Молода сім'я в Україні: соціологічний аналіз

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ МОЛОДОЇ СІМ?Ї В УКРАЇНІ

1.1 Визначення поняття молодої сім?ї в Україні

1.2 Теоретичні дослідження проблем розвитку молодої сім?ї в Україні

1.3 Категоріальний апарат та методи написання дипломної роботи

РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ ТА ІНДИКАТОРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ МОЛОДОЇ СІМ?Ї В УКРАЇНІ

2.1 Соціальний аналіз корелляцій типів та функцій молодої сім'ї

2.2 Соціальні проблеми становлення та розвитку молодої сім'ї

2.3 Основи функціонування сучасної сім'ї

2.4 Індикатори кризового стану молодої сім'ї

РОЗДІЛ 3 ДИНАМІКА СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

3.1 Характеристика соціологічного дослідження «Мотивація вступу до шлюбу»

3.2 Розв'язання сімейної кризи по сприянню соціальних працівників

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Уперше з невдалим подружнім життям, як із масовим явищем супільства високорозвинених та деяких середньо - розвинених країн стикнулися на початку 20 років 20 сторіччя, тобто після закінчення першої світової війни. Перша світова війна за перебігом, масштабами та наслідками її подій принципово відрізнялася від усіх воїн, що раніше знало людство.

Найбільшим за своїм соціально-культурним, та соціально-психологічним значенням для людства наслідком 1-ої світової війни була криза релігійної свідомості та релігійних принципів. Знецінення людського життя, навіть долі цілих народів, протиріччя між гуманістичними ідеалами, до яких закликають, мають всі релігії, та жорстокою дійсністю війни, політичне лицимірство церковних та релігійних діячів - такі фактори, призвели до того, що кожна більш-менш мисляча людина, що пережила війну почала піддаватись сумніву догмати, повчанню та рекомендацій традиційних релігій. Наслідком такої масової радикальної трансформації суспільних теологічних поглядів було знецінення релігійних засад шлюбу. Тобто людина відчула своє моральне право не тільки вступати у шлюб згідно зі своїми потребами та бажаннями, але із власних міркувань розривати його.

Таким чином, першим фактором - наслідком згаданої Світової війни, що безпосередньо вплинув на тривалість та міцність подружніх відносин у цивілізованому суспільстві, стала девальвація релігії як суспільної ідеології.

А також відсутність комплексного підходу до вирішення проблем планування сім'ї призвело до такої ситуації в Україні, коли штучне переривання вагітності стало основним методом регулювання народжуваності. З розрахунками вчених, демографічні втрати від поширення недосконалих методів планування сім'ї складають щорічно 750 тисяч нових громадян - це бажані діти, які не можуть бути народжені через стан здоров'я батьків та матеріальне забезпечення сім'ї.

Криза, в основному торкається, найперше економічних та демографічних основ сім?ї. Аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміка за останні роки показує, що Україна поряд із соціально-економічними проблемами опинилась віч-на-віч із серйозною демографічною кризою. Очевидно, що за таких умов необхідними є грунтовні дослідження сучасної сім?ї та пошук ресурсів для подолання негативних явищ. Водночас, сім?я як система, суспільний інститут переживає сьогодні своєрідну «кризу»: відбувається перехід сім?ї як системи, що функціонує, на якісно інший рівень. Оскільки в сучасних умовах матеріальний фактор перестає бути відповідальністю виключно чоловіка за виживання сім?ї, відбувається закономірний перехід від одного етапу розвитку (патріархату) на інший (біархат)[62,76].

Під загрозою перебуває інтелектуальний і моральний потенціал народу, що зумовлено різким зниженням життєвого рівня більшості сімей в Україні. Повільно зростають прибутки населення, а ціни і тарифи випереджають темпи їх зростання.

В складних економічних умовах, в яких перебуває Україна, змінюється динаміка та структура сім'ї. На кожному етапі розвитку вона має свої специфічні особливості та типові проблеми.

Сім'ї, як психосоціальні системи, властивим є складний комплекс стосунків та взаємозв'язків, на формування яких впливають особистісні риси членів сім'ї, соціальне оточеня, звичаї, соціально-економічні умови.

В зв'язку з тим, що не розроблена загальна теорія вивчення сім'ї, відсутній єдиний підхід розуміння її суті та структури, існують і різні підходи до визначення кризових періодів розвитку сім'ї.

Якість шлюбу та його надійністьзалежить від здатності подружжя адаптовуватись до умов кризи та реакцій подружжя на сімейні конфлікти викликані кризою.

Актуальність дослідження. Суспільство культивує потребу людини в сім?ї, виходячи з необхідності впорядкування різноманітної поведінки людей і формування нових поколінь-продовжувачів справи старших. Сім?я для суспільства - це особливий інститут, здатний постійно відтворювати носія соціального життя - людину. На сьогодні дослідження сім?ї в Україні, практична робота з сім?єю є доволі популярним напрямком соціологічної науки і практики.

В царині сімейної проблематики зумовлена загальною кризою сім?ї, яку визначають психологи, соціологи, демографи, такі як Т. В. Буленко, Лавріненко, Гончарук, Н. В. Туленков, Оксамитна, Пилипенко, М. О. Балакірева та інші. Цією кризою виступають найрізноманітніші чинники: незадоволеність, часті сварки, які відбуваються в основному через побутові дрібниці; негативне ставлення до партнера через постійну обмеженість в спілкуванні, зниження сексуального потягу. Також цікавим є те, що коли Кідеміллер та Юстіцкій здійснювали дослідження щодо мотивації вступу до шлюбу в дискфункціональних сім?ях (таких, що нездатні задовільнити потреби подружжя в особистісному, духовному рості), виявили, що такими мотивами є втеча від батьків, почуття обов?язку, одинокість, слідування сімейним традиціям.

