Роль уваги у навчальній діяльності молодших школярів

Особливості уваги великою мірою залежать від властивостей вищої нервової діяльності. Рухливість, інертність, сила та слабкість нервової системи впливають на всі властивості уваги. Стійка увага, її легке переключення та успішний розподіл зумовлюються сильною і рухливою нервовою системою. Інертна і слабка нервова система виявляє себе в нестійкій і менш здатній до успішного розподілу та переключення увазі. Поєднання інертності з силою зумовлює стійкість, середньої ефективності переключення і розподіл уваги.

Характеризуючи таким чином увагу, вирізняють уважних і неуважних учнів.

Уважним учням властива здатність до довільної регуляції поведінки, до виявлення післядовільної уваги. Високий рівень розвитку цих видів уваги компенсує певні недоліки у властивостях уваги.

Неуважність виявляється в невмінні зосередитися на об'єкті, у ковзанні по поверхні предметів та в нездатності відобразити істотні властивості їх, приховані від ока. Неуважність, як і уважність, позначається на мисленні, викликаючи у ньому, на противагу уважності, непослідовність, неаргументованість тощо.

Отже, всі негативні риси уваги (нестійкість, поверхова зосередженість, легкість відволікання) охоплюються поняттям неуважності. Ці негативні риси виявляються в розсіяній увазі. За такого типу уваги мимовільна увага стійко домінує над довільною, людина не здатна до внутрішньої зосередженості. Але є й інший вид розсіяності, що виявляється в людей з досить вираженою вибірковістю уваги. Людина з таким типом уваги може бути інтенсивно зосередженою на якомусь об'єкті й неуважною до всього іншого. Фізіологічною основою такої уваги є домінанта, що сильно притягає всі збудження з інших ділянок мозку.

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ УВАГИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

3.1. Основні критерії вихованості уваги

Всі властивості уваги - обсяг, розподіл, стійкість, переключення тощо - необхідно розглядати як конкретні вияви зосередженості. Гармонійність та врівноваженість цих властивостей є одним з основних показників вихованості уваги.

Критерієм вихованості уваги є розвиток різних форм фокусування об'єктів та чіткість його регулювання. Фокусування означає центральну зону уваги, для якої характерна найбільша ясність, чіткість сприймання та інших психічних процесів.

Увага високого рівня має вибірковий характер, що підвищує ефективність пізнавальних можливостей цих процесів. Критерієм розвитку вибірковості уваги є правильність вибору об'єктів зосередженості.

Увага завжди є спрямованою. Об'єктом уваги можуть бути різні предмети. Основний критерій вихованості спрямованої уваги - розвиток її моральної та інтелектуально-вольової основи, самостійності й творчого підходу суб'єкта до виконуваної діяльності. Цілеспрямованість уваги є виявом свідомої діяльності суб'єкта та вираженням її особистісного смислу.

На вихованість уваги впливають різні властивості особистості, її потреби, інтереси, емоційно-вольові якості, ставлення до діяльності, уміння, навички,звички.

Увага виникає на основі таких властивостей особистості, як ставлення до праці, вольових зусиль, умінь і навичок тощо. Разом з тим увага є передумовою формування інших властивостей особистості, зокрема організованості в поведінці й діяльності, а також тактовності у спілкуванні з іншими людьми. Увага людини залежить від її ставлення до праці, підвищеного інтересу, захопленості роботою або нестійкого ставлення до неї, слабкості розвитку інтересу і потреби у цьому виді діяльності.

Зв'язок трудових умінь з потребою особистості у праці піднімає увагу на новий, вищий рівень розвитку. Увага, залишаючись на рівні уміння, водночас є увагою-звичкою. Остання становить показник вихованості уваги за умови, що така звичка сприяє розумовому і моральному розвитку особистості.

У психологічній основі вольової уваги важливі всі вольові якості характеру - цілеспрямованість волі, ініціативність, відповідальність, організованість, наполегливість, витримка і самоконтроль.

Регуляція уваги, що здійснюється засобами мовлення у різних видах діяльності, а також увага до свого мовлення та до висловлювань інших є показниками високого рівня її вихованості. Важливим критерієм вихованості уваги є розвиток уміння узгоджувати свою увагу з увагою інших.

Внутрішнє мовлення зміцнює й актуалізує зосередженість на предметі думки і є засобом переключення уваги й самоконтролю у міркуванні та спілкуванні.

