Психологічні особливості ґендерно-рольової поведінки чоловіків та жінок з різними типами ставлення до сім'ї

4. Вправа "Узгодження ролей"

Кожен малює по три зображення, які асоціює з собою.

Вони викладаються по вертикалі наступним чином: Що я демонструю? Що відбувається насправді? Що Я приховую?

Подружжя формулює, як взаємодіють ці істоти та як можна змінити їх розташування, щоб воно стало найкращим.

Наприклад:

Мудрець не помічає кішки.

Дракон гнівається на клоуна,

А дитина боїться бурхливого моря.

Яким чином ви можете це змінити?

Клоун грається з кішкою.

Дракон купається у морі.

Так, а мудрець навчає та заспокоює дитину І

Вищим рівнем сумісності є ціннісно-орієнтаційна єдність, що фіксує ступінь збігу оцінок подружжям сімейних цілей і цінностей.

Розрізняють такі сімейні цілі:

· пов'язані з вихованням дітей, коли для сім'ї особливо важливе саме спільне виховання дитини батьком і матір'ю;

· що припускають, насамперед, подальший розвиток подружжя, як особистостей, включаючи захоплення на дозвіллі, інтенсивне і змістовне внутрішньосімейне спілкування;

· зумовлені важливістю створення свого домашнього гнізда з наданням йому своєрідності і затишку.

5. Вправа-гра "Інтрига"

Запропонуйте подружжю пригадати найближчий конфлікт та обрати з карток ті, що з ним асоціюються.

Запропонуйте розкласти їх послідовно та розповісти, як саме вони сварилися:

Я прошу його про щось.

Мені здається, що це якась дурниця, і я кажу про це.

Я ображаюсь, відчуваю, що ти мене не розумієш, не сприймаєш.

Я бачу, що ти віддаляєшся, та лякаюсь. Намагаюсь вибачитись, порозумітись.

Мені вже нічого не хочеться, ти поводишся непослідовно, як мала дитина.

3. Запропонуйте, зберігаючи ті ж картки, знайти конфігурацію виходу з конфлікту.

4. Дозвольте родині використати всі свої творчі здібності при

виконанні цього завдання.

5. Запропонуйте карточки для використання вдома, з мстою кращого порозуміння у парі.

Але інколи зусиль самого подружжя недостатньо, і тоді може допомогти системний підхід. Батьки та діти, хрещені, тітки та дядьки вся родина разом створює "критичну масу" родини, яка може подолати проблеми будь-якої складності.

6. Завершення заняття (Що було корисного сьогодні? Що нового дізнався про себе?).

Заняття № 3.

Тема: "Чому ми навчилися?"

Мета: Визначити що зрозуміли партнери під час тренінгу,що б вони хотіли б змінити, закріпити їхні навички.

Зміст заняття:

1. Привітання.

2. Вправа "Наші мрії"

Чоловік та жінка окремо пишуть перелік своїх мрій па найближчі 10 років.

Вони порівнюють свої переліки та намагаються створити загальну програму розвитку своєї сім'ї.

При цьому існують ґендерні відмінності в сімейних цінностях. Так, жінки більшою мірою орієнтовані па народження і виховання дітей, духовне спілкування членів сім'ї, задоволення потреби в любові, особистому щасті, взаєморозумінні. Чоловіків же в сімейному житті більшою мірою приваблює можливість задоволення сексуальних потреб, ведення здорового способу життя, упорядкування побуту.

Серед загальнолюдських цінностей чоловіки найчастіше виокремлюють цікаву роботу, професійне зростання, а також впевненість у собі, матеріальну забезпеченість і спілкування з друзями.

Розбіжності в поглядах чоловіків і жінок на сімейні цілі й цінності, інші аспекти життєдіяльності сім'ї, у принципі, можна подолати в процесі їх взаємної адаптації до спільного способу життя.

