Робота соціального педагога з сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах

3. Дмитро.

Намалював хлопчика, сказав, він не малював когось конкретно. Хлопчик чекає друга. Руки з довгими розставленими пальцями, вказують на незадоволеність своїм положенням. Відкритий рот - на вербальну агресію. З зображення малюнку помітні впевненість в собі. Риси обличчя ретельно промальовані, що може свідчити про високу зацікавленість у собі.

4. Яна.

Зобразила будинок, сказавши що там є люди. Це є не типовим для її віку, також швидше за все це вказує на труднощі в між особистісних відносинах у сім'ї. На запитання:- А що людина робить у будинку, відповіла: “сховалась бо їй страшно.” Варто провести додаткове всебічне обстеження дівчинки (особливо емоційної сфери).

5. Влад.

Зобразив на весь аркуш голову з висунутим язиком. Сказав, що вона “кривляється”. Великий лоб може вказувати на інтелектуальні здібності (в школі має непогані оцінки.) На питання чому зображена тільки голова, сказав, що це головне у людини. Те що малюнок займає верхню частину аркуша вказує на високу самооцінку. Особливості зображення вказують на вербальну агресію, помірну тривожність.

6. Олександр.

Зобразив дещо робото подібну людину, яка тримає в руці меч. Сказав, що це його улюблений герой. Особливості зображення вказують на ідентифікацію зі своєю статтю, однак можлива певна емоційна незрілість. На можливе почуття неповноцінності вказують акцентування на руках і нерівномірне натискування олівця. Хоче бути схожим на свого героя, йому не вистачає впевненості. Особливості зображення вказують на наявність агресивних тенденцій.

7. Олена.

Намалювала себе, коли йде до школи. Фігура не пропорційна: маленька голова і великий тулуб. Руки розставлені в сторони. Особливості зображення вказують на ідентифікацію зі своєю статтю, на наявність агресивних тенденцій декорування на зацікавлення собою. Дівчинка на перший план ставить фізичну силу. Відсутність ступенів вказує на почуття невпевненості.

8. Марина.

Намалювала себе, вдома. Руки притиснуті до тіла, вказують на пасивність. Великі очі і загальний вираз обличчя вказують на наявність страхів. Маленькі ступні можуть вказувати на нестабільність особистості. У випадку не достатності базового почуття захищеності розвиток особистості порушений; постійна тривожність продовжує перешкоджати руху до емоційної зрілості.

9.Сергій.

Намалював двоюрідного брата, на роботі. Йому не вистачає батька .Капелюх на голові може бути символом захисту від впливів зовнішнього світу. Руки розставлені з довгими пальцями - прагнення до спілкування, незадоволеність своїм станом. Проте рис обличчя не має воно заштриховане, швидше за все у дитини труднощі у спілкуванні.

10. Ольга.

Намалювала маму, яка кричить. Судячи з коментарів найчастіше дівчинка бачить матір у сердитому настрої. Особливості зображення вказують на високий рівень тривожності. Є наявним прагнення до спілкування, а гарна промальованість рис обличчя вказує на зацікавленість у собі. Відкритий рот свідчить про вербальну агресію.

11. Наталія.

Намалювала себе, вона гуляє. Особливості зображення вказують на високу тривожність і високий рівень агресії. Наявні труднощі у спілкуванні, сховані за спиною руки свідчать про замкнутість, відсутність прагнення до спілкування, незадоволеність своїм становищем .

12. Максим.

Намалював друга, який чекає його. Маленька фігура, притиснені до тулуба руки вказують на невпевненість у своїй безпеці, пасивність. Великі очі - прояв страху, а відсутність міцної опори вказує на не впевненість у собі.

Якісний аналіз результатів обстеження за методикою “Малюнок сім'ї”.

1. Ганна.

Намалювала матір, себе і брата. На малюнку відсутні сестри і батько,отже можна зробити висновок, що дівчинка не має емоційного зв'язку з ними. У неї гарні відносини з братом - вона тримає його за руку. Намальоване сонце сховане за хмарами, не вистачає батьківської ласки і любові.

2. Денис.

На малюнку батько відсутній, можливо його відсутністю, хлопчик „знімає” проблеми, джерелом яких є батько. Розведені руки, заштриховане обличчя і фігура свідчать про високу тривогу та ворожість. Зі сторони матері дитина теж відчуває сильний вплив, агресію (намальована маленька перешкода між матір'ю і дитиною). Проте фігури зображені поряд, що свідчить про їх близькість. Те, що під фігурами зображена чітко означена лінія, вказує на прагнення дитини надати сім'ї міцної і надійної опори.

3. Дмитро.

Намалював себе і матір. Проте між фігурами намалював дерево, символічний бар'єр. Намагався намалювати ще одну фігуру, але потім її стер, на запитання: “кого ти хотів намалювати?”. Відповів, що це друг матері. Хлопчику не вистачає батька, рідного він майже не знає. У сім'ї наявною є конфліктність. Себе він зобразив з розставленими руками, що вказує на ворожу, агресивну позицію.

4. Олена.

Головною в сім'ї є мама,яку вона хоче, якомога більше прикрасити .Але фігуру матері вона не може намалювати рівною (намагалась два рази ) гадаю, це нереальне сприйняття як матері так і сім'ї .Сонце вказує на потребу у материнській любові .В дівчинки бажання мати близькі стосунки з матір'ю, швидше за все дитина страждає від ізоляції і самотності в сім'ї ,однак нерідко ці почуття в подальшому зникають,оскільки впливають на нею боляче .Аня відчуває власну неповноцінність.

5. Наталія.

Матір на малюнку не намалювала. Проте намалювала батька, а між фігурами коляску з дитиною. З бесіди виявилось, що у рідного батька є інша сім'я, і це заважає йому спілкуватись з нею. На малюнку переважають речі, багато ліній з сильним натиском це вказує на тривожність автора малюнка. Дівчинка не відчуває себе членом сім'ї, конфліктує з матір'ю. Сонце сховане за хмарами свідчить про стурбованість і незадоволеність відносинами між дівчинкою і “ зігріваючою” стороною - батьком.

6. Влад.

Намальовані усі члени родини, але батько зображений без тулуба біля ніг матері. Особливості зображення вказують на авторитаризм матері, Батько проявляє вербальну агресивність, але вона з погляду хлопчика не відіграє жодної ролі. Хлопчик відчуває власну неповноцінність і ролі батька відводить незначну роль. Хоча таке положення речей його не задовольняє.

