Оранізація технічного обслуговування і ремонту автомобілів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський автомобільно - дорожній технікум

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

ОРГАНІЗАЦІЯ ТО і РЕМОНТУ АВТОМОБІЛІВ ПІДПРИЄМСТВА

Харків

Вступ

У рішенні задач, що стоять перед народним господарством України, одна з найважливіших ролей належить розвитку автомобільного транспорту.

Переваги автомобільного транспорту, зокрема, його маневреність, висока середня швидкість, комфортність привели до того, що на цей вид транспорту припадає все більша частина вантажних і пасажирських перевезень.

Для ефективної роботи автомобільного транспорту необхідно постійно оновлювати парк автомобілів і підтримувати його в належному технічному стані.

При вирішенні задачі забезпечення ефективної експлуатації автомобілів однією з найбільш актуальних проблем є проблема раціонального розвитку виробничо - технічної бази підприємства. З іншого боку, поряд з технічним переозброєнням виробничої бази, виникає необхідність в удосконаленні існуючої системи технічного обслуговування / ТО / і ремонту / Р/ автомобілів, яка має суттєві недоліки, зокрема, не враховує фактичний технічний стан автомобіля, і, як наслідок, ряд профілактичних робіт виконується передчасно і не в повному обсязі.

Найважливішими напрямками вдосконалення ТО і Р автомобілів є :

- вживання прогресивних технологічних процесів ТО і Р:

- впровадження нових методів і засобів діагностування технічного стану автомобіля;

- вдосконалення організації і управління виробничою діяльністю підприємства

- підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства і зниження матеріалоємності і трудомісткості робіт;

- підвищення гарантованості якості послуг / робіт / і розробка заходів матеріального і морального стимулювання його забезпечення.

Найбільш сучасною системою технічного обслуговування і ремонту автомобіля вважається система ТО і Р за технічним станом, що передбачає проведення обов'язкових робіт / ОР /, діагностику / Д / і робіт з усунення несправностей / УН / - система ОР - Д - УН.

Організація профілактичного обслуговування автомобіля за технічним станом грунтується на широкому застосуванні засобів технічної діагностики, а також на високому рівні технологічності конструкції автомобіля.

Застосування системи ОР - Д - УН автомобіля за параметрами його технічного стану дозволить найбільш повно враховувати особливості стану елементів і систем кожного автомобіля. В результаті цього можливе значне підвищення ефективності профілактичного обслуговування і ремонту, що призведе до зниження кількості відмов і несправностей автомобіля та витрати палива; зменшення шкідливого впливу автомобільного транспорту на навколишнє середовище. Все це дає можливість підвищити такі показники, як коефіцієнт технічної готовності; ресурс працездатності автомобіля; рівень механізації і автоматизації робіт і культуру виробництва у виробничих приміщеннях підприємства.

У процесі експлуатації техніки її функціональні властивості (надійність, безвідмовність, довговічність, збереженість, ремонтопридатність) поступово погіршуються в наслідок спрацьовування, корозії, пошкодження деталей та інше. В автомобілях і дорожніх машинах виникають різні несправності (дефекти),що зменшують ефективність його експлуатації. Для запобігання появи дефектів і своєчасного усунення їх автомобілі піддають технічному обслуговуванню та ремонту.

Кожна організація, на балансі якої знаходиться техніка, повинна мати ремонтно-експлуатаційну базу, технічне оснащення якої повинно відповідати кількості автомобілів і структурі парку та умовам експлуатації і прийнятим формам організації технічного обслуговування (ТО) і ремонту (Р).

База виконує ТО і Р всієї техніки підприємства. Головною одиницею бази є ремонтно-механічний корпус, до складу якого входять зони ТО і Р, де роботи виконуються безпосередньо на машинах та спеціалізовані відділення, де виконуються роботи з ТО і Р вузлів і агрегатів, знятих з машини. Ремонт виконується, як правило, агрегатно-вузловим методом (несправні вузли і агрегати замінюються новими або відремонтованими з оборотного фонду).

