Психодіагностика та корекція поведінкових відхилень у молодших школярів

3. Придушення -- це така реакція на фрустрацію, у якій індивід намагається зберегти рівновагу шляхом придушення тих почуттів, переживань і вражень, що могли б його поранити, так, начебто б він хоче забути про них. З погляду психогігієни не рекомендується витісняти те, що заподіює людині страждання. Під витісненням ми маємо на увазі придушення та ігнорування вирішення проблеми. У роботі з дітьми, які мають аномальні вади в поведінці варто створювати такі ситуації, що дозволили б їм розв'язувати невирішені проблеми раціональним шляхом, адекватним для аномального. Такий спосіб штучного моделювання важких ситуацій не приводить надалі до несприятливих наслідків у розвитку особистості.

4. Компенсація є наступною дуже важливою формою реагування на фрустрацію. Це природний шлях заміни якогось дефіциту чи дефекту іншими можливостями, причому форми компенсації можуть бути різні. Дитина чи підліток з аномальними вадами в поведінці, наприклад, намагається компенсувати свій недолік в області, в якій нічого не перешкоджає йому проявити себе, досягти видатних результатів.

5. Відхід як форма реагування на фрустрацію виявляється також досить часто. Якщо людина не може справитися з якою-небудь ситуацією, вона може вдатися до агресивних форм поведінки (вербальної та невербальної). І такі форми використовують не тільки діти з делінквентною поведінкою, але досить часто і дорослі, коли не бачать виходу із ситуації, що створилася.

Зазначено деякі найбільш важливі способи реагування на фрустрацію, з якими часто доводиться взаємодіяти під час спілкування.

2.3 Деструктивні наслідки відхилень у поведінці

“Вікові кризи - особливі, відносно недовготривалі - до року - періоди онтогенезу, які характеризуються різними психологічними змінами. Виникають при переході людини від одного вікового щабля на інший, пов'язані з системними якісними змінами в сфері її соціальних відношень, діяльності і свідомості”. [45, с.206]

Особливо цікавою для нашого дослідження є криза молодшого шкільного віку. Криза семи років є перехідним періодом, що відділяє дошкільне дитинство від молодшого шкільного віку. Це криза саморегуляції, яка нагадує кризу першого року життя. Її основними критеріями є: втрата безпосередньості поведінки (між бажанням і вчинком вклинюються внутрішні переживання щодо правомірності чи доцільності власних дій); манірність поведінки (намагаючись виправдати сподівання дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не власиві); приховання власних емоцій (дитині погано, але вона намагається це не показувати). Не вміння керувати емоціями приводить до стримування своїх почуттів: утративши одні форми поведінки, вона ще не оволоділа іншими. Виникають труднощі у вихованні, дитина замикається у собі і часто стає некерованою. Суть кризи на думку Л.І. Божовича полягає в глибокій, якісній зміні всього процесу психічного розвитку, в зародженні соціального «Я» дитини.

Вираженими симптомами кризи є [15, с.58-66]:

1. Узагальнення переживань. У дитини виникло нове для неї внутрішнє бажання, безпосередньо не пов'язане з оточуючим. Як наслідок, змінюється структура її поведінки. Формується смислова орієнтувальна основа вчинку. За словами Д.Б. Ельконіна, коли з'являється орієнтація на смисл учинку, дитина переходить у новий вік.

2. Зміна самосвідомості зумовлює переоцінку цінностей. Те, що було важливе раніше, стає другорядним. Колишні інтереси. Мотиви втрачають свою спонукальну силу. Їм на зміну приходять нові.

Криза вимагає преходу до нової соціальної ситуації. Дитині потрібно вступити в стосунки з суспільством як із сукупністю людей, котрі здійснюють обов'язкову, суспільно необхідну й корисну діяльність. У сучасних умовах це виражається насамперед у прагненні дитини піти до школи, стати учнем. Усе, що стосується навчання, виходить на перший план, а те, що пов'язане з грою, стає менш важливим.

3. Основною особливістю цього віку є зміна соціальної позиції особистості: вчорашній дошкільник стає учнем. Членом шкільного та класного колективів, де слід дотримувати нових норм поведінки. Вміти узгоджувтти свої бажання з новим розпорядком тощо. Усе це дитина сприймає як певний переломний момент у житті, що супроводжується до того ж перебудовою сисеми взаємин з дорослими. Найавторитетнішою фігурою серед яких стає вчитель.

Таким чином, основними новоутвореннями психіки дитини молодшого шкільного віку є довільність як особлива якість психічних процесів, внутрішній план дій та рефлексія. Саме завдяки їм психіка молодшого школяра досягає рівня розвитку, необхідного для подальшого навчання у середніх класах, переходу до підліткового віку з його особливими вимогами та можливостями.

Суїцид.

Які передумови формування суїцидальної особистості?

Діти, які схильні до суїциду, походять з неблагополучних сімей. В таких сім'ях часто відбуваються конфлікти між батьками та дітьми із застосуванням насильства, ворожого ставлення до дітей. Прийняттю рішення покінчити з життям можуть часті періоди безробіття та економічні проблеми в сім'ї, рання смерть батьків чи втрата взаєморозуміння з ними, хвороба матері чи втеча з сім'ї батька.

Суїцид часто пов'язується з постійною відсутністю батьків по причині безробіття. Як наслідок, близька людина, з якою можна себе ідентифікувати, майже завжди відсутня, і виникає відчуття емоційної та соціальної ізоляції. Ті, хто скоює замах на життя часто говорять, що вони не відчувають близькості ні до кого з дорослих, їм дуже важко спілкуватись з іншими значимими для них людьми. Недостача близькості з батьками веде до відсутності емоційної підтримки. При високому рівні соціальної інтеграції показники кількості самогубств нижчі для усіх вікових груп.

“Соціальна ізоляція робить дітей більш вразливими при втраті об'єкта любові, що також може слугувати причиною самогубства. Вплив минулих втрат, особливо якщо відсутня підтримка з боку сім'ї та будь-яка надія, говорить про існування поведінкової моделі “стресової вразливості” дітей, які здійснювали замах на життя” [39, с.189].

Одним із факторів, що впливає на вирішення питання суїциду, та розповсюдженим є депресія. Вона може бути наслідком втрати об'єкта любові і супроводжуватись сумом, пригніченістю, втратою інтересу до життя відсутністю мотивації до вирішення нагальних життєвих задач. Можуть з'явитись такі психосоматичні симптоми, як втрата апетиту, порушення сну, втома, зниження інтересу. Іноді депресія може і не з'являтись симптоматично. Часто її намагаються приховати за підвищеною активністю, надмірною увагою до дрібниць чи показною поведінкою - правопорушеннями, вживанням психоактивних речовин (ПАР) - тютюну, алкогольних напоїв, наркотиків тощо. Вживання ПАР підвищує вірогідність дій, які здійснюються під впливом раптових імпульсів. Буває і так, що смерть наступає від передозування та являється непередбаченою.