Проблемною ситуацією дслідження сімейно-родинних стосунків, які зазнали значних трансформацій разом із усім нашим суспільством, є надзвичайно важливим на сучасному етапі. Нездатність подружжя долати кризову ситуацію при переході сім'ї із однієї стадії на іншу може бути пов'язана з психологічною несумісністю подружжя, неадекватністю вибору шлюбного партнера, нездатністю сім'ї вирішувати проблеми, з низьким рівнем соціально-психологічної адаптованості.

Метою даної дипломної роботи є дослідження мотивів до створення сім'ї та визначення тих причин, які впливають на їх розпад.

Завдання:

- Визначити поняття молодої сім?ї в Україні;

- Роглянути теоретичні дослідження до вивчення молодої сім?ї в Україні;

- Охарактеризувати категоріальний апарат та методи написання дипломної роботи;

- Розкрити функції та типологію сім'ї;

- Описати соціальні проблеми становлення та розвитку молодої сім'ї;

- Розглянути основи функціонування сучасної сім'ї;

- Виділити індикатори кризового стану сімей;

- Охарактеризувати первинне та вторинне дослідження «Молодої сім'ї в сучасній Україні»;

- Надати рекомендації щодо розв'язання сімейної кризи по сприянню соціальних працівників.

Об?єктом є сучасна молода сім'я в Україні.

Предметом виступає механізм сімейної соціалізації, трансформації та реабілітації у родинах, функціонування та становлення сімей, кореляція типів та функцій сімей, проблеми становлення та розвитку молодої сім'ї.

Гіпотеза. Так як сім'я є частинкою суспільства та існує як суспільний інститут, вона повинна відображати деякий «Абсолют», тобто ідельне бачення частинки одного цілого. В тому випадку, коли негативні сторони подружнього життя, кризові ситуації, складні життєві ситуації та конфліктні ситуації візьмуть верх над стабільністю та позитивними ситуаціями, держава в недалекому майбутньому може просто розвалитися. В першому випадку від розрушення цих самих соціальних інститутів. По-друге, державі постійно прийдеться підтримувати нереальну кількість матерів-одиночок, що призведе до не зовсім позитивнмх наслідків. Для того щоб цього не сталося потрібно вдосконалювати допомогу неблагополучним сім'ям та запобігати причинам розлучень та розпаду сім'ям.

РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ МОЛОДОЇ СІМ?Ї В УКРАЇНІ

1.1 Визначення поняття молодої сім?ї

Багато науковців, соціологів висувають своє значення та політику терміну «сім'я». Ми з вами розглянемо деякі припущення чи визначення цього поняття. Отже, Л. А. Карцева дає таке поняття, що сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей[18,32]. Обозова пояснює це поняття наступним чином. Сім'я - це об'єднання людей, зв'язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю, об'єднання, що грунтується на шлюбі або кровній спорідненості.

Сім'я є одним із головних інститутів у соціальній структурі суспільства, а шлюбно-сімейний склад населення - соцільно-демографічною “базою” людського розвитку[18,63]. Сім'я - це першоджерело пізнання і формування культури поведінки, беззаперечне утвердження великого досвіду попередніх поколінь, а звідси - толерантного ставлення один до одного, шлях кожної особистості до самореалізації. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа[54,78].Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Отже, сім'я є однією із найбільш стародавніх форм соціальної спільності людей. Через різноманітні канали і за допомогою повних механізмів вона є пов'язаною зі всіма сферами діяльності людини. Змінюючись та розвиваючись разом із зміною та розвитком суспільства, сім'я сприяє вирішенню багатьох важливих як економічних так і соціальних задач.

1.2 Теоретичні дослідження проблем розвитку молодої сім?ї в Україні

Важливим завданням, що стоять перед дослідниками сім'ї є вивчення джерел напруженості в сімейних стосунках, сімейних конфліктів, психологічних аспектів тих хронічних непогоджень, сварок, які призводять до дезорганізації сімейного життя і, в кінцевому результаті, до розлучення.

Наприклад, В. А. Сисенко виділяє фактори, які лежать в основі сімейних конфліктів і пов'язані з деякими незадоволеними потребами партнерів:
- потреба в збереженні і підтримці почуття власної гідності. Образи і кривди виникають тоді, коли проявляється зневага до людини, неповажливе, грубе ставлення до неї. В сімейному житті ця потреба може бути задоволена, так як ми любимо тоді і того, хто сам нас любить і цінить;

- потреба в довірливо-дружніх стосунках і спілкуванні всієї сім'ї. Людина потребує вільного, спонтанного вираження своїх почуттів, емоцій, переживань, своїх думок і роздумів. Для сучасної людини немає нічого важчого, ніж відсутність можливості поділитись. Їй необхідне інтимне, емоційно-позитивне, довірливе спілкування;

- потреба в сексуальному задоволенні. Якщо в шлюбі не задовольняється сексуальна потреба одного з партнерів, то можливі різні негативні наслідки: зрада, статева холодність жінки, думки про розлучення. Таким чином, стабільність сімейних взаємин ставиться під загрозу[64,63-65].

Люба людина в житті стикається з ситуацією, коли задоволення її бажань і потреб утруднено чи блоковано. Стан дефіциту визначається як депривація. Депривація в сім'ї - це такий стан одного з членів, коли інші члени сім'ї не в змозі (або не хочуть) задовольняти його потреби, що, в свою чергу, викликає стан психологічної напруги і часто може приводити до дуже негативних наслідків як для самого члена сім'ї, так і для його оточення. Родина та шлюб як форма сімейної організації є складними для вивчення феноменом.

