Психологічні чинники задоволеності шлюбом

Із отриманих нами даних видно, що по групі жінок незадоволених шлюбом таку компенсаторну функцію виконує аутосимпатія, а у по групі жінок задоволених шлюбом - самоповага.

Як видно з даних, наведених у таблиці 2.3., серед жінок задоволених шлюбом усі показники за аспектами ставлення до себе перебувають у межах норми, а по групі жінок незадоволених шлюбом спостерігається перебільшення нормативу за шкалами аутосимпатії, самоінтересу (як за емоційною, так і за поведінковою шкалою), а також заниження за шкалами самоприйняття, самокерівництва та саморозуміння.

Високі бали за шкалою аутосимпатії відображають довіру до себе, позитивну самооцінку, при цьому симпатія до себе виявляється в констатації у себе високих моральних ідеалів, багатого внутрішнього світу, широкого кола інтересів, здібності переживати глибокі почуття; потреба у розумінні та коханні з боку інших. Ці люди прагнуть будувати теплі стосунки з іншими, вважають, що вони подобаються іншим, співчувають їм, приписують іншим симпатичні якості.

У високих балах за шкалами самоінтересу відображується міра близькості до самого себе, зокрема інтерес до власних думок та почуттів, впевненість у своїй цікавості для інших, зацікавленість у власному Я, любов до себе, відчуття власної цінності та одночасно уявлення цінності свого Я для інших.

Низькі бали за шкалою самоприйняття відображають оціночне ставлення до себе, незгоду з собою, недостатнє схвалення своїх планів та побажань, відсутність емоційного безумовного прийняття себе.

Низькі бали за шкалою самокерівництва свідчать про віру суб'єкта у підвладність його Я зовнішнім обставинам, нездатність протистояти долі, погану саморегуляцію, відсутність тенденції шукати причини вчинків, результатів та особистісних властивостей у самому собі.

Низькі бали за шкалою саморозуміння вказують на наявність внутрішніх конфліктів, сумнівів внаслідок незгоди з собою. Наявність тривожних і депресивних станів, які супроводжуються переживанням почуття провини. Постійне незадоволення і суперечки з собою призводять до сумнівів у своєї здатності щось змінити. Надмірне самокопання і рефлексія протікають на загальному негативному емоційному фоні стосовно себе.

Проведена статистична обробка даних із застосуванням t-критерію Стьюдента дозволила визначити ті аспекти ставлення до себе, за якими спостерігаються статистично значущі розрізнення між жінками обох груп. Суттєві розрізнення визначені за такими аспектами ставлення до себе як самоповага, аутосимпатія, очікування позитивного ставлення інших і самоінтерес, а також такими поведінковими реакціями як очікування ставлення інших, самоприйняття, самокерівництво, самоінтерес і саморозуміння.

У жінок задоволених шлюбом менш вираженими є аспекти самоінтересу як у вигляді основного компоненту ставлення до себе, так і у вигляді поведінкової реакції стосовно власного Я. Також для жінок задоволених шлюбом менш значущими у порівнянні із жінками незадоволеними шлюбом є особливості ставлення до них з боку оточуючих. Паралельно із зниженням значущості оцінки з боку інших спостерігається очікування від цих інших більш позитивної оцінки.

