Розвиток властивостей уваги молодших школярів в ігровій діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації

Луцький педагогічний коледж

Циклова комісія викладачів шкільної, дошкільної педагогіки і психології та окремих методик

Курсова робота з психології

Розвиток властивостей уваги молодших школярів в ігровій діяльності

студентки 4-Б курсу

спеціальності 5.01010201

«Початкова освіта»

Жакун Юлії Вікторівни

Науковий керівник:

викладач психології

Денис Надія Олександрівна

ЛУЦЬК, 2012г.

ВСТУП

Видатний український педагог і психолог К. Д. Ушинський влучно висловився про значення уваги: «Увага є саме ті двері, через які проходить усе, що тільки входить у душу людини з зовнішнього світу» [43; 126].

Уміння бути уважним має значення не тільки в збагаченні знаннями, що учились, уміннями і навичками, але і розвитку їхньої особистості. Так, якщо молодший школяр уважно виконує як цікаве так і нецікаве завдання, переборюючи при цьому неприємні емоції, тобто в нього тренується вольове уміння і формується наполегливість, цілеспрямованість; якщо молодший школяр уважний до товаришів, піклується про них, то в нього розвивається почуття товариства. Увага необхідна умова виконання будь-якої діяльності.

Увага у психологічній науці розглядається як особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на значущих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях [16; 4].

Сучасні дослідження науковців, учителів-методистів, педагогів-практиків свідчить про необхідність врахування індивідуального розвитку молодшого школяра - уваги, пам'яті, мислення, уяви.

Особистість, перебуваючи у бадьорому стані, активно, по-дійовому ставиться до предметів та явищ навколишньої дійсності, до власних переживань: щось сприймає, запам'ятовує, пригадує, про щось думає. У таких випадках вона зосереджує свою свідомість на тому, що сприймає, запам'ятовує, переживає, тобто у цей час вона буває до чогось уважною.

Педагоги початкової школи повинні побачити особливості психофізичного розвитку дитини і, виходячи з цього, будувати навчальний процес. Особлива роль тут приділяється увазі.

Увага саме по собі не є особливим пізнавальним процесом. Вона властива будь-якому пізнавальному процесу (сприйняттю, мисленню, пам'яті, уяві) і виступає як форма, здатність організації цього процесу.

На перших же уроках з новим складом учнів, що прийшли в 1 клас, учитель зустрічається з необхідністю керувати їхньою увагою. Молодші школярі дуже неуважні. Вони легко і швидко відволікаються, перестають слухати вказівки вчителя, забувають те що чули, допускають багато помилок у своїй роботі і часто під час її виконання раптом відволікаються. Вчитель сердиться на дітей ставить їм погані оцінки, карає молодших школярів за помилки, допущені через неуважність.

Практика довела, що такими методами вчитель не досягає покращення уваги молодших школярів. Щоб керувати увагою молодших школярів, треба знати його природу, його фізіологічні основи. Тоді стане ясно, що молодших школярів треба спочатку навчити бути уважними, а не жадати від них відразу зосередженості в цілком сформованому вигляді. Тільки привчивши молодших школярів бути уважними, учитель може розраховувати на успіх навчальної і виховної роботи.

Виконання завдань, поставлених перед школою, жадає від учителя глибокого знання учнів, їх вікових і індивідуальних особливостей (зокрема властивостей уваги) і умілого використання всього того, що дає педагогу сучасна психологічна наука.

Не тільки для психолога, але і для вчителя вирішення завдання формування уваги учнів, це насамперед, здійснення заповітної мрії про розширення можливостей уваги. Адже вчитель на кожному кроці зустрічається з тим, що пропонований учнем програмний матеріал не відповідає рівню розвитку їхніх психічних процесів.

Прийнято вважати, що завдання школи не тільки надати молодшому школяру визначену суму знань, але і навчити його з максимальною віддачею користуватися всіма психологічними функціями і процесами.

Нерідко учні молодшого шкільного віку гостро мають потребу в тім, щоб учитель допоміг їм організувати увагу в процесі її роботи.

Зважаючи на актуальність даного питання ми обрали тему курсового дослідження: «Розвиток властивостей уваги молодших школярів в ігровій діяльності».

Мета дослідження - теоретично дослідити та практично перевірити особливості розвитку властивостей уваги молодших школярів засобами гри.

Об'єкт дослідження - властивості уваги молодшого школяра.

Предметом дослідження є розвиток властивостей уваги молодших школярів в ігровій діяльності.

Відповідно до об'єкту, предмету і мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Вивчити сутність уваги, її види та властивості.

2. ясувати механізми розвитку властивостей уваги молодшого школяра у різних видах діяльності.

3. Апробувати методики дослідження та вивчити прояви властивостей уваги молодших школярів.

4. Визначити методи та прийоми розвитку властивостей уваги.

5. Розробити практичні рекомендації щодо умов розвитку властивостей уваги молодших школярів.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, конкретизація, спостереження, експеримент, тестові методики.

Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Список використаних джерел включає 45 найменувань. Робота викладена на 53 сторінках друкованого тексту, два додатки займають 4 сторінки.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ВЛАСТИВОСТЕЙ УВАГИ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В РІЗНИХ ВИДАХ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Сутність поняття «увага» та її види

Увага - зосередженість діяльності суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті - предметі, події, образі, міркуванні тощо [39; 159].

Увага є не психічним процесом, а формою організації пізнавальних процесів та умовою їх успішного протікання, бо мислить не саме по собі мислення і не саме по собі сприймання, а сприймаюча та мисляча особистість. Як пише С.Л.Рубінштейн, у кожному психічному процесі присутній момент, що виражає різні ставлення особистості, зокрема до світу людей, природи, свідомості до об'єкта. Це ставлення виявляється в увазі. Наприклад, коли учень з інтересом ставиться до математики, вона, ніби в полон, бере його свідомість. Він глибоко й зосереджено, зі стійкою увагою, виявляючи витривалість, працює над виконанням математичних задач.

Функції уваги полягають у тому, що людина серед безлічі подразників, що діють на неї, обирає потрібні, важливі, а інші гальмує, виробляє таким чином програми дій та зберігає зосередженість, контроль над протіканням їх.