Стрес також може стимулювати суїцидні наміри. Частково причиною стресу можуть слугувати важкі домашні умови. Стресові ситуації можуть виникати і в повсякденному житті: труднощі у навчанні, спроби знайти своє місце в класному колективі серед однолітків, конфлікти у міжособистісній взаємодії та почуття невпевненості в собі - всі ці фактори сприяють зростанню напруженості.

Деякі схильні до самогубства діти характеризуються як незрілі особистості, які слабко контролюють свої емоції. Така комбінація імпульсивності та виникаючих агресивних пробуджень, разом з недостатнім розвитком особистості, є досить вагомою причиною скоєння самогубства.

Для інших схильних до суїциду дітей характерними є підвищена навіюваність та тенденція до наслідування. Коли здійснюється одне самогубство, воно стає сигналом до дії для інших, схильних до цього індивідів. Самогубство може бути безпосереднім результатом душевної хвороби. Деякі діти страждають галюцинаціями (коли чийсь голос наказує їм покінчити із собою), маючи приховану форму шизофренії, яка констатується психіатрами важко, а досить часто самі батьки не підозрюють розвиток цієї хвороби у дитини.

Важливими емоційними компонентами причин самогубства являється почуття провини та (або) страху, ворожості. Діти можуть тяжко переживати невдачі в особистих відносинах. Почуття провини та сорому із-за будь-якого невдалого вчинку - сильний мотиваційний фактор для здійснення самогубства.

Самогубства часто пов'язані з проблемами в міжособистісних відносинах. В таких випадках самогубство стає актом агресії, спрямованим всередину, на самого себе, замість вбивства супротивника як акту агресії, спрямованого назовні.

Спроба самогубства - це крик про допомогу, обумовлений бажанням привернути увагу до своєї біди чи викликати співчуття у оточуючих, або ж спроба впливу на інших людей з певною метою. Спроба самогубства не обов'язково зумовлена бажанням померти, а скоріше бажанням звернутись таким чином до оточуючих та побачити їх співчуття, одержати допомогу в рішенні своїх проблем. Та дійсно, іноді такий відчайдушний крок сприяє тому, що необхідні зміни в житті відбуваються. Однак більшість із подібних призовів про допомогу не приносять бажаного результату та закінчуються смертю [39;209].

Алкоголізм і наркоманія.

Проблема алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління гостро стоїть у всьому світі, однак в Україні вона набуває особливого значення. Адже формування особистості нашої країни формується у складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства. Спостерігається тенденція до загострення соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-біологічних факторів, які детермінують деструктивну поведінку неповнолітніх. Зростає чисельність дітей із порушенням норм поведінки та тих, які відносяться до “груп ризику” і долучаються до раннього алкоголізму, наркоманії, проституції.

Ієрархія наркозалежності чітка і проста. Перший наркотик - тютюн - вживає третина дітей. Далі - алкоголь, у залежність від якого потрапляє не менше чверті неповнолітніх. Наступний етап - суто наркотики та інші токсичні речовини, їх вживає 10-15% неповнолітніх [26].

Навряд чи знайдеться в нашому суспільстві людина, яка не знає про шкідливість алкоголю та наркотиків. Однак ці речовини приваблюють дітей, стаючи згубними для багатьох з них. Головною причиною такої привабливості є те, що вживання алкоголю та наркотиків викликає зміну стану свідомості людини.

Найяскравішим показником зміненого стану свідомості при вживанні алкоголю або наркотиків є ейфорія. “Слово “ейфорія” походить від грецького “euphoria” - добре переношу - і означає безпідставний, тобто невідповідний реальній дійсності благодушний, підвищено-радісний настрій у тяжкохворих незадовго до смерті. Такий же щасливий, радісний, блаженний стан відмічається у більшості людей після спиртного та у всіх алкоголіків (першої стадії) або у наркоманів (першої стадії) після вживання наркотичної речовини.

Наркотична ейфорія аналогічна алкогольній: той же стан радісного збудження, ілюзія повного щастя, піднесений настрій, веселощі, благодушність, приємні тілесні відчуття” [19, с.47].

Однак існує ряд компонентів, властивих тільки наркотикам: відчуття власної значущості, всемогутності; інколи (залежно від виду та дози наркотику) яскраві галюцинації, нереальне сприйняття часу, кольору, форм, розміру предметів, відстані і звуків.

Стан ейфорії характеризується не тільки гарним настроєм. Він впливає на мислення, сприйняття, пам'ять, самооцінку. Все, що людина бачить і чує, сприймається нею в радісному збудженні: сусіди по столу, їхні жарти і розмови, обстановка тощо. Людина думає, що нарешті вона по справжньому щаслива, і очікує тільки успіху від усіх своїх задумів та починань, тільки вдячності і схвалення оточуючих за свої дії. Різко змінюється самооцінка: стає надзвичайно завищеною. Людина почуває себе недосяжною для зауважень та критики, всемогутньою, відчуває свою перевагу над іншими.

Ейфорія - психічний стан, що несе екстремальну оцінку всьому, що людина здатна на цей момент відчувати, сприймати, згадувати, думати та фантазувати. Він не пов'язаний із задоволенням конкретної потреби. Навпаки, будь-який об'єкт, що потрапляє в поле уваги при ейфорії, може здаватися таким, що дає задоволення, щастя. Це загальне почуття може різко контрастувати з реальністю. У цьому і виявляється некритичність, нездатність правильно, реалістично оцінювати те, що відбувається [19].

Отже, причин аморальної, деструктивної поведінки неповнолітніх багато, та провідною є психологічний дискомфорт, негативні переживання, загальна втрата духовних орієнтирів, девальвація загальнолюдських цінностей, не сформованість у значної частини дітей почуттів терпимості, толерантності, милосердя, честі, совісті, доброти, що викликає у них апатію, нудьгу, відчуття своєї непотрібності, нерозуміння сенсу життя.

Розділ 3. Програма діагностико-корекційої роботи з упередження поведінкових відхилень у дітей молодшого шкільного віку

3.1 Психодіагностика відхилень у поведінці молодшого школяра

Програма спрямована на психодіагностику та конструктивну корекцію певних особистісних, поведінкових, емоційних властивостей, що спричиняють труднощі у спілкуванні з ровесниками у молодших школярів (конфліктність. агресивність), які мають тенденцію до утворення невротичних симптомокомплексів. Фоном прояву невротичних симптомокомплексів є тривожність, яку можна назвати “аморфним стрижнем” особистості з тенденцією невротичного формування. Джерелом тривожності як невротичного симптомокомплексу є поєднання відчуття дитиною тривожності в сімейній ситуації та загальної тривожності в школі. Саме за високим рівнем тривожності учнів вчитель може виявити дітей, яким необхідна особлива увага педагогів та шкільного психолога. Основними факторами тривожності є фрустрація у досягненні успіху та страх не відповідати очікуванням оточення.