7. Ольга.

Намалювала на весь аркуш матір. Особливості зображення вказують на те що мати є досить авторитарною . У дівчинки наявний страх перед матір'ю, вона відчуває з її боку вербальну агресію, тиск. У матері на обличчі окуляри тоді як насправді вона їх не носить, одяг сильно декорований, вона так прагне прикрасити матір. Інші члени сім'ї відсутні, отже внутрішньо сімейні зв'язки порушені.

8. Марина.

Намалювала усіх членів родини - матір, бабусю, брата і себе. Найбільша фігура - фігура матері. Себе з братом намалювала маленькими осторонь від матері. Дівчинка більше часу проводить з бабусею. Багато штрихованих ліній, хмари, вітер який гне дерева можуть трактуватись як наявність тривожності та існування сильного бажання перенестись з реального світу у світ фантазій.

Отже, у дітей спостерігаються відхилення від норми у поведінці, найчастіше це вербальна агресивність, тривожність, почуття невпевненості, незадоволеність станом в якому вони знаходяться. Деякі діти відчувають себе без захисними це означає, що швидше за все сім'я не створює їм такого захисту. Що стосується агресивності то вона переважно має вербальний характер.

2.2 Корекційно-розвивальна програма та методичні рекомендації щодо діяльності з сім'ями у складних життєвих обставинах

Мета: налагодити міжособистісні стосунки батьків і дітей з сімей у складних життєвих обставинах.

Форма роботи: індивідуальна (з сім'єю).

Тривалість роботи: 8 занять. Частота - 2 заняття на тиждень. Тривалість одного заняття - 45-60 хвилин.

Напрями роботи:

1. Підвищення педагогічних знань батьків.

2. Формування позитивного ставлення батьків до дітей.

3. Зниження рівня агресивності і тривожності у дітей.

4. Розвиток емпатійних вмінь у батьків і дітей.

5. Розвиток самоконтролю.

Заняття №1

Мета - навчити батьків емпатійному та довірливому спілкуванню з дитиною.

Miнi-лекція "П'ять шляхів до серця дитини"

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись з дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке:

Перед вами - діти. Вони поводять себе як діти. Буває, що їх поведінка нервує батьків. Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, не зважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають. Якщо я люблю їх не зважаючи ні нащо, вони відчуватимуть впевненість у собі і мою підтримку.

Дітям необхідна любов батьків - це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через: дотик, “слова заохочення”, час, подарунки, допомогу.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами "Я тебе люблю".

Слова заохочення.

Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу і смисл. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: “Ти не міг би...”, “Може зробиш...”, “Мені буде приємно, коли ти...”.

Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите їй: "Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою". Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу у кожній сім'ї різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча 6 кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Подарунок є символом любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтесь підкупити її - це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо то є одяг. Подарунки не обов'язково купувати. їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство - це професії, і дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років; і робочий день у вас ненормований. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. Завдання батьків - почути ці прохання і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб і вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні "мови" нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту “мову” (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

Вправа “Подарунок”

Ведучий пропонує учасникам (матері і дитині чи дитині і батькові) зробити один одному подарунки - образи... Подарунок можна описати словами чи показати жестами. А потім учасники розповідають, який би подарунок вони хотіли б отримати, який з подарунків сподобався понад усе.

Вправа “Психологічний автопортрет”

Кожен з учасників по черзі відповідає на питання: “За що мене можна любити?”, “за що мене можна сварити?” , пропонуючи варіанти того, що можна зробити, щоб сварити не було за що. Спільне обговорення.

Вправа “Як ти себе почуваєш?”. (У парах).

Дорослий уважно дивиться на свою дитину, визначає й розповідає про її самопочуття. Дитина слухає й доповнює. Потім дитина визначає самопочуття дорослого. Обговорення .

Вправа “Мудрець”. (У парах).

Ведучий говорить, звертаючись до учасників: "Закрийте очі, уявіть подумки зелений луг і великий старий дуб на краю лугу. Під деревом сидить мудрець, що відповість на будь-яке питання... Простягніть до нього руки (дорослі беруть руки дітей), поставте запитання, що хвилює вас, і вислухайте відповідь... Опустіть руки, ми повертаємося... відкрийте очі".

Обговорення.

Домашнє завдання: заняття №1 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття 2

Мета - формування емоційно-позитивного ставлення до дітей; активізація здібностей створювати емоційно теплу, налаштовану на відвертість атмосферу в спілкуванні.

Міні-лекція “Ваша дитина”

Для того щоб отримувати задоволення від виховання вам можуть допомогти сім кроків:

Крок 1. Навчіться отримувати задоволення від виховання дитини, змінивши свій підхід до неї.

Крок 2. Цінуйте себе (Пам'ятайте, що ви рівні в правах із дитиною. Не забувайте про це...).

Крок 3. Шукайте факти. (Знання психологічних особливостей вікових періодів сприяє глибшому розумінню того, чому ваша дитина реагує на події по-різному, конфліктує...

Крок 4. Розмовляйте. (Спілкування - взаєморозуміння не тільки думок, а й почуттів, це двосторонній процес. Пам'ятайте, що існують інші засоби спілкування, невербальні: музика, мистецтво, погляд, посмішка, дотик.)

Крок 5. Слухайте. (Виховуйте у собі вміння слухати, щоб зрозуміти почуте.)

Крок 6. Приймайте, не засуджуючи. (Вчіться судити вчинки, а не людину).

Крок 7. Будьте вище того, що ви не можете змінити. (Наприклад, ви не можете змінити особистість дитини, її стать).

Типова помилка батьків -- нерозуміння. По-перше, вони не розуміють, насамперед самих себе, по-друге, --свою дитину і, нарешті, наслідків своєї поведінки стосовно дітей.

Останнє нерозуміння лежить в основі найтиповіших причин неправильного виховання. Пам'ятаєте, ми вже казали про те, що дитинство -- найвідповідальніший етап у розвитку дитини. Віковий розвиток психіки дитини -- це процес нерівномірний, де роки спокійного розвитку змінюються періодами переходу від одного вікового етапу до іншого, який характеризується конфліктами й протиріччями.

Психолог Л.С.Виготський казав, що розвиток дитини -- це діалектичний процес, у якому перехід від однієї сходинки до іншої відбувається не еволюційним, а революційним шляхом. В основі всіх революційних перебудов (і психічного розвитку також) -- завжди якісь кризи, стани, коли визріває ситуація: “Ті, що нижче -- не хочуть, а ті, що зверху -- не можуть”. Якщо це перенести на ставлення батьків до дітей, то можна помітити: діти не слухаються, а батьки не можуть їх приборкати.

