Психологічні чинники задоволеності шлюбом

Аналіз психологічних чинників задоволеності шлюбом. Психологічні особливості сучасної сім’ї. Чинники її стабільності. Дослідження психологічного складу чоловіків та жінок. Аналіз ставлення до себе чоловіків та жінок з різним рівнем задоволеності шлюбом.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 24.02.2015
Размер файла 51,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні чинники задоволеності шлюбом

ВСТУП

Актуальність дослідження. Ефективність демократичних соціальних реформ в Україні багато в чому залежить від зміцнення інституту сім'ї. Сім'я як цілісне утворення сконцентрувало в собі суспільні та особисті проблеми. Взаємний вплив суспільства та сім'ї очевидний. Тому зміни, що відбуваються у суспільстві, завжди знаходять своє відображення в сім'ї. Так в Україні в останні роки економічних та суспільних реформ суттєво збільшилася кількість розлучень. Однак, існують і одвічні проблеми, які властиві багатьом сім'ям, незалежно від суспільно-економічного укладу і процесів, що відбуваються в суспільстві.

Проблемам сім'ї присвячена значна кількість досліджень таких психологів-науковців як О.І. Бондарчук, Л.Я. Гозман, С.І. Голод, С.В. Ковальов, В.М. Левицький, Е.Г. Ейдеміллер, В.В. Юстицкіс, О.С. Язвінська та багатьох інших. В їх роботах розглядаються питання соціально-психологічної сутності сім'ї, аналізуються її функції, структура, особливості етапів життєдіяльності сім'ї, основні тенденції розвитку сучасної сім'ї. Вивчаються чинники стабільності шлюбу і розкриваються різні причини, що призводять до конфліктів в родині, наприклад, незадоволення потреб когось з подружжя, відсутність духовного або емоційного спілкування, порушення в структурі розподілу ролей, дезактуалізація сексуальної функції сім'ї тощо.

Незважаючи на великий обсяг матеріалів, присвячених родинній проблематиці, лише незначна їх кількість стосується проблеми впливу особистісних особливостей партнерів на характер сімейних стосунків, на задоволеність шлюбом, хоча наявність цього впливу визнається практично всіма дослідниками сім'ї. Зазначається, що індивідуальні характеристики людини (настанови, потреби, ціннісні орієнтації, інтереси, особливості характеру, рівень домагань та ін.) мають значний вплив на вибір партнера та характер подружніх взаємин. Вони можуть як сприяти швидкому пристосуванню партнерів один до одного, формуванню їхньої оптимальної взаємодії, так і перешкоджати становленню подружніх взаємин, призводити до виникнення суперечностей, конфліктів (наприклад, у випадку відсутності у членів подружжя рис, важливих для налагодження міжособистісних контактів, взаєморозуміння, інтеграції тощо). Так в роботах В.О. Сисенко, О.С. Язвинскої та інших авторів вивчалися особистісні характеристики, які впливають на створення психологічного клімату в сім'ї, цінності і ціннісні орієнтації подружжя, якості особистості, які сприяють розвитку чи гальмуванню конфліктної взаємодії.

Але, на нашу думку, недостатньо повно досліджено психологічні особливості осіб, що перебувають у шлюбі як чиннику задоволеності ним, у тому числі з урахуванням статевої приналежності даних осіб, що й обумовило вибір нами теми курсової роботи.

Мета дослідження - визначення психологічних особливостей чоловіків та жінок як чиннику їх задоволеності власним шлюбом.

Досягнення даної мети передбачає вирішення таких завдань:

- провести теоретичний аналіз літературних джерел за проблемою дослідження;

- дослідити рівень задоволеності шлюбом досліджуваних різної статі;

- вивчити сімейні цінності чоловіків та жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом;

- визначити особливості ставлення до себе чоловіків та жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом.

Об'єкт дослідження - задоволеність шлюбом.

Предмет дослідження - психологічні особливості чоловіків та жінок як чинник задоволеності шлюбом.

Методи дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел за проблемою дослідження, тестування із застосуванням тесту-опитувальника «Задоволеність шлюбом» В. Століна, Т. Романової, Т. Бутенко, методики «Рольові очікування й домагання у шлюбі» О. Волкової та Г. Трапезникової, тесту-опитувальника ставлення до себе В.В.Століна та С.Р.Пантелеєва, методи математичної статистики.

Дослідження проводилося протягом 2013_2014 років із залученням 44 досліджуваних: 24 жінок і 20 чоловіків. До експериментальної вибірки увійшли досліджувані, що прожили в шлюбі від трьох до семи років. Всі мають вищу або середню спеціальну освіту.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Кількісні дані представлені у 4 таблицях. Обсяг курсової роботи - сторінки комп'ютерного набору.

РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ШЛЮБОМ

психологічний шлюб чоловік жінка

1.1 Психологічні особливості сучасної сім'ї

Під сім'єю в психології розуміється мала соціальна група, що заснована на шлюбі та (або) кровній спорідненості і функціонує на основі спільного побуту, матеріальної і моральної взаємодопомоги [7]. Сім'ю складають особи, що спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки [9].

Основою для формування сім'ї є шлюб як санкціонована суспільством форма стосунків між особами різної статі [11].

Сім'я як соціальна мала група має певні особливості [11]. Вона характеризується жорсткими нормативними установками сімейних стосунків, що зумовлюються існуванням у кожній культурі чітко окреслених уявлень про те, коли доцільніше створювати сім'ю, якими мають бути стосунки між подружжям, батьками і дітьми, як розподіляються обов'язки між членами родини, які заохочення і санкції треба застосовувати до членів сім'ї в різних ситуаціях тощо. Крім того, сім'я безпосередньо залежить від соціальних інститутів, що регулюють порядок взяття та розірвання шлюбу, особливих прав і привілеїв, застосування певних санкцій (наприклад, позбавлення батьківських прав) тощо.

Сімейна група має закритий характер, що зумовлюється певною конфіденційністю стосунків, обмеженою можливістю і чіткою регламентацією порядку входження в сім'ю нових членів і виходу з неї, а інколи і неможливість виходу з неї. Сім'я полі функціональна група, що пов'язано з великою кількістю сімейних ролей, з численними аспектами сімейного життя, які мають суперечливий характер.

Сім'я характеризується «історичністю», тобто на життєдіяльність сім'ї впливають не тільки якісні етапи її розвитку, а й безпосередній досвід сімейного життя дорослих членів сім'ї в їхніх батьківських сім'ях, коли вони самі були дітьми.

Сім'я має чітко окреслену емоційність сімейних стосунків, які мають абсолютний характер, що зумовлює велику суб'єктивну важливість багатьох, навіть об'єктивно незначних аспектів життєдіяльності сім'ї і робить успіх чи невдачу в сім'ї винятково значущими для людини, впливаючи на її світовідчуття, психічний і соматичний стан здоров'я [11].