Увагу як дію контролю можна формувати. Для цього потрібно не просто поставити завдання, а й навчити перевіряти його виконання на основі певних критеріїв у конкретному напрямі та послідовності. Розпочинати слід з організації контролю як зовнішньої дії, дії, що виконується в матеріальній або матеріалізованій формі. А потім дія контролю, шляхом поетапного опрацювання, доводиться до розумової, узагальненої, скороченої та автоматизованої форми, коли вона, власне, і перетворюється на акт уваги.

Увага є необхідною умовою чіткого, усвідомленого відображення навчального матеріалу та міцного засвоєння його. Згідно з поглядами К.Д.Ушинського, увага є тими єдиними дверима нашої душі, через які, безумовно, проходять усі об'єкти зовнішнього світу, відображені свідомістю.

Прибічники волюнтаристської теорії вбачають її сутність виключно у волі, хоча мимовільна увага не може бути пояснена вольовою діяльністю; інші вважають, що у проявах уваги провідну роль відіграють почуття, хоча довільна увага виявляється всупереч почуттям; шукали пояснення уваги також у зміні змісту самих уявлень, не враховуючи спрямованості особистості. Насправді увага значною мірою зумовлюється відносинами між спрямованістю діяльності, в яку включена людина, і спрямованістю її психічних процесів. Увага є там, де напрямок діяльності орієнтує напрямок думок, помислів. Отже, увага виражає специфічну особливість процесів, напрямок яких регулюється діяльністю, в яку вони включені. Оскільки в увазі виявляється ставлення особистості до об'єкта, на який спрямована свідомість, то значущість предметів, явищ для людини відіграє велику роль при зосередженні на них уваги. Саме цим пояснюється те, що людина, зосередившись на якомусь об'єкті, не звертає уваги навіть на сильні подразники, які не стосуються того, чим вона займається, або не мають для людини будь-якого значення. Усе, що переживає особистість як значуще для неї, стає предметом її уваги.

Природа уваги у психології розглядалася представниками різних психологічних напрямів і шкіл залежно від їхніх поглядів на психіку взагалі. Представники англійської асоціативної психології поняття «увага» не включали до системи психології як науки. Зосередженість вони тлумачили як асоціацію уявлень [15; 127].

Представники інтроспективної психології (Д.Гербарт, В.Вундт, Е.Тітченер) в увазі вбачали лише внутрішній суб'єктивний бік. На їхній погляд, увага - це стан свідомості, що характеризується ясністю, чіткістю, інтенсивністю наявного в ній змісту чи процесів. В.Вундт, наприклад, виходячи з такого розуміння, обстоював апперцептивно-волюнтаристську теорію уваги. Увага - це фіксаційна точка свідомості, найясніше її поле, зумовлене переходом змісту свідомості із зони перцепції до зони апперцепції, яка, на думку В.Вундта, являє собою особливу психологічну активність, що є проявом невідомої нам внутрішньої сили.

Представник фізіологічного напряму у психології Т. Ціген пояснював увагу не суб'єктивними станами, а боротьбою відчуттів і неусвідомлюваних уявлень за фіксаційну точку свідомості. Уявлення, що перемагає, стає усвідомленим, домінуючим. Отже, увага - це стан усвідомлення уявлення. Зміна уявлень є перехід уваги з одного уявлення на інше. Акт зосередження виникає в результаті асоціативних імпульсів відчуттів, які залежать від інтенсивності, ясності, сили супровідного, емоційного тону.

Французький психолог Т. Рібо, як і І. Сеченов, вважав, що уваги без її фізичного вираження не буває. У цьому зв'язку він висунув теорію рухової уваги. Увага, стверджував він, - це не духовний акт, що діє приховано, її механізм руховий, тобто такий, що діє на м'язи у формі затримки. На думку Т.Рібо, людина, яка не вміє керувати м'язами, нездатна до уваги.

Представники біхевіоризму, розглядаючи психологію як науку про поведінку, у своїй системі психології розглядають увагу лише як орієнтацію поведінки, як установку організму щодо зовнішніх стимулів. Наведені дані про розуміння уваги свідчать про складність з'ясування сутності уваги та особливостей її виявлення в діяльності.

У розробці фізіологічних основ уваги велику роль зіграли роботи видатних російських фізіологів І. П. Павлова і А. А. Ухтомського.

Вже у висунутому І. П. Павловим поданні про особливі реакції нервової системи - орієнтовних рефлексах (рефлекс «що таке?», як його називав І.П.Павлов) містилося припущення про рефлекторну природу мимовільної уваги. Подразники, сигнали, що надходять в мозок, викликають орієнтовно-дослідну реакцію. «Ми вдивляємось в образ, що виявляється, дослухаємось до виникаючих звуків, посилено втягуємо новий запах...» - писав І. П. Павлов [22; 29]. Усі ці прояви забезпечують постійну готовність організму до несподіванок, готовність відповісти на будь-які обставини тією або іншою формою поведінки. Іншими словами, людина або тварина стає уважною ще до оцінки події, що настала.

На сьогоднішній день вивчені досить складні орієнтовні реакції. Вони складають собою цілий комплекс, зв'язаний з активністю значної частини організму. До нього входять зовнішні рухи (такі, як поворот очей і голови у напрямку подразника), а також зміни чутливості певних аналізаторів; зміни характеру обміну речовин; зміни дихання, серцево-судинні і шкіряно-гальванічні реакції, тобто вегетативні зміни; зміни електричної активності мозку.

Згідно з ідеями І. П. Павлова і А. А. Ухтомського явища уваги пов'язані з підвищенням збудливості певних мозкових структур в результаті взаємодії процесів збудження і гальмування. Концентрація психічної діяльності в певному напрямку і одночасне відволікання від усього іншого досягається завдяки закону взаємної індукції нервових процесів збудження і гальмування у корі великих півкуль головного мозку. На думку І. П. Павлова, в кожний момент часу в корі є якась дільниця, що характеризується найбільш сприятливими, оптимальними умовами для збудження. Ця дільниця (її звуть «домінантою» за термінологією А. А. Ухтомського) виникає за законом індукції нервових процесів; при цьому нервові процеси, що концентруються в одній області кори мозку, викликають гальмування в інших її областях (і навпаки). Так забезпечуються оптимальні умови для сприймання і міркування того, на що спрямована увага.

Види уваги класифікують за такими ознаками

1. За особливостями об'єктів уваги людини, предметів сприймання, чи ними є наші відчуття, уявлення пам'яті, думки, переживання тощо, вирізняють зовнішню (перцептиену, сенсорну) увагу і внутрішню.

