Соціально-психологічне спричинення та інституалізація злочинності

Поняття, ознаки та види деструктивної поведінки. Основні підходи до розуміння злочинності. Проблема інституціалізації кримінальної поведінки та її окремих видів. Сучасний стан злочинної активності в Україні. Проблеми та перспективи протидії злочинності.

Рубрика Психология
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 12.11.2012
Размер файла 297,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Серед найбільш суттєвих недоліків у правовому регулюванні відносин, пов'язаних із запобіганням злочинності, Голіна В.В. виділяє наступні:

· правові норми про запобігання злочинності не систематизовані, що викликає ускладнення в їх використання на практиці;

· наявні прогалини в регламентації питань кримінологічної профілактики та запобігання на індивідуальному рівні;

· відсутність закону про запобігання злочинності в Україні

· поза правовим регулюванням залишається діяльність у сфері запобігання злочинності різних (тих, що вже існують, і тих, що тільки створюються) громадських формувань, релігійних і недержавних організацій.

Крім того, актуальною уявляється проблема професійної підготовки кадрів, для яких запобігання злочинності є основним завданням, адже покладатися на людей без спеціальних знань не можна. Потрібна не взагалі особа з вищою юридичною освітою, а спеціаліст-профілактик. Питання про підготовку таких фахівців потребує всебічного вивчення, розробки, обґрунтування і, безумовно, вирішення Запобігання злочинності (теорія і практика): навч. посіб. / Голіна В.В. - X.: Нац. юрид. акад. України, 2011. с.93..

Академік А.П. Закалюк виступає за реалізацію ідеї кримінологічної експертизи законопроектів в Україні, цінність якої, за думкою її розробника, вбачається саме в тому, що вона дає обґрунтування для своєчасної, як правило, до прийняття останніх у формі закону, суспільно доцільної фахової корективи їх змісту, спрямованої на усунення сумнівних або суперечливих норм, і тим самим запобігає негативним наслідкам впровадження законів у життя у вигляді створення сприятливих умов для вчинення злочинів Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика; у 3-х кн. - К.: Ін Юре, 2008. - Кн. 3: Практична кримінологія. - с.246..

У одному із рішень Ради Національної безпеки і оборони, масштаби злочинності визнаються такими, що загрожують національній безпеці.

Зокрема відзначається, що протиправні схеми пронизують сферу господарської діяльності, правоохоронні органи та суди. Корупція охопила всі ланки органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Значно ускладнює криміногенну ситуацію протиправна діяльність численних організованих груп та злочинних організацій з корупційними і транснаціональними зв'язками.

Через недостатність заходів прокурорського нагляду, слабкість відомчого контролю набула значного поширення практика відмов у порушенні кримінальних справ працівниками органів внутрішніх справ. Особливо тривожним показником є щорічне зростання розриву між кількістю заяв та повідомлень про злочини і числом зареєстрованих злочинів. Реальний рівень злочинності в Україні значно перевищує офіційні показники, що не дає змоги адекватно протидіяти їй. Існуюча в Україні система реєстрації злочинів спотворює дійсну картину стану злочинності, підриває довіру громадян до держави. Усе це призводить до порушення конституційних прав людини і свідчить про неспроможність держави забезпечити їх належний захист.

Згідно з результатами соціологічних опитувань правоохоронні органи не користуються довірою громадян, не є здатними забезпечити ефективну протидію злочинності внаслідок політичної заангажованості, корумпованості, відсутності результативних системних реформ, різкого зниження рівня професіоналізму кадрів.

Як наслідок, на фоні зростання числа зареєстрованих тяжких та особливо тяжких злочинів останнім часом відзначається тенденція до зменшення кількості розслідуваних злочинів цієї категорії. Залишаються не розслідуваними понад 2 млн. злочинів минулих років, у тому числі надзвичайно резонансні Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції: рішення РНБО України: введено в дію Указом Президента від 27 жовтня 2009 року № 870/2209: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

На сьогоднішній момент відсутні реальні кроки, спрямовані на реформування правоохоронних органів, вони продовжують залишатися корумпованими та каральними по своїй суті.

Діяльність держави з протидії злочинності не має належного наукового забезпечення, нові технології та методики розробляються повільно та безсистемно, а наявні розробки впроваджуються недостатньо активно.

Існують проблеми також у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення протидії та запобігання злочинності.