Основа ідея програми: звільнення від агресії, конфліктності, страху, що її породжує (невротичних симптомокомплексів), а також створення дитині можливості відчути себе по-новому.

В роботі практичних психологів часто використовуються різні графічні тести та прийоми. Особливо актуальне їх застосування під час роботи з дітьми із труднощами в спілкуванні, так як в силу їх проблем, характеру психологічних захистів (уникнення, викривлення образу «Я» тощо)опитувальники та традиційні бесіди стають неефективними. Молодші школярі переживають труднощі, які пов'язані з недостатнім умінням усвідомлювати, аналізувати, виражати в слові свої проблеми. Діагностична робота тому вимагає методичних прийомів, які забезпечують встановлення довготривалих довірливих контаків, в ході яких передбачається актуалізація, вільне та відверте обговорення конкретних переживань дитини з приводу її комунікативних ускладнень [40, с.78].

1. Кольорово-малюнковий тест у діагностиці психічних станів молодших школярів

Кольорово-малюнковий тест розроблений О.О. Прохоровим та Г.М. Генніг для діагностики психічних станів молодших школярів в процесі навчальної діяльності. Ця методика передбачає встановлення позитивного емоційного контакта психолога з дитиною, знімає напругу, що виникає в ситуації дослідження [40].

Обладнання: аркуш чистого білого паперу, кольорові олівці - червоний, жовтий, синій, зелений, чорний, коричневий, померанчовий, блакитний, рожевий. На аркуші паперу з лівого боку повинен бути намальований квадрат розміром 50х50 мм, а правий бік аркушу - для малюнка.

Інструкція: У квадраті кольоровим олівцем зобразити ваш стан (настрій) у даний момент. Можете використати декілька кольорових олівців. А тепер зобразіть у вигляді будь-якого образу ваш настрій (стан)--це можуть бути предмети, явища природи тощо.

Інтерпретація.

Колір в квадраті	Малюнок	Стан (настрій)
Червоний	Зошит, парта, клас, дошка, шкільні атрибути	Активість
Червоний + жовтий	Райдуга, ялинка, новий рік, цукерки, подарунки, сонце, повітряні кульки	Радість
Зелений	Машина, телевізор, світлофор, жонглер	Увага
Рожевий	Робот, машина, комп'ютер, принцеса, лялька	Мрійність, фантазійність
Чорний	Дощ, клякса, дитна спить за партою	Втома
Померанчовий	Квіти, граючі діти, тварини, дитина допомагає бабусі	Доброзичливість. Дружба
Жовтий	розбита ваза, дитина з вчителм, мамою	Відвертість
Блакитний	Море, душ, басейн	Бадьорість
Синій	Футбол, валейбол, скакалка, піднята рука	Азарт, повага
Коричневий	Поле, швидка допомога, могилка, дитина падаюча, мама гладить дитину по голівці	Співчуття, співпереживання

2. Оцінка рівня тривожності за допомогою теста шкільної тривожності Філліпса

Мета дослідження - вивчення рівня та характера тривожності, яка пов'язана зі школою, у дітей молодшого шкільного віку.

Інструкція: дати відповіді «так» чи «ні» на запропоновані питання (див. дод.А) [40].

Обробка результатів: використовують ключ та кількість неспівпадаючих питань з ним. Якщо ця кількість питань більша 50%, говорять про підвищену тривожність дитини, якщо більша 75% від загальної кількості питань теста - про високий рівень тривожності.

Фактори	Номера питань
Загальна тривожність в школі	2 4 7 12 16 21 23 26 28 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 Е = 22
Переживання соціального стреса	5 10 15 20 24 30 33 36 39 42 44 Е =11
Фрустрація потреб у досягненні успіхів	1 3 6 1 17 19 25 29 32 35 38 41 43 Е= 13
Страх самовираження	27 31 34 37 40 45 Е= 6
Страх ситуації перевірки знань	2 7 12 16 21 26 Е= 6
Страх невідповідати очікуванням оточуючих	3 8 13 17 22 Е=5
Низький фізіологічний опір стресу	9 14 18 23 28 Е= 5
Проблеми та страхи у відношеннях з вчителями	2 6 11 32 35 41 44 47 Е= 8

«Так» + «Ні» -

- 18.- 35.+ 52.-

- 19.- 36.+ 53.-

- 20.+ 37.- 54.-

- 21.- 38.+ 55.-

- 22.+ 39.+ 56.-

- 23.- 40.- 57.-

- 24.+ 41.+ 58.-

- 25.+ 42.-

- 26.- 43.+

- 27.- 44.+

+ 28.- 45.-

- 29.- 46.-

- 30.+ 47.-

- 31.- 48.-

- 32.- 49.-

- 33.- 50.-

- 34.- 51.-

Характеристика кожного критерія:

Загальна тривожність у школі - загальний емоційни стан дитини, пов'язаний з різними формами її включення в життя школи.

Переживання соціального стреса - емоційний стан дитини, на фоні якого розвиваються її соціальні контакти (з однолітками).

Фрустрація потреби в досягненні успіху - несприятливий психічний фон, що не дозволяє дитині розвивати свої потреби в успіхах, досягненні високого результату тощо.

Страх самовираження - негативне емоціне переживання ситуацій, які поєднуються з необхідністю саморозкриття, представлення себе іншим, демонстрації своїх можливостей.

Страх ситуації перевірки знань - негативне відношення та переживання тривоги ситуаціях перевірки знань, досягнень, можливостей.

Страх не відповідати очікуванням оточуючих - орієнтація на значимість інших в оцінці своїх результатів, вчинків, думок, тривога з приводу оцінок.

Низький фізіологічний опір сресові - особливості психофізіологічної організації, що знижують пристосування дитини до ситуації стресогенного характера, підвищуючого вірогідність неадекватного, деструктивного реагування та тривожний фактор середовища.

Проблеми та страхи у відношеннях з вчителями - загальний негативний емоційний фон відношень з дорослими в школі, який знижує успішність навчання дитини.

3. Методики дослідження агресивної поведінки

Лише недавно вчені зробили агресію об'єктом емпіричного вивчення. Спроба науково досліджувати агресію породжує ряд проблем, тому що поведінка, яка цікавить експериментаторів, небезпечна. Тому в багатьох випадках застосовуються порівняно «безпечні» методи дослідження, такі як опитування й спостереження. Винахідливі дослідники розробляють також методики, що дозволяють вивчати агресію, не заподіюючи нікому реальної шкоди.

Агресивність у молодшому шкільному віці можна дослідити за допомогою адаптивного варіанту теста Басса-Даркі (див. дод. А.)

Інтерпретація: за допомогою ключа визначити вид агресивної поведінки школяра.

1. Фізична агресія:

«так - 1; 10; 13; 19; 22; 25; 28; «ні - 4; 7; 16.