На сьогодні більше вивчена зовнішня увага. Вона зумовлена структурою зовнішніх подразників, що впливають на людину, або «структурою зовнішнього поля». Ці подразники визначають напрям, обсяг та стійкість уваги суб'єкта за умови, що подразник відрізнятиметься від інших за силою, інтенсивністю дії. У разі, коли дія подразників у певний час урівноважена, жоден із них не домінує, виникає коливання уваги. Напрям зовнішньої уваги змінюється під впливом новизни об'єктів та їх структурної організації. Важко сприйняти велику кількість предметів, якщо вони розкидані, представлені без будь-якого порядку, і навпаки, ми легко це зробимо, коли вони будуть організовані в певні структури.

Внутрішня увага суб'єкта пов'язана зі структурною організацією його діяльності. Увага індивіда може бути прикутою до потреб, що діють як мотиви, до мотивів, коли вони усвідомлюються, коли індивід намагається виробити мету, спланувати її виконання, прийняття рішення тощо. Під час діяльності увага може переноситись на уявлення пам'яті, думки, почуття, які індивід переживає виявляючи певне ставлення до своєї діяльності. У процесі діяльності внутрішня увага може бути більш і менш напруженою. Це залежить від досвіду суб'єкта, від складності мети, яку він ставить перед собою, тощо.

У діяльності, природно, зовнішня і внутрішня увага чергуються. Вони гальмують одна одну, наприклад, важко зосереджено думати про щось суб'єктивно важливе й одночасно виконувати креслення складних рисунків. Внутрішня увага сприяє підвищенню ефективності сприймання, пам'яті, мислення, уяви. Моральний, розумовий та естетичний розвиток особистості неможливий без формування внутрішньої уваги [9; 237].

2. За формою організації уваги вирізняють колективну, групову та індивідуальну увагу.

Колективна увага означає зосередження уваги певної групи індивідів на одному об'єкті. Наприклад, учні зосереджено слухають розповідь учителя. Коли більшість учнів класу уважно працюють, це позитивно впливає й на тих школярів, яким важкою виявляти організовану увагу.

Групова увага - зосередження уваги групи в умовах роботи в колективі. Прикладом групової уваги є увага школярів під час лабораторних робіт або розв'язування задач, підібраних відповідно до можливостей окремих груп учнів. Організовувати роботу групами важко, бо групи відволікають одна одну.

Індивідуальна увага - зосереджена увага суб'єкта на своєму завданні.

Учитель має завжди чергувати, узгоджувати види уваги учнів, дбати про перехід від одного виду до іншого.

3. За характером цільового спрямування та за рівнем вольових зусиль вирізняють мимовільну, довільну та післядовільну увагу.

Мимовільна увага - це увага, що виникає незалежно від наміру та мети людини. У дослідженнях російського психолога Е.М.Соколова був виявлений механізм формування такої уваги. На думку вченого, у центральній нервовій системі утворюється «нервова модель» стимулу або ситуації. Раптова зміна характеристик подразника приводить до виникнення невідповідності між інформацією, що надходить, та уявленнями. Це викликає орієнтувальний рефлекс та на його основі - мимовільну увагу.

Мимовільна увага виникає внаслідок зовнішніх причин, тобто особливостей діючих на нас подразників, а також внутрішніх спонукань, спрямованості особистості.

Оскільки орієнтувальний рефлекс є біологічною реакцією, то в процесі виникнення його спрацьовує «закон сили». Він полягає в тому, що відповідна реакція буде залежати від інтенсивних змін стимулу. До таких змін зовнішніх причин належать сила і раптовість дії подразника. Наприклад, виразне мовлення вчителя чи раптова зміна темпу мовлення, інтонації здатні викликати і підтримувати увагу.

Факторами, що зумовлюють мимовільну увагу, є також новизна, незвичність та контрастність подразника. Так, мимовільну увагу викличе у школярів поява серед них нового учня, нові види наочності на уроці.

Викликає увагу рухливість об'єкта, а також початок та припинення дії подразника. З огляду на це рекламу роблять «стрибаючою». Інколи корисно розпочати урок, не чекаючи абсолютної тиші в класі.

Крім зовнішніх причин, мимовільну увагу зумовлюють і внутрішні спонукання. Так, увага пов'язана з загальним ставом людини, з її настроєм, переживаннями, потребами, інтересами. Особливо дійовий чинник активізації мимовільної уваги становить пізнавальна потреба, елементарними формами якої є зацікавленість, допитливість. Чим сильніша пізнавальна потреба, тим частіше зміни у стимулі (ситуації) викликатимуть мимовільну увагу. Загально психологічними умовами побудови уроку, на якому пробуджується і підтримується мимовільна увага на основі пізнавального інтересу, є змістовність матеріалу, своєрідність форми викладу, організаційних форм, методів роботи.

Довільна увага - це свідомо спрямоване і регульоване зосередження уваги, зумовлене потребами діяльності. Таку увагу називають активною і вольовою. Психологічний зміст довільної уваги пов'язаний з виробленням мети діяльності та вольовим зусиллям.

Довільна увага, будучи цілеспрямованою увагою, виступає як спрямованість людини на кінцевий результат діяльності. Людина, виробивши мету, передбачає кінцевий результат, планує способи його досягнення, здійснює контроль за процесом! діяльності. Увага регулює напруження в реалізації того чи іншого етапу діяльності, але виявляє в кожному з них свої специфіку. Увага спрямована на активний пошук та аналіз інформативних ознак та на ретельне планування [25; 344].

Довільна увага керує психічною сфери людини при розв'язуванні різноманітних практичних та теоретичних завдань. Підтримання стійкої довільної уваги залежить від багатьох умов, зокрема усвідомлення обов'язку у виконанні певної діяльності. Усвідомлення школярем свого обов'язку добре вчитися викликає у нього довільну увагу в навчальній діяльності тоді, коли щось відволікає від учіння.

Підтриманню довільної уваги школярів сприятиме постановка вчителем перед ними конкретних завдань (наприклад, слухати відповіді учнів та фіксувати помилки у використанні правил з певної теми, готуватися до правильних відповідей).

