Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові погляди на вивчення уваги в психології

1.1 Загальні основи уваги

1.2 Розкриття сутності та фізіологічних основ уваги у підходах зарубіжних та вітчизняних учених

1.3 Класифікація, види та форми вияву уваги

1.4 Властивості уваги

Розділ 2. Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці

2.1 Особливості уваги молодшого школяра

2.2 Способи розвитку уваги

Розділ 3. Експериментального дослідження особливостей розвитку уваги у молодших школярів

3.1 Методичні основи експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів

3.2 Аналіз результатів експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів

3.3.Вправи для успішного розвитку уваги молодших школярів

Висновки

Список використаних джерел

Додаток



Вступ

Сучасний стан суспільства потребує докорінних змін в освіті, пошуку нових ідей для створення школи самореалізації, життєтворчості, полікультурного виховання, в якій затверджена особистісно-зорієнтована педагогіка, де дитина є ключовою цінністю , суб'єктом життя та культури.

Головні завдання сучасної школи: розвиток та вдосконалення особистості молодшого школяра, його впевненості в собі та активній діяльності, становлення як суб'єкта діяльності, реалізація його творчих здібностей для всебічного розвитку.

Початкове навчання є рушійною силою для встановлення всебічно розвиненої та сформованої особистості. У молодшому шкільному віці у дитини виникає велика кількість позитивних новоутворень та змін. Надзвичайно великий вплив на подальший розвиток психіки дитини молодшого шкільного віку справляють зміни, що відбуваються у її пізнавальній сфері. Цей віковий період є сензетивним для формування позитивного ставлення до навколишнього середовища, навичок навчальної діяльності та самовдосконалення. Становлення таких новоутворень як пам'ять та увага відбувається у процесі навчальної діяльності учня.

Розвиток уваги є одним з найважливіших чинників ефективного навчання та успішного розвитку особистісного становлення молодших школярів, що є необхідним для самопізнання, усвідомлення та точного відображення учбового матеріалу та його подальшого засвоєння.

Увага учнів - одна з основних умов ефективності навчально-виховного процесу. У процесі навчання і виховання, діяльності та спілкування у школяра розвиваються властивості уваги, його види, утворюються стійкі поєднання, на основі яких формується уважність як властивість особистості. Я вважаю, що недостатній рівень розвитку уваги і як наслідок виникнення відхилень розвитку уваги досить часто виступає як один з провідних ознак, який перешкоджає не тільки засвоєнню знань, а й формуванню особистості, лежить в основі неуспішності школярів, особливо в молодших класах. Навчальні завдання містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає більш тривалого зосередження. На жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і невимушеним. І щоб впоратися з усім цим потрібно вміти управляти своєю увагою, підпорядковувати її своїй волі. Увага - основа будь-якої інтелектуальної діяльності. Жоден психічний процес, будь то сприйняття, мислення, пам'ять або уява, не може протікати без уваги.

У житті людини увага посідає одне з найголовніших місць. Завдяки увазі контролюється діяльність та поведінка людини. Без уваги неможлива цілеспрямована практична діяльність, ні фізична, ні розумова, адже людина повинна уважно відноситися до об'єкта та плану своєї діяльності, стежити її за перебігом і наслідками. Увага є необхідною умовою чіткого, усвідомленого відображення навчального матеріалу та його міцного засвоєння. Згідно з поглядами К.Д. Ушинського, увага є єдиними дверима нашої душі, через які, безумовно, проходять усі об'єкти зовнішнього світу, відображені свідомістю.

Проблемою уваги займались як вітчизняні, так і закордонні психологи: Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, В.В. Давидов, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Н.А. Менчинська, С.Л. Рубінштейн, К.Д. Ушинський, Б.В. Ельконін; А. Валлон, К. Коффка, Ж. Піаже, Т. Рібо, Е.Б. Тітченер та інші.

Психологічно обґрунтований облік якостей уваги, як і її можливих розладів та порушень, є необхідною передумовою розгляду пізнавальних процесів, в яких виявляє себе увага.

Зважаючи на дані аргументи, я вибрала тему своєї курсової роботи: «Психолого-педагогічні засади розвитку довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку».

Об'єкт дослідження: довільна увага у дітей молодшого шкільного віку

Предмет дослідження: психолого-педагогічні засади розвитку довільної уваги

Мета дослідження: визначити найбільш ефективні умови розвитку довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку.

На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання:

1.Проаналізувати науково-психологічну літературу з проблеми розвитку довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку.

2. Визначити значення і зміст уваги, його фізіологічні і психологічні основи. 3. Проаналізувати процес розвитку та формування уваги за умови засвоєння.

4. Простежити динаміку зміни рівня уваги процесі експериментальної роботи. Гіпотеза цього дослідження виходить з припущенні у тому, що розвитку уваги дітей молодшого шкільного підвищується, якщо:

- педагоги шкільної освіти будуть зацікавленими керівниками процесу розвитку уваги;

- буде організовано систематичне навчання розвитку уваги з допомогою діагностичних методик і занять із ігровим матеріалом;

- методики буде забрано адекватно віку дітей на навчання та розвитку уваги; - використовуватимуться прийоми активізації уваги;

-відбувається активне сприйняття дитиною навчального матеріалу;

- їхні діяння набувають самостійний, усвідомлений характер;

- використовуватиметься набутий досвід.

Для виконання завдань дослідження використовувалися наступні методи:

а) загально наукові - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, аналіз наукової літератури з теми дослідження;

б) спеціальні, такі, що використовуються у педагогіці і психології - бесіда, спостереження, аналіз продуктів діяльності, констатуючий експеримент.

Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків.



1. Наукові погляди на вивчення уваги в психології

1.1 Загальні основи уваги

Я переконана у тому, що всі процеси пізнання спрямовані на той або інший об'єкт: ми сприймаємо щось, думаємо, щось собі пригадуємо або уявляємо. Разом з тим сприймає не сприйняття саме по собі, і мислить не сама по собі думка; сприймає й мислить людина - сприймаюча й мисляча особистість. Тому в кожному з психічних процесів є певне відображення, є якесь відношення особистості до світу, суб'єкта до об'єкта, свідомості до предмета. Це відображення відношення знаходить собі вираження в увазі. Відчуття й сприймання, пам'ять, мислення, уява - кожний із цих процесів має свій специфічний зміст; кожний процес є єдність предмета і діяльності: сприймання - єдність процесу сприймання і сприйняття як образу предмета і явища дійсності; мислення - єдність мислення як діяльності й думки, як змісту- поняття, загального подання, судження. Увага свого особливого змісту немає; вона проявляється всередині сприймання, мислення. Вона - сторона всіх пізнавальних процесів свідомості, і при тім, та їхня сторона, в якій вони виступають як діяльність, спрямована на об'єкт.

