Зв'язок показників уваги учнів з успішністю навчальної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота з дисципліни «Загальна педагогічна психологія»

ЗВ'ЯЗОК ПОКАЗНИКІВ УВАГИ УЧНІВ З УСПІШНІСТЮ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ УВАГИ ТА УСПІШНОСТІ УЧНІВ

1.1 Увага, як основний компонент розумової працездатності

1.2 Характеристика властивостей уваги серед учнів

1.3 Сутність поняття успішності учнів

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ УВАГИ ТА УСПІШНОСТІ УЧНІВ

2.1 Методики дослідження властивостей уваги учнів

2.2 Аналіз результатів дослідження властивостей уваги

2.3 Виявлення зв'язку між розвитком уваги та успішності в учнів

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО РОБОТИ ПСИХОЛОГА У РОЗВИТКУ УВАГИ УЧНІВ ЯК ПЕРЕДУМОВИ УСПІШНОСТІ

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Зауважимо, що у взаємодії з навколишнім середовищем складається вибіркове відображення свідомістю предметів і явищ, що забезпечується увагою.

Увага є формою організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості й зосередженості свідомості на об'єктах, що забезпечує їх виразне відображення.

Увага завжди тісно пов'язана з діяльністю людини, забезпечує її свідомий характер, а також нею стимулюється і регулюється. Діяти -- означає бути уважним до об'єктів діяльності. Напруження в діяльності завжди пов'язане з відповідним напруженням уваги. Увага слугує внутрішньою умовою психічної діяльності, завдяки увазі чуттєве відображення об'єктів зовнішнього світу відбивається у свідомості суб'єкта, а кожний акт цілеспрямованої діяльності доходить до свідомості. Саме від зосередженості уваги залежать повнота, чіткість і ясність нашого сприймання, уявлення, вирішення повсякденних проблем.

Виконання завдань, поставлених перед школою, жадає від учителя глибокого знання учнів, їх вікових і індивідуальних особливостей (зокрема властивостей уваги) і умілого використання всього того, що дає педагогу сучасна психологічна наука.

Нерідко учні гостро мають потребу в тім, щоб педагог допоміг їм організувати увагу в процесі її роботи.

Тому зважаючи на актуальність даного питання ми обрали тему курсового дослідження: «Зв'язок показників уваги учнів з успішністю навчальної діяльності».

Об'єкт дослідження. Властивості уваги та успішності учнів.

Предмет дослідження. Виявлення зв'язку між розвитком властивостей уваги та успішністю учнів.

Мета дослідження. Теоретично дослідити та перевірити взаємозв'язок властивостей уваги та успішності учнів.

Відповідно до об'єкту, предмету і мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Розглянути сутність уваги та успішності, їх властивості;

2. З'ясувати механізми розвитку властивостей уваги;

3. Провести дослідження особливостей розвитку уваги учнів в залежності від рівня успішності;

4. Розглянути практичні рекомендації щодо умов розвитку властивостей уваги учнів.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Слід зазначити, що дослідження уваги та успішності проводилися багатьма психологами (М.Ф.Добринін, Є.О.Мілерян та ін.). У працях останніх років детально була описана історія їх дослідження, проблематика, так і їх окремих властивостей (Р.П.Лаптієва, Р.Й.Міттельман, А.Кличев, Т.В.Мазур, К.М.Самущенко, М.М.Лила, В.Й.Чяпас, К.Р.Пікало, Т.В.Кружева та ін.).

Зауважимо, що на всіх етапах дослідження уваги психологи намагалися з'ясувати їх роль у психічній діяльності людини. Праці Б.Г.Ананьєва, С.П.Бочарової, В.Вудвортса, В.Вундта присвячені виявленню впливу уваги на якість сприйняття, на швидкість, точність, міцність та тривалість запам'ятовування матеріалу.

Методи дослідження. Зауважимо, що методологічною основою курсової роботи є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань.

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, конкретизація, спостереження, експеримент, тестові методики.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ УВАГИ ТА УСПІШНОСТІ УЧНІВ

1.1 Увага, як основний компонент розумової працездатності

Перш за все зазначимо, що увага займає провідне місце серед інших психічних процесів та розглядається як психофізіологічний стан, що характеризує динамічні особливості пізнавальних процесів та забезпечує організацію усієї психічної діяльності, зокрема:

- забезпечує організований і цілеспрямований відбір інформації,

- вибіркову і тривалу зосередженість психічної активності на об'єкті або

діяльності,

- спрямованість і вибірковість пізнавальних процесів.

Таким чином, увага, як особлива форма психічної діяльності має складну структуру, створену взаємозв'язками атенційних здібностей, тобто своїх основних властивостей, які і є показниками та критеріями розвитку уваги, і від яких залежать якість і результати функціонування усієї пізнавальної системи [4, с. 34 - 38].

Вчені по різному визначають місце уваги серед інших психічних явищ, але більшість схильні вважати, наприклад С. Л. Рубінштейн, що увага - динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності. П Я Гальперін визначає увагу як автоматизовану дію контролю. І В. Страхов вважає, що «увагу не можна відокремити від психічних процесів і станів». К Ф Добринін ставить увагу в тісний зв'язок з особистістю. Він вважає, що селективність, організованість уваги, зосередженість і концентрація психічної діяльності, об'єм і розподілення і переключення уваги знаходяться в залежності від організованості особистості. К. В. Мішанова також підтверджує зв'язок між організованістю особистості і організованістю уваги [22, с. 74].

На людину одночасно впливає величезний потік різноманітної інформації, яку вона неспроможна організовано сприймати, якщо заздалегідь не здійснить відповідного відбору найбільш суттєвої інформації. В результаті такого відбору із усього потоку інформації виділяється лише основна, яка повинна дійти до свідомості; до іншої ж інформації людина ставиться як до другорядної, що доповнює основну, або як до зайвої, яка заважає сприймати основну.

Цей вибір найбільш суттєвих подразників як вважає А. Р. Лурія. - і підтвердження від сторонніх подразників, - це звуження поля дії подразників на людину і складає основну функцію уваги [11, с. 239].

