Аналіз динаміки фінансового стану підприємства ТОВ "Сілікатчик" у 2004 -2006 роках в умовах нестабільності зовнішнього середовища

65 997,43 грн.

1.01.2007

417

50(Місц./б)

Орендна плата з юридичних осіб

13050200

118,74 грн.

865,41 грн.

955,00 грн.

954,91 грн.

1.01.2007

464

30(Держ/б)

Збiр за геологорозвiдувальнi роботи, ви-конанi за рахунок державного бюджету

13040100

47,46 грн.

655,06 грн.

1 859,00 грн.

1 859,00 грн.

1.01.2007

464

50(Місц./б)

Податок з доходiв найманих працiвникiв

11010100

0,00 грн.

0,00 грн.

107 063,80 грн.

107 063,80 грн.

1.01.2007

464

30(Держ/б)

Податок на прибуток приватних підприємств

11021000

-1 340,59 грн.

113 206,79 грн.

115 000,00 грн.

114 993,22 грн.

1.01.2007

464

30(Держ/б)

Податок на додану вартістьiз виробле-них в Українi товарiв(робiт, послуг)

14010100

8,36 грн.

363 031,00 грн.

412 314,69 грн.

412 053,98 грн.

1.01.2007

464

50(Місц./б)

Комунальний податок

16010200

2 018,72 грн.

4 297,60 грн.

2 792,00 грн.

2 792,00 грн.

1.01.2007

464

30(Держ/б)

Збір за спец. водокористування загальнодержавного значення

13020100

11,54 грн.

2 111,30 грн.

2 264,44 грн.

2 264,44 грн.

1.01.2007

464

50(Місц./б)

Податок з власників транспортних засобів (юр.особи)

12020100

280,72 грн.

22 169,82 грн.

29 680,00 грн.

29 673,07 грн.

Всього

1 559,04 грн.

574 587,94 грн.

746 274,76 грн.

745 997,68 грн.

2007 рік

Дата звіту	Код інспекції	Вид бюджету	Розділ податку	Параграф податку	Стаття податку	Код бюджетної класифікації	Сальдо на початок року	Нараховано	Сплачено
									всього	коштами
1.01.2008	464	50(Місц./б)	Плата за придбан.ТОРГОВ.ПАТЕНТУ на здiйсн.оптової торгнівлі, сплачена юрособами	14070700	373,38 грн.	3 840,00 грн.	3 520,00 грн.	3 520,00 грн.
1.01.2008	464	30(Держ/б)	Збір за забруднення навколишнього середовища (держбюджет)	50080200	44,21 грн.	4 128,88 грн.	5 778,19 грн.	5 776,14 грн.
1.01.2008	464	50(Місц./б)	Збір за забруднення навколишнього середовища (місцев.бюджет)	50080200	23,80 грн.	2 223,24 грн.	3 111,33 грн.	3 110,23 грн.
1.01.2008	464	50(Місц./б)	Орендна плата з юридичних осіб	13050200	6 065,00 грн.	64 478,64 грн.	64 028,20 грн.	64 028,20 грн.
1.01.2008	417	50(Місц./б)	Орендна плата з юридичних осіб	13050200	208,24 грн.	20 877,44 грн.	29 073,73 грн.	29 073,73 грн.
1.01.2008	464	30(Держ/б)	Збiр за геологорозвiдувальнi роботи, ви-конанi за рахунок державного бюджету	13040100	1 251,40 грн.	868,50 грн.	500,00 грн.	500,00 грн.
1.01.2008	464	30(Держ/б)	Збiр за користування радiочастотним ресурсом	24061400	0,00 грн.	60,00 грн.	200,00 грн.	200,00 грн.
1.01.2008	464	50(Місц./б)	Податок з доходiв найманих працiвникiв	11010100	0,00 грн.	0,00 грн.	226 971,22 грн.	226 971,22 грн.
1.01.2008	464	30(Держ/б)	Податок на прибуток приватних підприємств	11021000	445,84 грн.	93 038,72 грн.	130 000,00 грн.	129 991,65 грн.
1.01.2008	464	30(Держ/б)	Податок на додану вартістьiз виробле-них в Українi товарiв(робiт, послуг)	14010100	49 031,34 грн.	541 451,00 грн.	547 700,00 грн.	547 700,00 грн.
1.01.2008	464	50(Місц./б)	Комунальний податок	16010200	513,12 грн.	7 803,00 грн.	8 650,00 грн.	8 650,00 грн.
1.01.2008	464	30(Держ/б)	Збір за спец. водокористування загальнодержавного значення	13020100	164,68 грн.	3 871,46 грн.	4 550,80 грн.	4 549,18 грн.
1.01.2008	464	50(Місц./б)	Податок з власників транспортних засобів (юр.особи)	12020100	7 783,97 грн.	21 810,25 грн.	24 903,48 грн.	24 903,48 грн.
Всього	65 904,98 грн.	764 451,13 грн.	1 048 986,95 грн.	1 048 973,83 грн.

Додаток Д

Розрахунки динаміки показників фінансової стійкості, ліквідності, плато-спроможності та рентабельності роботи підприємства на всіх етапах реалізації бізнес- плану виконуються за алгоритмами, наведеними в табл. Д.1 - Д.5. [31].

Таблиця Д.1

Алгоритми розрахунку показників рентабельності

№ п/п	Показник	Умовн поз-ня	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фінзвітності
	ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ
1	Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності	Rзв	Прибуток від звичайної діяльнос ті / Валюта активів	Форма 2(190) / Форма1 (280)
2	Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком	Rа	Чистий Прибуток / Валюта активів	Форма 2(220) / Форма1 (280)
3	Рентабельність власного капіталу	Rвк	Чистий Прибуток / Власний капітал	Форма 2(220) / Форма1 (380)
4	Рентабельність виробничих фондів	Rвф	Чистий Прибуток / Виробничі фонди	Форма 2(220) /Фор-ма1 (030+100+120)
5	Рентабельність реалізо-ваної продукції за прибутком від реалізації	Rq	Прибуток від реалізації / Виручка	Форма 2(050-070-080) /Форма 2 (035)
6	Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності	Rqоп	Прибуток від операційної діяльності / Виручка	Форма 2(100) / Форма 2 (035)
7	Рентабельність реал. продукції за прибутком	Rqч	Чистий прибуток / Виручка	Форма 2(220) / Форма 2 (035)
.8	Коефіцієнт стійкості економічного зростання	Ксез	Реінвестований прибуток / Власний капітал	Форма 2(100 - 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 1 (380)
9	Коефіцієнт реінвестування	Кр	Реінвестований прибуток / Чистий прибуток	Форма 2(100 - 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 2 (220)
10	Період окупності капіталу	Тк	Активи/Чистий прибуток	Форма 1(280) / Форма 2 (220)
11	Період окупності власного капіталу	Твк	Власний капітал / Чистий прибуток	Форма 1(380) / Форма 2 (220)

