієнтації” М.Рокича

Мета: Визначення індивідульних ціннісних орієнтацій дуже важливо для подальшої роботи з клієнтом. Адже за останні роки зросла кількість депресій, які розвиваються як наслідок втрати сенсу життя. Тому корекційна робота часто міститься в раціональному підході, а саме у визначенні подальшого сенсу життя.

Інструкція: Вибрати та розкласти по мірі зниження значимості спочатку термінальні цінності ( із списку А), а потім інструментальні ( із списку Б).

Список А ( термінальні цінності).

Активне діяльне життя (повнота та емоційна насиченність життя).