Проте під спрямованістю психічної діяльності слід розуміти не лише вибір цієї діяльності, а й збереження цього вибору протягом певного часу. Викликати увагу учнів старших класів на уроках не так вже й важко, значно важче зберегти її протягом усього заняття. Для цього вчителю слід застосовувати різноманітні активізуючи прийоми [16, с. 134].

Зауважимо, що вченими багатьох країн були проведені важливі дослідження розвитку уваги різних вікових груп підростаючої особистості. Вони дали змогу виявити загальні тенденції розвитку уваги вцілому і, зокрема, деяких її властивостей. Детальний аналіз результатів дослідження показав, що хоча загальні тенденції розвитку уваги майже збігаються у дослідників, але простежуються і розходження у характеристиках мікровікових груп учнів. Залишаються незрозумілими причини цих розходжень. На нашу думку, вони обумовлені не тільки недоліками у методиці збирання дослідного матеріалу, а й надзвичайною чутливістю властивостей уваги до зміни як зовнішніх (режим навчальної роботи, дія радіації тощо), так і внутрішніх (рівень працездатності учнів, їх здоров'я тощо) чинників [14, с. 6].

Психологи і педагоги звертали увагу на те, що при переході учнів з початкових класів до середніх відбуваються деякі зміни у навчальній успішності школярів та висловили ряд припущень щодо чинників цього явища. Так, зокрема, є думка про те, що у деяких учнів за час навчання в початкових класах сформувалась висока самооцінка, обумовлена переважно тим, що ці діти прийшли до школи з відносно високим рівнем розумового розвитку у порівнянні з ровесниками, але у п'ятому класі вони відчули труднощі при оволодінні більш складним навчальним матеріалом. Це призвело до зниження їх статусу у класі, а невміння долати труднощі породило пропуски уроків, що у кінцевому рахунку зумовило відставання у навчанні.

Зазначимо, що психологічні фактори успішного навчання досліджували О.П. Кисіль і М.В. Лила на матеріалі вивчення математики та іноземної мови учнями підліткового віку. Вони довели, що провідними факторами успішного засвоєння знань учнями є загальна здатність до навчання, розвиток уваги, пам'яті, мислення, спостережливості тощо.

Слід зазначити, що за характером походження і засобам здійснення розрізняють три основних види уваги:

* довільна;

* мимовільна;

* післядовільна.

Чимало зусиль було покладено нашими психологами для розв'язання питання про класифікацію видів уваги. Початок цієї важливої роботи знаходимо в дослідженнях В.М. Бехтєрева, який ще у 20-х роках запропонував поділити увагу на зовнішню і внутрішню, виходячи з того, що вона може бути викликана зовнішніми подразниками і бути організована внутрішньою мовою.

М.Ф. Добринін уточнив і деталізував класифікацію видів уваги на основі характеру діяльності людини. Виходячи з цього критерію, він виділяє пасивну, мимовільну увагу, і активну, довільну, а також післядовільну увагу. Такий поділ уваги на мимовільну, довільну і після довільну став загально прийнятим в психології. Ці види уваги одночасно є і ступенями її розвитку. Генетичне первинною є мимовільна увага. Вона виникає і підтримується незалежно від свідомого наміру людини. Мимовільна увага викликається такими властивостями діючих подразників, як інтенсивність, новизна, раптовість, емоціональна забарвленість і т. д. [5, с. 74].

Довільна увага є увагою планомірною. Це -- контроль за дією, що відбувається на підставі виробленого плану, вирізнених критеріїв та способів їх використання.

Мимовільна увага також являє собою контроль, але такий, який обмежується тим, що є у предметі, ситуації, тим, що "саме по собі впадає в око". Зміст діяльності такої уваги становить те, що відображається сприйманням або мисленням, пам'яттю або почуттям.

Отже, шукаючи пояснення природи уваги, вчені намагалися йти суто психологічним шляхом. Так, деякі психологи стверджували, що спрямованість і обсяг уваги цілком визначається законами структурного сприймання, інші дотримувалися позицій «емоційної» теорії, а третя група обстоювала моторну теорію уваги.

Однак поступово вчені дійшли висновку, що суто психологічно пояснити природу уваги не можна, потрібно шукати фізіологічну основу. Окремі з них розуміли її як нервове пригнічення. Сутність останнього полягає в тому, що фізіологічні процеси, які лежать в основі одного уявлення, пригнічуються фізіологічними процесами інших уявлень.

1.2 Характеристика властивостей уваги серед учнів

увага учень успішність психолог

Властивості уваги діляться на первинні та вторинні. До первинних відносяться обсяг, стійкість, інтенсивність, концентрація, розподіл.

Обсяг уваги визначається кількістю об'єктів, які людина може одночасно охопити увагою за короткий проміжок часу. Обсяг уваги залежить від особливостей сприйнятих об'єктів і від того чи об'єднано їх у групи [20, 246 с.].

С.Л.Рубінштейн підкреслював, що в навчальній діяльності слід зважати на особливості обсягу уваги учнів і не переобтяжувати їхню свідомість другорядною інформацією. Вчитель, пояснюючи певне питання, має показати учням внутрішні зв'язки між викладеними думками, що сприятиме розширенню у них внутрішні зв'язки між викладеними думками, що сприятиме розширенню у них обсягу уваги [19, с. 159].

Стійкість уваги - часова характеристика, що визначається тривалістю збереження цілеспрямованої уваги на певному об'єкті або виді діяльності. Показником стійкості є висока продуктивність діяльності людини протягом тривалого часу.

Інтенсивність уваги характеризується великими затратами нервової енергії при виконанні якогось виду діяльності. Під час будь-якої роботи моменти надто напруженої уваги передуються з моментами ослаблення уваги. Фізіологічно інтенсивність уваги обумовлена підвищеною ступеню процесів збудження в окремих частинах кори головного мозку при одночасному гальмуванні інших частин.

Концентрація уваги - це степінь зосередження. Зосередженою називається увага, що направлена на якийсь один об'єкт чи вид діяльності і не розповсюджується на інші. Саме зосередженість є необхідною умовою осмислення засвоєння інформації, що поступає в мозок, при цьому відображення її стає чітким і ясним.