Передусім слід зазначити розосередженість обліку злочинів по окремих відомствах. Кримінально-правова статистика ведеться у Верховному Суді України, МВС України, прокуратурі, податковій міліції, митних органах, СБУ. Кожний із вказаних органів обліковує показники кримінально-правової статистики на власний відомчий розсуд, нерідко перекручуючи їх, що не дає достовірної, точної загальної інформації про стан злочинності та ефективність роботи з протидії їй. Розосередженість обліку злочинів по окремих відомствах створює умови для відомчого впливу, викривлення державної статистичної звітності, маніпуляцій із цифровими показниками. Система збору показників кримінально-правової статистики про злочинність через відомчий підхід до неї не сприяє формуванню об'єктивної і достовірної картини про стан злочинності в країні і про результати роботи правоохоронної системи. Ситуація, що склалася, негативно впливає і на використання статистичних даних для визначення стратегії й тактики протидії злочинності та іншим правопорушенням Проблеми протидії злочинності: підруч. / [Кальман О.Г., Ґ Козьяков І.М., Куц B.М, Лизогуб Б.В., Мірошниченко С.С., Подільчак О.М., Толочко AM., Туркот М.С.]; за ред. проф. О.Г. Кальмана - Харків: Вид-во ТОВ фірма „Новасофт", 2010 с.37..

Другою проблемою є надмірна формалізація аналітичної роботи. Світовою тенденцією стало створення та зміцнення аналітичних підрозділів в правоохоронних органах розвинутих країн. В епоху інформаційного суспільства інакше й не може бути. Американські економісти підрахували, що при правильній організації аналітичної роботи вона дає 4,2 долари прибутку на 1 долар затрат. На жаль, економічну оцінку своєї роботи вітчизняні правоохоронні органи не враховують. Сьогодні управлінсько-аналітичну статистичну діяльність правоохоронних органів правильніше буде називати просто арифметичними підрахунками фактів і подій. Пріоритетним став курс на максимальну математизацію аналітичної роботи, в основу якої покладено маніпуляції зі статистичними показниками, які зовсім не відтворюють реальний стан протидії злочинності, показують лише рух облікових документів про виявлені і розкриті злочини, в яких досить чітко прослідковується певна воля і бажання керівників правоохоронних органів. Наприклад, донедавна в підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю діяли 84 форми звітності, які потім скоротили до 40. Фактично УБОЗ було перетворено не в оперативно-розщуковий підрозділ, а в «рахункову палату» для обслуговування усіх цих форм звітності Там само с. 38..

На сьогоднішній момент, порушується один з основоположних кримінально-правових принципів - невідворотність покарання за вчинений злочин. Вище, у рішенні РНБО уже відзначалось, що понад 2 млн. злочинів залишаються нерозкритими. За останній роки ця цифра лише збільшується, близько 45% всіх злочинів в 2011 році залишились нерозкритими. Несвоєчасне настання відповідальності за вчинений злочин заохочує до вчинення нових злочинів, а це створює сприятливі умови для рецидивної, професійної злочинності і тривалої діяльності організованих злочинних груп. У морально-психологічному аспекті високий рівень латентної злочинності формує в громадян правовий нігілізм, сумнів щодо ефективності діяльності правоохоронних органів та їх можливостях в охороні життя, здоров'я, майна й інших благ. В цілому, слід сказати, що ця критика справедлива і на сьогодні, оскільки криміногенна ситуація в Україні порівняно з 2009 роком тільки погіршилась. Все це свідчить про кадрову проблему правоохоронних органів, їхній низький професіоналізм. З огляду на це, потрібно підвищувати якість підготовки працівників правоохоронних органів, підвищувати престижність роботи в правоохоронних органах, шляхом розширення соціальних гарантій, збільшення заробітної плати, впроваджувати нові більш сучасні технології у практику боротьби зі злочинністю.

Особливо, на думку автора, потрібно зупинитися ще на проблемі системи виконання покарань в Україні. Боротьба зі злочинністю включає в себе і діяльність по виправленню і перевихованню засуджених. А статистика, свідчить (Додаток 5), що 45% всіх осіб, що вчинили злочини в 2011 році раніше вже вчиняли злочини.

