Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальна характеристика виробничо-технічної бази АТП і шляхи її вдосконалення

2. Розрахунок виробничої програми та виробничих площ АТП

2.1 Розподіл робіт по виробничим зонам

2.2 Розрахунок кількості постів ТО, ДО, і ПР

2.3 Місця зберігання

2.4 Технологічне обладнання

2.5 Складські запаси

2.6 Розрахунок виробничих площ АТП

3. Геометричні параметри проектування

3.1 Планувальне рішення виробничого корпусу

3.2 Параметри руху автомобілів

4. Розробка генерального плану автопідприємства

Перелік посилань

Додатки



ВСТУП

Автомобільний транспорт відіграє значну роль в автотранспортній галузі України, забезпечує до 80% вантажооберту і понад 90% пасажироперевезень. Кількість автомобілів, які обслуговують різні галузі господарства і знаходяться у власному користуванні мешканців, постійно зростає. Складність сучасних автомобілів, вимоги до їх надійності, рівень трудових і матеріальних витрат на підтримання рухомого складу у технічно справному стані, екологічні аспекти потребують нарощування виробничих потужностей галузі автомобільного транспорту і вдосконалення її виробничо-технічної бази (ВТБ).

Автотранспортні цехи та підрозділи є обов'язковою ланкою організаційної структури практично всіх виробничих підприємств України. Їх ефективна економічна робота визначає високу економічну ефективність роботи кожного підприємства окремо й всій промисловості країни в цілому.

У зв'язку з деяким пожвавленням виробництва й будівництва стабілізувалися та почали зростати вантажні перевезення на міські і міжміські маршрутах. З'явилися замовлення на ремонт автомобілів і сільгосптехніки в авторемонтних заводів. Нинішнє економічне становище впливає на склад і вік автомобільного парку. Економічно сильні підприємства дозволяють собі обновляти склад парку за рахунок придбання автомобілів західного виробництва. Середні підприємства здобувають в основному автомобілі українського виробництва. Парки слабких підприємств продовжують зменшуватися без поповнення.

У ці умови вивід кожного конкретного підприємства з важкого економічного становища залежить не тільки від зміни загального економічного становища в країні, але й від інженерно-технічного рівня організації й виконання робіт на кожній конкретній виробничій ділянці. Останнє може бути забезпечено, насамперед, шляхом підвищення рівня підготовки фахівців. Дипломне проектування це останній, завершальний етап підготовки фахівців і його якісне проведення забезпечить більше високий рівень інженерної підготовки.

Проектування й будівництво в сучасних умовах нового АТП повинне проводитися з ретельним ученому сформованих місцевих і регіональних економічних умов перспективи розвитку регіону.



1. Загальна характеристика виробничо-технічної бази АТП і шляхи її вдосконалення

Сучасні АТП являють собою багатофункціональні підприємства, які виконують різні роботи по технічному обслуговуванню і ремонту рухомого складу автотранспорту [1,2]. АТП, як правило, здійснюють перевезення вантажів і пасажирів, а також усі виробничі функції з технічного обслуговування (ТО), поточного ремонту (ПР), діагностики (Д), зберігання і постачання рухомого складу. По призначенню АТП розподіляються на вантажні, пасажирські (автобусні і легкові), спеціальні (швидка допомога, пожежні і т.д.). По цільовому напряму розподіляють: АТП загального призначення, і спеціалізовані автопідприємства. Серед автопідприємств загального призначення найбільш поширеним є вантажні і автобусні АТП з кількістю 250-400 автомобілів, змішані парки і таксопарки з чисельністю до 600-800 автомобілів. Значно меншу кількість рухомого складу мають підприємства агровиробничого комплексу. Розмір АТП, а також вплив інших факторів (різномарочність парку, види перевезень, умови і режими роботи і т.д.) значно впливають на вибір шляхів побудови і розвитку виробничо-технічної бази. Особливістю баз централізованого технічного обслуговування є відсутність у їх складі власного рухомого складу і виконання комплексу складних і трудомістких видів робіт (ТО-2, ПР, діагностування) по автомобілям різних підприємств, які обслуговує база. Бази централізованого технічного обслуговування (БЦТО) здійснюють відновлення, виготовлення дефіцитних деталей, забезпечують утворення обмінного фонду складних частин автомобіля і постачання їх на АТП. Сучасні БЦТО мають до 1000 і більш машин, як правило близьких по конструкції. Розвиток ВТБ підприємств здійснюється наступними шляхами [1.3]:

-будівництво нових автопідприємств;

-розширення діючих підприємств, будівництво філій, розширення діючого виробничого корпусу для збільшення об'єму робіт, що виконуються;

-реконструкцію діючого підприємства, переоснащення і будівництво нового об'єкту основного виробництва, обслуговування нових видів техніки, впровадження нового обладнання і потокових методів ТО;

-технічне переоснащення діючого підприємства, до якого відносяться роботи, пов'язані з використанням нових типів технологічного і діагностичного обладнання.

