Особливості психологічної діагностики агресивності молодших школярів

Виконавши завдання, кожен пояснює свій задум. Буває, що дитина, відтворивши агресивні риси тварини, не пояснює їх. Це може свідчити про приховані агресивні мотиви або про те, що вона не відчуває захищеності й підсвідомо шукає захисника.

Малювати діти можуть на різноманітні теми, що стосуються їхнього життя: "Мій друг", "Добрі вчинки", "Мій настрій", "Ображений товариш". Педагог звертає увагу на те, як виглядає розлючена людина в очах оточення, і допомагає дошкільникам зробити відповідні висновки.

Вправа "Що таке добре і що таке погано?"

Діти мають пригадати позитивні та негативні риси свого характеру. Педагог пропонує намалювати найкращу і найгіршу з них. Це дає змогу виявити самооцінку дітей. Потім вихованці демонструють малюнки і розповідають про свій характер. Решта погоджуються або ні з їхньою самооцінкою та висловлюють свої думки. Обговорення жваве, веселе.

Ефективним засобом корекції агресивності є музикотерапія. Позитивний терапевтичний вплив музики відомий давно. Музичні твори повинні звучати майже на всіх заняттях, насамперед образотворчого мистецтва, адже єдність образотворчого та музичного мистецтва створює надзвичайну гармонію і має неповторний вплив на душу дитини.

Педагогам слід пам'ятати, що дуже часто агресивні діти мають низький рівень інтелектуальних здібностей, слабку пам'ять, вони неуважні, занадто повільні або, навпаки, дуже імпульсивні.

Тим часом наявність відхилень у психічному розвитку часто стає причиною сильних перевантажень, емоційного дискомфорту, конфліктних стосунків з батьками, педагогами, ровесниками, втрати інтересу до навчання і школи загалом.

Тому крім зазначених вправ на практиці доцільно застосовувати завдання, різноманітні етюди для розвитку мислення, уваги, пам'яті, сприймання, уяви та творчих здібностей, що допоможе педагогу спланувати корекційну або профілактичну роботу з агресивними дітьми.

2.6 Використання корекційно-психологічних вправ і ігор для зниження

агресії молодших школярів

Кажучи про корекцію агресивної поведінки, можна виділити специфічні і неспецифічні способи взаємодії з дитиною. До неспецифічних способів взаємодії відносяться відомі всім «золоті правила» педагогіки: не фіксувати увагу на небажаній поведінці дитини і не впадати самим в агресивний стан. Заборона і підвищення голосу - найефективніші способи подолання агресивності. Вираження здивування, подиви, засмучення вчителів з приводу неадекватної поведінки дітей формує у них стримуючі начала - реагувати і відгукуватися на будь-які позитивні зрушення в поведінці дитяти, якими б незначними вони не були - дитя хоче в кожен момент часу відчувати, що його приймають і цінують.[26]

До специфічних методів корекції можна віднести релаксаційний тренінг, який педагог може як вводити в урок, так і використовувати в спеціальних коректувальних заняттях. Існують спеціальні вправи, направлені на навчання дитини прийнятним способам розрядки гніву і агресивності, а також реагування на негативну ситуацію в цілому.

Для першої стадії розрядки гніву найефективнішими і широко використовуються психологами в роботі з дітьми є наступні методи і способи:

1. бгати і рвати папір;

2. бити подушку або боксерську грушу;

3. тупотіти ногами;

4. голосно кричати, використовуючи «стаканчик» для криків або «трубу», зроблену з ватману;

5. штовхати ногою подушку або консервну банку;

6. написати на папері всі слова, які хочеться ска¬зать, зім'яти і викинути папір;

7. втирати пластилін в картон або папір;

8. використовувати водяний пістолет, надувні палиці, батут (в домашніх ситуаціях).

Приклади вправ:

І. «Листи гніву» (для дітей старше 9 років)

1. Психолог просить дитину подумати про ту людину, яка викликає у неї злість і активне неприйняття, а також про ті ситуації, пов'язані з цією людиною, де дане відчуття виявлялося особливо гостро.

2. Психолог просить дитину написати лист цій людині (частіше - це один з батьків або обоє батьків, однокласник, педагог).

Хай в цьому листі дитина чесно і щиро розповість, що вона переживає, коли бачить цю людину, коли чує докори, зауваження, а можливо, і образи на свою адресу, що їй хочеться зробити у відповідь.[26]

Важливо, щоб дитина повністю виразила свої відчуття, звільняючись від них (попередьте дитину, що крім неї цей лист ніхто ніколи не побачить і не прочитає).[26]

3. Після того, як дитина напише лист, її питають, що хочеться зробити з ним: розірвати, зім'яти, спалити, просто викинути, прив'язати до ниточки повітряної кульки, яка летить тощо. Важливо не пропонувати дитині варіанти дій, а почути її бажання. Часто діти хочуть знищити лист, символічно вивільняючись від негативного відчуття.

4. Необхідно обговорити з дитиною: чи було важко їй писати лист; чи все вона висловила, чи щось залишилося невисловленим; чи змінився її стан після написання листа.

ІІ. Пластичне зображення гніву, відреагування гніву через рух (можна виконувати як в групі, так і індивідуально)

1. Психолог просить дітей встати в довільну позу (або сісти). Потім просить їх подумати про ту ситуацію (людину), яка викликає у них найбільше відчуття гніву.

