Психологічні особливості прояву інтересу молоді до читання художньої літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості прояву інтересу молоді до читання художньої літератури

1. Теоретичні основи дослідження проблеми прояву інтересу молоді до читання художньої літератури

1.1 Наукові дослідження вікових особливостей сучасної молоді

Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, участі у суспільному житті перебувають у центрі уваги і на стику різних наук.

Психологія досліджує вікові особливості свідомості та поведінки молоді, вікові зміни у структурі особистості, процес акселерації, динаміку інтелектуального, емоційного розвитку тощо. Соціальна психологія розкриває специфіку механізмів спілкування, формування контактних груп, зміни соціальних ролей. Зважаючи на те, що соціальний портрет молоді формується під впливом різноманітних суспільно-політичних і соціальних чинників, виявляє інтерес до того, яку роль відіграватимуть для молоді певні соціальні цінності, норми моралі, традиції. Соціальне самопочуття молоді є одним з головних показників розвитку суспільства, а проблема формування її свідомості - однією з провідних у соціології. Для того щоб формування молоді відбувалося адекватно суспільним процесам, необхідно визначити її роль і місце в суспільстві, з'ясувати її труднощі та проблеми. Серед них є традиційні - кохання, дружба, пошуки сенсу життя, створення сім'ї тощо. Вирішення багатьох проблем залежить від факторів соціального життя. Йдеться про вибір професії, життєвого шляху, самовизначення, професійну мобільність тощо. Не менш актуальним є здоров'я, освіта молоді, спілкування її з дорослими й однолітками. Вивчаючи молодіжні проблеми, неможливо обходитися простим констатуванням позитивних чи тривожних фактів життєдіяльності молодих людей, потрібен глибокий системний аналіз буття молоді.

«Молодь - покоління людей, що проходять стадію соціалізації, засвоюють, а в більш зрілому віці вже засвоїли, освітні, професійні, культурні і інші соціальні функції; залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до ЗО років». Це одне з перших визначень поняття «молодь», яке було дано в 1968 р. В.Т. Лісовським. Пізніше більш повне визначення було дане І. Коном: «Молодь - соціально-демографічна група, що виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тим і іншим соціально-психологічних властивостей. Молодість як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного устрою, культури і властивих даному суспільству закономірностей соціалізації». [25]

Існують й інші погляди на вікові межі молоді: 11-25, 15-28, 16-24 роки тощо. Останнім часом нижньою межею молодіжного віку вважається 14, верхньою - 35 років. В основу цієї точки зору (14 - 35 років) покладено тезу про «продовження юності», збільшення часу входження у соціальне життя [58]. Розширення загальноприйнятих у 60-70-ті роки XX ст. вікових меж молоді від 16-30 до 14-35 років відображає об'єктивні процеси в розвитку людства. З одного боку, життя все наполегливіше висуває завдання більш ранньої соціальної зрілості молоді, залучення її до трудової практики на ранніх етапах життя, з іншого - розширюються межі середнього і старшого віку, тривалість життя загалом, подовжуються терміни навчання та соціально-політичної адаптації, стабілізації сімейно-побутового статусу.

Визначення поняття «молодь» важливе не тільки для вироблення єдиного підходу до встановлення вікових меж молоді, а й для з'ясування сутності молоді, її місця у соціальній структурі суспільства, соціальних показників, які відображають специфіку її соціального статусу. Найчастіше при цьому вдаються до використання вікових ознак як найголовнішого параметра, що характеризує молодь як певну соціально-демографічну групу. Нерідко розглядають молодь як перехідну фазу від соціальної ролі дитини до соціальної ролі дорослого. Інколи її визначають як соціально-демографічну групу, що перебуває в процесі соціалізації. Відповідно найважливішими її характеристиками є не стільки вікові параметри, скільки соціальні показники процесу соціалізації. Молодість - це шлях в майбутнє, який вибирає сама людина. Вибір майбутнього, його планування - характерна риса молодого віку; він не був би таким привабливим, якби людина наперед знала, що з ним буде завтра, через місяць, через рік.

Молодий вік характеризується найбільш сприятливими умовами для психологічного, біологічного і соціального розвитку. В цей період найвища швидкість пам'яті, реакції, пластичність у формуванні навичок. В особистості на цьому етапі домінантним є становлення характеру та інтелекту. Активно розвиваються морально-ціннісні й естетичні почуття. Швидко освоюються соціальні ролі дорослого: громадянські, професійні, економічні, сімейні. Формуються і закріплюються схильності, інтереси. Визначаються життєві цілі й прагнення. Досягається високий рівень розвитку фізичних та інтелектуальних сил, активно зростають творчі можливості, збагачується емоційно-чуттєвий зміст, розквітає зовнішня привабливість. Все це часто спричинює дещо ейфорійні, ілюзорні уявлення про невичерпність і безмежність такого стану й приводить до нераціонального, безцільного, безплідного розтрачання фізичних і духовних сил.

Саме в молодому віці відбувається перегляд ціннісно-духовних категорій, аксіологічна переорієнтація. Посилюється усвідомленість, об'єктивна позитивізація мотивів поведінки. Формуються і зміцнюються позитивні особистісні риси - відповідальність, почуття обов'язку, цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, уміння регулювати свої почуття, бажання, схильності. Разом з тим треба мати на увазі, що до 20 років здатність людини до повносвідомої регуляції своєї поведінки остаточно ще не сформована. Тому інколи мають місце невмотивовані, флуктуаційні прояви негативної поведінки, неадекватних дій, протиправних вчинків.

Молодий вік - пора активної самооцінки. Вона може бути об'єктивною, завищеною і заниженою. Характерними для людини із заниженою самооцінкою є занижена самоповага, нестійка власна думка про себе, намагання приховати від оточення своє справжнє «Я», виконати роль, яка, на її думку, буде більш прийнятною й ефектною у конкретному середовищі. Молоді люди такого типу підвищено чутливі й ранимі. Вони більш болісно реагують на критику, насмішки, зневагу, осудження. Для них характерні закритість, самоізоляція, схильність до віртуального спілкування зі світом, одинокість.

