Рух: ключове поняття фізичної культури й спорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рух: ключове поняття фізичної культури й спорту

(контрольна робота)

Вступ

Розуміння поняття руху, який включає тілесне самоусвідомлення, просторове усвідомлення, якості рухів і взаємозв'язки допомагає педагогам фізичної культури конструювати значущі рухові дослідження руху, одержати відповіді на поставлені задачі. Такі досліди дозволяють їхнім студентам зрозуміти здатність тіла рухатись. Також важливо, що діти одержують пояснення про основні моторні навики. Основні моторні навики включають локомоторні навики, як наприклад біг і стрибання, нелокомоторні навики, як наприклад згинання і розтягування, і маніпулятивні навики, як наприклад кидання і удар ногою. Ці основні навики служать основою для розвитку більш комплексних і спеціалізованих навиків, які використовуються в спорті та інших фізичних діях, на роботі, і життєвих ситуаціях, в яких людина залучається до руху.

Один з підходів, який може використовуватися, щоб допомогти дітям створити уявлення про поняття рух і досягти майстерності в основних моторних навиках - це вивчення руху. При навчанні руху створюються різноманітні проблемо-вирішальні ситуації, які ретельно розробляються, щоб допомогти дослідити здібності руху тіла і виробити навики руху.

Основні фактори, які використовують рух

Людський рух залучає найбільше систем тіла, такі як скелетну систему (наприклад, скелетні важелі), нервову систему (наприклад, нервові імпульси до м'язів), і мускульну систему (наприклад, напруження м'язів для сили). Людський рух пов'язаний з механічними принципами або силами, що діють на тіло людини (наприклад, гравітація) і результатами, до яких ці сили проводять.

Весь рух управляється певними механічними принципами. Розуміння сил, що діють на тіло під час руху є суттєвим, якщо люди мають брати участь в творчому і значущому русі. Розуміння принципів біомеханіки руху є важливим для педагогів фізичної культури, якщо вони хочуть ефективно вчити навикам руху.

Фізіологічні фактори також впливають на рух. Фізичні здібності і будова тіла - це два фактори серед багатьох, які впливають на виконання руху. Слабкий розвиток м'язів стримує вироблення сили, і механічна перевага важелів може бути меншою у особи малого росту. До того ж, фізичні якості здібностей, таких як гнучкість, витривалість, і сила є основними і впливатимуть на моторну роботу.

Психологічні чинники також впливають на рух. Такі феномени як страх, переживання і підсвідомість можуть впливати на рух людини позитивно або негативно. Страх або переживання, наприклад, можуть перешкодити виконавцю розслабитись і таким чином перешкоджають ефективному виконанню руху.

Соціологічні фактори впливають на рух людини. Особи, які конкурують або здійснюють керівництво виконавцями у групі, та бажання соціальних змін є прикладом соціальних факторів, які наносять удар на якість руху.

Поняття руху

Поняття, які стосуються руху, мають бути зрозумілими як викладачам фізичного виховання, так і їх студентам (незалежно від віку), якщо буде досягнуто повне розуміння суті руху. Ці поняття є аспектами 4-х компонентів руху Рудольфа Лабана:

1) тілесне усвідомлення (Що тіло може робити?)

2) відчуття простору (Де тіло може переміщуватись?)

3) якості руху (Як тіло рухається?)

4) взаємозв'язки (З ким або чим тіло рухається?)

Завдання і запропоновані питання, які вчителі можуть сформулювати для студентів для дослідження кожної представленої галузі.

При формулюванні деяких з цих проблем вчитель може побачити, що деякі студенти будуть нездатними відповісти позитивно. Ці студенти можуть по-різному описати такі поняття як невміння, моторно-чуттєві проблеми і слабка координація. Діти із моторно-чуттєвими проблемами мають труднощі у сприйняті інформації при використанні різних значень, обробці інформації і відповідають за визначеним руховим зразком.

Тілесне усвідомлення

Запитання «Що?» є аспектом руху, який відображає усвідомлення тіла. Дитина повинна бути заданою усвідомлювати що його/її тіло може робити і розуміти взаємозв'язок частин тіла із усім тілом. Багато дій тіла розвиваються у той час, коли дитина іде до школи, але вчитель повинен забезпечити студентів можливістю безперервного дослідження тілесного усвідомлення.

