Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПРОЕКТУ

ВСТУП

1. ПРИРОДНІ УМОВИ НИЖНЬОЇ ЧАСТИНИ БАСЕЙНУ р. МОКРА СУРА

1.1 Клімат

1.2 Рельєф прибережної території річки

1.3 Гідрографічна й гідрологічна характеристика ріки

1.4 Інженерно-геологічні й гідрогеологічні умови

1.5 Грунти заплави

1.6 Гідробіологічна характеристика

1.6.1 Флора та рослинність прибережжя та мідководь

1.6.2 Іхтіофауна

1.7 Оцінка якості води та донних відкладень

2. Обґрунтування гідротехнічних заходів з розчищення русла р.Мокра Сура

2.1 Сучасний стан річища та заплави в районі с. Новоолександрівка

2.2 Характеристика пропуску максимальних витрат весняного водопілля та дощового паводку

3. Проектування та розрахунок заходів з розчищення русла р. Мокра Сура

3.1 Загальна схема намічуваних заходів

3.2 Розчистка русла ріки

3.3 Гідрологічні розрахунки

3.4 Конструкція водопропускної споруди

3.5 Конструкція руслових перемичок-перекатів

3.6 Конструкція пішохідних містків

4. Обґрунтування ВОДООХОРОННих ЗОН І ПРИБЕРЕЖНих ЗАХИСНих СМУГ

5. Організація виробництва робіт з розчистки русла

6. Оцінка впливу заходів з розчищення русла на навколишнє природне середовище

6.1 Оцінка впливу на поверхневі води

6.2 Визначення впливів на підземні води

6.3 Оцінка впливу на геологічне середовище

6.4 Оцінка впливу на ґрунти та рослинний світ

6.5 Природоохоронні зони і прибережні захисні смуги

7. Розрахунок Техніко-економічних показників

8. Основні положення по охороні праці

8.1 Безпека при проведені будівельних робіт

8.2 Безпека при роботі екскаватора-драглайна

8.3 Безпека при укріпленні берегової лінії

8.4 Безпека при роботі бульдозера

8.5 Облаштування укосів і обґрунтування їх стійкості

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основні техніко-економічні показники

№ п/п	Показники	Од. вим.	Кількість
1.	Регулювання водного режиму ріки	км	12,52
2.	Розчищення замулених ділянок русла ріки	км	11,84
3.	Середня глибина розчистки	м	3,0
4.	Ширина русла річки	м	6-7, до 25
5.	Глибина річки	м	0,6-2
6.	Проектні споруди:
	- перевлаштування водопропускної споруди	шт.	1
	- пішохідні містки	шт.	6
	- захисні лісонасадження	км/га	15,3/15,3
	- перевлаштування ліній зв'язку	шт.	4

ВСТУП

У результаті порушення водного режиму (спорудження перемичок у руслі, винос продуктів ерозії з діючих ярів і балок, відсутності водоохоронних зон, оранка берегів впритул до урізу води) відбулося замулення ріки Мокра Сура, що викликало підйом рівня ґрунтових вод на прилягаючих землях; а в період паводків створюється підпір води, що затоплює заплавні землі та населені пункти Дніпропетровського району.

Отже об'єктом наших досліджень є басейн р. Мокра Сура і зокрема її нижня частина в межах с. Новоолександрівка. Предметом досліджень є сучасний стан річки її гідрологічні характеристики, фактори, що спричиняють негативні явища в русловій і заплавній частині річки.

Метою справжнього проекту є комплексне рішення питань поліпшення меліоративних умов прилягаючих до ріки земель, гідрологічного режиму й санітарного стану ріки з відновленням екологічної обстановки в русловій і прибережній частинах.

Проект передбачає наступні основні заходи:

- розчищення від замулення русла ріки Мокра Сура з метою відновлення її плесів, зниження рівня ґрунтових вод у заплаві й поліпшення дренувальної здатності довжиною 11,84 км;

- реконструкція водопропускних споруд.

- природоохоронні заходи.

Здійснення комплексу заходів, що передбачаються, дозволить:

- зберегти й поліпшити природний комплекс басейну ріки;

- усунути збиток, що наноситься господарствам в результаті підтоплення орних земель ґрунтовими й поверхневими водами;

- поліпшити санітарно-гігієнічні умови праці й відпочинку жителів прилягаючих населених пунктів;

- виключити процеси підтоплення й затоплення заплавних земель і прибережних садиб с Новоолександрівка та ін.

- поліпшити гідрологічний режим ріки.

При розробці проекту використані наступні матеріали:

1. Плани державних топозйомок М1:100000, М1:10000.

2. Матеріали топогеодезичних вишукувань, виконаних інститутом «Дніпродіпроводгосп» в 2006 р.

3. Матеріали інженерно-геологічних і гідрогеологічних вишукувань, виконаних інститутом «Дніпродіпроводгосп» в 2006 р.

4. Матеріали біолого-екологічного обгрунтування виконаного науково-дослідного інституту біології Дніпропетровського Державного університету.

5. Матеріали й узгодження ТЭО інвестицій «Регулювання водного режиму р. Мокра Сура в Дніпропетровському районі».

1. ПРИРОДНІ УМОВИ НИЖНЬОЇ ЧАСТИНИ БАСЕЙНУ Р. МОКРА СУРА

1.1 Клімат

Територія проектування розташована в Степовій зоні з помірно-континентальним кліматом, що відрізняється жарким і сухим літом і не дуже холодною зимою. Територія розчистки знаходиться на р. Мокра Сура в

с. Новоолександрівка Дніпропетровського району, тому кліматичні умови подано з урахуванням впливу міських умов і гіпсометричної висоти (температура повітря і вітровий режим).

Клімат обумовлений впливом повітряних мас, що приходять з Атлантики, Арктичного басейну або сформувалися над великими територіями Євразії.

Взимку дуже розвита циклонічна діяльність. Перехід до холодного періоду пов'язаний із початком вторгнення арктичного повітря - у цей час тут найбільш часто розташовується центральна частина відрогів підвищеного тиску. Відмінною рисою зим є відлиги, що викликаються переміщенням циклонічних утворень з Атлантики, Середземного і Чорного морів. У квітні і травні ще спостерігається повернення холодів і заморозки, що викликаються вторгненням арктичного повітря. Влітку вторгнення арктичного повітря майже цілком припиняється й у цей час переважає погода, сформована Азорським антициклоном, із великою кількістю ясних і сонячних днів. Це сприяє трансформації, прогріву повітря, а також виникненню пилових бур і суховіїв. Літні процеси продовжуються приблизно до середини серпня, потім характер циркуляції різко змінюється. У жовтні-листопаді починає руйнуватися Азорский антициклон і замість нього розвивається Сибірський. У зв'язку з цим збільшується повторюваність туманів, часто спостерігається похмура погода з мрячними опадами. У другу половину осені посилюється діяльність південних і західних циклонів, що обумовлюють велику кількість похмурих днів, обложні опади і тумани.

Температура повітря. Середньобагаторічна температура повітря дорівнює +8,5°С. Найбільш жаркий місяць липень - середня температура +21,3°С, найбільш холодний - січень - мінус 5,5°С. Абсолютний максимум температур +40°С досягав у серпні, абсолютний мінімум - мінус 34°С у лютому.