Серед методів дослідження молодіжних проблем найуживанішими є систематичні спостереження, інтерв'ювання та анкетування, тестування, аналіз особистих щоденників, біографічних описів, творів, у яких відображається процес формування і розвитку молодої людини. Але через розпорошеність і відомчу відокремленість науково-дослідних установ, які вивчають молодь та її проблеми, ще й досі не вироблено єдиної методики вивчення молоді, відсутні серйозні міждисциплінарні дослідження, сучасна молодіжна концепція. Це спричиняє певний розрив між теоретичним та емпіричним напрямами аналізу проблем молоді, збільшення кількості аматорських досліджень.

Сьогодні вчені визначають молодь як соціально-демографічну групу суспільства, що виділяється на основі сукупності характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тими або іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються рівнем соціально-економічного, культурного розвитку, особливостями соціалізації в нашому суспільстві. Проблеми сучасної молоді досліджують психологи, політологи, педагоги, соціальні педагоги, соціологи та представники інших наук. Наприклад, у «Соціології молоді» під редакцією В.Т. Лісовського молодіжні проблеми підрозділяються на дві групи. До першої відносяться специфічно молодіжні соціальні проблеми: визначення суті молоді як суспільної групи, її ролі і місця у відтворенні суспільства; встановлення критеріїв її вікових меж; вивчення запитів, потреб, інтересів і способів діяльності молодого покоління; дослідження специфіки процесу соціалізації молодих людей, їх соціально-професійної орієнтації і адаптації в колективі, аналіз соціальних аспектів діяльності неформальних об'єднань і рухів молоді. Іншу важливу область соціологічного аналізу складають такі проблеми, які є загально-соціологічними і в той же час або переважно торкаються молоді (проблеми освіти, сім'ї, шлюбу), або знаходять специфічний прояв в молодіжному середовищі (особливості виховання молоді, ефективність його різних форм, засобів і методів, розвиток соціальної і політичної активності молоді, її роль і місце в структурах влади і т.д.). [57]

На думку багатьох вчених, соціально-психологічний розвиток молоді характеризується нерівномірністю, напруженістю, наявністю і повторюваністю конфліктних ситуацій. Вважають, що вона, порівняно із старшими поколіннями, є більш нетерпимою, гостріше реагує на протиріччя дійсності, не так жорстко «вписана» у суспільство, мобільніша, швидше засвоює нове. Виділяють такі її характерні риси, як підвищена вимогливість та критичність до старших поколінь, недооцінка об'єктивної необхідності у досвіді старших за віком, перебільшення власної здатності до самостійної діяльності. Саме в молодості динамічно відбувається формування соціальних мотивацій, самоаналіз та швидкість реакції, проте в цьому віці значно менше, ніж у дорослому, турбують безпека близьких та відповідальність за них.

У віковій психології молодість характеризується як період формування стійкої системи цінностей, становлення самосвідомості і формування соціального статусу особи. Свідомість молодої людини володіє особливою сприйнятливістю, здатністю переробляти і засвоювати величезний потік інформації. У цей період розвивається критичність мислення, прагнення дати власну оцінку різним явищам, пошук аргументації, оригінального рішення. Разом з тим в цьому віці ще зберігаються деякі установки і стереотипи, властиві попередньому віку. Це пов'язано з тим, що період активної ціннісно-творчої діяльності стикається у молодої людини з обмеженим характером практичної, творчої діяльності, неповною включеністю молодої людини в систему суспільних відносин. Соціальна зрілість є цілісністю усвідомлення і реалізації в діяльності особи її основних соціальних і психологічних якостей і властивостей.

Окремою групою особистісних установок є ціннісно-орієнтовані, покликані гармонізувати внутрішній світ особистості, зводити в систему потреби, знання, норми, цінності і способи поведінки. Провідними серед них є установки, пов'язані з формуванням світосприйняття, життєвих цілей і цінностей, пошуком сенсу життя. За допомогою друкованої продукції, особливо книг, вважає науковець, ці функції реалізуються найбільш активно, вибірково і систематично.

Молодь - це специфічна соціально-демографічна група суспільства, яка є неоднорідною, має внутрішню диференціацію, визначається особливостями діяльності, способу життя, динамічністю, інноваційним потенціалом. Проблема диференціації молоді є досить актуальна у наш час. Крім того загальним фактом є те, що соціальний портрет сучасної української молоді дійсно суперечливий та мозаїчний. Не можна чітко окреслити певне коло інтересів та пріоритетів, яке було б спільним для усіх представників молоді.

Соціально-психологічний портрет молоді багато вчених змальовують так - це не досить приємний, загалом інертний та, певною мірою, анархічно настроєний підліток, котрий найвищим своїм пріоритетом ставить задоволення власних максималістичних та, здебільшого, гормональних потреб та бажань. [9]

Сучасна молодь настільки різноманітна що це дає змогу порівняти її представників та скласти багаторівневий соціально-психологічний портрет сучасної молоді:

1. Це люди дуже запальні, гарячі, котрих завжди переповнюють ідеї, котрі намагаються себе будь-що і будь-де реалізувати, котрі просто горять при роботі з чимось і заражають цим відчуттям інших. Часто, це досить ерудовані, креатині, творчі юнаки і дівчата, котрі а ні дня не можуть прожити хоча б без ковтка творчості нехай навіть і оберненої на буденні справи.

2. Окрема категорія молоді, це люди, які належать до різних молодіжних субкультур, коло захоплень яких є досить специфічним і у великій мірі впливає і на соціально-психологічний портрет цих людей. Проте, знову ж, ніяких узагальнень. Навіть представники однієї й тієї ж субкультури у багатьох речах можуть бути дуже відмінні одне від одного. Це стосується різних аспектів сприйняття молодими людьми сутності певної субкультури, їх відношення до окремих психологічних чи просто смакових питань, ставлення до себе та навколишнього світу тощо.