“Не слухається!” -- це означає: виявляє впертість, вередує, “демонструє характер”...

А ми знаємо, що для батьків (і не тільки) важливою рисою дитини є слухняність. Хоча на словах вони хотіли б, щоб дитина була розумною, виявляла ініціативу, творчість тощо.

Коли запитуєш у батьків, що вони вкладають у поняття “хороша дитина”, часто чуєш:

Ш слухняна;

Ш з нею можна домовитися;

Ш спокійна;

Ш поступлива;

Ш покірлива.

Слухняна -- отже, не заважає нам робити важливі справи, а також -- дивитися телевізор, телефонувати друзям, читати газету...

Хочеться нагадати: якби діти завжди слухалися батьків, нам би ще й досі довелося жити при каганцях. Той, хто творить, хто розвивається, -- неспокійний, «незручний» і не завжди слухняний.

Але дорослі могли б знайти правильні шляхи: досить змінити тактику стосунків з дитиною, збільшити зону її самостійної діяльності, зрозуміти її потреби та інтереси -- і «революція» відбудеться мирним шляхом.

Отже, розуміти дитину -- це насамперед змінюватися разом з нею, з кожним роком ставати мудрішими, спостережливішими, толерантними. І знати, що кожен новий період життя дитини готує нам нові «сюрпризи».

На що іще треба звернути увагу? На оцінювання. Що б ми не робили, нам завжди цікава думка певних людей: вони засуджують чи схвалюють?

Таке оцінювання існує між дорослими й дітьми. Ми оцінюємо їх, вони -- нас. Але вони не завжди можуть це зробити вголос. Яка ж головна помилка дорослих? Вона полягає в поганій звичці давати загальну негативну оцінку особистості з приводу її окремих, конкретних проявів. Така оцінка завжди сприймається гостро і переживається як несправедлива. Вона спричиняє відчуття образи. З таких образ між нами і тим, кого ми образили, виникає бар'єр непорозумінь і недовіри, через який навіть справедливі нарікання не можуть пробитися.

Батьки, не кажіть:

Ти взагалі ледар!

Ти завжди запізнюєшся!

Ти ніколи не виконуєш!..

Треба оцінювати конкретний учинок, а не особистість загалом:

Ти вчора не продумав свій учинок;

Цього разу тобі не вдалося...

У того, кого оцінюють, з'являється надія: “Завтра обов'язково виправлюсь”, “Іншим разом удасться...” При цьому відкривається перспектива вдосконалення, зростає впевненість у своїх силах.

Наведемо приклад з городництва. На присадибних ділянках ми вирощуємо квіти й боремося з бур'янами. Плекаємо кожен паросток, удобрюємо. А бур'яни ростуть, дай лишень їм волю -- «заб'ють» наші квіточки. А головне: вони не потребують до себе уваги. А яка сила, тиск, плодючість!

Чи не так і у вихованні? Негативні риси з'являються самі собою, а позитивні треба терпляче й безупинно самим прищеплювати й виховувати. Інакше виникнуть запитання: “Звідки це в неї (чи в нього)?”, “Ми поганого не вчили...”

На жаль, цього обмаль -- не вчити поганого. Треба систематично, постійно вчити добра.

Вправа«Повинен і хочу».

Кожен учасник складає для себе перелік з 10-ти висловлювань, які починаються одним із формулювань: “Я повинен...”, “Я не можу...”, “Я хочу...”, “Мені подобається”

Учасники зачитують свої переліки. Учасники повторюють свої пропозиції, однак з формулюванням: “Я наважусь на...” і додають висловлювання “Я відчуваю себе при цьому...”.

Домашнє завдання: заняття №2 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття №3

Мета: навчити батьків і дітей гідно реагувати на оцінювання, критику та похвалу.

1.Вступна бесіда.

Обговорити: 1) роль критики, найчастіші способи реагування на критику; 2) звернути увагу на різницю між критикою і образою (ображають, щоб принизити; критикують, щоб допомогти подолати недоліки); 3) доречні способи реагування на критику( нагадати оскільки критикуючий хоче, щоб ви звернули увагу на свій промах, йому треба подякувати); 4) роль похвали для власної самооцінки.

2.Вправи.

Вправа «Нова сукня»

Дає можливість навчитися з гідністю приймати компліменти. Як правило, проблеми у прийнятті похвали пов'язані з тим що людина почувається невпевнено у власних силах.

Соціальний педагог пропонує двом учасникам розіграти сценку: зустрічаються дві подруги. Одна каже іншій, що вона гарно виглядає у новій сукні. Друга відповідає, що сукня вже стара, має плями тощо.

Обговорення.

- Як почувається дівчина, яка зробила комплімент?

-Чому, на Вашу думку, дівчина так відповіла?

- Чи не нагадує Вам дана сценка деякі життєві ситуації? Якщо так, то поділіться, які?

Як не дивно, багатьом людям дуже важко приймати похвалу, вони використовують різні способи, щоб її не приймати. Наприклад, жінку похвалили за те, що вона спекла смачний пиріг. Якщо вона не вміє приймати, то почне все заперечувати: «Та де!»Він мені не вдався. Навіть на стіл соромно ставити», - або переадресовувати їх іншому: «Це не моя заслуга. Це просто рецепт такий. Будь-хто може спекти», - або применшувати свій успіх, указуючи на успіх інших: «Можна їсти. А ось моя мама пече - пальчики оближеш», - або применшувати свої чесноти, указуючи на невдачі в справах: «Так, пекти я більш-менш умію, а от в'язати ніяк не навчуся».

Вправа «Комплімент»

Варіант попередньої гри.

Учасники кажуть по черзі комплімент (він може стосуватися зовнішнього вигляду, рис характеру, вміння одягатися тощо).Завдання того, хто приймає комплімент, - зробити це впевнено-гідно. Обговорення.

- Що Ви почували, коли говорили компліменти?

- Що Ви почували, коли приймали компліменти?

- Які були труднощі?

Вправа «Скажи мені щиро…»

Ця вправа допомагає навчитися відверто висловлювати критику або похвалу так, щоб не образити іншого. Для цього треба так побудувати речення, щоб було зрозуміло, що ти висловлюєш власну думку, з якою можна погоджуватися чи ні. Наприклад, замість того, щоб сказати: «Мені не подобається твоя блузка» - «Такі блузки мені не подобаються»; замість: «Цей колір не гарний» - «Я не люблю такого відтінку».