2. Психолог просить їх зосередитися на своїх відчуттях і відзначити, в яких частинах (частині) тіла вони найсильніші.

3. Потім просить їх встати (якщо вони сиділи) і почати виконувати рухи так, щоб максимально висловити ті відчуття (негативні відчуття), які вони відчувають. Причому спонукальний імпульс руху повинен виходити з тієї частини тіла, де негативні почуття (відчуття) найсильніші. При цьому не потрібно контролювати свої рухи, важливо виразити свої відчуття.

4. Психолог обговорює з дітьми: чи легко було виконати вправу; в чому вони мали ускладнення; що вони відчували під час виконання вправи; чи змінився їх стан після виконання вправи.

ІІІ. Малювання власного гніву (ліплення гніву з пластиліну, глини; виконується індивідуально)

Для виконання вправи знадобляться листи паперу для малювання, кольорова крейда, фломастери (пластилін, глина).[26]

1. Психолог просить дитину подумати про ту ситуацію (людину), яка викликає максимальне відчуття гніву, агресії з її сторони.

2. Психолог просить дитину відзначити, в яких частинах (частині) тіла вона максимально відчуває свій гнів. Обговорює це з дитиною.

3. Коли дитина розказуватиме про свої відчуття, її питають: «На що схожий твій гнів?», чи «Можеш ти зобразити його у вигляді малюнка або зліпити свій гнів з пластиліну?»

4. Важливо обговорити з дитиною її малюнок, виявляючи при цьому щиру цікавість, і відзначити: що зображено на малюнку; що відчувала дитина, коли малював свій гнів; чи може вона поговорити від імені свого малюнка (для виявлення прихованих мотивів і переживань); чи змінився її стан, коли вона повністю промальовувала свій малюнок.

5. Далі дитину питають, що їй хочеться зробити з цим малюнком.

Т.П. Смирнова відзначила, що деякі діти мнуть малюнок, деякі рвуть і викидають, хтось б'є по ньому, але більшість дітей говорить, що їх «малюнок вже став іншим». В цьому випадку варто попросити дитину зобразити змінений варіант і також обговорити його з дитиною: що вона відчуває, коли малює новий варіант; чи може вона поговорити від імені нового малюнка; яким став її стан тепер.[26]

6. Т.П. Смирнова пише, що часто діти в ході малювання (ліплення) свого гніву починають виказувати все, що вони думають з приводу своєї ситуації і свого кривдника. Не потрібно заважати їм оскільки чим повніше вони висловляться, тим більше це буде сприяти зміні образу в позитивну сторону, а отже, позитивній зміні їх емоційного стану в цілому.[26]

2.7 Аналіз емпіричного дослідження

Емпіричне дослідження проводилось на базі Вишнівської ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів. В дослідженні брало участь 25 учнів 3-В класу. Вибірка була сформована за фактором «агресивність молодших школярів». Використаний тест на визначення ознак агресивності (за методикою Абторе), тест емоцій (Басса-Даркі в модифікації Г.В. Резапкіної), тест руки Вагнера. Вибірку скало 20 осіб (12 дівчаток і 8 хлопчиків) віком 8 років. Для проведення дослідження з метою побудови емпіричної моделі дитячої агресивності було відібрано такі головні фактори «сімейне середовище» та «спілкування з однолітками».

За даними дослідження методики на ознаки агресивності ми отримали такі дані: 3 з 20 учнів мають високий показник агресивності, 12 з 20 учнів мають середній показник агресивності, та 5 учнів з 20 - низький показник агресивності.

Відповідно, в процесі діагностичної роботи ці 3 досліджуваних учня, що мають високий показник агресивності, відмітили недостатню кількість уваги з боку батьків, відсутність активної участі в житті учнів, а також надання з боку батьків повної свободи дій дітям, що свідчить про гіпоопіку.

Щодо учнів, що за результатами дослідження мають показники середньої агресивності, не було відмічено відхилень у вихованні батьків та спілкуванні з однолітками. Ці учні складають більшу частину досліджуваних, та їх показники можуть позначатися, як норма поведінки.

5 з 20 досліджуваних учнів, що мають низький рівень агресивності, можуть свідчити про те, що, скоріше за все, в сімейному середовищі вони почувають себе приниженими, жертвами жорстокості з боку батьків, безпорадними, непотрібними, замкнутими в собі.

Згідно з методикою «Тест емоцій» на виявлення різних форм агресивної поведінки, маємо такі результати дослідження: 3 учні з 20 мають фізичну форму агресії (вирішення питань з позиції фізичної сили); 13 з 20 учнів - словесну форму агресії, непряму форму, образливу форму агресії (вираження агресії у вербальній формі, пошкодження речей, готовність бачити в словах і вчинках інших людей кепкування, зневагу); і 4 з 20 учнів мають форму агресії, що має назву «роздратування» (прихована агресія), яка з часом може перейти в фізичну або непряму форму агресії.

За результатами третьої методики, що має назву «Тест руки за Вагнером», ми отримали майже аналогічні дані: 2 з 20 учнів бачили майже в кожній картці прояв агресії, жорстокості, страху; 10 з 20 учнів відмітили асоціації із прихильністю, вираження любові, захисту, позитивні емоції; та 8 з 20 учнів асоціювали зображення руки з вказівками, перешкодами, підпорядкуванням, залежністю.

За результатами досліджень за трьома методиками можна зробити висновок, що на агресивність дітей молодшого шкільного віку в більшій мірі впливає виховання батьків, сімейне середовище, психологчічна атмосфера у сім'ї, що безпосередньо проявляється в шкільному оточенні та в поведінці дітей.