Ми уважні, коли ми не тільки чуємо, але й слухаємо або навіть прислухаємося, не тільки бачимо, але й дивимося або навіть вдивляємося, тобто коли підкреслена або підвищена активність нашої пізнавальної діяльності в процесі пізнання або відображення об'єктивної реальності. Увага-це в першу чергу динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності: вона виражає зв'язок психічної діяльності з певним об'єктом, на якому вона як у фокусі зосереджена. Увага - це вибіркова спрямованість на той або інший об'єкт і зосередженість на ньому, поглибленість у спрямовану на об'єкт пізнавальну діяльність.

За увагою завжди стоять інтереси й потреби, установки й спрямованість особистості. Вони викликають зміну відношення до об'єкта. А зміна відношення до об'єкта виражається в увазі - у зміні образу цього об'єкта, у його свідомості: він стає більше зрозумілим і виразним. Таким чином, хоча увага немає свого особливого змісту, проявляючись в інших процесах, однак і в ній виявляється специфічною формою взаємозв'язок діяльності й образу. Зміна уваги виражається в зміні й виразності змісту, на якому зосереджена пізнавальна діяльність. В увазі знаходить собі вираження зв'язок свідомості із предметом; чим активніша свідома діяльність, тим чіткіше виступає об'єкт; чим більш чітко виступає у свідомості об'єкт, тим інтенсивніша й сама свідомість.

Оскільки увага виражає взаємозв'язок свідомості або психічної діяльності індивіда й об'єкта, у ньому спостерігається й відома двобічність: з одного боку, увага спрямовується на об'єкт, з іншого боку - об'єкт привертає увагу.

Увага-важлива і необхідна умова ефективності всіх видів діяльності людини. Вона найтіснішим чином пов'язана з діяльністю. Спочатку, зокрема на ранніх щаблях філогенетичного розвитку, вона безпосередньо включена в практичну діяльність, у поведінку. Увага спочатку виникає як пильність, готовність до дії по першому сигналу, як мобілізованість на сприйняття цього сигналу в інтересах дії. Разом з тим увага вже на цих ранніх стадіях означає й загальмованість, що служить для підготовки до дії.

В міру того як у людини із практичної діяльності виділяється й здобуває відносну самостійність діяльність теоретична, увага приймає нові форми: вона виражається в загальмованості сторонньої зовнішньої діяльності й зосередженості на спогляданні об'єкта, поглибленості й зібраності на предметі міркування. Якщо вираженням уваги, спрямованого на рухливий зовнішній об'єкт, пов'язаним з дією, є спрямований погляд, що чітко стежить за об'єктом і переміщається слідом за ним, то при увазі, пов'язаному із внутрішньою діяльністю, зовнішнім вираженням уваги служить нерухливий, спрямований в одну крапку, що не зауважує нічого стороннього погляд людини. Але й за цією зовнішньою нерухомістю при увазі ховається не спокій, а діяльність, тільки не зовнішня, а внутрішня. Увага - це внутрішня діяльність під покровом зовнішнього спокою.

1.2 Розкриття сутності та фізіологічних основ уваги у підходах зарубіжних та вітчизняних учених

Увага - дуже важливий психічний процес, який є умовою успішного здійснення будь-якої діяльності як зовнішньої, так і внутрішньої, а її продуктом - її якісне виконання. Проблемою вивчення уваги протягом багатьох десятків років займалися і займаються відомі зарубіжні психологи і педагоги. В історії психологічної думки увагу вивчали з позиції інтроспективної психології В. Джемс, В. Вундт, Е. Тітченер; гештальтпсихології - К. Кофка, В. Келер, П. Адамс; феноменологічного напряму - французький учений М. Мерло-Понті; когнітивної психології - американський психолог У. Найсен та ін. . Розробці проблеми уваги присвятили свої праці П. Гальперін , М. Добринін, М. Ланге, Є. Мілерян, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе, І. Страхов. У сучасній психології вивчення уваги здійснюють у загальній, віковій, педагогічній і медичній психології, психології праці, нейропсихології та інших галузях. І сьогодні вона має багато нез'ясованих питань методологічного і теоретичного плану.

Н. Чупрікова , Ю. Дормашев, В. Романов критично зауважують, що у психології існують різні теоретичні та методологічні підходи до розкриття проблеми уваги.

Зокрема, чітко та однозначно не виокремлено ознак уваги, оскільки немає загальновизнаного її наукового тлумачення.

Наукові визначення уваги, які дають різні автори, є дуже різносторонніми і практично не піддаються систематизації. Досі немає єдиної думки про те, чи існує увага як самостійний психічний процес (аналогічний, наприклад, процесам сприймання і мислення), чи це лише особлива сторона інших психічних процесів. Ми маємо безліч визначень уваги, що стали більш-менш стійкими і загальновизнаними. Тим не менш, їх суперечливість надзвичайно велика.

Тлумачення уваги в історії психологічної думки (за М. Фалікманом).

№	Автори визначень	Визначення уваги
1.	М. Добринін	Увага - це спрямованість і зосередженість психічної діяльності.
2.	Е. Трейсман	Увага - це механізм об'єднання окремих ознак в образі цілісного об'єкта.
3.	Д. Бродбент	Увага - це механізм селекції (фільтр) в системі переробки інформації, що дозволяє відкинути чи послабити непотрібну інформацію на основі аналізу її фізичних ознак.
4.	А. Олпорт О. Нойманн	Увага - це механізм встановлення взаємної відповідності між інформацією, яка поступила, і поведінковими актами суб'єкта, що пізнає.
5.	В. Вундт	Увага - це процес апперцепції та його результат - ясність та чіткість відповідних елементів свідомості.
6.	Е. Тітченер	Увага - це сенсорна ясність.
7.	Д. Канеман	Увага - це “розумове зусилля" чи ресурси системи переробки інформації, оснащені механізмом їх розподілу.
8.	Ю.Гіпенрейтер	Увага - це феноменальний і продуктивний прояв провідного рівня організації діяльності.
9.	П. Гальперін	Увага - це функція розумового контролю.
10.	М. Ланге	Увага - це доцільна реакція організму, миттєво покращуюча умови сприймання/пізнання.
11.	К. Кофка	Увага - це Его-об'єктна сила.
12.	Р. Корсіні, А. Ауербах	Увага - це готовність з боку організму до сприймання оточуючих його стимулів.
13.	Г. Глейтман, А. Фрідлунд	Увага - це широко вживаний термін для позначення усіх процесів, через які ми здійснюємо селективне сприймання.
14.	Дж.Р. Андерсон	Увага - це розподіл когнітивних ресурсів між процесами, що протікають у різних перцептивних, моторних і вищих когнітивних системах.
15.	Р. Нємов	Увага - це стан психологічної концентрації, зосередженості на будь-якому об'єкті.