Критерієм вихованості уваги є єдність уваги і сприймання, уваги і пам'яті, уваги і мислення та уяви, що становить психологічну передумову вихованості уваги.

Емоційність уваги визначається єдністю її з інтелектуальними, моральними та естетичними почуттями. Розвиток уваги може досягати рівня розвитку уважності у формі співчуття та співпереживання іншим людям.

Для високого рівня розвитку уваги характерні гармонійність, урівноваженість таких властивостей уваги, як інтенсивність, широта (обсяг і розподіл) та переключуваність (єдність стійкості й динаміки).

Справжню увагу слід відрізняти від удаваної. Справжня увага - це найвищий рівень її зосередженості, широти й активізації в діяльності. Вихована мимовільна увага вирізняється високим рівнем активізації розумового зосередження на основі інтересу, допитливості, емоційного ставлення до об'єкта праці. Вихована довільна увага характеризується розвинутими вольовими зусиллями, опорою в розв'язуванні задачі на мисленнєві дії та операції. Післядовільна увага актуалізується у стані творчого натхнення в науковій та художній праці.

Для виявлення рівня вихованості уваги велике значення має актуалізація уваги, що налаштовує на зосереджену працю.

Критерієм вихованості уваги є подолання всіх різновидів неуважності на основі формування мотивів учіння та праці. Для вихованої уваги характерне збереження її регулятивної функції в наступній роботі.

Вихованими властивостями уваги вчителя є: педагогічна спрямованість уваги, зосереджене спостереження за поведінкою і роботою учнів на уроках, уміння керувати їхньою увагою, спрямованість водночас на клас та на окремих учнів, увага до учнів у поєднанні з тактовністю у спілкуванні, зовнішня виразність уваги вчителя.

3.2. Якісний і кількісний аналіз результатів

У нашому експерименті ми досліджували показники уваги молодших школярів Тернопільської СЗОШ. В досліді брали участь 25 учнів 4 класу. Їм було запропоновано 3 тести на визначення:

· обсягу і точності уваги;

· переключення уваги;

· стійкості та розподілу уваги.

Дослід 1. Визначення обсягу і точності уваги.

Мета: За допомогою мнемотахістоскопа визначити обсяг і точність уваги.

Обладнання: Мнемо тахістоскоп, набір діапозитивів із зображенням приголосних літер і цифр.

Хід досліду: Досліджуваний сідає на відстані 1-2 метри від мнемотахістоскопа і зосереджено дивиться в центр екрану. Експериментатор дає попередній сигнал «приготуйтесь» та основний «увага», після чого натискає на кнопку пускового механізму. Час експозиції зображення на екрані 0,3-0,5 с після сприймання зображення досліджуваний записує літери або цифри у сприйнятому порядку в таблицю.

В даному експерименті під обсягом уваги розуміють кількість правильно сприйнятих літер чи цифр за час експозиції.

Точність уваги визначається кількістю правильно послідовно відтворених літер чи цифр (див. таблиця 1).

Таблиця 1. Показники обсягу та точності уваги молодших школярів

Висновок: після виконання досліду можна відзначити, що середній показник по групі обсягу уваги становить 28. Середній ж показник точності уваги - 19.

Дослід 2. Переключення уваги.

Мета: дослідити особливості переключення уваги за допомогою червоно-чорної таблиці.

Обладнання: Червоно-чорні таблиці (див. Додаток 1), секундомір.

Хід досліду: У першій серії досліду за сигналом експериментатора, який одночасно включає секундомір, досліджуваний розкриває таблицю і показує чорні числа у зростаючому порядку від 1 до 25. Експериментатор записує у таблицю затрачений час в секундах і кількість допущених помилок.

У другій серії досліду за сигналом експериментатора досліджуваний повинен показати червоні числа в порядку спадання від 24 до 1. Затрачений час і кількість допущених помилок заносять у таблицю.

І нарешті, у третій серії, досліджуваному за сигналом експериментатора потрібно показувати почергово чорні числа у зростаючому порядку, а червоні у спадаючому. Експериментатор записує затрачений час і кількість допущених помилок (див. таблиця 2).

Обробка результатів. На основі даних таблиці визначають час переключення уваги як різницю між даними третьої серії експерименту і даними 1+2 серії.

Таблиця 2. Показники переключення уваги молодших школярів

Висновок: за результатами експериментальної роботи виявлено, що час переключення уваги в середньому в учнів 4 класу становить 104 с.