Технічне обслуговування - це комплекс операцій для підтримання автомобіля в працездатному чи справному стані під час використання його за призначенням, стоянки, зберігання або транспортування. Технічне обслуговування як профілактичний захід здійснюється примусово в плановому порядку через точно встановлені періоди використання автомобіля.

За періодичністю, переліком і трудомісткістю виконуємих робіт розрізняють такі види ТО автомобілів: щоденне (ЩО), перше (ТО-1), друге (ТО-2) і сезонне (СО).

Щоденне технічне обслуговування передбачає: контроль стану автомобіля, підтримання належного зовнішнього вигляду, заправлення паливом, мастильними матеріалами та охолоджувальною рідиною.

Перше та друге технічне обслуговування передбачають такі роботи: контрольно-діагностичні, кріпильні, регулювальні, мастильні, які спрямовані на запобігання та виявлення несправностей автомобіля, зниження інтенсивності спрацьовування його деталей, економію палива, мастильних матеріалів, зниження викидів шкідливих речовин у атмосферу, забезпечення безвідмовної роботи в межах нормативних термінів.

Сезонне технічне обслуговування виконують двічі на рік для підготування автомобіля до експлуатації в осінньо-зимовий та весняно-літній періоди, як правило, разом з черговим ТО.

Ремонт - це сукупність організаційних і технічних заходів, що здійснюються для відновлення справності або працездатності автомобіля, які передбачають усунення відмов і несправностей, що виникають під час експлуатації або виявляються під час ТО. "Положенням про технічне обслуговування та ремонт техніки" передбачено два види ремонту: поточний і капітальний.

Поточний ремонт спрямований на усунення відмов і несправностей, що виникають під час експлуатації автомобіля, здійснюється в ремонтних майстернях і передбачає часткове розбирання автомобіля, заміну окремих несправних агрегатів і вузлів новими або відремонтованими, складання і випробування.

Капітальний ремонт спрямований на відновлення часткового або повністю витраченого ресурсу автомобіля, агрегату, передбачає повне розбирання автомобіля та його агрегатів, вузлів, деталей, а також складання, регулювання та випробування.

Ремонт виконують на універсальних або спеціалізованих постах. На універсальних постах здійснюються всі роботи з ремонту одного чи кілька агрегатів чи вузлів, систем автомобіля.

Планово-запобіжна система технічного обслуговування й ремонту дає можливість своєчасно усувати причини появи різних несправностей, зменшити витрату запасних частин, скоротити час простою автомобіля у ТО і Р, і як наслідок, підвищити коефіцієнт технічної готовності і коефіцієнт використання автомобіля.

1. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ

1.1 Розрахунок виробничої програми технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів

1.1.1 Вибір нормативів

Згідно з завданням на курсовий проект нам потрібно розрахувати роботи по технічному обслуговуванню і ремонту таких автомобілів:

МАЗ-5549; КрАЗ-258Б1; УРАЛ-4320, ИЖ-2715; ЛАЗ-4201.

Коротка технічна характеристика автомобілів:

МАЗ-5549

Тип - самоскид

Колісна формула - 42

Допустима маса причепа - 8000 кг.

Власна маса - 7225 кг.

Максимальна швидкість - 85 км/год.

Двигун: ЯМЗ-236 - дизельний, чотирьохтактний, шестициліндровий.

V- образний, 180 к.с.

Контрольні витрати палива при швидкості 40 км/год., на 100км - 22 д.

КрАЗ-258Б1

Тип - тягач сідловий

Колісна формула - 6x4

Допустима маса причепа - 30000 кг.

Власна маса - 9680 кг.

Максимальна швидкість - 68 км/год.

Двигун: ЯМЗ-238 - дизельний, чотирьохтактний, восьмициліндровий,

V- образний.

Контрольні витрати палива при швидкості 40 км/год., на 100км 50 л.

УРАЛ-4320

Тип - вантажний Колісна формула - 66

Вантажність - 5000 кг Власна маса - 8020 кг.

Максимальна швидкість -- 85 км/год.

Двигун: КамАЗ-740-111, дизельний , восьмициліндровий,

V - образний

Контрольні витрати палива при швидкості 40 км/год., на 100км - 26 л.