Слід зазначити і інші розбіжності у поведінкових реакціях стосовно власного Я між групами жінок незадоволених шлюбом і жінок задоволених шлюбом, а саме: по групі жінок задоволених шлюбом більш високі показники за шкалами самоприйняття, самокерівництва і саморозуміння. Виходячи із трактування цих аспектів ставлення до себе В.В. Століним [37], можна сказати, що жінки цієї групи більш позитивно порівняно із жінками незадоволеними шлюбом ставляться до себе, схвалюють себе, довіряють собі. Крім того жінки задоволені шлюбом відрізняються більш розвинутим відчуттям здатності організовувати свою поведінку, бути господарем своїх вчинків, своєї долі, розуміти себе, знаходити причини своїх психічних станів, дій, вчинків. Таким чином, можна зробити висновок про те, що у жінок незадоволених шлюбом ставлення до себе має конфліктну будову, коли високий рівень аутосимпатії та самоінтересу сполучається із низьким рівнем самоприйняття, самокерівництва та само розуміння, а також відзначається більш емоційний характер ставлення до себе, у той час, як по групі жінок задоволених шлюбом визначається збалансованість всіх аспектів ставлення до себе, більш значна роль у функціонуванні ставлення до себе когнітивного компоненту порівняно із емоційним. Дані, необхідні для аналізу окремих аспектів ставлення до себе і їх розрізнень між групами чоловіків незадоволених шлюбом і чоловіків задоволених шлюбом, наведені в таблиці 2.4. Співставлення балів за основними аспектами ставлення до себе показує, що позитивне ставлення до себе по групі чоловіків незадоволених шлюбом досягається шляхом самоінтересу, а по групі чоловіків задоволених шлюбом - за рахунок самоповаги. По групі чоловіків задоволених шлюбом усі показники за аспектами ставлення до себе перебувають у межах норми, а по групі чоловіків незадоволених шлюбом спостерігається перебільшення нормативу за шкалами очікування позитивного ставлення інших та самоінтересу (як за емоційною, так і за поведінковою шкалою), а також заниження за шкалою самоприйняття.

Таблиця 2.4. Середні значення за показниками вимірів ставлення до себе по групах чоловіків незадоволених шлюбом і чоловіків задоволених шлюбом

Примітка: 1. * - розрізнення значущі на рівні р=0,05, ** - розрізнення значущі на рівні р=0,01. 2. Жирним шрифтом позначені дані, що виходять за рамки нормативного інтервалу.

У високих балах за шкалами самоінтересу відображується міра близькості до самого себе, зокрема інтерес до власних думок та почуттів, впевненість у своїй цікавості для інших, зацікавленість у власному Я, любов до себе, відчуття власної цінності та одночасно уявлення цінності свого Я для інших.

Високі бали за шкалою очікування позитивного ставлення від інших вказують на очікуванням позитивної оцінки своїх дій, вчинків, думок. Спостерігається виявлення симпатії до інших, бажання добра в особистісних справах, та як наслідок, від інших очікується позитивне ставлення до себе.

Низькі бали за шкалою самоприйняття відображають оціночне ставлення до себе, незгоду з собою, недостатнє схвалення своїх планів та побажань, відсутність емоційного безумовного прийняття себе.

Проведена статистична обробка даних із застосуванням t-критерію Стьюдента дозволила визначити ті аспекти ставлення до себе, за якими спостерігаються статистично значущі розрізнення між обома групами чоловіків. Суттєві розрізнення визначені за такими аспектами ставлення до себе як очікування позитивного ставлення інших і самоінтерес, а також за поведінковою реакцією очікування ставлення інших.

Серед чоловіків, як видно, спостерігається значно менше розрізнень у структурі ставлення до себе між двома групами, ніж серед жінок. Визначено, що чоловіків задоволених шлюбом менше хвилює ставлення до них з боку оточуючих, вони менше схильні очікувати від оточуючих позитивного ставлення до них. Також по цій групі визначено менший рівень самоінтересу та вищій рівень самоприйняття, ніж по групі чоловіків незадоволених шлюбом.

На підставі отриманих даних, можна зробити висновок, що позитивне ставлення до себе по групі чоловіків незадоволених шлюбом досягається за рахунок самоінтересу, а по групі чоловіків задоволених шлюбом - за рахунок самоповаги. По групі чоловіків задоволених шлюбом усі показники за аспектами ставлення до себе перебувають у межах норми, а по групі чоловіків незадоволених шлюбом спостерігається перебільшення нормативу за шкалами очікування позитивного ставлення інших та самоінтересу (як за емоційною, так і за поведінковою шкалою), а також заниження за шкалою самоприйняття, тобто будова їх ставлення до себе є більш конфліктною, ніж по групі чоловіків задоволених шлюбом.