Сучасна сім`я має певні особливості. Вона переживає перехідний період від патріархальної сім'ї до біархатної сім`ї, яка характеризується розподілом влади між обома шлюбними партнерами, рівністю чоловіка і дружини у правах і обов'язках. Перехідний стан сучасної сім`ї обумовлює напруження, конфлікти в ній. Сучасна сім'я стала більш гетерогенною в усіх аспектах: у соціальному, майновому, релігійному тощо. Однорідність, характерна для сім'ї у минулому, означала і єдність установок партнерів щодо сімейного життя. Гетерогенність шлюбів ускладнює взаємну адаптацію молодого подружжя. Змінились стандарти поведінки, сімейні цінності, відбувається переоцінка досвіду сімейного життя, який має старше покоління. Сьогодні питання про шлюб вирішує самі наречені, для сім'ї нашого часу не існує жодних правил: батьківська сім'я не стає взірцем для молодих у побудові своєї сім'ї. Має місце відмінність у професійних заняттях та інтересах. Сьогодні нерідко один з подружжя навіть приблизно не в змозі розібратись, чим на службі займається інший. Зрозумілими є лише зовнішні атрибути: переміщення по службі, зміни в зарплаті. Відбувається перехід від сім'ї великої, нерозділеної, в якій разом жило кілька поколінь, до сім'ї, що складається тільки з батьків і дітей, сім'ї нуклеарної. Треба відзначити і соціально-економічну незахищеність сучасної сім'ї, особливо молодої. Більшість таких сімей зазнають значних труднощів матеріально-побутового та фінансового характеру. У молодої сім'ї найменші прибутки, серед молодих найбільше безробітних. Молода сім'я не має ніяких перспектив, а звідси - зменшення народжуваності, зростання конфліктів [27].

Зросла роль психологічних, моральних факторів стійкості сім'ї. В окремі періоди історії шлюб був чисто практичною справою. Чоловік чекав від дружини сексу, турботи про дім, дітей, допомоги в господарстві. Жінці ж традиційно була необхідна економічна забезпеченість і захист. Якщо ці вимоги один до одного задовольнялись, шлюб був успішним. Тепер чоловік повинен бути не лише захисником і коханцем; він повинен допомагати у веденні домашнього господарства, разом із дружиною виховувати дітей, допомагати дружині в її кар'єрі і, крім того, поділяти погляди дружини. Від нього чекають романтики почуттів, із ним повинно бути цікаво спілкуватись. Таким чином, емоційні аспекти висуваються на перший план.

Виникла суперечність між виробничою й побутовою ролями жінки, що є джерелом напруженості, веде до послаблення контролю за поведінкою дітей. Жінка активно працює у сфері суспільного виробництва, маючи однакову з чоловіком освіту й спеціальність [11].

Найважливішими характеристиками сім'ї є її функції, структура та динаміка.

Функції сім'ї - це особливі форми життєдіяльності, пов'язані із задоволенням потреб сім'ї. Основні функції сім'ї: економічна, що спрямована здебільшого на забезпечення матеріальних, господарчо-побутових потреб; регулятивна, що полягає в регулюванні стосунків між членами сім'ї на основі моральних норм через первинний соціальний контроль, реалізацію особистого авторитету й влади; репродуктивна, що спрямована на народження дітей і продовження людського роду; сексуальна, що передбачає реалізацію сексуальних стосунків подружжя, досягнення ними сексуального задоволення; виховна, що реалізується у трьох аспектах - первинна соціалізація дитини; постійний вплив дітей на їхніх батьків, а також систематичний виховний вплив сімейної групи на кожного свого члена; комунікативна, що задовольняє потреби членів сім'ї у спілкуванні й взаємодії один з одним і соціумом, багато в чому, визначаючи характер сприйняття останнього; рекреативна, що передбачає організацію дозвілля й відпочинок; психотерапевтична, що реалізується у двох аспектах -“погладжування” (ласка й увага один до одного) і “резонування” (розуміння й допомога один одному в оцінюванні позицій з важливих проблем, підтримування іншого в його самореалізації й особистісному розвитку) [6; 9; 28; 30].

Структура сім'ї - це склад сім'ї й кількість її членів, а також система сімейних взаємовідносин, обов'язків [6]. З точки зору структури, можна поділити сім'ї, де керівництво зосереджено в руках одного члена родини, і сім'ї, де рівна участь всіх членів в управлінні. У першому випадку говорять про авторитарну систему відносин, у другому - про демократичну. Різною може бути структура сім'ї в залежності від того, як в ній розподілені основні обов'язки: рівномірно, або ж більша їх частина зосереджена в руках одного члена сім'ї. Також існують ліберальні сім'ї, де спостерігається відгородженість, відчуженість членів родини один від одного, байдужість до справ і почуттів іншого [10].

Функції та структура сім'ї можуть змінюватись в залежності від етапів її життєдіяльності. Періодичність змін, які стаються у сім'ї у залежності від стажу шлюбу, є підставою для введення у дослідження сім'ї поняття циклу розвитку сім'ї. Нажаль, сьогодні важко пропонувати повний зміст змін, які стаються у ході циклу розвитку сім'ї.

Ознак, які можна враховувати при відокремлюванні стадій циклу розвитку сім'ї, дуже багато. В залежності від конкретної спрямованості досліджень, національної й демографічної характеристик вибірки для відокремлювання стадій можуть використовуватися різні показники. Найпростішу картину циклів сімейного життя можна подати з урахуванням “історичності” сім'ї, коли відокремлюють такі фази сімейного життя: залицяння; життя без дітей (від початку проживання разом до народження першої дитини); експансія (від народження першої дитини до останньої); стабілізація (період виховання дітей до того моменту, коли перша дитина залишає сім'ю); діти назавжди залишають батьківський дім; “порожнє гніздо” (батьки після від'їзду дітей); хтось із подружжя залишається один після смерті іншого [3].

1.2 Чинники стабільності шлюбу і сім'ї

З психологічного погляду стабільність не є синонімом успішності шлюбу і сім'ї. Під стабільністю шлюбу в психології розуміються такі його особливості, що забезпечують задоволеність людини від перебування в шлюбних стосунках, створюють умови для особистого щастя, особистісного зростання кожного з членів сімейного союзу. Розрізняють шлюби з любові, за стереотипом, з розрахунку, залежно від особливостей шлюбно-сімейної мотивації [6].

Мотивація взяття шлюбу включає чотири основні мотиви:

- інтимно-особистісний (прагнення знайти бажаного партнера для кохання);

- морально-психологічний (бажання знайти духовно близького супутника життя);

- сімейно-батьківський (орієнтація на народження і виховання дітей);

- господарсько-побутовий (орієнтація на налагоджений побут і ведення домашнього господарства).