На думку С.Л.Рубінштейна, увага - це виборча спрямованість на той чи інший об'єкт і зосередженість на ньому, заглибленість у спрямовану на об'єкт пізнавальну діяльність.

Л.С.Виготський і Л.М.Леонтьєв вказували на суттєве значення промови для уваги, тому що з допомогою слова відбувається вказівка на предмет, на якому треба зосередитися.

Л.С.Виготський намагався простежити історію розвитку уваги. Він писав, що історія уваги є історія розвитку організованості його поведінки, що ключ до генетичного розуміння уваги слід шукати не всередині, а поза особистості дитини.

М.М.Ланге виділив такі основні підходи до вивчення уваги.

1. Увага як результат рухового пристосування.

2. Увага як результат обмеженості об'єму свідомості.

Увага - це спрямованість на об'єкт і зосередженість на ньому так, що він стає виразним і опуклим в полі свідомості. Спрямованість відображає залучення уваги, зосередженість - його підтримку, а результат свідчить про те, що увага - обов'язкова умова результативності будь-якої діяльності, будь то сприйняття реальних предметів і явищ, вироблення рухового навику або операції з числами, словами, образами, що здійснюються в розумі.

Отже, на сучасному етапі розвитку наукових знань концепція уваги не є завершеною. Свідченням цього є наявність у науковій літературі численних теорій уваги, що відображають різні підходи до її визначення та розкриття фізіологічних основ.

Назва теорії	Основні положення теорії
моторна теорія Т. Рібо, Болдуїн, М. Ланге	Рух є умовою виникнення уваги. Якщо усунути рухи, то від уваги нічого не залишиться. Людина, яка не вміє керувати м'язами, не здатна зосереджуватись. Руховий ефект уваги та вміння ним керувати розкриває механізми довільної уваги.
волюнтаристська теорія	Сутність уваги полягає у вольовій діяльності. Воля панує над психічними процесами.
інтроспективна психологія В. Вундт, Й. Гербарт	Увага - це стан свідомості, який характеризується ясністю, чіткістю, інтенсивністю наявного в ній змісту або перебігу процесів. Це - фіксаційна точка свідомості, найясніше її поле, це прояв невідомої внутрішньої сили.
ассоціативна психологія Вайтц	Емоція зумовлює виникнення уваги, але вона не становить сам процес уваги.
теорія установки Д. Узнадзе	Установка, налаштованість (неусвідомлюваний стан готовності до діяльності), внутрішньо зумовлює стан уваги.
теорія поетапного формування розумових дій П. Гальперіна	Увага - один із моментів орієнтувально-дослідницької діяльності, це психічний контроль за змістом образів, думок, дій людини. Не кожен контроль є увагою, однак увага - це завжди контроль.
рефлекторна теорія І. Сеченов, І. Павлов О. Ухтомський	Предмети і явища зовнішнього світу, діючи через рецептори на мозок людини, викликають у неї орієнтувальні рефлекси та пристосувальні рухові реакції.

У сучасній вітчизняній психології під фізіологічними основами уваги розуміють сукупність нервових структур головного мозку, діяльність яких забезпечує виникнення і функціонування людської уваги. На основі аналізу фізіологічних теорій уваги нами встановлений різносторонній підхід до аналізу фізіологічних механізмів уваги, її моторних і сенсорних компонентів, механізму орієнтувальної діяльності, значення ретикулярної формації, дослідження закономірностей протікання нервових процесів у корі великих півкуль, системності ВНД, принципів домінанти і зворотнього зв'язку, значення мовленнєвої системи у розвитку довільної уваги.

Вітчизняні психологи і фізіологи пояснюють фізіологічні механізми уваги з погляду взаємодії основних нервових процесів - гальмування і збудження, що протікають у корі головного мозку.

Таким чином, проведений аналіз наукової літератури дає змогу узагальнити різні підходи науковців щодо пояснення фізіологічних основ уваги .

Фізіологічні основи уваги

Науковці	Основні положення їх концепцій
Нейрофізіологи	загальна активація діяльності мозку, що виявляється у зміні його електричної активності; здійснюється ретикулярною формацією; зафіксовується на електроенцефалограмі.
І. Сєченов	увага має рефлекторний характер
І. Павлов	наявність в корі головного мозку стійкого осередку оптимального збудження , що негативно індукує її суміжні ділянки. Закон індукції нервових процесів : процеси збудження, що виникають в одних ділянках мозку, спричинюють процеси гальмування в інших ділянках.
О. Ухтомський	домінанта - панівний, стійкий осередок оптимального збудження; підпорядковує собі побічні імпульси, що надходять в інші осередки, спричинюючи підсилення збудження в домінанті.
Г. Джаспер Г. Уолтер	лімбічна система та лобні долі мозку містять "нейрони уваги" та клітини очікування,які модифікують стан активності кори та регулюють її готовність до дій. У лобних ділянкаху стані активного очікування виникають особливі повільні електричні коливання - “хвилі очікування ".

Отже, увага є одним з феноменів орієнтовно-дослідницької діяльності особистості. Це психічна дія, спрямована на зміст образу, думки чи іншого явища. Увага відіграє важливу роль у житті людини, оскільки завдяки їй здійснюється регуляція діяльності, поведінки та інтелектуальної активності.

1.3 Класифікація, види та форми вияву уваги

У сучасній психології увагу класифікують за різними критеріями . На основі аналізу психологічної літератури узагальнено відобразимо існуючі класифікації видів уваги у вигляді таблиці.