Система та умови ув'язнення з інквізиційних часів та до новітніх репресивних режимів сформували в народі переконання, що «тюрма не лікує, а калічить», а перебування в ній -- це проходження «тюремного університету». Україна, на жаль, опинилася серед країн, переважно пострадянських (Росія, Білорусь, Молдова та ін.), де не тільки непомірно застосовується позбавлення волі, але й система та зміст цього покарання мало в чому змінилися зі старих часів, коли ґрунтувалися на каральних, репресивних, екзекуційних засадах. Слід визнати, що основні засади і недоліки, які були характерні для радянської системи виконання покарань, багато в чому збереглися й у кримінально-виконавчій системі суверенної України, а деякі з них за умов сучасних негараздів, передусім соціально-економічних, стали ще більш значними і навіть небезпечними. Серед них: недосконале вивчення осіб, що надходять до системи виконання покарань для їх класифікації з метою розподілу до відповідних установ; поверхове знання індивідуальних якостей засуджених, у тому числі насамперед їх ставлення до вчиненого злочину, у поєднанні з обмеженими матеріально-фінансовими можливостями УВП не дозволяють диференціювати виправно-виховний процес; останній ведеться за шаблоном і, як правило, не досягає бажаного результату; через гостру нестачу приміщень, матеріального обладнання та інвентарю, хронічний дефіцит коштів установи позбавлення волі, особливо слідчі ізолятори та тюремні лікарні, постійно переповнені; істотним недоліком нинішньої системи виконання покарань є її неспроможність забезпечити зайнятість працею та трудове перевиховання засуджених; за неможливості забезпечити нормативні умови утримання засуджених адміністрація УВП прагне занадто широко використовувати умовно-дострокове звільнення від відбування покарання тощо Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. с.563-564..

Хоча сучасні проблеми України в боротьбі зі злочинністю пов'язані з проблемами передусім держави та правоохоронних органів, слід відзначити і необхідність більш широкого залучення населення у практику протидії злочинності.

У реальній дійсності ігнорування ролі громадян і громадських об'єднань у підтриманні правопорядку призвело до деформації суспільно-правової свідомості, зниження громадянської активності населення, більш орієнтованого раніше на готовність надати сприяння в боротьбі зі злочинністю та іншими негативними проявами в суспільстві. Це помітно послабило ефективність діяльності правоохоронних органів, знизило попереджувальний потенціал. Держава - основний суб'єкт боротьби зі злочинністю, але вона досягає успіху в такій боротьбі тільки за умови підтримки громадянським суспільством, громадянами держави. Це закріплено в ряді резолюцій ООН. Зокрема, в матеріалах спеціальної сесії IV конгресу ООН по боротьбі зі злочинністю та поводження з правопорушниками формулюється висновок про те, що в різних країнах світу різні межі використання інституту участі громадськості в боротьбі зі злочинністю, ці відмінності мають об'єктивну політичну та соціально-економічну основу, але суть закріпленої в резолюції позиції зводиться до того, що без допомоги всього населення, всього суспільства успіх у боротьбі зі злочинністю неможливийГаврилов А.М. Привлечение населения к участию в борьбе с преступностью: Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук:12.00.09./А.М. Гаврилов. - Саратов.,2004. с. 3-4..

Загалом, слід сказати, що прогнози злочинності у світі невтішні. Констатується що приріст злочинності в світі складає в середньому 5% на рік при рості населення в 1-1,5%.

Фахівці відзначають кілька тенденцій, що характеризують світову злочинність:

· Професіоналізацію злочинності;

· Інтенсифікацію злочинності;

· Структурні зміни, пов'язані зі зростанням організованої злочинності;

· Інтелектуалізацію злочинності - злочинець 21 століття буде мало нагадувати атавістичну людину Чезаре Ломброзо. Відбувається його заміна типом «інтелектуального», «підприємливого» злочинця, широке поширення нових, раніше невідомих форм і методів злочинної діяльності тощо;

· Посилення корисливої ??спрямованості злочинності

· Збільшення витонченості, озброєності та технічної оснащеності злочинності Див. Лунеев, В. В. Преступность XX века: мировые, региональные и российские тенденции / В.В. Лунеев. -- Изд. 2-е, перераб. и доп. -- М. : Волтерс Клувер, 2005. с.29-46..

У найближчий час, очікується, що Україну відвідають мільйони туристів у зв'язку з Євро-2012, що може вплинути на зростання рівня злочинності в 2012 році. У більш довготривалій перспективі абсолютний рівень злочинності буде обов'язково гальмуватися подальшим зменшенням населення України. Все інше буде залежати від того, чи вдасться Україні розв'язати соціально-економічні, ідеологічні, правові кризові явища, ліквідувати недоліки національної боротьби зі злочинністю.

Висновки

У вітчизняній літературі доволі рідко вживається, а ще рідше пояснюється поняття деструктивності. Інколи, без достатніх для того підстав відбувається ототожнення цього поняття з поняттям «девіантної поведінки». В ході дослідження було виявлено, що класики психоаналізу, в рамках якого поняття деструктивної поведінки власне і закріпилось в наукових колах, З. Фрейд та Е. Фромм не прив'язували його до поняття «норми», а мали на увазі фактично суспільно небезпечну поведінку, яка характеризується завданням шкоди безпосередньому об'єкту взаємодії. Таким чином була встановлена корінна відмінність між девіантною поведінкою, яка за своїм характером відносна і деструктивною, яка завжди стала. Деструктивна поведінка - це поведінка направлена на завдання шкоди, руйнування об'єкта взаємодії.