Будівництво нових АТП , як правило, ведеться по типовим проектам. В основі проекту лежать рішення з технології і організації виробництва автопідприємств, які вміщують:

-вибір і обґрунтування вихідних даних для проектування АТП;

-річну виробничу програму (кількість обслуговувань і об'єм виробництва);

-вибір і обґрунтування структури виробництва, режимів роботи, методів організації технологічного процесу;

-розрахунок чисельності ліній ТО і постів ПР рухомого складу, визначення потреби у технологічному обладнанні, розрахунок площ зон ТО і ПР, чисельності робочих, виробничих дільниць і відділень;

-розрахунок площ складських і допоміжних приміщень;

-розробку геометричних параметрів зон ЩО, ТО, ПР, вибір і розробку планувальних рішень;

-розробку генерального плану АТП.

Результати технологічного проектування служать основою для розробки усіх частин проекту: будівельної, сантехнічної, електротехнічної і т. д.



2. Розрахунок виробничої програми та виробничих площ АТП

2.1 Розподіл робіт по виробничим зонам

Річну кількість обслуговувань по видам робіт розраховуємо для кожної марки автомобіля окремо і заносимо в таблицю 2.1:

для змінного обслуговування

; (1)

;

.

для діагностичного обслуговування

; (2)

;

.

для першого технічного обслуговування

; (3)

;

.

для другого технічного обслуговування



; (4)

;

.

Розраховуємо трудомісткість робіт:

для змінного обслуговування

; (5)

люд-год;

люд-год.

для діагностичного обслуговування

; (6)

люд-год;

люд-год.

для першого технічного обслуговування

; (7)

люд-год;

люд-год.

для другого технічного обслуговування

; (8)

люд-год;

люд-год.

для поточного ремонту

; (9)

люд-год;

люд-год.

Необхідна кількість робітників по виробничим зонам:

, (10)

де Ті- трудомісткість даного виду обслуговування (таблиця 2.1);

Ф - річний фонд часу явочних робочих (Ф=2040 год.).

люд;

люд;

люд;

люд;

люд;

люд;

люд;

люд;

люд;

люд.

Тривалість обслуговувань по кожному виду робіт розраховуючи, за формулою

; (11)

год;

год;

год;

год;

год;

год;

год;

год;

год;

год.

Розраховані дані вносимо до таблиці 2.1

Таблиця 2.1 - Розподіл об'єму робіт по виробничих зонах

Найменування ви дів робіт виробництва	Річна кількість обслуговувань	Трудомісткість робіт, %	Кількість робітників, чол.	Тривалість обслуговувань, год.
1	КрАЗ 267	КамАЗ 5320	КрАЗ 267	КамАЗ 5320	КрАЗ 267	КамАЗ 5320	КрАЗ 267	КамАЗ 5320
Щоденне обслуговування (ЗмО)	15629	22213	25086	35892	12	18	2090	1994
Діагностичне обслуговування (ДО)	2233	3173	50171	71784	25	35	2007	2051
Перше технічне обслуговування (ТО-1)	15629	22219	30103	43070	15	21	2007	2051
Друге технічне обслуговування (ТО-2)	11164	15867	10034	14357	5	7	2007	2051
Поточний ремонт (ПР)	-	-	30103	43070	15	21	2007	2051
Всего	44655	63467	145496	208172	71	102	10118	10198

2.2 Розрахунок кількості постів ТО, ДО, і ПР

Вихідними даними для розрахунку кількості постів і ліній є ритм виробництва і такт поста.

Ритм виробництва або середній інтервал між моментами виходу автомобіля із робочої зони розраховують для ЗмО, ТО-1, ДО, ТО-2 для кожної марки автомобіля

, хв, (12)

де Тзм - тривалість роботи зміни;

с - кількість змін роботи зони;

Np - річна кількість обслуговувань по видам робіт для кожної марки автомобіля;

Fp - річний фонд часу поста.

Такт поста ( середній час простою автомобіля на посту)

, хв. (13)

де ti - фактична трудомісткість даного виду обслуговування з урахуванням передавання робіт вінші підрозділи



, (14)

де Ті та Nі- обираються з таблиці 2.1;

tп- час, який витрачається на постановку автомобіля на пост і з'їзд з поста (1-3 хвилини);

Рі- кількість робочих, які можуть одночасно працювати на посту.

Тоді кількість постів технічного обслуговування

, (15)

де kн - коефіцієнт нерівномірності навантаження постів;

kв - коефіцієнт використання робочого часу поста.

Визначаємо кількість постів ЩО

хв;

хв;

хв;

хв;

пост;

пост.

Для робіт по щоденному обслуговуванню приймаємо лінію з трьома постами.

Визначаємо кількість постів ДО

хв;

хв;

хв;

хв;

пост;

пост.

Визначаємо кількість постів ТО-1

хв;

хв;

хв;

хв;

пост;

пост.

Визначаємо кількість постів ТО-2

хв;

хв;

хв;

хв;

пост;

пост.

Визначаємо кількість постів ПР

, (16)

де Тпр - загальна трудомісткість постових робіт для поточного ремонту;

Fп - річний фонд часу поста;

Рп - кількість робочих, які можуть одночасно працювати на посту ПР.

постів.

постів.

2.3 Місця зберігання

Кількість місць зберігання залежить від призначення підприємства і графіка лінійної роботи рухомого складу. В залежності від призначення підприємства місця зберігання можуть закріплюватися за окремим рухомим складом або бути без закріплення. В першому випадку кількість місць зберігання М, буде дорівнювати списочній чисельності рухомого складу Ас. При експлуатації, коли увесь рухомий склад частину доби знаходиться на роботі, а частина на зберіганні, кількість місць зберіганнярозраховується за формулою:

, (17)

де Пто-1,Пто-2,Ппр - кількість постів;

Акр., Ав - кількість автомобілів, які знаходяться у КР і відрядженні (обирається самостійно 10-15%).

