Особливості управління профілактикою конфліктів в організаціях соціальної сфери

У цілому про систему охорони праці можна сказати, що вона в приміщенні відповідає стандартам і нормам України.

Для покращення умов праці проведемо розрахунок :

1. Розрахунок аналізу штучного і природного освітлення

Штучне освітлення здійснюється за допомогою трьох світильників з 3 лампами розжарювання в кожному. Потужність однієї лампи дорівнює 60 Вт.

Природне освітлення здійснюється за допомогою двох вікон, площа кожного з яких (2*1,5)м².

Визначимо достатність природного освітлення приміщення.

де площа вікон, м²;

площа підлоги приміщення, м².

Для даного приміщення = 6 м², = 24 м², тоді маємо

.

Отже, на підставі даного розрахунку можна зробити висновок, що природного освітлення для даного приміщення достатньо.

2. Розрахунок захисного заземлення електрообладнання

Для запобігання створенню значної напруженості та захисту від статистичної електрики у приміщеннях з ПЕОМ використовують нейтралізатори та зволожувачі повітря. Всі ПЕОМ повинні бути заземлені (занулені). Підлога повинна мати антистатичне покриття. Захист від статичної електрики повинен проводитись згідно з санітарно-гігієнічними нормами напруженості електричного поля, які є допустимими. Ці рівні не повинні перевищувати 20 Кв протягом години (ГОСТ 12.1045-84).

Металеві неструмоведучі частини електрообладнання і електроустановок при порушенні ізоляції між ними і їхніми струмоведучими частинами можуть опинитися під напругою. У таких аварійних умовах дотик до неструмоведучих частин установок рівнозначний дотику до струмоведучих частин.

Усунення небезпеки ураження електричним струмом при такому переході напруги на неструмоведучі частини електроустановок здійснюється за допомогою захисного заземлення.

Під захисним заземленням розуміють з'єднання металічних неструмоведучих частин електроустановок із землею через заземлюючі провідники та заземлювачі для створення між цими частинами і землею малого опору.

Для захисного заземлення застосовують заземлювачі із труб. Це декілька металічних труб діаметром 25-50 мм, довжиною 2-3 м, які забивають в землю на відстані 4-6 м одна від одної і з'єднують між собою металічною трубою. Остання проходить в приміщення, з'єднується з внутрішнім контуром.

Розрахунок зводиться до визначення необхідної кількості труб заземлювача і довжини металічної труби, яка з'єднує вертикальні заземлювачі.

Для розрахунку захисного заземлення використовуються формули:

Визначення кількості труб заземлювача

Н = ОЗ*ІС / Об*Іе

Об - необхідний безпечний опір заземлення (для електричного устаткування 4 Ом);

Оз - опір одного заземлювача;

Іс - коефіцієнт сезонності (1,0 -1,75);

Іе - коефіцієнт екранування (0,9);

Визначення опору одного заземлювача (в сантиметрах)

Оз = Р / Л * 0,366 (lg 2Л / Д + Ѕ lg ((4Т + Л) / (4Т-Л)))

Р - питомий опір грунту (10000-30000 Ом, см);

Л - довжина заземлювача (2-3 см);

Д - діаметр труби (25-50 мм);

Т - відстань від поверхні до середини заземлювача (1,6-2,3);

Визначення довжини з'єднуючої труби (в метрах)

Лт = 1,05 * А *Н

А - відстань між трубами;

Н - кількість труб;

Представити схему розміщення заземлювачів в масштабі згідно проведених розрахунків.

Розрахунок

Іс = 1,0; Р = 10000 Ом*с; Д = 50 мм;

Іе= 0,9; Т = 2,3м; Т = 3м; А = 4м; Об = 4 Ом

Визначаємо опір одного заземлювача

Оз = Р / Л * 0,366 *(lg 2Л / Д + Ѕ lg ((4Т + Л) / (4Т-Л))) =

= 10000 / 300 * 0,366 *(lg 2*300 / 500 + Ѕ lg ((4*230 + 300) /

/ (4*230-300))) = 33,3 * 0,366 *(lg 120 + 0,5 lg 1,96) =

=33,3 * 0,366 (2,08 + 0,5 * 0,29) = 27,12 (Ом)

Визначаємо кількість труб заземлювача:

Н = (Оз * Іс) / (Об * Іе) = (27,12 * 1,0) / (4 * 0,9) = 8 (труб)

3) Визначаємо довжину з'єднуючої труби:

Лт = 1,05 * А *Н = 1,05 * 4 * 8 = 33,6 =3360 (см)

Найважливішим питанням Охорони праці є електробезпека, яка являє собою систему організаційно-технічних заходів, що забезпечують захист людини від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму. Приміщення відноситься до групи приміщень без підвищеної безпеки, оскільки відсутній струмовий пил і високі температури, хімічно активне середовище, вологість повітря менше 75% .

Санітарні норми, що поширюються на шум встановлюють:

- класифікацію виробничих акустичних коливань;

- методи гігієнічної оцінки виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку;

- параметри, які нормуються, та їх допустимі величини;

- вимоги до вимірювань на робочих місцях.

Вимоги цих норм повинні бути враховані у нормативно-технічних документах: стандартах, будівельних нормах, технічних умовах, інструкціях, методичних вказівках та ін., які регламентують конструктивні та експлуатаційні вимоги до машин, устаткування, обладнання та інструменту, технологічних процесів і регламентів, зарубіжних виробів, що є джерелами шуму, ультра та інфразвуку у виробничих умовах.

Галузеві (відомчі) документи повинні бути приведені у відповідність до положень даних норм. Відповідальність за виконання даних норм покладається на керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

За характером спектра шуми слід поділяти на:

- широкосмугові, з безперервним спектром шириною більш ніж одна октава;

- вузькосмужні або тональні, в спектрі яких є виражені дискретні тони. Тональний характер шуму встановлюється вимірюванням випромінювання у третинооктавних смугах частот по перевищенню рівня шуму в одній смузі над сусідніми не менш ніж на 10 дБ.

За часовими характеристиками шуми слід поділяти на:

- постійні, рівень шуму яких за повний робочий день при роботі технологічного обладнання змінюється не більш ніж на 5 дБА при вимірюваннях на часовій характеристиці "повільно" шумоміра по шкалі "А";

- непостійні, рівень шуму яких за повний робочий день при роботі технологічного обладнання змінюється більш ніж на 5 дБА при вимірюваннях за часовою характеристикою "повільно" шумоміра по шкалі "А".