Дослідники відзначають, що у працях, присвячених проблемам шлюбу й родини, спостерігаються змішування концепцій і розбіжності відносно критеріїв успішності, адаптивності й функціональності, а також приблизність використовуваного категоріального апарату. З одного боку, родина традиційно визначається через її інституціональні характеристики, з іншого - дослідники акцентують увагу на деінституціональному характері подружніх відносин. Це внутрішнє протиріччя утрудняє аналіз та інтерпретацію накопичених фактів, а також не дозволяє визначити чіткі методологічні позиції для розгляду подружніх відносин. Як відзначає В. А. Сисенко, С. В. Ковальов, Ю. Є. Альошина та І. Ю. Борисов дослідники найчастіше не уточнюють, про яку саме постась родини йдеться - соціальний інститут, малу групу або систему, що породжує безліч протиріч і не прояснює суті проблеми[11,72-95;47,18-24]. Отже, ми пропонуємо розглянути наступні підходи:

1. Інституціонально-кризовий підхід до проблеми життєдіяльності родини й шлюбу. Традиційно шлюб розглядається не тільки як відповідальність двох індивідуумів один перед одним, але і як взаємна відповідальність двох родів, що поєднуються в новій родині. М. О. Косачева визначає родину як культурну спільноту людей, яких зв'язує єдність життєвих цінностей, уявлень, а також схожість позиції у взаєминах із суспільством й окремими індивідами.

2. Трансформаційний підхід до проблеми життєдіяльності родини й шлюбу: андрогінна модель, вважає Л. А. Карцева. Шлюб як особлива група виникає на певному рівні суспільного розвитку й характеризується комплементарністю ролей чоловіка й жінки. Незважаючи на стильову різноманітність у рамках одношлюбності, стійкий гетеросексуальний союз вважається природною формою любовних взаємин, а прагнення бути «ідеальним чоловіком» або «ідеальною жінкою» - істотним компонентом особистості. Взаємодія маскулінного й фемінінного начал у шлюбі призводить до їх взаємодоповнення та єдності. Одруження дозволяє чоловікові ввійти в контакт із фемінінним аспектом і гармонізувати його, а для жінки заміжжя є засобом взаємодії з маскулінним началом (цим, зокрема, визначається необхідність підтримки «традиційних норм статеворольових характеристик»).

У цілому трансформаційний підхід дозволяє підійти до оцінки успішності функціонування інституту сім'ї на родинноцентричних засадах, з точки зору її інтересів як малої групи.

3. Сімейно-центрований підхід до проблеми життєдіяльності родини й шлюбу: соціологізаторський напрямок. Дослідження проблем родини передбачає аналіз як її інституціональної сутності, так і етапів проходження конкретною сім'єю стадій життєвого циклу, реалізації нею соціальних й індивідуально-особистісних функцій. І якщо виконання родиною соціальних функцій ускладнене в силу пережитої суспільством системної кризи, то про індивідуально-особистісні функції родини цього сказати не можна. В. А. Сисенко вважає, що суб'єктивна значущість родини в умовах соціальної аномії підвищилася; в індивідуальній свідомості вона залишилася єдиною спільнотою, здатною надати допомогу в подоланні соціально-економічних і морально-психологічних труднощів.

Визначивши підходи до вивчення сім можна нагадати буквально двома абзацами саме історію створення сімї. Отже, за часів стародавньої Русі та в період середньовіччя (XV-XVI ст.) на території України існувала велика патріархальна сім'я, або домашня община. Вона відома під назвою “служба”, “сім'я”, “дворище”. Поряд з нею існували й малі сім'ї. Уклад і побут общини трималися безперечною владою глави сім'ї - батька, мати управляла суто жіночими справами[33,87;12,45].

Часто кілька великих і малих економічно слабких сімей об'єднувалися для спільного виконання складних і трудомістких робіт у так звані патронімії - групи, що зберігали й підтримували господарську, громадську та духовну єдність.

В останні роки дослідження сім'ї як соціального інституту в контексті загальносоціальних змін здійснюються не так інтенсивно, як у 50-60-і рр., у пору розквіту функціоналізму й еволюціонізму. На сьогодні все популярнішими є мікродослідження сім'ї, коли внутрішньосімейні перемінні усе частіше пояснюються тими ж внутрішньосімейними феноменами і процесами. Аналіз сім'ї як малої групи, міжособистісних взаємодій заступає інші галузі соціологічного вивчення сім'ї. Тому не випадково, що саме символічний інтеракціонізм і підходи, що примикають до нього, такі як етнометодологія, теорія обміну, драматургічний підхід і ін., являють собою теоретико-методологічну основу багатьох досліджень сім'ї У свою чергу, засилля інтеракціонізму з його взаємопроникненням особистості і групи, а також особистості і суспільства залишає без уваги антагонізм між ними, споконвічне протистояння і конфлікт між особистістю як частиною соціуму і суспільством як цілим [7;34].

Будь-який соціальний інститут виникає і функціонує, виконуючи ту або іншу соціальну потребу. Якщо така потреба стає незначною або зовсім зникає, то існування інституту стає безглуздим. Водночас є важливі, вкрай необхідні інститути, викликані до життя потребами, які є постійно. Соціологи вважають, що таких інститутів у розвинутих суспільствах усього п'ять: сімейні, економічні, політичні, освітні і релігійні [3, 14].