Весняний перехід середньодобових температур повітря через 0 до позитивних значень відбувається звичайно 14 березня, через +5 - 2 квітня. Осінній перехід через +5 відбувається 31 жовтня, через 0 до негативних - 26 листопада.

Дата:	Сама рання	середня	сама пізня
- останнього приморозку	24. III	12. IV	10. V
- першого приморозку	25. IX	20. X	20. XI

Тривалість безморозного періоду дорівнює 190 дням, найбільша -

- 228 днів, найменша - 143 дня.

Сума ефективних температур повітря вище +10°С у середньому дорівнює 1312°С. Сума активних температур більш +10°С складає 3127°С.

Опади. Атмосферні опади відіграють істотну роль у процесі формування як поверхневого, так і підземного стоку. Аналізована територія відноситься до зони нестійкого зволоження. Влітку часто спостерігаються бездощові періоди. Вони бувають тривалістю більш 20 днів по двоє щорічно, більш

30 днів - щорічно, 40 днів - 6-9 разів у десятиліття. Річна норма опадів дорівнює 567 мм, із яких за теплий період (IV-X) випадає 317 мм (62 % річної кількості), за холодний період (XI-III) - 196 мм. Найменша кількість опадів припадає на березень - 30 мм, найбільша - на червень - 63 мм. Абсолютний максимум опадів у серпні 1960 р. склав 213 мм.

Літні опади носять переважно зливовий характер. Абсолютний добовий максимум опадів 23 серпня 1960 р. склав 82 мм.

У середньому по року частка рідких опадів складає 73 %, твердих - 12 % і змішаних - 15 %. За холодний період року співвідношення опадів складає 36 %, 30 % і 34 % відповідно.

Таблиця 1.1 - Кліматична характеристика району проектування

Показники	Місяці	По сезонах	За рік
	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	VI-X	XI-III
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
1. Температура повітря, °С*	-4,6	-3,4	1,8	10,5	17,1	20,7	22,3	21,4	16,2	9,1	3,1	-1,3	16,8	-0,9	9,3
мін. : - середній	-8,1	-7,6	-3,3	3,1	9,6	13,0	15,3	14,0	9,1	3,3	-1,3	-6,0			3,3
- абсолютний	-33	-34	-27	-9	-2	3	8	5	-3	-18	-21	-26	-18	-34	-34
макс. : - середній	-2,4	-1,5	4,3	14,2	22,0	25,4	28,2	27,4	21,7	13,8	5,3	-0,4			13,2
- абсолютний	13	15	23	30	34	38	39	40	35	31	24	16	31	40	40
2. Сума опадів: - середня, мм	45,5	41,5	44,1	44,4	41,7	66,7	68,9	47,5	42,3	36,2	47,8	43,2	347,8	219	566,8
- максимальна	137	112	92	110	157	182	129	213	181	142	101	120	615	374	880
- рік	1966	1953	1998	1936	1933	1942	1976	1960	1922	1894	2001	1981	1894	1981	2004
3. Висота сніго- вого покриву,см:
- середня	7	9	3	-	-	-	-	-	-	-	-	3	-	3-9	5,5
- максимальна	40	50	45	5	-	-	-	-	-	3	15	20	5	50	50
4. Відносна вологість
повітря, %	86	84	80	65	58	60	58	59	63	74	84	86	62	84	71
5. Абсолютна вологість
повітря, мб.	4,2	4,2	5,2	7,4	10,4	14,0	15,5	14,6	11,3	8,4	6,6	5,0	11,7	5,0	8,9
6. Хмарність, бали	7,7	7,7	7,2	6,1	5,7	4,9	4,0	3,9	4,3	5,9	7,7	8,2	5,0	7,7	6,1
7.Випаровуван- ня з водяної
поверхні, мм	-	-	25	51	110	144	169	161	110	59	18	-	804	43	847
8.Випаровуван- ня з поверхні
суші, мм	4	13	36	56	76	82	72	61	47	31	9	2	427	64	491
9. Середня швидкість вітру, м/с
	4,7	4,7	4,8	4,2	4,1	3,4	3,3	3,1	3,0	3,7	4,2	4,4	3,5	4,6	4,0
10. Число днів із швидкістю
вітру > 15 м/с	1,9	1,9	1,4	1,4	1,0	1,0	0,9	0,9	0,5	0,8	1,4	1,3	6,5	7,9	14,4
11. Повторюва- ність вітрів по напрямкам, %**
ПН	9	12	11	11	15	14	17	15	15	12	8	8	14	10	12
ПНС	13	10	9	13	16	15	9	11	13	13	13	16	13	12	13
С	10	11	12	12	12	10	6	8	5	9	20	15	9	13	11
ПДС	15	18	13	15	10	11	5	7	9	11	18	19	10	17	12
ПД	15	13	19	17	15	13	9	12	17	13	16	16	14	16	15
ПДЗ	13	12	11	10	10	9	8	7	10	13	9	8	9	10	10
З	9	9	8	8	7	8	15	13	12	11	6	6	10	8	9
ПНЗ	16	15	17	14	15	20	31	27	19	18	10	12	21	14	18
Штиль	12	12	12	15	15	19	21	24	26	18	10	12	20	12	18

Примітки: * - температура повітря подана для берегової зони р. Дніпро з урахуванням міських умом і різниці у гіпсометричному положенні м/с Дніпропетровськ АМСГ і берегової зони 90 м;

** - у зв'язку із значним впливом міських умов і орієнтації долини р. Дніпро на вітровий режим для характеристики повторюваності вітрів по напрямках використані дані м/с Дніпропетровськ, що діяла на території міста з 1839 р. по 1955 р.

Сніговий покрив. Строки утворення і сходу снігового покриву залежать від погодних умов і від року в рік значно змінюються. Через часті відлиги, що супроводжуються дощами, сніговий покрив нестійкий і часті випадки повного його зникнення серед зими.

Дата:	сама рання	середня	сама пізня
- появи снігового покриву	18. X	26. XI	18. XII
- утворення стійкого снігового покриву	25. XI	25. XII	-
- руйнації стійкого снігового покриву	-	3. III	29. III
- сходу снігового покриву	14. II	20. III	7. IV

Середнє число днів із сніговим покровом дорівнює 76 дням.

Висота снігового покриву невелика і дуже нерівномірна; вона складає в середньому 3-9 см. У окремі роки висота снігу досягає 50 см. Щільність снігового покриву постійно змінюється. Середня багаторічна величина щільності снігу при найбільшій декадній висоті складає 0,21 г/см3 при запасах води в снігу 15 мм.

Вологість повітря залежить від циркуляційних процесів і особливостей поверхні землі і характеризується абсолютною і відносною вологістю.

Абсолютна вологість має яскраво виражений річний хід. Найменших значень вона досягає в січні-лютому - 4,2 мб, у березні абсолютна вологість підвищується, максимум спостерігається в липні і досягає 15,5 мб, у середньому за рік вона складає 8,9 мб.



Відносна вологість має зворотній хід: у зимові місяці вона найбільша - 84-86 %, влітку - найменша - 58-60 %, у середньому за рік 71 %. Повітряний режим характеризується частою зміною напрямків вітру в часі. У теплий періоду року переважає вітер північно-західних напрямків, у холодний період - південно-східних і південних напрямків, що пов'язано з загальною циркуляцією атмосфери й орієнтацією долини р. Дніпро. Влітку спостерігається жаркий сухий вітер - суховій. Ранньої весни після сніготанення і рідкому трав'яному покриві можуть виникнути пилові бурі.