3. Багатьом підліткам та молодим людям властивий загострений юнацький максималізм, хворобливе перенасичення, особливо емоційне, переживання певних ситуацій, що часто призводить до різного роду депресій (у деяких представників цей стан може тривати роками), апатій, похмурості… Певна категорія молоді в більшості випадків зводить все до суїциду - як до самогубства, так і просто до самокаліцтва чи ж показового різання вен, при чому у той спосіб, який не призведе до смерті, але залишить добре видимий слід для загального споглядання або ж для власної максималістичної егоїстичної втіхи… Так, є в нас дуже емоційна молодь, є дуже депресуюча, є анархічно настроєна… Власне, скільки субкультур, стільки й певних відрізняючи нюансів, як у порівнянні один з одним, так і всередині самих спільнот чи субкультур…

4. Є також молодь, яка є ярими націоналістами, яка палко співпереживає та турбується про долю та стан своєї держави і завжди готова прийти на допомогу і відстояти певні ідеали, котрі, на їхню думку, були б більш раціональними та дієвими для покращення економічного, політичного, культурного, соціального та інших становищ у країні. Вони підтримують процеси формування демократичної незалежної держави, підтримують процес відродження України. Чесно кажучи, таких нам доводилося зустрічати рідко, але все ж доводилось.

5. Є молодь, котра жадає навчатись, котра намагається увібрати у себе усі можливі знання, котра хоче бути самодостатньою, реалізувати себе, активно шукає своє місце в світі, прагне своїми силами забезпечити власне життя…

6. Є й ті, хто просто інертно до всього ставиться і пливе за течією… [26]

Неможливо перерахувати усі тонкощі і особливості молоді. Так, трапляються гнилі фрукти, бувають грубі, аморальні, брутальні, невиховані персонажі, але загалом, це - просто молодь, завжди різнобічна і неповторна.

1.2 Ціннісні орієнтації сучасної молоді

Однією з актуальних проблем сучасної психологічної науки є проблема ціннісних орієнтацій молоді. Ця тема достатньо складна, включає дослідження ряду аспектів, а саме: вікові психологічні особливості молоді, соціологічні проблеми освіти і виховання, вплив колективу, сім'ї та інше.

Дослідження системи цінностей та ціннісних орієнтацій особистості, груп, соціальних верств в нових історичних умовах є дуже важливим, так як дозволяє науково керувати соціальними, соціально-психологічними процесами в суспільстві. Молоді, в тому числі студентській, належить особлива роль у суспільстві, адже саме її представники сьогодні - це керівники держав, урядів, науковці, економісти, юристи - те покоління, яке буде творити історію завтра. І тому від того, якими є цінності і ціннісні орієнтації сучасної молоді, залежить її майбутнє і майбутнє суспільства в цілому. І тому від того, якими є цінності і ціннісні орієнтації сучасної молоді, залежить її майбутнє і майбутнє суспільства в цілому.

Процес становлення соціальної зрілості молоді, вибір нею життєвого шляху відбувається у всіх сферах життєдіяльності особи, реалізовуючи за допомого навчання і виховання, засвоєння і перетворення досвіду старших поколінь. Основними соціально-психологічними регуляторами цього процесу і одночасно показниками положення молоді в суспільстві і в структурі історичного процесу розвитку виступають ціннісні орієнтації, соціальні норми і установки. Вони визначають тип свідомості, характер діяльності, специфіку проблем, потреб, інтересів, очікувань молоді, типові зразки поведінки.

Молодість - це шлях в майбутнє, який вибирає сама людина. Вибір майбутнього, його панування - характерна риса молодого віку; він не був би таким привабливим, якби людина наперед знала, що з ним буде завтра, через місяць, через рік.

Цінність - це значимість чого-небудь на відміну від існування об'єкта чи його якісних характеристик. Поняття «цінність» стало предметом широких теоретичних досліджень (особливо в 60-70-ті роки) багатьох наук - філософії, соціології, психології, педагогіки, естетики, етики, політики та ін. В філософії, чи в її спеціальному розділі, що займається проблемою цінностей, - аксіології - це область, що розглядає об'єктивну дійсність і відношення до неї людини, в соціології - це проблема загально-соціальних регулятивних механізмів, де цінності суспільства розглядаються як складові суспільної свідомості і культури, що виконують по відношенню до особистості нормативні функції, в соціальній психології - це сфера дослідження соціалізації індивіда, його адаптації до групових норм і вимог, а в загальній психології - вивчення вищих мотиваційних структур життєдіяльності.

Психологічні тлумачення цінностей особистості зводять їх до психодинаміки потягів (3. Фройд, певною мірою К. Юнг), ототожнюють із потребами (А. Маслоу), особистісним смислом (Г. Оллпорт), похідними від мотивів діяльності утвореннями (Р.О. Леонтьєв), характеристикою усього, що підтримує людські здатності до життя (Е. Фромм), переконаннями (М. Рокич), соціальними настановленнями (В.А. Ядов), регуляторами потоків інформації (когнітивність), значущістю для людини чогось у світі (С.Л. Рубінштейн), одухотвореними явищами людського буття (І.П. Маноха), утвореннями свідомості й самосвідомості людини, в яких віддзеркалені актуальні життєві потреби, інтереси, погляди і ставлення до дійсності й себе (М.Й. Боришевський).

Поняття «цінність» тісно пов'язане з категоріями «потреба» та «інтерес». Суть життя людини на Землі полягає в тому, щоб задовольнити свої різноманітні потреби. Під потребами, звичайно розуміють стан особистості, що вимагає вступити у взаємовідносини з навколишньою дійсністю для збереження свого існування, функціонування і розвитку, успішної життєдіяльності, пізнання і освоєння світу, самоствердження в ньому.

Аналіз соціальних досліджень, проведених протягом останніх 20-25 років, дозволяє зробити висновки, що ціннісні орієнтації сучасної молоді зазнали певних змін. Соціологи 80-х років Єфімов Я.М. і Мілова М.І. відмічали, що отримання вищої освіти було однією з головних життєвих цінностей студентської молоді того часу. [20] Сучасні українські студенти також не заперечують важливості освіти заперечують важливості освіти у житті, хоч соціологів хвилює той факт, що для більшості гарна освіта - лише одна з багатьох умов успіху у житті. Серед мотивуючих чинників отримання освіти пріоритетне місце займає мотив досягнення успіху ужитті.