Розподіл уваги - це здатність людини одночасно утримувати в центрі уваги визначену кількість об'єктів, тобто це одночасна увага до двох чи більше об'єктів чи видів діяльності. Він неможливий тоді, коли обидва види діяльності потребують зайнятості одних і тих самих аналізаторів або одночасно високого рівня свідомості. Розподіл є необхідною умовою для успішного виконання декількох видів діяльності, що потребують одночасного виконання різнорідних операцій [20, 246-249 с.].

До вторинних властивостей уваги відносяться переключення і коливання уваги.

Переключення уваги проявляється в довільному переміщенні людиною уваги з одного об'єкта або виду діяльності на інший. Залежно від ситуації воно може бути повним або частковим, легшим чи важчим. При потребі воно відбувається 3-4 рази за секунду. Увага переключається легше, коли існує зв'язок між попереднім і наступним видами діяльності, якщо наступний вид діяльності цікавіший за попередній, а також за умови, що попередній вид діяльності повністю завершено. За інших умов переключення уваги відбувається повільно і з певними труднощами. Ця властивість означає можливість швидко орієнтуватись в складних ситуаціях.

Коливання уваги виявляються в періодичній зміні об'єктів, на які вона звертається. Коливання уваги відрізняється від змін стійкості уваги, оскільки, зміни стійкості характеризуються періодичним підвищенням і зниженням інтенсивності уваги. Коливання ж можуть бути при самій зосередженій і стійкій увазі. Періодичність коливання можна прослідкувати при розгляді двійних зображень, періодична зміна об'єктів є прикладом коливання уваги.

Знання структури уваги дають можливість керувати увагою учнів та сприяти її розвитку.

Таким чином, ці властивості є джерелом продуктивності праці, навчання, спортивної та іншої діяльності особистості учнів.

1.3 Сутність поняття успішності учнів

Успішність - це ступінь засвоєння учнями знань, умінь і навичок.

Шкільна успішність є важливим критерієм оцінки дитини як особистості з боку дорослих та однолітків.

Найважливішим показником успішності школярів є академічна успішність. У ряді досліджень розвитку дітей шкільну успішність вважають проявом індивідуальних особливостей пізнавального і соціального розвитку. Зазвичай її оцінюють за підсумковими балами за рік і за даними тестування. Формальним показником шкільної успішності є оцінка, яку педагог виставляє дітям. Вона відображає не тільки знання, що є в учня, а також його уміння і здібності поповнювати запас знань, тобто здатність навчатися. Крім того, чинниками шкільної успішності є рівень сформованості навчально-пізнавальної діяльності, загальний розвиток інтелектуальної сфери, емоційна зрілість і особистісні якості.

Система оцінювання покликана визначати на кожному етапі навчання рівень успішності учнів відповідно до вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, рівень компетентності учнів, їх готовності до застосування засвоєних знань на практиці. Адже навчальна діяльність повинна не просто дати людині суму знань, а сформувати комплекс компетенцій.

Впродовж багатьох років дослідники кажучи про навчальну діяльність і її успішність, перш за все мали на увазі провідну роль інтелектуального рівня учня. Але ряд фахівців сьогодні звертають увагу на те, що посередня успішність частини здібних дітей у навчанні має у своїй основі не інтелектуальні труднощі, а відсутність позитивної мотивації і зацікавленості до процесу отримання академічних знань. Психологи слушно зауважують, що при нинішньому темпі життя змінюється і спосіб отримання інформації та її засвоєння. Отож, у навчанні також потрібно добирати відповідні моделі, форми, методи, підходи. В залежності від поставленої мети навчання педагог повинен добирати їх у великому арсеналі сучасної педагогічної науки. Саме інноваційність (відкритість до нового) допоможе сучасній освіті виконати завдання поставлені перед нею суспільством [9].

Успішність учнів залежить від багатьох факторів. Відтак зауважимо, що успішність у навчальній діяльності залежить від розвитку уваги, проте якості організації навчальної діяльності учнів є також, важливим фактором її розвитку. Теоретичні основи та положення щодо структури уваги, її сутності, властивостей дають можливість педагогу впроваджувати правильне керівництво навчальним процесом, яке дає змогу спрямовувати навчальний та методичний матеріал на розвиток та корекцію властивостей уваги.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ УВАГИ ТА УСПІШНОСТІ УЧНІВ

2.1 Методики дослідження властивостей уваги учнів

Підкреслимо, що багато проблем, що виникають у навчанні, особливо в початковий його період, безпосередньо зв'язані з недоліками в розвитку уваги. Стійкість уваги залежить від індивідуальних особливостей кожної дитини.

Хоча в цілому в онтогенезі увага змінюється мало і її основні характеристики з віком залишаються досить стійкими, все-таки згодом при достатніх і систематичних зусиллях можна позбутися від багатьох недоліків у розвитку уваги дитини. Це пояснюється тим, що одні, слаборозвинені якості уваги можна компенсувати посиленим розвитком інших її якостей. Так, слабка стійкість уваги нерідко може бути заповнена її гарною переключеністю; щодо невеликого обсягу уваги як недолік переборюється за рахунок підвищення продуктивності уваги; недоліки зорової уваги можуть бути частково врівноважені перевагами слухової і рухової уваги; дефіцит механічного -- розвиненістю логічної уваги і т.д.

У пропонований комплекс методик ввійшли в основному такі, за допомогою яких оцінюються хоча й індивідуально стійкі, але разом з тим і компенсуючі властивості уваги дітей.

Різні види діяльності відповідно висувають особливі вимоги до уваги людини. В одному випадку необхідна блискавична точність у сприйманні рухів, у практичних або розумових діях, в іншому -- тривале зосередження на одному об'єкті або одночасна увага до кількох та ін. Історично сформувалися різні властивості уваги: концентрація, стійкість, переключення, розподіл та обсяг.

· Методика оцінювання стійкості, розподілу і переключення уваги.

Для проведення тесту знадобиться таблиця із зображенням кілець, що мають розриви в різних частинах (Додаток А).