Все різноманіття деструктивних проявів людини можна класифікувати на два види в залежності від цілей: зовнішньодеструктивну і самодеструктивну активність. В свою чергу, самодеструктивну поведінку можна розділити на адиктивну, яка проявляється в залежностях хімічного та нехімічного характерів та на суїцидальну, яка проявляється в дійсних, демонстративних та прихованих самогубствах. Зовнішньодеструктивна поведінка може бути поділена, в сою чергу, на асоціальну (аморальну) та антисоціальну. Різниця між ними полягає в тому, що антисоціальна поведінка має більш чітко виражену протисуспільну спрямованість, вона посягає на найбільш важливі соціальні відносини, які здебільшого охороняються правовими нормами.

До антисоціальної деструктивної поведінки власне і належить злочинна поведінка.

З існуючих нині чотирьох основних підходів до розуміння злочинності, два - теологічний та антропологічний, втратили свою наукову вагу. Основний недолік правового підходу, на думку автора полягає у надмірній формалізації злочинності. Його поширення в деякій мірі пов'язане з юридичним позитивізмом, який не розрізняє право і закон. Соціологічний підхід, і це власне одна з найконструктивніших ідей, вирізняє юридичний і фактичний злочини. Фактичний злочин - це злочин, який володіє всіма його ознаками, окрім кримінальної протиправності, яка є факультативною. Такий погляд, ґрунтується в більшій мірі на природно-правовій теорії і дозволяє більш адекватно розуміти злочинність. Це дозволяє, з одного боку, відносити до злочинної діяльності ті діяння, які є явно суспільно небезпечними (антисоціально деструктивними) і завдають суттєвої шкоди найбільш важливим суспільним відносинам, але з політичних, правових чи інших мотивів не вважаються формально злочинами, а з іншого боку - це дозволяє виключати, принаймні на науковому рівні, безпідставно віднесені до кримінального закону злочинні дії чи бездіяльність.

На сьогоднішній момент в кримінологічній літературі домінує правовий підхід і як наслідок статистичне визначення злочинності, як сукупності всіх злочинів вчинених на певній території за певний проміжок часу. Найбільш вдала спроба розвинути дане визначення була здійснена Н.Ф. Кузнецовою. На противагу цьому, в літературі ряд авторів намагається дати злочинності саме якісне визначення. Злочинність - це масова суспільно-небезпечна деструктивна поведінка, яка може мати кримінально-правовий характер. Найбільш типові причини злочинної поведінки є причинами злочинності в цілому.

Широка поширеність окремих видів злочинної поведінки та їх рівень легітимності свідчить, про інституалізацію окремих злочинних практик. Корупція, тіньова економіка, організована злочинність набувають ознак соціального інституту, які як і будь-які соціальні інститути виконують свої функції, задовольняючи потреби людей. Цей процес підсилюється поступовою деінституалізацією базових, традиційних інститутів, згубним впливом ЗМІ тощо. Злочинні практики набували ознак соціального інституту і в минулому (дуелі, викрадення тощо).

В ході аналізу статистичних даних Державної служби статистики України та МВС, було констатовано, що починаючи з 2008 року, злочинність в Україні продовжує зростати. Статистичні дані за 2011 зафіксували ріст кількості зареєстрованих злочинів на рівні 3% до 515 тисяч. Найбільш інтенсивно злочинність зросла в Харківській області - одразу на 26%. У структурі злочинності домінують злочини проти власності, частка яких за останній рік також збільшилась і сягнула 65,8%. Загалом, корисливий характер вітчизняної злочинності поступово наближає її до моделей злочинності розвинених країн (окрім США), які характеризуються невеликою долею насильницьких злочинів і домінуванням злочинів проти власності.

45% злочинів, що знаходились в провадженні в звітному періоді залишилися нерозкритими. Загалом залишок нерозкритих злочинів минулих років сягає 2 млн. серед них більше половини є тяжкими та особливо тяжкими. Серед осіб, що вчинили злочини близько 6% - неповнолітні, 13.5% - жінки. Близько 16,6% осіб вчинили злочин у стані алкогольного сп'яніння. 45% злочинів вчинили особи, які раніше вже вчиняли злочини.