Таким чином, у сім'ї між її членами існують і ідеологічні, зокрема правові, відносини, а також моральні або релігійні. Формування трудових ресурсів, їхній розподіл і перерозподіл, кваліфікаційне зростання і продуктивність праці, а також міграція населення - усі ці питання знаходяться під впливом сім'ї. І саме в сім'ї зазвичай приймаються рішення про те, куди молодій людині піти учитися, куди їхати на навчання або роботу або нікуди не їхати. Але всі ці стосунки відбиваються в сім'ї через особливий психологічний механізм, вони ґрунтуються на почуттях любові, уподобання, кревності, обов'язку, відповідальності між членами сім'ї.

1.3 Категоріальний апарат та методи написання дипломної роботи

Сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Конфлікти у сім'ї - це показник серйозних розбіжностей між членами сім'ї, в основі яких лежить несумісність їхніх поглядів, інтересів чи потреб. Конфлікти ведуть до дисфункціональності сім'ї. Партнери з дисфункціональної сім'ї нездатні задовольняти потреби один одного в особистісному та духовному зростанні

Проблема - різниця між бажаним майбутнім та наявним теперішнім станом речей. положення, умова або питання, яке недозволене або небажаний. Звичайно природа проблеми така, що потрібен відповідь або рішення проблеми.

Розлучення, розлука, розв'язання законного шлюбу у встановленому законом порядку за життя обох дружин.

Метод - систематизована сукупність кроків, які треба здійснити для виконання певної задачі, досягнення мети. Сьогодні під методом розуміють прийом або систему прийомів, що застосовуються в якій - небудь діяльності.

Функція (лат. functіo - звершення, виконання) - 1) діяльність, обов'язок, робота, зовнішній прояв властивостей певного об'єкта в рамках даної системи відносин, до якої він належить (напр., функція органів відчуття, функція грошей); 2) вид зв'язку між об'єктами, коли зміна одного з них призводить до зміни іншого, при цьому другий об'єкт також називається функцією першого.

У різних галузях знання застосовуються, як правило, обидва поняття функції. Так, у соціології можна говорити, з одного боку, про функцію якого-небудь соціального інституту (наприклад, родини, держави) у суспільстві, а з іншого боку - про деяке соціальне явище як функцію іншого явища (наприклад, про злочинність як функцію економічного становища).

Трансформація (від пізньолат. transformatio -- перетворення) -- перетворення, зміна вигляду, форми, істотних властивостей чого-небудь.

Принцип - основне, вихідне положення будь-якої теорії, керуюча ідея, основне правило діяльності. Внутрішнє переконання, погляд на речі, які виділяють норму поведінки. Стійка форма прояву системи цінностей.

Шлюб -- історично зумовлена, санкціонована й регульована суспільством форма взаємин між чоловіком і жінкою, яка визначає їхні права і обов'язки одного щодо одного й щодо дітей. Шлюб тісно пов'язаний з сім'єю. Шлюб -- сімейний союз одного чоловіка й однієї жінки (моногамний), або полігамний, який має два види: союз одного чоловіка і двох або декількох жінок (полігінний), однієї жінки і двох чи декількох чоловіків (поліандричний), закріплений законом або культурними традиціями.

Завдяки методу наукової абстракції ми поглиблено пізнаємо дійсность, визначили його теоретичні та методологічні аспекти, наукові поняття.

Завдяки методу наукової абстракції ми поглиблено пізнаємо дійсность, визначили його теоретичні та методологічні аспекти молодої сім'ї, наукові поняття.

За системним підходом ми визначили внутрішню структуру- функції, причинно-наслідкові ситуації проблем, прямі і зворотні взаємозв?язки проблем та перспектив у сімейному житті.

Методом аналізу документів ми використали широкий спектр документальних джерел, серед яких книги та наукові ввидання.

Метод опитування - письмовий метод збору первинної інформації шляхом звертанням із запитанням до респондентів за допомогою анкетування. Анкетування - вид опитування із застосуванням опитувального листа.

Таким чином, ми прокоментували дані поняття та зазаначили їх в категоріальному апараті, а також описали методи, якимим ми користувалися при написанні дипломної роботи.

Висновки до першого розділу

Ми розглянули декілька понять сім'ї і все ж таки зупинилися на наступному. Сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Також, ми виділили три основних підходи до розгляду сім'ї, серед них є: інституціонально-кризовий підхід, трансформаційний підхід, сімейно-центрований підхід.

Одним із головних факторів першого розділу є саме методи написання роботи та категоріальний апарат тих понять, які ми використовували у дипломі.

РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ ТА ІНДИКАТОРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ МОЛОДОЇ СІМ?Ї В УКРАЇНІ

2.1 Соціальний аналіз кореляцій типів та функцій сім'ї

Ознайомившись з головним поняттям дипломної роботи, ми переходимо до наступного більш теоретичного розгляду дослідження. Реалізація сімейних функцій безпосередньо впливає на характер подружніх взаємин. Н. Н. Обозов та А. Н. Обозова змістом сімейно-рольової сфери подружніх відносин вважають співробітництво шлюбних партнерів при реалізації сімейних функцій. Функції сім'ї зумовлені розвитком суспільства, вони є історично змінними і тому в часі змінюються ролі чоловіка та жінки в сім'ї, всього устрою сім'ї [6,98].Нормально функціонуюча сім'я - це сім'я, яка відповідально та диференційовано виконує свої функції, в результаті чого задовольняються потреби в зростанні та змінах як сім'ї в цілому, так і кожного її члена.