Отже, цей параграф узгоджує, переважно з ототожненням, частини тіла і уміння дитини робити основні рухи. Даному типу навчання властивим є розуміння розташування (відчуття правого і лівого в межах тіла) напрямок (усвідомлення напрямків у просторі, тобто вправо, вліво, назад, вперед, вверх і вниз).

Завдання для вивчення тілесного усвідомлення:

1. Вміти ідентифікувати частини тіла і тіло в цілому.

2. Встановити взаємозв'язки частин тіла вцілому.

3. Визначити чи знають студенти, що тіло може робити.

4. Визначити чи знають студенти, що частини тіла можуть робити.

5. Забезпечити студентів можливостями досліджувати багаточисельні рухи тіла.

Запропоновані питання для вивчення тілесного усвідомлення включають:

Чи можете наслідувати вашого партнера, змінюючи форму тіла, як це робить він чи вона?

Чи можете повторити дію партнера, якщо ви стоїте один до одного обличчям?

Чи можете за допомогою 2-3 частин тіла зробити «нуль», щоб партнер пройшов крізь нього?

Рух тіла і його частин

Основні вміння поділяються на 3 категорії: локомоторні, не локомоторні і маніпулятивні рухи. Кожна повинна розглядати окремо для роз'яснення. Це потрібно для дітей, щоб ізолювати і виконати окремо рух або групу рухів певної категорії. З іншого боку, зразок руху повинен включати ряд навиків із різних категорій. Наприклад, дитина трясе тілом (нелокомотора дія), коли біжить по підлозі (локомоторна дія).

Завдання для вивчення рухів тіла і його частин:

1. Розвинути локомоторні рухи:

а. ритмічні: іди, бігти, перестрибувати, затяжний стрибок, скрутитись і стрибнути;

b. неритмічні: стрибати у кроці, ковзати і галоп.

2. Розвинути не локомоторні рухи

а. зігнутись і розтягнутись;

b. скрутитись і повернутись;

с. штовхнути і тягнути;

d. розгойдувати и гойдати.

3. Розвинути маніпулятивні вміння:

а. відстрибнути;

b. кинути;

с. ловити;

d. ударити;

е. вдарити ногою;

f. закрутити;

j. підняти;

g. скрутити;

h. постукати;

і. повернути.

Запропоновані питання для навчання основам руху включають: Стрибання:

Якщо стоїте, то чи зможете легко відірвати дві ноги від землі?

Чи можете стрибнути вперед, назад і боком?

Як зміниться положення тіла якщо ви зробите стрибок вверх, навколо себе або у іншому напрямку?

Чи можете виконати наступні комбінації рухів: іти і стрибати; бігти і стрибати; танцювати і стрибати?

Перетягування (подумайте що або кого ви можете тягнути):

Чи можете ви це тягнути у своєму напрямку?

Від себе? В сторону? Назад або вверх або вниз?

Чи можете показати наскільки важко чи легко це тягнути?

Чи можете тягнути самі або когось від вашого партнера?

Положення тіла

Положення відображає позу тіла у просторі. Зміна положення є рухом. Наприклад, тіло може біти витягнутим (в довжину або ширину, або прямо) або скрученим (повернуте або закручене, мале або округлене). До того ж , змінюючи положення тіла в межах визначеного простору, різні дії вимагають, щоб тіло приймало певне положення. У виконанні сальто назад з трампліну під час стрибків у воду, наприклад, складене положення дасть можливість виконати поворот краще. Складене положення приймається через підтягування колін ближче до грудної клітки і п'яти прижимаються до сідниць. При виконанні сальто вперед, стрибуну довелось би витягнути ноги вздовж усього тіла до досягнення вертикального положення. Ноги почнуть входити у воду при виконанні сальто вперед.

Завданнями програми вивчення положення тіла є:

1. Вивчити як положення тіло може приймати.

2. Вміти контролювати зміни одного положення іншим з плавним переходом дії.

Запропоновані питання для вивчення поняття положення тіла включають:

Чи можете прийняти скрючене положення і пройти цей шлях?

Чи можете самі одночасно підтримувати широке і високе; округле і високе; округле і мале положення?