.

2.4 Технологічне обладнання

Технологічне обладнання підприємств складається з верстатів, приладів, оснащення, пристроїв і виробничого інвентарю, необхідного для виконання робіт. Технологічне обладнання підрозділяється на : основне, яке визначається розрахунком; комплексне, яке визначається кількістю і спеціальністю робітників; підіймально-оглядове і підіймально-транспортне, яке визначається способом виробництва; складське, яке визначається номенклатурою і величиною складських запасів. Кількість основного обладнання розраховують по об'єму робіт і фонду робочого часу обладнання, або по навантаженню і продуктивності. Технологічне обладнання підбирається на основі діючих в галузі нормативних документів -"Табель технологічного обладнання" [2], [3]. Для окремих умов роботи номенклатура і кількість окремих видів обладнання можуть коректуватися з урахуванням специфіки підприємства (методів організації виробництва, які використовуються, режимів роботи, технологічного процесу і т.п.).

Таблиця 2.2 - Відомость технологічного обладнання зони ПР

Найменування обладнання	Модель або тип	Коротка технічна характеристика	Габаритні розміри в плані, мм	Вартість, грв.
1	2	3	4	5
Обладнання для прибиральних, мийних операцій та діагностики
Пост загальної експрес -діагностики вантажних автомобілів	НПАТ К- 458 (креслення)	Стаціонарний. Забезпечує перевірку гальмових систем, рульового управління, установки керуючих коліс, систем освітлення та сигналізації вантажних автомобілів. Час перевірки при сумісному варіанті 60 с, в лінію ЗО с.	24000x6000	7200
Підіймально-оглядове і транспортне устаткування
Підіймач гідравлічний, двухплунжерний	Росавтоспецоб-ладнанняП-126	Стаціонарний. Вантажопідіймальність 16 т. Один із плунжерів пересувний. Потужність електродвигуна 4,4 кВт.	12500x1460	1500
Підіймач гідравлічний, двухплунжерний	Росавтоспецоб-ладнання 480	Стаціонарний Вантажопідіймальність 8т. Вивішування вантажних автомобілів і автобусів за мости або за раму. Потужність електродвигуна 3,0 кВт.	7680х 1460	990
Підіймач гідравлічний	Росавтоспецоб-	Стаціонарний. Вантажопідіймаль-	740x384
для оглядової канави,	ладнання 128	ність 8т. Потужність електродвигу-		400
двухплунжерний.		на 1,1 кВт.
Кран-балка підвісна (ван-	Мінтяженергот-	Вантажопідіймальність:
тажопідіймальність виби-	рансмаш СРСР	1т	-	855
рається в залежності від	ГОСТ 7890-67	2т	-	1070
марки автомобіля).		3,2 т	-	1210
Таль електрична або руч-	Минтяжзнергот-
на (вантажопідіймаль-	рансмаш СРСР
ність вибирається в зале-	ТЕ-025-311	Вантажопідіймальність 0,25 т	-	115
жності від марки автомо-	ТЕ-05-ВЗ-П	Вантажопідіймальність 0,5 т	-	165
біля)	ТЕ-1-511	Вантажопідіймальність 1 т	-	290-
Устаткування для контролю, регулювання і ремонту приладів електрообладнання автомобіля
Стенд контрольно-	Росавтоспесоб-	Стаціонарний. Потужність генера-	960x985	707
іспитовий для перевірки	ладнання 532 М	торів, що перевіряються до 2000 Вт,
генераторів, релерегуляторів		напруга 12 і 24 В. , потужність
рів і стартерів.		стартерів до 15 к.с. Живленням 220/38- В.
Теж	Росавтоспецоб-ладнанняЕ-211	Стаціонарний. Потужність генераторів, що перевіряються до 500 Вт, напруга 12 і 24 В. , потужність стартерів до 2 к.с.	675x872	900
Стенд електронний для	Росавтоспецоб-	Пересувний. Живленням 220 В.	650x726	1800
перевірки електроустат-	ладнання Р-105
Вилка навантажувальна	Росавтоспецоб-ладнання ЛЕ-2	Межі виміру напруг 3-0-3 В. Ємкості батарей, що перевіряються: 40-135 А. г.		450
Випрямлювачі різномані- тних типів для заряду акумуляторних батарей	ВАС-5, ВСА-Ш	Стаціонарні, напруга, що випрям- ляється 80 В, струм до 10 А.	440x340	90
Монтажно-демонтажне і ремонтне устаткування
Стенд для ремонту двигуна	Росавтоспецоб-ладнання 2451 абоР-713	Стаціонарний, із ручним приводом повороту. Кріплення двигуна на змінній пластині.	1000x730	150
Стенд для ремонту двигунів	Росавтоспецоб-ладнання 2473	Стаціонарний, поворотний	950x1340	150
Стенд уніфікований для ремонту V- образних двигунів	Росавтоспецоб-ладнання Р-235	Стаціонарний, поворотний, з електроприводом.	1290x660	590
Стенд для розбирання, складання і регулювання зчеплення вантажних автомобілів.	Росавтоспецоб- ладнання Р-207 абоР-731	Настільний, пневматичний, універ- сальний із вимірювальним приладом. Зусилля стиску 15 кН при робочому тиску повітря 4105-5105 Па. Маса 64 кг.	625x405	133
Стенд для розбирання, складання передніх і зад-	Росавтосиецоб- ладнання 2450	Стаціонарний, із пересувними гвинтовими затискачами.	1020x780	450
Камера прохідна, окрасо-чна з нижнім відкосом для фарбування вантажних автомобілів.	Гідроавтотранс Л-110 (креслення)	Кількість відсасуємого повітря -50000 м3/год, кількість приточного повітря 48000 м3/год. Загальна потужність електродвигуна 32 кВт.	9800x700	Умовно 3500
Камера комбінована, фарбувально-сушильна для легкових автомобілів.	ВНР «Афіт»	Температура 900"С, установлена загальна потужність 16,5 кВт.	7000x4000	12500
Камера для сушіння вантажних автомобілів	Гіпроавтотранс 8042 (креслення)	Прохідна, температура сушіння 80-1100С. Загальна потужність нагрі-вачів 115 кВт.	12000x4000	Умовно 6700