Таблиця Д.2

Алгоритми розрахунку показників ділової активності

№ п/п	Показник	Умовне позначення	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фін звітності
	ПОКАЗНИКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ
1	Коефіцієнт трансформації	Кт	Чиста виручка від реалізації / Валюта активів	Форма 2(035) /Форма1 (280)
2	Фондовіддача	Фоф	Чиста виручка від реалізації / Основні виробничі фонди	Форма 2(035) /Форма1 (030)
3	Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти)	Ко	Чиста виручка від реалізації / Обігові кошти	Форма 2(035) /Форма1 (260+270)
4	Період одного обороту обігових коштів (днів)	Чо	365/ Ко	365 / Ко
5	Коефіцієнт оборотності запасів ( обороти)	Коз	Собівартість реалізації / Середні запаси	Форма 2(040) /Форма1 (100+120+130+140 +150)
6	Період одного обороту запасів(днів)	Чз	365 / Коз	365 / Коз
7	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборго-ваності(обороти)	Кдз	Чиста виручка від реалізації / Середня дебіторська заборгованість	Форма 2(035) /Форма1 (050+170+180+190+200+210)
8	Період погашення дебіторської заборгованості (днів)	Чдз	365 / Кдз	365 / Кдз
9	Коефіцієнт оборотності готової продукції	Кгп	Чиста виручка від реалізації / Готова продукція	Форма 2(035) /Форма1 (130)
10	Період погашення кредиторської заборгованості (днів)	Чкз	Середня кредиторська заборгованість *360/ Собівартість реалізації	Форма 1(500+520+530 +550+580) /Форма 2 (040)
11	Період фінансового циклу (днів) - період обороту коштів	Чфц	Чфц= Чоц - Чкз	Чфц= Чоц - Чкз
12	Коефіцієнт оборотності власного капіталу(оборотність)	Квк	Чиста виручка від реалізації / Власний капітал	Форма 2(035) /Форма1 (380+430+630)

Таблиця Д.3

Алгоритми розрахунку показників майнового стану

№ п/п	Показник	Умовне позначення	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фін звітності
	ПОКАЗНИКИ МАЙНОВОГО СТАНУ
1.	Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах	Ч овф	Оборотні виробничі фонди/ Оборотні активи	Форма 1 (100+120+270) /Форма1 (260+270)
2	Частка основних засобів в активах	Ч оз	Залишкова вартість основних засобів / Валюта активів	Форма 1(030) / Форма1 (280)
3	Коефіцієнт зносу основних засобів	К зн	Знос основних засобів/ Первісна вартість основних засобів	Форма 1(032) / Форма1 (031)
4	Коефіцієнт оновлення основних засобів	К он	Збільшення за звітний період первісної вар-тості основних засобів/ Первісну вартість основних засобів	Форма 1((031к)-(031п)) / Форма1 (031п)
5	Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах	Ч дф	Довгострокові фінансові інвестиції / валюта активів	Форма 1(040+045) /Форма1 (280)
6	Частка оборотних виробничих активів	Ч ова	Оборотні виробничі фонди/ Валюта активів	Форма 1(100+120+270) /Форма1 (280)
7	Коефіцієнт мобільності активів	К моб	Мобільні активи / Немобільні активи	Форма 1(260+270) /Форма1 (080)

Платоспроможність підприємства - це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов [30]. Її можна вивчати за минулий період, на якусь певну (звітну) дату або як майбутню можливість розрахувати у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов'язаннями.

Платоспроможність підприємства визначається системою показників ліквідності оборотних активів балансу. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий - поточні пасиви, тобто термінові невідкладні зобов'язання.

Показники ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок поточних активів.

Коефіцієнт загальної ліквідності (К_л.заг.) (коефіцієнт покриття) - це відношення поточних активів (А_пот) до поточних зобов'язань (З_пот):

, (Д.1)

де : - поточні активи балансу (Форма 1 строка 260);

- поточні зобов ' язання балансу ( Форма 1 строка 620);

Цей результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань.

При К_л.заг.<2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока існує певний фінансовий ризик. Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатись від 1,2 до 2,5 [31].

Коефіцієнт термінової ліквідності (К_л.терм.) - це відношення активів високої ліквідності (А_лікв) до поточних зобов'язань:

, (Д.2)

де : А_лікв - активи високої ліквідності = поточні активи - запаси ( Форма 1 строки (260-100-110-120-130- 140-150);

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_{л. абс.}) характеризується відношенням грошових засобів та коротк. цінних паперів (Г,Ц_п) до поточних зобов'язань:

, (1.16 )

де : Г,Ц_п - грошові засоби та короткострокові цінні папери (Форма 1 строки (230+240)) ;

Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2 - 0,25 [31].

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованостей - показує наскількі термінові надходження від боржників до підприємства відповідають терміновим вимогам кредиторів до підприємства

, (1.17)

де : Здеб - короткострокова дебіторська заборгованість (Форма 1 строки (160+170+180+190+200+210));

Зкред - короткострокова кредиторська заборгованість(Форма 1 строки (520+530+540));

Значення цього коефіцієнту є сприятливими , якщо він перевищує 1,25 [31].

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

В табл. 1.4 наведені алгоритми розрахунків показників фінансової стійкості підприємства з використанням форм фінансової звітності - Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності” [8], [9]:

Для оперативного розрахунку абсолютних показників фінансової стійкості (коефіцієнту покриття запасів оборотними коштами) вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування [16]:

власні оборотні кошти (Н_ВОК);

власні оборотні кошти і довгострокові кредити та позики (Н_ВОК + Дп);

власні оборотні кошти, довго- та короткострокові кредити і позики

(Н_ВОК + Дп + ДФЗ).