Регулятивна та контрольна функції уваги відіграють важливу роль у діяльності тоді, коли вони своєчасно активізуються, реалізації мети діяльності дуже важлива своєчасна, а інколи випереджувальна активізація уваги. Кожен учитель знає, як важко викликати увагу збуджених після перерви школярів. У зв'язку з синхронізацією уваги розрізняють передувагу стан підвищеної готовності свідомості до виконання завдання, до включення у роботу. Передувага може виникати мимовільно та під впливом інструкції. Цей стан може перейти у стан випереджувальної уваги, що передбачає цілеспрямований пошук та відбір інформативних ознак, результатів діяльності, планів здійснення мети, оптимальних методів її досягнення. Протилежним явищем до випереджувальної уваги є запізніла увага. Ця увага пасивна, виникає повільно, часто - примусово.

Таким чином, всі види уваги залежать від потреб, інтересів, цілей, цінностей особистості, які скеровують увагу, визначають її напрям, глибину та стійкість.

1.2 Характеристика властивостей уваги молодшого школяра

У сучасних підручниках і посібниках з психології в увазі виокремлюють такі її характерні властивості: зосередженість, або концентрацію уваги, стійкість, переключення, розподіл та обсяг. Ці властивості є основною передумовою продуктивності праці, навчання, спортивної та іншої діяльності особистості. У різних видах діяльності ці властивості виявляються по-різному.

1. Спрямованість уваги. Поняття уваги розкривається через такі важливі властивості цього явища, як спрямованість та зосередженість свідомості людини. Під спрямованістю розуміють, насамперед вибірковий (селективний) характер свідомої діяльності.

Вибірковість виявляється не тільки в доборі потрібної діяльності чи потрібного об'єкта, а й у більш-менш тривалому і зберіганні їх у свідомості. Вибірковість дістає свій вияв у сприйманні, у моторних процесах, у мисленні, почуттях тощо.

2. Зосередженість уваги є другою важливою характеристикою уваги є зосередженість психічної діяльності. Зосередженість означає не тільки відволікання від другорядного, а й гальмування побічних подразників, які не мають відношення до діяльності, що становить предмет уваги суб'єкта.

Зосередженість уваги - це утримування уваги на одному об'єкті або на одній діяльності при абстрагуванні від усього іншого. Наприклад, учень займається конструюванням. Він цілковито поринув у справи, не помічає, як плине час, не реагує на звертання до нього, бо він навіть і не чує їх. У цьому разі кажуть про велику силу зосередженості його уваги.

Фізіологічною основою зосередженості уваги є сила осередку оптимального збудження та відповідна сила гальмування, що виникла внаслідок індукції та сприяє концентрації збудження в робочих ділянках мозку.

Із зосередженістю пов'язана інтенсивність, або напруження уваги. Вона оцінюється електроенцефалографічним методом (ЕЕГ-методом). Чим менший інтерес у людини до діяльності, тим більше впливають на неї інші подразники. Загальмувати їхню дію людині важче, а тому увага її буде напруженішою.

Зосередженість та інтенсивність уваги об'єднують, називаючи таку властивість уваги концентрацією.

3. Концентрація уваги є умовою успішного виконання діяльності в тому випадку, коли вона поєднується з іншими властивостями, наприклад, з обсягом, розподілом уваги.

4. Стійкість уваги - це тривале утримання уваги на предметі чи якійсь діяльності. Вона визначається тривалістю зосередженої та інтенсивної уваги. Отже, стійка увага - це тривала, і висококонцентрована увага. Ця особливість характеризується часом, впродовж якого діяльність людини зберігає свою цілеспрямованість. Особливо важливим є вміння зберігати стійкість уваги за несприятливих умов, коли діють різні відтяжні подразники.

Стійкість уваги залежить від особливостей об'єктів, на які , вона спрямована. Так, підвищують стійкість уваги такі об'єкти, які можна сприймати з різних сторін, і навпаки, одноманітні об'єкти не сприяють підтриманню уваги. Стійкість уваги підтримується поступовим ускладненням об'єкта сприймання, і мислення або почуттів. Проте складний об'єкт, що не відповідає пізнавальним можливостям учнів, швидко викликає втому і знижує увагу до себе.

Стійкість уваги залежить не лише від особливостей об'єктів, а й від активності особистості. Увага може бути стійкою, коли суб'єкт надає об'єктові чи діяльності важливого значення, коли ставиться до них з інтересом і виявляє практичну або відповідну пізнавальну активність, веде пошукову роботу в розв'язанні перцептивних та мисленнєвих завдань.

5. Коливання (флуктуації) уваги - це періодична короткочасна мимовільна зміна напруження уваги до певного об'єкта або діяльності. Це короткочасне та мимовільне підсилення або послаблення уваги, пов'язане зі зміною збудливості відповідних ділянок кори великих півкуль [5; 24].

Стійка увага може зберігатися впродовж 10-15 хвилин, а короткочасні послаблення уваги не мають значення для діяльності, вони дають можливість зробити маленьку перерву в зосередженості. Отже, тимчасове зниження уваги є короткочасним і необхідним відпочинком, він непомітний і не руйнує стійкості уваги, але дає змогу зберегти увагу до певної діяльності до 45 хвилин і більше.

Стан, протилежний стійкості уваги, називається нестійкістю уваги. Нестійкість уваги виявляється в її відвертанні, або відволіканні, іншими об'єктами, тобто в зміні під їх впливом спрямованості діяльності людини. Чим менш стійка увага, тим частіше і легше вона відволікається другорядними для певної роботи зовнішніми і внутрішніми чинниками, внаслідок чого така робота тимчасово або й зовсім припиняється. Відволікають увагу ті ж агенти, що її мимовільно привертають, а саме: раптові, сильні, різкі, динамічні зовнішні подразники, а також різкі зміни стану організму.

У всіх видах свідомої діяльності необхідно розрізняти основні, домінуючі процеси, які становлять предмет уваги людини, і «тла», що складається з тих процесів, доступ яких у свідомість ще закритий, але в потрібний момент вони можуть перейти в центр уваги і стати домінуючими. Відповідно прийнято розрізняти обсяг, розподіл та переключення уваги.

Обсяг уваги - це кількість об'єктів, які сприймаються одночасно з достатньою чіткістю. Обсяг уваги визначається низкою чинників, насамперед особливостями сприйманих об'єктів. Не пов'язані між собою предмети сприймаються у кількості від 12 до 14.

С.Л.Рубінштейн підкреслював, що в навчальній діяльності слід зважати на особливості обсягу уваги школярів і не переобтяжувати їхню свідомість другорядною інформацією. Вчитель, пояснюючи певне питання, має показати учням внутрішні зв'язки між викладеними думками, що сприятиме розширенню у них внутрішні зв'язки між викладеними думками, що сприятиме розширенню у них обсягу уваги [36; 159].