У широкому розумінні, під адаптацією розуміється цілісна система активних і спрямованих дій індивіда, що сприяють не тільки підтримці динамічної рівноваги в конкретних умовах, а й забезпечують можливість еволюції при їх зміні. У психології адаптація - це єдність двох процесів: асиміляції (у найзагальнішому розумінні зміни оточення для успішного пристосування) і акомодації (зміни самого себе з тією самою метою). Таким чином, психологічна сутність адаптації полягає у взаємному уподібненні подружжя, узгодженні, зближенні думок, почуттів і поведінки на основі насамперед таких психологічних механізмів пізнання один одного, як ідентифікація і рефлексія.

Основні напрямки адаптації:

· матеріально-побутову, що полягає в координації прав і обов'язків подружжя, формуванні моделей сімейного бюджету, що задовольняють їх обох;

· морально-психологічну, що ґрунтується на узгодженні інтересів, установок, ціннісних орієнтацій, світогляду;

· інтимно-особистісну, що передбачає досягнення сексуальної гармонії, морально-психологічне задоволення інтимними стосунками.

3. Вправа "Когнітивна згода"

Члени родини обумовлюють між собою значення базових понять та описують, яка саме поведінка їм потрібна. Наприклад:

Я хочу, щоб ти мені довіряла.

Як саме? Які мої дії доводять довіру?

Не перевіряла щодня мої зошити та не дзвонила класній! Я вже у 10 класі!

Так, зрозуміло. Але я хочу, щоб ти поважав нас з татом.

Як саме?

Перш, ніж кудись піти, дзвонив нам та казав про це.

Так, зрозуміло.

Головною метою цього етапу є не згода, а розуміння.

4. Вправа "Родинний контракт"

На цьому етапі головною стає саме згода. Часто це письмовий контракт, що обумовлює правила поведінки всіх членів родини.

Мати. Перевіряє щоденник не частіше одного разу на тиждень.

Дзвонить чоловікові на роботу раз на день.

Відвідує школу східного танцю.

Тато. Сидить в Інтернеті вдома не більш як 2 години.

Займається з сипом фізикою двічі на тиждень.

Дзвонить дружині, коли виходить з роботи.

Син. Отримує не більше як 3 задовільні оцінки за тиждень.

Дзвонить татові, попереджаючи його про свої пересування.

Підтримує лад чи безлад у своїй кімнаті на власний розсуд.

Основою для формування сім'ї є шлюб як санкціонована суспільством форма стосунків між особами різної статі.

В українській мові шлюбний союз позначається словом "шлюб", що походить від давньослов'янського "сьлюб", що означає "урочисту обіцянку" ("сьлюбитись" - домовлятися).

Слід зауважити, що з психологічного погляду стабільність ще не означає успішність шлюбу і сім'ї. Чому в подальшому під стабільністю шлюбу і сім'ї розумітимемо такі їхні особливості, які забезпечують задоволеність людини від перебування в цих соціальних інститутах, створюючи умови для особистого щастя, особистісного зростання кожного з їх членів. Розрізняють шлюби з любові, за стереотипом, з розрахунку - залежно від особливостей шлюбно-сімейної мотивації.

Мотивація взяття шлюбу включає чотири основних мотиви:

1. інтимно-особистісний (прагнення знайти бажаного партнера для кохання);

2. морально-психологічний (бажання знайти духовно близького супутника життя);

3. сімейно-батьківський (орієнтація на народження і виховання дітей);

4. господарсько-побутовий (орієнтація на налагоджений побут і ведення домашнього господарства).

Умови успішного сімейного спілкування:

ь відкритість, відсутність у подружжя таємниць одне від одного, заборонених гем, можливість відверто висловити свої думки, виявити почуття;

ь підтвердження у процесі спілкування позитивного уявлення про себе в кожного з партнерів;

ь активний трансактний обмін, постійне обговорення думок, почуттів, вражень;

ь ситуативна адекватність, обумовленість ( (юрм спілкування подружжя конкретною ситуацією.