Сьогодні молодь стає більш практичною, що проявляється у прагненні за допомогою освіти краще влаштуватись у житті, досягти матеріального благополуччя, високого соціального положення. На посилення прагматичного мотиву при отриманні освіти вказують багато соціологів, підкреслюючи, що основним фактором, який стимулює до отримання вищої освіти, стає матеріальний. [56] Сере матеріальних цінностей переважають такі: квартири, автомобілі, заміські вілли, приватні будинки. Дослідники з прикрістю відзначають, що в молодіжному середовищі втрачають значення моральні цінності, високі християнські ідеали, натомість основним девізом життя стають поради, зроблені свого часу Дж. Морганом: «Те, що не можна зробити за гроші, можна зробити за великі гроші». [55] На жаль, значне зростання питомої ваги матеріального фактору у ціннісних орієнтаціях прослідковується і в української молоді. На цей факт з тривогою вказує український дослідник Скок М.А. [54]

На вищі місця в шкалі ціннісних орієнтацій підіймаються цінності «заробіток» і «службова кар'єра». Соціально-економічні, політичні проблеми, що існують в українському суспільстві, певна криза системи ціннісних орієнтацій, що проявляються у деформації суспільної свідомості, формують у деяких представників молоді бажання жити і працювати за кордоном.

Естетичні орієнтації різних груп молоді також досить різні. Сучасна молодь, в порівнянні з попередніми поколіннями, менше люблять читати художню, науково-популярну та іншу літературу, майже не відвідують театри, музеї, виставки.

Знайомство з художньою літературою не є актуальним для українських студентів, так як більшість половини з них в анкетах відповіли, що не люблять читати і не читають. А ті, хто це любить робити у вільний час, читають детективи, фантастику, книжкові «серіали». Сучасна студентська молодь не цікавиться мистецтвом, а ті, які у вільний час знайомляться з ним чи займаються, певним видом, роблять це для зняття втоми, а не для естетичного розвитку. [27] Втратила вагу така цінність, як творчість. В шкалі цінностей, що відображають організацію вільного часу, мотиви, пов'язані з мистецтвом (класична музика, література, театр, образотворче мистецтво, художня самодіяльність) займають останнє місце. Базовими цінностями високого рангу залишається сім'я, вірні друзі, любов.

На думку деяких дослідників, ціннісно-орієнтаційний портрет сучасної молоді виглядає приблизно так: «Головне в житті - це міцне здоров'я, сім'я - це необхідне джерело морально-психологічної підтримки. Матеріальне забезпечення дає впевненість у собі, своїх силах. Що стосується творчості, пізнання і досягнень, що заслуговують суспільного визнання - це не завжди вдається, але було б бажано. Задоволення приємні, але на них сьогодні не вистачає часу та грошей. Абсолютно впевненим можна бути тільки в одному - сьогодні треба розраховувати тільки на свої сили, здібності та можливості». [20] Соціологічні дослідження ціннісних орієнтацій студентської молоді останнього десятиліття переконують, що у свідомості сучасної молоді формується тип особистості, характерний для західного суспільства - особистості, яка в першу чергу цінує себе і вважає, що її діяльність, успіх у житті залежить в першу чергу саме від неї. Але головне, щоб при виконанні цих завдань не формувалася людина-егоїст, яка зможе переступити через усе, попри будь-які моральні норми заради своєї мети.

Цінності за П. Менцеру - це те, що почуття людини диктує призначити важливим над всім, і до чого можна прагнути, відноситися з повагою та признанням. Цінності на думку М.Ф. Головатого це також певні ідеї, погляди за допомогою яких люди задовольняють свої потреби та інтереси. Існує три категорії основних властивостей цінностей:

Ш ті цінності, які для однієї людини є цінними, інша особа може недооцінювати, або зовсім не вважати цінністю;

Ш пріоритетне значення мають індивідуальні цінності людини над суспільними. Ієрархія індивідуальних цінностей є своєрідною ланкою, яка зв'язує окрему людину і суспільство. Тобто, є духовний світ людини і певна культура суспільства. Які взаємопов'язані і взаємодіють за допомогою цінностей окремої людини;

Ш ціннісні орієнтації не можуть бути заданими чи принесеними кимсь ззовні, вони - результат діяльності конкретної людини.

Ціннісні орієнтації - це певна сукупність ієрархічно пов'язаних між собою цінностей, які задають спрямованість людському життю. У філософському словнику ціннісні орієнтації - «важливі елементи внутрішньої структури особистості, які закріплені життєвим досвідом особистості, всією сукупністю його переживань». Ціннісні орієнтації особистості не тільки визначають мотивацію індивідуальної поведінки, але й складають світогляд людини. Цінності молоді формуються в процесі виховання і навчання, причому навчання має на меті не стільки повідомити конкретні знання в певній галузі, стільки відтворити культурні і історичні нормативи, які сприяють самореалізації особистості. Через виховання здійснюється трансляція ціннісних орієнтацій від покоління до покоління як на вербальному так і на невербальному рівнях. У ході історичного розвитку сформувалося цілий ряд механізмів, з допомогою яких здійснюється передача цінностей через покоління. Серед них чільне місце посідає: сім'я, церква, мистецтво, література, культура. Цінності можуть застосовуватись людиною як свідомо, так і несвідомо (людина не може пояснити чому віддає перевагу одним цінностям над іншими).

Ціннісні орієнтації особистості мають складну ієрархічну структуру. Так, наприклад автори відомої диспозиційної концепції регуляції соціальної поведінки В. Ядов, Д. Узнадзе виділили наступні рівні диспозиції:

1. елементарні фіксовані установки (виникають на основі вітальних потреб);

2. аттітюди (формуються на основі потреби людини у спілкуванні, яка здійснюється в малій групі);

3. суспільно-спрямований інтерес особистості, відповідно конкретної сфери активності;

4. ціннісні орієнтації особистості, які реалізують поведінку особистості.