Бажано, щоб кільця за розміром були приблизно такими, як малі букви у букварі. Для оцінювання стійкості уваги дитини попросіть її якнайшвидше знаходити і закреслювати кільця з розривом у певному місці (наприклад, праворуч). Оцінювання результатів. Зазвичай за 2 хвилини дитина шести років переглядає 10 - 11 рядків. Але під час першої спроби вона може зробити багато помилок. Під час подальшого тренування помилок стає все менше й менше, а продуктивність роботи підвищується [1, 34-36].

· Методика оцінювання рівня уваги.

А. Тест «Знайди ляльку». Приготувати картинку, на якій зображені сім ляльок. Попросити дитину: «Знайди серед інших картинок таку ж ляльку, як та, що сидить на поличці».

(Попросити дитину, щоб вона розповіла про свої міркування під, час виконання цього завдання). Оцінювання результатів. Якщо дитині легко виконувати це завдання, можете оцінити рівень розвитку уваги як високий.

Якщо дитина витратила на виконання завдання доволі часу, але все-таки впоралася із завданням, вважається рівень розвитку уваги середнім. Якщо ж завдання не виконане зовсім, рівень розвитку уваги - низький.

Б. Тест «Знайди відмінності». Приготувати дві однакові картинки, на яких обов'язково повинні бути п'ять відмінностей. Такі завдання зустрічаються в дитячих журналах, у розвивальних книгах-прописах. Дитина розглядає картину протягом 1 - 2 хвилин, потім розповідає про знайдені нею відмінності.

Попросити дитину: «Подивися уважно на ці картинки. Тут є 5 відмінностей. Знайди їх і розкажи мені».

Оцінювання результатів. П'ять відмінностей знайдені швидко - високий рівень. Знайдені не всі відмінності (2 - 4) на виконання завдання витрачено багато часу - середній рівень. Відмінності не знайдені, або знайдена тільки одна відмінність - низький рівень.

· Тест Бурдона в модифікації П. А. Рудника.

Завданням даного дослідження є виявлення концентрації, точності і продуктивності уваги.

Мета: вимір кількісних характеристик уваги: (концентрації, точності і продуктивності), а також динаміки цих характеристик в процесі короткочасної роботи.

Устаткування: у роботі використовується бланк тест Бурдона.

Порядок проведення: Дослідження проводиться з групою учнів старшого шкільного віку. Кожному випробовуваному видаються листи з тестом Бурдона. Зачитується інструкція: «По моїй команді «почали» ви починаєте шукати і викреслювати в кожному рядку листа букви: А, М, К, З. Працювати потрібно уважно і щонайшвидше. Спочатку буде хвилина вправи. Потім основна робота протягом кожної хвилини у відповідь на мою команду «Стоп!» ви будите ставити лінію в тому місці, де зараз працюєте. Виконання завдання припиняється по команді «Закінчили роботу».

· Методика вивчення обсягу уваги.

Досліджуваному, короткочасно, зазвичай, протягом 1 секунди, показують послідовно 8 карток з зображенням 2-9 крапок. Кожна картка експонується двічі, після цього учень протягом 10-15 секунд на бланку відмічає розташування крапок.

Аналіз результатів:

Враховується кількість правильно відмічених крапок:

І. 3 крапки на двох картах;

ІІ.4 крапки на двох картах;

ІІІ.6 крапок;

ІУ.9 крапок;

У. 10 крапок;

УІ.10 крапок;

УІІ.13 крапок;

УІІІ.15 крапок;

ІХ. 16 крапок;

Рангові місця І і ІІ свідчать про малий обсяг уваги, УІІІ.ІХ - про великий обсяг, проміжні - про середній.

2.2 Аналіз результатів дослідження властивостей уваги

Проаналізуємо методики вивчення прояву властивостей уваги у молодшого школяра та учня старшого шкільного віку, розглянуті вище, які вчителеві доцільно використовувати у практичній діяльності.

Отже, спеціальні ігри та завдання суттєво підвищують увагу, зокрема такі її властивості як об'єм, переключення та розподіл.

Таким чином, при організації навчально-виховного процесу в школі необхідно враховувати особливості всіх видів уваги. Важливу роль відіграє довільна увага. Особлива велика роль довільної уваги в початкових класах, так як у молодших школярів слабо розвинута здатність до довільного зосередження. Однак навіть в молодших класах будувати навчально-виховний процес тільки на основі цього виду уваги недоцільно. У шкільній практиці слід поєднувати довільну і мимовільну увагу і, спираючись на мимовільну, виховувати довільну.

Під час проведених досліджень ми вивчили властивості уваги в учнів молодших та старших класів. Експеримент показав, що проведення спеціальних заходів (ігор, вправ, спеціальних занять) дають змогу значно підвищити рівень уваги в школярів.

По ходу виконання завдання з тестом Бурдона, виявлено динаміку точності (акуратності) уваги в процесі короткочасної роботи. У 40% учнів найбільший коефіцієнт точності уваги доводиться на першу хвилину роботи, а в 30% учнів на останню. Найменший коефіцієнт точності уваги у 50% учнів доводиться на 4 хвилину роботи.

2.3 Виявлення зв'язку між розвитком уваги та успішності в учнів

Із загальних уявлень про функціональну роль уваги і її зв'язку з діяльністю випливає, що успішність повинна бути краще у дітей уважних. Експериментально показано, що високий рівень розвитку властивостей уваги позитивно впливає на успішність навчання [2], [7], [21]. Більшість невстигаючих школярів відрізняються низьким рівнем розвитку стійкості, розподілу і переключення уваги [18]. За даними кореляційного аналізу, домінуючою властивістю (тобто знаходяться в центрі плеяди кореляцій, що характеризують структуру властивостей уваги невстигаючих учнів) є стійкість, у успішних основну роль грає розподіл уваги. Порівняльний аналіз властивостей уваги і характеру їх взаємозв'язку в учнів з хорошою і поганою успішністю виявив, що ступінь інтеграції основних властивостей уваги - обсягу, стійкості, сконцентрованості, розподілу і перемикання вище у добре успішних учнів [10], [21].