Д. Ледерер та П. Джексон вважають, що хороший шлюб характеризується наступними ознаками: толерантність, повага одне до одного, відвертість, бажання бути разом, подібність інтересів та ціннісних орієнтацій[38,76-77]. А. Н. Обозова у своїх роботах говорить про те, що стабільність у шлюбі обумовлюється співпаданням інтересів та духовних цінностей партнерів та контрастністю їх особистісних якостей. Стабільності сім'ї сприяє також уміння членів сім'ї вести переговори. Повнота та благополуччя сімейного життя залежить від того, наскільки партнери можуть забезпечити виконання всіх сімейних функцій.

Розглянемо кожну функцію сім'ї та визначимо, як сучасна сім'я справляється з її виконанням[4,55-72;11,82-94].

1. Матеріально-економічну функцію сім'ї становлять її бюджет, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил. Сім'я повинна приймати участь у суспільному виробництві, здобувати професію, заробляти собі на життя, на відновлення втрачених на виробництві сил. Чи може сучасна сім'я ефективно виконувати цю функцію? Як свідчать дані соціологічних досліджень, переважна більшість сімей має життєвий рівень нижче прожиткового мінімуму; більше 50 відсотків цих сімей перебувають за межею бідності, а прибуток молодої сім'ї удвічі нижчий за необхідні потреби. Крім того, чимало молодих людей не зайнято або не повністю зайнято у системі суспільного виробництва внаслідок його кризового стану, скорочень, має нестабільні заробітки. Тому, щоб утримувати сім'ю, люди змушені займатися так званою комерційною діяльністю. Особливо важко сім'ям, які виховують малих дітей, неповним, багатодітним сім'ям. Ці явища стають причиною зубожіння сімей, що позначається на здоров'ї членів сім'ї, їх інтелектуальному розвитку, а в майбутньому на розвитку суспільства, генофонді країни.

2. Житлово-побутова функція - це забезпечення сім'ї житлом, ведення домашнього господарства, організація домашнього побуту. Ця функція тісно пов'язана з попередньою. За даними соціологічних досліджень, лише 5-7 відсотків молодих сімей, що беруть шлюб, забезпеченні власним житлом. Через 5 років спільного проживання власне житло мають 23 відсотки молодих сімей, інші або проживають з батьками, або наймають (48,5 відсотка) окрему квартиру чи кімнату в гуртожитках (особливо це стосується студентської сім'ї). Молоді сім'ї навіть не мають чітких перспектив щодо одержання житла. Усі ці негаразди негативно позначаються на організації домашнього побуту і загалом - на мікрокліматі сім'ї.

3. Репродуктивна (демографічна) функція сім'ї «і полягає у відтворенні життя, продовженні людського роду, тобто в народженні дітей. Мається на увазі відтворення не тільки кількісне, а й якісне (народження фізично і психічно здорового покоління, без біологічних і психічних аномалій). Як відомо, для відтворення населення та його природного приросту кожна сім'я повинна мати двох-трьох дітей. Статистичні дані свідчать про те, що особливістю сучасної молодої сім'ї є її малодітність (більшість сімей, десь біля 52 відсотків, має одну дитину), бездітність, відкладання народження дітей на невизначений період. У результаті з 1991 р. В Україні кількість померлих щороку перевищує кількість народжуваних. Наприклад, у 1992р. Кількість народжених в Україні становила 596785, а померлих - 697110. Тобто населення України має тенденцію до старіння та вимирання. Цей процес торкнувся й сільської місцевості, де раніше в сім'ях налічувалося двоє-троє, а то й більше дітей. Нині більшість сільських сімей також має лише одну дитину.

4. Комунікативна функція сім'ї передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім'ї, внутрішньосімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім'ї та оточуючого мікро- і макросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо). Психологічний клімат сім'ї -це стійкий емоційний настрій, результат особливостей і якості взаємостосунків членів сім'ї. Психологічний клімат сім'ї може змінюватись і залежати від самих членів сім'ї. Він може бути сприятливим, несприятливим (конфлікти, сварки, знервованість), суперечливим (чи то повна злагода, чи то сварки).

Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату - згуртованість членів сім'ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім'ю та кожного її члена.

У нормальній, благополучній сім'ї всі проблеми, як правило, мають раціональні способи розв'язання, не зачіпаючи інтереси будь-кого з її членів: кожний має свої свободи, можливості задовольняти власні потреби.

Дезорганізація шлюбно-сімейних відносин призводить до зниження соціальної активності людини, позначається на її працездатності, погіршує стан психічного та фізичного здоров'я, негативно впливає на програму сімейного виховання, збільшує кількість дитячих захворювань, сприяє появі важковиховуваності, формуванню ранньої девіантної поведінки, невротичних, психосоматичних розладів, збільшенню суїцидних вчинків.

5. Виховна функція полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї соціального досвіду. Програма сімейне виховання розвиває здібності, здрові інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне ставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних моральних якостей, розумінню необхідності дотримуватися правових і моральних норм життя, поведінки, що сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненню їхнього психічного здоров'я, виробленню навичок санітарно-гігієнічної культури. Ця функція - одна з найважливіших. Її мета - передати підростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносин соціального досвіду, знань, орієнтацій, норм і ролей, умінь і навичок, необхідних для моральної життєдіяльності. Успіх виховання залежить від виховного потенціалу сім'ї, який у свою чергу залежить від її матеріальних і побутових умов, чисельності та структури сім'ї, взаємостосунків, які складаються між всіма членами родини, особистого прикладу батьків, їх педагогічної культури, специфіки самого сімейного виховання.