ИЖ-2715

Тип - грузо-пасажирський

Колісна формула - 42

Вантажність - 2 чоловік та 350 кг

Власна маса - 1050 кг.

Максимальна швидкість -115 км/год.

Двигун: Москвич 412

ЛАЗ-4201 Тип - автобус

Колісна формула - 42

Число місць - 25 чоловік

Власна маса - 8600 кг.

Максимальна швидкість - 75 км/год.

Двигун: ЗИЛ-130Я2 - карбюраторний,

V - образний, 180 к.с.

Контрольні витрати палива при швидкості 40км/год., на 100км -19 л.

Нормативи для визначення періодичності та трудомісткості технічних обслуговувань та поточних ремонтів визначаємо згідно з [6].табл.2.1, табл.2.2.

Нормативи які регламентують технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, коректуються за допомогою коефіцієнтів [6].табл.2.8 - 2.12 в залежності від:

- К1 [6]. табл.2.8, умов експлуатації автомобілем;

- К2 [6]. табл.2.9, модифікації рухомого складу та організації його роботи;

- КЗ [6]. табл.2.10, природнокліматичних умов;

- К4 [6]. табл.2.11, машино-пробіг з початку експлуатації;

- К5 [6]. табл.2.12, розмірів підприємства та кількості технологічно сумісних груп рухомого складу.

Результативний коефіцієнт коректировки нормативів знаходимо шляхом перемноження окремих коефіцієнтів

- періодичність ТО - К1 К2 (2.1)

- трудомісткість ТО - К2 К5 (2.2)

- трудомісткість ПР - К1 К2 КЗ К4 К5 (2.3)

- пробіг до капітального ремонту - К1 К 2 КЗ (2.4)

1.1.2 Визначення періодичності виконання ТО і ПР автомобілів

Знаючи періодичність виконання технічного обслуговування та поточного ремонту [6]. табл.2.1; табл.2.2, спецмашин та автомобілів, і визначивши коректуючий коефіцієнт за формулою (2.1), визначаємо періодичність виконання технічних обслуговувань і поточних ремонтів спецмашин і автомобілів які приймаємо для подальших розрахунків.

1.1.3 Визначення трудомісткості технічних обслуговувань і ремонтів

Трудомісткість технічних обслуговувань і ремонтів для різноманітних спецмашин і автомобілів. Коректувальні коефіцієнти розраховуємо згідно з формулами.

Трудомісткість сезонного обслуговування складає 20% від трудомісткості ТО-2.

Визначаємо трудомісткість технічних обслуговувань та ремонтів спецмашин і автомобілів, які приймаємо для подальших розрахунків.

1.1.4 Визначення загальної трудомісткості технічних обслуговувань і ремонтів автомобілів

Кількість технічних обслуговувань і ремонтів за циклом на одну машину визначаємо згідно з формулою

де Nк, N2, N1, Nщо - кількість ремонтів, ТО-2; ТО-1; ЩО;

Lк - прийнятий пробіг до капітального ремонту (пробіг за цикл), км;

що - прийнята періодичність проведення ТО-2; ТО-1 і ЩО, км

Визначаємо коефіцієнт переходу від циклу до року згідно з формулою

де Др - число робочих днів на рік; при 40 - годинному тижні,

Др = 255 дн;

Дц - число днів у циклі, яке визначаємо згідно з формулою

Дц = Де + Др

де Де - число днів експлуатації за цикл, яке визначаємо згідно з формулою



Др - число днів простоїв у технічному обслуговуванні та ремонті за цикл, яке визначаємо згідно з формулою

де Дк - число днів простоїв у капітальному ремонті;

Д - число днів простоїв з технічного обслуговування та поточного ремонту.

Загальна трудомісткість поточного ремонту визначаємо згідно з формулою

,

де Ас - списочна кількість однойменних машин;

tпр - питома трудомісткість поточного ремонту.

Розрахунок річної кількості та загальної трудомісткості технічних обслуговувань і ремонтів спецмашин і автомобілів.

1.2 Визначення річної виробничої програми

1.2.1 Визначення загальної трудомісткості робіт

Трудомісткість робіт, які пов'язані з виконанням технічного обслуговування та поточного ремонту, які знаходяться на балансі машин, складає основну виробничу програму експлуатаційного підприємства. Крім основної, існує і додаткова програма, яка складається з додаткових робіт.