2. Непряма агресія:

«так» - 2; 8; 14; 17; 23; 26; «ні» - 5; 11; 20.

3. Вербальна агресія:

«так» - 3; 6; 9; 12; 18; 21; 24; 29; 30; «ні» - 15; 27; 31, 32.

Методика «Неіснуюча тварина».

Використовується як допоміжний варіант в діагностиці особистісних якостей індивіда в цілому.

Обладнання: аркуш паперу, набір кольорових олівців.

Інструкція: Зобразити неіснуючу тварину.

Інтерпретація: проводиться діагностика у формі діалога з дитиною та додатковим використанням казки про цю тваринку [40, с.292].

4. Визначення конфліктності у взаємовідношеннях

Соціальні стосунки в умовах школи мають визначальне значення для дітей молодшого шкільного віку, адже вони обумовлюються комунікабельністю та вмінням спілкуватися. Прорахунки під час спілкування свідчать про деформацію емоційної сфери дитини та віднесенням її до учнів «групи ризику». Тому потрібне своєчасне проведення діагностико- корекційної роботи серед таких дітей для підвищення рівня адаптації в мікросоціумі класу та школи. Доцільно провести бесіду з класним керівником. Вчителями, товаришами, батьками, старостою класа.

Бесіда з класним керівником

В чому труднощі у вихованні данного школяра?

Яка поведінка дитини дома та в школі?

Успішність.

Які конкретні факти свідчать про конфліктність дитини?

Які прийоми та методи застосовували для поліпшення поведінки?

Якими є домашні умови школяра?

Бесіда з школярем

Ким ти хочеш стати після закінчення школи?

Які навчальні предмети тобі найбільше подобаються?

Що читаєш?

Твої товариші. Що ти про них думаєш?

Задоволений своїми успіхами та поведінкою в класі, в школі?

Твоя громадська робота та її результати.

Найулюбленіше заняття у школі та вдома?

Що ти вважаєш самим інтересним та важливим у житті?

Як ти відносишся до своїх батьків і чому?

Твоє відношення до старших.

Бесіда про школяра з вчителями

Ваша думка про успішність та поведінку даного учня на Ваших уроках.

Характерні випадки недисциплінованості та Ваші поради дитині.

Можливості школяра до навчання та роботи.

Бесіда про учня з його товаришами

Давно ви товаришуєте?

Ваші улюблені справи, предмети, заняття?

Що подобається в твоєму товаришові?

Що не подобається в ньому, чому? Як ти йому допомагаєш?

Ваші плани на майбутнє.

Бесіда з батьками школяра

Вас влаштовує навчання та поведінка дитни в школі?

Що вас турбує в поведінці дитини та в начанні?

Добовий режим дитни та його виконання.

Які обов'язки по дому, чи допомагаєж домашнім, в чому?

Ваші поради дитині.

Бесіда із старостою класа

Ваша думка про учня?

В чому недоліки у поведінці та спілкуванні?

Відношення до товаришів.

Як ви та колектив класу допомагаєте йому стати прикладом для всіх інших?

Відношення до громадського доручень, участь у колективному житті класу.

Заключення

Характеристика «важкого» учня.

Оцінка ролі школи, родини, громадськості у перевихованні.

Напрямки роботи з важкими учнями.

5. Методики дослідження рівня шкільної адаптації у дітей молодшого шкільного віку

Рівень адаптації дітей до шкільної діяльності (готовність дитини до навчання в школі та прийняття норм, правил, що пов'язані із адекватною поведінкою) - одна із вагоміших умов прийнятливої поведінки дитини в школі, без відхилень.

Методика вивчення шкільної мотивації учнів початкових класів

Дітям пропонується зробити малюнки на тему „Що мені подобається в школі”. Невідповідність темі вказує, на думку автора, на:

а) мотиваційну незрілість, відсутність шкільної мотивації і перевагу інших, найчастіше ігрових мотивів. У цьому випадку діти малюють машини, іграшки, військові дії, візерунки тощо;

б) дитячий негативізм, коли дитина настійливо відмовляється малювати на шкільну тематику і малює те, що вона найкраще вміє і любить малювати; така поведінка властива дітям з завищеним рівнем домагань і труднощами пристосування до шкільних вимог;

в) нерозуміння чи неправильне тлумачення завдання, коли діти нічого не малюють або копіюють у інших дітей сюжети, що не стосуються даної теми; найчастіше це властиво дітям із затримкою психічного розвитку. Такі ситуації оцінюються в 0 балів.

При відповідності малюнків заданій темі враховується їх сюжет:

а) навчальні ситуації свідчать про високу шкільну мотивацію, навчальну активність і наявність у школяра пізнавальних мотивів (З0 балів);

б) ситуації не навчального характеру із зовнішніми шкільними атрибутами властиві дітям з позитивним ставленням до школи, але зовнішньою мотивацією (20 балів);

в) ігрові ситуації в школі властиві дітям з позитивним ставленням до школи, але з перевагою ігрової мотивації (10 балів).

Для скринінгового оцінювання рівня шкільної мотивації Н.Г. Лусканова пропонує також спеціальну анкету, відповіді на 10 питань якої оцінюються від 0 до 3 балів (негативна відповідь 0 балів, нейтральна -- 1 бал, позитивна -- 3 бали). Учні, які набрали 25--З0 балів, характеризуються високим рівнем шкільної адаптації, 20--24 бали характерні для середньої норми, 15--19 балів вказують на зовнішню мотивацію, 10--14 балів свідчать про низьку шкільну мотивацію і нижче 10 балів -- про негативне ставлення до школи, шкільну дезадаптацію.

Запитання анкети

Тобі подобається у школі чи не дуже?

Вранці, коли ти прокидаєшся, ти завжди з радістю йдеш до школи, чи тобі хочеться залишитися вдома?

Якби вчитель сказав, що завтра в школу не обов'язково йти всім учням, то ти б не прийшов до школи?

Тобі подобається, коли у вас відміняються які-небудь уроки?

Чи хотів би ти, щоб не задавали домашніх завдань?

Чи хотів би ти, щоб у школі залишилися тільки деякі предмети?

Чи часто ти розповідаєш про школу батькам?

Чи хотів би ти, щоб у тебе був менш вимогливий учитель?

У тебе в класі багато друзів?

10.Тобі подобаються твої однокласники?

Методика дослідження рівня шкільної тривожності учнів 1--3 класів

Учням пред'являються малюнки, на яких зображені ситуації зі шкільного життя.

Приготування домашнього завдання.

Опитування на уроці.

Бесіда з учителем на уроці.

Повернення додому зі школи.

Розмова з батьком.

Розмова з матір'ю.

Дитина йде до школи.

Дитина стоїть біля дошки.

Бесіда з учнем на перерві.

Дитина йде з товаришем зі школи.

Батько підписує щоденник.

Дитина читає книгу.