	Вид уваги	Характеристика видів уваги
за рівнем вольових зусиль	мимовільна	виникає в ході взаємодії людини із навколишнім середовищем поза її свідомим наміром і без будь-яких вольових зусиль з її боку. ЇЇ викликають раптовість дії подразника, його новизна, сила, зміна інтенсивності і розміщення в просторі, контраст зі тлом.
	довільна	свідомо викликається, спрямовується і регулюється особистістю; пов'язана із постановкою мети діяльності і вольовим зусиллям.
	післядовільна	виникає з довільної уваги при появі у людини інтересу до виконуваної діяльності; має ознаки як мимовільної - не вимагає спеціальних вольових зусиль для підтримання, так і довільної - залишається цілеспрямованою і свідомо контрольованою.
за особливостями об'єктів	зовнішня (сенсорна: слухова, зорова; рухова)	об'єктами зосередження є предмети та явища зовнішнього світу та рухи власного тіла. Виявляється у спрямуванні органів чуття на об'єкт сприймання і спостереження чи в зосередженні на діючих органах тіла - руках, ногах та їх напруженні через своєрідні рухи очей, голови, вираз обличчя, мімічні та пантомімічні вирази і рухи.
	внутрішня (інтелектуальна, мислительна, мнемічна)	об'єктом зосередження є внутрішня, психічна діяльність (уявлення пам'яті, думки, переживання). Спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів (сприймання, пам'яті, уяви, мислення), переживань; яскраво виявляється у розв'язуванні завдань подумки, у пригадуванні, міркуванні.
за формою організації	колективна	зосередження уваги певної групи індивідів на одному об'єкті (н-д, учні уважно слухають пояснення вчителя).
	групова	зосередження уваги малої групи в умовах роботи у колективі (н-д, увага під час роботи у фокус-групах).
	індивідуальна	зосередження уваги суб'єкта на своєму завданні.
за своєчасністю до діяльності	Передувага (пресенсорна, премоторна)	стан підвищеної готовності свідомості до виконання завдання, до включення в роботу. Може виникати мимовільно та під впливом інструкції, н-д, слова-сигналу “увага! ”
	випереджувальна	передбачає цілеспрямований пошук та відбір інформативних ознак, результатів діяльності, планів здійснення мети, оптимальних методів її досягнення.
	запізніла	ця увага пасивна, виникає повільно, часто - примусово.

У дослідженнях російського психолога Е. Соколова був виявлений механізм формування мимовільної уваги. На думку вченого, у центральній нервовій системі утворюється "нервова модель" стимулу або ситуації. Раптова зміна характеристик подразника призводить до виникнення невідповідності між інформацією, що надходить, та уявленнями. Це викликає орієнтувальний рефлекс та на його основі - мимовільну увагу.

Мимовільна увага виникає внаслідок зовнішніх причин, тобто особливостей діючих на нас подразників, а також внутрішніх спонукань, спрямованості особистості. Оскільки орієнтувальний рефлекс є біологічною реакцією, то в процесі його виникнення спрацьовує “закон сили". Він полягає в тому, що відповідна реакція буде залежати від інтенсивних змін стимулу. До таких змін зовнішніх причин належать сила і раптовість дії подразника. Наприклад, виразне мовлення вчителя чи раптова зміна темпу мовлення, інтонації здатні викликати і підтримувати увагу. Мимовільну увагу також викличе у школярів поява серед них нового учня, нові види наочності. Окрім зовнішніх причин, її зумовлюють і внутрішні спонукання. Так, увага пов'язана з загальним станом людини, з її настроєм, переживаннями, потребами, інтересами. Особливо дієвим чинником активізації мимовільної уваги є пізнавальна потреба, елементарними формами якої розглядають зацікавленість та допитливість. Що сильнішою є пізнавальна потреба, то частіше зміни у стимулі (ситуації) викликатимуть мимовільну увагу. Мимовільна увага є генетично первісним ступенем уваги в її історичному та індивідуальному розвитку. Основне її призначення полягає в створенні для людини можливості швидко і правильно орієнтуватися в постійно мінливому середовищі, а також виділяти з нього значущі об'єкти. Лише у людини на основі мимовільної виникає довільна увага.

Довільну увагу ще називають активною і вольовою. Її психологічний зміст пов'язаний з виробленням мети діяльності та вольовим зусиллям.

Відомий психолог В. Джеймс писав, що головний подвиг волі полягає у спрямованості свідомості на непривабливий об'єкт. Виникнення такої здатності пов'язане з розвитком і вдосконаленням спеціальних фізіологічних механізмів. Довільна увага має суспільну природу і сформувалася в процесі праці. Оволодіння мовою дало людині змогу усвідомлено визначати мету, обирати шляхи її досягнення, переборювати зовнішні і внутрішні перешкоди і спрямовувати свої зусилля на виконання певної діяльності. Довільна увага є вольовою. За її допомогою здійснюється регуляція активності, прогнозування, контроль і корекція діяльності. Вона розвивається у дитини в процесі виховання, а згодом і самовиховання.

Довільна увага необхідна для виконання людиною будь-якого складного завдання. Вона виникає там, де предмет уваги є непривабливим для людини, де праця є рутинною. За участю довільної уваги відбувається регуляція активності, прогнозування, контроль і корекція діяльності. Цей вид уваги завжди є опосередкованим, бо ґрунтується на операціях, що опосередковують мислення. Будь-який акт уваги, для того, щоб стати актом довільної, свідомо спрямованої уваги, повинен насамперед перетворитися на інтелектуальну, опосередковану операцію.

Між мимовільною і довільною увагою існують взаємозв'язки і взаємопереходи. Довільна увага виникає на основі мимовільної, але вона може перейти у мимовільну при зміні мотивації діяльності, зокрема при виникненні інтересу до неї. Облік цього переходу мимовільної уваги в довільну й довільної в мимовільну має центральне значення для правильного теоретичного відображення реального протікання процесів уваги й для практичної правильної організації роботи, зокрема навчальної.

Післядовільна увага, будучи цілеспрямованою, виступає як спрямованість на кінцевий результат діяльності. Людина, виробивши мету, передбачає кінцевий результат, планує способи його досягнення, проте не здійснює контролю за процесом діяльності. Цим даний вид уваги нагадує мимовільну. Її виникнення збільшує тривалість зосередження на діяльності, сприяє зменшенню втоми і підвищенню продуктивності праці. Післядовільна увага є оптимальною у всіх видах діяльності, але найефективніша у розумовій роботі.