2.5 Складські запаси

Величина складських запасів, підлеглих урахуванню при проектуванні, визначається їх витратами і терміном зберігання. Термін зберігання встановлюється в залежності від умов постачання. Більш точному розрахунку підлягають тільки запаси експлуатаційних матеріалів.

Запас палива, Зпал, визначають за формулою:

, (18)



де - добовий пробіг усіх одномарочних автомобілів, (150-250 км);

Н - витрати палива на 100 км з урахуванням умов транспортної роботи, л;

Дз- термін зберігання палива, дні.

л.

л.

Запас покришок або камер, Зп, визначають за формулою :

, (19)

де К - кількість робочих коліс автомобіля;

Lп- норма пробігу покришок і камер, км (20-30 тис. км);

Дз - термін зберігання покришок і камер.

шт.

шт.

Запаси автомобільних деталей розраховують за збільшеними нормами і показниками, які визначаються на основі практичних даних про витрати матеріалів, терміну їх зберігання і маси запасів. Розрахунок зберігання запасу Зч, з автомобільних деталей визначається у відсотковому співвідношенню на 1000 км пробігу в залежності від типу рухомого складу по кожній групі окремо за формулою :

, (20)

де Gа- маса автомобіля, кг;

а - відсоток від маси автомобіля;

Д3- термін зберігання, дні.

, (21)

де Gагр- середня маса агрегату.

- двигунів із счепленням

двигунів.

двигунів.

- коробка передач

коробок.

коробок.

- передній міст

моста.

моста.

- задній міст

моста.

мостів.

- рульове керування

.

.

2.6 Розрахунок виробничих площ АТП

Площі АТП за своїм призначенням розподіляються на основні три групи: виробничо-складські, для зберігання рухомого складу і допоміжні. Методи розрахунків залежать від стадії проектування. Для попередніх проробок і вибору планувальних рішень площі , F3, зон ТО і ПР можуть розраховуватися за формулою:

, (22)

де fа- площа, яку займає автомобіль у плані ,м2;

, (23)

де А, В - довжина і ширина автомобіля;

х3- число постів зон ТО і ПР;

kщ- коефіцієнт щільності розташування постів.

Коефіцієнт щільності розташування постів kщ= 4-5 при двохсторонньому розташуванні постів при потоковому методі обслуговування, і при односторонньому розташуванні kщ= 6-7.

м2;

м2;

м2;

м2.

Площі виробничих дільниць для робочих постів обслуговування

автомобілів приймаємо 1/3 від проектувальних площ АТП:

м2;

м2;

м2;

м2.

Розмір площі складу, Fск, м2, визначається за формулою:

, (24)

де fi- питома площа даного виду складу на 1 млн. км пробігу автомобілів за рік,

Lcум- сумарний пробіг автомобілів за рік ,км;

k1- коефіцієнт коректування, який враховує тип рухомого складу;

k2 - коефіцієнт коректування, який враховує марочний склад АТП;

k3- коефіцієнт коректування, який враховує кількість рухомого складу;

k4 - коефіцієнти коректування, який враховує кількість питомої площі складських приміщень.

Склад запасних частин

м2.

Склад агрегатів

м2

Склад матеріалів

м2.

Склад шин

м2.

Склад мастил

м2.

Склад фарб

м2.

Інструментальний склад

м2.

Проміжний склад

м2.

Загальна площа складських приміщень

м2.

Отже, загальна площа виробничо-складських приміщень дорівнює 5264м2. Згідно сітки колон ми приймаємо 5268м2, та сітку колон 6х12. Отже габарити виробничо-складських приміщень дорівнюють 84м на 66м.