Висновки до розділу 2

1. У чоловіків з високим рівнем задоволеності шлюбом сімейні цінності розташовувалися таким чином в порядку зменшення: батьківсько-виховна цінність сім'ї, особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, зовнішня привабливість, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна. У чоловіків із низьким рівнем задоволеності шлюбом сімейні цінності розташовувалися таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером, соціальна активність, батьківсько-виховна, емоційно-психотерапевтична, зовнішня привабливість, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна. Чоловіки менш задоволені шлюбом більш схильні вважати, що у них мають бути виражені суспільні та професійні позасімейні інтереси. Чоловіки більш задоволені шлюбом більшою мірою бажають мати зовні привабливого партнера.

2. У жінок задоволених шлюбом ієрархія сімейних цінностей має такий вигляд: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, батьківсько-виховна, господарчо-побутова, зовнішня привабливість, інтимно-сексуальна, а у жінок незадоволених шлюбом сімейні цінності розташувалися таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, зовнішня привабливість, батьківсько-виховна, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна. Жінки менш задоволені шлюбом очікують від чоловіків значної спільності інтересів, спільного проведення дозвілля, а жінки більш задоволені шлюбом припускають можливість більшої особистої автономії як для себе, так і для чоловіка. Жінки незадоволені шлюбом більшою мірою орієнтовані на шлюб як психотерапевтичне середовище, а від чоловіка очікують, що він візьме на себе роль емоційного лідера родини в питаннях корекції психологічного клімату, надання моральної й емоційної підтримки, створення «психотерапевтичної» атмосфери.

Жінки незадоволені шлюбом більшою мірою, ніж жінки задоволені шлюбом схильні вважати, що у них та їх чоловіків мають бути виражені суспільні та професійні позасімейні інтереси. Вони перебільшують значущість функції зовнішнього вигляду у шлюбі. Достатньо низькі показники із сексуально-інтимної функції виявились у жінок задоволених шлюбом, жінки незадоволені шлюбом вважають сексуальну гармонію більш важливою умовою подружнього щастя.

3. У жінок незадоволених шлюбом ставлення до себе має конфліктну будову, коли високий рівень аутосимпатії та самоінтересу сполучається із низьким рівнем самоприйняття, самокерівництва та саморозуміння, а також відзначається більш емоційний характер ставлення до себе, у той час, як по групі жінок задоволених шлюбом визначається збалансованість всіх аспектів ставлення до себе, більш значна роль у функціонуванні ставлення до себе когнітивного компоненту порівняно із емоційним.

4. Позитивне ставлення до себе по групі чоловіків незадоволених шлюбом досягається за рахунок самоінтересу, а по групі чоловіків задоволених шлюбом - за рахунок самоповаги. По групі чоловіків задоволених шлюбом усі показники за аспектами ставлення до себе перебувають у межах норми, а по групі чоловіків незадоволених шлюбом спостерігається перебільшення нормативу за шкалами очікування позитивного ставлення інших та самоінтересу (як за емоційною, так і за поведінковою шкалою), а також заниження за шкалою самоприйняття, тобто будова їх ставлення до себе є більш конфліктною, ніж по групі чоловіків задоволених шлюбом.

ВИСНОВКИ

1. Під сім'єю в психології розуміється мала соціальна група, що функціонує на основі спільного побуту, матеріальної і моральної взаємодопомоги. Сім'ю складають особи, що спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Основою для формування сім'ї є шлюб як санкціонована суспільством форма стосунків між особами різної статі. Основними характеристиками сім'ї є її функції, структура та динаміка розвитку.

2. Задоволеність шлюбом є одним з основних чинників його стабільності. Під задоволеністю шлюбом розуміється суб'єктивна оцінка кожним з подружжя характеру їх взаємин, сприйняття подружжям крізь призму соціокультурних норм ефективності функціонування родини в плані задоволення їх індивідуальних потреб. Незадоволеність шлюбом може бути як усвідомленою, так і неусвідомленою, «тліючою».