Чи можете прийняти інше положення, утримувати його 5 секунд, потім прийняти інше положення?

Чи можете розвинути плавність переходу від одного до іншого положення?

Відчуття простору

Відчуття простору включають різні види простору, в яких тіло рухається, такі як напрям, рівень і шлях, по якому тіло виконує рух.

Простір

Всі рухи виконуються в просторі. Простір є двох видів - особистий і загальний. Особистий простір - це найбільший простір доступний особі у стаціонарній позі. Він включає простір, який особа може осягнути за допомогою розтягування, згинання і скручування. Загальний простір включає територію, на які одна або кілька осіб можуть пересуватись. Це може бути у гімнастичному залі, басейні або коридорі.

Кількість доступного простору і кількість осіб у певному просторі застосовують рухові можливості. Розуміння поняття особистого простору і загального простору обговорюються майбутніми студентами під час руху. Рідко розуміння цього поняття досягається за один урок; таким чином поняття необхідно закріплювати часто.

Завдання програми вивчення просторового відчуття:

1. Встановити словесні репліки початку і зупинки руху на визначеній території.

2. Встановити відчуття особистого простору і загального простору.

3. Встановити відчуття безпеки, під час пересування в особистому і загальному просторі підтримуючи відстань, щоб не торкатись і не стикатись.

Запропоновані питання для вивчення особистого і загального просторів:

Чи можете дослідити простір навколо вашого тіла, досягаючи різних напрямків різними частинами вашого тіла?

Чи можете утримуватись на ногах в одній позиції на підлозі і дотягнутись до будь-чого навколо вас?

Чи можете у загальному просторі відбивати м'яч і контролювати, щоб ні з ким не стикнутись?

Напрямок

Із усвідомленням особистого і загального простору, студент може застосовувати зміни напрямків під час руху у просторі. Напрямок відображає рух вперед, назад, вбік, вверх, вниз, по діагоналі або будь-яку їх комбінацію.

Здатність переміщуватись в різних напрямках є життєвим успіхом і таких галузях як спорт, танці і гімнастика. Завдання у вивченні поняття направленості - студенти повинні розуміти термінологію напрямку. Вони повинні розуміти усі перераховані напрямки.

Запропоновані питання для вивчення напрямку можуть включати:

У якому напрямку ви можете йти?

Чи можете іти у іншому напрямку?

Можете іти вперед? Назад? Вбік?

Чи можете переміщувати м'яч в усіх напрямках в межах особистого простору?

Чи можете утримувати перехід м'яча від однієї руки до іншої?

Рівень

Тіло переміщується в різних горизонтальних напрямках таких як високий, середній і низький. Рівні входять до особистого і загального простору і є в усіх локомоторних і осьових (нелокомоторних) рухах.

Завдання для навчання розуміння рівнів включає:

1. Розрізняти високий, середній і низький рівні.

2. Вміти змінювати рівні.

3. Поєднувати зміни рівнів, коли використовуються напрям і простір.

Питання для вивчення рівнів повинні включати:

Як низько опустивши тіло ви можете іти?

Як високо ви можете підняти тіло і йти?

Чи можете переходити з високого на середній і на низький рівень, коли біжите, підстрибуєте і стрибаєте у напрямку вперед?

Шлях

Шлях - це лінія руху тіла від одного місця до іншого у даному просторі. Це може бути рух всього тіла у загальному просторі (наприклад, бігти від дому до першої бази у софтболі) або рух частин тіла в особистому просторі (наприклад, горизонтальне погойдування біти в руках).

Завдання для вивчення поняття шляху:

1. Створити студенту уявлення альтернативного шляху, у якому він може рухатись, це є прямі і непрямі шляхи.

2. Студенти повинні ідентифікувати і переміщуватись специфічними шляхами.

Запропоновані питання для навчання шляху мають включати:

Який найкоротший шлях до стіни?

Чи можете пересуватись зигзагоподібним шляхом? Спіралеподібним?

Яким шляхом можуть рухатись руки? Які інші частини тіла можуть рухатись різними шляхами і що це за шляхи?