Таким чином, цінності являть собою вищий рівень людських потреб. Особисті, індивідуальні потреби, співвідносячись з суспільною значущістю і усвідомлюючись особистістю, стають цінностями і регулюють поведінку людини. Отже, між потребою і цінністю - двома головними детермінантами ціннісної орієнтації - існує значна часова й просторова «відстань», на якій відбувається процес, опосередкований соціально-психологічними властивостями особистості, суспільними умовами та іншими чинниками. Активну участь в цьому процесі беруть, зокрема: установка - зайнята особистістю позиція, що виявляється у ставленні до об'єкта потреби, у готовності до дії, настроєності на неї, інтереси, мотиви, цілі, ідеали, які спонукають і спрямовують активність людини в напрямі до об'єкта - цінності; свідомість (самосвідомість) як здатність особи усвідомлювати свої потреби, інтереси, бажання, прагнення, контролювати і регулювати їх згідно з моральними нормами й оцінками, співвідносити із суспільними цінностями й ідеалами; переконання - впевненість, оптимістична віра в успішність реалізації носієм цінності конкретних потреб та інтересів; вибір як показник остаточної визначеності в певній цінності. Відтак схема психологічної структури ціннісної орієнтації може мати такий вигляд: потреби - установки (настроєність, ставлення) - інтереси - мотиви - цілі - ідеали - свідомість (самосвідомість) - переконання - вибір - цінності. Реалізація людиною ціннісної орієнтації залежить від внутрішніх (рівня розвиненості даних психологічних механізмів) та зовнішніх (суспільних відносин, економічної, соціально-політичної будови суспільства, його системи цінностей, матеріальних і духовних благ, перспектив загального розвитку) умов. Слід зазначити, що спрямованість особистості зумовлюється не лише її ціннісними орієнтаціями, а й таким психологічним утворенням як «особистісний смисл» (А.М. Леонтьєв), який трактується «як відбиття в свідомості відношення мотиву (діяльності) до цілі (дії)». [73]

До псевдо цінностей належать цінності, які не сприяють самореалізації людини, або навіть є перешкодою для самореалізації, проте людина може бути переконаною в протилежному. Зокрема, як свідчать соціологічні дослідження, багато молоді вважає, що алкоголь і наркотики є цінними тому, що стимулюють творчість, орієнтацію на псевдо цінності є досить небезпечною для людини і для оточуючих її людей. У таких людей часто виникає ілюзія, про те, що оволодіння найбільш значущою цінністю (гроші, золото, влада) відкривається шлях до оволодіння іншими загальнолюдськими цінностями (добро, краса, любов, гармонія), зокрема більшість переконана в тому, що якщо вони оволодіють великою владою, або великими грошима, то зможуть реалізувати себе на основі істинних цінностей.

Ціннісні орієнтації формуються, також, в процесі засвоєння людиною певного соціального досвіду і проявляється в її переконаннях, інтересах. Зважаючи на велике різноманіття ціннісних орієнтацій молоді Ю. Волков поділив їх на певні категорії. Зокрема: інтелектуально-освітні, культурні, політичні цінності.

Інтелектуально-освітні цінності необхідно розглядати в ракурсі розумового, творчого потенціалу, який нажаль значно знизився за останні роки. Цей феномен вчені пов'язують, насамперед, з погіршенням фізичного та психічного здоров'я молодого покоління. Швидко збільшується кількість захворювань, росте число людей з розумовими вадами, дефіцитом ваги, це є наслідком багатолітньої алкоголізації населення а також неповноцінного харчування. Соціологи твердять, що свої інтелектуальні здібності молодь оцінює досить низько. В очах молоді продовжує падати цінність розумової праці, освіти і знань. Навіть студенти не надають великої уваги знанням, не цінують їх.

Культурні цінності сучасної молоді. Суспільство, яке на перший план поставило матеріальне благополуччя та збагачення, формує відповідну культуру і життєві потреби молоді. Електронні засоби масової інформації заповнюють значну частину їх вільного часу і виступають як важливий інструмент формування духовного світу, культурних цінностей та установок для сучасної молоді. Зокрема, для 1/3 молодих людей перегляд телепередач - є першочергове заняття у вільний час. Сьогодні спостерігається тенденція до подальшої дегуманізації і деморалізації соціокультурних цінностей. Ця тенденція проявляється в піднесеному інтересі молоді до сцен і епізодів насилля і сексу, жорстокості і кінематографії, телебаченні, театрі, музиці, літературі, мистецтві. В соціокультурних цінностях переважають споживацькі орієнтації. Тільки кожний: 6-й займається спортом, 10-й у вільний час відвідує студії, кружки, кожний 16-й займається самоосвітою, проте переважна більшість відпочивають у колі друзів чи біля телевізора. В результаті відбувається тотальне викорінення із культурного обігу цілого пласту культури, мистецтва, науки, народної культури (традиції. Звичаї, обряди, фольклор) сприймається більшою частиною молоді як анахронізм (непотрібний пережиток). [56]

Молодь в політичних цінностях є досить прагматичною: політика розглядається молодими людьми як засіб завоювання авторитету, та лідерства. Кількість молодих людей які постійно цікавляться політичними подіями в країні становить лише трохи більше десятої частини, тоді як третина політикою не цікавляться зовсім.

Ціннісні орієнтації людини органічно пов'язані із проблемами людини і виступають в якості головного компоненту детермінації її поведінки. Ціннісні орієнтації - це елементи мотиваційної структури особистості, на підставі яких відбувається вибір тих чи інших соціальних установок як цілей або мотивів конкретної діяльності. Вони формуються під впливом пануючої в суспільстві системи цінностей, яка змінюється з розвитком історії. Символом нашого часу є виразна увага до матеріальної сторони життя, орієнтація на успіх у житті стає однією з ведучих стратегій студентів і взагалі молоді в сучасних ринкових умовах. На превеликий жаль, втрачають певне значення в житті сучасної молоді деякі духовні орієнтації і цінності. Молодь менше цікавиться політикою, суспільно-політичним життям, далеко не всі люблять читати, відвідувати культурно-мистецькі заклади, займатися спортом, художньою самодіяльністю, мистецтвом, творчістю.

1.3 Прояв інтересу молоді до читання літератури

Науковцями доведено, що читання - це складна і унікальна діяльність людини, яка дозволяє індивіду відтворити в суб'єкті досвід особистісного й самосвідомого розвитку. У своєму житті людина зустрічається з багатьма книгами. А серед них значне місце посідає художня література, до якої людина звертається у часи радості та смутку, тоді, коли потребує поради, або естетичної насолоди.