3. Геометричні параметри проектування

3.1 Планувальне рішення виробничого корпусу

Планувальне рішення приміщень зони обслуговування залежить від взаємного розташування постів обслуговування, які можуть бути тупиковими, комбінованими з тупиковими постами ТО і прямоточними постами миття та прибирання і прямоточними. Нормуємі відстані між автомобілями, а також між ними і елементами приміщення в зонах ТО і ремонту встановлені будівельними нормами і правилами (СНІП 11-93-74) в залежності від категорії автомобілів. Враховується також, що відстань між автомобілем, який рухається, і найближчим до нього автомобілем, який стоїть на посту, елементом приміщення (стіна, колона) або стаціонарним обладншшям для автомобілів з габаритною довжиною до 8м повинно бути 0,3м, більш 8м- 0,5м і більш 11м- 0,8м. Відстань між автомобілями, які рухаються, і межею проїзду з габаритною довжиною до 8м повинно бути не менше ніж 0,8м ,а для автомобілів з габаритною довжиною понад 8м -1м. Зони ТО з організацією роботи на потоці розміщують у крайніх частинах будівлі, уздовж або впоперек її осі.

При проектуванні автотранспортних підприємств основним фактором, який визначає розміри приміщень, споруджень, які призначені для постів обслуговування або місць зберігання рухомого складу, є габаритні розміри і маневрові здібності автомобілів.

Габаритні розміри і найменші радіуси поворотів автомобілів і автопоїздів, габарити руху і припустимі габарити приближення їх один до одного або до будівельних елементів і обладнання, а також лінійні розміри будівель, приміщень і споруджень, які залежать від них, називають геометричними параметрами проектування автотранспортних підприємств. Тому виникають задачі з проектування виробничих, допоміжних та інших зон, які характеризуються марочним складом рухомого складу, їх рухом при повороті і при виконанні інших маневрів, взаємозалежність і вплив геометричних параметрів, а також обґрунтування нормуємих величин приближення.

Якщо в цих зонах передбачено обслуговування на окремо розташованих постах одиночним методом, то кращим варіантом є розміщення зон у середній частині будівлі, поблизу допоміжних приміщень. Розташування зони ЩО на АТП створюють в окремих будівлях. Зони поточного ремонту розміщують усередині будівлі поблизу відділень, які забезпечують ритмічність постів поточного ремонту. Відділення ремонту й обслуговування агрегатів (механізмів) звичайно розміщують по периметру виробничого корпусу, навколо зон ТО-2 і поточного ремонту з окремо розташованими постами універсального або спеціалізованого типу. Гарячі відділення (ковальське, зварювальне, мідницьке і т.п.) влаштовують в одному блоці і відокремлюють вогнестійкими перегородками від решти приміщень.

Зони ТО, ПР і зберігання автомобільної техніки повинні мати безпосередній вихід назовні. У приміщеннях де зберігають до 25 автомобілів або є до 10 робочих постів досить одних зовнішніх воріт; до 100 автомобілів на зберіганні або 11-25 робочих постів - не менше двох воріт; 25-30 робочих постів - не менше трьох воріт.

Планування цеху, відділення дільниці охоплює розташування обраного устаткування відповідно до технології та наукової організації праці, умов охорони праці та техніки безпеки. Вимоги, що ставляться до приміщень АТП, розподіляються на функціональні, технічні, архітектурно-художні, та економічні. Функціональні вимоги задовольняються відповідністю спроектованих будівель своєму призначенню та всім специфічним умовам роботи, пов'язаним з профілактикою, ремонтом, зберіганням і експлуатацією автомобільної техніки.

Виробничо-технічні вимоги спрямовані на створення зручних, надійних і довговічних будівель. Це забезпечується правильним вибором і використанням будівельних конструкцій і матеріалів.

Архітектурно-художні вимоги передбачають тісний просторовий зв'язок із сусідніми будівлями і навколишнім середовищем, естетичне вирішення всього ансамблю.

Економічні вимоги спрямовані на збільшення коштів на будівництво й експлуатацію підприємства.

АТП за своїми конструктивними вирішеннями належать до категорії промислових споруд, тому при будівництві АТП застосовують ті самі матеріали і конструкції, що і в промисловому будівництві. Та все ж будівлі АТП мають деякі особливості, які визначаються об'ємно-планувальними вимогами і технологічними процесами. Ці особливості істотно впливають на вибір будівельних конструкцій і матеріалів, конструктивних схем будівель. Деякі елементи і частини будівель, крім навантажень, зазнають специфічних впливів: ударних і вібраційних навантажень від транспорту, що рухається; хімічної агресії нафтопродуктів; вихлопних газів; солей та т.п. Стічні води зон ТО і ПР автомобілів містять нафтопродукти і кислоти або луги різних концентрацій. У підземних спорудах агресивно діяти на конструкції можуть фунтові води. До приміщень АТП ставляться також підвищенні вимоги щодо вогнестійкості. Матеріали, з яких виготовляють конструкції будівель АТП, повинні мати достатню міцність, водонепроникність, зносо- морозо- і вогнестійкість, протистояти шкідливим впливам хімічних речовин у рідкому або газоподібному стані. Цим вимогам найбільше відповідає звичайний залізобетон. Арматуру залізобетонних конструкцій виготовляють із звичайних і корозійних сталей. Вибір оптимального об'ємно-планувального вирішення конструктивної схеми будівлі має велике значення при проектуванні АТП. Розміри кроку колон і прольотів, корисну висоту поверхів обирають так, щоб забезпечити раціональне використання корисної площі будівлі, створити найкращі умови для маневрування автомобілів. Конструктивну схему будівлі обирають так, щоб вона могла забезпечити застосування прогресивних методів керування АТП.