Середньобагаторічна швидкість вітру дорівнює 4,0 м/с, самі «вітряні» місяці - січень-березень (4,7-4,8 м/с), самі «тихі» - серпень-вересень (3,0-

3,1 м/с). Середнє число днів з сильним вітром більше 15 м/с складає 14,4 на рік, максимальне - 26 на рік. Щорічно спостерігаються вітри з швидкостями 21 м/с, один раз у 20 років можливі вітри до 28 м/с.

1.2 Рельєф прибережної території річки

У сучасному рельєфі виділяється заплава р. Мокра Сура і вододільне плато, порізані численними дрібними та великими балками. Долина р. Мокра Сура асиметрична. Ширина заплави змінюється від 100 до 2000 м.

Прилягаючі ландшафти представляють собою мережу стариць, насипів, ярів і балок із сильно та середньозмитими грунтами. Схили крутизною більше 5-10% порізані ярами довжиною до 300 м і глибиною1-5 м. Балки мають довжину до 8 км із значним перепадом висот. Густота ярово-балочної мережі складає 0,75-1,0 км/км2. Це колишні притоки ріки, деякі з них перетворилися на стічні канави.

Заплава р. Мокра Сура на всьому протязі неоднорідна, місцями вузька зі стрімкими й крутими берегами (у місцях виходів корінних порід), найчастіше широка з добре вираженими елементами заплави - прируслової, центральної й притерасової частинами й характерною будовою берегів ріки, а у верхів'ї неширока з пологими берегами.

Рельєф заплави неоднорідний прируслова частина трохи вище центральної частини з добре вираженим мікрорельєфом. Найбільш низька притерасна частина, заболочена й характеризується розвиненим мікрорельєфом.

Ширина русла ріки зараз становить 6-7 м, іноді до 25 м, глибина води 0,6-1,4 м, іноді - до 2,0 м. Русло ріки практично на всьому протязі замулене, майже на 40 % заросло водно-болотяною рослинністю.

1.3 Гідрографічна й гідрологічна характеристика ріки

Ріка Мокра Сура бере свій початок із ставу на північній околиці с. Соколівка Верхньодніпровського району і впадає в р. Дніпро (Дніпровське водосховище) з правого берега біля с. Дніпрове Дніпропетровського району. Довжина русла ріки 144 км, площа басейну 2830 км.

По природно-географічному районуванню басейн р. Мокра Сура знаходиться в зоні Степу, підзоні Північного Степу, Дністровсько-Дніпровської північностепової провінції, області південних відрогів Придніпровської височини.

Басейн ріки розташований на території Верхньодніпровського, Криничанського, Солонянського, Томаківського, Дніпропетровського районів Дніпропетровської області і Запорізького району Запорізької області. 3 північного заходу басейн р. М. Сура граничить з басейном р. Самоткань, з заходу і південного заходу - р. Базавлук, з південного сходу - р. Томакiвка і з півночі і сходу - р. Дніпро.

Розораність басейну складає 62,2 %, урбанізованість - 8 %. Степова рослинність займає в басейні 1,9 %, лучна - 7,6 %, ліси та лісосмуги - 2,5 %, болота - 0,3 %.

В басейні ріки розташовані території міст Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Верхівцеве, селища міського типу Солоне, Новопокровка, Кринички, Щорськ, Новомиколаївка, Таромське і 47 сільських населених пyнктів.

Гідрографічна мережа. Ріка М.Сура має дуже розвинену гідрографічну мережу, яка складається з основного русла ріки довжиною 144 км, 15-ти приток І порядку і 13-ти приток ІІ і ІІІ порядків, що мають довжину русла понад 10 км і відносяться до категорії малих річок, загальною протяжністю 505 км. Таким чином протяжність річкової мережі в басейні складає 649 км, густота річкової мережі - 0,23 км/км.

Таблиця 1.2 - Гідрографічна характеристика р. Мокра Сура

N п/п	Найменування рік	Чия притока	Притока ліва чи права	Відстань від гирла	Довжина русла, км	Площа басейну, км2	Середньозва-жений уклон, %	Середня висота басейну, м
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1.	Суха Сура (Сурка)	М.Сура	пр.	7,5	17,7	111	4,23	116
2.	б. Зустрічна		л.	16,8	9,8	22
3.	б. Краснопольська		л.	19,2	14,3	64	6,09	123
4.	Суха Сура		л.	50,0	45,5	435	1,41	123
4.1	б. Долинська-ушки	С.Сура	л.	26,7	19,5	116	2,93	127
4.1	б. Гола	Долинська	л.	5,4	14,3	43	5,93	130
4.2	б. Розсоловата	С.Сура	л.	29,0	16,7	73	4,52	132
5.	Солона	М.Сура	пр.	57,3	17,5	108	3,93	110
5.1	б. Нанькова	Солона	л.	6,2	11,8	23	6,21	114
6.	Тритузна	М.Сура	пр.	58,1	38,8	288	1,64	108
6.1	Суха Сура	'Гритузна	пр.	6,6	21,0	119	2,93	111
6.2	б. Тритузна	Тритузна	пр.	27,2	11,2	26
7.	Комишувата Сура	М.Сура	пр.	69,8	62,3	636	0,71	114
7.1	б. Новопетриківська*	Комиш. Сура	л.	4,5	10,0	24
7.2	б. Ряба	-«-	пр.	34,7	15,0	82	5,93	118
7.3	Любимівка	-«-	л.	38,0	22,5	130	2,72	127
7.4	б. Божедарівка	-«-	л.	52,2	12,9	56
7.5	б. Сурська	-«-	л.	55,0	12,3	35
8	б. Котелка	М.Сура	пр.	76,0	12,5	49	5,93	109
9	Грушівка	-«-	пр.	89,6	38,0	210	1,92	122
10.	б. Дібровська*	-«-	пр.	98,7	12,5	38	6,67	125
11.	б. Одарівська*	-«-	пр.	110,8	10,1	49	5,64	126
12.	б. Любомирівська *	-«-	пр.	116,1	15,0	82	3,24	125
12.1	б. Червоноукраїн- сь ка*	Любомирів- ська	пр.	1,9	9,9	35	5,25
13.	б. Кислицvка	-«-	л.	123,0	11,9	38	4,12	138
14.	б. Семенівська*	М.Сура	пр.	124,7	12,0	37	4,30	132
15.	б. Суха Сура	-«-	пр.	130,6	9,9	48	3,49
	Всього притоки:				504,9	2830
	Мокра Сура	Дніпро	пр.	402	144,3		0,25	117

Зарегульованість басейну р. Мокра Сура штучними водоймами значна. Тут розташовано 70 ставків загальним об'ємом 12,6 млн. м і площею водного дзеркала 550 га. Тут є також 5 озер площею дзеркала 5 га. Основне використання ставків - рибальство, водопій свійських тварин, рекреація.