Крім використання вправ корекційно-виховного характеру використовуються завдання для розвитку мислення, уваги, пам'яті, сприймання. Вікові психологічні особливості дітей дошкільного віку такі, що для підтримання в них постійної уваги, необхідної працездатності під час занять їм потрібно добирати різноманітні вправи та змінювати форми роботи. На кожному заняття 2-3 серйозні вправи або гри на корекцію агресивної поведінки та ще 4-5 невеличких завдання на розвиток пізнавальних процесів. Кожне заняття має таку структуру:

Розминка (рухливі ігрові вправи).

Велика гра (розвивальні ігри).

Розслаблення (рухливі ігри).

Завдання та типи вправ:

1. Бесіда. Під час бесід педагог може запропонувати дітям пригадати випадки, коли вони були роздратовані, ображені, налякані, обурені: з'ясовує, чому це сталось і радить, що їм потрібно було зробити, щоб уникнути цих неприємних почуттів. Але слід пам'ятати, що дитину необхідно сприймати такою, яка вона є, і зауваження про агресію спрямувати не на сому дитину, а на негативну ситуацію.

Агресивні діти мають невдалу звичку діяти, а потім думати.

Крім прямого обговорення, одним із найкращих засобів є рольова гра, в якій дитина отримує роль іншої людини.

2. Рольове програвання. У грі можна відтворити ситуацію, яка мала місце, або спрогнозувати можливу ситуацію.

Ось кілька ситуацій:

Два сердитих хлопчики. Хлопчики посварились. Вони мають сердитий вигляд. Під час цієї вправи потрібно відпрацьовувати з дітьми найприйнятніші засоби висловлення своїх почуттів.

Діалог “Так”. Двоє дітей сідають у центрі кола і починають діалог. Один з них промовляє будь-яку фразу. Другий повинен не заперечувати, а висловити згоду.

“Перевтілення”. Дитині пропонується уявити себе кішкою, горобчиком або якоюсь річчю і поміркувати: щоб змогла розповісти кішка, над якою знущається хлопчик; горобчик, якому хуліган підбив крильце.

Ефективними є вправи в яких діти разом з вихователем “виховують” вигаданого персонажа.

3. Самопізнання. Уважність до інших. Один з дітей сідає спиною до групи. Він має детально описати зовнішність когось з дітей групи. Вправа навчає бути уважнішими один до одного.

Найкраща риса. Всі діти сідають у коло й по черзі називають найкращі риси характеру.

Скажи мені, хто твій друг.

4. Самовиховання. Ласкаві імена. Дітям пропонується пригадати, якими пестливими іменами їх називають рідні, близькі люди, знайомі.

Мої добрі справи. Дитина повинна пригадати, яку конкретну добру справу вона зробила вчора і що відчула.

Острів плакс. Мандрівник (один з дітей) раптом опинився на чарівному острові, де живуть плакси. Він намагається їх заспокоїти.

Образотворча діяльність.

Дуже ефективним засобом корекції агресивної поведінки дітей є так звана “терапія мистецтвом”. Вона дає змогу виразити агресивні почуття у соціально прийнятій манері. Малювання, ліплення є безпечними засобами розрядити напруження.

Фізичні вправи.

Щоб позбутися адресності у дітей, необхідно, аби вони робили різноманітні фізичні вправи і насамперед, для дихання. Відомо, що стримування дихання - ефективний засіб уникнути глибоких переживань: гніву, печалі, страху. Дуже корисними є рухливі вправи та ігри: ходіння по канату, перетягування канату, біг з перешкодами, естафета. Дуже корисно надавати дітям змогу пострибати. Крім групових форм роботи, неодмінно треба застосовувати й індивідуальні.

Психогімнастика. В казках живуть різні герої і люди і звірі і інші чарівні істоти:

Лисичка - хитрунка;

Змучений дід, що не може витягнути ріпку;

Плаче бабуся, що мишка розбила яєчко;

Котиться веселий колобок.

Голос з-за ширми (вовк) “Колобок, колобок, я тебе з'їм.

Мама: Вовчику, що ти такий злий сьогодні?

Давай заспокойся і подивись казочку про колобка. А артистами будуть наші рученята.

(Пальчикова казка “Колобок”)

Педагогу необхідно використати весь свій досвід, знання та психологічну компетентність для з'ясування найефективнішої стратегії корекційної роботи в кожному конкретному випадку.

агресія діти дослідження психологічний

ВИСНОВКИ

1. Аналіз літератури дозволив зробити наступні висновки: виділити комплекс чинників, що провокують виникнення агресивності. По-перше, це тип відношення батьків до дитини. Агресивні діти розрізняються і між собою. У них переважає один з трьох видів агресивності: імпульсивно-демонстративний, нормативно-інструментальний, цілеспрямовано-ворожий. Шляхи корекції дитячої агресії - гра, зміна середовища, творче самовираження, сублімація через спорт і соціально-схвалювану діяльність, тренінги.