Якості руху

Як переміщення тіла використовується певними якостями руху, включаючи час, силу і пластику. Додаткові чинники, такі як положення тіла і взаємозв'язок людини з іншими людьми або предметами, використовуються під час руху.

Час

Час пов'язаний із швидкістю, з якою виконується переміщення. Він може змінюватись від дуже швидких рухів до занадто повільних. У багатьох спортивних діях зміна швидкості приносить успіх. Наприклад, у футболі гравець повинен призупинитись , щоб створити захисний блок від опонентів, і потім прискорити свій біг, щоб перегнати їх до лінії голу. Миттєво вибухові рухи є також необхідними у деяких видах спорту, таких як баскетбол, у якому значна сила є необхідною для забивання м'яча.

Завдання програми навчання поняття час:

1. Розрізняти швидкості - повільна, середня або швидка.

2. Вміти збільшувати і зменшувати швидкість руху - прискорюватись або уповільнюватись.

3. Вміти виконувати рівномірно або нерівномірно за часом - раптовий, пористий, плавний або чіткий рух; з різним ритмом.

Запропоновані питання для вивчення поняття час включають:

Як повільно виможете іти від одного кінця гімнастичного зали до іншого?

Чи можете ковзати боком по гімнастичній залі з однаковою швидкістю і повертатись в повільному русі?

Як довго можете іти, стоячи на одному місці?

Сила

Сила - це виконання роботи тіла під впливом чогось. Сила виникає під дією напруження м'язів. До того ж, утворена сила може бути використаною або поглинутою тілом. Різні рухи або дії вимагають вироблення різних ступенів сили і повного використання цієї сили для підтримки цих рухів. Наприклад, через різницю у вазі предметів, треба більше сили, щоб кинути футбольний м'яч , ніж її потрібно, щоб кинути бейсбольний м'яч. Проте, менше сили вимагається, щоб вдарити по м'ячу довгою бітою, ніж вдарити той самий м'яч короткою бітою; довгий важіль надаватиме велику механічну перевагу.

Крайнощі сили можуть бути описані як сильна і слабка, важка і легка, тверда і м'яка, різка і коротка. Сума сили використовується залежно від вимоги руху. Наприклад, в ударі по м'ячу на 25 ярдів візьме участь сильніша сила удару м'яча, ніж буде удар на 10 ярдів. Надалі використовується легша сила при самому веденні м'яча.

Багато можливостей існує для використання сили в русі. Вона може бути використана під час руху тіла або її частин, опір природному тяжінню гравітації, або підтримання правильного положення. Важливим фактором при розгляданні сили є те, що вона може бути контрольованою.

Завдання програми вивчення поняття сили:

1. Розрізняти легку або слабку і важку і сильну сили та їх крайнощі.

2. Контролювати напруження м'язів протягом необхідного часу, щоб завершити виконання завдання.

3. Ефективно використовувати різні ступені сили.

Запропоновані питання для вивчення поняття сили включають:

Чи можете ходити м'яко?

Чи можете підстрибувати у повітря подібно до пір'я?

Чи можете кинути м'яч м'яко однокласнику?

Як твердо можете кинути м'ячем в стіну? Як м'яко?

Пластика

Пластика - це безперервність або координація рухів. Плавність, пластичність руху вимагає контролю зовнішніх і внутрішніх сил, таким чином, щоб був відповідний перехід між різними рухами. Рухи можуть бути довільними (вільними пластично) або пластично обмеженими. Вільна пластика описує рухи, які продовжуються контрольованим звершенням. З одного боку, обмежена пластика звертається до рухів, які можуть бути моментально зупинені, коли балансування опирається на деякі точки у русі. Хорошим прикладом обмеженої пластики є зразок вільних вправ на підлозі на матах. В окремих точках зразка виконавець утримує рухи у балансуючій позі, ще й створює продовження, добре координуючи зразок.

Завдання програми для вивчення поняття пластика:

1. Розрізняти вільну пластику і обмежену пластику.

2. Вміти виконувати ефективно і граціозно переміщення.

3. Виконувати рухи із раптовими зупинками і затримками.

Запропоновані питання для вивчення поняття пластика включають:

Чи можете ваше тіло тремтіти?

Чи можете бігти і йти у різних видах скручування, переходячи на біг і підтримувати пластику виконання рухів.