До складу додаткових робіт під час експлуатації дорожніх машин входять: підготовка машин до експлуатації; виконання замовлень будівництва; виготовлення запасних частин; самообслуговування підприємств. До складу додаткових робіт під час експлуатації автомобілів входять: технічне обслуговування та ремонт обладнання та інструменту; транспортні та навантажувальні роботи які пов'язані з технічним обслуговуванням і ремонтом рухомого складу; убирання виробничих приміщень, пов'язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом рухомого складу.

Ураховуючи склад додаткових робіт під час експлуатації автомобілів, приймаємо до розрахунків об'єм додаткових робіт у розмірі 25% від трудомісткості технічних обслуговувань та ремонтів.

Загальний річний об'єм виробничої програми з урахуванням додаткових робіт.

1.2.2 Розподілення робіт у зоні технічного обслуговування та поточного ремонту, які виконують в стаціонарних умовах

Розподіл трудомісткості в зоні технічного обслуговування за видами робіт проводимо, згідно з ВСН -79.

Усі види робіт які виконують під час проведення ТО - 1, плануємо проводити на постах у зоні ТО у повному об'ємі.

Постові роботи плануємо виконувати безпосередньо на самій машині, а цехові, пов'язані з перевіркою та ремонтом складальних одиниць і деталей, знятих з машин - в спеціалізованих відділеннях підприємства.

Технологія робіт під час виконання ТО, СО передбачає зняття окремих збиральних одиниць з машин для наступних контрольно-регулювальних робіт на спеціальних стендах у відділеннях.

Плануємо 15% робіт, які виконуються під час проведення ТО-2 і СО виконувати в спеціалізованих відділеннях, а останні 85% на постах.

Трудомісткість виконання поточного ремонту розподіляємо у спеціалізованих відділеннях, згідно з ВСН-79 ( додаток 8 )

Розподілення трудомісткості робіт, які виконують під час проведення ТО-1 приведено в таблиці 2.9, ТО-2, СО приведено в таблиці 2.10, а поточного ремонту в таблиці 2.11.

Розрахунок виробничої програми з технічного обслуговування та ремонту автомобілів робиться за допомогою пакета програми "ЕДМА".

Розрахункова частина пакета побудована на базі табличного процесора Місrosoft Ехсеl.

Системні вимоги пакета: Реntium-100; 16 Мб RАМ; 3 Мб HDD.

Вихідні дані для розрахунків:

- кількість дорожніх машин у типорозмірній групі;

- коефіцієнт використання машини за часом;

- кількість автомобілів визначеної модифікації;

- добовий пробіг автомобілів;

- коефіцієнт змінності;

1.3 Визначення кількості постів у пункту технічного обслуговування

Число постів для проведення технічного обслуговування визначаємо згідно з формулою

де Тпост.то - трудомісткість постових робіт при технічному обслуговуванню, визначаємо за формулою

Т пост.то = Тпост - 1 + Тпост - 2

де Тпост_1; Тпост_2 - трудомісткість постових робіт при виконанні відповідно ТО-1 і ТО-2

Фпост - річний фонд часу поста визначаємо за формулою

Др = 189 днів;

tзм - тривалість зміни, tзм = 8 год;

qзм - коефіцієнт змінності, qзм = 1,85

т - число робочих, які одночасно приймають участь в обслуговуванні на одному посту, m = 3 чол.

Тоді

Тпост.то = 9342 + 7893 = 17235 люд.год

Фпост = 18981,854 = 1189 годин

приймаємо Хп = 2

Число постів для проведення поточного ремонту визначаємо згідно з формулою

де Тпост.пр. - трудомісткість постових робіт при поточному ремонті

Фпост - річний фонд часу поста.

Тоді

приймаємо Хп = 4

1.4 Визначення кількості виробничих робочих зони ТО

Кількість виробничих робочих для зони ТО визначаємо за річною трудомісткістю робіт.