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості :

1. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів (З) достатньо власних оборотних коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < Н_ВОК

2. Нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

З < Н_ВОК+Дп

3. Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім влас-них оборотних коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються коротко-строкові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

З < Н_ВОК + Дп + ДФЗ

4. Кризовий фінансовий стан - для забезпечення запасів не вистачає “нор-мальних” джерел фінансування; підприємству загрожує банкрутство:

З > Н_ВОК + Дп + ДФЗ

Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

Таблиця Д.4

Алгоритми розрахунку показників фінансової стійкості

	Показник	Умов. позн.	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фінзвітності
	ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
1	Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал)	Рк	Оборотні активи - короткострокові зобов ' язання	Форма 1(260+270-620-630)
2	Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами	Кзвк	Власні обігові кошти / оборотні кошти	Форма 1(380+430-080) /Форма1 (260+270)
3	Маневреність робочого капіталу	Мрк	Запаси / Робочий капітал	Форма 1(100+120 +130+140+150) /Форма1 (260+270-620-630)
4	Маневреність власних обігових коштів	Мвок	Грошові Кошти / Власні обігові кошти	Форма 1(230+240) /Форма1 (380+430-080)
5	Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів	Кзап	Власні обігові кошти / Запаси	Форма 1(380+430-080) /Форма1 (100+120 +130+140+150)
6	Коефіцієнт покриття запасів	Кпз	"Нормальні" джерела покриття запасів / Запаси	Форма 1(380+430 +480-080+500+520+530+540) /Форма1 (100+120 +130+140+150)
7	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Кавт	Власний капітал / Валюта Пасивів балансу	Форма 1(380+430+630) /Форма1 (640)
8	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Км	Власні обігові кошти / Власний капітал	Форма 1(380+430+630-080) /Форма1 (380+430+630)
9	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	Кпк	Позиковий капітал/Валюта пасивів	Форма 1(480+620) /Форма1 (640)
10	Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування)	Кфс	Власні кошти / позикові кошти	Форма 1(380+430+630) /Форма1 (480+620)
12	Коефіцієнт фінансової стійкості	Кфст	Власний капітал + довгострокові зобов ' язання / Валюта пасивів	Форма 1(380+430+480+630) /Форма1 (640)

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

З В І Т

про виробничу практику із спеціальності

___________________Економіка підприємства_________________

підприємство ТОВ «Сілікатчик»



Розділ 14

Індивідуальне завдання

“Стратегічне управління і конкурентоспроможність ТОВ “Сілікатчик”, м.Дніпропетровськ”

ЗМІСТ

ВСТУП

1 Теоретична сутність стратегічного управління підприємством

2 Сутність конкурентоспроможності підприємства та методологія розрахунку рівня конкурентоспроможності

3 Економічне обгрунтування та розрахунок рівня конкурентоспроможності підприємства ТОВ “Сілікатчик” на ринку будівельних матеріалів

4 Шляхи і напрямки підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства ТОВ “Сілікатчик”

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Дійсний звіт складений за результатами переддипломної практики в фінансовій службі заводу ТОВ «Сілікатчик»(м.Дніпропетровськ), пройденої з 10.10.2007 по 10.12.2007, згідно наданим для аналізу організаційним, бухгал-терським, фінансовим та податковим документам підприємства за 2004 -2006 роки.

1 Теоретична сутність стратегічного управління підприємством

Планування ринкової стратегії здійснюється фірмою на трьох різних рівнях [ ]:

- Глобальний рівень. Планування тут здійснюється в найбільш довгостроковому аспекті, визначаються важливі для підприємства цілі, які сприймаються як єдине ціле;

- Стратегічний рівень. Планування здійснюється на рівні керівництва підприємства і дає уявлення про довго- і середньострокові варіанти розвитку;

- Фактичний рівень. У цьому разі планування зосереджується на визначені конкретних заходів, необхідних для вирішення питань ефективного використання наявних ресурсів при реалізації глобальних цілей на тих ринках, де діє фірма.

Планування стратегії фірми має на меті насамперед попередити несприятливий вплив зовнішніх чинників. Найважливішою його функцією є прогнозування майбутнього. Визначаючи бажані і можливі орієнтири своєї майбутньої діяльності на світовому ринку, фірма зменшує можливість непередбаченої дії основних чинників, що діють на світовому ринку.

Система планування і контролю виробництва (MPC)складається з п'яти основних рівнів ієрархії планів [ ] :

- Стратегічний бізнес-план;

- План виробництва (план продажів і операцій);

- Головний календарний план виробництва;

- План потреби в ресурсах;

- План закупівлі і контролю над виробничою діяльністю.

У кожного рівня своя задача, тривалість і рівень деталізації. В міру просування від стратегічного планування до контролю над виробничою діяльністю задача міняється від визначення загального напрямку до конкретного детального планування, тривалість зменшується з років до днів, а рівень деталізації збільшується з загальних категорій до окремих конвеєрів і одиниць устаткування.

Оскільки в кожного рівня своя тривалість у часі і свої задачі, розрізняються і наступні аспекти:

- Ціль плану;

- Обрій планування - проміжок часу від поточного моменту до того чи

іншого дня в майбутньому, на який розрахований план;

- Рівень деталізації - деталізація необхідних для виконання плану заходів;

- Цикл планування - періодичність перегляду плану.

Стратегічний бізнес-план - це виклад головних цілей і задач, які компанія прогнозує виконати в термін від двох до десяти років чи довше. Це формулювання загального напрямку діяльності фірми, що описує вид бізнесу, яким фірма хоче займатися в майбутньому, - предметно-виробничу спеціалізацію, ринки і т.д. План дає загальне представлення про те, як компанія має намір домагатися цих цілей. Він заснований на довгострокових прогнозах, і в його розробці беруть участь маркетинговий, фінансовий, виробничий і технічний відділ. У свою чергу, цей план визначає напрямок і забезпечує координацію маркетингового, виробничого, фінансового і технічного планів.