З розвитком книгодрукування і масовим поширенням книги, термін «читання» набирає більш конкретизованого вигляду. Радянська енциклопедія наводить таке визначення: «читання це - сукупність диференційованих способів прилучення до культури, які розрізняються в залежності від типу, виду видання, змісту й характеру тексту. Читання є об'єктом вивчення ряду наукових дисциплін: соціології, психології, лінгвістики, літературознавства, книгознавства». [30]

Соціальна психологія вбачає в читанні один з каналів людського спілкування (система «соціальний суб'єкт - текст читач») і розуміє його як специфічний вид комунікаційної діяльності, який є засобом вирішення завдань, що лежать за межами читання, в рамках життєдіяльності особистості. Читання не є автономною, замкнутою в собі сферою діяльності, а тісно взаємодіє з усіма засобами комунікації як масової, так і міжособової, що дозволяє зіставити його з іншими видами масової комунікації, виявити специфіку його впливу на потенційних і наявних читачів.

В різні історичні епохи людина виявляла pізноманітну читацьку активність і по pізному pеалізувала пpитаманну їй здібність сприймати і реалізувати прочитане. З появою нового світогляду у письменників поступово кpисталізувалося й нове світоpозуміння в суспільстві. І навпаки, поява нового світосприйняття в суспільстві викликало появу нового напрямку в творчості письменників.

1.4 Психологічні особливості прояву інтересу молоді до художньої літератури як твору мистецтва

Мистецтво - одна з форм пізнання дійсності, яка забезпечує різнобічний і добродійний вплив на свідомість людини, тобто виступає як джерело пізнання, духовного збагачення і формування її світогляду.

Художня література - це своєpідний вид мистецтва слова, що ставить своїм завданням всією системою обpазів та ідей впливати на читача, будити в ньому ті чи інші почуття, естетичні переживання.

Багато науковців, серед яких З. Фрейд, Г. Гегель, Ф.Шіллер, А.Бєлий, Л. Виготський, О. Потебня та інші, вважали художню літературу фактором психологічного розвантаження людини. Засновник цієї теорії З. Фрейд тлумачив все мистецтво і кожен художній твір як лібідозно-танатосне утворення, свого роду «сновидіння на яву», за допомогою якого людина задовольняє свої витіснені у несвідоме потяги. На його думку саме ті особи, в яких уява сильно розвинена і несвідомі потяги достатньо інтенсивні, стають митцями. Щоб послабити психологічне напруження, створюване цими підсвідомими потягами, митець здійснює аутопсихоаналіз за допомогою образів. «Художнє маскування», «вуалювання» почувань, переживань, свідомих і несвідомих бажань, вчений назвав символізацією.

Розвиваючи теорію З. Фрейда Г. Гегель, Ф.Шіллер, Е. Кант, Г. Лессінг та інші мислителі довели, що художня література, як твір мистецтва - це не стільки психотерапія, скільки сфера високої духовності. Мистецька символіка істотно глибша за змістом і складніша за формою, її неможливо звести до «вуалі» для лібідозно-танатосних «випарів» невротизованої психіки. Її створення і сприймання - естетична діяльність, яка є духовною за своєю сутністю. Оскільки, створення і сприймання художніх творів невід'ємне від сутності людини, то й потреби, які її зумовлюють, випливають з глибин людської природи. Вони вбачали в мистецтві центр всієї культури, виразника найбільш істотної сутності людини, охоронника її цілісності, найбезсумнівниший і важливий вираз цивілізації, який репрезентує ідеал даної епохи і раси. Саме цим, на їх думку, епохи і раси відрізняються між собою. Письменник осмислює і усвідомлює свій досвід, pеальність, що його оточує, в тому числі pеальність міжлюдських відношень, включених у той чи інший істоpичний і соціальний контекст і через читацьку діяльність, яка пpиводить до включення в досвід читача символічних стpуктуp художнього твору, спpияє визначеним змінам у pозвитку психіки суб'єкта, розвиваючи його.

Швейцарський психолог Карл-Густав Юнг розглядав твір мистецтва не лише як «свідомий продукт», але і як «подію, породжену підсвідомою природою». Як доводять психологи, мистецтво задовольняє одну з основних потреб людини - так звану естетичну потребу, схоже, як ми задовольняємо голод, спрагу. За рецепторною класифікацією виділяють такі види мистецтва: слухові (музика і співи), зорові (скульптура, живопис, графіка, архітектура, художнє фото, декоративно ужиткове мистецтво) і синтетичні (хореографія, театр, кіно, телемистецтво, дизайн, та ін.).

Побутує думка, що немає нічого легшого, аніж читати художні твори. Насправді ж це твердження хибне, бо «сприймати мистецтво слова в усій його повноті, вловлювати найтонші нюанси, розуміти складні метафоричні, символічні образи, підтекст твору - важка робота». [53] Наприклад, не обійтись без напруженої роботи мозку при читанні віршів і поем Ліни Костенко, Івана Драча, Василя Стуса, Євгена Маланюка, чи творів неокласиків. Сприймання художньої літератури - складний інтелектуальний і емоційний процес. Читання художньої літератури без повноцінного її сприймання - марна трата часу, бо схоплюючи лише основні колізії сюжету, людина не заглиблюється у суть, тим самим позбавляючи себе душевного естетичного задоволення. Тим більш недопустимим і непростимим є нехтування цілісності твору художньої літератури студентами. Осмислено читаючи художній чи науково-популярний твір, людина разом з героями проживає їхнє життя, разом з ними шукає відповіді на різноманітні питання, що часто сприяє вирішенню особистих проблем молоді, студента. За одностайною думкою багатьох вчених, а серед них і Є. А. Пасічника, сприймання художньої літератури визначається не тільки об'єктивними даними конкретного твору (зміст, ідея, система художніх образів, композиція, манера описів і побудова діалогів тощо), а й суб'єктивними, тобто психічним складом, життєвим досвідом, переконаннями, смаками й уподобаннями читача. [53] І справді, читання художнього твору має ту особливість, що його об'єктивний зміст вступає у взаємодію з певною суб'єктивністю у засвоєнні його читачем. Художній твір настільки багатомірний, багатогранний за своїм змістом, що не відразу легко може бути осмислений. На думку Н.Д. Молдавської: «читательское восприятие - сложный психический процесс, в нем участвуют многие психические функции, приводящие «в движение» весь жизненный опит человека в ответ на «сигналы», поступающие из художественного текста. При этом очень важно иметь в ввиду, что содержание книги читатель воспринимает и усваивает с помощью речи. У всякого читающего человека после овладения грамотой и по мере постепенного накопления опыта чтения художественной литературы на основе общего развития речи развивается и способность мыслить словесно-художественными образами или, как иногда говорят, литературное мышление. Эта способность формируется в процессе восприятия художественной литературы и в то же время обеспечивает качество и уровень самого восприятия». [34]