Непостійні шуми поділяються на:

- мінливі, рівень яких безперервно змінюється у часі;

- переривчасті, рівень шуму яких змінюється ступінчасто на 5 дБА і більше при вимірюваннях на часовій характеристиці "повільно" шумоміра по шкалі "А", при цьому довжина інтервалів, під час яких рівень залишається сталим, становить 1 с і більше;

- імпульсні, які складаються з одного або декількох звукових сигналів, кожен з яких довжиною менше 1 с, при цьому, рівні шуму у дБ(А1) і дБ(А), виміряні на часових характеристиках "імпульс" та "повільно" шумоміра, відрізняються не менш ніж на 7 дБ.

Вимірювання шуму проводиться на постійних робочих місцях у приміщеннях, на території підприємств, на промислових спорудах та машинах (в кабінах, на пультах управління і т.п.). Результати вимірювань повинні характеризувати шумовий вплив за час робочої зміни (робочого дня).[4]

Джерелом шуму є робота 3 комп'ютерів типу «Samsung» і одного принтера того ж типу. Шум в приміщенні не перевищує 60дБА, що відповідає санітарним нормам.

Електроосвітлення працює під напругою 220 В. Для того, щоб захистити людину від ураження електричним струмом при пошкодженні ізоляції передбачене захисне заземлення. У приміщенні установлені 5 розетки, які розташовані на відстані 0,5 м від підлоги. Вони підключені до групових щитків, через трьох провідникову мережу, а сама проводка схована в подвійній ізоляції.

Пожежна безпека - стан об'єкта при якому з установленою ймовірністю виключається можливість виникнення і поширення пожежі до дії на людей небезпечних факторів, а також забезпечення захисту матеріальних цінностей.

Згідно із Закон України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої і іншої діяльності.

Відділ відноситься до категорії Д (тобто є пожежно небезпечним). Основними причинами пожежі може бути : використання заборонених електронагрівальних пристроїв, використання електрообладнання з виявленням несправностями та нехтування інструкцією з пожежної безпеки при виникненні пожежі необхідно використовувати вогнегасник.

В приміщенні знаходиться 3 вогнегасника типу ВХП-10. Приміщення обладнане протипожежною сигналізацією. Крім того на стенді з техніки безпеки висить схема евакуації людей у випадку пожежі.

Вона має такий вигляд:

На основі проведеного аналізу санітарно-гігієнічних умов праці можна зробити висновок, що приміщення відділу соціальної допомоги вдома знаходиться в задовільному стані, а всі параметри згідно з таблицею 1 відповідають існуючим нормам.

Велике значення у забезпеченні високого рівня охорони праці має пропаганда знань, передового досвіду, новітніх досягнень науки і техніки в цій галузі.

4.2 Цивільний захист

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій : техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Цивільна оборона організовується на всіх господарських об'єктах. Начальником цивільної оборони об'єкта є його керівник. Начальник цивільної оборони об'єкта підпорядковується начальнику цивільної оборони відомства. На об'єктах створюються штаби цивільної оборони, які комплектуються із штатних працівників, що виконують обов'язки за сумісництвом. [2]

Необхідно виділити такі поняття:

Зона надзвичайної ситуації - окрема територія, де склалася надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру;

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю;

Катастрофа - велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків;

Об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, який згідно з законом вважається таким, на якому є реальна загроза виникнення аварії та/або надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

Потенційно небезпечні заходи - заходи (покази озброєння і військової техніки, паради, тренування, навчання), які проводяться в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки, що можуть створити загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - підготовка і реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію техногенного та природного характеру або пом'якшення її можливих наслідків.

Ліквідація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Зона можливого ураження - окрема територія, на якій внаслідок виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподіяння матеріальних втрат;

Оповіщення - доведення сигналів і повідомлень органів управління про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення;

Система оповіщення - комплекс організаційно-технічних заходів, апаратури і технічних засобів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв'язку, призначених для своєчасного доведення сигналів та інформації про виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення;

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - система, згідно з якою надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру;

Аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру й окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Основними завданнями у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є :

- здійснення комплексу заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

- забезпечення готовності та контролю за станом готовності до дій і взаємодії органів управління у цій сфері, сил та засобів, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування на них.

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюється на принципах :

пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я людей і довкілля; безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці; вільного доступу населення до інформації щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; особистої відповідальності і піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру; відповідальності у межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог цього Закону; обов'язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та мінімізацію їх негативних психосоціальних наслідків; урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; максимально можливого, ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, які призначені для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування на них.

Громадяни України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру мають право на:

1) отримання інформації про надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки; забезпечення та використання засобів колективного і індивідуального захисту, які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у разі їх виникнення;

2) звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

3) відшкодування згідно із законом шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, компенсацію за роботу у зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

4) соціально-психологічну підтримку та медичну допомогу, в тому числі за висновками Державної служби медицини катастроф та/або лікарсько-трудової комісії, на медико-реабілітаційне відновлення у разі отримання важких фізичних та психологічних травм;

5) інші права у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до законів України.

Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру класифікуються:

- за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

- Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій: техногенного характеру; природного характеру.

- Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією техногенного та природного характеру наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації її наслідків, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: державний; регіональний; місцевий; об'єктовий.

Критерії класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру встановлюються Кабінетом Міністрів України на основі аналізу інформації про техногенну та екологічну обстановку, загрози існуючих і ймовірних техногенних та природних катастроф, досвіду ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Інформування та оповіщення у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є основним принципом та головним і невід'ємним елементом усієї системи заходів такого захисту.

Інформацію у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру становлять відомості про надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них.

Інформація у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад у цій сфері є гласними і відкритими, якщо інше не передбачено законом.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, про виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, методи та способи їх захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки.

Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і постійне інформування населення про них забезпечуються шляхом:

- завчасного створення і підтримки в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення населення;

- організаційно-технічного з'єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах господарювання;

- завчасного створення та організаційно-технічного з'єднання з системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств, інших об'єктів підвищеної небезпеки;

- централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв'язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.

Спостереження :

З метою своєчасного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснюються:

- створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю;

- організація збирання, опрацювання і передавання інформації про стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами.