Групу кузовних відділень (столярне, оббивальне, бляхарське, малярне) з технологічних міркувань розташовують поряд. Механічне, агрегатне, моторне й заготівельне відділення розташовують поблизу зони поточного ремонту і складу агрегатів та запасних частин. Виробничі відділення розміщують біля зон ,що мають технологічний зв'язок з зонами ТО. Усі робочі пости розташовують усередині закритих опалювальних приміщень. Перед робочими постами залишають простір, достатній для маневрування автомобілів, підвезення спорядження та устаткування, для виконання дрібних допоміжних робіт і т.п, Залежно від прийнятої форми організаційної побудови технологічного процесу ТО і ремонту автомобілів робочі пости розташовують тупиковим або прямоточним способом. При тупиковому розташуванні постів найбільш поширене прямокутне одаорядне розташування автомобілів Жосокутне розташування постів під кутом 75°, 60°, 45°, 30° до осі проїзду застосовують, коли АТП експлуатує великі автомобілі. Косокутне розташування постів зменшує корисну площу виробничої зони. Відстань між робочими постами або автомобілями, встановленими на них, і від елементів будівлі вказана у будівельних нормах і правилах (СНІП) та довідниках. З однієї зони в іншу автомобілі переміщуються проїздами, які можуть проходити всередині будівлі або із зовні по території АТП. Внутрішні проїзди збільшують площу будівлі, проте зменшують протяги, втрати теплоти в холодну пору. Зовнішні проїзди зменшують розміри зон, підвищують безпеку руху і поліпшують санітарно- гігієнічні умови праці виконавців робіт при загальному здешевленні будівництва. Розміри і конфігурація основних зон залежать від кількості і типу робочих постів та потокових ліній. Площі виробничих приміщень при плануванні можуть відхилятись від розрахункових у межах ±20% (для приміщень, площа яких менша від 100м2) і ±10% (для приміщень, площа яких більше від 100м2).



3.2 Параметри руху автомобілів

Автомобілі при русі у межах приміщення і на території АТП здійснюють повороти і інші маневри, які пов'язані з пересуванням їх на пости обслуговування або на міста зберігання. При русі автомобіля по кривині його колеса повертаються

на деякий кут, причому зовнішнє колесо повертається на менший кут, ніж внутрішнє. Траєкторія, яку здійснює кожна точка автомобіля при повороті, являє собою криву радіуса, так як напрямні колеса не можуть одночасно бути повернуті на повний кут. Потім при збільшені кута радіус повороту зменшується до свого граничного позначення. Вихід автомобіля на рух по прямій потребує поступового зменшення кута повороту коліс до нуля і далі, як наслідок, збільшення радіуса повороту до нескінченності. Схематично рух автомобіля при повороті можливо розподілити на три фази (рис. 3.1), коли перша фаза виникає з моменту початку повороту напрямних коліс і продовжується до досягнення ними максимального позначення кута (при цьому радіус повороту змінюється від нескінченності до своєї найменшої величини). Друга фаза триває до того моменту, коли радіус повороту автомобіля описує кут, який рівний куту змінення напряму руху, і середня точка передньої вісі вийде на пряму, яка визначає подальший рух. В цій фазі автомобіль рухається по кривині найменшого радіуса. Третя фаза починається з моменту виходу середньої точки передньої вісі на пряму подальшого руху. З цього моменту кут повороту коліс починає зменшуватися до 0°, а радіус повороту збільшується до нескінченності.



Рисунок 3.1 - Фаза повороту автомобіляКраАЗ-267

Надана схема на рис.3.1 є теоретичною. На практиці вона коректується непостійністю поступової швидкості руху автомобіля і нерівномірністю кутової швидкості повороту рульового колеса, а також тим, що відхилення передніх коліс у крайньому положенні не є обов'язковим при кожному повороті і залежить від необхідної траєкторії руху. В окремому разі час, який витрачає водій на оберт рульового колеса, є в значній мірі функцією його суб'єктивних даних, котрі при розрахунку руху по трьом фазам не можуть бути точно оцінені для визначення миттєвих центрів повороту у першій і третій фазі. Якщо задатися відносною кутовою швидкістю повороту коліс і поступовою швидкістю руху автомобіля, можливо розрахувати і побудувати перехідні криві траєкторії руху автомобіля при повороті. Форма перехідних траєкторій при першій і третій фазі залежить від відношення кутової швидкості повороту керуємих коліс і поступової швидкості руху, яка характеризує режим повороту і називається режимним коефіцієнтом або параметром повороту. Цей коефіцієнт визначає кут повороту коліс за одиницю пройденого шляху по траєкторії руху.

Геометрична схема другої фази повороту автомобіля з позначеннями приведена на рисунку 3.2. Як видно із схеми при повороті автомобіль переходить від прямолінійного руху до руху по колу найменшого можливого радіуса, який визначається найбільшим кутом повороту напрямних коліс і потім миттєво переходить до прямолінійного руху. Можливість такого маневру виправдовує використання тільки другої фази руху при проектуванні.

Рисунок 3.2 - Геометрична схема другої фази повороту автомобіля

Виходячи з умов роботи кермового механізму співвідношення кутів повороту г1 і г2 можна визначити за формулою :

, (27)

, (28)

де М - задня колія, м;

L-базова довжина автомобіля, м;

Rо- відстань від центру повертання до середини задньої вісі, тобто радіус кривини основної траєкторії.