1.4 Властивості уваги

Увага обслуговує усі психічні процеси і є умовою їх виникнення і функціонування, характеризуючи динаміку їх перебігу. Вона не має власного змісту, а також продукту, але має специфічні властивості: стійкість, концентрацію, розподіл, переключення, відволікання і обсяг уваги.

Стійкість уваги - здатість певний час зосереджуватися на одному і тому ж об'єкті. Це властивість уваги може визначатися периферичними і центральними чинниками. Якби увага при всіх умовах була нестійкою, більш-менш ефективна розумова робота була б неможлива. Включення розумової діяльності, що розкриває в предметі нові сторони і зв'язку, змінює закономірності цього процесу і створює умови для стійкості уваги.

Стійкість уваги залежить від цілого ряду та інших умов.До їх числа відносяться ступінь труднощі матеріалу і знайомства з ним, його зрозумілість, ставлення до нього з боку суб'єкта, а також індивідуальні особливості особистості.

Стійкість уваги визначається тривалістю, протягом якої зберігається концентрація уваги, тобто його тимчасової екстенсивністю.

Серед останніх істотна, перш за все, здатність за допомогою свідомого вольового зусилля довго підтримувати свою увагу на певному рівні, навіть якщо той зміст, на яке воно спрямоване, не представляє безпосереднього інтересу, і збереження його в центрі уваги пов'язане з певними труднощами.

Стійкість уваги не означає його нерухомості, вона не виключає його переключення. Переключення уваги полягає у здатності швидко виключитися з одних установок і включатися на нові, відповідні умов, що змінилися. Здатність до перемикання означає гнучкість уваги - дуже важливу і часто дуже потрібну якість.

Стан, протилежний стійкості, називається нестійкістю уваги.

Нестійкість виявляється в її відвертанні, або відволіканні, іншими об'єктами, тобто в зміні під їх впливом спрямованості діяльності людини. Що менш стійка увага, тим частіше і легше вона відволікається другорядними зовнішніми і внутрішніми чинниками, унаслідок чого така діяльність тимчасово або й зовсім припиняється. Відволікають увагу ті ж агенти, що її мимовільно привертають, а саме: раптові, сильні, різкі, динамічні зовнішні подразники, а також різкі зміни стану організму та емоційно діючі фактори.

Нестійкість уваги виникає в умовах непосильної, важкої, нецікавої роботи. Боротьба з відволіканням вимагає тренувань у виконанні завдань у не зовсім сприятливих умовах.

Наступна властивість уваги - концентрація уваги. Під концентрацією уваги мається на увазі ступінь чи інтенсивність зосередженості уваги. Концепція виражається в тому, що увага поглинена одним об'єктом. Показником інтенсивності є неможливість відвернути увагу від предмета діяльності сторонніми подразниками.

Під концентрованим увагою розуміється увагу інтенсивної зосередженості на одному або невеликому числі об'єктів. Концентрованість уваги в такому випадку визначається єдністю двох ознак - інтенсивності і вузькості уваги.

Концентрація уваги пов'язана з її стійкістю і залежить від тих же умов, які визначають останню. Проте ступінь концентрації уваги на певному об'єкті не залишається однаковим протягом часу. Він то підвищується, то знижується. Такі зміни концентрації уваги називають її коливаннями. Це короткочасне та мимовільне підсилення або послаблення уваги. Причини коливання уваги слід шукати передусім у необхідності відновлення працездатності виснажених кіркових центрів та гальмування внаслідок динаміки процесів іррадіації й концентрації негативної індукції.

Розподіл уваги Під розподілом уваги розуміють здатність людини виконувати декілька видів діяльності одночасно. Однак, як показує життєва позиція, людина здатна виконати тільки один вид свідомої психічної діяльності, а суб'єктивне відчуття одночасності виконання декількох зобов'язане швидкому послідовному перемиканню з однієї сторони на іншу. Ще В. Вундтом було показано, що людина не може зосереджуватися на двох одночасно пропонованих подразниках. Проте іноді людина дійсно здатна виконувати одночасно два види діяльності. Насправді, в таких випадках один з видів виконуваної діяльності, повинен бути повністю автоматизований, і не вимагати уваги. Якщо ж ця умова не дотримується, поєднання діяльності неможливо

Переключення Це зумисне перенесення уваги з одного об'єкта на інший. У цілому переключення уваги означає здатність швидко орієнтуватися в складній ситуації, що змінюється. Переключення може бути зумовлене або програмою свідомої поведінки, вимогами діяльності, або необхідністю включення в нову діяльність відповідно до умов, що змінюються, або здійснюватися в умовах відпочинку.

Виділяють ряд показників переключення уваги. Це передусім час, витрачений на перехід від однієї діяльності або операції до другої; продуктивність роботи; якість, точність роботи. Можна говорити про повне завершене переключення або про неповне незавершене. При неповному незавершеному переключенні людина, приступивши до виконання нової роботи, неповністю відключається від попередньої. Тому при організації уваги учнів на уроці необхідно враховувати як час переключення, так і особливості виконання роботи після переключення уваги.

Переключення пов'язано з особливостями попередньої діяльності та наступної діяльності. Успішність переключення залежить від ставлення людини до попередньої та нової діяльності. Чим цікавіша була попередня діяльність і чим менш цікава наступна, тим важче відбувається переключення.

У переключенні уваги яскраво проявляються індивідуальні особливості людини. Уповільненість або швидкість переключення уваги залежить від рухливості основних нервових процесів (збудження та гальмування), проте вправляння у переключенні уваги може підвищити його показники. Переключення уваги належить до числа добре тренованих якостей.

Під обсягом уваги розуміється кількість об'єктів, які ми можемо охопити з достатньою ясністю одночасно. Важливою і визначальною особливістю обсягу уваги є те, що він практично не змінюється при навчанні і тренуванні.

Обсяг уваги є мінливою величиною, залежною від того, наскільки пов'язано між собою зміст, на якому зосереджується увага, і від уміння осмислено зв'язувати і структурувати матеріал. Останню обставину необхідно враховувати в психолого-педагогічній практиці, систематизуючи пропонований матеріал таким чином, щоб не перевантажувати обсяг уваги учнів.