Зараз ви запитаєте один у одного: «Скажи мені щиро, чи тобі подобається (моя зачіска, одяг, твір, тощо)».

Обговорення вправи.

Домашнє завдання: заняття №3 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття№4

Мета - наблизити батьків до реального розв'язання конкретних життєвих ситуацій.

1.Міні-лекція "Батьківські міфи та істини".

Існують міфи про те, яким повинен бути батько. Буде корисно з ними ознайомитися, тому що вони можуть вас дуже обмежувати. Міфи приймаються за реальні можливості, а насправді далекі від істини.

Міф 1. Батьки несуть відповідальність за те, щоб їхні ліги стали щасливими, діяльними і повноцінними дорослими людьми. (Істина на противагу міфу: "Це не так. Батьки створюють умови для розвитку особистісного і творчого потенціалу, а діти самі роблять вибір, вчаться на власних помилках. Пригадайте власне життя. Чи слухали ви поради власних батьків? Чи не жалкували, коли прислухалися до них?)

Міф 2. Батьки повинні любити своїх дітей. (Істина на противагу міфу: "Зазвичай, батьки люблять своїх дітей, навіть коли їм не подобаються деякі їхні дії чи вчинки. Не думайте, якщо дитина перестала вам подобатись, ви перестали її любити. Діти - це люди, яким притаманні як позитивні, так і негативні риси.)

Міф 3. Батьки завжди повинні мати владу над своїми дітьми. (Істина на противагу міфу: "Батьки не в змозі примусити своїх дітей стати якоюсь особистістю. Насправді потрібна влада над собою, а не над дитиною, щоб діти вважали своїх батьків за взірець.)

Міф 4. Виховуючи дітей, необхідно бути переконаними, що в дітей не буде поганих звичок. (Істина на противагу міфу: "Діти не цінують домінування, силу та владу, а цінують розуміння та повагу, і саме це їх спонукає до позитивних дій.)

Міф 5. Знання про те, як бути гарними батьками, приходить природним шляхом. (Істина на противагу міфу: "Ні. Життя змінюється, і бути добрими батьками - це велика праця над собою.)

Тепер спробуймо у своїй свідомості замінити ці міфи на важливі істини.

Отже, спробуймо разом з'ясувати виведені нами істини:

Істина 1

Більшість дітей проходить через це (шлях від дитинства у дорослість). Усі ваші знайомі, друзі, батьки були колись підлітками, але знайшли своє місце в суспільстві, виявилися спроможними забезпечити себе і уміють підтримувати гарні стосунки з батьками.

Істина 2

Ви не самотні. Все, що ви відчуваєте зараз, уже відчувала велика кількість людей.

Істина 3

Ви не безсилі.

Сила - це здатність вершити зміни. Ви відчуваєте безсилля, тому що прагнете змінити те, що не піддається змінам: особистість іншої людини. Але Ви не можете змінити себе, своє ставлення до іншої людини, ситуації. Через це Ви можете змінити свою реакцію на ситуацію, спосіб свого сприйняття.

Істина 4

У вас є юридичні права.

Ви володієте всіма тими юридичними правами, що й ваші діти. У вас є право на: відпочинок, свободу, повагу, розуміння...

Істина 5

Ви не зобов'язані бути послідовними.

Якщо ваш метод розв'язання не спрацював, залиште його і спробуйте щось інше.

Висновки: Виховання дітей - складний процес, який триває довго, довше, ніж ми можемо собі уявити. Спробуйте все ж таки отримати від цього задоволення.

Вправи.

Вправа "Скласти список власних проблем ".Скласти список усіх пов'язаних з вашими дітьми проблем, які турбують вас. Записуйте все, що згадаєте, і важливе і другорядне. Список нескінченний. Вас усе це хвилює як батьків. Раптом ви розумієте, що всі зусилля марні, а ваша дитина перетворилася на незнайомця. Опишіть свої думки і почуття з приводу визначених вами проблем. Найчастіше батьки думають: "Що я зробила не так? Напевно, я погана мати?... Почуття гніву, злості, безпорадності починають перемішуватись із сумом та депресією.) Обговорення.

Вправа "Скласти список ваших розв'язань проблеми". (Приклад: контроль, покарання, підкуп і хабар, розпорядження, фізичне покарання...) Після того, як список складений, починається його обговорення.

Не існує універсального рішення проблем, з якими зустрічаються батьки. Адже кожен із нас унікальна особистість. Щоб не помилитися, варто уникати батьківських міфів.

Домашнє завдання: заняття №4 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття №5

Мета: навчити батьків і дітей усвідомлювати почуття, відстежувати виявити настрою, керувати власними емоціями.

1.Вступна бесіда.

Обговорити: 1) роль почуттів та емоцій в житті людини; 2) як ми розуміємо, що відчуває інша людина; 3) на що потрібно звертати увагу для адекватного «зчитування» справжнього стану людини; 4) чи всі емоції легко виразити; 5) пояснити що немає незадоволених або «неправильних» почуттів, адже усі вони належать людині і є важливими від неї, інша справа як вона виражає їх; 6) підвести до висновку, що маючи право мати всякі почуття, потрібно знати і використовувати такі способи вираження почуттів які не принижують себе та інших, тобто оволодіти вмінням висловлювати свої почуття; 7) запропонувати це зробити в ігровій формі.

2.Вправи та ігри.

Гра «Спустити пару».

Дає можливість учасникам попрацювати зі своїми образами, гнівом. Сприяє встановленню відкритості і довіри у стосунках між учасниками. Вчить умінню вислуховувати критику, не ображатись і не реагувати агресивно у відповідь.

Учасники сидять поряд. Кожен з вас має можливість сказати іншим про те, що йому заважає або його сердить. Пам'ятайте одну умову використовувати тільки Я-висловлювання. Наприклад: « Марино, мені неприємно, що ми постійно огризаємося» або «мамо, мене дратує, що ти постійно примушуєш мене їсти ». Не намагайтесь виправдовуватись, отримуючи зауваження, а просто вислухайте все, що вам говорять. Якщо у когось немає вже більше зауважень, то так і скажіть: «У мене нічого не закипіло». Коли «пару спущено, діти, що отримали зауваження, можуть висловитися з цього приводу». Можна обговорити враження від вправи:

- Як ви сприймали критику на свою адресу, враховуючи тон і форму (Я-висловлювання) зауважень?