, г1= 59,2°.

, г1 = 58,9°.

, г2 = 53,5°.

, г2 = 49,7°.

Радіус повороту зовнішнього переднього колеса. Точка А визначається за формулою:

, (29)

м.

м.

Найбільш близькою до центру повертання буде точка К, а найменший радіус, який вона описує, R', визначається за формулою :

, (30)

де В - ширина машини, м;

N -ширина передньої колії, м.

м.

м.

З трикугника ОАС одержимо наступну залежність:

, (31)

де D - передній звіс автомобіля, м.

м.

м.

Ширина шляху, який перекривається автомобілем при руху на повороті визначається за формулою:

, (32)

м.

м.

Задня габаритна точка D здійснює рух по колу радіусом Re який визначається за формулою:

, (33)

де Е - задній звіс автомобіля, м.

м.

м.

Чим більше задній звіс автомобіля Е, тим більше точка О відхилиться при повороті від ліній габариту.

На рисунку 3.3 зображені габаритні обриси трьох поруч стоячих автомобілів, які передньою частиною стоять до проїзду і розташовані перпендикулярно до його вісі. Для того, щоб визначити ширину проїзду,яка буде достатньою для виїзду автомобіля у проїзд і поворот на 90°, необхідно зробити ряд побудувань при таких умовах:

- автомобіль виїжджає в проїзд переднім ходом і здійснює поворот на 90° без використання заднього ходу;

- відстань між автомобілем, який рухається при його виїзді з ряду, і автомобілями , які стоять поруч, не повинна бути меншою за величину д;

- ширина проїзду повинна бути прийнятою найменшою і задовольняти вимогам попередніх пунктів з додатком величини д.



Рисунок 3.3 - Схема заїзду автомобілів на пости зони ПР

Величини S і д визначають собою захисні зони, які повинні виконуватися для захисту від взаємних пошкоджень автомобіля, який виїжджає, і автомобілів, які стоять поруч або в протилежному ряду (по другу сторону проїзду). Захисні

зони - це запас простору, який компенсує неточність розташування автомобілів і коректує помилки водіїв при паркуванні автомобілів у місця зберігання. Величину д враховують і в тому випадку, коли ширина проїзду обмежена не протилежним рядом автомобілів, а стінкою, другим елементом приміщення, будівлі або обладнанням.

Матеріали, з яких виготовляють конструкції будівель АТП, повинні мати достатню міцність, водонепроникність, зносо, морозо і вогнестійкість, протистояти шкідливим впливам хімічних речовин у рідкому або газоподібному станіу. Цим вимогам найбільше відповідає звичайний залізобетон. Арматуру залізобетонних конструкцій виготовляють із звичайних і корозійних сталей. Вибір оптимального об'ємно-планувального вирішення конструктивної схеми будівлі має велике

значення при проектуванні АТП. Розміри кроку колон і прольотів, корисну висоту поверхів вибирають так, щоб забезпечити раціональне використання корисної площі будівлі, створити найкращі умови для маневрування автомобілів. Конструктивну схему будівлі вибирають так, щоб вона могла забезпечити застосування прогресивних уніфікованих конструкцій, які відповідають економічним вимогам. Широко використовуються уніфіковані типові секції, прольоти, конструкції і деталі. Взаємоув'язувати розміри будівель та окремих їхніх елементів дає змогу прийнята єдина модульна система (ЄМС). Найбільш поширені при будівництві виробничих будівельє прямокутні колони з розмірами 400x400,400x600, 400x800, 500x800, 500x500, 500x600 мм. На кожну пару колон зверху по довжині укладають балки перекриття, які перекривають по ширині верхній простір між балками, утворюючи між собою так звану сітку колон (наприклад 6x9, 6x12, 2x18, 12x24м). Висота підлоги до низу виступаючих конструкцій-4,8...7,2м. Уздовж будівель по несучих конструкціях установлюють ребристі плити розмірами 3хІ2м. Балочні перекриття складаються з ригелів таврового перерізу і плит перекриття. Окремі приміщення ізолюють одне від одного і від зовнішнього середовища стінами або перегородками з цегли. Для проїзду автомобілів з посту на пост і з однієї зони до другої використовують ворота, які розміщують у зовнішніх стінах. За конструкцією розрізняються ворота двопільні, розпашні розсувні, підйомні і відкотні. Розміри воріт за шириною кратні 500мм, за висотою-600мм, мінімальні 3000x3000 мм. Висота вікон 1.2;1.8;2.4м (кратна 0.6м), ширина 1.5;2;3;4м.

Габаритні розміри автомобілів для планування виробничих дільниць та генерального плану АТП приведені в таблиці 3.1 та 3.2.