Першочерговий фактор сприймання художньої літератури - наявність у читача відповідного життєвого досвіду. Воно залежить від його інтересів, від його психічного стану. Природно, що один і той же твір мистецтва може відкриватися перед студентами різними гранями. Вони часто схоплюють з твору лише те, що впадає в вічі з першого погляду, що відзначається яскравістю і новизною, не проникаючи глибоко в зміст і не осмислюючи його. Усвідомлення художньої літератури, як твору мистецтва відповідно регулюється емоційною і розумовою сферою людини. Художнє сприймання - це не тільки спілкування з автором твору, уявна суперечка чи незгода з ним; це і відкриття нового в житті, і пізнання самого себе, це і насолода, і самовиховання. Почуттєвий, моральний, соціальний, естетичний життєвий досвід і складає ту основу, без якої неможливе сприймання мистецтва взагалі, і літератури зокрема. Та й інтерес до художнього твору великою мірою залежить від того, наскільки він співзвучний думкам і почуттям людини. «Не менш важлива роль у сприйманні художньої літератури належить розвитку в студентів культури почуттів, наявності необхідної суми теоретико-літературних знань, на основі яких вироблятимуться самостійні критерії оцінки художнього твору. Без необхідної суми знань повноцінний процес його естетичного освоєння неможливий». [38]

Доглибинне ядро, найістотнішу психологічну сутність естетичної потреби виразно окреслив Ф.Шіллер. Він вважав, що мистецтво задовольняє найзаповітнішу людську мрію і найсуттєвішу потребу людського духу - свободу, звільнення від сковуючих його природних і соціальних сил, не дивлячись на те, що абсолютною більшістю людей зміст даної потреби не усвідомлюється, бо вона є підсвідомою. Кожна людина і кожен народ має свій ідеал свободи, у відповідності з яким по-своєму відчуває і переживає трагізм людського існування - несвободу духу - від невдоволення тваринної людини та конформіста перепонами, що заважають задовольняти інстинкти та меркальтильні інтереси, до душевного болю святого. І кожен, хто звертається до мистецтва слова, підсвідомо шукає в ньому співзвучне своєму ідеалу свободи: тішиться «чорнухою», «бульварщиною», «порнографією», супер-героями з детективів, бойовиків і фантастик, або ж шукає боріння духу, високих ідеалів і поривань. І хоч естетична потреба є суб'єктивною, вона все ж претендує на всезагальність, бо визначається загальним рівнем культурної компетентності членів суспільства. Кожен літературний твір, як взагалі будь-який твір мистецтва, несе в собі пошук «свого» ідеального читача. Цей процес невичерпний, тому що не тільки різні покоління, але й люди одного віку, одного часу по-своєму прочитує кожний твір. В цьому методологічний закон і унікальність сприйняття художнього твору, як глибоко особистісного процесу. Ця суть не передається і не сприймається при інформаційному витлумаченні, інформаційному підході до художнього твору.
Безпосереднє сприйняття твору динамічне і може мати ряд стадій. Вони різняться і за емоційною реакцією читача і по рівню включення насолоди, уваги, усвідомлення змісту, сприйняття. Насиченість сприйняття може залежати від різних факторій: а) якості твору, його відповідності чи невідповідності досвіду, рівню розвитку читача; б) співзвучність або неспівзвучність прочитаного твору настрою, установкам, очікуваним в даний момент; в) більшій або меншій близькості, спорідненості смаку, установці суб'єкта сприйняття, його читацькому досвіду або протидія літературно-художньому смаку, естетичним потребам. Все це потрібно мати на увазі, організовуючи читання, рекомендуючи книгу або стимулюючи читацьке відношення до неї. Динамічність естетичного сприйняття проявляється в онтогенезі читача як одна з якісних рушійних характеристик читача, що саморозвивається і виховується. Це довгий і безперервний процес.

Виховний вплив мистецтва на особистість - акт двосторонній. Він являє собою активну взаємодію художнього твору і особистості. Якщо потреби людини не відповідають інформативній значимості мистецтва, а їх сприйняття неадекватне його природі, то вплив мистецтва на духовний розвиток особистості виявляється нереалізованим. За відомим висловом, «мистецтво при умові нехудожнього до нього підходу виявляється тим залізничним полотном, по якому не ходять потяги» (К. Маркса).

2. Емпіричне дослідження психологічних особливостей прояву інтересу молоді до читання художньої літератури

2.1 Методика та організація дослідження

Дане дослідження було проведене з метою вивчення впливу ціннісних орієнтацій та мотивів відповідальної поведінки студентської молоді різних факультетів на інтерес до читання художньої літератури, для дослідження взаємозв'язку особистісних якостей молоді та інтересу до читання художньої літератури.

Наше дослідження було проведене на базі Волинського національного університету імені Лесі Українки. Вибірку дослідження становили 90 респондентів із психологічного, філологічного та математичного факультетів. Усі студенти були підібрані в межах однієї вікової категорії та однаково за рівнем розвитку.

Дослідження спиралось на ряд досягнень, які має психологічна наука в галузі вивчення особливостей молоді. Серед них є не лише суто теоретико-методологічних розробок, а й величезна кількість психологічного інструментарію. Зупинимось на більш ширшій характеристиці кожної методики.