Причини такого становища слід шукати соціально-психологічній сфері. На основі аналізу існуючих поглядів на детермінанти злочинної поведінки, та деяких фактичних даних, було констатовано, що у літературі інколи гіпертрофується значення соціальних і економічних факторів. Таке безпідставне перебільшення має місце тоді, коли ці фактори вважаються причинами злочинності. Будь-який фактор зовнішній чи внутрішній повинен з необхідністю переломитись в свідомості людини і викликати ті чи інші деструктивні психологічні дефекти, які і є причинами злочинності. Причиною може називатися лише той фактор, який безпосередньо продукує злочин, як свій наслідок у сприятливій для цього ситуації. Тому все різноманіття зовнішніх негативних економічних та соціальних факторів виступають лише умовами злочинності, що можуть створювати або сприятливі умови для дії причин, або ж впливати на формування цих самих причин.

Такий підхід дозволяє пояснити високі рівні злочинності в найбільш передових країнах сучасності, країнах найбільш розвинених економічно, соціально і політично на нашій планеті, які разом з цим, мають найвищі показники злочинності. Це дозволяє пояснити і факт низької злочинності в традиційних суспільствах.

Це дозволяє констатувати, що причинами злочинності є загалом деструктивні дефекти масової свідомості. Вони є соціально-психологічними тому, що формуються внаслідок впливу здебільшого зовнішніх факторів. Біологічний базис може впливати на ті чи інші особливості, стійкість, інтенсивність, форми в яких виражаються ці дефекти. Такими основними факторами є відчуження, гедонізм, нігілізм. Як наслідок розумна культурна політика, відродження базових соціальних інститутів повинні бути основним напрямками загальносоціального попередження злочинності. Інакше ми отримаємо багату, успішну, зайняту людину, але з варварською душею, яка буде продовжувати вчиняти злочини, як це має місце в західних країнах.

Важливими умовами злочинності в Україні, на основі аналізу літературних джерел та статистичних даних Держслужбстату, було визнано: бідність, безробіття, різку майнову диференціацію (проблеми з формуванням середнього класу), маргіналізацію населення, політичні та правові проблеми, низький рівень регулюючої ролі релігійних норм тощо.

На сьогоднішній момент гострі проблеми протидії злочинності в Україні також повинні розглядатися як умови злочинності. У правовій сфері відсутній закон про запобігання злочинності в Україні, як наслідок - правові норми про запобігання злочинності не систематизовані, що викликає ускладнення в їх використання на практиці. Виглядає актуальним питання професійної підготовки кадрів, для яких запобігання злочинності є основним завдання також кримінологічної експертизи законопроектів в Україні.

Протиправні схеми пронизують сферу господарської діяльності, правоохоронні органи та суди. Корупція охопила всі ланки органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Як наслідок - правоохоронні органи не користуються довірою громадян. Діяльність держави з протидії злочинності не має належного наукового забезпечення. Розосередженість обліку злочинів по окремих відомствах створює умови для відомчого впливу, викривлення державної статистичної звітності, маніпуляцій із цифровими показниками. Надмірна формалізація аналітичної роботи перетворюють підрозділи правоохоронних органів в «рахункові палати». «Тюрма не лікує, а калічить» - пенітенціарна система в Україні спроможна виконати мету покарання злочинців, але не перевиховання чи виправлення. Вона не може забезпечити зайнятість працею та трудове перевиховання засуджених.

Список літератури

1. Кримінальний кодекс: станом на 1 травня 2011 року. - К. Велес, 2011

2. Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції: рішення РНБО України: введено в дію Указом Президента від 27 жовтня 2009 року № 870/2209: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua

Спеціальна література:

3. Аберкромби Н. Социологический словарь: Пер. с англ. / Н. Аберкромби, С. Хилл, Б.С. Тернер; под ред. С.А.Ерофеева. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- М.: «Экономика», 2004.

4. Абрамов М.Г. Человек и компьютер: от homo faber к homo informaticus // Человек. 2000. №4.

5. Александров Ю.В. Кримінологія: Курс лекцій / Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. - К.: МАУП, 2002

6. Антонян Ю.М. Криминология. Избранные лекции. -- М.: «Логос», 2004.

7. Антонян Ю.М. Почему люди совершают преступления. Причины преступности. -- М.: ИД Камерон, 2006.

8. Бараева Н.Б. Организованная преступность как социальный институт: Автореф. диссертации на соискание ученой степени кандидата соц. наук: 12.00.08. /Н.Б. Бараева. - СПб., 2002.

9. Бим-Бад Б.М., Гавров С.Н. Модернизация института семьи: социологический, экономический и антрополого-педагогический анализ: Монография. - М.: Интеллектуальная книга - Новый хронограф, 2010.