Технологічно необхідну кількість робочих визначаємо згідно з формулою

люд

де Т- річний об'єм робіт, люд. год.;

Фнр - річний номінальний фонд робочого місця. Визначений з урахуванням кількості робочих днів і тривалості зміни, для однозмінної роботи, Фнр = 2070 год.

Тоді

=30 чол

приймаємо Рт = 30 чол.

Штатну кількість робочих визначаємо згідно з формулою

де Фе.р - дійсний або ефективний річний фонд робочого часу.

Визначений з урахуванням тривалості відпустки та інших поважних причин, Фер = 1860 год.

Тоді

= 34 чол.

Кількість виробничих робочих окремих ділянок виробничого корпусу визначаємо згідно з річною трудомісткістю робіт кожної ділянки.

Технологічно-необхідну та штатну кількість робочих визначаємо згідно з формулами та розрахунки зводимо до таблиці.

Таблиця 1.1- Кількість робочих

Найменування ділянки	Кількість виробничих робочих
	Технологічна Рт	Штатна Рщ
1	2	3
Зона ТО	8	9
Розбирально-складальна	7	8
Агрегатна	4	5
Електротехнічна	1	2
Акумуляторна	1	1
Паливної апаратури	1	1
Шинна	1	1
Інші	7	7
Разом	30	34

1.5 Визначення кількості та номенклатури технологічного обладнання пункту ТО та поточного ремонту

Номенклатура та кількість технологічного обладнання визначаємо з урахуванням необхідності даного технологічного процесу.

Під час вибору та складання переліку обладнання були використані табелі оснащення, технічна документація з технічного обслуговування та ремонту автомобілів і їх складальних одиниць, каталоги, різні довідники ремонтного обладнання.

Таблиця 1.2 - Відомість технологічного обладнання

№	Найменування	Модель, тип	кількість	Характеристика	Встановлена потужність кВт	Габаритні розміри в плані, мм	Площа яку займає обладнання fоб. м2
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Стенд для зчеплення	Р-207	1	Настольн. пнемо. привод		580490	0,3
2	Верстак на 2 роб місця	ОРГ 1468	1			2400800	1,9
3	Стенд для двигуна	5394	1			33001187	3,9
4	Стенд для зборки двигуна	ОПР-989	1	Універ.		15001500	2,25
5	Кантівник головок циліндрів	70-9864-1308	1	Стац. з пнемо привод		1440420	0,6
6	Підставка для задніх мостів	ОПТ-8474	1			24601160	2,8
7	Стенд для зборки і оборки КПП	Р-723	1			692795	0,55
	Всього						12,3

1.6 Розрахунок площі дільниці

Площу дільниці орієнтовано визначають з урахуванням прощі, яку займає обладнання у плані

де К0 - коефіцієнт щільності розташування постів, який ураховує робочі місця, проходи, проїзди у зоні ремонту;

Sоб. - сумарна проща обладнання, яке знаходиться у зоні робочих постів.

Sтоіп = 4,512,3 = 55,35 м2

Приймаємо 55 м2

1.7 Розрахунок витрат силової та освітлювальної електроенергії

Витрати силової енергії визначаю залежно від установленої потужності обладнання дільниці:

, кВт

де - коефіцієнт переробки норм, = 1,2 1,4

Ті - річна трудомісткість робіт на і-ій дільниці, люд.год.

= 9 кВт

Витрати силової енергії за рік визначаємо за формулою

, кВт

де НД - потужність обладнання дільниці;

ФДО - дійсний річний фонд часу обладнання, (таблиця 2.10);

КП - коефіцієнт попиту, КП = 0,40,6;

КН - коефіцієнт навантаження, КН = 0,70,8.

кВт

Витрати електроенергії на освітлення за рік

кВт (2.20)

де f - потужність освітлювального навантаження, Вт/м2;

Для дільниць дефектної, слюсарно-механічної, інструментальної

f = 2530 Вт/м2;

- для дільниць ремонту агрегатів електрообладнання, приладів живлення фарбувальної; лабораторій; адміністративних приміщень

f = 2025 Вт/м2;

- для інших дільниць f = 1416 Вт/м2;

- для складів, побутовок f = 68 Вт/м2.