Підготовка населення до дій у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру здійснюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності і господарювання, а також за місцем проживання за спеціально розробленою системою заходів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до закону. [1]

Фінансування заходів щодо попередження, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та їх наслідків здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, а також добровільних пожертвувань фізичних та юридичних осіб, благодійних організацій та об'єднань громадян, інших не заборонених законодавством джерел.

Для ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та їх наслідків виділяються кошти з резервного фонду Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства України.[2]

Отже, можна зробити висновок, що цивільний захист на підприємстві дійсно важливий. Керівник підприємства повинен дотримуватись правил безпеки на виробництві, також вести журнал обліку по техніці безпеки, де працівники повинні ознайомитись і поставити свій підпис.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Розглянувши особливості профілактики конфліктів в організаціях соціальної сфери, ми прийшли до таких висновків :

Соціологія конфлікту являє собою спеціальну соціологічну теорію, що вивчає закономірності і природу виникнення та протиріччя конфлікту як суспільного явища, типологію, принципи і методи розв'язання соціальних конфліктів, технологічні засади управління ними.

Специфіка соціальної роботи полягає в тому, що при вирішенні поставлених перед нею проблем вона безпосередньо або опосередковано зачіпає всі форми і види суспільних відносин і діяльності людей. Інтенсифікація соціальних зв'язків, розширення кола спілкування збільшують психологічні навантаження і створюють певну напругу в процесі спілкування. А вони, в свою чергу, можуть передумовою виникнення конфліктної ситуації.

Будь-яка конфліктна ситуація в сфері соціальної роботи обумовлена об'єктивними і суб'єктивними факторами при цьому до об'єктивних факторів конфліктних ситуацій відносяться протиріччя між процесом розвитку і прагненням до стабілізації, між виникаючими потребами і способами їх задоволення. Суб'єктивні фактори - це розуміння значимості даної проблемної ситуації, інтереси людей, зацікавленість у її вирішенні.

У зв'язку з існуванням об'єктивних і суб'єктивних причин виникнення конфліктів передбачається 2 підходи до їх профілактики в організації соціальної сфери :

1. Усунення об'єктивних причин.

2. Управляння поведінкою співробітників у відповідності до прийнятих норм поведінки.

Конфлікт у соціальній сфері є наслідком взаємодії суспільних відносин, що не збігаються між собою. Оскільки ці відносини і конкретні прояви в соціальній системі різні, то конфліктна ситуація є скоріше нормою ніж патологією суспільного розвитку.

Підкреслимо, що соціальний конфлікт - це завжди боротьба, яка породжена конфронтацією суспільних і групових інтересів. Конфлікт виникає не раптово, причини його накопичуються і посилюються інколи впродовж досить тривалого часу.

Вивчення соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві, показує, що конфлікт є однієї з найважливіших соціальних проблем. У даній роботі була почата спроба дати короткий аналітичний огляд деяких психологічних теорій і досліджень, що розглядали конфлікт і провести теоретичний аналіз поняття конфлікту в організації.

Соціальний конфлікт набуває соціально-психологічного втілення, оскільки він грунтується на зіткненні інтересів, цілей і цінностей особистостей, груп, організацій, держав, що взаємовиключають одне одного. Причому особистість у такому конфлікті виконує певну соціальну роль, виступає представником окремих соціальних груп, організацій.

Конфлікт в організації - це усвідомлене протиріччя між членами цього колективу, що спілкуються, що супроводжується спробами його вирішити на тлі емоційних відносин.

Для вивчення технологій соціальної роботи по профілактиці конфліктів в організації соціальної сфери була проведена програма дослідження, яка включала :

Тренінг «Формування навичок попередження і розв'язання конфліктів», тест: «Чи конфліктна ви особистість?», тест «Методика діагностики стратегій поводження особистості в конфлікті К. Томаса, методика «Соціометрія групи».

Отже, основними факторами, які впливають на стан соціально-психологічного клімату в колективі, є зміст праці та ступінь задоволення людей роботою; умови праці та побуту, задоволеність ними; ступінь задоволення характером міжособистісних стосунків зі співробітниками; стиль керівництва, особистість керівника, а також те, чи задоволений він співробітниками.

Тестування виявило, що переважною стратегією поводження в конфліктній ситуації в колективі є уникнення.

На наш погляд використання СПТ для корекції конфліктної поведінки працівників та керівників забезпечило зниження ймовірності використання стратегій уникання й суперництва, збільшення ймовірності вибору компромісу та співробітництва.

Таким чином, з результатів спостереження в організації "Територіального центру" можна сказати, що: співробітники, яких сприймають неконфліктними, віддають перевагу стратегії співробітництва та компромісу (по методиці К. Томаса);

Причиною конфліктності співробітників в організації на соціально-психологічному рівні може бути неусвідомлювана потреба в суперництві, тобто бажання задовольнити свої інтереси на шкоду інтересам інших співробітників на рівні схованих мотивів.

Позиція соціального працівника в конфлікті, іноді може ускладнитися і тим, що, в процесі відносин з клієнтом і соціальним працівником також може виникнути конфлікт, якщо з'явиться суперечність між цілями і потребами. Клієнт може не погоджуватися на зміни, оскільки вони вимагають від нього значних зусиль, енергетичних витрат, відмови від вибраної їм і звичній моделі життя і образу мислення, що стала. У цій ситуації дії соціального працівника будуть направлені на зміни і досягнення змін, тобто вони спочатку містять в собі можливість опору іншої сторони, можливість виникнення в процесі змін конфлікту.

Завдання соціального працівника на етапі конфлікту - допомогти людям усвідомити необхідність злагодженої роботи; допомогти подолати розходження, що виникли; активізувати усвідомлення того, що відбувається, спрямовувати співробітників на взаємну підтримку, надання дієвої взаємодопомоги. Таким чином, кожен спеціаліст в області соціальної роботи, які б задачі він не вирішував і з якою б категорією клієнтів або соціальних проблем не взаємодіяв, завжди може зіткнутись з конфліктною ситуацією, що виникає в групах чи колективах людей. Вміле їх розв'язання є найважливішою задачею соціального працівника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних

ситуацій техногенного та природного характеру», №40 від 3 лютого, 2000 р.

2. Закон України «Про цивільну оборону» № 555-XIV від 24 березня,

1999 р.

3. Закон України «Про охорону праці» № 196/96 від 14 жовтня 1992 р.