2. До формування дитячої агресивності призводять: відкидання, гіперсоціалізація, гіперопіка, насильство в сім'ї, демонстрація батьками агресивного відношення до оточення. Другий чинник - стреси і негативні приклади в соціальному оточенні, третій - індивідуальні особливості дитини. Четверта з можливих причин - перешкода реалізації базових потреб дитини - потреби в русі, спілкуванні, увазі. Нарешті, останній чинник - біологічний, пов'язаний з неправильним формуванням головного мозку або захворюваннями. Важливими проблемами початкової школи є діагностика і корекція агресивної поведінки. Особливої уваги вимагають діти, у яких агресивність стає інтеграційною характеристикою особи. Їм властиві висока частота агресивних дій, переважання фізичної агресії, недостатній розвиток інтелекту і комунікативних навичок, понижений рівень довільності, нерозвиненість ігрової діяльності, понижена самооцінка, сприйняття оточення як ворогів і суперників, недовірливість.

3. Проблемою агресивності молодших школярів займалися такі вчені як Боришевського М.Й., Коломінського Я.Л., Славіна Л.С. та інші. На думку цих психологів молодший шкільний вік відіграє виключно важливу роль у формуванні та закріпленні основних тенденцій поведінки дітей, у тому числі й агресивних. Тому звертати увагу на агресивні реакції дітей та здійснювати спроби щодо їх коригування необхідно не в підлітковому віці, коли основні стереотипи поведінки вже сформувалися, а саме у молодшому шкільному віці, коли ці реакції ще не набули характеру сталих і закріплених. Крім того, чим молодша дитина, тим легше на неї впливати і тим ефективніше буде як профілактична, так і корекційна робота з нею.[8; 10]

4. Отже, вчителю молодших класів, психологу і батькам мало знати і враховувати особливості прояву агресії у дітей, потрібно бути обізнаним про комплекс чинників, що породжують агресію. Як відомо, профілактика краще за лікування, і про успішну боротьбу з дитячою агресією можна говорити тільки тоді, коли прикладаються всі зусилля по усуненню провокуючих агресію чинників. Також необхідно враховувати той факт, що до дітей, агресивність яких має різне походження і різну природу, необхідно застосовувати диференційований коректувальний підхід. В цих умовах стає актуальним аналіз причин агресивної поведінки молодших школярів і особливості її діагностування. Здійснення психологічної корекції агресивної поведінки дітей доцільно починати вже у молодшому шкільному віці.

5. Здійснивши аналіз емпіричного матеріалу можна стверждувати, що комплексна діагностика агресії у молодших школярів дозволяє виявити форми, види агресії у молодших школярів особливості її прояву та відношення молодших школярів до агресії інших.тобто комплексна діагностика є ефективнішою ніж робота з окремими методиками.Що і підтверджує нашу гіпотезу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверин В.А. Психология детей и подростков: Учеб. пособие. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1998. - 379 с.

2. Блонский П.П. Психология младшего школьника. - М.: Изд-во «Институт практической психологии»; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. - 575 с.

3. Бовть О.Б. Агресивні реакції та шляхи їх корекції в молодших школярів /Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 ; Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. -- К., 2001. -- 18 с.

4. Бовть О.Б. Як запобігти закріпленню агресивних форм поведінки школярів Рідна школа. - 1997. - № 11. - С. 61-62.

5. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. - 464 с.

6. Левитов Н.Д. Детская и педагогическая психология// М. Учпедгиз 1960г.

7. Бурлачук А.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К.: Наукова думка, 1989. - 197 с.

8. Коломинский Я.Л. Реан А.А. Социальная педагогическая психология// прайм-Еврознак, 2008., 576 стр.

9. Долгова А.Г. Агрессия в младшем школьном возрасте. Диагностика и коррекция. - М.: Генезис, 2009. - 216 с.

10. Боришевский М.Й. Саморегуляция поведения школьников // Советская педагогика. -1991. - № 3. - С. 63 - 67.

11. Эльконин Д.Б. Психическое развитие в детских возрастах. - М.: Институт практической психологии, 1995. - 416 с.

12. Эриксон Э. Детство и общество /Пер. А.А. Алексеев. - СПб.: Речь, 2002. - 415 с.

13. Крайг Г. Психология развития /Пер. с англ. Н. Мальгина, Н. Миронова, С. Рысева, Е. Турутина. - СПб.: Питер, 2002. - 998 с.

14. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. - 4-е изд., стереотип. - М.: Издательский центр «Академия», 1999. - 456 с.

15. Джон Доллард Frustration and Aggression. New Haven; L, 1939 (et al.).

16. Петрова Л.И. Индивидуальный подход в воспитании младшего школьника М.: Феникс, 2007. - 336 с.

17. Психология развивающейся личности / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Педагогика, 1987. - 238 с.

18. А. Басс и А. Дарки Методика диагностики показателей и форм агрессии.

19. Э. Фромм. Анатомия человеческой деструктивности. М.: АСТ, 2004.

20. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми: Пер.с нем. - М.: Педагогика. 1991. - 144 с.

21. Рожков О.П. Коррекция агрессивного поведения детей от 5 до 14 лет: Методическое пособие для студентов по курсу "Психолого-педагогическая коррекция" М.: МПСИ, Воронеж:НПО МОДЭК, 2007. -56 с.

22. Скрипченко О.В. Психічний розвиток учнів. - К.: Радянська школа, 1974. - 104 с.

23. Титаренко Т.М. Такие разные дети. - К.: Радянська школа, 1989. - 144с.

24. Шебанова С.Г. Психокорекція агресивної поведінки //Педагогіка і психологія. -2000. -№ 3. - С. 15-23.

25. З.Фрейд Психопатологія повсякденного життя (Zur Psychopathologie des Alltagslebens)//1904.