3. Дослідження сімейних цінностей чоловіків із різним рівнем задоволеності шлюбом показало, що у чоловіків з високим рівнем задоволеності шлюбом сімейні цінності розташовувалися таким чином в порядку зменшення: батьківсько-виховна цінність сім'ї, особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, зовнішня привабливість, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна. У чоловіків із низьким рівнем задоволеності шлюбом сімейні цінності розташовувалися таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером, соціальна активність, батьківсько-виховна, емоційно-психотерапевтична, зовнішня привабливість, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна.

4. Дослідження сімейних цінностей жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом показало, що у жінок задоволених шлюбом ієрархія сімейних цінностей має такий вигляд: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, батьківсько-виховна, господарчо-побутова, зовнішня привабливість, інтимно-сексуальна, а у жінок незадоволених шлюбом сімейні цінності розташувалися таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, зовнішня привабливість, батьківсько-виховна, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна.

5. Аналіз розрізнень у виразності показників за окремими сімейними цінностями по групі чоловіків показав, що чоловіки менш задоволені шлюбом більш схильні вважати, що у них мають бути виражені суспільні та професійні позасімейні інтереси. Чоловіки з високим рівнем задоволеності шлюбом більшою мірою бажають мати зовні привабливого партнера.

6. Аналіз розрізнень у виразності показників за окремими сімейними цінностями по групі жінок показав, що жінки менш задоволені шлюбом більше цінують спільність інтересів, проведення дозвілля, а жінки більш задоволені шлюбом припускають можливість більшої особистої автономії як для себе, так і для чоловіка. Жінки незадоволені шлюбом більшою мірою орієнтовані на шлюб як психотерапевтичне середовище, вони більшою мірою, ніж жінки задоволені шлюбом схильні вважати, що у них та їх чоловіків мають бути виражені суспільні та професійні позасімейні інтереси, а також перебільшують значущість функції зовнішнього вигляду у шлюбі. Достатньо низькі показники із сексуально-інтимної функції виявились у жінок задоволених шлюбом, жінки незадоволені шлюбом вважають сексуальну гармонію більш важливою умовою подружнього щастя.

7. У жінок незадоволених шлюбом ставлення до себе має конфліктну будову, коли високий рівень аутосимпатії та самоінтересу сполучається із низьким рівнем самоприйняття, самокерівництва та саморозуміння, а також відзначається більш емоційний характер ставлення до себе, у той час, як по групі жінок задоволених шлюбом визначається збалансованість всіх аспектів ставлення до себе, більш значна роль у функціонуванні ставлення до себе когнітивного компоненту порівняно із емоційним.

8. Позитивне ставлення до себе по групі чоловіків незадоволених шлюбом досягається за рахунок самоінтересу, а по групі чоловіків задоволених шлюбом - за рахунок самоповаги. По групі чоловіків задоволених шлюбом усі показники за аспектами ставлення до себе перебувають у межах норми, а по групі чоловіків незадоволених шлюбом спостерігається перебільшення нормативу за шкалами очікування позитивного ставлення інших та самоінтересу (як за емоційною, так і за поведінковою шкалою), а також заниження за шкалою самоприйняття, тобто будова їх ставлення до себе є більш конфліктною, ніж по групі чоловіків задоволених шлюбом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алешина Ю.Е. Борисов И.Ю. Полоролевая дифференциация как комплексный показатель межличностных отношений супругов // Вестник Московського университета. - 1989. - № 2. - С. 44-53.

2. Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. - М.: МГУ, 1987. - С. 91-114.

3. Алешина Ю.Е. Цикл развития семьи: исследования и проблемы // Вестник Московского университета. - 1987. - № 2. - С. 60-71.

4. Андреева Т. В. Социальная психология семейных отношений. - СПб., 1998.

5. Андреева Т.В., Пипченко Т.Ю. Потребности женщин и мужчин в брачно-семейных отношениях и отношение к супружеской верности // Ананьевские чтения-2000: Тезисы научно-практической конференции. - СПб, 2000. - С.112-114.

6. Бондарчук О.I. Психологiя ciм'i: курс лекцiй. - К.:МАУП, 2001.- 96с.