Дитині пропонуються малюнки, на яких зображені ситуації із шкільного життя. На них контурно зображено обличчя хлопчика або дівчинки. Учню окремо пред'являються 2 малюнки обличчя -- веселе і сумне. Дитина повинна обрати те, яке, на її думку, найбільше підходить до кожної ситуації. Потім учень пояснює свій вибір.

Обробка результатів:

Підрахуйте кількість вибраних сумних облич у співвідношенні із загальною кількістю малюнків (рівень тривожності). 1 -- найвищий рівень тривожності; 0,5 -- середній рівень тривожності; 0,4 -- низький рівень тривожності. відхилення поведінка школяр психофізіологічний

3.2 Корекційна програма формування у дітей навичок спілкування, подолання агресивності, конфліктності у стосунках

Програма формування у дітей навичок спілкування

Мета: розвиток дружніх взаємин у дітей.

Завдання:

- розвиток емоційної сфери: формування вміння розрізняти емоції і називати їх, усвідомлювати свої емоції й почуття, виражати їх;

- формувати вміння встановлювати контакти;

- зміцнення впевненості в собі;

- розвиток самостійності;

- навчити ставити запитання і відповідати на них;

- розвиток уміння слухати і розуміти інших;

- навчити відстоювати свою позицію;

- формування позитивного ставлення до однолітків.

Критерії добору дітей. У групу входять ізольовані, зневажені діти, негативні лідери.

Етапи програми:

розвиток емоційної сфери (3--4 заняття);

формування комунікативних навичок (4--5 занять);

формування навичок співпраці (6-7 занять);

формування вміння знаходити вихід із конфліктної ситуації (2--3 заняття).

Організація занять. Заняття проводяться раз на тиждень по 45--60 хвилин. Кількість занять -- 5. Кількість дітей у групі -- 6-10 (залежно від віку).

Структура занять:

Розминка. (На першому етапі -- емоційні етюди. Далі -- ігри типу „Рука до руки”, „Зберіться разом”)

Обговорення домашнього завдання. (На кожному занятті діти отримують домашнє завдання, виконання якого обговорюється у групі. На першому і другому етапах -- малювання на теми „Мій настрій у дитячому садку, школі, на занятті”, „Автопортрет”, „Я та мої друзі”. На другому і наступному етапах -- нові ігри в будинку, у класі, на вулиці.)

Основна частина.

І етап -- вправи та ігри „Країна Колобків”, „Абетка настрою”, „Маски”, „Чарівник”.

II, III етапи -- вправи та ігри „Тісно, зате тепло”, „Межа”, „Спільне малювання”.

Рефлексія чи заняття релаксації (залежно від етапу).

Прощання. (Ритуал прощання містить у собі ігри: „Що у партнері сподобалося?”, „Добрі побажання”, „Придумай подарунок”)

Критерії ефективності. На останньому занятті дітям даються завдання, що потребують умінь співпрацювати, домовлятися, вирішувати суперечки. Успішність виконання цих завдань є критерієм ефективності проведеної корекції.

Заняття 1. “Знайомство”.

Мета - створення позитивної мотивації і зацікавленості дітей у заняттях, атмосфери захищеності та взаємної довіри, навчання елементів ауторелаксації.

Вправа 1. Опитувальник Р. Ассаджолі. Дітям пропонується письмово відповісти на запитання, а потім повідомити свої варіанти відповідей однокласникам:

Які ігри та види спорту тебе найбільше цікавлять? Чи подобається тобі брати в них участь або чи ти хочеш лише спостерігати?

У тебе багато друзів? Ти їх любиш? Чому?

Ти найчастіше щасливий чи сумний? Що засмучує тебе найбільше? Чи можеш себе примусити не сумувати? Як?

Чи задоволений ти самим собою? Ти хочеш стати кращим? У чому? Ти хотів би вислухати поради з цього приводу?

Як ти думаєш: твої батьки та вчителі розуміють тебе? А однокласники? Чи добрі в тебе з ними стосунки?

Вправа 2. ”Наскільки добре я себе знаю?” Кожен учень отримує Я-картку з позначеними в ній діленнями й дістає завдання визначити рівень знання самого себе (причини доброго і поганого настрою, бажання мати когось із однокласників за друга/подругу; знання власних уподобань у їжі, іграх та видах спорту). Діти порівнюють цей рівень з висотою літери і легко справляються із завданням.

Вправа 3. “Слухаємо себе”. -це вправа на релаксацію. Учням пропонують зручно влаштуватись і, заплющивши очі, “зазирнути” всередину себе і “побачити” свій настрій. Після виконання прийому відкрити очі, уважно розглянути малюнки, на яких зображені певні емоції (настрої), визначити свій настрій. Потім діти малюють свій настрій. Далі їм дається завдання: поділити сторінку в “щоденничку” навпіл і намалювати в одній колонці ті емоції, які їм подобаються, а в другій - ті, що не подобаються.

Вправа 4. “Поділитися добрим настроєм”. Якщо у когось із дітей настрій поганий, інші дарують йому частку свого доброго настрою: тримаючи долоні відкритими, говорять щось приємне. Наприкінці вправи проводиться обговорення:

Чи приємно було “дарувати” добрий настрій однокласникові?

Чи приємно було отримувати “дарунки”?

Чи поліпшився настрій і завдяки яким саме побажанням?

Вправа 5. “Посмішка по колу”. Діти, взявшись за руки, всміхаються по черзі один одному.

Вправа 6. Враження від заняття: що сподобалося, що було нове. Учні по черзі дають відповіді на запитання:

Що сподобалося на занятті?

Що нового дізнався на ньому для себе?

Думка кого з однокласників була для тебе дуже цікавою?

Заняття 2. З'ясування причин агресії.

Мета: ігрова корекція агресивності, навчання елементів ауторелаксації, вироблення навичок адекватно виражати свій емоційний стан.

Вправа 1. “Веселка”. Школярам пропонується уявити собі веселку, пройти під нею, доторкнутися до неї, відчути тепло або прохолоду кольорів, “покататися” на веселці. Психолог діагностує дитячі враження і відчуття кожного кольору, що дає йому інформацію про внутрішній емоційий стан дитини.

Вправа 2. “Боротьба”. Дітям пропонується стати один проти одного, взятися за руки і спробувати перетягти іншого на свій бік. Обговорення:

Чи не так само ми поводимося у суперечці?

Якщо ми перемогли, чи не засмучує нас, що інший лишився ображеним?

Чи за таких обставин інший може зрозуміти, чого ми прагнемо?

Вправа 3. “Капелюх”. Вправа дозволяє дітям засвоїти навички гнучкої поведінки і культури вербального спілкування в конфліктній ситуації. Учням пропонується роздивитися декілька зображень емоцій людини і намалювати ті емоції, які кожному до вподоби. Після того, як діти зобразили емоції, їх ознайомлюють з такою ситуацією: пан А. злишив випадково свого капелюха на кріслі, а пан В., не помітивши капелюха, сів у крісло. Ситуація програється у парах. Кожному учневі дається картка із зображенням певної емоції, з якою він має зіграти свою роль. Наприклад, А -“оскаженілий”, В - “винний.” Після цього дітям пропонують вирішити цю ситуацію, коли А і В “радісні” й “щасливі”.