4. ГОСТ 12.1003-73. Шум - загальні вимоги безпеки М. 1983, - 12с.

5. ГОСТ 12.1.005-88. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря

робочої зони. М. 1988, - 24с.

6. ГОСТ 12.030-81. Електробезпека. Захисне заземлення. М. 1981, - 32

7. Андреев В.И. «Конфликтология».М.:Народный образ, 1995.-128 с.

8. Антонова-Турченко О.Г. «Як вижити серед конфліктів». К:

Товариство «Знання», 1996.-32с.

9. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. «Конфликтология». М.: Юнитти, 1996.-144с.

10. Бедрій Я. І., Геврик Є. О., Кіт І. Я., Мурін О. С., Єнкало, В. М. «Охорона праці». -- Л., 2000. -352с.

11. Беззубко Л. В, Зюнькін А. Г, Калина А. В «Управління трудовими конфліктами« . К.: МАУП, 2004.-256 с.

12. Билл Уизерс «Управление конфликтом».СПб:Питер, 2004.-174с.

13. Бойко В.В., Ковальов А.Г., Панфьоров В.Н., Соціально-психологічний клімат колективу й особистість. - М.: Думка, 1983. - 207с.

14. Бородкин Ф.М., Коряк И.М. Увага: конфлікт! - Новосибірськ: Наука, 1983. - С. 141

15. Вагин И.О «Практика решения конфликтов».- Спб : Питер, 2001.-С. 345

16. Веренко И. С "Конфліктологія"., М., 1990, - 121с.

17. Вершинин М.С. Конфликтология: Конспект лекций. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А, 2001. - 64 с.

18. Вюстенберг И. «Управление стресом в конфликтних ситуациях»

//Соціальний конфликт. -1996. №1, 16 с.

19. Герасіна Л.М., Панов М.І. «Конфликтологія»Харків:Право, 2002.-256 с.

20. Гірник А. М «Основи конфліктології» К. : ВГІНАСУ, 2001. - 260 с.

21. Городяненко В.Г. Соціологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. Київ: Видавничий центр "Академія", 2002, 560 с.

22. Гришина Н.В. «Психология конфликта».СПб : Питер, 2000.-321с.

23. Дмитриев А.В. Конфликтология. -- М.: Гардарика, 2000. - 335 с

24. Дуткевич Т.В. «Конфліктологія з основами управління» К. 2005.-456с.

25. Ємельяненко Л.М., Петюх Л.М., Торгова Л.В., Гришенко А.М. «Конфліктологія». К.: КНЕУ, 2003. -- 315 с.

26. Єршов А.А., Особистість і колектив.- Л.: Знання, 1976. - 40 с

27. Желібо Є.П, Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. - К., 2002.- 245с.

28. Зайцев А. К «Соціальний конфлікт на виробництві».-Калуга, 1993р.-352с.

29. Запрудский Ю.Г. Социальный конфликт. -- Ростов-на-Дону: Фенікс, 1992. - 240с.

30. Здравомислов А. Г. «Основи конфліктології», К.,Спектр, 1994.- 275

31. Зигерт В, Лонг Л. «Руководитель без конфликтов», Москва, 1990.- 122 с.

32. Зернин Д. П «Основи конфліктології», Ростов-н/Д: Фенікс, 1998.- 480 с.

33. Ішмуратов А.Т. «Конфлікт і згода».К.Наукова думка, 1996.-250с.

34. Кармин А.С., Ложкин Г.В., Повякель Н.И. «Практическая психология конфликта». К.:МАУП, 2002. - 256с.

35. Ковальов А.Г. Колектив і соціально-психологічні проблеми керівництва. - М.: Политиздат, 1975. - 271 с.

36. Козлов В.В.,Козлова А.А.«Управление конфликтом». М.: Екзамен, 2004.- 223с.

37. Козер Льюис «Функции социального конфликта».М.200.-205с.

38. Конфлікт: боротьба, взаємодія, співробітництво (під ред. Потанина Г.М.). Белгород: изд-во Білгородського ГУ, 1997. - С. 342

39. Конфліктні ситуації в трудових колективах і методи їхнього вирішення (сост. Лысов О.Е.). - Л.: ИПК СП, 1990. - 44 с.

40. Конфликтология. / Под ред. А.С. Карпина // Спб.: Издательство «Лань», 1999 - 448 с.

41. Корнелиус Х., Фэйр Ш. «Выиграть может каждый: Как разрешать конфликты». -- М.: Стрингер, 1992. - 175 с.

42. Курбатов В. И «Конфликтология» Издательство : феникс 2007, 445

43. Линчевский Э.Э. Конфлікти в спілкуванні і спілкування в конфліктах. - СП б: изд-во Военмеха, 2000. - С. 72

44. Лукашевич М. П., Туленко М.В «Спеціальні і галузеві соціологічні теорії: навч.посібник. - 2-ге видання, К: МАУП, 2004. - 464 с.

45. Морозова А.Я. «Социальная конфликтология».М.2002.-336с.

46. Нагаєв В.М. «Конфліктологія».М.2001.-200 с.

47. Начаєв В. М «Конфліктологія», навч.посібник, К. : Центр. Навч. літ., 2004.- 198с.

48. Несмелова М.Ю. Конфликтология організацій. - М.: МЗ Пресс, 2001.- 182 с.

49. Рожков А. П «Пожежна безпека на виробництві»К: 1997,- 464 с.

50. Ошуркова Н.А. Конфлікт у трудовому колективі і способи їхнього вирішення. - М.: , 1992. - 25 с.

51. Пірен М.І. «Основи конфліктології».К.:МАУП, 2003. - 360 с.

52. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. - Суми, 2000.- 260 с.

53. Преториус Р. Теория конфликта // Политические исследования. - 1991. № 5, 28 с.

54. Свєтлов В.А «Аналітика конфликта». Спб :,Петрополис,2001. 255с

55. Скотт Д.Г. Конфлікти і шляхи їхнього подолання. - Київ: Внешторгиздат, 1991. - С. 191.

56. Сулимова Т.С «Социальная работа и конструктивное разрешение конфликтов».-М.,1996.- 176с.

57. Теория социальной работы: Учеб. пособие. / М.В. Ромм, Е.В. Андриенко, Л.А. Осьмук, И.А. Скалабан и др.; Под ред. М.В. Ромма. - Новосибирск: Изд-во НГТУ, 2000. Ч. II. - 112 с.

