Технологічний розрахунок АТП на 150 автомобілів ЛАЗ-42072 з проектуванням паливного відділення

4. Розрахунок кількості виробничих постів, вибір і обґрунтування методів організації виробництва на постах

Розрахунок кількості робочих постів виконується окремо для кожного виду ТО і ПР. Крім цього для різних типів рухомого складу ці розрахунки мають свої особливості.

Перед визначенням розрахункової кількості робочих постів у виробничих зонах необхідно з'ясувати: чи суттєво відрізняються за габаритними розмірами окремі типи рухомого складу, вибрані для даного АТП. Якщо в АТП передбачається використовувати рухомий склад, окремі типи якого суттєво відрізняються за габаритними розмірами (наприклад: легкові автомобілі і міжміські автобуси, поодинокі автомобілі малої вантажності і великорозмірні автопоїзди), розрахунки кількості робочих постів необхідно проводити окремо для кожного типу рухомого складу.

При проектуванні АТП, окремі типи рухомого складу якого несуттєво відрізняються між собою за розмірами, розрахунок кількості робочих постів можна виконувати за сумарними показниками для всього парку рухомого складу.

Технічні обслуговування і ремонт автомобілів можна виконувати на універсальних або спеціалізованих постах.

Останні можуть бути окремими ( проїздними або тупиковими), чи складати потокову лінію. Доцільність організації ТО і ПР на універсальних або спеціалізованих постах залежить від розрахункової кількості робочих постів. Організувати виконання ТО і ПР на окремих універсальних постах простіше: на постах можна виконувати роботи з різними об'ємами трудовитрат, обслуговувати автомобілі різних типів і моделей і інш.

Але організація ТО на окремих універсальних постах має і суттєві недоліки: необхідно дублювати обладнання на постах, залучати до виконання робіт виконавців - універсалів високої кваліфікації; зростають витрати часу на заїзди автомобілів на пости і з'їзд з них; підвищується забрудненість повітря відпрацювавшими газами, збільшуються площі виробничих зон та інше.

Більш прогресивним методом організації технічних обслуговувань автомобілів є потоковий, при організації якого підвищується продуктивність праці за рахунок спеціалізації виконавців, підвищується ступінь використання технологічного обладнання і реманенту внаслідок спеціалізації робіт, зменшуються виробничі площі, підвищується виробнича дисципліна внаслідок неперервності та ритмічності виробництва, покращуються умови праці і підвищується якість виконання робіт.

Для організації технічних обслуговувань потоковим методом необхідні певні умови, а саме: достатня змінна виробнича програма за технологічно сумісними групами рухомого складу; достатня кількість виробничих постів; забезпечення певного рівня механізації робіт; виконання супутнього ПР автомобілів перед проведенням ТО; своєчасне забезпечення постів запасними частинами і матеріалами.

Щоденне обслуговування передбачає виконання робіт з перевірки технічного стану рухомого складу, яка спрямована на забезпечення безпеки руху, а також робіт з підтримки належного зовнішнього вигляду, заправці паливом, маслами та охолоджувальною рідиною, а для деяких видів рухомого складу - санітарну обробку кузова.

ЩО виконується в основному після роботи рухомого складу на лінії. Перевірка технічного стану проводиться і перед виїздом на лінію і при зміні водіїв на лінії. Виробничі зони ЩО виконують роботи з підтримки належного зовнішнього вигляду рухомого складу і з санітарної обробки деяких видів рухомого складу (наприклад, вантажних спеціалізованих автомобілів для перевезення харчових продуктів короткочасного зберігання). Всі інші види робіт ЩО виконуються водіями за рахунок підготовчо-заключного часу і механіками контрольно-технічних пунктів (КТП).

Враховуючи перелічені вище особливості виконання робіт з ЩО, в загальному вигляді розрахункова кількість постів для організації в АТП зони ЩО визначається за залежністю:

П_ЩО=Д_НДЩО / _ВФ_ДЩО , (1.12)

де - коефіцієнт нерівномірності завантаження робочих постів (див. таблицю А.18);

Д_НДЩО - добова тривалість впливів ЩО, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі "ЩО" десятого рядка таблиці 1.3;

_В- коефіцієнт використання робочого часу постів ЩО (див. таблицю А.19);

Ф_ДЩО- добова тривалість робочого періоду зони ЩО, кількісне значення якої визначено для кожного типу рухомого складу в графі "ЩО" дев'ятого рядка таблиці 1.3.