6. Рекреативна функція сім'ї - це організація вільного часу та відпочинку сім'ї. Рекреативна діяльність сім'ї здійснюється в будні й вихідні дні, а також під час відпустки. Вона виконує роль збереження сім'ї як цілісної одиниці, зміцнює сім'ю, закріплює кращі традиції, має велике значення у вихованні дітей, емоційному єднанні подружжя. Крім того, ця функція має значення для розвитку інтересів і потреб особистості, виконує культурну роль, формуючи, розвиваючи та виховуючи культурні, моральні й духовні цінності та норми. У стабільній сім'ї ця функція постійно трансформується й розвивається. У дезорганізованих сім'ях ця функція по суті руйнується або виконується частково. Це спостерігається і в повсякденному житті, коли члени сім'ї повертаються додому з роботи. У цей період вільний час сім'ї призначений для відновлення фізичних, моральних та емоційних сил, витрачених протягом трудового дня. Крім відновлення витрачених сил, Людина мусить подбати про свій духовний та інтелектуальний розвиток. І дуже важливо, щоб це стосувалося кожного з членів подружжя і дітей. Під час відпустки майже весь час можна присвятити дозвіллю, що може найбільше сприяти розвитку особистості.

Проблема реалізації рекреативної функції молодої сім'ї полягає в тому, що зараз обмежені умови для раціонального проведення вільного часу. Адже фінансові проблеми, про що ми вже згадували, не дають можливості відвідувати кіно, театри, концерти, виставки, музеї, кафе і ресторани, реалізовувати свої потреби у відпочинку, оздоровлювати сім'ю в санаторії, будинках відпочинку, на морі, відправляти дітей у літній табір, мандрувати [58,74-76].

На нашу думку, однією з головних причин сімейних негараздів може виступати неузгодженість у подружжі сімейних ролей, своїх сімейних обов'язків. Водночас можна стверджувати, що виникнення конфліктів спричиняє комплекс як соціальних, так і психологічних факторів.

Сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім'ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність сім'ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім'ї.

Перед молодою сім'єю стоять особливо гострі проблеми матеріально - економічного та житлово - побутового характеру. Невизначеність майбутнього, незайнятість у сфері суспільного виробництва, нестабільність заробітків, непідготвленість до сімейного життя та виживання у таких умовах негативно позначаються не лише на демографічній ситуації в Україні, а й на внутрішньосімейних взаємостосунків членів сім'ї, її стосунків з оточуючим середовищем, вихованні дітей, організації вільного часу.

Отже, ми розглянули основні форми життєдіяльності сім'ї - її функції. Як видно із зробленого аналізу, всі функції між собою тісно пов'язані.

Неможливість виконання сім'єю однієї функції веде за собою прорахунки у виконанні іншої функції. Тому для підтримки та розвитку нормальної життєдіяльності сім'ї необхідна державна політика, яка має бути спрямована на постійне удосконалення умов для реалізації економічного та духовного потенціалу сім'ї і має прагнути до того, щоб найменша кількість сімей потребувала допомоги, пільг, безкоштовних послуг тощо. Для цього слід постійно стимулювати внутрішні резерви сім'ї (економічні, демографічні, виховні, рекреативні), а також допомагати реалізувати їх.

Отже, дисфункціональна сім'я є сім'єю, в якій покладені на неї функції не виконуються або виконуються неефективно. До такого стану призводить не якийсь певний вид неблагополуччя, а саме порушення функції, що є результатом дії багатьох чинників. Наступним нашим дослідженнм буде розгляд типів сім'ї.

Типологія сімей перегукується з функціями і немаловажно взаємозв'язується з ними. Тому, успішність соціальної роботи з молодою сім'єю забезпечується завдяки врахуванню типу сім'ї[56,12-14;36,66]. Адже кожна сім'я, яка належить до того чи іншого типу, має свої типові особливості, а значить потребує різних видів соціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи. Слід зазначити, що у науковій літературі типологія сімей достатньою мірою не розроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені в основу визначення типології сімей. Визначення типів сімей необхідне для практичної діяльності закладів освіти, соціальних служб для молоді.

Ми вважаємо за доцільне визначати типи сімей залежно від функцій, яку виконує сім'я. І у той же час слід зазначити, що якусь конкретну сім'ю можна віднести до різних типів, залежно від того, під яким кутом зору вона розглядається. Отже, виходячи з основних функцій сім'ї, можна назватити такі програми сімей:

1. Залежно від виконання матеріально-економічної функції:

- за рівнем матеріальної забезпеченості - бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;

- за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя - сім'ї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульманів; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сім'ї та особливостей проживання:

- за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарпі (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах);

- великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями - три і більше подружніх пар).

3. Залежно від виконання демографічної функції:

- за кількістю дітей в сім'ї: інфертильні (бездітні), однодітні, малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років);

- за однорідністю соціального складу: однорідні (сім'я складається з представників однакових соціальних прошарків - робітничі сім'ї, сім'ї інтелігентів, сім'ї вчених і т.д.) -їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім'ї (члени сім'ї мають різну освіту, професію. У таких сім'ях у їх членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом (міські, сільські);

- за тривалістю подружнього життя - сім'ї молодожонів (до 1 року);

- сім'ї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років; від 3 до 5 років; від 5 до 10 років; від 10 до 20 років; від 20 до 25 років; від 25 до 30 років; від 30 років і більше.

Деякі автори, яких ми зазначали вище, [2,45-76] таку типологію розглядають дещо інакше і виділяють етапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік дитини: молоді сім'ї, сім'ї з дітьми певного віку, сім'ї пенсіонерів.

В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей: сім'я двокар'єрна (чоловік і жінка-професіонали); сім'я середнього класу, сім'ї кольорових (в США), міжнаціональні сім'ї, сім'ї безробітних, гомосексуалістів, емігрантів, національних меншин у зоні конфлікту та ін.