58. Теплов Є.П. «Конфликты : проблемы теории и практики, их разрешение».СПб.:Акционер, 1992.-200 с.

59. Уткин Э.А. Конфликтология. -- М.: Экмос, 1998. - 257 с.

60. Черняк Т.В. Конфлікти в організаціях і технології їхнього вирішення. - Новосибірськ: Изд-во Сибагс, 1998. - 120с.

61. Шаленко В.М.«Конфліктологія в трудових колективах». К.: Лібра, 1992.- 232с.

62. Шейнов Л.М. «Конфликты в нашей жизни, их разрешение». М.:Амалфея, 1996.- 288с.

63. «Школьный психолог».2005.№3.-32с.

64. Хасан Б.И.«Конструктивная психология конфликта». СПб.: Питер, 2003.- 250 с.

65. Цюрупа М.В «Основи конфліктології та теорії переговорів:навч. посібник - К: Кондор 2004. - 172 с.

ДОДАТОК 1

Табл.1 Моделі розвитку конфлікту

Попередній досвід взаємодії учасників конфлікту	Позитивний досвід відсутності розбіжностей або їх вдале подолання	Досвід неподоланих розбіжностей і недомовленостей	Досвід неподоланих розбіжностей і негативного емоціонального впливу
Відношення до нової ситуації	Впевненість у можливості домовленості, устремління до пошуку взаємо порозуміння	Відсутність впевненості у можливості домовитися, пошук формального виходу з ситуації	Небажання домовлятися, актуалізація негативних почуттів
Взаємодія	Співпраця	Кооперація	Конкуренція
Ціль	Домовитися	Рішити проблему	Перемогти
Зміна стосунків	Інтенсифікація	Обмеження	Мінімізація
Неформальні компоненти в стосунках	Позитивні неформальні компоненти	Формалізація спілкування	Негативні неформальні компоненти
Сприйняття протидії сторони	Партнер	Опонент	Противник
Засоби впливу	Використання неформальних компонентів - переконання аргументації, спроби домовитися	Використання формальних компонентів, апеляція до формального порядку	Використання засобів боротьби силовий тиск, емоціональні удари, пастки

ДОДАТОК 2.

Таблиця 2. Горизонтальні і вертикальні конфлікти

Тип конфлікту	Спосіб проявлення конфлікту
	По „горизонталі”	По „вертикалі”
		«знизу вверх»	«зверху вниз»
Перешкоди досягненню основних цілей сумісної трудової діяльності	Дії одного перешкоджають успішній діяльності іншого. Організаційний конфлікт.	Керівник не забезпечує підлеглим можливості успішного досягнення цілі діяльності	Підлеглий не забезпечує керівнику можливості виконання основної цілі діяльності
Перешкоди досягненню цілей сумісної трудової діяльності	Дії одного перешкоджають досягненню особистих цілей інших. Організаційний конфлікт.	Керівник не забезпечує підлеглому можливості успішного досягнення особистих цілей	Підлеглий утворює перешкоди для досягнення керівником особистих цілей
Протиріччя дії прийнятим нормам	Конфлікт норм поведінки в групі	Протиріччя діяльності керівника, його стилю праці	Діяльність підлеглого, як носія визначеної соціальної ролі, протирічить очікуванням керівника
Особисті конфлікти	Особиста несумісність	Лідери і авторитети не оправдують сподівань наступників	Члени колективу не оправдують Очікувань його лідерів і авторитетів

ДОДАТОК 3.

Табл.4 Метод картографічного аналізу.

Учасник 1	Учасник 2
Потреби: повага, самовираження Бажання:зайняти посаду завідуючого відділом Побоювання: втрата особистих взаємовідносин з керівництвом	Потреби: повага, соціальна взаємодія. Бажання: зберегти гарний мікроклімат у колективі. Побоювання: втрата авторитету серед колег
ВЗАЄМОВІДНОСИНИ
Учасник 4 Учасник 3 Потреби:влада, повага. Бажання: зберегти владу, зберегти виробничу дисципліну. Побоювання:втрата перспективи кадрового зростання. Потреби:соціальна взаємодія, повага. Бажання: налагодити особисті відносини з неформальним лідером. Побоювання: втрата роботи у випадку розростання конфлікту.

Табл.5 Зміст управління конфліктом і його динаміка

Етап конфлікту	Зміст управління(вид діяльності)
Виникнення і розвиток конфліктної ситуації	Прогнозування Попередження Стимулювання
Усвідомлення конфліктної ситуації хоча б одним із учасників соціальної взаємодії	Попередження Стимулювання
Початок відкритої соціальної взаємодії	Регулювання
Розвиток відкритого конфлікту	Регулювання
Вирішення конфлікту	Організація

ДОДАТОК 4

Табл. 6. Технології регулювання конфлікту

Технології	Зміст
Інформаційні	Ліквідація дефіциту інформації; виключення помилкової інформації; усунення чуток.
Комунікативні	Організація спілкування між суб'єктами конфліктної взаємодії.
Соціально-психологічні	Робота з неформальними лідерами і мікро групами; зниження соціальної напруженості та підвищення рівня соціального клімату в колективі;
Організаційні	Вирішення кадрових питань; використання методів стимулювання праці, оптимізація умов взаємодії співробітників.

Табл.7. Алгоритм управління конфліктом

Етап	Зміст діяльності	Методи(способи) реалізації
1	Вивчення причин виникнення конфлікту	Спостереження. Аналіз результатів діяльності. Бесіда. Вивчення документів. Біографічний метод.
2	Обмеження числа учасників.	Робота з лідерами у мікро групах. Перерозподіл функціональних обов'язків Заохочення або покарання (стягнення)
3	Додатковий аналіз конфлікту за допомогою експертів.	Опитування експертами. Психоаналіз (залучення психоаналітиків). Переговорний процес (медіація).
4	Прийняття рішення	Адміністративні методи. Економічні методи. Соціально-психологічні (педагогічні). Методи (бесіда, переконання, прохання).