10. Бузало П.М. Кримінологія: Навч. пос. / Бузало П.М., Денисов С.Ф., Кириченко О.В.- К.: Центр учбової літератури, 2007.

11. Вершинин С.Е., Борисова Г.А. Концепция социальной деструкции Франкфуртской школы (историко-философский анализ). - Екатеринбург: Изд-во ГОУ ВПО "Рос.гос.проф.-пед.ун-т", 2009.

12. Вильямс Фил Российская организованная преступность: новая угроза? / Пер. с англ. А. Гостева. - М: «Крон-Пресс», 2000. с.

13. Похищение невесты [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Похищение_невесты#cite_note-15

14. Воронин Ю.А. Введение в криминологию: Курс лекций. - Екатеринбург: УрАГС, 2005.

15. Востриков А.В. Книга о русской дуэли. - СПб: Ивана Лимбаха, 1998.

16. Гаврилов А.М. Привлечение населения к участию в борьбе с преступностью: Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук:12.00.09./А.М. Гаврилов. - Саратов.,2004.

17. Гидденс Энтони Социология /при участии К. Бердсолл: Пер. с англ. Изд. 2-е полностью перераб. и .доп. - М.:Едиториал УРСС, 2005.

18. Гилинский Я. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других «отклонений». - СПб.: Издательство Юридический центр Пресс, 2004.

19. Гилинский Я.Институциональные эффекты девиантности и социального контроля /Я. Гилинский, В. Гольберт // Российский криминологический взляд. - 2009. - №1. С. 218 - 233.

20. Голик Ю.В., Коробеев А.И. Преступность - планетарная проблема. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2006.

21. Гоголева А. В. Аддиктивное поведение и его профилактика. -- 2-е изд., стер. -- М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003.с.7

22. Гололобова Ю.И. Средства массовой информации и преступность: Криминологический аспект: диссертация на соискание ученой степени кандидата юр. наук: 12.00.08. /Гололобова Ю.И. - М. 2002.

23. Давиденко Л.М., Бандурка А.М. Противодействие преступности: Монография. - Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005.с.12

24. Долгова А.И. Организованная преступность. - М: Криминологическая Ассоциация, 1996. с.93.

25. Долгова А.И. Преступность, ее организованность и криминальное общество. - М.: Российская криминологическая ассоциация. 2003. с.11.

26. Дремин В.Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализациии общества. Монография. - Одесса: Юридическая література, 2009.

27. Дюркгейм Э. Самоубийство. Социологический этюд. М., 1994.

28. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 книгах / А.П. Закалюк. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. с.128-129.

29. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів.

30. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика; у 3-х кн. - К.: Ін Юре, 2008. - Кн. 3: Практична кримінологія.

31. Запобігання злочинності (теорія і практика): навч. посіб. / Голіна В.В. - X.: Нац. юрид. акад. України, 2011.

32. Зайцев В.В., Шайдулина А.Ф. Как избавиться от пристрастия к азартным играм. СПб., 2003. С.

33. Зелинский А.Ф. Криминология. Учебное пособие / А. Ф. Зелинский. - Харьков: Рубикон, 2000.

34. Зелинский А.Ф. Криминальная психология: Научно-практическое издание. - Киев Юринком Интер 1999.

35. Змановская Е.В. Девиантология (Психология отклоняющегося поведения). М., 2003. С. 144.

36. Змановская Е.В. Девиантология: Психология отклоняющегося поведения: Учебное пособие для студентов ВУЗов. - 2 изд, исправл. - М.: Академия, 2004.

37. Иншаков С.М. Криминология: Учебник. - М.: Юриспруденция, 2000.

38. Касьянов В.В., Нечипуренко В.Н. Социология права. - Ростов н/Д: Феникс, 2001.

39. Качкина Т.Б., Качкин А.В. Коррупция и основные элементы стратегии противодействия ей: Учебное пособие. -- Ульяновск: ОАО «Областная типография «Печатный двор». 2010.

40. Короленко Ц.П., Донских Т.А. Семь путей к катастрофе (Деструктивное поведение в современном мире). - Новосибирск, 1990. - С. 72.

41. Криминология: Учеб. / Под ред. Г. А. Аванесова. -- 3-е изд., псрераб. и доп. -- М., 2005. -- С.

42. Криминология: Учебник для вузов/Под общ. ред. д. ю. н.,проф. А. И. Долговой. -- 3-е изд., перераб. и доп. -- М.: Норма, 2005.

43. Криминология: Учебник / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой, В. В. Лунеева. М., 2004.