П_ЩО=1,15x24,53/0,95x6,7=4,427

Залежність (1.12) надає можливості визначити розрахункову кількість виробничих постів ЩО як для кожного типу рухомого складу, так і для його парку.

При значенні розрахункової кількості постів ЩО більше двох, роботи щоденного обслуговування рекомендується виконувати на потокових лініях із кількістю постів на одній лінії три або чотири. У цьому випадку загальна прийнята кількість робочих постів ЩО повинна бути кратною трьом або чотирьом. Розподіл робіт на постах трипостових або чотирипостових ліній ЩО наведено в таблиці А.20.

Для своєчасного забезпечення потокових ліній ЩО необхідною кількістю рухомого складу потрібно передбачити певну кількість постів очікування із співвідношення: один пост очікування на одну потокову лінію.

Обслуговування ТО-1 передбачає виконання контрольно-діагностичних, регулювальних і кріпильних робіт за системами і механізмами дорожніх транспортних засобів, які забезпечують безпеку руху, а також робіт з мащення автомобіля.

Виконують роботи ТО-1 після повернення автомобіля з лінії в міжзмінний період. Роботи з ТО-1 можна проводити разом із Д-1 (суміщене ТО-1), або окремо від нього (самостійне ТО-1).

У загальному вигляді розрахункова кількість постів ТО-1 разом із Д-1 визначається за залежністю:

П_ТО-1+Д-1=Д_НДТО-1 / _ВФ_ДТО-1, (1.14)

де ,_В - аналогічно із (1.12);

Д_НДТО-1 - добова тривалість впливів ТО-1 і Д-1, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі "ТО-1" десятого рядка таблиці 1.3;

Ф_ДТО-1- добова тривалість робочого періоду зон ТО-1 і Д-1, кількісне значення якої визначено для кожного типу рухомого складу в графі "ТО-1" дев'ятого рядка таблиці 1.3.

П_ТО-1+Д-1=1,09x8,177/0,93x6,7=1,43

Відокремлене значення розрахункової кількості постів Д-1 в загальному вигляді визначається за залежністю:

П_Д-1 = Т_РДТО-1 / _ВФ_РТО-1Ф_ДТО-1Р_ПД-1, (1.15)

де ,_В, Ф_ДТО-1 - аналогічно з (1.14);

Т_РДТО-1- загальнорічна трудомісткість діагностики в складі трудовитрат на ТО-1, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі "ТО-1" четвертого рядка таблиці 1.4;

Ф_РТО-1 - річна тривалість робочого періоду ТО-1, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі "ТО-1" шостого рядка таблиці 1.3;

Р_ПД-1 - кількість працюючих на постах Д-1, (Р_ПД-1 = 1...2).

П_Д-1=1,09x752,4/0,93x303x6,7=0,434

Розрахункова кількість постів ТО-1 буде визначатись як різниця виразів (1.14) і (1.15), тобто:

П_ТО-1 = П_ТО-1+Д-1 - П_Д-1. (1.16)

П_ТО-1 =1,43-0,434=1

При П_ТО-12 роботи ТО-1 рекомендується виконувати на потокових лініях із кількістю постів на кожній лінії три або чотири. У такому випадку прийнята кількість постів ТО-1 повинна бути кратною трьом або чотирьом, аналогічно з лініями ЩО.

При розрахунковій кількості постів Д-1, визначених за залежністю (1.15), меншій 0,5 рекомендується розміщати переносне діагностичне обладнання на потоковій лінії ТО-1 і виконувати роботи ТО-1 суміщені з Д-1.

При розрахунковій кількості постів Д-1 більшої 0,5 можливі два варіанти рішень:

- організація самостійної зони Д-1 і самостійних потокових ліній ТО-1;

- при кількості потокових ліній ТО-1 більше одної і розрахунковій кількості постів Д-1, що припадають на кожну лінію, меншим 0,5 - організація двох (і більше) потокових ліній ТО-1 суміщеного з Д-1.

Розподіл робіт між окремими постами трипостових і чотирипостових ліній самостійного ТО-1 і ТО-1, суміщеного з Д-1, наведено в таблиці А.20.