26. Смирнова Т.П. Психологическая коррекция агрессивного поведения детей: Диагностические критерии; Коррекционная работа; Психологические методики Изд. 4-е// Феникс, 2007., 154 стр.

27. Фурманов И.А. Детская агрессивность: психодиагностика и коррекция / И.А. Фурманов. - Минск: Ильин В.П., 1996. - 192 с.

28. Психология: Учебник для студ. сред. пед. учеб. заведений /И.В. Дубровина, Е.Е. Данилова, A.M. Прихожан; - М.: «Академия», 1999. - 464 с.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1

Результати тестування ( за методикою Абторе)

АНКЕТА «ОЗНАКИ АГРЕСИВНОСТІ»

Відповідайте, будь ласка, на кожне твердження «так або ні».

Досліджувана дитина

1. В неї ніби часом вселяється злий дух

2. Вона не може промовчати, коли чимось невдоволена

3. Коли хтось заподіює їй зло, вона прагне відплатити йому тим же

4. Іноді їй без всякої причини хочеться вилаятися

5. Буває, що вона із задоволенням ламає іграшки

6. Іноді вона так наполягає на чому-небудь, що оточення втрачає терпіння

7. Вона не проти подражнити тварин

8. Дуже гнівається, якщо їй здається, що хтось жартує над нею

9. Здається, що іноді у ній спалахує бажання зробити погане, шокуюче оточення

10. У відповідь на звичайні розпорядження прагне усе зробити навпаки

11. Часто не за віком буркотлива

12. Сприймає себе як самостійну і рішучу

13. Любить бути першою, командувати, підпорядковувати собі інших

14. Невдачі викликають у неї сильне роздратування, пошуки винуватих

15. Легко свариться, вступає в бійку

16. Прагне спілкуватися з молодшими і фізично слабкішими

17. У неї нерідкі періоди похмурої дратівливості

18. Не рахується з однолітками, не поступається, не ділиться

19. Упевнена, що будь-яке завдання виконає краще за інших

Позитивна відповідь на кожне запропоноване твердження оцінюється в 1 бал. Підрахуйте, скільки тверджень, на вашу думку, відноситься до досліджуваної дитини.

Висока агресивність - 15-20 балів.

Середня - 7-14 балів.

Низька - 1-6 балів.

ДОДАТОК 2

Результат тестування за емоціями ( за методикою Басса-Даркі)

«Тест емоцій» (тест Басса-Даркі в модифікації Г.В.Резапкіної)

Призначення теста: Діагностика різних форм агресивної поведінки.

Створюючи опитувальник, автори виходили з положення про те, що агресивні прояви можна розділити на два основні типи:

мотиваційна агресія, як самоцінність

інструментальна, як засіб

При цьому автори мали на увазі, що і той і інший вид агресії можуть виявлятися як під контролем свідомості, так і зовні неї, і зв'язані з емоційними переживаннями (гнів, ворожість).

Опитувальник Басса - Даркі направлений на виявлення властивих особі деструктивних тенденцій. На думку авторів, визначивши їх рівень можна з великим ступенем вірогідності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії.

Створюючи свій опитувальник, що диференціює прояви агресії і ворожості, А. Бассе і А. Даркі виділили наступні види реакцій:

1. Фізична агресія - використовування фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма агресія- агресія, обхідним шляхом направлена на іншу особу або ні на кого не направлена.

3. Роздратування - готовність до прояву негативних відчуттів при щонайменшому збудженні (запальність, грубість).

4. Негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

5. Образа - заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.

6. Підозрілість - в діапазоні від недовір'я і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і шкодять.

7. Вербальна агресія - вираз негативних відчуттів як через форму (крик, виск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, загрози).

8. Відчуття вини - виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що поступає зло, а також що відчуваються їм розкаяння совісті.

Опитувальник складається з 75 тверджень, на які випробовуваний відповідає «так» чи «ні». При складанні опитувальника авторами використовувалися принципи:

Питання може відноситися тільки до однієї форми агресії.

Питання формулюються так, щоб найбільшою мірою ослабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.

Відповіді оцінюються по восьми шкалах, а так само обчислюється індекс ворожості і індекс агресивності.

Нормою агресивності є величина її індексу, рівна 21 плюс-мінус 4.

Нормою ворожості - 6,5-7 плюс-мінус 3.

Тестовий матеріал

Якщо я розсерджуся, я можу ударити кого-небудь.

Іноді я дратуюся настільки, що кидаю який-небудь предмет

Я легко дратуюся, але швидко заспокоююся.

Поки мене не попросять по-хорошому, я не виконаю прохання.

Мені здається, що доля до мене несправедлива.

Я знаю, що люди говорять про мене за спиною.

Я не можу утриматися від суперечки, якщо зі мною не згодні.

Мені не раз доводилося битися.

Коли я дратуюся, я ляскаю дверима.

Іноді люди дратують мене просто своєю присутністю.

Я порушую закони і правила, які мені не подобаються.

Іноді мене гризе заздрість, хоча я цього не показую.

Я думаю, що багато людей не люблять мене.

Я вимагаю, щоб люди шанували мої права.

Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.

Іноді я виражаю гнів тим, що стукаю по столу.

Я часто відчуваю, що можу вибухнути, як порохова бочка.

Якщо хтось намагається мною командувати, я йду йому наперекір.

Мене легко образити.

Багато людей мені заздрять.

Якщо я злюся, я можу вилаятися.