4. Залежно від виконання комунікативної функції:

- сім'ї за типом керівництва - гелітарні (рівноправні,-демократичні);

- авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);

- за типом юридичних взаємостосунків - побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридичне, але проживають окремо;

-за юридичними взаємостосунками батьків та дітей -чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сім'ї;

- за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім'ї: гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх, культ сили);

- соціальне неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органами суспільства);

- сім'ї зі специфічними проблемами - сім'ї з психічними та фізичними захворюваннями; сім'ї правопорушників; сім'ї алкоголіків, наркоманів; сім'ї з захворюваннями на СНІД; сім'ї зі схильністю до суїциду; сім'ї інвалідів.

5. Залежно від виконання виховної функції:

- благополучні;

- неблагополучні (в тому числі, зовні благополучні);

- сім'ї групи ризику.

З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб потребують сім'ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально- педагогічна допомога. До таких відносяться типів сімей, залежно від виконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сім'ї. До неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами:

батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);

з низьким морально-культурним рівнем батьків;

неповні сім'ї;

зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками;

зовні благополучні сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сім'ях постійно порушуються певні педагогічні вимоги.

До зовні благополучних можна віднести сім'ї, у яких[62,98]:

спілкування батьків з дітьми носить формальний характер;

відсутня єдність вимог до дитини;

безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носить однобічний характер;

надмірна батьківська любов;

надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;

має місце насильство стосовно до жінки, дитини;

не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та

індивідуально-психологічні особливості особистості дитини.

Останнім часом стали звертати на себе увагу сім'ї так званих «нових українців», які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у них зводиться до купівлі дітям дорогих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей. Їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину.

Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників, наркозалежних.

Що ми розуміємо під сімейним благополуччям? Які сім'ї ми відносимо до благополучних? Говорячи про сімейне благополуччя, В. О. Сухомлинський зазначав [54,77], що в такій сім'ї батько і мати живуть у злагоді, між ними панують тонкі вдносини у почуттях, взаємна повага, розуміння найтонших відтінків настрою один одного. При таких взаємостосунках між батьками у дитини утверджується віра в людську красу, душевний спокій, рівновагу. І цю дитячу віру слід берегти.

Отже, благополучна сім'я міцна своїми внутрішніми зв'язками, високим рівнем координації. У такій сім'ї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін. Таким чином, типологія сімей перегукується з функціями та доповнює їх.

2.2 Соціальні проблеми становлення та розвитку молодої сім'ї

Коли кожен з нас досягає дорослого віку, з'являється природна потреба мати власну сім'ю. Звичайно, ми майже ніколи не замислюємося над тим, як і чому ця потреба виникає. Не усвідомлюємо, мабуть, і того що вона гармонійно вплітається і в суспільні потреби. Це означає, що сім'я водночас становить подвійну цінність - для особи і для суспільства.

Дану потребу суспільства люди задовольняють шляхом утворення власних сімей за власними потребами і бажаннями. Отже, спосіб задоволення так званої сімейної потреби суспільства залежить від багатьох людей, це означає, що будь-чиї дії та вчинки щодо сім'ї (створення її або відмова від неї, розлучення, народження однієї дитини чи кількох дітей) зачіпають відповідний інтерес і потребу суспільства. Незалежно від того, усвідомлюємо ми це чи ні, наша шлюбно-сімейна поведінка - не суто особиста справа, вона має загальносуспільні наслідки.

Необхідно постійно пам'ятати, що протягом усього XX ст. сім'я в Україні переживала глибокі зміни, що торкалися усіх аспектів її існування та розвитку. Сьогодні зміни обумовлюються як закономірними зрушеннями у житті нашого народу у процесі оновлення його економічної та соціальної структури, так і окремими подіями - складними соціальними катаклізмами, які серйозно деформували і без того не завжди послідовний процес модернізації сім'ї. Відповідно й наслідки ми маємо суперечливі. З одного боку, інститут сім'ї, як і все суспільство, зазнав значних змін, що сприяло подоланню кризи патріархальності сімейних стосунків, а з іншого - через непослідовність і незавершеність[55,28-45].

Кризові явища у життєдіяльності сучасної сім'ї різні. Вони торкаються, найперше, її економічних та демографічних основ. Аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміка за останні роки показує, що Україна поряд із соціально-економічними проблемами опинилась віч-на-віч із серйозною демографічною кризою. Причому, на відміну від економічної та політичної, демографічна криза більш інертна, пролонгована в часі та важко керована. Ці обставини можуть дати далекосяжні негативні наслідки для незалежного стабільного розвитку держави.

У нових соціально-економічних умовах народжуваність в Україні знизилась до рівня, що не забезпечує простого відтворення поколінь, поглибився процес старіння трудових ресурсів.

Відсутність комплексного підходу до вирішення проблем планування сім'ї призвела до такої ситуації в країні, коли штучне переривання вагітності стало основним методом регулювання народжуваності. За цим показником Україна посідає одне з перших місць у світі. За розрахунками вчених, демографічні втрати від поширення недосконалих методів планування сім'ї складають щорічно 750 тисяч нових громадян - це бажані діти, які не можуть бути народжені через стан здоров'я батьків та матеріальне забезпечення сім'ї.