ДОДАТОК 5

Табл.8 Модель прийняття науково-обгрунтованого рішення з управління конфліктом

Діагностика конфліктної ситуації
Визначення критеріїв та обмежень
Визначення альтернативних методів розв'язання конфлікту
Оцінювання альтернативи
Прийняття рішення
Реалізація рішення
Зворотний зв'язок

ДОДАТОК 6

Табл 9. Форми проявлення внутрішньоособистісних конфліктів

Форма проявлення	Симптоми
Неврастенія	Роздратованість, пригнічений настрій, зниження працездатності, поганий сон, головний біль
Ейфорія	Показні веселощі, вираження радості неадекватно ситуації, "сміх крізь сльози"
Регресія	Примітивні форми поведінки, ухиляння від відповідальності
Проекція	Приписування негативних якостей іншому, необгрунтована критика інших
Номадизм	Постійна зміна місця проживання, роботи, сімейного стану
Раціоналізм	Самовиправдання своїх вчинків і дій

Табл. 10. Способи розв'язання внутрішньоособистісних конфліктів

Спосіб розв'язання	Зміст дій
Компроміс	Зробити вибір на корись якогось варіанту і приступити до його реалізації
Ухиляння	Ухиляння від розв'язання проблеми
Переорієнтація	Зміна домагань по підношенню до об'єкта, що спричинює внутрішню проблему
Сублімація	Переведення психічної енергії в інші сфери діяльності (заняття мистецтвом, спортом, музикою тощо)
Ідеалізація	Відхід від дійсності, віддавання мріям, фантазіям
Витіснення	Придушення почуттів, прагнень, бажань
Корекція	Зміна "Я-концепції" в напрямі досягнення адекватного уявлення про себе

ДОДАТОК 7

Табл. 11. Моделі поведінки в процесі переговорів

Тип поведінки	Характеристика поведінки (мотиви)	Адекватний стиль спілкування
Уникливий	Відмовляється риступити до обговорення конфліктної проблеми; намагається змінити предмет обговорення. Мотиви: почуття провини, нерозуміння сутності проблеми	Проявляти настирливість, добиватися продовження обговорення проблеми; зацікавити партнера варіантами розв'язання проблеми і можливими позитивними результатами.
Поступли вий	Погоджується з будь-якою пропозицією, у тому числі й невигідною. Мотиви: занижена оцінка предмета конфлікту; намагання позбавитися конфліктної ситуації	Важливо всебічно обговорити угоду, яка приймається; з'ясувати рівень зацікавленості партнера в угоді і показати її вигоди; чітко обумовити строки виконання і форми контролю реалізації угоди
Заперечли-вий	Стверджує, то проблема неактуальна, не виявляє зусиль для досягнення угоди. Мотиви: відсутність розуміння суті проблеми, намагання позбавитися конфліктної ситуації	Необхідно всіляко демонструвати наявність проблеми, її складність і небезпечність. Проявляти ініціативу, створювати сприятливу атмосферу, показувати шляхи і можливості розв'язання проблеми
Наступаль-ний	Прагне до успіху, прийняття рішення на свою користь; відкидає аргументи і доводи опонента; проявляє натиск, агресію. Мотиви: прагнення до перемоги, амбіції, завищена оцінка предмету конфлікту	Необхідно проявляти спокій, обачність; показувати переконливість своєї позиції. Давати зрозуміти, що односторонніх поступок не може бути. Пропонувати свої варіанти компромісу

ДОДАТОК 8

Методика діагностики стратегій поводження особистості в конфлікті К. Томаса .

1 А. Іноді я надаю можливість іншим узяти на себе відповідальність за рішення спірного питання.

Б. Чим обговорювати те, у чому ми розходимося, я намагаюся звернути увагу на те, з чим ми обоє згодні.

2 А. Я намагаюся знайти компромісне рішення.

Б. Я намагаюся улагодити справу з урахуванням інтересів ншого і моїх власних.

3 А. Звичайно я наполегливо прагну домогтися свого.

Б. Я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші відносини.

4 А. Я намагаюся знайти компромісне рішення.

Б. Іноді я жертвую своїми власними інтересами заради інтересів іншої людини.

5 А. Улагоджуючи спірну ситуацію, я увесь час намагаюся знайти підтримку в іншого.

Б. Я намагаюся зробити все, щоб уникнути марної напруженості.

6 А. Я намагаюся уникнути виникнення неприємностей для себе Б. Я намагаюся домогтися свого.

7 А. Я намагаюся відкласти рішення спірного питання для того, щоб згодом вирішити його остаточно.

Б. Я вважаю за можливе в чомусь уступити, щоб домогтися іншого.

8 А. Звичайно я наполегливо прагну домогтися свого.

Б. Я першою справою намагаюся ясно визначити те, у чому складаються всі порушені інтереси і питання.

9 А. Думаю, що не завжди варто хвилюватися через якісь виникаючі розбіжності.

Б. Я прикладаю зусилля, щоб домогтися свого.

10 А. Я твердо прагну досягти свого.

Б. Я намагаюся знайти компромісне рішення.

11 А. Першою справою я намагаюся ясно визначити те, у чому складаються всі порушені інтереси і питання.

Б. Я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші відносини.

12 А. Найчастіше я уникаю займати позицію, що може викликати суперечки.

Б. Я даю можливість іншому в чомусь залишитися при своїй думці, якщо він також йде мені назустріч.

13 А. Я пропоную середню позицію.

Б. Я наполягаю, щоб було зроблено по-моєму.

14 А. Я повідомляю іншому свою точку зору і запитую про його

погляди.

Б. Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.

15 А. Я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші відносини.

Б. Я намагаюся зробити все необхідне, щоб уникнути напруженості.

16 А. Я намагаюся не зачепити почуттів іншого.

Б. Я намагаюся переконати іншого в перевагах моєї позиції.

17 А. Звичайно я наполегливо намагаюся домогтися свого.

Б. Я намагаюся зробити все, щоб уникнути марної напруженості.

18 А. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість настояти на своєму.

Б. Я даю можливість іншому в чомусь залишитися при своїй думці, якщо він також йде мені назустріч.

19 А. Першою справою я намагаюся ясно визначити те, у чому складаються всі порушені інтереси і спірні питання. Б. Я намагаюся відкласти рішення спірного питання для того, щоб згодом вирішити його остаточно.

20 А. Я намагаюся негайно перебороти наші розбіжності.

Б. Я намагаюся знайти найкраще сполучення вигод і втрат для нас обох.

21 А. Ведучи переговори, я намагаюся бути уважним до бажань іншого.

Б. Я завжди схиляюся до прямого обговорення проблеми.

22 А. Я намагаюся знайти позицію, що знаходиться посередині між моєю позицією і точкою зору іншої людини.