S - площа дільниці;

Т0 - кількість годин освітлювального навантаження за рік (2200 годин при двозмінній роботі);

КП - коефіцієнт попиту, КП = 0,8.

кВт

2. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ

2.1 Виробнича санітарія

Територія підприємства та розташовані на ній будівлі, споруди, площі для сховища техніки повинні задовольняти вимогам санітарних, будівельних і протипожежних норм.

Територія підприємства повинна бути озеленена. Зелені насадження дозволяють зменшити загазованість та забруднення навколишнього середовища та знизити рівень шуму.

Виробничі приміщення необхідно утримувати чистими. Необхідно регулярно проводити вологе прибирання, очищення підлоги від слідів масел, бруду та води.

Технічне обслуговування техніки необхідно виконувати, в приміщеннях на спеціально обладнаних постах з використанням засобів механізації.

Оглядові канави та естакади повинні мати направляючі запобіжні реборди. У місцях переходу оглядові канави та траншеї обладнуються знімальними перехідними мостиками шириною не менше 0,8 м. Вихід із одинарної тупикової канави повинен бути зі. сторони протилежної заїзду техніки.

Для збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці особливого значення набуває становище повітряного середовища.

З метою безпеки працюючих зменшення кількості шкідливих речовин у повітрі робочої зони пропонується комплекс організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і медико-біологічних заходів:

1. Своєчасний контроль за утримуванням шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

2. Спеціальна підготовка та інструктаж обслуговуючого персоналу.

3. Удосконалення технологічних процесів і їх раціоналізація.

4. Удосконалення конструкції обладнання з метою виключення, або зменшення виділення шкідливих речовин.

5. Своєчасний і якісний, ремонт обладнання.

6. Будова місцевої витяжної вентиляції для усунення шкідливих речовин безпосередньо від місць їх утворення.

7. Регулярне прибирання приміщень, які характеризуються значним виділенням пилу.

8. Використання засобів індивідуального захисту працюючих.

9. Попередні та періодичні медичні огляди, профілактичне харчування та дотримання правил особистої гігієни.

Метеорологічні умови, (мікроклімати) виробничих приміщень визначаються діючими на організм людини сполученнями температури, вологості та швидкості руху повітря, а також температуру навколишнього середовища

Оптимальні значення температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні приведені в таблиці 3.1.

Таблиця 2.1 - Оптимальні значення температури, відносної вологості та швидкості, руху повітря в робочій зоні

Категорія роботи	Температура, С°	Відносна вологість. %	Швидкість руху повітря, м/с
1	2	3	4
Легка І.	20-23	60-40	0,2
	20-25	60-40	0,2
Середньої важкості	17-19	60-40	0,3
ІІ-б	20-22	60-40	0,4
Важка Ш	16-18	60-40	0,3
	18-21	60-40	0,5

У чисельнику дані для холодного та перехідного періоду року, а в знаменнику - для теплого періоду року.

Вентиляція передбачається для забезпечення у виробничих, допоміжних і побутових приміщеннях підприємства параметрів повітряного середовища, які, задовольняють санітарно-гігієнічним: вимогам. Рекомендується до використання натуральна або механічна вентиляція.

Найбільш, раціонально використовувати, змішану вентиляцію. Більшість виробничих приміщень пропонується обладнати механічною загально обмінною приточно-витяжною вентиляцією.

Раціонально запроектоване освітлення дозволяє забезпечити необхідну якість обслуговування та ремонту і автомобілів, збільшені продуктивність та безпеку праці. Сприятливі умови здорової роботи роблять позитивну психологічну дію на людину, сприяють збереженню його здоров'я та працездатності в процесі роботи.

В залежності від використовуваного джерела світла виробниче освітлення поділяється на природне, сумішеве та штучне.

Природне освітлення володіє значною біологічною та гігієнічною цінністю для людини. Завдяки високій дифузії він найбільш сприяє для здорової роботи. Тому в денний, час для освітлення виробничих приміщень необхідно максимально використовувати природне світло.

Для додержування нормального природного освітлення необхідно слідкувати за чистотою скла та становищем внутрішнього фарбування стін, стель і обладнання.