Отже, успішність тісно пов'язана з розвитком властивостей уваги: чим вище їх рівень, тим ефективніше, як правило, учень виконує навчальні завдання. Крім того, успішність навчання залежить від характеру взаємозв'язків між окремими властивостями уваги - тісноти цих зв'язків.

Ще раз підкреслимо, що успішність учнів залежить від багатьох факторів. Успішність у навчальній діяльності залежить і від розвитку уваги.

Зауважимо, що якщо провести дослідження, то результати покажуть, що учні з високим рівнем успішності мають високі показники уваги (продуктивність, розподіл, переключення).

Учні з середніми рівнем успішності мають більш низькі результати.

Учні з низьким рівнем успішності мають найнижчі показники уваги.

Своєчасна активізація уваги - найважливіша умова продуктивної роботи класу.

Таким чином, щоб навчатися, потрібна стійка, довільна увага. Увага як форма психічної діяльності є необхідною умовою пізнавальної роботи учнів. Вона проявляється в спрямованості і зосередженості особистості на певних об'єктах. К. Д. Ушинський підкреслював, що увага -- це ті єдині двері дитячої душі, через які знання входять у свідомість учня [25, с. 36].

Фізіологічною основою уваги є утворення осередку оптимального збудження кори великих півкуль головного мозку при одночасному гальмуванні в суміжних ділянках кори, що виникає в результаті дії закону індукції нервових процесів. Переключення уваги з одного об'єкта на інший зумовлене переміщенням оптимального збудження з однієї ділянки кори до іншої, коли з'являється новий подразник. Увага нерозривно зв'язана з діяльністю людини. Бути уважним -- значить бути діяльним по відношенню до того чи іншого об'єкта. В учнів увага розвивається в процесі їх навчально-трудової діяльності, під впливом виховання і великою мірою зумовлюється змістом навчального матеріалу, наявністю навчального інтересу, правильним педагогічним керівництвом процесом навчання.

Ефективність засвоєння матеріалу великою мірою залежить від виховання в учнів здатності бути уважними, від уміння вчителя володіти увагою учнів. Стійка, довільна увага -- необхідна умова успішного сприймання і засвоєння знань. В учнів різного віку увага виявляється по різному. У молодших школярів, у яких менш розвинене гальмування, процеси збудження, що виникають під впливом зовнішніх подразників, відбуваються швидше. Через те увага в них менш стійка, відзначається частим переключенням; у них переважає мимовільна увага [6].

У процесі навчання вчитель різними засобами активізує стійку увагу учнів, виробляє в них уміння зосереджуватись, привчає до цілеспрямованої навчальної роботи. Навчальний процес не можна будувати тільки на мимовільній увазі; так само вій не може спиратись на саму лише довільну увагу. У першому випадку це не розвиватиме в учнів уміння переборювати труднощі, не сприятиме підготовці до систематичної трудової діяльності; у другому -- навчання буде зв'язане з постійним напруженням.

Знання вікових і психологічних особливостей учнів, їх інтересів, потреб допомагає вчителеві стимулювати розвиток у них активної, зосередженої уваги, яка сприяє ефективному сприйманню та засвоєнню навчального матеріалу.

Як учитель, так і учні повинні вміти синхронізувати динаміку своєї уваги з ритмом навчальної і трудової діяльності. Ефект досягається в тому випадку, якщо відбувається оптимальна мобілізація уваги до початку роботи і під час роботи [3 с. 58].

Вихованням мимовільної уваги вчитель займається протягом усієї своєї роботи з школярами. Сам процес навчання, якщо він організований правильно, сприяє вихованню мимовільної уваги.

Цікавість викладання, наочні засоби, досвіди, екскурсії - усе це викликає мимовільну увагу. Але інтерес і викликана ним зосередженість з'являються не тільки в результаті цікавості, а в результаті того задоволення, що дає успішна інтелектуальна робота, що задовольняє допитливість людини.

Крім того, встановлено, що учні з різними психологічними характеристиками більше відрізняються за такою ознакою як загальний рівень уваги, ніж за її обсягом. Загалом, здатність до концентрації уваги більш розвинена у школярів з рухомими варіантами психіки.

Експертні оцінки уваги, пам'яті, здібностей і особливостей поведінки на уроках показують, що уважним дітям приписуються більш високі значення всіх психологічних характеристик: у них краще пам'ять, вище здібності, вони більш дисципліновані на уроках. Питання про те, наскільки адекватно вчителя оцінюють різні аспекти в розвитку когнітивної сфери дитини, не був предметом дослідження. Відзначимо лише, що оцінки, надані вчителем якостям учня, мабуть, є недостатньо диференційованими. Про це, зокрема, свідчить той факт, що в матрицях кореляцій всі експертні оцінки високо корелюють між собою.

Те, що уважні діти вчаться краще, ніж не уважні, не означає, що рівень розвитку довільної уваги лінійно пов'язаний з успішністю у всьому діапазоні мінливості цих показників. Кореляційний аналіз взаємозв'язку властивостей уваги та успішності окремо в групах уважних і не уважних учнів виявив у останніх більшу залежність успішності від рівня розвитку довільної уваги (в першу чергу від його розподілу). Враховуючи, що рівень цих показників у не уважних достовірно нижче в порівнянні з уважними, можна припускати, що у неуважних поганий розподіл уваги істотно обмежує можливості успішного виконання навчальних завдань. Підтверджує це припущення той факт, що успішні учні достовірно перевершують невстигаючих за показниками швидкості в тестах на розподіл уваги. Враховуючи, що розподіл уваги у молодших школярів вимагає спеціальної тренування у вигляді інтелектуального навику, можна інтерпретувати особливу роль цієї властивості у неуважних учнів як прояви слабкої довільної регуляції.

Той факт, що в групі уважних експериментальні показники уваги та успішності мало пов'язані, дає підставу вважати, що вплив тренування довільної уваги на успішність носить обмежений характер. При об'єктивно низьких показниках властивостей довільної уваги необхідне їх систематичне тренування. Однак, мабуть, довільна увага, досягнувши достатньо високого рівня, в ході свого подальшого вдосконалення може і не робити істотного впливу на успішність.