Взагалі-то обсяг уваги - величина індивідуально змінюється, але класичним показником обсягу уваги у людей вважається рівний 5 ± 2 об'єкти.

Властивості уваги не існують ізольовано. Вони тісно пов'язані між собою і є аспектами єдиного акту уваги, який не залишається постійним, а вдосконалюється разом із розвитком людини. Якщо у людини сформувалася звичка бути завжди уважною, тоді увага стає закріпленою, постійною властивістю особистості, яку називають уважністю. Вона пов'язана з наявністю в людини стійкої і зосередженої уваги, вмінням бачити в предметах і явищах малопомітні, але важливі для розуміння суті властивості. Уважною можна назвати людину, якщо у неї переважає довільна і післядовільна увага, якщо вона має мету і волю, добре усвідомлює, чого хоче. Уважність є основою чуйності й тактовності у ставленні до людей і має бути невід'ємною рисою особистості.

Усі негативні риси уваги (нестійкість, поверхова зосередженість, легкість відволікання) охоплюють поняттям неуважності. Неуважна людина - це та, яка не вміє зосередитись на предметі, не здатна проникнути в суть речей, у внутрішній світ іншого.

Ці негативні риси проявляються у розсіяній увазі. За такого типу уваги мимовільна увага стійко домінує над довільною, людина не здатна до внутрішньої зосередженості.

Неуважність виявляється у невмінні зосередитися на об'єкті, у ковзанні по поверхні предметів та в нездатності відобразити їх істотні властивості, приховані від ока. Неуважність, як і уважність, позначається на мисленні, викликаючи у ньому, на противагу уважності, непослідовність, не аргументованість.

Причинами розсіяності можуть бути втома людини, хворобливий стан організму, відсутність інтересу до діяльності. Окремо виділяють розсіяність, яка зумовлена високою концентрацією уваги людини на якійсь іншій проблемі (наприклад, розсіяність уваги у людини, стурбованої важливою для неї подією). Такий недолік уваги має тимчасовий характер.

Часто недоліки уваги зумовлюються органічними захворюваннями мозку. Вони можуть проявлятися у високій рухливості уваги, що не дає змоги тривало зосередитися на об'єкті, у слабкому розподілі уваги, в її малій рухливості чи патологічній фіксації на певному об'єкті.

Критерієм вихованості уваги є подолання всіх різновидів неуважності на основі формування мотивів учіння та праці.



Розділ 2. Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці

2.1 Особливості уваги молодшого школяра

Молодший шкільний вік (з 6-7 до 9-10 років) визначається вступом до школи - це період, коли дитина переходить на нову сходинку системи відносин між людьми: у неї з'являються нові обов'язки, пов'язані з навчальною діяльністю.

Розгляд школяра як суб'єктів навчальної діяльності грунтується на тезах Д.Б.Ельконіна - провідна діяльність дитини (гра, навчальна діяльність, особисте спілкування і т.д.) відбувається у певному соціальному середовищі, ситуації розвитку, що в сукупності формує психічні і особистісні новоутворення.

У цьому віці для них характерні деякі особливості фізичного розвитку.

Суттєвим фактором розвитку психіки є удосконалення нервової діяльності. Розвиток головного мозку у молодших школярів проявляється як у збільшенні його ваги, так i в зміні структурних зв'язків між нейронами.

Суттєве значення для розумового розвитку молодших школярів має правильна організація та удосконалення їх пізнавальної діяльності. Передусім важливо розвивати ті психічні процеси, які пов'язані з безпосереднім пізнанням довкілля.

У молодших школярів інтенсивно розвивається друга сигнальна система, пов'язана з абстрактним мисленням та мовленням. Це створює умови для засвоєння багатьох питань програмного матеріалу.

Процес оволодіння знаннями, вміннями і навичками потребує постійного і ефективного самоконтролю дітей, що можливо лише при формуванні досить високого рівня уваги.

Розвиток уваги у молодшому шкільному віці пов'язаний із оволодінням новим видом діяльності - учбовою, яка стає провідною і формує нові інтереси, розширює кругозір, сприяє оволодінню новими видами практичної діяльності. Молодший школяр усе більше звертає увагу на ті сторони реальної дійсності, що раніше залишалися поза увагою.

Як відомо, у дошкільника переважає мимовільна увага, вона ж у перший час навчання переважає і в молодших школярів. Ось чому розвиток довільної уваги стає умовою подальшої успішної навчальної діяльності школяра.

На початку навчання увагу учня привертає лише зовнішня сторона речей. Зовнішні враження захоплюють учнів. Однак це заважає їм проникнути в суть речей (подій, явищ), ускладнює і контроль над своєю діяльністю. За твердженням вчених це пояснюється особливостями мислення молодших школярів. Наочно-образний характер мислення спонукає учнів до звернення всієї уваги на окремі, найпомітніші предмети та їхні якості. З розвитком мислення вони стають здатними зосереджувати увагу на основному та суттєвому, а отже розвивається довільна увага, що відбувається протягом всього періоду молодшого шкільного віку. Цьому сприяють чітка організація дій дитини з використанням зразка і також таких дій, якими він може керувати самостійно і при цьому постійно себе контролювати.

Так поступово молодший школяр вчиться керуватися самостійно поставленою метою, тобто довільна увага стає у нього ведучою. За твердженням психологів Л. І. Божович та О. М. Леонтьєва велике значення для розвитку довільної уваги має вміння працювати цілеспрямовано, що потребує значних вольових зусиль. Розвиток довільної уваги в дітей молодшого шкільного віку відбувається у напряму від досягнення мети, яку поставили дорослі, до мети, яку окреслює для себе сам учень. На основі цього і здійснюється перехід від мимовільної та нестійкої до розвитку довільної та стійкої уваги. Розвиваючись довільність уваги впливає і на розвиток інших властивостей уваги, які також ще дуже недосконалі на першому році навчання. Разом з розвитком довільної уваги також розвивається і мимовільна, яка пов'язана тепер не з яскравістю і зовнішньою привабливістю предмета, а з потребами та інтересами дитини, що виникають під час навчальної діяльності, тобто з розвитком їх особистості, коли почуття, інтереси, мотиви і потреби постійно визначають спрямованість його уваги.

Щоб краще зрозуміти особливості уваги дітей молодшого шкільного віку, треба зрозуміти те, що характерне для їх вищої нервової діяльності.