Долини р. Мокра Сура та її приток мають трапецієподібну здебільшого симетричну форму. Лише на деяких ділянках спостерігається асиметричність, схили правих берегів більш круті 3-15°, ліві схили пологі - 1-8°. Ширина долин від 1 до 4 км, глибина ерозійного врізу становить

30-50 м. Схили долин вкриті здебільшого степовою рослинністю. В ярах і балках по правому схилу долини р. М.Сура збереглися байрачні ліси чорнокленово-ясенево-берестового складу.

Русло р. Мокра Сура має загальну довжину 144 км. Звивистість русла у верхів'ї незначна, коефіцієнт звивистості дорівнює 1,03. Нижче звивистість зростає і в середній течії досяга коефіцієнту 1,8, в середньому по всій довжині - 1,43.

Падіння ріки - 99,3 м, середньозважений уклон русла - 0,25 %. В нижній течії на 8,0 км ріка підтоплена Дніпровським водосховищем, уклон відсутній. Вище водпоста Кринички уклон збільшується до 1,06 %. Найбільший уклон спостерігається в верхній течії вище впадіння б. Суха Сура - 3,29 %.

У верхів'ї русло ріки невеличке, нагадує струмок шириною 11,5 м, глибиною 0,1-0,2 м, місцями заросле водно-болотяною рослинністю. Нижче течія зникає, інфільтрується в підземні горизонти, які дренуються річками Дніпро і Самоткань. До с. Барвінок русло сухе більшу частину року і тільки в періоди проходження повені, зимових дощових паводків по ньому тече вода. Літні зливові паводки дуже рідко наповнюють русло.

Біля с. Барвінок в руслі починають з'являтися невеличкі калюжі, слаба течія, відновлюється вологолюбна рослинність, очерет, рогіз. Після впадіння б. Кислицька на 123 км русло р. Мокра Сура розчищене, спрямлене, винесене спочатку під лівий, потім під правий берег заплави. Русла балок-притоків верхньої ділянки р. Мокра Сура обводнені, а в пониззях переважно сухі, водостік спостерігається лише в період весняної повені та короткочасних дощових паводків.

Водний режим. Живлення р. Мокра Сура і її приток у витоках переважно снігове і дощове, джерельне живлення підтримує слабкий водотік в періоди літньо-осінньо-зимової межені, має значення також зарегулювання стоку в ставках. В середній ділянці верхньої частини басейну джерельне живлення відсутнє, тут спостерігається відтік підземних вод з долини Мокрої Сури в ріки Дніпро і Самоткань.

Для водного режиму характерна весняна повінь і літньо-осінньо-зимова межень, яка переривається короткими зливовими паводками.

Рівневий режим. Для рівневого режиму характерна весняна повінь з стрімким підйомом води і літньо-осінньо-зимова межень, а також короткочасні підйоми води від зливових паводків. Пік підйому води від весняної повені приходиться в середньому на 11 березня, середня тривалість повені 39 діб.

Річковий стік Мокрої Сури достатньо нерівномірний як у багаторічному плані, так і по сезонам року. Показники річкового стоку по місяцям та в характерні роки по даним спостережень по водпосту Кринички за 1951-2002 рр., приведені в таблиці 1.3.

Максимальна середньорічна витрата води спостерігалась у 1979 р. і склала 1,01 м/с, найменша - в 1962 р. - 0,022 м/с. Середньо багаторічна витрата за весь період спостережень 1951-2002 рр. складає 0,33 м/с, модуль стоку Мо=0,81 л/с/км, середній річний шар стоку h=25,6 мм. Коефіцієнт варіації річного стоку Сv=0,80, коефіцієнт асиметрії - Cs=1,5 Сv =20.

До вводу в експлуатацію рибогосподарських ставків весняна повінь давала більше 75 % річного стоку, влітку і взимку спостерігалось пересихання, припинення водотоку. Середня багаторічна витрата становила 0,22 м/с, модуль стоку Мо=0,54 л/с/км, середній річний шар стоку

Таблиця 1.3 - Показники річкового стоку р. М.Сура

Найменування показників	Місяці	За
	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	рік
За період спостережень 1951-02 рр.
Середня витрата,	м3/с	0,26	0,55	1,12	0,40	0,15	0,16	0,18	0,19	0,25	0,24	0,19	0,17	0,33
Об'єм стоку,	млн. м3	0,70	1,33	3,00	1,04	0,40	0,41	0,48	0,51	0,65	0,64	0,49	0,46	10,1
Розподіл	%	6,888	13,2	29,7	10,3	4,0	4,1	4,8	5,0	6,4	6,4	4,9	4,5	100
За період спостережень 1951-77 рр.
Середня витрата,	м3/с	0,19	0,73	1,30	0,14	0,03	0,03	0,07	0,03	0,02	0,03	0,02	0,08	0,22
Об'єм стоку,	млн. м3	0,51	1,77	3,48	0,36	0,08	0,09	0,19	0,08	0,04	0,07	0,05	0,21	6,9
Розподіл,	%	7,3	25,5	50,2	5,2	1,2	1,3	2,7	1,1	0,6	1,0	0,7	3,1	100
За період спостережень 1978-2002 рр.
Середня витрата,	м3/с	0,31	0,41	0,97	0,64	0,27	0,28	0,27	0,35	0,48	0,44	0,35	0,26	0,42
Об'єм стоку,	млн. м3	0,83	0,99	2,60	1,66	0,72	0,73	0,72	0,94	1,24	1,18	0,91	0,70	13,2
Розподіл,	%	6,3	7,5	19,7	12,6	5,5	5,5	5,5	7,1	9,4	8,9	6,9	5,3	100
За багатоводний 1979 р.
Середня витрата,	м3/с	2,63	2,97	2,28	2,61	0,53	0,09	0,12	0,11	0,21	0,17	0,26	0,34	1,01
Об'єм стоку,	млн. м3	7,04	7,19	6,11	6,77	1,42	0,23	0,32	0,29	0,54	0,46	0,67	0,911	31,9
Розподіл,	%	22,0	22,5	19,1	21,2	4,4	0,7	1,0	0,9	1,7	1,4	2,1	2,9	100

h=16,9 мм. Найменші місячні витрати ріки спостерігалися у вересні і складали в середньому 0,017 м/с, найбільші витрати спостерігались у березні, в середньому 1,30 м/с. Після будівництва ставків починаючи з

1978 р. середня витрата зросла до 0,42 м/с, модуль стоку складає тепер

Мo=1,03 л/с/км, річний шар стоку h=32,4 мм. Зменшилась доля весняних повінь до 30 %. Найменші витрати спостерігаються у грудні - 0,26 м/с.

Об'єм річкового стоку р. Мокра Сура в середньому за багаторічний період складає 10,1 млн. м/рік, найбільший - 31,9 млн. м/рік спостерігався в 1979 р., найменший у 1962 р. склав всього 0,7 млн. м/рік (коли більшу частину року, у січні і з травня по грудень, стоку не було зовсім).

Весняна повінь спостерігається кожен рік. Середня дата початку повені - 27 лютого. Максимальна витрата води спостерігається у середньому

11 березня, кінець повені - 7 квітня. Середня тривалість повені складає 39 діб, найбільша тривала 61 добу (1974 р.), найменша - 13 діб (1951 р.). Середній обсяг стоку повені складає 5,8 млн. м, найбільший - 22,6 млн. м спостерігався у 1970 р.