Вправа 4. “Мій девіз і герб”. Ця вправа дає дітям можливість обдумати і прийняти свій внутрішній світ цілісно. Вони вчаться висловлювати своє ставлення до окремих елементів зовнішнього світу. Інформація про середньовічних лицарів, які змагалися на турнірах і мали свій девіз і герб на щиті. Учням пропонується придумати свої девіз і герб, але такі, щоб їх одразу могли впізнати друзі, а суперники - поважали б.

Вправа 5. “Посмішка по колу”. Діти, взявшись за руки, всміхаються по черзі один одному.

Вправа 6. Враження від заняття: що сподобалося, що було нове. Учні по черзі дають відповіді на запитання:

Що сподобалося на занятті?

Що нового дізнався на ньому для себе?

Думка кого з однокласників була для тебе дуже цікавою?

Заняття 3 . Причини страхів

Мета - з'ясувати причини тривожності і страхів.

Вправа 1. Що таке страх?

Мета - зняття стану страху (психологічне знецінення страху).

Діти показують страх мімікою та жестами. Психолог пропонує пригадати приклади висловлювань та прислів'їв про страх (серце у п'ятах, коліна тремтять, у страху великі очі). Під час нетривалого обговорення слід звернути увагу дітей на те, що багато людей переживає відчуття страху: і дорослі, і діти, і чоловіки, і жінки. Причому вони не обов'язково є боягузами. Просто бувають ситуації, коли щось чи хтось є неприємним для нас, непередбачуваним.

Вправа 2. “Чого я боюся”.

Мета - виробити правильне (конструктивне) ставлення до страху.

Психолог пропонує дітям намалювати те, що їх лякає. Попередня вправа зняла психологічне напруження, і діти виконують млюнки без надмірного емоційного переживання їхнього змісту. Потім учням пропонується відчути себе в ролі страхів, що їх вони намалювали. А їхні товариші відгадують, що це за страх. Акценти зміщуються з переживання негативних емоцій на вияв артистичних умінь та кмітливості. А сам страх стає просто моментним образом - розгаданим та смішним, а отже, немічним.

Вправа 3. “Перелякана Миша і сміливий Ведмідь”. (для цієї вправи потрібно дві іграшки -Миша ти Ведмідь).

Мета - допомогти дітям виробити гуманне ставлення до страху.

У грі по черзі беруть участь усі діти. Один -Миша - розповідає, чого боїться; інший -Ведмідь - пропонує свою допомогу і каже, що слід зробити, аби подолати те, чого боїться Миша. Найчастіше діти приписують Миші власні страхи і побоювання, які вони щойно малювали. Ця гра дає можливість попрацювати над емпатичними вміннями та вмінням приймати рішення, які є важливими для ролі Ведмедя; а також умінням формулювати причину власних побоювань у ролі Миші. Вироблення гуманного ставлення до страху відпрацьовується, наприклад, таким чином: якщо Миша боїться змії, то Ведмідь не пропонує вбити змію, а пояснює, що вона не страшна, якщо її не зачіпати: і “ми посадимо її в сітку і віднесемо якомога далі”. З допомогою психолога діти змогли подолати страх.

Вправа 4. “Веселка”. Школярам пропонується уявити собі веселку, пройти під нею, доторкнутися до неї, відчути тепло або прохолоду кольорів, “покататися” на веселці. Психолог діагностує дитячі враження і відчуття кожного кольору, що дає йому інформацію про внутрішній емоційий стан дитини.

Вправа 5. “Посмішка по колу”. Діти, взявшись за руки, всміхаються по черзі один одному.

Вправа 6. Враження від заняття: що сподобалося, що було нове. Учні по черзі дають відповіді на запитання:

Що сподобалося на занятті?

Що нового дізнався на ньому для себе?

Думка кого з однокласників була для тебе дуже цікавою?

Заняття 4. Корекція самооцінки.

Мета - формування і розвиток адекватної самооцінки.

Вправа 1. “Веселка”. Школярам пропонується уявити собі веселку, пройти під нею, доторкнутися до неї, відчути тепло або прохолоду кольорів, “покататися” на веселці. Психолог діагностує дитячі враження і відчуття кожного кольору, що дає йому інформацію про внутрішній емоційий стан дитини.

Вправа 2. “Одне й те саме -по-різному”.

Мета - зняти надмірне напруження і сприяти розкутості дітей. Психолог пропонує привітатися з усіма присутніми різним способами: невпевнено, агресивно, стримано, привітно. Вправа дає можливість кожній дитині побути в центрі уваги і відчути, як це приємно. Цінне те, що треба когось “зіграти”, а не опинитися перед усіма самим собою (можливо незграбним, нерішучим). Важливо, що діти бачать, що одна і та сама людина не завжди є одинаковою (“доброю” чи “злою”): вона різна--залежно від настрою та обставин, що їх спричинили.

Вправа 3.”Скажи, хто твій друг”.

Мета - з'ясувати, чи діти помічають у свої друзів якісь негативні риси.

Школярам пропонується описати свого друга, занотувавши вісім-десять рис його характеру. Психолог показує учнямвідмінність між рисами характеру і рисами зовнішності людини чи її уподобаннями, а також - як ставиться людина до оточуючих, дорученої роботи. до тварин. Обговорення:

якими є співвідношення позитивних та негативних рис в описі;

про наявність яких рис легко було згадати;

чи знають наші друзі про те, які риси їхнього характеру нам найбільше подобаються, і чи приємно їм було про це дізнатися.

Психолог аналізує, які риси, якості особистості діти найчастіше називають як позитивні. Можна запропонувати дітям продовжити роботу над завданням і разом скласти перелік тих якостей, якими має бути наділений справжній друг, і тих, яких у друга не повинно бути.

Вправа 4. “Дзеркало”.

Мета - розвиток гнучкої поведінки: вміти бути і лідером, і послідовником. Учні стають у пари. Один -ініціатор рухів, другий їх повторює; потім учні міняються ролями. Психологу важливо звернути увагу на те, щоб “лідери” шанували своє “відображення”--придумували рухи відповідно до вмінь і можливостей останніх.

Вправа 5. “Скульптура”.

Мета - досягти того, щоб дитина прагнула до особистісного зростання. Діти мають часто повертатися до ідеї створеної “власноруч” композиції, і, не боячись визначити і виправити власну помилку перед однокласниками, переробляти свої задуми - “скульптури”. Діти працюють у парах. Один -“митець”, другий - “глина”. Завданням є створення композицій: полководець -переможець, відомий вчений / лікар / льотчик / балерина / фотограф / співачка / я і друг / подруга. Вправа викликає у дітей великий інтерес. У ній вони можуть створити майже реальний світ бажаних відносин і почуттів, показати його іншим. Психолог звертає увагу на тематику скульптур, ким бути більше подобається: чи “скульпторм” чи “глиною” і чому.