Б. Я відстоюю свої бажання.

23 А. Як правило, я заклопотаний тим, щоб задовольнити бажання кожного з нас.

Б. Іноді я представляю можливість іншим узяти на себе відповідальність за рішення спірного питання.

24 А. Якщо позиція іншого здається йому дуже важливою, я постараюся піти назустріч його бажанням.

Б. Я намагаюся переконати іншого прийти до компромісу.

25 А. Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.

Б. Ведучи переговори, я намагаюся бути уважним до бажань іншого.

26 А. Я пропоную середню позицію.

Б. Я майже завжди заклопотаний тим, щоб задовольнити бажання кожного з нас.

27 А. Найчастіше я уникаю займати позицію, що може викликати уперечки.

Б. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йомуможливість настояти на своєму.

28 А. Звичайно я наполегливо прагну домогтися свого.

Б. Улагоджуючи ситуацію, я звичайно намагаюся знайти підтримку в іншого.

29 А. Я пропоную середню позицію.

Б. Думаю, що не завжди варто хвилюватися через якихось виникаючих розбіжностей.

30 А. Я намагаюся не зачепити почуттів іншого.

Б. Я завжди займаю таку позицію в спірному питанні, щоб ми разом з іншою зацікавленою людиною могли домогтися успіху.Кількість балів, набраних індивідом по кожній шкалі, дає представлення про виразність у нього тенденції до прояву відповідних форм поводження в конфліктних ситуаціях.

КЛЮЧ методики:

№	Суперництво	Співробітництво	Компроміс	Уникнення	Пристосування
1				А	Б
2		Б	А
3	А				Б
4			A		Б
5		А		Б
6	Б			А
7			Б	А
8	А	Б
9	Б			А
10	А		Б
11		А			Б
12			Б	А
13	Б		А
14	Б	А
15				Б	А
16				Б	А
17	А			Б
18			Б		А
19		А		Б
20		А	Б
21		Б			А
22	Б		А
23		А		Б
24			Б		А
25	А				Б
26		Б	А
27				А	Б
28	А	Б
29			А	Б
30		Б			А

Результати методики «Діагностики стратегій поводження особистості в конфлікті К. Томаса».

Працівник №1

№	Суперництво	Співробітництво	Компроміс	Уникнення	Пристосування
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

З графіка помітно, що працівник більш схильний до компромісу та співробітництва.

Працівник №2

№	Суперництво	Співробітництво	Компроміс	Уникнення	Пристосування
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

З графіка помітно, що працівник більш схильний до співробітництва та компромісу.

Працівник №3

№	Суперництво	Співробітництво	Компроміс	Уникнення	Пристосування
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

З графіка помітно, що працівник більш схильний до співробітництва та пристосування.

Працівник №4

№	Суперництво	Співробітництво	Компроміс	Уникнення	Пристосування
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

З графіка помітно, що працівник більш схильний до співробітництва та компромісу.

Працівник №5

№	Суперництво	Співробітництво	Компроміс	Уникнення	Пристосування
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

З графіка помітно, що працівник більш схильний до суперництва та уникнення.

Працівник 6

№	Суперництво	Співробітництво	Компроміс	Уникнення	Пристосування
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

З графіка помітно, що працівник більш схильний до співробітництва та пристосування.

ДОДАТОК 9

Тест №2 «Чи конфліктна ви особистість«

На кожне з 10 запитань ви повинні вибрати одну відповідь з перелічених. Оцінювати їх слід за такою схемою:

- "майже завжди" - 2 бали

- "у більшості випадків" - 4 бали

- "іноді" - 6 балів

- "зрідка" - 8 балів

- "майже ніколи" - 10 балів

Запитання:

1. Чи намагаєтеся ви завершити розмову, коли тема чи співрозмовник вам не цікаві?

2. Вас дратує манера спілкування ваших партнерів?

3. Чи може невдалий вислів іншої людини спровокувати у вас різкість чи грубість?

4. Ви уникаєте розмов з незнайомими, або малознайомими людьми?

5. Чи маєте звичку перебивати співрозмовника?

6. Ви робите вигляд, що уважно слухаєте, тим часом розмірковуючи про інше?

7. Ваш тон, голос, вираз обличчя змінюються залежно від того, хто ваш співрозмовник?

8. Якщо співрозмовник зачепив неприємну для вас тему, ви заговорите про інше?

9. Ви робите зауваження людям, які неправильно вимовляють слова, вживають вульгаризми, перекручують назви?

10. У вас буває поблажливо-менторський тон з відтінком іронії стосовно того, з ким ви розмовляєте?

Результати тесту «Чи конфліктна ви особистість»

Отриманий бал	Результат	Кількість працівників
Менше 62 бал.	Високий рівень конфліктності Це означає, що ваша конфліктність часто стає причиною неприємностей в особистому житті і професійних невдач. Спробуйте усвідомити і проаналізувати власні конфліктогени.	1
62-70 бал.	Середній рівень конфліктності Це свідчить про те, що ви надзвичайно гнучка людина, конфліктогени використовуєте вряди-годи, ви ідеальний слухач і комунікатор, своєю особою прикрасите будь-який колектив.	2
Більше ніж 70 бал.	Низький рівень конфліктності Це означає, що ви природжений дипломат і начальник. Вміння безконфліктно спілуватися, слухати співрозмовника, тактовність завжди гарантують переговорам вдалий результат, а вашій фірмі - успіх.	3

З даної табл. результатів дослідження ми бачимо, що 3 працівника мають низький рівень конфліктності, 2 середній, 1 працівник високий рівень.