Ієрархія цих мотивів визначає критерії вибору шлюбних партнерів. Хоча шлюб з любові утвердився як усталений стереотип не тільки в популярній, а й у спеціальній літературі, згідно з даними соціологічних досліджень С. Голода, тільки 39,1% опитаних ним чоловіків і 49,6% жінок назвали любов основним мотивом взяття шлюбу. Інші мотивували його почуттям жалю до партнера, спільністю інтересів і поглядів, очікуванням народження дитини [8].

Аналіз впливу шлюбно-сімейної мотивації на задоволеність шлюбом свідчить, що серед тих, хто уклав подружній союз з любові і за спільністю поглядів водночас, найбільше задоволених шлюбом. У сім'ях, де спостерігається незадоволеність шлюбом, причини вступу у шлюб були іншими. Так, Е. Ейдеміллер встановив, що більшість таких сімей була створена за такими мотивами: втеча від батьків (50%), почуття обов'язку (49%), самотність (26,6%), наслідування традицій (25%), любов (9,3%), престиж, пошук матеріальних благ (5,3%), помста колишньому коханому (3,1%) [32].

Таким чином, характер та узгодженість шлюбно-сімейної мотивації подружжя багато в чому визначає стабільність шлюбу, задоволеність ним.

Загалом розділяють такі чинники стабільності шлюбу, що розподіляються за двома осями: зовнішні-внутрішні та об`єктивні-суб`єктивні. До зовнішніх об`єктивних чинників відносять стабільність соціальної системи, рівень життя у країні. До зовнішніх суб`єктивних - дієвість правових і моральних норм, культурних і національних традицій, очікування референтних для сім`ї людей. Внутрішні об`єктивні чинники - матеріальні і соціальні умови життя конкретної родини. Внутрішні суб`єктивні - готовність до сімейного життя, шлюбно-сімейна мотивація, рівень подружньої сумісності, особливості міжособистісного спілкування подружжя, у яких виявляються їхні почуття (любов, відповідальність, почуття обов`язку тощо) [6].

Суто психологічними чинниками, таким чином, можна вважати саме внутрішні суб`єктивні чинники.

Можна виділити три блока психологічних чинників стабільності шлюбу:

- функціонально-рольова взаємодія подружжя;

- подружня сумісність;

- задоволеність шлюбом як конкретний прояв зростання особистісного початку у сімейному житті [9].

Функціонально-рольова взаємодія подружжя - це гнучке, як правило, взаємопогоджуване спілкування, що задовольняє особистісні потреби чоловіка і дружини і представляє собою своєрідну динамічну систему, що висуває як систематизуючи елементи найбільш значимі для родини функції [1].

Комплексний показник, що враховує як реальний розподіл ролей у родині, так і відношення до нього подружжя, одержав у літературі назву статево-рольової диференціації. Статево-рольова диференціація визначається на підставі наступних характеристик:

1. уявлення подружжя про ролі чоловіка і жінки;

2. уявлення подружжя про розподіл ролей у родині;

3. рольова поведінка подружжя;

4. полова ідентичність.

Спектр форм статево-рольової диференціації досить широкий, але основними є традиційна, анти-традиційна і рівноправна, кожна з яких характерна для відповідного типу родини. Традиційна статево-рольова диференціація притаманна родинам, де обов'язки членів розподілені строго в зв'язку з їхньою статтю і кожний з них вважає таку ситуацію нормальною і єдино можливою. Анти-традиційна статево-рольова диференціація поки зустрічається досить рідко і характерна в основному для родин, де відпустка по догляду за дитиною може взяти не тільки мати, але і батько. Рівноправна форма відбиває ситуацію, коли обоє партнерів однаково включені в реалізацію сімейних ролей і обов'язків, коли кожний з них відповідає в основному за те, що більш відповідає його смакам і можливостям [1].

Сумісність партнерів як чинник стабільності шлюбу яскраво проявляє психологічний клімат сім'ї. Зовнішнім, об'єктивним показником сумісності є сам факт збереження сім'ї. Внутрішнім, суб'єктивним показником сумісності є відчуття у членів сім'ї психологічного комфорту, надійності, захищеності, задоволення від спілкування один з одним [9]. Таким чином, шлюбний потенціал складається з матеріального, фізичного, духовного, сексуального й психологічного чинників.

Матеріальний чинник визначається внеском партнера до матеріального рівня сім'ї і відповідністю цього внеску очікуванням і вимогам іншої сторони. Практична оцінка матеріального чинника здійснюється співвідношенням прибутків і майнового стану партнерів із врахуванням взаємних претензій і докорів у цьому плані.

Фізичний чинник часто має неусвідомлений характер: незалежно від статевої належності одна людина може викликати в іншої симпатію чи антипатію. Сприйняття однієї людини іншою суто індивідуальне і визначається зовнішнім виглядом, голосом, манерами поведінки, мови, мімікою, жестикуляцією, одягом, запахом тощо. Цей чинник визначається, зазвичай, на початку спілкування між людьми і носить винятково стійкий характер, довго зберігаючи своє позитивне чи негативне забарвлення.

Ознакою подружньої сумісності буде схожість темпоритмічної активності індивідуальної психомоторики [27].

Контраст психомоторики породжує постійну неузгодженість взаємодії і викликає відчуття якогось незбігу, що певною мірою нервує подружжя, викликає невдоволеність один одним. Найнижча спрацьованість у пари, де обидва мають низькі показники психомоторної активності. Але суб'єктивна задоволеність їх одне одним вища, ніж у контрастної пари.

Духовний чинник визначається співвідношенням інтелектуально-культурних запитів партнерів, а на практиці здійснюється співвідношенням освітніх індексів, колом культурних інтересів, заповненням дозвілля (спільні відвідування театрів, кіно, музеїв, читання і перегляд телепрограм), також врахуванням взаємних претензій і докорів у цьому плані.

Соціальна сумісність - це сумісність світогляду, ідеалів, ціннісних орієнтацій, життєвих планів, спільність суспільно-політичних і трудових устремлінь людей.

Інтелектуальний рівень сумісності подружжя передбачає єдність пізнавальних інтересів, близький рівень освіти, стиль мислення. Людина з високорозвиненими інтелектуально-духовними потребами найбільше прагне саме до інтелектуальної сумісності. Вона може вибачити своїй “половині” безгосподарність, відсутність витонченої кулінарної майстерності, але розумову вузькість, духовну обмеженість сприйматиме як величезну перешкоду щасливому сімейному життю.

Сексуальний чинник визначається відповідністю реальної сексуальної поведінки кожного з партнерів очікуванням іншого. Сексуальні запити подружжя можуть сильно відрізнятися залежно від особливостей їх виховання, життєвих установок, діапазону прийнятності, темпераменту, віку, стану здоров'я обох партнерів тощо. Необхідно враховувати й природні відмінності між моделями чоловічої і жіночої сексуальності.