Основною причиною порушення комунікації в сім'ї є перевантаженість спілкування вторинними функціями (посилена перевірка відповідності уявленням кожного з партнерів про себе, один про одного і їхні стосунки). При цьому надмірно центроване на партнері ставлення до нього, сумнів у його вірності, підозра у зраді формують особливий психічний стан - ревнощі. Основні види ревнощів:

ь тиранічні, зазвичай властиві авторитарним, егоїстичним, упертим людям, які, як правило, вважають свого партнера власністю, об'єктом для задоволення власних потреб;

ь від утиску, люди, які страждають на комплекс неповноцінності (за А. Адлером), з тривожно-недовірливим характером;

ь зворотні, що виникають як захисний механізм - проекція своєї готовності до зради на партнера.

Подружні комунікації порушує також неадекватне уявлення як про себе, так і про партнера, що зумовлюється, зокрема, функціональними стереотипами ("ти - дружина (чоловік), отже, повинна (повинен). ").:

5. Вправа "Чому ми навчилися?"

Кожен з подружжя отримує по 10 окремих карток, на яких пише те, чому він навчився протягом перебування у шлюбі. На приклад:

Я навчилася готі/вати.

Я навчилася бути терплячою.

Я навчилася прощати.

Я навчився прати.

Я навчився бути відкритим.

Я навчився розповідати про свою роботу.

2. Вони порівнюють, яка саме адаптація вже здійснилася, а в чому вони хочуть ще потренуватись.

Під час перебування у шлюбі, може виникнути вторинна негативна адаптація внаслідок того, що любов підпорядковується загальному психофізіологічному закону адаптації, відповідно до якого при постійній дії одного й того самого подразника, щоб зберегти силу почуття на високому рівні, необхідно або збільшувати силу подразника, або робити перерви, або змінювати якість подразнення.

Вторинна негативна адаптація виявляється у трьох сферах:

ь інтелектуальній (зменшення інтересу подружжя одне до одного внаслідок повторення у спілкуванні тих самих оцінок, суджень, думок);

ь моральні (можливе зниження поваги подружжя одне до одного в результаті щоденного неминучого спілкування, коли вони можуть з'явитися одне перед одним у непривабливому зовнішньому вигляді, використовувати неприйнятні слова, жести тощо);

ь сексуальній (зниження взаємної привабливості через доступність і одноманітність взаємин).

Негативна адаптація може посилюватися внаслідок тендерних відмінностей, оскільки чоловіки особливо чутливі до матеріально-побутових незручностей, труднощів фізичної адаптації, а жінки - до зменшення зовнішніх проявів з боку чоловіка любові і поваги, втрати романтики дошлюбних залицянь.

До умов подолання вторинної негативної адаптації належать:

ь особистістю самовдосконалення, духовний розвиток;

ь підвищення культури взаємин, підтримання почуття високої самоцінності один одного,

ь підвищення автономності подружжя, розширення інтересів і кола їх спілкування за межами шлюбу.

Успішність адаптації, а отже, стабільність шлюбу залежать від особливостей взаємодії членів сім'ї, що насамперед виявляються в їхньому спілкуванні.

Висновок про важливість ролі подружньої взаємодії, спілкування підтверджується дослідженнями В. Мет'юза і К. Міхаповича. Вони виявили десять найважливіших відмінностей між щасливими і нещасливими сім'ями.

Ознаки нещасливих сімей

Не мають єдиної думки з багатьох питань і проблем.

Погано розуміють почуття один одного.

Говорять слова, що дратують іншого.

Часто почуваються нелюбими.

Не звертають уваги одне на одного.

Відчувають незадоволену погребу в довірі.

Відчувають потребу в людині, якім можна довіритися.

Рідко роблять компліменти одне одному.

Змушені часто поступатись одне одному.

Бажають, щоб їх любили сильніше.

6. Вправа "Що змінити?"

1. Подружжя читає ознаки нещасливих сімей, і з'ясовує, чи не "завелися" в них ознаки нещастя.

Що треба привнести у життя родини, щоб у ній збільшилася кількість щастя?

Подружжя йде додому з домовленістю щодо поведінки, яка сприятиме збільшенню рівня щастя. Наприклад:

— Я частіше казатиму тобі компліменти.

— Я перш, ніж заперечити, подумаю.

7. Завершення заняття. Підсумки заняття, відгуки учасників про весь тренінг.

Размещено на Allbest.ru