- Чи виникало бажання здійснити агресивний випад?

- Які висновки ви зробили.

Вправа «А крім того…»

Варіант попередньої гри. Дає можливість учасникам висловити свої скарги й негативні емоції і, таким чином, запобігти перетворенню незадоволення на агресію. Іноді кожному з нас є на що поскаржитись і виникає бажання «побуркотіти» Учасники розбиваються на пари і сідають один напроти одного. Тепер ви можете розповісти один одному про неприємні речі і поскаржитись на життя. Можна навіть перебільшувати свої проблеми. Починати свої «скарги» потрібно з тих самих слів: «А крім того…». Це може виглядати так:

«А крім того, мати несвоєчасно випрала мої улюблені джинси».

«А крім того, сьогодні зовсім не було настрою йти до школи».

«А крім того, я не розумію, що від мене вимагають батьки».

Вправа продовжується 3-4 хвилини, після чого -- обговорення.

Вправа “Задоволений-сердитий»

Допомагає учасникам відчути й усвідомити свої дії та почуття, коли вони задоволені і коли сердиті. Гра в емоції дозволяє зрозуміти, що їх можна контролювати.

Закрийте очі і подумайте про те, що ви робите, коли задоволенні. Де ви в той час знаходитесь? Хто поряд із вами? Як ви почуваєтесь при цьому? А тепер уявіть, що сердиті. Що ви відчуваєте в таких випадках?

Поміркуйте в якому настрої ви буваєте частіше в задоволеному чи сердитому? Перенесіться зараз думками в той настрій, який для вас є звичним. Можете встати, походити по кімнаті. Виражайте це почуття у будь-який спосіб, не звертати увагу на інших (1 хвилина). Замріть на мить у тиші. Повільно перейдіть у протилежний стан. Якщо були сердиті, станьте задоволеним станьте сердитим. І поводьтесь так як вимагає це почуття. Відповідно дихайте і видавайте звуки (1 хвилина).

Замріть поверніться до попереднього стану. Зверніть увагу на зміни в тілі, диханні, у звуках, що ви їх видаєте. Знову зміна настрою. Поводьтесь так, як бажаєте.

Назвіть це почуття.

Після закінчення справи - обговорення:

- Яке з почуттів було найскладніше виражати?

- Як ви відчували зміну настрою?

- Чи вдалося Вам відчути можливість керувати своїми емоціями, почуттями?

Рефлексія. Відгуки про заняття. Оцінка самопочуття.

Домашнє завдання: потренуйтеся відстеженні своєї поведінки, поз, жестів, що супроводжують різні почуття. Спробуйте декілька разів змінити настрій.

Домашнє завдання: заняття №5 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття №6

Мета - навчити способам зняття емоційної напруги.

Вступна бесіда: 1) обговорити як людина почувається, коли тривожиться, коли стримує почуття;2) пояснити необхідність вмінь по зняттю напруження;3) запропонувати вивчити кілька вправ для подальшого самостійного використання.

Релаксаційні вправи сприяють інтенсифікації навчання і виховання. Стан розслаблення значно поліпшує процеси сприйняття, уваги, пам'яті і дає можливість передати потрібну інформацію без ускладнень.

Прийоми релаксації засновані на більш-менш свідомому розслабленні м'язів. Адже людина - єдине ціле: її психічне напруження веде до підвищення м'язової напруги. Звідси справедливе і зворотне твердження. Якщо нам вдасться знизити м'язову напругу, разом з нею знижується і нервове напруження. Відтак стан розслаблення є ефективним психогігієнічним засобом.

Вправа “Веселка”

Виберіть зручну позу; заплющить очі і протягом 1-2 хвилин уявляйте легку, чарівну веселку, прекрасну гру фарб і себе - у спокійному, приємному, розслабленому стані. Ви відпочиваєте. Вас поступово заповнює почуття спокою, розслаблення...

Роздивіться уважно всі кольори веселки. Які кольори ви бачите? Зафіксуйте кожний колір. Відчуйте, як зміна кольорів (червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий) робить приємність вашій душі і тілу. Відчувши повний спокій і задоволення, зафіксуйте цей стан. Розплющіть очі. Поділіться враженнями.

Вправа “Море”

Заплющте очі. Зручно сядьте, покладіть руки па коліна долонями догори. Уявіть собі берег моря. Зробіть глибокий видих (пауза), повільний вдих. Шумить морська хвиля, заспокоює і заколисує. Ви сидите на березі моря, близько біля води.

Ноги торкаються морської води. Повільно робите вдих і видих. Відчуваєте приємну прохолоду морської води. З кожним вдихом вода повільно входить у вас з моря. По ступнях ніг, піднімається вгору по тілу аж до талії, як приплив. А з кожним видихом повертається згори вниз, як відплив. І знову приплив-вдих, відплив-видих... Вашому тілу приємно, спокійно. Вода омиває і очищає кожну частинку вашого тіла і ззовні і зсередини. Ви відчуваєте себе берегом моря, ви розчинилися в піску і вас омиває вода... Вдих-приплив, видих-відплив. Ви злилися з природою. Ви - частина природи. Вам добре і приємно відчувати себе природою. Рахуючи у зворотному напрямку, на слові «один» розплющіть очі: (5-4-3-2-1).

Вправа«Подорож».

Візьміть картину або фотографію. Поставте її перед собою на зручній відстані або розмістіть на стіні. Організуйте психологічну «подорож» у середину цієї картини чи фотографії. Програйте надуманий сюжет. Вигадайте всі можливі події під час подорожі. Відчуйте себе всередині картини, в центрі приємних подій. Розкажіть історію вашої подорожі.

Вправа “Релаксація”

Вправа виконується в парах. Один з учасників задумує геометричну фігуру (цифру, літеру) і “малює” її в повітрі губами, уявляючи, що в них зажатий олівець, який не можна випустити. Завдання іншого відгадати “намальоване”. Обговорення: учасники відповідають на питання - які групи м'язів їм вдалось розслабити під час вправи.

Домашнє завдання: заняття №6 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття № 7.

Мета -- допомогти батькам більше отримати інформації про дитину.

1.Вступна бесіда: 1) обговорити наскільки важливим є знання уподобань один одного; 2) з чого складається уявлення інших про людину; 3) наскільки співпадає наше уявлення про себе і інших про нас; 4) як можна використати знання про людину, щоб зробити їй приємне.

2.Вправи.

Вправа “Які ми?”