У той же час високий рівень довільної уваги виступає як необхідна умова реалізації інших факторів, що детермінують успішність навчання. В якості одного з них можна назвати індивідуальний моторний темп. У групі уважних чим вище індивідуальний темп учня, тим краще він вчиться. Характерно, що у неуважних дітей успішність не пов'язана з темпом, тобто більш високий індивідуальний темп на тлі об'єктивно низьких показників уваги не робить ніякого впливу на успішність. Отримані факти узгоджуються з даними Р.Е. Таращанської [23, с. 55-64], що виявила, що у успішних учнів I класу індивідуальний темп простежується на всіх предметах і це пов'язано з хорошим розвитком навичок навчальної діяльності.

Особливий інтерес представляє проблема взаємозв'язку властивостей довільної уваги з успішністю з окремих предметів. Дослідження такого роду проводилися в різних вікових групах стосовно до математики та мови. Передбачалося, що властивості уваги проявляються по-різному залежно від змісту матеріалу та форм навчальної діяльності. За даними О.Г. Солодухова [21, с. 22], найбільш тісно корелюють з навчальними досягненнями в математиці обсяг, стійкість і переключення уваги.

Особлива роль обсягу уваги при оволодінні математикою була зафіксована нами при аналізі кореляційних зв'язків у групі уважних і меншою мірою-уважних учнів. Причому обсяг уваги в цьому випадку представлений швидкісним показником - часом перегляду числової таблиці. Крім того, у уважних має місце позитивний зв'язок успішності оволодіння математикою з індивідуальним моторним темпом. Фактор швидкості грає важливу роль при оволодінні математикою, де необхідне швидке «схоплювання» в конкретній задачі формальної структури, швидке і широке узагальнення математичних об'єктів і т.д.. У той же час відзначається, що старанні і терплячі діти, формально демонструють стійкість уваги на уроці, виявляють слабкі здібності в математиці. Мабуть, стійка увага виступає як одна з обов'язкових умов, на тлі якого діють інші чинники, визначають успішність в математиці, серед них певну роль відіграють обсяг уваги і високий моторний темп.

Інакше виглядає картина зв'язку властивостей уваги з успішністю навчання рідній мові. У уважних учнів на перший план виступає розподіл уваги, представлене головним чином показниками точності. Менший вплив виявляє обсяг уваги. У не уважних зв'язку властивостей уваги з успішністю навчання в мові носять хаотичний характер без вираженого переважання. В цілому питома вага впливу кожної властивості в цій групі приблизно однакова.

У дослідженні ролі уваги при вивченні граматики мови в V класі було показано, що неефективне застосування орфографічних правил учнями пояснюється їх нездатністю виділити всі значущі компоненти правил. Невміння адекватно розподілити свою увагу між усіма складовими правила на різних етапах його застосування є джерелом помилок. У ряді робіт досліджувалася роль уваги при написанні словникових диктантів з коментуванням.

Особливо стоїть питання про зв'язок уваги з успішністю оволодіння читанням. За деякими уявленнями, розвиненої в зарубіжній літературі, порушення селективності уваги, тобто здатності вибірково реагувати на ключові аспекти інформації, є джерелом серйозних розладів читання. Погано читають діти, мабуть, відчувають труднощі при відборі релевантної інформації з стимульного поля. За нашими даними, успішність читання уважних дітей тим вище, чим більше стійкість уваги, оцінювана, однак, тільки по точності виконання коректурної проби в 3-ю хвилину. На особливу роль точності при читанні вказував Д.Б. Ельконін. Визначаючи читання як процес відтворення звукової форми слова на основі його графічної форми, він підкреслював, що точність відтворення є найважливішою умовою правильності читання. На перших етапах вона грає більш важливу роль, ніж розуміння прочитаного.

В уважних дітей успішність читання позитивно пов'язана з моторним темпом. Оскільки високий моторний темп в наших умовах з необхідністю включає добре розвинені перцептивні компоненти (локалізація знака, візуальний контроль дії), не виключено, що високий рівень розвитку останніх детермінує успішність оволодіння читанням. Таким чином, у уважних на тлі відносно невеликої кількості значущих зв'язків проглядається тенденція до виборчих специфічним зв'язкам певних властивостей уваги з різними навчальними предметами. Так, при засвоєнні мови особливе значення мають розподіл уваги і її обсяг. При засвоєнні математики обсяг уваги займає провідне місце, роль розподілу знижується. Оволодіння читанням пов'язано зі стійкістю уваги. У не уважних спостерігаються відносно стабільні, монотонні зв'язки швидкісних показників розподілу з успішністю засвоєння практично всіх предметів без особливої переваги.

Якісна своєрідність зв'язків властивостей уваги з успішністю засвоєння знань з окремих предметів у дітей з групи уважних свідчить про те, що ці діти добре і гнучко оперують своєю увагою, актуалізуючи ту чи іншу її властивість залежно від специфіки навчального предмета [13, с. 41-43].

При дослідженні зв'язків між різними психологічними параметрами та успішністю учнів було встановлено, що високі значення коефіцієнтів кореляції є характерні для таких ознак як інтроверсія, загальний рівень і обсяг уваги; середні - для рівня збудливості нервової системи та успішності, помірний для екстраверсії та загального рівня уваги [17].

Отже, на основі даних ми можемо стверджувати про залежність успішності в навчанні від розвитку уваги.

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО РОБОТИ ПСИХОЛОГА У РОЗВИТКУ УВАГИ УЧНІВ ЯК ПЕРЕДУМОВИ УСПІШНОСТІ

Труднощі вчителя, зв'язані з організацією уваги школярів не стають меншими, а, навпаки, зростають разом із нагромадженням педагогічного досвіду. Є труднощі, обумовлені особливостями сьогоднішнього дня нашої школи.

Учителю необхідно враховувати вікові особливості уваги школярів, особливо молодших. Відомо, що навчання в школі - найсильніший стимул розвитку уваги.