Обсяг уваги залежить від досвіду та практичної діяльності людини. Обсяг уваги в учня, що починає читати, дуже малий; але під час опанування техніки читання, набуття досвіду читання художньої літератури збільшується й обсяг уваги, необхідний для цієї діяльності.

Обсяг сенсорної уваги вивчається з допомогою приладу Є.О.Мілеряна, який називається тахістоскопом ( від гр. «тахісто» - швидко, «скопео» - дивитись). Цей прилад являє собою екран з віконечком, у якому досліджуваному на короткий час демонструють літери або цифри, фігури, слова тощо. Подана на екрані кількість елементів матеріалу охоплених досліджуваним, є показником обсягу його уваги [36;160].

Відволікання уваги треба відрізняти від її переключення, під яким прийнято розуміти довільну зміну людиною спрямованості своєї уваги з одного об'єкта на інший. Тут людина свідомо переходить від одного завдання до іншого, сама спрямовує свою увагу на нові об'єкти відповідно до змінених умов її роботи. Потреба переключати увагу виникає в багатьох випадках діяльності людини, наприклад у роботі водія машини, педагога, який проводить урок у класі, шахіста, що грає з кількома партнерами. В основі зміни спрямованості уваги лежить переміщення в корі головного мозку осередку оптимального збудження.

Переключити увагу легше, коли між попередньою і наступною діяльністю є зв'язок, коли попереднє завдання виконане, коли об'єкт наступної діяльності цікавить людину. Важче переключити зосереджену увагу з одного об'єкта на інший, коли до наступного об'єкта або діяльності людина не має інтересу.

Таким чином, характерними властивостями уваги є: зосередженість, стійкість, переключення, розподіл та обсяг. Ці властивості є джерелом продуктивності праці, навчання, спортивної та іншої діяльності особистості молодшого школяра.

1.3 Особливості розвитку уваги у дітей молодшого шкільного віку в різних видах діяльності

Психолог І.В. Страхов вважає, що всі властивості уваги - обсяг, розподіл, стійкість, переключення тощо - необхідно розглядати як конкретні вияви зосередженості. Гармонійність та врівноваженість цих властивостей є одним з основних показників вихованості уваги [38; 67].

Критерієм вихованості уваги є розвиток різних форм фокусування об'єктів та чіткість його регулювання. Фокусування означає центральну зону уваги, для якої характерна найбільша ясність, чіткість сприймання та інших психічних процесів.

Увага високого рівня має вибірковий характер, що підвищує ефективність пізнавальних можливостей цих процесів. Критерієм розвитку вибірковості уваги є правильність вибору об'єктів зосередженості.

Увага завжди є спрямованою. Об'єктом уваги можуть бути різні предмети. Основний критерій вихованості спрямованої уваги - розвиток її моральної та інтелектуально-вольової основи, самостійності й творчого підходу суб'єкта до виконуваної діяльності. Цілеспрямованість уваги є виявом свідомої діяльності суб'єкта та вираженням її особистісного смислу.

На вихованість уваги впливають різні властивості особистості, її потреби, інтереси, емоційно-вольові якості, ставлення до діяльності, уміння, навички, звички.

Увага виникає на основі таких властивостей особистості, як ставлення до праці, вольових зусиль, умінь і навичок тощо. Разом з тим увага є передумовою формування інших властивостей особистості, зокрема організованості в поведінці й діяльності, а також тактовності у спілкуванні з іншими людьми. Увага людини залежить від її ставлення до праці, підвищеного інтересу, захопленості роботою або нестійкого ставлення до неї, слабкості розвитку інтересу і потреби у цьому виді діяльності.

Зв'язок трудових умінь з потребою особистості молодшого школяра у праці піднімає увагу на новий, вищий рівень розвитку. Увага, залишаючись на рівні уміння, водночас є увагою-звичкою. Остання становить показник вихованості уваги за умови, що така звичка сприяє розумовому і моральному розвитку особистості.

У психологічній основі вольової уваги важливі всі вольові якості характеру - цілеспрямованість волі, ініціативність, відповідальність, організованість, наполегливість, витримка і самоконтроль.

Регуляція уваги, що здійснюється засобами мовлення у різних видах діяльності, а також увага до свого мовлення та до висловлювань інших є показниками високого рівня її вихованості. Важливим критерієм вихованості уваги є розвиток уміння узгоджувати свою увагу з увагою інших.

Внутрішнє мовлення зміцнює й актуалізує зосередженість на предметі думки і є засобом переключення уваги й самоконтролю у міркуванні та спілкуванні.

Критерієм вихованості уваги є єдність уваги і сприймання, уваги і пам'яті, уваги і мислення та уяви, що становить психологічну передумову вихованості уваги.

Емоційність уваги визначається єдністю її з інтелектуальними, моральними та естетичними почуттями. Розвиток уваги може досягати рівня розвитку уважності у формі співчуття та співпереживання, іншим людям.

Для високого рівня розвитку уваги характерні гармонійність, урівноваженість таких властивостей уваги, як інтенсивність, широта (обсяг і розподіл) та переключуваність (єдність стійкості й динаміки).

Справжню увагу слід відрізняти від удаваної. Справжня увага - це найвищий рівень її зосередженості, широти й активізації в діяльності. Вихована мимовільна увага вирізняється високим рівнем активізації розумового зосередження на основі інтересу, допитливості, емоційного ставлення до об'єкта праці. Вихована довільна увага характеризується розвинутими вольовими зусиллями, опорою в розв'язуванні задачі на мисленнєві дії та операції. Післядовільна увага актуалізується у стані творчого натхнення в науковій та художній праці.

Для виявлення рівня вихованості уваги велике значення має актуалізація уваги, що налаштовує на зосереджену працю.

Критерієм вихованості уваги є подолання всіх різновидів неуважності на основі формування мотивів учіння та праці. Для вихованої уваги характерне збереження її регулятивної функції в наступній роботі.

Вихованими властивостями уваги вчителя є: педагогічна спрямованість уваги, зосереджене спостереження за поведінкою і роботою учнів на уроках, уміння керувати їхньою увагою, спрямованість водночас на клас та на окремих учнів, увага до учнів у поєднанні з тактовністю у спілкуванні, зовнішня виразність уваги вчителя.