Учасники сідають поряд і отримують від ведучого аркуш. Кожен учасник пише в верхній частині своє ім'я і ділить аркуш вертикальною лінією на дві частини. Ліву відмічаємо зверху знаком ”+”, праву знаком “-“. Під знаком ”+” перераховуємо: назву улюбленого кольору, улюблену пору року,улюблений фрукт,тварина, назва книжки, те яким чином легше всього надати учаснику задоволення.

В правій частині аркуша під знаком “-“ кожен називає: колір, який не подобається. Знайомство з відповідями.

Вправа "Ваш портрет". (У парах).

Учасники (дорослий-дитина), повернувшись один до одного спиною, намагаються по черзі (дорослий - дитину, дитина - дорослого) як можна більш докладно описати: кольори очей, волосся, форму обличчя, одяг й інші особливості.

Вправа "Мир без тебе...". (У парах).

Дорослі, працюючи в парах зі своїми дітьми, називають їхні позитивні якості, продовжуючи фразу: "Світ без тебе був би нецікавий, тому що ти...". Саме так можна показати дитині його значимість і самоцінність у цьому світі. Потім діти роблять "компліменти" дорослим.

Вправа "Склади казку про самого себе". (У парах).

Спільна робота дорослого з дитиною, спрямована на з'ясування проблеми дитини через казку. Ведучий може запропонувати дорослим бланки з опорним текстом.

Наприклад:

"Давай складемо казку про хлопчика (дівчинку) схожого на тебе:

Жив був... (ім'я). Він дуже не любив... (головна проблема вашої дитини).

Один раз його мамі (татові, батькам) було дуже потрібно (ситуація, пов'язана із цією проблемою)

Вправа "Моя фраза".

Учасники групи по черзі закінчують кожну із запропонованих ведучим фраз:

Я хочу...

Я вмію...

Я зможу...

Я доможуся...

За бажанням учасники групи можуть пояснити свою відповідь.

Домашнє завдання: заняття №7 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття №8.

Мета - це заняття присвячене повторному розгляду основних моментів нашого курсу.

1. Заключна бесіда: Ви вже ознайомлені з правилами батьківської поведінки. Якщо Ви не згодні з якимось правилом -- спробуйте повернутися до пройденого матеріалу І заново його проаналізувати.

Основні правила батьківської поведінки

1. Оцінюйте не особистість, почуття, думки дитини, а ЇЇ вчинки.

2. Намагайтесь у спілкуванні з дитиною висловлювати свої почуття без оцінки, використовуючи Я-висловлювання (Я вважаю, Я відчуваю).

3. Порівнюйте дитину із собою (якою вона була раніше), а не з її однолітками, знайомими.

1. Використовуйте методику чотирьох кроків, коли необхідно встановити обмеження:

· прийняття почуттів дитини;

· встановлення обмежень;

· альтернатива;

· право вибору (ультиматум).

5. Приймайте дитину такою, якою вона є ("позитивні" її якості залежно від ситуації стають "негативними", і навпаки). Наприклад, гнів може допомогти у ситуації, коли треба захистити себе, тощо.

6. Нормальному розвиткові стосунків між рідними не повинні заважати періодичні негативні емоційні сплески, неминучі у нашому житті.

7. Пам'ятайте, що у процесі виховання важлива роль відведена несвідомому в людині (звички, наслідування, приклад, навіювання).

8. У стосунках з дитиною спирайтесь на позитивні якості особистості.

9. Не припускайте розходження між словами і власними діями: "Роби як Я", а не "Роби як Я кажу".

Повторне тестування.

Поверніться до тесту, який був Вам запропонований на першому занятті. Виконайте його. Підрахуйте результати.

Тепер Ви маєте два результати виконання тесту: до тренінгу і після його завершення. Порівняйте Ваші результати за тестом взагалі і за кожною шкалою окремо. Поліпшення результатів тесту свідчитиме про позитивні зміни Ваших установок щодо виховання дітей, принципів побудови батьківсько-дитячих стосунків.

Треба враховувати й те, що зміни, які відбулись у батьківському ставленні до дитини, не у всіх учасників нашого тренінгу відразу ж виявляться у свідомості, поведінці. Тому не варто сприймати результати тестування як ярлик, вирок. Довіряйте власній інтуїції, вірте у краще майбутнє. І тоді життя піде за позитивним сценарієм, який кожен пише для себе.

2. Вправи

Вправа "Очі в очі". (У парах).

Учасники групи в парах (дорослий-дитина), дивлячись тільки в очі один одному й почуваючи руки, пробують мовчачи передати різні емоції, які проговорює ведучий. Наприклад: "Я смутний, допоможи мені!"; "Мені весело!" й інші.

Вправа"Асоціація".(У парах). Учасники сідають один навпроти одного й повідомляють по черзі про асоціації (на кого схожий?), які в них виникли в цей момент. Дорослий говорить: "Ти нагадуєш мені...", пояснюючи чому. Дитина у відповідь ділиться: "Ти схожий...", розповідаючи чому.

Вправа сприяє пізнанню й об'єктивній оцінці свого Я, поліпшенню взаєморозуміння в діаді: "дорослий-дитина".

Вправа "Портрет". Дорослі малюють портрети дітей, а діти - портрети дорослих. Вправа "Острів тепла й любові".

Учасники групи беруться за руки за руки. Ведучий пропонує: "Уявимо, що наше з'єднання - це маленький острівець любові, ніжності, тепла й спокою. Давайте присядемо, закриємо очі й помріємо... Відкрийте очі..." Ведучий пропонує намалювати "острів тепла й любові".

Заключне слово ведучого. Побажання дітям і дорослим.

Домашнє завдання: заняття №8 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

2.3 Аналіз та інтерпретація результатів повторного дослідження

Повторні результати за комплексною методикою ОБС.

Після проведення корекційно-розвивальних занять та заочного тренінгу батьківської ефективності. Були отримані наступні результати:

1. По першій шкалі «Прийняття - нехтування» результати покращились у 3-х сім'ях

2. По другій шкалі «Кооперація» покращився результат у кожній, тобто батьки почали прислухатись до дітей: 2 сім'ї - високий бал, 8 - середній.

3. По третій «Симбіоз» були досягнуті середні бали. У 8-ми сім'ях бали покращились.

4. По четвертій шкалі «Авторитарна гіперсоціалізація» отримані наступні результати: лише у однієї сім'ї не вдалось знизити цей показник, інші 9 сімей, по цій шкалі, показали середній результат.