Увага - одна з основних умов успішної навчальної діяльності, у той же час у навчальній діяльності вона і розвивається. У школі увага учня підкоряється розпорядку навчальної роботи, від дитини вимагається бути уважною не тільки до того, що цікаве, так і до того, що менш цікаве, але обов'язкове для неї як учня. Навчальна діяльність вимагає від дитини визначених вольових зусиль, а також постановки мети: вивчити, написати, зробити, слухати, і вона змушує себе виконувати необхідне. На цій основі відбувається поступовий перехід від переважного на початкових етапах навчання мимовільної і хитливої уваги до зміцнення і розвитку властивостей довільної, зосередженої і стійкої уваги. Уміння керувати своєю увагою наростає з кожним роком.

Увага розвивається не в результаті окремих заходів, не шляхом застосування окремих прийомів, а всією системою навчальної і виховної роботи школи. Успішне виховання уваги залежить від наступних основних умов.

1. Виховання довільної (вольової) уваги в значній мірі зводиться до виховання почуття відповідальності і до тренування вольового зусилля.

В учня необхідно поступово і наполегливо виховувати прагнення домагатися мети, неодмінно зробити намічене. Вимагати, щоб учень завжди, у будь-якій діяльності, при виконанні будь-якої роботи, навіть якщо вона звична, легка, добре освоєна, був уважним. Ніколи не працювати неуважно. Тільки в цьому випадку буде вихована звичка бути уважним. Треба цілеспрямовано виховувати в школяра уміння самому змушувати себе бути уважним, робити увагу слухняною. Учень повинний повірити у свої сили, повірити, що він може це зробити.

До речі, не слід абсолютизувати у принципі правильну вимогу, щоб робота учня відбувалася в сприятливій атмосфері, без перешкод і відволікаючих подразників. У таких умовах може виробитися зманіжена, розпещена увага, і учень (а потім і доросла людина) не зможе працювати при різного роду перешкодах (наприклад, інженер не зможе зосередитися в умовах виробничого шуму). Тому іноді корисно загартовувати, тренувати увагу учня, привчати його працювати в будь-яких умовах, не завжди цілком сприятливих, привчати не відволікатися на сторонні подразники, а не просто усувати їх.

2. Вихованню звички бути уважним сприяє чітка організація уроку. Робочий ритм уроку, динамічне ведення занять, яскравість і новизна викладу, образна, виразна мова вчителя, сполучення емоційності і логічності викладу створюють в учнів установку бути уважними. Особливо важливо знайти оптимальний темп ведення уроку, не поспішно-квапливий, але і не надто уповільнений, тому що квапливість у роботі учнів приводить до їх неуважності і помилок, а уповільнений, млявий темп роботи сприяє відволіканню уваги. Треба пам'ятати, що одноманітна, монотонна робота швидко стомлює, з чим пов'язане притуплення і відволікання уваги. Діти ж стомлюються від одноманітної роботи швидше, ніж дорослі. Тому необхідно урізноманітнювати роботу учнів на уроці. Зрозуміло, занадто часта зміна занять не сприяє формуванню стійкої уваги - учень не встигає втягтися в одну роботу, як йому приходиться переключатися на іншу.

3. Необхідно створювати умови для активної, самостійної і творчої роботи учнів.

Спостереження показують, що прямі словесно виражені вимоги вчителя до школярів бути уважними, не відволікатися часто не приводять до мети. Якщо ж вчитель активізує розумову діяльність учнів, домагається, щоб учні були захоплені роботою, а не перебували в стані інтелектуальної пасивності, бездумно слухаючи вчителя і споглядаючи те, що він їм показує, якщо вони активно осмислюють матеріал, роблять з ним визначені дії - порівнюють, зіставляють, спостерігають, роблять висновки, вирішують конкретні задачі, то в цьому випадку не виникає необхідності спеціально піклуватися про увагу школярів. Особливо важливо, щоб і при опитуванні окремих учнів активно працював весь клас, адже багатьом просто набридає слухати відповіді товаришів (особливо слабких). «Доповни відповідь»; «Поправ товариша»; «Хто скаже коротше і точніше?»; «Наведи приклад» - у такий спосіб учитель включає в опитування весь клас.

Виконувана дітьми робота повинна бути посильною для них, не надмірно важкою і складною, але і не дуже простою і легкою. Якщо робота надто важка, то учень швидко стомлюється, втрачає інтерес до неї, починає відволікатися. Якщо робота дуже легка, вона також перестає цікавити учня, увагу його розсіюється.

4. Як уже згадувалося, мимовільна увага учнів пов'язана з безпосереднім інтересом до матеріалу уроку. Одне із завдань учителя - зробити урок цікавим для учнів.

Але це не значить, що урок завжди повинен бути цікавим. По-перше, тому, що на цій основі в школярів може виробитися знов-таки розпещена увага - звичка звертати увагу тільки на те, що цікаве. По-друге, не весь навчальний матеріал може становити безпосередній інтерес для школярів. Щось є цікаве, щось є менш цікавим, а дещо і взагалі не може викликати безпосереднього інтересу, хоча це важливе і потрібне. Учень повинний звикати бути уважним у будь-якому випадку. Великий педагог К. Д. Ушинський з цього приводу писав: «Зрозуміло, зробивши цікавим свій урок, ви можете не боятися наскучити дітям, але пам'ятайте, що не все може бути цікавим в навчанні, що неодмінно є і нудні речі, і повинні бути. Привчити ж дитину робити не тільки те, що її займає, але і те, що не займає - робити заради задоволення виконати свій обов'язок» [24].

Справжній інтерес учня до навчального предмета повинен обумовлюватися не зовнішньою цікавістю. Справжній інтерес залежить від змісту навчального матеріалу, коли учні усвідомлюють, що знання, які їм повідомляє вчитель, нехай і позбавлені зовнішньої цікавості, але мають велике пізнавальне і практичне значення. Учитель спеціально підкреслює це: «Те, що я вам зараз повідомлю, може бути, і не занадто цікаве але дуже важливе в житті і це постійно вам буде потрібне».

5. Важлива умова виховання уваги - праця школярів у шкільних майстернях, міжшкільних учбово-виробничих комбінатах.

Чіткий режим праці, визначений розпорядок, правильна організація робочого місця, необхідність точно виконувати вказівки інструктора мобілізують увагу, привчають зосереджуватися на роботі.