Таблиця 3.1 - Габаритні розміри автомобіля КрАЗ-267

La	Довжина автомобіля, м	9,65
B	Ширина автомобіля, м	2,65
a	Відстань між автомобілями, м	2,0
E	Задній звіс, м	2,91
D	Передній звіс, м	1,00
L	База автомобіля , м	5,75
N,M	Колія автомобіля, м	1,95 1,92
R	Зовнішній габаритний радіус, м	13,2
R0	Внутрішній габаритний радіус, м	8,7
R1	Найменший радіус по зовнішньому колесу, м	12,5
	Відстань до перешкоди	0,4

Таблиця 3.2 - Габаритні розміри автомобіля КамАЗ-5320

La	Довжина автомобіля, м	7,4
B	Ширина автомобіля, м	2,5
a	Відстань між автомобілями, м	2,0
E	Задній звіс, м	2,14
D	Передній звіс, м	1,23
L	База автомобіля , м	3,85
N,M	Колія автомобіля, м	2,01 1,85
R	Зовнішній габаритний радіус, м	8,5
R0	Внутрішній габаритний радіус, м	5,5
R1	Найменший радіус по зовнішньому колесу, м	8
	Відстань до перешкоди	0,4



4. Розробка генерального плану автотранспортного підприємства

автотранспортний технологічний складський обладнання

Генплан підприємства - це план відпущеної під будівництво земельної дільниці, орієнтованої у співвідношенні до проїздів загального користування і сусідніх володінь, з позначенням на ньому приміщень і будівель по їх габаритному окресленню, площ для безгаражного зберігання рухомого складу і шляхів руху його по території АТП. Загальні принципи розробки генпланів приведені у СНіПах: "Генеральні плани промислових підприємств" (СНіП П89-80), "Підприємств по обслуговуванню автомобілів"(СНІП П-93-74), ОНТП АТП МСТО 01-86. Основою планувального рішення служить функціональна схема рис 4.1 і графік виробничого процесу рис 4.2, де обумовлені шляхи автомобіля різних етапів виробничого процесу.

Приміщення і будівлі необхідно розташовувати так відносно сторін світу і напряму пануючих вітрил, щоб забезпечити найкращі умови освітлення , провітрювання площадок і уникнення снігових заносів. Для цого використовують " троянду вітрил ", яку наносять на генеральний план підприємства. Напрям вітрил необхідно враховувати при розташуванні пожежонебезпечних , газо і пиловиділяємих дільниць (склад ГММ, малярні пости, зварювальні та ковальські дільниці). Рух по території бажано виконати закільцьованим, без перехрещення потоків і можливості під їзду до будівель пожежних і спеціальних машин.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 4.1 - Функціональна схема АТП

Основні вимоги до земельної дільниці:

- рельєф місцевості повинен бути рівним;

- близькість розташування до проїзду загального використання і інженерним мережам;

- наявність постачання електроенергією, водою, газом, теплом, використання каналізаційної мережі і стоку ливньових вод;

- можливість резервування площі з розрахунку перспективирозвитку.

Склад основних приміщень комплексного АТП приведений на рисунку 4.2, де у блочній формі розгорнута схема основних зон, приміщень, місць очікування і зберігання.



Рисунок 4.2 - Схема комплексного АТП

Перед початком проектування генплану уточнюється перелік приміщень і споруд АТП, їх площі і габаритні розміри в плані. На першій стадії проектування при техніко-економічному обгрунтуванні необхідна площа дільниці, Fд,га, розраховується за формулою :

, (34)

де Fвс- площівиробничо-складських приміщень, м2;

Fдп - площі допоміжних приміщень,м2;

Fр - резервні площі,м2;

Fмз - площа місць зберігання, м2;

k3 - щільність забудови території.

. (35)



м2.

. (36)

м2.

. (37)

м2.

м2.

Генплан підприємства представлений на листі №1 графічної частини курсової роботи та рисунку 4.3.



Рисунок 4.3-Генеральний план АТП вантажних автомобілів



ВИСНОВКИ

В даному курсовому проекті спроектовано автотранспортне підприємство на 170 автомобілів КрАЗ-267, 180 автомобілів КамАЗ-5320; причепиПАЗ-744 у розмірі 80 одиниць. Провели підрахунки виробничої програми з метою визначення необхідної кількості виробничих робітників й кількості технічних впливів. Розраховані місця обслуговування автотранспортних засобів, їх мийки, технічного обслуговування, ремонту та зберігання. Визначили необхідні площі для забудови під адміністративні й виробничі будівлі, допоміжні приміщення, під маневрування АТЗ на території АТП й в середині виробничих приміщень, з урахуванням маневрування транспортних засобів певної марки. Враховані перспективи розвитку на розширення території та зміні парку автомобілів.



ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Давидович Л.Н. Проектирование предприятий автомобильного транспорта. - М.: Транспорт, 2015. - 355с

Курніков І.П. та інш. Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. -К.: Вища школа. 2013.-265с;

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни “Проектування автотранспортних підприємств” для студентів денної і заочної форми навчання за напрямом 6.070106 “Автомобільний транспорт” / Укл. д.т.н., проф. О.М. Коробочка, к.т.н., доц.. Чернета О.Г. Дніпродзержинськ .ДДТУ. 2010 р.

Крамаренко Г.В. Техническая експлуатация автомобилей. Москва, «Транспорт», 2003.-357с

Канарчук В.Е., Лудченко О.А.,Чиргинец А.Д. Основи технического обслуживания и ремонтаавтомобилей. - Киев.Выщая школа.2004.-З11 с.

Стандарт підприємства. Дипломні, курсові проекти та роботи. Загальнівимогиі правила оформлення. Дніпродзержинськ. СТУ 1:2009. - 58 с.

Дехтеринский Л.В., Абелевич Л.А., Карагодин В.И. Проектированиеавтотранспортных предприятий. - М.: Транспорт. 1991.-352 с

Размещено на Allbest.ru