Вправа 6. “Посмішка по колу”. Діти, взявшись за руки, всміхаються по черзі один одному.

Вправа 7. Враження від заняття: що сподобалося, що було нове. Учні по черзі дають відповіді на запитання:

Що сподобалося на занятті?

Що нового дізнався на ньому для себе?

Думка кого з однокласників була для тебе дуже цікавою?

Заняття 5. Навички спілкування.

Мета - формування вміння уважно ставитися до оточуючих.

Вправа 1. “Веселка”. Школярам пропонується уявити собі веселку, пройти під нею, доторкнутися до неї, відчути тепло або прохолоду кольорів, “покататися” на веселці. Психолог діагностує дитячі враження і відчуття кожного кольору, що дає йому інформацію про внутрішній емоційий стан дитини.

Вправа 2. “Хто це?”

Мета - зниження рівня тривожності внаслідок побоювання не відповідати очікуванням оточення.

Школярі мають намалювати портрет, а на звороті аркуша вказати 10 своїх найважливіших рис характеру. Після виконання учнями завдання роботи збираються. Наступне завдання - за названими рисами визначити “автора”; за автопортретом назвати якості. Обговорення:

Які риси вважаєте найважливішими? Чому?

Чи хотіли б якісь риси змінити?

За якою рисою ви одразу впізнали когось?

За якимим якостями одразу впізнали вас?

Чи є ці якості позитивними?

Діти одержують досвід створення враження про іншу людиу. Найважливіше у вправі - отримання зворотного зв'язку безпосередньо, коли можна і потрібно перепитати і з'ясувати причини певної думки інших людей про себе.

Вправа 3. “Відгадай, що я тобі дарую?”

Мета - навчити дітей бути уважним до потреб оточуючих; думати, що саме може бути приємним для них.

Спочатку дітям пропонуюь намалювати свій “подарунок” (квіти, посмішку), а потім “подарувати” його комусь, показуючи лише мімікою і жестами, що це має бути. Хтось з дітей відгадує. Важливо, що приємним подарунком можуть бути не лше цукерки, а й прихільність, щирість та увага інших людей. Бажання зробити іншого радісним і щасливим робить людину сильнішою.

Гра 4."Сокіл і лис"

Мета: моделювати навчальну ситуацію і розвивати довільність.

Інструкція: Обираються сокіл і лис. Інші дити -соколята. Сокіл вчить своїх соколят грати. Він бігає в різних напрямах і одночасно робить різні рухи руками (вверх, в сторони, вперед тощо). Зграйка соколят біжить за ним і слідкує за його рухами, намагаючись точно скопіювати їх. В цей час з нори вискакує лис. Соколята швидко присідають, щоб лис їх не помітив. (Лис з'являється по команді ведучого і ловить лише тих, хто не встиг присісти.) Соколята, яких спіймали, на деякий час вибувають з гри. Після гри всі сідають у коло і вислуховують пояснення, чому лис зловив соколят (неуважність на уроках призводить до погіршення навчання, нерозуміння предметів, відставання і отримання поганих оцінок, щоб цього не сталось потрібно бути уважним і, якщо щось не зрозуміло, попросити пояснити ще раз).

Гра 5."Пташка"

Мета: розвивати самоконтроль.

Інструкція: Перед початком гри ведучий знайомить дітей з різними породами дерев. Можна показати їх на малюнку, розповісти, де вони ростуть. Перед грою всі підбирають для себе фант - іграшку чи будь-що інше. Гравці сідають у коло і обирають дитину, яка буде збирати фанти. Вона сідає в середину кола І всім гравцям дає назви дерев (дуб, клен, береза, ялинка, липа, каштан, горіх, вишня, тополя, акація, яблуня, груша, черешня, слива, абрикос, айва, алича, пальма і ін.). Кожен повинен запам'ятати свою назву.

Дитина, що збирає фанти, каже: "Прилетіла пташка і сіла на дуб". Дуб повинен відповісти: "На дубі трошки поседіла, а потім на березу полетіла". Береза називає інше дерево і т. д. Хто проґавив, віддає фант. Наприкінці гри фанти розігруються. Потрібно уважно слідкувати за ходом гри і швидко відповідати. Підказувати не можна.

Вправа 6."Я не можу -- я можу -- я спробую"

Мета: розвивати мотивації до навчання.

Інструкція: Якщо дитина відмовляється виконувати якесь завдання, говорячи, що вона точно з ним не впорається, вчитель просить її уявити іншу дитину, яка знає набагато менше, ніж вона, і, дійсно, не може впоратись із завданням (не знає літер, цифр, не вміє говорити). Потім пропонують уявити дитину, яка зуміє впоратись із завданням. Дітей запевняють, що вони при цьому зможуть, якщо спробують, зробити все правильно. Дитина кладе руки на відкриті долоні дорослого, і весь клас, група говорять "чарівні слова":

"Я не можу..., -- і кожен по черзі каже, чому це завдання для нього важке;

"Я можу...," -- діти по черзі кажуть, що вони можуть зробити;

"Я спробую і зумію..." -- кожен намагається сказати, якою мірою він зможе виконати завдання, якщо докладе зусиль. Правильність чи неправильність реплік дітей не коментується, підкреслюється лише, що кожен чогось не вміє, чогось не може, але кожен зуміє, якщо спробує, схоче це зробити і бути не гіршим за інших.

Вправа 4. “Посмішка по колу”. Діти, взявшись за руки, всміхаються по черзі один одному.

Вправа 5. Враження від заняття: що сподобалося, що було нове. Учні по черзі дають відповіді на запитання:

Що сподобалося на занятті?

Що нового дізнався на ньому для себе?

Думка кого з однокласників була для тебе дуже цікавою?

3.3 Аналіз емпіричних досліджень

1. Аналіз психічних станів молодших школярів за кольорово-малюнковим тестом.

Кольорово-малюнковий тест показує, що із п'яти дітей у двох (А та Л) психічний стан в процесі навчальної діяльності характеризується зниженням активності психічних процесів, що проявляється на поведінковому рівні втомою, напругою тощо і проявляється у психомалюнках однокольоровою гамою зображення (дощові краплини та хрест). У інших трьох дітей можна констатувати значний рівень психічної активності, тому що переважають мажорні зображення та використання сцен із шкільного життя.

Таблиця №1. Діагностика психічних станів школярів

Ім'я	малюнок	настрій
Павло	Діти за партою	Повага. Активність
Аня	Могилка	Співчуття, співпереживання
Лєна	Клякса, дощ	втома
Катя	Зошит. Дитяча голова	активність
Марина	Зошит, книжка	активність

Оцінка рівня тривожності за допомогою теста шкільної тривожності Філліпса.