Процеси збудження та гальмування у корі півкуль змінюються у молодших школярів доволі швидко. Тому увага дитини молодшого шкільного віку відрізняється легким переключенням та відволіканням, що заважає їй зосередитись на одному об'єкті.

Збагачення досвіду дітей, виникнення і розвиток у них нових інтересів у процесі учбової діяльності створює підґрунтя для подальшого розвитку мимовільної уваги до різноманітних предметів і явищ зовнішнього світу. Включаючись під керівництвом дорослих у різні види діяльності (гра, малювання, виконання нескладних доручень тощо), молодші школярі можуть тривало ними займатися, виявляючи необхідну для цього стійкість їх мимовільної уваги. Із віком дітей ця стійкість помітно зростає.

Увага молодшого школяра тісно пов'язана з мисленням. Діти не можуть зосередити свою увагу на нечіткому, незрозумілому, вони швидко відволікаються і починають займатися сторонніми справами. Тому необхідно складне, незрозуміле зробити для учнів доступним і зрозумілим, розвивати вольові зусилля, а разом з тим і довільну увагу.

Л.С. Витотський простежив ґенезу вищих механізмів уваги, запропонувавши для цього експериментально-генетичний метод. Він передбачає створення ситуації, коли дитина постає перед необхідністю оволодіти своєю увагою за допомогою зовнішніх стимулів-засобів. Психолог вказував на те, що "Довільна увага виникає з того, що оточуючі дитину люди" починають за допомогою ряду стимулів та коштів направляти увагу дитини, керувати його увагою, підпорядковувати її своїй владі і цим самим дають в руки дитини ті засоби, за допомогою яких він згодом і сам оволодіває своєю увагою ". Здійсненням цього завдання займався О.М. Леонтьєв, котрий розробив функціональну методику подвійної стимуляції для дослідження опосередкованих процесів уваги (гра в запитання та відповіді за типом гри у фанти з забороною "так-ні не говоріть, біле-чорне не купуйте").

Л.С. Виготський вважав, що культурний розвиток уваги розпочинається у ранньому віці. Цей розвиток має соціальний характер. Дитина під час вростання в соціальне середовище, у процесі пристосування до цього середовища розвиває та формує довільну увагу. Витоки цієї уваги перебувають поза особистістю дитини. Сама собою органічна, або натуральна, увага ніколи б не привела до виникнення довільної уваги. Вона формується завдяки тому, що люди навколо дитини за допомогою певних стимулів та засобів спрямовують її увагу, керують нею, тобто дають дитині в руки ті засоби, на підставі яких вона в подальшому оволодіває своєю увагою за таким самим типом.

О.М. Леонтьєв, розвиваючи ідеї Л.С. Виготського, писав, що розвиток зовнішньої опосередкованої уваги йде швидше, ніж розвиток її загалом, а тим більше - "натуральної" уваги. В шкільному віці настає перелом у розвитку уваги. Зовнішня опосередкована увага поступово стає внутрішньою опосередкованою.

Співвідношення між довільною і мимовільною увагою змінюється на користь довільної, починаючи з дошкільного віку. Максимального розвитку довільна увага досягає у шкільному віці, а згодом указане співвідношення виявляє тенденцію до зрівнювання. Ця тенденція пов'язана з тим, що в процесі свого розвитку система дій із зовнішньої поступово перетворюється на внутрішню.

У цьому віці розвиток довільної уваги передбачає формування трьох умінь: прийняття інструкцій, які поступово ускладнюються; утримання увагою інструкцій упродовж усього заняття; розвиток навичок самоконтролю.

Увага у молодших школярів розвивається у шкільному і позашкільному середовищі. Учбова діяльність ставить нові, щораз складніші вимоги до уваги учнів і разом з тим приводить до створення тих внутрішніх умов, від яких залежить її подальший розвиток. Дітям потрібно усвідомлювати завдання, виконувати їх незалежно від того, привабливі вони чи ні, відповідно планувати і організовувати свою діяльність, контролювати її хід і результати. Разом з тим у ході учбової діяльності діти збагачуються новими знаннями, вміннями і навичками, у них з'являються нові інтереси, перспективні цілі, розвиваються вольові якості, які дають їм змогу поступово переходити до досконалішої внутрішньої організації і регуляції діяльності.

Розвиток довільної уваги в молодшому шкільному віці проходить ряд послідовних етапів. Зокрема, у 6 років виникає елементарна форма довільної уваги під впливом самоінструкції. Довільна увага найбільше розвивається в активній діяльності, в іграх, маніпуляції предметами, під час виконання різних дій. У 7-річному віці увага розвивається й удосконалюється, відбуваються наступні зміни: розширюється обсяг уваги; зростає її стійкість; формується післядовільна увага. Обсяг уваги у даному віці залежить від минулого досвіду і розвитку дитини.

Однією з особливостей довільної уваги молодших школярів є низький рівень її вибірковості, диференційованості. Так, старанний молодший школяр намагається охопити все пояснення вчителя, не розрізняючи у ньому суттєве і другорядне. Учні молодших класів майже на одному рівні фіксують і основне, і другорядне.

Багато недоліків уваги зникають в учня в процесі правильно організованої навчальної роботи. При добре заповненому працею уроці, учні 1 класу можуть бути тривалий час уважними не відволікаючись від навчальних занять, навіть якщо ці заняття не представляють для них інтересу.

У І. В.Дубровиної, умовою підтримки довільної уваги є різноманітність навчального матеріалу, чіткість та послідовність його викладу. Дуже важливим для організації уваги є вміння вчителя запропонувати завдання та мотивувати його так, щоб пробудити інтерес дитини та привнести певну емоційну насиченість у навчання. Л. С.Виготський зазначає, що навчання повинно спиратися на інтерес дитини, спрямований на вивчення самого навчального предмету. Особливістю уваги молодших школярів є те, що вона підвладна зовнішнім впливам, в більшому ступені залежить від умов, в яких йде робота учнів. Часто те, що не впливає на увагу старших школярів, виступає як значний відволікаючий фактор для молодших учнів.