Дослід 3. Визначення стійкості і розподілу уваги.

Мета: Дослідження часової динаміки стійкості уваги і деяких особливостей розподілу уваги в умовах змістовної перешкоди методом коректурної проби.

Обладнання: Бланки коректурної проби і заготовлений текст оповідання, читання якого триває 5 хвилин. (Бажано, щоб оповідання було записано на магнітофонній плівці).

Хід виконання завдання. В першій частині роботи експериментатор повідомляє досліджуваному, які 3 літери потрібно викреслювати в бланку проби (див. Додаток 2) і включає секундомір для початку роботи. Через кожну хвилину він говорить «хвилина», а досліджуваний в цей момент повинен поставити вертикальну лінію в тексті. Тривалість роботи - 5 хвилин.

В другій частині виконання завдання досліджуваний, за сигналом експериментатора, продовжуючи ту ж операцію, повинен слухати оповідання, зміст якого потрібно письмово відтворити по закінченню роботи. Таким чином, досліджуваний виконує два види діяльності.

Тривалість роботи - 5 хвилин.

Обробка даних виконаного завдання.

Експериментатор ретельно переглядає бланк проби і допущені помилки (не закреслена або невірно закреслена літера) обводить кружечком. Після цього підраховує кількість помилок в першій і другій частині завдання. Для кожної частини визначають стійкість уваги за формулою:

Q = S²/m, де Q - показник стійкості уваги, S - кількість переглянутих рядків, m - загальна кількість допущених помилок.

Порівнюючи значення показника Q для першої і другої частини завдання, зробити висновок про особливості розподілу уваги.

Для аналізу динаміки стійкості уваги треба за даними виконаного завдання побудувати графік (див. графік 1).

Графік 1.

Висновок: за даними експерименту у першій частині завдання середній показник стійкості уваги більший, аніж у другій частині. Це зумовлено відсутністю інших подразників в другій частині завдання.

3.3. Авторські пропозиції

Отже, підводячи підсумки вищесказаного, увага як форма психічної діяльності молодшого школяра відіграє одну з ключових ролей у його навчальній діяльності, що виявляється в спрямованості і зосередженості його свідомості на певних об'єктах, які мають постійне або ситуативне значення.

У навчальній діяльності молодший школяр використовує всі види уваги, а саме: мимовільну, довільну, післядовільну

Мимовільною називають таку увагу, яка складається в ході взаємовідношень людини з середовищем поза її свідомим наміром. Загальні властивості подразників, які легко викликають мимовільну увагу: раптовість дії, сила впливу, зміна його інтенсивності і положення в просторі, співвідношення з фоном.

У навчальному процесі слід використовувати такі методи та форми роботи, щоб молодший школяр зміг швидко зосереджуватись на певному об'єкті, зацікавлювати його. Разом з тим великої ролі відіграє і зміна видів діяльності, що зумовлює переключення уваги дитини.

Довільною називають увагу, яка свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Таку увагу в початковій школі слід розвивати поступово. Засобами для цього є спостереження за природою, прочитання творів, прослуховування грамзаписів тощо.

Післядовільною називають увагу, яка виникає з довільної уваги при появі у людини інтересу до виконуваної діяльності. Така форма уваги є вищим її проявом і в молодших школярів має розвиватися вправами, що розраховані на тривалий термін виконання. При цьому необхідно зацікавлювати молодшого школяра до виконання таких завдань, надавати йому змоги зрозуміти суть того чи іншого явища.

Увага характеризується рядом особливостей, до яких належать:

Стійкість уваги - властивість, яка визначається часом, протягом якого людина залишається зосередженою на якомусь об'єкті.

Коливання уваги - це періодичні короткочасні мимовільні зміни ступеня її інтенсивності.

Обсяг уваги - кількість об'єктів, актуально усвідомлюваних людиною в даний момент.

Розподіл уваги - проявляється в здатності людини одночасно виконувати два і більше різних видів діяльності.

Переключення уваги - свідоме переміщення уваги з одного об'єкта на інший.

Усі ці особливості поступово розвиваються протягом всього шкільного навчання. Великої ролі надається при цьому початковій ланки освіти, адже саме в цей час найбільшої зосередженості потребує і роль педагога в розвитку уваги молодшого школяра.

ВИСНОВКИ

Увага посідає помітне місце в структурі особистісних властивостей. У ній дістають вияв орієнтаційні цінності особистості. Від організованості особистості залежить організованість уваги (її стійкість, переключення та розподіл).