Успіх діяльності вчителя, його уміння привертати увагу школярів залежать не тільки від того, наскільки він приймає правильні доцільні методи роботи, але і того, якою мірою педагог знає своїх учнів, вважається з їх віковими й індивідуальними особливостями. Ці особливості залежать від фізіологічного дозрівання і від пройденого людиною життєвого шляху, спогаду, що він одержав.

Очевидно, що такі фактори, як фізичний стан молодшого школяра, його енергетичні можливості, неодмінно повинні враховуватися при рішенні проблеми формування уваги молодшого школяра.

Є такі ситуації, у яких увагу молодших школярів організувати відносно просто - мова йде про організацію індивідуальної уваги. Досвід показує, що на індивідуальних заняттях усі питання забезпечення уваги (включення, переключення, концентрація) зважуються порівняно просто. Правда, деякі молодші школярі на індивідуальних заняттях усе рівно не можуть самі справитися з власною увагою; в умовах індивідуального експерименту можливо навіть у дітей розумово відсталих.

Вчителі добре знають, як важко іноді привести в робочий стан клас після перерви. Перезбуджені молодші школярі не в змозі відразу зосередитися на навчальній роботі. Та й по ходу уроку далеко не всі учні в однаковій мірі можуть активізувати свою увагу саме в той момент, коли до цього призиває вчитель.

Тим часом своєчасна активізація уваги - найважливіша умова продуктивної роботи класу.

Як учитель, так і учні повинні вміти синхронізувати динаміку своєї уваги з ритмом навчальної і трудової діяльності. Ефект досягається в тому випадку, якщо відбувається оптимальна мобілізація уваги до початку роботи і під час роботи.

Велике значення має організаційне включення школярів у роботу на початку уроку. Треба домогтися цілковитої тиші і переключити увага учнів з того, чим вони займалися під час перерви, на роботу з даного предмета. Необхідно з першого моменту створити в молодших школярів робочий настрій. Уміння відразу заволодіти увагою молодших школярів дуже впливає на весь хід уроку. Інакше в молодших школярів можуть утвердитися такі негативні риси, як неорганізованість, недисциплінованість, неуважність.

На уроці вчитель дає чіткі і зрозумілі установки щодо того, чим учні будуть займатися. Тим самим він переключає увагу учнів з одного виду роботи на іншій. Переходити до іншого виду діяльності необхідно після завершення попередньої роботи. Недосвідчені вчителі не завжди виконують цю умову в наслідок чого в окремих молодших школярів виникає нервозний стан.

Для підтримання стійкості уваги молодших школярів на уроці велике значення має оптимальний темп роботи. Якщо темп роботи повільний, то учням від неробства стає нудно, і вони починають займатися сторонніми справами, тобто увага їх перестає бути стійкою. Надмірно швидкий темп також негативно позначається на стійкості уваги. При такому темпі учні не встигають виконати те чи інше завдання вчителя і зрештою також починають займатися сторонніми справами [14; 58].

Темп мови вчителя повинний бути середнім. Кожне слово необхідно вимовляти ясно і чітко. У іншому випадку учні перестануть сприймати і розуміти мову вчителя, і їхня увага до навчального процесу слабшає. Вона переключається на інший вид діяльності, учні порушують дисципліну.

Поряд з темпом мови винятково важливу роль для підтримки залучення дітей грає тон мови вчителя, її яскравість, жвавість і емоційна насиченість. Так, наприклад, якщо в процесі пояснення нового матеріалу вчитель зауважує, що деякі учні перестали слухати, він різко підвищує чи знижує голос, тим самим, залучаючи їхню увагу. Емоційна мова учителя викликає відповідні почуття в учнів.

Чим сильніший інтерес, зв'язаний з даним предметом, тим глибше увага молодших школярів, тим він зосередженіший і стійкіший.

Стійкість уваги молодших школярів залежить і від обсягу заданої роботи. Надмірне навантаження стомлює учнів, і вони мимоволі відволікаються. Незначне навантаження також порушує стійкість уваги: при невеликому обсязі роботи молодші школярі швидко справляються з нею. А потім починають займатися сторонніми справами, тобто переключають свою увагу на інші об'єкти.

Учитель зобов'язаний постійно пам'ятати таку особливість молодшого шкільного віку, як їхня неприборкана енергія. Учень увесь час повинний бути чимось зайнятий. Найбільш важким у забезпеченні молодших школярів насиченою роботою є момент індивідуального опитування. Деякі учителі усю свою увагу приділяють учневі, що відповідає біля дошки. У результаті виходить, що працює тільки один учень, а клас, чи у всякому разі більшість учнів класу байдикує. Це призводить до того, що увага молодших школярів відволікається сторонніми предметами, тобто порушується дисципліна.

Що ж повинен робити вчитель, щоб працював весь клас? Як активізувати увагу всіх учнів під час індивідуального опитування? По-перше, перш ніж викликати учня відповідати, треба поставити запитання перед усім класом. Цим залучається увага молодших школярів до даного питання. По-друге, після того як викликали одного з учнів, необхідно поставити класу звдання стежити за відповіддю, для того, щоб потім можна було виправити помилки. При цьому необхідно ставити конкретну мету, за чим стежити. Це не тільки привертає увагу молодших школярів, але і змушує їх активно мислити. Труднощі тут полягають у тому, що вчителю треба вміти розподілити свою увагу між учнем, що відповідає і класом, тобто він повинен уміти працювати з усім класом, щохвилини бачити кожного учня окремо і весь клас у цілому, бачити, хто і чим займається, і вчасно привернути увагу усіх до роботи. Фронтальне опитування при цьому є одним з ефективних засобів залучення і мобілізації уваги учнів.

Для підтримання стійкої уваги під час пояснення матеріалу важливо вміти залучати самих школярів до пояснення. Наприклад, при викладі нового граматичного матеріалу вчитель звертається за допомогою до учнів за тими питаннями, що вони добре знають. Після розгляду ряду прикладів учитель змушує дітей молодшого шкільного віку зробити той чи інший висновок. Крім того, під час пояснення вчитель може залучати учнів для запису слів чи пропозицій на дошці.

Під час пояснення нового матеріалу необхідно урізноманітнювати роботу молодших школярів. Вони повинні не тільки слухати, але і записувати, не тільки слухати і записувати, але і вимовляти чуте і написане.

Велике значення для залучення уваги під час пояснення нового матеріалу має правильне застосування різних наочних приладів. Якщо наочні приладдя виставляються чи вивішуються передчасно, то учні в силу орієнтованого рефлексу відволікаються і не слухають пояснення вчителя.