Чи можете перевернутись на підлозі, зупинитись у балансуючій позі, утримувати 3 секунди і продовжувати перекочуватись?

Як довго можете на горизонтальній смузі погойдуватись вперед-назад без зупинок?

Взаємозв'язки

У багатьох іграх, танцях та діях з інвентарем, діти не можуть рухатись самі у просторі. Вони рухаються з кимсь, опонують комусь, долають перешкоди або користуються знаряддям інших видів.

Взаємозв'язок з предметами

Взаємозв'язки з предметами є двох основних форм - маніпулятивні і неманіпулятивні. в першому випадку виконавець контролює рух об'єкту. В другому випадку метою є пристосувати його або її рух до стаціонарного об'єкту. Наприклад, манупулятивною формою є кидання м'яча; прикладом неманіпулятивної форми є рух хлопчика або дівчинки при падінні на мат.

Основні завдання програми для навчання взаємозв'язків виконавців з об'єктом:

1. Вміти виконувати вправи контролю над об'єктом через відокремлення або переривання контакту з ним (вдарити м'яч), або через продовження контакту (утримувати м'яч).

2. Вміти адаптувати один з рухів до перешкод.

3. Вміти спрямовувати свій рух у напрямку мішені, цілі або сфокусовану точку (позмагатись у баскетболі до гола).

Запропоновані запитання для вивчення взаємозв'язків з об'єктами включають:

Чи можете іти над (вздовж, під) лавкою використовуючи різні рухи і положення тіла?

Скільки часу можете ви і ваш партнер кидати волейбольний м'яч туди-сюди один одному без зупинки?

Чи можете придумати різні способи кидання волейбольного м'яча у стіну навпроти?

Взаємозв'язки з людиною

Рух може бути і часто виконується у взаємозв'язку з іншою людиною. Так розвивають деякі уміння. Відсутність іншої рушійної сили (індивідуальна робота) створює ситуацію, у якій виконавець повністю вільний і відповідальний за свій власний рух. При роботі з партнером один може імітувати рухи за зразком іншого, виконуючи рухи разом, протиставляючи зразку іншого, або кожен може виконувати свій зразок, але бути пов'язаним один з одним. При роботі групи один може рухатись за вчителем, рухатись з кількома іншими людьми, рухатись відповідно або на противагу іншій групі, і рухатись в багатьох інших ситуаціях. Всі рухи з іншими людьми мають бути координованими.

Задача програми вивчити взаємозв'язки осіб з особами - бути здатним координувати рух за зразком у просторі, за видом напрямку, використовуючи знання про якості руху, тілесне усвідомлення і різні рухові форми.

Багато проблем є доступними в іграх та щоденній діяльності, щоб вивчити взаємозв'язки.

Запропоновані питання, що даються вчителям-початківцям, включають:

Чи можете переміщуватись через кімнату з партнером?

Чи можете стояти близько один до одного, не торкаючись один одного?

Чи можете стати лицем до партнера, який є лідером, і віддзеркалювати його дії? (Змінити лідера).

Чи можете рухатись з партнером, кожен рух виконувати за власним зразком, завжди узгоджуючись з рухом партнера?

Осягнути розуміння руху є суттєвою частиною початкового досвіду фізичного виховання. Знання чинників використання руху є важливими для подальшого навчання. Оскільки ефективність руху вимагає вміння модифікувати свої рухи відповідно до контексту ситуації та наміченої цілі, навчання використовувати тіло і простір ефективно і модифікувати якості своїх рухів є важливим. Це розуміння потім використовують при виконанні основ моторних якостей і подальшим розвитком та здійсненням спортивної спеціалізації й танцювальних можливостей.