Під загрозою перебуває інтелектуальний і моральний потенціал народу, що зумовлено різким зниженням життєвого рівня більшості сімей в Україні. Повільно зростають прибутки населення, а ціни і тарифи випереджають темпи їх зростання. Збільшуються витрати на медичне обслуговування, навчання дітей, комунальні послуги, що підриває економічні можливості сім'ї

Невпинно зростають сирітство та дитяча безпритульність. Збільшується кількість бездітних пар, які не бажають мати дітей з огляду на соціальні, матеріальні або психологічні причини[12,60-65]. Викликає стурбованість низька культура регуляції народжува-ності, відсутність широкої інформації щодо протизаплідних засобів, що призводить до випадків небажаної вагітності та абортів. В Україні втрачені традиції багатодітності. Усе більше сімей обмежується народженням лише однієї дитини

Негативно впливають на народжуваність зменшення кількості шлюбів і збільшення кількості розлучень. Ці обставини можуть мати далекосяжні негативні наслідки для стабільного розвитку країн, і тому вже зараз необхідно створити максимально сприятливі умови відтворення, господарювання, праці, життя народу на основі формування традиційно нової української родини.

Істина про те, що сім'я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства, підтверджується розвитком людської цивілізації. В процесі цього розвитку сім'я набула функцій, які тільки у сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвитку та широку життєдіяльність, як соціального інституту. Деформація функцій сім'ї, яка послідовно здійснювалась в останні десятиріччя шляхом формування соціальних та культурних реформ, призвели до порушення в цілому зв'язків між ними. Особливо це позначилось на виховній функції, виявившись у відчуженні батьків і дітей, національному нігілізмі та духовному зубожінні молоді.

Умови, в яких перебуває сучасна українська сім'я, характеризуються найперше різкою зміною соціально-економічних відносин у суспільстві, за яких пріоритети мають надаватися особистості людини, її практичній діяльності у всіх напрямах господарювання та духовної культури. Разом з тим, сім'я як явище економічне і соціокультурне зазнає в сучасних умовах впливу різних факторів.

Однією з найбільших проблем сучасної родини в Україні є її економічна нестабільність, соціальна малозахищеність та підвищена психологічна вразливість[1,67;34,74-78]. У свою чергу, це породжує її дезорганізацію, внутрішні деструктивні процеси, конфлікти і, зрештою, веде до розпаду. Внаслідок цього - страждання, нервові захворювання, асоціальна поведінка, стреси, безпритульність дітей, безвідповідальність, байдужість, аморальність і жорстокість батьків.

Отже, сучасна сім'я повинна не тільки зберегти, а й відновити свій статус головної ланки у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку. Разом з тим, молода сім'я потребує як матеріальної, так і педагогічної та культурологічної допомоги. У зв'язку з цим стає зрозумілою необхідність організації підготовки молоді до подружнього життя, яку потрібно розглядати як складову частину роботи щодо зміцнення сім'ї та піднесення її соціальної активності. Життя вимагає, щоб подібною роботою було охоплено якомога більше молодих людей, а також були чітко визначені її цілі, методи, форми і можливості.

Очевидно, мета підготовки до шлюбу повинна полягати у формуванні в людини потреби в сім'ї, що проявлялася б як бажання мати повноцінну сім'ю, жити в ній і відповідати за неї. Адже потреба молодої людини мати власну сім'ю - це потреба в традиційній, суспільно значимій формі реалізації і організації особистого життя, яка відповідає соціальній сутності людини та її об'єктивному призначенню. Це потреба поєднати своє особисте життя з життям особи протилежної статі через інтимно особистісне ставлення до неї, поєднати з метою досягнення традиційних «вічних» цілей людського існування (це - кохання, діти, сімейний затишок і щастя, спільна праця, підтримка здоров'я, спілкування з близькими і рідними людьми). Здійснення загальних цілей має означати для молодої людини досягнення життєвого успіху, одним із складників якого є сім'я. Справжній життєвий успіх ґрунтується на поєднанні особистого і суспільного інтересів у життєдіяльності людини. Він приходить до того, хто прагне максимально проявити себе - і на ниві праці, суспільної діяльності (реалізувати ділові якості), і на ниві сім'ї, особистого життя (реалізувати якості доброго сім'янина).

Отже, соціально-економічні порушення, які відбуваються у нашому суспільстві, призвели до деформації в структурі задоволення матеріальних та духовних потреб людей, негативно вплинули на життєдіяльність сім'ї. Соціологи наголошують, що сім'я, як соціальний інститут знаходиться у стані гострої кризи. Саме тому сімейна політика на державному рівні повинна бути орієнтована на надання соціальної допомоги сім'ям, особливо молодим.

Таким чином, показниками соціальної підготовленості молоді до шлюбу є: завершення освіти, отримання професії або продовження отримання вищої освіти, початок самостійної трудової діяльності. З цим пов'язана соціально-економічна підготовленість до шлюбу, суть якого полягає в тому, щоб молоді люди мали можливість самостійно матеріально забезпечити себе та свою сім'ю. Однак стають економічно залежними від батьківської сім'ї у 18-19 років, а інша частина - ще 5-8 років користується матеріальною допомогою батьків. Це протиріччя серйозна проблема на шляху до скріплення шлюбів. Соціальна готовність до шлюбу включає в себе відповідальність один за одного, за сім'ю, дітей.

2.3 Основи функціонування сучасної сім'ї

Одночасно сім'я задовільняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них потреба подружжя в довірливому спілкуванні, співпериживанні, співучасті. Іншими словами, шлюб сьогодні набуває самостійного значення яке важливий інститут організації особистого та сімейного щастя. На зміну традиційним ролям прийшла гнучка, еластична кооперація стосунків і діяльності, заснована на спільності, цілей, потреб, поглядів, емоцій. Така діяльність стає не стільки ідеалом, але і реальністю для все більшої кількості сімей та важливою характеристикою сімей нового типу.