Психологічна сумісність - це сумісність темпераментів, характерів, емоційно-вольових особливостей людей. Психологічна сумісність шлюбних партнерів ґрунтується на взаємному позитивному психологічному сприйнятті якостей характеру, темпераменту, розуму, звичок і потреб. Психологічна сумісність ґрунтується також на взаємній повазі, симпатії, дружбі, коханні, на єдності поглядів і уявлень, на взаємній комплексній оцінці способу думок, поведінки, намірів і бажань шлюбних партнерів. Поняття психологічної сумісності включає в себе і здатність психологічної адаптації до іншої людини.

Ще один рівень сумісності - характерологічний. Для даного рівня дуже важлива доповнюваність характерів, відсутність яскраво виражених рис характеру, які при взаємодії призводили б до зіткнення. Оскільки характер - явище психічне, можливість його свідомого розвитку й корекції досить значна [9].

Відповідно до сучасних уявлень сумісність як здатність подружжя узгоджувати свої дії й оптимізувати взаємини в різних видах спільної діяльності утворює ієрархію рівнів [6].

Нижній рівень становить психофізіологічна сумісність темпераментів подружжя, сенсомоторна узгодженість дій, які виконуються спільно.

Другий рівень подружньої сумісності становить функціональна рольова узгодженість, тобто узгодженість структури, розуміння, розподілу і прийняття сімейних і міжособистісних ролей. При цьому важливе значення має бажане і реальне співвідношення ролей [23].

Вищим рівнем сумісності є ціннісно-орієнтаційна єдність, що фіксує ступінь збігу оцінок подружжям сімейних цілей і цінностей.

Розрізняють такі сімейні цілі:

- пов'язані з вихованням дітей, коли для сім'ї особливо важливе саме спільне виховання дитини батьком та матір'ю;

- що припускають насамперед подальший розвиток подружжя як особистостей, включаючи захоплення на дозвіллі, інтенсивне і змістовне внутрішньо сімейне спілкування;

- зумовлені важливістю створення свого домашнього гнізда з наданням йому своєрідності і затишку [13].

Важливий чинник стабільності шлюбу - задоволеність шлюбом подружжя. У вітчизняній соціології і соціальній психології досить доведеним є теза про те, що основним фактором, що скріплює подружні союзи, є емоційні узи - любов, емоційна прихильність. Відповідно до цього можна припускати, що об'єктивна задоволеність-незадоволеність шлюбом по своїй природі скоріше є суспільною емоцією, генералізованим переживанням, ніж наслідком раціональної оцінки успішності шлюбу по тим чи іншим параметрам [32].

Шлюб, подружні відносини є найбільш важливими для людини, найбільш інтимно-особистісно значимими відносинами. Відбиваючи у свідомості настільки важливу для неї обставину, як незадоволеність власним шлюбом, людина неминуче намагається осмислити її, додати їй раціональне тлумачення і тим самим послабити негативний наслідок переживання незадоволеності. Це може виразитися в запереченні цінності інституту шлюбу взагалі, в упередженому порівнянні власного шлюбу з іншим, у запереченні цінності шлюбного партнеру і т.д. Крім того, незадоволеність шлюбом може проявитися і безпосередньо у формі різних емоцій, спрямованих на сьогодення, минуле і майбутнє шлюбу, наприклад у констатації того, що почуття ослабнули, що в минулому в шлюбі не було нічого гарного, у неприязному ставленні до деяких, об'єктивно нейтральних, індивідуальних особливостей поведінки свого партнера.

Слід зазначити, що суб'єктивна задоволеність шлюбом і об'єктивна успішність пари - різні явища. Цей факт також змушує припускати, що задоволеність шлюбом не є простим наслідком його успішності, оскільки в останньому випадку сама задоволеність повинна б мати досить складну структуру, що відповідає множинності функцій шлюбу. Навпроти, більш імовірно, що суб'єктивна емоційна задоволеність формує оцінки тих чи інших сфер подружнього життя, приводячи їх до «загального знаменника». Людина, не вдоволена шлюбом, навіть очевидно успішні аспекти сімейного життя може сприйняти як емоційно негативні й відразливі. І навпаки, удоволена шлюбом у цілому людина зможе й у недоліках побачити достоїнства.

Аналізуючи чинники стабільності шлюбу, не можна не зазначити наявність криз у подружньому житті. Перша криза виникає в період переходу від ідеалізованого, романтичного уявлення про партнера і сімейне життя взагалі до більш складного, реалістичного їх бачення. Молодята починають розуміти, що сімейне життя - це не тільки свято, а й будні, необхідність взаємних поступок заради збереження добрих стосунків у сім'ї. Крім того, молоде подружжя повинно відокремитися від батьків, від їх влади, опіки [12].

Друга криза починається, коли виникає потреба індивідуалізуватися від почуття “Ми”, вивільнити частину свого “Я” для власного розвитку. При цьому важливо, щоб “Я” одного не вступало в конфлікт з “Я” іншого, поєднуючись за принципом взаємодоповнення. Це означає використання стратегії співробітництва, тобто пошуку альтернативи (як не загубити своє “Я” і не обмежити “Я” іншого), а не суперництва, чи, то боротьби кожного за право самовизначення. Подружжя повинно навчитися поважати незалежність іншого і визнавати за ним право на частину життя, не пов'язану із сім'єю.

Третя криза виражається в конфлікті між почуттям приналежності до сім'ї й бажанням освоювати зовнішній світ. Важливо не пропустити момент, коли потреба в незалежності переростає у відчуття повної свободи для одного за рахунок підкорення іншого. В цьому випадку акцент переміщується на зовнішній світ, а сім'я з джерела розвитку перетворюється на тягар. Якщо криза не вирішується, це призводить до збільшення емоційного і психологічного розриву між подружжям, відчуження батька від дітей.

Четверта криза - зміна орієнтацій з матеріальних цінностей на духовні. Діти вже виросли і не потребують опіки. В сім'ї вже є матеріальний достаток, члени подружжя досягли певних успіхів у кар'єрі. Цю кризу називають ще кризою “порожнього гнізда”. Вона особливо гостра у тих випадках, коли чоловік та жінка на попередніх періодах не вирішували кризи, а жили разом виключно заради дітей. Тепер, коли діти розпочали власне самостійне життя, це сприймається як крах родини. Полегшити перехід до наступного етапу можна, якщо батьки зроблять крок до спільного життя без дітей, і не заради них, а заради самих себе. У тих родин, які вдало проходить цю кризу, виникає потреба в змінах і бажання почати життя спочатку, тільки тепер - для себе, для власного задоволення і розвитку. Поновлюються спільні подорожі чоловіка і дружини без дітей, зустрічі з друзями тощо.