Створення сприятливих зовнішніх обставин, сприяють безпеки праці, підвищенню його якості та найбільш високій, продуктивності, естетичному вихованню та доброму настрою працюючих - основна мета технічної естетики.

Вимоги технічної естетики необхідно враховувати під час організації робочих місць, колірному рішенню обладнання, транспортних засобів, комунікацій.

Раціональна організація робочих місць, передбачає оптимальне планування, вибір вірної робочої пози, ступені механізації та автоматизації виробничих процесів, зручне розташування органів керування, засобів відображення інформації та сигналізації, інструментів, приладів, матеріалів та інших об'єктів праці, зменшення шкідливого впливу виконуємо! Роботи на організм людини.

2.2 Техніка безпеки

Під час проведення технічного обслуговування (ТО) та поточного ремонту (ПР) машин і автомобілів можливе виникнення різних небезпечних і шкідливих виробничих факторів: рухомих машин; незахищених рухомих елементів виробничого обладнання; підвищена, загазованість .приміщень відпрацьованими газами; підвищена вологість у відділеннях мийки; підвищеного рівня шуму під час випробовування двигунів внутрішнього згоряння; небезпека враження електричним струмом під час роботи з електроінструментом та іншим.

Запобігаючи забрудненню повітря відпрацьованими газами, робота, двигунів у місцях проведення ТО і ПР і автомобілів забороняється. Короткочасна робота можлива лише під час регулювання двигуна (системи запалювання: та живлення), але при цьому треба влаштовувати місцеве відсмоктування повітря.

Обладнання та. прилади на постах ТО та. діагностування необхідно встановлювати з урахуванням забезпечення оператору видимості усіх машин, які знаходяться на постах. Для: поліпшення видимості та зниження стомлення органів зору, контрольні прилади необхідно обладнати місцевим освітленням, рівномірно направленим на шкалу та не створюючи сліплячої дії.

Під час виконання слюсарних робіт особливу увагу слід приділяти організації праці, становищу інструменту та дотриманню правил безпечної роботи. На робочому місці слюсаря: повинно бути: відповідне технологічне обладнання, пристрої та інструменти.

Під час усунення несправностей, інструмент, знімачі, пристрої, запасні частини необхідно розташовувати в безпосередній близькості в межах зони досягнення. Для того, щоб виключити можливість падіння, необхідно класти їх на горизонтальну площину.

У оглядових канавах інструмент треба розташовувати в спеціально влаштованих для цього нишах.

Для зберігання інструмента необхідно використовувати пересувні шафи, столи або пересувні ящики.

Усі робочі місця: повинні дотримуватися у чистоті, не загромаджувати деталями, обладнанням, інструментом, пристроями, матеріалами і т.д.

Деталі та вузли, які зняті з машини, необхідно акуратно складати на спеціальні стелажі або на підлогу.

Ручний інструмент повинен бути в справному стані, чистим та сухим. Його вибраковування, як вибракування пристроїв повинна виконуватися не менше одного разу на місяць.

Безпека слюсарних робіт можливо забезпечити тільки під час строгого обов'язкового виконання інструкцій з охорони праці.

Електричний струм, якщо не дотримуватися правил безпеки та міри обережності, це становить для людей велику безпеку.

Захист людей від враження, електричним струмом забезпечується не тільки конструкцією електроустаткування, але і різних технічних засобів, організаційними та технологічними засобами, які можуть виконуватися як окремо, так і в сполученні друг з другом.

До технічних способів і засобів захисту відносяться: заземлення; замулення; вирівнювання потенціалів; мала напруга; розділювальний трансформатор; подвійна ізоляція; блокування апаратів; загороджувальні пристрої; захисне відключення; засоби захисту; пристрої.

Організаційні засоби, які забезпечують безпеку праці, в електроустаткуванням: оформлення роботи нарядом-допуском розпорядженням або переліком робіт, які виконуються в порядку поточної експлуатації; допуск до роботи; спостереження під час роботи; оформлення перерви в роботі; переведення на друге місце, закінчення роботи.