Середня із найбільших витрат води весняних повінь складає 13,4 м/с, найбільша спостерігалась 09.03.1986 р. - 78,5 м/с. За останні 20-30 років спостерігається тенденція зменшення інтенсивності максимальних витрат весняних повеней на річках регіону у 1,5 рази у порівнянні з попереднім періодом, що пов`язано з загальним потеплінням, особливо в зимові місяці, і зменшенням накопичення снігу.

Дощові паводки спостерігаються після тривалих дощових опадів. Середня витрата дощових паводків складає 3,0 м/с, найбільша спостерігалась 27 січня 1979 р. - 71,1 м/с. Середній об'єм стоку паводків складає 0,9 млн. м, найбільший - 12,4 млн. м (1979 р.).

Льодові явища на річках спостерігаються у вигляді шуги, льодоставу і льодоходу. Льодостав на р. Мокра Сура у середньому встановлюється

7 грудня, закінчення льодових явищ - 20 березня, льодохід як правило не спостерігається. Середня тривалість льодоставу 99 діб, найбільша - 151 доба (1953-54 рр.), найменша - 54 доби. Середня найбільша товщина льоду складає 33 см, найбільша зафіксована - 75 см (1976 р.).

1.4 Інженерно-геологічні й гідрологічні умови

У геоструктурному відношенні територія досліджень розташована в межах Українського кристалічного щита.

У геологічній будові території беруть участь докембрійські утворення й осадові відкладення кайнозою, що залягають на нерівній поверхні кристалічних порід і їхньої кори вивітрювання.

Архей-протерозойські відкладення представлені гранітами, плагіогранітами і плагіомігматитами. Глибина залягання крівлі кристалічних відкладень складає від 9,5 м.

Кристалічні породи покриті продуктами їхнього вивітрювання: первинними каолінами, жорствою і каолінізованими пісками. Піски найчастіше грубозернисті, або дрібнозернисті з великими зернами кварцу.

Над каолінами залягають піщано-глинисті відкладення третинного і четвертинного віку.

Палеогенові утворення на ділянці представлені відкладеннями бучакської, київської і харківської свит, які розвинуті в Сурській депресії: літологічно - це товща глин, пісків, аргілітів, зеленувато-сірого, сірого кольору, що мають розвиток переважно в зниженнях кристалічної підстави.

Відкладення неогенової системи (сарматського ярусу) представлені вапняками, глинами, пісками переважно жовто-зеленувато-сірого, сірого кольору з різними відтінками.

Залягають вони трансгресивно на відкладеннях харківської та київської свит, а в місцях їх відсутності на кристалічних породах та корі їх вивітрювання.

Загальна потужність неогенових відкладень змінюється від 5 до 25 метрів.

Пліоцен-нижньочетвертинні червоно-бурі глини розвиті повсюдно, за винятком долин рік та балок, де вони розмиті. Потужність їх складає 10-15 м (на вододілі), зменшується до долини р. Мокра Сура, де вони виклинюються. Глибина залягання крівлі пород на ділянці досліджень змінюється від декількох до 14 м.

На території досліджень антропогенові відкладення представлені сучасними алювіальними, алювіально-делювіальними, середньо-верхньочетвертинними алювіальними відкладеннями надзаплавних терас та середньо-верхньочетвертинними еолово-делювіальними, елювіальними відкладеннями.

Еолово-делювіальні, елювіальні відкладення розповсюджені на вододілі та схилах долини ріки Мокра Сура і представлені: суглинками важкими, суглинками легкими, що мають розвиток під суглинками середніми, загальною потужністю до 12,0 м. Перекриває четвертинну товщу грунтово-рослинний шар потужністю 0,5-0,8 м.

Сучасні алювіальні, алювіально-делювіальні відкладення розвинуті в заплаві р. Мокра Сура і представлені суглинками чорними, супісками, глинами гумусованими, замуленими, опісоченими, іноді різнозернистими пісками з включеннями жорстви. Відзначається велика неоднорідність як у вертикальному розрізі, так і по площі, містять залишки полурозкладених або зовсім розкладених рослин.

Середньо-верхньочетвертинними алювіальними відкладеннями надзаплавних терас представлені пісками різнозернистими потужністю до 8 м.

Відповідно до геологічної будови на досліджуваній території виділяються наступні водоносні горизонти:

1.Водоносний горизонт сучасних алювіальних, алювіально-делювіиальних відкладень.

Коефіцієнт фільтрації коливається від 0,17 до декількох м/сут, частіше складає 1,2 м/сут.

Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів на всій площі його поширення і за рахунок розвантаження водоносних горизонтів, які дренуються долиною ріки.

Річна амплітуда коливання рівня води досягає 1,0-1,2 м.

2.Водоносний горизонт середньо-верхньочетвертинних еолово-делювіальних і елювіальних відкладень розвинутий у межах схилу долини

р. Мокра Сура і є першим від поверхні. Водоупором служать червоно-бурі глини, що залягають на глибинах від декількох до 12 м.

Глибина залягання рівня ґрунтових вод становить 1,0-9,6 и більше метрів. Водомісткість горизонту незначна.

По хімічному складу переважають води гідрокарбонатно-сульфатні, сульфатно-хлорідно-натрієво-калієві з сухим залишком від кількох до 10,94 г/л.

Живлення водоносного горизонту здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, а також за рахунок утрат води з водогінних мереж і інфільтрації від поливу присадибних ділянок в межах території с. Новоалександрівка.

Розвантаження водоносного горизонту здійснюється головним чином шляхом випаровування. Схема розвантаження підземних вод може бути представлена в такий спосіб: у літній і осінній час ґрунтові води в основному витрачаються на випаровування і транспірацію рослинами, ця витрата складає значну величину і перевищує по кількості суму місячних атмосферних опадів. У зимово-весняний період, коли величина випару незначна, інфільтраційне заповнення йде практично на підвищення рівня ґрунтових вод.

Сезонна амплітуда коливання рівня ґрунтових вод складає 1,0 м.

3.Водоносний горизонт неогенових відкладень на досліджуваній території має повсюдне поширення. Горизонт безнапірний.

Водомістка товща представлена зеленувато-сіро-жовтими пісками. Глибина залягання рівня на вододілах - 20-40 м та 2-3 м- в долинах рік та балок.

Живлення цього горизонту відбувається в присхилових частинах долин і глибоко врізаних балок, де атмосферні опади можуть вільно проникати в неогенові піски.

По хімічному складу води сульфатно-хлорідні та сульфатно-гідрокарбонатно-магнієво-натрієві з сухим залишком до 3,65 г/л.

4.Водоносний горизонт відкладень бучакської світи палеогену присвячений до депресій у кристалічному фундаменті і має спорадичне поширення.

Водоносний горизонт представлений пісками сірого і темно-сірого кольору, глинистими, різнозернистими, часто вуглистими; у верхній частині шару піски переходять у темну шарувату глину. На більшій частині свого розвитку водотривкою покрівлею є глини київської і харківської світи палеогену.

Горизонт напірний, величина напору до 15-20 м. Коефіцієнти фільтрації змінюються в широких межах від десятих часток метрів у добу до 20 м/добу.

Води сульфатно-хлоридно-натрієві з сухим залишком від 1,6 до 3,3 г/л.

Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів через товщу суглинків на ділянках неглибокого залягання відкладень, а також за рахунок підтоку вод з нижчезалягаючих відкладень кристалічних порід докембрію, що мають з ними гідравлічний зв'язок.

5.Водоносний горизонт тріщинуватої зони кристалічних порід архею-протерозою і продуктів їхнього руйнування. Води утримуються в тріщинуватій зоні кристалічних порід різного петрографічного складу і віку. Потужність тріщинуватої зони від 0 до 30-40 м. Ділянки з найбільш могутньою зоною кори вивітрювання найчастіше присвячені до схилів депресій і залягають безпосередньо під обводненими породами бучакскої світи палеогену.

Водоносний горизонт в основному напірний. Величина напору міняється від 0 до 30 м.

Багатоводність горизонту дуже нерівномірна і незначна. Коефіцієнти фільтрації змінюються від сотих часток до 2 м/добу. Води сульфатно-хлоридно-натрієві з мінералізацією 1-5 г/л.

Основне живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок перетікання вод з вищезалягаючих відкладень, з якими він знаходиться в тісному гідравлічному зв'язку, а також за рахунок припливу вод по регіональних глибинних розламах, що має зв'язок з областями живлення.

Інженерно-геологічні умови .

Заплавна частина ріки складена сучасними алювіальними й алювіально-делювіальними відкладеннями, на окремих ділянках при переході інженерних споруд перекритими техногенними насипними ґрунтами.

Сучасні алювіальні відкладення представлені мулом, суглинками чорними, супісками, глинами гумусованими, замуленими. Відзначається велика неоднорідність як у вертикальному розрізі, так і по площі. Містяться залишки напіврозкладених або зовсім розкладених рослин. По консистенції суглинки від м'якопластичних до тугопластичних - по берегах ріки, до м'ягко-текучепластичних - у заплаві.

Залягають гумусовані суглинки на перевідкладених суглинках сіруватих, опісочених із включенням жорстви, що підстилаються корою вивітрювання гранітів або вивітрілими гранітами.

Загальна потужність перевідкладених донних відкладень складає від декількох метрів до 11,5 м.

В наступні роки в результаті антропогенної діяльності людини: будівництво переходів і переїздів через русло ріки Мокра Сура, що порушили природний ухил, неорганізовані планувальні роботи, оранка схилів і долини ріки з наступним розвитком ерозії і виносу ґрунтів талими і дощовими водами в русло ріки - усе це сприяло зміні гідрологічної обстановки.

Русло ріки на всьому протязі замулене, майже на 40-60 % заросло водно-болотяною рослинністю. Плес практично не зберігся.

Потужність мулу складає від 0,2 до 3,0 м, в середньому 0,8-1,5 м

Вміст гумусу в профілі донних відкладень (мулу) складає 2,5-6,5 %.

В даний час рівень ґрунтових вод у заплаві і на схилах залягає на глибині від часток метра до декількох метрів. По хімічному складу води сульфатно-гідрокарбонатні і гідрокарбонатно-сульфатні до сульфатно-гідрокарбонатного, різного катіонного складу з мінералізацією від 1,0 до 6,2 г/л. Води мають сульфатну агресивність стосовно бетонів на несульфатостійкому цементі.

Коефіцієнт фільтрації коливається від 0,17 до декількох м/доб, частіше складає 1,2 м/доб.

Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів на всій площі його поширення і за рахунок розвантаження водоносних горизонтів, які дренуються долиною ріки.

Річна амплітуда коливання рівня води досягає 1,0-1,2 м.

Сучасні алювіально-делювіальні й алювіальні відкладення непросадні.

Замулення русла і заболочування окремих його ділянок привело до утруднення поверхневого стоку ріки Мокра Сура.

Рівневий режим ріки Мокра Сура залежить від інтенсивності випадання атмосферних опадів і весняного паводка.

Розчищення русла ріки Мокра Сура поліпшать умови поверхневого стоку за рахунок видалення в руслі мулу і глинистих ґрунтів, а також побутового і будівельного сміття, що роблять опір потокові.

По трудомісткості розробки землерийними механізмами (одноківшевим екскаватором) ґрунти згідно БНІП-IV-2-82 відносяться: грунтово-рослинний шар, мулкуваті відкладення, суглинки пластичні, піски - до I групи, суглинки напівтверді, суглинки важкі, глини пластичні - до II групи.

1.5 Грунти заплави

Досліджувана територія р. Мокра Сура знаходиться в Центральній Степовій зоні підзоні Північного Степу, Правобережно-Дніпровської провінції.

Заплава р. Мокра Сура на всьому протязі неоднорідна, місцями вузька зі стрімчастими й крутими берегами (у місцях виходів корінних порід), найчастіше широка з добре вираженими елементами заплави - прируслової, центральної й притерасної частинами й характерною будовою берегів ріки, а у верхів'ї неширока з пологими берегами.

Рельєф заплави неоднорідний прируслова частина трохи вище центральної частини з добре вираженим мікрорельєфом. Найбільш низька притерасна частина, як правило, заболочена й характеризується розвиненим мікрорельєфом.

Ґрунтові води в заплаві знаходяться неглибоко від 0,0 до 1,5 м, рідше 2,0-2,5 м, мінералізація 1-3 і 3-5 г/л, тип сольового составу переважно сульфатно-хлоридно-натрієвий і кальцієво-магнієвий.

За даними рекогносцирувальних вишукувань виконаних для ТРП «Расчистка русла и регулирование водного режима р. М.Суры Днепропетровськой области» (1981 р.), і гідрогеологічними вишукуваннями виконаними інститутом «Дніпродіпроводгосп» в 2006 р. [13], ґрунтовий покрив заплави р. Мокра Сура досить різноманітний, на ділянці розчищення представлений переважно гідроморфними ґрунтами. Переважають лугові ґрунти, що характеризуються глибиною залягання ґрунтових вод 1-2 м, у зниженнях рельєфу заплави (стариці, блюдця) поширені лучно-болотні й болотні ґрунти із глибиною залягання ґрунтових вод 0,0-1,0 м.

Відрізок заплави в районі сіл Братське - Новоолександрівка характеризується неширокою, а місцями - вузькою заплавою. Ґрунтовий покрив представлений чорноземами звичайними малогумусними середньо - і сильнозмитими на лесах, чорноземами еродованими, луговими, черноземно-луговими й лучно-болотними ґрунтами.

По глибині залягання ґрунтових вод виділені наступні типи ґрунтів: чорноземи звичайні й щебнюваті - > 5 м, чорноземно-лугові ґрунти - 1,5-3,0 м, лугові ґрунти - 0,7-1,5 м, лучно-болотні - 0,3-0,7 м, болотні й мулувато-болотні 0,0-0,3 м.

По потужності гумусового профілю - середньопотужні - 75-85 см, потужні 120-150 см. Для чорноземів еродованих характерна скороченість гумусового профілю внаслідок змиву частини гумусового шару.

По глибині й ступеню засолення ґрунтового профілю виділені:

- незасолені - у шарі 0-200 см сухий залишок варіює 0,060-0,076% (на чорноземах), 0,022-0,080% (на черноземно-лугових і лугових ґрунтах), тип сольового складу хлоридно-сульфатний;

- слабосолончакуваті - засолені з 75 см, сухий залишок 0,204-0,210%, тип засолення хлоридно-сульфатний;

- слабосолончакуваті - засолені про поверхні, сухий залишок 0,182-0,210%, тип засолення содово-сульфатний і хлоридно-сульфатний;

- середньосолончакуваті - засолені з поверхні, сухий залишок 0,220-0,410%, тип засолення содово-сульфатний.