Рівень тривожності даної методики підраховується за допомогою ключа по кількості неспівпадаючих питань (у П. ця кількість дорівнює 29 від загальної кількості (58) і становить 50%). Якщо брати підрахунки по факторам, то Е1=21(із можливих 22), Е2=6(із можливих 11), Е3=5 (із 13), Е4=2 (із 6), Е5=5 (із 6), Е6=4 (із 5), Е7=2 (із 5), Е8=3 (із 8). Тобто відмічається тенденція до загального перебування в школі, актуалізується на уроках страх перевірки знань та старх не відповідати очікуванням оточуючих.

У К. - 30 неспівпадаючих питань від загальної кількості (58), по факторам: Е1=10, Е2=2, Е3=7, Е4=4, Е5=3, Е6=2, Е7=2,Е8=5. Відмічається загальна підвищена тривожність у школі,, фрустрація потреб у досягненні успіхів, страх самовираження, перевірки знань та відношення з вчителями.

У М. - 34 неспівпадаючих питання. По факторам маємо наступні показники: Е1=16, Е2=4, Е3=3, Е4=3, Е5=5, Е6=4, Е7=5,Е8=5. Констатується підвищена загальна тривожність у школі, присутній страх самовираження, перевірки знань та невідповідати очікуванням оточуючих, низьки фізіологічний опір стресу та стрх у відношеннях з вчителями.

У Л. - 34 неспівпадаючих питання. По акторам маємо наступні дані:Е1=11, Е2=10, Е3=8, Е4=4, Е5=2, Е6=3, Е7=1,Е8=4. Маємо таку загальну картину рівня тривожності - переживання соціального страху, фрустраційну потребу досягнення успіхів, страх самовираження та страх у відношеннях з вчителями.

У А. відмічається дуже низький рівень тривожності, з ключем не співпадає лише 13 питань. Можливим може бути наявність прихованої агресії та будь-яка інша особистісна проблема, від чого можна відсторонитися тільки в зміні оточуючої обстановки (наприклад, у школі).

Таблиця №2. Дані по рівням шкільної тривожності

Ім'я	Підвищена тривожність	низький рівень тривожності
Павло	29 питань - 50%
Аня		13 питань
Лєна	34 питання - 60%
Катя	30 питань - 50%
Марина	34 питання - 60%

Методики дослідження агресивної поведінки

Тест Басса-Даркі

Із аналізу тестування дітей можна сказати, що високий рівень агресивності мають тільки двоє з них П та А. Із проведених вище методик та аналізу можемо припустити, що у дівчинки А є в наявності сімейні проблемии, які дівчинка самостійно не може вирішити, у неї рівень фізичної та вербальної агресії має високі показники. У хлопчика П також відзначається високий рівень фізичної та вербальної агресії, що може бути також пов'язано із психологічним кліматом в його родині. Інші три дівчинки мають низький рівень агресивності.

Таблиця №3. Дані по видам агресивності школярів

Ім'я	Фізична агресія	Непряма агресія	Вербальна агресія
Павло	9	5	10
Аня	7	4	10
Лєна	4	3	3
Катя	5	3	4
Марина	2	2	4

Психомалюнки «Неіснуюча тварина» та аналіз казок до них.

Хлопчик П.

Неіснуюча тваринка хлопчика П звертає увагу наявністю крил, що може свідчити про деяку невпевненість, малий розмір крил - недовіра до власних можливостей. Хвіст - у потенційному стані (напівопущений) і може натякати про недостатню свою реалізацію та пригнічення власного потенціалу. Тому пригнічена енергія може виражатися у формі агресивності (фізична чи вербальна). Великі очі та вуха свідчать про невпевненість, значиму оцінку оточуючого соціального середовища, бажання відповідати очікуванням дорослих. Крила - мрійливість, високий рівень прагнення досягнень. Складні очі у тваринки у вигляді збірних простих очей можуть говорити про бачення кожним простим оком певного аспекту реальності. Автор малюнку має різносторонній погляд на речі, але при цьому з іншого боку має складності у виборі однієї певної точки зору, що характеризує процес становлення світогляду дитини.

Казка хлопчика П. розширює певні його психологічні особливості щодо неіснуючої тваринки та її творця. Дослідником у своєму житті може виступати сам хлопчик, а його експериментами можуть бути різні моделі поведінки, які він реалізує в соціумі (пошук власного стилю). Тому можливий високий рівень агресивності на поведінковому рівні (див дані таблицй №3). У поєднанні двох тварин дитина символічно передає процес власного народження. Те, що тварини різнорідні, свідчить про сприйняття своїх батьків дуже різними. Можливо цим пояснюється його високий рівень агресивності та тривожності. Казка доповнює психомалюнок в тому аспекті, що показує. Які саме елементи власної особистості є інтроектовані від матері (очі - бачення світу, крила - мрійливість, прагнення)та від батька (тіло чоловіче - осел). Казка показує про наявність високого високого рівня сенситивності та позитивного потенціалу, вираження про соціальних тенденцій. Невміння виражати негативу конструктивними шляхами в казці показується тим, що навіть «хижаки добрі», тобто неадекватне розуміння функції агресії. Сприйняття людей добрими, навіть хижаків, свідчить про складність диференціації та прогнозуванні реакцій інших людей, на що і вказують очі (не дають цілісної картини сприйняття людини).

Дівчинка А.

Дівчинка зображує добру тваринку з квіточкою в руках. Звертають увагу великі вуха, які показують її залежність від оцінки оточуючих. Великі очі можуть свідчити про наявність зацікавленості, фіксація погляду в один бік показує зосередження дитини на якійсь ситуації, певній сфері відношень тощо, що може заважати повноцінному сприйняттю світу. Зображення великого черева у тварини натякає на значимість материнського образу для дівчинки. Кармани на фігурці можуть зображати потребу у захисті тощо.

У казці спостерігається розбіжність із текстом про неіснуючу тваринку та її зображенням, описом дій (лякало народ, а промальовується доброю, з квіточкою та посмішкою - високий рівень аресивності). Можна припустити, що вербальна агресія (10 б) могла провокувати відчуження з боку автора, різностороннє зображення ніг на рис В.7 також може свідчити про загострену суперечність сприймання свого образу «Я»: себе сприймю доброю, а люди - поганою, агресивною. Текст казки вказує на різку зміну ролей авторки - то в ролі тваринки вона, а потім в ролі дівчинки. Гора морозива та сніговик можуть бути образами батька. Якщо припустити таку версію, то можна говорити про неприйняття себе та страх усвідомити себе реальною, страх отримати «насолоди» від «холодної любові». Тому можна думати, що дівчинка виховується в авторитарній родині, батько для неї є авторитетом та значимою людиною. Відчуження батька та неприйняття її з точки зору дівчинки призводить до високого рівня агресивності, невідповідність соціальних ролей, які авторка використовує в процесі взаємодії з оточуючими людьми.