Перед постами ТО-1 необхідно передбачити пости очікування із співвідношення: один пост очікування на одну потокову лінію.

Обов'язкові роботи з ТО-2 (ТО-3) містять поглиблену перевірку технічного стану всіх основних механізмів і систем дорожніх транспортних засобів, виконання кріпильних, регулювальних, змащувальних та інших робіт з метою попередження несправностей, зниження інтенсивності погіршення параметрів технічного стану рухомого складу, зменшення його негативного впливу на довкілля. Виконуються ці роботи в експлуатаційний період у першу, а інколи другу зміну.

У загальному вигляді розрахункова кількість постів ТО-2 разом із Д-2 визначається за залежністю:

П_ТО-2+Д-2=Д_ДДТО-2 / _ВФ_ДТО-2, (1.17)

деД_ДДТО-2 - добова тривалість впливів ТО-2 і Д-2, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі "ТО-2" одинадцятого рядка таблиці 1.3;

Ф_ДТО-2- добова тривалість робочого періоду зон ТО-2 і Д-2, кількісне значення якої визначено для кожного типу рухомого складу в графі "ТО-2" дев'ятого рядка таблиці 1.3.

П_ТО-2+Д-2=1,09x10,464/0,98x6,7=1,737

Відокремлене значення розрахункової кількості постів Д-2 в загальному вигляді визначається за залежністю:

П_Д-2 = Т_РДТО-2 / _ВФ_РТО-2Ф_ДТО-2Р_ПД-2, (1.18)

де ,_В, Ф_ДТО-2 - аналогічно з (1.17);

Т_РДТО-2- загальнорічна трудомісткість діагностики в складі трудовитрат ТО-2, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі "ТО-2" четвертого рядка таблиці 1.4;

Ф_РТО-2- річна тривалість робочого періоду ТО-2, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі "ТО-2" шостого рядка таблиці 1.3;

Р_ПД-2- кількість працюючих на постах Д-2, (Р_ПД-2 = 1...2).

П_Д-2=1,09x174,816/0,98x303=0,642

Розрахункова кількість постів ТО-2 визначається аналогічно із (1.16):

П_ТО-2 = П_ТО-2+Д-2 - П_Д-2. (1.19)

П_ТО-2 =1,737-0,642=1,095

Прийнята кількість постів ТО-2 і Д-2 визначається шляхом заокруглення розрахункових значень цих величин. Виконання діагностики Д-2 необхідно передбачити на самостійних постах в окремій виробничій зоні. Роботи з ТО-2 раціонально організувати на спеціалізованих тупикових постах. При використанні в рухомому складі АТП автопоїздів роботи з їх ТО-2 рекомендується проводити на спеціалізованих проїздних постах. Спеціалізація постів ТО-2 за видами робіт наведена в таблиці А.15.

Розрахунки кількості робочих постів ТО-3 (якщо воно планується для вибраного типу рухомого складу) слід проводити аналогічно із ТО-2, або об'єднати їх і виконувати разом з розрахунком постів ТО-2.

Перед постами ТО-2 (ТО-3) необхідно передбачити пости очікування із співвідношення: 20% від кількості робочих постів.

У тому випадку, коли розрахункова сумарна кількість постів Д-1 і Д-2 дорівнює або менше одиниці, ці роботи допускається виконувати на одному посту з використанням універсального обладнання і переносних діагностичних приладів.

Поточний ремонт призначений для усунення несправностей , пошкоджень, відмов, які виникли в процесі експлуатації рухомого складу. Роботи поточного ремонту виконуються в основному в першу і другу зміни.

Розрахункова кількість постів ПР в загальному вигляді визначається за залежністю:

П_ПР = 2Д_НДПР / _ВФ_ДПР, (1.20)

де Д_НДПР - добова тривалість впливу ПР, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі "ПР" десятого рядка таблиці 1.3;

Ф_ДПР- добова тривалість робочого періоду зони ПР, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі "ПР" дев'ятого рядка таблиці 1.3.

П_ПР=2x1,12x14,131/0,95x13,4=2,487

Пости поточного ремонту причепів і напівпричепів необхідно розраховувати окремо від постів ПР тягачів.

Роботи ПР рекомендується виконувати на спеціалізованих тупикових або проїздних постах. Нормативи із спеціалізації постів ПР автомобілів наведені в таблиці А.21. Спеціалізацію постів ПР причепів і напівпричепів можна проводити на основі нормативів таблиці А.16.

Перед постами ПР необхідно передбачити пости очікування з урахуванням співвідношення: 20% від кількості робочих постів.

Загальний розрахунок робочих постів виробничих зон ТО і ПР рухомого складу необхідно звести в таблицю 1.7

Таблиця 1.7 - Робочі пости виробничих зон

При розподілі постів між змінами необхідно врахувати дані, що містяться в восьмому рядку таблиці 1.3.

5. Розрахунок і підбір технологічного обладнання виробничих зон і відділень

До технологічного обладнання належать стаціонарні та переносні стенди, верстати, прилади, пристрої та виробничий реманент (стелажі, столи, шафи) і інше обладнання для виконання виробничого процесу.

При повному завантаженні обладнання його кількість розраховується за річними трудовитратами і фондом робочого часу або пропускній здатності певних типів обладнання. Розрахунками визначається лише кількість основного технологічного обладнання: металообробних верстатів, установок для миття автомобілів, паливозаправних колонок.

Загальна кількість металообробних верстатів визначається за залежністю:

В = Т_РМД / Ф_РПРФ_ДПРВ, (1.21)

де Т_РМ - загальнорічна трудомісткість механічних робіт АТП, яка визначена в графі "Разом" двадцять другого рядка таблиці 1.4;

_Д - коефіцієнт врахування трудовитрат допоміжних робіт по самообслуговуванню підприємства, які належать до відділу головного механіка (_Д = 1,2...1,3);

Ф_РПР- річна тривалість робочого періоду верстатів, яка підрахована в графі "ПР" шостого рядка таблиці 1.3;

Ф_ДПР - добова тривалість робочого періоду верстатів, яка визначена в графі "ПР" дев'ятого рядка таблиці 1.3;

_В - коефіцієнт використання робочого часу верстата (_В = 0,7...0,8).

B=2742,48x1,2/303x13,4x0,7=1,158

Загальна кількість металообробних верстатів розподіляється між видами робіт у відсотковому співвідношенні: токарні - 60%, фрезерні - 12%, шліфувальні - 10%, заточні - 8%, стругальні - 5%, свердлильні - 5%.

Кількість установок для миття автомобілів дорівнює кількості потокових ліній ЩО рухомого складу. Для вибору конкретного типу мийної установки, яка забезпечить виконання виробничої програми з ЩО рухомого складу, необхідно попередньо визначити її пропускну здатність - W за залежністю:

W = А_Е / Ф_ДЩОМ_УВ, (1.22)

де , Ф_ДЩО, _В -аналогічно із (1.12);

А_Е - експлуатаційна кількість автомобілів, яка визначена в другому рядку таблиці 1.3;

М_У- кількість мийних установок, яка дорівнює кількості потокових ліній ЩО.

W=1,15x144,15/6,7x1x0,95=23,51

За визначеною пропускною здатністю мийної установки вибирається її конкретна модель із таблиці А.22, і приводяться її технічні характеристики.

Число одиниць обладнання, яке використовується періодично, з неповним завантаженням, вибирається із табелю обладнання для конкретного виробничого підрозділу.Використання підйомно-оглядового і підйомно-транспортного обладнання залежить від кількості і спеціалізації постів ТО і ПР та компоновок ліній ТО-1, ЩО і вибирається при плануванні виробничих корпусів.

6. Склад приміщень підприємства і розрахунок їх площ

До складу приміщень автотранспортного підприємства належать:

- виробничі зони ЩО, МД, ТО - 1, Д - 1, ТО - 2, ТО - 3, Д - 2, і ПР;

- виробничі відділення: агрегатне, слюсарно - механічне, електротехнічне, акумуляторне, ремонту систем живлення, шиномонтажне, шиноремонтне, кузовне, арматурне, зварювальне, мідницьке, бляхарське, ковальсько - ресорне, оббивне, малярне, відділу головного механіка (ВГМ);

- складські приміщення: агрегатів, запчастин, експлуатаційних матеріалів, змащувальних матеріалів, лакофарб, інструменту, кисню і ацетилену в балонах, пиломатеріалів, металів, металобрухту і цінного утиля, автошин, палива для котельні, матеріалів ВГМ, а також майданчик зберігання списаної техніки;

- зони зберігання: відкрита стоянка автомобілів, намет або закрита стоянка автомобілів;

- обслуговуючі приміщення: адміністративні, побутові, КТП, диспетчерська, медичного обслуговування, громадського харчування, культурного обслуговування і громадських організацій.

Крім того на АТП знаходяться технічні приміщення: трансформаторна, компресорна, насосні, вентиляційна, котельня і інші.

Площі зон технічного обслуговування і поточного ремонту рухомого складу визначаються за залежністю:

F₃ = F_А П_З К_З , (1.23)

де F_А - площа автомобіля в плані за габаритними розмірами;

П_З - число постів (автомобілемісць) в даній зоні;

К_З - коефіцієнт щільності розміщення постів в зоні; К_З = 6...7 - при односторонньому розташуванні постів в зонах ТО і ПР, К_З = 4...5 - при двохсторонньому розташуванні постів в зонах ТО і ПР і на потокових лініях ЩО і ТО-1; К_З = 2,5...3,0 - для зон зберігання рухомого складу.

F₃=24,95x150x3=11227,5 м²

Остаточно розрахована площа виробничих зон уточнюється при плануванні виробничих корпусів і генерального плану АТП. На кресленнях виробничих зон у певному масштабі зображуються пости і потокові лінії з дотриманням ширини проїздів, нормативних віддалей між автомобілями, обладнанням і елементами будівель.

Перед початком конкретного планування виробничих зон автотранспортного підприємства необхідно детально ознайомитись із нормативами проектування. Габарити наближення рухомого складу один до одного при маневруванні, а також до елементів будівельних конструкцій і до стаціонарного обладнання в закритих приміщеннях зон робочих постів ТО і ПР наведені в таблиці А.23.

Норми відстаней між рухомим складом, рухомим складом і елементами будівельних конструкцій у виробничих зонах ТО і ПР містяться в таблиці А.24.

При технологічному проектуванні виробничих зон ТО-2 і ПР необхідно передбачити на робочих постах використання підйомно-оглядового обладнання для забезпечення доступу знизу до елементів конструкції рухомого складу.

В якості такого обладнання використовуються механізовані пристрої (гідравлічні і електромеханічні підйомники, пересувні стійки, перекидачі) або оглядові канави. Розподіл постів ТО-2 і ПР за видами підйомно-оглядового обладнання наведено в таблиці А.25.

При влаштуванні оглядових канав у виробничих зонах необхідно передбачити виконання наступних вимог [12]:

довжина робочої зони оглядової канави повинна бути не менше габаритної довжини рухомого складу;

ширина вузької оглядової канави - 1,0...1,2 м;

глибина канав для вантажних автомобілів і автобусів становить 1,2 м (п'ять сходинок шириною по 0,3 м і висотою по 0,2 м), легкових автомобілів і мікроавтобусів - 1,4 м (шість сходинок), для постів мийних робіт ліній ЩО - 0,6 м (дві сходинки);

- на в'їздній частині оглядової канави необхідно передбачити розсікач висотою 0,2 м;

на тупикових оглядових канавах необхідно передбачити упори для передніх коліс на віддалі розміру переднього звису автомобіля (див. таблиці А.4...А.7) від перехідного містка або кінця канави.

Проїзні оглядові канави, що розташовані паралельно одна до одної, необхідно об'єднувати тунелями, а тупикові канави - відкритими траншеями. Глибина тонеля становить 2 м (дев'ять сходинок), ширина не менше 1 м. Ширина траншеї дорівнює 1,2 м без розміщення в ній обладнання, або 2,0...2,2 м - при розміщенні.

Для входу в оглядові канави необхідно передбачити сходи шириною не менше 0,7 м в кількості:

для тупикових канав, сполучених траншеями, - не менше одних на три канави, об'єднаних тунелями - не менше одних на чотири канави;

для проїздних канав потокових ліній - не менше двох на кожну потокову лінію, розташованих з протилежних сторін на віддалі не більше 25 м;

для тупикових канав, не об'єднаних траншеями і тунелями, по одних на кожну канаву.

Входи в оглядові канави не повинні бути розташованими під автомобілями, на шляхах руху і маневрування рухомого складу та мати огороджуючі перила висотою 0,9 м.

Для забезпечення піднімання рухомого складу на оглядових канавах необхідно передбачити пересувні або стаціонарні канавні підйомники.

Після вибору підйомно-оглядового обладнання робочих постів ТО і ПР рухомого складу, можна приступати до вирішення питань оснащування виробничих зон підйомно-транспортним обладнанням для знімання і переміщування агрегатів в межах виробничих корпусів.

Вирішення цих питань надає можливість визначити необхідну висоту приміщень виробничих зон (за рекомендаціями, наведеними в таблиці А.26) і приступити до детальної розробки об'ємно-планувальних рішень виробничих зон. Результати розрахунку площ виробничих зон необхідно оформити у вигляді таблиці 1.8.

1.8 - Площі зони зберігання рухомого складу і виробничих зон АТП

Площі виробничих відділень і приміщення ВГМ можна розраховувати двома методами: за кількістю працюючих у найбільш завантажену зміну і за площею, яку займає обладнання, із врахуванням залежностей:

F_В = f₁ + f₂ (Р_Е - 1) , (1.24)

F_В = F_ОБК_Щ , (1.25)

де f₁, f₂ - питома площа, що припадає відповідно на першого і кожного наступного робітника (див. таблицю 1.8);

Р_Е - кількість робітників у найбільш завантажену зміну;

F_ОБ - площа обладнання, що розташоване у відповідному відділені;

К_Щ - коефіцієнт щільності розстановки обладнання, кількісне значення якого для відповідних відділень наведене в таблиці А.28.

Для організації спеціалізованих постів у зварювальному, столярно-кузовному, арматурно-кузовному і малярному відділеннях необхідно забезпечити заїзди в ці відділення автомобілів, що відповідно приведе до необхідності збільшення площ, розрахованих за залежностями (1.24) і (1.25). Додаткова площа спеціалізованих постів розраховується наступним чином:

(1.26)

де F_A - площа найбільшого автомобіля (причепа) в рухомому складі АТП;

n - кількість спеціалізованих постів у відділенні; для зварювального, кузовного відділень у всіх АТП, а також малярного відділення у вантажних АТП значення n=1; для малярних відділень пасажирських АТП n=2;

k_д=2,5...3,0 - коефіцієнт щільності.

F_d=8433,6x1x3,0=25300,8

Для механізації робіт спеціалізованих постів у зварювальному і арматурно-кузовному відділеннях необхідно оснастити їх підйомно-оглядовим обладнанням - підйомником, перекидачем або оглядовою канавою. Попередній розрахунок площ виробничих відділень необхідно оформити у вигляді таблиці 1.5. Для заповнення першої графи цієї таблиці треба використати дані, що містяться в таблиці1.5. При детальній розробці технології робіт у певному виробничому відділенні згідно із завданням на курсовуроботу його площа визначається виходячи із площі, яку займає обладнання. З цією метою попередньо визначається площа обладнання за залежністю, отриманою із (1.25):

(1.27)

Після визначення площі, що займає обладнання, за табелем [10,11] підбирається обладнання для виконання технологічних процесів у заданому відділенні і остаточно, за залежністю (1.25), розраховується його площа.

Відхилення у площах відділення, розрахованих за залежностями (1.24) і (1.25), допускаються в межах 20%. Остаточно площа виробничих відділень визначається при плануванні виробничих корпусів АТП. Допустиме відхилення прийнятих при плануванні площ приміщень від розрахункових не повинно перевищувати 20%

Таблиця 1.9 - Площі виробничих відділень

При безпосередньому плануванні виробничих відділень особливу увагу необхідно звертати на відповідність приміщень тим технологічним процесам, які в них виконуються, і дотримання основних нормативів проектування.

Для цього перед початком розробки планувань виробничих відділень необхідно детально ознайомитись із організацією і технологією робіт, що виконуються в даному відділенні, обладнанням і матеріалами, які при цьому використовуються, методами контролю за якістю виконання робіт, особливостями організації робочих місць, нормативами розстановки обладнання, що наведені в таблицях А.29 та А.30, і вимогами по оздобленню внутрішнього простору приміщень, наведеними в таблиці А.27.