Уважність як риса особистості має дві форми вияву. Одна з них пов'язана з постійною увагою до зовнішньої ситуації, виявляється у вмінні бачити зміни, організовувати свою роботу відповідно до мети діяльності. Друга форма уважності спрямована саме на людину в процесі спілкування з різноманітною метою, під впливом різних почуттів та емоцій, різноманітних потреб. Уважність до людей означає уміння розуміти їх та на основі цього гуманно ставитися до них, відгукуватись на людські переживання, виявляти емпатію.

Історичні джерела свідчать, що нашим пращурам були властиві такі загальнолюдські цінності, як глибока повага до інших народів, взаємодопомога і взаємовиручка, терпимість. Українське національне виховання пройняте народними настановами, пов'язаними з релігійними правилами милосердя - голодного нагодувати, хворого відвідати, невільника викупити, померлого поховати тощо.

Ставлення вчителя до учня як до суб'єкта, який має своєрідний досвід, коло потреб, переживань, ідеалів та мрій, дасть змогу глибше зрозуміти причини неуспішності в навчанні, недисциплінованості школярів і оптимальними методами коригувати ці недоліки. Досить часто у шкільній практиці трапляється, що вчитель виявляє достатню увагу до свого трудового процесу, до своїх обов'язків, однак йому бракує відповідної уваги до своїх вихованців. Він не розуміє їхніх станів, потреб, поведінки. Навпаки, досить чутливий до душі школяра вчитель, з позитивним емоційним ставленням до учнів, може бути байдужим до виконання своїх обов'язків навчати.

Готуючись стати вчителем, необхідно пам'ятати, що у його особистості розглянуті дві форми уважності мають становити єдине ціле.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анастази В. Психологическое тестирование - М, 2002 - 249 с.

2. Андреева А.Д., Вохмянина Т.В., Воронова А.П., Чуткина Н.И. /под ред. Дубровиной М.В. / Руководство практического психолога. Психическое здоровье детей и подростков. М., 1995 г. - 208 с.

3. Батищева Г.О. Стежка до свого „Я”: „Програма формування психічного здоров'я учнів” // Психологічна газета. - 2006. - №4. - С.3-22.

4. Вопросы психологии внимания / Под ред. И.В. Страхова. - Вып. VI. - Саратов, 1974 - 456 с.

5. Выготский Л. С. Развитие высших форм внимания в детском возрасте: Хрестоматия по вниманию. -- М., 1976 - 524 с.

6. Гальперин П. Я. К проблеме внимания: Хрестоматия по вниманию. -- М., 1976 - 426 с.

7. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. - М.: Педагогика, 1972.

8. Ермолаев О.Ю., Марютжа Т.М., Мешкова Т.А. Внимание школьника. -- М., 1987 - 265 с.

9. Костюк ПС. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Радянська школа, 1989 - 168 с.

10. Маслоу А.Г. Дальние пределы человеческой психики. М., 1997 г. - 402 с.

11. Менчинская Н.А., Моро М.И. Вопросы методики и обучения в начальных классах. - М.: Просвещение, 1965 - 356 с.

12. Несіоловська Н. Моніторинг психічного розвитку учнів // Директор школи. Шкільний світ. - 2008. - №12. - С. 3-14.

13. Понов І. Становлення характеру // Під прапором. - 1989. - №20. - С.

14. Прищепа. Гіперактивні діти // Психолог. Шкільний світ. - 2008. - №11.

15. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского и М.Г. Ярошевского. - М, 1990 - 468 с.

16. Савенков О.І. Географія шкільного класу і психологічний простір особистості дитини // Психологічна газета. - 2007. - №22. - С.17-29.

17. Сененко С. Не кричіть на дітей // Дзеркало тижня. - 2004. - 21 лютого.

18. Скрипченко О.В., Падалко О.С, Скрипченко Л.О. Психолого-педагогічні основи навчання. - К.: УЦДК, 2005. - 712 с.

19. Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения. - М., 1954. - Т. 2. - 342 с.

20. Хрестоматия по психологии / Под ред. А.В. Петровского. - М., 1977.

21. Шаран О. Вікові особливості психологічних прояві темпераменту // Психолог. - 2004. - №23-24. - С.12-19.

22. Шикирова Н. Засоби масової інформації як джерело негативних емоційних станів дитини // Психолог. - 2006. - №2-3. - С. 45-46.