Якщо не розуміють слів, я застосовую силу.

Іноді я хапаю перший предмет, що попався під руку, і ламаю його.

Я можу нагрубіянити людям, які мені не подобаються.

Коли зі мною розмовляють звисока, мені нічого не хочеться робити.

Зазвичай я прагну приховувати погане відношення до людей.

Іноді мені здається, що наді мною сміються.

Якщо хтось дратує мене, я говорю усе, що про нього думаю.

На удар я відповідаю ударом.

У суперечці я часто підвищую голос.

Я дратуюся через дрібниці.

Того, хто любить командувати, я прагну поставити на місце.

Я заслуговую на більше похвал і уваги, чим отримую.

У мене є вороги, які хотіли б мені зашкодити.

Я можу погрожувати, хоча і не збираюся виконувати погрози. ´

Ключ до теста

Шкали	Запитання
Ф	1	8	15	22	29
К	2	9	16	23	30
Р	3	10	17	24	31
Н	4	11	18	25	32
О	5	12	19	26	33
П	6	13	20	27	34
С	7	14	21	28	35

За кожен збіг з ключем нараховується (1) один бал. Збігом з ключем вважається відповідь "Так" на питання, в наведеній вище таблиці.

Інтерпретація результатів теста

Середній рівень агресії рівний (3) трьом балам. Якщо показники випробовуваного перевищують це значення, можна говорити про вираженість одну з наступних форм агресивної поведінки:

Фізична агресія (Ф): ви схильні до найпримітивнішого виду агресії. Вам властиво вирішувати питання з позиції сили. Можливо, ваш спосіб життя і особові особливості заважають вам шукати ефективніші методи взаємодії. Ви ризикуєте нарватися на у відповідь агресію.

Непряма агресія (К): звичайно, краще ударити по столу, чим по голові партнера. Проте захоплюватися цим не стоїть. Пошкодуйте меблі, посуд. Адже це прямі збитки. Крім того, так недовго і поранитися.

Роздратування (Р): погано або навіть добре приховувана агресія не відразу приведе до розриву стосунків з іншою людиною, але роз'їдатиме вас зсередини, як сірчана кислота, поки не прорветься назовні. Коли прорветься - див. «фізична і непряма агресія».

Негативізм (Н): реакція, типова для підлітка, що здійснює безглузді і навіть руйнівні для себе вчинки з відчуття протесту. Суть її в прислів'ї «виб'ю собі око, хай у тещі буде зять кривої».

Образливість (О): готовність бачити в словах і вчинках інших людей кепкування, зневагу, бажання принизити. Здорово отруює життя.

Підозрілість (П): готовність бачити в словах і вчинках інших прихований намір, направлений проти вас. У крайніх своїх проявах може бути симптомом нездоров'ї.

Словесна агресія (С): за словом в кишеню ви не полізли. А даремно. Наслідки необдуманого слова можуть бути куди більш руйнівні, ніж наслідки бійки. Втім, одне іншому не заважає.

ДОДАТОК 3

Результати тестування за жестом руки

Тест руки (Hand test)

Тест руки - проективна методика, спрямована на вивчення агресивного відношення. Розроблений Б. Брайкліном, З. Пиотровским, Э. Вагнером. Стимульний матеріал складається з 9 зображень кистей рук і однієї порожньої картки, при показі якої просять представити кисть руки і описати її уявні дії. Зображення показуються послідовно. Обстежуваному дається інструкція відповісти на питання про те, яку, на його думку, дію виконує намальована рука (чи сказати, що здатний виконувати чоловік з такою рукою). Допускається вказувати для кожної картки декілька варіантів дії.

Відповіді розносяться по 11 категоріям: 1. Агресія - рука сприймається як домінуюча, наносяча ушкодження, активно захоплююча який-небудь предмет. 2. Вказівки - рука веде, напрямна, перешкоджає, пануюча над іншими людьми. 3. Страх - рука виступає у відповідях як жертва агресивних проявів іншої особи або прагне захистити кого-небудь від фізичних дій, а також сприймається як така, що наносить ушкодження самій собі. 4. Прихильність - рука виражає любов, позитивні емоційні установки до інших людей. 5. Комунікація - відповіді, в яких рука спілкується, контактує або прагне встановити контакти. 6. Залежність - рука виражає підпорядкування іншим особам. 7. Ексгібіціонізм - рука різними способами виставляє себе напоказ. 8. Деформованість - рука деформована, хвора, нездібна до яких-небудь дій. 9. Активна безособовість - відповіді, в яких рука проявляє тенденцію до дії, завершення якої не вимагає присутності іншої людини або людей, проте рука повинна змінити своє фізичне місце розташування, докласти зусилля. 10. Пасивна безособовість - також прояв тенденції до дії, завершення якої не вимагає присутності іншої людини, але при цьому рука не змінює свого фізичного положення. 11. Опис - відповіді, в яких рука тільки описується, тенденція до дії відсутня.

Кількісний показник відкритої агресивної поведінки розраховується по формулі (агресія+вказівки)-(страх+прихильність+комунікація+залежність). Для уточнення мотивів агресивної поведінки слід проаналізувати профіль, що вийшов.

Відповіді, що відносяться до перших двох категорій, розглядаються авторами як пов'язані з готовністю обстежуваного до зовнішнього прояву агресивності, небажанням пристосуватися до оточення. Чотири подальші категорії відповідей відображають тенденцію до дії, направленої на пристосування до соціального середовища, вірогідність агресивної поведінки незначна. Кількісний показник відкритої агресивної поведінки розраховується шляхом віднімання суми «адаптивних відповідей» з суми відповідей по перших двох категоріях.