У той час, коли задається домашнє завдання, необхідно простежити, щоб усі його записали. Для контролю можна попросити деяких учнів прочитати, що вони записали і як зрозуміли домашнє завдання. Якщо вимогливість учителя до запису домашнього завдання здійснюється систематично, то молодші школярі звикають бути уважними під час даного виду роботи, хоча до кінця уроку їхня увага, звичайно, слабшає в результаті стомлення.

Для виховання позитивної звички завжди бути уважним не малу роль має організований кінець уроку. Якщо молодші школярі не привчені організовано закінчувати заняття, то вже за кілька хвилин до кінця вони стають розсіяними, виключаються з роботи, їх відволікають сторонні предмети. І навпаки, учні, що привчені організовано закінчувати урок, бувають дуже уважними аж до останньої хвилини роботи.

Труднощі вчителя, зв'язані з організацією уваги молодших школярів не стають меншими, а, навпаки, зростають разом із нагромадженням педагогічного досвіду. Є труднощі, обумовлені особливостями сьогоднішнього дня нашої школи.

Створення ігрової атмосфери на уроці розвиває пізнавальний процес і активність молодших школярів, знімає втому, дозволяє удержати увагу.

Вихованням мимовільної уваги вчитель займається протягом усієї своєї роботи з молодшими школярами. Сам процес навчання, якщо він організований правильно, сприяє вихованню мимовільної уваги.

Щоб виховувати мимовільну увага, треба розвивати в молодших школярів безпосередній інтерес до навчання. Він залежить, насамперед, від змісту навчального матеріалу.

Учні молодших класів цікавляться фактами, але їх можуть залучити і висновки й узагальнення. Мимовільна увага в них особливо виявляється тоді, коли вчитель так веде роботу, що молодшим школярам треба думати, самостійно вирішувати питання.

Цікавість викладання, наочні засоби, досвіди, екскурсії - усе це викликає мимовільну увагу. Але інтерес і викликана ним зосередженість з'являються не тільки в результаті цікавості, а в результаті того задоволення, що дає успішна інтелектуальна робота, що задовольняє допитливість людини.

Для виховання уваги велике значення має застосування різних форм наочності в навчанні. Але важливу роль вона грає й у розвитку уваги. Однак зловживання застосуванням наочних методів навчання може принести і шкоду. Молодші школярі звикають зосереджуватися тільки на конкретному матеріалі, тим часом навчання вимагає уваги до узагальненого, до абстрактного матеріалу. Треба, щоб учні вміли легко уявляти, викликати мисленні образи предметів і явищ і зосереджуватися на них. Розвитку уяви у молодших школярів треба приділяти велику увагу.

Увагу молодших школярів до навчального матеріалу треба готувати не тільки на уроці, але і перед ним, а іноді і за довго до нього.

Таким чином, важливе значення для розвитку, зосередження й утримання уваги має якість викладу вчителем навчального матеріалу. Яскрава, барвиста розповідь, емоційно насичений матеріал, звичайно, приверне мимовільну увагу учнів початкових класів.

ігровий увага діти школа

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РОЗВИТКУ ВЛАСТИВОСТЕЙ УВАГИ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У РІЗНИХ ВИДАХ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Методики вивчення прояву властивостей уваги у молодшого школяра

Обсяг уваги молодшого школяра є ще дуже невеликим. Дитина може зосереджувати свою увагу на чомусь привабливому лише протягом 12-20 секунд. Стійкість уваги залежить від індивідуальних особливостей кожної дитини.

Особливістю уваги молодших школярів, зокрема першокласників є те, що вона виникає під впливом зовні привабливих предметів. Дитина може зосереджувати увагу доти, поки її цікавить той або інший об'єкт. Навіть у шестирічок увага ще рідко виникає під впливом якої-небудь поставленої мети. Тобто вона ще є мимовільною. Появі і розвитку довільної уваги передує формування регульованого сприйняття та активне опанування мовлення. Чим кращим в дитини є розвиток мовлення, чим вищим є рівень розвитку сприйняття, тим раніше виникає й довільна увага.

Проаналізуємо методики вивчення прояву властивостей уваги у молодшого школяра, які вчителеві доцільно використовувати у практичній діяльності. Дані методики використовують вчителі початкових класів Луцької гімназії № 4.

1. Методика оцінювання стійкості уваги. Тест «Переплетені лінії».

Школяреві пропонується малюнок, на якому зображені 10 переплетених ліній.

Кожна лінія має номер на початку (ліворуч) і в кінці (праворуч). Однак ці номери не збігаються. Попросіть дитину уважно простежити за кожною лінією від початку до кінця. При цьому не можна користуватися ручкою, олівцем;або пальцем, стежити потрібно тільки очима. Дитина повинна знати номер лінії ліворуч, а потім - номер лінії праворуч. Фіксуйте час виконання всього завдання, помилки в роботі тощо. Оцінювання результатів. Більшість дітей у віці 6 років можуть впоратися із цим завданням практично без помилок за 1-2 хвилини.

2. Методика оцінювання стійкості, розподілу і переключення уваги

Для проведення тесту знадобиться таблиця із зображенням кілець, що мають розриви в різних частинах.

Бажано, щоб кільця за розміром були приблизно такими, як малі букви у букварі. Для оцінювання стійкості уваги дитини попросіть її якнайшвидше знаходити і закреслювати кільця з розривом у певному місці (наприклад, праворуч). Оцінювання результатів. Зазвичай за 2 хвилини дитина шести років переглядає 10 - 11 рядків. Але під час першої спроби вона може зробити багато помилок. Під час подальшого тренування помилок стає все менше й менше, а продуктивність роботи підвищується [6; 34-36].

3. Методика вивчення довільності переключення уваги. Тест «Зоопарк». Слід приготувати 10 карток із зображенням шести тварин на кожній із них. Завдання виконується п'ять разів. Пояснити дитині: «Відбери картки із зображенням курочки і конячки, але не бери картинки із зображенням ведмедя». (Ви можете взяти картинки з будь-якими тваринами, які знайдете.)

Після виконання цього завдання змішайте картки і запропонуйте дитині знов відібрати їх за тим же принципом. При цьому слід попросити дитину уважно подивитися на всі зображення, згадати, яку умову вона почула під час першого відбирання.