П'ята криза наступає, якщо життя подружніх партнерів або одного з них проходить в очікуванні смерті, підготовки до неї. У цьому випадку деякі члени подружжя закликають оточуючих, особливо близьких, опікати їх і жаліти. Вони концентруються на власних хворобливих переживаннях, на світ дивляться як джерело роздратування, бо життя нібито проходить повз них. В цей період зростає цінність партнера. Знову збільшується значимість поняття “ми” - “інший цінний для мене значно більше, ніж я сам”. Разом із тим, змінюється віра у свої сили та інтерес до життя, улюблених захоплень [13].

Висновки до розділу 1

1. Під сім'єю в психології розуміється мала соціальна група, що функціонує на основі спільного побуту, матеріальної і моральної взаємодопомоги. Сім'ю складають особи, що спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Основою для формування сім'ї є шлюб як санкціонована суспільством форма стосунків між особами різної статі

2. Сучасна сім'я характеризується певними особливостями. Вона переживає кризовий період пов`язаний із переходом від патріархальної до біархатної сім'ї. Сім'я стала більш гетерогенною. Здійснюється перехід до малодітної нуклеарної сім'ї. Зросла роль психологічних, моральних факторів стійкості сім'ї.

3. Сім'я виконує певні функції - особливі форми життєдіяльності, пов'язані із задоволенням потреб сім'ї та окремих її членів. Основні функції сім'ї: економічна, регулятивна, репродуктивна, сексуальна, виховна, комунікативна, рекреативна, психотерапевтична.

4. Основними психологічними чинниками стабільності шлюбу є функціонально-рольова взаємодія (гнучке, взаємопогоджуване спілкування, що задовольняє особисті потреби чоловіка і дружини і представляє собою динамічну систему, в якості елементів якої виступають найбільш значущі для родини функції); подружня сумісність; задоволеність шлюбом як конкретний прояв зростання особистісного початку у сімейному житті, що включає до себе задоволеність особою шлюбного партнера та задоволеність стосунками у шлюбі.

РОЗДIЛ 2. ДОСЛIДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЧОЛОВІКІВ ТА ЖІНОК ЯК ЧИННИКУ ЇХ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ШЛЮБОМ

2.1 Обґрунтування та опис методики дослідження

При організації дослідження ми виходили з літературних даних стосовно статевих відмінностей щодо питань, пов'язаних із задоволеністю шлюбом. Так, існують доволі суперечливі дані щодо потреб та цілей, які реалізуються чоловіком та жінкою у шлюбі. За даними Л.А. Коростильової, уявлення про те, що дає сім'я, у чоловіків і жінок практично однакові [14]. Інші дані отримані Т.В. Андрєєвою та Т.Ю. Піпченко, які виокремили п'ять основних потреб, задоволення яких очікується у шлюбі. У чоловіків цей список складає: 1) статеве задоволення, 2) супутник по відпочинку, 3) привабливість жінки, 4) ведення домашнього господарства, 5) моральна підтримка жінки. У жінок основними потребами є: 1) романтична атмосфера у сім'ї, ніжність чоловіка, 2) потреба у спілкуванні, 3) чесність та відкритість у стосунках з чоловіком, 4) фінансова підтримка, 5) роль батька [5]. Щодо задоволеності шлюбом, то, за даними О.В. Шишкіної, жінки більш орієнтовані на сім'ю, але менше задоволені нею. Чоловіки, навпаки, менше орієнтовані на сім'ю, але більш задоволені шлюбом [31]. Таким чином, ми вважали за необхідне дослідити особливості сімейних цінностей чоловіків та жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом.

Крім того, одним з чинників задоволеності-незадоволеності шлюбом виділяється задоволеність або незадоволеність потреби обох або одного з подружжя в цінності й значимості свого «Я». Виразність цієї потреби і травматичність її незадоволення багато у чому обумовлена особливостями самосвідомості шлюбного партнера, зокрема його ставленням до себе. Тому одним з завдань дослідження стало вивчення ставлення до себе у чоловіків та жінок задоволених та незадоволених власним шлюбом.

Виходячи з цих міркувань була визначена мета нашого дослідження - визначення психологічних особливостей чоловіків та жінок як чиннику їх задоволеності власним шлюбом.

Досягнення даної мети передбачало вирішення таких завдань:

- дослідити рівень задоволеності шлюбом досліджуваних різної статі;

- вивчити сімейні цінності чоловіків та жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом;

- визначити особливості ставлення до себе чоловіків та жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом.

Дослідження проводилося протягом 2013_2014 років із залученням 44 досліджуваних: 24 жінок і 20 чоловіків. До експериментальної вибірки увійшли досліджувані, що прожили в шлюбі від трьох до семи років. Всі мають вищу або середню спеціальну освіту. У всіх є діти. Вік досліджуваних 24-32 роки.

У комплекс методик дослідження увійшли тест-опитувальник «Задоволеність шлюбом» В. Століна, Т. Романової, Т. Бутенко, методика «Рольові очікування й домагання у шлюбі (РОД)» О. Волкової та Г. Трапезникової, за допомогою якої ми вивчали сімейні цінності чоловіків та жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом, тест-опитувальник ставлення до себе В.В. Століна та С.Р. Пантелеєва.

Тест-опитувальник «Задоволеність шлюбом», розроблений В. Століним, Т. Романовою і Т. Бутейко, призначений для діагностики ступеня задоволеності шлюбом, а також ступеня узгодженості-неузгодженості задоволеності шлюбом конкретної подружньої пари або масово для з'ясування задоволеності шлюбом тієї чи іншої соціальної групи. Опитувальник є одновимірною шкалою, що складається з 24 тверджень, які належать до різних сфер: сприйняття себе і партнера, думки, оцінки, установки тощо [2].

Здійснювалося індивідуальне тестування. При обробці даних відповіді досліджуваних порівнювалися із ключем до тесту. Якщо відповідь співпадала з ключем, за неї нараховувалися 2 бали. Проміжний варіант (відповіді “Важко сказати”) оцінювався в 1 бал. Якщо відповідь не співпадала з ключем, за неї нараховувався 0 балів. Потім підраховувався сумарний бал. Можливий діапазон тестового балу - від 0 до 48. При цьому за розподілом балів розрізняються такі рівні задоволеності шлюбом:

0-26 - незадоволеність шлюбом;

27-28 - перехідний варіант;

29-48 - задоволеність шлюбом.

До експериментальної вибірки ми включили тільки тих досліджуваних, що потрапили до полярних груп, тобто потрапили до груп задоволених та незадоволених шлюбом. Перехідний варіант нами не розглядався.

За підсумками дослідження задоволеності шлюбом досліджувані розділилися таким чином: серед чоловіків виявилося 12 задоволених шлюбом і 8 незадоволених, а серед жінок 10 задоволених шлюбом і 14 - незадоволених.