44. Криминология: Учебник/Под ред. В.Н. Кудрявцева, В.Е. Эминова. - М.: Юристъ, 1997.

45. Криминология - XX век / [Бурлаков В.Н., Вандышев В.В., Волженкин Б.В., Гилинский Я.И., и др.]; Под ред.: Бурлаков В.Н., Сальников В.П. - С.-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2000.

46. Криминология: учебник /под. ред. В.Н. Кудрявцева, В.Е. Эминова. - 4-е изд. - М: Норма, 2009. С.

47. Криминология. Учебник / Под ред. З. С. Зарипова. - Т.: Академия МВД Республики Узбекистан, 2006.

48. Криминология: учебник для вузов / Под. ред. В.Д. Малкова. Изд. 2-е. - М.: Юстицинформ, 2005. С. 509.

49. Курганов С.И. Криминология - М.: Юнити-Дана, 2007.

50. Кузовков Ю.В. Мировая история коррупции. М.: Издательство Анима-Пресс, 2010.

51. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. - М., 1969. с.

52. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.

53. Курс кримінолології: Загальна частина: підручник У 2 кн. / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.; за заг. ред. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

54. Курчеев В. С. Homo urbanus: Мегаполис в зеркале криминологии: Монография / Новосиб. гос. ун-т. Новосибирск, 2009.

55. Лагов Ю. В. , Ковалев С. Н. Теневая экономика: Учебное пособие для вузов. -- М.: Норма, 2006.

56. Ліга. Новости [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://news.liga.net/news/economics/467970-smi-tenizatsiya-ukrainskoy-ekonomiki-36-ot-vvp.htm

57. Лысак И.В. Философско-антропологический анализ деструктивной деятельности современного человека. Ростов-на-Дону - Таганрог: Изд-во СКНЦ ВШ, Изд-во ТРТУ, 2004. С.

58. Лоренц Конрад. Так называемое зло. - СПб: Амфора. 2001.

59. Лунеев В.В. Преступность XX века: мировые, региональные и российские тенденции / В.В. Лунеев. -- Изд. 2-е, перераб. и доп. -- М. : Волтерс Клувер, 2005.

60. Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. - 2-е изд. Перераб. И доп. - М.: Юристь, 2007. с.5.

61. Маргинальность в современной россии: Коллективная монография. Московский общественный научный фонд, 2000. с.5.

62. Мовчан В.С. Етика: Навч. Посіб. - 3-те вид., випр. І доп. - К.:Знання, 2007.

63. Мозгова Н.Г. Логіка: Навч. Поссіб. - К.: Каравелла, 2007. с.23.

64. Модестов Н.С. Серийные убийцы. - М: Центрполиграф, 2002 г.

65. Соціологія: Навч. Посіб./ За ред. С.О. Макеєва. - 4-те вид., перероб. І доп. - К.: Знання, 2008

66. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: Підручник. - К.: Аттіка, 2004.

67. Оборотов Ю.М. Теорія держави і права.Державний іспит. - Х.: Одісей, 2011.

68. Осипов Г.В. Социология. Основы общей теории /Г.В. Осипов, Л.Н.Москвичев. - М.: Норма, 2003 . с.

69. Політика України у сфері контролю над нелегальною міграцією. - К: міжнародний центр перспективних досліджень, 2006.

70. Причепій Є.М. Філософія: Підручник / Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. - К.: Академвидав, 2007.

71. Проблеми протидії злочинності: підруч. / [Кальман О.Г., Ґ Козьяков І.М., Куц B.М, Лизогуб Б.В., Мірошниченко С.С., Подільчак О.М., Толочко AM., Туркот М.С.]; за ред. проф. О.Г. Кальмана - Харків: Вид-во ТОВ фірма „Новасофт", 201

72. Рассолов И.М. Право и Интернет. Теоретические проблемы. 2-е изд., доп. - М.: Норма, 2009.с.78.

73. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь / за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. - К. : НВЦ НБУВ, 2009.

74. Социология: учебник / Волков Ю.Г., Добреньков В.И., Нечипуренко В.Н., Попов А.В. - М.: «Гардарики», 2007. с. 157.

75. Стручков Н.А. Преступность как социальное явление. Лекции по криминологии. - Ленинград, 1979. С. 14.

76. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації: Монографія / За ред. Варналія З.С. - К., 2006.

77. Динаміка кількості наявного населення України за даними переписів населення / Державний комітет статистики України. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/total_population1/graphic

78. Ферри Э. Уголовная социология. М.: Инфра-М, 2005. С.