Таблиця 3.1 Повторні результати опитування батьків за методикою ОБЦ (тестові бали подані у процентних рангах)

Сім'я	Результати по шкалам (%)
	1	2	3	4	5
Сім'я Онищуків	53.79	48.82	57.96	69.30	84.81
Сім'я Суховецьких	53.79	80.33	74.97	53.87	70.25
Сім'я Сірих	53.79	31.19	57.96	53.87	84.84
Сім'я Гаврилюків	53.79	48.82	57.96	53.87	70.25
Сім'я Лобурчиків	31.01	48.82	57.96	53.87	70.25
Сім'я Цимбалюків	53.79	48.82	57.96	53.87	70.25
Сім'я Коляновських	31.01	80.33	74.97	53.87	84.81
Сім'я Косачів	53.79	48.82	57.96	69.30	93.04
Сім'я Русих	31.01	80.33	74.97	53.87	45.57
Сім'я Хаверків	53.79	48.82	57.96	69.30	93.04
Загальний результат	46,9	56,51	62,9	58,5	76,17

5. По п'ятій шкалі «Маленька невдаха» - показники зменшились в усіх сімей, проте лише у однієї сім'ї вони мають середній результат. У інших сімей цей показник став на нижній межі високого рівня (таблиця 3.2)

Назва шкали Номер шкали	«Прийняття-нехтування»	«Кооперація»	«Симбіоз»	«Авторитарна гіперсоціалізація»	«Маленька невдаха»
	1	2	3	4	5
Процентний ранг на початку обстеження батьків	48,6	32,3	48,3	80	94,9
Процентний ранг після проведення корекційної програми з батьками і дітьми	46,9	56,51	62,9	58,5	76,7

Отже, з отриманих результатів видно, що застосування комплексно-розвивальної програми щодо покращення взаємостосунків між батьками та дітьми, вплинуло на існуючу ситуацію, покращивши її.

Батьки стали більш емпатійно ставитись до своїх дітей, розуміти потребу, для подолання труднощів, у співпраці з ними (Рис. 3.2.1)



Рис. 3.2.1 Порівняльні результати діагностики батьківського ставлення у сім'ї у складних життєвих обставинах. (Методика А.Я.Варга, В.В.Століна)

І якщо зважати, що участь у програмі приймали сім'ї у складних життєвих обставинах то програма показала свою ефективність.

Аналіз результатів за методикою між особистісних відносин дитини Рене Жиля.

Після проведення корекційно-розвивальних занять щодо покращення взаємостосунків між батьками і дітьми були отримані наступні результати:

- у відношенні до матері покращились стосунки у чотирьох дітей, у однієї дитини вони перейшли з низького рівня у середній (таб 3.3).

Таблиця 3.3 Результати повторного обстеження за методикою дослідження між особистісних відносин дитини Рене Жиля

Ім'я дитини № шкали	Рівень який характеризує конкретно-особистісні відносини дитини з іншими (%)	Рівень, який характеризує особливості дитини (%)
	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	XIII
Ганна	80	50	35	40	45	30	50	65	45	50	60	60	35
Денис	70	35	35	40	45	10	45	55	20	55	70	55	75
Дмитро	65	25	20	35	50	30	30	40	35	60	65	35	45
Олена	80	55	60	45	50	45	60	60	45	65	55	45	45
Влад	85	60	60	40	50	55	55	70	65	55	65	45	55
Марина	85	30	0	40	50	50	60	45	45	35	25	40	60
Олександр	70	45	60	50	40	50	55	60	40	65	60	40	60
Яна	65	45	30	40	40	30	60	45	60	30	25	50	65
Максим	80	40	20	20	45	0	70	50	35	10	50	35	40
Оля	75	20	30	60	30	45	50	50	50	20	50	30	60
Сергій	80	0	0	65	70	55	60	45	60	45	55	40	50
Наталія	45	50	25	45	65	25	40	55	35	55	55	60	70
Загальні результати	73.3	37.9	31.25	43.3	48.3	35.4	52.9	53.3	44.6	43.8	52.9	44.6	55

- у дев'яти дітей покращився результат по відношенню до батька. У чотирьох дітей з низького він став середнім;

- найкращі результати були отримані у зниженні агресивності дітей у дев'яти дітей він з високого рівня став середнім;

- знизився рівень прагнення до відособлення у однієї дитини він з високого став середнім, а у другої з середнього - низьким;

- реакція на фрустрацію також знизилась у трьох дітей з високого рівня до середнього.

Порівняльні результати за методикою Рене Жиля наведені у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 Порівняльні результати за методикою Рене Жиля

Назва та номер шкали	«Відношення до матері»	«Відношення до батька»	«Агресивність»	«Реакція на фрустрацію»	«Відособленість»
	1	2	3	4	5
Відсотки на початку обстеження дітей	69,1	30,41	62,01	69,6	63,75
Відсотки після проведення корекційної програми з батьками і дітьми	73,3	37,9	52,9	44,6	55

Отож можна зазначити, що послаблення напруги у міжособистісних відносинах дітей з їх батьками зменшило показники відхилень у поведінці, покращило сприйняття батьків дітьми налагодило довірливіші відносини (Рис 3.2.2).

Рис.3.2.2 Порівняльні результати діагностики міжособистісних відносин дітей з сімей у складних життєвих обставинах. (Методика Рене Жиля)

Результати повторного обстеження дітей з сімей у складних життєвих обставинах за методикою Рене Жиля показали, що після проведеної роботи у більшості дітей знизилась агресивність-52,9%, також схильність до відособлення -55%, реакція на фрустрацію-44,6%, тоді як збільшився показник позитивного відношення до батька-37,9 і до матері-73,3%.

І якщо зважати, що участь у програмі приймали сім'ї у складних життєвих обставинах то програма показала свою ефективність.

2.4 Методичні рекомендацій соціальним педагогам щодо діяльності з родиною у складних життєвих обставинах та батькам

На основі аналізу наявного досвіду соціально-педагогічної роботи, а також проблем, що постають, перед різними типами сімей, стосовно виховання дітей, можна сформулювати пропозиції, розраховані на перспективу.

Одним із найважливіших завдань у даному напрямі є покращення сімейного мікроклімату, підвищення виховного потенціалу сім'ї, вдосконалення.