За допомогою методики “Рольові очікування й домагання у шлюбі (РОД)” О. Волкової та Г. Трапезникової [2], ми визначали особливості сімейних цінностей чоловіків та жінок обох груп. За допомогою опитувальника визначається уявлення подружніх пар про значущість у сімейному житті сексуальних стосунків, особистісної згуртованості чоловіка та дружини, батьківських обов'язків, професійних інтересів кожного з подружжя, господарсько-побутової сфери, моральної та емоціональної підтримки, зовнішньої привабливості партнерів. Саме ці показники, що відбивають основні функції сім'ї, утворюють шкалу сімейних цінностей.

Методика має жіночий та чоловічий варіанти, кожен з яких містить по 36 тверджень. Досліджуваним пропонувалося ознайомитися із твердженнями відповідного до статі варіанту та вирішити згоден чи не згоден він із цим твердженням. Можливі чотири варіанти відповідей: «Цілком згодний», «Загалом це правильно», «Це не зовсім так» і «Це неправильно».

При обробці результатів варіант «Цілком згодний» оцінювався в 3 бали, варіант «Загалом це правильно» - в 2 бали, варіант «Це не зовсім так» - в 1 бал і варіант «Це неправильно» - в 0 балів. Після чого підсумовувалися бали за кожним показником шкали сімейних цінностей. Всього за допомогою опитувальника визначається важливість для досліджуваного семи цінностей: інтимно-сексуальної, особистісної ідентифікації зі шлюбним партнером, господарсько-побутової, батьківсько-виховної, соціальної активності, емоційно-психотерапевтичної і зовнішньої привабливості.

Інтерпретація здійснювалася у відповідності до задуму авторів опитувальника.

Високі бали за шкалою «Значущість сексуальних стосунків у шлюбі» (7-9 балів) означає, що досліджуваний вважає сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя, а його ставлення до подружнього партнера істотно залежить від оцінки його сексуальності. Низькі оцінки (менше 3 балів) інтерпретуються як недооцінка сексуальних стосунків у шлюбі.

Установка досліджуваного на особистісну ідентифікацію із шлюбним партнером передбачає очікування спільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведення дозвілля. Низькі оцінки припускають установку на особисту автономію.

Чим вищі оцінки за шкалою господарсько-побутовою, тим більше значення для нього мають господарсько-побутові вміння та навички партнера.

Загальна оцінка за шкалою батьківсько-виховних цінностей є показником значущості для досліджуваного батьківських функцій. Чим вища оцінка, тим істотніше значення має доля досліджуваного роль батька або матері і більшою мірою він вважає батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя родини.

Шкала відбиває ступінь орієнтації досліджуваного на те, що у шлюбних партнерів мають бути виражені професійні інтереси, вони мають відігравати активну суспільну роль. Загальна оцінка за шкалою соціальної активності є показником значущості для досліджуваного позасімейних інтересів, що становлять основні цінності у процесі міжособистісної взаємодії подружжя.

Загальна оцінка за емоційно-психотерапевтичною шкалою є показником значущості для досліджуваного взаємної моральної та емоційної підтримки членів родини, орієнтації на шлюб як на середовище, що сприяє психологічному розрядженню і стабілізації.

Загальна оцінка за шкалою зовнішнього вигляду є показником орієнтації досліджуваного на сучасні зразки зовнішнього вигляду.

Для дослідження структури ставлення до себе ми використовували тест-опитувальник ставлення до себе В.В. Століна - С.Р. Пантелеєва, який являє собою багатомірний психодіагностичний інструмент, заснований на принципі стандартизованого самозвіту. Ствердження опитувальника побудовані у відповідності до розробленої В.В. Століним ієрархічної моделі структури ставлення до себе. Дана версія опитувальника дозволяє виявити три рівня ставлення до себе, що відрізняються за ступенем узагальненості:

1) глобальне ставлення до себе;

2) ставлення до себе диференційоване за вимірами самоповаги, аутосимпатії, самоінтересу та очікування ставлення до себе з боку інших людей;

3) рівень конкретних дій (готовності до них) стосовно власного Я: самовпевненість, очікування ставлення інших, самоприйняття, самокерівництво, самозвинувачення, самоінтерес, само розуміння [26].

Дослідження проводилося нами індивідуально. Кожному досліджуваному було видано бланк опитувальника, який містив 57 запитань-суджень. Потім досліджуваним була запропонована така інструкція: „Уважно прочитайте кожне з надрукованих тверджень. Поставте напроти кожного з них „+” або „згоден” - якщо ви згодні з ствердженням; „-“ або „незгоден” - якщо ви незгодні з ствердженням. Довго не замислюйтесь, бо перша ваша відповідь буде найбільш вірною. Виправлень у записі не дозволяється”.

Обробка результатів здійснювалась за стандартною процедурою. Інтерпретація результатів проводилася, виходячи зі змісту кожної шкали опитувальника.

Шкала S (інтегральна) - дозволяє оцінити особистісну реалізованість людини, яка співвідноситься з рівнем досягнень у значущих сферах життєдіяльності або з блокуванням значущих мотивів. При цьому оцінюється на скільки особистісні якості людини є ефективним засобом досягнення значущих для неї цілей. Вимірює глобальне ставлення до себе, внутрішнє інтегральне почуття “за” чи “проти” самого себе, тобто прийняття або неприйняття себе.

Шкала І. Самоповага - оцінка себе у порівнянні із деякими соціально-значущими критеріями, нормами, еталонами, уявленнями про благополуччя та ефективність індивіда, які закладені в ідеальний образ “Я” суб'єкта. Шкала з 15 пунктів, які об'єднали ствердження, що стосуються “внутрішньої послідовності”, “саморозуміння”, “самовпевненності”.

Шкала ІІ. Аутосимпатія - шкала з 16 пунктів, що об'єднує пункти, в яких відображається дружність-ворожість до власного Я. До шкали увійшли пункти, які стосуються “самоприйняття”, “самозвинувачення”.

Шкала ІІІ. Самоінтерес - пов'язаний з рівнем саморозуміння та розумінням інших людей, знанням власного внутрішнього світу та світу оточуючих (шкала з 8 пунктів).

Шкала ІV. Очікуване ставлення від інших - шкала з 13 пунктів, що відображують очікування позитивного або негативного ставлення до себе оточуючих.

Субшкали спрямовані на вимірювання вираженої установки на ту чи іншу внутрішню дію на адресу свого Я.

1. Шкала самовпевненість виявляє самоповагу, ставлення до себе як до впевненої, самостійної, вольової й надійної людини. 2. Шкала очікування позитивного ставлення від інших - характерне очікування позитивних емоцій, почуттів, дій в адресу свого Я від оточуючих людей.