Одне із завдань розвитку уваги у процесі учбової діяльності полягає у формуванні контрольної функції, тобто здатності контролювати свої дії і вчинки, перевіряти результати своєї діяльності. У цьому багато психологів вбачають основний зміст уваги: становлення розумової дії контролю можна забезпечити під час самостійної роботи дітей із навчальним матеріалом. Організація навчального матеріалу під час уроку дозволяє планувати дії контролю, діяти відповідно до наміченого плану, постійно здійснювати операцію перевірки за наявним зразком. Така побудова роботи дає можливість індивідуалізувати учбову діяльність кожної дитини відповідно до її оптимального темпу і ступеня активності.

Основні досягнення в розвитку уваги молодших школярів виявляються у формуванні в них вищих, довільних і післядовільних її проявів, виробленні вмінь свідомо спрямовувати увагу на певні об'єкти, концентруватися на них, переборювати відвертання, переключати увагу на нові завдання, розподіляти її, зосереджувати на об'єктах, даних їм мислено. Цей процес пов'язаний із подальшим загальним психічним розвитком дітей, що відбувається під впливом навчання і виховання.

Необхідні умови для виникнення і розвитку довільної уваги створюються в процесі спілкування дитини з дорослими, у ході якого вона усвідомлює необхідність виконувати певні навчальні завдання, доручення батьків і вчителя, підпорядковуватись правилам і володіти своєю поведінкою у школі та в позаурочний період.

Регуляція уваги тісно пов'язана не тільки з волею, але й з розвитком логічного мислення. Для довільної уваги необхідний достатньо високий її рівень. Щоб примусити себе бути уважною, людина повинна дійти до висновку про необхідність зосередитися, зважити “за” й “проти” та відкинути ті висновки, які сприяють відволіканню від предмета, на якому треба зосередитися. Тому, довільна увага є не тільки вольовою, але й інтелектуальною, тобто пов'язаною з достатньо розвинутим мисленням.

Необхідно відзначити також і особливості довільної уваги молодших школярів с точки зору тієї задачі, якій вона підпорядкована. У старших учнів та у дорослих цей вид уваги утримується на об'єкті й у тих випадках, коли задача пов'язана з далекою мотивацією. Молодший школяр може діяти, коли до цієї віддаленої мотивації приєднується більш близька задача (одержати добру оцінку). За такої мотивації вольові зусилля незначні, тому що вимоги моменту змушують учня бути уважним, так би мовити, в силу необхідності.

В умовах шкільного життя увага молодшого школяра багато в чому залежить від уваги інших дітей, і в цьому розумінні колектив та навчальна праця - головні фактори розвитку уваги . Спостереження показують, що ті школярі, які в силу будь-яких причин позбавлені нормального шкільного навчання, стають менш працездатними, менш здатними до зосередження, в особливості тоді, коли їм доводиться займатися в колективі.

Розвиток довільної уваги у молодшому шкільному віці пов'язаний із засвоєнням способів керування нею. Спочатку це зовнішні способи, вказівний жест, слово вчителя,батьків, які організовують увагу дитини за допомогою словесних вказівок. Із розвитком планувальних функцій мови молодший школяр стає здатним заздалегідь організовувати свою увагу у майбутній діяльності, формулювати словесні інструкції для виконання навчальних дій. Що краще розвинуте мовлення у дитини цього віку, то вищим є рівень розвитку сприймання і раніше формується довільна увага.

Розвиток довільної уваги тісно пов'язаний не тільки з розвитком мовлення, але й із розумінням значення майбутньої діяльності, усвідомленням її мети. Здатність до довільної уваги формується в систематичній праці. Вона вимагає й виховує вищі форми довільної уваги. У своїх роботах Рібо підкреслив думку про зв'язок довільної уваги із працею. Він пише: "Як тільки виникла необхідність у праці, довільна увага стала у свою чергу фактором першорядної важливості в цій новій формі боротьби за життя. Як тільки в людини з'явилася здатність віддаватися праці, по суті своїй не привабливій, але необхідній як засіб до життя, з'явилася на світ і довільна увага…»

Розвиток цього виду уваги також пов'язаний з освоєнням норм і правил поведінки на уроці чи в позаурочний час, а також зі становленням вольової дії особистості.

Для підтримки стійкої довільної уваги молодших школярів необхідні наступні умови:

чітке розуміння конкретної задачі виконуваної діяльності;

звичні умови роботи (якщо дитина виконує роботу у постійному місці, у певний час, якщо її предмети і робоче приладдя утримуються в порядку, а сам процес роботи чітко структурований, це створює умови для розвитку і концентрації довільної уваги);

виникнення непрямих інтересів (сама учбова діяльність може не викликати в дитини зацікавленості, але в неї існує стійкий інтерес до результату діяльності);

створення сприятливих умов для учбової діяльності, тобто усунення сторонніх негативних подразників (шум, голосна музика, різкі звуки, запахи і т. ін). Проте легка, приємна і неголосна музика, слабкі звуки не тільки не порушують уваги, але навіть і підсилюють її);

тренування довільної уваги (шляхом повторень і вправ) з метою виховання спостережливості у дітей.

Велике значення для розвитку цілеспрямованої уваги в молодшому шкільному віці має навчальна гра, оскільки вона завжди має задачу, правила, дії і вимагає зосередженості. Щоб вчасно розвивати в дітей певні якості уваги (цілеспрямованість, стійкість, зосередженість) і здатність керувати ними, необхідні спеціально організовані ігри і вправи. В одних іграх треба враховувати різні вимоги задачі, в інших - уміти виділяти і пам'ятати ціль дії, у третіх - вчасно переключати увагу, у четвертих - потрібна зосередженість і стійкість уваги, оскільки необхідно помітити й усвідомити актуальні зміни.

Під впливом різних видів діяльності увага молодшого школяра досягає досить високого ступеня розвитку, що забезпечує дитині можливість навчатися.

Проаналізувавши матеріал можемо сказати, що увага залежить від багатьох чинників:

- фізичного розвитку дитини;

- психічного розвитку;

- від періоду статевого дозрівання

- від віку дитини.

Ступінь організації уваги визначається і характером діяльності, і її змістом. Увага може бути низькою і навіть знизитися до рівня розсіяності з різних причин:

- вплив одноманітних, монотонних і малозначних подразників;

- незадоволеність своєю роботою, усвідомлення її малозначності і навіть непотрібності;

- перевтома через довготривалу і безперервну роботу;

- апатія як стан байдужості до зовнішніх впливів та ін

Підводячи підсумок, відзначимо, що увага багато в чому залежить від психологічної атмосфери в групі (колективі), взаємостосунків між людьми, організації праці та відпочинку.