Методика О.І. Моткова, Т.А. Огнєвої « Ціннісні орієнтації». За даною методикою визначимо значущість та реалізацію 10-ти ціннісних орієнтацій. Вони, у відповідності з теорією самодетермінації Є.Л.Дісі і Р.М. Руаяна, поділені на зовнішні і внутрішні цінності. До зовнішніх цінностей належать: хороше матеріальне благополуччя, відомість, популярність, фізична привабливість, високе соціальне становище, розкішне життя; до внутрішніх - самореалізація особистості, теплі, турботливі відносини з людьми, творчість, любов до природи.

Суть теорія самодетермінації полягає в тому, що висока вираженість зовнішніх чи внутрішніх цінностей пов'язана з рівнем задоволення базових, суттєвих з самого початку, психологічних потреб особистості:

· в автономії (самостійність і незалежність),

· в компетентності і ефективності,

· в значимих міжособистісних стосунках.

Задоволення цих потреб веде до особистісного розвитку і психологічного здоров'я, до розвитку внутрішніх цінностей особистісного росту, прив'язаності і любові, служіння суспільству і здоров'я. Позитивний вплив на їх розвиток надає сімейна підтримка автономності, емоційна участь батьків в житті своїх дітей, структурованість вимог. Вищий рівень розвитку автономності і саморегуляції молодої особистості сприяє вищій мотивації і адаптації в оточуючому середовищі.

Низький рівень задоволення базових психологічних потреб веде до розвитку стурбованості, проблем з психологічним здоров'ям особистості, до розвитку орієнтації на зовнішні цінності передбаченого благополуччя і до часткового знеціненню внутрішніх цінностей. Орієнтація на зовнішні цінності - це свого роду прояв психологічного захисту і прагнення до самоствердженості в соціумі.

Ціннісні орієнтації молоді залежать значною мірою від їх бажань, потреб, уподобань. Використана нами методика О.І. Моткіна і Т.А. Огнєвої, що застосовувалася з метою визначення цінностей особистості, їх значення і рівня реалізації, дозволила вирішити наступні завдання:

а) виміряти рівень значення зовнішніх і внутрішніх цінностей;

б) виявити чи існує різниця між значення певної цінності та її втіленню в реальності.

Для визначення мотивів поведінки молоді нами було використано методику М.В. Савчина. Вона складається із 47 тверджень, які в свою чергу дозволяють визначити мотиви відповідальної поведінки, що впливають на вчинки, уподобання молоді. Савчин виділяє певний ряд мотивів відповідальної поведінки:

Ш суспільні мотиви - це мотиви які служать для спілкування в соціальному середовищі;

Ш мотиви морального самоствердження - зумовлені прагненням утвердити себе в статусі моральної особистості;

Ш мотиви самореалізації - зумовлені потребою реалізувати у конкретній справі свої можливості й здібності;

Ш прагматичні мотиви - намагання розглядати свою поведінку, вчинки крізь призму користі, насамперед для себе; виявляється у задоволенні власних потреб;

Ш мотиви егоїстичного самоствердження - викликані намаганням привернути до себе увагу, продемонструвати свою перевагу над іншими, демонструють себелюбство;

Ш неспецифічні мотиви - афективні імпульси, звички;

Ш мотиви самопізнання - пов'язані з необхідністю пізнати себе, оцінити свої сили і вміння;

Ш мотиви спілкування - одна з передумов спільної діяльності з оточуючими, моральна потреба;

Ш мотиви виховання інших - пов'язані з необхідністю аналізувати і корегувати поведінку інших людей;

Ш духовні мотиви - удосконаленням свого внутрішнього, духовного стану.

Також було проведено методику « Вимірювання художньо-естетичних потреб», розроблена В.С. Аванесовим. Вона складається з 32 тверджень, які опитуванні порівнюють з власною думкою. Дана методика дозволила визначити рівень художньо-естетичних потреб молоді.

На заключному етапі респонденти заповнили розроблену нами анкету напіврозгорнутого типу «Ставлення сучасної молоді до читання художньої літератури», яка включає запитання із уже готовими варіантами відповіді і запитання закритої форми, де потрібно дати власний варіант відповідь. Анкета дозволила зробити узагальнення за такими критеріями:

· ставлення до читання художніх творів;

· причини, які заважають читати;

· час, який молоді люди витрачають для читання художньої літератури;

· рівень захоплення читанням художніх творів;

· вплив друзів, компанії на інтерес до читання;

· кількість прочитаних творів;

· цінність художнього твору для молоді.

Також наше дослідження дозволить визначити чи існує вплив обраної професії на інтерес до читання художньої літератури.

2.2 Інтерпретація отриманих емпіричних даних

Експериментальним дослідженням було охоплено 90 студентів психологічного, філологічного та математичного факультетів Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Для перевірки гіпотези було проведено обстеження, в ході якого ми отримали наступні результати.

Опрацювавши отримані результати за методикою Моткова О.І. та Огнєвої Т.А. « Ціннісні орієнтації» нами було з'ясовано, що внутрішні і зовнішні цінності відіграють важливу роль у житті молоді, впливають на вид діяльності. Провівши більш детальні обчислення результатів ми побачили, що внутрішні цінності переважають над зовнішніми, молодь більше надає значення своєму внутрішньому, духовному стану, а ніж дбає про зовнішні блага, які оточують у повсякденному житті.

Показники ціннісних орієнтацій молоді за статистичними підрахунками є наступними:

- значущість зовнішніх цінностей становить - 3,7;

- значущість внутрішніх цінностей - 4,2;

- реалізація зовнішніх цінностей - 2,9;

- реалізація внутрішніх цінностей - 3,6.

Розглянемо більш детально характеристики цінностей і рівень їхнього значущості і реалізації у житті молоді.

Таблиця 2.1. Зведена таблиця результатів

Рис. 2.1. Графік розподілу показників ціннісних орієнтацій молоді

За даними графіка видно, що шкала реалізації має більш високий рівень ніж шкала значущості. Це свідчить про те, що ціннісні орієнтації молоді реалізовані не в повній мірі, рівень реалізації є нижчим ніж рівень значення. Що ж стосується зовнішніх (непарні номера характеристики) та внутрішніх (парні № характеристики) цінності, то видно, що зовнішні цінності мають нижчий рівень вираженості ніж внутрішні. Під час порівняння результатів, по групах, за даною методикою відмінностей між ними не виявлено.