79. Філософія: Підручник / Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін.. - 2-ге вид. - К.: Либідь, 2002. с. 207.

80. Фрейд Зигмунд. Я и Оно. - М. Эксмо.2007.

81. Фромм Эрих. Анатомия человеческой деструктивности. - М: Хранитель, 2007.

82. Фромм Эрих Человек одинок [Електронний ресурс] Режим доступу: http://scepsis.ru/library/id_898.html

83. Державна служба статистики України. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

84. Хомич А.В. Психология девиантного поведения: Учебное пособие. Южно-Российский Гуманитарный Институт., - Ростов-на-Дону. - 2006 г.

85. Черняк Е.М. Социлогия семи: Учебное пособие. - М.:Дашеов и К, 2004.

86. Чертон Тобиас. Гностическая философия. От Древней Персии до наших дней. - М. РИПОЛ класик. 2008.

87. Шели Джозеф Криминология / Пер. с англ. - СПб: Питер, 2003. с.382.

88. Шопенгауэр А. Афоризмы житейской мудрости / Пер. с немец. - М.:Эксмо, 2007.с. 603.

89. Энгельс Фридрих Происхождение семьи, частной собственности и государства. - СПб: Азбука-классика, 2009. с.45.

90. Эфендиев А.Г. Общая социология: Учебное пособие. -- М.: ИНФРА-М, 2000.

91. Яковлев А.М. Теория криминологии и социальная практика. - М.: Наука, 1985.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Теоретичні підходи науковців до поняття і визначення адикції і адиктивної поведінки. Види, механізм розвитку і деструктивна сутність адиктивної поведінки. Аналліз впливу соціальних і психологічних чинників на формування адиктивної поведінки підлітків.

    курсовая работа [42,2 K], добавлен 22.03.2009

  • Психологічні особливості профілактики злочинності. Стан та причини злочинності неповнолітніх, особливості соціалізації та формування особистості неповнолітнього правопорушника. Узагальнений психологічний портрет особистості неповнолітнього злочинця.

    презентация [47,4 K], добавлен 03.06.2019

  • Проблема мотивації як одна з ключових у соціально-психологічній характеристиці будь-якої людської діяльності. Визначення мотиву і мотивації поведінки і діяльності у психологічній, соціологічній та правовій літературі. Кримінально-правова роль мотивації.

    реферат [26,6 K], добавлен 02.05.2011

  • Суіцид як соціальна проблема. Особливості суіцидальної поведінки у різні вікові періоди. Методи оцінки схильності особистості до суіцидальної поведінки. Види соціально-психологічної допомоги особистості у випадках суіцидально-оріентованої поведінки.

    курсовая работа [55,2 K], добавлен 16.11.2012

  • Методологічні підходи дослідження проблем девіантної поведінки. Основні причини, що приводять підлітків до девіантної поведінки. Девіація як процес. Основні вияви девіантної поведінки. Передумови формування девіантної поведінки у родині та у школі.

    курсовая работа [42,7 K], добавлен 13.10.2012

  • Ознайомлення із змістом біологічної, соціологічної, кримінологічної, конфліктологічної і культурологічної теорій обґрунтування причин виникнення девіації. Розгляд основних проявів відхилень у поведінці - злочинності, алкоголізму, наркоманії та суїциду.

    реферат [25,1 K], добавлен 16.06.2011

  • Проблема схильності дітей до девіантної поведінки. Засоби роботи з дітьми для профілактики і запобігання проявів у них девіантної поведінки. Вплив біологічних та соціально-психологічних факторів на формування неадекватної поведінки дітей дошкільного віку.

    статья [18,6 K], добавлен 22.04.2015

  • Дослідження організаційної поведінки: проблема включеності людини в індустріальний розвиток. Школа людських відносин та поведінкових наук. Проблемне поле та перспективи організаційної поведінки на сучасному етапі, джерела змін у навколишньому середовищі.

    курсовая работа [678,1 K], добавлен 30.01.2011

  • Поняття мотивів і мотивації поведінки людини. Основні концептуальні теорії агресії. Психологічні особливості підліткового віку як чинник агресивної поведінки та характерологічні риси агресивних дітей. Емперичне дослідження мотивації агресивної поведінки.

    курсовая работа [35,8 K], добавлен 22.03.2009

  • Правові заходи протидії рейдерству. Причини розвитку рейдерського бізнесу в Україні. Сучасний стан захоплення підприємства та шляхи подолання проблеми. Підходи до формування методів та засобів захисту від рейдерських атак. Визначення складових конфлікту.

    контрольная работа [226,5 K], добавлен 26.04.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.