Фахівці з маркетингу аналізують ринок і приймають рішення щодо дій фірми в сформованій ситуації: визначають ринки, на яких буде вестися робота, продукцію, що буде поставлятися, необхідний рівень обслуговування клієнтів, цінову політику, стратегію просування і т.д. Фінансовий відділ вирішує, з яких джерел одержувати і як використовувати наявні у фірми кошти, рух готівки, прибуток, прибуток на інвестований капітал, а також бюджетні кошти. Виробництво повинне задовольняти ринковий попит. Для цього воно як можна більш ефективно використовує агрегати, механізми, устаткування, працю і матеріали. Технічний відділ відповідає за дослідження, розробку і проектування нової продукції й удосконалення існуючої. Технічні фахівці тісно взаємодіють з відділами маркетингу і виробництва для розробки конструкції виробів, що будуть добре продаватися на ринку, і виготовлення яких зажадає при цьому мінімальних витрат.

Розробка стратегічного бізнес-плану входить в обов'язки керівництва підприємства, яке узгоджує плани між собою, а також зі стратегічним бізнес-планом. Це співвідношення проілюстроване на рисунку 1.1.

Рівень деталізації стратегічного бізнес-плану невисокий. Цей план торкається загальних вимог ринку і виробництва, - наприклад, ринок у цілому по основних групах продукції, - а не продажу окремих виробів. Найчастіше він містить показники в грошових обсягах, а не в одиницях продукції. Стратегічні бізнес-плани звичайно переглядаються раз у півроку чи раз у рік.

Рисунок 1.1. - Стратегічний бізнес-план та зв'язки з ієрархією планів підприємства [20]

Стратегічне планування має на меті довгострокове забезпечення результативності підприємства і освоєння його нових можливостей. Для цього необхідно, перш за все, найбільш повно враховувати зміни в навколишньому середовищі, які являють собою потенційні загрози і майбутні можливості для підприємства. Потрібно передбачити непідконтрольні сили, критичні тенденції з боку оточення та обмежити їх можливий вплив на підприємство.

Стратегічний маркетинг є складовою маркетингового менеджменту та стратегічного менеджменту фірми. Його основна мета полягає в розробленні маркетингової стратегії для досягнення маркетингових цілей фірми з урахуванням місцевих ринкових вимог та можливостей фірми [ ].

Базова ділова стратегія фірми розробляється на основі корпоративної місії і встановлення цілей фірми та поділяється на функціональні стратегії згідно з організаційною структурою фірми.

Отже, розглядаючи стратегічний маркетинг як складову стратегічного менеджменту, слід виходити з поняття „функціональна стратегія”. Місце стратегічного маркетингу у структурі управління маркетингом фірми (тобто в структурі маркетингового менеджменту) визначається тим, що він охоплює стадію планування маркетингу в аспекті постановки маркетингових цілей і розроблення маркетингових стратегій.

Основні категорії стратегічного маркетингу такі: місія фірми, стратегічний господарський підрозділ, маркетингова ціль, портфель бізнесу фірми, маркетингова стратегія, ринкова частка фірми, відносна ринкова частка фірми.

Місія фірми (або корпоративна місія) - відтворює ті різновиди і різновиди бізнесу, на які орієнтується фірма.

Місію фірми визначають такі основні фактори:

- коло потреб, які задовольняє фірма;

- коло споживачів фірми;

- товари, які виробляє фірма;

- конкурентні переваги фірми;

Із схеми рисунка 1.2 видно, що головним стратегічним плановим рішенням являється вибір цілей для підприємства - місії та конкретних цілей, що забезпечують їх реалізацію. Оскільки любе підприємство - це відкрита система і існує завдяки тому, що задовольняє якусь потребу своїх споживачів, клієнтів, то й місія його повинна відшукуватись в навколишньому середовищі, а не всередині підприємства. Отже, прибуток не може бути місією підприємства, бо він цілком внутрішня проблема, хоч і дуже суттєва.

Дослідження в сфері розробки стратегії досягнення конкурентних переваг підприємства пройшли довгий шлях починаючи з ранніх робіт у 1960-х. Проте багато з ранніх концепцій є ефективними й досі, або знайшли своє відображення в сучасних дослідженнях. Якщо ранні дослідження в сфері розробки стратегії та впровадженні було спрямовано на визначення джерел успішної діяльності, пізніше в центр уваги потрапило вивчення процесу управління стратегією, а також пошуки джерел конкурентних переваг. Із зростанням ступеня динамічності конкурентних середовищ, дослідники усвідомили необхідність динамічного підходу до розробки стратегії. Такий підхід передбачає, що успіх організації не можна пояснити застосуванням конкретних методик.

Успішна діяльність в змінному середовищі - це властивість, яку необхідно постійно удосконалювати у відповідності до змін в конкурентному середовищі та цінностях і можливостях організації. В умовах, які швидко змінюються, неможливе застосування окремих "чистих" стратегій або використовувати результати процесу стратегічного аналізу. Успішні стратегії виробляються та реалізуються в процесі творчості та новаторства, із застосуванням усіх вмінь, досвіду та таланту, які є в організації. Успішні стратегії керуються усвідомленням мети та обов'язку, які не можна насадити або передати словами, але які походять з організації та стали баченням, очевидним як всередині, так і за межами організації.

Отже, успішні стратегії провадяться швидше можливостями майбутнього, ніж обмеженнями минулого. Цього неможливо досягти послідовним індуктивно/дедуктивним підходом до розробки та впровадження стратегії. Такий підхід зазвичай приводить до загальновідомих рішень, які не завжди відрізняють організацію від її конкурентів. Необхідним є процес передбачення, який приводить до творчих рішень. Цей процес вимагає тісної співпраці усіх членів організації та відкритої й гнучкої структури спілкування.

У світовій практиці відомо чотири види стратегій:

Стратегія обмеженого росту. Найбільш приваблива для фірм із гарним портфелем замовлень. Дана стратегія застосовується, коли виробництво і реалізація продукції налагоджені, підприємство одержує стабільну прибув і немає причин ризикувати.

Стратегія росту. Рекомендується для фірм, що розвиваються, що намагаються запропонувати на ринку нові товари і послуги. Виділяють стратегії інтенсивного, ітераційного і диверсифікаційного росту.

Стратегія скорочення. Полягає в чи скороченні переорієнтації компанії, що не виживає в сформованих умовах ринку. Здійснення даного виду стратегії може виражатися в ліквідації підприємства.

Сполучення різних видів стратегії. Звичайно цим способом користаються великі фірми.

Для українського ринку характерні наступні три види стратегії, що враховують особливості української економіки і яким компанія може дотримувати при будь-яких умовах зовнішнього середовища:

Оборонна чи стратегія стратегія виживання. Керівники фірми намагаються максимально використовувати ресурси і зовнішні фактори для збереження тематики фірми, основних співробітників. Щодо ресурсів - модернізація виробництва, удосконалювання планування, відновлення асортименту, підключення зовнішніх факторів і т.д.

Агресивна ринкова чи стратегія росту. Керівництво починає значні зусилля для пошуку нових шляхів розвитку, розробки планово-економічного прориву і ризику. При цьому використовуються нові досягнення в технологіях, підбирається висококваліфікований персонал і т.д.

Стратегія відходу з чи ринку стратегія скорочення.

Розробка стратегії підприємства ведеться за результатами досліджень внутрішніх конкурентних переваг та зовнішнього середовища для фірми.

Аналіз найближчих конкурентів (які їхні можливі дії) зводиться до аналізу сьогоднішньої політики і потенційних кроків найближчих конкурентів. Вірно оцінені дії конкурентів дають підприємству можливість підготується до них і використовувати можливості, що відкриваються. Наміри найближчих конкурентів можуть зажадати підготовки підприємств до захисту своїх позицій чи розробки плану активних наступальних дій у випадку, якщо є передумови до ослаблення позиції найближчих конкурентів. З іншого боку, необхідно прогнозувати дії конкурентів у відповідь на активізацію власної конкурентної стратегії.

Етап конкурентного аналізу галузі - визначення ключових факторів успіху (КФУ). КФУ - загальні для всіх підприємств галузі фактори, реалізація яких відкриває перспективи поліпшення своєї конкурентної позиції. Задача полягає у визначенні факторів, що дають у даній галузі ключ до успіху в конкуренції. Аналітикам необхідно виділити 3 - 5 найбільш важливих на найближчу перспективу КФУ, наприклад, шляхом ранжирування усіх виділених факторів, що мають значення для даної галузі. Саме вони повинні лягти в основу стратегії підприємства.

КФУ, засновані на науково-технічній перевазі:

досвід організації наукових досліджень (важливий у галузях високої технології);

здатність швидкого здійснення технологічних і/чи організаційних нововведень;

наявність досвіду роботи з передовими технологіями.

КФУ, зв'язані з організацією виробництва:

низькі витрати виробництва;

висока якість вироблених товарів;

висока фондовіддача (для фондоємних галузей);

вигоди, зв'язані з місце розташування підприємства;

наявність доступу до висококваліфікованої робочої сили;

налагоджене партнерство з гарними постачальниками;

висока продуктивність праці (для трудомістких галузей);

низькі витрати на НИОКР і технологічну підготовку виробництва;

гнучкість у виробництві різних моделей і типорозмірів, можливість обліку індивідуальних запитів покупців.

КФУ, засновані на маркетингу:

добре організована власна виробнича розподільна мережа чи наявність твердих партнерських відносин з незалежною розподільною мережею;

низькі витрати розподілу; швидка доставка;

добре підготовлений персонал, зайнятий збутом;

доступний і добре організований сервіс;

акуратне виконання замовлень;

широта асортименту і можливість вибору товарів;

привабливе, надійне і зручне упакування;

наявність гарантій на товари і гарантій виконання зобов'язань.

КФУ, засновані на володінні знаннями і досвідом:

професійна перевага, визнана талант;

володіння секретами виробництва;

уміння створювати оригінальний і привабливий дизайн товарів;

наявність досвіду у визначеній технології; використання розумної реклами, що захоплює;

уміння швидке розробляти і просувати нову продукцію.

КФУ, зв'язані з організацією і керуванням:

наявність ефективних і надійних інформаційних систем;

здатність керівництва швидко реагувати на зміни ринку;

досвідчена в даній сфері діяльності і добре збалансована управлінська команда.

Інші КФУ:

наявність гарної репутації в споживачів;

доступ до фінансового капіталу й ін.

Етап аналізу порівняльної оцінки конкурентноздатності підприємств дає можливість оцінити порівняльну силу підприємства і його найближчих конкурентів. Послідовність аналізу:

Визначаються 5 - 10 найбільш важливих для даної галузі КФУ. Для кожного фактора визначається його вага виходячи з його значимості. Сума ваг по усім виведеним КФУ дорівнює 1.

Позиція кожного конкурента по окремому КФУ оцінюється експертної шляхом виходячи з деякої шкали. Оцінки можуть бути, наприклад, від 1 до 10, де 1 - сама слабка позиція, а 10 - найдужча позиція.

Визначається загальна оцінка конкурентноздатності шляхом підсумовування зважених рейтингових оцінок для кожного конкурента.

Позиції, по яких виявлені істотні чи слабості сила підприємства, повинні бути використані при виробленні стратегії. Позиції, по яких відзначена перевага підприємства, повинні бути використані для посилення його конкурентної позиції. По тим позиціям, де переваги в конкурентів, повинні бути вироблені міри, що перешкоджають їм використовувати ці переваги.

В умовах ринкової економіки аналіз конкурентоспроможності підприємств стає об'єктивною необхідністю, так як в сучасній конкурентній боротьбі при всій її масштабності, динамізмі і гостроті виграє той, хто аналізує і бореться за свої конкурентні позиції. Важливою проблемою стає кількісна оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства і управління нею.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства базується на аналізі його сильних і слабих сторін, а головне, - потенційних можливостей. Оцінка потенційних можливостей підприємства - складна і трудомістка задача, яка дозволяє забезпечити баланс ринкових запитів з реальними можливостями самого підприємства, розробити основні програми його виробничого розвитку і поведінки на ринку, а також підвести реальну і компетентну основу під рішення, що приймаються.

Аналіз зовнішніх умов є базою для прийняття рішень про підвищення конкурентоспроможності, сприяє росту ефективності і рентабельності його виробничої збутової діяльності, створенню основи для становлення маркетингового підходу у рішенні ключових задач управління.

Дослідження внутрішніх умов формування виробничо-ресурсної бази передбачають:

оцінку фінансово - економічного положення підприємства - характеристика економічного потенціалу і господарської діяльності підприємства, ефективності роботи підприємства і його рентабельності, фінансового положення;

ревізію товарного асортименту підприємства і аналіз конкурентоспроможності продукції, що випускається - складання переліку номенклатури виробів, що випускаються, оцінка внеску кожного виду товару у прибутковість роботи підприємства, оцінка технічного і якісного рівня випускаємої продукції, оцінка витрат виробництва за номенклатурою виробів, що випускаються підприємством, аналіз цін по кожному з видів продукції;

аналіз стратегії підприємства на ринку - аналізується стратегія на ринку в цілому і по окремим його сегментам;

аналіз організаційної структури управління підприємством і складання його схеми;

діагностику і облік виробничих потужностей підприємства;

оцінку матеріально-технічної бази підприємства (забезпеченість матеріалами, енергією і сировиною);

оцінку науково-технічного потенціалу підприємства - ступінь забезпеченості науково-дослідницьких лабораторій і конструкторських бюро, рівень оперативності впровадження інновацій у виробництво, якість науково-технічних нововведень, рівень кваліфікації інженерних кадрів тощо;

оцінку планової роботи підприємства і ефективності виробничо-збутових і науково-технічних прогнозів;

оцінку робочої сили підприємства, його кадрового складу, рівня освіти і підвищення кваліфікації;

оцінку інформаційної інфраструктури підприємства;

оцінку маркетингових і комерційних складових діяльності підприємства;

оцінку системи формування і стимулювання попиту на продукцію, що випускається тощо.

Головна мета та актуальність всіх досліджень - визначити конкурентні можливості підприємства, виявити його сильні і слабкі сторони, знайти шляхи удосконалення діяльності з метою підвищення конкурентоспроможності фірми на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію - природно і об'єктивно існуюче явище - можна розглядати як закон товарного господарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем зарплати тощо.

Конкурентоспроможність - багатопланова економічна категорія, що може розглядатися на декількох рівнях:

· конкурентоспроможність країни;

· конкурентоспроможність галузі;

· конкурентоспроможність товаровиробника;

· конкурентоспроможність товару.

Між усіма цими рівнями конкурентоспроможністі існує досить тісна внутрішня і зовнішня залежність і взаємозалежність.

Конкурентоспроможність країни і галузева конкурентоспроможність в остаточному підсумку залежить від здатності конкретного товаровиробника випускати конкурентноздатний товар.

Конкуренція є наслідком обмеженості ресурсів, і в цьому контексті конкурентоспроможнось визначає умови існування біологічних видів, продуктів, процесів, структур, співтовариств, суспільств. Серед ознак конкурентоспроможнього суспільства можна виділити такі:

1. стабільне та передбачуване законодавче середовище;

2. гнучка і стійка економічна структура; швидкість та якість адміністративних та економічних реформ;

3. інвестування традиційної та технологічної інфраструктури, середньої освіти, підвищення кваліфікації;

4. сприяння приватним заощадженням та внутрішнім інвестиціям шляхом перерозподілу доходів і зміцнення середнього класу;

5. агресивність на зовнішніх ринках і привабливість внутрішнього ринку для іноземних інвестицій;

6. взаємозв'язок між доходами, продуктивністю, податками;

7. збалансованість внутрішнього та зовнішнього ринків.

Факторами конкурентоспроможності є :

1. інтернаціоналізація (участь у міжнародній торгівлі та інвестиціях);

2. людські ресурси (доступність і кваліфікація);

3. уряд (якість державної політики, спрямованої на досягнення конкурентоспроможності);

4. внутрішня політика;

5. інфраструктура (спроможність обслуговувати бізнес);

6. наука і технологія (потенціал використання науково-дослідницьких, дослідних і конструкторських розробок);

7. менеджмент (якість управління, поєднання економічних і соціальних цілей);

8. фінанси (ринки капіталів та якість фінансових послуг).

Конкурентноздатність країни - це синтетичний показник, що поєднує конкурентноздатність товару, товаровиробника, галузеву конкурентноздатність і характеризує положення країни на світовому ринку. У самому загальному виді конкурентноздатність країни можна визначити як її здатність в умовах вільної сумлінної конкуренції робити товари і послуги, що задовольняють вимогам світового ринку, реалізація яких збільшує добробут країни й окремих, її громадян.

Серед окремих галузей економіки найбільш конкурентноздатними на світовому ринку є експортно орієнтовані галузі і галузі, що базуються на порівняно передових технологіях і високопрофесійних кадрах.

Внутрішня та міжнародна конкурентноздатність будь-якого господарського суб'єкта (фірми) складається з цілого ряду конкурентних переваг, що виявляються на внутрішньому та світовому ринку шляхом зіставлення з відповідними показниками фірм-конкурентів.

До важливих конкурентних переваг варто віднести:

- рентабельність виробництва,

- характер інноваційної діяльності,

- рівень продуктивності праці,

- ефективність стратегічного планування і керування фірмою,

- адаптивність (здатність швидко реагувати на мінливі вимоги й

умови ринку) і т.д.

Очевидно, що, чим ширше у фірми набір конкурентних переваг і вище їхні якісні характеристики, тим більше сприятливі передумови вона має для успішної діяльності на внутрішньому та світовому ринках, тим більше стійкі позиції вона може зайняти на його окремих сегментах.

Під конкурентноздатністю товару розуміється комплекс споживчих, цінових і якісних характеристик товару, що визначають його успіх як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Конкурентноздатність товару можна визначити тільки в порівнянні з товарами-аналогами.

Конкурентноздатність товару знаходиться в прямої залежності від різних факторів. Серед них першорядне значення мають:

- витрати виробництва,

- продуктивність,

- інтенсивність праці.

Одним з основних показників, що визначають товарну конкурентноздатність на світовому ринку, є продуктивність праці, оскільки саме в процесі виробництва закладаються матеріальні основи конкуренції, що виявляються на ринку через порівняльний рівень цін і прибутковості.

Оцінка галузевої привабливості і конкурентних можливостей фірми на основі аналізу ланцюжка цінностей, дає можливість визначити позицію бізнесу в галузі, а також визначити її реальні конкурентні переваги, що виражаються в перевищенні середньогалузевого рівня прибутковості.

Сьогоднішнім загальноприйнятим підходом встановлено, що конкурентні переваги фірми забезпечуються в процесі конкурентної боротьби з так називаними п'ятьма силами (напрямками) конкуренції, тобто з іншими продавцями аналогічної продукції, фірмами - потенційними конкурентами, виробниками замінників, постачальниками ресурсів, покупцями її продукції. Їх можна розглядати як основні ринкові сили.

Представляючи свою концепцію аналізу галузі (рис.1.3) М.Porter [ ] проник у сутність структури в різноманітних конкурентних середовищах. Його концепція називає п'ять конкурентних сил, які визначають привабливість певної галузі. Цими рисами є:

вхідні бар'єри при проникненні в галузь нових конкурентів;

загроза продуктів-замінників;

вплив покупців, що дозволяє їм відстоювати свої інтереси;

вплив постачальників, що дозволяє їм відстоювати їх інтереси;

суперництво між існуючими конкурентами в галузі.

Рис.1.3. - Модель 5 сил конкуренції по М.Портеру

Модель п'яти сил (напрямків) конкуренції - це ефективний метод аналізу основних конкурентних сил, що впливають на положення фірми на ринку. Ця модель дає можливість більш цілеспрямовано оцінити конкурентну обстановку на ринку і на цій основі розробити такий варіант довгострокової стратегії фір-ми, що у найбільшій мері забезпечить її захист від впливу конкурентних сил і одночасно буде сприяти створенню додаткових конкурентних переваг.

Підхід М.Портеру до генерування альтернативних стратегій ґрунтується на наступному твердженні. Стійкість позицій підприємства на ринку визначають: витрати, з якими виробляється і збувається продукція; незамінність продукту; сфера конкуренції (тобто обсяг обробки ринку).

Досягти конкурентних переваг і зміцнити свої позиції підприємство може за рахунок:

· забезпечення більш низьких витрат на виробництво і збут товару. Низькі витрати означають здатність підприємства розробляти, робити і продавати товар з порівнянними характеристиками, але з меншими витратами, чим конкуренти. Продаючи свій товар на ринку зі сформованої (чи навіть меншої) ціні, підприємство дістає додатковий прибуток;

· забезпечення незамінності продукту за допомогою диференціації. Диференціація означає здатність підприємства забезпечити покупця товаром, що володіє більшою цінністю, тобто більшої споживчою вартістю. Диференціація дозволяє встановлювати більш високі ціни, що дає великий прибуток.

Крім цього перед підприємством стоїть вибір, на якому ринку конкурувати: на всьому чи ринку на якій-небудь його частині (сегменті). Цей вибір можна здійснити, використовуючи залежність між часткою ринку і рентабельністю підприємства, запропоновану М.Портером.

З рис.1.4 випливає висновок: підприємства, що не володіють можливостями завоювання лідерства на ринку, повинні сконцентрувати свої зусилля на визначеному сегменті і прагнути збільшувати там свої переваги стосовно конкурентів.

Успіху домагаються великі підприємства з більшою часткою ринку, а також відносно невеликі вузькоспеціалізовані підприємства. Прагнення невеликих підприємств дублювати поводження великих підприємств, не вважаючи зі своїми реальними можливостями, приведе в критичну область, утраті конкурентних позицій.

Конкурентоспроможність - це комплексний показник можливостей об'єкта задовольнити запити споживачів в умовах ринкової конкуренції та необхідності забезпечення власної рентабельності.

Інтегральний показник конкурентоспроможності І_к - це рівень споживчої ефективності об'єкту (підприємства 0виробника, товару, контрагента та ін.) на конкретному ринку і в конкретних умовах його функціонування.

(1.1)

де К_спож - загальний індекс рівня параметрів споживчої цінності.

(1.2)

де r_j - коефіцієнт вагомості значення j-го параметру (визначається експертним шляхом або задається ОПР - особою, приймаючою рішення);

k_j - параметричний індекс фактичної величини j-го параметру Пфакт_j порівняно з еталонним значення параметру Петал_j.

(1.3)

К_екон - загальний індекс рівня економічних витрат

(1.4)

де r_a - коефіцієнт вагомості економічних параметрів;

k_a - параметричний індекс витрат Вфакт_а порівняно з еталоном Ветал_а

(1.5)

Конкурентний статус - це потенційні можливості об'єкта досягти передбаченої стратегічними цілями конкурентної позиції на ринку (аутсайдер, слабка позиція, сильна позиція, лідер).

Конкурентні переваги - це перевищення рівня параметрів, досягнутих найбільш пріоритетними суперниками -конкурентами.

Основні параметри конкурентоспроможності об'єктів, які використовуються у даній контрольній роботі є наступними:

А) Продукція

П1 - Відповідність функціональному призначенню

П2 - Надійність

П3 - Гарантійний строк користування

П4 - Ціна

П5 - Безпека користувача

П6 - Коефіцієнт новизни

П7 - Коефіцієнт естетичної привабливості

Б) Виробник

В-1 - Виробнича потужність

В-2 - Вартість активних основних фондів

В-3 - Середній вік обладнання

В-4 - Рівень прогресивної технології

В-5 - Фондоозброєність праці

В-6 - Вартість науково-конструкторських розробок

Г) Ринок реалізації

Р-1 - Обсяг продажу продукції

Р-2 - Сегмент цільового ринку

Р-3 - Прибуток(загальна сума націнок)

Р-4 - Вартість реклами та сервісу

Р-5 - Витрати на обслуговування або ремонт одиниці продукції

Р-6 - Витрати споживачів при користуванні продукцією

Наведеною класифікацією передбачена лише частка найбільш вагомих характеристик(параметрів) об'єктів, що взаємодіють у сфері виробництва та реалізації продукції.

2 Сутність конкурентоспроможності підприємства та методологія розрахунку рівня конкурентоспроможності

Перехід в сучасних умовах до ринкових відношень потребує використання на практиці головних питань і категорій ринку. В зв'язку з розширенням підприємств у виборі партнерів, асортиментної та збутової політики великого значення набуває поняття “якість”, ще більшого “конкурентоспроможність продукції”. Конкурентоспроможність та якість - сконцентрований вираз всієї сукупності можливостей будь-якого виробника, створювати, випускати та збувати товари та послуги.

Конкурентоспроможність - це синтетичний показник, який відображає сукупне виявлення багатьох факторів - від динаміки та рівні розвитку національної економіки до вміння організувати та керувати процесом формування якості в межах будь-якої господарської одиниці. Світовий досвід показує, що в умовах відкритої ринкової економіки, яка не може існувати без гострої конкуренції, виявляються фактори, котрі роблять конкурентоспроможність та якість продукції необхідними умовами виживання товаровиробників, мірилом результативності їх господарської діяльності, економічного добробуту країни.

Конкурентоспроможність товару - це сукупність характеристик продукту і споживчої потреби в ньому, відрізняюча його від продуктів-аналогів за ступенем задоволення потреб споживача, за рівнем витрат на його придбання і експлуатацію, іншими словами - це здатність товару бути проданим.

Існує тісний взаємозв'язок між поняттям “ конкурентоспроможність” і “якість”, “ конкурентоспроможність” і “технічний рівень”, але ставити знак рівності між першим поняттям і двома іншими не можна. Поняття “конкурентоспроможність” значно ширше понять “якість” і “технічний рівень” продукту, хоча останні і є важливою складовою частиною конкурентоспроможності продукції. Якщо якість в кожний окремий момент є певною сукупністю якостей виробу, то конкурентоспроможність може значно змінюватись в залежності від зміни таких факторів, як умови реалізації, попиту і пропозиції. Окрім якості, конкурентоспроможність включає в себе маркетингову і комерційну складові, що в сукупності являє собою ціну продажу або ціну придбання товару. Маркетингова складова показує переваги або недоліки в рівні конкурентоспроможності продукції за характером і якістю досліджень ринку і вимог кінцевих споживачів, ступенем ефективності роботи по просуванню товару на ринок, стимулюванню продаж, рекламної діяльності, врахуванню життєвого циклу товару, відповідності попиту на виріб ціновій стратегії, раціональності формування збутової мережі і каналів товаропросування.

Комерційна складова конкурентоспроможності свідчить про якість комерційної роботи в порівнянні з фірмами-конкурентами і включає в себе рівень компетенції в підготовці і проведенні переговорів і укладанні торгової угоди, в виборі форм і методів поставок товарів, обговоренні умов контракту, зокрема визначення ціни виробу, його якості, способів задоволення можливих рекламацій, узгодження термінів поставки товарів. Окрім вище перерахованих моментів конкурентоспроможність виробу характеризується також і економічною складовою, що включає в себе вигідність чи невигідність даного виробу з точки зору витрат на його використання і утилізацію.

Не останнє місце в визначенні рівня конкурентоспроможності займають питання іміджу та престижу, як підприємства, що виробляє даний товар, так і товару споживачам, а також авторитет самої країни, де виробляється товар.

Основні складові конкурентних сил на ринку формулюються як:

- кожна фірма впроваджує власну конкурентну стратегію для завоювання кращої позиції і вигод від конкурентної переваги;

- конкурентні сили, що виникають унаслідок погрози з боку товарів замінників;

- конкурентні сили, що виникають внаслідок економічних можливостей і торгових здібностей постачальників;

- конкурентні сили, що виникають внаслідок економічних можливостей і торгових здібностей покупців;

- конкурентні сили, що виникають унаслідок погрози появи нових

конкурентів.

Стан кожної сили і їхній спільний вплив визначають можливості конкретної виробничої системи в конкурентній боротьбі і її потенціал.

Для того, щоб визначити поняття "конкурентноздатність" як економічну категорію варто розглянути наступні питання:

- які з компонентів економічної системи мають властивості конкурентноздатності;

- яким чином ця властивість зв'язана з іншими, уже відомими властивостями економічних об'єктів;

- у яких ситуаціях доцільно брати до уваги конкурентноздатність;

- яке коло задач, що вимагають рішення в процесі аналізу конкурентноздатності економічних об'єктів;

- які методи і засоби рішення задач, зв'язаних з конкурентноздатністю економічних об'єктів.

Підводячи підсумок розгляду існуючого положення справ у проблематиці конкурентноздатності, можна зробити наступні висновки. Насамперед, мабуть, що конкурентноздатність - це властивість практично будь-яких економічних об'єктів. Незалежно від фізичної природи і виконуваних функцій усі вироби, а також виробничі системи їх що виготовляють і використовують, можуть розглядатися в контексті проблеми конкурентноздатності, причому такий аспект аналізу диктується не абстрактними розуміннями, а сугубо практичними інтересами конкретної економічної діяльності.

Далі, конкурентноздатність, видимо, може у визначених умовах виявитися тотожної таким економічним категоріям, як якість, чи ефективність. Звідси випливає, що з операційної точки зору для рішення проблеми конкурентноздатності можуть залучатися традиційні теоретичні і практичні методи і засоби рішення економічних задач, зв'язаних у тім чи іншому ступені з проблематикою якості й ефективності.

Зі сказаного безпосередньо випливає, що конкурентноздатність є категорією динамічної, причому її динаміка обумовлена, насамперед, зовнішніми факторами, значна частина яких може розглядатися як керовані параметри. Не формулюючи цього в явному виді, багато авторів досліджують у своїх роботах не що інше, як різні аспекти керування конкурентноздатністю виробів і організаційно-технічних систем. Безумовно, контекстний аналіз використання терміна конкурентноздатність не в змозі вичерпним образом визначити специфіку й основні питання, зв'язані з зазначеною проблемою.

Товар, куди входять як вироби, так і послуги - усього лише пасивний компонент ринку, на якому присутні також і активні компоненти - суб'єкти господарювання, що, мабуть, можуть бути опосередкованими носіями властивості конкурентноздатності (через свої товари і послуги). При цьому конкурентноздатність таких економічних об'єктів визначається характеристиками, відмінними від традиційних, використовуваних у кваліметрії. Тут варто брати до уваги параметри, визначені в мікроекономічних методиках, використовуваних у сфері керування підприємствами.

Можна стверджувати, що стосовно до товару конкурентноздатність є розвитком категорії якості. У випадку активних економічних об'єктів - підприємств і організацій, представлених на ринку - конкурентноздатність являє собою категорію ефективності, але на більш високому рівні.

В основі методики оцінки конкурентоспроможності підприємства методом, базованим на теорії ефективної конкуренції, - оцінка чотирьох групових показників або критеріїв конкурентоспроможності.

В першу групу об”єднані показники, що характеризують ефективність управління виробничим процесом : економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організація праці на виробництві.