Висновки. Авторські пропозиції. Основні вибрані рухи

Основні рухові дії посилаються на свої локомоторні та нелокомоторні навики, які є основами досягнення успіху учасників ігор, спорту, танців, гімнастики і плавання та інших фізичних дій. Локомоторні навики - це ті, у яких тіло рухається у просторі, не локомоторні навики - це ті пози, які тіло приймає без переміщення основи опори. Основні рухові навики повинні бути комбінованими із маніпулятивними навиками, створюючи спеціальні рухи, необхідні в багатьох діях. Маніпулятивні навики - це залучення людиною об'єктів під час виконання дій; кидання і ловіння, ударяння і ударяння ногою (пробивання) предмета є прикладом маніпулятивних навиків. Одним з прикладів комбінованого навику є кидок у софтболі. Футбольний кидок вимагає комбінації ковзаючого крокування (локомоторний навик) та кидання (маніпулятивний навик) і застосування нелокомоторних рухів, такі як розтягування, погойдування, скручування і повертання. Інші спеціалізовані спортивні навики вимагають більше комплексних комбінацій рухів.

фізіологічний психологічний соціологічний рух фізичний

Локомоторні рухи

Наступні локомоторні рухові навики, що обговорюються: ходьба, біг, стрибки (у довжину і висоту), затяжні стрибки, перестрибування, стрибки в кроці, ковзання і галоп. Ці навики найчастіше використовуються дітьми початкової школи. Залучення студентів до дослідження і використання цих навиків ними самими та у поєднанні з не локомоторними рухами забезпечить достойну основу для більш комплексних рухових навиків.

Ходьба. Ходьба залучає перенесення ваги тіла з однієї ноги на іншу під час переміщення. При ходінні вага тіла переноситься вперед від п'яти до стопи і потім до пальців ніг. Ноги повинні переміщуватись паралельно одна одній, пальці ніг повинні вказувати прямо вперед. Дія руки координується з діями ноги; протилежні рука і нога рухаються в різних напрямках. Всі ці рухи повинні бути ритмічними і природними.

Біг. Біг - це фактично ходьба у збільшеному темпі. Під час бігу тіло не має сталої опори у певні моменти. Під час бігу тіло нахилене вперед і центр тяжіння переміщується вище, нога виноситься вперед під час кроку.

Стрибки. Стрибки у довжину і висоту є основними, які включаються у ці навики. Стрибки з місця, наприклад, виконуються зі згинанням колін і опусканням верхньої частини тіла у нахилене положення. Тіло розхитується на ногах, руки викидаються вверх і стегна виносяться; підтягнуті зверху руки координуються з відштовхуванням ступнів і ніг. Тіло рухається вперед, ніби витягуючись до об'єкта попереду. Приземляючись на ноги тіло нахиляється вперед.

Затяжний стрибок. Затяжний стрибок включає стрибок з однієї ноги на ту ж саму ногу після короткої затримки в повітрі. Відштовхування від підлоги робиться пальцями і подушечками ніг, ноги протистоять згину в колінах і стопах. Руки відштовхуються у напрямку вперед, допомагаючи тілу піднятись. Приземлення відбувається в такому порядку на пальці ніг, стопи і п'яти. Трохи зігнуті коліна допомагають поглинути шок під час приземлення.

Перестрибування. Перестрибування - це стрибок з однієї ноги на іншу під час переміщення тіла вперед. По суті це є затяжний біг, але з більш довгим кроком і тіло здається більше у повітрі. Під час перестрибування пальці відриваються від підлоги останніми і приземлення відбувається на подушечки протилежної ноги. Перед виконанням стрибка повинен бути короткий біг, щоб надати інерції стрибку. Руки повинні бути широко розставленими вверх і вперед, що допомогти піднятись тілу під час стрибка.

Стрибок у кроці. Стрибок у кроці є комбінацією кроку і стрибка зі зміною ступнів після кожного кроку-стрибка. Робиться довгий крок однією ногою, завершуючись стрибком тією ж ноги, потім крок з протилежної ноги, який знову завершується стрибком. Балансуванню допомагає погойдування рук у протилежному ногам напрямку.

Ковзання. Ковзання - це рух боком, у якому вага тіла переміщується у напрямку ковзання. У ковзанні вправо, ліва нога відштовхується від підлоги і права нога рухається вбік і приймає вагу. Ліва нога швидко переноситься до правої і вага назад переміщується на ліву ногу. Тією ж ногою продовжують виконувати ковзальні рухи. Тіло утримується у вертикальній позі і руки можуть бути використані для балансування. Ноги не повинні перехрещуватись.