3. Шкала самоприйняття - почуття симпатії до себе, згода з внутрішніми спонуканнями, прийняття себе разом із всіма недоліками та достоїнствами. Схвалення своїх планів та бажань, поблажливість та дружнє ставлення до себе.

4. Шкала самопослідовності (самокерівництва) - відчуття підвладності або активності Я. Уявлення про те, що основним джерелом активності та результатів діяльності особистості суб'єкта є він сам.

5. Шкала самозвинувачення - емоційне незадоволення та негативне ставлення до свого Я. Індивід готовий поставити собі у провину свої промахи, невдачі, власні недоліки.

6. Шкала самоінтересу - характеризується любов'ю до власного Я, зацікавлення власними думками, почуттями, виражена близькість до самого себе.

7. Шкала саморозуміння - характеризується розумінням свого власного «Я».

При математичній обробці проводився підрахунок середніх арифметичних значень по групах чоловіків та жінок задоволених і незадоволених шлюбом. Для порівняння середніх арифметичних використовувався t-критерій Стьюдента [25].

2.2 Дослідження сімейних цінностей чоловіків та жінок з різним рівнем задоволеності шлюбом

Показники шкали сімейних цінностей, що отримані по групах чоловіків з різним рівнем задоволеності шлюбом, наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Середні арифметичні показники шкали сімейних цінностей чоловіків з різним рівнем задоволеності шлюбом

Сімейні цінності

Групи досліджуваних чоловіків

Показник

t-критерію Стьюдента

Задоволені шлюбом

Незадоволені шлюбом

Батьківсько-виховна

7,41

6,64

1,85

Особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером

7,38

7,9

0,64

Емоційно-психотерапевтична

6,91

4,25

3,48**

Соціальна активність

5,53

6,98

2,26*

Зовнішня привабливість

5,41

3,53

2,81**

Господарчо-побутова

5,25

3,35

3,12**

Інтимно-сексуальна

3,75

3,07

0,71

Примітка: * - розрізнення значущі на рівні р=0,05, ** - - розрізнення значущі на рівні р=0,01.

Як ми бачимо з даних таблиці 2.1., у чоловіків з високим рівнем задоволеності шлюбом сімейні цінності розташовувалися таким чином в порядку зменшення: батьківсько-виховна цінність сім'ї, особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, зовнішня привабливість, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна.

У чоловіків із низьким рівнем задоволеності шлюбом сімейні цінності розташовувалися таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером, соціальна активність, батьківсько-виховна, емоційно-психотерапевтична, зовнішня привабливість, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна.

В обох групах вузловими цінностями чоловіків є особистісна ідентифікація та батьківсько-виховна функція. Тобто досліджені чоловіки орієнтовані на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером: очікують спільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведення дозвілля. Також чоловіки обох груп більшою мірою вважають батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя сім'ї.

Застосування критерію Стьюдента дозволило визначити найбільш значущі розрізнення у показниках сімейних цінностей між двома групами чоловіків. Так виявилося, що установка чоловіків з низьким рівнем задоволеності шлюбом на значущість зовнішньої соціальної активності (професійної, суспільної) більш виражена, ніж у чоловіків з високим рівнем задоволеності шлюбом (значущість розрізнень на рівні 0,05). Тобто чоловіки менш задоволені шлюбом більш схильні вважати, що у них та їх дружин мають бути виражені суспільні та професійні позасімейні інтереси.

Така важлива функція шлюбу як емоційно-психотерапевтична являється вузловою лише у чоловіків, що задоволені шлюбом, тобто ці чоловіки орієнтуються на шлюб як середовище, що сприяє психологічному розрядженню і стабілізації. У чоловіків незадоволених шлюбом ця функція займає четверте місце за ієрархією сімейних цінностей, а значущість розрізнень між показниками в обох групах за цією цінністю на рівні 0,01.

Установка чоловіків обох груп на значущість зовнішнього вигляду, його відповідності стандартам, моді займає п'яте місце у ієрархії сімейних цінностей. Але розрізнення у середніх показниках за цією цінністю між двома групами досягає рівня статистичної значущості (значущість розрізнень на рівні 0,01). Тобто, чоловіки більш задоволені шлюбом більшою мірою бажають мати зовні привабливого партнера.

Установка чоловіків обох груп на реалізацію господарсько-побутових функцій сім'ї займає в ієрархії цінностей шосте місце. Але у чоловіків незадоволених шлюбом значущість побутової організації сім'ї недооцінена, на відміну від чоловіків з більш високим рівнем задоволеності шлюбом (значущість розрізнень на рівні 0,01).

Значущість сексуальних стосунків у шлюбі недооцінюють чоловіки обох груп, ця функція займає останнє місце в ієрархії їх сімейних цінностей. Можна сказати, що чоловіки не вважають сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя. Ставлення до дружини неістотно залежить від оцінки її як сексуального партнера.

У жінок задоволених шлюбом ієрархія сімейних цінностей розташувалася таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, батьківсько-виховна, господарчо-побутова, зовнішня привабливість, інтимно-сексуальна (див. таблицю 2.2.).

Таблиця 2.2. Середні арифметичні показники шкали сімейних цінностей жінок з різним рівнем задоволеності шлюбом

Сімейні цінності

Групи досліджуваних жінок

Показник

t-критерію Стьюдента

Задоволені шлюбом

Незадоволені шлюбом

Батьківсько-виховна

6,28

6,1

1,32

Особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером

6,98

8,1

2,64*

Емоційно-психотерапевтична

6,63

7,89

2,62*

Соціальна активність

6,5

7,5

2,51*

Зовнішня привабливість

5,94

6,89

2,47*

Господарчо-побутова

5,97

5,96

0,56

Інтимно-сексуальна

3,63

5,2

2,84**

Примітка: * - розрізнення значущі на рівні р=0,05, ** - - розрізнення значущі на рівні р=0,01.

У жінок незадоволених шлюбом ієрархія сімейних цінностей розташувалася таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, зовнішня привабливість, батьківсько-виховна, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна.

Таким чином вузловими цінностями в обох групах в порядку зменшення є: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична функція та зовнішня соціальна активність. При цьому установка на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером у жінок незадоволених шлюбом значно перевищує показники за цієї сімейної цінністю показники жінок більш задоволених шлюбом (розрізнення значущі на рівні р=0,05). Тобто жінки менш задоволені шлюбом очікують від чоловіків значної спільності інтересів, спільного проведення дозвілля, а жінки більш задоволені шлюбом припускають можливість більшої особистої автономії як для себе, так і для чоловіка.