Відповіді, що потрапляють під категорії «ексгібіціонізм», і «деформованість», при оцінці вірогідності агресивних проявів не враховуються, оскільки їх роль в даній області поведінки непостійна. Ці відповіді можуть лише уточнити мотиви агресивної поведінки.

В теоретичному обгрунтовуванні тесту його автори виходять з положення про те, що розвиток функцій руки пов'язаний з розвитком головного мозку. Велике значення руки в сприйнятті простору, орієнтації в ньому, необхідних для організації будь-якої дії. Рука безпосередньо залучена в зовнішню активність. Отже, пропонуючи обстежуваним як візуальні стимули зображення руки, що виконує різні дії, можна зробити висновки про тенденції активності обстежуваних.

Карточка 1	Карточка 2	Карточка 3
Карточка 4	Карточка 5	Карточка 6
Карточка 7	Карточка 8	Карточка 9

ДОДАТОК 4

Фрагмент роботи психолога-практика з дошкільнятами

Мета: ігрова корекція агресивності, заняття вербальної агресії, налагодження довірливих відносин, закріплення норм поведінки.

Матеріали: папар, фарби, піктограми.

Привітання

Я всміхаюсь сонечку: Здрастуй, золоте.

Я всміхаюсь квіточці: Хай вона цвіте.

Я всміхаюсь дощику: Лийся, мов з відра.

Друзям усміхаюся, Зичу їм добра.

Вправа "Злість і радість"

Мета: ознайомити з емоціями, навчити розрізняти емоційні стани.

Розгляд піктограми "злість". Порівняння її з піктограмою "радість".

Бесіда: Коли вам буває весело? Чому буває сумно? Коли люди сердяться? Чому зляться? На що схожа злість? На що схожа радість? Яка злість на смак? Якого кольору може бути злість?

Казкотерапія "Країна теплого пуху"

Фрагмент роботи псхолога-практика з дошкільнятами на заннятті. Бесіда по казці, рольове програвання ситуацій.

Гра "Тух-тібі-дух"

Мета: вироблення навичок послаблення негативних емоцій, навчання дітей норм поведінки у ситуації агресивності.

Психолог. Я скажу вам по секрету особливе слово. Це чарівне заклинання проти поганого настрою, образ і розчарувань. Щоб воно подіяло по справжньому, потрібно ходити по кімнаті, але ні з ким не розмовляти. Тільки-но вам захочеться поговорити, зупиніться напроти одного з усіх існуючих учасників, подивіться йому у вічі й тричі сердито вимовте "чарівне" слово: Тух-тібі-дух". Потім продовжуйте ходити по кімнаті, час від часу зупиняйтеся перед кимось і промовляйте це "чарівне" слово. Щоб це слово подіяло, треба говорити його дивлячись у вічі людині, яка стоїть перед вами. У цій грі закладений комічний парадокс. Хоча діти й повинні вимовляти слово "тух-тібі-дух" сердито, через деякий час вони не зможуть не сміятися.

Малювання "На кого я перетворююсь у чарівній країні"

Мета: сприяти відтворенню емоційного стану.

Гра "Кольорові думки"

Мета: розвиток уваги, закріплення навичок спілкування.

Дітям роздають картки червоного та чорного кольору.

Психолог. Зараз я буду називати думки, а ви повинні будете відгадати, хороші вони чи погані. Якщо думка хороша - піднімаєте червону картку, якщо погана - чорну.

- я не вмію…

- мені добре і спокійно.

- Я люблю себе та інших

- Я боюся

- Ніхто мене не любить

- Я помщуся.

- Не хочу мати друзів.

Тренінг "Трон"

Мета: розвиток комунікативних навичок, уміння працювати в групі.

У центрі на стілець сідає один учасник король, решта - підлеглі, вони повинні говорити улесливі слова, звертаючись зі словами "Ваша величносте".

Емоційний етюд "Ліс"

Мета: подолання емоційної скутості допомогою тілесно-орієнтувальних вправ

У нашому лісі ростуть берізка, ялина, дуб, сосна, верба, травинка, квіточка, ягідка, кущ. Виберіть рослинку, яка подобається. За моєю командою ми перетворимося на ліс. Як реагує ваша галявинка на:

тихий, ніжний вітерець; сильний холодний вітер;

ураган; дрібний дощик;

велику спеку; ласкаве сонечко;

ніч; град; мороз.

Вправа "Повітряна кулька"

Давайте утворимо повітряну кульку. Підніміть руки вгору, створіть кульку; Наповніть її повітрям і затримайте дихання. А тепер повільно випустіть із кульки повітря, видихніть. Руки повільно опускаються вниз, кулька здувається і стає схожою на тканинку - голова похилилася і груди, руки розслаблені, опущені вздовж тулуба.

Чи всім вдалося зняти втому?

Повторити двічі-тричі. Психолог звертає увагу на те, що вправу можна виконувати для зняття гніву та злості. Якщо не піднімати руки вгору, цю вправу можна виконати непомітно до оточуючих, заспокоївши себе.

Звучить приємна музика.

Прощання.

Вправа "Мімічна гімнастика"

Дітям пропонуються вправи для мімічних м'язів обличчя.

Зморщити чоло, підняти брови (здивування).