Для цього необхідно:

- щоб обсяги індивідуальної роботи, щодо підтримки сім'ї, були досить значними, а для цього соціальний педагог повинен бути в міру завантажений;

- потрібно прагнути усувати причину наявних проблем сім'ї, а не боротися з їх наслідками;

- соціальному педагогу від клієнта потрібно вимагати ретельно виконувати поради спеціаліста, щодо навчання, виховання , поводження між дітьми та дорослими;

- варто зважати, що дієвий вплив на підлітків справляє зацікавлене ставлення до їх проблем з боку соціального педагога, турбота ї увага;

- важливо, щоб під час спілкування соціальним педагогом сім'я дізналась про існування багатьох установ, що здійснюють захист прав дітей та надають допомогу сім'ям;

- при роботі з сім'єю необхідним є індивідуальний підхід та висока професійність;

- соціальний педагог завжди повинен знати межу своєї компетентності і звертатись по допомогу до своїх колег, працівників медичної, правової сфери та ін.;

- обов'язковою є співпраця з різними соціальними службами, службами сімейного дозвілля, службами соціальної профілактики, центрами для сім'ї і молоді, правоохоронними закладами та ін;

- для соціального педагога важлива стійкість позицій, позитивне сприймання фактів;

- соціальний педагог повинен заохочувати успіхи, помічати навіть незначні досягнення в сім'ї;

- важливо, щоб сім'я знала, що соціальний педагог вірить них, гарної думки про неї, незважаючи на помилки батьків;

- обов'язкова опора на законодавчу базу;

- важливо щоб клієнти брали участь у процесі оцінки як з погляду потреби з'ясування їх власного погляду на успішність проведеної соціальної роботи, так і з іншої причини;

- соціальний педагог повинен регулярно проводити самооцінку власної роботи, об'єктивніше оцінювати процес, що відбуваються у родині;

- під час роботи, підтримка сім'ї повинна проводитись не заради супроводу як такого, а за ради досягнення поставлених цілей і результатів в першу чергу для самої сім'ї, вона повинна відчути позитивні зміни у їхньому житті;

- варто використовувати тренувальні та ігрові методи при доборі форм організації просвітництва батьків що до виховання дітей;

- удосконалити дієві форми контролю за якістю соціально-педагогічних послух;

- соціальний повинен переконати членів сім'ї, що всю відповідальність за те, щоб застосовувати на практиці нові навички і вміння несуть вони самі, оскільки ніхто інший не зможе за них це зробити;

- для успішного консультування родин необхідне вивчення всієї сфери зв'язків родини.

Рекомендації батькам

1. Організуйте вірний режим життя, раціональне харчування, відпочинок і навчання дитини, це запорука успішного розвитку.

2. Ви повинні помічати найменші успіхи у навчанні і поведінці дитини. Показуйте їй свою любов приділеним часом, лагідними словами, словами заохочення, ласкаво.

3. Не ображайте дитину, осуджуйте лише вчинки.

4. Повірте Ваша дитина найкраща, Ви можете побачити те, помічають інші, а от завдяки Вам помітять.

5. Необхідно сприймати дитину такою, якою вона є, і сприяти розвитку у ній найкращого.

6. Виховуючи дитину, потрібно враховувати її вік, стать, індивідуальні особливості.

7. Виховувати власних дітей заважають: втома, неорганізований побут, недостатній рівень педагогічної підготовки батьків, тому намагайтесь їх подолати.

8. Не примушуйте дитину робити те, що самі не робите, ви повинні бути зразком, інакше ваші виховні впливи нічого не важитимуть.

Можна надати такі рекомендації стосовно видів допомоги різним типам сім'ям у складних життєвих обставинах.

Види допомоги неповній сім'ї:

Спостереження та консультація соціального педагога, психолога.

Залучення повної сім'ї, якщо це можливо, для роботи з дитиною та її сім'єю.

Залучення найближчих родичів до виховання дитини.

Залучення неповної сім'ї до занять у дитячо-батьківських групах.

Залучення класного керівника або вчителя до активної діяльності, спрямованої надання дитині додаткової освіти (гуртки, центри творчості тощо).

Проведення батьківського лекторію (на радіо, телебаченні тощо).

Навчання одного з батьків навичок виховання дітей за відсутності іншого.

Постановка на облік у заклади й органи соціального захисту.

Види допомоги дисфункціональній сім'ї (через зайнятість батьків):

Супровід дитини соціальним педагогом.

Спостереження й консультація психолога освітнього навчального закладу.

Консультативна допомога психолога,психотерапевта чи ігротерапевта.

Залучення дитини до занять у центрі денного перебування.

Залучення батьків до занять з психології підлітка.

Допомога дитині у плануванні свого вільного часу (соціальний педагог, класний керівник).

взаємовідношення діти батьки неблагополучна сім'я

ВИСНОВКИ

Аналіз соціально-психологічної літератури свідчить, що говорити про сімейне неблагополуччя і легко, і водночас складно, тому що форми його досить різні, як різні типи сімей.

Якщо при явному сімейному неблагополуччі (алкогольна чи наркотична залежність одного чи декількох членів сім'ї, сімейні конфлікти, насилля і жорстоке поводження з дітьми, асоціально-аморальна поведінка батьків тощо) сім'я не в змозі успішно реалізувати свої основні функції, в першу чергу виховні, то приховані форми навіть не викликають особливої тривоги і занепокоєння у соціальних працівників. Зовні спокійні сім'ї з прихованим неблагополуччям демонструють подвійну мораль, яку діти досить успішно застосовують і роблять законом свого життя.

Якщо говорити про причини сімейного неблагополуччя, то і тут не все так просто, як може здатися на перший погляд. Різкі зміни в економіці, політиці, соціальній сфері України негативно відобразились не лише на матеріальній стороні сім'ї, але і на взаємовідносинах між її членами, і перш за все між батьками і дітьми. По-перше збільшився розрив між життєвими цінностями різних поколінь. По-друге, виріс рівень вимог з боку батьків до своїх дітей, в умовах різнорівневого навчання в ЗОШ, гімназіях, ліцеях, і на решті, по-третє, спостерігається вплив надмірних соціальних вимог.

Внаслідок цього високий рівень тривожності і агресивності, прагнення до усамітнення у дітей спостерігається вже у початковій школі. Поряд з матеріальними проблемами, які за нашими даними є домінуючими, не останнє місце займає те, що батьки не володіють педагогічними знаннями. На державному рівні цю проблему вирішують працівники соціальних служб для сім'ї і молоді.

Згідно з Додатком до наказу ОЦССДМ від 20.09.2003 року №6-3, основними завданнями спеціалізованої служби соціальної підтримки сімей «Родинний дім» є:

1) соціальний супровід сімей у складних життєвих обставинах, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ);