Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Загальна частина

1.1 Огляд району діяльності проектованого підприємства

1.2 Завдання проектування і початкові дані

2. Спеціальна частина

2.1 Опис автомобіля Ваз-1119

2.2 Технічні характеристики автомобіля

3. Розрахункова частина

3.1 Розрахунок загального середньорічного пробігу

3.2Розрахунок виробничої програми за кількістю видів технічних дій

3.3 Розрахунок виробничої програми в трудових показниках

3.4 Розрахунок кількості постів ТО, ПР

3.5 Підбір технологічного обладнання для постів ТО

4 Технологічна частина

4.1 Підготовка інструментів, матеріалів і необхідного обладнання, та вирішення виду і складності робіт

4.2 Початок технологічного процесу

4.3 Зачистка іржі

4.4 Шпатлювання

4.5 Шліфовка поверхонь

4.6 Повторна грунтовка деталі

4.7 Підбір необхідного кольору фарби

4.8 Загальні вимоги до фарбувальних майстерням

5. Охорона праці

5.1 Вимоги техніки безпеки до інструменту, пристосуванням і основного технологічного устаткування

5.2 Вимоги з техніки безпеки при виконанні основних робіт

5.3 Пожежна безпека

6. Економічний розділ

6.1 Розрахунок вартості виробничих фондів

6.2 Розрахунок основного фонду зарплати

6.3 Матеріальні витрати

6.4 Інші витрати

6.5 Калькуляція собівартості

6.6 Фінансові показники

6.7 Економічна ефективність і техніко-економічні показники проекту

Висновки

Література

автомобіль пробіг технічний виробничий

Вступ

Ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин

Методи ремонту.

Існують такі методи капітального ремонту:

* індивідуальний;

* агрегатний.

У разі застосування індивідуального методу з автомобіля знімають пошкоджені агрегати, відновлюють їх і встановлюють на той самий автомобіль, який простоює протягом усього часу ремонту. Цей метод застосовують дуже рідко.

Сутність агрегатного методу полягає в тому, що з автомобіля знімають несправні агрегати, а замість них ставлять відремонтовані або нові, взяті з оборотного фонду. Зняті з автомобіля агрегати, які потребують капітального ремонту, відправляють на авторемонтні заводи, а агрегати, які потребують поточного ремонту, ремонтують у майстернях АТП. Застосування цього методу дає змогу істотно скоротити час простою автомобіля в ремонті, збільшити коефіцієнт технічної готовності й підвищити ефективність використання автомобільного парк).

Ремонт виконують на універсальних або спеціалізованих постах.

На універсальних постах здійснюються всі роботи з ремонту одного чи кількох агрегатів, вузлів і систем автомобіля.

Поточний ремонт (ПР) - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення робото здатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним,

знеособленим та іншими методами);

Під час поточного ремонту агрегатів автомобіля несправності усувають заміною або ремонтом окремих вузлів і деталей, крім базових.

Капітальний ремонт (КР) - ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного

відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових;

Ресурс автомобіля та його частин після капітального ремонту має становити не менше ніж 80% ресурсу нового автомобіля. Як правило, автомобіль підлягає одному капітальному ремонту.

Розвиток технічного обслуговування автомобілів

Враховуючи сучасний склад наявної техніки у підприємствах та рівень технічної експлуатації виникає необхідність визначення стратегічних напрямків підвищення ефективності технічного обслуговування і ремонту машин. Вибір стратегії розвитку технічного сервісу машин повинен базуватися на основних принципах і задачах системи фірмового обслуговування. Основополагаючим принципом системи фірмового обслуговування є повна відповідальність

підприємств-виробників за працездатність машин протягом усього терміну їх експлуатації.

Вітчизняний і зарубіжний досвід показують, що такий підхід дозволяє задовольняти потребу в засобах механізації не стільки за рахунок інтенсивного збільшення кількості техніки, скільки завдяки підвищенню якості і ефективності її використання. Необхідність розвитку фірмового обслуговування обумовлена впровадженням в сучасних машинах складного електричного та гідравлічного обладнання, що потребує сучасних форм і методів технічного обслуговування і ремонту за участю підприємств-виробників.

1. Загальна частина

1.1 Огляд району діяльності проектованого підприємства

ВАТ АТП "Авто Док" призначене для обслуговування і ремонту легкових автомобілів, автобусів і мікроавтобусів, що належать приватним лицям.

ВАТ АТП "Авто Док" знаходиться за адресою м.Павлоград вул. Дніпропетровська 405. ВАТ АТП "Авто Док" знаходиться на відкритому місці біля заправки та головної дороги що проходить через центр міста.

Приймаємо, що на ВАТ АТП "Авто Док" будуть обслуговуватись і ремонтуватись легкові автомобілі ВаЗ 1119. ВАТ АТП "Авто Док" має огороджену територію, вкриту бетонним покриттям, де знаходиться стоянка під накриттям для автомобілів, одноповерховий корпус, де знаходиться адміністративно-господарчі і виробничі підрозділи.

В виробничому приміщенні АТП розташовані пости для обслуговування і ремонту автомобілів: зона діагностики яка входить в ділянку дрібно-термінового ремонту, шинно-монтажна, паливної апаратури, зварно - рихтовочна, агрегатна та малярна дільниці, та виконання ТО-1, ТО-2, та поточний ремонт автомобілів.

Зона діагностування поділяється на пости: діагностування запалювання; діагностування гальмівної системи; діагностування фар; діагностування та регулювання розвалу - сходження керованих коліс; діагностування паливної системи; діагностування електрообладнання; діагностування натяжіння ременів; діагностування КШМ та ГРМ.

Для виконання таких робіт дільниця забезпечена необхідним сучасним обладнанням і пристроями.

1.2 Завдання проектування і початкові дані

Таблиця 1.1- Показники завдання пояснювальної записки

Найменування показників	Показники
Кількість автомобілів, які заїзджають на СТО для діагностики, обслуговування та ремонту на рік (за даними СТО), шт.	1150
Добовий пробіг автомобілів, км	70
Умови експлуатації	3 категорія доріг
Клімат	помірний
Тривалість робочого тижня, ч	40
Тривалість зміни, ч	8
Коефіцієнт випуску автомобілів	0,75
Кількість святкових днів в році, не співпадаючих з вихідними	9
Кількість вихідних днів	52
Кількість змін	1
Кількість робочих днів в році	304

2. Спеціальна частина

2.1 Опис автомобіля Ваз-1119

Рисунок 2.1- Ваз 1119

П'ятидверний хетчбек Lada 1119 Kalina (Лада 1119 Калина) - модель нового сімейства автомобілів ВАЗ. Виробляється Авто-вазом з кінця 2006 року. Рішення про виробництво автомобіля Лада Калина було прийнято ще в 1996 році. Тоді передбачалося, що під цей проект буде побудований новий завод спільно з концерном "АВВА". Однак, ситуація змінилася і виробництво принципово нового автомобіля стало неможливим. В кінці 90-х років проект Lada Kalina був перероблений з урахуванням можливості використання вузлів і агрегатів, вироблених Автовазом. Це час на Автовазі називають "другим народженням" автомобіля LadaKalina.Як і всі моделі сімейства хетчбек Лада 1119 Калина відрізняють витончені обводи кузова, оригінальна ефективна світлотехніка, сучасний елегантний зовнішній вигляд. Салон автомобіля Lada 1119 Kalina на думку фахівців є справжнім проривом російського авто прому. Якісний пластик, щільно підігнані панелі, сучасна приладова панель радують око. До того ж вазовцев вдалося зробити те, до чого іноземні компанії прийшли зовсім недавно - в автомобілі класу "B" дуже і дуже просторо. Лада 1119 Калина - чудовий автомобіль для пересування по місту, на який варто звернути увагу! Ваз 1119 має такі технологічні особливості, автомобілі сімейства Лада Калина комплектуються досить потужними силовими агрегатами, які оснащені системою запалення і електронного управління уприскуванням палива. При цьому мотор повністю відповідає європейським стандартам безпеки та екології. Автомобілі Лада Калина в порівнянні з іншими російськими машинами володіють високим ступенем маневреності. Крім цього, вони можуть похвалитися компактними розмірами. Поєднання невеликих габаритів і маневреності представляє хороший варіант для пересування по великому місту. Весь модельний ряд комплектується рульовим механізмом типу шестерня-рейка і підсилювачем керма. Lada Kalina має такі плюси і мінуси, як і всі моделі автомобілів, сімейство Лада Калина має як переваги, так і недоліки. До достоїнств автомобіля Лада Калина можна віднести: просторий салон для свого класу; велика різноманітність комплектацій і квітів в обробці; гарну прохідність; жорсткий кузов, що забезпечує непоганий рівень безпеки; відмінну оглядовість; прийнятну ціну; довгоочікуване наявність додаткових опцій як в області комфорту, так і керованості. Серед недоліків автомобілів сімейства Калина можна відзначити: високий рівень шуму в салоні у зв'язку з роботою двигуна; стук в передній підвісці при роботі на разжатие; надмірно гучну коробку передач.

2.2 Технічні характеристики автомобіля

Рисунок 2.2- Габаритні розміри Ваз 1119

Таблиця 2.1-Технічні характеристики ВАЗ 1119

Модель	LADA 1119
	хэтчбек
	LADA 11193	LADA 11194
Країна-вирбник Росія	Росія
Норми токсичності	Евро-3 с нейтралізатором
Тип кузова	п'ятидвернийхетчбек
Габаритні размірыїи и маса:
Колісна база, мм	2470
Дорожній просвіт, мм	160
Довжина, мм	3850
Ширина, мм	1700
Висота, мм	1500
Об'єм багажного відділення, л	235
Маса в спорядженому стані , кг	1080
Повна маса автомобіля, кг	1545
Вантажопідйомність, кг	475
Допустима маса причепа на буксирі, кг:
З гальмами	900
без гальм	450
Двигун:	8 клапанный	16 клапанный
Рабочийоб'єм, куб.см / количествоклапанов	1 596	1 390
Паливна система	Паливна система розподілене уприскування палива з електронною системою упраления
Максимальна потужність , кВт/л.с. (при об/мин), ISO	59,5 / 81 (5200)	65,5 / 89,1 (5250)
Максимальний крутний момент, Нм (при об/мин), ISO	120 (2700)	127 (4500)
Максимальна швидкість, км/ч	160	165
Час разгону 0-100 км/ч, сек.	13,5	12,5
Витрата палива, л/100 км (Директива ЕЭК ООН 1999/100)
- при швидкості 90 км/ч	6,1	5,6
- при швидкості 120 км/ч	8,3	7,6
- при змішаному циклі	7,8	6,9
Ємність паливного бака, л	50
Размір шин	175/70R13, 175/65R14

3. Розрахункова частина

3.1 Розрахунок загального середньорічного пробігу

Загальний середньорічний пробіг автомобіля L р , в кілометрах, визначається за формулою

L р = L доб * D р роб. авт , (1)

L р =70*274= 19180

де L доб - середньодобовий пробіг автомобіля, км;

D р роб. авт - кількість днів роботи автомобіля в році

D р роб. авт = D р кр * б в , (2)

D р роб. авт =365*0.75=274

де D р кр - кількість календарних днів у році;

б в - коефіцієнт випуску автомобілів, б в = 0,7…0,85

За завданням: L доб = 70 км, D р роб. = 365 днів, приймаємо б в = 0,75.

Тоді, підставляючи вихідні дані у формули 1, 2, одержуємо результати

D р роб. авт = 365 * 0,75 = 273,75 днів,

L р = 70 * 274= 19180 км.

3.2 Розрахунок виробничої програми за кількістю видів технічних дій

Річна програма ремонту (N р х ) ТО-1, ТО-2 і КР усіх облікових автомобілів (А обл) певної моделі визначають із виразу

N р х = ( L р / L х - ? N р х + 1 ) А обл , (3)

де L р , А обл - за попереднім;

L х - періодичність цього виду дії, км;

N р х + 1 - кількість дій складнішого виду на один автомобіль

Річна програма ремонту КР, ТО-1, ТО-2

N р кр = ( L р / L кр ) * А обл , (4)

N р то-2 = ( L р / L хто-2 ) * А обл - N р кр , (5)

N р то-1 = ( L р / L то-1 ) * А обл - (N р кр + N р то-2 ) , (6)

де L кр , L хто-2 , L то-1 - періодичність відповідного виду ремонту;

А обл - за попереднім

N р кр = (19180/300000) * 1150 = 74

N р то-2 = (19180/20000) * 1150 - 74 = 1029

N р то-1 = (19180 /5000) * 1150 - (74 +1029) = 3309

Річна виробнича програма ЩО автомобілів визначається із виразу

N р що = L р * А обл / L доб - (N р кр + N р то-2 + N р то-1 ) , (7)

де L р , L доб - за попереднім;

А обл - облікова кількість автомобілів певної моделі

N р що = 19180 * 1150 /70 - (74 + 1029 + 3309) = 310688

Річна виробнича програма СО автомобілів визначається із виразу

N р со = 2 * А обл , (8)

де 2 - кількість сезонних обслуговувань автомобілів за рік;

А обл - за попереднім

N р со = 2 * 1150 = 2300

Добова виробнича програма ТО-1 автомобілів визначається за формулою

N доб то-1 = N р то-1 / D р роб , (9)

де N р то-1 - за попереднім;

D р роб - дні роботи зони обслуговування за рік (їх беруть в межах 255…365 залежно від кількості вихідних і святкових днів у році)

N доб то-1 = 3309/ 274 =13 приймаємо 13

Добова виробнича програма ТО-2 автомобілів визначається за формулою

N доб то-2 = N р то-2 / D р роб , (10)

де N р то-2 , D р роб - за попереднім

N доб то-2 = 1029/ 274 = 4 приймаємо 4

3.3 Розрахунок виробничої програми в трудових показниках

Трудомісткість виконуваних робіт при технічному обслуговуванні відповідного виду, в людино-годинах, визначається за формулою

Т то = N р х * t х , (11)

де N р х - кількість дій технічного обслуговування;

t х - відкоректована трудомісткість одиниці ТО автомобілів, людино-годин

Т то-2 = N р то-2 * t то-2 , (12)

Т то-1 = N р то-1 * t то-1 , (13)

Т що = N р що * t що , (14)

Т со = 2 А обл * t то-2 * К др , (15)

де N р то-2 , N р то-1 , N р що - кількість дій відповідного виду ТО;

t то-2 , t то-1 , t що - трудомісткість одного ТО автомобілів, людино-годин;

А обл - за попереднім;

К др.. - коефіцієнт додаткових робіт при СО автомобілів (для дуже жаркого та сухого кліматичного району К др.. = 0,5; для холодного і жаркого сухого районів К др.. = 0,3; для інших районів К др.. = 0,2).

Т то-2 = 1029 * 9,2 = 9467 люд.-год. ,

Т то-1 = 3309 * 2,3 = 7611 люд.-год.,

Т що = 310688 * 0,3 = 93207 люд.-год.,

Т со = 2 * 1150 * 9,2 * 0,2 = 4232 люд.-год.,

Трудомісткість поточного ремонту ПР автомобіля в людино-годинах

Т пр = L р * А обл * t пр /1000 , (16)

де L р , А обл - за попереднім;

t пр - відкоректована трудомісткість одиниці ПР автомобілів, людино-годин

Т пр = 19180 * 1150 * 2,8 /1000 = 61760 люд.-год.

Загальна трудомісткість профілактичних робіт в людино-годинах

Т то = Т що + Т то-1 + Т то-2 + Т со , (17)

де Т що , Т то-1 , Т то-2 , Т со - трудомісткості профілактичних робіт з урахуванням результуючих коефіцієнтів, людино-годин

Т то = 93207 + 7611+ 9467+ 4232 = 114517 люд.-год.

Виробнича трудомісткість з урахуванням профілактичних робіт і робіт ПР в людино-годинах

Т вир = Т то + Т пр , (18)

де Т то , Т пр - за попереднім

Т вир = 114517 + 61760 = 176277 люд.-год.

Обсяг допоміжних робіт Т доп , які складаються АТП визначається за формулою

Т доп = b * Т вир , (19)

де b - коефіцієнт допоміжних робіт;

Т вир - за попереднім

Т доп = 0,3 * 176277= 52884 люд.-год.

Загальна сумарна трудомісткість робіт, що виконуються АТП, становить

Т ват = Т вир + Т доп , (20)

де Т вир , Т доп - за попереднім

Т ват = 176277+ 52884 = 229161 люд.-год.

Виробничі роботи виконуються на робочих постах біля автомобіля і в цехах, де обслуговують і відновлюють вузли і деталі, зняті з автомобіля. Відповідно до цього загальну трудомісткість виробничих робіт поділяють на трудомісткість постових (Т п вир ) і цехових (Т ц вир ) робіт і визначається з виразу

Т вир = Т п вир + Т ц вир , (21)

де Т п вир , Т ц вир - за попереднім

Т п вир = Т що + Т то-1 + С то-2 * Т то-2 + Т со + С пр * Т пр , (22)

Т ц вир = (1 - С то-2 ) Т то-2 + (1 - С пр ) Т пр, (23)

де С то-2 , С пр - для постових робіт, що виконуються відповідно при ТО-2 і ПР, їх середні значення С то-2 = 0,8…0,9; С пр = 0,4…0,55. Приймаємо С то-2 = 0,8, С пр = 0,5.

Т п вир = 93207+7611+0,8 * 9467+4232+0,5 * 61760= 143504 люд.-год.

Т ц вир = (1 - 0,8) * 9467 + (1 - 0,5 ) * 61760 = 32774 люд.-год.

3.4 Розрахунок кількості постів ТО, ПР

Кількість універсальних або спеціалізованих постів у зоні ТО і ПР, в одиницях, визначається за формулою

ХпТО= Т п / (D р роб ТО * n з ТО * t зТО * Р ТО * ц п ТО ), (24)

де Т п - річна трудомісткість виконуваних робіт на постах за видами дій, люд.-год;

D р роб ТО - дні роботи зони ТО за рік;

n з ТО - кількість змін роботи зони ТО;

t зТО - тривалість змін роботи зони ТО, годин;

Р ТО - середня кількість робітників, зайнятих одночасно на посту ТО, чол.;

ц п ТО - коефіцієнт використання часу поста ТО, ц п ТО = 0,85…0,95

Розрахунок ведемо для ТО-2

Х п ТО = 61760/ 365 * 2 * 6 * 2 * 0,9 = 6

Приймаємо 6 постів при 2 змінах роботи. Таким чином, для виконання автомобілям ТО-2 необхідно спроектувати потокову лінію, на якій розмістити 8 постів.

Кількість постів зони поточного ремонту Х пПР визначають з урахуванням річної трудомісткості постових робіт на поточному ремонті автомобілів за формулою

ХпПР = СПР *Т ПР *К нн / (D р роб ПР *n з ПР *t зПР*РПР*цпПР*q ), (25)

де С ПР - частка постових робіт ПР, С ПР = 0,39…0,57;

Т ПР - річна трудомісткість виконуваних робіт на постах при виконанні ПР.

За попереднім розрахунком Т ПР = 61760 людино-годин;

К нн - коефіцієнт нерівномірності надходження автомобілів у ПР, К нн = 1,2…1,5;

D р роб ПР - дні роботи зони ПР за рік, D р роб ПР = 253…365;

n з ПР - кількість змін роботи зони ПР, n з ПР ? 2;

t зПР - тривалість змін роботи зони ПР, год.;

Р ПР - середня кількість робітників, зайнятих одночасно на посту ПР, Р ПР = 1...3 чол.; ц п ПР - коефіцієнт використання часу поста ПР, ц п ПР = 0,8…0,9; q - коефіцієнт, який враховує кількість робітників за змінами у зоні ПР автомобілів

q = ?Р / Р 1 * n зм ПР , (26)

де ?Р , Р 1 - явочна чисельність робітників зони або дільниці, відповідно, загальна та в найбільш завантажену зміну;

n зм ПР - кількість змін роботи зони ПР, n зм ПР = 1

q = 24 / 24 * 1 = 1,

Х пПР = 0,5 * 61760 * 1,5 / (365 * 2 * 8 * 3 * 0,8 * 1) = 4

Приймаємо 4 постів.

3.5 Підбір технологічного обладнання для постів ТО

Підбір обладнання виконується по всіх зонах, відділеннях, дільницях і складах у відповідності з рухомим складом, що експлуатується, вибраними формами організації праці і технологією виробництва, розрахунковою кількістю ліній, постів, чисельністю і розподілом робітників по змінах.

Підбір проводиться на підставі каталогів і табеля технологічного обладнання АТП, а також з урахуванням інформації про випуск нового сучасного обладнання.

Ремонтні підрозділи оснащують в основному устаткуванням постійної дії. Кількість такого устаткування (Х ус) визначають виходячи з річної трудомісткості даної групи робіт і визначається за формулою

Х ус = Т гр / (D р роб * n гр * t гр. * ц гр * Р) , (27)

де Т гр - річна трудомісткість даної групи робіт, людино-годин;

D р роб - кількість робочих днів роботи устаткування в році;

n гр - кількість змін роботи устаткування;

t гр. - тривалість зміни роботи устаткування, год.;

ц гр - коефіцієнт ви користування устаткування за часом, ц гр. = 0,6…0,9;

Р - кількість виконавців, які одночасно обслуговують одиницю устаткування

Для оснащення постів необхідним технологічним устаткуванням необхідно:

1- скласти перелік технологічних операцій, які передбачається виконувати на кожному відповідному посту;

2- розрахувати або вибрати необхідне технологічне обладнання, стенди, пристосу-вання й інструмент (якщо на посту працюють кілька виконавців технічного обслуговування, то комплектами слюсарного і вимірювального інструментами забезпечуються кожний працівник);

3- визначити трудомісткість робіт на кожному посту у відповідності до обсягу робіт у відсотковому відношенні. Наприклад: згідно попередньому розрахунку річний обсяг технічного обслуговування ТО-2 складає - 9467 людино-годин або в перерахунку на один автомобіль складає 9467/1150 = 8,3 людино-години. За зміну планується ремонтувати в об'ємі ТО-2 чотири автомобілі (1150/365 = 3,2). За розрахунком в дві зміни на 4 постах повинні виконувати ТО-2 автомобілів одночасно 18 робітників з розподілом по постах згідно обсягу робіт.

На підставі таблиці 2 визначаємо середню трудомісткість видів робіт у відсотковому відношенні від добової загальної трудомісткості, які виконуються під час ТО-2 і визначаються за формулою

Т ср = Т доб то-2 * е /100 , (28)

де Т доб то-2 - загальнодобова трудомісткість виконання ТО-2, людино-годин;

е - відсоток виконання виду робіт від загальнодобової трудомісткості, %

Діагностичні 8,3 * 10/100 = 0,83 люд.-год.

Кріпильні 8,3 * 35/100 = 2,905 люд.-год.

Регулювальні 8,3 * 19/100 = 1,577 люд.-год.

Мастильні, очисні 8,3 * 11/100 = 0,913 люд.-год.

Електромеханічні 8,3 * 10/100 = 0,83 люд.-год.

Обслуговування системи живлення 8,3 * 12/100 = 0,996 люд.-год.

Шинні 8,3 * 3/100 = 0,249 люд.-год.

Курсовим проектом пропонується для організації ТО-2 автомобілів впровадити потокову лінію на 8 постів з застосуванням агрегатно-вузлового методу ремонту.

Для кожного поста розраховується або підбирається необхідне технологічне устаткування і складається відомість вибраного обладнання і заноситься до таблиці 3.1

Таблиця 3.1- Підбір технологічного обладнання

Найменування Обладнання	Модель тип	Кіль-кість	Габаритні розміри	Загальна площа, м 2
1. Візок для акумуляторних батарей		1	600х600	0,36
2. Установка для відсмокт. відпрац.газів		1	400х400	0,16
3. Слюсарний верстак із лещатами.		8	1200 х 600	5,76
4. Підйомник двостійковий		8	5000х2200	88,0
5. Пересувна шафа з інструментами		8	1000х1000	8,00
6. Устаткування для зливу мастила		1	500х500	0,25
7. Стелаж для запчастин		4	3000х500	6
8. Скриня з піском		1	500х500	0,25
9. Електричний щиток		1	500х300	0,15
10. Умивальник		1	300х300	0,09

Загальна площа дільниці (постів) складає ?f об =109,02м2

3.6 Розрахунок площі зони ТО

Загальна площа зони ТО-2 при виконанні робіт на універсальних тупикових або проїзних постах визначаються двома методами: графічним або

орієнтовним - за площею горизонтальних проекцій розташованого устаткування і автомобілів на постах і визначається за формулою;

(29)

де Fy - площа дільниці, м2.

= 4.5 - коефіцієнт щільності розташування технологічного обладнання для дільниці;

= 109,02 м2 - площа дільниці, яку займає технологічне обладнання.

По таблиці 2 визначаємо площу, яку займає обладнання: = 109,02 м2

м2

= 490,59 м2 - розрахункова площа дільниці з ТО.

Приймаємо площу проектуємої дільниці в розмірі 500 м2 (25м х 20м).

Допустима величина округлення - 10%

% ,

що входить в допустимі межі.

3.7 Розрахунок ділянки з поточного ремонту автомобіля Ваз 1119

Розрахунок кількості постів ділянки з поточного ремонту та відновлення лако-фарбового покриття наведено в п 3.5. ПЗ та складає 8 постів (робочих місць).

3.8 Визначення річної трудомісткості робіт на ділянці

Річний обсяг робіт розраховують за формулою:

Tг = tnN Домр (Чол / год) (30)

Tг =5* 1 * 1150 * 0.75=4313 (чол / год)

де t - трудомісткість на одиницю продукції, чол / год;

(сумарна трудомісткість по плану технологічних операцій)

п - число однойменних деталей у виробі, шт;

N - річна програма (за завданням - кількість автомобілів);

Домр - маршрутний коефіцієнт ремонту (Домр = 0,75).

Визначення кількості обладнання

(Од),

(Од), (31)

де Фд.о. - дійсний річний фонд часу роботи обладнання, год (Фд.о. - 2025 год.)

3.9 Визначення кількості робочих

(чол), (32)

де Фдр - дійсний фонд часу робітника, год ([7], с. 21)

Приймаємо 3 робітників.

З них 3 робітника (4-го розряду) займаються відновленням лако-фарбового покриття копоту автомобіля Ваз 1119 .

3.10 Підбір технологічного обладнання ділянки з поточного ремонту автомобіля Ваз 1119

До складу технологічного обладнання відносяться стаціонарні та пересувні стенди, верстати, підйомно - транспортні засоби, устаткування для мийки і сушки агрегатів, вузлів та деталей, прилади і технологічна оснастка, набори інструментів; виробничий, протипожежний і господарський інвентар.

Технологічне обладнання агрегатної дільниці наведено в таблиці 3.2

Таблиця 3.2- Технологічне обладнання ремонтної дільниці

Найменування	Тип	Кількість	Розмір	Площа м2|
Компресор	Forteza 65-100	1	1100 x 500	0,55
Мінімийка	Керхер К 2 Compact	1	400х300	0.12
Настільно-верстачний прес 3т|	ОКС-918	1	920*220	0,2
Стелаж для деталей	ОРГ-1468-05-230А	2	1400*500	2,8
Скриня для обтиральних матеріалів	ОРГ-1468-07-090А	1	800*400	0,32
Стелаж для інструментів	ОРГ-1468-05-280	2	1400*500	1,4
Шафа пересувна для приладів і|та| інструментів	ОРГ-1468-07-010А	2	500*400	0,4
Слюсарний верстак	СД-3701-04	2	1250*800	2
Скриня для відходів	ОРГ-1468-07-090А	1	800*400	0,32
Пересувна мийна ванна	ОМ-13116	1	1250*620	0,78
Універсальний комплект знімачів і пристосувань для розбирання і зборки вузлів автомобілів	УКАСП-58 ПИМ-192	2	-	-
Пневматичний гайковерт|	ГПМ-14	1	-	-
Великий набір гайкових ключів|джерел|	И-105-м (1,2,3)	2	-	-
Комплект інструментів слюсаря	2446	1	-	-
Разом:		8,89

3.11 Визначення площі ділянки

Площа виробничої дільниці розраховується по площі, яку займає в плані технологічне обладнання і коефіцієнту щільності розташування обладнання і формулі:

;

де - площа дільниці, м2.

= 4.5 - коефіцієнт щільності розташування технологічного обладнання для дільниці;

= 8,89 м2 - площа дільниці, яку займає технологічне обладнання.

По таблиці 3.2 визначаємо площу, яку займає обладнання: = 8,89 м2

Fу= 8.89 ? 4.5=40.005 м2 (33)

=40,005 м2 - розрахункова площа дільниці з ремонту ходової.

Приймаємо площу проектуємої дільниці в розмірі 44 м2 (8м х 5.4м).

Допустима величина округлення - 10%

що входить в допустимі межі.

3.12 Розробка технологічного процесу відновлення деталі

При виконанні даного розділу слід визначити послідовність виконання операцій, підібрати обладнання, пристосування, ріжучий і вимірювальний інструмент.

Для відновлення деталей застосовують різні види технології: подефектну, жорстко фіксовану, маршрутну і т.п.

Маршрутна технологія характеризується технологічним процесом на певну сукупність дефектів у даній деталі. Таким чином, відновлення деталі може здійснюватися кількома технологічними процесами в залежності від поєднання дефектів. Цей спосіб має найбільше поширення в авторемонтному виробництві, його і слід прийняти при виконанні курсового проекту.

Маршрут ремонту повинен передбачати технологічну взаємозв'язок поєднань дефектів зі способами їх усунення. Для складання маршрутної карти підготовчим етапом є план технологічних операцій.

Рекомендована послідовність складання плану операцій:

- проаналізувати операції у всіх схемах технологічного процесу відновлення деталі. Виявити підготовчі операції, однойменні операції, операції, пов'язані з нагріванням або пластичним деформуванням деталі і т.п.;

- об'єднати операції, пов'язані спільністю обладнання технологічного процесу;

- виявити операції відновлення базових поверхонь;

Таблиця 3.3 - План технологічних операцій

№ операц.	Найменування і зміст операцій	Обладнання	Пристосування	Інструмент
				робочий	вимірювальний
005	Мийка та сушка Капоту	Міні мийка і будівельний фен	Міні мийка Karcher		0.4 люд/год
010	Зачистка іржі	наждачний папір			0.5 люд/год
015	Знежирити		Спеціальна рідина, Ганчірья чисте		0.2 люд/год
020	Шпатлювання	Шпателі			0.5 люд/год
025	Шліфовка зашпатлевать поверхонь	шліфувальна машина з насадками			0.5 люд/год
030	Повторна Ґрунтовка деталі	краскопульт для грунтовки			0.4 люд/год
035	Знежирення		Спеціальна рідина, Ганчірья чисте		0.4 люд/год
040	Підбір фарби, фарбування	розпилювач фарби			1 люд/год
045	Покриття лаком	Пістолет фарбувальний РР-05			0.8 люд/год
050	Сушка капоту	Будівельний фен			0.3 люд/год

Сума часу = 5 люд/год

4. Технологічна частина

В процесі експлуатації автомобіля на зовнішніх частинах його кузова обов'язково виникають подряпини, відколи фарби, а також більш серйозні пошкодження. З часом вони можуть привести до корозії металу. Для запобігання утворення іржі необхідно періодично проводити часткову фарбування автомобіля.

4.1 Підготовка інструментів, матеріалів і необхідного обладнання, та виріщення виду і складності робіт

Якісна фарбування капота будь-якого автомобіля вимагає спеціального інструменту. Вам потрібно:

- ганчір'я;

- гайкові ключі, викрутки;

- компресор;

- краскопульт для грунтовки;

- лак;

- спеціальний скотч для обклеювання деталей, що виключають фарбування;

- будівельний фен;

- шліфувальна машина з насадками;

- шпаклівка, грунт, фарба;

- шпателі.

Одна з найскладніших частин у фарбуванні автомобіля - це дах, а відразу за нею йде капот. Фарбування капота таїть в собі масу тонкощів і особливостей описаних нижче.

Існує два варіанти фарбування капота:Повністю счищается старе лакофарбове покриття (до металу). У цього способу є як плюс, так і мінус. Плюс в тому, що виключається можливість конфлікту старої і нової фарби між собою. Мінус в тому, що якщо на деталь була нанесена шпаклівка, то доведеться вишпаклевивать всю деталь за новою (при сильно понівеченої деталі може знадобитися не один кілограм шпаклівки).

Матируется старе покриття, якщо потрібно наноситься шпаклівка і грунтовка, потім фарба.

Універсальна фарбування капота.Незалежно від вище описаних способів процес фарбування зводиться до наступного:Шпаклівка. Перед нанесенням шпаклівки обов'язково матируется деталь грубим скотч Брайтом або наждаком "Р-240".

Далі обезжиривается і зашпаклевуются всі нерівності універсальною і фінішної шпаклівкою. Обробляється шпаклівка після повного висихання, наждаком з градацією "Р-120" - "Р-320".

Грунтовка. Ті місця, які в процесі обробки шпаклівки були протерті до металу проходяться кислотним грунтом. Потім наноситься 2-3 шари базового грунту (краще двокомпонентного). Обробляється грунт наждаком "Р-400" (під акрилові фарби), "Р-600" (під металік). Найбільш зручно це робити шліфувальною машинкою, але в деяких місцях буває складно обійтися без ручної затірки.

Фарбування. Перед фарбуванням капот обезжиривается антисилікону або іншим аналогічним засобом. Потім наноситься фарба (база). Краще починати фарбувати з торців деталі, щоб вони напевно залишилися профарбованих. У більшості випадків 2-3 шари, при гарній укриваемость, буває достатньо. У випадках з проблемними квітами як: світло-червоний, світло-синій, салатовий кількість шарів може доходити до 15. Між шарами обов'язково витримується сушка 5-20 хвилин (чим більше шарів, тим більше проміжок сушки).

Нанесення лаку. Лак наноситься в 2-3 шари, з просушуванням між шарами. Твердий лак (HS) може наноситься в півтора шару, якщо полірування капота не планується. Після повного висихання лакофарбової емалі, для коригування шагрені, (якщо потрібно) виконується полірування. Лакофарбове покриття затирається наждаком "Р-2000", а потім полірується абразивними пастами. Особливості фарбування капота

При фарбуванні металиком нерідко виходять просвечивающиеся плями на капоті (яблука), незалежно від того скільки було покладено шарів фарби. Таке буває з наступних причин:

1. Неправильно покладений перший шар (дуже поширена причина).

2. Неправильне регулювання пульверизатора (подача повітря і фарби).

3. Занадто вузький факел розпилення фарби (як на дешевих пульверизатора).

4. Фарбування за принципом акрилової і алкидной емалі (послідовне, повільне водіння фарбопульта зліва направо).

5. Неякісна обробка грунтовки.Якісна фарбування капота залежить як від якості матеріалів, так і від майстерності людини, яка її виконує.

Вкрай бажано, щоб технологія фарбування автомобіля дотримувалася на кожному етапі ремонту. Успішно пофарбований капот, при правильно підібраному кольорі, нічим не буде відрізнятися від інших нових деталей на автомобілі.

4.2 Початок технлогічного процесу

Перш за все, необхідно зняти обшивку капота. Також буде потрібно від'єднати від жиклерів омивач трубки, витягти самі жиклери, ущільнювач в трубці омивача, від'єднати від трійника подающую трубку і витягнути його з капота.

Наступний етап - зняття капота. Цю процедуру краще зробити з помічником, попередньо відкрутивши з кожного боку кріплення по дві гайки. Потім - витягти упор капота з пластикового фіксатора і останній штрих - витягти залишився кронштейн.

У ситуаціях, коли потрібно зняти петлю капота повністю, попередньо необхідно буде зняти відповідне переднє крило, відкрутивши при цьому два болти - невірне вживання дієприслівниковими обороту. Щоб зняти замок капота, необхідно відгвинтити дві гайки кріплення і роз'єднати тягу і замок

Перед безпосередньою фарбуванням елемента автомобіля необхідно провести підготовчі роботи, які включають наступні етапи:

- Зачистка іржі

- Грунтування Очищеної поверхні

- Шпатльованіє (при необхідності вирівнювання поверхні)

- Повторна грунтовка

- Знежирення фарбується

- Спочатку підготовлюваний елемент або ділянку кузова автомобіля необхідно ретельно вимити і висушити. Потім можна приступати до зачистки іржі, а також відколів фарби і глибоких подряпин. Робота здійснюється дрібнозернистою шліфувальною папером, або шліфувальною машиною при необхідності зачистки великої площі.

4.3 Зачистка іржі

Після видалення іржі і вирівнювання сколів фарби, спустошену поверхню необхідно очистити від пилу обдуванням повітрям і знежирити за допомогою ацетону або спеціальної рідини уайт-спірит. Потім знежирену поверхню рекомендується протерти липкою пилесборний серветкою.

Очищена від фарби поверхню металу досить швидко піддається повторної корозії. Тому після повного висихання металеву поверхню необхідно якомога швидше покрити шаром грунтовки. Розпорошувати грунт потрібно тонким шаром, щоб уникнути утворення патьоків. Перед продовженням підготовчих робіт грунт бути просушений не менше 20 хвилин.

4.4 Шпатлювання

Після видалення великих сколів фарби або глибокої іржі поверхню деталі може стати нерівною. Для вирівнювання поверхні здійснюють її шпаклівку. З її допомогою можна також приховати неглибокі вм'ятини перед фарбуванням деталей автомобіля.

Деякі шпаклівки не вимагають шліфування загрунтованій поверхні. В іншому випадку необхідно здійснити шліфовку і подальше знежирення місця нанесення шпаклівки. Колір шпаклівки можна підібрати схожий з кольором емалі, щоб полегшити процес фарбування.

Підготовлена шпаклівка повинна наноситися шпателем зверху вниз і в сторони. Наноситься шар повинен бути мінімальним, щоб забезпечити міцність покриття. У результаті повинна вийти гладка поверхня без горбів.

4.5 Шліфовка зашпатлевать поверхонь

Наступною стадією підготовки до часткової фарбуванні авто є шліфування зашпатлевать поверхонь. Починати необхідно шліфувального паперу Р80. Потім поступово, в міру вирівнювання поверхні, необхідно зменшувати розмір зерна. Закінчувати шліфовку можна папером Р280-320. Після закінчення шліфовки на зашпатлевать поверхонь не повинно залишатися жодних подряпин.

Поверхня з нанесеною шпаклівкою не можна змочувати водою. В силу пористої природи шпаклівка здатна вбирати воду, яка досягаючи поверхні металу викликає його корозію. Утворюється в процесі шліфування пил краще видаляти обдуванням або з використанням пензлики, м'якої щітки.

Перед початком фарбування деталей авто, необхідно захистити елементи кузова, які не будуть піддаватися фарбуванню. Для цього частину з них можна демонтувати, а всі інші заклеїти малярським скотчем. Альтернативою скотчу є спеціальні захисні суміші, які легко наносяться на будь-які поверхні і також легко видаляються після фарбування елемента авто.

Для захисту при фарбуванні невеликих ділянок кузова можна використовувати трафарет з щільного паперу або картону, в якому прорізається отвір, що повторює форму зафарбовуваної області. Розмір отвору при цьому повинен бути трохи більше загрунтованого ділянки, щоб нова фарба напевно захопила всю область для фарбування.

Якщо фарбуванні піддаватиметься поверхня з незайманою емаллю, то її необхідно також зашліфувати, як і у випадку зі шпаклівкою. На глянцевому поверхні новий шар фарби не буде триматися. Особливо уважним треба бути при шліфовці прикордонних зон, за якими нова фарба не буде наноситися. Ця ділянка має бути максимально рівномірним, щоб при фарбуванні не було помітно переходу від нової фарбі до старої.

4.6 Повторна грунтовка деталі

Рисунок 4.1 - Шліфовка капоту

Наступним етапом є грунтовка всій фарбується. При грунтовці деталей автомобіля необхідно керуватися наступними правилами:

- Перший шар наноситься паралельними горизонтальними лініями.

- Кожна наступна лінія грунту повинна перекривати попередню на половину.

- Другий шар наноситься перпендикулярно першому вертикальними лініями.

- Грунт повинен наноситися тонким шаром.

Після висихання грунту його необхідно зачистити наждачним папером з дрібним зерном, обдути від пилу, знежирити і пройтися спеціальної пилесборний серветкою. Після цього можна приступати до фарбування.

Рисунок 4.2 - Покриття лаком капоту

4.7 Підбір необхідного кольору фарби

Дуже важливим моментом при частковій фарбуванні авто є підбір необхідного кольору. Дане питання потрібно вирішити ще до початку підготовчих робіт. Без допомоги висококваліфікованих фахівців тут, на жаль, не обійтися.

Підбір необхідного кольору фарби здійснюється з використанням вихідних заводських зразків фарби шляхом змішування їх у певній пропорції. Визначення даної пропорції здійснюється на комп'ютері за допомогою спеціальної програми. Для підбору необхідної пропорції потрібно знати код фарби автомобіля. Крім цього, найчастіше за все фахівці просять надати будь-якої невеликої пофарбований елемент автомобіля. Через те, що фарба з часом змінює свою яскравість і насиченість, візуальний зразок дозволяє спеціалісту точніше підібрати необхідний колір.

4.8 Загальні вимоги до фарбувальних майстерням

Фарбування автомобіля в майстерні і на великому підприємстві - це різні технології. Промислова технологія відрізняється від ремонтної температурним впливом. Після опускання кузова в ємність з фарбою кузов нагрівається, це робить покриття більш довговічним.

Але в умовах майстерні таке навряд чи можливо. У хороших майстернях для сушки обладнані сушильні камери, температура в яких не перевищує 80 градусів, зазвичай же сушать покриття в режимі 60-70 градусів.

Головна проблема - пил. Приміщення, в якому проводиться фарбування, має бути вільним від пилу, для чого встановлюються фільтри і вентиляція. Якщо немає впевненості в тому, що цього достатньо, то не слід займатися фарбуванням в день, коли роботи зі шліфмашінкой або іншим абразивним матеріалом. Можна влаштувати примусову вентиляцію, але вона дорога і енергоємна. В пристойною майстерні шлифмашинки забезпечені пиловловлювачами, які з'єднані із загальною магістраллю вентиляції. Передбачені магістраль для пилососа і електричні розетки. Останні використовують для підключення інфрачервоних випромінювачів локальної сушки невеликих ділянок пошкоджень кузова, тому що в цих випадках ставити автомобіль в камеру недоцільно.

Якщо обсяг робіт невеликий, двері, крила, капот та інші деталі обробляють тут же, а фарбують і сушать у спеціальній невеликій камері.

Хороша вентиляція необхідна й з іншої причини. Більшість матеріалів, які будуть використовуватися: фарби, лаки, шпаклівки, розчинники - це леткі, горючі і хімічно активні речовини. Без належної циркуляції повітря є ризик отримати отруєння, алергічну реакцію і навіть серйозне захворювання. А при концентрації летких речовин в повітрі збільшується небезпека загоряння і навіть самозаймання.

Слід подбати при роботі і про захист відкритих ділянок шкіри та слизових оболонок. Тому необхідно користуватися рукавичками, окулярами, масками і фільтрами, респіраторами, засобами захисту та очищення шкіри. Всі леткі рідини повинні зберігатися в закритих ємкостях і мати маркування.

Що стосується електроживлення, то якщо, звичайно, дозволяють можливості, найкраще провести кілька розеток на 220 і на 350 В, встановлених так, щоб підключення було зручним і безпечним. Обладнання, для якого передбачене заземлення, повинно бути заземлено.

У хорошій майстерні пост підготовки кузовів до фарбування повинен бути оснащений лампами безтіньового освітлення.

Пройшовши підготовку, автомобіль направляється в фарбувальну камеру. Її характеристики особливі. Так, вентиляція повинна забезпечувати постійний потік повітря заданої інтенсивності і без завихрень, потік повинен бути направлений зверху.

Рисунок 4.3 - Сушка капоту після покраски

4.9 Видалення вм'ятин без пошкодження лако-фарбового покриття

Рисунок 4.4 - Процес видалення вм'ятин

Видалення вм'ятин використовувалася для видалення дефектів кузова, отриманих при необережному поводженні під час складання на конвеєрі в цехах або під час передпродажної підготовки в автосалонах. Найбільше поширення і подальший розвиток, а саме створення нових систем та інструменту, рихтування без фарбування отримала в США, звідки і прийшла до нас в Одесу і Миколаїв кілька років тому.

Основні відмінності технології з видалення вм'ятин від

- Будь-яка деталь приймає свій первісний вид без пошкодження лакофарбового покриття.

- Пропадає необхідність використовувати шпаклівку, грунт, абразивні матеріали та безліч іншого, що зазвичай застосовується при ремонті пошкоджених деталей.

- На деталях кузова автомобіля залишається заводське покриття, що однозначно зіграє на вашу користь при її продажу (адже визначити сьогодні забарвлену деталь не проблема).

- Деталі при ремонті не знімається з кузова і не потрібна додаткова розбирання, що економить час і не призводить до появи нових скрипів в салоні автомобіля.

- Для ремонту вм'ятини потрібно значно менше часу, ніж при звичайній рихтування. На ремонт однієї вм'ятини йде від 15 хвилин до 1,5 годин.

- Після ремонту Ваш автомобіль не переходить в розряд перефарбованих.

- Звичайно ж відрізняється вартість ремонту.

Рисунок 4.5 - Видалення вм'ятин

Рисунок 4.6 - Відновлення капоту, усунення вм'ятин

Існують різні способи усунення вм'ятин на авто методом витягування:

- з допомогою спеціальних приладів,

- з допомогою гачків,

- з допомогою монет,

- підтягування клейкої,

- комбінований метод усунення вм'ятин на авто.

У цій статті розглянемо більш докладно спосіб усунення вм'ятин з допомогою монеток. Винахідник методу усунення вм'ятин з допомогою монеток присвятив не один рік свого життя на пошук легких, ефективних і водночас недорогих способів проведення кузовного ремонту та вм'ятин на авто. Метод випрямлення монеткою дозволяє витягувати вм'ятини так само, як і при використанні ударного знімача або стрижня для витягування, але без використання отворів в металі. Метод зручний для застосування в місцях, де тонкий метал або де можна просвердлювати отвори. В загальних рисах ідея цього методу складається з припаивания до шматка зварювального електрода круглого бронзового або мідного гуртка розміром приблизно з монету. Після чого ця "монетка" припаюється до попередньо зачищеної металевої поверхні не далеко від вм'ятини і з допомогою потужних плоскогубців необхідно затиснути електрод і витягнути вм'ятину. Після чого "монета" видаляється шляхом локального нагріву металу. Далі проводиться шпаклювання і шліфування. І ніяких отворів!

Рисунок 4.7 - Інструмент для усунення вм'ятин

Рисунок 4.8 - Пристрій для усунення вм'ятин

5. Охорона праці

5.1 Вимоги техніки безпеки до інструменту, пристосуванням і основного технологічного устаткування

Інструмент повинен забезпечувати безпеку робіт: бойки молотків не повинні мати задирок і тріщин, а ударна поверхня повинна бути злегка випуклою, гладкою і не збитої, поверхня ручок - гладка, без тріщин, задирок і сучків; на ударній поверхні борідкою, зубил не повинно бути задирок, вибоїн, тріщин; на напилок, Шабера, повинні бути рукоятки з бандажними пальцями.

Не можна застосовувати ключі, які не відповідають розмірам гайок. Чи не нарощуйте і не розтягуйте ключ іншим ключем, що не застосовуйте прокладки між ключем і гайкою. Не користуйтесь зубилом і молотком для откручування гайок. При роботі з гайковим ключем рух раки направляйте до собі, а не від себе.

Приступайте до роботи зі знімачами після перевірки справності їх лапок, гвинтів, тяг, упорів.

При демонтажі і монтажі складових частин машини з наявністю спіральних пружин застосовуйте спеціальні знімачі, щоб попередити можливість вильоту пружин.

Пневматичні та електричні гайковерти включайте в роботу лише після встановлення їх на гайку або головку болта.

Для перенесення інструментів, якщо це потрібно повинна видаватися сумка або легкий переносний ящик.

Застосовувати тільки справний інструмент і пристосування, передбачені технологією робіт.