Галоп. Галоп - це комбінація кроку стрибка і він виконується у напрямку вперед і назад. Галоп подібний до ковзання, за винятком того, що стрибок вищий і рух виконується не в бік. У галопі вперед ведуча нога рухається вперед і приймає на себе вагу; задня нога переноситься вперед і приставляється до ведучої ноги. В галопі крок довгий, стрибок короткий. Крокуюча нога завжди ведуча.

Нелокомоторні рухи

Обговорюються нелокомоторні рухові навики: згинання, розтягування, скручування, обертання, відштовхування, штовхання, піднімання та розгойдування. Деякі з цих навиків могли виконуватись дітьми з їх раннього дитинства. Проте, важливим є те, що зусилля докладені вчителем фізичної культури гарантують, що виконання правильне.

Згинання і розтягування

Згинання. Згинання - це рух, який відбувається у місцях з'єднання тіла, де частини тіла зводяться разом ближче. Наприклад, особа при згинанні тіла в стегнах, торкається пальців ніг, тим самим зменшуючи кут між верхньою і нижньою частинами тіла в місці стегон. Згинальні рухи можуть бути у різних напрямках; наприклад, перед, назад, вбік або обертальний рух. Також деякі згинальні рухи можуть виконуватись одночасно. Наприклад, уміння, в якому два згинальних рухи є необхідними - це обертання рук з навантаженням, яке вимагає згинання ліктів і зап'ясть. При використанні брусів, руки обертаються, утримуючи бруси у руках (долоні відставлені від тіла), і лікті притиснуті до тіла. Руки згинаються, спочатку лікоть, потім зап'ястя, вага переноситься на грудну клітку. Верхня частина руки повинна залишатись нерухомою під час руху.

Діапазон згинальних рухів визначається видом суглобу, у якому відбувається рух. Кулястий суглоб дозволяє робити найбільше рухів. Кульшовий і плечовий суглоби є прикладами кулястих суглобів. Кулясто-блокоподібний суглоб дозволяє виконувати рухи лише назад і вперед. Колінний суглоб - це кулясто-блокоподібний суглоб.

Розтягування. Розтяжка - це є розтягування і гіперрозтягування суглобів тіла. Розтягнення є протилежним згинанню. Більшість рухів вимагає лише повного розтягнення, де частини тіла, суміжні в суглобах, стають у прямий кут (180 градусів). Проте, у таких рухах як готовність зап'ястка перед кидком, гіперрозтягнення є потрібним, щоб дати додатковий імпульс для кидка. Згинання і розтягування є необхідними для підтримки гнучкості - повний діапазон руху суглоба.

Згинання і розтягування є найбільш повсякденними діями у житті, і вони є дуже важливими діями фізичного виховання. Вчителі повинні забезпечувати щоденну діяльність, у якій ці навики можуть бути застосовані на практиці і вдосконалюватись.

Скручування і повороти

Скручування. Скручування - це є обертання тіла, або частин тіла, навколо своєї осі зі збереженням зафіксованого положення опори. Як і у згинальних і розтягувальних рухах, скручувальні і обертальні рухи визначаються структурою суглобів, які залучаються в рух. Верхня частина тіла може бути кручена в талії, але плечі можуть бути скручені навколо хребетного стовпа.

Повороти. Повороти - це обертання тіла у просторі. Коли все тіло повернулось, основа опори переноситься з однієї ноги на іншу. Поворот частини тіла є результатом скручування сусідніх частин тіла. Наприклад, ступня може бути повернута всередину або назовні навколо ноги. Також, коли повертається голова, шия скручується.

Штовхання і перетягування

Штовхання. Штовхання використовує напруження сили тіла проти сили опору. Мета штовхальних рухів - це переміщення об'єктів від місця їх опори. Тіло також може рухатись від місця своєї опори відштовхуючись від об'єкту.

Перетягування. Перетягування включає спрямування об'єкта у напрямку тіла. Діти зазвичай тягнуть вагончики або іграшки і протягом гри можуть тягнути один одного. Перетягування і штовхання зазвичай може виконуватись руками або кистями, хоча дехто може використовувати ноги і ступні.