6. Важливо направляти довільну увагу школярів, виховуючи їхню спостережливість.

Вчити школярів спостерігати на уроці, в дома, на природі. Вчити дитину орієнтуватися на вулиці, дотримуючись правил вуличного руху.

7. Велике значення має колективна думка класу. Колектив повинен бути організований так, щоб весь клас працював уважно, засуджував тих, хто відволікається, працює неуважно і заважає працювати іншим.

Отже, педагогові слід знати індивідуальні особливості уваги кожного учня. Тільки тоді можна ставити визначені завдання виховання уваги й усунення визначених недоліків у кожної дитини. Треба знати причини, що спричинили недоліки уваги.

ВИСНОВКИ

Зауважимо, що проведений аналіз психологічної літератури дозволив вияснити найбільш значимі характеристики уваги, на котрі педагог повинен опиратися, використовуючи систему прийомів організації та розвитку уваги, адже успішність тісно пов'язана з розвитком властивостей уваги.

У процесі проведеного дослідження було зроблено такі висновки.

Навчальна робота учнів висуває нові вимоги, потребує уваги незалежно від того, приваблює їх предмет чи ні. В процесі шкільного навчання роль уваги змінюється залежно від ступеня новизни і складності засвоюваного матеріалу. Добре засвоєний матеріал не вимагає напруження уваги. Зосередженість свідомості потрібна там, де виникають труднощі, і чим вони більші, тим більше напруження уваги необхідне.

В той же час в учнів потрібно поступово розвивати здатність робити такі зусилля, і зокрема, в ході вирішення інтелектуальних завдань. При високій концентрації уваги учень помічає в предметах і явищах значно більше, ніж при звичайному стані свідомості. А при недостатньо концентрованій увазі його свідомість як би ковзає в навчальній діяльності, не затримуючись довго на певному аспекті. В результаті враження виявляються розпливчатими і нечіткими.

Увага розвивається в навчальній діяльності. Якщо дитина знає, що їй робити, як і в якій послідовності виконувати розумові дії при розв'язуванні тих чи інших навчальних задач, то їй легко зосередити свою увагу на цих задачах. Ставлячи перед нею чітку й зрозумілу мету, озброюючи уміннями працювати з навчальним матеріалом, даючи завдання оптимальної складності, вчителі тим самим полегшують розвиток уваги в учнів і її забезпечення в процесі навчання.

Підібравши комплекс методик, ми провели власне експериментальне дослідження властивостей уваги учнів в залежності від рівня успішності. У результаті дослідження ми мали можливість впевнитись у правильності нашого припущення про те, що існує певна залежність між рівнем розвитку уваги та рівнем успішності у навчальній діяльності.

ДОДАТКИ

Додаток А

Додаток Б

Рівень уваги до і після експерименту

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Розвиток уваги та навиків навчальної діяльності. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 1998. - 248 с.

2. Баскакова Л. И. Экспериментальное исследование устойчивости внимания подростков - учащихся массовой и вспомогательной школ: Автореф. канд. дис. М., 1968. 19 с.

3. Гоноболин Ф.Н. Внимание и его воспитание. - М.: Педагогика, 1972. -159 с.

4. Дети со сложными нарушениями развития. Психофизиологические исследования / Под ред. Л.П. Григорьевой. - М.: Издательство «Экзамен», 2006. - 352с.

5. Добрынин Н. Ф. Внимание и его воспитание. М.: изд. - во Правда, 1991.

6. Збандуто С. Ф. Психологічні компоненти успішного засвоєння знань / Грудень 25th, 2013 - Студентський портал - UaStudent.com.

7. Калинникова С. Н. Экспериментальное изучение устойчивости внимания учащихся V и VIII классов (в процессе комментированного письма) // Уч. зап. МГПИ им. В. И. Ленина. № 381. 1970.

8. Ковальчук В.А. Особливості розвитку уваги молодших школярів та шляхи його розвитку // Початковашкола 2004 №6 с.13-14

9. Конькова С. П. Педагогічна рада "Успішність учнів та її залежність від вибору моделей, методів та технологій навчання".

10. Лукомская С. А. Этапы развития внимания и его психофизиологическая характеристика: Автореф. канд. дис. Л., 1979. 20 с.

11. Лурия А.Р. Внимание и память. Материалы к курсу лекций по общей психологии. М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 1975.

12. Максименко С.Д. Загальна психологія. Підручник. - 2-е вид., переробл. і доп. - Вінниця: Нова книга, 2004. -704 с.

13. Марютина Т.М., Мешкова Т.А., Гавриш Н.В. О святи свойств внимания и успеваемости у учащихся вторых классов / Публикация

14. Матюшкин А.М. Психологическая структура, динамика и развитие познавательной активности // Вопросы психологии. - 1992. - №4.

15. Менчинская Н. А., Моро М. М. Вопросы методики и обучения в начальных классах. - М.: Просвещение, 1996

16. Неровня О.В. Психологія уваги (курс лекцій). Львів: Вища школа, 1973.

17. Павлюкова Н.Ф. Деякі психологічні характеристики учнів і зв'язки між ними та успішністю школярів / доповідь - Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара

18. Понарядова Г. М. О внимании младших школьников с различной успеваемостью // Вопр. психол. 1982. № 2. С. 51-59.

19. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В. 2 т. - М.: Педагогика, 1989. - Т.1 - 488 с.

20. Синьов В.М., Матвєєва М.П., Хохліна О.П. Психологія розумово відсталої дитини. - К.: Знання, 2008. - 359 с.

21. Солодухова О. Г. Индивидуальные особенности внимания и мыслительной деятельности учащихся: Автореф. канд. дис. М., 1976. 22 с.

22. Страхов В.И. Внимание в структуре личности (учебно-методическое пособие для студентов). Саратов, 1969

23. Tapaщaнcкaя Р. Е. О выработке оптимального темпа учебной деятельности первоклассников // Вопр. психол. 1964. № 3.

24. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори: в 2-х т. - Т.1. - К.: Рад. школа, 1983. - 274 с.

25. Ушинський К.Д. Собрание педагогичиских починений.- М.,1974.Т.2.

Размещено на Allbest.ru