5.2 Вимоги з техніки безпеки при виконанні основних робіт

До роботи з ТО автомобілів допускаються обличчя, що пройшли спеціальну підготовку і отримали допуск до виконання робіт.

Усі працівники, повинні отримати інструктаж з техніки безпеки стосовно х арактеру виконуваної ними роботи.

Відповідають за дотримання правил ТБ і безпечних м...етодів праці при ТО на станціях керівники виробничих ділянок.

Працювати дозволяється у наведеній в порядок і підігнаною щодо зростання спецодязі, рукави повинні бути застебнуті, волосся прибрані під головний убір.

Утримувати робоче місце в чистоті та в порядку, не допускати захаращеності, проходи повинні бути вільними.

Установка і переміщення автомобіля по лінії діагностики дозволяється тільки за вказівкою майстра - діагноста.

Перш ніж почати перевірно - діагностичні операції та запуск двигуна, переконайтеся; що важіль управління КП в нейтральному положенні.

Утримуйте в справному стані захисні огородження в місцях розташування обертових барабанів (роликів), стендів перевірки гальмівної системи і ходової частини автомобіля.

Робітникам, за специфікою роботи доводиться користуватися вантажопідіймальними механізмами, зобов'язані пройти інструктаж з ТБ при роботі з вантажопідіймальними машинами.

Не залишайте вантаж на вазі під час перерв у роботі.

При підйомі машини гідравлічними підйомниками в оглядовій канаві на лінії діагностики для забезпечення стійкості піднімається автомобіля встановлюйте на щиток підйому відповідні подушки. Після установки домкрат слід застопорити.

Підставляти домкрат дозволяється лише у місцях, позначених спеціальними символами, а якщо їх немає, то в місцях, що забезпечують стійке положення автомобіля в підвішеному положенні.

Працювати під автомобілем, встановленим на домкраті, дозволяється тільки після додаткової установки під автомобіль спеціальних підставок.

Не стрибайте і не переступайте через оглядову канаву. Забруднене маслом підлогу оглядової канави посипайте тирсою, які слід прибирати в кінці кожної зміни.

Чи не працюйте в оглядовій канаві при несправній електропроводці.

Технічне обслуговування автомобіля проводьте тільки при непрацюючому двигуні, за винятком операцій, що вимагають його роботи. У цьому випадку вихлопна труба повинна бути приєднана до наявних в приміщенні станції витяжним засобам, а за їх відсутності вжити заходів з видалення з приміщення відпрацьованих газів.

Після закінчення ТО приберіть інструмент, переконайтеся в відсутності людей в оглядовій канаві, і тільки після цього можна запустити двигун і з'їхати з поста.

Не працювати з несправним електрообладнанням.

Біля пультів управління укладати гумові килимки.

Не працювати з незаземленим електроінструментом.

Чи не класти електроінструмент і його кабель на вологий або забруднене підлогу. Не допускати наїзду на кабель. p> Забороняється залишати електроінструмент включеним до мережи.

5.3 Пожежна безпека

На станції ТО має бути протипожежне обладнання згідно нормам протипожежної безпеки.

Всі робітники повинні знати сигнали оповіщення про пожежу, місця розташування протипожежного обладнання і вміти ним користуватися. Чи не допускайте використання протипожежного обладнання для інших цілей.

Захаращувати проходи і доступ до протипожежного обладнанню заборонено.

Не допускайте підтікання нафтопродуктів в топливопроводах і прориву відпрацьованих газів через вихлопної колектор і вихлопну трубу.

Пролиті вогненебезпечні рідини повинні негайно забиратися.

Використаний обтиральний матеріал повинен прибиратися в спеціальні металеві ящики з кришками. Спалювання обтирочного матеріалу здійснюватися у спеціально відведеному місці.

Забороняється застосування вогню в місцях зберігання і роботи з вогненебезпечними рідинами і матеріалами.

Забороняється палити біля місць зберігання та заправки автомобілів нафтопродуктами, палити - тільки в спеціально відведених місцях.

Пожежі можуть виникати з таких причин:

а) порушення правли використання відкритого вогню, електричної енергії;

б) виконання зварювальних робіт у приміщеннях і територіях, захаращеними пальними матеріалами;

в) використання непідготовленої техніки в пожежонебезпечних місцях;

г) експлуатація несправних систем опалення. Електродвигунів, електронагрівальних приладів;

д) порушення норм зберігання пожежонебезпечних речовин;

До організаційних протипожежних заходів належать:

а) розроблення правил та інструкцій з протипожежної безпеки;

б) організація вивчення цих правли та інструкцій;

в) визначення терміну, місця й порядку проведення протипожежного інструктажу;

г) організація належного протипожежного нагляду за об'єктами.

Кожне авто підприємство повинне мати первинні засоби пожежегасіння, до яких належать:

а) внутрішні крани з пожежними рукавами й стволами;

б) вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові;

в) ящики й бочки з піском, водою;

г) покривала азбестові, повстянно-азбестові, брезентові.

Правила застосування пожежного й вогнегасників вивчають на вступному та наступних (на робочому місці) інструктажах.

1. Усі проходи, проїзди й територію не можна захаращувати. Кількість автомобілів на стоянці не має перевищувати допустимої норми.

2. На території стоянки автомобілів забороняється:

а) виконувати будь-які роботи з використанням відкритого вогню;

б) заряджати акумуляторні батареї;

в) палити;

г) зберігати використаний обтиральний матеріал.

3. Розлите паливо та оливу треба негайно прибрати.

4. Водій повинен стежити за справністю електрообладнання ц пересвідчуватися, що не підтікає паливо.

5. У разі спалахування автомобіля треба негайно видалити його із зони стоянки й вжити заходів для гасіння пожеж

6. Якщо виникла пожежа, слід викликати пожежну

5.4 Розробка заходів, щодо екологічної безпеки

Для шкідливого впливу СТО на зовнішнє середовище при його плануванні, побудові і експлуатації повинні виконуватися природно-охороні заходи.

Навколо підприємства повинна бути санітарна зона шириною не менш 5м. Цю зону озеленяють і благоустроюють. Зелені насадження збагачують повітря киснем, поглинають вуглекислий газ, шум, очищують повітря від пилу.

Виробничі приміщення необхідно утримувати в чистоті і не допускати проливу кислот, лугів, нафтопродуктів. Регулярно повинно проводитись прибирання: очистка підлоги від залишків мастил, грязі та води. Підлога повинна бути рівною, міцною та мати гладку поверхню, зручну для очищення. В місцях використання кислот, лугів, підлогу слід виробляти з матеріалів стійких до руйнування.

Робочі місця, на яких у відповідності з технологією виділяються шкідливі речовини, збитки тепла, повинні розташовуватися в окремих ізольованих приміщеннях.

Стоки виробничої каналізації перед викидом у фільтрувальні споруди проходять очистку. Нейтралізація стоків здійснюється в колодці з кальцинованої соди.

З метою підтримання чистоти атмосферного повітря у межах норм на СТО передбачається попередня очистка вентиляційних і технологічних викидів з послідуючим їх розсіюванням в атмосферу.