Механічний склад ґрунтів переважно середньосуглинистий, рідше важкосуглинистий і супіщаний.

По вмісту гумусу ґрунту малогумусні - у гумусовому шарі вміст гумусу становить у середньому 3,1-3,7% - на лугових потужних ґрунтах, за винятком супіщаних - 2,0%, на лучно-болотних й болотних - 2,1-3,1%. На еродованих чорноземах - 2,0-2,6%.

Ґрунти мають низький і середній вміст рухливих фосфатів (5-15 мг на 100 г ґрунту) і середній вміст обмінного калію (15-31 мг на 100 г ґрунту).

Вміст поглиненого натрію варіює в межах 0,23-0,70 мг-экв на 100 г ґрунту.

При вишукуваннях були відібрані зразки донних відкладень р. Мокра Сура на ПК 14+50 і ПК 117+50.

Вміст органічної речовини донних відкладень варіює в межах 1,55-6,47%, загального азоту 0,095-0,291% рухливого фосфору 1,5-13,0 мг на 100 г ґрунти, обмінного калію 28-35 мг на 100 г ґрунти.

Сухий залишок в основному становить 0.190-0,310%, рідше 0, 088-0,164%, тип засолення хлоридно-сульфатний, ступінь засолення переважно слабка.

Наявність важких і кольорових металів у донних відкладеннях порівняно з їхніми значеннями в ґрунтах даного регіону й залежить від характеру донних відкладень, ступеня збагачення проб органічною речовиною й детритом. Аномально високого їх утримання в опадах не просліджується. Утримання важких і кольорових металів повсюдно не перевищуює гранично допустимих концентрацій (табл.1.4).

Таблиця 1.4 - Вміст важких металів у донних відкладеннях

№ п/п	Найменуван-ня показників	Форма присутності	ГДК мг/кг	Зміст, мг/кг
				р.Мокра Сура ПК 14+50	р.Мокра Сура ПК117+50.	р.Мокра Сура (фон.)
				13.06.2006р.	02.08.2006р.	02.08.2006р.
1.	Мідь Cu	рухлива	3,0	46,45	24,93	42,56
2.	Свинець Pb	валова	21,0	6,88	2,05	3,35
3.	Кадмій Сd	валова	3,0	0,19	0,62	0,39
4.	Марганець Mn	валова	1500	191,74	270,88	273,77
5.	Кобальт З	-	-	3,20	0,5	0,5

Узагальнюючи вище викладене випливає:

Після розчищення русла донні відкладення складуються в тимчасові відвали й повинні бути витримані (з обов'язковим проморожуванням) протягом одного-двох сезонів.

По наявним даним ґрунти придатні для землевання. З огляду на низький зміст рухливих живильних речовин при землеванні обов'язкове компостування ґрунтів з органічними добривами.

Витримка у відвалах (із проморожуванням) забезпечить з однієї сторони поліпшення фізичних властивостей ґрунтів (пухке додавання, часткове структурування, пористість), з іншого боку - навіть при можливому розкритті засолених ґрунтів промивання атмосферними опадами забезпечить визначене зменшення змісту водорозчинних солей. Крім того, досить істотна аерація оглеєних ґрунтів; знищення анаеробної мікрофлори й продуктів їхніх метаболізм-закисних форм заліза, сірчистих з'єднань.

Механічний склад переважно важкосуглинистий.

Ґрунти-досліджуваної території на підставі їхнього генезису, рівня потенційної родючості потреби в меліоративних заходах об'єднані в чотири грунтово-меліоративні групи (табл.1.5) .

Перша група представлена чорноземами звичайними малогумусовими еродованими (шифри-ґрунтів 1,2,3) і чорноземами щебнюватими еродованими (шифри ґрунтів 4,5,6).

Для ґрунтів цієї групи - рекомендуються заходи, спрямовані на зниження еродованності - безвідвальна обробка ґрунту поперек схилу, посів багаторічних трав. Ділянки, що примикають до берегів ріки варто відвести під водоохоронні лісосмуги з метою попередження подальшого замулення русла; ділянки ріллі, використовувати в грунтозахистних сівозмінах.

Ґрунтово-меліоративна група II представлена чорноземно-луговими й луговими ґрунтами включає підгрупу IIа зі слабко й середньозасоленими ґрунтами.

Основними заходами для ґрунтів цієї групи, варто вважати: зниження рівня ґрунтових вод, щілювання, посів багаторічних трав, крім того для підгрупи Па профілактичне внесення гіпсу в дозі 2-3 ц/га, посадка водоохоронних лісосмуг із солевитривалих порід дерев.

Ґрунтово-меліоративна група Ш представлена лучно-болотними ґрунтами й болотними ґрунтами - підгрупа Ша.

Ґрунти надлишково перезволожені, тому головною умовою підвищення родючості цих ґрунтів і використання їх у сільськогосподарському виробництві варто вважати зниження рівня ґрунтових вод. На зачагарникованих і кочкуватих ділянках варто провести культуртехнічні роботи з ретельним плануванням поверхні. При проведенні агротехнічних заходів обов'язкова оранка без оберту шару, щілювання, посів багаторічних трав.

На ділянках, що відводяться під водоохоронні лісосмуги, висаджуються солевыносливые й вологолюбні породи дерев.

Донний мул складований у тимчасові відвали при розчищенні русла доцільно використовувати для землювання малородючих ґрунтів. При цьому варто керуватися наступними положеннями:

- вміст органічної речовини в мулі повинен становити не менш 2%;

- сухий залишок водної витяжки не більше 0,3%;

- ділянки землювання повинні добре дренуватися, а найбільш сприятливі ґрунти для цієї-мети легкого механічного складу, тобто супіщані й легкосуглинисті.

Оскільки донний мул в основній масі багатий органічними речовинами, однак бідний рухливими формами фосфору, треба при землюванні доповнити недолік фосфору мінеральними добривами.

Найбільш доцільно використовувати мул після витримки й підсихання в аеробних умовах протягом не менш 6 місяців і компостування спільно із гноєм (доза гною зменшується в 2-2,5 рази проти звичайної, що дає крім додаткового збагачення рухливими формами живильних речовин, гарне перемішування органо-мінеральної маси, поліпшення її фізичних властивостей.

Донний мул, як правило, слабкозасолений тому при землюванні варто внести гіпс у дозі 1-2 т/га, щоб уникнути утворення соди при природному промивному режимі засолених ґрунтів. Гіпс доцільно вносити при компостуванні, чим досягається більш рівномірне перемішування його зі органо-мінеральною масою.

Після нанесення мулу на ділянки, їх треба залужити багаторічними травами й витримати протягом 3-4 років у меліоративному стані, тобто під шаром багаторічних трав.

Прогноз еволюції ґрунтів у зв'язку з намічуваними заходами.

Головною умовою збереження родючості ґрунтів є проведення комплексу меліоративних гідротехнічних і агрохімічних заходів.