Піднімання. Піднімання предметів або частин тіла - це піднімання їх з одного рівня на інший. При підніманні важких предметів основа опори має бути ширшою, ніж зазвичай, і тіло повинно бути опущеним (за рахунок згинання у колінах), і об'єкт, який піднімається має бути притиснутий до тіла. При підніманні важких предметів в основному використовуються м'язи ніг. Спина повинна бути відносно прямою. Піднімання важких предметів - це уміння, яке виконується у багатьох щоденних діях і повинно виконуватись належним чином, що запобігти розтягненню м'язів.

Такі знаряддя як м'ячі і біти повинні бути підняті і застосовані в іграх і спорті. Заняття гімнастикою і деякими танцювальними діями, вимагають піднімати один одного. У піднімальних діях підтримка повинна бути виконана ефективно.

Розгойдування. Гойдання - це круговий або маятникоподібний рух частин тіла або усього тіла навколо нерухомої центральної точки. Центральною точкою може бути суглоб, наприклад, плече при коливанні руки, або зовнішня вісь, наприклад, гойдання на високій перекладині. Коли сила, необхідна для утримання тіла нерухомим, зникає, сила гравітації буде приводити тіло до розгойдування. В більшості тілесних рухів сила м'язових зусиль є необхідною, щоб підтримувати розгойдування тіла.

Маніпулятивні навики

Маніпулятивні навики включають використання частин тіла для створення сили, щоб пересувати предмет, і приймати силу від предмету. Обговорюються такі маніпулятивні навики як кидання, ловіння, удар ногою і ударяння.

Кидання. При ударі предмет може бути задіяний у використання рукою знизу, рукою зі сторони або рукою зверху за зразком, поєднуючи використання однієї або двох рук, залежно від мети кидка. Оскільки зразок кидка зверху використовується найчастіше дітьми і дорослими, цей рух буде описаний.

Під час кидка м'яч утримується пальцями кидаючої руки. Вага тіла переноситься назад на ногу в ту ж саму сторону, як і рука, що кидає. Рука згинається у лікті, і лікоть трохи виноситься, коли рука переноситься у напрямку кидка. Оскільки рука прискорюється, робиться крок вперед на протилежну ногу і стегно повертається вперед. Рука швидко відводиться, кисть розкривається і м'яч звільнюється (вилітає). Рука слідує у напрямку кидка, падаючи вздовж тулуба.

Ловіння. Ловіння залучає використання рук при зупинці контрольованого предмету. При наближенні предмету, особа розмірковує як вона буде перехоплювати і рухатись з предметом до лінії, розміщуючи руки в позиції для ефективної передачі. Очі слідкують за польотом предмету, і обидві руки розташовані у напрямку до нього. Предмет хапається руками і підтягується в руках

Удар ногою. Удар ногою - це передача сили предмету через використання ступні і ноги. Удар нерухомого предмета є основою для ударів по предметах, що пересуваються, і для відбивання.

При ударі опорна нога розташовується вздовж предмета. При ударі ногою коліно згинається, переміщуючись вільно від стегна, погойдуючись по дузі у напрямку об'єкту. Нога контактує з предметом, коліно відводиться, і тіло нахиляється назад для підтримки балансу. За ударом ноги слідує продовження руху об'єкта у горизонтальному напрямку польоту. Руки розслаблено переміщуються протилежною до ніг. Очі фокусуються на об'єкті під час удару.

Ударяння. Ударяння включає використання частин тіла (наприклад, руки) або знаряддя (наприклад, весла або біти), щоб передати силу нерухомому, або рухомому предмету. Довжина, розмір та вага знаряддя, як і характеристики предмету, який є ударним, суттєво впливають на шаблон руху.

Основні моторні навики є основоположними для розвитку спеціальних спортивних і танцювальних навиків. Набуття спортивних і танцювальних навиків починається з оволодіння основними навиками руху. Вчителі повинні переконатися, що усі студенти, кваліфіковані некваліфіковані, типові і нетипові мали достатньо можливостей і дослідили освоєння основних навиків руху. Вчителі зобов'язані ознайомитись з наукою руху, якщо вони хочуть допомогти дітям навчитись виконувати рухові навики у найбільш ефективній формі, до якої їх тіла придатні. Діти повинні бути забезпечені можливостю дослідити різні можливості людського руху і зрозуміти чому і як їх тіла рухаються.

Размещено на Allbest.ru