Після виконання другого відбирання змішати картки знову. Але перед третім відбиранням пояснити дитині, що тепер вона не повинна брати, картки із зображенням курочки і коня, - тепер потрібно брати тільки картки із зображенням ведмедя. Перед четвертим відбиранням запитайте в дитини, які картинки потрібно брати, а які - не можна. Попросити її повторити вголос нове завдання. Перед п'ятим відбиранням попросити дитину згадати зміст першого завдання і відібрати картки відповідно до нього. Оцінювання результатів. Після виконання дитиною всіх п'яти завдань Ви зможете зробити висновки про особливості переключення її уваги і за потреби розвити цю здатність, повторюючи вправи з різними картинками.

4. Методика оцінювання рівня уваги. А. Тест «Знайди ляльку». Приготувати картинку, на якій зображені сім ляльок. Попросити дитину: «Знайди серед інших картинок таку ж ляльку, як та, що сидить на поличці».



(Попросити дитину, щоб вона розповіла про свої міркування під, час виконання цього завдання). Оцінювання результатів. Якщо дитині легко виконувати це завдання, можете оцінити рівень розвитку уваги як високий.

Якщо дитина витратила на виконання завдання доволі часу, але все-таки впоралася із завданням, вважається рівень розвитку уваги середнім. Якщо ж завдання не виконане зовсім, рівень розвитку уваги - низький.

Б. Тест «Знайди відмінності». Приготувати дві однакові картинки, на яких обов'язково повинні бути п'ять відмінностей. Такі завдання зустрічаються в дитячих журналах, у розвивальних книгах-прописах. Дитина розглядає картину протягом 1 - 2 хвилин, потім розповідає про знайдені нею відмінності.

Попросити дитину: «Подивися уважно на ці картинки. Тут є 5 відмінностей. Знайди їх і розкажи мені».

Оцінювання результатів. П'ять відмінностей знайдені швидко - високий рівень. Знайдені не всі відмінності (2 - 4)j на виконання завдання витрачено багато часу - середній рівень. Відмінності не знайдені, або знайдена тільки одна відмінність - низький рівень.

В. Тест «Знайди пару». Приготуйте заздалегідь картинку, на якій будуть, намальовані парні предмети, у даному випадку - автомобілі. Запропонуйте дитині: «Знайди пару кожному автомобілю». Оцінювання результатів. Якщо дитина швидко знайшла пари до кожного автомобіля - високий рівень. Знайшла пари не до всіх автомобілів (більше половини) або витратила багато часу на виконання завдання - середній рівень. Знайшла лише 1 пару, дуже довго виконувала завдання - низький рівень.

5. Методика виявлення швидкості розподілу і переключення уваги, її обсягу та стійкості

Тест «Коректурна проба»

З допомогою цього тесту визначається:

* Рівень концентрації уваги (кількість помилок).

* Ступінь довільної регуляції поведінки (зменшення кількості помилок після того, як з'являється чіткий критерій закінчення роботи).

* Рівень вольової готовності (прийняття інструкції і форми, в якій вона отримується, - зовнішня схема або внутрішня, словесна інструкція).

* Рівень стомлюваності і працездатності дитини. Запропонувати дитині таблицю з будь-якими знаками - буквами, фігурами, цифрами, картинками. Для дітей, що вміють читати, це може бути сторінка з книжки, без картинок, з доволі великими буквами. Під час буквеної форми коректурної проби дитина повинна якнайшвидше знаходити і закреслювати різними способами три певних букви.

Наприклад, букву А - поперечною рискою, букву К - вертикальною, а букву Ц - хрестиком.

Якщо обрано небуквену форму тесту; завдання залишається таким же: наприклад, коло потрібно закреслювати поперечною рискою, квадрат - вертикальною, а зірку - хрестиком.



Необхідно також зробити зразок на невеликому прямокутному аркуші паперу (приблизно 30x10 см), на якому фігури або букви будуть закреслені саме так, як це потрібно зробити дитині. Крім того, під час тестування Вам знадобиться секундомір або годинник із секундною стрілкою. Завдання - фіксувати час виконання завдання.

Дитині можна сказати, що потрібно перевірити її силу волі, витривалість або пам'ять, можете просто пограти з нею у школу. Слід сказати, що дитина повинна уважно переглянути весь аркуш і закреслювати фігурки (або букви) так, як буде задано, після чого голосно та виразно прочитайте інструкцію: «Слухай мене уважно, щоб добре запам'ятати і не переплутати, які фігурки потрібно закреслювати. Розглянь свій аркуш та закресли всі, повторюю, всі кружечки, навскіс справа наліво, всі квадрати - зліва направо, а трикутники - хрест навхрест. Повторюю: всі кружечки закреслюєш справа наліво, квадрати - зліва направо, а трикутники - хрест навхрест. Ти запам'ятав, що потрібно робити? Повтори, будь ласка, а потім починай працювати».

Під час пояснення демонструється зразок, але під час тестування він забирається. Якщо дитина не зрозуміла і просить повторити завдання, зробіть це обов'язково. Якщо Ви відчуваєте, що дитина не зрозуміла, але боїться або соромиться запитати, повторіть самі ще раз, без її прохання. Ви повинні бути впевненими, що дитина все почула і зрозуміла. Потім попросіть дитину повторити інструкцію, перевіряючи, чи правильно вона запам'ятала, яку фігуру (або букву) вона повинна закреслювати і як саме.

Якщо дитина не може впоратися із завданням, плутається, покладіть перед нею заготовлений зразок.

Коли з'являється багато помилок і пропущених букв, а дитина частіше дивиться у вікно, ніж на аркуш, голосно скажіть: «Мабуть ти утомився, але тобі залишилося попрацювати лише одну хвилину, а потім ти - вільний». Після цього уважно подивіться, чи змінився характер діяльності дитини, чи підвищилася її працездатність.

Цей тест можна використати і для отримання інформації про працездатність дитини. Із цією метою кожні 30 секунд робіть оцінювання кольоровим олівцем на бланку (заздалегідь попередивши про це дитину). Далі підрахуйте кількість знаків, переглянутих за кожні 30 секунд, і складіть графік продуктивності (по вертикальній осі відкладається кількість переглянутих за кожні 30 секунд знаків, а по горизонталі - витрачений на роботу час 30-секундними відрізками). Крива, що має тенденцію до деякого підвищення наприкінці робота, рівномірну висоту лінії в середині і невеликий спуск на початку, вважається нормальною кривою працездатності з вираженим стійким періодом опрацювання.