Технічні засоби під час проведення робіт зі зняттям напруги: необхідні відключення та міри перешкоджання подання напруга до місця: роботи внаслідок помилкового або мимовільного вмикання комутаційної апаратури; вивішування заборонених плакатів на приводах ручного і на ключах дистанційного керування комутаційною апаратурою; перевірка відсутності напруга на струмоведучих, частинах, які повинні бути заземлені; вивішування попереджуючих та наказових плакатів; огородження ними у необхідності робочих місць що залишилися під напругою струмоведучих частин.

2.3 Пожежна безпека

Виникнення та розвиток пожежі або вибуху, їх масштаби та наслідки, а відповідно і вибір засобів пожежної безпеки та засобів пожежегасіння залежить від пожежної безпеки використаних у приміщеннях речовин і матеріалів. Це необхідно враховувати під час планування, забудови, виборі.. етажності будівлі, площадки та розташування приміщень, конструктивних рішень, інженерного обладнання.

Пожежна профілактика - комплекс організаційних і технічних засобів, які направлені на забезпечення безпеки людей, запобігання пожежі, обмеження його розповсюдження, а також утворення умов для успішного гасіння пожежі. Пропонуємо організаційно-технічні засоби пожежної профілактики: організація пожежної охорони на. підприємстві; паспортизацію речовин, матеріалів, технологічних процесів і об'єктів у частині забезпечення пожежної безпеки.; організація навчання, працюючих правилам, пожежної безпеки; розробку інструкцій про порядок роботи з пожежонебезпечними речовинами та матеріалами, про додержання протипожежного режиму, та про дії людей під час виникнення пожежі; організацію евакуації людей і техніки.

Важливе значення має організація протипожежної на очної агітації та пропаганди, використання в пожежонебезпечних місцях знаків безпеки.

автомобіль поточний ремонт дільниця

2.4 Охорона навколишнього середовища

Проблема охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів являє собою однією з найбільш актуальних серед глобальних загальнолюдських проблем, так як від її і рішення залежить життя на землі, здоров'я та добробут людства.

Для зниження шкідливої дії автомобільних організацій на навколишнє середовище під час проектування, будівництва та експлуатації повинні виконуватися природоохоронні засоби.

Навкруги підприємства пропонуються використовувати санітарно-захисну зону шириною не менше 50м. Цю зону необхідно озеленити та благоустроїти. Зелені насадження збагачують повітря киснем, поглинають С02, шум, очищають повітря від пилу та регулюють мікроклімат.

З митою підтримки чистоти, атмосферного повітря в межах норми на. підприємстві пропонується передбачити завчасно очищення вентиляційних і технологічних викидів з їх наступним розсіюванням у атмосферу.

Скорочення: шкідливих викидів двигунами можливо досягнути різними шляхами та насамперед підтримкою справного технічного стану автомобілів.

Для скорочення витрат води пропонується впровадження системи зворотного водопостачання, яка дозволить вдруге використати воду, яка уже використалася після її очищення в спеціальних будовах. При цьому чиста вода витрачається тільки на поповнення витрат з причини випарювання, витоку разом з осадком грязі.

Якість зворотної води, яка використовується на виробничі потреби, повинні, задовольняти вимогам норм технологічного проектування підприємства.

Література

1. Котов И.С. Дипломное проектирование в автодорожных техникумах. -М. Транспорт, 1981.

2. Карташов В. П. Технологическое проектирование автотранспортных предприятий. -М.: Транспорт, 1987.

3. Гурвич И.С. Эксплуатация и ремонт дорожных машин и оборудования. -М: Транспорт, 1989.

4. Шелюбский Б.В. Техническая эксплуатация дорожных машин. - М. Транспорт 1986.

5. Клебанов Б.В. Проектирование производственных участков авторемонтных предприятий. - М.: Транспорт, 1975.

6. Положение о техническом обслуживании и ремонте подвижного составе автомобильного транспорта. -М.: Транспорт, 1986.

7. В.Ф. Кобевник "Охрана труда", Киев "Вища школа", 1990.

8. Ю.М. Кузнецов "Охрана труда на предприятиях автомобильного транспорта" (справочник), М. "Транспорт", 1986.

Размещено на Allbest.ur