Розслабитися, тримати чоло гладеньким упродовж 1 хв.

Насупити брови (злість).

Розслабитися, повністю розслабити брови, заплющити очі (байдужість).

Широко розплющити очі, відкрити рот,руки стиснути в кулачки, все тіло напружити (страх).

Розслабитися, розслабити повіки,щоки (лінощі, хочеться подрімати).

Розширити ніздрі, зморщити носа (бридливість, відчуття неприємного запаху).

Розслабитися, усміхнутися, підморгнути (весело, ось я такий).

Етюд "Який я різний"

Мета: розвиток навичок адекватного вираження свого емоційного стану.

Психолог демонструє картки-піктограми. Діти по черзі показують себе у різних станах.

Висновок: у різні хвилини життя нас сповнюють різні почуття, ми перебуваємо у певних емоційних станах і відповідно поводимося.

Рухлива гра "Бій півнів"

Діти діляться на пари, стають один напроти одного, тримаючи руки на поясі. Потрібно стрибати на одній нозі, штовхаючи один одного плечем. Кожен гравець намагається вивести суперника з рівноваги. Програє той, хто стане на ноги або торкнеться другою ногою підлоги.

Вправа "Опануй себе"

Мета: самоконтроль, саморегуляція поведінки.

Психолог навчає самоконтролю. Тільки-но дитина відчує занепокоєння, їй хочеться когось штовхнути, вдарити, щось кинути. Є дуже простий спосіб довести собі свою силу: потрібно обхопити долонями лікті й сильно притиснути руки до грудей - це поза витриманої, сильної духом людини.

Вправа "Способи позбавлення гніву"

Мета: усвідомлення власного емоційного стану, створення ситуації обміну досвідом.

Учасники пишуть на окремих аркушах свої способи подолання гніву, а потім, об'єднавшись у три групи, записують методи виходу з цього стану.

Від гніву потрібно звільнятися, цього слід вчитися самим і навчати дітей виражати негативні емоції прийнятними способами.

Щоб допомогти дітям виразити вербальну агресію, можна пограти в гру "Мішечок " (дитина підходить до мішечка і кричить у нього).

Позбутися фізичної агресії допомагають проведення спортивних змагань, естафет, малювання, ліплення. У момент найбільшого емоційного напруження можна зім'яти і розірвати аркуш паперу.

Вправа "Тікай, злосте, тікай"

Мета: зняття агресії.

Діти лежать на килимку в колі. Між ним подушки. Заплющивши очі, вони починають бити ногами по підлозі, а руками по подушках із криком: "Тікай, злосте, тікай. Тривалість - до 3 хв. Потім лягають у поз зірочки і, розслабившись, спокійно слухати приємну музику

Етюд "Ланцюжок"

Психолог. Діти, візьміться за руки і відчуйте, як теплий струмочок пробіг через кожного, починаючи з ведучого.

Вправа "Боксерська груша"

Мета: зняття емоційного напруження.

Усім дітям надається можливість від дуг побити грушу, але не більш ніж 10 хв.

Психолог повідомляє, що це був прийом, який дозволяє "випустити пару. Виплеснути агресію. Якщо уявити, що перед вами не груша, а ваш кривдник, може безболісно йому помститися

Вправа "Котик"

Діти разом складають казку про котика, який завітав сьогодні до них у гості, перевтілюються у котиків і під спокійну музику:

ніжаться на сонечку (лежать на килимку); потягуються; умиваються; дряпають кігтиками килим тощо.

Гімнастика для звіряток

Раз - присядка (присісти),

Два - стрибок (підстрибнути),

Це зарядка зайчика (долоні над головою).

Лисенятка, прокинувшись (потерти очі),

Люблять добре потягнутись (потягуються),

Добре-добре позіхнути

Ну і хвостиком змахнути.

А вовчатка спинку вигнуть (прогнутися вперед)

І легесенько підстрибнуть.

А ведмедик косолапии (руки напівзігнуті у ліктях)

Широко розставив лапи (ноги на ширині плечей),

То одну, то дві разом (перестрибує з ноги на ногу),

Лапки топчуться гуртом (гойдає тулуб).

А кому зарядки мало,

Починай усе спочатку.

Діти виконують гімнастику для звіряток.

Вправа "Хто я, який я"

Мета: формування адекватної самооцінки.

Діти по черзі називають свої позитивні та негативні риси.

Казкотерапія "Котик і Півник"

Мета: орієнтація на почуття та стан героїв, формування вміння турбуватися про них.

Вправа "Заборонений рух"

Мета: розвиток довільної уваги. Психолог повідомляє дітям, що вони мають повторювати всі рухи, крім одного. Тілі руки психолога опускаються вниз, у повинні підняти руки вгору, тобто зробити навпаки. Той, хто помиляється, стає ведучим.

Вправа "Закінчи речення"

Мета: подолання замкненості.

Я хочу.

Я вмію.

Я зможу.

Прощання

Тут зібрались друзі: один, два, три,

Ти, і я, і ви, і ми: один, два, три.

Посміхнись комусь ліворуч,

Посміхнись комусь праворуч.

Ми одна сім'я.

Всі дорослі помічали, що агресія в дитини поступово накопичується, але коли вдається вихлюпнути, вона знову стає спокійною та її врівноваженою. Отже, якщо дати дитині можливість спрямувати агресію на якийсь об'єкт, частину проблем, пов'язаних з її поведінкою, буде розв'язано.

Размещено на Allbest.ru