7. Гозман Л.Я., Алешина Ю.Е. Социально-психологические исследования семьи // Вестник МГУ. Серия14. Психология. - 1985. - №4. - с.10-20.

8. Голод С.И. Любовь: нравственно-психологические и социальные основы взаимоотношений юношей и девушек // Духовное становление человека. - Л.: Знание, 1972. - с. 124-146.

9. Дмитренко А.К. Социально-психологические факторы стабильности брака в первые годы супружеской жизни: автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.04 / Минск. гос .пед. ин.-т им. М.Горького. - Минск, 1989. - 13с.

10. Добрынина О.А. Проблемы формирования благоприятного социально-психологического климата в семье: автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.04 / Санкт-Петербургск. гос. ун.-т.- С-Пб, 1993. - 14с.

11. Зацепин В.И. Семья. Социально-психологические и этические проблемы. - К.: Политиздат Украины, 1989. - с.109-116.

12. Калмыкова Е.С. Психологические проблемы первых лет супружеской жизни // Вопросы психологии. - 1983. - № 3. - с.43-52.

13. Ковалев С.В. Психология современной семьи. - М.: Просвещение, 1988. - 215с.

14. Коростылева Л. А. Психологические особенности лиц, испытывающих затруднения при вступлении в брачные отношения: Автореф. канд. дис. - Киев, 1991. - 16с.

15. Левицкий В.М. Психология семейных отношений. - К.: Феникс, 1991. - 185с.

16. Левкович В.П., Зуськова О.Э. Социально-психологический подход к изучению супружеских конфликтов // Психологический журнал. - 1985. - № 3 - С. 126-137.

17. Мацковский М. С. Социология семьи. Проблемы теории, методологии и методики. - М.: Просвещение, 1989. - 211с.

18. Мишина Т.М. Психология и психотерапия супружеских пар // семейная психотерапия при нервных и психических заболеваниях. - Л., 1978. - С.13-20.

19. Обозов Н.Н., Обозова А.Н. Диагностика супружеских затруднений // Психологический журнал. - 1982. -Т.3. - №2. - С. 147-151.

20. Обозов Н.Н., Обозова А.Н. Три подхода к исследованию психологической совместимости // Вопросы психологии. - № 6. - 1981. - С. 98-101.

21. Олейник Ю.Н. Исследование уровней совместимости в молодой семье // Психологический журнал. - 1986. - Т.7. - № 2. - с.59-67.

22. Пантилеев С.Р. Самоотношение как эмоционально-оценочная система. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. - 110 с.

23. Поспелова И.Д. К проблеме изучения совместимости супругов // Науковий вiсник Пiвденноукраїнського державного педагогiчного унiверситету. - Одеса. - 1999. - № 8-9. - с. 54-57.

24. Семиченко В.А., Заслуженюк В.С.. Мистецтво взаєморозуміння. Психологія та педагогіка сімейного спілкування. - К.: Просвіта, 1998. - 156 с.

25. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. - СПб: Соц.-психол. центр, 1996. - 349 с.

26. Столин В.В., Пантилеев С.Р. Опросник самоотношения // Практикум по психодиагностике. Психодиагностические материалы.- М., 1988.- С. 123-130.

27. Торохтий В.С. Психологическое здоровье семьи и пути ее изучения // Вест ник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. - 1996. - №3. - С. 36-44.

28. Файнбург З. Социальные функции семьи и генезис понятия ее стабилизации // Стабильность семьи как социальная проблема. - М., 1978. - С.14-18.

29. Целуйко В.М. Психология современной семьи.- М., 2004.

30. Чорний О.О. Деякi методологiчнi питання дослiдження функцiй сiм'i // Проблеми фiлософii. Мiжвiдом. наук. збiрник. - 1992. - вип. 93. - С.72-77.

31. Шишкина О.В. К вопросу о современных супружеских отношениях // Психология и педагогика - новая интеграция: Материалы 24-й научной конференции. - СПб.: ГАФК им.П.Ф.Лесгафта, 1998. - С.71-75.

32. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. - СПб.: Питер, 1999. - 656 с.

Размещено на Allbest.ru