ДОДАТОК 10

Структура тренінгу « Формування навичок попередження і розв'язаня конфліктів»

Зміст діяльності	Тривалість
День 1: «Пізнай себе в конфлікті»	105 хвилин
1.Відкриття тренінгу, привітання тренера, презентація мети і завдань.	10
2.Вправа для знайомства учасників «Інтерв'ю».	5
3.Прийняття правил групи.	5
4.Гра «Асоціації».	5
5.Міні-лекція «Поняття конфлікту. Функції і види конфлікту».	15
6.Робота в міні-групах «Конфлікт- це …»	10
7..Вправа на встановлення довіри «Свічка».	5
8.Завдання : « Вирішити конфліктну ситуацію»	5
Перерва	5
9.Вправа «Компліменти».	5
10.Вправа для згуртування групи «Емоції і ситуації».	5
11.Гра «функції конфлікту».	10
12.Розминка «Телепатія».	5
13.Вправа для з'ясування очікувань учасників тренінгу.	5
14.Вправа на завершення дня «Позитивний досвід».	5
15. Ритуал прощання «Спокійний танок»	5
День 2. «Причини виникнення конфліктів та управління конфліктною ситуацією».	110 хвилин
1.Ритуал привітання:«…тільки очима, жестами та мімікою обличчя»	5
2.Гра «Молекула».	5
4.Рольова гра «Суперечка в переповненому автобусі».	5
5.Міні- лекція «Причини виникнення конфліктів і управління конфліктною ситуацією».	15
6.Гра «Конфліктні ситуації».	5
7.Розминка «Похвали себе».	5
8.Робота в міні- групах : «Вирішити конфліктну ситуацію ».	10
Перерва	5
9.Рухавка «Швидше в коло»	5
10.Вправа «Скривджена людина»	10
12.Ситуаційна гра « Конфлікт в сім'ї».	10
13.Розминка «Оптимальна дистанція»	5
14.Вправа «Ложка дьогтю»	10
15.Вправа на завершення дня «Завершення речення».	10
16.Ритуал прощання «Спокійний танок»	5
День 3 « Мистецтво вирішення конфліктів»	130 хвилин
1. Ритуал привітання: «…тільки очима, жестами та мімікою обличчя»	5
2.Гра «Світлофор«	5
4.Вправа «Кинь сніжку»	5
5.Міні- лекція «Шляхи розв'язання конфлікту та стилі поведінки у конфлікті».	15
6.Вправа «Дві кізочки і два козлика»	10
7. Завдання на картках : Вирішити конфліктну ситуацію	10
Перерва	5
8.Руховка «Загальний ритм»	5
9.Вправа «Напад і захист»	10
10.Мозковий штурм «Найкращий спосіб розв'язання конфліктів».	15
12Вправа на активізацію «Розмова рук»	10
13.Вправа «Дракон, що ловить хвіст»	5
14.Вправа « Мій алгоритм розв'язання конфлікту»	10
15.Вправа на завершення «Слова схвалення»	5
17.Ритуал прощання «Спокійний танок»	5
День 4. «Профілактика і запобігання конфліктам»	100 хвилин.
1.Ритуал привітання: «…тільки очима, жестами та мімікою обличчя»	5
2.Гра «Порадуй мене»	5
4.Міні-лекція «Інструменти профілактики і запобігання конфліктам»

Подобные документы

• Міжособистісні конфлікти

  Визначення і види міжособистісних конфліктів. Причини виникнення та наслідки міжособистісних і міжгрупових конфліктів. Міжособистісні стилі вирішення конфліктів. Основні сфери прояву міжособистісних конфліктів з виділенням деяких їх типів і причин.
  
  реферат [34,7 K], добавлен 22.05.2010
  

• Міжособистісні конфлікти

  Чинники міжособистісних конфліктів за В. Лінкольном. Причини та наслідки міжособистісних конфліктів. Управління конфліктами в організації. Групи конфліктів в суспільстві. Кризові періоди в розвитку родини. Попередження і вирішення сімейних конфліктів.
  
  презентация [2,5 M], добавлен 04.12.2014
  

• Проблема сімейних конфліктів та шляхи їх подолання

  Психологічні особливості сім’ї як малої соціальної групи. Головні особливості міжособистісних конфліктів. Суперництво, співтовариство, компроміс, уникнення та пристосування. Експериментальне дослідження найважливіших сфер взаємодії подружжя, результати.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 25.09.2013
  

• Конфлікти та шляхи їх розв’язання спеціалістами у центрах зайнятості

  Характеристика конфліктів як соціальної проблеми. Аналіз причин виникнення конфліктів з безробітними. Обґрунтування ефективності посередницької діяльності соціального працівника державної служби зайнятості при роботі з клієнтами в конфліктних ситуаціях.
  
  курсовая работа [68,7 K], добавлен 01.06.2015
  

• Динаміка протікання, форми і способи розв’язання соціальних конфліктів

  Предмет та категорії соціології конфлікту, його місце в діяльності соціуму. Структура, функції, причини та механізм соціального конфлікту, основні етапи практичного вивчення, методологічні прийоми дослідження. Попередження та розв'язання конфліктів.
  
  реферат [29,6 K], добавлен 09.01.2011
  

• Методи аналізу міжособистісних конфліктів

  Теоретичні аспекти поняття "міжособистісний конфлікт", основні причини його виникнення та характерні ознаки. Аналіз існуючих різновидів та особливостей міжособистісних конфліктів. Сучасні методи та інструменти аналізу міжособистісних конфліктів.
  
  контрольная работа [27,0 K], добавлен 23.12.2010
  

• Особливості взаємостосунків у підлітковому віці

  Вивчення особливостей конфліктних ситуацій у старшокласників. Аналіз причин виникнення конфліктів і способів їх вирішення. Види педагогічних конфліктів та умови їх подолання. Типи розуміння вчителем психології учня та їх прояви у педагогічній взаємодії.
  
  курсовая работа [47,1 K], добавлен 06.10.2012
  

• Прогнозування міжособистісних конфліктів в умовах нововведень в організації

  Методи прогнозування конфліктних ситуацій для вирішення соціально-психологічних проблем переходу трудового колективу на нові форми організації та оплати праці. Дослідження проблему міжособистісних конфліктів у виробничому колективі в умовах нововведень.
  
  дипломная работа [149,3 K], добавлен 22.08.2010
  

• Домінуюча стратегія психологічного захисту підлітків у шкільних конфліктах

  Характеристика стратегій психологічного захисту в конфліктах. Поняття шкільних конфліктів і системи відносин конфліктної взаємодії. Причини, джерела та особливості конфліктів у сучасній педагогічній діяльності. Шляхи розв'язання шкільних конфліктів.
  
  курсовая работа [391,9 K], добавлен 03.09.2013
  

• Психолого-педагогічні засоби подолання конфліктів у спілкуванні з учнями профтехучилищ

  Психологічні основи конфліктних ситуацій в навчальному процесі. Основні теоретичні підходи до вивчення конфліктів. Специфіка навчальної діяльності профтехучилищ. Способи попередження та вирішення конфліктів у професійній діяльності інженера-педагога.
  
  курсовая работа [52,2 K], добавлен 13.02.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам