Земельний кадастр

Загальні відомості про земельну ділянку, її просторове документування. Земельно-оціночні роботи, їх зміст та головні етапи. Експертна грошова оцінка, порядок визначення урожайності. Кадастрове забезпечення формування об’єктів земельної власності.

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 26.09.2014
Размер файла 207,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

- 2 -

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Державний земельний кадастр призначений для забезпечення Рад народних депутатів, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони pемель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю.

Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Державний земельний кадастр ведеться за єдиною для України системою на базі нормативних документів, затверджуваних Держкомземом.

Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, права користування землею і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням ґрунтів, зонуванням територій населених пунктів та економічною оцінкою земель. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дистанційного зондування земної поверхні.

До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народно-господарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах

Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення державного земельного кадастру, затверджуваною Держкомземом.

Облік кількості земель ведеться по власниках землі і землекористувачах, у тому числі орендарях. При обліку кількості земель виділяються:

§ землі в межах населених пунктів;

§ землі за межами населених пунктів;

§ землі за категоріями;

§ землі за формами власності;

§ зрошувані і осушені землі;

§ землі, що надані в тимчасове користування, в тому числі на

§ умовах оренди;

§ землі, що оподатковуються, та землі, що не оподатковуються.

Облік земель за якістю проводиться за всіма категоріями земель і містить:

§ класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель;

§ характеристику земель за товщиною гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних речовин, механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням як продуктами хімізації сільського господарства, так і техногенним, включаючи радіонуклідне;

§ характеристику культуртехнічного стану природних кормових угідь;

§ лісотипологічну характеристику лісових угідь;

§ класифікацію земель населених пунктів, що проводиться за функціональним призначенням згідно з містобудівною документацією населених пунктів;

§ характеристику земель населених пунктів за інженерно - геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об'єктами оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Бонітування ґрунтів проводиться на основі даних про їх природні властивості, що мають сталий характер та істотно впливають на врожай сільськогосподарських культур.

Економічна та грошова оцінка сільськогосподарських угідь проводиться за їх продуктивністю, купністю затрат і диференціальним доходом.

Економічна оцінка земель населених пунктів проводиться у розмірі зон економічної оцінки їх територій з урахуванням місцеположення ділянок відносно центрів громадського обслуговування, магістральних, інженерно-транспортних мереж, а також архітектурно-ландшафтного та історико-культурного значення територій, їх функціонального призначення.

Економічна та грошова оцінка земель лісового фонду проводиться на основі нормативів економічного ефекту від водоохоронних, кліматорегулюючих, захисних та інших корисних природних властивостей лісів, а також їх лісосировинного значення.

Економічна та грошова оцінка земель водного фонду проводиться за їх місцеположенням, якісним складом і кількістю води водного об'єкта, його екологічним значенням, а також соціально-економічними умовами використання. При оцінці земель водного фонду враховується також їх продуктивність.

1. Загальні відомості про земельну ділянку

урожайність земельний кадастр

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з визначеними межами, певним положенням у просторі.

Параметри земельної ділянки:

§ геометричні (фізичні);

§ ідентифікація у просторі;

§ правовий характер використання.

Земля - матеріальна основа добробуту, яка виконує такі функції:

§ як головний засіб виробництва в сільському та лісовому господарствах;

§ як просторовий базис для розміщення виробничих сил і розселення людей;

§ є основою для відновлення трудових, матеріально-технічних і природ-них властивостей.

Найменшою частиною земельного кадастру є окрема земельна ділянка, яка розглядається не тільки як об'єкт користування, а в першу чергу як об'єкт права власності. Земельний кадастр дає всі відомості про земельну ділянку.

У процесі здійснення земельного кадастру проводиться процедура визнання факту виникнення або припинення права користування земельною ділянкою, збираються і системетизуються відомості про місце розташування земельних ділянок, їх оцінку.

На показники внутрігосподарської оцінки земель впливає цілий ряд просторових та інших характеристик, які мають індивідуальні значення для кожної робочої ділянки і не могли бути враховані при міжгосподарській оцінці земель. Умовно їх мложна розділити на чотири групи, виходячи із методики їх отримання:

§ технологічні коефіцієнти;

§ питомий опір ґрунту;

§ віддаленість від виробничого центру;

§ зміна врожайності.

Всі ці показники враховані в агровиробничих групах, проте кожна робоча ділянка має свої особливості, які необхідно відобразити через відповідний коефіцієнт, який розраховується як відношення конкретного значення по земельно-оціночному району.

Найскладнішим є розрахунок технологічного коефіцієнта. Він включає в себе врахування:

§ довжини гону;

§ зрізаності перешкодами;

§ складності конфігурації;

§ кам'янистості;

§ кута схилу робочої ділянки;

§ висоту над рівнем моря.

Кожний з цих показників визначається відповідним коефіцієнтом, добуток яких дає величину загального технологічного коефіцієнту.

Довжина робочого гону ділянок правильної конфігурації (Lроб) визначається графічним способом, а для ділянок складної конфігурації вираховується за формулою:

, де

Р - площа робочої ділянки, м2

Вум - умовна ширина ділянки, м

Умовна ширина ділянки для напівскладної конфігурації визначається за формулою:

, де

Н - найбільша висота фігури ділянки, яка перпендикулярна напрямку обробітку, м

c і d - довжини скошених сторін на яких проходить розворот агрегатів, м

Для визначення коефіцієнту, який враховує довжину робочого гону, використовують дані з таблиці 1.

Коефіцієнти за довжину гону робочих ділянок

Довжина гону, м

Клас довжини гону

Коефіцієнт

Середнє значення

Діапазон змін

600-1000

2

1,03

1,018-1,058

Дана робоча ділянка не однорідна за своїм складом. На ній присутні яри та яри засаджені лісом. Ці перешкоди заважають проведеню робіт на робочій ділянці і відповідно впливають на її оцінку. Тому наявність необхідно відобразити. Ступінь зрізаності перешкодами (Сзр) виражається в процентах і визначається за формулою:

, де

Р - загальна площа робочої ділянки, включаючи площу, зайняту перешкодами;

Рпр - сумарна площа, яка зайнята перешкодами, га

Конфігурація робочої ділянки має істотний вплив на характер технологічних умов виконання сільськогосподарських робіт. За складністю конфігурації робочі ділянки поділяються на п'ять груп.

Дана ділянка відноситься до четвертої групи. Ця ділянка випукло-ввігнутої форми, для неї середнє значення відношень найбільших розмірів до найменших за довжиною і шириною знаходяться в межах 1,1-1,8. для такої ділянки характерне співвідношення:

Коефіцієнт за зрізаність перешкодами

Середня площа перешкоди, м2

Зрізаність перешкодами, %

12,5-17,5

більше 120

5

1,20

Коефіцієнт за складність конфігурації робочої ділянки ріллі

Група складності

Довжина гону

Коефіцієнт

Середнє значення

Довжина гону

більше 400

1,07

1,066-1,085

Коефіцієнт за кам'янистість ґрунту робочих ділянок ріллі

Каменів 0-25 м

Клас кам'янистості

Коефіцієнт

Середнє значення

Діапазон змін

менше 1

1

1,000

менше 1,012

Врахування рельєфу при проведені внутрігосподарської оцінки проводиться через визначення робочого ухилу ділянки (і), вираженому у%:

, де

- сума перевищень між кінцями двох паралельних сторін поля, в напрямку яких проводиться основні польові роботи, м

- сума довжини паралельних сторін по напрямку обробітку поля

і?1?

Коефіцієнти за крутизну схилу

Схил, ?

Клас схилу

Коефіцієнт

Середнє значення

Діапазон змін

1-3

2

1,02

1,010-1,034

Висота над рівнем моря також має вплив на якість земель і виражається коефіцієнтом

Коефіцієнти за висоту над рівнем моря

Висота над рівнем моря

Клас висоти

Коефіцієнт

Середнє значення

Діапазон змін

менше 500

1

1,000

менше 1,020

На основі всієї сукупності показників технологічних характеристик визначається загальний технологічний коефіцієнт (КТ):

- коефіцієнт за довжину гону;

- коефіцієнт за зрізаність перешкодами;

- коефіцієнт за складність конфігурації;

- коефіцієнт за кам'янистість;

- коефіцієнт за крутизну схилу;

- коефіцієнт за висоту над рівнем моря.

2. Просторове документування земельної ділянки

2.1 Кадастрове зонування, як первинна територіально-ідентифікаційна складова кадастрового вивчення земельних об'єктів

Згідно з Земельним кодексом України однією зі складових частин державного земельного кадастру є кадастрове зонування. Кадастрове зонування передбачає встановлення:

§ місця розташування обмежень щодо використання земель;

§ меж кадастрових зон та кварталів;

§ меж оцінюваних районів та зон;

§ кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).

Власність на землю піддається різнобічним обмеженням внаслідок поширення права захисту довкілля на земельне право. Право в інтересах суспільства захищає природу і багатство видів, але водночас обмежує права розпорядження й користування приватною власністю на землю.

Необхідність ефективної обробки матеріалів та управління інформацією, підтримки зв'язку між земельним та іншими галузевими кадастрами, інформаційними системами вимагає створення єдиної системи кадастрової нумерації земельних ділянок.

Кадастровий номер надається земельній ділянці в процесі її кадастрового обліку і зберігається на весь час існування земельної ділянки.

Кадастровий номер земельної ділянки - це унікальний на території України код, який присвоюється кожній земельній ділянці з метою її ідентифікації і залишається незмінним упродовж усього часу фізичного та юридичного існування земельної ділянки як єдиного цілого.

Для забезпечення міжвідомчої уніфікації при використанні кадастрових номерів земельних ділянок у структурі кадастрового номера земельної ділянки використовується код об'єктів адміністративно-територіального устрою України - КОАТУУ, запроваджений в 1997 році Держстандартом України.

На території України для всіх без винятку об'єктів адміністративно-територіального устрою земельним ділянкам присвоюється кадастровий номер, який має чотири рівні ієрархії:

Система забезпечує унікальність кадастрового номера кожної земельної ділянки протягом всього періоду ії існування, підтримує механізм обігу земельних ділянок, вона зручна та гнучка з точки зору процедур комп'ютерної реалізації, а також несе в собі додаткойу інформацію щодо географічного місцезнаходження земельної ділянки в межах адміністративно-територіальноrо устрою.

Кадастровий номер земельної ділянки складається з чотирьох частин і має вигляд:

КОАТУУ: НКЗ: НКК: НЗД

КОАТУУ - код об'єкту адміністративно-територіального устрою України;

НКЗ - номер кадастрової зони;

НКК - номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони;

НЗД - номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу.

Код об'єктів адміністративно-територіального устрою України (областей, адміністративних районів, міст обласного підпорядкування, сільських (селищних) рад, міст районного

Код об'єкту адміністративно-територіального устрою України є першою частиною кадастрового номера земельної ділянки і складається з десяти цифр. Він включає:

§ двозначний код областей;

§ тризначний код адміністративних районів і міст обласного підпорядкування;

§ тризначний код сільської ради, міст районного підпорядкування або підпорядкованих міськраді;

§ двозначнийкод сільських населених пунктів.

Друга частина кадастрового номера вказує на номер кадастрової зони (НКЗ) у межах території, визначеної КОА ТУУ.

Кадастрова зона - це сукупність (об'єднання) земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території сільської (селищної) ради, або об'єднання кадастрових кварталів у населених пунктах. Номер кадастрової зони складається з двох чисел. Отже найбільша кількість кадастрових зон в межах земель населених пунктів чи земель сільської (селищної) ради становить 99.

Третя частина кадастрового номера - номер кадастрового кварталу (НКК) у межах кадастрової зони - складається з трьох цифр. Кадастровий квартал - це компактне об'єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межами. Найбільший номер кадастрового кварталу становить 999.

При встановленні меж кадастрових кварталів у населених пунктах може бути використана структуризація території населеного пункту на оціночні райони, яка здійснюється в процесі грошової оцінки земель.

За межами населеного пункту таке територіальне об'єднання, як кадастровий квартал, не виділяється, хоч, на думку науковців, може виникнути потреба виділити, наприклад, сівозмінний масив чи групу полів або ж підприємства іншого профілю на землях сільськогосподарського призначення, але сама назва «квартал» у даному випадку не дуже підходить.

В якості меж кварталів можуть використовуватись по осьовій лінії дороги, лінії тротуарів, межі землеволодіння, червоні лінії.

Четверта частина кадастрового номера складається з чотирьох чисел і вказує на номер земельної ділянки (НЗД) у межах кадастрового кварталу (зони).

Визначення кадастрового номеру земельної ділянки

Кадастровий номер земельної ділянки - це унікальний, який не повторюється на всій території України, номер. Він присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування. Максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу (зони) може становити 9999.

Максимальна кількість земельних ділянок, яким може бути присвоєний кадастровий номер за запропонованою структурою у межах коду об;єктів адміністративно-територіального устрою України, становить 99: 999: 9999.

Для міст Києва, Севастополя та міст обласного значення звичайно виділяються кадастрові зони, кадастрові квартали, для міст районного підпорядкування - лише кадастрові квартали. На території сільських та селищних рад населені пункти звичайно не поділяються на зони чи квартали, а за межами населених пунктів можуть виділятись кадастрові зони.

Якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, то в її кадастровому номері код населеного пункту позначається двома нулями.

Номери земельної ділянки, кадастрового кварталу, кадастрової зони і КОАТУУ виділяються між собою знаком «двокрапка».

При переході права на земельну ділянку до іншого власника або користувача кадастровий номер земельної ділянки не змінюється.

Сформованим новим земельним ділянкам у результаті виділення або поділу чи об'єднання їх присвоюються нові кадастрові номери. При цьому попередні кадастрові номери отримують статус архівних і в подальшому не використовуються для ідентифікації земельних ділянок.

Кадастрові номери земельним ділянкам присвоюються місцевими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів і відображаються на спеціальних індексних кадастрових картах (ІКК) або планах (ІКП), які складаються для всіх районів адміністративно-територіальних утворень.

Індексні кадастрові карти (плани) створюються для різних рівнів адміністративно-територіальних одиниць: для областей, адміністративних районів, сільських (селищних) рад та населених пунктів. На індексній кадастровій карті (плані) області наносять межі адміністративних районів та міст обласного підпорядкування, наносяться та нумеруються адміністративні райони та міста обласного значення. Нумерація проводиться згідно з КОАТУУ. На індексній кадастровій карті адміністративного райрну наносять межі сільських (селищних) рад, населених пунктів районного підпорядкування.

Роботи щодо впровадження єдиної системи кадастрової нумерації земельних ділянок виконуються державними та землевпорядними організаціями.

Структура кадастрового номера земельної ділянки, що розташована на вулиці Перемоги, на території Петрівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області:

32 224 858 : 05: 002: 0120

32 - код Київської області

224 - код Києво-Святошинського району

858 - код Петрівської сільської ради

01 - в межах населеного пункту

00 - за межами населеного пункту

05 - номер кадастрової зони

002 - номер кадастрового кварталу

0120 - номер земельної ділянки

2.2 Кадастрова зйомка, як просторова геодезична основа формування відомостей про земельну ділянку

Кадастрові зйомки - це складова частина державного земельного кадастру. Вони є комплексом робіт, який виконують для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка пeредбачає:

§ геодезичне встановлення меж земельних ділянок

§ погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами

§ відновлення меж земельної ділянки на місцевості

§ встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обмеження та обтяження щодо використання землі

§ виготовлення кадастрового плану

Роботи з кадастрових зйомок проводяться у два етапи: перший - підготовчий; другий - виробничий.

Підготовчий етап полягає у:

§ розробці технічного завдання на виконання робіт;

§ підготовці робочого кадастрового плану (схеми) виконання робіт;

§ збиранні, вивченні забезпечення правовими земельно-кадастровими та планово-картографічними матеріалами.

Виробничий етап виконується підрядчиками і передбачає:

§ складання списку власників земельних ділянок та землекористувачів;

§ польове обстеження земельних ділянок з уточненням їх меж;

§ геодезичне встановлення (відновлення) меж земельних ділянок;

§ погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та землекористувачами;

§ встановлення меж зон обмежень і обтяжень щодо використання земельних ділянок.

Встановлення меж - це процес закріплення в натурі межовими знаками і в правовому документі меж власності з узгодженою і зареєстрованою точною лінією.

Meжi земельних ділянок, що надаються або передаються у власність чи у користування, встановлюються або відновлються в натурі за наявними планово-картографічними матеріалами і закріплюються довгостроковими межовими знаками установленого зразка.

Встановлення в натурі або відновлення усіх поворотних точок меж земельних ділянок здійснюється геодезичними методами з прив'язкою їх до пунктів державної геодезичної мережі і закріпленням довгостроковими межовими знаками. Здійснюється зйомка з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж і площі ділянки.

Встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості супроводжується погодженням меж земельної ділянки з власниками землі, та землекористувачами суміжних із нею земельних ділянок. Результат погодження меж оформляється протоколом, до якого додається кадастровий план земельної ділянки з нанесеними погодженими межами. Закріплення на місцевості меж здійснюється за наявності протоколу погодження меж.

Камеральні роботи передбачають обробку результатів польових робіт та складання кадастрового плану, який є складовою частиною технічної документації. Кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів.

Дані для обробки теодолітного ходу були отримані в результаті прокладення ходу суміжних ділянок, що розв'язуються з необхідністю попереднього чи паралельного обстеження.

Для того, щоб земельна ділянка була органічною складовою навколишнього середовища необхідно, щоб її просторові параметри вписувались в територіальну організацію данного середовища, тобто її межі не повинні бути причиною суперечностей, але мусять відповідати цивілізованому контактуваню між сусідами.

Виходячи з цього, місце розташування меж на місцевості встановлюється через геодезичні виміри, при цьому обов'язково необхідно погодити з кожним власником сусідніх ділянок Актом погодження меж.

Сутність погоджувальної процедури вкладається в зміст Акту і виконується в польових умовах і зводиться до наступного: складається схема погодження меж земельної ділянки, у відповідності зі схемою представники сторін у присутності виконавця кадастрової зйомки шляхом огляду розташування погоджуються межі, при цьому засвідчують факт домовленості власноручним підписом.

Слід зазначити, що Акт погодження меж є первинною основою документування просторових параметрів та водночас має велике юридичне значення, оскільки захищає власність всередині цих меж, а також конкретизує поле права власності відносно до них.

Зміст робіт при встановлені меж:

1. Підготовчі роботи

2. Складання проекту

3. Погодження та затвердження проекту

Обчислювальна обробка теодолітного ходу

1. Обчислення координат пункту А:

2. Обчислення дирекційного кута:

3. Прив'язка:

Відомість прив'язки теодолітного ходу

Виміряний кут

Азимут

Румб

Довжина ліній, м

Прирости

координат, м

Координати, м

ДX

ДY

X

Y

В

60?00'

А

65?00'

10198,00

8201,20

175?00'

ПдС:5?00'

79,00

-78,70

6,89

6

42?57'

10119,30

8208,09

312?03'

ПнЗ:47?57'

117,00

78,36

-86,88

5

10197,66

8121,21

Відомість обчислення каталогу координат

Виміряний кут

Азимут

Румб

Довжина ліній, м

Прирости координат, м

Координати, м

Обчислені

Виправлені

X

Y

ДX

ДY

ДX

ДY

А

175?00'

6

132?57'

0,26

-0,28

10119,30

8208,09

222?03'

ПдЗ:42?03'

116,00

-86,14

-77,69

-85,88

-77,97

1

180?00'

0,09

-0,10

10033,42

8130,12

222?03'

ПдЗ:42?03'

42,00

-31,19

-28,13

-31,10

-28,23

2

90?00'

0,27

-0,30

10002,32

8101,89

312?03'

ПнЗ:47?57'

117,00

78,36

-86,88

78,63

-87,18

3

90?00'

0,09

-0,10

10080,95

8014,71

42?03'

ПнС:42?03'

42,00

31,19

28,13

31,28

28,03

4

180?00'

0,26

-0,28

10112,23

8042,74

42?03'

ПнС:42?57'

116,00

84,91

79,04

85,17

78,76

5

90?00'

0,26

-0,29

10197,40

8121,50

132?03'

ПдС:47?57'

117,00

-78,36

86,88

-78,10

86,59

6

10119,30

8208,09

550,00

-1,23

1,35

0,00

0,00

Встановлення і погодження меж ділянки

Територія кожнї земельної ділянки має свої межі - умовні лінії, що відокремлюють її від інших територій. Вони встановлюються й змінюються на підставі проектів землевпорядкування, розроблених державними та іншими землевпорядними організаціями відповідно до техніко-економічних обґрунтувань.

Межі не є постійними. Вони можуть змінюватися за рахунок включення нових земельних ділянок або поділу саої земельної ділянки на частини.

Через обмеженість землі в центрі міста, створюється висока конкуренція за місце розташування нерухомого майна, одночасно, через різні рівні орендної плати, в центрі міста типи землекористування розподіляються між функціями землі відповідно до необхідної загальної доступності.

Наприклад, власники магазинів пропонують максимальну орендну плату за перші поверхи й ігнорують верхні, а власники офісів вважають доступність верхніх поверхів прийнятною для ефективної діяльності і пропонують більшу орендну плату, ніж для інших функцій.

Обчислення площ складання експлікації земельних угідь

Відомість обчислення аналітичної площі плігону за координатами його вершин

Х

У

Х n-1n+1

Уn+1n-1

Х(Уn+1n-1)

У (Х n-1n+1)

1

10033,42

8130,12

116,98

-106,20

-1065549,20

951061,44

2

10002,32

8101,89

-47,53

-115,41

-1154367,75

-385082,83

3

10080,95

8014,71

-109,91

-59,15

-596288,19

-880896,78

4

10112,23

8042,74

-116,45

106,79

1079885,04

-936577,07

5

10197,40

8121,50

-7,07

165,35

1686140,09

-57419,00

6

10119,30

8208,09

163,98

8,62

87228,37

1345962,60

2S=37048,35 м2

S = 18524,18 м2

S = 1,85 га

3. Земельно-оціночні роботи

3.1 Природно-сільськогосподарське районування території

Важливою умовою проведення об'єктивної оцінки родючості ґрунтів є ретельний облік природних і економічних чинників. Вплив природних умов на врожайність сільськогосподарських культур можна визначити на порівняно невеликих територіях з приблизно однаковими кліматичними, гpунтовими, економічними й організаційно-господарськими умовами. Порівняльна характеристика якості земель України досить складна, з чим пов'язані регіональні відмінності тепло- і вологозабезпеченості, типів рельєфу, ґрунтового покриву, ступеня освоєння земель і їх використання. У зв'язку з цим для обліку різних природних та економічних умов необхідно провести районування території з врахуванням закономірних змін природних умов, а також особливостей використання земель у народному господарстві.

Природно-сільськогосподарське районування служить основою розробки різних видів галузевих і спеціалізованих районувань, особливо земельно-оціночного районування території, яке проводиться, як правило, на обласному рівні.

Продуктивність сільськогосподарського виробництва значною мірою визначається ґрунтово-кліматичними умовами, причому клімат - найбільш важливий чинник для досліджень на великих територіях в масштабі всієї країни, оскільки з ним тісно пов'язана зональність ґрунтового покриву. Клімат менше залежить від виробничої діяльності людини, у той час як родючість ґрунту змінюється у результаті агротехнічного і меліоративного впливу.

Всього вУкраїні виділено 197 природно-сільськогосподарських районів, які відрізняються за агрокліматичними, геоморфологічними і ґрунтовими показниками.

Зміни адміністративного поділу, меж земельних ділянок, а також екологічної ситуації, особливо в районах зрошуваного землеробства, вимагає подальшого вдосконалення й уточнення природно-сільськогосподарського районування. Таке уточнення передбачає внесення необхідних змін у межі природно-сільськогосподарських районів, виділених у процесі внутріобласного природно-сільськогосподарського районування. Уточнення природно-сільськогосподарського районування проводиться для дотримання загальних вимог бонітування ґрунтів і оцінки земель - виділення території з однорідними природно-сільськогосподарськими умовами.

Межі природно-сільськогосподарських районів співпадають з межами територій сільських рад за станом на момент виконання робіт. У випадку розукрупнення (укрупнення) землеволодінь, землекористувань, розміщених на межі природно-сільськогосподарських районів, межі уточнюються з урахуванням характеру ґрунтового покриву новостворених господарств.

Основна одиниця районування - природно-сільськогосподарська зона. Вона характеризується певним балансом тепла і вологи за вегетаційний період, особливостями ґрунтоутворення і живлення рослин. Це відповідає конкретним типам або підтипам ґрунтів, рослинності, співвідношенню між ріллею, кормовими і лісовими угіддями, тій чи іншій структурі агротехнічних і меліоративних заходів. Комплексом природних умов визначаються зональний тип спеціалізації та системи ведення сільського господарства.

У межах зон виділяють природно-сільськогосподарські провінції, які характеризуються специфічними особливостями ґрунтового покриву, пов'язаними з мікрокліматом і річним ходом змін його елементів. Провінції розрізняються змінами агрокліматичних показників:

§ коефіцієнта континентальності клімату;

§ суми температур повітря вище 10? С;

§ коефіцієнта річного атмосферного зволоження;

§ кліматичного індексу біологічної продуктивності в балах відносно середньої продуктивності;

§ суворості та сніжності зими;

§ тепло- і вологозабезпеченості вегетаційного періоду.

Провінції поділяються на природно-сільськогосподарські округи, які характеризуються добре вираженими геоморфологічними і гідрологічними особливостями, складом ґрунтоoутворювальних порід, переважаючим типом гpунтоутворення, а також макро- і мезокліматом. Виділення округів проводиться на основі врахування узагальнених типів рельєфу, головних типів і підтипів ґрунтів, їх механічного складу і дренованості території.

Значні території природно-сільськогосподарських зон, провінцій і округів потребують більш детального районування з виділенням природно-сільськогосподарських агроґрунтових районів. Агроґрунтове районування збудоване на докладному вивченні місцевих природних.

В основу агроґрунтового районування слід покласти матеріали великомасштабного ґрунтового обстеження.

Для земельно-оціночних робіт необхідно поряд з природнокліматич-ними умовами враховувати економічні показники використання земель. З цією метою проводиться природноекономічне, або земельно-оціночне районування.

Земельно-оціночний район - це частина території області, для якої притаманна певна однорідність агрокліматичних, геоморфологічниx, ґрунтово-меліоративних і природно-технологічних умов.

Межі земельно-оціночних районів встановлюються з урахуванням переважаючих показників водозабезпеченості господарств оцінюваної території. У зонах розвинутого плодівництва і виноградарства при земельно-оціночному районуванні враховуються специфічні особливості вирощування багаторічних насаджень. У рівнинних умовах земельно-оціночні роботи, встановлені для оцінки ріллі, можуть об'єднуватися за подібністю основних екологічних чинників вирощування плодових культур і винограду на рівні природно-сільськогосподарських округів або провінцій. У гірських районах передбачається виділення екологічних одиниць залежно від висоти над рівнем моря, експозиції і крутизни схилів.

При земельно-оціночному районуванні землеволодіння і землекористування сільськогосподарських підприємств, організацій і установ, незалежно від адміністративного підпорядкування, об'єднуються у земельно-оціночні райони, межі яких, якщо можливо, суміщаються з межами адміністративних районів, а при їх неоднорідності - з межами сільськогосподарських підприємств, організацій і установ. Господарств у земельно-оціночному районі повинно бути не менше 30, що визначається вимогами статистичної обробки інформації.

Дрібні земельно-оціночні райони суміжних областей, якщо природно-економічні умови однорідні, можуть об'єднуватися в один земельно-оціночний район.

Таким чином, природно-економічне районування передбачає виділення земельно-оціночних районів, які характеризуються практичною однорідністю клімату, відносною одноманітністю ґрунтового покриву, приблизно однаковими економічними умовами ведення господарства. Земельно-оціночне районування виконується на основі природно-сільськогосподарського районування країни з врахуванням місцевих природно-кліматичних і економічних умов.

Тільки у цьому випадку результати сільськогосподарського виробництва визначаються відмінністю якості ґрунтів, рівнем їх родючості, яка буде виявлена в результаті проведення бонітування ґрунтів та економічної оцінки земель.

3.2 Бонітування ґрунтів

Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які сталий характер та суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природнокліматичних умовах. Вона встановлює відносну придатність ґрунтів за основними чинниками природної родючості для вирощуваних сільськогосподарських культур, виділяючи АГГ, будується за об'єктивними ознаками і властивостями, які мають вирішальне значення у розвитку та рості сільськогосподарських культур.

Бонітування ґрунтів є логічним продовженням комплексних обстежень земель і передує їх економічній оцінці.

Основна мета бонітування полягає у визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто встановленні, у скільки разів один ґрунт кращий або гірший від іншого за своїми природними і стійко набутими властивостями.

Об'єктом бонітування є ґрунт - виражений суворо визначеними таксономічними одиницями, встановленими за матеріалами детального ґрунтового обстеження.

Згідно з методичними рекомендаціями з проведення бонітування ґрунтів, затвердженим в 1993 році, загальне і часткове бонітування ґрунтів повинно проводитися за єдиною системою, яка базується на подібних принципах, але з обов'язковим врахуванням місцевих, регіональних особливостей ґрунтів і природних умов сільськогосподарського виробництва.

Роботи із бонітування ґрунтів складаються із декількох етапів:

1. уточнення природно-сільськогосподарського районування території

2. складання списків агровиробничих груп ґрунтів

3. агроекономічне обґрунтування розміщення посівів с/г культур

4. збір і обробка даних про якість ґрунту

5. збір еталонів ґрунту для бонітування ґрунтів

6. розрахунок балів бонітету

Для кожного сільськогосподарського району складаються картосхеми зон вирощування найпоширеніших сільськогосподарських культур. Для орних земель це такі культури як озима пшениця, овес, ячмінь, кукурудза на зерно, соняшник, картопля, льон, цукровий буряк.

Наступним етапом є розробка шкал бонітування ґрунтів. У кожному господарстві визначається еталонний ґрунт і по відношеню показників цього еталонного ґрунту визначається бал бонітету певного ґрунту. До таких властивостей належать:

§ вміст гумусу

§ потужність гумусового горизонту

§ індекс фізичного стану ґрунту

§ ступінь засолення, солонцюватості, скелетності, кислотності, РН сольової витяжки

При невідповідності показників балів бонітету встановлюються значення шляхом інтерполювання між наведеними значеннями. При визначені загального балу бонітету враховується частка впливу ознак на урожайність культури.

Доля впливу окремих властивостей ґрунту на урожайність культури встановлюється в межах природно-сільськогосподарського району і зводиться по межах природно-сільськогосподарської провінції. Розрахунки проводяться виходячи із коефіцієнта детермінації.

Характеристика агрогруп ґрунтів території господарства, де розташована земельна ділянка

На основі проведених обстежень на території господарства були визначені та нанесені на картографічний матеріал наступні агровиробничі групи ґрунтів:

29в - Ясно-сірі і сірі опідзолені супіщані ґрунти

Цей ґрунт має різко виявлений елювіальний та ілювіальний горизонт. Гумусовий горизонт сягає 20 см (1,1%). Утворився на карбонатних лесових породах, проте карбонати в процесі ґрунтоутворення вимиті з ґрунтового профілю і знаходяться на глибині 120-150 см. Ґрунт має кислу та слабокислу реакцію ґрунтового розчину і високу гідролітичну кислотність, яка зменшується з глибиною. Вбирний комплекс малий і слабо насичений основами. Доступними поживними речовинами ґрунт забезпечений азотом і фосфором на 2 бали, а калієм на 3 бали. Механічний склад - супіщаний. Ґрунт здатний до запливання і утворення корки. Має достатню аерацію, капілярність та водоутримуючу здатність; містить значно більше глинистих часток, що сприяє нагромадженю органічних речовин та утвореню агрономічно цінної структури. Якщо ґрунт нормально зволожений і не дуже кислий, у ньому досить інтенсивно розвиваються процеси нітрифікації.

29г - Ясно-сірі і сірі опідзолені легкосуглинкові ґрунти

Цей ґрунт має різко виявлений елювіальний та ілювіальний горизонт. Гумусовий горизонт сягає 20 см (1,3%). Утворився на карбонатних лесових породах, проте карбонати в процесі ґрунтоутворення вимиті з ґрунтового профілю і знаходяться на глибині 120-150 см. Ґрунт має кислу та слабокислу реакцію ґрунтового розчину і високу гідролітичну кислотність, яка зменшується з глибиною. Вбирний комплекс малий і слабо насичений основами. Доступними поживними речовинами ґрунт забезпечений азотом і фосфором на 2 бали, а калієм на 3 бали. Механічний склад - супіщаний. Ґрунт здатний до запливання і утворення корки. Має достатню аерацію, капілярність та водоутримуючу здатність; містить значно більше глинистих часток, що сприяє нагромадженю органічних речовин та утвореню агрономічно цінної структури. Якщо ґрунт нормально зволожений і не дуже кислий, у ньому досить інтенсивно розвиваються процеси нітрифікації.

33г - Ясно-сірі і сірі опідзолені глеюваті легкосуглинкові ґрунти

Гумусовий горизонт сягає 20 см (1,3%). Утворився на карбонатних лесових породах, проте карбонати в процесі ґрунтоутворення вимиті з ґрунтового профілю і знаходяться на глибині 120-150 см. Ґрунт має високу гідролітичну кислотність, яка зменшується з глибиною. Періодично надмірно зволожуються ґрунтовими, алювіальними і делювіальними водами. Вбирний комплекс малий і слабо насичений основами. Доступними поживними речовинами ґрунт забезпечений азотом і фосфором на 2 бали, а калієм на 3 бали. Механічний склад - легкосуглинковий. Має достатню аерацію, капілярність та водоутримуючу здатність.

36в - Ясно-сірі і сірі опідзолені глейові супіщані ґрунти

Гумусовий горизонт сягає 20 см (1,2%). Утворився на карбонатних лесових породах, проте карбонати в процесі ґрунтоутворення вимиті з ґрунтового профілю і знаходяться на глибині 120-150 см. Ґрунт має кислу та слабокислу реакцію ґрунтового розчину і високу гідролітичну кислотність, яка зменшується з глибиною. Вбирний комплекс малий і слабо насичений основами. Доступними поживними речовинами ґрунт забезпечений азотом, фосфором та калієм на 2 бали. Механічний склад - супіщаний. Ґрунт здатний до запливання і утворення корки. Має достатню аерацію, капілярність та водоутримуючу здатність; містить значно більше глинистих часток, що сприяє нагромадженю органічних речовин та утвореню агрономічно цінної структури.

134г - Лучні, чорноземно-лучні і каштаново-лучні несолонцюваті і слабосолонцюваті засолені легкосуглинкові ґрунти

Зустрічаються в заплавах річок та днищах ярів і балок, а також на знижених терасових рівнях. Сформувалися в умовах постійного, іноді надмірного зволоження підґрунтовими водами, місцями дуже мінералізованими. У посушливі роки капілярна кайма вологи в цих ґрунтах помітно знижується, внаслідок чого їх водно-повітряний режим наближається до чорноземного. Тут завжди панують висхідні токи вологи, тому розвивається процес засолення ґрунту легкорозчинними солями. Характерне близьке стояння підґрунтових вод. Глибина гумусового горизонту коливається в межах 50-60 см (4%). Такі ґрунти мають великий вбирний комплекс, насичений основами. Крім кальцію і магнію насичені воднем, внаслідок чого їх гідролітична кислотність досягає значних величин. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної, і лише в засолених відмінах - слаболужна. Мають дрібногрудочкову структуру, водно-фізичні властивості досить сприятливі для розвитку рослин. Забезпеченість азотом і фосфором на 3 бали, калієм - 4 бали. До негативних властивостей слід віднести: пізнє настання стиглості ґрунту, періодичне надмірне зволоження, нестача повітря в ґрунті, солонцюватість та солончаковість засолених відмін.

145 - Торфово-болотні ґрунти і торфовища мілкі неосушені

Зустрічаються на заплавах річок та в глибоких зниженнях; розвинулися в умовах постійного надмірного зволоження при участі болотної рослинності. Органічні речовини розкладаються дуже повільно, тому нагромаджуються в ґрунті. Шар торфу коливається в межах 20-50 см. Характерна висока зольність торфу, близька до нейтральної реакція ґрунтового розчину. Внаслідок постійного перезволоження доступ повітря в ґрунт обмежений, через що немає умов для діяльності аеробних бактерій. Органічні рештки мінералізуються дуже повільно. Більшість поживних речовин перебуває в недоступних, а деякі з них навіть в отруйних для рослин формах.

181г - Дернові глейові карбонатні легкосуглинкові ґрунти

Поширені в улоговинах рік та в заплавах річок. Гумусовий горизонт сягає 20-35 см (3,7%). Механічний склад - легкосуглинковий. Періодично надмірно зволожуються ґрунтовими, алювіальними і делювіальними водами. Забезпеченість азотом, фосфором і калієм на 2 бали. Мають кислу і слабокислу реакцію ґрунтового розчину і досить значну гідролітичну кислотність. Їх вбирний комплекс не насичений основами.

Відомість вирахування площ по агровиробничим групам

Назва угіддя

Шифр агрогрупи

Відліки по планіметру

Різниця відліків

Середнє з різниць

Площа, га

1

Сінокіс

29г

2568

16

17

17

0,17

2584

2601

2

Сінокіс

181г

2966

40

40

40

0,40

3006

3046

3

Охоронна зона ЛЕП

29г

2981

11

10

11

0,11

2992

3002

4

Рілля

29в

5063

16

19

18

0,18

5079

5098

5

Рілля

29г

2068

5

4

5

0,05

2073

2077

6

Рілля

33в

9865

45

45

45

0,45

9910

9955

7

Багаторічні насадження

29в

9586

17

14

16

0,16

9603

9617

8

Багаторічні насадження

29г

4879

12

13

13

0,13

4891

4904

9

Городи

29г

6259

4

4

4

0,04

6263

6267

10

Городи

33в

0125

3

3

3

0,03

0128

0131

11

Забудована територія

29г

1245

5

8

7

0,07

1250

1258

12

Забудована територія

33в

3654

7

6

6

0,06

3661

3667

Всього

6,85

Ціна поділки планіметра дорівнює 0,01 га.

Відомість вирахування площ сільськогосподарських угідь в розрізі агровиробничих груп ґрунтів

№ контуру

Назва угіддя

Площа контуру, га

Шифр агрогрупи

Площа

Власник

1

Сінокіс

0,57

29г

0,17

Сікорська Ольга Михайлівна

181г

0,40

2

Охоронна зона ЛЕП (сінокіс)

0,11

2

29г

0,11

3

Рілля

0,68

29в

0,18

29г

0,05

33в

0,45

4

Багаторічні насадження

0,29

29в

0,16

29г

0,13

5

Городи

0,07

29г

0,04

33в

0,03

6

Забудована територія

0,13

29г

0,07

33в

0,06

ВСЬОГО:

1,85

1,85

Визначення середньозваженого балу бонітету

Бали бонітету агровиробничих груп ґрунтів

Шифр агрогрупи

Сільськогосподарські угіддя

Рілля

Багаторічні насадження

Сіножаті

Пасовища

29в

41

18

15

-

29г

49

22

20

15

33в

41

-

16

-

33г

46

14

18

-

36в

35

-

-

-

134г

54

-

25

21

145

-

-

7

2

178г

43

-

-

17

181г

54

-

24

24

- середньозважений бал бонітету певного угіддя у господарстві, де розташована дана земельна ділянка

- бали бонітетів угідь агрогруп ґрунтів, що входять до складу певного сільськогосподарського угіддя в межах господарства

- площа певного угіддя по господарству певної агрогрупи ґрунтів

Розрахунок середньозваженого балу бонітету кожного з сільськогосподарських угідь господарства

Шифр агрогруп

Бал бонітету

Площа, га

РІЛЛЯ

29в

41

519,6

21303,6

42

29г

49

47,4

2322,6

33в

41

65,2

2673,2

33г

46

78,6

3615,6

36в

35

5,0

175,0

134г

54

16,0

864,0

181г

54

10,0

540,0

Всього:

741,8

31494,0

СІНОЖАТІ

29в

15

12,6

189,0

21

29г

20

38,4

768,0

33в

16

8,0

128,0

33г

18

27,0

486,0

134г

25

10,0

250,0

145

7

32,0

224,0

181г

24

211,0

5064,0

Всього:

339,0

7109,0

ПАСОВИЩА

29г

15

68,0

1020,0

20

134г

21

44,0

924,0

145

2

12,0

24,0

178г

17

4,0

68,0

181г

24

158,0

3792,0

286,0

5828,0

БАГАТОРІЧНІ НАСАДЖЕННЯ

29в

18

17,0

306,0

21

29г

22

52,0

1144,0

33г

14

4,0

56,0

73,0

1506,0

3.3 Економічна оцінка земель

Економічна оцінка землі - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка відображає відмінності в якості земель з точки зору економічної родючості при досягнутому рівні інтенсивності землеробства. Вона проводиться з урахуванням природних та економічних умов виробництва, затрат праці на одержання с/г продукції, місця розташування ділянок, пунктів реалізації продукції, промислових центрів, шляхів сполучення.

Економічна оцінка земель є:

§ міжгосподарська;

§ внутрігосподарська.

Завдання міжгосподарської оцінки: визначення оціночних показників окремих агрогруп ґрунтів та окремих с/г підприємств. Також, вона служить обєктивною основою для вдосконалення управління с/г виробництвом та використовується при техніко-економічних обґрунтуваннях землевпорядних заходів щодо уточнення спеціалізації господарства, виборі типів сівозмін, їх розміщення тощо. Міжгосподарська оцінка містить узагальнені дані про цінність с/г угідь в господарствах, районах та областях, при цьому вона включає важливі матеріали для планування виробництва і наукових досліджень.

Внутрігосподарська оцінка дає характеристику кожної земельної ділянки, враховує особливості повязані з відмінностями конкретних робочих ділянок, полів сівозміни тощо. Значення внутрігосподарської оцінки зростає у звязку з занровадженням експертної оцінки.

Економічна оцінка землі є:

§ загальна:

- вартість валової продукції;

- окупність затрат;

- диференціальний дохід.

§ часткова:

- урожайність:

- окупність затрат;

- диференціальний дохід.

Загальна оцінка земель передбачає визначення обєктивних показників родючості та показників, які характеризують ефективність використання землі при досягнутому рівні інтенсивності землеробства.

Часткова економічна оцінка земель передбачає визначення ступеня ефективності вирощування конкретних с/г культур на різних ґрунтах.

Вихідна інформація для оціночних показників:

§ розраховані зередньозважені дані всіх або більшості господарств земельнооціночного району;

§ відомості про врожайність, валовий збір с/г культур, багаторічні насадження, продуктивність природних кормових угідь;

§ відомості про вартість валової продукції землеробства та виробничі затрати.

Оціночні показники:

Урожайність - вихідний показник економічної оцінки. За даними урожайності можна визначити відповідні числові співвідношення і забезпечити порівняльну оцінку якості земель. Найбільш точним показником порівняння урожайності різних с/г культур може бути її вартісне вираження шляхом визначення вартості валової продукції і диференціального доходу.

Валова продукція (ВП) вираховується по видах угідь, вирахуваних по виходу продукції рослинництва з 1 га в кадастових цінах. Кадастрові ціни - єдині для всієї країни. В основу обчислення кадастрових цін покладена вартість продукції, яка визначається суспільно необхідними, економічно обумовленими затратами у гірших умовах виробництва.

Продуктивність землі (вартість валової продукції + урожайність) характеризує абсолютний рівень економічної родючості ґрунту при рівноцінних затратах на одиницю площі. Результати оцінки земель за їх продуктивністю використовувалися при плануванні урожайності, визначенні обсягів виробництва і розподілі с/г продукції. Під час такої оцінки одержуємо коефіцієнти приросту продукції на одиницю додаткових затрат на різних за якістю землях.

Окупність затрат (ОЗ) характеризує продуктивність праці в землеробстві, показує різницю якості земель при різних затратах в регіональних умовах при однаковому способі їх використання. ОЗ визначається в карбоканцях на 100 карбованців затрат або в центнерах на 100 карб. затрат.

З - затрати минулої уречевленої і живої праці у грошовому вираженні.

Диференціальний дохід (ДД) - це частина чистого доходу, що виражає вартість додаткового продукту на відносно кращих чи середніх землях.

d - питома вага;

Складання шкал економічної оцінки земель

Шкали економічної оцінки земель будують за принципом побудови шкал бонітування ґрунтів за формулою:

Б - бал;

Уф - фактична ознака;

Уе - еталонна ознака.

Шкали економічної оцінки земель можуть бути:

замкненими - коли еталоном виступають ґрунти з найвищими показниками;

розімкненими - якщо за еталон приймають найпоширеніший в земельно-оціночному районі ґрунт.

На практиці більшого використання набули замкнені шкали. Шкала оцінки являє собою таблицю в якій в абсолютних (крб./га) і відносних (балах) одиницях відображається рівень родючості, продуктивності та дохідності земель.

Шкали загальної оцінки земель

Шифр агрогруп

Валовий продукт

Окупність затрат

Диференціальний дохід

крб/га

бал

крб/га

бал

крб/га

бал

РІЛЛЯ

29в

226,5

11

64,3

15

-249,0

-17

29г

1358,2

63

331,7

79

805,4

55

33в

1055,1

49

285,1

68

555,5

38

33г

1196,8

56

308,4

73

673,0

46

36в

1147,0

53

300,5

72

631,7

43

134г

1818,0

84

280,9

67

944,3

65

181г

1269,8

59

249,4

59

582,5

40

СІНОЖАТІ

29в

226,5

11

64,3

15

-249,0

-17

29г

1358,2

63

331,7

79

805,4

55

33в

1055,1

49

285,1

68

555,5

38

33г

1196,8

56

308,4

73

673,0

46

134г

1147,0

53

300,5

72

631,7

43

145

267,6

12

64,5

15

-292,5

-20

181г

1269,8

59

249,4

59

582,5

40

ПАСОВИЩА

29г

1358,2

63

331,7

79

805,4

55

134г

1147,0

53

300,5

72

631,7

43

145

267,6

12

64,5

15

-292,5

-20

178г

284,0

10

57,0

10

216,2

10

181г

1269,8

59

249,4

59

582,5

40

БАГАТОРІЧНІ НАСАДЖЕННЯ

29в

226,5

11

64,3

15

-249,0

-17

29г

1358,2

63

331,7

79

805,4

55

33г

1196,8

56

308,4

73

673,0

46

Шкали зокремленої оцінки земель

Шифр агрогруп

Валовий продукт

Окупність затрат

Диференціальний дохід

крб/га

бал

крб/га

бал

крб/га

бал

всього зернових без кукурудзи

29в

5,9

11

53,6

12

-224,0

-23

29г

28,5

51

9,6

56

312,6

32

33в

21,9

39

8,1

48

183,7

19

33г

25,5

46

9,0

53

254,2

26

36в

24,3

43

8,7

51

238,0

24

134г

38,0

69

9,3

55

401,9

42

181г

30,2

54

11,0

65

384,9

40

кукурудза на зерно

29в

12,8

16

2,9

21

-219,5

-14

29г

58,7

73

11,2

80

977,5

63

33в

45,9

57

9,8

70

685,8

44

33г

52,3

65

10,5

75

831,6

54

36в

50,2

63

10,3

74

780,9

51

134г

70,5

88

9,9

71

1064,3

69

181г

54,4

68

8,7

62

719,6

47

цукровий буряк

29в

81,5

14

7,6

15

-696,3

-19

29г

407,5

72

32,0

63

2029,3

55

33в

326,0

58

28,2

55

1440,8

39

33г

332,8

59

28,6

56

1489,5

40

36в

319,2

56

27,9

55

1391,7

38

134г

88,3

16

8,9

17

-531,6

-14

181г

332,8

59

33,1

45

1121,2

30

картопля

29в

36,8

19

2,1

21

-1464,5

-72

29г

183,8

97

9,9

99

2044,3

101

33в

150,1

79

8,9

89

1380,7

68

33г

147,1

77

8,6

86

1320,7

65

36в

144,0

76

8,5

85

1259,5

62

134г

180,8

95

8,0

80

1404,0

69

181г

88,9

47

4,8

48

-301,5

-15

льон

29в

4,4

9

1,7

43

-1149,7

-29

29г

23,0

49

4,4

110

321,1

62

33в

19,1

41

4,2

105

240,3

46

33г

20,6

44

4,3

108

270,8

52

36в

20,1

43

4,3

108

260,9

50

134г

31,9

68

3,8

95

286,9

55

181г

24,0

51

3,6

90

169,7

33

багаторічні насадження

29в

295,3

14

0,8

19

-210,8

-14

29г

1042,0

48

2,1

50

376,5

26

33г

817,5

38

2,1

50

294,9

20

сіножаті

29в

55,0

3

2,0

48

117,9

1

29г

38,0

6

3,5

83

80,7

6

33г

70,4

3

2,4

57

30,4

2

пасовища

29г

35,2

2

3,4

1

21,0

1

134г

44,0

2

4,5

1

30,8

2

145

-

-

-

-

-

-

181г

28,4

1

5,7

1

21,6

1

Визначення урожайності основних сільськогосподарських культур

Врожайність основних сільськогосподарських культур, які вирощуються в земельно-оціночному районі, де розміщується господарство є одним із основних показників часткової економічної оцінки ріллі. Таку ж характеристику дають кінцеві матеріали бонітування ґрунтів. Якщо ці матеріали зіставити, то вони прямо пропорційні, так як бонітування є основою економічної оцінки земель. Ця закономірність використовується при проведені внутрігосподарської оцінки земель.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.