При розчищенні русла р. Мокра Сура варто очікувати деякого зниження рівня ґрунтових вод, що позначиться надалі на зміні ґрунтового покриву заплави.

У першу чергу лучно-болотні й болотні ґрунти перейдуть у лугові, тобто на порядок, вище, відповідні зміни відбудуться й з луговими ґрунтами. Однак рівень ґрунтових вод понизиться не настільки, щоб виключити ці ґрунти з порядку гідроморфних , ґрунтові води й надалі будуть впливати на ґрунтовий покрив.

У цей час ґрунти випробовують вплив мінералізованих ґрунтових вод, що позначається на засоленні ґрунтового профілю. При зниженні рівня ґрунтових вод, поступово значна кількість солей перейде із ґрунту в ґрунтові води при природному промивному режимі ґрунтів. У першу чергу будуть вимиватися легкорозчинні з'єднання типу хлоридів, у меншому ступені - сульфати. Однак у сильнозасушливі роки можливе підвищення концентрації солей у верхньому метровому шарі ґрунту за рахунок підтягування по капілярам до поверхні.

На добре аеріруемих пухких ґрунтах підтягування солей до поверхні буде спостерігатися значно рідше внаслідок гарного промивання ґрунтового профілю.

Однак при природному промивному режимі засолених ґрунтів виникає небезпека осолонцювання ґрунтового профілю, що викликається підвищеним вмістом солей натрію в ґрунтовому розчині. Небезпека осолонцювання тим вище, чим більше знизиться рівень ґрунтових вод. У випадку якщо рівень ґрунтових, вод нижче 1,5 м, на заселених ґрунтах виникає, небезпека осередкового осолонцювання ґрунтів, а надалі, і більш широкого поширення осолонцювання.

Цей негативний ефект усувається шляхом профілактичного гіпсування ґрунтів, яким знижується дія іонів натрію на колоїдний комплекс ґрунту.

При рівні ґрунтових вод 1,5 м і вище така можливість виключається внаслідок установлення рівноваги між сольовими розчинами ґрунту й ґрунтових вод, у цьому випадку буде спостерігатися тільки засолення ґрунтового профілю.

Крім негативної дії засолення й осолонцювання на осушуваних ґрунтах заплави, особливо в замкнутих зниженнях виникає небезпека заболочування й, як наслідок, прояв негативних явищ: оглеєння ґрунтового профілю, збагачення закисними формами заліза, нагромадження сірководню.

На добре спланованих й дренованих ділянках можливість прояву негативних форм заболочування зводиться до мінімуму.

Найбільшу небезпеку на схилових землях представляє лінійна й площинна ерозія ґрунтів. З однієї сторони відбуваються необоротні процеси руйнування ґрунтового профілю, з іншого боку - замулення русла ріки. Тому необхідний цілий комплекс протиерозійних заходів, що включає: агротехнічні прийоми (безвідвальна оранка поперек схилу, щілювання, посів багаторічних трав), будівництво гідротехнічних споруд для зниження поверхневого стоку, терасування схилів, посадка водоохоронних лісосмуг, виположування ярів.

При використанні донних відкладень для землювання малородючих земель варто враховувати, що землювання повинне проводитися на добре спланованих ділянках, і на ґрунтах з хорошою водопроникністю й дренованостью. У противному випадку виникає небезпека злежування й утворення кірки, а в замкнутих зниженнях - заболочування території.

Крім того, слабкий ступінь засолення мулу збагачення закисними з'єднаннями може викликати гноблення, і загибель рослин, тому перед нанесенням мулу на ділянки землювання необхідно витримати його в добре аеріруємих умовах.

Оскільки донний мул являє собою безструктурну органо-мінеральну масу, доцільно вносити його разом із гноєм, як додаткове збагачення ґрунту органічними речовинами.

Після нанесення мулу на ділянки землювання обов'язковою умовою є використання цих ділянок у меліоративному стані під шаром багаторічних трав протягом 3-4 років. Цим досягається поліпшення агрономічних властивостей штучно створеного родючого шару ґрунту, стабілізація водно-повітряного й сольового режимів, створюються сприятливі умови для розвитку мікрофлори знову створеного ґрунту.

Таблиця 1.5 - Розподіл земельного фонду по ґрунтово-меліоративних групах і підгрупам

Індекси ґрунтово-меліоративних груп і підгруп	Назва груп	Шифри ґрунтів
1 1а 1б	Чорноземи звичайні малогумусні і чорноземи щебнюваті	1 2,3 4,5,6
II	Чорноземи лугові й лугові ґрунти	7,9,10 8,11,12
IIа
III	Лучно-болотні й болотні ґрунти	13, 14, 15, 16,17
IIIа
IV	Виходи порід	18,19

1.6 Гідробіологічна характеристика

Вивченні водяної та прибережної рослинності використовувалися за стандартними методиками гідроботанічних досліджень (Катанська, 1981, Полевая геоботаника, 1964).

Визначення видів проводилося по «Определителю высших растений Украины» (1987) і «Визначнику рослин” України» (1965) с використанням мікроскопів "Citoval" та МБС-9. Назви рослин наведені згідно сучасної ботанічної номенклатури (Mosyakin, Fedorochuk, 1999).

Основним методом вивчення структури та розподілу угруповань макрофітів був метод профілів.

При гідробіологічних дослідженнях як основне літературне джерело використовували (Посібник, 1982).

Якісні і кількісні проби зоопланктону відбирали шляхом зачерпування відром 50 - 100 л води з поверхневого шару і наступним фільтруванням її через планктонну сітку Апштейна з газу № 67. Концентрат із сітки переносили в ємності і фіксували на місці 40% нейтральним формаліном.

При камеральній обробці якісний зоопланктон вивчався під мікроскопами МБІ-1 і МБС-2. Кількісні проби доводили до певного об'єму і досліджували методом підрахунків у модифікованій камері Богорова. Відносно «бідні» проби проглядалися цілком, у «багатих» масові види рахували в частині проби з подальшим перерахунком на весь об'єм.

Для визначення біомаси окремих зоопланктерів використовували таблиці індивідуальних мас, що були розроблені Інститутом гідробіології НАН України.

Математичну обробку даних виконували за загальноприйнятими методиками, і посібникові А. В. Макрушина (1974).

Видову ідентифікацію зоопланктону проводили з використанням визначників (Визначник прісноводних безхребетних Європейської частини СРСР, 1977, Фауна України, 1974, Жадні, 1952), Мануйлова, 1964,

Кутикова, 1970).

Якісні проби зообентосу відбирали сачком, в основному серед заростей вищої водної рослинності.

Для добору кількісних проб використовували дночерпак моделі Экмана-Берджа площею 1/40 м2. Проби відбирали двічі, вміст дночерпака зливали у велику ємність, з якої послідовно відмивали організми від ґрунту, переносили їх у лабораторний посуд і відразу ж фіксували 40% формаліном.

Подальшу якісну і кількісну обробку проб виконували в лабораторії. Чисельність визначали прямим підрахунком організмів, біомасу - прямим зважуванням окремих груп на аналітичних і торсіонних вагах.

Математичний аналіз проводили за методикою В. И. Жадіна (1956).

Визначення видової належності виконували по визначниках: Визначник прісноводних безхребетних Європейської частини СРСР, 1977, Попова (1953), Жадін, (1952), Ліпін (1950).