Другою за значущістю функцією сім'ї у жінок обох груп являється емоційно-психотерапевтична, але показник установки на значущість емоційно-психотерапевтичної функції у групи жінок незадоволених шлюбом значно перевищує (розрізнення значущі на рівні р=0,05). Тобто жінки незадоволені шлюбом більшою мірою орієнтовані на шлюб як психотерапевтичне середовище, а від чоловіка очікують, що він візьме на себе роль емоційного лідера родини в питаннях корекції психологічного клімату, надання моральної й емоційної підтримки, створення «психотерапевтичної» атмосфери.

Функція зовнішньої соціальної активності на відміну від досліджених чоловіків займає вузлову позицію у жінок як задоволених, так і незадоволених шлюбом. Однак більш значимою вона є для жінок незадоволених шлюбом (розрізнення значущі на рівні р=0,05), тобто вони більшою мірою ніж жінки задоволені шлюбом схильні вважати, що у них та їх чоловіків мають бути виражені суспільні та професійні позасімейні інтереси.

Ставлення жінок обох груп до батьківських обов'язків незначно відрізняється один від одного. Істотне значення має для жінок роль матері. Але четверте місце у ієрархії сімейних цінностей займає ця функція у жінок задоволених шлюбом та п'яте місце - у жінок незадоволених шлюбом. Таким чином, молоді жінки, що увійшли до нашої вибірки, не вважають батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя сім'ї.

Установки жінок обох груп на реалізацію господарсько-побутових функцій сім'ї практично співпадають. Але у жінок задоволених шлюбом ця цінність займає п'яте місце, а у жінок незадоволених шлюбом - шосте місце в їхній ієрархії сімейних цінностей.

Установка жінок двох груп на значущість власного зовнішнього вигляду і зовнішнього вигляду шлюбного партнера, його відповідності моді дещо відрізняються (розрізнення значущі на рівні р=0,05). Зовнішня привабливість більш значуща для жінок незадоволених шлюбом, вона займає четверту сходинку в ієрархії їх сімейних цінностей. Шосту сходинку в ієрархії сімейних цінностей займає значущість зовнішнього вигляду у жінок задоволених шлюбом. Жінки незадоволені шлюбом перебільшують значущість функції зовнішнього вигляду у шлюбі.

Достатньо низькі показники із сексуально-інтимної функції виявились у жінок задоволених шлюбом. Це інтерпретується як недооцінка сексуальних стосунків у шлюбі. Але в обох групах ця функція займає останню сходинку в ієрархії сімейних цінностей, хоча жінки незадоволені шлюбом вважають сексуальну гармонію більш важливою умовою подружнього щастя (розрізнення значущі на рівні р=0,05).

2.3 Дослідження ставлення до себе чоловіків та жінок з різним рівнем задоволеності шлюбом

Дані, отримані при дослідженні ставлення досліджуваних до себе, порівнювалися із нормативними показниками до тесту. Результати, необхідні для аналізу окремих аспектів ставлення до себе і їх розрізнень між групами жінок незадоволених шлюбом і жінок задоволених шлюбом, наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Середні значення за показниками вимірів ставлення до себе по групах жінок незадоволених шлюбом і жінок задоволених шлюбом

Виміри ставлення до себе

Групи жінок

Значення

t-критерію

Незадоволені шлюбом

Задоволені шлюбом

Інтегральний показник

63,77

65,95

0,64

Самоповага

56,52

66,18

2,15*

Аутосимпатія

72,35

63,13

2,06*

Самоінтерес

67,31

51,83

3,56***

Очікування позитивного ставлення інших

43,97

57,19

2,74**

Самовпевненість

67,53

69,59

1,96

Очікування ставлення інших

33,94

50,21

2,98**

Самоприйняття

47,57

58,16

2,68*

Самокерівництво

54,33

66,58

2,34*

Самозвинувачення

44,93

45,85

1,65

Самоінтерес

69,48

53,93

3,71***

Саморозуміння

73,24

84,83

4,01***

Примітка: 1. * - розрізнення значущі на рівні р=0,05, ** - розрізнення значущі на рівні р=0,01, *** - розрізнення значущі на рівні р=0,001. 2. Жирним шрифтом позначені дані, що виходять за рамки нормативного інтервалу.

Основним виміром ставлення до себе по групі жінок незадоволених шлюбом є аутосимпатія, а по групі жінок задоволених шлюбом - самоповага. Такий висновок ми зробили, виходячи із співвідношення показників за цими вимірами у двох порівнюваних групах. На думку С.Р.Пантилєєва, саме аутосимпатія та самоповага є тими аспектами ставлення до себе, які визначають загальне забарвлення ставлення до себе і виконують компенсаторні функції, підтримуючи загальний рівень ставлення до себе на задовільному рівні [22].


Подобные документы

  • Психологічні умови гендерної поведінки. Фактори гендерної соціалізації. Характер гендерних ролей у шлюбі чоловіків й жінок. Аналіз особливостей орієнтації на традиційні чи егалітарні стосунки у жінок та чоловіків у сім’ї, формування взаєморозуміння.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 25.02.2014

  • З’ясування соціально-психологічних особливостей функціонування сім’ї на прикладі стабільності шлюбу, подружньої сумісності, задоволеності шлюбом та оптимізації психологічного клімату сім’ї. Аналіз рекомендацій щодо надання психологічної допомоги родині.

    курсовая работа [113,1 K], добавлен 21.12.2017

  • Поняття ґендеру у вимірі соціально-психологічних досліджень. Психологія ґендерної поведінки, фактори ґендерної соціалізації. Характер ґендерних ролей у шлюбі чоловіків та жінок. Методичні засади дослідження ґендерно-рольової поведінки особистості.

    дипломная работа [1,5 M], добавлен 20.10.2013

  • Методи діагностики подружніх взаємин. Психологічний клімат молодої сім’ї. Подружня сумісність як фактор стабільності шлюбу. Організація та результати дослідження рівня подружньої сумісності. Рольові очікування подружжя як частина подружньої сумісності.

    курсовая работа [94,2 K], добавлен 16.06.2010

  • Характеристика особистого та сімейного простору в шлюбі. Характеристика чинників, що визначають задоволеність і емоційну близькість у шлюбі. Особливості задоволеності шлюбом та структури любовних відносин у подружжя. Психосемантичні особливості структури.

    дипломная работа [370,3 K], добавлен 11.12.2012

  • Характеристика схожості та відмінності чоловіків та жінок. Історичні передумови "війни статей". Рекомендації щодо налагодження узгоджених і благополучних стосунків між протилежними статями. Аналіз відношення різних релігій світу до чоловіків та жінок.

    реферат [23,7 K], добавлен 21.06.2010

  • Дослідження основних проблем соціального статусу самотніх жінок в сучасному українському суспільстві. Вивчення історії розвитку уявлень про самотність. Аналіз ціннісних характеристик життєвого простору жінок, що знаходяться в стані безшлюбної самотності.

    дипломная работа [93,3 K], добавлен 27.02.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.